Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління

У статті наведена характеристика державного управління як способа реалізації державної влади; ознаки, форми і методи, структура механізму державного управління; чинники формування стилю державно- управлінської діяльності. Виділено сутнісні ознаки кризи державного управління, послідовність етапів вин...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Вісник економічної науки України
Datum:	2014
Hauptverfasser:	Ситник, Л.С., Бервенова, Т.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87452
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління / Л.С. Ситник, Т.М. Бервенова // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 114–117. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87452
record_format	dspace
spelling	Ситник, Л.С. Бервенова, Т.М. 2015-10-18T15:03:04Z 2015-10-18T15:03:04Z 2014 Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління / Л.С. Ситник, Т.М. Бервенова // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 114–117. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87452 У статті наведена характеристика державного управління як способа реалізації державної влади; ознаки, форми і методи, структура механізму державного управління; чинники формування стилю державно- управлінської діяльності. Виділено сутнісні ознаки кризи державного управління, послідовність етапів виникнення і загострення криз; типи конфліктів за територіальною складовою, причини революцій, принципи запобігання; шляхи подолання кризи державного управління на тлі здійснення адміністративної реформи. В статье приведены характеристика государственного управления как способа реализации государственной власти; признаки, формы и методы, структура механизма государственного управления; факторы формирования стиля государственно-управленческой деятельности. Выделены сущностные признаки кризиса государственного управления, последовательность этапов возникновения и обострения кризисов; типы конфликтов по территориальной составляющей, причины революций, принципы предотвращения; пути преодоления кризиса государственного управления на фоне осуществления административной реформы. The paper characterizes government administration as a way to implement the state power; signs, forms and methods, structure of the mechanism of government administration; factors of formation of the style of the government-admin- istration activity. The authors distinguish essential signs of the crisis in the government administration, the sequence of stages of crises emergence and aggravation; types of conflicts on the territorial component, reasons for revolutions, principles of overcoming; the ways of overcoming the crisis in the government administration on the background of the administration reform. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління Признаки возникновения и пути преодоления кризисов в системе государственного управления Signs of a crisis and ways of its overcoming in the system of government administration Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління
spellingShingle	Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління Ситник, Л.С. Бервенова, Т.М. Наукові статті
title_short	Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління
title_full	Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління
title_fullStr	Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління
title_full_unstemmed	Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління
title_sort	ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління
author	Ситник, Л.С. Бервенова, Т.М.
author_facet	Ситник, Л.С. Бервенова, Т.М.
topic	Наукові статті
topic_facet	Наукові статті
publishDate	2014
language	Ukrainian
container_title	Вісник економічної науки України
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
format	Article
title_alt	Признаки возникновения и пути преодоления кризисов в системе государственного управления Signs of a crisis and ways of its overcoming in the system of government administration
description	У статті наведена характеристика державного управління як способа реалізації державної влади; ознаки, форми і методи, структура механізму державного управління; чинники формування стилю державно- управлінської діяльності. Виділено сутнісні ознаки кризи державного управління, послідовність етапів виникнення і загострення криз; типи конфліктів за територіальною складовою, причини революцій, принципи запобігання; шляхи подолання кризи державного управління на тлі здійснення адміністративної реформи. В статье приведены характеристика государственного управления как способа реализации государственной власти; признаки, формы и методы, структура механизма государственного управления; факторы формирования стиля государственно-управленческой деятельности. Выделены сущностные признаки кризиса государственного управления, последовательность этапов возникновения и обострения кризисов; типы конфликтов по территориальной составляющей, причины революций, принципы предотвращения; пути преодоления кризиса государственного управления на фоне осуществления административной реформы. The paper characterizes government administration as a way to implement the state power; signs, forms and methods, structure of the mechanism of government administration; factors of formation of the style of the government-admin- istration activity. The authors distinguish essential signs of the crisis in the government administration, the sequence of stages of crises emergence and aggravation; types of conflicts on the territorial component, reasons for revolutions, principles of overcoming; the ways of overcoming the crisis in the government administration on the background of the administration reform.
issn	1729-7206
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87452
citation_txt	Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління / Л.С. Ситник, Т.М. Бервенова // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 114–117. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT sitnikls oznakiviniknennâtašlâhipodolannâkrizvsistemíderžavnogoupravlínnâ AT bervenovatm oznakiviniknennâtašlâhipodolannâkrizvsistemíderžavnogoupravlínnâ AT sitnikls priznakivozniknoveniâiputipreodoleniâkrizisovvsistemegosudarstvennogoupravleniâ AT bervenovatm priznakivozniknoveniâiputipreodoleniâkrizisovvsistemegosudarstvennogoupravleniâ AT sitnikls signsofacrisisandwaysofitsovercominginthesystemofgovernmentadministration AT bervenovatm signsofacrisisandwaysofitsovercominginthesystemofgovernmentadministration
first_indexed	2025-11-25T09:40:30Z
last_indexed	2025-11-25T09:40:30Z
_version_	1850511714154446848
fulltext	114 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ втрати платоспроможно сті. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позиче- ного капіталу; — активи, спрямовані на рахунок позиченого ка- піталу, гене рують меншу норму прибутку, яка знижу- ється на суму випла ченого позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за бан ківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка за об лігаціями; вексельного відсотка за товарний кредит тощо); — висока залежність вартості позиченого капіталу від коли вань кон’юнктури фінансового ринку. У деяких випадках при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку ви користання раніше отриманих кре- дитів (особливо на довгостро ковій основі) стає підпри- ємству невигідним у зв’язку з наявні стю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів; — складність процедури залучення (особливо у великих розмі рах), оскільки надання кредитних ко- штів залежить від рішен ня інших господарюючих суб’єктів (кредиторів), вимагання, у де яких випад- ках, відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господа рюючих суб’єктів надаються, як правило, на платній основі). 4. Таким чином, підприємство, яке використовує позичений ка пітал, має більш високий фінансовий по- тенціал свого розвитку (за рахунок формування додат- кового обсягу активів) та можли вості приросту фінан- сової рентабельності діяльності, однак ве ликою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (вони зростають в міру збільшення питомої ваги призначених коштів у загальній сумі капіталу, що використовується). Список використаних джерел 1. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ан- софф ; сокр. пер. с англ. ; науч. ред. и авт. предисл. Л. И. Евенко. — М. : Экономика, 1989. — 519 с. 2. Семенов Г. А. Оптимізація структури капіталу підприємства / Г. А. Семенов, А. В. Пелешко // Дер- жава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2010. — № 4. — С. 164–170. 3. Семенов Г. А. Аналіз структури капіталу підпри- ємства / Г. А. Семенов, О. О. Єропутова // Економічний вісник Донбасу, 2007. — № 4 (10). — С. 89–98. Історія питання. Питання про місце і роль держави в організації економічного життя суспільства, у формах і методах регулювання економіки і прояви криз у дер- жавному управлінні економікою є достатньо складними і дискусійними. У недавньому минулому багато політи- ків помилково вважали, що суспільно-економічна фор- мація, яка усунула приватну власність, виключає мож- ливість криз. Серед економістів на пострадянському просторі, які внесли суттєвий вклад у дослідження за цим напря- мом, слід відзначити російських вчених Е. М. Коротко- ва (2000 р.) [1], В. О. Баринова (2002 р.) [2], А. М. Ря- ховську (2005 р.) [3], М. П. Гапоненка (2006 р.) [4]. Виявлення ознак кризи державного управління та шля- хів її подолання присвячено наукові праці вітчизняних вчених В. Б. Авер’янова, Н. Р. Нижника [5], В. І. Луго- вого (1997 р.), В. Д. Бакуменка (2000 р.), А. Д. Черняв- ського (2000 р.), М. М. Якубовського, В. Ф. Беседіна, Т. В. Лебедєвої (2005 р.) [6], І. В. Кривов’язюка (2008 р.) [7], В. Б. Дзюндзюка (2011 р.) [8]. Питання можливості криз державного управління, їх виникнення і подолання потребують подальших до- сліджень. Мета статті. Виявити механізм, ознаки виник- нення та шляхи подолання криз в системі державного управління. Основний матеріал дослідження. У доповіді Всесвіт- нього банку про роль держави в економіці, що змінюєть- ся, визначено її глобальне зростання за останні роки [9]. В Україні реформа системи державного управління та владної організації є основною стратегічною проблемою, що постала перед владою за часів незалежності. Чинна система органів виконавчої влади та місцевого самовряду- вання не відповідає принципам демократії, європейським стандартам і відзначається надмірною централізацією, внутрішньою суперечливістю. Вона стала перешкодою у проведенні соціально-економічних і політичних реформ. Державне управління як спосіб реалізації державної влади означає: 1) право, можливість і спроможність дер- жави через державні органи та посадових осіб здійснювати вплив на відносини й діяльність людей; 2) систему інститу- тів і державних органів, які мають повноваження приймати владні рішення; 3) діяльність окремих осіб, які володіють відповідними владними повноваженнями [1, с. 78]. Сутнісними ознаками державної влади та системи державного управління є легітимність; офіційний ха- рактер; структурованість апарату влади; обов’язковий характер її рішень; можливість скасовувати постанови і рішення недержавних політичних організацій; наявність виключних прав і прав на примусове виконання рішень. Державному управлінню притаманні певні форми і методи діяльності. Розрізняють декілька видів форм Л. С. Ситник д-р екон. наук Т. М. Бервенова м. Донецьк ОЗНАКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КРИЗ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИТНИК Л. С., БЕРВЕНОВА Т. М. 1152014/№1 управлінської діяльності, уніфікованих за зовнішніми ознаками: встановлення і застосування норм права; ор- ганізаційне регламентування внутрішньої роботи апа- рату органів влади; позаапаратна організаційна діяль- ність; матеріально-технічне забезпечення. Саме форми позаапаратної організаційної діяльності (інспектуван- ня, проведення службових нарад, семінарів, засідань; анкетування керованих об’єктів, громадян з метою вра- хування громадської думки та коригування управлін- ської діяльності; надання практичної допомоги) забез- печують демократичність стилю взаємодії з керованими об’єктами. Серед методів управління, як сукупності універсаль- них та спеціальних способів і прийомів, які застосовують- ся органами влади при здійсненні функцій державного управління, виділяють такі групи: правового регулюван- ня, організаційно-розпорядчі (адміністративні), еконо- мічні, соціально-політичні, соціально-психологічні та морально-етичні. Превалювання методів правового регу- лювання і розпорядчого впливу призводить до жорстких організаційно-економічних відносин між керуючою та керованою підсистемами, що порушує демократизм від- носин між керівниками і підлеглими, обмежує свободу керованих об’єктів при прийнятті управлінських рішень. В умовах розвитку демократії слід надавати перевагу тим методам, що визначають простір для самостійних дій об’єктів в межах наданих повноважень. Форми управлінської взаємодії з керованими об’єктами залежать від обраного стилю та методів управ- ління. Вплив чинників на стиль державно-управлінської діяльності відповідних рівнів зображено в табл. 1. Реалізація державної влади відбувається за допо- могою відповідних управлінських механізмів, що через спеціальні засоби забезпечують здійснення регулюючого впливу органів влади на соціально-економічні системи різних рівнів і створюють умови для своєчасного та ефек- тивного розв’язання наявних у цій сфері суперечностей. Найбільші суперечності у системі державного управління пов’язані з тим, що на регіональному та ра- йонному рівнях одночасно і стосовно одних й тих самих об’єктів (соціально-економічних територіальних комп- лексів) управління здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, діяльність яких спрямована на реалізацію інтересів держави і конкрет- них територіальних громад. Структура механізму державного управління має такий вигляд (рис. 1). Стан системи державного управління залежить від того, як здійснюється практичне управління суспільни- ми процесами і забезпечення розвитку суспільства, на- скільки державна влада в процесі її реалізації враховує та втілює у життя інтереси громадян країни. Кризами прийнято називати перш за все ситуації у сфері економіки. Особливе місце в науці про суспіль- ство відіграє соціальна криза, яка може стати стимулом соціального розвитку. Сутнісними ознаками кризи державного управлін- ня можна визначити такі: а) загострення економічних і соціальних конфліктів, що набувають яскраво виражений політичний характер; б) неспроможність державної влади керувати роз- ростаючими в суспільстві конфліктами і регулювати со- ціально-економічні процеси та відносини традиційни- ми методами; С т и л ь д е р ж а в н о -у п р а в л ін с ь к о ї д ія л ь н о с т і н а р ів н і за га л ь н о д е р ж а в н о м у Чинники формування стилю державно-управлінської діяльності масштабність та складність завдань перед вищими органа- ми управління державою; політичний режим; рівень розвитку продуктивних сил країни; взаємовідносини між владою і громадянами, дотримання прав і свобод людини; імідж країни на міжнародному рівні; ступінь координованості роботи усіх гілок влади; національна свідомість та патріотизм громадян ↓ ↑ о р га н із а ц ій н о м у специфіка діяльності органів державного управління; правова регламентація державно-управлінської діяльнос- ті; організаційна культура в окремій державно-управлінській структурі ↓ ↑ ін д и в ід у а л ь н о м у законодавчо встановлені норми поведінки службовців; індивідуальні особливості службовця, природжені здат- ності; виховання, компетентність, комунікативність; досвідченість; управлінський стиль більш високого рівня керівництва; ціннісна орієнтація Таблиця 1 Чинники формування стилю державно-управлінської діяльності Елемен- ти меха- нізму Учасники відносин Ц е н т р а л ь н і О В В Р е гі о н а л ь н і О В В Т е р и т о р іа л ь н і о р га н и Ц О В В М іс ц е в і о р га н и Д В В О р га н и м іс ц е в о го с а м о в р я д у в а н н я Га л у зе в і ус т а н о в и С п о ж и в а ч і п о с л у г З а ц ік а в л е н і о р га н із а ц ії Цілі Упорядкування та підвищення результативності еко- номічної діяльності суб’єктів ринку, забезпечення гідних умов життєдіяльності громадян України Принци- пи Зафіксовані в установчих документах Функції Зафіксовані в установчих до- кументах фактичні Методи впливу на про- цес Правові, організаційні, економічні, соціально- психологічні На- дання послуг Спо- живання послуг Безпо- середня участь Техно- логії та техніч ні засоби Засоби зв’язку, комп’ютерна техніка тощо Інфор- мація Висхідна, низхідна Рис. 1. Узагальнена схема структури механізму державного управління СИТНИК Л. С., БЕРВЕНОВА Т. М. 116 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ в) розбалансованість структурно-функціональної системи управління й політичних інститутів влади, роз- рив конструктивних взаємозв’язків із зовнішнім серед- овищем, крах легітимності державної влади, напруже- ний стан суспільства, що може призвести до політичної катастрофи [1, с. 79]. Процес виникнення і загострення кризи держав- ного управління дозволяє виділити певну послідовність подій та наслідків. Спочатку при невиконанні державною владою програми розвитку суспільства скорочується соціальна база і довіра до неї, виникають конфліктні осередки в різних сферах суспільного життя, які можуть виконува- ти як корегуючу, стабілізуючу роль, так і дестабілізуючу, що поглиблює кризу. Зовнішньо всі конфлікти набува- ють форму політичного протистояння. Далі перебіг конфліктних ситуацій загострюється, і вони сягають такого рівня, за яким вони не можуть бути вирішеними шляхом компромісів. Настає розлад меха- нізмів діяльності державної влади, суспільних інститу- тів, невідповідність структур, форм і методів управління новому співвідношенню сил та інтересів, соціально- економічним умовам, що змінілись. Потім настає втрата владними органами керуючого впливу на суспільні процеси, відбувається розпад чин- них політичних структур, тобто загальносистемна криза управління. Провал соціально-економічних реформ в Україні, неспроможність системи державної влади до самоорга- нізації та виконання соціальних функцій призвели до критичної точки, після якої структурно-функціональна криза переросла в загальносистемну. В основі більшості конфліктів лежать територіальні суперечності. За територіальною складовою можна ви- окремити такі види конфліктів (на прикладі колишньо- го Радянського Союзу): 1) у зв’язку з претензіями на територію сусіднього народу (Абхазія); 2) викликані колишніми депортаціями і повернен- ням на вже заселену рідну територію (Крим, Інгушетія, Чечня); 3) між пануючою на території нацією та етнічними меншостями (Абхазія, Крим, Естонія); 4) в основі яких історична суперечка про прина- лежність території (Нагорний Карабах); 5) в основі яких неправові, свавільні перетворення адміністративних територій, зміни кордонів цих терито- рій (Південна Осетія); 6) викликані прагненням зберегти свою держав- ність хоч би на частині державної території при наяв- ності політичних рішень про приєднання решти тери- торії до сусідньої держави (Придністров’я). В Україні спостерігається щось більш ніж криза. Це злам корумпованої системи державної влади, керова- ний хаос. Ситуація є унікальною, яка не має аналогів ні в минулому, ні з зарубіжною практикою. Головною загрозою політичної стабільності і гро- мадянського миру в Україні, як і в інших країнах, є по- літичні революції — основні важелі зміни політичного устрою і провладного режиму. Причинами революції можуть бути: 1) загальне прагнення до кращого життя і переваж- ному положенню; 2) боротьба за владу і політичне представництво між політичними групуваннями або партіями; 3) зарозумілість, що виходить за всі можливі межі, жадібність правителів, що примушує людей виступати проти них; 4) зосередження в руках однієї особи або групи осіб такої влади, яка викликає побоювання, що ці особи мо- жуть встановити олігархію чи монархію; 5) спроби розпалювання революції з боку осіб, які скоїли злодіяння або помилки, з метою приховування таких, а також з боку людей, які побоюються агресії і намагаються випередити своїх ворогів. Головна причина політичних революцій — праг- нення до рівності. «Прагнення до рівності — писав Дж. Лаки на початку 80-х, — корениться у свідомості природженої цінності кожного індивідуума, незалежно від статі, раси та інших характеристик….» [10]. Юридичне рішення конфлікту може не ста- ти його соціальним рішенням ні в об’єктивному, ні в суб’єктивному плані, оскільки на думку І. Сабо, воно не знімає соціальної напруженості [11]. Не тільки потрясіння примушують до реформ, але і реформи супроводжуються соціальними вибухами. Тому при аналізі причин революції важливо здійсню- вати їх соціальну «профілактику» через розробку способу збереження еволюційного шляху розвитку суспільства. Відомий американський соціолог Ч. Мерріам сформу- лював «елементи виживання» для будь-якої держави: зна- ння соціального складу влади; збалансованість політичної винагороди; помірність; правильне планування і керівни- цтво; збалансованість між справедливістю і порядком [12]. Політологи виділили сім принципів запобігання революції: 1. Якщо знати причини, що руйнують встановле- ний устрій, можна визначити і шляхи його збереження. 2. В усіх розумно упорядкованих системах влади мають дотримуватися закону, особливо у дрібницях. 3. Кожна держава має регулювати своє функціону- вання за допомогою закону таким чином, щоб уникати зловживань з боку посадових осіб. 4. Якщо правлячий клас є численним, то доцільні різні демократичні інститути. Наприклад, обмеження строку перебування на посаді. 5. Правителі повинні приймати заходи у випадку початку змін, але не слід покладатися на політичні ме- ханізми, вигадані для обману народу. 6. Правителі мають бути вільними від хибних ам- біцій, зберігати у своєму середовищі та у спілкуванні з іншими людьми дух рівності. 7. Державний і суспільний устрій зберігається, коли його потенційні руйнівники знаходяться на віддаленні, але в окремих випадках їхня близкість є сприятливою через те, що стимулює уряд до підтримки належного по- рядку справ [12, с. 88–89]. Основними шляхами подолання кризи державного управління доцільно вважати належне правове забезпечен- ня діяльності органів державної влади та їх дії в межах чин- ного законодавства, наявність виконання норм політично- го права, проведення реформ, зокрема адміністративної, яка саме спрямована на модернізацію, оптимізацію і де- партизацію державної служби. Реформування державного управління має два ключових аспекти: чітке визначення і збереження притаманних саме державі функцій та переда- чу решти функцій іншим суб’єктам суспільно-економічної СИТНИК Л. С., БЕРВЕНОВА Т. М. 1172014/№1 діяльності; запровадження сучасних стандартів реалізації державної влади (демократичність, відкритість, верховен- ство права, професійність, підзвітність органів державного управління судовим органам та вищим адміністраціям, не- упередженість, продуктивність у використанні державних ресурсів та ефективність впровадження державної полі- тики). Запровадження системи громадського контролю за функціонуванням сфери державного управління має забез- печити прозорість процесу підготовки і ухвалення рішень в органах державного управління, щоб держава працювала на суспільство, на потреби і інтереси громадян, а не навпаки. Список викристаних джерел 1. Антикризисное управление : учебник / под ред. Э. М. Короткова. — М. : Инфра-М, 2000. — С. 74–100. 2. Баринов В. А. Антикризисное управление : учеб- ное пособие / В. А. Баринов. — М. : ИД ФБК-Пресс, 2002. — С. 13–100. 3. Зарубежная практика антикризисного управле- ния : учеб. пособие / под ред. А. Н. Ряховской. — М. : Магистр; ИНФРА-М, 2000. — С. 134–173. 4. Орехов В. И. Антикризисное управление : учеб. пособие / В. И. Орехов, К. В. Балдин, Н. П. Гапонен- ко. — М. : ИНФРА-М, 2008. — С. 139–167. 5. Державна Виконавча влада в Україні: формуван- ня та функціонування : зб. наук. пр. / кол. авт. : наук. кер. Н. Р. Нижник. — К. : Вид-во УАДУ, 2000. — 224 с. 6. Державне регулювання економіки України: методологія, напрями, тенденції, проблеми / за ред. М. М. Якубовського. — К. : НДЕІ Міністерства еконо- міки України, 2005. — 410 с. 7. Кривов’язюк І. В. Антикризове управління підприємством : навч. посібник для студентів ВНЗ / І. В. Кривов’язюк. — К. : Кондор, 2008. — С. 225–226. 8. Дзюндзюк В. Б. Публічне адміністрування в Україні : навч. посіб. / В. Б. Дзюндзюк, Н. М. Мель- тюхова, Н. В. Фоміцька ; за заг. ред. В. В. Корженка, Н. М. Мельтюхової. — Х. : Вид-во Хар. РІ НАДУ «Ма- гістр», 2011. — 306 с. 9. Государство в меняющемся мире // Вопросы эко- номики. — 1997. — № 7. — С. 3–34. 10. Lakey G. Stratrgy of a Living Revalition / G. Lakey. — Paries, 1982. — P. 7, 20. 11. Сабо И. Основы теории права / И. Сабо ; пер. с англ. — М. : Прогресс, 1974. — С. 138. 12. Технология политической власти: зарубежный опыт. Кн. дайджест / В. Н. Иванов, В. И. Патрушев, И. В. Молодых. — К. : Вища шк., 1994. — С. 89. Постановка проблеми. Ефективна діяльність суб’єктів господарювання — це одна із основних функцій управ- ління вищого керівництва. Аналіз діяльності підпри- ємства, як правило ґрунтується на оцінці різних показ- ників його роботи. Тому вибір підсумкових показників, здатних відобразити ефективність роботи підприємства в повній мірі, та вибір методики розрахунку цих показ- ників — одне з найактуальніших питань, яке постає пе- ред власниками та менеджерами вищої ланки управлін- ня підприємств. Мета дослідження. Метою статті є систематизація, згрупування показників роботи суб’єкта господарю- вання та виділення основних підходів до розрахунку показників ефективності діяльності суб’єкта господа- рювання. Аналіз останніх досліджень. Питанням ефектив- ності діяльності підприємства займалися такі вчені як Б. Є. Грабовецький, А. В. Іваніна, І. В. Коваль- чук, Ю. І. Кременська, Ю. Г. Левченко, Г. А. Оганян, В. О. Паламарчук, А. П. Румянцев, Н. А. Шекмар та інші. Виклад основного матеріалу. Фактично визна- чення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефек- тивність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результа- ти. Звідси для отримання об’єктивної оцінки ефектив- ності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу отримати ті чи інші резуль- тати. Процес виробництва здійснюється через поєд- нання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан під- приємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логіч- но взяти оцінку всіх зазначених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів [5]. Результати роботи підприємства аналізують за по- казниками, що характеризують сторони його діяльнос- ті, їх вибір залежить від мети аналізу [7, c. 211]. Формування системи показників ефективності господарської діяльності підприємства має: А. Ткаченко м. Дніпропетровськ Ю. Філіпська м. Запоріжжя СУЧАСНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ ТКАЧЕНКО А., ФІЛІПСЬКА Ю.

Ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління

Institution

Ähnliche Einträge