Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України

На основі проведених досліджень стану та результативності діючих механізмів управління інноваціями розроблено пропозиції щодо їх удосконалення та підвищення стимулюючої дії на інноваційні процеси, що протікають в українській економіці....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Землянкін, А.І., Підоричева, І.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2015
Назва видання:	Економіка промисловості
Теми:	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86927
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України / Землянкін А.І., Підоричева І.Ю. // Економіка промисловості. — 2015. — № 1 (69). — С. 40-52. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-86927
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-869272025-02-09T14:45:40Z Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України Направления совершенствования действующих механизмов управления инновациями в условиях модернизации экономики Украины Directions of improvement of existing mechanisms of innovation management in conditions of modernization of Ukraine’s economy Землянкін, А.І. Підоричева, І.Ю. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості На основі проведених досліджень стану та результативності діючих механізмів управління інноваціями розроблено пропозиції щодо їх удосконалення та підвищення стимулюючої дії на інноваційні процеси, що протікають в українській економіці. На основе проведенных исследований состояния и результативности действующих механизмов управления инновациями разработаны предложения по их совершенствованию и повышению стимулирующего воздействия на инновационные процессы, протекающие в украинской экономике. The article is devoted to proposals on improvement of the existing mechanisms of innovation management in the conditions of modernization of the national economy. Today, innovations are firmly recognized as one of the main sources of sustainable economic growth for advanced and emerging economies. That is why the stimulation of innovative potential of the countries shocked by the crisis is considered as a possible catalyst for revitalizing their economies. More active government intervention to support innovation comes to the fore. For many years in Ukraine there has been a business model that has been based solely on the use of raw materials and cheap labor to produce more income. As a result, Ukraine continues to stay on the resource development stage of the economy. It is clear that further advance along this way directly threatens the national safety of Ukraine. In such circumstances, it is necessary to change approaches to the management of innovation processes, increase efficiency and productivity of the mechanisms of innovation management. In the article the mechanisms of innovation management are considered in the context of modernization of national economy as a set of the control system components influencing innovation processes and reflecting certain aspects of management - goals, principles, functions, tasks, controls, personnel, methods, resources, and tools.Such mechanisms of innovation management are allocated as the main: mechanisms for planning and forecasting, coordinating and monitoring the innovation; financial and economic mechanism and legal mechanism of innovation management. Proposals are grouped singly for each of the selected control mechanisms. In particular, within the mechanism of planning and forecasting the innovative activity at the government level it is proposed to establish a special commission for the development of National Innovation Strategy of Ukraine as a single comprehensive document accumulating political initiatives, offers of scientific community, businesses and all other interested parties. It is worth noticing that all of these mechanisms should be used comprehensively, using the methods and tools of public policy in a certain sequence and interrelation with the involvement in management decisions of all stakeholders and participants in innovation processes. 2015 Article Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України / Землянкін А.І., Підоричева І.Ю. // Економіка промисловості. — 2015. — № 1 (69). — С. 40-52. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86927 338.24:330.341.1 (477) uk Економіка промисловості application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
spellingShingle	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Землянкін, А.І. Підоричева, І.Ю. Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України Економіка промисловості
description	На основі проведених досліджень стану та результативності діючих механізмів управління інноваціями розроблено пропозиції щодо їх удосконалення та підвищення стимулюючої дії на інноваційні процеси, що протікають в українській економіці.
format	Article
author	Землянкін, А.І. Підоричева, І.Ю.
author_facet	Землянкін, А.І. Підоричева, І.Ю.
author_sort	Землянкін, А.І.
title	Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України
title_short	Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України
title_full	Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України
title_fullStr	Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України
title_full_unstemmed	Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України
title_sort	напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86927
citation_txt	Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України / Землянкін А.І., Підоричева І.Ю. // Економіка промисловості. — 2015. — № 1 (69). — С. 40-52. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT zemlânkínaí naprâmivdoskonalennâdíûčihmehanízmívupravlínnâínnovacíâmivumovahmodernízacííekonomíkiukraíni AT pídoričevaíû naprâmivdoskonalennâdíûčihmehanízmívupravlínnâínnovacíâmivumovahmodernízacííekonomíkiukraíni AT zemlânkínaí napravleniâsoveršenstvovaniâdejstvuûŝihmehanizmovupravleniâinnovaciâmivusloviâhmodernizaciiékonomikiukrainy AT pídoričevaíû napravleniâsoveršenstvovaniâdejstvuûŝihmehanizmovupravleniâinnovaciâmivusloviâhmodernizaciiékonomikiukrainy AT zemlânkínaí directionsofimprovementofexistingmechanismsofinnovationmanagementinconditionsofmodernizationofukraineseconomy AT pídoričevaíû directionsofimprovementofexistingmechanismsofinnovationmanagementinconditionsofmodernizationofukraineseconomy
first_indexed	2025-11-27T00:27:56Z
last_indexed	2025-11-27T00:27:56Z
_version_	1849901217222754304
fulltext	–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 40 ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) УДК 338.24:330.341.1 (477) Анатолій Іванович Землянкін, канд. екон. наук, Ірина Юріївна Підоричева, канд. екон. наук Інститут економіки промисловості НАН України, Київ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЮЧИХ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Двадцятитрьохрічний період неза- лежності України свідчить, що іннова- ційний розвиток є необхідним і не має альтернативи в досягненні високих еко- номічних показників і гідного рівня жит- тя населення. Та модель, яка була обрана політичною елітою з початку 1990-х ро- ків, такого розвитку не передбачала, а базувалася виключно на використанні сировинних ресурсів та дешевої робочої сили для отримання понаддоходів. На- слідком цього стало тривале перебування української економіки на ресурсній стадії розвитку. Очевидно, що подальше просу- вання цим шляхом загрожує національ- ній безпеці України. Сьогодні військові дії на сході України, криза банківської системи, об- меженість фінансових ресурсів мають значний негативний вплив на економічну ситуацію в країні. Але вважати війну пе- решкодою розвитку, очікувати фінансо- вої та економічної стабілізації лише після її завершення − це недалекоглядний і не- компетентний погляд. У кризових умо- вах, навпаки, створюються механізми тяжіння до економічної структури нових галузей, активізуються процеси модерні- зації економіки та розвитку її інновацій- ного сектору. Таке твердження підкріп- лено як теоретичними узагальненнями видатних учених, так і практичним до- свідом провідних країн світу. Слід зазначити, що вперше факт зв’язку періодів депресії економіки з під- вищенням її інноваційної сприйнятливо- сті встановив у 1979 р. Г. Менш [1], ви- значивши його «тріггерним ефектом де- пресії». Пізніше Й. Шумпетер [2], спи- раючись на дослідження М. Туган- Барановського і теорію великих циклів М. Кондратьєва, довів, що саме в періоди спадів і депресій економіка є найбільш сприйнятливою до інновацій. Економічна криза примушує шукати можливості для виживання, які надає інноваційний про- цес. Упровадження нових технологій від- криває нові виробничі можливості, а це забезпечує прорив у підвищенні ефек- тивності економіки та її перехід до ново- го етапу розвитку (циклу економічної ак- тивності). Тому цілком закономірно, що завдання подолання кризи збігаються із завданнями модернізації економіки [3, с. 87]. У даний час у науковому співтова- ристві активно обговорюються два ос- новних підходи до здійснення модерніза- ції, які умовно можна визначити як мо- дернізацію, що здійснюється «зверху» і ґрунтується на дирижистській моделі державного регулювання економіки, та «інституціональну модернізацію», яка закладає в основу модернізації форму- вання сучасного інституціонального се- редовища, здатного стимулювати стійке економічне зростання та забезпечувати адаптацію економіки до викликів сучас- ності [4, с. 41]. Проте, як показує міжна- родний досвід, у чистому вигляді обидва © А.І. Землянкін, І.Ю. Підоричева, 2015 –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) 41 підходи не знайшли успішного втілення. Відповідно і Україні необхідно шукати свій шлях модернізації, який поєднає пе- реваги обох підходів і в той же час ура- ховуватиме інституціональні особливості та специфіку нинішнього стану країни. Тому не дивно, що проблема модернізації українського суспільства та економіки перебуває сьогодні в центрі наукових і суспільно-політичних дискусій, які від- буваються в Україні. Останніми роками у світі опубліко- вано чимало робіт, присвячених перспек- тивним напрямам модернізації націона- льної економіки в цілому та промислово- го сектору, зокрема. Так, питання про ідеологічні засади суспільно-економіч- них перетворень в Україні порушено в роботі [5], де розглянуто вплив лібера- лізму на економічні процеси у світі, до- ведено переваги вибору ліберально- демократичних засад для реформування української економіки. У колективній монографії [6] особ- ливу увагу приділено аналізу проблем і перспектив модернізації базових секторів економіки та інфраструктури, а саме: розкрито можливості реформування української промисловості на прикладі паливно-енергетичного, гірничо-металур- гійного та агропромислового комплексів, галузі машинобудування та виробничої інфраструктури. Детально розглянуто питання модернізації вугільної промис- ловості, енергетичного сектору та чорної металургії, а також концептуальні за- вдання щодо формування в національних умовах нової індустріальної політики. Засади стратегії структурно-техно- логічної модернізації національної про- мисловості, політики та засобів її реалі- зації з урахуванням існуючих економіч- них та інституційних обмежень викладе- но в роботі [7]. Концептуальні положен- ня загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості на середньо- строкову перспективу розроблено в мо- нографії [8]. Разом із тим завдання модернізації економіки, підвищення її конкурентосп- роможності та інноваційності висувають нові вимоги до систем управління інно- ваціями, які не можуть бути реалізовані на основі традиційних підходів або пря- мого запозичення зарубіжного досвіду. Складність управління інноваційним роз- витком у сьогоднішніх умовах полягає в необхідності застосування сучасних управлінських підходів, які б ураховува- ли особливості інноваційних процесів та сукупність викликів внутрішнього і зов- нішнього походження, а також передба- чали б участь у цих процесах широкої громадськості. А для цього потрібна уз- годжена політика органів регіональної влади та центру. У рамках даного дослідження увага буде сконцентрована на механізмах управління інноваціями як невід’ємних складових державного впливу на іннова- ційні процеси, що відбуваються в україн- ській економіці. Метою статті є розробка пропози- цій щодо вдосконалення діючих механіз- мів управління інноваціями для створен- ня сприятливих організаційних, еконо- мічних і правових умов залучення інвес- тицій та налагодження партнерських вза- ємодій між усіма зацікавленими сторо- нами. Механізми управління розглядаємо як сукупність тісно взаємопов’язаних між собою компонентів системи управління, що впливають на інноваційні процеси та відображають окремі сторони управлін- ня – цілі, принципи, функції, завдання, органи управління, кадри, методи, ресур- си, інструменти. Як основні виокремлено такі механізми управління інноваціями: планування і прогнозування, коор- динації та контролю інноваційної діяль- ності; фінансово-економічні механізми управління інноваціями; правові механізми управління інно- ваціями. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 42 ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) Відповідно до вищезазначеного та за результатами досліджень стану і ре- зультативності діючих механізмів управ- ління інноваціями [9-11] надано пропо- зиції щодо їх удосконалення та підви- щення стимулюючого впливу на іннова- ційні процеси в економіці України. Про- позиції згруповано окремо за кожним із визначених механізмів управління. 1. Механізми планування і прогнозу- вання інноваційної діяльності − включа- ють розробку стратегічних науково- технічних та інноваційних орієнтирів розвитку як держави в цілому, так і її ре- гіонів, у тому числі передбачають зваже- ний вибір пріоритетних напрямів розвит- ку науки і техніки та інноваційної діяль- ності з чітким визначенням форм дер- жавного впливу з метою їх пріоритетної реалізації по відношенню до загального фронту досліджень. Пропозиція 1.1 Неодмінною умовою виходу будь- якої країни з кризи є наявність власної стратегії довгострокового розвитку як єдиного комплексного документа, що ви- значає політику та імперативи переходу країни до сучасної ефективної економіки. Проект Стратегії інноваційного роз- витку України, хоча й існує та навіть ши- роко обговорювався на спеціальних пар- ламентських слуханнях [12], так і не був прийнятий Верховною Радою України як офіційний правовий документ. Так само відсутні інноваційні стратегії на регіо- нальному рівні, тому програми іннова- ційного (науково-технічного) розвитку, які розробляються органами влади на місцях для активізації в регіонах іннова- ційних процесів, зазвичай не приводять до очікуваних результатів. У сучасних умовах, коли Україна вже має затверджену Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» (далі – Стра- тегія 2020) [13], просте доопрацювання існуючого проекту Стратегії інновацій- ного розвитку України, який вже заста- рів, не вирішить проблему. Потрібно в найкоротший термін (протягом місяця) створити при уряді спеціальну комісію з представників влади, виробництва, нау- ки, освіти, культури і широкої громадсь- кості для розроблення Національної ін- новаційної стратегії України як єдиного комплексного документа, який акумулю- вав би політичні ініціативи, пропозиції наукової спільноти, бізнесу, освітян й усіх інших зацікавлених осіб з урахуван- ням цілей, принципів і переліку систем- них реформ, прописаних в Угоді про асо- ціацію з ЄС, Стратегії 2020, а також ви- кликів, які постали сьогодні безпосеред- ньо перед Україною та всією світовою спільнотою. Результатом роботи комісії має стати Національна інноваційна стра- тегія України, схвалена урядом і подана у вигляді проекту закону для прийняття Верховною Радою України. Так само на регіональному рівні широкого обговорення у владному, нау- ковому та бізнесовому середовищах по- требують питання щодо розробки реаліс- тичних інноваційних стратегій розвитку областей і довгострокових програм їх ре- алізації. В умовах прогресуючої глобалі- зації такі стратегії мають стати стратегі- ями позиціонування регіонів на глобаль- них ринках, а не сукупністю внутрішньо- регіональних заходів безвідносно до сис- теми світогосподарських зв’язків. Це пе- редбачає всебічний аналіз промислового, науково-технічного, інтелектуального, фінансового, організаційного потенціалу територій для визначення сфер, де вони можуть стабільно утримувати лідируючі ролі та розраховувати на зміцнення своїх позицій завдяки розвитку локальних кон- курентних переваг. Пропозиція 1.2 Для кожної країни та окремого ре- гіону формування науково-технічної та інноваційної політики починається з ви- бору пріоритетних напрямів розвитку на- уки і техніки та інноваційної діяльності –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) 43 як основоположних, ключових елементів політики. В Україні пріоритетні напрями роз- витку науки і техніки [14] сформульовані надто широко і сприймаються, насампе- ред, як засіб максимального збереження наукового потенціалу держави. У той час як провідні країни світу використовують механізм державних пріоритетів для структурної перебудови економіки та пе- реорієнтації наукових досліджень. Оче- видно, що підхід до затвердження пріо- ритетів, який використовується в Україні, має бути кардинально змінений. Держав- на підтримка має надаватися не всім можливим напрямам досліджень і розро- бок на безстроковий термін, а лише окремим їх аспектам, які на даний час ефективно розвиваються і потребують її більшою мірою, ніж інші, які поки що не дали суттєвих результатів. Але це не означає, що останні потребують розвитку меншою мірою, ніж перші, – у будь-який момент вони можуть спродукувати нові перспективні відкриття, саме тому пріо- ритети мають час від часу переглядатися відповідно до зміни ситуації у вітчизня- ній та світовій науці. Такий підхід пови- нен застосовуватися і до пріоритетів ін- новаційної діяльності. Правові, економічні та організацій- ні засади формування й реалізації систе- ми пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні визначає нова ре- дакція Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Украї- ні» [15]. У ньому запроваджено ієрархію державних пріоритетів, які структурова- но за терміном (стратегічні та середньо- строкові) і масштабом (державні, галу- зеві, регіональні) реалізації. Середньост- рокові пріоритетні напрями формуються на основі стратегічних пріоритетів з ме- тою поетапного забезпечення їх реаліза- ції на державному, галузевому та регіо- нальному рівнях. У цілому затверджено сім стратегі- чних пріоритетів на 2011-2021 рр., які покладено в основу конкретних держав- них цільових програм. Втім 28 із цих програм були скасовані ще у 2011 р. [16, с. 28-29], виконання чотирнадцяти дост- роково припинено у березні 2014 р. [17], і лише реалізація деяких програм була продовжена, хоча це і не гарантувало на- дання їм державної фінансової підтрим- ки. Таким чином, практика використання фронтально-локального підходу до ви- значення пріоритетів інноваційної діяль- ності має бути відхилена через його не- ефективність, а існуюча система пріори- тетів – скоригована на основі ґрунтовних прогнозно-аналітичних досліджень. 2. Механізми координації і контро- лю інноваційної діяльності − передбача- ють комунікацію, узгодження спільних дій органів виконавчої влади та місцево- го самоврядування, які займаються фор- муванням і реалізацією державної полі- тики у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, а також реалі- зацію ними контрольних функцій з окреслених у відповідних законодавчих актах питань. Пропозиція 2.1 Адміністративна реформа, проведе- на наприкінці 2014 р., суттєвим чином змінила систему органів управління ін- новаціями в Україні. Але не можна стве- рджувати, що ця реформа є детально продуманою та далекоглядною, вона скоріше ускладнює процес виконання державними установами своїх повнова- жень, ніж його спрощує. Наразі єдиним державним органом управління та коор- динації зусиль у сфері наукової, науково- технічної та інноваційної діяльності ви- знано Міністерство освіти і науки Украї- ни, яке до цього часу розділяло свої ком- петенції з Державним агентством з пи- тань науки, інновацій та інформатизації України. Реформаторами передбачалося, що зосередження повноважень у єдиному –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 44 ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) відомстві сприятиме розв’язанню нагаль- ної проблеми дублювання функцій та не- чіткого розподілу компетенцій між орга- нами державного управління. Але при цьому не було враховано, що Міністерст- во виконує безліч інших завдань, пов’язаних із забезпеченням функціону- вання та розвитком освітньої системи України, яким, до речі, приділяється пи- льніша увага. У таких умовах навряд чи у відомства залишиться достатньо ресурсів і часу на розвиток науки та інноваційної діяльності, тому виникають небезпід- ставні сумніви щодо його спроможності впоратися з розширеними повноважен- нями по всьому спектру наукових та ін- новаційних проблем, вирішенням яких у розвинених країнах опікуються спеціаль- ні інституції. Виходячи з вищезазначеного, для недопущення занепаду вітчизняної нау- ки, уникнення небажаних наслідків для національної економіки та безпеки укра- їнської держави, пропонується вже зараз створити спеціальний орган виконавчої влади, який би займався виключно пла- нуванням і координацією наукової, нау- ково-технічної та інноваційної політики, розвитком національної інноваційної си- стеми. Це засвідчило б розуміння україн- ською владою стратегічної ролі нових знань, відкриттів та інновацій, за допомо- гою яких, у сучасних умовах посилення глобальних викликів і проблем, можна підтримувати економічне зростання, під- вищувати продуктивність праці, покра- щувати якість життя та здоров’я насе- лення. Пропозиція 2.2 Функції управління інноваційним розвитком у регіонах покликані викону- вати відповідні структурні підрозділи ор- ганів виконавчої влади та місцевого са- моврядування, але у більшості регіонів вони відсутні. Основна увага місцевої влади сконцентрована на забезпеченні функціонування господарського компле- ксу, в той час як регіональна інноваційна політика, зазвичай, є невиразною, здійс- нюється безсистемно та непослідовно. Виходячи з цього, пропонується у найко- ротший термін (протягом II кварталу 2015 р.) в системі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування ство- рити спеціальні департаменти (управлін- ня, відділи) та наділити їх достатніми правовими, фінансовими, організаційни- ми повноваженнями у сфері формування та реалізації науково-технічної та іннова- ційної політики на місцях. Такі підрозді- ли можливо створити за рахунок скоро- чення «роздутого» апарату ряду мініс- терств та інших центральних органів ви- конавчої влади (ЦОВВ), перерозподілу частини фахівців у системі регіонального управління із залученням представників наукової спільноти для розробки науково обґрунтованих стратегічних і програмно- цільових документів. Пропозиція 2.3 Пропонується органам державної влади та місцевого самоврядування орга- нізувати координацію діяльності та спів- робітництва організацій науково-дослід- ної сфери (наукових установ і універси- тетів) з промисловістю для інтенсифікації розповсюдження знань, прискорення ко- мерціалізації результатів НДДКР і в ці- лому поліпшення організаційних та фі- нансових умов інноваційної діяльності в регіонах. Для цього на поточному етапі по- трібно виконати інвентаризацію діючих організаційних форм співпраці науки, вищої освіти і промислового бізнесу, за результатами якої підготувати пропозиції щодо підвищення продуктивності їх ді- яльності та поповнення переліку таких форм новими, що базуються на принци- пах державно-приватного партнерства, зокрема, технологічних платформ. У зв’язку із цим розглянути розроблений у 2012 р. Держінформнаукою України про- ект розпорядження Кабінету Міністрів –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) 45 України «Про затвердження Концепції формування Технологічних платформ в Україні». Передбачити застосування ме- ханізму державно-приватного партнерст- ва у сфері інновацій, перш за все, для продукування проривних технологій, розвитку інноваційної інфраструктури, фінансування окремих стадій інновацій- ного ланцюжка. 3. Фінансово-економічні механізми управління інноваціями − включають бюджетне фінансування наукової і нау- ково-технічної діяльності, яке здійсню- ється шляхом базового та програмно- цільового фінансування; інвестиційні (венчурні) та мотиваційні механізми управління інноваціями, які передбача- ють розвиток інститутів венчурного інве- стування, запровадження програм креди- тування, податкового стимулювання і страхування інноваційних проектів. Пропозиція 3.1 Діюча система фінансування НДДКР в Україні не передбачає доведен- ня їх результатів до комерційного вико- ристання: протягом останніх семи років загальні внутрішні витрати на дослі- дження і розробки коливалися в межах 0,74-0,86% ВВП, не досягаючи порогово- го значення (понад 0,9% ВВП), починаю- чи з якого наука може істотно впливати на розвиток економіки. Така ситуація не відповідає практи- ці розвинених країн, де на проведення НДДКР направляються значні фінансові ресурси, у тому числі за рахунок коштів бізнес-структур. Так, у Фінляндії та Ні- меччині на частку бізнес-сектору припа- дає близько двох третин загальних вало- вих наукових витрат, а в Японії та Ки- таї – взагалі близько трьох четвертих (див. таблицю). Уявлення про величину витрат на НДДКР у розвинутих країнах можна одержати, наприклад, із загального обся- гу фінансування Оксфордського універ- ситету, який складає 1 млрд фунтів стер- лінгів, із них на науку направляється 409 млн фунтів стерлінгів [18, с. 29], що дорівнює 8,6 млрд грн. В Україні загаль- ний обсяг фінансування науки за рахунок усіх джерел становить 10,6 млрд грн, із них на держбюджет припадає лише 4,7 млрд грн [19, с. 77]. Тобто державні витрати на науку в Україні майже в два рази менше обсягів фінансування науки одного провідного університету Європи. Що стосується обсягів витрат при- ватного сектору на НДДКР, то можна на- вести такий показовий приклад компанії Google, яка витрачає на НДДКР у сфері інформаційних і комунікаційних техно- логій близько 2 млрд євро [20, с. 7], що адекватно 33,4 млрд грн, а це в десятки разів більше фінансування всієї науки в Україні за рахунок коштів вітчизняних замовників (2,4 млрд грн) [19, с. 77]. У зв’язку з вищезазначеним першо- черговим завданням на сьогодні є збіль- шення загального обсягу фінансування наукової і науково-технічної діяльності з державного та приватних джерел, що, насамперед, передбачає поетапне (протя- гом 2015-2020 рр.) нарощування частки бюджетного фінансування до визначеної базовим законом про науку межі в 1,7% ВВП, а також запровадження широкого набору інструментів для залучення при- ватних інвестицій на проведення НДДКР з метою доведення обсягів фінансування науки до рівня 3% ВВП у 2020 р. за ра- хунок усіх джерел. Передбачення україн- ським законодавством такої мети, ціле- спрямовані дії уряду та регіональної вла- ди щодо її досягнення здатні будуть за- безпечити необхідні умови збереження та розвитку не лише економічної, але і не менш важливої гуманістичної функції української науки, підвищити на цих за- садах конкурентоспроможність держави та суспільства. Адже, як показує світовий досвід, чим вище рівень наукоємності ВВП, тим меншою є вразливість еконо- міки від коливань на світових ринках си- ровини і тим більш значуще місце посі- дає держава на світовій арені. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 46 ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) Таблиця Показники інтенсивності вкладання коштів у НДДКР у країнах-членах ЄС, Японії, США та Китаї у 2011-2012 рр.1 Країна Загальні внутрішні витрати на НДДКР , % до ВВП За джерелами фінансування, % від загальних валових витрат на НДДКР * бізнес- сектор державний сектор іноземні фонди ЄС-28 2,06 54,9 33,4 9,2 ЄС-17 2,14 56,8 33,9 7,4 Бельгія 2,24 60,2 23,4 13,0 Болгарія 0,64 16,9 38,8 43,9 Чеська Республіка 1,88 37,7 41,7 19,7 Данія 2,99 60,3 28,9 7,2 Німеччина 2,92 65,6 29,8 4,2 Естонія 2,18 55,0 32,8 11,9 Ірландія 1,72 48,4 30,3 20,1 Греція 0,69 32,7 49,2 14,8 Іспанія 1,30 44,3 44,5 6,7 Франція 2,26 55,0 35,4 7,7 Хорватія 0,75 38,2 48,2 11,6 Італія 1,27 45,1 41,9 9,1 Кіпр 0,47 11,0 70,6 14,1 Латвія 0,66 24,8 22,5 51,0 Литва 0,90 28,2 42,2 28,4 Люксембург 1,51 44,3 34,8 20,7 Угорщина 1,30 47,5 38,1 13,5 Мальта 0,84 51,9 29,0 16,8 Нідерланди 2,16 49,9 35,5 10,9 Австрія 2,84 46,2 35,8 16,9 Польща 0,90 28,1 55,8 13,4 Португалія 1,50 44,0 41,8 5,9 Румунія 0,42 37,4 49,1 12,1 Словенія 2,80 61,2 31,5 7,0 Словаччина 0,82 33,9 49,8 14,2 Фінляндія 3,55 67,0 25,0 6,5 Швеція 3,41 57,3 27,7 11,1 Великобританія 1,72 45,9 30,5 17,8 Японія 3,25 75,9 17,2 0,4 США 2,67 60,0 33,4 д/в Китай *** 1,84 73,9 21,7 1,3 1 Складено за джерелом [21]. Дані за 2012 р. Дані за 2011 р. **Дані по Китаю наведено за винятком Гонконгу. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) 47 Пропозиція 3.2 Ситуацію, що склалася у сфері фі- нансування наукової та науково-техніч- ної діяльності, можна суттєво поліпшити завдяки реформуванню діючої системи фінансування й удосконаленню її відпо- відних механізмів. Першочергово пропо- нується здійснити такі заходи: розділити загальний і спеціальний фонди держбюджету наукових установ шляхом виділення коштів спецфонду (на якому акумулюються кошти за госпдого- вірною тематикою) з-під юрисдикції Державної казначейської служби України та перейти до звичайного банківського обслуговування договірної тематики зад- ля гнучкого їх використання на закупів- лю сучасного обладнання та матеріалів, нових технологічних ліній, забезпечення співробітників сучасною науковою літе- ратурою, у тому числі реферативними базами даних для виявлення найактуаль- ніших точок розвитку науки та нала- годження взаємодії з колегами по суміж- них дослідженнях; разом із діючою схемою «фінансу- вання інституту – фінансування співро- бітників» поступово впроваджувати нові моделі організації та фінансування НДДКР, однією з яких може бути цільове фінансування постійних або тимчасових колективів учених, які працюють у про- ривних галузях знань та орієнтовані на вирішення глобальних завдань і досяг- нення стратегічних національних пріори- тетів. Такі колективи можуть функціону- вати як центри провідних досліджень у формі юридичної особи або без утворен- ня останньої як добровільне об’єднання провідних фахівців у ключових галузях науки на основі договору про спільну на- укову та науково-технічну діяльність; для розподілу коштів за грантовим фінансуванням заснувати наукові фонди прикладних, гуманітарних, соціальних досліджень із наданням їм статусу юри- дичних осіб із правом самостійно розпо- ряджатися виділеними коштами; сформувати законодавчий механізм інвестування коштів приватних структур на виконання наукових і науково- технічних робіт, що передбачає звільнен- ня від оподаткування частини прибутку підприємств, яка направляється на фінан- сування НДДКР організацій усіх секторів науки і тимчасових наукових колективів, утворених з метою здійснення конкрет- них досліджень та виконання певних проектів. Пропозиція 3.3 Однією з головних проблем, що гальмує інноваційний розвиток націона- льної економіки, залишається брак кош- тів на фінансування інноваційних проце- сів у промисловості. Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності за- лишаються власні кошти підприємств, частка яких у загальному обсязі протягом 2010-2013 рр. варіювалася в межах 52,9- 72,9% [19, с. 183; 22, с. 195; 23]. З ураху- ванням специфіки інноваційної діяльнос- ті, яка за своєю природою є складно пе- редбачуваним, витратним за часом, най- частіше дорогим і завжди ризикованим процесом, дана ситуація є цілком зако- номірною, оскільки без відповідних дер- жавних гарантій і стимулів імовірність того, що приватні структури інвестува- тимуть кошти в інновації, дуже незначна. Навіть той незначний відсоток промис- лових підприємств, які здійснюють інно- ваційну діяльність в Україні (станом на 2013 р. – 1715 од., або 16,8% від загаль- ної кількості промислових підприємств [23]), вкладають кошти переважно у за- купівлю готового обладнання і техноло- гій, ігноруючи такий напрям витрат, як дослідження та розробки. Але, безумов- но, позитивною тенденцією останніх ро- ків є збільшення витрат промислових підприємств на наукові розробки: на 6,7% у 2013 р. порівняно з 2012 р. і на 9,6% відносно 2011 р. (див. рисунок). –––––––– 48 За економ дестабі ситуаці кість ук і без то в іннов ні умов ної вла взяти н питу пі гою, н удоскон ційної п приватн сфері, п держав вала ре зв’язків і здійс міжвідо 4. новація вище р відпові 2 0 2 0 2 0 ––––––––––––– Рисунок. Р діяльнос агострення мічних про лізація по ії, соціальн країнського ого складну ваційній сф ви потребу ади та міс на себе рол ідприємств насамперед налення к політики, н ного партн підвищенн ного управ еальний с в наукової снювала н омчих взає Правові м ями − охоп розвитку ін дний меха 0 011р. 012р. 013р. 7, 1 ––––––– Екон Розподіл за сті націона я багатьох облем у 2 олітичної т на та псих о суспільст у ситуацію фері Україн ють від ор сцевого сам ль із стиму в на інновац д, податко кредитної налагоджен нерства в ня ефективн вління, яка истематичн сфери з в необхідну модій. механізми у плюють пр нноваційни анізм упра 20 5 10,4 17,1 2,3 0,4 0,9 досліджен придбанн придбанн інші витр номіка промисл агального о альної пром х соціаль 013-2014 р та безпеко хологічна х тва погірши ю, що склал ни. Сформо рганів держ моврядуван улювання ції за допо ових важел та аморти ння держав інновацій ності систе а б забезпе ний харак виробництв координац управління равове сере их процесі авління ци ння і розроб ня інших зов ня машин, об ати ловості обсягу витр мисловості ьно- рр., ової хит- или лася ова- жав- ння по- мо- лів, иза- вно- йній еми ечу- ктер вом цію ін- едо- ів і ими про лан цій ня» лін кіл пра єть пов що пра дан зац про акт нео бує акт ков пом зна до 40 73, 70,1 58,0 бки внішніх знан бладнання т Economy of Ind рат за напр і, % [19, с. оцесами на нцюжка «з йна продук ». Пропози Серед п нні інновац лькість зак авових акт ься на конц відного де одо реаліза актиці. То нь на сього ція правово отиріч між тами для однозначно є доопрацю тів, зокрем Закону во-технічну між інших ачити такі фінансуван 60 ,2 нь та програмно dustry –––––– прямами інн 173; 22, с. а всіх стад знання – р кція – рино иція 4.1 проблемних ційними пр конодавчих ів, більшіс цептуально етального ації пропи му одним одні є спро ої бази, усу ж окремим виключенн ого тракту ювання різ а: України «П у діяльніс х питань не принципо ння науки: 80 ого забезпеч ––––––––––––– ISSN 15 2015, № новаційної 185; 23] діях іннова озробки – ок – кошти х питань в роцесами – х і норм сть із яких з ому рівні, опису мех исаних зах із основн щення та г унення про ми законод ня можлив ування. Це зних законо Про науков ть», у як еобхідно чі ві положен 1 17,0 19,1 24,0 чення ––––––––– 562-109X № 1 (69) аційного іннова- – знан- в управ- – велика мативно- залиша- без від- ханізмів ходів на них зав- гармоні- огалин і давчими вості їх е потре- одавчих ву і нау- кому з- ітко ви- ння що- 100 –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) 49 за рахунок базового фінансування мають фінансуватися, насамперед, фун- даментальні дослідження для поповнення результатів НДДКР, одержаних ще за ра- дянських часів, які вже себе вичерпали, створення нових наукових шкіл, а також розвиток наукової інфраструктури уста- нов, у яких виконуються наукові та нау- ково-технічні роботи; програмно-цільове фінансування слід надавати в рамках виконання дер- жавних наукових і науково-технічних програм, державного замовлення як пос- тійно діючим відділам, так і науковим колективам окремих наукових установ для розв’язання комплексних наукових і науково-практичних проблем; грантове фінансування необхідно направляти, переважно, на підтримку вчених для проведення ними перспек- тивних пошукових робіт, у тому числі у складі постійних або тимчасових науко- вих колективів; Закону України «Про інноваційну діяльність» у частині: доповнення його розділом «Інфра- структурна підтримка інноваційної дія- льності» для визначення ролі та місця інноваційної інфраструктури у здійсненні інноваційної діяльності; розкриття видів інноваційної інфраструктури, які можуть діяти в національному інноваційному просторі, та інструментів підтримки їх розвитку органами державної влади і місцевого самоврядування; чіткого вста- новлення сутності та правової природи окремих посередницьких структур і ме- ханізмів активізації інноваційного розви- тку за їх допомогою; унормування питань щодо повно- важень ЦОВВ у сфері інноваційної дія- льності. Якщо раніше повноваженнями щодо формування державної інновацій- ної політики наділялося Міністерство освіти і науки України, а компетенціями стосовно реалізації цієї політики – Дер- жавне агентство з питань науки, іннова- цій та інформатизації України, то наразі, відповідно до Постанови Кабінету Мініс- трів України «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» від 04.06.2014 р. № 255, функції Держін- формнауки України щодо зазначених пи- тань повністю покладені на Міністерство. Проте відповідних змін до законодавчих актів внесено не було, що спричиняє плу- танину в тлумаченні пп. 1 і 2 ст. 9 закону з приводу того, який же орган займається формуванням, а який – реалізацією дер- жавної політики у сфері інновацій; Законів України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяль- ності в Україні», «Про державні цільові програми» у частині детального опису в них механізмів реалізації пріоритетів на державному, галузевому та регіонально- му рівнях управління. Пропозиція 4.2 В Україні на порядку денному сто- їть завдання ухвалення нового Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», розробленого з метою вре- гулювання проблемних питань, які існу- ють станом на сьогодні у сфері наукової та науково-технічної діяльності, зокрема щодо створення законодавчого підґрунтя для комерціалізації результатів фунда- ментальних і прикладних наукових до- сліджень, науково-технічних (експери- ментальних) розробок, що здійснюються державними науковими установами. Цим законопроектом передбачається у тому числі створити умови для забезпечення потреб суспільства і держави у техноло- гічному розвитку на базі гармонізації взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади [24]. З огляду на вищезазначене пропо- нується протягом 2015 р. розробити проект Державної цільової економічної програми «Інтеграція науки, вищої осві- ти та промислового сектору економіки» на найближчі 5-10 років, яка б визначала –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 50 ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) напрями, механізми та форми співробіт- ництва наукових установ і університетів з підприємствами промисловості у сфері наукової, науково-технічної та іннова- ційної діяльності. У програмі також слід передбачити одержання НАН України повноважень з управління в галузі вищої освіти, зокрема з метою стимулювання формування в Академії власної системи магістерської підготовки кадрів із важли- вих наукових напрямів (з правом видачі дипломів державного зразка і прису- дження ступеня «магістр»); надання до- слідним підприємствам НАН України особливого статусу для доведення дослі- джень і розробок наукових організацій до інновацій у вигляді нових або суттєво вдосконалених продуктів, технологічних процесів, маркетингових прийомів, мето- дів управління та поліпшення екологічної ситуації тощо. Пропозиція 4.3 Ґрунтуючись на цільових стратегіч- них установках, які мають бути прописа- ні в Національній інноваційній стратегії України, необхідно розробити спеціаль- ний законопроект у такій редакції – Закон України «Про забезпечення роз- витку національної інноваційної систе- ми», яким має бути визначено інновацій- ну систему як відкриту інтерактивну систему завдяки поєднанню зусиль та інтересів великих компаній, малих і се- редніх підприємств, у тому числі іннова- ційних стартапів, університетів, держав- них дослідницьких установ, постачаль- ників, споживачів та інших зацікавлених сторін, які доповнюють один одного, на- даючи можливість отримати ефект від співробітництва значно більший, ніж проста сума впливу на інноваційні про- цеси окремих учасників. Підсумовуючи вищевикладене, слід наголосити на тому, що державний вплив має надаватися на формування сприятли- вого інноваційного середовища й ефек- тивних механізмів взаємодії між учасни- ками інноваційних процесів з метою при- скорення матеріалізації наукових розро- бок в економічно ефективні інноваційні рішення. При цьому інновації мають роз- глядатися не як самоціль, а як спосіб до- сягнення збалансованого еколого-соціо- економічного розвитку. Варто зауважити, що всі зазначені механізми управління мають використо- вуватися комплексно, тобто мається на увазі відмова від попередньої практики реалізації фрагментарних рішень і про- грам зі слабкою взаємною координацією та застосування цілого комплексу мето- дів й інструментів державної політики у певній послідовності та взаємозв’язку із залученням у єдину систему управлінсь- ких рішень усіх зацікавлених осіб та учасників інноваційних процесів. До того ж, окрім механізмів, які вже застосову- ються для реалізації державних функцій у сфері інноваційного розвитку в Україні, потрібно розробляти й упроваджувати нові механізми управління: державно- приватного партнерства; співробітництва науки та промисловості; кластерний ме- ханізм організації інноваційної діяльнос- ті, які забезпечать більшу зацікавленість підприємств у створенні, освоєнні та впровадженні науково-технічних розро- бок. Перелік наведених механізмів не претендує на вичерпність, може допов- нюватися іншими механізмами, виступа- ти предметом широкої дискусії та напря- мами подальших досліджень. Література 1. Mensch Gerhard D. Stalemate in Technology: Innovations Overcame the Depression / Gerhard D. Mensch. – Cam- bridge, Mass.: Ballinger Publishing Compa- ny, 1979. – 241 p. 2. Шумпетер Й.А. Теория экономи- ческого развития (Исследование пред- принимательской прибыли, капитала, про- цента и цикла конъюнктуры) / Й.А. Шум- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) 51 петер; пер. В.С. Автономова, М.С. Люб- ского, А.Ю. Чепуренко. – М.: Прогресс, 1982. – 456 с. 3. Підоричева І.Ю. Теорії регіона- льного зростання та розвитку з іннова- ційною домінантою / І.Ю. Підоричева // Вісник економічної науки України. – 2014. – № 1 (25). – С. 87-94. 4. Маннапов Р.Г. Современное раз- витие системы управления регионом: ме- тодология, инструментарий, механизмы: монография / Р.Г. Маннапов, Л.Г. Ахта- риева; под науч. ред. Р.Г. Маннапова. – Уфа: Уфимская государственная акаде- мия экономики и сервиса, 2010. – 221 с. 5. Геєць В. Ліберально-демократич- ні засади: курс на модернізацію України / В. Геєць // Економіка України. – 2010. – № 3. – С. 4-20. 6. Перший етап модернізації еконо- міки України: досвід та проблеми: мо- ногр. / О.М. Алимов, О.І. Амоша та ін.; за заг. ред. В.І. Ляшенка; ІЕП НАН України, КПУ. – Запоріжжя: КПУ, 2014. – 798 с. 7. Кіндзерський Ю.В. Промисло- вість України: стратегія і політика струк- турно-технологічної модернізації: мо- ногр. / Ю.В. Кіндзерський; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН Украї- ни». – К., 2013. – 536 с. 8. Управление развитием промыш- ленности в условиях системных дисба- лансов: моногр. / [А.И. Амоша, В.П. Виш- невский, Л.А. Збаразская и др.]; под. общ. ред. В.П. Вишневского / НАН Ук- раины, Ин-т экономики пром-сти. – До- нецк, 2013. – 113 с. 9. Землянкін А.І. Нова інноваційна політика Європейського Союзу: досвід для України / А.І. Землянкін, І.Ю. Підо- ричева // Регіональна економіка. – 2013. – № 2. – С. 193-202. 10. Землянкін А.І. Механізми управління інноваціями в Україні: стан та перспективи вдосконалення / А.І. Зем- лянкін, І.Ю. Підоричева // Стратегічні пріоритети. – 2014. – № 2 (31). – С. 43-48. 11. Підоричева І.Ю. Фінансове за- безпечення та організаційно-економічне супроводження інноваційних процесів в економіці України / І.Ю. Підоричева // Економічний вісник Донбасу. – 2014. – № 3 (37). – С. 154-170. 12. Постанова Верховної Ради Ук- раїни «Про проведення парламентських слухань «Стратегія інноваційного розвит- ку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів» від 17.02.2009 р. № 965-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/965-17 13. Указ Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» від 12.01.2015 р. № 5/2015 [Елект- ронний ресурс]. – Режим доступу: http://president.gov.ua/documents/18688.html 14. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 р. № 2623-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/2623-14 (редакція від 05.12.2012). 15. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Украї- ні» від 08.09.2011р. № 3715-VI [Елект- ронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3715-17 (редакція від 05.12.2012 р.). 16. Innovation performance review of Ukraine / United Nations Economic Com- mission for Europe. – New York and Gene- va, 2013. – Р. 28-29. 17. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації дер- жавних цільових програм і національних проектів, економії бюджетних коштів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів Украї- ни» від 05.03.2014 р. № 71 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/71-2014-%D0%BF 18. Стан та законодавче забезпе- чення фінансування наукової та науково- технічної діяльності: матеріали слухань у –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 52 ISSN 1562-109X 2015, № 1 (69) Комітеті Верховної Ради України з пи- тань науки і освіти, 13 березня 2013 р. – К., 2013. – 615 с. 19. Наукова та інноваційна діяль- ність в Україні: стат. зб. – К.: ДП «Ін- формаційно-видавничий центр Держста- ту України», 2014. – 314 с. 20. Next generation innovation policy. The future of EU innovation policy to sup- port market growth [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ey.com/Pub- lication/vwLUAssets/Next_generation_inno vation_policy/$FILE/Next_generation_inno- vation_policy.pdf 21. Gross domestic expenditure on R&D, 2002–12; Gross domestic expenditure on R&D by source of funds, 2007 and 2011 [Електронний ресурс] / Eurostat. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/eurostat/statis- tics-explained/index.php/R_%26_D_expendi- ture 22. Наукова та інноваційна діяль- ність в Україні: стат. зб. – К.: ДП «Ін- формаційно-видавничий центр Держста- ту України», 2012. – 305 с. 23. Експрес-випуск Державної слу- жби статистики України «Інноваційна діяльність промислових підприємств у 2013 році» № 131/0/05.3вн-14 від 14.04.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ 24. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (проект) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/ doccatalog/list? currDir=60270 Надійшла до редакції 12.02.2015 р.

Напрями вдосконалення діючих механізмів управління інноваціями в умовах модернізації економіки України

Репозитарії

Схожі ресурси