Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади)

На основі розкриття ролі та місця Науково-дослідного економічного інституту (НДЕІ) колишнього Держплану України в управлінні народним господарства розкрито роль та місце вітчизняної економічної науки в науково-методичному забезпеченні державного впливу на соціально-економічний розвиток держави та ре...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник економічної науки України
Дата:	2014
Автори:	Столяров, В.Ф., Шинкарюк, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87459
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 113–126. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859611636229210112
author	Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В.
author_facet	Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В.
citation_txt	Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 113–126. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник економічної науки України
description	На основі розкриття ролі та місця Науково-дослідного економічного інституту (НДЕІ) колишнього Держплану України в управлінні народним господарства розкрито роль та місце вітчизняної економічної науки в науково-методичному забезпеченні державного впливу на соціально-економічний розвиток держави та регіонів, обґрунтовано доцільність створення ДННУ «Академія економічного управління». Визначені напрями та завдання діяльності Академії щодо формування науково-освітянського забезпечення механізму державного управління «життям по-новому». На основе раскрытия роли и места Научно-исследовательского экономического института (НИЭИ) бывшего Госплана Украины в управлении народным хозяйством раскрыта роль и место отечественной экономической науки в научно-методическом обеспечении государственного воздействия на социально-экономическое развитие государства и регионов, обоснована целесообразность создания ГУНУ «Академия экономического управления». Определены направления и задачи деятельности Академии по формированию научно-образовательного обеспечения механизма государственного управления«жизнь по-новому». On the basis of the disclosure of the role and place of the Research Economic Institute (INAH) of the former State Planning Commity of Ukraine the role and place of national economic science in the scientific and methodological support of state influence on the socio-economic development of the state and regions, the expediency of the creation of the mode of "Academy of Economic Management" is disclosed. The directions and objectives of the Academy on the formation of scientific and educational governance provision which may be called "life in a new way."
first_indexed	2025-11-28T13:09:58Z
format	Article
fulltext	СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 2014/№3 113 изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2013. — ХХХ, 634 с. 5. Логистика / Б.А. Аникин [и др.]; под ред. Б.А. Аникина, Т.А. Родкиной. — М.: ТК Велби, Изд- во Проспект, 2007. — 408 с. 6. Скоробогатова Т.Н. Трактовка термина «по- ток» в аспекте логистического управления движением туристов / Т.Н. Скоробогатова // Учёные записки ТНУ имени Вернадского. — Серия «Экономика и управление». — 2013. — Т. 26 (65). — № 2. — С. 132- 138. 7. Каменева Е. Реализация логистических под- ходов в сфере услуг / Е. Каменева, Т. Крылова // РИСК. — 2013. — № 4. — С. 25-28. 8. Скоробогатова Т.Н. Логистические системы в сервисе: монография / Т.Н. Скоробогатова. — Сим- ферополь: Доля, 2007. — 416 с. 9. Скоробогатова Т.Н. Сервисная логистика в рекреационном секторе: монография / Т.Н. Скоробо- гатова. — Симферополь: ДИАЙПИ, 2010. — 403 с. 10. Скоробогатова Т.Н. К вопросу о структуре потоков в сервисной логистике / Т.Н. Скоробогатова // РИСК. — 2013. — № 4. — С. 29-32. В. Ф. Столяров академік АЕН України м. Чернівці О. В. Шинкарюк докторант м. Київ НАУКОВО-ОСВІТЯНСЬКЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ «ЖИТТЯМ ПО-НОВОМУ» (в умовах децентралізації влади)1 Наша країна — Єдина родина Актуальність проблеми. Розробка механізму дер- жавного управління «життям по-новому» на основі впровадження системи ППБ (Прогнозування, Про- грамування, Бюджетування) людського розвитку в соціально-економічних планах регіонів та країни в цілому передбачає формування відповідного науково- освітянського та кадрового забезпечення механізму державного управління на загальнонаціональному та регіональному рівнях. Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» на осно- ві системи ППБ людського розвитку на загальнона- ціональному та регіональному рівнях повинно вклю- чати визначення: - по-перше, Головного Науково-дослідного ін- ституту (Головного НДІ) соціально-економічного профілю, який безпосередньо було б підпорядковано Уряду та Національній Академії Наук України (НАНУ), з повноваженнями координації пошукових і прикладних науково-дослідних робіт в сфері діяльно- сті Інститутів Відділення економіки НАНУ та планом впровадження їх результатів в відповідних міністерст- вах, відомствах і комітетах системи державного управління, відповідальних за розробку і реалізацію Національної та Регіональних програм людського розвитку; - по-друге, базового (обов’язкового та неподіль- ного) фінансування Головного НДІ та регіональних наукових центрів Відділення економіки НАНУ щодо розробки і реалізації Національної та Регіональних програм людського розвитку за окремими захищени- ми статтями державного та місцевих бюджетів − бю- джетними запитами, обґрунтованими Головним НДІ та схваленими Кабінетом Міністрів України (крім фінансування за процедурами державних закупівель, інших науково-дослідних робіт за вітчизняними та міжнародними грантами, а також виконання госпроз- рахункової тематики); - по-третє, створення магістратури, аспірантури і докторантури в Головному НДІ за науковими спеці- альностями 08.00.03 «Економіка та управління націо- нальним господарством», 08.00.08 «Гроші, фінанси та кредит», 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регі- ональна економіка» з відривом і без відриву від виро- бництва з метою підготовки кадрів для Головного високопродуктивною НДІ, регіональних наукових центрів Відділення економіки НАНУ, а також для міністерств, відомств, комітетів і регіональних держа- вних адміністрацій в координації з підготовкою на- укових кадрів за спеціальністю 08.02.00 «Механізми регулювання економіки» (08.02.02 «Економіка та управління науково-технічним прогресом», 08.02.03 «Організація управління, планування і регулювання економікою») в Національній Академії державного управління при Президентові України (м. Київ) та її регіональних інститутах в м. Харків, м. Дніпропет- ровськ, м. Львів, м. Одеса; - по-четверте, створення в Головному НДІ та в регіональних наукових центрах Відділення економіки НАНУ Інститутів безперервної освіти (другої вищої освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації) управлінських та економічних кадрів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також фахівців Центрів наданнях адміністративних послуг; __________________________________________ 1 В порядку поставки проблеми. Продовження. Дивись початок Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Провідні складові ме- ханізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) //Вісник економічної науки Укра- їни. — Донецьк, 2014. — № 2. — С. 131-140. СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 114 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ - по-п’яте, введення до складу регіональних на- укових центрів Відділення економіки НАНУ провід- них університетів гуманітарного та інноваційно- технологічного профілю кожного регіону України з виконанням спільних науково-дослідних робіт, магі- стерських та дисертаційних досліджень з проблем науково-методичного забезпечення розробки і реалі- зації Регіональних програм людського розвитку. Наукові надбання. Науково-дослідного економі- чного інституту Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи (ДННУ) «Академія фінансового управління» Міні- стерства фінансів України, Приватного вищого на- вчального закладу «Буковинський університет», Ін- ституту природної економіки ім. В.І. Вернадського та Інституту фізичної економіки ім. С.А. Подолинського за роки незалежності нашої держави дозволяють уза- гальнити рекомендації та пропозиції щодо форму- вання науково-освітянського та кадрового забезпе- чення функцій, процедур і процесів державного управління «життям по-новому». Постановка завдання. Метою статті є обґрунту- вання необхідності створення на базі Науково- дослідного економічного інституту (НДЕІ) Міністер- ства економічного розвитку і торгівлі України Дер- жавної навчально-наукової установи (ДННУ) «Ака- демія економічного управління» у складі Відділення економіки Національної академії наук України та безпосередньо підпорядкованій Кабінету Міністрів України (за аналогом створеної на базі Науково- дослідного фінансового інституту Міністерства фі- нансів України ДННУ «Академія фінансового управ- ління», яка має подвійне підпорядкування — крім вказаного міністерства, ще й Відділенню економіки НАНУ). ДННУ «Академія економічного управління» в змозі буде здійснювати: 1. Впровадження, удосконалення та розвиток діючого, розробленого Інститутами Відділення еко- номіки НАНУ, науково-методичного забезпечення формування Національної та Регіональних програм людського розвитку в системі довго-, середньо- та короткострокових Прогнозів, Програм і Планів соці- ально-економічного розвитку держави на національ- ному та регіональних рівнях. 2. Моніторинг виконання Національної та Регі- ональних програм людського розвитку за адміністра- тивно-територіальним устроєм держави з рекоменда- ціями прикладної тематики магістерських та дисерта- ційних досліджень. 3. Обґрунтування пропозицій щодо проведення подальших наукових розробок системи економіко- статистичних показників, соціальних норм, нормати- вів і стандартів людського розвитку їх еталонних зна- чень для кожного регіону та для держави в цілому. Виклад основного матеріалу. Науково-дослідний економічний інститут (НДЕІ) було засновано у бере- зні 1961 року, як головну в Україні та серед союзних республік колишнього СРСР наукову установу в сфе- рі методології територіального планування комплекс- ного економічного і соціального розвитку республіки та її регіонів. В канун свого 30-річчя на початок 90-х років минулого століття науковий потенціал НДЕІ склада- ли два академіка Академії наук України, 20 докторів наук, понад 100 кандидатів наук. В НДЕІ діяла Спе- ціалізована вчена рада з захисту кандидатських і док- торських дисертацій за науковими спеціальностями 08.00.05 «Економіка, планування, організація управ- ління народним господарством та його галузями», 08.00.21 «Економіка, планування, організація управ- ління промисловістю та її галузями», 08.00.08 «Ефек- тивність капітальних вкладень та економіка науково- технічного прогресу». Саме завдяки цьому Інститут розробив Концеп- цію і Програму переходу України до ринкової еконо- міки, яка була схвалена Верховною Радою в жовтні 1990 року [1]. Відповідно до Основних положень Концепції і Програми було змінено структуру Інсти- туту, а його провідні науковці пройшли стажування у США, Данії, Англії, Швеції і Німеччині. Друкуючи власні збірники наукових праць (кожне з шести від- ділень НДЕІ друкувало збірник з тематики, що дослі- джувалась), та здійснюючи випуск міжвідомчого збі- рника «Організація та планування галузей народного господарства», НДЕІ започаткував видання республі- канського науково-прикладного журналу «Акціонер». В 1990 році НДЕІ виступив ініціатором і провів Установчий з’їзд щодо створення міжреспублікансь- кої Асоціації вчених та спеціалістів з проблем форму- вання територіальних паливно-енергетичних балан- сів, енергетичних комплексів та міжрегіональних енергетичних зв’язків (АСОПЕК). Одночасно з цим Україну було прийнято до Світової енергетичної Ради і започатковано вивчення порядку приєднання рес- публіки до Європейської енергетичної хартії. Після прийняття Декларації про державний су- веренітет України НДЕІ розробив Основні напрями економічної політики держави в умовах незалежності, які були затверджені Верховною Радою у жовтні 1991 року [2]. При виборі моделі ринкової економіки фахівці НДЕІ, крім досвіду США та Великобританії, опановували досягнення Японії та Тайваню в держа- вному регулюванні ринкових відносин (завдяки роз- робці комплексних планів національного розвитку) у контексті відродження етичних норм і моральних принципів збереження та розвитку людського потен- ціалу в Україні. Разом з Комісією з питань економічної реформи та управління народним господарством Верховної Ради України (Голова комісії − Володимир Мефоді- йович Пилипчук,академік Академії економічних наук України) було проведено дві українсько-японські наукові конференції та одна — з Тайванем (з Інститу- тами економіки цих країн, які очолювались Перши- ми заступниками міністрів профільних міністерств, а Перший заступник міністра економіки України Л.В. Мінін відвідав Тайвань). Відбувся обмін окремими складовими науково- методичного забезпеченням державного управління економікою країн. НДЕІ презентував Систему моде- лей індикативного планування соціально-економіч- ного розвитку України, яка за дорученням Кабінету Міністрів України була ним розроблена в координації з Інститутом економіки та Інститутом кібернетики Академії наук України. Керівниками Уряду та Верховної ради України й відповідних профільних міністерств була обрана анг- ло-саксонська модель ринкової економіки, а НДЕІ, виходячи з основних положень Концепції та Програ- ми переходу України до ринкової економіки, ініціа- тивно розробив проект функціональної структури Міністерства економіки України та завдань її науко- во-методичного забезпечення результатами власних наукових досліджень. Були визначені пріоритети та графіки підготовки проектів Законів України для Верховної ради України щодо становлення та розвит- ку ринкових відносин. СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 2014/№3 115 В НДЕІ була створена первинна організація «Народного руху України», який виступив ініціато- ром спільного проведення науково-практичних кон- ференцій в м. Львів та м. Київ з проблем виходу на- родного господарства з глибокої кризи економіки і суспільства в умовах впровадження ринкових відно- син. В 1991-1992 роках керівництво НДЕІ прийняло участь у роботі Консультативного комітету глав уря- дів колишніх союзних республік м. Талін (Естонія),в тому числі з презентацією доповіді Прем’єр- міністром України В.П. Фокіним стосовно першого етапу введення власної національної валюти — купо- но-карбованців — та його ініціативи щодо активізації діяльності Українсько-естонського товариства друж- би. В.П. Фокін доручив НДЕІ здійснити інвентариза- цію аналогічних товариств дружби з іншими респуб- ліками — незалежними державами, виходячи з того, що Інститут розташований в м. Києві на Бульварі Дружби Народів, б. 28. В цих роках НДЕІ разом з Кабінетом Міністрів України створили Українсько-австрійський форум «Київ-Відень» і Українсько-німецькій форум «Київ- Мюнхен» та організували співпрацю з Інститутом науки і культури ім. Шиллера, заснованого відомим американським економістом Ліндоном Ларушем, з офісами в м. Вісбаден і м. Дюссельдорф (Німеччина) та м. Вашингтон (США). У 1992-1993 рр. на базі наукового потенціалу НДЕІ було створено Державну економічну раду Ка- бінету Міністрів України (В.П. Фокін, О.С. Емелья- нов) [1,2] та Комісію Президента України з питань науки (О.С. Емельянов, В.І. Тараба) [3]. Інститут був наділений повноваженнями щодо організації прове- дення та визначення переможців перших чотирьох конкурсів Державного Фонду Фундаментальних Дос- ліджень (ДФФД) з «Соціально-економічних проблем» (1993-1997 рр.). На початку 90-х років минулого століття в НДЕІ Мінекономіки України діяв Центр перепідготовки економічних та управлінських кадрів (М.О. Скором- нюк), який був створений Кабінетом Міністрів Укра- їни на базі Курсів підвищення кваліфікації при Го- ловному НДІ інформації і обчислювальних центрів (ГНДІІОЦ) Держплану України. В Центрі підвищува- ли кваліфікацію та проходили перепідготовку фахівці планово-економічних служб та фінансових управлінь адміністративних областей, районів і міст, а також центральних економічних міністерств і відомств. В 1993 році Центр перепідготовки управлінських і еко- номічних кадрів НДЕІ організував підвищення ква- ліфікації провідних спеціалістів міністерств і відом- ств, областей і районів, великих об’єднань в Німець- кій Академії Менеджменту (м. Целлє, Нижня Саксо- нія). В 1992 році на базі свого структурного підрозді- лу «Відділення фінансово-кредитної та цінової полі- тики» НДЕІ, до складу якого увійшов Український філіал союзного науково-дослідного інституту цін по вул. Михайлівській, 14, виступив ініціатором ство- рення майбутнього Науково-дослідного фінансового Інституту (НДФІ) Міністерства фінансів України. На першому етапі його створення НДЕІ була додатково виділено 17 посад наукових працівників з річним обсягом фінансування 1 млн крб. В 1993 році на дру- гому етапі створення НДФІ його наукові відділи були розташовані на виробничих площах НДЕІ. При цьому відділ кадрів, бухгалтерія, плановий відділ, бібліотечний фонд та комунальне забезпечення були спільними. НДЕІ Мінекономіки України був одним з ініціа- торів створення Академії інженерних наук України (1992 р.) і Академії економічних наук України (1993 р.), Спілки орендарів та підприємців України (С.М.Правденко, В.М.Хмельовський), Спілки неза- лежних підприємців (О.С.Ємельянов), а також здій- снював організаційно-методичне забезпечення діяль- ності Спілки економістів (Г.К. Дзись, І.К. Бондарь) та Союзу промисловців та підприємців України (А.К. Мінченко). В 1993 році НДЕІ зініціював створення Центру реконструкції і розвитку економіки України (ЦРРЕУ) безпосередньо при Кабінеті Міністрів України з регі- ональними відділеннями в кожній адміністративній області та м. Севастополь. В 1993-1996 рр. ЦРРЕ України здійснював моделювання макроекономічно- го, галузевого та регіонального розвитку народного господарства, розробку навчально-методичного ком- плексу «Основи державного управління народним господарством в умовах ринкової економіки» та фор- мування Програми виробничо-технологічної коопе- рації українських підприємств з підприємствами кра- їн-членів СНД з рекомендаціями по розвитку імпор- тозаміщення вітчизняними виробниками, а також Програми розвитку експортного потенціалу України. В 1995 році ЦРРЕ України разом з Інститутом науки і культури ім. Шиллера провели конференцію за уча- стю Ліндона Ларуша. Розробляючи разом з своїми відділеннями в ре- гіонах інвестиційні паспорти адміністративних облас- тей для забезпечення комплексності їх соціально- економічного розвитку, ЦРРЕ України орієнтував Кабінет Міністрів України на створення та розвиток власного єдиного народногосподарського комплексу держави (В.С. Найдьонов, В.П. Кузьменко). В 1996 році з ініціативи Р.В. Шпека (в той час голови Національного агентства з реконструкції та розвитку) ЦРРЕ України був ліквідований розпоря- дженням Прем’єр-міністра України П.І. Лазаренка, а його приміщення по вул. Михайлівській, 14 в м. Ки- єві було надано представникам Міжнародної програ- ми TASIS. В 1993 році після попереднього узгодження з Прем’єр-міністром України Л.Д. Кучмою НДЕІ та Головний НДІ інформації та обчислювальних центрів провели спільне засідання Вчених рад стосовно ство- рення на базі обох інститутів Академії економічних досліджень безпосередньо підпорядкованої Уряду України через групу радників Прем’єр-міністра Укра- їни (Чайка). Основною метою діяльності Академії економіч- них досліджень передбачалась розробка в координації з Інститутами Відділення економіки НАНУ цілісної соціально-економічної політики України та стратегій її реалізації в Прогнозах, Програмах і Планах соціа- льно-економічного розвитку держави та регіонів на довго-, середньо- та короткострокові періоди. Виходячи з досвіду фахівців НДЕІ в розробці Декретів Уряду по державному регулюванню ринко- вих відносин та узагальнення пропозицій підпри- ємств і об’єднань, міністерств і відомств, адміністра- тивних областей і районів до Основних напрямів економічного і соціального розвитку держави (на 10 років), до проектів п’ятирічних планів розвитку народного господарства України, а також узагаль- нення економічних розділів програм партій, рухів і незалежних кандидатів в народні депутати України, передбачалось в Академії економічних досліджень проведення системного аналізу та вартісних оцінок результативності і ефективності проектів постанов СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 116 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Уряду та указів Президента України стосовно страте- гічного управління народним господарством та про- гнозуванням соціально-економічних наслідків їх реа- лізації. Особливу увагу в Академії економічних дослі- джень планувалось зосередити на підготовці кадрів вищої кваліфікації, які б після виконання пошукових науково-дослідних робіт (НДР) та захисту кандидат- ських й докторських дисертацій, переходили на робо- ту в центральні та обласні органи виконавчої влади, в міністерства та відомства соціально-економічного профілю. Згодом ця ідея була реалізована шляхом створення Інституту вищої кваліфікації у складі Ки- ївського національного торгівельно-економічного університету Міністерства освіти і науки України (В.Ф. Столяров, А.А. Мазаракі). На той час склалась парадоксальна ситуація з невідповідністю професійної підготовки кадрів безпо- середньо в центральному апараті Міністерства еко- номіки України професійному рівню фахівців вказа- них підвідомчих Інститутів, а також кадровому забез- печенню Українського інституту науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ) Держплану України (М.М. Єрмошенко), який мав власні розро- бки науко-методичного забезпечення ринкових пере- творень і на сьогодні підпорядковується Державному агентству з питань науки, інновацій та інформатиза- ції України. Міністерство економіки України наукові розро- бки НДЕІ використовувало тільки фрагментально для виконання окремих доручень Кабінету Міністрів України. Формування цілісної соціально-економічної політики держави та її реалізація в комплексних пла- нах розвитку регіонів не відбувалась. В умовах пере- ходу до ринкової економіки перепідготовка управлін- ських та економічних кадрів для різних рівнів держа- вного управління народним господарством уповіль- нилась. В 1991—1992 рр. в процесі реорганізації Держ- плану України в Державний комітет України з еко- номіки, а потім в Міністерство економіки України до складу підвідомчих організацій жодного разу не були включені НДЕІ, ГНДІІОЦ та УкрІНТЕІ, а також не були проведені спільні засідання Вчених рад Інститу- тів та Колегій Міністерства з питань вибору напрямів науково-прикладних досліджень та впровадження їх результатів. Це спонукало появу Звернення фахівців НДЕІ до Президента України. Шановний Леоніде Макаровичу! Ми, вчені-економісти, які підтримали Вас при об- ранні Президентом України, занепокоєні кризовим ста- ном економіки, різким падінням рівня життя народу, звертаємося до Вас з метою привернути увагу до про- блем економічної науки. Невідповідне науковому потенціалу місце вітчиз- няної економічної науки у реформах, відчужене став- лення до вчених, їх наукових розробок і пропозицій ви- кликає потребу в докорінних змінах цього становища. Передовіра вирішення питань економічної політики, механізмів її реалізації іноземним експертам різних шкіл і рівнів кваліфікації, соціально-економічні перет- ворення без варіантних розрахунків і регіональних екс- периментів, відсутність передбачення негативних нас- лідків зводять нанівець радикальні, на перший погляд, реформи. На попередніх виборах до Верховної Ради України наводилися дані про досягнення економіки України в Європі й світі, оптимістично оцінювались перспективи переходу до ринку. Саме вітчизняна наука забезпечува- ла передові позиції в економіці, освіті и культурі. Нині, в період глибокої кризи економіки і суспіль- ства, слово учених-економістів повинно звучати силь- ніше гасел політиканів і популістів, програм наслідува- чів і дилетантів. Реорганізація економічної науки, яка відбувається (створення на сумнівних засадах центрів, спілок і поряд з цим руйнування сталих наукових коле- ктивів, як НДЕІ Мінекономіки України), веде до розпо- рошення наукових сил, втрати комплексного підходу в обґрунтуванні державної економічної політики. Науково-дослідний економічний інститут Міні- стерства економіки України в 1993 році розробив для Кабінету міністрів України проекти: «Концепція дер- жавного плану соціально-економічного розвитку Укра- їни на 1994 рік», «Основні напрями регіональної еконо- мічної політики в Україні», «Програма створення дер- жавного регістру населення України», «Концепція роз- витку паливно-енергетичного комплексу України до 2010 року». Створена двосекторна модель економіки, яка забезпечує взаємодію підприємств різних форм вла- сності в інтересах держави і народу. Спеціалісти НДЕІ активно працюють з комісіями Верховної Ради України і апаратом Президента. Досвід нашої роботи в останні роки виявив неви- рішеність питань організації, планування і фінансу- вання економічної Науки в Україні, впровадження наукових розробок. Дослідження не забезпечуються сучасною матеріально-технічною базою, отримання статистичної інформації вимагає великих коштів (включаючи валюту), як і періодика, і література. Принизлива оплата праці вчених. Прагнучи зберегти і сформувати національний науковий потенціал України, її регіонів, пропонуємо створити Національну Академію економічних дослі- джень як систему діючих наукових установ. Головни- ми завданнями якої повніші стати наукове забезпе- чення загальнодержавних програм, планів комплексно- го економічного і соціального розвитку регіонів, підго- товка наукових кадрів вищої кваліфікації. Академія координувала б дослідження інститутів та центрів економічних міністерств і областей. НДЕІ більше 30 років веде науково-методичну роботу по узгоджен- ню макроекономічних та регіональних проблем, дослі- джує проблематику, що входить у сферу діяльності понад 20 міністерств і комітетів, проводить перепід- готовку управлінських і економічних кадрів. Надходять пропозиції щодо створення філій НДЕІ по групах обла- стей. Інститут може взяти на себе функції основного закладу у створенні Академії. У період виборів до Верховної Ради України зрос- тає значення економічної науки у формуванні нового економічного мислення. Це забезпечить зворотний зв’язок соціально-економічних перетворень із свідомою участю трудових колективів і широких верств насе- лення. Вважаємо за необхідне проводити об’єктивний аналіз і висвітлення економічних розділів програм пар- тій, рухів і незалежних кандидатів, щоб сприяти роз- витку демократії в Україні. Доцільно також зробити наукове узагальнення пропозицій по розвитку і реформу- ванню економіки для реалізації цілісної соціально- економічної політики. Учена рада і колектив Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 2014/№3 117 Крім, вказаних у Звернені, НДЕІ підгодовував цілу низку інших Прогнозів та проектів загальнодер- жавних програм, серед яких Урядом України була прийнята та затверджена «Державна програма розви- тку лісогосподарського комплексу України на період до 2010 року». Одночасно з офіційним направленням Звернен- ня до Адміністрації Президента України, воно було надруковано в газеті «Хрещатик» (газета Київської міської ради) 19 січня 1994 року. Саме в цей день директор НДЕІ, д.е.н., професор, академік Академії інженерних наук України, академік Академії еконо- мічних наук України, Віце-Президент АСОПЕК В.Ф. Столяров був зареєстрований кандидатом в народні депутати України по Печерському виборчому округу №11 м. Києва (вибори відбулися 27 березня 1994 ро- ку), а 21 січня 1994 року — звільнений Міністром економіки України Р.В. Шпеком з займаної посади («в зв’язку з реорганізацією структури Інституту»). Пройшовши на протязі 1972-1990 рр. шлях від аспіранта стаціонару, завідуючого сектором, завідую- чого відділом, заступника директора з наукової робо- ти до директора НДЕІ і, будучи членом Бюро Відді- лення економіки АН України,членом Колегії Мініс- терства економіки України, членом Комісії Прези- дента України з питань науки, членом Держеконом- ради Кабінету Міністрів України, науковим керівни- ком та відповідальним виконавцем цілого ряду зага- льнодержавних програм В.Ф. Столяров, будучи заре- єстрованим кандидатом в народні депутати України, був позбавлений можливостей проведення передви- борчої роботи в Печерському районі м. Києва від імені свого колективу. На той час керівництво Мінекономіки України, як альтернативу, висунуло свого співробітника д.е.н., проф. Б.Я. Панасюка в якості кандидата в народні депутата України по Печерському виборчому округу № 11 м. Києва, а статтю В.Ф. Столярова в газеті «Демократична Україна» від 1 лютого 1994 року (№10) «Без дефіциту чи без керма і вітрил?» та його інтерв’ю в газеті «Голос України» від 11 лютого 1994 року (№27) «Може, наші вчені нетямущі, або чи потрібний Україні Інститут економіки?» вимагало обговорити на засіданні Вченої ради НДЕІ з наступ- ним спростуванням їх змісту в засобах масової ін- формації. Але після Революції гідності в Україні (листопад 2013-лютий 2014 рр.) об’єктивно необхідно та й доці- льно було б переосмислити Уряду та Президенту України пропозиції НДЕІ та 20-річну практику його взаємовідносин з Міністерством економічного розви- тку та торгівлі України й прийняти принципово нові рішення щодо ролі вітчизняної економічної науки в сучасних умовах та на перспективу. Згаяний шанс переходу в Україні до державного управління на науковій основі або точніше до науко- вого управління українським суспільством можна надолужити, завдяки переходу до розробки і реаліза- ції Національної та Регіональних програм людського розвитку Інститутами Відділення економіки НАНУ (включаючи НДЕІ) та його регіональними відділен- нями, центральними і регіональними органами вла- ди1. 1 В порядку поставки проблеми. Продовження. Дивись поча- ток Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Провідні складові механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралі- зації влади) //Вісник економічної науки України. – Донецьк, 2014. – № 2. – С. 131-140. Можна з впевненістю констатувати наступне: 21-річний науковий стаж В.Ф. Столярова в НДЕІ дозволив сформулювати в його пропозиціях щодо створення Академії економічних досліджень у 1993- 1994 роках, а на сучасному етапі — Академії економі- чного управління (2015 р.) — акумульована колектив- на думка науковців та фахівців НДЕІ, їх професійні передбачення. Ось деякі висновки про соціально-економічний стан українського суспільства та пропозиції щодо його покращення, які знайшли своє відображення в передвиборчій програмі представника НДЕІ. 1994 рік — Міжнародний рік сім’ї. В основу світогляду українського народу повер- нути етичні норми та моральні принципи відроджен- ня та розвитку людського потенціалу. Визначити сис- тему національних цінностей. Державну увагу молодим сім’ям! Створити умови для сім’ї та жінок, гідних Європейської держави. Києву − статус міста, що постраждало від ядер- ної катастрофи. Звернення до ветеранів війни та праці. Ви відстояли свободу та незалежність нашої віт- чизни! Ви підняли з руїн народне господарство країни. Ви створили міцну індустріальну державу! А на сьогодні Ви − обездолені та жебраки. Вас принижують за Вашу історичну пам’ять. Україні — достойне місце серед держав — пере- можниць у Другій Світовій війні! У світі домагатися розгляду питання про введен- ня України кандидатом у постійні члени Ради безпе- ки ООН (при розширенні цього органу), як країни, що значно постраждала в роки війни, гонки озбро- єння і трагедії Чорнобиля. Хто знищує минуле — той не має майбутнього! Звернення до молоді. Хижацькій перехід до ринку зруйнував економі- ку, позбавив народ світогляду, викликав масове зне- вір’я. Молодь штовхають у прірву безробіття, безду- ховності, наркоманії. Необхідно зберегти і збагатити культурну спад- щину українського народу. Прискорити розвиток освіти, науки і охорони здоров’я. Молодь — майбутнє держави. Звернення до військових службовців та курсантів. Україна століття знаходиться в центрі геополіти- чних інтересів багатьох держав. Будівництво незале- жної держави підтверджує це наочно: зруйнована економіка, знищена армія, мільйони людей за межею бідності. Монетаристи негласно запустили програми, які підірвали фінансову систему, розірвали виробни- чо- технологічні зв’язки з країнами-членами СНД, поляризували суспільство. Громадяни України вба- чають в Армії гаранта суверенітету держави. НЕОБХІДНО: Армії — сучасну техніку; курсантам — військову і професійну освіту; військовослужбовцям — умови для сімей; звільненим в запас — заслужену пенсію або кваліфіковану роботу. Звернення до науковців, творчої інтелігенції. Зберегти та збагатити інтелектуальний потенціал українського народу. Розвивати міжнародні зв’язки освіти і науки. СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 118 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Створити систему управління державою, еконо- мікою і суспільством на основі досягнень вітчизняної та світової науки. Вихід з кризи. В економіці поєднати взаємодію підприємств рі- зних форм власності в інтересах держави і народу з допомогою двосекторної моделі (сектор державного управління та неплановий), розробленої в Науково- дослідному економічному інституті Міністерства еко- номіки України. Забезпечити працездатних продуктивною робо- тою, широко використовуючи перекваліфікацію. По- збавити роботи теоретиків безробіття! Владу − народу! Завершити розподіл влади — створити Консти- туційний суд. В основу Конституції України закласти принцип: Президент України — глава держави; Прем’єр-міністр − глава всієї виконавчої влади; Вер- ховна Рада України — законодавчий орган з контро- льними функціями. Розробити чіткий механізм позбавлення посади Президента України. Контрольні функції Верховної Ради України здійснювати гласно. Прийняти закон про відкликання депутатів усіх рангів. В регламенті роботи Верховної Ради України пе- редбачати консультації депутатів з групами виборців перед важливим голосуванням. Вирішальний крок до влади народу в Україні — свідома участь у виборах. Експертно-аналітичний огляд викладених ви- сновків та цільових установок передвиборчої програ- ми представника колективу НДЕІ засвідчує високий рівень їх професійних передбачень, насамперед, в сфері розподілу влади на протязі усіх років укріплен- ня незалежності нашої держави. А от постановка пи- тання щодо членства України у складі Ради Безпеки ООН керівниками уряду та держави з’явилася тільки в 2013 році (хоча це могло відбутися в канун 50-річчя ООН, якби у підготовці виступу Президенту України на цьому ювілеї приймали участь відповідні фахівці Академії економічних досліджень). Більшість цих висновків та установок набули ще більшої актуальності в сучасних умовах. Особливої уваги в передвиборчій програмі пред- ставника НДЕЇ заслуговує наступний коментар щодо створеної в Інституті двосекторної моделі управління економікою України, яка включає механізм узго- дження загальнонаціональних, галузевих, територіа- льних і індивідуальних відтворювальних процесів (В.Ф. Столяров, В.М. Ільїн, В.С. Федоренко, В.П. Кривобороденко). На сьогодні така модель діє в еко- номіці Китаю. В цій моделі перший — державний сектор еко- номіки, включає підприємства різних форм власності з державним контролем усіх відтворювальних проце- сів, завдяки розробці і реалізації Прогнозів, Програм і Планів соціально-економічного розвитку адмініст- ративних областей і районів, міст, сіл і селищ та дер- жави в цілому. Перший сектор моделі нетотожній тільки державній власності, а передбачає впрова- дження елементів державно-приватного партнерства на основі принципів соціальної відповідальності. Другий — неплановий сектор економіки моделі державного управління національною економікою включає підприємства, фірми, організації та підпри- ємців, діяльність яких в умовах розгортання ринко- вих відносин по виробництву товарів та наданню по- слуг не регламентуються вказаними Прогнозами, Програми і Планами. Тобто це сектор вільного підп- риємництва. Завдяки такому методологічному підходу до мо- делювання державного управління національною економікою забезпечувався послідовний еволюцій- ний перехід від адміністративно-командної системи планового управління до державного регулювання процесами соціально-економічного розвитку в умо- вах ринкових відносин. А пропорційність секторів моделі змішаної економіки («державного» та «вільно- го підприємництва») змінювались б послідовно, син- хронно з розвитком ринкових відносин, забезпечую- чи цілісність, самоорганізацію та стійкість націона- льного господарства як органічної єдності складових національної соціально-економічної системи. Розробка двосекторної державно-ринкової моде- лі економіки в умовах переходу народного господарс- тва України до ринкових відносин базувалось на ре- зультатах пошукових досліджень працівника ГНДІІОЦ, а потім НДЕІ к.е.н. Володимира Микола- йовича Ільїна, монографія якого «Економічні основи теорії суспільного розвитку» була підписана до друку в жовтні 1992 року у видавництві «Либідь» при Київ- ському державному університеті Т.Г. Шевченка, а сигнальний примірник монографії був отриманий в лютому 1993 року. Теоретико-прикладна доробка мо- делі відбулась за результатами третього конкурсу ДФФД України 1996 року з підготовкою до друку другого видання у квітні 1999 року [4]. Було б доцільно в ДННУ «Академія економічно- го управління» використати розвинуті положення двосекторної моделі економіки для формування ме- ханізму державного управління «життям по-новому»: - визнання тотожностей багатоукладності влас- ності структурі державного сектору національної еко- номіки; - доповнення цілеспрямованості (зовнішнього впливу державного регулятора) національної еконо- міки її прагненням до досягнення поставлених цілей (внутрішня властивість національного господарства); - державного впливу переважно на зону науко- во-технічного потенціалу першого сектору моделі; - розробка диференційованої системи соціаль- них нормативів; - трансформація пріоритетів соціально-еконо- мічного розвитку в державні замовлення; - комплексна побудова національної економіки у сукупності Матриці економічної щільності (харак- теризує розподіл суспільної праці в економічному просторі з вірогідностями, які визначають щільність цього розподілу) та державних регуляторів; - забезпечення розподілу повноважень Центру і місцевої влади як основи узгодження розвитку усієї національної економіки з розвитком її територіаль- них господарств; - визначення сфери інновацій і планування під- готовки необхідних спеціалістів (наукових і практич- них), їх раціональному розміщенню згідно соціальних нормативів живої праці по території та інше. Прискорене впровадження в Україні англо- саксонської моделі «шок без терапії» при переході від планової до ринкової економіки призвело до руйну- вання, насамперед, виробничого потенціалу народно- го господарства та матеріально-технічної бази укладу життя українського народу, в першу чергу, об’єктів соціально-культурної сфери, і як результат − духов- ного устрою усіх верств українського суспільства. СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 2014/№3 119 Можна припустити, що в Україні дійсно запро- ваджено та продовжує реалізовуватися геополітичний сценарій формування «золотого мільярда» людства на Землі. В перші роки впровадження ринкових відно- син вітчизняна економічна наука була виключена з процедур підготовки й прийняття загальнодержавних рішень по стратегічному управлінню національною економікою з використанням елементів плановості. Революція Гідності в Україні зорієнтувала суспі- льство на необхідність гносеологічного аналізу та синтезу духовних, ідейно-цінностних складових влас- ної соціально-культурної природи українського наро- ду з кращими досягненнями людства. Фундаментальною основою механізму державно- го управління «життям по-новому» стають органічні складові національної системи цінностей українсько- го суспільства та сучасні уявлення про напрями ста- лого розвитку людства («Мудрість природи»), які, в свою чергу, базуються на філософсько-світоглядних ідеях всесвітньовідомих українців Сергія Андрійовича Подолинського та Володимира Івановича Вернадсь- кого1. Тобто формування в Україні системи державно- го управління «життям по-новому» на основі викори- стання положень Концепції людського розвитку стає планетарною місією нашої країни. Здійснити її стає можливим тільки після перегляду ролі та місця вітчи- зняної економічної науки в розвитку українського суспільства. На сьогодні − це створення Державної науково- навчальної установи (ДННУ) «Академія економічного управління» на базі НДЕІ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у складі Відділення еко- номіки НАНУ і підпорядкованій безпосередньо Кабі- нету Міністрів України. Академія економічного управління повинна мати не тільки план НДР, а й план впровадження результатів НДР, виконаних Ін- ститутами Відділення економіки НАНУ, а також ре- комендацій за результатами магістерських, кандидат- ських і докторських досліджень навчальних закладів і наукових установ Міністерства освіти і науки Укра- їни в соціальній сфері, виходячи з завдань Націона- льної та регіональних програм людського розвитку. Наукові розробки і рекомендації ДННУ «Акаде- мія економічного управління» повинні бути обов’яз- ковими складовими проектів Прогнозів, Програм і Планів соціально-економічного розвитку регіонів та держави, проектів державного та місцевих бюджетів, проектів Національної і Регіональних програм люд- ського розвитку, цільові установки та пріоритети яких повинні стати підґрунтям формування Послан- ня Президента України до Верховної ради України та Планів діяльності Кабінету Міністрів України. Ініціатива НДЕІ щодо створення в 1993-1994 рр. Академії економічних досліджень стало поштовхом щодо створення Державної навчально-наукової уста- нови (ДННУ) «Інститут економіки та прогнозуван- ня», безпосередньо підпорядкованої Кабінету Мініст- рів України на першому етапі (Постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.1997 р № 772 «Про ство- рення Інституту економічного прогнозування»), а потім і Національної академії наук України (Поста- нова Президії НАН України від 05.09.1997 р № 298). Подвійне підпорядкування цього наукового за- кладу забезпечило стабільність його керівного та нау- 1 Продовження. Дивись початок Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Провідні складові механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) //Вісник економічної науки України. – Донецьк, 2014. – № 2. – С. 131-140. кового складу в 1997-2014 рр. (академік В.М. Геєць, чл.-кор. А.А. Гриценко, чл.-кор. А.І. Даніленко), на- прямів власних наукових досліджень і наукових шкіл, динаміки підготовки кадрів вищої наукової спеціалі- зації у порівнянні з призначенням в 1994-2009 рр. шести директорів НДЕІ, підпорядкованого тільки Мінекономіки України, — В.Ф. Бесєдін (1994- 1997 рр.), В.І. Науменко (1997-2003 рр.), В.М. Лич (2003-2004 рр.), В.А. Онищенко (2004-2007 рр.), О.І. Розенфельд (2007-2009 рр.), І.Г. Манцуров (з 2009 рр.). Зміни уряду та міністрів Міністерства еко- номіки України були ще більш динамічними. Запущений на початку 1994 року Міністерством економіки України «механізм підкорення» підвідом- чого Інституту, який мав свій імідж і провідні позиції у світі, безумовно стримував процеси поновлення власного наукового потенціалу вищої кваліфікації, збереження сталих наукових шкіл та розвитку перс- пективних наукових напрямів досліджень, об’єктивно необхідних Україні. До елементів «механізму підко- рення» можна віднести і факти передачі будівлі НДЕІ на баланс Мінекономіки України (нелегітимний на- каз від 30.05.2007 р. № 156) та затвердження у Статуті НДЕІ положення, згідно з яким науково-методичне керівництво Інститутом здійснює Мінекономрозвитку та торгівлі України (наказ від 15.03.2013 р. № 252). Непорозуміння в майнових взаємовідносинах НДЕІ та Міністерства економіки України почалися з вересня 1993 р., коли за дорученням міністра дирек- тору Інституту в тижневий термін необхідно було відселити 60 працівників Інституту проблем інфор- мації (ГНДІІОЦ) в робочі кімнати НДЕІ у зв’язку з розміщенням 6 відділів міністерства в приміщеннях на 3 поверсі по бульвару Дружби Народів, 28. Підписані керівництвом міністерства у подаль- шому накази щодо переселення працівників мініс- терства в приміщення НДЕІ не погоджувалися з ке- рівництвом Інституту як балансоутримувача (земель- на ділянка, проект будівництва та капітальні вкла- дення в минулому виділялися тільки під діяльність наукового закладу). Таке зневажливе, протизаконне, панське ставлення до підпорядкованої відомчої науки спостерігалося не тільки в діяльності цього міністерс- тва. Це було поштовхом на знищення власної відом- чої та галузевої економічної науки в Україні. Навіть якщо вона займала в світі провідні позиції та була патріотично налаштованою. Доцільним, з погляду керівництва НДЕІ, було б завершення будівництва будівлі Держпостачу України в районі метро «Лівобережна» і переселення туди ни- ні розкиданого по багатьох місцях Мінекономрозвит- ку та торгівлі України. В минулому, як би було створено Академію еко- номічних досліджень на базі НДЕІ колишнього Держплану України (підпорядкованого безпосередньо Кабінету Міністрів України та включеного до складу Відділення економіки НАНУ) і наділення її керівни- цтва повноваженнями (правами і відповідальністю) щодо оцінки соціально-економічних наслідків при- йняття постанов Уряду та Указів Президента України деякі з них були б суттєво доопрацьовані або б взага- лі не були прийняті (за аналогією наукової оцінки соціально-економічних наслідків прийняття Законів України Верховною Радою України спеціалізованим підрозділом апарата Верховної Ради України — Го- ловним науково-експертним управлінням, працівни- ками якого при його створенні стали фахівці НДЕІ, як і працівниками Ради національної безпеки і обо- рони України). СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 120 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Наукова експертиза проектів державних рішень була започаткована в Україні в 1992 році Економіч- ною колегією Державної Думи України, сформованої на базі Державної економічної ради Кабінету Мініст- рів України під головуванням Олександра Сергійови- ча Ємельянова. На жаль, проведення кваліфікованої незалежної експертизи проектів указів і постанов, законодавчих актів і нормативних документів тривало трохи більше ніж півроку [2]. На сьогодні Головне науково-експертне управ- ління − один із ключових структурних підрозділів у складі апарату Верховної Ради України [5]. Основним завданням управління є проведення наукової експер- тизи законопроектів, зокрема, на предмети: − оцінки їх концептуального рівня; − правової, економічної, соціальної доцільності прийняття закону; − відповідності Конституції України; − відповідності міжнародним договорам України; − відповідності сучасному рівню наукових знань, принципам і засадам державної політики; − прогнозування наслідків їх прийняття. Слід відмітити що таке гасло передвиборчої про- грами представника НДЕІ по вибору народних депу- татів 1994 р. як «Створити умови для сім’ї і жінок, гідних для Європейської держави» було реалізовано у 1995-2001 рр. при проведені Міжнародних форумів з бізнесу, інвестицій та приватизації «Україна та Євро- пейський Союз разом у 21 століття»: 1995 р. − Відень (Австрія); 1996 р. — Ялта (АР Крим); 1998 р. — Хьстон (США); 2000 р. — Рим (Італія), Гановер (Ні- меччина), Відень (Австрія), Дубай (ОАЕ); 2001 р. — Мюнхен (Німеччина), Париж (Франція), Лондон (Великобританія) ), Дубай (ОАЕ) [6-8]. Представник НДЕІ, будучи фахівцем в підготовці інвестиційних проектів за методологією UNIDO (організація ООН з промислових інвестицій), був першим заступником керівника Робочої групи з організації цих форумів. Наприклад, зневажливе та поверхневе ставлення до рекомендацій та пропозицій вітчизняної економі- чної науки центральними органами влади відбулося при підготовці проекту Указу Президента України «Про структурну перебудову вугільної промисловості України», який був прийнятий 7 лютого 1996 року № 116/96 (за підписом Л.Д. Кучми) [9]. Представник НДЕІ підготував об’єктивну оцінку майбутніх соціа- льно-економічних наслідків прийняття цього указу і направив їх в Мінвуглепром України та юридичний відділ Адміністрації Президента України. Але перева- га була віддана рекомендаціям іноземного експерта — Ласло Ловея, винагорода якому за консультування щодо реорганізації вугільної промисловості дорівню- вала річному фонду заробітної плати центрального апарату Державного казначейства України (могла бути використана на фінансування НДЕІ). Основними принциповими зауваженнями щодо проекту зазначеного Указу були: − по-перше, не була забезпечена концептуально- змістовна послідовність прийняття державних рішень щодо стратегічного управління вугільною промисло- вості, які містились в Комплексній програмі соціаль- но-економічного розвитку Донбасу (розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.1992 р. № 603-р) та в Програмі розвитку вугільної промисловості України та її соціальної сфери до 2005 року (Прото- кол спільної колегії Мінекономіки України та Держ- вуглепрому України від 23.02.1993 р. №4/5); − по-друге, не врахована доцільність здійснення процесів акціонування, корпоратизації та приватиза- ції вугільних шахт, збагачувальних фабрик та об’єктів виробничої інфраструктури (насамперед, рудо- ремонтних заводів та вантажно-транспортних підпри- ємств) як цілісного виробничо-технологічного май- нового комплексу з видобутку та переробки вугілля з використанням орендної форми експлуатації шахта- ми забійного обладнання (за досвідом діяльності ву- гільних комбінатів); − по-третє, неделеговані повноваження щодо за- криття збиткових державних підприємств — шахт або розрізів та працевлаштування звільнених шахтарів безпосередньо на місцях — до керівництва цілісними майновими комплексами; − по-четверте, не відокремлення та передача об’єктів соціальної інфраструктури підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, до комунальної власності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а навпаки, − створення спільних акціонерних това- риств для їх надійного використання та розвитку (ак- ціонерами моли б бути представники бізнесу інших територій держави або навіть інших країн); − по-п’яте, запровадження рентних платежів за вугілля, диференційованих в залежності від гірничо- геологічних умов вугільних родовищ, без вдоскона- лення внутрішньогалузевого ціноутворення та механі- змів надання державної фінансової підтримки вугіль- ної промисловості; − по-шосте, відсутність взагалі навіть згадки про науково-дослідні та проектно-конструкторські уста- нови та організації вугільної галузі. Тобто, не тільки в наказах Міністерства еконо- міки України 1991-1992 рр. щодо свого реформуван- ня, але й в стисло розглянутому Указі Президента України щодо реформування вугільної промисловос- ті 1996 року Інститути вітчизняної економічної та галузевої науки залишались поза увагою держави. На сьогодні доцільно принципово по-новому визначити їх роль і місце щодо підготовки та реалізації держав- них рішень з реформування національної економіки, з створення механізму державного управління «жит- тям по-новому» . Практична реалізація стисло розглянутого Указу Президента України від 7 лютого 1996 року стане в майбутньому об’єктом спеціального розслідування шкоди, заподіяної Україні з боку іноземних консуль- тантів, а також так званих фахівців та експертів з мі- жнародних фінансових фондів та організацій. Саме допущені методологічні помилки в зв’язку з відсутністю наукової експертизи проекту цього Ука- зу вимусили прийняття в 2004 року нового Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності управління вугільної галузі та її розвит- ку» (від 06.07.2004 р. №752/2004) [10]. В преамбулі нового Указу Президенту України державне рішення по стратегічному управлінню вугі- льною галуззю орієнтовано, з одного боку, на ство- рення цілісного комплексу з видобутку та переробки вугілля для забезпечення економічної безпеки держа- ви, а з іншого боку, − проведення єдиної організа- ційно-технічної, інноваційно-інвестиційної та фінан- сово-економічної політики в галузі. В Указі Президента України від 6 липня 2004 року вперше (у порівнянні з Указом 1996 року) дору- чено Кабінету Міністрів України визначити перелік науково-дослідних та проектно-конструкторських установ і організацій галузі, які (або частку майна яких) доцільно зберегти у державній власності для забезпечення енергетичної безпеки держави. А от доручення Кабінету Міністрів України щодо визна- чення переліку прибуткових та потенційно прибутко- СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 2014/№3 121 вих підприємств вугільної галузі (вугледобувні та вуг- лепереробні підприємства), які (або частку майна яких) доцільно зберегти у державній власності, а се- ред них ті, для розвитку яких необхідно залучити не- державні інвестиції і які можуть бути приватизовані та ті, які доцільно передати в оренду їх трудовим ко- лективам, провокує наступне запитання. А чому не навпаки, в умовах державно-приватного партнерства, шахти та збагачувальні фабрики, до яких доцільно залучити недержавні інвестиції, не передати в оренду їх працівникам? Указом Президента України від 6 липня 2004 року (за підписом Л.Д. Кучми) Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити до 1 липня 2006 року в установленому порядку, по-перше, ліквідацію збиткових підприємств вугільної галузі, що перебу- вають у державній власності; і, по-друге, завершення передачі об’єктів соціальної інфраструктури підпри- ємств вугільної галузі, насамперед житлового фонду, з державної до комунальної власності або їх привати- зацію. Крім того, доручалось Уряду України здійсни- ти в тримісячний строк заходи щодо створення в установленому порядку Національної компанії «Ву- гілля України» з визначенням механізму акціонуван- ня в її діяльності (Державне підприємство «Вугілля України» було створене згідно наказу Мiнiстерства палива та енергетики України вiд 14 листопада 2003 року № 669 з метою удосконалення господарського механізму реалiзацiї вугільної продукції). Черговий Указ Президента України щодо вугі- льної галузі був прийнятий 25 липня 2005 року «Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю» (№1223/2005, за підписом В.А. Ющенко), яким була передбачена реорганізація Міністерства палива і енергетики України шляхом виділення із його складу Міністерства вугільної про- мисловості України [11]. Цей Указ визнав такими, що втратили чинність два попередньо розглянутих Указів Президента України (за підписом Л.Д. Кучми) стосовно вугільної галузі, незважаючи на те, що їх доручення не були виконанні в повному обсязі. В адміністративно-командній системі планового управління народним господарством республіканське Міністерство вугільної промисловості знаходилося в м. Донецьк, а республіканське Міністерство чорної та кольорової металургії — в м. Дніпропетровськ. При переході до ринкової економіки в умовах незалежно- сті України Міністерство вугільної промисловості було створено в м. Київ, а Міністерство чорної та кольорової металургії увійшло до складу Міністерства промисловості України (нині Міністерство промис- лової політики України), яке також було розташовано в м. Києві. Доцільність витрачання коштів Державно- го бюджету України на реорганізацію цих мініс- терств, зміни місць їх розташування та кадрового забезпечення спеціалістами потребує додаткових дос- ліджень та розслідувань. В умовах наукової діяльності Академії економіч- них досліджень, яка повинна була б створена в 1993- 1994 рр., проекти розглянутих Указів Президентів України щодо реформування вугільної промисловості базувались б на тих методологічних положеннях роз- витку галузі, які містились в Концепції розвитку па- ливно-енергетичного комплексу України на період до 2010 року [12]. Ця Концепція була розроблена в НДЕІ в координації з Радою по вивченню продукти- вних сил України НАН України (РВПС України НАНУ) та Інститутом загальної енергетики НАНУ, обговорена в 1993 році на Колегії Мінекономіки України (доповідач В.Ф. Столяров) і затверджена Верховною Радою України 2 лютого 1994 р. (№ 3907- ХІІ). Цією постановою було доручено Кабінету Мініс- трів України на основі Концепції розробити і затвер- дити Національну енергетичну програму України, що своєчасно не було виконано. На основі положень двосекторної моделі еконо- міки в Концепції розвитку ПЕК на період до 2010 року був викладений фінансовий механізм відтворен- ня шахтного фонду галузі в сукупності функцій орга- нів державного та галузевого управління різних рівнів та повноважень приватних інвесторів. Крім того, в Концепції передбачалось здійснення організаційних заходів щодо створення чистих енергетичних ком- плексів «Шахта − збагачувальна фабрика — ТЕС» (для енергетичного вугілля) та чистих металургійних ком- плексів «Шахта — коксова батарея — металургійний комбінат» (для коксівного вугілля). Ціноутворення на енергетичне вугілля обумовлювалось би ціною елект- роенергії, а ціноутворення на коксівне вугілля — ці- ною на метал та металопродукцію. Натомість, ці ви- робничо-технологічні ланцюжки було використано для укладання бартерних угод. Специфіка відтворення виробничих потужностей шахтного фонду вугільної промисловості вимагає по- стійного, в масштабі реального часу проведення про- ектних робіт щодо підготовки очисних вибоїв на дію- чому та підготовку нових вугільних горизонтів, реко- нструкції діючих шахт з приростом або без приросту потужностей, їх техніко-технологічного переозброєн- ня, а також нового будівництва та інше. Вугледобувне підприємство — це постійне вико- нання не тільки експлуатаційних робіт за рахунок собівартості вугілля, а й проведення робіт капітально- го характеру за рахунок інвестицій. Більше того, вугільні шахти несуть велике соціа- льне навантаження, будучи місто утворюючими біль- ше, ніж для 120 малих міст і селищ. Органи місцево- го самоврядування не в змозі утримувати на своєму балансі об’єкти соціальної інфраструктури шахт не тільки за відсутності фінансових ресурсів, а й за від- сутності матеріально-технічної бази забезпечення їх надійної експлуатації, насамперед, по капітальному ремонту і модернізації, реконструкції та новому буді- вництву (до речі, в умовах планової економіки витра- ти вугільної галузі щодо утримання об’єктів соціаль- ної інфраструктури в собівартості вугілля займали 5- 6%). Формування комунальної власності за рахунок передачі об’єктів соціальної інфраструктури Алчевсь- кого металургійного комбінату («Індустріальний союз Донбасу») на баланс міськвиконкому без створення достатніх матеріально-технічних та фінансових умов їх експлуатації призвело до техногенної та гуманітар- ної катастрофи взимку 1998 року. Натомість, як альтернативний позитивний при- клад доречно навести діяльність ДПЕК (колишня назва Асоціація «Донбаська паливно-енергетична компанія», Корпорація «Донбаська паливно-енерге— тична компанія», генеральний директор, голова прав- ління — М.В. Тимченко), що входить до складу фі- нансово-промислової групи «System Capital Manage— ment» (акціонер — Ринат Ахметов). У січні 2014 року ДПЕК отримала Гран-прі у номінації «Розвиток регіонів» (за оцінками міжнаро- дних експертів) за кейс щодо створення на території діяльності компанії Агенцій місцевого розвитку [13]. Цей кейс отримав також перше місце в номінації «Кращий внесок у розвиток країни» за думкою реда- кторів українських ділових видань. В умовах конфлі- СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 122 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ кту Центру зі Сходом України (Луганська і Донецька область) ДПЕК продовжує фінансувати соціальні програми у повному обсязі на усіх територіях своєї діяльності в Україні. В 2014 році ДПЕК здійснював трирічні Стратегії соціального партнерства з 26-ю територіями діяльно- сті. В процесі розробки цих Стратегій, їх виконання і контролю впровадження проектів були залучені гро- мадські організації, експерти, представники органів місцевого самоврядування, активні містяни [14]. Слід також наголосити, що діюча система дер- жавного управління не налаштована як на запози- чення нових ідей, так й на рекомендації вітчизняної науки щодо їх практичної матеріалізації. Так, ідеї та пропозиції щодо розробки та затвердження Націона- льної та Регіональних програм людського розвитку, як провідних ланок Державних програм та Регіональ- них планів соціально-економічного розвитку, держа- вного та місцевих бюджетів, якими передбачалось лікування соціальних хвороб Донбасу, були оприлюд- нені в 2006 році в передвиборчій програмі Блоком безпартійних «Сонце» (Рух — «Єдина родина», О.М. Ржавський) та і в газеті «Заря Донбасса» (м. Сверд- ловськ, Луганська область, В.Ф. Столяров). Ці ж пропозиції містились і в 2014 році в передвиборчій програмі Руху «Україна — Єдина країна», який є спадкоємцем Руху «Єдина родина». Але й досі діюча система державного управління національною еко- номікою на ці ідеї, рекомендації та пропозиції ніяк не зреагувала. Крім того, діюча система державного регулю- вання соціально-економічними процесами в країні не забезпечує своє поетапне вдосконалення для сприяння послідовного розвитку науково-методич— ного забезпечення впровадження загальнодержавних рішень. Так, наприклад, це стосується розвитку по- ложень бюджетного федералізму, монографічні та дисертаційні дослідження з якого передбачені паспо- ртами магістерської освітянської програми 8.03050801 («Фінанси і кредит») паспортом наукової спеціально- сті для кандидатських і докторських дисертацій 08.00.08 («Гроші, фінанси і кредит»). Впровадження бюджетного федералізму — це ос- новний, єдиний шлях до зміцнення фінансових ос- нов місцевого самоврядування в Україні, що доведе- но усіма розвиненими країнами світу. Саме тому, на підставі принципів і положень бюджетного федералі- зму фахівцями з НДЕІ у 2010-2011 рр. були розроб- лені елементи організаційного механізму розробки Національної та Регіональних програм людського розвитку, які містяться в преамбулі «Наукові основи подальшого розвитку та вдосконалення концептуаль- них положень оновленого Бюджетного кодексу Укра- їни» Науково-практичного коментаря до Бюджетного кодексу України, який був затверджений Верховною Радою України у 2010 році [15]. На жаль, зміна наукових уподобань д.е.н., про- фесора О.В. Турчинова (постійного народного обра- нця), який у свій час був не тільки керівником робо- чої групи Верховної Ради України по підготовці Бю- джетного кодексу України (прийнятий 21 червня 2001 року), а й одним з авторів та редакторів науково- практичного коментаря до нього, не сприяли своєча- сному погашенню конфлікту, що зароджувався між Центром та так званими сепаратистами з Луганської та Донецької областей в період його спікеріади [16]. А можливо, що у 2000-2001 рр. він зіграв роль «весільного генерала», як і деякі «онаучені» представ- ники Уряду та Адміністрації Президента України (включаючи навіть таких, які обіймали посади Прем’єр-міністра та Президента держави)? Це стало одним з різновидів соціальних хвороб українського суспільства. Можливим варіантом розвитку подій було при- йняття Верховною радою України уточнень до Бю- джетного кодексу України, виходячи з оптимізації співвідношення бюджетного федералізмом з бюджет- ним централізмом та уточнень до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 1997 №24) та до Закону України «Про місцеві Державні адміністрації» (від 1999 №20-21). Пропозиції щодо цих уточнень містяться в Пе- редмові науково-практичного коментаря до Бюджет- ного Кодексу України, який був прийнятий Верхов- ною Радою України у 2010 році. Зміст цих пропози- цій полягає в тому що, органи місцевого самовряду- вання формують свій бюджет в межах джерел та об- сягів власних фінансових ресурсів, а місцеві Державні адміністрації здійснюють обґрунтування необхідних обсягів фінансової допомоги з Державного Бюджету України (трансфертів з держбюджету), яких буде дос- татньо для фінансового забезпечення соціальних норм, нормативів і стандартів для даного регіону [15]. Ці пропозиції були надані народним депутатом Верховної ради України 7 скликання, які були чле- нами Бюджетного комітету. Але, на жаль, вони своєчасно не були оцінені, тому що діюча система державного управління не тільки в органах виконавчої влади, а й законодавчої влади, не орієнтована на освоєння та впровадження нових ідей. Натомість як в системі органів законодавчої, так і виконавчої влади за потенційними лідерами нації в умовах незалежності (а точніше лідерами українсько- го суспільства після скасування в паспорті громадя- нина України графи «національність») повинні бути закріплені постійні помічники або експерти- консультанти з фахівців Інституту законодавства Вер- ховної Ради України та Інститутів Відділення еконо- міки НАНУ для допомоги діалектичному розвиткові їх власного «науково-теоретичного рівня». Якби у 2000-2010 рр. діяла Академія економіч- них досліджень зразка 1993-1994 рр. (тобто після прийняття Бюджетного кодексу України у 2001 році), то в її Центрі перепідготовки управлінських та еко- номічних кадрів фахівці центральних та регіональних органів влади, пройшовши підвищення кваліфікації в сфері бюджетного менеджменту, оволоділи б прин- ципами та положеннями бюджетного федералізму, що стало б основою для проведення мирних перемо- вин з так званими сепаратистами зі Сходу України щодо підвищення фінансової самостійності місцевих рад. В сучасних умовах тільки розробка та реалізація Національної та Регіональних програм людського розвитку забезпечать збереження територіальної ці- лісності нашої держави, тому що буде зберігати та розвивати систему національних цінностей українсь- кого народу. Необхідно використати потенціал членів Депутатського клубу «Парламент» (О. Ржавський) та Асоціації народних депутатів України (О. Барабаш), Луганського та Донецького земляцтв з метою припи- нення конфлікту Центру зі Сходом України шляхом децентралізації влади на основі впровадження бю- джетного федералізму. Розглянуті Укази Президентів України 1996 р., 2004 р., 2005 р. стосовно реформування вугільної промисловості не в повній мірі концептуально та змістовно кореспондувались з Програмою «Українсь- ке вугілля», яка була найбільш детально опрацьована, СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 2014/№3 123 ніж розглянуті Укази, та затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 року № 1205. Реалізація цієї програми передбачала здійс- нення відповідних заходів 2001-2010 рр. у два етапи: перший етап — 2001-2002 рр., другий етап — 2002- 2010 рр. [17]. Але і в цій програмі не були визначені складові фінансового механізму їх реалізації на основі впрова- дження державно-приватного партнерства у відтво- ренні шахтного фонду галузі та соціального партнер- ства в утриманні та розвитку об’єктів соціальної ін- фраструктури [18—20]. Саме тому, вона була прире- чена на невиконання, хоча саме в ній вперше був обґрунтований розділ «Відродження ролі науки в роз- витку вугільної промисловості та реформування на- укових установ вугільної галузі». На протязі 2002-2009 рр. в Програму «Українсь- ке вугілля» дев’ять раз новими Постановами Уряду вносились зміни, які були обумовлені задоволенням вимог вугільної галузі соціально-економічного харак- теру. Тому невипадковим можна вважати виставлений в серпні 2010 року на публічне обговорення проект нової Державної цільової економічної програми «Українське вугілля на 2010-2015 роки». Метою про- грами було визначено кардинальне підвищення еко- номічної ефективності роботи підприємств вугільної промисловості та досягнення обсягів видобутку вугіл- ля, необхідних для задоволення потреб національної економіки. На 30% передбачалось зменшення наван- таження на Державний бюджет України щодо фінан- сової підтримки галузі [21]. З окреслених у програмі чотирьох варіантів розв’язання проблеми для практичної реалізації був визнаний за основний четвертий. По-перше, цей ва- ріант розвитку галузі відповідав положенням Програ- ми економічних реформ України на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна еконо- міка, ефективна держава» в контексті досягнення енергетичної безпеки країни. По-друге, цей варіант враховував, з одного боку, діючі тоді економічні, екологічні, а головне соціальні умови, а з іншого, − досвід реформування вугільної промисловості в різ- них країнах світу. На жаль, ця Програма не була прийнята, як і до кінця не оцінено той факт, що на щорічних зборах Відділення економіки НАНУ в травні 2013 року з’ясувалось, що нова ініціатива Президента України «Державна програма активізація розвитку економіки України на 2013-2014 роки» (затверджена Постано- вою Кабінету Міністрів України від 23.02.2013 р. №187) за окремими заходами не в повній мірі прой- шла експертизу провідних фахівців Інститутів, які входять до складу Відділення економіки НАНУ [22]. Розробку таких Програм доцільно доручати ДННУ «Інститут економіки і прогнозування», який, крім власних, готує зведені національні доповіді на підставі локальних доповідей усіх Інститутів Відді- лення економіки НАНУ, а не тільки за участю окре- мих фахівців, консультантів та експертів різних рівнів кваліфікації та різних наукових шкіл, що практикува- лося в минулому в Кабінеті Міністрів України та в Адміністрації Президента України. Підготовлені ни- ми проекти державних рішень було б доцільно додат- ково оцінювати і фахівцями Інститутів та Бюро Від- ділення економіки НАНУ. Наприклад, в 2010 році, після програмної публі- кації академіка НАНУ В.М.Геєця «Ліберально- демократичні основи: курс на модернізацію України» [23], ДННУ «Інститут економіки і прогнозування» підготував Національну доповідь «Новий курс: рефо- рми в Україні. 2010-2015» [24], а щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України «Модернізація України — наш стратегічний вибір» базувалась на матеріалах цієї доповіді [25]. В свою чергу, Інститут економіки промисловості НАНУ (м. Донецьк) розробив науково-методичне забезпе- чення моніторингу етапів і процесів модернізації України та її економічних районів з врахуванням до- свіду Китаю [26]. Все це підвищувало рівень науково- го управління національною економікою для забез- печення сталого розвитку держави. Крім цих найважливіших документів державного впливу на соціально-економічний розвиток регіонів й України в цілому, Інститути Відділення економіки НАНУ повинні розробляти проекти Державних ком- плексних програм реформування національної еко- номіки (як заповідав О.С.Ємельянов [2]), які після розгляду Радою національної безпеки і оборони України (за результатами наукової експертизи фахів- цями Інституту стратегічних досліджень та Інституту законодавства Верховної ради України), а також пуб- лічного обговорення (в тому числі за участі інозем- них експертів) приймались б на спільному засіданні Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України і Президента України (за участі Бюро Відділення економіки НАНУ). При змінах Уряду та Президента України має зберігатися стратегічний курс реформування націона- льної економіки, без застосування нових кардиналь- них реформ «шокової терапії», зберігатися також по- винні провідні складові організаційного механізму його науково-методичного забезпечення (такою скла- довою нещодавно був Комітет з економічних реформ при Президентові України) [27]. Виходячи з завдань цих комплексних програм в контексті формування механізму державного управ- ління «життям по-новому», Кабінетом Міністрів України проводилось би уточнення кількості, струк- тури, функцій та чисельності кадрового забезпечення міністерств і відомств соціально-економічного профі- лю, достатніх для розробки і реалізації Державних програм і планів соціально-економічного розвитку України та її регіонів, в яких Національна та Регіона- льні програми людського розвитку були б провідни- ми ланками, а їх підпрограми з комплексом відповід- них заходів у сфері освіти, охорони здоров’я, пенсій- ного і соціального забезпечення та ін. — об’єктами реформування. При цьому, реформи у сфері освіти та охорони здоров’я повинні здійснюватись за критері- ями підвищення індексів національного та регіональ- ного людського розвитку, а не з позицій мінімізації видатків державного та місцевого бюджетів на їх функціонування. Невміння по-державному здійсню- вати регулювання процесами соціально-економічного розвитку регіонів та країни в цілому може призвести до погіршення динаміки Індексів Національного та Регіонального людського розвитку. Національні доповіді й проекти Програм діяль- ності Уряду та Послання Президента України до Верховної Ради України також доцільно готувати як зведенні прогнозно-аналітичні матеріали усіх Інсти- тутів Відділення економіки НАНУ. Саме в цих мате- ріалах можуть презентуватися проекти нових держав- них рішень, наприклад, таких як впровадження сис- теми ППБ людського розвитку шляхом розробки На- ціональної і Регіональних програм на основі принци- пів і положень бюджетного федералізму, що об’єк- тивно й потребує створення Головного НДІ соціаль- СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 124 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ но-економічного профілю з цих проблем на базі НДЕІ Мінекономрозвитку та торгівлі України. В минулому керівництво Комісії з економічних реформ та управління народним господарством Вер- ховної Ради України та НДЕІ Мінекономіки України, перебуваючи в травні 1993 р. в столиці Чехії Празі на конференції ОБСЄ, домовились з представниками посольства США в Чехії щодо стажування представ- ників центральних міністерств і відомств України (15 економістів та 5 юристів) у відповідних установах США для підвищення кваліфікації в державному управлінні ринковою економікою. Таке стажування відбулося в січні 1994 р. (з ініціативи директора НДЕІ замість нього на стажування було відправлено М.М.Буцька — провідного фахівця Інституту з проб- лем моделювання національної економіки.) Група фахівців з України стажувалася в Коло- радському Університеті, відвідали МВФ та групу Сві- тового Банку, а також Комітет радників при Прези- денті США, які готують йому доповіді для виступів в Конгресі США стосовно макроекономічної динаміки економіки США та напрямів майбутніх стратегічних реформ. ДННУ «Академія економічного управління» по- винна взяти на озброєння досвід діяльність зазначе- ного Комітету радників. Висновки. На початку другого десятиліття 21 століття в канун свого 50-річчя НДЕІ уточнив свою місію, яка полягає в інформаційно-аналітичній, науковій підтримці Міністерства економічного розви- тку і торгівлі України у сфері розробки та реалізації економічної політики держави, спрямованої на вдос- коналення ринкової моделі економіки, забезпечення ефективності її функціонування, підвищення на цій основі рівня та якості життя населення, сприяння соціогуманітарному розвитку людини. Стратегічною метою розвитку НДЕІ є набуття та неформальне закріплення статусу провідної в Україні наукової установи з розроблення методології страте- гічного планування, інформаційно-, методично- та організаційного забезпечення програм економічного і соціального розвитку на макро- та мезорівні, форму- вання системи заходів економічної політики держави та механізму їх реалізації [29]. Наукова діяльність Інституту здійснюється від- повідно до основного та додаткового тематичного плану НДР, сформованого на базі відповідних замов- лень і договорів з Міністерством економічного розви- тку і торгівлі України та іншими організаціями. Проблематика досліджень основного тематично- го плану визначається завданнями Міністерства еко- номічного розвитку і торгівлі України щодо розроб- лення та реалізації державної економічної політики України за наступними напрямками [30]: 1. Комплексний аналіз основних тенденцій роз- витку економіки (за інституційними секторами та ринками). 2. Моделювання розвитку економіки. 3. Методичні засади розроблення стратегічних і програмних документів економічного і соціального розвитку держави та регіонів. 4. Інструменти реалізації стратегічних і програ- мних документів економічного і соціального розвит- ку. 5. Моніторинг економічного і соціального роз- витку України. Інститут активно співробітничає з Кабінетом Міністрів України, постійними комісіями Верховної Ради України, міністерствами і відомствами, регіона- льними органами влади, Національною академією наук України. Директор НДЕІ, д.е.н., професор, Заслужений економіст України І.Г.Манцуров обраний членом- кореспондентом НАНУ і є членом Колегії Мінеко- номрозвитку та торгівлі України, членом Бюро Відді- лення економіки НАНУ. Будучи експертом ООН в галузі інституційного розвитку, директор НДЕІ оріє- нтує наукову діяльність Інституту на інституційне забезпечення системного прогнозування та комплек- сного планування національної економіки, її страте- гічного розвитку. І.Г.Манцуров стійко і мудро переносить складні взаємовідносини як з деякими соратниками в Інсти- туті, так і з відділами та керівництвом міністерства. Прагнучи зберегти хоч одну наукову посаду в НДЕІ, його директор відмовився від усіх надбавок до поса- дового окладу за науковий ступінь, вчене та почесне звання, науковий стаж (лист НДЕІ до Мінекономро- звитку та торгівлі України від 16.09.2014 р. № 1/214). Аспірантура та докторантура НДЕІ здійснюють підготовку наукових кадрів для центральних та місце- вих органів виконавчої влади, органів місцевого са- моврядування, науково-дослідних та інших установ економічного профілю. Усі аспіранти, докторанти і здобувачі наукового ступеня закріплені за відповід- ними відділами Інституту та беруть безпосередню участь у виконанні планових наукових досліджень з актуальних проблем розвитку економіки України. В НДЕІ діє Спеціалізована вчена рада по захисту кандидатських і докторських дисертацій за спеціаль- ностями 08.00.03 «Економіка та управління націона- льним господарством» та 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит». Керівництво Інституту забезпечило випере- джаючий розвиток власного науково-методичного забезпечення стратегічного планування, виходячи з потреб інституалізації державного управління націо- нальною економікою в майбутньому. НДЕІ, маючи 30-річний досвід плідної співпраці з колишнім Державним плановим комітетом (Держ- планом) України, а також значний бібліотечний фонд та архів науково-дослідних робіт з проблем методоло- гії поточного, середньострокового та довгострокового планування, спроможний розпочати роботи з підго- товки «Планового Кодексу України» (за аналогією з Бюджетним Кодексом України). В 2011 році, крім здійснення планових дослі- джень, Інститутом було підготовлено та передано до центральних органів державної влади ряд доповідних записок, рекомендацій та інших матеріалів. Серед них слід відзначити: − пропозиції щодо вдосконалення проекту Зако- ну України «Про державне стратегічне планування»; − аналітичні матеріали для Консенсус-прогнозу «Україна: перспективи розвитку»; − комплект аналітичних матеріалів щодо політи- ки імпортозаміщення та можливості її реалізації в Україні; − пропозиції щодо удосконалення механізмів до- вгострокового кредитування реального сектору еко- номіки та домогосподарств; − інформація про сучасний стан і тенденції роз- витку інвестиційної та виробничої діяльності високо- і середньотехнологічних виробництв в Україні у 1998- 2009 pp.; − пропозиції до проекту Плану заходів державної політики стосовно зміни структури реального сектору економіки у напрямі підвищення технологічного рів- ня виробництва та збільшення частки переробної СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 2014/№3 125 промисловості, орієнтованої на задоволення потреб внутрішнього ринку; − аналітична записка з оглядом загальних тенде- нцій та результатів функціонування в Україні спеціа- льних (вільних) економічних зон і територій пріори- тетного розвитку зі спеціальним режимом інвести- ційної діяльності. В цьому 2011 році НДЕІ разом з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України вперше за роки незалежності створили унікальний державний документ за Прогнозом комплексного розвитку наці- ональної економіки і соціальної сфери. Але, на жаль, проект Державної програми економічного і соціаль- ного розвитку України на 2012 рік об’єктивно викли- кав оперативне коректування Державного бюджету України на 2012 рік, що напряму було пов’язано з завданнями по її виконанню («Ринку потрібна допо- мога … Держплану» [2, с. 53]). Тобто, при формуванні механізму державного управління «життям по-новому» Державна програма економічного і соціального розвитку України та Дер- жавний бюджет України мають розглядатися як єди- ний державний документ, що містить комплекс пла- нових орієнтирів і адресних завдань з розвитку мак- роекономіки, галузей, відомств і регіонів та підкріп- лених визначенням конкретних термінів їх виконан- ня й відповідальних виконавців з окремих адресних питань. Науково-методичне забезпечення досягнення єдиного цілого прогнозування, планування та бюдже- тування людського розвитку на національному та регіональних рівнях спроможне забезпечити НДЕІ у складі Інститутів Відділення економіки НАНУ і під- порядкований Кабінету Міністрів України. Організовуючи свою діяльність в якості Голов- ного НДІ соціально-економічного профілю, ДННУ «Академія економічного управління» повинна склас- ти спільні середньострокові плани НДР з Державною установою «Науково-дослідний інститут соціально- трудових відносин» Міністерства соціальної політики України, з Державним підприємством «Науково- технічний комплекс статистичних досліджень» (НДІ статистики та Науково-проектний інститут статисти- чних технологій) Державної служби статистики Укра- їни та Інститутом законодавства Верховної Ради України. В умовах розробки механізму державного управ- ління «життям по-новому» доцільно в основу діяль- ності міністерств і відомств соціально-економічного профілю покласти функціональний підхід щодо ви- значення їх повноважень (прав і відповідальності) згідно процесів і процедур розробки Національної та Регіональних програм людського розвитку. Ці про- грами повинні бути центральними (провідними лан- цюжками) при формуванні Державних програм і планів соціально-економічного розвитку держави та регіонів, Державного і місцевих бюджетів України. ДННУ «Академія економічного управління» (на базі НДЕІ), спроможна буде здійснювати свою осві- тянську діяльність за аналогом виконання такої робо- ти в ДННУ «Академія фінансового управління» шля- хом створення Віртуального університету для пере- підготовки управлінських та економічних кадрів центральних міністерств і відомств соціально-еко- номічного профілю, а також підвищення кваліфікації працівників виконавчих органів влади адміністратив- них областей, районів, міст та органів місцевого са- моврядування. В підсумку це забезпечить використання «єдиної фінансової й економічної мови» при розробці, моні- торингу та реалізації програм, планів і бюджетів соці- ально-економічного розвитку регіонів, провідними ланками яких стануть складові Національної та Регі- ональних програм людського розвитку. Серед першочергових завдань ДННУ «Академія економічного управління» повинні стати: 1) систематизація причин та наслідків несвоєча- сного і неповного виконання Меморандумів Урядів України з Міжнародними фінансовими організаціями з розробкою рекомендацій щодо їх недопущення; 2) узагальнення соціально-економічних розділів програм партій і рухів (насамперед Партії жінок України, Національно-демократичної партії України тощо), незалежних кандидатів у народні депутати Верховної Ради України 8 скликання, з майбутнім введенням такої роботи у практику діяльності Акаде- мії; 3) методологічний аналіз планів діяльності всіх Урядів України за роки незалежності держави, з під- готовкою проекту Програми діяльності Кабінету Мі- ністрів України на 2016—2020 рр. (з використанням результатів позиції 2) ); 4) розробка, в координації з іншими науковими та навчальними закладами, науково-методичного за- безпечення розробки Національної та регіональних програм людського розвитку на 3, 5 та 10 років; 5) обґрунтування пропозицій і рекомендацій щодо використання міжнародних грантів та створен- ня тимчасових творчих колективів Інститутів Відді- лення економіки НАНУ для розробки проектів Наці- ональної та регіональних програм людського розвит- ку на 2017-2020 рр. І наостаннє. Безумовно зрозуміло, що головною вимогою запровадження системи ППБ (Прогнозу- вання, Програмування, Бюджетування) людського розвитку в Україні стає виконання Плану дій нового Уряду України на 2015 р., затвердженого Верховною Радою України 8 скликання 12.12.2014 року і який можна назвати у складі Національної програми люд- ського розвитку базовою підпрограмою «Виживання українського народу» (на жаль, як завжди, без оцінки соціально-економічних наслідків її реалізації). Список використаних джерел 1. Ємельянов О.С. Особисто причетний [Текст]: ринок України: Історія та проблеми формування в публікаціях, наукових та службових доповідях автора / О.С. Ємельянов; Національний ін-т проблем між- народної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України. — К.: Вісник фондового ринку, 2002. − 623 с. 2. Ємельянов О.С. Особисто причетний [Текст]: ринок України: Історія та проблеми формування в публікаціях, наукових та службових доповідях автора / О.С. Ємельянов. — Видання друге (доповнене). — К.: НДЕІ, 2012. — 576 с. 3. Розпорядження Президента України «Про Положення про Комісію Президента України з пи- тань науки та її склад» від 15.12.1992 р. № 197/92-рп [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/197/92-рп. СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В. 126 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 4. Ильин В.Н. Экономические основы теории общественного развития [Текст] / В.Н. Ильин. — 2-е доп. Изд. — К.: ДИА, 2010. — 176 с. 5. Головне науково-експертне управління Апа- рату Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ site2/ p_pidrozdil?pidid=1227. 6. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про склад організаційного комітету з підготовки та проведення Міжнародного форуму «Інвестиційні проекти для України» та забезпечення участі у ньому українських підприємств і організацій» від 31.10.1995 р. № 661-р [Електронний ресурс]. — Ре- жим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/661- 95-р. 7. Постановление Правительства Автономной Республики Крым «Об организационных мерах по проведению Международного делового и инвестици- онного форума в Украине «Крым-96»» от 23.07. 1996 г. № 254 [Електронний ресурс]. — Режим досту- пу: http://zakon4. rada. gov. ua/ krym/show/rb0254001- 96. 8. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Щодо участі України у міжнародних форумах з біз- несу, інвестицій та приватизації «Україна та Євро- пейський Союз − разом у XXI століття» від 23.03. 2000 р. № 145-р [Електронний ресурс]. — Режим дос- тупу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/145-2000-р. 9. Указ Президента України «Про структурну перебудову вугільної промисловості» від 07.02.1996 р. № 116/96 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada. gov. ua/ laws/show/116/96. 10. Указ Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності управління вугільною галу- ззю та її розвитку» від 06.07.2004 р. № 752/2004 [Еле- ктронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/ laws/ show/752/2004. 11. Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю» від 25.07.2005 р. № 1123/2005 [Елек- тронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/ 1123/2005. 12. Постанова Верховної Ради України «Про проект Концепції розвитку паливно-енергетичного комплексу на період до 2010 року» від 02.02.1994 р. № 3907-ХІІ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/3907-12. 13. Кукарцева С.В. Механізм забезпечення ком- плексності регіонального розвитку промисловості: Автореферат на здобуття наукового ступеня кандида- та економічних наук за спеціальністю 08.07.01. [Текст] — Економіка промисловості. — Київський національний університет технологій та дизайну, Ки- їв — 2006. — 19 с. 14. Офіційний сайт ДПЕК [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dtek.com. 15. Науково-практичний коментар до Бюджетно- го Кодексу України / кол. авторів [наук. редакція В.Ф. Столярова]. — 2-е вид., доп. та перероб [Текст]: — К.: ДННУ АФУ; УДУФМТ, 2011. — 560 с. 16. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар /За редакцією О.В. Турчинова і Ц.Г. Огня [Текст]. — К.: Парламентське вид-во, 2002. — 320 с. 17. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження програми «Українське вугілля» від 19.08.2001 р. № 1205 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1205- 2001-п. 18. Столяров В.Ф. Прогнозні оцінки забезпече- ності економіки України первинними паливно- енергетичними ресурсами до 2010-2015 рр. // Збірник РВПС України НАН України «Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транс- портування енергоресурсів в Україні». — К.: 2001, С.37-40. 19. Столяров В.Ф. Методологічні засади визна- чення фінансових субсидій підприємствам вугільного сектору України // Енергетика: економіка, технології, екологія / НТУУ «КПІ» [Текст]. — К.: 2002. — № 2. — С.17-26. 20. Столяров В.Ф. Формирование государствен- ной поддержки угольного сектора экономики Украи- ны в системе рентных отношений // Интеграция к энергетике и экономическая безопасность государст- ва [Текст]. — К.: Знания Украины, 2005. — С.360-391. 21. Проект Державної цільової економічної про- грами «Українське вугілля» на 2010-2015 роки [Елек- тронний ресурс]:http://www.mvp.gov.ua/?news=84263 22. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми активізації розви- тку економіки на 2013-2014 роки» від 27 лютого 2013 р. № 187 [Електронний ресурс]. — Режим досту- пу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/187-2013- п/print1390258287776040. 23. Геец В. Либерально-демократические осно- вы: курс на модернизацию Украины / Геец В. // Экономика Украины. — 2010. — №3. — С. 4—20. 24. Новий курс: реформи в Україні. 2010—2015. Національна доповідь / за заг. ред. В.М.Гейця [та ін.]. — К.: НВЦ НБУВ, 2010. — 232 с. 25. Модернізація України — наш стратегічний вибір: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. — К., 2011. — 416 с. 26. Котов Е.В. Оценка процессов модернизации Украині и её экономических районов / Е.В. Котов, В.И. Ляшенко //Вісник економічної науки України [Текст]. — Донецьк, 2013. — № 1 (23). — С. 58-71. 27. Указ Президента України від 26.02.2010 року № 273/2010 «Про утворення Комітету з економічних реформ». 28. Указ Президента України 21.12.2010 року № 1154/2010 «Про заходи щодо забезпечення ефек- тивності реалізації Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкуренто- спроможна економіка, ефективна держава». 29. Анотований звіт про результати виконання науково-дослідних робіт НДЕІ Міністерства економі- чного розвитку і торгівлі України за 2011 рік [Текст]. — Київ, 2012. — 94 с. 30. Збірник анотованих звітів про науково- дослідні роботи, які виконувались у 2012 р. в Науко- во-дослідному економічному інституті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Текст]. — Київ, 2012. — 123 с.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87459
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1729-7206
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T13:09:58Z
publishDate	2014
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В. 2015-10-18T15:15:47Z 2015-10-18T15:15:47Z 2014 Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 113–126. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87459 На основі розкриття ролі та місця Науково-дослідного економічного інституту (НДЕІ) колишнього Держплану України в управлінні народним господарства розкрито роль та місце вітчизняної економічної науки в науково-методичному забезпеченні державного впливу на соціально-економічний розвиток держави та регіонів, обґрунтовано доцільність створення ДННУ «Академія економічного управління». Визначені напрями та завдання діяльності Академії щодо формування науково-освітянського забезпечення механізму державного управління «життям по-новому». На основе раскрытия роли и места Научно-исследовательского экономического института (НИЭИ) бывшего Госплана Украины в управлении народным хозяйством раскрыта роль и место отечественной экономической науки в научно-методическом обеспечении государственного воздействия на социально-экономическое развитие государства и регионов, обоснована целесообразность создания ГУНУ «Академия экономического управления». Определены направления и задачи деятельности Академии по формированию научно-образовательного обеспечения механизма государственного управления«жизнь по-новому». On the basis of the disclosure of the role and place of the Research Economic Institute (INAH) of the former State Planning Commity of Ukraine the role and place of national economic science in the scientific and methodological support of state influence on the socio-economic development of the state and regions, the expediency of the creation of the mode of "Academy of Economic Management" is disclosed. The directions and objectives of the Academy on the formation of scientific and educational governance provision which may be called "life in a new way." В порядку поставки проблеми. Продовження. Дивись початок Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Провідні складові механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) //Вісник економічної науки України. — Донецьк, 2014. — № 2. — С. 131-140. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) Научно-образовательное обеспечение механизма государственного управления «жизнью по-новому» (в условиях децентрализации власти) Scientific and educational maintenance of the mechanism of public administration «new life» (in the conditions of decentralization) Article published earlier
spellingShingle	Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В. Наукові статті
title	Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади)
title_alt	Научно-образовательное обеспечение механизма государственного управления «жизнью по-новому» (в условиях децентрализации власти) Scientific and educational maintenance of the mechanism of public administration «new life» (in the conditions of decentralization)
title_full	Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади)
title_fullStr	Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади)
title_full_unstemmed	Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади)
title_short	Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади)
title_sort	науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади)
topic	Наукові статті
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87459
work_keys_str_mv	AT stolârovvf naukovoosvítânsʹkezabezpečennâmehanízmuderžavnogoupravlínnâžittâmponovomuvumovahdecentralízacíívladi AT šinkarûkov naukovoosvítânsʹkezabezpečennâmehanízmuderžavnogoupravlínnâžittâmponovomuvumovahdecentralízacíívladi AT stolârovvf naučnoobrazovatelʹnoeobespečeniemehanizmagosudarstvennogoupravleniâžiznʹûponovomuvusloviâhdecentralizaciivlasti AT šinkarûkov naučnoobrazovatelʹnoeobespečeniemehanizmagosudarstvennogoupravleniâžiznʹûponovomuvusloviâhdecentralizaciivlasti AT stolârovvf scientificandeducationalmaintenanceofthemechanismofpublicadministrationnewlifeintheconditionsofdecentralization AT šinkarûkov scientificandeducationalmaintenanceofthemechanismofpublicadministrationnewlifeintheconditionsofdecentralization

Науково-освітянське забезпечення механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади)

Репозитарії

Схожі ресурси