Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів

У статті автор розмірковує про закономірності розвитку науки, про роль наукової сфери як галузі, де основним виробничим засобом є інтелект, про взаємовідносини науки, з одного боку, із суспільством, а з іншого – з владними структурами, а крім того, задається питанням, чому зараз тема науки набула...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник НАН України
Дата:	2015
Автор:	Локтєв, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2015
Теми:	Наука і суспільство
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87368
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 9. — С. 3-12. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87368
record_format	dspace
spelling	Локтєв, В.М. 2015-10-17T16:50:09Z 2015-10-17T16:50:09Z 2015 Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 9. — С. 3-12. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87368 У статті автор розмірковує про закономірності розвитку науки, про роль наукової сфери як галузі, де основним виробничим засобом є інтелект, про взаємовідносини науки, з одного боку, із суспільством, а з іншого – з владними структурами, а крім того, задається питанням, чому зараз тема науки набула у світі такого широкого резонансу. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наука і суспільство Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів
spellingShingle	Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів Локтєв, В.М. Наука і суспільство
title_short	Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів
title_full	Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів
title_fullStr	Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів
title_full_unstemmed	Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів
title_sort	збереження острівців сучасної науки в україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів
author	Локтєв, В.М.
author_facet	Локтєв, В.М.
topic	Наука і суспільство
topic_facet	Наука і суспільство
publishDate	2015
language	Ukrainian
container_title	Вісник НАН України
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
description	У статті автор розмірковує про закономірності розвитку науки, про роль наукової сфери як галузі, де основним виробничим засобом є інтелект, про взаємовідносини науки, з одного боку, із суспільством, а з іншого – з владними структурами, а крім того, задається питанням, чому зараз тема науки набула у світі такого широкого резонансу.
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87368
citation_txt	Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 9. — С. 3-12. — укр.
work_keys_str_mv	AT loktêvvm zberežennâostrívcívsučasnoínaukivukraínípatríotičniiobovâzokíntelektualív
first_indexed	2025-11-25T22:46:17Z
last_indexed	2025-11-25T22:46:17Z
_version_	1850572453141544960
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 9 3 НАУКА НАУКА І СУСПІЛЬСТВО І СУСПІЛЬСТВО ЛОКТЄВ Вадим Михайлович — академік НАН України, академік-секретар Відділення фізики і астрономії НАН України ЗБЕРЕЖЕННЯ ОСТРІВЦІВ СУЧАСНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ — ПАТРІОТИЧНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ІНТЕЛЕКТУАЛІВ У статті автор розмірковує про закономірності розвитку науки, про роль наукової сфери як галузі, де основним виробничим засобом є інтелект, про взаємовідносини науки, з одного боку, із суспільством, а з іншого – з владни- ми структурами, а крім того, задається питанням, чому зараз тема на- уки набула у світі такого широкого резонансу. Величие народа не измеряется его численностью, как не измеряется ростом величие человека. Единственная мера – умственное развитие и моральный уровень. Виктор Гюго Цей текст я писав, готуючись до виступу на Гуманітарній сесії «Вибір України: минуле, сучасність і майбутнє», яку організу- вали Львівський національний університет імені Івана Франка та Інститут фізики конденсованих систем НАН України з на- годи 90-річчя від дня народження видатного українського вче- ного, державного і громадського діяча академіка НАН України Ігоря Рафаїловича Юхновського. Однак, на жаль, так сталося, що через непередбачувані життєві обставини я не зміг взяти участь у цьому заході. Водночас, отримавши запрошення, я ді- знався, що мені зробили честь представляти видатних інтелек- туалів нашої країни, і першою думкою було відмовитися, бо я аж ніяк не зараховую себе до цієї когорти. Бути відомим серед невеликого кола професіоналів – не таке вже й видатне до- сягнення життя. Як на мене, справжнім прикладом видатного інтелектуала є саме Ігор Рафаїлович, який своєю державотвор- чою діяльністю та створенням потужної західноукраїнської фі- зичної школи прославив нашу країну у світі. Проте особистості ювіляра, на мою думку, більшою мірою відповідає інший тер- мін – «інтелігент», який не лише включає все, що зазвичай від- 4 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 9 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО носять до поняття інтелектуала, а й додатково передбачає високий рівень моральності та по- рядності, а також здатність сприймати власні обов’язки важливішими за власні права. У своєму невиголошеному виступі я мав на- мір поділитися міркуваннями щодо ролі науки як галузі, де основним виробничим засобом є інтелект, і спробувати знайти відповідь на питання, чому в розвинених країнах наукова сфера стала найважливішою. Так, на відкрит- ті Фестивалю науки у Копенгагені в червні 2014 р. тодішній голова Єврокомісії Жозе Ма- нуель Баррозу сказав: «Майбутнє Європи – це наука». І хоча я є ярим прибічником цих слів, на питання: чому саме тепер тема науки набула такого широкого резонансу, однозначної відпо- віді я не маю. Перше, що спадає на думку, – на- ука надає кожній окремій людині корисні по- слуги, поліпшуючи якість її життя, розширюю- чи можливості медицини, сприяючи розвитку сільського господарства, повсюдній комп’юте- ризації тощо. Однак, я вважаю, що проблему відносин науки і суспільства не можна звести до простої конкретики. Це, скоріше, проблема цінностей і взаємної згоди у вічних філософ- ських питаннях: задля чого людина живе або в чому смисл життя – у виробництві необхідно- го і корисного продукту чи у створенні чогось безкорисного, але прекрасного? І як один із тимчасових учасників і спостерігачів життє- вого процесу я, намагаючись бути неупередже- ним, роблю висновок – у нашій дійсності з ве- ликим відривом веде перед раціональна точка зору. Єдине, що можна сказати: c’est la vie… Може, комусь моє зізнання здається сум- ним, проте не можна не зважати на те, що в усіх сучасних цивілізованих країнах домінує саме такий солідарно узгоджений імператив про роль і цілі науки – наука передусім має бути корисною. І нам залишається сприймати цей факт як даність. Тому, відмовившись від розгляду науки як ірраціонального заняття на кшталт мистецтва (хоча між ними дуже багато спільного), далі наводитиму на її захист більш- менш традиційні аргументи. Якщо підсумувати грошові прибутки роз- винених країн від продажу високотехнологіч- них товарів, то відповідна цифра перевищить або виявиться сумірною з коштами, отриму- ваними від продажу нафти чи газу. Цього, думаю, достатньо, щоб визнати, що людство у своєму бажанні прогресу стало мимовіль- ним заручником науки, залежним від її стану та інтенсивності розвитку. Скажу більше: я впевнений, що цей «наркотичний» синдром невиліковний, і позбавитися його вже не мож- на. Гляньте навколо і ви переконаєтеся, що глобальних проблем не меншає – зміни клі- мату, парникові гази, нестача харчів і питної води, вичерпання корисних копалин і багато чого іншого. Нарешті, люди хочуть жити до- вше, ситніше і комфортніше, не боятися сти- хійних лих і, крім того, плекають споконвічну надію розширити межі свого існування, осво- їти хоча б близький космос. Як хтось дотепно зауважив, ми живемо у світі, який не може без науки і в якому ніхто про неї толком не знає. Тим не менш, тепер навіть не дуже освічені люди усвідомлюють, що вирішувати глобаль- ні проблеми можна лише за допомогою науко- вих підходів. Через це у розвинених країнах і в тих, які прагнуть долучитися до їх числа, панує наукоцентристська ідеологія, за якою наука – це локомотив, що тягне за собою про- грес. Сподіваюся, коли-небудь такий погляд утвердиться і в Україні. З іншого боку, досягнення науки, часто не- передбачувані, а іноді й просто фантастичні, починають сприйматися суспільством як щось само собою очевидне. Люди залюбки корис- туються науковими результатами, навіть не замислюючись, чого варті ці плоди творчості невеликої спільноти вчених, яка, будемо від- вертими, особливою повагою не користується. Імовірно, таке ставлення зумовлене тим, що людині, як правило, важко примиритися з не- рівністю чи то в силі, чи то в статках, чи в чо- мусь іншому, тобто неприємно відчувати себе нижчим за когось, а вчені, точніше, високоосві- чені люди, зазвичай породжують в інших саме таке гостре почуття нерівності. Через це пред- ставники науки, навіть легендарні, не посіда- ють сьогодні скільки-небудь помітного місця у світосприйнятті середньостатистичного укра- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 9 5 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО їнця. Його приваблюють інші, більш зрозумілі ньюсмейкери – політики, бізнесмени, естрадні зірки, спортсмени, священики, екстрасенси та астрологи. Та й взагалі, про який інтерес до на- уки можна говорити в країні, де стрімко відбу- лася переоцінка цінностей і культом стали гро- ші, шалені гроші, незароблені, які знищують нашу мораль? Причому не лише мораль, а й будь-яку ідеологію, бо підкупити виявляється набагато простіше, ніж переконати. За останній час в Україні можу пригадати хіба що короткий сплеск суспільного інтересу до наукових досягнень, коли весь світ, затаму- вавши подих, спостерігав за посадкою модуля міжнародної місії «Розетта» на комету, відкри- ту українцями Климом Чурюмовим і Світла- ною Герасименко. Події, що розгорталися на Великому адронному колайдері, привернули увагу лише тому, що «всезнаючі» ЗМІ писали про ймовірне народження нібито небезпечних штучних чорних дір. Загалом наука витиснута зі свідомості наших людей навіть не на другий план, а на далеку периферію. І якщо спитати пересічного українця, навіщо нам фундамен- тальна наука, яка не обіцяє швидких зисків, він, я впевнений, пояснити не зможе, а от по- вторити розхожий жарт про задоволення ціка- вості певною групою безсовісних громадян за його, платника податків, кошт не забуде. Однак справжня біда в тому, що керівники, яких ми самі ж і обираємо для управління державою, за своїм розумінням ролі науки в сучасному світі недалеко відійшли від рівня обивателя – наука просто не входить до кола їх інтересів. Отже, питання подальшого існування на- уки в Україні цікавить лише тих, хто нею за- ймається, – наукових працівників, викладачів вишів – насамперед тому, що вони розрахову- ють і надалі займатися нею в рідній країні, при цьому хочуть не просто працювати, а працюва- ти ефективно, мати пристойний рівень життя. Зрозуміло, що й у всьому світі вчені не можуть бути байдужими до всього, що стосується на- уки. А ось чому проблеми науки цікавлять решту суспільства розвинених країн? У яких своїх наслідках наука потрібна тим, хто нею безпосередньо не займається? Однак спочатку поговоримо про самих на- уковців, про їх особливі риси. Наприклад, ми, фізики, прагнемо з’ясувати, як організовані і за якими законами функціонують різні елементи природи, зрозуміти механізми, послідовнос- ті подій, їх причини, взаємозв’язки між ними. Процес пізнання розпочався дуже давно. У ве- ликій кількості питань він дійшов уже до вста- новлення хоча і суттєвих, але все ж деталей, розкриття яких потребує тим не менш багато часу і значних зусиль – і розумових, і матері- альних. Проте залишається й досить широке коло ще нерозкритих таємниць. Може, тому серед нас трапляються диваки, які, не думаю- чи про винагороду, престиж, пріоритет, палко жадають докопатися до істинних рушіїв явищ і процесів, збагнути невидимі іншим зв’язки. Загалом учені утворюють доволі ізольоване сімейство певною мірою аномальних людей, які завдяки своїй професії не втратили щирої, нехай і дещо наївної, віри в те, що все розумне є дійсним, а все дійсне – розумним. Головна ж наша відмінна риса – здатність відчувати на- солоду від інтелектуальної праці. А це вимагає повної свободи. Причому свободи не лише у сенсі вибору дій для досягнення поставленої мети, а й свободи як права на помилку, оскіль- ки на шляху до істини останні неминучі. Тому можновладцям, які нами правлять, слід добря- че собі затямити, що свобода творчості – така сама абсолютна істина, як і свобода віроспові- дання. Більше того, свобода творчості є майже безмежною, тобто вона не обмежується кимось або чимось, крім власного таланту і морально- етичних переконань дослідника. Що б не вивчав учений, в остаточному під- сумку він шукає відповіді на питання, які ста- вить витончена, проте не зловмисна, як гово- рив геніальний Ейнштейн, пані Природа, і має єдиний намір – пізнати сутність речей. А При- рода при Створенні Світу, образно кажучи, не консультувалася ні з ким, а отже, відповіді на- перед невідомі і не визначаються бажаннями людей, ким би вони не були – чи то царююча особа, чи президент, чи уряд з парламентом. Їхні прагнення, політична доцільність або коа- ліційна домовленість аж ніяк не впливають і не 6 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 9 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО можуть вплинути на макробудову Всесвіту, на закономірності квантового світу, на причини цунамі, на спадковість і мінливість живих орга- нізмів. Тому й виходить, що заняття серйозною наукою завжди ортогональні владі, оскільки стимулюються винятково внутрішньою мо- тивацією, а не думками про кар’єру, рейтинги, посади. На жаль, представники будь-якої вла- ди, тоталітарної чи демократичної, не можуть збагнути, що наука – це особлива сфера люд- ської діяльності, яка потребує не керування, а сприяння талановитим особистостям вільно займатися обраною справою. Бюрократи ніяк не хочуть сприйняти таку очевидну для всіх учених думку, що відкриття не робляться за держзамовленням, навіть за умови бюджетно- го фінансування. А фундаментальні наукові дослідження мають утримуватися за держав- ний кошт, інакше і бути не може. Отже, відносини професійних учених з вла- дою завжди напружені. Я навіть скажу відвер- тіше: ці стосунки й не можуть бути простими, якщо припустити, що влада представляє нор- мальних людей, тобто абсолютну більшість, яку не дуже цікавить, за якими законами ево- люціонує Всесвіт, як працюють їхні смартфо- ни, чому літаки літають. Такими «дурницями» влада якщо і переймається, то набагато менше, ніж питаннями зарплат, пенсій, виборів тощо. Натомість певна зацікавленість наукою у сус- пільствах деяких країн все ж таки спостеріга- ється. Так що ж тут може хвилювати далекого від науки пересічного громадянина? Навряд чи він пам’ятає марксистське гасло, що науко- ва теорія стає матеріальною силою, коли нею оволодівають маси. У чому ж тоді криються витоки його інтересу? Перша і загальновідома відповідь – наука лежить в основі всіх без винятку технічних досягнень. Ця істина очевидна в науковому середовищі й не потребує коментарів. Можу лише наголосити, що шлях від фундаменталь- ного наукового відкриття до його перетворен- ня на щось корисне – інноваційний гаджет або високопродуктивну технологію – забирає чи- мало часу, іноді цей шлях триває десятиліття- ми. Отже, ті, «зверху», мають бути терплячи- ми і готовими чекати довго. Розуміння цього у владі трапляється рідко, а в Україні на нього взагалі важко сподіватися. Коли зустрічаєш- ся з нашими чиновниками, навіть з тими, хто вважає себе освіченими і доволі просунутими, всі вони де треба й не треба вставляють чарів- не слово «інновації», але нутром відчуваєш, що науку вони не розуміють, бо далі в бесіді зазвичай іде тлумачення: «Будь ласка, розви- вайте свою науку, відкривайте нове, але таке, щоб його відразу можна було комерціалізу- вати. В іншому разі нам (тобто країні, з якою вони себе самовпевнено ототожнюють) це не потрібно». Ну що до цього додати? На жаль, бюрократи, не маючи жодного уявлення про рушійні сили фундаментальної науки, специфіку вироблення нового знання, рівень і глибину отримуваних результатів, охоче вигадують різні формальні цифрові по- казники, причому однакові для різних галузей науки. Чиновники неспроможні ані критично оцінити рівень наукового досягнення, ані по- рівняти український результат із зарубіжним, тобто вони є недостатньо кваліфікованими у справі реформування того, до чого залучені. Як може рядовий працівник міністерства від- стежити досить швидкозмінні пріоритети сві- тової науки, коли з цим більш-менш справля- ються лише активно працюючі дослідники, та й то переважно у своїй галузі. Інша справа – наукометрія, яка набула значної популярності, бо з її використанням усе начебто простіше. Я б порівняв науковий пейзаж з калейдо- ско пом, коли напевне не знаєш, який орнамент буде наступним. Тому тільки фахове наукове співтовариство може підказувати урядовцям і політикам, які точки зростання необхідно під- тримати, а не навпаки. Учені давно розрахову- ють на відповідне розуміння з боку влади, проте навіть у їхньому середовищі поширюється дум- ка, що принцип керування науковою сферою має спиратися на підтримку найсильніших, найбільш просунутих і успішних науковців або наукових груп. І владні структури, враховуючи перманентний дефіцит коштів в Україні, поді- ляють такий погляд. Категорично заперечувати не буду, але зазначу, що відносно нечисленні ви- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 9 7 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО датні конструкції сучасної фундаментальної на- уки стоять на міцному фундаменті величезної кількості менш яскравих і не надто помітних (методичних, допоміжних, перевірних) робіт маловідомих, але дуже кваліфікованих дослід- ників. І спроби сконцентрувати фінансування переважно на видатних особистостях та їх ото- ченні надзвичайно небезпечні, бо руйнують цей фундамент, а разом з ним – високопрофесійне, конкурентоспроможне і тонко налаштоване на- укове середовище. Про цей зворотний бік меда- лі не слід забувати всім, хто «замовляє музику», тобто реально розподіляє кошти. Наступна можлива відповідь на питання, в чому полягає роль науки у суспільстві, також очевидна – це підґрунтя для елітної освіти, такої, яка готує по-справжньому високоосві- чених учених та інженерів. У галузі фізики в СРСР найвідомішим вишем був Московський фізико-технічний інститут – Фізтех. Його система підготовки фахівців стала для тала- новитої молоді «золотим ключиком», який відчиняв дверцята безпосередньо на передній край науки. Якщо коротко, ця система спи- ралася на те, що студентів навчали провідні, плідно працюючі дослідники, причому не про- сто працюючі, а такі, для кого основною є саме пошукова, а не викладацька діяльність. Тепер цю підготовчу схему використовують не лише у нас, а й у багатьох престижних американ- ських університетах, хоча там вона починає працювати з магістратури. У нас, за традицією, фізтехівський підхід застосовують від само- го початку навчання, і на шляху до старших курсів відбувається своєрідний природний добір – залишаються лише ті, хто довів свою відповідність і розумову працездатність. Тим самим забезпечується стабільна репродукція науково-технічної еліти, без наявності якої годі й сподіватися на гідне майбутнє. Нині найгострішою проблемою є збережен- ня залишків такої системи, а це непросто, зо- крема, тому що Міністерству освіти і науки важко миритися з усім, що не вкладається у наперед задані рамки. Наші чиновники все на- магаються стандартизувати. Запровадили так звану «болонську систему», якою, до речі, не користується жодний із поважних західноєв- ропейських університетів – ані Кембридж, ані Оксфорд, ані Сорбонна, не кажучи вже про пе- редові американські університети. Тому, читаю- чи радісні реляції МОН щодо кількості студен- тів, охоплених болонським процесом, потрібно усвідомлювати, що ця система не розрахова- на на підготовку спеціалістів екстра-класу, а спрямована на однорідність і приблизно схожу підготовку дипломованих спеціалістів, тобто освічених фахових посередностей. Це непога- но, однак при цьому в країні обов’язково мають бути осередки елітної освіти, як, скажімо, Гар- вардський чи Єльський університети у США, Кембридж у Великій Британії, Вища нормаль- на школа у Франції. І в ідеалі така освіта має бути максимально незалежною від МОН. Зро- зуміло, що підготовка фахівців екстра-класу є більш витратною, ніж штампування «різно- шерстих болонок», але тут нічого не вдієш, і на таке здорожчання необхідно йти, якщо ставити за мету підвищення якості випускників хоча б з окремих, найпотрібніших країні напрямів. Крім інженерів і науковців, до них бажано було б долучити ще й медиків та педагогів. Отже, ми розглянули потребу в елітній осві- ті, однак, на мою думку, принциповим питан- ням залишається рівень масової освіти, яка має бути набагато якіснішою, чого, на жаль, болонська система теж не забезпечує. Справа в тому, що за якістю освіти повинні стежити не працівники МОН, а незалежні професори. Незалежні в тому сенсі, що працюють в уні- верситетах або в Академії наук, мають високу професійну репутацію і не бояться опиратися в разі неправомірних бажань начальства. На- приклад, я не можу пояснити, чому так вихо- дить, але кілька разів МОН звертався до Від- ділення фізики і астрономії НАН України з проханням дати рецензію на підготовлені до видання шкільні підручники з фізики. Дивним чином потім приймалося рішення щодо масо- вого друку саме тих підручників, які здобули не найкращі відгуки фізиків-професіоналів. Напевне, у членів відповідних комісій МОН є своя аргументація, але особисто мені вона невідома. Сподіваюся лише, що Академія і 8 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 9 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Міністерство єдині в думці, що грамотність і просвіта в Україні конче потрібні як ключова передумова процвітання суспільства. Ще одна місія, яку суспільство покладає на вчених, – це незалежна критична експертиза наукових, освітніх, великих технічних проек- тів. Це також природно, оскільки загальноос- вітній рівень підготовки науковців, як правило, вищий, ніж проектантів або виконавців. Наве- ду всім відомий приклад. Йдеться про доповідь видатного фізика-теоретика, лауреата Нобелів- ської премії в галузі квантової електродинамі- ки Річарда Фейнмана щодо причин катастрофи спейс-шатла «Челленджер» у 1986 р. Учений ніколи не займався космічними апаратами, але хтось мудрий включив його до складу комісії з розслідування. Фейнман виявився єдиним, хто не повірив звітам і поясненням спеціаліс- тів НАСА, та виявив бажання досконально розібратися у події. Можливо, його репутація, науковий авторитет, власні уявлення про від- повідальність не дозволили йому підписати висновок, який не містив задовільного пояс- нення причин аварії. Більше того, він так роз- критикував деякі інструкції та вимоги НАСА, що його доповідь спочатку навіть не увійшла до остаточного звіту комісії і була оприлюдне- на окремо. Минув час, і саме міркування Фейн- мана стали визначальними, а врахування його рекомендацій значно допомогло у подальшому проектуванні і виробництві ракет. Інший приклад стосується НАН України (тоді ще АН УРСР). Влада свого часу доручи- ла Академії оцінити доцільність будівництва атомної електростанції в Чорнобилі. Висно- вок Академії виявився негативним переду- сім щодо місця розташування. Зміст його був приблизно такий: якщо спорудження АЕС є вкрай необхідним з огляду на потреби енерго- забезпечення, а рішення щодо її будівництва оскарженню вже не підлягає, то, як мінімум, це будівництво слід перенести в інший регіон Радянського Союзу. Проте ЦК КПРС не звер- нув уваги на цей документ. Я в жодному разі не кажу, що Чорнобильська катастрофа була наслідком саме нехтування думкою учених, але ... якби станція розміщувалася десь у менш населеному районі, ситуація могла б розвива- тися зовсім інакше. Як би там не було, владні структури мають прислухатися до зауважень і застережень учених, як незалежних і найбільш компетентних експертів. Недотримання цієї істини може мати негативні наслідки. Нарешті, більшості людей властива звичай- на цікавість, бажання дізнатися відповіді на свої запитання: чому? як? навіщо? Саме ціка- вість спонукає відвідувати науково-популярні лекції, зустрічі з людьми науки, читати нау- ково-популярні журнали. Принаймні так було в роки моєї молодості, але тепер ця ділянка нашого життя сильно звузилася, і в Україні суспільний інтерес до науки впав нижче при- стойного рівня. Наскільки я можу судити, цим питанням у нас ніхто не опікується, хоча, зда- валося б, МОН мав би взяти під свій контроль науково-популяризаторську діяльність. На цьому можна було б поставити крапку, оскільки основні завдання науки та її пробле- ми я, мабуть, перелічив. Ну, а що ж ми маємо в повсякденному житті? Дуже високу, переваж- но бюрократичну, активність саме Міністер- ства освіти і науки, яке запропонувало і внесло на розгляд Кабінету Міністрів проект закону про науку і науково-технічну діяльність. При- чому внесло, анітрішечки не сумніваючись у своїй правоті, що, на мій погляд, не може не лякати. Цей законопроект здійняв хвилю не- прийняття в науковому середовищі, оскільки його положення, багато з яких взагалі видава- лися дивними, аж ніяк не поліпшували стано- вище вчених. Скажімо, я так і не побачив, щоб розробники так званого нового закону були за- непокоєні таким важливим чинником, як авто- ритет ученого в Україні, що особисто я вважаю не менш принциповим, ніж фінансування. На мою думку, науковці мають відповіда- ти як за плоди своєї діяльності, так і за безді- яльність, насамперед своєю репутацією, яка і є їхньою професійною честю. Проте я добре ро- зумію, що така точка зору прямо протилежна усталеному нині погляду, що у нас демократія і все вирішують широкі маси. Однак якраз у на- уці маси не вирішують нічого і, скажімо, інте- грал голосуванням не візьмеш. На відміну від ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 9 9 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО армії, на наукових фронтах головні прориви досягаються не за допомогою піхоти, а завдяки невеликим розвідувальним групам або навіть взагалі одинакам. І це ніяк не суперечить моїй попередній тезі про необхідність підтримки наукового середовища в цілому, бо зараз я го- ворю про просування передньої лінії фронту. Наукові сили, як і військові, потрібно корми- ти досита, але поділяти на тих, хто захоплює плацдарми, і тих, хто потім закріплюється на них, розширюючи рубежі. А є у науці й такі га- лузі, де для прориву необхідна концентрація гігантських матеріальних і людських ресурсів. Наприклад, організація космічних місій, спо- рудження ядерних і термоядерних реакторів, прискорювачів на зразок Великого адронного колайдера. Однак ці напрями мають суто тех- нологічні особливості і, скоріше, є винятком, ніж правилом, оскільки для левової частини наукових досліджень така концентрація не по- трібна і навіть шкідлива. Давайте озирнемося назад і спробуємо збаг- нути, чому в Радянському Союзі існував досить відокремлений науковий прошарок, а авторитет професора, принаймні у фізиці, був іноді вищим, ніж партійного функціонера (борони Боже, я не сумую за тими роками). Відповідь очевидна – була потреба у створенні потужної зброї, що, власне, і вберегло фізичне співтовариство від розгрому, на відміну від біологічного чи кіберне- тичного. А чому фізика в нинішній Україні й досі виглядає не так уже й погано на світовому рівні? Тому що система підготовки кадрів є достатньо інерційною: ще залишилися з радянських часів висококваліфіковані фахівці, ще працюють їх учні, які попри все намагаються готувати і навча- ти молодь, але з року в рік ця система, не маючи підживлення, дедалі більше занепадає. Слід за- значити, що свого часу в українській фізиці пра- цювали такі видатні постаті, як М.М. Боголю- бов, Л.Д. Ландау, Л.В. Шуб ніков, у Львові виріс і продовжує свої дослідження І.Р. Юхновський, у Києві – В.Г. Ба р’ях тар, М.С. Бродин, М.Г. Наход- кін, у Харкові – В.В. Єременко, С.В. Пелетмин- ський. Усі вони і власними роботами, і працями своїх численних учнів зробили величезний вне- сок у створення фізичної, до того ж патріотично налаштованої, спільноти, якою може похвалити- ся далеко не кожна країна світу. І ось тепер, без участі цієї спільноти, робляться спроби рефор- мувати науку, що, як на мене, видається доволі химерним. Почасти ця химерність зумовлена тим, що від тих, хто ухвалює остаточні рішення щодо реформування науки, і до тих, хто цю науку ро- бить, простяглася величезна відстань, причому по вертикалі. Простодушні люди інколи вва- жають, що разом із владою усе вирішують ге- нерали від науки – академіки, які мають власні інтереси, а тому не можуть відстоювати права пересічних науковців. Однак ніякої участі ака- деміки НАН України у підготовці законопро- екту про науку і науково-технічну діяльність не брали, а навпаки, робили усе можливе, щоб пом’якшити і переформулювати низку абсо- лютно безглуздих положень цього, як вважає МОН, революційного документа. Отже, наука, як сфера натхненної людської діяльності, для свого розвитку потребує не лише особливих за людськими якостями пер- соналій, а й особливого ставлення до неї з боку суспільства. В організації наукової діяльності неможливе звичне планування, будь-який при- мус та жорсткий контроль. Та хіба може з цим погодитися чиновник, наділений владними по- вноваженнями, який намагається розмістити наукову галузь в одному ряду з виробництвом? Почну з планів, які вимагають писати у будь-якій академічній установі. Ми їх надає- мо, хоча добре розуміємо, що творчий процес не можна запланувати. На підтвердження на- веду слова П.Л. Капиці: «Якщо результат може бути запланований, то це не наука». З цим по- годиться кожний, хто проводить безпосередні дослідження, ставить перед собою конкретні питання і шукає на них відповіді. Часто й саме питання не так легко чітко сформулювати, і ба- гато в чому дослідник спирається на інтуїцію, оскільки в процесі роботи можуть змінитися і напрями думок, і навіть пріоритети. Розвиток дослідження неможливо передбачити, на кож- ному етапі можуть виникати несподіванки – те, що вчора здавалося головним, назавтра стає другорядним. Планування справжнього 10 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 9 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО наукового пошуку є безглуздим саме завдяки законам розвитку науки – сутності, яка не впи- сується у категорію передбачуваної кориснос- ті. Образно кажучи, наука – це видобування нових знань і певною мірою є самоузгодженим процесом, який відбувається під впливом зо- внішніх умов навколишнього середовища – рівня фінансування, організаційних форм, тиску владних структур, секретності тощо. Се- редовище може бути сприятливим чи неспри- ятливим, але навіть воно не в змозі змінити дао науки, тобто напрям її самовільного розвитку, принаймні всюди і на тривалий час. Тепер про примус. Я вже визначив учених як дивних істот, несхожих на інших громадян. Вони отримують задоволення від самого про- цесу пізнання, причому без задоволення не виникає мотивації – продукту ще до кінця не відомих особливостей біологічної структури мозку, яка є необхідною для руху вперед. Здат- ність до напруженої розумової роботи зустрі- чається не так часто і від цього стає ще більш дорогоцінною. До вченого не підходять за- гальні критерії організації праці – дисципліна, обов’язкова присутність на робочому місці, – бо він сам краще знає, як оптимально розподі- лити свій робочий час. Можливо, тут я більше торкаюся роботи теоретиків, але гадаю, що експериментатори зі мною також погодяться. Учений мотивує себе сам, займаючись тим, де він найбільшою мірою може самоствердитися і розкритися як особистість. Звісно, для цього потрібен специфічний психотип, і якщо вже волею зірок він є, слід дати йому простір для розвитку, а не вкладати у прокрустове ложе. Отже, неможливо ззовні забезпечити якісний і об’єктивний контроль роботи науковців, на- віть спираючись на наукометричні показники. Вони здаються легкими і простими для порів- няння різних учених або установ тільки тому, що зіставлення натуральних чисел не потребує знань, більших, ніж дає початкова школа, і, крім того, звільняє від необхідності розумового на- пруження для проникнення в суть проблеми. Слід мати на увазі, якщо оцінювання вчених та інститутів здійснюватиметься за сценарієм підрахунку формальних показників, багато на- уковців отримають «травми» різного ступеня тяжкості, а від деяких колективів не залишить- ся й каменя на камені. Ні, я не виступаю про- ти наукометрії як способу інформування про сприйняття у світі результатів того чи іншого вченого чи установи. Я просто не хочу мирити- ся з винятково арифметичним рейтингуванням. Оцінити роботу науковця можуть лише колеги по цеху, які знають тематику, її передісторію, сучасний стан і перспективи, а найголовніше, розуміють реальний внесок в її розвиток того, кого інспектують. Єдиною умовою справедли- вого і мінімально помилкового висновку є неза- ангажованість експертів, і відбирати їх слід осо- бливо ретельно. Впевнений, що інколи нагадати про прописні істини буває корисним. Однак постає питання: чим спричинене ба- жання «верхів» докорінно реформувати нау ко во- освітню сферу взагалі та її основну дослідницьку структуру – НАН України зокрема? Причин ба- гато, і вони вимагають всебічного, глибокого і не- упередженого аналізу, але, на моє переконання, не можна цькувати Академію за надумані недо- ліки, більшість з яких є, скоріше, не провинами, а її бідами, – багаторічне недофінансування, яке вже встигли порівняти з голодомором, відсут- ність стратегічних державних завдань, тоталь- не, близьке до злочинного, нехтування таким руйнівним явищем, як інтенсивний відтік най- талановитіших і найперспективніших молодих науковців. Звичайно, Академія не бездоганна, їй варто оптимізувати деякі аспекти своєї діяль- ності, проте не вони, на мій погляд, визначають плачевний стан науки в Україні. Проголошувані у ЗМІ причини реформу- вання НАН України особисто мені видаються штучними. Наприклад, я не можу серйозно по- ставитися до слів, що «неоптимальна структу- ра держсектору фундаментальних досліджень стримує їх розвиток та появу нових точок рос- ту». Без коментарів… Ось скажіть, чому попри документовані фінансові та адміністративні зловживання, ніхто не обговорює реформу- вання чи ліквідування Міністерства оборони з передачею літаків, кораблів, танків та іншої техніки до спеціального агентства з управлін- ня військовим майном та з виділенням гене- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 9 11 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО ралітету в окремий клуб лише для підготовки звітів і рекомендацій щодо використання ар- мійських підрозділів? А фактично саме це про- понують для Академії, дійсні члени якої, до речі, не викриті у жодному подібному злочині і працюють набагато краще, ніж це дозволяють створені в країні умови. Не побоюся висловити іншу думку: вирі- шальним фактором, що зумовлює бажання ви- щого керівництва країни реформувати насам- перед Національну академію, є її потенційна протестна сутність. Жодна інша фахова творча спілка не спирається на десятки тисяч освіче- них співробітників, організованих в установи та відділення, які, у свою чергу, підпорядковані значною мірою демократично обраному єди- ному центру – Президії. Традиційно влада роз- глядає академічне співтовариство як виклик або живе джерело непокори і незалежності, які є наслідком того, що членство в Академії, принаймні у природничих науках, визначаєть- ся, як правило, реальними досягненнями та визнанням колег в усьому світі. Звідси певна фронда, часом необережні та надмірно прямі висловлювання і цілком заслужена самопова- га академіків, яких неможливо ані примусити щось вдіяти проти їх волі, ані купити. Протистояння науки і влади – історія далеко не нова. Особливо на рідних теренах. Я можу навести численні приклади беззастережної громадянської сміливості представників ака- демічного стану, які неодноразово публічно не погоджувалися з діями влади. Сотні найкра- щих представників української академічної на- уки були жорстоко страчені в період репресій, але вони і тоді, і пізніше не боялися протисто- яти потужній радянській системі. Для учених думати, аналізувати, шукати протиріччя, спе- речатися – це професійні риси, так чи інакше притаманні всім пересічним науковцям. От мені і здається, що реформування Академії, яке маскують твердженнями про її начебто неефективну діяльність, невміння управляти майном чи, що взагалі нонсенс, її непатріотич- ність, – це бажання показати надто гордим їх місце, вписати їх у загальні норми слухняної поведінки. Таке насильницьке реформування не може не викликати спротив, бо не є резуль- татом свідомого вибору самої наукової спіль- ноти. Основою взаємин між ученими є дові- ра, а держава, судячи з усього, вільнодумному ученому люду не довіряє, намагаючись конт- ро лювати його компетентність за допомогою перевіреного бюрократичного «війська». Протиборство міністерства, що покликане управляти наукою, і академічного середови- ща – річ об’єктивна. Чиновники дійсно не мо- жуть повністю довіряти вченим, бо не в змозі впевнено судити про якість науки в тій чи ін- шій лабораторії, а тому, не знаючи, вішають їм локшину на вуха чи ні, підозрюють нас у шах- райстві та переслідуванні корисливих цілей. Певною мірою таке ставлення спровоковане самою академічною спільнотою, яка є досить закритою і ізольованою. Ми маємо це усвідо- мити і зробити все залежне від нас, пояснюючи і владі, і суспільству, як ми працюємо, як від- бираємо кадри, якими є наші лідери. Щоправда, останнім часом вітчизняні ЗМІ практично вилучили зі своїх сторінок пози- тивну інформацію про Академію, нормою те- пер вважається перманентна дискредитація науки та її діячів. Тому не так просто буде до- нести до суспільства правдиву інформацію, чому українська наука послаблена, розповісти, що вона позбавлена більшості можливостей, якими користуються вчені передових країн. Попри всі негаразди, особливо нестачу молоді, яка продовжує покидати країну, українська на- ука, майже втративши перспективу, як не див- но, ще не втратила кваліфікацію, тому що саме вчені середнього і старшого віку є хранителями найважливіших знань, дослідницьких мето- дик, цінного досвіду. Незважаючи на постійну скруту, вони продовжували свої дослідження і в деяких напрямах отримали напрочуд якісні результати. Сьогодні тим, на кому тримається Академія, від 55 до 80 років – це ще радянський кадровий потенціал, який поступово вичерпу- ється. Отакі наші реалії. Добре хоча б, що вчені мають бути спритними не фізично, а розумово, бо мозок тренується тривалими роздумами. І ще одне. Зарплата науковців не може бути принизливою. З цього приводу пригадується 12 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 9 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО одна кумедна і водночас сумна історія. Років десять тому я був учасником зустрічі про фе- сор сько-викладацького активу Києва з тодіш- нім Президентом України, який, позиціонуючи себе як знаного економіста, агітував державні університети сміливіше заробляти гроші через упровадження різних платних послуг. Нато- мість, його спитали, чому керівники держав- них корпорацій мають заробітну платню в де- сятки, а іноді й сотні тисяч бюджетних гривень на місяць? На це було дано напрочуд перекон- ливу відповідь: «Стільки отримують їх інозем- ні колеги». Тоді чому ж цей вбивчий аргумент не перенести на інші сфери українського бут- тя? Адже зарплати фахівців у науково-освітній галузі не йдуть ні в яке порівняння з їхніми за- хідними колегами. І коли професійно підго- товлені талановиті молоді люди знайомляться з умовами дослідницької роботи і винагоро- дою за неї своїх старших колег, вони неодмінно замислюються, чи не слід перебиратися за кор- дон або чи є взагалі сенс пов’язувати своє май- бутнє з наукою. Однак для справжнього вченого розмір зар- плати є важливим, але не визначальним фак- тором. На перший план у нього зазвичай вихо- дять можливості для проведення досліджень, оскільки він добре розуміє, що без відповід- ного обладнання і фінансування не можна конкурувати із зарубіжними колегами. Чи ро- зуміють це наші урядовці, не знаю. Втім, вони побоюються витрачати гроші даремно і бажа- ють гарантій – ви обіцяєте відкриття, а тоді ми, може, підтримуємо. Відкрию страшенну «таємницю» – вкладати гроші в науку завжди і всюди було справою ризикованою. Проте чим ширший базис науки, тим більша ймовірність отримати бажаний практичний зиск. А базис – це фундаментальні дослідження, результати яких, іноді вибухоподібно змінюючи засоби виробництва цілих галузей, не відповідають сьогоденним потребам бізнесу. Але саме з цих пошуків, які мало хто розуміє, виростають нові можливості, з’являються речі, про які раніше ми й не здогадувалися. Тому й виходить, що саме держава найбільш зацікавлена у фунда- ментальній науці, причому не як у засобі для розв’язання поточних проблем, а як у міцному, вибачте за тавтологію, фундаменті для забез- печення майбутнього. Добре відомо, що карета минулого далеко не довезе. А минуле – це сировинна економіка і низькотехнологічні, екологічно брудні вироб- ництва, які й досі визначають вектор розвитку нашої країни. Цю ситуацію потрібно негайно змінювати, і зрозуміло, що без опори на науку та освіту нічого путнього не зробити, бо про- ривні ідеї народжуються в головах учених. Тверезо оцінюючи ситуацію в державі та ма- ючи багаторічний досвід спілкування з пред- ставниками верховної влади, я не бачу ознак, що вони нас почують і діятимуть в інтересах Укра- їни. Надії на це є ілюзорними. Як діти радян- ської доби ми нагадуємо акваріумних рибок, які звикли кормитися з руки і не відають, що існує вільне життя в морях і океанах. На жаль, в ака- демічному середовищі багато людей сповіду ють акваріумний принцип. Так, бюджет – це гарний захист, але слід шукати інші джерела, працюва- ти з великими закордонними компаніями. Це важко, проте іншого шляху немає. Ми маємо бути більш наполегливими в ро- боті з науковими та освітянськими масами, йти, як кажуть, у народ, залучати десятки ти- сяч освічених громадян до активного відстою- вання своїх позицій у державі. На превеликий жаль, впливових і послідовних захисників на- уки в академічному середовищі одиниці. Тому вважаю за доцільне обговорити створення Всеукраїнського руху захисту науки, який має бути поза політикою і відстоювати світоглядні й загальнолюдські цінності, що спираються на високу освіченість та патріотизм. Маю надію, що таке об’єднання було б корисним для роз- витку науки, і вірю, що не лише знання, а й їх носії – це сила. Впевнений, що рано чи пізно девальвація науки припиниться, врешті-решт вона відновиться і візьме своє, оскільки за- боронити думати неможливо, а творчість – це найбільш захоплююче заняття, яке тільки може бути у житті. Наука – самодостатня ко- штовність, це наше виправдання перед при- йдешніми поколіннями і головна надія на до- стойне місце України в історії ХХІ століття.

Збереження острівців сучасної науки в Україні – патріотичний обов’язок інтелектуалів

Репозитарії

Схожі ресурси