Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим)
Про проблеми і перспективи геологічної науки загалом і української морської геології зокрема, про важливість мінерально-ресурсної бази Світового
 океану та багатства Чорного моря йдеться в інтерв’ю з відомим українським геологом, одним із засновників вітчизняної наукової школи з морської гео...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87257 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 8. — С. 87-94. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860007995234058240 |
|---|---|
| citation_txt | Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 8. — С. 87-94. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Про проблеми і перспективи геологічної науки загалом і української морської геології зокрема, про важливість мінерально-ресурсної бази Світового
океану та багатства Чорного моря йдеться в інтерв’ю з відомим українським геологом, одним із засновників вітчизняної наукової школи з морської геології, фундатором і незмінним керівником Відділення морської геології
та осадочного рудоутворення НАН України, доктором геолого-мінералогічних наук, професором, академіком НАН України Євгеном Федоровичем Шнюковим.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:40:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 8 87
ІНТЕРВ’ЮІНТЕРВ’Ю
ГЕОЛОГІЯ — ЦЕ НАУКА,
ЯКА НАЙКРАЩЕ ПОЧУВАЄТЬСЯ
В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ
ПРОМИСЛОВОГО ЗРОСТАННЯ
Інтерв’ю з академіком НАН України
Є.Ф. Шнюковим
Про проблеми і перспективи геологічної науки загалом і української мор-
ської геології зокрема, про важливість мінерально-ресурсної бази Світового
океану та багатства Чорного моря йдеться в інтерв’ю з відомим україн-
ським геологом, одним із засновників вітчизняної наукової школи з морської
геології, фундатором і незмінним керівником Відділення морської геології
та осадочного рудоутворення НАН України, доктором геолого-міне ра ло-
гічних наук, професором, академіком НАН України Євгеном Федоровичем
Шнюковим.
— Євгене Федоровичу, мені здається, є певний символізм у
тому, що наша зустріч відбувається у Всесвітній день мо-
ряка. Безсумнівно, Ви маєте безпосередню причетність
до цього свята, оскільки борознили моря й океани разом із
мореплавцями. Читачі нашого журналу вже знають, що в
геологію Ви потрапили певною мірою випадково, завдяки
Володимиру Гавриловичу Бондарчуку*. А як вийшло, що Ви
зацікавилися саме морською геологією?
— А вийшло так, що я, образно кажучи, пішов за родовищем.
Наприкінці 1950-х років я долучився до досліджень кімме-
рійських залізних руд Азово-Чорноморської рудної провінції
і досить детально вивчав Керченський залізорудний басейн,
горизонт якого виходить в акваторію Азовського моря. Посту-
пово наростала моя зацікавленість морською геологією. У той
час морські експедиції були переважно спрямовані на гео-
фізичні дослідження, однак геологи починали все активніше
брати участь у роботах на морі. Ініціатором цієї справи у нас
був Андрій Євтихійович Бабинець. Уперше я вийшов у велику
морську експедицію в Атлантичний океан на судні «Михайло
* Див. Вісник НАН України. 2015. № 4. С. 77.
88 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 8
ІНТЕРВ’Ю
Ломоносов» — флагмані науково-дослідного
флоту Академії наук УРСР.
Узагалі поштовхом до розвитку морських
досліджень в Україні став переїзд із Москви до
Севастополя у 1963 р. Морського гідрофізич-
ного інституту. Науково-дослідне судно «Ми-
хайло Ломоносов» належало МГІ, і гідрофізи-
ки, виконуючи власну програму досліджень
Світового океану, іноді брали з собою в рейси
кількох геологів, дозволяючи їм на маршру-
ті відбирати керни. Під час цієї експедиції в
Атлантику я зрозумів, які широкі можливості
відкривають комплексні геолого-геофізичні
дослідження морського дна.
Поступово у нас почала формуватися влас-
на морська геологічна програма, і ми, як могли,
намагалися її реалізовувати. Спочатку, про-
довжуючи дослідження Керченського залізо-
рудного басейну, ми організовували морські
експедиції в районі Керченського півострова
на звичайних риболовецьких веслових чов-
нах, користуючись допомогою аквалангістів.
Проте дуже швидко з’ясувалося, що техніч-
ного обладнання явно не вистачає. І все-таки,
нам вдалося довести, що рудопрояви залізних
руд є в Казантипській затоці Азовського моря.
Щоправда, руди Керченського басейну не такі
вже й багаті, але у 1980-ті роки на Камиш-
Бурунському залізорудному комбінаті відкри-
тим способом видобували до 6 млн т руди. Зро-
зуміло, що в нинішніх умовах цей видобуток
став нерентабельним. Однак я переконаний,
це — родовища майбутнього.
Згодом геологи стали власниками першого
українського спеціалізованого судна «Геохі-
мік», на якому було встановлено бурову плат-
форму, здатну здійснювати буріння на глибині
30—40 м і проходити свердловини з повним
відбором керна глибиною до 100 м. На цьому
судні ми пробурили кілька сотень свердловин,
усебічно вивчили структуру дна Азовського
моря, потім поширили наш інтерес на весь чор-
номорський шельф та континентальний схил
Чорного моря, зокрема, провели геологічні до-
слідження крім української ще й болгарської,
грузинської, російської частин чорноморсько-
го шельфу, вивчали титаномагнетитові розси-
пи акваторії Бургаської затоки та багато чого
іншого. За матеріалами робіт на цьому судні
ми видали багатотомну серію монографій з гео-
логії чорноморського шельфу України, за яку
отримали Державну премію УРСР, створили
серію геологічних карт. А потім настала фінан-
сова скрута 90-х років. Утримувати корабель
стало неможливо. Оплата лише стоянки судна
в порту перевищувала бюджет нашого Відді-
лення. Отже, ми були змушені відмовитися від
«Геохіміка». Проте в той час було ще чудове
науково-дослідне судно «Київ», яке належа-
ло «Укрнаучфлоту» Національного агентства
морських досліджень і технологій при Кабіне-
ті Міністрів України. На цьому судні ми мали
лабораторію і обладнання для відбору зразків
донних порід, але згодом і цей корабель спітка-
ла така сама доля, як «Геохімік».
— Євгене Федоровичу, розкажіть, будь
ласка, про мінерально-ресурсні багатства
Чорного моря.
— Насамперед для України найціннішим ре-
сурсом Чорного моря є поклади газогідратів і
підгідратного газу. Цей новий вид енергетич-
ної сировини на довгі роки може забезпечити
нас газом. Газові гідрати виникають за певних
термобаричних умов, що наявні на дні Чорно-
го моря на глибинах понад 700 м. До їх скла-
ду у зв’язаному стані входить метан. Причо-
му насиченість газогідратів природним газом
вражає — в 1 м3 породи міститься 16 м3 газу.
Поклади цього ресурсу розташовані на вели-
ких площах потужним шаром завтовшки до
400 м. За попередніми оцінками, запаси чор-
номорських газогідратних пластів становлять
від 25 до 48 трлн м3 природного газу. Зараз ми
намагаємося з’ясувати геологічне походження
цих покладів і визначити перспективні для їх
подальшої розвідки ділянки дна. Це дуже ціка-
вий напрям робіт.
На жаль, сьогодні в Україні немає ані тех-
нологій видобутку природного газу з газо-
гідратних шарів, ані інвесторів, готових уже
зараз вкладати кошти в пошукові й науково-
технічні роботи. Однак нині у світі газогідрати
вважають одним із найперспективніших аль-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 8 89
ІНТЕРВ’Ю
тернативних видів палива і над їх розвідкою
та освоєнням активно працюють у різних кра-
їнах. Японія, наприклад, уже провела успішні
випробування власної технології біля своїх
островів у западині Нянхай. На 2017 р. у них
заплановано початок промислового видобутку
метану з газогідратних покладів.
Вважаю, що в нинішніх політичних умовах
ми маємо вже зараз, насамперед за участю Мі-
ністерства закордонних справ та інших дер-
жавних інституцій, подумати, як закріпити за
Україною в рамках міжнародного морського
права хоча б частину морського дна в глибоко-
водній зоні Чорного моря. Ось тоді з’явиться
перспектива для розвитку робіт у цьому на-
прямі. І навіть якщо в нас не вистачить сил і
грошей самотужки освоїти поклади газогідра-
тів, ми зможемо, скажімо, здати їх в оренду.
Інше наше багатство у Чорному морі — це
поклади тонкого золота. Свого часу прояви
тонкого і дисперсного золота ми знайшли на
Керченському півострові. Колись там було
русло Дніпра, і річкові води виносили крупиці
золота. Золотоносні райони є також у місцях
впадіння великих річок, вони розвідані, але за-
раз ми зосередимося на більш детальному їх
дослідженні.
Є у Чорному морі і залізомарганцеві конкре-
ції. Я вже розповідав про початок їх вивчення,
але дослідження цих покладів тривають і до-
тепер. Це наша скарбничка на майбутнє.
Як це не дивно звучить, але Чорне море ба-
гате на прісну воду. Кожна ріка має, умовно
кажучи, триповерхову будову: поверхневий
потік води, русло і під ним ще один потік, він
менший, але взагалі досить помітний. Поверх-
невий потік, потрапляючи в море, розподі-
ляється, перемішуючись із морською водою.
А підрусловий стік виходить далеко в море,
утворюючи компактні шари прісної води, які
є своєрідним стратегічним запасом. З часом та
за необхідності їх можна освоїти і мати додат-
кове джерело прісної води.
Є в Чорному морі і розсипи рідкісних мі-
нералів: ільменіту, циркону, рутилу, монациту
тощо. В Азовському морі є смуга приблизно в
110 км, на яку море виносить розсипи цінних
мінералів. Хвиля, набігаючи на берег, рухаєть-
ся досить швидко і несе із собою частинки різ-
них розмірів. Відкочуючись, хвиля має меншу
швидкість і захоплює із собою дрібні частинки,
а більші за розмірами залишаються на пляжі.
Крім того, хвилі накочуються на берег під пев-
ним кутом, і вздовж узбережжя утворюються
так звані потоки наносів, що містять розсипи
рідкісних мінералів. Причому більшість із цих
мінералів мають магнітні властивості, і якщо
їх зібрати за допомогою магніту, то наступно-
го року лінзи утворяться знову. І ось так, про-
їжджаючи іноді вздовж берега, можна збирати
вже збагачені руди, при цьому не лише не по-
рушуючи екологію навколишньої природи, а й
навіть поліпшуючи стан пляжів.
Значну цінність мають також грязі й сапро-
пелі Чорного моря. Найкращими лікувальни-
ми грязями до анексії Криму в нас були Чо-
кракські грязі Керченського півострова. Про їх
якість свідчить факт постійних спроб контра-
бандного вивезення цих грязей до спа-салонів
Європи та США. Проте в Україні залишилася
одеська група лиманів. Використання донних
мулів як лікувальних засобів — це теж перспек-
тивний напрям, і тут потрібна тісна співпраця
з медиками, апробація в клінічних умовах.
Цікаві застосування можуть мати чорномор-
ські сапропелі. Одна з міжнародних компаній
уже сьогодні працює над проектом видобуван-
ня сапропелів з дна Чорного моря. Нещодавно
німецькі вчені разом із партнерами з гірничих
університетів та інших наукових установ Бол-
гарії, Румунії, Словаччини та України подали
заявку на вивчення сапропелевих осадів Чор-
ного моря та розроблення видобувної техніки
в рамках конкурсу проектів «Горизонт-2020».
На жаль, технічно цей проект планується здій-
снювати без нашої участі. Це трохи досадно, бо
саме ми спільно з болгарськими колегами на
початку 80-х років минулого століття започат-
кували дослідження сапропелів, але зрозуміло,
що в нинішній ситуації наша країна поки ще не
може бути надійним економічним партнером.
За результатами досліджень, проведених ра-
зом з ученими Національної академії аграрних
наук України, було показано, що з використан-
90 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 8
ІНТЕРВ’Ю
ням сапропелів урожайність агрокультур зрос-
тає приблизно на 30%, що дозволяє значно ско-
ротити застосування азотистих добрив. Розро-
блено методику замочування насіння у витяж-
ці із сапропелів перед висіванням у ґрунт, яка
дає дуже позитивні результати. Мені здається,
це досить перспективний в Україні напрям ви-
користання багатств Чорного моря, особливо з
огляду на розвиток органічного землеробства.
Варто зазначити також, що Чорне море є
джерелом видобутку будівельних матеріалів.
Під час підготовки до проведення Олімпіади
в Росії до уряду РФ звернулися арабські бу-
дівельні компанії з пропозицією побудувати
поблизу Сочі штучний острів. Ці фірми вже
мали багатий досвід такого будівництва у різ-
них країнах. Ідея росіянам сподобалася, і вони
почали попередній розгляд проекту. Виявило-
ся, що для спорудження цього об’єкта знадо-
биться близько 100 тис. т піску, а його у східній
частині Чорного моря немає. Пісок є в районах
впадіння великих річок — Дніпра, Південно-
го Бугу, Дністра. Росія запросила тоді Украї-
ну розглянути можливість постачання піску, і
у Херсонській ОДА навіть відбулася нарада з
цього приводу. Однак, детально вивчивши гео-
логічну будову узбережжя, арабські будівель-
ні компанії відмовилися від виконання цього
проекту через його складність. З’ясувалося,
що шельф у тих місцях невеличкий, має багато
каньйонів, які виходять від шельфової зони на
великі глибини.
— Якщо ми вже торкнулися проблеми бу-
дівництва, давайте поговоримо про міст
через Керченську протоку, який Росія має
наміри побудувати. На сьогодні, наскільки
я знаю, вже навіть розпочалися підготов-
чі роботи. Свого часу Ви склали детальну
геологічну карту Керченської протоки і як
ніхто інший знаєте її особливості. З якими
основними проблемами пов’язане будівни-
цтво в цьому районі?
— Незважаючи на відносно невеликі гли-
бини Керченської протоки, будівництво там
є проблематичним через дуже слабкий ґрунт.
Дно моря вкривають товсті, до 50—60 м, шари
напіврідких мулових відкладів, а під ними за-
лягають теж не надто міцні глинисті породи.
Тобто буріння слід виконувати на глибину по-
над 70 м, до рівня корінних порід. Ситуація
ускладнюється ще й тим, що в цьому районі
є багато грязьових вулканів, які характеризу-
ються непередбачуваною поведінкою. Самі по
собі вони не є небезпечними, проте в резуль-
таті їх діяльності в надрах утворюються пус-
тоти, каверни, що може послабити інженерні
конструкції, спричинити їх просідання. Так, у
1880 р. в Керченській бухті внаслідок вивер-
ження грязьового вулкану виник острів, який
проіснував два тижні, доки його не розмило
водою. Цей район характеризується також ак-
тивною розломною тектонікою. За історичний
період тут зафіксовано кілька руйнівних зем-
летрусів потужністю 7—9 балів. Найдавніший
землетрус поблизу Керчі, про який нам відомо
з письмових джерел, — Пантікапейський зем-
летрус — стався в 63 р. до н.е., у часи правління
царя Мітрідата. Ця природна катастрофа су-
проводжувалася сильними викидами газу та
грандіозними пожежами. Крім того, на берегах
Керченської протоки часто спостерігаються
зсуви. І, нарешті, не слід забувати про неспри-
ятливі кліматичні умови.
Під час Другої світової війни, коли Крим
перебував під окупацією, німці вирішили по-
будувати міст через Керченську протоку.
Проведення робіт було доручено військово-
будівельній організації Тодта. З німецькою
педантичністю перед початком будівництва
на територію складів Керченського порту було
завезено все, що потрібно для спорудження
мосту: бетонні балки, будівельні матеріали,
деревину, металоконструкції, обладнання. Од-
нак через погодні умови початок будівництва
постійно відкладали. Потім розпочався наступ
радянських військ, які отримали наказ не чіпа-
ти цю ділянку порту, авіації було заборонено
бомбардування складів. Після висадки десанту
і звільнення півострова в 1944 р. керівництво
СРСР вирішило використати за призначенням
німецький комплект для будівництва. Загалом
у спорудженні мосту було задіяно до 15 тис.
чоловік. Погода стояла сприятлива, штормів
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 8 91
ІНТЕРВ’Ю
у той час майже не було. За день вдавалося
проходити від 15 до 30 м мостового полотна.
В найкоротші терміни, менш ніж за 4 місяці,
мостовий перехід було завершено. У листо-
паді 1944 р., до річниці Жовтневої революції,
міст здали в тимчасову експлуатацію. Попе-
реду був ще великий обсяг робіт, насамперед
потрібно було захистити від льоду дерев’яні
мостові опори, але фронт уже відкотився на
захід і темпи робіт уповільнилися. У лютому
1945 р. по мосту пройшов потяг з радянською
де ле га цією, яка поверталася з Ялтинської кон-
ференції. А вже за кілька днів почався сильний
шторм, температура знизилася і вітром у про-
току нагнало великі льодові брили. Оскільки
оснастити міст льодорізами так і не встигли,
опори почали руйнуватися, і зрештою кон-
струкція обвалилася.
Зрозуміло, що нині інженерна техніка зро-
била великий крок уперед і нічого неможливо-
го у цьому будівництві немає, були б розум та
гроші.
— Євгене Федоровичу, якою Ви бачите по-
дальшу долю української морської геології?
— За радянських часів морська геологія була
зосереджена переважно на вивченні Світового
океану. Чорним морем ми займалися досить
фрагментарно. А от у 90-ті роки, в період фі-
нансової скрути, ми розпочали інтенсивні ці-
леспрямовані дослідження цієї акваторії. Про-
те тепер настали часи, коли навіть безгрошів’я
дев’яностих здається райським періодом — за-
раз грошей на проведення повноцінних мор-
ських експедицій просто немає, як і немає
науково-дослідних суден. Останнє академічне
судно «Професор Водяницький», яке перебу-
ває на балансі нашої Академії, залишилося в
Севастополі під оперативним управлінням Ін-
ституту біології південних морів і, за моєю ін-
формацією, його активно використовують для
потреб сусідньої держави. Для українських
учених воно недоступне. В Одесі є невеличкі
судна, але їх слід переобладнати під виконання
геологічних досліджень, а на це потрібні гроші,
яких, знову ж таки, немає в Академії. Більша
частина наших наукових полігонів залишила-
ся в зоні, що прилягає до анексованого Криму,
що унеможливлює наше перебування там, не
кажучи вже про проведення досліджень. Ми
втратили також науковий полігон з вивчення
грязьового вулканізму на Керченському пів-
острові разом із добре облаштованою базою
в Керчі, куди щороку студенти приїздили на
практику, де наші аспіранти проводили свої
дослідження, де ми організовували школи, до
участі в яких запрошували колег із різних кра-
їн: Азербайджану, Болгарії, Греції, Франції, Ні-
меччини та ін.
Отже, з анексією Криму ми втратили багато
чого. Насамперед, об’єкт досліджень — наші по-
лігони в Чорному морі і на Керченському пів-
острові, засоби досліджень — науково-дослідні
судна, бази, напрацьовані зв’язки. Однак ми
маємо нові ідеї і намагатимемося їх реалізува-
ти. Поки що в нас є багато фактажного матері-
алу, зібраного за попередні роки, і ми плануємо
його детальне вивчення. Однак найбільшою
проблемою я бачу те, що в Україні в останні
роки майже повністю було знищено геологічну
галузь. Для нас це дуже болюче питання, тому
що порушено основний зв’язок наука — про-
мисловість. Фундаментальна наука у нас поки
ще існує, ми маємо досить вагомі результати
досліджень, проте куди ж їх впроваджувати,
якщо немає промислового замовлення?
Зараз у світі спостерігається певна тенденція
до зниження інтенсивності фундаментальних
геологічних досліджень. Європейські наукові
програми містять геологічну спрямованість
досить опосередковано. Європа з геологічного
погляду — не дуже цікавий об’єкт, з досліджен-
ням Африки, яка останнім часом перебуває в
зоні особливої уваги міжнародної геологічної
спільноти, є певні політичні труднощі, значна
частина геологічних досліджень сконцентру-
валася в нафтогазовидобувних корпораціях.
Узагалі геологія — це наука, яка найкраще по-
чувається в умовах економіки промислового
зростання. Отже, нам залишається лише очі-
кувати на ті часи, коли криза мине і почнеться
пожвавлення промисловості. Саме промисло-
вості, бо всі розповіді про могутність України
на основі лише аграрного виробництва не варті
92 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 8
ІНТЕРВ’Ю
уваги. Нам потрібно вибудовувати ланцюг на-
ука — технології — товарний продукт. Не сиро-
вина, а саме товарний продукт. Елементарний
приклад: ми експортуємо помітну кількість
природного каменю — гранітів, лабрадоритів,
габро тощо. Переважно це необроблені блоки,
які ми продаємо за копійки. Якби ми хоча б на-
різали його, здійснили попереднє оброблення,
ціна була б зовсім іншою, але Україна не ви-
пускає обладнання для різання каменю, а ім-
портне коштує дорого. От і виходить замкнене
коло.
Щодо долі української морської геології, то
попри всі негаразди сьогодення, я все ж таки,
з огляду на цінність моря і прибережних тери-
торій, бачу перспективи її розвитку, скажімо, у
середньостроковій перспективі. Вони зумовле-
ні географічними особливостями та «морським
інтересом» України. Нашій державі потрібен
розвинений флот (торговельний, транспорт-
ний, рибальський, науково-дослідний тощо),
сучасні морські порти, організації з досліджен-
ня, освоєння і використання ресурсів моря.
І щоб досягти цього, Україна має на міжнарод-
ному рівні проводити чітку й активну морську
політику.
— Євгене Федоровичу, а чи можна, вивча-
ючи певні геологічні процеси у Чорному морі,
переносити потім отримані результати на
рівень Світового океану?
— Так, я часто повторюю, що Чорне море по-
трібно розглядати як своєрідну лабораторію, де
можна вивчати загальні геологічні, геофізичні,
геохімічні явища, а потім екстраполювати їх на
рівень Світового океану. Звісно, такі гіпотези
все одно потребуватимуть експериментально-
го підтвердження.
Світовий океан значно багатший за Чорне
море. Я взагалі вважаю, що майбутнє належить
Океану. Він має величезні енергетичні запаси.
Уже сьогодні більш як чверть усього світового
видобутку нафти припадає на морське видобу-
вання, і з кожним роком ця частка зростає. На-
фтові морські платформи постійно вдоскона-
люються, стають усе більш екологічно безпеч-
ними. Океан може стати джерелом фосфоритів,
бокситів, руд марганцю, заліза, міді, рідкісних
елементів. Я вже згадував про газогідрати, ве-
личезні поклади яких є у різних точках Світо-
вого океану. На мою думку, це ресурс уже неда-
лекого майбутнього. Зараз безпечні технології
видобутку шукають у багатьох країнах світу,
активні роботи в цьому напрямі проводять у
Канаді, Японії, Китаї, Південній Кореї, Індії.
Я вже не кажу про США, де прийняли держав-
ну програму з розвитку таких технологій. Тому,
якщо є потреба і є фінансування, технологія
з’явиться найближчим часом.
До речі, у Дніпропетровську за радянських
часів був інститут всесоюзного значення
«ВНДПІ Океанмаш», основним завданням
якого було розроблення обладнання для до-
сліджень океанів і, що найголовніше, для ви-
добутку корисних копалин із конкрецій. Зараз,
зрозуміло, цього підприємства вже немає, але,
як бачите, намагання вийти в океан були ще
в Радянському Союзі. Росія останнім часом
активізувала роботи в цій сфері, у них діє фе-
деральна цільова програма «Світовий океан»,
створено координаційний центр з питань осво-
єння корисних копалин морського дна.
Є така міжнародна організація «Інтерокеан-
метал», діяльність якої спрямована на пошук,
розвідку і промислове освоєння залізомар-
ганцевих конкрецій. Ми неодноразово пору-
шували перед Урядом України питання про
входження нашої держави до цієї організації,
але завжди в країні бракувало на це грошей.
А жаль, оскільки вони працюють у Тихому
океані й постійно отримують нові цікаві дані.
Якщо дивитися у майбутнє, то Україна, по-
при всі нинішні негаразди, обов’язково має
брати участь у дослідженні та освоєнні Світо-
вого океану. І це повинна бути державна стра-
тегія, співзвучна, наприклад, з європейською
ініціативою Blue Growth, яка спрямована на
виявлення потенціалу морів та океанів і охо-
плює дуже широкий спектр завдань — і гео-
логічні дослідження, і біоресурси, і екологію.
Державна стратегія України в цій сфері має
орієнтуватися на міжнародне співробітництво
з метою досягнення сталого розвитку, еколо-
гізації економіки, створення екологічно без-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 8 93
ІНТЕРВ’Ю
печних технологій освоєння невідновлюваних
ресурсів.
— Євгене Федоровичу, Ви в цьому сезоні
залишаєтеся на березі чи все ж виходите в
море?
— Ні, не залишаємося. У нас уже заплано-
вана експедиція, працюватимемо під Одесою.
Хочу, до речі, зауважити, що наша Академія
завжди підтримувала морські геологічні дослі-
дження. Навіть зараз у НАН України реалізу-
ється цільова програма наукових досліджень
морського спрямування з окремим геологіч-
ним розділом, і хоча б невеличке фінансування
нам дали. Грошей дуже мало, а ціни зросли на
все, тому чотири установи скооперувалися і в
складчину орендували катамаран. Очевидно,
що близько до Криму підійти нам не вдасться,
але будемо вивчати інші райони.
— Євгене Федоровичу, а Ви потрапляли у
великі шторми?
— Чесно кажучи, великі шторми мене оми-
нали. Звісно, були хвилі, вітри, але нічого та-
кого жахливого не траплялося.
— Ну, тоді Ви не справжній «морський
вовк». Той, навіть якби і не було, обов’язко-
во вигадав би страшну історію. Ну, а хоча б
курйозні випадки були?
— Так, виявляється, моря і океани ставилися
до мене дружньо, однак наш корабель «Геохі-
мік» одного разу подавав сигнал SOS. Причо-
му не десь у відкритому морі, а біля Євпаторії.
Так сталося, що судно не встигло укритися від
негоди. Цей корабель плоскодонний, і для ньо-
го шторм міг би мати дуже неприємні наслід-
ки. Поряд проходив велетенський пароплав
«Адмірал Нахімов», але він вибачився, що
дуже поспішає. Довелося чекати рятівників із
Севастополя, які закрили собою судно від ві-
тру, і все обійшлося.
А курйозні випадки… У 2006 р. орендували
ми науково-дослідне судно «Володимир Пар-
шин». Добрий корабель, фінського будівни-
цтва, але так сталося, що перед рейсом він три-
валий час стояв на приколі, тобто злагодженої
команди на судні не було, набирали в перший
рейс усіх, хто під руку потрапить. Так от, запра-
вилися ми в порту і вийшли в море. Спочатку
погода була чудова, але потім здійнявся вітер,
заштормило. І ось у момент, коли нам потрібно
укритися від негоди, у нас раптом зупиняється
двигун. Механік подивився — механізм справ-
ний, і за всіма ознаками виходить, що закінчи-
лося пальне. Однак як же таке могло статися,
якщо ми тільки-но залили повні баки! Почали
розбиратися і виявилося, що один із матросів,
який відповідав за заправку, переплутав і за-
лив запас прісної води до паливного бака. Тому
двигун і захлинувся.
Ну що робити? З кожного десятого разу вда-
валося запустити двигун на кілька хвилин, по-
тім він знову зупинявся, ми його знову запус-
кали. І ось такою черепашачою ходою врешті-
решт дісталися ми бухти Ласпі, там хоча б від
шторму укрилися. Далі перебралися в такий
самий спосіб до Севастополя, щоб заправити-
ся як слід.
А тут нова біда. Прикордонники не схоті-
ли випускати нас, мовляв, документи не так
Морской болтанки переживший хаос,
Познавший SOS, на грани от беды,
Гляжу, как прежде сердцем улыбаясь,
На след винта, — на бирюзу воды!
В.А. Кутний
94 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 8
ІНТЕРВ’Ю
оформлені. Справа ж була в тому, що між се-
вастопольським і одеським прикордонними
загонами існує давній конфлікт. Ми ж отри-
мували дозвіл на роботи у відкритому морі
в Одесі, от і потрапили в халепу. Причому
вперті такі севастопольські прикордонники
попалися, дозволили працювати лише у шель-
фовій зоні, на відстані 12 миль від узбережжя.
Покрутилися ми трошки на шельфі та й пішли
собі далі. Відійшли вже миль на сорок від бе-
рега. І тут у капітана рація ожила, виходить на
зв’язок прикордонник: «Я Лебідь! Я Лебідь!
Де ви знаходитеся? Прийом!». Ми йому нази-
ваємо координати в межах дозволеної зони, а
він ніяк не вгамується: «Я Лебідь! Я Лебідь!
Я не бачу вас у цьому квадраті. Прийом!».
А ми йому: «Та тут же ми, тут. То у вас просто
оптика погана».
Урешті-решт, все завершилося добре, про-
граму досліджень ми виконали і благополучно
повернулися на берег. Ось такий у нас видався
рейс.
Розмову вела
Олена МЕЛЕЖИК
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87257 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:40:11Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2015-10-16T14:21:22Z 2015-10-16T14:21:22Z 2015 Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 8. — С. 87-94. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87257 Про проблеми і перспективи геологічної науки загалом і української морської геології зокрема, про важливість мінерально-ресурсної бази Світового
 океану та багатства Чорного моря йдеться в інтерв’ю з відомим українським геологом, одним із засновників вітчизняної наукової школи з морської геології, фундатором і незмінним керівником Відділення морської геології
 та осадочного рудоутворення НАН України, доктором геолого-мінералогічних наук, професором, академіком НАН України Євгеном Федоровичем Шнюковим. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Інтерв’ю Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) Article published earlier |
| spellingShingle | Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) Інтерв’ю |
| title | Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) |
| title_full | Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) |
| title_fullStr | Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) |
| title_full_unstemmed | Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) |
| title_short | Геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) |
| title_sort | геологія – це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком нан україни є.ф. шнюковим) |
| topic | Інтерв’ю |
| topic_facet | Інтерв’ю |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87257 |