Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії
Проводиться аналiз залежностi концентрацiї трансформуючого фактора росту — бета
 (TGF-β1) в сироватцi кровi у хворих на цукровий дiабет типу 1 вiд стадiї дiабетичної
 нефропатiї. Сорок пацiєнтiв роздiленi на чотири групи: 1-ша група — хворi на ЦД типу 1 з ДН 3 ст., виявлена вперше, 2...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Доповіді НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86808 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії / А.С. Єфімов,Т.С. Цимбал // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2014. — № 1. — С. 174–180. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860102454517956608 |
|---|---|
| author | Єфімов, А.С. Цимбал, Т.С. |
| author_facet | Єфімов, А.С. Цимбал, Т.С. |
| citation_txt | Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії / А.С. Єфімов,Т.С. Цимбал // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2014. — № 1. — С. 174–180. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Доповіді НАН України |
| description | Проводиться аналiз залежностi концентрацiї трансформуючого фактора росту — бета
(TGF-β1) в сироватцi кровi у хворих на цукровий дiабет типу 1 вiд стадiї дiабетичної
нефропатiї. Сорок пацiєнтiв роздiленi на чотири групи: 1-ша група — хворi на ЦД типу 1 з ДН 3 ст., виявлена вперше, 2-га група хворi на цукровий дiабет типу 1 з ДН
3 ст. в анамнезi, 3-тя група — хворi на цукровий дiабет типу 1 з ДН 4 ст., 4-та група — хворi на цукровий дiабет типу 1 без ДН, 5-та група — контрольна — 10 здорових осiб без ЦД.
Проводится анализ зависимости концентрации трансформирующего фактора роста — бета
(TGF-β1) в сыворотке крови у пациентов с СД типа 1 от стадии диабетической нефропатии. Сорок пациентов разделены на четыре группы: 1-я группа — пациенты с СД типа 1 с ДН 3 ст., диагностированной впервые, 2-я группа — пациенты с СД типа 1 с ДН 3 ст.
в анамнезе, 3-я группа — пациенты с СД типа 1 с ДН 4 ст., 4-я группа — пациенты с СД
типа 1 без ДН, 5-я группа — контрольная — 10 здоровых человек без СД.
The concentration of TGF–β1 in blood serum of patients with type 1 diabetes mellitus with various
stages of diabetic nephropathy (DN) is measured. 40 patients were conducted: 1 group — patients
with DN of the 3-d stage diagnosed for the first time, 2 group — patients with DN of the 3-d stage
in the anamnesis for the first time, 3 group — patients with diabetic nephropathy with duration
macroalbuminuria, 4 group — patients without DN (positive control), 5 group — healthy volunteers
(negative control).
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:29:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
оповiдi
НАЦIОНАЛЬНОЇ
АКАДЕМIЇ НАУК
УКРАЇНИ
1 • 2014
МЕДИЦИНА
УДК 616.379-008.64+616.61-03-08-092
Академiк НАН України А.С. Єфiмов, Т.С. Цимбал
Сучаснi аспекти патогенезу та лiкування дiабетичної
нефропатiї
Проводиться аналiз залежностi концентрацiї трансформуючого фактора росту — бета
(TGF-β1) в сироватцi кровi у хворих на цукровий дiабет типу 1 вiд стадiї дiабетичної
нефропатiї. Сорок пацiєнтiв роздiленi на чотири групи: 1-ша група — хворi на ЦД ти-
пу 1 з ДН 3 ст., виявлена вперше, 2-га група — хворi на цукровий дiабет типу 1 з ДН
3 ст. в анамнезi, 3-тя група — хворi на цукровий дiабет типу 1 з ДН 4 ст., 4-та гру-
па — хворi на цукровий дiабет типу 1 без ДН, 5-та група — контрольна — 10 здорових
осiб без ЦД.
Дiабетична нефропатiя (ДН) — одне з найтяжчих ускладнень цукрового дiабету (ЦД) ти-
пу 1 i 2, яке характеризується розвитком ниркової недостатностi, що неухильно прогресує
до термiнальної стадiї з необхiднiстю проведення замiсної ниркової терапiї — гемодiалiзу,
перитонiального дiалiзу або трансплантацiї нирки. В наш час серед усiх хворих, якi отри-
мують таку терапiю, особи з ДН становлять близько 40–60% [1].
За останнi десятилiття досягнуто значних успiхiв в розумiннi механiзмiв розвитку ДН.
Однак цiлий ряд питань потребує подальшого вивчення. Однозначно патогенез ДН має
комплексний характер, який включає генетичну схильнiсть, складнi взаємовiдносини мета-
болiчних та генетичних факторiв.
Дослiдженнями останнiх рокiв встановлено, що патогенез ДН має ознаки тубулоiнтер-
стицiального фiброзу (ТIФ). Морфологiчна картина ТIФ являє собою змiни в iнтерстицiї
та в канальцях нирок. Iнтерстицiальнi змiни у виглядi клiтинної iнфiльтрацiї, накопичення
компонентiв екстрацелюлярного матриксу (колаген, фiбронектин, ламiнiн), розростання та
склерозу iнтерстицiя, а канальцевi — гiалiново-гiдропiчна дистрофiя канальцевого епiтелiю,
що у подальшому незворотньо веде до апоптозу тубулярних клiтин, атрофiї канальцiв та
втрати перитубулярних капiлярiв [2].
Формування ТIФ можна роздiлити на три стадiї: перша стадiя апiрогенного запален-
ня — iнфiльтрацiя ниркового iнтирстицiя клiтинами запалення, друга — iнтерстицiального
фiброзу, третя — формування тубулярної атрофiї.
Трансформуючий фактор росту – β (TGF–β) — це профiбротичний цитокiн. Роль транс-
формуючого фактора росту – β (TGF–β1) у формуваннi ТIФ полягає в активацiї притоку
© А.С. Єфiмов, Т.С. Цимбал, 2014
174 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2014, №1
фiбробластiв в iнтерстицiй нирок. Пiд дiєю TGF–β1 вiдбувається перетворення фiброблас-
тiв в мiофiбробласти. Цей процес має назву ендотелiально-мезенхiмальна трансформацiя.
Мiофiбробласти видiляють у необмеженiй кiлькостi екстрацелюлярнi матричнi протеїни
(колаген), фiбронектин та гiалуронову кислоту [3, 4], що призводить до розростання мат-
риксу.
У хворих, якi вiдносяться до пiдвищеної групи ризику, повинна проводитися первинна
та вторинна профiлактика ДН. До первинної належить дiєта № 9, жорсткий контроль рiвня
глiкемiї, призначення препаратiв групи i-АПФ [5] та i-БРА [6]. Гепарансульфат є основним
компонентом БМ, який забезпечує вiд’ємний заряд, тим самим запобiгає проникненню через
нирковий бар’єр негативно заряджених молекул альбумiну. Розвиток ДН у хворих на ЦД
вiдбувається одночасно з появою iнших локалiзацiй мiкроангiопатiй. Це пояснюється тим,
що гепарансульфат знаходиться в структурi БМ не тiльки нирок, а й iнших органiв. Тому
застосування цiєї речовини позитивно впливає i на нирки, i на iншi органи органiзму.
Вiдомо, що гепарансульфат може гальмувати пролiферативну активнiсть мезангiальних
клiтин, що вiдiграють роль у формуваннi гломерулосклерозу, тим самим попереджаючи
його розвиток [7, 8].
В останнi роки набуває поширення препарат сулодексид (Vessel Dye F) — глiкозамiно-
глiкан високого очищення, який складається на 80% з гепараноподiбної фракцiї i на 20% —
з дерматансульфату [9].
Нами проведено дослiдження, метою якого було з’ясувати роль профiбротичного цито-
кiну TFG–β1 у формуваннi ДН, а також патогенетично обгрунтувати ефективнiсть комбi-
нованої нефропротекторної терапiї препаратом гепарансульфату (сулодексид) у хворих на
цукровий дiабет типу 1 з дiабетичною нефропатiєю рiзних стадiй.
Матерiали i методи. Обстежено 40 хворих на ЦД типу 1, з них жiнок було 21 (53%),
чоловiкiв — 19 (47%) вiком вiд 21 до 48 рокiв, в середньому по групi 33,87 ± 1,04 рокiв,
з тривалiстю захворювання вiд 4 до 38 рокiв, середнiй показник — 16,82±1,34 роки. Рiвень
глiкованого гемоглобiну становив вiд 5,5 до 9,9%, в середньому 7,9 ± 0,14%.
Артерiальна гiпертензiя 2-го ступеня (АГ) була виявлена у 9 (22,5%) пацiєнтiв, АГ 3-го
ступеня, ускладнена наявнiстю iнсульту в анамнезi, у одного (2,5%) хворого. Цi пацiєнти
мали макроальбумiнурiю в сечi i вiдносились до пацiєнтiв з ДН 4 ст. У 30 (75%) хворих
гiпертензiя була вiдсутня. Середнiй рiвень артерiального тиску (АТ) становить: систолiчний
118,8 ± 1,3 мм. рт. ст., дiастолiчний — 78,8 ± 1,2 мм. рт. ст.
В анамнезi спостерiгався iнсульт у одного (2,5%) пацiєнта. У всiх 40 (100%) пацiєнтiв
виявлено ангiопатiю судин нижнiх кiнцiвок, а також у всiх зареєстровано дистальну сен-
сомоторну полiнейропатiю.
Змiни на очному днi виявленi у 25 пацiєнтiв (62,5%): непролiферативна ретинопатiя —
11 випадкiв (27,5%), пролiферативна — 14 (35%).
У станi компенсацiї (НвАс1 до 7,5%) перебувало 13 (32,5%) пацiєнтiв i в декомпенсацiї
хворих — 27 (67,5%).
Показники загального аналiзу кровi не вiдрiзнялися вiд нормальних значень.
Пацiєнти проходили клiнiко-бiохiмiчне обстеження, зокрема визначався показник ШКФ,
який коливався в межах вiд 80 до 217 мл/хв, в середньому 127,25 ± 5,4 мл/хв, МАУ була
в дiапазонi вiд 6 до 950 мг/л, середнiй показник 134,94±28,3 мг/л, креатинiн становив вiд 44
до 116 мкмоль/л, в середньому 82,37 ± 3,5 мкмоль/л та TFG–β1 коливався вiд 300,56 до
516,81 нг/мл, в середньому по групi 435,44 нг/мл. Цi показники оцiнювалися до лiкування та
через шiсть мiсяцiв пiсля лiкування. ШКФ була розрахована за формулою Cockcroft–Goult,
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №1 175
креатинiн кровi за допомогою автоматочного аналiзатора Chem Well 2910 — кiнетичним
методом, МАУ — напiвкiлькiсним аналiзом Micra-test. Всi дослiдження виконувалися в бiо-
хiмiчнiй лабораторii ДУ “Iнститут ендокринологiї та обмiну речовин iм. В.П. Комiсаренка
НАМН України”.
Дослiдження TFG–β1 у сироватцi кровi хворих на ЦД типу 1 проводилося за допомогою
бiохiмiчного аналiзатора з використанням реактиву TFG–β1 ELISE (Нiмеччина) в радiоло-
гiчнiй лабораторii ДУ “Iнститут ендокринологiї та обмiну речовин iм. В.П. Комiсаренка
НАМН України”.
Пацiєнти роздiлялися на чотири групи залежно вiд наявностi ДН, її ступеня за Моген-
сеном та тривалостi цього ускладнення.
До складу першої групи увiйшли 10 хворих з ДН 3 ст. за Могенсеном, виявленою вперше
(з мiкроальбумiнурiєю вiд 20 до 200 мг/л), вiк коливався вiд 24 до 44 рокiв, в середньому
35,3 ± 2,2 рокiв, показник глiкозильованого гемоглобiну — вiд 7,1 до 9,3%, в середньому
8,25 ± 0,2%. Тривалiсть дiабету в цiй групi — вiд 8 до 34 рокiв, в середньому 15,8 ± 2,5
рокiв. Глiкований гемоглобiн коливався вiд 7,1 до 9,3%, в середньому 8,2 ± 0,3%. Рiвень
креатинiну в сироватцi кровi становив вiд 51 до 106 мкмоль/л, в середньому по групi 77,7±
±5,8 мкмоль/л. ШКФ у пацiєнтiв цiєї групи була вiд 81 до 169 мл/хв., в середньому 166,6±
± 12,4 мл/хв., рiвень МАУ — в дiапазонi вiд 30 до 150 мг/л, середнiй показник становить
68,7± 12,3 мг/л. Цi пацiєнти приймали нефропротекторне лiкування i-АПФ та препаратом
гепарансульфату.
Друга група — 10 хворих з ДН 3 ст. з тривалiстю ускладнення вiд 3 до 12 рокiв, в серед-
ньому 6,8 ± 0,97 рокiв, в анамнезi цих пацiєнтiв був прийом препаратiв групи i-АПФ. Вiк
пацiєнтiв — вiд 25 до 48 рокiв, середнiй показник — 36,4±2,48 рокiв. Глiкований гемоглобiн
коливався вiд 5,5 до 9,5%, в середньому по групi 7,8±0,43%. Тривалiсть ЦД була в дiапазонi
вiд 5 до 32 рокiв, середнiй показник по групi — 19,2 ± 2,9 рокiв. Концентрацiя креатинiну
сироватки кровi знаходилась в дiапазонi вiд 44 до 116 мкмоль/л, середнiй показник по групi
91,7 ± 7,7 мкмоль/л. ШКФ у цих пацiєнтiв коливалася вiд 80 до 217 мл/хв, в середньому
по групi — 132,4 ± 14,82. Рiвень МАУ був в межах вiд 33 до 198 мг/л, в середньому —
8,9 ± 17,85 мг/л.
Третя група — 10 хворих з ДН 4 ст. (макроальбумiнурiя в анамнезi), вiк пацiєнтiв вiд 21
до 35 рокiв, середнiй показник — 30,8 ± 1,52 рокiв. Глiкований гемоглобiн коливався вiд
6,6 до 9,6%, в середньому — 7,8 ± 0,28%, тривалiсть ЦД — вiд 7 до 33 рокiв, середнiй
рiвень — 16,1 ± 2,45 рокiв. У цих хворих в анамнезi була ДН, тривалiсть якої коливалася
вiд 5 до 13 рокiв, середнiй рiвень становив 7,2 ± 1,01 рокiв. Креатинiн був в межах 60–
151 мкмоль/л, середнiй показник по групi — 88,7± 10,3 мкмоль/л. ШКФ коливалася вiд 80
до 165 мл/хв, а середнiй рiвень — 123,7 ± 11,04 мл/хв. Рiвень МАУ визначався вiд 231 до
950 мг/л, в середньому по групi — 369,7 ± 71,29.
Четверта група — 10 хворих на ЦД типу 1 без ДН (з нормальбумiнурiєю), вiком вiд 27
до 42 рокiв, середнiй вiк — 34,8 ± 1,8 рокiв, глiкований гемоглобiн на момент обстеження
коливався вiд 6,3 до 9,9%, середнiй показник — 7,68± 0,3%, тривалiсть ЦД становила вiд 4
до 38 рокiв, в середньому 13,1 ± 3,4 рокiв. Креатинiн був в межах 51–87 мкмоль/л, в се-
редньому 71,4 ± 3,8 мкмоль/л. ШКФ коливалася вiд 103 до 166 мл/хв, середнiй рiвень —
136,3 ± 6,5 мл/хв. МАУ у цих хворих була в дiапазонi вiд 8 до 20 мг/л, середнiй показник
по групi — 11,5 ± 1,5 мг/л.
Контрольна група складалася з 10 осiб жiночої статi без ЦД, артерiальної гiпертензiї та
супутньої патологiї нирок, вiком вiд 32 до 42 рокiв, в середньому — 6,3 ± 1,2 рокiв.
176 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2014, №1
Артерiальний тиск у всiх хворих першої та четвертої груп коливався в межах норми
(до 120/80 мм рт. ст.). У хворих другої та третьої груп була артерiальна гiпертензiя (се-
реднiй рiвень систолiчного тиску — 145 ± 1,5 мм рт. ст., дiастолiчного — 90,5 ± 0,5 мм рт.
ст.). Але пацiєнти цих двох груп приймали гiпотензивну терапiю препаратами групи i-АПФ
у комбiнацiї з iншими групами. Всi хворi отримували базисну терапiю — дiєта № 9, iнтенсив-
на схема iнсулiнотерапiї. Рiвень глiкованого гемоглобiну хворих достовiрно не вiдрiзнявся,
що свiдчить про приблизно однаковий рiвень компенсацiї ЦД у рiзних групах.
Пiсля обстеження хворi продовжували дотримуватися дiєти № 9, приймати iн’єкцiї iн-
сулiну у виглядi iнтенсивної схеми та гiпотензивну терапiю i-АПФ. Хворим з ДН 3 ст., ви-
явленою вперше, призначався курс лiкування препаратом групи i-АПФ — еналапрiл у дозi
5 мг на добу у поєднаннi з препаратом гепарансульфанту Vessel due F, сулодексид “Alfa
Wasserman”, Iталiя. Курс лiкування становив: iн’єкцiї № 10 в/м по 1 мл (600LЕ SU), потiм
в таблетованiй формi по однiй таблетцi двiчi на добу протягом мiсяця. Пацiєнтам другої
групи, що мали ДН 3 ст. в анамнезi, до i-АПФ приєднувався препарат гепарансульфанту
Vessel due F, сулодексид “Alfa Wasserman”, Iталiя.
Ефективнiсть лiкування розцiнювалася за аналiзом показникiв функцiї нирок до лiку-
вання та через шiсть мiсяцiв пiсля закiнчення курсу лiкування. Динамiку цих показникiв
наведено в табл. 1. Отриманi нами данi оброблялися за допомогою комп’ютерної програми
Statistica 6,0. Достовiрнiсть визначали за допомогою критерiя Ст’юдента при p < 0,05.
Результати. У контрольнiй групi (здоровi особи без ЦД) середнiй рiвень TGF–β1 у си-
роватцi кровi становив 348,7 ± 26,6 нг/мл. У першiй групi хворих на ЦД типу 1 з ДН, ви-
явленою вперше, середнiй рiвень TGF–β1 у сироватцi кровi становив 409,36 ± 18,06 нг/мл,
що достовiрно вище порiвняно з контрольною групою без цукрового дiабету (p < 0,02). Але
при порiвняннi концентрацiї TGF–β1 у сироватцi кровi першої групи з групами пацiєнтiв,
що мали в анамнезi ДН 3 ст. та ДН 4 ст., визначилась нижче з достовiрнiстю (p < 0,02)
та (p < 0,005) вiдповiдно. Мiж групою пацiєнтiв з ДН 3 ст., дiагностованою вперше, та
групою хворих на ЦД типу 1, але без ДН, достовiрної рiзницi мiж концентрацiєю TGF–β1
у сироватцi кровi не було (p > 0,05).
У другiй групi середнiй рiвень TGF–β1 у сироватцi кровi становив 467,47± 17,76 нг/мл,
що було достовiрно вище порiвняно з контрольною групою (p < 0,001), а також порiвняно
з групою пацiєнтiв, у яких ДН 3 ст. було дiагностовано вперше (p < 0,02) та з групою
пацiєнтiв без ДН (p < 0,02). Достовiрної рiзницi мiж рiвнями TGF–β1 у сироватцi кровi
в групах з ДН 3 ст. в анамнезi i ДН 4 ст. в анамнезi не було (p > 0,05).
Середнiй рiвень TGF–β1 у сироватцi кровi в третiй групi становив 470,84±17,47 нг/мл —
достовiрно вище порiвняно з контрольною групою (p < 0,001), з групою з ДН 3 ст., виявле-
Таблиця 1. Динамiка показникiв до лiкування та через шiсть мiсяцiв пiсля лiкування
Показник
Групи
контрольна
(n = 10)
перша
(n = 10)
друга
(n = 10)
третя
(n = 10)
четверта
(n = 10)
TGF–β1 348,7+26,6 409,36 ± 18,06
∗∗∗##
467,47 ± 17,76
∗∗###
470,84 ± 17,47
∗∗###
394,09 ± 19,44
∗
до лiкування
TGF–β1 — 390,29 ± 15,37
∗∗
421,39 ± 29,47 — —
пiсля лiкування
∗
p 6 0,05; ∗∗
p 6 0,01; ∗∗∗
p 6 0,001 — достовiрнiсть мiж групами порiвняння;
#
p 6 0,05; ##
p 6 0,01; ###
p 6 0,001 — достовiрнiсть порiвняно з групою контролю.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №1 177
ною вперше (p < 0,05), та з групою пацiєнтiв без ДН (p < 0,05). Рiвнi TGF–β1 у сироватках
кровi в групах з ДН 4 ст. i ДН 3 ст. в анамнезi достовiрно не вiдрiзнялися (p > 0,05).
В четвертiй групi пацiєнтiв середнiй рiвень TGF–β1 у сироваткцi кровi становив 394,09±
± 19,44 нг/мл. При порiвняннi концентрацiй TGF–β1 у сироватцi кровi в групах хворих на
ЦД типу 1 без ДН i контрольною групою була виявлена тенденцiя до збiльшення (0,1 <
< p < 0,05). Цей показник порiвняно з групою пацiєнтiв ДН 4 ст. в анамнезi був нижче
з достовiрнiстю (p < 0,05), а також вiн був достовiрно нижче порiвняно з групою пацiєнтiв,
що мали ДН 3 ст. в анамнезi (p < 0,02). А при порiвняннi груп хворих на ЦД типу 1 без ДН
та з ДН 3 ст., виявленою вперше, достовiрна рiзниця мiж рiвнями TGF–β1 у сироватках
кровi не вiдзначалася.
У першiй та другiй групах пацiєнтiв проводилося патогенетичне лiкування препара-
тами гепарансульфату в комбiнацiї з препаратами групи i-АПФ. Динамiка рiвня TGF–β1
у сироватцi кровi цих пацiєнтiв була такою: в першiй групi показник TGF–β1 у сироватцi
кровi до лiкування становив 409,36 ± 18,06 нг/мл, а через шiсть мiсяцiв пiсля лiкування —
334,29 ± 9,6 нг/мл, що свiдчило про достовiрне зниження цього показника порiвняно з ви-
хiдним рiвнем до лiкування (p < 0,01).
У другiй групi до лiкування рiвень TGF–β1 у сироватцi кровi становив 467,47 ±
±17,46 нг/мл, через шiсть мiсяцiв пiсля лiкування цей показник знизився вiдносно вихiдно-
го рiвня i становив 421,39 ± 31,0 нг/мл, але це зниження не мало достовiрного характеру
(p > 0,05).
Обговорення результатiв. Трансформуючий фактор росту – β (TGF–β1) — це про-
фiбротичний цитокiн, який був видiлений з тромбоцитiв у 90-х роках. Назва його походить
вiд здатностi стимулювати рiст i трансформацiю клiтин in vitro. В нормальних умовах
цей цитокiн вiдповiдає за стан клiтинної пролiферацiї та диференцiацiї, апаптоз, iмунну
вiдповiдь i вiдiграє важливу роль у процесi регенерацiї вражених тканин, заживленнi ран
i формуваннi грануляцiйної тканини [11, 12].
При вивченнi основних концепцiй розвитку та прогресування хронiчної хвороби нирок
стало очевидним те, що провiдне мiсце в патогенезi ДН належить профiбротичному цито-
кiну TGF–β1. Саме вiн є одним iз основних активаторiв фiброгенезу в нирцi. Тому, з те-
рапевтичної точки зору, для припинення прогресування дiабетичної нефропатiї необхiднi
методи, якi дали б можливiсть пригнiтити активнiсть TGF–β [13, 14]. В цьому напрямку
проведено багато дослiджень на лабораторних тваринах. Але розвиток хронiчної хвороби
нирок у людей — набагато складнiший процес, нiж у тварин. Введення протеоглiканiв ла-
бораторним крисам пригнiчувало активнiсть цього профiбротичного цитокiну в такiй самiй
мiрi, як i введення нейтралiзуючих антитiл до TGF–β.
Слiд зауважити, що застосування сулодексиду (Vessel Dye F) в iн’єкцiях та таблетках
переносилося добре, без побiчних ефектiв. Жоден з показникiв функцiонального стану ни-
рок не погiршувався. У хворих з пролiферативною стадiєю дiабетичної ретинопатiї нових
крововиливiв не виявлено, у деяких покращилася гострота зору.
Пiсля курсу патогенетичної комбiнованої нефропротекторної терапiї нами було зафiксо-
вано достовiрне зниження профiбротичного цитокiну TGF–β1 у сироватцi кровi хворих на
ЦД типу 1 з ДН 3 ст., дiагностованою вперше, вiдносно вихiдного рiвня. В групi хворих
на ЦД типу 1 з ДН 3 ст. в анамнезi зниження цього фактора також вiдбувалося, але воно
не мало достовiрного характеру. В групi хворих на ЦД типу 1 без ДН була зафiксована
тенденцiя до збiльшення профiбротичного цитокiну, який займає провiдне мiсце у форму-
ваннi ДН.
178 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2014, №1
Нашi результати збiгаються з результатами дослiджень iноземних вчених, якi у сво-
їх дослiдах зазначали позитивний ефект вiд застосування препаратiв групи гепарансуль-
фату [8–10]. Оскiльки нами була зафiксована тенденцiя до збiльшення профiбротичного
цитокiну навiть на доклiнiчних стадiях ДН, то застосування препарату групи гепаран-
сульфату патогенетично обгрунтоване i, напевно, може мати позитивний ефект у профi-
лактицi розвитку ДН. На нашу думку, бiльш вагомий вплив препарати гепарансульфату
мали б на початкових доклiнiчних стадiях формування ДН, оскiльки дослiдження про-
демонструвало зниження рiвня профiбротичного цитокiну пiд впливом патогенетичної те-
рапiї.
1. Дедов И.И., Шестакова М.В. Диабетическая нефропатия. – Москва: Универсум Паблишинг, 2000. –
239 с.
2. Okon K. Tubulo-interstitial changes in glomerulopathy. Prognostic significance // Pol. J. Pathol. – 2003. –
No 54(3). – P. 177–187.
3. Kobayashi T., Inoue T., Okada H. et al. Connective tissue growth factor mediates the profibrotic effects of
transforming growth factor – beta produced by tubular epithelial cells in response to high glucose // Clin.
Exp. Nephrol. – 2005. – No 9(2). – P. 114–121.
4. Jones S., Phillips A.O. Regulation of renal proximal tubular epithelial cell hyaluronan generation: impli-
cation for diabetic nephropathy // Kidney Int. – 2001. – No 59. – (5). – P. 1739–1749.
5. Levin S. R., Coburn J.V., Abrair C. Effect of intensive glycemic control of microalbuminuria in type 2
diabetes. Veterans affairs cooperative study on glycemic control and complication in type 2 diabetes //
Diabetes Care. – 2000. – No 23. – P. 1478–1485.
6. Lacourciere Y., Belanger A., Godin C. Long-term comparison of losartan and enalapril on kidney
function in hypertensive type 2 diabetics with early nephropaphy // Kidney Int. – 2000. – No 58. –
P. 762–769.
7. Zandbergemenan C., Lamberts S.W.G. Effect of losartan on microalbuminuria in normotensive patients
with type 2 diabetes mellitus // Ann. Int. Med. – 2003. – No 139. – P. 90–96.
8. Бондарь И.А., Климонтов В. В. Гликозаминогликаны и диабетическая нефропатия // Пробл. эндо-
кринологии. – 2004. – 50, № 2. – С. 29–33.
9. Воронцов А. В., Дедов И.И., Шестакова М.В. и др. Гликозаминогликаны в терапии диабетической
нефропатии // Там же. – 2006. – 20, № 5. – С. 14–17.
10. Залевская А.Г., Астамирова Х.С., Карпова И.А., Попова С. Г. Опыт применения низкомолекуляр-
ного гепарина сулодексида в терапии диабетической нефропатии // Терапевт. архив. – 1998. – № 3. –
С. 71–74.
11. Першина Е.С. Трансформирующий фактор роста – β1 у пациентов с гипертонической болезнью и
сахарным диабетом типа 2 и без него в динамике комбинированной терапии ранее // Укр. терапевт.
архив. – 2010. – № 3. – С. 75–80.
12. Кармышева Н.Н., Чумакова О.В., Кучеренко А. Г. и др. Межклеточные взаимодействия в патогенезе
тубулоинтерстициального повреждения // Нефрология и диализ. – 2002. – № 4. – С. 255–259.
13. Mezzano S., Aros C., Droguett A. et al. NF-kappa B activation and expression of regulated genes in human
diabetic nephropathy // Nephrol. Dial. Trasplant. – 2004. – No 19. – P. 2505–2512.
14. Wang S., Chen Q., Simon T.C. et al. Bone morphogenic protein-7 (BMP-7), a novel therapy for diabetic
nephropathy // Kidney Int. – 2003. – No 63. – P. 2037–2049.
Надiйшло до редакцiї 06.06.2013ДУ “Iнститут ендокринологiї та обмiну речовин
iм. В.П. Комiсаренка” НАМН України, Київ
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №1 179
Академик НАН Украины А.С. Ефимов, Т. С. Цымбал
Диагностика и лечение ранних стадий диабетической нефропатии
Проводится анализ зависимости концентрации трансформирующего фактора роста — бета
(TGF-β1) в сыворотке крови у пациентов с СД типа 1 от стадии диабетической нефро-
патии. Сорок пациентов разделены на четыре группы: 1-я группа — пациенты с СД типа
1 с ДН 3 ст., диагностированной впервые, 2-я группа — пациенты с СД типа 1 с ДН 3 ст.
в анамнезе, 3-я группа — пациенты с СД типа 1 с ДН 4 ст., 4-я группа — пациенты с СД
типа 1 без ДН, 5-я группа — контрольная — 10 здоровых человек без СД.
Academician of the NAS of Ukraine A. S. Efimov, T. S. Tsymbal
Diagnosis and treatment of early stages of diabetic nephropathy
The concentration of TGF–β1 in blood serum of patients with type 1 diabetes mellitus with various
stages of diabetic nephropathy (DN) is measured. 40 patients were conducted: 1 group — patients
with DN of the 3-d stage diagnosed for the first time, 2 group — patients with DN of the 3-d stage
in the anamnesis for the first time, 3 group — patients with diabetic nephropathy with duration
macroalbuminuria, 4 group — patients without DN (positive control), 5 group — healthy volunteers
(negative control).
180 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2014, №1
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-86808 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1025-6415 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:29:46Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Єфімов, А.С. Цимбал, Т.С. 2015-10-01T17:13:55Z 2015-10-01T17:13:55Z 2014 Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії / А.С. Єфімов,Т.С. Цимбал // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2014. — № 1. — С. 174–180. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1025-6415 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86808 616.379-008.64+616.61-03-08-092 Проводиться аналiз залежностi концентрацiї трансформуючого фактора росту — бета
 (TGF-β1) в сироватцi кровi у хворих на цукровий дiабет типу 1 вiд стадiї дiабетичної
 нефропатiї. Сорок пацiєнтiв роздiленi на чотири групи: 1-ша група — хворi на ЦД типу 1 з ДН 3 ст., виявлена вперше, 2-га група хворi на цукровий дiабет типу 1 з ДН
 3 ст. в анамнезi, 3-тя група — хворi на цукровий дiабет типу 1 з ДН 4 ст., 4-та група — хворi на цукровий дiабет типу 1 без ДН, 5-та група — контрольна — 10 здорових осiб без ЦД. Проводится анализ зависимости концентрации трансформирующего фактора роста — бета
 (TGF-β1) в сыворотке крови у пациентов с СД типа 1 от стадии диабетической нефропатии. Сорок пациентов разделены на четыре группы: 1-я группа — пациенты с СД типа 1 с ДН 3 ст., диагностированной впервые, 2-я группа — пациенты с СД типа 1 с ДН 3 ст.
 в анамнезе, 3-я группа — пациенты с СД типа 1 с ДН 4 ст., 4-я группа — пациенты с СД
 типа 1 без ДН, 5-я группа — контрольная — 10 здоровых человек без СД. The concentration of TGF–β1 in blood serum of patients with type 1 diabetes mellitus with various
 stages of diabetic nephropathy (DN) is measured. 40 patients were conducted: 1 group — patients
 with DN of the 3-d stage diagnosed for the first time, 2 group — patients with DN of the 3-d stage
 in the anamnesis for the first time, 3 group — patients with diabetic nephropathy with duration
 macroalbuminuria, 4 group — patients without DN (positive control), 5 group — healthy volunteers
 (negative control). uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Доповіді НАН України Медицина Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії Диагностика и лечение ранних стадий диабетической нефропатии Diagnosis and treatment of early stages of diabetic nephropathy Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії Єфімов, А.С. Цимбал, Т.С. Медицина |
| title | Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії |
| title_alt | Диагностика и лечение ранних стадий диабетической нефропатии Diagnosis and treatment of early stages of diabetic nephropathy |
| title_full | Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії |
| title_fullStr | Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії |
| title_full_unstemmed | Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії |
| title_short | Сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії |
| title_sort | сучасні аспекти патогенезу та лікування діабетичної нефропатії |
| topic | Медицина |
| topic_facet | Медицина |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86808 |
| work_keys_str_mv | AT êfímovas sučasníaspektipatogenezutalíkuvannâdíabetičnoínefropatíí AT cimbalts sučasníaspektipatogenezutalíkuvannâdíabetičnoínefropatíí AT êfímovas diagnostikailečenierannihstadiidiabetičeskoinefropatii AT cimbalts diagnostikailečenierannihstadiidiabetičeskoinefropatii AT êfímovas diagnosisandtreatmentofearlystagesofdiabeticnephropathy AT cimbalts diagnosisandtreatmentofearlystagesofdiabeticnephropathy |