Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття

Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття

В статье определены приоритетные направления современной социальной политики в Украине с акцентом на улучшение качества населения, в частности, в сфере здоровья, образования и профессионально-квалификационной подготовки. Дается оценка по основным макроекономическим показателям Украины по отношени...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2008
1. Verfasser: Лібанова, Е.М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2008
Schlagworte:
Соціальна політика
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8701
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття / Е.М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 9-22. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8701
record_format dspace
spelling Лібанова, Е.М.
2010-06-17T10:07:09Z
2010-06-17T10:07:09Z
2008
Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття / Е.М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 9-22. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
2072-9480
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8701
316.42(477)
В статье определены приоритетные направления современной социальной политики в Украине с акцентом на улучшение качества населения, в частности, в сфере здоровья, образования и профессионально-квалификационной подготовки. Дается оценка по основным макроекономическим показателям Украины по отношению к некоторым странам Европы. Предложены пути реформирования системы социального обеспечения.
The article has described priority directions for modern social policy in Ukraine with a focus on improvement of the quality of population, particularly in regard to health care, education and professional training. The assessment of main macroeconomic indicators in Ukraine relative to selected European countries has been presented. The main approaches for reforming the system of social care have been proposed.
uk
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
Соціальна політика
Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття
Strategic Priorities of Social Policy in Ukraine at the Beginning of XXI Century
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття
spellingShingle Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття
Лібанова, Е.М.
Соціальна політика
title_short Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття
title_full Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття
title_fullStr Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття
title_full_unstemmed Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття
title_sort стратегічні пріоритети соціальної політики україни на початку ххі століття
author Лібанова, Е.М.
author_facet Лібанова, Е.М.
topic Соціальна політика
topic_facet Соціальна політика
publishDate 2008
language Ukrainian
publisher Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
format Article
title_alt Strategic Priorities of Social Policy in Ukraine at the Beginning of XXI Century
description В статье определены приоритетные направления современной социальной политики в Украине с акцентом на улучшение качества населения, в частности, в сфере здоровья, образования и профессионально-квалификационной подготовки. Дается оценка по основным макроекономическим показателям Украины по отношению к некоторым странам Европы. Предложены пути реформирования системы социального обеспечения. The article has described priority directions for modern social policy in Ukraine with a focus on improvement of the quality of population, particularly in regard to health care, education and professional training. The assessment of main macroeconomic indicators in Ukraine relative to selected European countries has been presented. The main approaches for reforming the system of social care have been proposed.
issn 2072-9480
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8701
citation_txt Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття / Е.М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 9-22. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT líbanovaem strategíčnípríoritetisocíalʹnoípolítikiukraíninapočatkuhhístolíttâ
AT líbanovaem strategicprioritiesofsocialpolicyinukraineatthebeginningofxxicentury
first_indexed 2025-11-25T22:31:42Z
last_indexed 2025-11-25T22:31:42Z
_version_ 1850562724709269504
fulltext 99 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ Е.М. Лібанова, член-кореспондент НАН України, директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України На сучасному етапі докорінно змінилося уявлення про рушійні сили та спів- відношення різних чинників розвитку, про роль і місце людини в цивілізаційному прогресі. Досвід економічно розвинених країн, і – ще більшою мірою – країн, що здійснили економічний ривок (у різні періоди ХХ сторіччя: Японія, Корея, Німеччина, Ірландія, Чехія, Угорщина, Словенія), свідчить про вирішальне зна- чення людського капіталу, якості робочої сили і мотивації ефективної праці. Ця нова концепція, орієнтована на примат людського розвитку, замінила застарілу, рушійною силою якої було накопичення матеріального багатства. Саме людський і соціальний капітал забезпечують нині найвищі темпи економічного зростання, і саме ті країни, політика яких спрямована переважно на забезпечення розвитку людського потенціалу, досягають на зламі тисячоліть найбільших успіхів. Роль і значення людського потенціалу, якості населення багаторазово збіль- шується з огляду на системну демографічну кризу та хвилю депопуляції, що охопила чи не всі розвинуті країни світу. Україна також вступила у цей період свого розвитку. Всі демографічні прогнози свідчать про практичну неможливість подолання тенденції скорочення чисельності населення в осяжній перспекти- ві. Але відбуватиметься не просто зменшення загальної чисельності населення – очікуються значні структурні зрушення: передовсім на фоні випереджального скорочення чисельності населення працездатного віку спостерігатиметься зрос- тання чисельності осіб старшого віку (рис.1).А взагалі демографічне старіння – закономірний наслідок зростання тривалості життя і не є негативним явищем. Та цей процес потребує адекватних змін державної політики, зокрема реалізації низки заходів, які протидіятимуть соціальній ізоляції осіб похилого віку, поши- ренню серед них бідності та хвороб. УДК 316.42(477) 10 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА Джерело: 1989–2007 рр. – дані Держкомстату України; 2008–2051 рр. – прогноз Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Рис. 1. Чисельність та склад населення України, тис. осіб на початок року Необхідність швидкого економічного зростання в умовах скорочення чи- сельності населення потребує покращання умов і посилення стимулів форму- вання трудового потенціалу та максимально ефективного його використання. Основним напрямом політики, спрямованої на досягнення зазначеної мети, є розширення меж і підвищення повікових рівнів економічної активності, створен- ня можливостей максимально великій частині населення брати участь в еконо- мічній діяльності, забезпечення гідних умов праці, сприяння набуттю високого рівня освіти та кваліфікації, підтримання здоров’я нації. Фактично йдеться про необхідність покращання якості населення, збільшення питомої ваги тих, хто прагне реалізувати свій потенціал і пропонує свою робочу силу на ринку праці, та забезпечення зайнятості в гідних умовах. Ключовими мають бути завдання, спрямовані на формування та реалізацію трудового потенціалу суспільства і забезпечення гідного рівня життя непрацез- датним верствам населення. Покращання якості населення. Якість населення – багатогранна категорія, що акумулює стан суспільного здоров’я, освіченість та професійну підготовленість населення, творчі настанови тощо. Найкращим джерелом інформації про стан суспільного здоров’я мали б бути дані систематичних профілактичних оглядів і обчислені на цій основі від- повідні показники за окремими статево-віковими та професійними групами. За відсутності таких можливостей стан суспільного здоров’я зазвичай вимірюється альтернативними показниками – захворюваності, смертності та розрахованою на їх основі середньою очікуваною тривалістю життя. 11 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА Джерело: база даних “Здоров’я для всіх” регіонального офісу ВООЗ у Європі, 2007 Рис. 2. Середня очікувана тривалість життя населення при народженні, обидві статі, вибрані країни світу, 2005 р., років Взагалі благополуччя у царині здоров’я – ознака й невід’ємна складова ви- сокої якості життя, передумова і наслідок економічних успіхів. Тому будь-які економічні реформи в Україні не можуть забезпечити нову якість економічного зростання в умовах, коли значна частина населення має проблеми зі здоров’ям, а третина не доживає до 65 років1. Саме поліпшення стану здоров’я населення та підвищення тривалості здорового і трудоактивного життя мають стати надій- ним підґрунтям й опорою для забезпечення сталого економічного розвитку як передумови демографічного благополуччя країни, яка сьогодні перебуває у стані гострої демографічної кризи. Якщо за даними 1960 р. Україна посідала передові позиції в світі за показником середньої тривалості життя, то за даними 2005 р. – поступається чи не всім європейським країнам (рис.2). Таблиця 1 Середня очікувана тривалість життя при досягненні певного віку, обидві статі, вибрані країни Європи, 2005 р., років 0 років 15 років 45 років 65 років Україна 67,0 53,4 27,2 13,8 Європа-А 79,6 65,1 36,2 18,9 Європа-В+С 68,8 55,1 28,4 14,4 СНД 67,0 53,3 27,3 13,9 Польща 75,0 60,7 32,3 16,7 Угорщина 72,9 58,5 30,1 15,5 Чехія 76,1 61,6 32,8 16,3 Джерело: розраховано за даними “Здоров’я для всіх” регіонального офісу ВООЗ у Європі, 2007 1 За визначенням ООН усі смерті до 65 років є передчасними. 12 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА За показником очікуваної тривалості життя при народженні Україна відстає від 27 європейських країн із найнижчими рівнями смертності (так званий регі- он Європа-А)2 на 12,6 року (ще у 2003 р. відставання становило 11,3 року), від 25 країн Європейського регіону з більш високими рівнями смертності (регіон Європа-В+С)3 – на 1,8 року, а від Швейцарії (країни з найвищою в Європі три- валістю життя) – на 14,4 року. ВООЗ відносить Україну до групи з найвищими в європейському регіоні рівнями смертності – до регіону Європа-С, але і серед цих 9 країн Україна в числі останніх. Це – прірва, подолати яку буде надзвичайно важко: необхідні цілеспрямовані зусилля всього суспільства впродовж десятків років. Оскільки середня тривалість життя – це показник, що найбільш комплексно характеризує рівень та умови життя населення, саме його динаміка чітко віддзер- калює ефект комплексної „європеїзації”. Наведені на рис.3 тенденції тривалості життя населення країн ЄС, Польщі, країн Балтії, України та СНД ілюструють вплив практичного впровадження принципів європейської стратегії. Джерело: база даних “Здоров’я для всіх” регіонального офісу ВООЗ у Європі, 2007 Рис. 3. Середня очікувана тривалість життя населення при народженні, обидві статі, ЄС, СНД, вибрані країни Європи, 1985–2005 рр., років По-перше, упродовж досить великого періоду тривалість життя населення країн ЄС істотно перевищує відповідний показник в СНД та Україні. При цьому розрив майже невпинно збільшується: порівняно із СНД він збільшився удвічі – з 5,6 року в 1985 р. до 11,3 в 2005 р., а порівняно із Україною відповідно з 4,4 до 11 років. 2 До регіону Європа-А Всесвітньою організацією охорони здоров’я включені країни європейського регіону з найнижчими рівнями смертності дітей та дорослих: Австрія, Андорра, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Португалія, Сан Марино, Словенія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція [1]. 3 До регіону Європа-В включені 16 країн з низькими рівнями смертності дітей та дорослих: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Вірменія, Грузія, Киргизстан, Македонія, Польща, Румунія, Сербія та Чорногорія, Словаччина, Таджикистан, Туреччина, Туркменистан; до регіону Європа-С включені 9 країн з низькими рівнями смертності дітей і високими рівнями смертності дорослих: Білорусь, Естонія, Казахстан, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Угорщина, Україна [1]. 13 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА По-друге, практично відразу після вступу в ЄС у посткомуністичних країнах – Польщі та Балтії – намітилась тенденція зростання тривалості життя. І хоча вони ще значно поступаються середнім по ЄС показникам, лише за останнє десяти- річчя тривалість життя в цих країнах збільшилась на 3–5 років. Привертає увагу і сталий характер тенденції зниження смертності. Водночас в Україні, як і в СНД у цілому, спостерігається принципово інша – хвилеподібна динаміка очікуваної тривалості життя, зокрема, протягом останніх 5 років смертність зростає. Так, порівняно із Польщею, де до початку 1990-х років тривалість життя населення практично не відрізнялась від українського показника (в 1990 р. у Польщі цей показник становив 71,0 рік, а в Україні – 70,5), у 2005 р. відставання становило 7,7 року. Безперечно, не саме по собі членство в ЄС, а поширення серед населення (навіть поки що і не повне) стандартів європейського способу життя привело до таких результатів. Підсумовуючи, слід зазначити, що збереження та покращання стану здоров’я населення, зниження передчасної смертності має бути основним пріоритетом державної політики. При цьому необхідно брати до уваги структуру чинників здоров’я, визначену фахівцями ВООЗ: лише 10% формує якість медицини, по 20% – генетика і стан навколишнього середовища, а 50% залежить від способу життя населення. Останній передбачає оптимальну рухову активність, раціо- нальне харчування, здоровий сон, додержання гігієнічних правил, відмову від тютюнокуріння, вживання наркотиків та зловживання алкоголем, зниження рівня травматизму. Отже, формування та утвердження ідеології здорового спо- собу життя та відповідної вітальної поведінки є основним важелем збільшення середньої тривалості життя і подовження його здорового періоду. Другою складовою якості населення є його освітня та професійно-кваліфікаційна підготовка. Необхідно забезпечити можливості та належним чином мотивувати широкі верстви населення до набуття високої професійно-освітньої підготовки. Можливості набуття високого освітнього (професійного) рівня пов’язані передовсім із доступністю якісної освіти незалежно від місця проживання та статків родини. На жаль, сьогодні якість освіти – принаймні середньої загальної, шкільної – істотно варіює відповідно до розміру населеного пункту. Прагнення зберегти в сільській місцевості так звані малокомплектні школи4 фактично при- рікає дітей, які там навчаються, на обмеженість знань. Можна погодитись із тим, що школа часто є єдиним культурним осередком у селі, але не можна погодитись із такою ціною збереження робочих місць для вчителів (до речі, переважно пен- сійного віку). Фактично єдиною можливістю отримання високого рівня шкільної підготовки в школах із сучасним обладнанням та викладачами високої кваліфіка- ції для дітей з маленьких сіл є підвезення їх до школи спеціальним транспортом (альтернативою є проживання в інтернаті при школі). Мотивація, безперечно, лежить у сфері доходів, можливостей працевлашту- вання та соціального статусу кожної професії. Всупереч поширеним стереотипам, 4 Нині у Верховній Раді готуються пропозиції щодо зменшення мінімальної кількості дітей у таких школах з 5 до 3. 14 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА рівень доходів і освіти в Україні мають прямо пропорційний зв’язок (рис. 4). Що вищим є рівень освіти, то вищими є і грошові, і сукупні доходи, і меншою є частка натуральних доходів у сукупних – таким чином, наявний зв’язок цілком відповідає ринковим закономірностям. Джерело: розраховано за даними Держкомстату України Рис. 4. Доходи населення за рівнем освіти, Україна, 2006 рік, грн. на місяць на особу Висока конкурентоспроможність осіб з високою освітньою підготовкою на ринках праці країн з розвиненою економікою обумовлюється підвищенням ролі інтелектуальної власності у формуванні людського капіталу та соціального статусу індивіда в сучасному суспільстві, інноваційним характером постіндустріальної економіки. В Україні такі переваги дає тільки вища освіта. Водночас непооди- нокими є випадки звернень до центрів зайнятості вчорашніх випускників вищих навчальних закладів та наступної їх перекваліфікації. За даними обстежень, не за спеціальністю працює 70% осіб з вищою освітою в галузі фізичних, матема- тичних та технічних, 46% – біологічних, агрономічних та медичних наук, 76% – прикладних наук і техніки. Проте в цілому чітким є вплив рівня освітньої підготовки індивіда на його конкурентоспроможність на ринку праці. Якщо, скажімо, рівень зайнятості насе- лення з початковою освітою в будь-якому віці не перевищує 50%, то аналогічний показник для населення з вищою освітою у віці 25–49 років істотно перевищує 70%. Слід підкреслити й істотний вплив високої професійно-освітньої підготовки на збільшення періоду економічної активності. Навіть після 70 років працює 3,4% населення з вищою освітою і лише 0,5% осіб, що її не мають. Отже, підвищення рівня освіти населення – зрозуміло, не за рахунок зниження її якості – має стати одним з основних пріоритетів соціальної політики України принаймні на найближчі десятиріччя. 15 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА Однак загальні зміни структури робочої сили, що спостерігаються в розвину- тих країнах, а насамперед у тих, які розвиваються прискореними темпами, поки що не прийшли в Україну. Навпаки, на жаль, можна говорити про протилежний характер цих структурних зрушень. Так, на фоні зростання питомої ваги осіб із вищою освітою в складі молоді розвинутих країн в Україні, попри майже дворазове збільшення обсягів підго- товки фахівців з вищою освітою (рис. 6) за останні роки, їх питома вага не тіль- ки не зростає, а навпаки скорочується (рис. 5). Молодь, здобувши вищу освіту (переважно за рахунок бюджету) і не знаходячи робочого місця відповідно до сформованих критеріїв (щодо заробітної плати, перспектив кар’єрного зростання, умов праці тощо), масово виїжджає працювати за кордон. Судячи із ситуації на ринку праці, в країні не вистачає кваліфікованих робочих кадрів із середньою освітою та є надлишок фахівців із кваліфікацією магістра. Водночас за останні 17 років кількість випускників професійно-технічних на- вчальних закладів скоротилась на чверть, кількість випускників вищих навчаль- них закладів І–ІІ рівнів акредитації – майже на половину, а кількість випускників вищих навчальних закладів III–IV рівнів зросла у 3,3 раза. Джерело: розраховано за даними Держкомстату України Рис. 5. Частка осіб з вищою освітою в складі населення відповідного віку, за даними переписів населення, ‰ Зарадити нестачі кваліфікованих робітників можна тільки за допомогою дер- жавної підтримки системи професійно-технічної освіти, спрямованої на надання студентам дійсно якісної професійної підготовки і відповідної кваліфікації, що забезпечить їхню конкурентоспроможність на ринку праці, а отже, і працевла- штування. Проте це – тільки необхідна передумова. Необхідною і достатньою вона стане лише через ефективну роз’яснювальну та професійно-орієнтаційну роботу серед молоді. 16 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА Доволі ефективним напрямом підготовки кваліфікованих робочих кадрів і запо- бігання масовому виходу некваліфікованих випускників шкіл на ринок праці є так звана дуальна система шкільного навчання, яка дає можливість у старших класах школи отримати не тільки середню освіту, а й професійну підготовку. Така система успішно функціонує у ФРН, певний її аналог існував у 1960-х роках у СРСР. Джерело: Держкомстат України Рис. 6. Підготовка кваліфікованої робочої сили, тис.осіб Що стосується невиправданого співвідношення між обсягами підготовки магістрів та бакалаврів, то причиною є відсутність чіткого розмежування і самих рівнів підготовки, і можливостей їх застосування. Зокрема, необхідно з’ясува- ти: де можуть працювати фахівці із дипломом бакалавра, а де потрібен рівень магістра. Це значною мірою зменшить прагнення всіх бакалаврів продовжувати навчання в магістратурі. Стрімке старіння знань в постіндустріальній економіці5 потребує налагод- ження системи підвищення кваліфікації (перекваліфікації) кадрів після набуття первинної освітньої підготовки. На жаль, сьогодні в Україні освітній період об- межений 35-річним віком, після якого (тобто як мінімум упродовж 20–25 років) додаткові знання не набуваються. Проблема підготовки кадрів (особливо вторинна) вирішується виключно в площині корпоративних інтересів, і важелем цього може стати тільки зацікавле- ність роботодавця у стабільному колективі. Зростання чисельності економічно активних контингентів. Процес випе- реджального скорочення чисельності населення економічно активного віку в комплексі із посиленням демографічного старіння визначає нагальну необхід- ність підвищення рівнів економічної активності населення, продовження цього періоду. Однак якщо друга задача більш-менш успішно розв’язується (принаймні рівень економічної активності жінок віком 60–70 років зріс з 14,0% у 1999 році до 19,7 в 2007р., а чоловіків – з 22,7 до 24,7% відповідно), то повікові показники 5 За дослідженнями, проведеними в США, по окремих галузях знання застарівають упродовж 5 років, тобто за період навчання у вищому навчальному закладі. 17 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА молодих жінок (це стосується всіх груп до 50 років) і чоловіків середнього віку не тільки не зростають, а навіть знижуються (табл. 2, 3). Таблиця 2 Економічна активність жінок, % до чисельності відповідного віку 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 15–24 38,0 37,3 36,1 35,4 35,1 37,0 35,5 36,1 36,6 25–29 77,6 79,4 78,1 77,6 77,1 75,3 73,5 73,4 73,8 30–39 84,3 84,9 84,8 84,1 84,2 81,4 79,8 80,1 80,9 40–49 84,8 85,5 85,2 85,0 84,3 83,1 82,9 83,0 83,6 50–59 51,6 55,8 56,3 56,9 58,3 58,7 57,2 55,7 54,9 60–70 14,0 16,3 15,1 16,4 16,0 17,7 20,3 19,3 19,7 Працездатний вік 71,5 71,4 70,5 69,8 69,4 68,6 67,6 67,8 68,2 Джерело: Держкомстат України Деякі позитивні зрушення 2007 року є надто малими для зламу тенденції, та й поки що не мають усталеного характеру. Таблиця 3 Економічна активність чоловіків, % до чисельності відповідного віку 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 15–24 45,3 42,8 41,3 41,5 40,5 43,2 44,7 45,4 46,8 25–29 88,2 90,0 89,0 87,4 88,9 89,4 89,2 89,3 90,5 30–39 89,4 91,0 90,0 89,3 89,5 88,9 88,8 90,3 90,8 40–49 87,4 88,9 87,7 87,0 85,9 86,4 85,9 86,6 85,6 50–59 73,7 76,6 75,9 74,3 74,7 71,7 74,2 72,9 73,7 60–70 22,7 24,7 24,2 24,5 24,4 23 26,7 24,6 24,7 Працездат- ний вік 75,9 75,8 74,6 73,7 73,3 73,5 74,1 74,5 75,0 Джерело: Держкомстат України При цьому чисельність економічно неактивного населення практично не змінюється і становить близько 13,5 млн.осіб, але чисельність утриманців (за- йнятих у домогосподарстві) стрімко зростає від 2004 року: в 2003 р. вона становила 1,7 млн. осіб, а в 2007р. – 2,3 млн., збільшившись на третину. Цілком імовірно, що рушійною силою цього процесу стало зростання народжуваності, яке спостері- гається в Україні від 2002 року. Частина молодих мам після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, не маючи можливості скористатися послугами дитячих дошкільних закладів, вимушені переривати свою трудову діяльність. Видається, що подальші кроки мають спиратися перш за все на значну гро- шову різницю у розмірах заробітної плати і соціальних трансфертів. 18 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА Вплив на реалізацію трудового потенціалу. Декларовані Україною прагнення європейської інтеграції повинні мати на меті і формування європейського спосо- бу життя. До цього ж спонукає і розповсюдження серед українського населення європейських стандартів життя, неминуче при інтенсивних поїздках українців за кордон. На практиці це означає прагнення більшості українців мати цілком європейське житло, харчуватися, одягатися і відпочивати як середній європеєць. Звичайно, для цього потрібні гроші, відповідно саме рівень оплати праці став сьогодні основним критерієм вибору робочого місця. Зокрема, за даними різно- манітних опитувань, так вважають 90–95% населення України. Збереження орієнтації на дешеву робочу силу спричиняє цілу низку вкрай не- гативних наслідків. Зокрема, роботодавці не мотивуються до запровадження нових технологій і економії живої праці, через що у складі зайнятих надмірно високою є питома вага некваліфікованих працівників; наймані працівники не стимулюються до ефективної трудової діяльності, і підприємства, які доволі динамічно розвиваються, потерпають від нестачі кваліфікованої робочої сили (це стосується як інженерно-тех- нічних, так і робочих професій); найбільш активні і кваліфіковані верстви населення виїжджають за кордон, тобто бюджетні витрати на їх підготовку не компенсуються, а натомість українська робоча сила працює на еконо=міку інших країн; в економіці є численні вакансії, попит на які практично відсутній; значна частина населення потребує державної допомоги, що невиправдано збільшує обсяги соціальних транс- фертів; відсутність розвиненої системи страхування (йдеться не тільки про загально- обов’язкове і взагалі соціальне страхування) обмежує інвестиційні можливості країни і не стимулює розвиток відповідних фінансових інструментів. Надзвичайно важливим видається оцінка співвідношень між продуктивністю праці та її оплатою в Україні порівняно з сусідніми державами, які нещодавно пе- рейшли від планової до ринкової економіки і за рівнем життя переважно виперед- жають нас. Для забезпечення методологічної коректності міжнародних порівнянь використано дані про ВВП на особу в євро за паритетом купівельної спроможності як непряму характеристику продуктивності праці і місячну заробітну плату в євро. Співвідношення України з показниками кожної із вибраних держав дає змогу ви- значити ступінь відставання (випередження) відповідно за продуктивністю праці і заробітною платою. Наприклад, продуктивність праці в Україні становить 108,2% рівня Албанії і 28,8% рівня Чехії, а заробітна плата – відповідно 70,4 і 25,0%. Співвід- ношення цих коефіцієнтів дає своєрідний індекс справедливості оплати праці – що він вищий, то більш справедливою в Україні порівняно із кожною країною є заро- бітна плата. Отже, з усіх країн, дані по яких наведені в табл. 4, менш справедливою, ніж в Україні, є заробітна плата тільки в Болгарії (індекс справедливості в Україні на 44,8% вищий) і в Росії (на 7% вищий) – в усіх інших країнах ситуація значно краща. Найбільшим є відставання по відношенню до Туреччини (індекс в Україні на 64,2% нижчий) та Хорватії (на 54% нижчий). Тобто відставання України майже від усіх (виняток становлять Болгарія і Росія) сусідніх країн за рівнем оплати праці значно перевищує відставання за рівнем ВВП на одну особу6. Таким чином, теза про 6 Безперечно, даються взнаки соціально-економічні та демографічні особливості України. Зокрема, висока частка показників сировинних галузей в економіці, надзвичайно високе співвідношення пенсіонерів та працюючих, надмірна частка працівників так званої бюджетної сфери в складі зайнятих. Але тим не менш співвідношення середніх є достатньо красномовним для висновку про несправедливість і економічну необґрунтованість рівня оплати праці в Україні. 19 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА те, що продуктивність праці є настільки низькою, що це не дає змоги підвищувати заробітну плату, видається несправедливою. Таблиця 4 Співвідношення України за основними макроекономічними параметрами розвитку з вибраними країнами, 2007 рік, % За ВВП на особу, євро за ПКС За зарплатою, євро на місяць За індексом спра- ведливості оплати праці За рівнем без- робіття, % Албанія 108,2 70,4 65,1 45,7 Болгарія 61,2 88,6 144,8 92,8 Естонія 32,7 28,0 85,6 136,2 Латвія 40,3 34,5 85,6 104,9 Литва 39,1 37,1 94,9 148,8 Македонія 80,7 49,4 61,2 18,3 Польща 42,8 27,4 64,0 66,7 Росія 47,2 50,5 107,0 104,9 Румунія 58,1 46,2 79,5 98,5 Сербія 64,7 40,3 62,3 34,0 Словаччина 34,2 32,7 95,6 58,2 Словенія 25,9 15,2 58,7 130,6 Туреччина 68,7 24,6 35,8 64,6 Угорщина 36,4 26,5 72,8 86,5 Хорватія 44,1 20,3 46,0 64,0 Чехія 28,8 25,0 86,8 120,8 Джерело: розраховано за даними Віденського інституту міжнародного економічного аналізу [2] Очікування зростання безробіття через підвищення заробітної плати та- кож видаються необґрунтованими. Найвищий рівень оплати праці (1285 євро в 2007 р.) спостерігався в Словенії, і там же зафіксований чи не найнижчий рівень безробіття (4,9%). В цілому коефіцієнт кореляції між рівнями зарплати та без- робіття по зазначеній сукупності країн становить -0,240, тобто лише 24% варіації безробіття можна пояснити варіацією заробітної плати. Отже, саме на забезпечення високих доходів від зайнятості має спиратися ре- форма соціальної сфери, яка охопить всі її складові – від соціального страхування і соціальної допомоги до управління та фінансування освіти, охорони здоров’я, житлово-комунального господарства тощо. Якщо з певними обмеженнями можна говорити про те, що економіка України розвивається за ринковими законами, то через відсутність реальних реформ у соціальній сфері остання перетворилася на рудимент соціалістичної системи з її високим ступенем патерналізму, поши- 20 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ренням утриманських очікувань серед значної частини населення, фінансовою необґрунтованістю більшості державних зобов’язань, вкрай неефективною систе- мою управління. Упродовж 16 років на фоні значних економічних трансформацій державна соціальна політика зводилась переважно до намагання підвищити до- ходи і захистити від цінових шоків найбідніших. Належного впливу на приватний сектор також не здійснювалось. Як наслідок сформувалися кричущі викривлення і в структурі та розподілі доходів, і в доступності для населення базових соціальних послуг. Незадоволеність населення і невпевненість у майбутньому виявляється у масштабній трудовій еміграції, в якій, за оцінками, беруть участь 2,5–3 млн.осіб, відсутність традицій здорового способу життя – у надзвичайно високій смертності населення працездатного віку (ризик смерті сягає майже 40%), відсутність зв’язку між страховими внесками та страховими виплатами (передовсім пенсійними) веде до принципової згоди найманих працівників на те, що роботодавець не сплачує передбачених законодавством внесків, а отже – на тінізацію заробітної плати. Орієнтація політики виключно на підвищення доходів, до того ж не пов’язаних із трудовою діяльністю, має вкрай негативний побічний ефект. Реально розв’язати цю проблему у найближчій перспективі і доволі швидко отри- мати потрібний ефект можна в результаті трансформації політики доходів. До того ж і практична неможливість зменшення обсягу соціальних зобов’язань обумовлює необхідність максимально швидкого і масштабного зростання (висвітлення) заро- бітної плати, оскільки лише це може забезпечити фінансову спроможність системи загальнообов’язкового соціального страхування, насамперед пенсійного, сприяти мотивації населення до активної поведінки на ринку праці, протидіяти масштабному відпливу найбільш дієвої частини населення за кордон. На підвищення заробітної плати необхідно йти, навіть ризикуючи зростанням інфляції. Напрями реформування системи соціального забезпечення. Нагальною необхід- ністю є розроблення системної реформи соціальної сфери, окремі складові якої мають бути узгоджені за наслідками, фінансовими ресурсами, у часі та просторі між собою та з економічними трансформаціями. Слід рішуче обмежити подальше зростання соціальних зобов’язань, зокрема в зв’язку із перевиборними обіцянками практично усіх партій, можливо, навіть піти на діалог із населенням і пояснити, що активна соціальна політика і соціально спрямований бюджет не мають нічого спільного з витрачанням усіх доходів на поточне споживання. Соціальна спрямованість бюджету означає спрямування його коштів переважно: на розвиток людини, на забезпечення доступності якісної освіти незалежно від місця проживання та майнового статусу; на формування та поширення здорового способу життя, включаючи як створення ефективної системи медичної допомоги, так і забезпечення належного державного контролю за якістю споживчих товарів, протидію палінню та зловживанню алкогольними напоями, запобігання наркоманії; на розвиток ринку праці та забезпечення гідної праці для всіх. Тільки на цих засадах може бути сформований соціально орієнто- ваний бюджет, а підвищення доходів від зайнятості максимально широких верств населення звузить коло осіб, які потребують державної соціальної підтримки, з одного боку, і забезпечить необхідні кошти для її надання – з другого. Просте ж спрямування бюджетних коштів на виплату різноманітних соціальних трансфер- тів означає допомогу бідним верствам, а не подолання бідності. 21 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА Безумовно, час найвищої довіри населення до влади втрачений, але вона є ще достатньою для позитивних очікувань результатів такого кроку. Діюча система соціального захисту та її новітні зміни призвели до відновлення утриманських настанов серед широких верств населення, зруйнували страхові принципи пенсійного забезпечення та спровокували “зрівнялівку” доходів пе- реважної більшості непрацюючих громадян, спричинили неприйнятне наван- таження на бюджет. Необхідне реальне, а не деклароване формування системи соціального захисту на принципах системності, соціальної справедливості та ефективності, фінансової обґрунтованості. Здійснення соціального захисту населення у двох принципово різних формах вимагає розмежування і методів його надання. Оскільки безпосереднім резуль- татом соціального страхування має бути унеможливлення збіднення населення при настанні страхової події, діяльність уряду слід сконцентрувати на формуванні повномасштабної системи соціального страхування. Механізм призначення страхових виплат має бути абсолютно прозорим і зрозумілим, що сприятиме заохоченню населення до участі в страхових програмах і до висвітлення своєї заробітної плати. Соціальне страхування стане запобіжним заходом щодо бідності населення, а соціальна допомога спрямовуватиметься бідним виключно на адресних засадах з урахуванням сукупного доходу сім’ї. Винятком може залишитися тільки допомога при народженні дитини, яку, з огляду на надзвичайну важливість підвищення на- роджуваності та створення рівних умов догляду всіх немовлят, доцільно і надалі надавати на універсальних засадах. Хоча обмеження максимального доходу, що дає право на отримання такої допомоги, і відповідно виключатиме із кола учас- ників програми 3–5% сімей, має сенс. Варто детально проаналізувати наслідки збільшення допомоги при народженні дитини з 1.04.2005 р. (включаючи вплив на бідність сімей з дітьми до 3-х років, тенденції смертності дітей від зовнішніх чинників та інших причин, безпосередньо пов’язаних із якістю догляду, врешті- решт реальне зростання народжуваності, обумовлене підвищенням розміру до- помоги) і врахувати результати у подальших рішеннях. Отримувачами соціальної допомоги можуть стати всі, хто не зміг забезпечити належні засоби існування попередніми страховими внесками. Виплати, що здій- снюються у вигляді соціальної допомоги, мають бути істотно нижчими за ті, що сплачуються на страхових засадах, і визначатися бюджетними можливостями. Необхідно розширити повноваження органів місцевої влади щодо надання соціальних послуг у межах визначених стандартів, передбачивши зміни фіс- кальної політики, забезпечення доступу органів місцевого самоврядування до кредитних ресурсів і трансформацію взаємовідносин місцевої та центральної влади у поєднанні із контролем з боку громадськості. Значна частина функцій щодо надання послуг може бути передана неурядовим та приватним організаціям при забезпеченні належного контролю з боку держави за якістю послуг. Слід трансформувати чинну систему пільг, яка є фінансово необґрунтова- ною, соціально несправедливою і значною мірою декларативною. Конче по- трібно замінити пільги, що виконують функцію соціальної підтримки вразливих верств населення, адресною соціальною допомогою, забезпечити запобігання необґрунтованому відтворенню контингенту пільговиків (перш за все тих, хто 22 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА отримує пільги за особливі заслуги) і надавати пільги, пов’язані з компенсацією шкоди здоров’ю, у формі та розмірах, що відповідають масштабам та виду за- вданої шкоди. Необхідно внести відповідні корективи у соціальну інфраструктуру, зокрема щодо розміщення і функцій установ освіти, дитячого виховання (передовсім до- і позашкільного), охорони здоров’я, соціального обслуговування, включаючи інтернатне. З огляду на надзвичайно високі рівні смертності населення (за цими парамет- рами з усіх країн Європи та Центральної Азії Україна випереджає тільки Росію), насамперед чоловіків працездатного віку (ризик смерті у цьому віці сягає 30%, а у віці 40–60 років – 22%), нагальною потребою є запровадження системи захо- дів, спрямованих на зниження захворюваності та передчасної смертності. Мова має йти про формування міжгалузевої комплексної програми, що охоплюватиме такі різнопланові сфери, як умови та охорона праці, медична допомога, якість доріг та безпека руху, економічні стимули здорового способу життя, охорона на- вколишнього середовища, якість продуктів харчування, що реалізуються через торговельну мережу, доступність закладів масового спорту, реклама, шкільне та позашкільне виховання тощо. Доцільність формування політики збереження здоров’я обумовлена неможливістю розв’язання накопичених проблем у рамках реформи галузі охорони здоров’я. Враховуючи реальні бюджетні можливості, першочергові зусилля мають бути сконцентровані по таких напрямах: трансформація політики доходів, реформа системи соціального захисту, збереження здоров’я нації. Джерела 1. The World Health Report 2004. Changing History. – Geneva, WHO,2004 (http://www. who.int/whr/2004/en) 2. http//www.wiiw.ac.at Аннотация. В статье определены приоритетные направления современной социальной политики в Украине с акцентом на улучшение качества населения, в частнос- ти, в сфере здоровья, образования и профессионально-квалификационной подготовки. Дается оценка по основным макроекономическим показателям Украины по отношению к некоторым странам Европы. Предложены пути ре- формирования системы социального обеспечения. Summary. The article has described priority directions for modern social policy in Ukraine with a focus on improvement of the quality of population, particularly in regard to health care, education and professional training. The assessment of main macroeconomic indicators in Ukraine relative to selected European countries has been presented. The main approaches for reforming the system of social care have been proposed. Стаття надійшла до редакції журналу 15.04.2008 р.

Ähnliche Einträge