Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект

Виявлено, що найбільш розвинутими є південно- східні регіони України. Вони мають відносно високий рівень прибутковості й раціональну галузеву структуру. За їх рахунок регулюється дохідність інших регіонів з непропорційною галузевою структурою. Обґрунтовано, що в основі такого економічного стану регі...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Вісник економічної науки України
Date:	2014
Main Author:	Бєлєнцов, В.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Subjects:	Наукові статті
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87422
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект / В.М. Бєлєнцов // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 7–11. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860265711271673856
author	Бєлєнцов, В.М.
author_facet	Бєлєнцов, В.М.
citation_txt	Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект / В.М. Бєлєнцов // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 7–11. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник економічної науки України
description	Виявлено, що найбільш розвинутими є південно- східні регіони України. Вони мають відносно високий рівень прибутковості й раціональну галузеву структуру. За їх рахунок регулюється дохідність інших регіонів з непропорційною галузевою структурою. Обґрунтовано, що в основі такого економічного стану регіонів лежить олігархічна система власності, яка безпосередньо пов’язана з надмірно централізованою системою державної влади. Разом з конфліктами між олігархами, які визначають політичний устрій країни, це призвело до соціально-економічної і політичної кризи в Україні та її регіонах. Выявлено, что наиболее развитыми являются юго-восточные регионы Украины. Они имеют относительно высокий уровень доходности и рациональную отраслевую структуру. За их счет регулируется доходность других регионов с непропорциональной отраслевой структурой. Обосновано, что в основе такого экономического состояния регионов лежит олигархическая система собственности, которая непосредственно связана с чрезмерно централизованной системой государственной власти. Вместе с конфликтами между олигархами, которые определяют политическое устройство страны, это привело к социально-экономическому и политическому кризису в Украине и ее регионах. Revealed that the most developed are the south-east regions of Ukraine. They have comparatively high level of profitability and rational branch-wise structure. At their expense is regulated profitability of other regions with disproportionate branch-wise structure. Proved that the basis for that regional economies is oligarchic system property, which is directly related to overly centralized state power. Together with the conflicts between the oligarchs who define the political structure of the country, this has led to socio-economic and political crisis in Ukraine and its regions.
first_indexed	2025-12-07T19:00:36Z
format	Article
fulltext	72014/№1 Или взять услуги жилищно-коммунального хозяй- ства. По расчетам специалистов, в Украине население страны ежегодно переплачивает за услуги ЖКХ до 12 миллиардов гривень. И, к сожалению, переплата идет не на обустройство этой отрасли, так как она находится в самом ужасном состоянии, а в карман чиновникам. И еще об очень злободневной теме, — цены на жи- лье. Ведь миллионы граждан не могут приобрести квар- тиры, а строительные компании на каждом квадратном метре стараются получить прибыль до 300–500 %. Опыт показал, что уговаривать бизнесменов, взывать их к со- вести — бесперспективно. Государству необходимо при- нять жесткие, регулирующие меры по ценовой политике. И наконец, следует создать Всеукраинскую обще- ственную палату с представительствами от государствен- ных структур, бизнеса, интеллектуальной элиты, профсою- зов, которая смогла бы не только выработать мероприятия по выходу из кризисных ситуаций, но и учитывать интере- сы страны и бизнеса, защищать интересы народа. Делать это нужно не когда-то там, а сейчас, через год-два будет уже поздно. Может возникнуть серьезный социальный взрыв в стране. Выводы. Многие руководители государств в кри- тические периоды развития своих стран обращались к народу с призывами — общими усилиями преодолеть те бедствия, в которых оказывались их страны. Новоизбранным руководителям страны следует обратиться с призывом к украинскому народу для объ- единения усилий всех прослоек населения по выходу из кризиса. Когда народ поймет и осознает, какие меры будут приняты правительством для улучшения его жиз- ни, то с его стороны будет поддержка, и все намечен- ные чрезвычайные меры будет гораздо легче выполнить. Поддержка народа — залог успеха. Обращение к крупному, среднему и мелкому капи- талу должно носить убедительный характер. Если они для получения сверхприбылей и дальше будут обделять народ, то это может привести к разрушительному социальному взрыву и как результат — потере всего своего капитала. Всем оппозиционным силам следует показать, что все мы находимся на одном и очень неустойчивом кора- бле под названием «Украина» и если будем его и дальше неразумно раскачивать, то бушующая волна народного гнева может потопить корабль. Список использованных источников 1. Белопольский Н. Г. Энвироника — наука буду- щего развития человечества : монография / Н. Г. Бело- польский ; НАН Украины, Ин-т экон. пром-сти. — До- нецк, 2007. — 435 с. 2. Геец В. М. Проблемы развития экономики Украи- ны / В. М. Геец // Зеркало недели. — 2009. — Февраль (№8). Актуальність. Сьогодні немає навіть жодної люди- ни, кого не хвилюють події, що відбуваються в Україні останнім часом. Їм присвячені виступи політиків, поса- дових осіб, публікації у пресі. В них акцентується увага на низькому рівні життя населення і розвитку регіонів, пи- таннях власності та управління економікою, національ- ному питанні, зовнішніх інтересах окремих зарубіжних країн тощо. В любому випадку аналізуються причини соціальної і політичної кризи в Україні та її регіонах, в основі якої полягають певні економічні явища і процеси. Їх дослідженню присвячено багато праць вітчизняних на- уковців, де робляться оцінки, вказуються причини неза- довільного соціально-економічного розвитку регіонів та пропонуються відповідні рекомендації [1; 2; 3]. Як пра- вило, більшість дослідників бачать проблему в існуючій системі державного управління, яка призвела до сьо- годнішньої економічної, соціальної, а потім політичної кризи в країні та її регіонах. Але така система відносно економічної є надбудовною. Крім того сучасні економіс- ти вважають, що економічні кризи виконують важливу функцію з відновлення рівноваги в народному господар- стві, але видів криз багато і кожна має свою соціальну і політичну специфіку та свої економічні підстави. Мета статі — поширити уявлення про економічні підстави соціальної й політичної кризи в Україні та її регіонів. Для досягнення поставленої мети, насамперед, слід оцінити соціально-економічний розвиток України та її регіонів. До вирішення цього завдання узагальнено існу- ють два підходи. За першим оцінки здійснюються за пев- ною групою показників, за другим — на основі інтеграль- ного показника. Загальною проблемою таких підходів є суб’єктивність відбору оціночних показників, а специфіч- ною проблемою другого підходу — вибір методу їх інтегра- ції в узагальнений показник. Наприклад, за результатами комплексної оцінки, яка здійснювалась фахівцями Управ- ління регіональної політики при Секретаріаті Кабінету Міністрів України, найвищий рейтинг соціально-еконо- мічного розвитку у 2010 р. мало м. Київ. Висока оцінка дана Івано-Франківській області — 5 місце у рейтингу, а Донецький регіон, гірше за якого положення у Хмель- ницькій, Херсонській, Тернопільській області та м. Се- вастополь, зайняв 20 місце [2]. Але за іншими оцінками соціально-економічного розвитку за період 2005–2009 рр. Донецька область мала найвищий рейтинг [1]. В любому випадку оцінки мають бути відносними і адекватними, що потребує використання даних, вибір яких обумовлюється вимогами порівнянності, досто- вірності та наявності. За такими вимогами із бази даних Всесвітнього Банку і Державної служби статистки України (ДССУ) взято вибірку статистичних показників, обмеже- них 2011 р. Для адекватності оцінок за різними підходами В. М. Бєлєнцов д-р екон. наук м. Донецьк КРИЗА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ І ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ БЄЛЄНЦОВ В. М. 8 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ обрано ідентичні макроекономічні показники, за якими в роботі [4] встановлено закономірне співвідношення галу- зевої структури ВВП, дохідності країни (ВНД на душу на- селення) і величини дефлятору ВВП. Таке співвідношення є раціональним, але змінюється в динаміці, і кожна країна має свою специфіку у його формуванні. За даними Всесвітнього Банку станом на 2011 р. ВНД на душу населення в Україні відповідало рівню дохідності нижче середнього. При цьому в галузевій структурі ВВП занадто велика частка сфери послуг, що характерно країнам з рівнем дохідності вище за середній рівень, а величина дефлятору ВВП перевищувала кри- тичний рівень інфляції (у західній теорії вважається, що інфляція до 10 % має стимулюючу функцію, якщо по- над — призводить до гіперінфляції та кризи). Таке явище властиве і Росії, але рівень її дохідності вище за серед- ній, а галузева структура ВВП є раціональною. Вище за середній і рівень дохідності Білорусі, але рівень інфляції занадто критичний, а в галузевій структурі ВВП висо- ка питома вага сільського господарства і промисловості. Проте в Білорусі ВНД на душу населення вдвічі більше, ніж в Україні, а в Росії — майже втричі вище (табл. 1), що дає цим країнам певний «запас» у протистоянні со- ціально-економічній та політичній кризі. ховано пропорційно ВНД на душу населення (табл. 1). Їх галузева структура оцінювалася за структурою вало- вої доданої вартості (ВДВ). Незважаючи на високе значення дефлятору ВРП, найбільш раціональним є співвідношення галузевої струк- тури економіки і дохідності південно-східних регіонів країни. В центральних регіонах — низька частка промис- ловості при великій частці сільського господарства. Значні диспропорції існують в економіці західних регіонів і АРК, де низька питома вага промисловості і занадто висока сфе- ри послуг. Це частково можна пояснити об’єктивним роз- витком рекреаційної сфери. Найбільші диспропорційні порушення в економіці властиві м. Київ, де частка сфери послуг складає 89,9 %, а промисловості усього 10,1 % при майже повної відсутності сільського господарства (0,02 %). При цьому рівень дохідності міста набагато вищий, ніж в регіонах України (табл. 2). Таблиця 1 Розподіл галузевої структури і дефлятору ВВП за рівнем дохідності країн у 2011 р. (за даними [5]) Рівень дохідності країни (країна) ВНД на душу населен- ня, дол. США1 Галузева структура ВВП2, % Деф- лятор ВВП, %с/ госп. пром- сть. пос- луги З низьким доходом 1378 25 25 50 109,2 З доходом нижче серед- нього 3837 17 32 51 107,5 Із середнім доходом 7230 9 36 55 106,4 З доходом вище за серед- ній 10703 7 37 55 105,8 З високим доходом 38523 1 24 74 102,1 СЕС 35250 2 26 72 101,3 Білорусь 14460 10 44 46 158,4 Росія 20410 4 37 59 115,8 Україна 7040 10 31 59 115,6 1 Розраховано Всесвітнім банком за методом Атласу. Така галузева структуризація ВВП використається у ста- тистиці Всесвітнього Банку. Для оцінки соціально-економічного розвитку регі- онів України, враховуючи політичні настрої в суспіль- стві, їх угруповано за економічними районами. В Енци- клопедії історії України (2005) і в роботі [6] до західного економічного району віднесено Львівську, Івано-Фран- ківську, Тернопільську, а також Волинську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку та Закарпатську області. Південно-східний економічний район об’єднує Авто- номну республіку Крим (АРК), м. Севастополь, Запо- різьку, Миколаївську, Одеську, Херсонську, Дніпропе- тровську, Харківську, Донецьку та Луганську області. До центрального економічного району відносяться інші регіони. Особливе положення у такій структуризації займає м. Київ і АРК (табл. 2). Для оцінки рівня до- хідності економічних районів України використано по- казник середньодушового ВРП, значення якого перера- Таблиця 2 Дохідність, галузева структура і дефлятор ВРП економічних районів України у 2011 р. (розраховано за даними [5; 7; 8]) Економічні райони України Середньо- душовий ВРП, дол. США Галузева структура ВДВ, % Деф- лятор ВРП, %с/госп. пром- сть послу- ги Південно-східні 12640 8,0 38,0 54,0 113,6 у тому числі АРК 4811 11,2 20,3 68,5 114,8 Центральні 3288 17,7 27,4 54,9 115,8 Місто Київ 19702 0,02 10,1 89,9 113,0 Західні 4345 14,8 23,6 61,6 116,6 Разом в Україні 7040 9,5 28,8 61,7 114,3 Незважаючи на найвищу дохідність, вклад м. Київ у ВВП країни складає усього 17,2 %, з яких 14,5 % при- ходиться на сферу послуг (табл. 3). Саме ця сфера пере- важно забезпечує дохідність міста, і в якій існують біль- ші можливості до приховування доходів. В неї, скоріше за все, здійснюється більшість інвестицій, обсяг яких порівнянний із капітальними інвестиціями централь- них і західних регіонів разом узятих. Найбільший вклад в усі галузі економіки роблять південно-східні регіони. Їх ВРП складає близько половини ВВП України і більш ніж вдвічі перевищує частку центральних регіонів, май- же у три рази — м. Київ і приблизно в чотири рази — за- хідних регіонів. Саме південно-східні регіони забезпе- чують біля 40 % інвестицій і 65 % експорту при майже однакових із центральними регіонами і м. Київ обсягах імпорту та сплачують набагато більше податків. Вклад АРК в економіку країни незначний, де переважно ін- вестується рекреаційна сфера та сільське господарство, що, з точки зору територіального розміщення, є доціль- ним (табл. 3). Для інтегральної оцінки розвитку регіонів ви- користано показник, запропонований у роботі [9] — індикатор якості розвитку. Для його розрахунку за даними ДССУ 2001–2011 рр. [8] побудовано еконо- метричну залежність (1), що описує взаємозв’язок се- редньодушового ВВП ( ) із галузевою структурою та дефлятором ВВП України ( ). Результати стандартної процедури оцінки вірогідності залежності (1) задовіль- ні (табл. 4). 1 2 3 1 027 2 474 5 025 1 187 0 197lnG , ln y , ln y , ln y , lnD , t       (1) БЄЛЄНЦОВ В. М. 92014/№1 де , , — частка сільського господарства, про- мисловості і сфери послуг у ВВП відповідно; — ін- дикатор якості розвитку України, який у регресійних за- лишках узагальнює дію інших факторів, що змінюються у часі ( 0 197W , t , t ,...,T ). Для розрахунку індикатора якості розвитку регіонів ( ) у формулу (2), яка отримана шляхом перетворен- ня економетричної залежності (1), підставлено значен- ня відповідних показників за економічними районами України у 2011 рр. 1 027 2 474 5 025 1 187 1 2 3 i i , , , , i i i i G W ln y y y D   , (2) За результатами оцінки найкращий розвиток мають південно-східні регіони. Якість розвитку західних регі- онів і АРК порівняна, але нижча, ніж у центральному економічному районі. Найгірший результат має м. Київ (рис. 1). Такі оцінки підтверджують вище отримані ре- зультати (табл. 1–3). Разом вони однозначно свідчать про непропорційність розвитку регіонів та невідповід- ність вкладу в економіку України їх рівню дохідності. Це дозволяє говорити про субсидування одних регіонів на шкоду інших, що централізовано здійснює державна влада для усунення диспропорцій у їх соціально-еконо- мічному розвитку. Очевидно такі надмірно централізо- вані дії і призвели до вимоги федералізації у південно- східних регіонах України. Цілком зрозуміло небажання федеративного устрою у інших регіонах України, де проживає більше двох третин наявного населення України і рівень без- робіття менше, а кількість зайнятих незначно більше (25,6 % проти 22,7 % у південно-східних регіонах). При цьому рівень заробітної плати відносно ВРП вищий, за виключенням центрального економічного району, а продуктивність праці зайнятого населення нижче. Ви- нятком є м. Київ, де сама висока продуктивність праці (табл. 5), але, скоріше за все, у сфері послуг (табл. 2). Таблиця 3 Вклад регіонів в економіку України у 2011 р, % (розраховано за даними [7; 8]) Еконо- мічні райони України Частка у ВВП Капі- тальні інвес- тиції Екс- порт Ім- портВРП с/ госп. пром- сть по- слу- ги подат- ки Півден- но-східні 48,4 3,4 16,1 23,0 6,6 41,9 64,8 28,5 у тому числі АРК 2,9 0,3 0,6 1,9 0,2 6,59 1,0 1,8 Цен- тральні 21,4 3,4 5,2 10,5 2,6 19,3 14,3 33,6 Місто Київ 17,2 0,003 1,6 14,5 1,2 27,4 13,2 27,6 Західні 13,0 1,7 2,8 7,2 1,3 11,5 7,7 10,3 Разом в Україні 100 8,5 25,8 55,2 11,7 100 100 100 Таблиця 4 Результати оцінки вірогідності економетричної залежності (1) Нормо- ваний , % -значи- мість, % -значення, % Критерій фон Неймана параметр оцінка табл.Q 0,833 13 6 29 10,  13 6 29 10,  -1,027 ( ln y ) 8,38·10–6 1,23 3,35 -2,474 ( ln y ) 6,47·10–6 -5,025 ( ln y ) 1,62·10–6 1,187 ( ln D ) 0,004996 0,197 ( ) 2,84·10–6 -1,027 ( ln y ) 8,38·10–6 Рис. 1. Оцінка якості розвитку економічних районів України у 2011 р. Таблиця 5 Трудовий вклад економічних районів України у 2011 р. (розраховано за даними [7; 8]) Економічні райони України Частка наявно- го населен- ня, % Частка у наявному населенні Украї- ни, % Співвід- ношен- ня за- робітної плати і ВРП, грн/грн Продуктив- ність праці зайнятого населення, тис. грн. ВРП на особу за- йняте насе- лення у т. ч. найма- ні пра- ців- ники без- ро- бітні Південно- східні 27,0 22,7 11,0 1,6 0,40 60,9 у тому чис- лі АРК 4,3 2,1 0,9 0,1 0,45 39,3 Центральні 45,9 12,7 5,5 1,1 0,39 48,2 Місто Київ 6,1 3,2 2,7 0,2 0,42 150,8 Західні 21,0 9,7 3,8 0,8 0,43 38,1 Разом в Україні 100 48,3 23,1 3,8 0,41 59,0 У трудових ресурсах регіонів особливу роль відігра- ють наймані працівники. Саме між ними і власниками капіталу виникає основне економічне протиріччя, яке є головною рушійною силою розвитку економічної систе- ми. Кількість найманих працівників в південно-східних регіонах найвища і майже така, як і в інших регіонах ра- зом — 11 % проти 12 % від наявного населення країни (табл. 5). Висока кількість найманих працівників в еко- номіці південно-східних регіонах об’єктивно обумовлена концентрацією і монополізацією капіталу, що загострює протиріччя між трудом і капіталом, ніж у регіонах із роз- винутим сільським господарством та сферою послуг. Ра- зом це певною мірою пояснює відносно високий рівень розвитку і політичні настрої південно-західних регіонів. Автори роботи [10] вважають, що основними при- чинами незадовільного розвитку регіонів України є нестабільність державної і місцевої політики, недоско- налість податкової політики, корупція, інфляція, обме- БЄЛЄНЦОВ В. М. 10 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ жений доступ до фінансування, існуюча дозвільна сис- тема та ліцензування економічної діяльності. Але все це є специфічними наслідками існуючої системи держав- ного управління, як частини політичної надбудови до олігархічної системи власності. Саме вона є економіч- ним базисом, який визначає орієнтири соціально-еко- номічного розвитку. Разом із тим, створенню олігархіч- ної системи власності сприяло становлення відповідної системи державного управління і навпаки, оскільки вони перебувають у діалектичній єдності. В Україні макроекономічна система олігархічного типу є об’єктивним явищем. До її появи в умовах ка- піталістичного способу виробництва призвели законо- мірна концентрація і монополізація капіталу. Олігархіч- на власність властива усім галузям економіки України. Негативні наслідки її функціонування очевидні. Проте олігархічна власність у промисловості сприяла форму- ванню відносно раціональної галузевої структури еко- номіки південно-східних регіонів. В країні існує малий і середній бізнес, але він майже повністю витіснено олі- гархічною власністю з промисловості і діє переважно у сільському господарстві та сфері послуг. Між представниками олігархічного, середнього та малого бізнесу країни існують протиріччя, але вони не антагоністичні. Розвиток середнього та малого бізнесу здатний обмежити права власності олігархічного бізне- су і на певному етапі сприяти соціально-економічному розвитку країни та її регіонів. Однак такий сценарій є досить сумнівним, оскільки формування олігархічної системи є закономірним процесом. Тем не менш, це певною мірою сприяло розвитку політичних інтересів регіонів, особливо там, де промисловість слабо розви- нута і які історично прагнуть до західних країн. До панування в суспільстві через економічні і по- літичні відносини прагнуть будь які олігархи. Їх проти- стояння виявляється у політиці держав, де розташована олігархічна власність. Приклад тому вихід соціально-еко- номічної кризи регіонів за межи України і її трансформація в політичну кризу провідних світових держав. Підтримку вітчизняними олігархами цілісності України і їх орієнтація на західні країни цілком зрозуміло. В іншому випадку іс- нує високий ризик втрати свою власність при поєднанні із російською економікою, де олігархи мають більш значний по розміру капітал і який безсумнівно її поглине. В любому випадку на сучасному етапі розвитку олігархічні протиріч- чя набувають регресивного характеру, що підтверджується прискореною періодичністю виникнення соціально-еко- номічних і політичних криз у світовому суспільстві. В теорії економічної думки поняття олігархічної власності тісно пов’язане із категорією імперіалізму, яку ще розглядав Дж. Гобсон з точки зору взаємодії еконо- міки, політики та націоналізму [11]. Основними при- знаками імперіалізму В. Ленін вважав перетворення конкуренції в монополію, злиття банкового і промисло- вого капіталу та утворення фінансового капіталу, пере- вага вивозу капіталу над вивозом товарів, розділ миру між монополістичними союзами капіталістів, боротьба між «великими державами» за переділ миру [12]. У XXI столітті імперіалізм як явище отримав подальший роз- виток внаслідок глобалізації монополістичного капіта- лу, коли втрачається контролююча роль держави, а сама держава становиться інструментом олігархічної бороть- би у світовій економіці. Отже, якщо імперіалізм найви- ща стадія розвитку капіталізму [12], то її завершальним етапом є світовий олігархізм, після краху якого повинні сформуватися інші соціально-економічні та політичні відносини у світовому суспільстві. Наприкінці слід зазначити, що формування глобаль- ної олігархічної системи відбувалося поступово. Разом із нею в діалектичній єдності розвивалася система держав- ного управління і політичний устрій провідних країн та їх об’єднань. В умовах їх відносно високого рівня соціально- економічного розвитку сьогодні безглуздо очікувати «крах світового олігархізму». В Україні і Росії така система відно- син власності створилась прискорено, майже за двадцять років, чому сприяла відповідна система державного управ- ління і навпаки. Логічно припустити, що їх крах також від- будеться прискорено, питання лише часу. Резюмуючи вищевикладене, отримано наступні ви- сновки: Внаслідок концентрації олігархічної власності у промисловості південно-східні регіони мають відносно раціональну галузеву структуру економіки і відповід- ний рівень дохідності, а кількість працюючих декілька менше, ніж в інших регіонах разом узятих. За рахунок південно-східних регіонів державною владою усувають- ся нерівномірності у рівні дохідності інших регіонів, але м. Київ забезпечується занадто висока дохідність при непомірно розвинутій сфері послуг. Економічною підставою політичної кризи в Україні та її регіонах є олігархічна власність, представники якої контролюють систему державного управління, місце- вого самоврядування і політичний устрій країни. Такий симбіоз в умовах протистояння вітчизняних олігархів призвів до самого низького соціального розвитку серед провідних країн СНД. Рівень дохідності України в три рази нижче, ніж в Росії, і в рази менше, ніж в Білорусі. Найбільш ймовірним сценарієм подолання політич- ної кризи є об’єднання олігархічних інтересів представ- ників України та інших держав. Враховуючи спільність іс- торичної і культурної спадщини, існує висока ймовірність розпаду країни на проросійські і прозахідні економічні ра- йони. В любому випадку проблема низької дохідності кра- їни не усувається. Для її вирішення необхідно створення принципово нової структури власності як економічного базису успішного соціально-економічного розвитку. Список використаних джерел 1. Целевая программа развития и поддержки мало- го и среднего предпринимательства в городе Донецке на период до 2020 года : моногр. / А. А. Лукьянченко, А. И. Амоша, Г. А. Гришин, В. И. Ляшенко и др. ; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. — 2-е изд., доп., перераб. и испр. — Донецк, 2013. — 214 с. 2. Комплексна оцінка соціально-економічного розвитку регіонів України за 2010 рік [Електронний ре- сурс] / Управління регіональної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України. — Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_ id=244046960&cat_id=24482. 3. Сталий розвиток промислового регіону: соціальні аспекти : моногр. / О. Ф. Новікова, О. І. Амоша, В. П. Антонюк та ін. ; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. — Донецьк, 2012. — 534 с. БЄЛЄНЦОВ В. М. 112014/№1 4. Беленцов В. Н. Метод оценки качества развития стран / В. Н. Беленцов // Экономика и прогнозирова- ние. — 2011. — № 3. — С. 114–126. 5. The Little Data Book 2013 [Электронный ре- сурс] / The World bank. — Режим доступа : http:// http://data.worldbank.org/products/data-books/little- data-book. 6. Олифир Д. И. Уровень развития регионов и эко- номическое районирование Украины / Д. И. Олифир // Псковский регионологический журнал. — 2011. — № 12. — С. 41–46. 7. Статистичний збірник «Регіони України» 2013 [Електронний ресурс] / Держкомстат України; за ред. О. Г. Осауленка. — Ч. І — Режим доступу : http://www. ukrstat.gov.ua. 8. Статистичний щорічник України за 2012 рік / Державна служба статистики України; за ред. О. Г. Оса- уленка. — К. : Август Трейд, 2013. — 547 с. 9. Соціально-економічні відносини у державі її регіонах та населених пунктах: теорія, методологія, прак- тика : монографія / Беленцов В. М. Фундаметнтальні теоретичні та науково-практичні проблеми соціально- економічного розвитку продуктивних сил країни та регіонів // За заг. ред. Дорофієнко В. В. — Донецьк : «ВІК», 2012. — С. 6–36. 10. Звіт про конкурентоспроможність регіонів України 2011 [Електронний ресурс] / Фонд ефектив- не управління. — Режим доступу : http://www.feg.org. ua/ docs/Presentation of the Report on Competitiveness of Ukraine 2011. pdf. 11. Гобсон Дж. Империализм / Дж. Гобсон. — М. : Книжный дом «Либроком». — 2010. — 288 с. 12. Ленин В. И. Империализм как высшая ста- дия капитализма // Ленин В. И. Полн. собр. соч.: в 55-ти т. Изд-е 5-е. — М. : Издательство политической литературы, 1967. — Т. 27. — С. 305–426. Структура общественного производства, характери- зующая современный этап развития экономики Украины, сопутствовала изменению тенденций экономического развития регионов. Она сопутствует ускорению тенден- ций межрегиональных различий в экономическом раз- витии, вызванных несогласованностью и разногласиями позиций и действий органов управления разных уровней. Социально-экономическая дифференциация неза- висимо от уровня социально-экономического развития, от территориального и административного образования в какой-то мере характерна для любого государства мира. Изменения в уровнях развития могут контролиро- ваться и тогда формируется динамизм в процессы едино- го регионального экономического пространства. Если же тенденции возрастания разрыва между уровнями соци- ально-экономического развития регионов продолжают укрепляться, то это служит основным фактором деста- билизации и усложняет переход к устойчивому развитию Украине в течение длительного периода присущ высокий и стабилизировавшийся уровень межрегио- нального неравенства. Значит проблема нейтрализации межрегиональных различий в социально-экономиче- ском развитии остается главенствующей в процессе разработки и реализации государственной политики на региональном уровне. И поэтому ослабление и устра- нение диспропорций, также снижение их негативных воздействий на социально-экономическую систему страны является главной задачей развития экономики Украины. Установлено, что источником социальной, а тем бо- лее политической нестабильности, могут быть территори- альные социально-экономические диспропорции и в лю- бом обществе они могут провоцировать противостояние регионов. Так как актуальность решения этой проблемы уже давно назрела в Украине, то необходимо проводить исследование диспропорций с целью предупреждения их возникновения и нейтрализации последствий. Изучением названной проблемы в определенном на- правлении и степени занимались В. Н. Василенко [1–3], И. П. Булеев [4], В. Н. Инякин [5] и другие специалисты. Целью настоящей статьи является определение межрегиональных различий в социально-экономиче- ском развитии выбранных характерных факторов. Одним из основных факторов, описывающих меж- региональные неравенства, является численность на- личного населения. По состоянию на 31 декабря 2011 года в состав Украины входили Автономная республика Крым, 24 об- ластных региона и 2 города, занимая территорию на эту дату 603,5 тыс. км2. Численность наличного населения на эту дату составляла 45633,6 тысяч человек [6, с. 58] Особенности распределения наличного населения по регионам описаны в табл. 1 (сформировано на ос- новании 6, с. 58). В 2007 году наименьшая численность населения была в Черновицкой области (904,5 тыс. че- ловек), а максимальная — в Донецкой (4538,9 тыс. че- ловек). А в 2011 году ситуация выглядела аналогично 2007 году: наименьшее — 905,3 тыс. человек населения в А. И. Благодарный канд. экон. наук И. А. Коршикова Е. А. Плужникова г. Донецк ВЫЯВЛЕНИЕ РАЗЛИЧИЙ В ОСОБЕННОСТЯХ ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНОВ БЛАГОДАРНЫЙ А. И., КОРШИКОВА И. А., ПЛУЖНИКОВА Е. А.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87422
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1729-7206
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T19:00:36Z
publishDate	2014
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Бєлєнцов, В.М. 2015-10-18T14:29:43Z 2015-10-18T14:29:43Z 2014 Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект / В.М. Бєлєнцов // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 7–11. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87422 Виявлено, що найбільш розвинутими є південно- східні регіони України. Вони мають відносно високий рівень прибутковості й раціональну галузеву структуру. За їх рахунок регулюється дохідність інших регіонів з непропорційною галузевою структурою. Обґрунтовано, що в основі такого економічного стану регіонів лежить олігархічна система власності, яка безпосередньо пов’язана з надмірно централізованою системою державної влади. Разом з конфліктами між олігархами, які визначають політичний устрій країни, це призвело до соціально-економічної і політичної кризи в Україні та її регіонах. Выявлено, что наиболее развитыми являются юго-восточные регионы Украины. Они имеют относительно высокий уровень доходности и рациональную отраслевую структуру. За их счет регулируется доходность других регионов с непропорциональной отраслевой структурой. Обосновано, что в основе такого экономического состояния регионов лежит олигархическая система собственности, которая непосредственно связана с чрезмерно централизованной системой государственной власти. Вместе с конфликтами между олигархами, которые определяют политическое устройство страны, это привело к социально-экономическому и политическому кризису в Украине и ее регионах. Revealed that the most developed are the south-east regions of Ukraine. They have comparatively high level of profitability and rational branch-wise structure. At their expense is regulated profitability of other regions with disproportionate branch-wise structure. Proved that the basis for that regional economies is oligarchic system property, which is directly related to overly centralized state power. Together with the conflicts between the oligarchs who define the political structure of the country, this has led to socio-economic and political crisis in Ukraine and its regions. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект Кризис регионов Украины: социально- экономический и политический аспект Crisis region of Ukraine: the socio-economic and political aspect Article published earlier
spellingShingle	Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект Бєлєнцов, В.М. Наукові статті
title	Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект
title_alt	Кризис регионов Украины: социально- экономический и политический аспект Crisis region of Ukraine: the socio-economic and political aspect
title_full	Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект
title_fullStr	Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект
title_full_unstemmed	Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект
title_short	Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект
title_sort	криза регіонів україни: соціально-економічний і політичний аспект
topic	Наукові статті
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87422
work_keys_str_mv	AT bêlêncovvm krizaregíonívukraínisocíalʹnoekonomíčniiípolítičniiaspekt AT bêlêncovvm krizisregionovukrainysocialʹnoékonomičeskiiipolitičeskiiaspekt AT bêlêncovvm crisisregionofukrainethesocioeconomicandpoliticalaspect

Криза регіонів України: соціально-економічний і політичний аспект

Institution

Similar Items