Особливості формування капіталу підприємства

Розглянуто сутність та принципи формування капіталу, внутрішні і зовнішні джерела створення власного і позикового фінансового капіталу. Наведено позитивні і негативні сторони власного і позикового капіталу....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автори:	Семенов, А.Г., Юсипчук, Л.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87450
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості формування капіталу підприємства / А.Г. Семенов, Л.А. Юсипчук // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 110–114. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87450
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-874502025-02-23T18:15:12Z Особливості формування капіталу підприємства Особенности формирования капитала предприятия Features of formation of the capital of the enterprise Семенов, А.Г. Юсипчук, Л.А. Наукові статті Розглянуто сутність та принципи формування капіталу, внутрішні і зовнішні джерела створення власного і позикового фінансового капіталу. Наведено позитивні і негативні сторони власного і позикового капіталу. Рассмотрена сущность и принципы формирования капитала, внутренние и внешние источники создания собственного и заемного финансового капитала. Приведены положительные и отрицательные стороны собственного и заемного капитала. The essence and the principles of formation of the capital, internal and external sources of creation of own and loan financial capital is considered. Positive and negative sides of own and loan capital are given. 2014 Article Особливості формування капіталу підприємства / А.Г. Семенов, Л.А. Юсипчук // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 110–114. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87450 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Семенов, А.Г. Юсипчук, Л.А. Особливості формування капіталу підприємства Вісник економічної науки України
description	Розглянуто сутність та принципи формування капіталу, внутрішні і зовнішні джерела створення власного і позикового фінансового капіталу. Наведено позитивні і негативні сторони власного і позикового капіталу.
format	Article
author	Семенов, А.Г. Юсипчук, Л.А.
author_facet	Семенов, А.Г. Юсипчук, Л.А.
author_sort	Семенов, А.Г.
title	Особливості формування капіталу підприємства
title_short	Особливості формування капіталу підприємства
title_full	Особливості формування капіталу підприємства
title_fullStr	Особливості формування капіталу підприємства
title_full_unstemmed	Особливості формування капіталу підприємства
title_sort	особливості формування капіталу підприємства
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87450
citation_txt	Особливості формування капіталу підприємства / А.Г. Семенов, Л.А. Юсипчук // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 110–114. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT semenovag osoblivostíformuvannâkapítalupídpriêmstva AT ûsipčukla osoblivostíformuvannâkapítalupídpriêmstva AT semenovag osobennostiformirovaniâkapitalapredpriâtiâ AT ûsipčukla osobennostiformirovaniâkapitalapredpriâtiâ AT semenovag featuresofformationofthecapitaloftheenterprise AT ûsipčukla featuresofformationofthecapitaloftheenterprise
first_indexed	2025-11-24T08:34:35Z
last_indexed	2025-11-24T08:34:35Z
_version_	1849660040975220736
fulltext	110 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Вступ. Капітал — одна з фундаментальних еконо- мічних категорій, сутність якої наукова думка з’ясовує протягом багатьох століть. Термін «капітал» походить від латинського «capitalis», що озна чає «основний, голо- вний». У найперших роботах економістів ка пітал роз- глядався як основне багатство, основне майно. За мірою розвитку економічної думки це первісне абстрактне та узагаль нене поняття капіталу наповнювалось конкрет- ним змістом, що відповідав панівній парадигмі еконо- мічного аналізу розвитку суспільства. Так, відповідно до принципів наукового світоба- чення мер кантилістів, під поняттям капіталу як осно- вного багатства ро зумілось золото, гроші та інші скарби у будь-якому вигляді. При цьому основним джерелом формування капіталу меркан тилісти вважали позитив- ний торговельний баланс. Економічна школа фізіократів під поняттям капі- талу як ос новного багатства розуміла землю і вкладені в неї кошти («аван си»). Відповідно джерелом формування капіталу фізіократи вважали сільськогосподарське (зем- левласницьке) виробництво Представники класичної по- літекономії (у першу чергу А. Сміт і Д. Рікардо) серйозно поглибили дослідження сутності капіта лу, розширили сферу його розгляду галуззю промислового ви робництва. Під капіталом вони розуміли накопичені запаси за собів виробництва, які призначені для подальшого виготовлен- ня товарів.. Основні суттєві риси економічної категорії капіталу, сформульовані класичними економістами, були прийняті за осно ву всіма наступними її дослідниками. У системі марксистського вчення дослідженню кате- горії ка піталу належить центральне місце. За допомогою цієї категорії К. Маркс пояснював всю систему загально- економічних відносин капіталу. Джерелом формування капіталу він вважав додаткову вартість, створену додат- ковою працею найманих робітників ви робничої сфери. Відповідно капітал, в економічному розумінні марксис- тів, виступав як засіб експлуатації найманих робітни ків, а виробничі відносини капіталістичного суспільства — як відносини з приводу розподілу додаткової вартості. Неокласичні економічні теорії капіталу суттєво розвинули його сутнісні характеристики, пов’язані з кількісними пропор ціями його формування і характе- ром ринкового обороту капіталу [1]. Наведений історичний огляд показує, що парадиг- ма капіта лу як економічної категорії, що характеризує систему й особли вості її пізнання, визначається глибо- ким генезисом і значною широтою підходів [2; 3]. Однак, не дивлячись на велику увагу дослідників до цієї клю чової економічної категорії, наукова дум- ка до сьогодні не виро била універсальне визначен- ня капіталу, яке б відповідало по требам як теорії, так і практики. «Капітал отримав настільки різноманітні визначення, — писав один із економістів XIX сто ліття Н. Сеніор, — що можна себе запитати: чи має це слово значення, яке було б прийняте всіма?». Справедливість цього зауваження зберігає свою актуальність у наші дні. Постановка завдання. Мета статті — розглянути сутність капіталу і принципи його формування на під- приємстві. Результати. З позиції фінансового менеджменту ка- пітал підприємства і характеризує загальну вартість за- собів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. Розглядаючи економічну сутність капіталу підпри- ємства, необхідно, у першу чергу, виділити такі його особливості: 1. Капітал підприємства є основним фактором виробниц тва. В економічній теорії виділяють три осно- вні фактори ви робництва, які забезпечують господар- ську діяльність виробни чих підприємств: капітал; зем- лю та інші природні ресурси; тру дові ресурси. У системі цих факторів виробництва капіталу належить пріори- тетна роль, оскільки він об’єднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс. 2. Капітал характеризує фінансові ресурси підпри- ємства які приносять дохід. У цій своїй якості капітал може виступа ти від виробничого фактора — у формі по- зикового капіталу, що забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а в фінан- совій (інвестиційній) сфері його діяль ності. 3. Капітал є головним джерелом формування добро- буту його власників. Він забезпечує необхідний рівень цього добробуту як у поточному, так і в перспективно- му періодах. Споживаюча в поточному періоді частина капіталу виходить із його складу, будучи направленою на задоволення поточних потреб його влас ників (тобто перестаючи виконувати функції капіталу). Нако пичена частина покликана забезпечити задоволення потреб його власників у перспективному періоді, тобто формує рівень їх майбутнього добробуту. 4. Капітал підприємства є головним вимірювачем його рин кової вартості. У цій якості виступає, перш за все, власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Разом із тим, обсяг використаного підприємством капіталу ха рактеризує і потенціал залу- чення ним позичених фінансових засобів, що забезпе- чують отримання додаткового прибутку. У су купності з іншими, менш значними факторами, це формує базу оцінки ринкової вартості підприємства. 5. Динаміка капіталу підприємства, є найважливі- шим ба рометром ефективності його господарської ді- яльності. Можли вість власного капіталу самозростати високими темпами харак теризує високий рівень фор- мування та ефективності розподілу прибутку підприєм- ства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У цей же час знижен- ня обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефектив ної, збиткової діяльності підприємства. А. Г. Семенов д-р екон. наук, академік АЕН України Л. А. Юсипчук м. Запоріжжя ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА СЕМЕНОВ А. Г., ЮСИПЧУК Л. А. 1112014/№1 Висока роль капіталу в економічному розвитку підприєм ства і забезпеченні задоволення інтересів дер- жави, власників і пер соналу визначає його як головний об’єкт фінансового управлін ня підприємством, а забезпе- чення ефективного його використан ня належить до най- більш відповідальних завдань фінансового менеджменту. Капітал підприємства характеризується не тільки своєю 6агатоаспектною сутністю, але й багатоманітніс- тю образів, в яких він виступає. Під загальним поняттям «капітал підприємства» розуміють різноманітні його види, які характеризуються в наш час декількома десят- ками термінів. Усе це потребує необхідної систематиза- ції термінів, що використовуються. Така система тизація, здійснена за найбільш важливими класифікаційними ознаками, представлена на рис. 1. Розглянемо докладніше окремі види капіталу під- приємства, відповідно до представленої систематизації за основними класи фікаційними ознаками: — За належністю підприємству виділяють власний і пози чений види його капіталу: 1) власний капітал характеризує загальну вартість коштів під приємства, що належать йому на правах влас- ності й використо вуються ним для формування визна- ченої частини його активів. Ця частина активів, яка сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства; 2) позичений капітал характеризує залучені для фінансуван ня розвитку підприємства на поворотній основі грошові кошти або інші майнові цінності. Усі фор- ми позиченого капіталу, що використовуються підпри- ємством, являють собою його фінансо ві зобов’язання, які підлягають погашенню в передбачені тер міни. — За цілями використання в складі підприємства можуть бути виділені такі види капіталу: 1) продуктивний; 2) позичковий; 3) спекулятивний. Продуктивний капітал характеризує кошти підпри- ємства, інвестовані в його операційні активи для здій- снення виробни чо-збутової діяльності. Позичковий капітал являє собою ту його частину, яка вико ристовується в процесі інвестування у грошові інструменти (ко роткострокові і довгострокові депозитні вклади в комерційних банках), а також фондові інстру- менти (облігації, депозитні сер тифікати, векселі тощо). Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, яка ви користовується в процесі здійснення спекулятивних (що базу ється на різниці в цінах) фінансових операціях (придбання деривативів із спекулятивною метою тощо). — За формами інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що ви- користовується для формування статутного фонду під- приємства. Інвестування капіталу в цих формах дозво- лено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їх статутних фондів. — За об’єктом інвестування виділяють основні й оборотні види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину капі- талу підпри ємства, яка проінвестована у всі види його необоротних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літера турі). Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка проін вестована підприємством у його оборотні активи: — За формою знаходження у процесі кругообороту, тобто за лежно від стадії загального циклу його круго- обороту, розрізняють капітал підприємства у грошовій, виробничій і товарній формах. — За формами власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство у про- цесі формуван ня його статутного фонду. Такий розподіл капіталу використо вується у процесі класифікації під- приємств за формами влас ності. — За організаційно-правовими формами діяльнос- ті виділя ють такі види капіталу: акціонерний капітал (капітал підпри ємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських під- приємств — товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств тощо) та індивідуаль ний капітал (капітал індивідуальних підприємств — сімейних тощо). — За характером, використання в господарському процесі у практиці фінансового менеджменту виділяють робочий і неро бочий види капіталу. Робочий капітал характеризує ту його частину, яка приймає безпосередню участь у формуванні доходів і забезпеченні опе раційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Неробочий (або «мертвий») капітал характеризує ту його ча стину, яка інвестована в активи, що не прийма- ють безпосеред ньої участі в здійсненні різноманітних видів господарської ді яльності підприємства і форму- ванні його доходів. Прикладом цього виду капіталу є ко- шти підприємства, інвестовані в при міщення та облад- нання, що не використовуються; у виробничі запаси для продукції, знятої з виробництва; в готову продук цію, на Рис. 1. Систематизація видів капіталу підприємства СЕМЕНОВ А. Г., ЮСИПЧУК Л. А. 112 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ яку повністю відсутній попит покупців у зв’язку з втра- тою нею споживчих якостей тощо. — За характером використання власниками виділяють спо живчий і накопичуючий (реінвестуючий) види капіталу. Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживан ня втрачає функції капіталу. Він являє собою дезінвестиції під приємства, що здійснюються з метою споживання (вилучення частини капіталу із необоротних і оборотних активів з метою виплат дивідендів, відсотків, задоволення соціальних потреб пер соналу тощо). Накопичений капітал характеризує різні форми його приро сту в процесі капіталізації прибутку, диві- дендних виплат тощо. — За джерелами залучення розрізняють національ- ний (віт чизняний) та іноземний капітали, інвестовані в підприємство. Рівень ефективності господарської діяльності під- приємства визначається цілеспрямованим формуван- ням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприєм- ства є задо волення потреб у придбанні необхідних акти- вів та оптимізація його структури з позицій забезпечен- ня умов ефективного його використання. З урахуванням цієї мети процес формування капіталу під приємства базується на основі таких принципів (рис. 2). 1. Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства, процес формування обсягу і структури капіталу підпорядкований завданням забез- печення його господарської ді яльності не тільки на по- чатковій стадії функціонування підпри ємства, але і на перспективу. Значення перспективності форму вання капіталу підприємства досягається шляхом включення всіх рахунків, пов’язаних з його формуванням, у бізнес- план про екту створення нового підприємства. 2. Забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу до обсягу формуючих активів підприємства. Загальна потреба в капіта лі підприємства базується на його потребі в оборотних і необорот них активах. Ця загальна потреба в капіталі, який необхідний для ство- рення нового підприємства, включає дві групи витрат: передстартові витрати; стартовий капітал. Передстартові витрати для створення нового під- приємства являють собою відносно невеликі суми фі- нансових коштів, необ хідні для розробки бізнес-плану і фінансування пов’язаних з цим досліджень. Ці витрати носять разовий характер. Стартовий капітал призначений для безпосеред- нього форму вання активів нового підприємства з метою початку його госпо дарської діяльності (подальше наро- щування капіталу розгля дається як форма розширення діяльності підприємства і пов’я зане з формуванням до- даткових фінансових ресурсів). 3. Забезпечення мінімізації витрат для формування капіта лу із різноманітних джерел. Така мінімізація здій- снюється у про цесі управління вартістю капіталу. 4. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при при- пустимому рівні фінансового ризику. 5. Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування. Умови формування високих кінцевих результатів діяльності підприємства значною мірою залежать від структури ка- піталу, що використовується. Структура капіталу являє собою співвідношення власних і по зичених фінансових коштів, які викорис- товуються підприєм ством у процесі своєї господарської діяльності. Структура капіталу, яка використовується підприєм- ством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операцій ної та інвестиційної його діяльності, справ- ляє активний вплив на кінцеві результати цієї діяльнос- ті. Вона впливає на коефіці єнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто на рівень економічної і фінан- сової рентабельності підприємства), визна чає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспромож ності (тобто рівень основних фінансових ризиків), формує спів відношення доходності і ризику у процесі розвитку підприєм ства. В умовах ринкової економіки для підпри- ємств усіх форм власності й організаційно-правового статусу основними джерелами формування фінансового капіталу виступають як власні, так і позикові кошти. Утворення власного капіталу, відбувається за раху- нок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів. До зовнішніх джерел формування власного капіта- лу належать, по перше, кошти, що формуються як за ра- хунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресур- сів у масштабах економічної системи держави (рис. 3). До внутрішніх джерел формування власного капіта- лу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства (рис. 4). Позиковий фінансовий капітал підприємств може також утворюватись за рахунок двох основних груп дже- рел позикових коштів. Зовнішні джерела позичкових коштів складаються з двох підгруп — зовнішні довгострокові й зовнішні ко- роткострокові джерела позикового фінансового капіта- лу (рис. 5). Внутрішні джерела позикових коштів, до яких вхо- дять позикові фінансові ресурси, утворюються за раху- нок відстрочених зовнішніх довгострокових і коротко- строкових зобов’язань (рис. 6). При рішення питання обґрунтування схеми фор- муванням структури капіталу та вибору джерел його, фінансування власник підприємства стикається з про- блемою вибору фінансування свого підприємства. Існує дві основні схеми:Рис. 2. Принципи формування капіталу підприємства СЕМЕНОВ А. Г., ЮСИПЧУК Л. А. 1132014/№1 — забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в достроковому періоді і, відповідно, зниженням ризику банкрутства. Разом із тим, йому властиві і недоліки: — обмеженість обсягу залучення і, в результаті цьо- го, можли востей суттєвого розширення операційної та інвестиційної ді яльності підприємства у періоди спри- ятливої кон’юнктури рин ку і на окремих етапах його життєвого циклу; — висока вартість порівняно з альтернативними позичкови ми джерелами формування капіталу; — невикористана можливість приросту коефіцієн- та рента бельності власного капіталу за рахунок залучен- ня позикових фінансових коштів, оскільки без такого залучення не можливо забезпечити перевищення кое- фіцієнта фінансової рентабель ності діяльності підпри- ємства над економічною. Висновки. 1. Таким чином, підприємство, використовуючи тільки влас ний капітал, має найвищу фінансову стій- кість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але тим самим воно обмежує тем пи свого розвитку (не може забезпечити формування необхід ного додаткового об- сягу активів у періоди сприятливої кон’юнк тури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту при- бутку на вкладений капітал. 2. Позичений капітал характеризується такими по- зитивними особливостями: — достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підпри- ємства, наявності за стави або гарантії поручителя; — забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення активів та зростанням темпів росту обсягу його госпо- дарської діяльності; — більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податково- го щита» (вилучення витрат на його обслуговування із оподатковуваної бази при спла ті податку на прибуток) « — здатністю генерувати приріст фінансової рента- бельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу). 3. Використання позиченого капіталу має також і недоліки: — використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльнос- ті підприємства, ризик зниження фінансової стійкості і Рис. 3. Зовнішні джерела створення власного фінансового капіталу підприємства Рис. 4. Внутрішні джерела створення власного фінансового капіталу Рис. 5. Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємства Рис. 6. Внутрішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємства — Змішане фінансування передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позич- кових коштів, що залучаються у різних пропорціях. — Повне самофінансування передбачає формуван- ня капіталу підприємства виключно за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства. При виборі кожної зі схем необхідно враховувати переваги те недоліки джерел фінансування. Власний капітал характеризується такими осно- вними пози тивними особливостями: — простотою залучення, оскільки рішення, пов’язані із збіль шенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх дже рел його формування) прийма- ються власниками і менеджера ми підприємства без необ- хідності отримання згоди інших гос подарських суб’єктів; — більш високою здатністю генерування прибутку в усіх сфе рах діяльності, оскільки при його використан- ні не потрібно спла чувати позичковий відсоток; СЕМЕНОВ А. Г., ЮСИПЧУК Л. А. 114 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ втрати платоспроможно сті. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позиче- ного капіталу; — активи, спрямовані на рахунок позиченого ка- піталу, гене рують меншу норму прибутку, яка знижу- ється на суму випла ченого позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за бан ківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка за об лігаціями; вексельного відсотка за товарний кредит тощо); — висока залежність вартості позиченого капіталу від коли вань кон’юнктури фінансового ринку. У деяких випадках при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку ви користання раніше отриманих кре- дитів (особливо на довгостро ковій основі) стає підпри- ємству невигідним у зв’язку з наявні стю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів; — складність процедури залучення (особливо у великих розмі рах), оскільки надання кредитних ко- штів залежить від рішен ня інших господарюючих суб’єктів (кредиторів), вимагання, у де яких випад- ках, відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господа рюючих суб’єктів надаються, як правило, на платній основі). 4. Таким чином, підприємство, яке використовує позичений ка пітал, має більш високий фінансовий по- тенціал свого розвитку (за рахунок формування додат- кового обсягу активів) та можли вості приросту фінан- сової рентабельності діяльності, однак ве ликою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (вони зростають в міру збільшення питомої ваги призначених коштів у загальній сумі капіталу, що використовується). Список використаних джерел 1. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ан- софф ; сокр. пер. с англ. ; науч. ред. и авт. предисл. Л. И. Евенко. — М. : Экономика, 1989. — 519 с. 2. Семенов Г. А. Оптимізація структури капіталу підприємства / Г. А. Семенов, А. В. Пелешко // Дер- жава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2010. — № 4. — С. 164–170. 3. Семенов Г. А. Аналіз структури капіталу підпри- ємства / Г. А. Семенов, О. О. Єропутова // Економічний вісник Донбасу, 2007. — № 4 (10). — С. 89–98. Історія питання. Питання про місце і роль держави в організації економічного життя суспільства, у формах і методах регулювання економіки і прояви криз у дер- жавному управлінні економікою є достатньо складними і дискусійними. У недавньому минулому багато політи- ків помилково вважали, що суспільно-економічна фор- мація, яка усунула приватну власність, виключає мож- ливість криз. Серед економістів на пострадянському просторі, які внесли суттєвий вклад у дослідження за цим напря- мом, слід відзначити російських вчених Е. М. Коротко- ва (2000 р.) [1], В. О. Баринова (2002 р.) [2], А. М. Ря- ховську (2005 р.) [3], М. П. Гапоненка (2006 р.) [4]. Виявлення ознак кризи державного управління та шля- хів її подолання присвячено наукові праці вітчизняних вчених В. Б. Авер’янова, Н. Р. Нижника [5], В. І. Луго- вого (1997 р.), В. Д. Бакуменка (2000 р.), А. Д. Черняв- ського (2000 р.), М. М. Якубовського, В. Ф. Беседіна, Т. В. Лебедєвої (2005 р.) [6], І. В. Кривов’язюка (2008 р.) [7], В. Б. Дзюндзюка (2011 р.) [8]. Питання можливості криз державного управління, їх виникнення і подолання потребують подальших до- сліджень. Мета статті. Виявити механізм, ознаки виник- нення та шляхи подолання криз в системі державного управління. Основний матеріал дослідження. У доповіді Всесвіт- нього банку про роль держави в економіці, що змінюєть- ся, визначено її глобальне зростання за останні роки [9]. В Україні реформа системи державного управління та владної організації є основною стратегічною проблемою, що постала перед владою за часів незалежності. Чинна система органів виконавчої влади та місцевого самовряду- вання не відповідає принципам демократії, європейським стандартам і відзначається надмірною централізацією, внутрішньою суперечливістю. Вона стала перешкодою у проведенні соціально-економічних і політичних реформ. Державне управління як спосіб реалізації державної влади означає: 1) право, можливість і спроможність дер- жави через державні органи та посадових осіб здійснювати вплив на відносини й діяльність людей; 2) систему інститу- тів і державних органів, які мають повноваження приймати владні рішення; 3) діяльність окремих осіб, які володіють відповідними владними повноваженнями [1, с. 78]. Сутнісними ознаками державної влади та системи державного управління є легітимність; офіційний ха- рактер; структурованість апарату влади; обов’язковий характер її рішень; можливість скасовувати постанови і рішення недержавних політичних організацій; наявність виключних прав і прав на примусове виконання рішень. Державному управлінню притаманні певні форми і методи діяльності. Розрізняють декілька видів форм Л. С. Ситник д-р екон. наук Т. М. Бервенова м. Донецьк ОЗНАКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КРИЗ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИТНИК Л. С., БЕРВЕНОВА Т. М.

Особливості формування капіталу підприємства

Репозитарії

Схожі ресурси