Методичні засади оцінювання професійних ризиків

У статті представлено результати дослідження методичних засад оцінки професійних ризиків. Зазначається, що актуальність проблеми оцінки професійних ризиків є досить значною у зв’язку з упровадженням нових механізмів обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профес...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Надрага, В.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87443
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методичні засади оцінювання професійних ризиків / В.І. Надрага // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 77–81. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87443
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-874432025-02-09T22:27:17Z Методичні засади оцінювання професійних ризиків Методические основы оценивания профессиональных рисков Methodological principles of professional risksassessment Надрага, В.І. Наукові статті У статті представлено результати дослідження методичних засад оцінки професійних ризиків. Зазначається, що актуальність проблеми оцінки професійних ризиків є досить значною у зв’язку з упровадженням нових механізмів обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Визначено сутність професійного ризику, яка полягає у тому, що він пов’язаний з невизначеністю та ймовірнісними характеристиками об’єктно-суб’єктних взаємозв’язків: впливом техногенного середовища на людину, суб’єктивним сприйняттям ризиків людиною, станом охорони праці на виробництві, дієвістю механізмів соціального страхування та реабілітації. На основі проведеного аналізу виокремлюються дві групи методів оцінки професійних ризиків: прямі, які використовують статистичну інформацію за обраними показниками ризику або ж інформацію відносно нанесених збитків із ймовірністю їх настання; непрямі методи, які використовують показники відхилення наявних контрольованих умов від нормативних значень. Виділено підходи щодо формалізації ризику та його інтегральних показників: індивідуальний ризик в точці з координатами (x; y); максимальний рівень індивідуального ризику; середній індивідуальний ризик; сумарний ризик; еквівалент економічних збитків від виробничих ризиків. Зазначається, що заходи, направлені на мінімізацію професійних ризиків можуть виражатися грошовим еквівалентом через: опосередковану вартість; особистий капітал; страхування; судові виплати; добровільні виплати. В статье представлены результаты исследования методических основ оценки профессиональных рисков. Отмечается, что актуальность проблемы оценки профессиональных рисков очень значительна вследствие внедрения новых механизмов обязательного социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний. Определена сущность профессионального риска, которая заключается в том, что он связан з неопределенностью и вероятностными характеристиками объектно-субъектных взаимосвязей, влиянием техногенной среды на человека, субъективным восприятием рисков человеком, состоянием охраны труда на производстве, действенностью механизмов социального страхования и реабилитации. Исходя с результатов проведенного анализа выделены две группы методов оценки профессиональных рисков: прямые, которые используют статистическую информацию согласно намеченных показателей риска или же информацию о нанесенным ущербе с вероятностью их наступления; косвенные, которые используют показатели отклонения существующих подконтрольных условий от нормативных значений. Выделены подходы к формализации риска и его интегральных показателей: индивидуальный риск в точке с координатами (x; y); максимальный уровень индивидуального риска; средний индивидуальный риск; суммарный риск; эквивалент экономических убытков от производственных рисков. Отмечается, что мероприятия, направленные на минимизацию профессиональных рисков, могут выражаться денежным эквивалентом посредством усредненной стоимости, личностного капитала, страхования, судебных и добровольных выплат. The paper presents the results of investigation of the methodological principles of professional risks assessment. It is mentioned that the problem of the professional risks assessment is urgent due to the introduction of the new mechanisms of compulsory social insurance against industrial accidents and occupational diseases. The essence of the professional risks was defined. It is associated with the uncertainty and stochastic characteristics of the object-subject interconnections: the influence of man- caused environment on humans, human’s subjective risk perception, safety and health at work, the efficacy of the social insurance and rehabilitation mechanisms. Based on the analysis, two groups of methods of professional risks assessment are distinguished. They are: direct and indirect methods. Direct methods use statistical information according to the defined risk indices or information regarding caused losses with the probability of their occurrence. Indirect methods use deviation indices of the available controlled conditions from the normative values. The approaches as to the formalization of risk and its integral indices were distinguished: the individual risk at the point with coordinates (x; y); the maximum level of the in dividual risk; the average individual risk; the total risk; the equivalent of the economic losses from the professional risks. It is mentioned that measures to minimize professional risks can be evaluated in the money equivalent through indirect cost; private capital; insurance; costs and benefits; voluntary payments. 2014 Article Методичні засади оцінювання професійних ризиків / В.І. Надрага // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 77–81. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87443 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Надрага, В.І. Методичні засади оцінювання професійних ризиків Вісник економічної науки України
description	У статті представлено результати дослідження методичних засад оцінки професійних ризиків. Зазначається, що актуальність проблеми оцінки професійних ризиків є досить значною у зв’язку з упровадженням нових механізмів обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Визначено сутність професійного ризику, яка полягає у тому, що він пов’язаний з невизначеністю та ймовірнісними характеристиками об’єктно-суб’єктних взаємозв’язків: впливом техногенного середовища на людину, суб’єктивним сприйняттям ризиків людиною, станом охорони праці на виробництві, дієвістю механізмів соціального страхування та реабілітації. На основі проведеного аналізу виокремлюються дві групи методів оцінки професійних ризиків: прямі, які використовують статистичну інформацію за обраними показниками ризику або ж інформацію відносно нанесених збитків із ймовірністю їх настання; непрямі методи, які використовують показники відхилення наявних контрольованих умов від нормативних значень. Виділено підходи щодо формалізації ризику та його інтегральних показників: індивідуальний ризик в точці з координатами (x; y); максимальний рівень індивідуального ризику; середній індивідуальний ризик; сумарний ризик; еквівалент економічних збитків від виробничих ризиків. Зазначається, що заходи, направлені на мінімізацію професійних ризиків можуть виражатися грошовим еквівалентом через: опосередковану вартість; особистий капітал; страхування; судові виплати; добровільні виплати.
format	Article
author	Надрага, В.І.
author_facet	Надрага, В.І.
author_sort	Надрага, В.І.
title	Методичні засади оцінювання професійних ризиків
title_short	Методичні засади оцінювання професійних ризиків
title_full	Методичні засади оцінювання професійних ризиків
title_fullStr	Методичні засади оцінювання професійних ризиків
title_full_unstemmed	Методичні засади оцінювання професійних ризиків
title_sort	методичні засади оцінювання професійних ризиків
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87443
citation_txt	Методичні засади оцінювання професійних ризиків / В.І. Надрага // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 77–81. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT nadragaví metodičnízasadiocínûvannâprofesíinihrizikív AT nadragaví metodičeskieosnovyocenivaniâprofessionalʹnyhriskov AT nadragaví methodologicalprinciplesofprofessionalrisksassessment
first_indexed	2025-12-01T10:37:13Z
last_indexed	2025-12-01T10:37:13Z
_version_	1850301938996871168
fulltext	772014/№1 бути наступним: мале підприємство, що працює на загаль- ній системі оподаткування, має право не платити протя- гом року нарахований податок на прибуток, а погашення зобов’язання здійснювати рівними частинами протягом наступних 5 років і без відсотків за користування. Крім того, доцільно розглянути можливість застосу- вання локальних інструментів для розширення фінансо- вих ресурсів, зокрема застосування касового методу при розрахунку податкового зобов’язання та більш лояльний режим визначення безнадійної заборгованості. 3. Стимулювання технологічного оновлення мало- го бізнесу. В рамках реалізації цього завдання достатньо перспективним для України може стати технологічний кредит. Механізм його адміністрування полягає в тому, що підприємству дозволяється списати на витрати до 50 % витрат на придбання новітньої технології. Для цього воно повинно отримати висновок незалежної експертної установи, що підтверджує той факт, що на момент при- дбання нової технології, вона не використовувалася у сві- ті довше ніж 5 років. Такий інструмент буде стимулювати малий бізнес провести технологічну модернізацію. 4. Запровадження податкових інструментів стиму- лювання інноваційної діяльності. В даному контексті, на наш погляд, максимально ефективним буде запро- вадження для суб’єктів малого бізнесу інноваційного податкового кредиту зі ставкою 20 %, та з можливістю компенсації державою витрат на інноваційні проекти готівкою у випадку якщо у рік реалізації проекту не ви- стачає прибутку для використання податкового кредиту, або прибуток взагалі відсутній. 5. Запровадження стимулів для створення в малому бізнесі висококваліфікованих робочих місць. Оптималь- ним варіантом є зниження ставки ЄСВ для суб’єктів малого підприємництва, які наймають висококваліфі- кованих кадрів для здійснення науково-дослідницьких проектів. Це буде стимулювати вітчизняні малі підпри- ємства створювати власні дослідницькі лабораторії для здійснення їх інноваційних проектів та ідей. Реалізація запропонованих вище заходів дозволить створити дієву систему податкових інструментів під- тримки та розвитку малого бізнесу, яка буде відповідати європейським стандартам. Це не вирішить інституціо- нальних проблем, які стримують розвиток даного сек- тору економіки, але дозволить сформувати додаткові аргументи на користь провадження підприємницької ді- яльності в Україні для малих підприємств та підприємців. Разом з тим, динаміка розвитку податкової системи та інтегрованих до неї податкових інструментів вирішення соціально-економічних завдань сьогодні є досить висо- кою, тому наукові пошуки перспективних новацій в да- ній сфері мають здійснюватися на постійній основі. Список використаних джерел 1. Програма економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспромож- на економіка, ефективна держава» [Електронний ре- сурс]. — Режим доступу : http://www.president.gov.ua/ docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf. 2. The European Charter for Small Enterprises, ap- proved by EU leaders at the Feira European Council on 19– 20 June 2000 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://ec.europa.eu/enterprise/policies/sme/files/charter/ docs/charter_pl.pdf. 3. The Bologna Charter on SME Policies [Електро- нний ресурс] — Режим доступу : http://www.oecd.org/ cfe/smes/thebolognacharteronsmepolicies.htm. 4. A «Small Business Act» for Europe, Communication from the Commission to the Council, the European Parliament, the European Economic and Social Committee and the Com- mittee of the regions, Brussels, 25.6.2008, COM (2008) 394. — Режим доступу : http://eur-lex. europa. eu/LexUriServ/ LexUriServ.do?uri=COM:2008:0394:FIN:EN: PDF. 5. Annual report on european SMEs 2012/2013. [Елек- тронний ресурс] — Режим доступу : http://ec.europa.eu/ enterprise/policies/sme/facts-figures-analysis/performance- review/. Вступ. Категорія професійного ризику зумовлюєть- сясинергетичним ефектом дії факторів індустріального суспільства та ринкової економіки. Вона знаходить свій вираз у слабкій економічній захищеності зайнятих на виробництві, незалежно від основної причини втрати роботи — безробіття чи втрати фізичної можливості тру- дитися в результаті хвороби, інвалідності чи досягнення пенсійного віку. Ризик професійної зайнятості можна віднести до одного з ключових елементів теорії соці- альних ризиків: якщо людина втрачає працездатність з різних причин виробничого характеру, то компенсація втрати засобів до існування передбачає не лише виплату працюючому втрачених доходів, але й відшкодування витрат на медичну, професійну і соціальну реабілітацію потерпілого. Більш того, різке падіння рівня доходів призводить до зміни його соціального статусу. Роль управління ризиками як інструмента мініміза- ції втрат і підвищення ефективності виробничого проце- су постійно зростає, оскільки актуалізуються самі ризики внаслідок ускладнення більшості технологічних процесів. Актуальність проблеми оцінки професійних ризи- ків людини є досить значною у зв’язку з упровадженням нових механізмів обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Неефективне функціонування системи ви- робничого контролю, значне спрощення роботи щодо попередження виробничого травматизму призводить до значного зростання професійних ризиків людини. В. І. Надрага канд. наук. держ. упр. м. Київ МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ РИЗИКІВ НАДРАГА В. І. 78 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Для оцінювання ризиків найбільш перспективним ви- дається ймовірнісний метод, оскільки він дає можливість оцінити не лише ймовірності виникнення аварії, але й про- понує розрахунок сценаріїв розвитку небезпек. Саме на основі цього методу побудовано основні методики оцінки ризиків з використанням наявних статистичних даних. Ступінь розробленості проблеми. Науковий інтерес дослідників до теми ризику проявляється як через спро- би розробки інтегративної соціологічної теорії ризику, так і через створення кількісних та якісних методик його оцінки [1, с. 12]. Н. Денисовою обґрунтовується доцільність засто- сування експертних методів оцінювання ризиків на під- приємствах радіоелектронної галузі як складника мето- дології управління професійними ризиками, що дасть можливість усунення ризиків неприйнятного рівня [2]. М. Савчук, Р. Яковчук, проводячи аналіз профе- сійного ризику, наголошують, що оцінка професійного ризику повинна проводитися перед пуском обладнання, робочого місця в експлуатацію, а в подальшому — систе- матично і при впровадженні змін у конструкції обладнан- ня, організації праці, технічному процесі для запобігання аварії чи травми працівника. Працівник бере участь в оцінці ризику і повинен ознайомлений з результатами ідентифікації, оцінки категорії професійного ризику і з проведеними заходами його зменшення [3]. Ю. Кундієв, А. Нагорна, Л. Добровольський, до- сліджуючи стан професійної захворюваності в Україні, приходять до висновку, що серед країн СНД Україна по рівню професійної захворюваності займає 2 місце, по- ступаючись Таджикистану (26,8 ± 7,9 на 100 тис. насе- лення) та випереджаючи Російську Федерацію (11,2 ± 1,9). Причини, які лежать в основі відмінностей у вияв- ленні професійних захворювань та їх офіційної реєстра- ції в країнах Європи, найрізноманітніші. В основному вони пов’язані з відношенням до проблеми з боку дер- жави, рівнем соціального захисту працюючих, з різними методичними підходами до визначення критеріїв наяв- ності професійного захворювання [4, с. 8]. Є. Бондаренко відмічає, що існують чотири різ- них підходи до оцінювання ризику. Перший–інженер- ний. Він опирається на статистику поломок і аварій, на ймовірнісний аналіз безпеки. Другий підхід, модель- ний, — побудова моделей впливу шкідливих факторів на людину й навколишнє середовище. Третій підхід — експертний: імовірності різних подій, зв’язок між ними та їх наслідок визначають не обчисленнями, а опитуван- ням досвідчених експертів. У рамках четвертого підхо- ду — соціологічного — досліджується відношення насе- лення до різних видів ризику, наприклад, за допомогою соціологічних опитувань [5, с. 53]. О. Дзюба пропонує поділити профілактичні витра- ти на дві групи: нормативні і попереджувальні. Лише попереджувальні заходи зменшують рівень ризику шля- хом зниження рівнів шуму, вібрації, загазованості робо- чої зони, рівнів важкості та напруженості праці. Соці- альний їх ефект виражається у скороченні чисельності працівників у шкідливих умовах, хворих і постраждалих, плинності кадрів. Економічний ефект — зниження нор- мативних витрат через зміну класу умов праці [6, с. 216]. Невирішені частини проблеми. Обґрунтування мето- дів оцінки професійного ризику, означатиме розширен- ня можливостей забезпечення конституційного права людини на працю в умовах, які відповідатимуть вимогам безпеки. Тому оцінка професійних ризиків є важливою у плані: визначення значимості показників виробничого травматизму та професійної захворюваності у загальних збитках підприємства; оцінки власне ціни ризику для прогнозних оцінок розвитку підприємства; застосування показників оцінки збитків органами державного нагляду для мотивації роботодавця підвищувати рівень безпеки виробництва, а також для обґрунтування покращення нормативно-правової бази охорони праці в державі. Результати дослідження. Професійний ризик пов’язаний з невизначеністю та ймовірнісними ха- рактеристиками об’єктно-суб’єктних взаємозв’язків: вплив техногенного середовища на людину, суб’єктивне сприйняття ризиків людиною, охорона праці, механіз- ми соціального страхування та реабілітації. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2012 р. № 237 «Про затверджен- ня Порядку визначення класу професійного ризику ви- робництва за видами економічної діяльності» клас про- фесійного ризику виробництва — рівень виробничого травматизму і професійних захворювань за видами еко- номічної діяльності, що визначає ступінь вірогідності втрати професійної працездатності або смерті праців- ника під час виконання трудових обов’язків, з урахуван- ням результатів аналізу показників виробничого трав- матизму і професійних захворювань, а також обсягів видатків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, пов’язаних із забезпеченням загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного ви- падку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності [7]. Аналіз відомих методичних підходів, які можуть застосовуватися для оцінювання професійних ризи- ків, показав, що готових і безспірних рекомендацій для отримання таких оцінок на даний час немає. При їх розробці необхідно керуватися кількома характерними особливостями, виявленими в процесі аналізу. Перша з них полягає у тому, що необхідно чітко визначитися з тим, для чого та для кого мають виконуватися такі оцін- ки. Виділяються дві основні задачі, при вирішенні яких можуть застосовуватися оцінки професійних ризиків. Перша — це оцінка масштабів збитків у цілому в держа- ві та середня оцінка ризику травмування з урахуванням його тяжкості. Такі оцінки потрібні органам державно- го управління для усвідомлення значущості збитків та необхідності постійної уваги до профілактики виробни- чого травматизму. Друга задача, яка має вирішуватися за допомогою використання оцінок професійних ризи- ків — це визначення економічної ефективності профі- лактичних заходів для стимулювання роботодавця щодо інвестування охорони праці на виробництві. Об’єктом вивчення професійних ризиків безпосе- редньо виступає робоче місце, де присутня та чи інша ризикова ситуація. Стосовно предмета, то ним може слугувати як статистика виробничого травматизму і професійної захворюваності, так і окремі фактори про- фесійного ризику (таблиця 1). Наведені дані можуть відображати загальну динаміку, однак самі по собі не можуть слугувати об’єктивною основою для вироблен- ня та упровадження заходів державної політики щодо прогнозування і мінімізації професійних ризиків. НАДРАГА В. І. 792014/№1 У міжнародній практиці знайшли застосування дві групи методів оцінки професійних ризиків [8–11]: — прямі (використовують статистичну інформацію за обраними показниками ризику або ж показники нанесених збитків з імовірністю їх настання) — це можуть бути показ- ники, які розраховані: за коефіцієнтом частоти нещасних випадків за рік на тисячу працівників; коефіцієнтом час- тоти настання смертельних випадків на виробництві; ко- ефіцієнтом тяжкості виробничого травматизму; індексом професійної захворюваності, індексом травматизму; інте- гральним показником за видом економічної діяльності; — непрямі методи використовують показники від- хилення наявних контрольованих умов від нормативних значень, — у цьому випадку ризики повністю залежать від частки невиконаних директивно встановлених вимог. Результати аналізу можуть визначати загальні на- прямки розвитку інфраструктури управління ризиками, а також превентивні заходи щодо їх попередження. Проведений аналіз дозволив виділити підходи щодо формалізації ризику та його інтегральних показ- ників [12–13]: — індивідуальний ризик в точці з координатами (x; y) — рівень потенційної небезпеки: — максимальний рівень індивідуального ризику — потенційний: — середній індивідуальний ризик: — сумарний ризик (загальна кількість смертельних випадків на виробництві): — еквівалент економічних збитків від виробничих ризиків: , (1) де: ∆ i — ймовірність реалізації сценарію i; E ij (x; y) — ймовірність реалізації механізму впливу i у точці (x; y); N(x; y) — чисельність людей, які можуть знаходитися у точці з координатами (x; y); N — загальна кількість лю- дей, які знаходяться під дією негативних факторів; C i *— ймовірність настання негативних наслідків за умови ре- алізації аварійного сценарію ; P i p — кількість летальних випадків за умови реалізації аварійного сценарію . Ключовим принципом в аналізі ризиків є ідея, за- пропонована Ф. Фармером у 1967 році [14], яка полягає у встановленні випадкової, але ретельно підібраної залеж- ності між середньою кількістю радіоактивного витікання з ядерного реактора до атмосфери та ймовірністю (се- редня частота на рік чи відповідна величина середнього відрізку часу між цими подіями) настання такої події. У такий спосіб визначається гранична крива частоти ава- рійних витікань, яка може використовуватися, насампе- ред, в якості вихідних даних проектувальниками нової станції і спеціалістами з оцінки безпеки. Вважається, що крива відділяє верхню область недопустимо значного ризику від області допустимого ризику, що знаходиться нижче та зліва від кривої. Таким чином, крива використо- вується в якості критерію безпеки, який визначає верхню межу допустимої ймовірності. Якщо ця умова виконуєть- ся, то основну ціль досягнуто — аварії, що викликають невеликі витікання і призводять до незначних наслідків для здоров’я людей і навколишнього середовища можуть відбуватися порівняно часто; чим більшим є витікання, тим повинна бути меншою ймовірність або частота його появи, а для досить значних витікань ймовірність пови- нна бути надзвичайно низькою. Класифікувати небезпечні фактори можна на осно- ві статистичних даних про аварії та інформації щодо ре- зультатів попередніх аналізів ризиків. Необхідно, щоб ідентифіковані небезпеки підлягали перегляду після надходження нових даних. Попередню оцінку факторів необхідно виконувати на основі аналізу наслідків аварій і вивчення основних причин їх виникнення. Попередня оцінка ідентифікованих небезпек визначає вибір на- ступних дій: упровадження термінових заходів с метою виключення чи зменшення небезпек; припинення ана- лізу, у випадку, коли небезпеки є неістотними. Заходи приведення факторів у відповідність до вимог повинні проходити стадію оцінки економічної виправда- ності. Так, для ліквідації невідповідності ідентифікова- них факторів встановленим вимогам можуть знадоби- тися значні затрати праці, часу і матеріальних ресурсів, однак при цьому збитки від виникнення ризику є досить незначними. Тому після попередньої оцінки факторів слід провести розрахунки рівня ризику, від результатів цих розрахунків буде залежати доцільність упровадження заходів щодо приведення їх до діючих норм. У методиках аналізу ризиків, які в системах управ- ління є основним інструментом для ідентифікації, оцінювання та управління ризиком можуть застосо- вуватися два види показників ризику: кількісні зна- чення ризику або якісні (наприклад, незначний ризик, терпимий, критичний, катастрофічний чи інші поді- бні оцінки). Тому при оцінюванні можливих збитків Галузь нагляду 2013 2012 Різниця Вугільна 64 89 -25 Гірничорудна та нерудна 15 17 -2 Нафтогазовидобувна та геологорозвідка 0 0 0 Енергетика 13 15 -2 Будівництво 34 34 0 Котлонагляд, підйомні споруди 6 9 -3 Машинобудування 18 22 -4 Металургійна 14 23 -9 Хімічна 17 5 12 Транспорт 44 41 3 Зв’язок 3 2 1 Газова промисловість 4 4 0 Житлокомунгосп 16 22 -6 Агропромисловий комплекс 48 69 -21 Деревообробна промисловість 3 8 -5 Легка та текстильна промисловість 0 3 -3 Соціально-культурна сфера та торгівля 35 57 -22 Р а з о м 334 420 -86 Таблиця 1 Стан виробничого травматизму зі смертельними наслідками за вісім місяців 2013 та 2012 року по галузях нагляду (осіб) (за даними Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництвіта професійних захворювань України. — http://www. social. org. ua/activity/stat) НАДРАГА В. І. 80 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ підприємства під впливом тих чи інших рішень щодо профілактики виробничого травматизму може вико- ристовуватися два методи отримання оцінок збитків: з використанням частотних та вартісних значень показ- ників ризику і суб’єктивних оцінок ризику. Сума збитків від виробничого травматизму (зі смер- тельним наслідком і без такого наслідку) складається з двох основних груп: страхових відшкодувань потерпілим і збитків підприємства, що не підлягають обов’язковому страхуванню. Страхові відшкодування здійснюються в законодавчо обумовлених межах за рахунок страхових внесків підприємств, які встановлюються у залежності від класу професійного ризику, до якого відноситься під- приємство. Тому при визначенні ціни ризику у частині страхових відшкодувань потерпілим доцільно враховува- ти всі видатки страхової системи. Інформація про ці ви- датки міститься у щорічних звітах про виконання бюдже- ту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Оцінка професійних ризиків, у більшості випадків, базується на використанні п’яти основних підходів, які дозволяють отримати грошовий вираз упровадження за- ходів забезпечення виробничої безпеки (таблиця 2) [15]: — опосередкована вартість — безпека людини оці- нюється відповідно до вартості заходів, які проводяться з метою зменшення нещасних випадків зі смертельним наслідком; — особистий капітал — безпека оцінюється як час- тина заробітку індивідуума, діяльність якого пов’язана з ризиком; — страхування — безпека оцінюється на основі суми особистого страхування; — судові виплати — в якості компенсації за втрату життя приймаються призначені судом грошові суми; — добровільні виплати — оцінюється зменшення ризику за величиною добровільної плати за упрова- дження заходів безпеки. Всі наведені методи так чи інакше залежать від до- ходу індивідуумів, пов’язаних з ризиком та від діючого в країні законодавства. Для отримання адекватної ве- личини, яка використовується при аналізі «затрати- результати» необхідно приділити увагу причині і часу смерті та пов’язаним з нею трагічними обставинами. Досить інформативними є результати дослідження, проведеного Е. Пончіним, які показують взаємозв’язок ризиків смертельних випадків на виробництві та кіль- кістю отриманої енергії з різних джерел (таблиця 3) [16]. Як засвідчують дані таблиці, виробництво атомної енергії пов’язане з меншими ризиками, ніж отримання енергії з вугілля чи біопродуктів, однак вона залишаєть- ся предметом гострих дискусій, що точаться в суспіль- стві, тобто має місце неадекватне сприйняття населен- ням факторів ризику. Для узгодження критеріїв професійного та соціаль- ного ризиків доцільно використати показник потенцій- них втрат життя [17]: де Nmax — максимальна чисельність населення, яке про- живає в умовах дії небезпечних факторів; IR — макси- мально допустимий індивідуальний ризик; f(N) — часто- та летальних випадків; β — фактор несприйняття ризику. Передбачається, що існує гранично допустимий рівень ризику, який не повинен бути перевищеним, а також незначний рівень ризику, який не викликає інди- відуального чи суспільного занепокоєння. Ці два рівні охоплюють всі інші рівні ризику, які використовуються при встановленні відповідних критеріїв у тій чи іншій країні. Область між цими двома границями називається областю прийнятного ризику, тут же знаходиться зна- чення, яке приймається за «цільовий рівень» ризику. Застосування методу дає можливість представи- ти залежність значень фактору неприйняття ризику та максимального індивідуального ризику у вигляді окре- мих функцій для різної чисельності населення (), яке відчуває вплив небезпечних факторів (рис. 1) [17]. Як слідує з графіку, цінність цього методу полягає у можливості «усереднення ризиків» та розповсюдження їх не лише на працівників підприємства, але й на людей, які проживають поблизу небезпечного об’єкта. Висновки. Таким чином, аналіз методичних особли- востей та специфіки виконання оцінок збитків від вироб- ничого травматизму засвідчив, що на сьогодні ще не виро- блено універсального методу оцінкипрофесійних ризиків. Витрати, необхідні для компенсації впливу реалізованих професійних ризиків являють собою суми виплат відповідно до чинного законодавства у сфері охорони праці, а також ви- трати, які чинним законодавством не передбачаються. Компенсаторні виплати внаслідок втраченого за- робітку та одноразова допомога за випадками виробни- Види оцінок Типова вартість, тис. егр. Обмеження Опосередкована вартість 9–9000 Упроваджені заходи без- пеки передбачаються опти- мальними Особистий капітал 100–400 Цілком ґрунтується на доході протягом всього життя. Не враховує індивідуальні нахи- ли. Дискримінуються неви- робничі члени суспільства Страхові премії Широкий діапазон Не враховують індивіду- альні інтереси у частині захисту власного життя Судові виплати 250 Ґрунтуються на втрачених доходах Добровільна плата 180–1000 Майже не піддається оцін- ці. Залежить від обставин, пов’язаних з ризиком. Таблиця 2 Оцінка безпеки з точки зору аналізу доходів і витрат [15] Таблиця 3 Оцінка числа смертельних випадків, пов’язаних з різними джерелами енергії у розрахунку на один гігават [16] Вид пального чи енергії Кінцева форма енергії Число жертв на 1 ГВ Сумарна кількістьпрофесійних Населення Метанол, біопродукти механічна 110 0 110 Енергія вітру електрична 20–30 2–40 22–70 Сонячна енергія електрична 16–21 1–40 17–61 Вугілля електрична 2–10 3–150 5–160 Гідроелектрична електрична 2–4 1–2 3–6 Атомна електрична 0,2–1,3 0,04–0,24 0,25–1,5 Природний газ електрична 0,1–0,4 0 0,1–0,4 НАДРАГА В. І. 812014/№1 чого травматизму і професійної захворюваності, у тому числі й смертельних, вираховуються відповідно до норм чинного законодавства. Розмір пенсій, регресійних і од- норазових виплат визначається на підставі розмірів се- редньої заробітної плати по галузях. Незважаючи на до- сить широке розмаїття підходів до оцінки та управління професійними ризиками, сьогодні є необхідність упро- вадження єдиних критеріїв ризику, що дасть можливість оптимізувати виплати з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Заходи, направлені на мінімізацію професійних ризиків можуть мати грошовий виразчерез: опосеред- ковану вартість; особистий капітал; страхування; судові виплати; добровільні виплати. Показник потенційних втрат життя може бути використаний для узгодження критеріїв професійних та соціальних ризиків. Соціально обумовлена детермінація, яка виникає в ризиках між об’єктивно можливими та потенційно реальними негативними впливами і системою про- мислового виробництва слугують основою чисельних суб’єктивних інтерпретацій та політичних дискусій (як це відбувається, наприклад, в атомній енергетиці). Список використаних джерел 1. Бережна І. В. Національні пріоритети і регіональ- ні детермінанти соціально-економічного зростання (на матеріалах АР Крим) / І. В. Бережна ; НАН України. Ін- ститут регіональних досліджень, 2004. — 640 с. 2. Денисова Н. Оцінювання ступеня професій- ного ризику працівників електроенергетичних під- приємств [Електронний ресурс] / Н. Денисова. — Ре- жим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/ Vcndtu/2012_61/34.htm. 3. Савчук М. Оцінювання професійного ризику як основа управління охороною праці та промисловою безпекою [Електронний ресурс] / М. Савчук, Р. Яков- чук.— Режим доступ : http://ubgd.lviv.ua/. 4. Кундіє Ю. Порівняльна характеристика стану професійної захворюваності в Україні і світі / Ю. Кунді- єв, А. Нагорна, Л. Добровольський // Український жур- нал з проблем медицини й праці. — 2009. — № 2 (18). С. 3–11. 5. Бондаренко Є. Методи аналізу та оцінюван- ня ризику електротравматизму / Є. Бондаренко // Ві- сник Вінницького політехнічного інституту. — 2013. — № 2. — С. 52–56. 6. Дзюба О. Аналіз витрат у системі управління професійними ризиками / О. Дзюба // Економічний аналіз. — 2012. — Випуск 2. Частина 2. — С. 215–218. 7. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лю- того 2012 р. № 237 «Про затвердження Порядку визна- чення класу професійного ризику виробництва за ви- дами економічної діяльності». —Режим доступу : http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/237–2012-п. 8. Hertz D. B. Risk Analysis and its Applications / D. B. Hertz, H. Thomas. — Сhihester. — N. Y., 1983. 9. Salvi O. Risk assessment and risk decision-making process related to hazardous installation in France / Salvi O. And Gaston D. // Journal of Risk Research: 7 (6), 599–608. 10. Wardak А. Identification of risks in the life cycle of nanotechnology-based products / Wardak A., Gorman ME, Swami N, Deshpande S. (2008). — J IndEcol; 12: 435–48. 11. Institution of Chemical Engineers. (1992). Nomenclature for Hazard and Risk Assessment in the Process Industry. 12. Ernest J. Henley, Hiromitsu Kumamota. Reliability engineering and riskass es sment. — 1981 by Prentice-Hall, Inc., EnglewoodCliffs, N. J. 07632. 13. Algin, V. Approaches and Techniques for Calculating Real Reliability of Machineas a System of Different Dependent Components and Complicated Logic of Limiting States // Proc. of 13th World Congressin Mechanism and Machine Science, Guanajuato, Mexico, 2011. — 6 p. 14. Farmer F. R. SitingCriteria — NewApproach. ContainmentSiting ofNuclearPowerPlants, Proc. Symp. ViennaPap, SM-89/34, 1967. 15. Otway H. J. InterdisciplinaryApproachtotheManage ment of TechnologicalRisk, RSA/2/78, CES, JointResearch Center, ISPRA, Italy, 1978. 16. Ponchin Е. Е. The Risk Involvedin Different Methods of Power Production, RSA/4/78, CEC, Joint Research Center, ISPRA, Italy, June 30, 1978. 17. Schofield, S. L. (1993). A Frame work for Offshore Risk Criteria, The Journal of the Safety and Reliability Society, Volume 13, № 2. Рис. 1. Взаємозв’язок критеріїв професійного та соціального ризику НАДРАГА В. І.

Методичні засади оцінювання професійних ризиків

Репозитарії

Схожі ресурси