Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку
У статті здійснено науково-теоретичне обґрунтування змісту єдиного податку та визначальних факторів доцільності його застосування в Україні суб’єктами підприємницької діяльності на основі системно-структурного підходу. В статье осуществлено научно-теоретическое обоснование содержания единого налога...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87431 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку / Т.О. Дулік, Т.Ю. Александрюк // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 31–35. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860242741810692096 |
|---|---|
| author | Дулік, Т.О. Александрюк, Т.Ю. |
| author_facet | Дулік, Т.О. Александрюк, Т.Ю. |
| citation_txt | Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку / Т.О. Дулік, Т.Ю. Александрюк // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 31–35. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | У статті здійснено науково-теоретичне обґрунтування змісту єдиного податку та визначальних факторів доцільності його застосування в Україні суб’єктами підприємницької діяльності на основі системно-структурного підходу.
В статье осуществлено научно-теоретическое обоснование содержания единого налога и определяющих факторов целесообразности его использования в Украине субъектами предпринимательской деятельности на основании системно-структурного подхода.
The article carried out scientific and theoretical basis of the content of the single tax and the determining factors of the feasibility of its use in Ukraine subjects of entrepreneurial activity on the basis of the systemic-structural approach.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:31:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
312014/№1
13. Божьева О. Как убивают самолеты / Божье-
ва О. // Московский комсомолец. — 7.06.2006.
14. Ан-70 снова в небе // ВзлеТ. — 11.2012 (95). —
Ноябрь. — С. 21.
15. Авдеев Ю. Моторостроение: поможет ли Рос-
сии заграница? / Авдеев Ю. // Авиаинформ. — Вып. 8
(113). — Август 2013. — С. 72–75.
16. Божьева О. Крылом не вышли / Божьева О. //
Московский комсомолец. — 12.10.2012.
17. Ан-70 будет либо совместным проектом, либо
его не будет вовсе // Авиаинформ. — Вып. 7 (112). —
Июль 2013. — С. 92–93.
18. Гусаров Р. Сто сороковому быть / Гусаров Р. //
Авиаинформ. — Вып. 4 (109). — Апрель 2013. — С. 49–54.
19. Хазбиев А. Прибыльный полет / Хазбиев А. //
Эксперт. — 2–8 сентября 2013. — № 35 (865). — С. 37
20. Божьева О. Для возобновления производства
«Руслана» потребовалось 10 лет переговоров // Авиаин-
форм. — Вып. 8 (113). — Август 2013. — С. 68.
21. Дмитрий Рогозин предлагает возродить
национальныеавиабренды // Авиаинформ. — Вып. 8
(113). — Август 2013. — С. 89.
22. Джузеппе Д`Амато. Россия — страна рекордов /
Джузеппе Д’Амато. // Московский комсомолец. — 07 08
2013.
23. «Газпром» не пустили в Китай // Наша вер-
сия. — 09–15.09.2013. — № 35 (410). — С. 13.
24. Мингулов Б. Кто раздувает пламя мировой
газовой революции / Мингулов Б. // Эксперт. 29.04. —
12.05.2013. — № 17–18 (849). — С. 32–35.
25. Делягин М. Прощай, богатая Россия / Деля-
гин М. // Московский комсомолец. — 23.09.2013.
Постановка проблеми. Динамічний характер розвитку
національної економіки об’єктивно веде до зміни пріори-
тетів та ставить на порядок дня нові проблемні питання, які
слід негайно вирішувати. Серед таких проблем чи не най-
важливішою для України є забезпечення компромісу між
державою та платниками податків на основі конституцій-
них демократичних засад. Дійовим чинником, що сприяє
демократизації суспільних відносин в Україні та одночасно
здійснює стимулюючий вплив на розвиток діяльності таких
платників податків як суб’єкти малого підприємництва є
застосування згідно з Податковим кодексом спеціальних
податкових режимів, різновидом яких є єдиний податок
як форма спрощення оподаткування, обліку і звітності [1].
Тому сьогодні для України є актуальним науково–теоретич-
не обґрунтування змісту єдиного податку та визначальних
факторів доцільності його застосування.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Детальне ви-
вчення наукової літератури свідчить, що переважна біль-
шість ключових теоретико-правових положень щодо осо-
бливостей оподаткування доходів від підприємницької
діяльності залежно від організаційно-правової форми її
здійснення та сфери діяльності, адміністрування єдино-
го податку із застосуванням новітніх технологій, ведення
обліку доходів і витрат, а також подання податкової звіт-
ності тощо розроблена досить ґрунтовно, авторами яких є
такі українські вчені-економісти, як В. Андрущенко [2; 3],
В. Вишневський [4; 5; 6], Ю. Іванов [7; 8], А. Соколовська
[9; 10], В. Суторміна [11] та інші. Наукові праці цих авторів
дають повне уявлення про те, як відбувається формування
й функціонування національної системи оподаткування
та суб’єктів малого підприємництва, служать справі під-
готовки кваліфікованих фахівців — працівників органів
доходів і зборів України та вихованню податкової культу-
ри у платників податків. Водночас, з метою побудови ци-
вілізованої, перевіреної часом та фіскальною практикою
конструкції податкових правовідносин між державою та
суб’єктами підприємницької діяльності й на цій осно-
ві оптимальної системи оподаткування в Україні [9; 10],
уникнення ухилення від сплати податків [6], недопущен-
ня помилок у податковому законодавстві та суб’єктивного
впливу на його змістовне наповнення, такі наукові дослі-
дження формування раціональної моделі єдиного податку,
що включає його елементи та управління ними повинні
бути певним теоретичним підґрунтям, опорою, орієнти-
ром для вітчизняної законотворчої діяльності, що в свою
чергу згладжуватиме коливання доходів, що надходять до
місцевих бюджетів і значною мірою формуються за раху-
нок власних ресурсів суб’єктів підприємницької діяльнос-
ті. Важливість цих аспектів не можна недооцінювати.
Метою статті є науково-теоретичне обґрунтування
змісту єдиного податку та визначальних факторів до-
цільності його застосування в Україні суб’єктами під-
приємницької діяльності на основі системно — струк-
турного підходу.
Виклад основного матеріалу дослідження. На сучасно-
му етапі розвитку економіки України з метою створення
умов для активізації діяльності суб’єктів малого бізнесу та
легалізації їх доходів підприємцям надається можливість
здійснювати самостійно добровільний вибір способу спла-
ти податків і зборів, а саме: у загальноприйнятому поряд-
ку (обов’язкова сплата підприємцем усіх податків і зборів,
передбачених діючою системою оподаткування України)
та з використанням спеціальних податкових режимів: фік-
сованого сільськогосподарського податку (пов’язаний з
діяльністю виробників сільськогосподарської продукції та
замінює сплату податку на прибуток підприємств, земель-
ного податку (крім земельного податку за землю, що не
використовуються для сільськогосподарського товарови-
Т. О. Дулік
канд. екон. наук
Т. Ю. Александрюк
м. Дніпропетровськ
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЗМІСТУ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
ДУЛІК Т. О., АЛЕКСАНДРЮК Т. Ю.
32 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
робництва), збору за спеціальне використання води, збору
за провадження деяких видів підприємницької діяльнос-
ті); єдиного податку (спрощена система оподаткування,
обліку і звітності) [1]. Такий альтернативний вибір систе-
ми оподаткування є своєрідним проявом демократизації
суспільних відносин та одночасно суттєво збільшує сту-
пінь свободи суб’єктів малого підприємництва в прийнят-
ті управлінських рішень, здійснює стимулюючий вплив
на розвиток їх діяльності. При цьому рішення підприємця
про перехід на сплату єдиного податку має бути обґрунто-
ваним та мотивованим. Насамперед, найбільш впливовим
фактором на прийняття такого рішення є економічна до-
цільність від його застосування, що визначається показни-
ком податкового навантаження, який можна розглядати з
двох позицій: безпосереднього впливу податкових важелів
на фінансово-господарську діяльність платника; впливу
сукупності податкових платежів на доходи юридичних і
фізичних осіб — суб’єктів підприємництва.
Визначення податкового навантаження з точки
зору безпосереднього впливу податкових важелів базу-
ється на застосуванні:
— порівняльної характеристики ставок основних
податків і зборів,
— порівняльної характеристики податкових пільг
(часткове або повне звільнення від оподаткування, на-
дання податкового кредиту, дотацій, що в свою чергу за-
безпечує перерозподіл податкового тиску з одних плат-
ників на інших),
— порівняльної характеристики техніки оподатку-
вання (наприклад, застосування авансових платежів, які
передбачають сплату податку платником до отримання
реального результату, відповідно до якого він повинен
сплачуватися, що посилює навантаження на платника).
Визначення податкового навантаження з точки
зору ступеня впливу податкових платежів передбачає:
зіставлення загальної суми всіх податкових платежів,
сплачених до бюджету за певний період часу з обсягом
ВВП (доданою вартістю (прибутком), доходом), отри-
маного за цей же період часу.
Зміст і межа податкового навантаження не є чи-
мось незмінним. До чинників, що визначають зміст і
межу податкового навантаження (верхню та нижню),
які слід брати до уваги, відносяться:
— ступінь розвитку ринкової економіки та масшта-
би і форми державного регулювання;
— рівень соціально-економічного розвитку націо-
нальної економіки (регіонів) та рівень життя населення;
— напрямки використання державних доходів;
— внутрішня і зовнішня політика держави;
— соціально-культурні традиції населення;
— рівень розвитку податкової культури.
Але центральну частину поняття про податкове на-
вантаження становить система податкових відносин,
які виникають між державою (органами місцевого са-
моврядування) і платниками податків з приводу розпо-
ділу та перерозподілу частини вартості ВВП.
Таким чином, межа податкового навантаження — це
умовна точка в оподаткуванні, при якій досягається опти-
мальна як для платників, так і для державної скарбниці
частка ВВП, що перерозподіляється через державний та
місцеві бюджети. Проте не існує загальновизнаних дока-
зів того, що будь-який його рівень є оптимальним.
Водночас при визначенні податкового навантажен-
ня необхідно послідовно здійснити:
— аналіз чинного законодавства щодо основних
елементів податків і зборів (платників, об’єктів оподат-
кування, податкової бази, ставок податків, пільг, строків
сплати та подання податкової звітності тощо);
— аналіз та визначення загальної суми податкових
платежів, що сплачуються платником податків;
— аналіз та визначення рівня податкового наванта-
ження на доходи юридичних і фізичних осіб.
Таким чином, процедура вибору підприємцем опти-
мальної системи оподаткування передбачає детальну про-
робку різних її елементів, методів оподаткування, розгляд
альтернативних варіантів оподаткування з оцінкою на-
слідків їх впровадження для виробничої сфери, подальшої
фінансово-господарської, інвестиційної діяльності тощо.
Іншими словами, тут мова йде про здійснення
суб’єктом підприємництва «податкового планування», яке
передбачає сукупність планових дій, об’єднаних в єдину
систему і спрямованих на максимальне врахування можли-
востей оптимізації і мінімізації податкових платежів у межах
загального стратегічного планування його діяльності.
При цьому основними завданнями оптимізації
оподаткування є:
— прогнозування обсягів податкових надходжень
на середньострокову перспективу на основі прогнозних
розрахунків зміни економічних оборотів;
— вибір найбільш вигідних варіантів оподаткування.
Досягають оптимізації податкових зобов’язань за
рахунок широкого використання податкових пільг, різ-
них легальних «щілин», що мають місце у податковому
законодавстві.
Важливим аспектом оптимізації оподаткування
суб’єктів підприємництва є моделювання сум податко-
вих платежів на майбутні періоди, яке здійснюється в
такій послідовності:
— моделюється сума податків і зборів, які залежать
від бази оподаткування — фонду оплати праці;
— моделюється сума податків і зборів, які включа-
ються в ціну реалізованої продукції;
— моделюється сума податку на прибуток підпри-
ємств (податку на доходи фізичних осіб);
— моделюється загальна сума податків і зборів.
Спрощена система оподаткування, обліку та звіт-
ності (далі єдиний податок) — це особливий механізм
справляння податків і зборів, що встановлює заміну
сплати окремих податків і зборів, встановлених пунк-
том 297.1 статті 297 Податкового кодексу (далі Кодекс),
на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, ви-
значених главою 1, розділу 14 з одночасним веденням
спрощеного обліку та звітності [1].
Отже, згідно зі ст. 297 Кодексу платники єдиного по-
датку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та
подання податкової звітності з таких податків і зборів [1]:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині дохо-
дів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті
господарської діяльності фізичної особи та оподаткова-
ні згідно з главою 1 розділу 14 Кодексу;
3) податку на додану вартість з операцій з постачан-
ня товарів, робіт та послуг, місце постачання яких роз-
ташоване на митній території України, крім податку на
ДУЛІК Т. О., АЛЕКСАНДРЮК Т. Ю.
332014/№1
додану вартість, що сплачується фізичними особами та
юридичними особами, які обрали ставку єдиного подат-
ку 3 % та 5 %, визначену підпунктом 1 підпункту 293.3.1
пункту 293.3 або підпунктом 1 підпункту 293.3.2 пункту
293.3 статті 293 цього Кодексу;
4) земельного податку, крім земельного податку за
земельні ділянки, що не використовуються ними для
провадження господарської діяльності;
5) збору за провадження деяких видів підприєм-
ницької діяльності;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і
хмелярства.
Разом з тим, стримуючим чинником є те, що плат-
ники єдиного податку зобов’язані сплачувати єдиний
соціальний внесок у порядку, визначеному Законом
України №5492/17 від 20.11.2012 «Про збір та облік єди-
ного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування» [12].
Отже, таке звільнення від сплати шести податків і
зборів є вагомою перевагою єдиного податку, який назва-
но тому, що він заміняє собою сплату вище зазначеного їх
переліку. Справді, стягнення єдиного податку є більш про-
стою й раціональною процедурою, ніж стягнення різно-
манітних за видами та досить розгалуженої їх сукупності,
для адміністрування яких потребуються суттєві витрати.
Крім того, Кодекс [1] як основний нормативний
документ, який регулює відносини, що виникають у
сфері справляння податків і зборів, визначає елементи
єдиного податку, в т. ч.
— платників єдиного податку (стаття 291) (з 2013
року всіх платників єдиного податку було поділено на
шість груп: юридичних осіб включено до 4 та 6 груп, а
фізичних осіб — до 1, 2, 3, 5 груп);
— об’єкт та базу оподаткування (стаття 292);
— ставки єдиного податку (стаття 293) (для кожної
групи платників встановлені окремі ставки: у відсотках
(фіксовані ставки), що встановлюються до розміру міні-
мальної заробітної плати, визначеної законом на 1 січня
податкового (звітного) року; відсоткові ставки, які вста-
новлюються у відсотках до доходу);
— податковий (звітний) період (стаття 294) (для
платників єдиного податку 1 та 2 груп податковим пері-
одом є календарний рік; для платників єдиного податку
3–6 груп є — календарний квартал);
— порядок нарахування та строки сплати єдиного
податку (стаття 295) (платники єдиного податку 1 і 2 груп
сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансово-
го внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного мі-
сяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити
сплату єдиного податку авансовим внеском за весь по-
датковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш
як до кінця поточного звітного року. Платники єдиного
податку 3–6 груп сплачують єдиний податок протягом 10
календарних днів після граничного строку подання по-
даткової декларації за податковий (звітний) квартал);
— ведення обліку та складання звітності платника-
ми єдиного податку (стаття 296);
— особливості нарахування, сплати та подання
звітності з окремих податків і зборів платниками єдино-
го податку (стаття 297);
— порядок обрання або переходу на спрощену сис-
тему оподаткування, або відмови від спрощеної системи
оподаткування (стаття 298);
— порядок видачі, отримання та анулювання свідо-
цтва платника єдиного податку (стаття 29 9);
— відповідальність платника єдиного податку
(стаття 300).
Єдиний податок згідно з пунктом 10.1.2 статті 10 Ко-
дексу відноситься до переліку місцевих податків та зборів,
що установлені відповідно до пункту 4.15 статті 4 розділу
І «Загальні положення» рішеннями сільських, селищних і
міських рад в межах їх повноважень і є обов’язковими до
сплати на території відповідних територіальних громад [1].
Так, у пункті 4.15 статті 4 зазначено, що встанов-
лення і скасування податків та зборів, в тому числі міс-
цевих, а також пільг їх платникам здійснюється згідно
з Кодексом Верховною Радою України, а також Верхо-
вною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими,
селищними, міськими радами у межах їх повноважень,
визначених Конституцією та законами України [1].
Порядок зарахування єдиного податку до місцевих
бюджетів здійснюється в чітко установлені строки та
визначається Бюджетним кодексом України. Стосовно
цього податкового платежу також є актуальними такі
поняття, як «податкове зобов’язання», «податковий
борг», «штрафні санкції» тощо.
Разом із тим — це одна із форм вирівнювання доходів
його платників з метою досягнення соціальної справедли-
вості й економічного зростання як на державному, так і на
регіональному рівні. Вилучаючи частину доходів юридич-
них і фізичних осіб, держава (органи місцевого самовря-
дування) гарантує їх ефективне використання для задово-
лення потреб суспільства (регіону) в цілому й досягнення
на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд,
єдиний податок під час його сплати, відображає односто-
ронні відносини, що виникають між державою, органами
місцевого самоврядування та його платниками, однак це
лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів.
Насправді він поєднує в собі зворотний зв’язок із держа-
вою, органами місцевого самоврядування і платниками
завдяки фінансуванню відповідних витрат. Загалом, єди-
ний податок — це обов’язковий платіж, що призначається
для вирішення як фіскальних, так і економічних завдань
державного або регіонального рівня. Єдиний податок об-
межує витрати фінансових ресурсів приватним сектором
економіки і переміщає фінансовий потенціал у розпоря-
дження держави, органів місцевого самоврядування.
Крім того, перехід на сплату єдиного податку дає
суб’єкту підприємництва низку інших переваг, а саме:
— спрощення методики обчислення податку, нара-
хування та сплати;
— завдяки впровадженню більш широкого спектру
ставок єдиного податку забезпечується реалізація дифе-
ренційованого підходу до його платників;
— платнику податку не потрібно вести громіздкого
податкового обліку, заповнювати значну кількість по-
даткової звітності;
— значне розширення бази оподаткування єдиним
податком завдяки переходу від виручки реалізованої
продукції до доходу за податковий (звітний) період;
— значне зниження податкового тиску на суб’єктів
підприємницької діяльності;
— залежність розміру податку від видів та резуль-
татів фінансово-господарської діяльності платника —
суб’єкта малого підприємництва. Якщо приватний
ДУЛІК Т. О., АЛЕКСАНДРЮК Т. Ю.
34 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
підприємець за звітний період не отримав доходу від
підприємницької діяльності, то відповідно податок він
сплачувати не буде (крім платників 1 та 2 групи);
— встановлення постійного розміру ставок єдиного
податку на весь термін його запровадження, проголошен-
ня незмінності податку протягом визначеного Кодексом
терміну, що дає змогу досить точно прогнозувати резуль-
тати фінансово-господарської діяльності у майбутньому.
Таким чином, сплата єдиного податку створює ре-
альну можливість для скорочення документообороту,
кількості звітів, встановлення єдиного платежу за ре-
зультатами господарської діяльності.
Загалом, єдиний податок є важливою і необхідною
ланкою податкових відносин, які виникають у суспіль-
стві між державою, органами місцевого самоврядування
та його платниками. Окрім того, він виступає головним
знаряддям реалізації державної регіональної податкової
політики та формується у зв’язку з іншими інструмента-
ми державного регулювання економічних процесів, які
одночасно є невід’ємними елементами економічної сис-
теми держави. Проте не слід забувати, що всі податки, у
тому числі єдиний податок, можуть бути ще й дуже небез-
печним інструментом у розпорядженні держави, органів
місцевого самоврядування. Адже без наукової концепції
податкової політики загалом та регіональної в тому числі,
вони можуть гальмувати соціально-економічний розвиток
держави, регіону. Сучасна концепція податкової політи-
ки України містить обґрунтовані висновки щодо впливу
місцевого оподаткування на результати господарської ді-
яльності підприємств та організацій, обсяг, напрямки й ха-
рактер інвестицій, розмір і структуру фонду споживання,
галузеву й територіальну структуру економіки. Таке зорі-
єнтоване вдосконалення місцевого оподаткування спри-
ятиме гарантованому забезпеченню необхідної доходної
бази місцевих бюджетів, стимулюванню місцевої влади
до пошуку нових джерел доходів, а також подоланню дис-
пропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів та
прискореному розвитку депресивних територій.
Висновки та пропозиції. Отже, беручи до уваги ви-
щевикладені теоретико-правові положення, спробуємо
виділити ряд узагальнень і висновків щодо характерних
ознак єдиного податку, які є визначальними у його змісті.
По-перше, єдиний податок є платежем юридичних
і фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності,
що стягується лише до місцевих бюджетів держави. Тоб-
то на відміну від інших обов’язкових платежів, які не до-
зволяється використовувати не за призначенням та, що
стягуються до державних цільових фондів, цей податок
не має конкретного цільового призначення.
По-друге, єдиний податок встановлюється ви-
ключно державою на підставі Кодексу, за юридично
закріпленими правилами. Таке його встановлення дер-
жавою — це своєрідна форма прояву її державного су-
веренітету і здійснення належних функцій владності.
Отже, мобілізація і використання надходжень від сплати
єдиного податку мають правову основу, стають об’єктом
контролю з боку органів доходів і зборів.
По-третє, єдиний податок — це обов’язковий вид
платежу. Обов’язковість податку виражається в тому,
що за порушення встановленого строку сплати, роз-
міру платежу, ухилення від сплати, передбачена відпо-
відальність платника, тобто необхідність примусового
виконання даного платежу, що відрізняє його від добро-
вільної пожертви.
По-четверте, єдиний податок може стягуватись
лише у грошовій формі.
По-п’яте, при сплаті єдиного податку відбувається
перехід частини коштів із власності окремих платників
(юридичних і фізичних осіб — суб’єктів підприємниць-
кої діяльності) у власність усієї держави.
По-шосте, єдиний податок слід розглядати як різно-
вид прямих прибуткових податків, що стягується залеж-
но від обсягів доходу, отриманих протягом податкового
(звітного) періоду, господарського обороту, виду діяль-
ності, кількості зайнятих, фонду заробітної плати тощо.
По-сьоме, податку властива індивідуальна без-
оплатність. Це означає, що при його стягненні держава
не бере на себе обов’язків по наданню кожному окре-
мому платнику певного еквіваленту, рівного їх платежу.
По-восьме, для податку характерна регулярність
його стягнення, а це означає, що даний платіж вноситься
періодично, в чітко встановлені законодавством строки.
По-дев’яте, єдиний податок — категорія не тільки
економічна, але й правова. Правовий зміст категорії подат-
ку проявляється через систему специфічних зобов’язань,
правових норм, інститутів. Податкові правовідносини є
лише зовнішньою формою прояву взаємовідносин між
державою (контролюючими органами), юридичними і
фізичними особами — суб’єктами підприємницької ді-
яльності, між якими формується визначена супідрядність
і система суспільно-економічних інтересів, що законодав-
чо, інституційно закріплює ці економічні стосунки. Це
свого роду «правила гри», правила економічної поведінки
щодо податкових відносин, які пронизують усі сфери еко-
номічного життя. Якщо такі правила сформульовані не-
чітко або не конкретно (наприклад, взаємосуперечливі чи
залишають поза увагою деякі сфери податкових відносин,
перешкоджають перерозподілу ВВП), то наслідком цього
може стати ерозія господарської політики, а згодом і самої
економічної системи держави.
По-десяте, єдиний податок є невід’ємним атрибу-
том держави (органів місцевого самоврядування), який
встановлюється для фінансового забезпечення вико-
нання нею (ними) своїх функцій і соціально-економіч-
ного розвитку регіонів.
Таким чином, логіка аналізу характерних ознак
єдиного податку привела нас до визначення даної ка-
тегорії. Єдиний податок — це закономірне об’єктивно-
суб’єктивне явище, система податкових правовідносин,
що виникають (складаються) між державою (органами
місцевого самоврядування) та юридичними і фізични-
ми особами — суб’єктами підприємницької діяльності з
приводу мобілізації до місцевих бюджетів держави і вико-
ристання частини вартості ВВП, що не має конкретного
цільового призначення та який діє законодавчо з метою
стимулювання розвиту підприємництва та фінансового
забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів.
Висновки та пропозиції. Таким чином, розглянув-
ши спрощену систему оподаткування, обліку і звітності
юридичних і фізичних осіб, які здійснюють підприєм-
ницьку діяльність, ми дійшли висновку, що запрова-
дження такої системи фіксує порушення принципу со-
ціальної справедливості оподаткування і лише створює
поверхневу видимість її спрощення. Крім того, проана-
ДУЛІК Т. О., АЛЕКСАНДРЮК Т. Ю.
352014/№1
лізований вище механізм справляння єдиного податку
в Україні не відповідає вимогам як його платників, так
і відомій у наукових колах теорії демократичного опо-
даткування, згідно з якою: «рішення з питань доходів і
видатків бюджет-у ухвалюються самими платниками
податків і споживачами суспільних благ» [10].
У сучасних умовах трансформації економіки Укра-
їни слід закладати підвалини більш оптимальної сис-
теми оподаткування з урахуванням надбань світової
економічної теорії та практики. Тому, на наш погляд,
подальше удосконалення національної системи оподат-
кування юридичних та фізичних осіб має здійснюватися
відповідно до форм організації приватного підприємни-
цтва та у напрямку підвищення ролі саме прибуткового
податку і помірно-прогресивної системи оподаткуван-
ня. Звичайно, запровадження такої системи та її оптимі-
зація потребують тривалого часу, зваженості, послідов-
ності. Та разом з тим, лише такий підхід до проведення
реформування національного оподаткування дасть змо-
гу державі отримати не тільки надійне джерело доходів,
а й дієвий інструмент регулювання доходів населення.
Список використаних джерел
1. Податковий кодекс України від 02.12. 2010 р.
№2755–VІ (зі змінами) [Електронний ресурс]. — Режим
доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws /show/2456–17.
2. Андрущенко В. Фінансова думка Заходу в ХХ
столітті (Теоретична концептуалізація і наукова пробле-
матика державних фінансів) / В. Андрущенко. — Львів :
Каменяр, 2000. — 305 с.
3. Андрущенко В. Л. Податкові системи зарубіж-
них країн : навчальний посібник / В. Л. Андрущенко,
О. Д. Данілов. — К. : Комп’ютер прес, 2004. — 240 с.
4. Вишневский В. П. Налогообложение предприя-
тий в Украине : монография / В. П. Вишневский. — До-
нецк : ИЭП НАН Украины, 1998. — 328 с.
5. Вишневский В. П. Уход от уплаты налогов: те-
ория и практика : монография / В. П. Вишневский,
А. С. Веткин. — Донецк : ИЭП НАН Украины, 2003. —
228 с.
6. Вишневский В. П. Налогообложение: теории,
проблемы, решения : монография / В. П. Вишневский,
А. С. Веткин, Е. Н. Вишневская. — Донецк : ДонНТУ,
ИЭП НАН Украины, 2006. — 504 с.
7. Іванов Ю. Б. Альтернативні системи оподатку-
вання : монографія / Ю. Б. Іванов. — Харків : ХДУ —
Торнадо, 2003. — 517 с.
8. Иванов Ю. Б. Налоговое планирование:
принципы, методы, инструментарий : монография /
Ю. Б. Иванов, В. В. Карпова, А. Н. Карпов. — Харьков :
ИД «ИНЖЕК», 2006. — 272 с.
9. Соколовська А. М. Податкова система держави:
теорія і практика становлення : монографія / А. М. Со-
коловська. — К. : Знання — Прес, 2004. — 454 с.
10. Соколовська А. М. Основи теорії податків : на-
вчальний посібник / А. М. Соколовська. — К. : Кондор,
2010. — 326 с.
11. Суторміна В. М. Держава — податки — бізнес
(Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової
економіки) : монографія / В. М. Суторміна, В. М. Фе-
досов, В. Л. Андрущенко. — К. : Либідь, 1992. — 328 с.
12. Закон України від 20.11.2012 №5492/17 «Про
збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування» [Електронний ре-
сурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/
show/2464–17.
Постановка проблеми. В умовах сучасного розвитку
економіки та поглиблення міжнародних зв’язків вкрай
важливими є досягнення та утримання довгострокових
конкурентних переваг, які забезпечать фінансову стій-
кість будь-якого підприємства, а також його стабільне
і прибуткове функціонування як на внутрішньому так
і на зовнішньому ринку, яке має першочергове зна-
чення для продуктивної життєдіяльності підприємства.
Концептуальне обґрунтування стратегій зовнішньое-
кономічної діяльності промислових підприємств слід
сприймати через призму постійного ускладнення закор-
донних збутових систем, коли з однієї сторони глобаль-
ні економічні зміни забезпечують зростання доступу до
національних ринків, а з іншої, велика кількість екс-
портно-імпортних процедур, тарифних та нетарифних
методів регулювання, підходів до нормативно-право-
вого регулювання, логістичних систем та ринкових ін-
ститутів опосередковано здійснюють вплив на стратегії
розвитку підприємства, в результаті чого останні набу-
вають змішаних форм управління.
Доводиться констатувати невирішеність великого
комплексу проблем на практиці пов’язаних з неадек-
ватним позиціюванням товарів, і як наслідок — застосу-
вання для них неефективних стратегій розвитку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізу та
розробці концептуальних підходів до формування стратегії
розвитку промислових підприємств за останнє десятиліт-
тя присвячені праці багатьох українських вчених таких як:
Л. О. Жилінська
канд. екон. наук
А. І. Печеник
канд. екон. наук
м. Запоріжжя
РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ ПОКРАЩЕННЯ РІВНЯ ЕКСПОРТУ ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО
ПІДПРИЄМСТВА
ЖИЛІНСЬКА Л. О., ПЕЧЕНИК А. І.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87431 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:31:57Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дулік, Т.О. Александрюк, Т.Ю. 2015-10-18T14:40:50Z 2015-10-18T14:40:50Z 2014 Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку / Т.О. Дулік, Т.Ю. Александрюк // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 31–35. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87431 У статті здійснено науково-теоретичне обґрунтування змісту єдиного податку та визначальних факторів доцільності його застосування в Україні суб’єктами підприємницької діяльності на основі системно-структурного підходу. В статье осуществлено научно-теоретическое обоснование содержания единого налога и определяющих факторов целесообразности его использования в Украине субъектами предпринимательской деятельности на основании системно-структурного подхода. The article carried out scientific and theoretical basis of the content of the single tax and the determining factors of the feasibility of its use in Ukraine subjects of entrepreneurial activity on the basis of the systemic-structural approach. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку Теоретические подходы к оценке содержания единого налога Theoretical approaches to the assessment of the content of the single tax Article published earlier |
| spellingShingle | Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку Дулік, Т.О. Александрюк, Т.Ю. Наукові статті |
| title | Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку |
| title_alt | Теоретические подходы к оценке содержания единого налога Theoretical approaches to the assessment of the content of the single tax |
| title_full | Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку |
| title_fullStr | Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку |
| title_full_unstemmed | Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку |
| title_short | Теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку |
| title_sort | теоретичні підходи до оцінки змісту єдиного податку |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87431 |
| work_keys_str_mv | AT dulíkto teoretičnípídhodidoocínkizmístuêdinogopodatku AT aleksandrûktû teoretičnípídhodidoocínkizmístuêdinogopodatku AT dulíkto teoretičeskiepodhodykocenkesoderžaniâedinogonaloga AT aleksandrûktû teoretičeskiepodhodykocenkesoderžaniâedinogonaloga AT dulíkto theoreticalapproachestotheassessmentofthecontentofthesingletax AT aleksandrûktû theoreticalapproachestotheassessmentofthecontentofthesingletax |