Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу
Ефективне функціонування будь-якого господарюючого суб’єкта не можливе б чіткої концепції його управління. Саме безперервний процес взаємоузгодження взаємодії елементів даного процесу дозволяє підприємствам активно розвиватись, конкуруючи на ринку в умовах вітчизняного ринку. Однак, до сих пір за ли...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87437 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу / В.Л. Корінєв // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 52–56. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860206088675131392 |
|---|---|
| author | Корінєв, В.Л. |
| author_facet | Корінєв, В.Л. |
| citation_txt | Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу / В.Л. Корінєв // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 52–56. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Ефективне функціонування будь-якого господарюючого суб’єкта не можливе б чіткої концепції його управління. Саме безперервний процес взаємоузгодження взаємодії елементів даного процесу дозволяє підприємствам активно розвиватись, конкуруючи на ринку в умовах вітчизняного ринку. Однак, до сих пір за лишається недостатньо розробленою проблема функціонування підприємств на засадах концепції маркетингу, яка є провідною в теперішніх умовах функціонування.
Эффективное функционирование любого хозяйствующего субъекта не возможно бы четкой концепции его управления. Именно непрерывный процесс взаимосогласования и взаимодействия элементов данного процесса позволяет предприятиям активно развиваться, конкурируя на рынке в условиях отечественного рынка. Однако, к сим порам остается недостаточно разработанной проблема функционирования предприятий на принципах концепции маркетинга, которая ведет в нынешних условиях функционирования.
The effective functioning of any managing subject is not possible clear conception of his management. Exactly the continuous process of cooperation of elements of this process allows to the enterprises actively to develop, competing at the market in the conditions of home market. However, to this pores the problem of functioning of enterprises remains worked not enough out on principles of marketing conception that conducts in present operating conditions.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:12:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
52 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
6. Генкин М. Б. Экономика и социология труда :
учебник / М. Б. Генкин. — 8-е изд. пересмотр. и доп. —
М. : Норма, 2009. — 464 с.
7. Ковальов В. М. Трудовий потенціал в системі за-
ходів соціально-економічного розвтку регіонів : моно-
графія / В. М. Ковальов, О. А. Атаєва // Формування
ринкової економіки:— Дніпропетровськ : ІМА-прес,
2010. — С. 136–148.
8. Ковалев В. Н. Измерение человеческого капитала
(аспекты теории и практики) / В. Н. Ковалев, Е. А. Ата-
ева // Труд в XXI веке: (сборник материалов междуна-
родной научно-практической конференции (г. Москва
РЭУ им. Г. В. Плеханова 20–22 апреля 2011 г.). — Т. 1. —
Тверь. — Издат. «СФК-офис»), 2011. — С. 88–95.
9. Ковалев В. Н. Человеческий капитал как стоимост-
ная субстанция трудового потенциала / В. Н. Ковалев //
Капитализация предприятий: теория и практика : коллек-
тивная монография. — НАН Украины, Ин-т экономики
пром-сти: Дон УЭП. — Донецк, 2011. — С. 297–310.
10. Ковальов В. М. Трудовий потенціал регіону:
розвиток, стимулювання, ефективність використання:
монографія / В. М. Ковальов, О. А. Атаєва ; МОНМС
України, Українська інженерно-педагогічна акаде-
мія. — Харків: 2011. — 204 с.
11. Ковалев В. Н. Методы комплексного исследо-
вания человеческого капитала в структуре трудового по-
тенциала / В. Н. Ковалев, Е. А. Атаева // Формування
ринкової економіки : зб. наук. пр. — Спец. вип. Праця
в ХХІ столітті, Соціальний вимір, інноваційний розви-
ток. — Т. 1. — К. : КНЕУ, 2012. — С. 536–546.
12. Ковальов В. М. Структура трудового потен-
ціалу як засіб соціального розподілу доданої вартос-
ті / В. М. Ковальов // Теоретичні і практичні аспекти
економіки та інтелектуальної власності : зб. наукових
праць. — Маріуполь : ДВНЗ «ПДТУ», 2012. — Вип. 2,
Т. 1. — С. 242–244.
13. Ковальов В. М. Облік, накопичення людського
капіталу та визначення його цінності для підприємств /
В. М. Ковальов, О. А. Атаєва // Соціально-трудові від-
носини: теорія та практика : зб. наук. праць. — К. :
КНЕУ, 2012. — №1 (3). — С. 70–75.
14. Ковалев В. Н. Определяющая роль структуры
трудового потенциала в формировании социальных
распределительных отношений / В. Н. Ковалев,
Е. А. Атаева // Инновационные доминанты соци-
альной сферы : материалы ежегодной научно-прак-
тической конференции по проблемам соціально-
трудовых отношений (24 мая 2013 г. ; ред. колл. :
А. А. Федченко, В. Н. Эйтингон. — Воронеж : Воро-
нежский государственный пед. университет, 2013. —
С. 67–71.
15. Ковалев В. Определяющая роль экономического
закона оплаты труда в формировании распределительных
отношений в Украине / В. Ковалев, Е. Атаева // Вісник
економічної науки України (науковий журнал), 2013. —
№ 2 (24). — С. 62–65.
16. Ковалев В. Н. Проблемы оптимизации соотно-
шения темпов роста производительности труда и зара-
ботной платы / В. Н. Ковалев, Е. А. Атаева, В. А. Фро-
лов // Вісник Донбаської державної машинобудівної
академії. — № 2 (12), 2008. — С. 121–125.
17. Ковальов В. М. Передумови формування меха-
нізму управління оплатою праці в Україні / В. М. Кова-
льов, О. А. Атаєва // Формування ринкових відносин
в Україні : зб. наук. праць НДЕІ. — Вип. 5 (144). —
К.:2013. — С. 209–217.
18. Колот А. М. Дослідження взаємозвязу со-
ціального та економічного розвитку як складо-
вої «переформатизації» економічного мислення /
А. М. Колот // Соціально-трудові відносини: теорія
та практика : зб. наук. праць. — К. : КНЕУ, 2012. —
№ 1 (3). — С. 5–11.
Постановка проблеми. На сьогодні ефективне функціо-
нування будь-якого господарюючого суб’єкта не можливе б
чіткої концепції його управління. Саме безперервний про-
цес взаємоузгодження взаємодії елементів даного процесу
дозволяє підприємствам активно розвиватись, конкуруючи
на ринку в умовах вітчизняного ринку. Однак, до сих пір за-
лишається недостатньо розробленою проблема функціону-
вання підприємств на засадах концепції маркетингу, яка є
провідною в теперішніх умовах функціонування.
У зв’язку з цим ця проблема при виборі керівником
рішення є однією з найважливіших у процесі реалізації
продукції підприємства на ринку. Вона припускає необ-
хідність всебічної оцінки самим керівником конкретної
обстановки і самостійність прийняття їм одного з де-
кількох варіантів можливих рішень. Тому удосконалення
концептуального підходу до управління підприємством
за рахунок впровадження концепції маркетингу в його ді-
яльність, розкриття основної суті структурних елементів
даного процесу та їх взаємодії потребує уточнення техно-
логії формування та прийняття управлінського рішення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ефективне
функціонування будь-якого господарюючого суб’єкта
не можливе без чіткого механізму його управління.
Саме безперервний процес взаємоузгодження та вза-
ємодії елементів механізму прийняття рішення в умовах
маркетингу дозволяє підприємствам активно розвива-
тись та конкурувати на ринку на сучасному етапі розви-
тку вітчизняної економіки.
В. Л. Корінєв
академік АЕН України
м. Запоріжжя
КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ
В УМОВАХ МАРКЕТИНГУ
КОРІНЄВ В. Л.
532014/№1
Сучасний стиль маркетингу повинен бути зорієн-
тованим на перспективу. Враховуючи це, процес плану-
вання та прогнозування маркетингу повинен бути зо-
рієнтованим на те, щоб краще зрозуміти споживача та
врахувати його вимоги до продукції й особливостей її ре-
алізації, в також передбачати зміни ринку і вчасно вжива-
ти необхідних заходів у сфері виробництва. Враховуючи,
що кожне управлінське рішення має свій конкретний
результат, метою управлінської діяльності з позиції мар-
кетингу є використання таких форм, методів, засобів і ін-
струментів, що могли б сприяти досягненню оптималь-
ного результату в конкретних умовах і обставинах.
Незважаючи на те, що на сьогодні існує чимало
концептуальних підходів до прийняття підприємством
управлінського рішення, які висвітлених в роботах про-
відних економістів В. Гейця, В. Дорофіенка [1], М. Круг-
лова [3], М. Мескона [4], Р. Фатхутдінова [5]. Ф. Тейлора
та інших науковців, до сих пір залишається недостатньо
розкритою проблема прийняття підприємством управ-
лінського рішення на засадах концепції маркетингу, яка
є провідною в сучасних умовах.
Метою статті є обґрунтування концептуального
підходу до прийняття управлінського рішення підпри-
ємством в умовах маркетингової діяльності при реаліза-
ції його продукції на конкурентному ринку.
Виклад основного матеріалу. По своїй суті управлін-
ське рішення є результатом конкретної управлінської
діяльності підприємства. Прийняття його слугує осно-
вою процесу управління. Самі управлінські рішення
повинні бути обґрунтованими й прийнятими на основі
економічного аналізу та різнобічного розрахунку.
У зв’язку з цим прийняті рішення повинні базува-
тися на достовірній, поточній і прогнозованій інформа-
ції й аналізі усіх чинників, що чинять вплив на процес
маркетингової діяльності підприємства, та з урахуван-
ням передбачення його можливих наслідків. Досліджу-
ючи процес прийняття управлінського рішення вста-
новлено, що він повинен включати в себе:
— загальне керівництво прийняття рішення;
— правила прийняття рішення;
— плани в прийнятті рішення;.
— процес прийняття двосторонніх рішень керівни-
ками одного рівня на основі індивідуальної взаємодії;
— цільові групи з визначенням їх ролі у прийнятті
рішення (групова взаємодія на рівних рівнях);
— матричний тип взаємодії.
Перші три складові забезпечують вертикальний
взаємозв’язок між рівнями керування, останні три яв-
ляють собою горизонтальні зв’язки в координації при-
йнятих рішень. Підприємство може використовувати як
простий, так і складний механізм взаємодії в менедж-
менті, що залежить від складності прийнятих рішень і
можливостей їхньої реалізації.
Загальне керівництво прийняттям рішень припус-
кає, що цей процес знаходиться в руках одного лінійно-
го (загального) керівника, який підлеглий у свою чергу
керівництву підприємства. Тут створюється ієрархія в
прийнятті рішень по лінійних посадах. Кожен мене-
джер вирішує свої проблеми зі своїм безпосереднім, а не
з вищестоящим керівником. Такий механізм характер-
ний для сучасного менеджменту. В даному разі лінійні
керівники несуть персональну відповідальність за свою
роботу, одержуючи право розпоряджатися матеріальни-
ми і трудовими ресурсами, необхідними для одержання
очікуваних результатів. При цьому права та відповідаль-
ність повинні бути рівними.
Керівники функціональних підрозділів надають до-
помогу лінійним керівникам як експерти та звітують перед
ними. Вони не наділяються правами і відповідальністю,
що має лінійний керівник. Загальний керівник до ухва-
лення рішення звичайно приймає пропозиції і вислуховує
думки не тільки підлеглих, але й окремих працівників, що
надають йому висновки колективних договорів.
Правила прийняття рішень розробляються керівни-
цтвом підприємства. У них формулюються дії, що необхід-
ні для реалізації прийнятих рішень відповідно до умов реа-
лізації продукції підприємства на ринку. Ці правила мають
на меті здійснення координації між різними підрозділами і
поділяються на оперативні, стратегічні, організаційні.
Оперативні правила формулюються в середній управ-
лінській ланці у виді різних інструкцій. Стратегічні прави-
ла, що визначають маркетингову політику підприємства,
включають такі види рішень як визначення виду продукції,
що випускається, типу послуг, кількості замовників, органі-
зації діяльності збутової мережі, способу встановлення цін,
умов і гарантій при реалізації товарів тощо. Стратегічні пра-
вила формулюються на вищому рівні управління при участі
середньої ланки і не мають тимчасових обмежень.
Організаційні правила формулюються з урахуван-
ням місцевого чи державному законодавства. Вони сто-
суються таких питань, як визначення мети та характеру
маркетингової діяльності підприємства, його відносин з
державними установами, правової форми та статуту. Ці
правила встановлюються керівництвом підприємства з
урахуванням їхнього права та відповідальності, а також
розміру дивідендів, рівня заробітної плати і преміальних
виплат, схеми посадових окладів, лімітів капіталовкла-
день, у межах яких керівники можуть розпоряджатися
фінансовими засобами підприємства.
Плани є засобом координації діяльності різних під-
розділів при прийнятті управлінських рішень. У планах
визначаються наявні ресурси, необхідні для досягнення
намічених маркетингових цілей у межах конкретного
періоду реалізації продукції. Плани охоплюють діяль-
ність виробничих та маркетингових підрозділів підпри-
ємства. Тому процес прийняття управлінських рішень
здійснюється в рамках маркетингових планів.
Перевага маркетингових планів перед правилами
полягає в тому, що вони є більш гнучкими і їхній легше
пристосувати до умов, що змінилися. За умови підви-
щення ефективності маркетингової діяльності плани є
найважливішим інструментом координації діяльності
великих підприємств з метою ув’язування стратегічно-
го, тактичного й оперативного управління.
Звичайний річний плановий цикл на великих під-
приємствах починається з визначення вищим керівни-
цтвом орієнтирів плану для маркетингового підрозділу
або стратегічного центра господарювання, що є цен-
тром формування доходу при реалізації продукції [3].
При цьому цей підрозділ разом з виробничим підрозді-
лом являють собою на підприємстві низовий рівень від-
повідальності за закінчений цикл господарської діяль-
ності, тобто за розробку, виробництво, збут відповідної
продукції і послуг.
КОРІНЄВ В. Л.
54 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Плановими показниками для них є обсяг продажу
продукції та дохід від її реалізації. Відповідно до цього на
підприємстві розробляється детальний річний план, що
містить прогноз за такими показниками, як обсяг реаліза-
ції кожного виду виробу, доходи від нових виробів, витрати
виробництва, прибуток, рівень зайнятості, капіталовкла-
дення. Варіант плану обговорюється керівниками ви-
робничого та маркетингового підрозділів з керівництвом
підприємства. Після чого згідно остаточного варіанту при-
ймається рішення, що стає обов’язковим до виконання.
Результати виконання плану періодично оціню-
ються керівником маркетингового підрозділу. За під-
сумками оцінки приймаються рішення про необхідність
внесення коректив у планові показники або застосуван-
ня конкретних мір. При будь-яких суттєвих відхилен-
нях від плану керівництво маркетингового підрозділу
зобов’язано інформувати керівництво підприємства про
це та може приймати необхідні власні рішення стосовно
реалізації маркетингового планового завдання [2].
Прийняття двосторонніх рішень керівниками ви-
робничого та маркетингового підрозділів, які є підроз-
ділами одного рівня, повинно відбуватися на основі
індивідуальної взаємодії без узгодження з керівництвом
підприємства. У даному разі реалізується горизонталь-
ний спосіб координації з прийняття рішень у рамках за-
тверджених правил і планів.
З метою координації дій досить часто назнача-
ють спеціальних осіб, які знаходяться на одному рівні
управлінської структури виробничого та маркетингово-
го підрозділів [5]. На деяких підприємствах функції ко-
ординатора виконує керівник проекту, відповідальний
за здійснення конкретного комплексу робіт і отримують
повноваження прийняття відповідних рішень.
Досить часто на підприємствах в якості координа-
торів для прийняття рішень призначаються керівники,
що відповідають за випуск конкретної продукції. Най-
частіше це відноситься до розробки нових видів про-
дукції або випуску виробів, частини і компоненти яких
виготовляються в різних виробничих відділеннях. У та-
ких випадках координатор виконує функції керівника,
що відповідає за випуск кінцевого продукту, і має право
приймати рішення з питань технології, організації ви-
робництва і збуту продукції. Він має право обговорю-
вати проекти прийнятих рішень з керівниками інших
функціональних підрозділів, але він не має адміністра-
тивної влади, яку одержують лінійні керівники.
Цільові групи діють на основі групової взаємодії і
приймають рішення, що стосуються конкретних питань
спільної діяльності для досягнення встановлених цілей.
Цільові групи можуть створюватися на часовий або на по-
стійній основі та мати у своєму складі представників різних
функціональних підрозділів і спеціалізованих виробничих
підрозділів підприємства. На чолі групи призначається
керівник (голова), що наділяється правом приймати рі-
шення без узгодження з вищим керівництвом фірми або
загальним керівником. Разом з тим члени групи продо-
вжують перебувати в підпорядкуванні у свого керівника.
У матричних структурах, на відміну від двох попе-
редніх горизонтальних механізмів, керівникові проекту
надаються лінійні права, аналогічні тим, що даються ке-
рівникам функціональних підрозділів. Виникає мереж-
на структура, що дозволяє приймати рішення в більш
складних умовах, що стосуються усе більш складних
проблем маркетингової діяльності підприємства при
реалізації продукції на конкурентному ринку в умовах
кон’юнктурної ситуації, що постійно змінюється [2].
У цілому, управління підприємством на засада мар-
кетингу треба розуміти як складову загальної системи
управління підприємством, яка на основі обраної органа-
ми управління маркетингової цілі щодо підвищення кон-
курентоспроможності підприємства та його продукції, а
також досягнення лідерства на ринку чи його сегменті шля-
хом використання наявного потенціалу підприємства за-
безпечує реалізацію концепції маркетингу та призводить до
задоволення потреб і запиті споживачів [1]. З урахуванням
цього запропоновано концептуальний підхід до прийняття
управлінського рішення в умовах маркетингу (рис. 1).
Виходячи з даної концепції прийняття управлінського
рішення стосовно маркетингової діяльності удосконалено
механізм маркетингового менеджменту, який включає в
себе цільову, керуючу, забезпечуючу та керовану підсисте-
ми. Зупинимося більш детально на прояву кожної з них при
формулюванні управлінського рішення в маркетингу.
Цілі та завдання підприємства представляє собою
цільова підсистема. В якості основної цілі підприємства,
що керується концепцією маркетингу, є лідерство на рин-
ку (сегменті чи ніші). Основним інструменту забезпечен-
ня цієї мети є маркетинговий інструментарій. При цьому
визначені підприємством маркетингові цілі та завдання
є основними орієнтирами діяльності керуючої системи.
Керуюча підсистема представлена органами управ-
ління підприємства, які визначені організаційною струк-
турою управління, у відповідності до якої вони виконують
покладені на них функції з метою досягнення маркетин-
гових цілей підприємства, а також взаємозв’язки між всі-
ма структурними підрозділами підприємства.
Керуюча підсистема через забезпечуючу підсистему
впливає на керовану підсистему. До складу забезпечую-
чої підсистеми входять методи управління маркетингом
та ресурси управління, які необхідні для реалізації ме-
тодів з метою реалізації місії підприємства та основної
мети підприємства.
Об’єкт управління та взаємозв’язки його елементів
являє собою керовану підсистему. Об’єктом управління
Рис. 1. Концептуальний підхід до прийняття
управлінського рішення в умовах маркетингу
КОРІНЄВ В. Л.
552014/№1
виступає господарська діяльність підприємства, складо-
вими якої є виробнича та комерційна діяльності. Осно-
вними елементами цих діяльностей, на які відбувається
найбільший вплив є маркетингова діяльність. Адже саме
їх активну реалізацію і передбачає концепція маркетингу.
Механізм управління маркетинговою діяльністю
повинен будуватися з урахуванням взаємозв’язків еле-
ментів об’єкту, до яких відносяться:
— процеси взаємоузгодження між різними видами
діяльностей підприємства;
— вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на мар-
кетингову діяльність;
— вплив самої маркетингової діяльності підприєм-
ства на внутрішні та зовнішні чинники.
Одним із головних завдань керуючої підсистеми є
приведення у відповідність зовнішнього та внутрішньо-
го середовища підприємства. Це потребує проведення
постійного аналізу та розробки нових підходів до забез-
печення виконання поставленого завдання.
Ураховуючи вище викладене, слід відмітити, що ме-
ханізм управління підприємством, який функціонує на
засадах маркетингу представляє собою комплекс чотирьох
підсистем, які містять в собі елементи та їх взаємозв’язки.
Він повинен бути направлений на виконання основної
маркетингової місії підприємства, що спрямована на задо-
волення потреб і запитів споживачів. Цей механізм управ-
ління повинен базуватися на реалізації механізмів страте-
гічного та оперативного управління. До складу основних
завдань механізму стратегічного управління відносяться
визначення місії підприємства, розробка корпоративної
та функціональних його стратегій [5].
Визначення місії підприємства полягає у встанов-
ленні головної мети діяльності підприємства. Місією
підприємства, що функціонує на засадах маркетингу є
задоволення нових та недостатньо задоволених потреб
і запитів споживачів. Вона виходить з економічної суті
концепції маркетингу.
Визначення потреб та запитів споживачів, а також
обґрунтування шляхів їх задоволення визначається кор-
поративною стратегією підприємства. Як уже відміча-
лося, основною метою підприємства, що визначається
концепцією маркетингу, є його лідерство на ринку. Саме
задля цього воно розробляє продуктово-технологічні дії
та використовує маркетингові інструменти, що є суттє-
вим аргументом в ринкових умовах стосовно досягнен-
ня переважних конкурентних позицій на ринку.
Функціональна стратегія визначає основний напрям
діяльності підприємства по досягненню намічених цілей та
завдань у розрізі його функціональних підрозділів. У відпо-
відності до концепції маркетингу основними функціональ-
ними стратегіями підприємства є стратегії, що забезпечу-
ють активну його позицію на конкурентному ринку.
Логічним продовженням стратегічного управління
маркетингом є тактичне та оперативне управління. Ме-
ханізм оперативного управління маркетингом підпри-
ємством включає до себе:
— розробку маркетингової програми діяльності
підприємства, які представляють собою опис шляхів
досягнення визначених стратегічних завдань підприєм-
ства при реалізації продукції;
— розробка проектів для реалізації маркетингових
програм. Саме ці проекти є тими основним інструмен-
тами, які дозволяють більш якісно та ефективно реалі-
зовувати діяльність підприємства;
— управління та моніторинг проектів, що являє со-
бою процес управління проектами та постійний моніто-
ринг їх проміжних та кінцевих результатів.
Враховуючи основні принципи концепції марке-
тингу, варто зауважити, що процес реалізації маркетин-
гових програм має відбуватись шляхом реалізації проек-
тів, які і є основою даної концепції. Відповідним чином
процес прийняття управлінських рішень в маркетингу в
залежності від характеру цілей та завдань підприємства
доцільно розглядати на чотирьох рівнях (загальний,
стратегічний, тактичний та оперативний) з урахуванням
зв’язку між ними (рис. 2).
Як вже зазначалось раніше, підприємство є відкри-
тою системою і тому постійно контактує з зовнішнім
середовищем. В процесі цього відбуваються постійні
зміни як в окремих проектах, так і в цілому в діяльності
підприємства. Тому аналіз проблем та причин відхилень
проміжних результатів від запланованих та прийняття
відповідних рішень є одним з найважливіших завдань в
рамках механізму оперативного управління.
Окремої уваги потребує визначення основних
суб’єктів та об’єктів управління маркетингом в межах кож-
ної з складових загального механізму управління та при-
йняття управлінського рішення. Основними суб’єктами
управління на стратегічному рівні є вище керівництво під-
приємства та керівники функціональних підрозділів. Од-
нак, останні, в свою чергу, поряд з керівниками проектів
також є суб’єктами управління на оперативному рівні.
Це пов’язано з тим, що середня ланка органів управ-
ління підприємством виступає в якості сполучної ланки
між вищим керівництвом підприємства та його нижньою
ланкою. І встановити, до якого саме рівня управління
вони відносяться майже неможливо, адже поряд з за-
вданнями стратегічного направлення (формування мар-
кетингової стратегії підприємства), вони виконують та-
кож завдання оперативного призначення, що знаходить
своє відображення в розробці маркетингових програм.
Варто зазначити, що відмінністю механізму при-
йняття управлінських рішень на засадах маркетингу
Рис. 2. Рівні прийняття управлінського рішення стосовно
маркетингової діяльності підприємства на ринку
КОРІНЄВ В. Л.
56 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
від існуючих є його основні елементи об’єкту впливу,
а саме виробнича та маркетингова діяльність, а також
інтегративна функція, яка реалізує процес взаємоуз-
годження цих складових. Досягнення поставлених
цілей та завдань підприємства повинне реалізуватися
через систему управлінських рішень, що передбачає
розробку та реалізацію відповідних проектів і є спо-
лучною ланкою між виробничою та маркетинговою
діяльністю.
Висновки. В результаті проведеного дослідження
розроблено концептуальний підхід до прийняття управ-
лінського рішення в маркетингу, враховуючи всі рівні
управлінської діяльності підприємства. при реалізації
його продукції на конкурентному ринку. При цьому
для впровадження концепції маркетингу при прийняті
управлінського рішення вітчизняним підприємством
значна увага повинна приділятися формуванню ін-
формаційної та критеріальної бази. Це значною мірою
сприятиме підвищенню ефективності процесу при-
йняття управлінського рішення в процесі маркетинго-
вої діяльності підприємства.
Список використаних джерел
1. Дорофиенко В. В. Рынок инноваций / В. В. До-
рофиенко, С. В. Кадинович, Я. И. Жеребьева. — Маке-
евка : ДонНАСА, 2006. — 360 с.
2. Імітаційні системи прийняття економічних рі-
шень / під ред. К. А. Багриновского, В. С. Прокопова. —
М. : Наука, 2009. — 473 с.
3. Круглов М. И. Стратегическое управление ком-
панией/ М. И. Круглов. — М. : Русская деловая литера-
тура, 2008. — 767 с.
4. Мескон М. Х. Основи менеджмента / М. Х. Мес-
кон, М. Альберт, Ф. Хедоури ; пер. с англ. — М. : «Дело»,
1992. — 702 с.
5. Фатхутдинов Р. А. Управленческие решения :
учебник / Р. А. Фатхутдинов. — 5-е изд., перераб. и
доп. — М. : 2002. — 314 с.
Вступ. Енергетична галузь в Україні є однією з най-
проблемніших сфер національної економіки. Важливим
завданням розвитку енергетичної галузі є підвищення її
конкурентосроможності, яка залежить як від стратегіч-
них програм на рівні держави, так й від стратегій розви-
тку окремих підприємств [8]. Поки що у практиці управ-
ління багатьма підприємствами в Україні, у том числі і в
енергетичних корпораціях, не достатньо застосовуються
методи стратегічного аналізу, енергетичні підприємства
слабо використовують засоби бенчмаркінгу для аналізу
власних позицій та напрямків траєкторій своєго розвитку
[4; 5]. На деяких енергетичних підприємствах взагалі не
існує чітких програм та стратегій розвитку, є лише звіти
поточного характеру. Все це має негативний вплив і спри-
яє тому, що стратегічні рішення розвитку енергетичних
підприємств є слабообґрунтованими, без використання
результатів прогнозів розвитку зовнішнього економічно-
го середовища та можливих відповідних сценаріїв пове-
дінки підприємств — лідерів енергетичної галузі.
У зв’язку з цим виникає потреба у розробці підходів
до економіко-математичного апарату підтримки страте-
гічних рішень [1; 2; 4; 5; 8] для підприємств енергетич-
ної галузі.
Цілі дослідження. В даній роботі була поставлена
ціль — на підставі відкритої публічної інформації розроби-
ти економіко-математичні моделі для підтримки прийнят-
тя стратегічних рішень підприємств енергетичної галузі.
Основні результати. Проблемами аналізу стратегіч-
них підприємств займалися різні зарубіжні та вітчиз-
няні вчені, такі як М. Портер, І. Філаточев, О. Градов,
В. Пономаренко, В. Гриньова, О. Ястремська, В. Коюда,
С. Сніжко та ін. [5; 8]. Проте, як свідчить аналіз літера-
турних джерел, внаслідок складності проблеми аналізу
стратегічних позицій підприємств, галузевої специфіки
та різного інформаційного забезпечення, єдиних під-
ходів щодо створення економіко-математичного за-
безпечення системи підтримки прийняття стратегічних
рішень для промислових підприємств не існує [1; 2; 4].
Тому виникає необхідність у розробці різних підходів
до обґрунтування стратегічних рішень для підприємств
енергетичної галузі з використанням економіко-мате-
матичних моделей.
У даній роботі при розробці економіко-матема-
тичних моделей для аналізу стратегічних позицій під-
приємств енергетичної галузі пропонується підхід з ви-
користанням методів регресійного та багатовимірного
аналізу основних показників діяльності підприємств
енергетичної галузі, що містяться у відкритих джерелах
інформації та щорічно публікуються у національних
рейтингах в Україні [3; 6; 7].
Для аналізу були використані показники, що міс-
тяться у публічній звітності підприємств, а саме: Вируч-
ка від реалізації продукції (товарів, послуг), тис. грн.;
Чистий дохід, тис. грн.; Чистий прибуток, тис. грн.; Ак-
тиви, тис. грн.; Власний капітал, тис. грн.; Витрати на
оплату праці та соціальні заходи, тис. грн.; Рентабель-
ність продаж, %; Рентабельність власного капіталу, %;
Рентабельність активів, % [7].
Ю. Д. Костін
академік АЕН України
О. В. Мінкович
м. Харків
ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ
СТРАТЕГІЧНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
НА ПРИКЛАДІ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ
КОСТІН Ю. Д., МІНКОВИЧ О. В.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87437 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:12:24Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Корінєв, В.Л. 2015-10-18T14:51:00Z 2015-10-18T14:51:00Z 2014 Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу / В.Л. Корінєв // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 52–56. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87437 Ефективне функціонування будь-якого господарюючого суб’єкта не можливе б чіткої концепції його управління. Саме безперервний процес взаємоузгодження взаємодії елементів даного процесу дозволяє підприємствам активно розвиватись, конкуруючи на ринку в умовах вітчизняного ринку. Однак, до сих пір за лишається недостатньо розробленою проблема функціонування підприємств на засадах концепції маркетингу, яка є провідною в теперішніх умовах функціонування. Эффективное функционирование любого хозяйствующего субъекта не возможно бы четкой концепции его управления. Именно непрерывный процесс взаимосогласования и взаимодействия элементов данного процесса позволяет предприятиям активно развиваться, конкурируя на рынке в условиях отечественного рынка. Однако, к сим порам остается недостаточно разработанной проблема функционирования предприятий на принципах концепции маркетинга, которая ведет в нынешних условиях функционирования. The effective functioning of any managing subject is not possible clear conception of his management. Exactly the continuous process of cooperation of elements of this process allows to the enterprises actively to develop, competing at the market in the conditions of home market. However, to this pores the problem of functioning of enterprises remains worked not enough out on principles of marketing conception that conducts in present operating conditions. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу Концептуальный подход к принятию управленческого решения в условиях маркетинга Conceptual approach to acceptance administrative decision in the conditions of marketing Article published earlier |
| spellingShingle | Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу Корінєв, В.Л. Наукові статті |
| title | Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу |
| title_alt | Концептуальный подход к принятию управленческого решения в условиях маркетинга Conceptual approach to acceptance administrative decision in the conditions of marketing |
| title_full | Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу |
| title_fullStr | Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу |
| title_full_unstemmed | Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу |
| title_short | Концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу |
| title_sort | концептуальний підхід до прийняття управлінського рішення в умовах маркетингу |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87437 |
| work_keys_str_mv | AT korínêvvl konceptualʹniipídhíddopriinâttâupravlínsʹkogoríšennâvumovahmarketingu AT korínêvvl konceptualʹnyipodhodkprinâtiûupravlenčeskogorešeniâvusloviâhmarketinga AT korínêvvl conceptualapproachtoacceptanceadministrativedecisionintheconditionsofmarketing |