Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні

Обґрунтована необхідність врахування наслідків інвестиційних процесів у механізмах соціально-економічного розвитку регіонів в період започаткування нових проектів підприємництва. Висунуто припущення, що конфліктогеном економічного циклу розвитку регіону є оцінка привабливості інвестиційних проектів...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
Hauptverfasser:	Холод, С.Б., Ткаченко, В.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87460
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні / С.Б. Холод, В.А. Ткаченко // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 127–135. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87460
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-874602025-02-09T13:08:49Z Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні Методологический подход создания механизмов социально-экономического развития на мезоуровне Methodological approach of creation of mechanisms of socio-economic development on meso-level. Холод, С.Б. Ткаченко, В.А. Наукові статті Обґрунтована необхідність врахування наслідків інвестиційних процесів у механізмах соціально-економічного розвитку регіонів в період започаткування нових проектів підприємництва. Висунуто припущення, що конфліктогеном економічного циклу розвитку регіону є оцінка привабливості інвестиційних проектів і програм з точки зору пріоритетів розвитку. Для вирішення цього завдання недостатньо користуватися загальновизнаним розумінням, яке розглядає привабливість інвестиційної діяльності в термінах прибутку, що може бути отриманий унаслідок впровадження окремого інвестиційного проекту. Доведено, що синхронізатором множини індивідуальних конфліктів стає недостатність теоретичної бази творення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні. Обоснована необходимость использования последствий инвестиционных проектов при создании механизма социально-экономического развития регионов в период реализации новых проектов предпринимательства. Высказано предположение, что конфликтогеном экономического цикла развития региона является оценка привлекательности инвестиционных проектов и программ на основе приоритетов. В целях решения этой задачи недостаточно использование только общепринятых понятий, которые рассматривают привлекательность инвестиционной деятельности через прибыль, которая может быть получена в процессе реализации отдельного инвестиционного проекта. Доказано, что синхронизатором множества индивидуальных конфликтов становится недостаточность теоретической базы создания механизмов социально-экономического развития на мезоуровне. The necessity of the use of consequences of investment projects is reasonable at creation of mechanism of socio-economic development of regions in the period of realization of new projects of enterprise. Supposition is outspoken as conflict of economic cycle of development of region is estimation of attractiveness of investment projects and programs on the basis of priorities. For the decision of this task not enough the use only of the generally accepted concepts, that examine the attractiveness of investment activity through a profit that can be got in the process of realization of separate investment project. It is well-proven that insufficiency of theoretical base of creation of mechanisms of socio-economic development becomes the synchronizer of great number of individual conflicts on meso-level. 2014 Article Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні / С.Б. Холод, В.А. Ткаченко // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 127–135. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87460 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Холод, С.Б. Ткаченко, В.А. Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні Вісник економічної науки України
description	Обґрунтована необхідність врахування наслідків інвестиційних процесів у механізмах соціально-економічного розвитку регіонів в період започаткування нових проектів підприємництва. Висунуто припущення, що конфліктогеном економічного циклу розвитку регіону є оцінка привабливості інвестиційних проектів і програм з точки зору пріоритетів розвитку. Для вирішення цього завдання недостатньо користуватися загальновизнаним розумінням, яке розглядає привабливість інвестиційної діяльності в термінах прибутку, що може бути отриманий унаслідок впровадження окремого інвестиційного проекту. Доведено, що синхронізатором множини індивідуальних конфліктів стає недостатність теоретичної бази творення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні.
format	Article
author	Холод, С.Б. Ткаченко, В.А.
author_facet	Холод, С.Б. Ткаченко, В.А.
author_sort	Холод, С.Б.
title	Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні
title_short	Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні
title_full	Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні
title_fullStr	Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні
title_full_unstemmed	Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні
title_sort	методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87460
citation_txt	Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні / С.Б. Холод, В.А. Ткаченко // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 127–135. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT holodsb metodologíčnijpídhídŝodostvorennâmehanízmívsocíalʹnoekonomíčnogorozvitkunamezorívní AT tkačenkova metodologíčnijpídhídŝodostvorennâmehanízmívsocíalʹnoekonomíčnogorozvitkunamezorívní AT holodsb metodologičeskijpodhodsozdaniâmehanizmovsocialʹnoékonomičeskogorazvitiânamezourovne AT tkačenkova metodologičeskijpodhodsozdaniâmehanizmovsocialʹnoékonomičeskogorazvitiânamezourovne AT holodsb methodologicalapproachofcreationofmechanismsofsocioeconomicdevelopmentonmesolevel AT tkačenkova methodologicalapproachofcreationofmechanismsofsocioeconomicdevelopmentonmesolevel
first_indexed	2025-11-26T02:05:11Z
last_indexed	2025-11-26T02:05:11Z
_version_	1849816737299562496
fulltext	ХОЛОД С. Б., ТКАЧЕНКО В. А. 2014/№3 127 С. Б. Холод канд. техн. наук В. А. Ткаченко академік АЕН України м. Дніпропетровськ МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ЩОДО СТВОРЕННЯ МЕХАНІЗМІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НА МЕЗОРІВНІ Постановка проблеми у загальному вигляді. Теоретична основа щодо проектування механіз- мів соціально-економічного розвитку окремих чи у сукупності регіонів, що враховували б наслідки інвес- тиційних процесів і процесів їх започаткування у віт- чизняній практиці, майже відсутні. Не сконцентро- вана, навіть, методологічна база проектування та створення подібних механізмів [1]. Слід також зауважити, що горизонтальний чи матричний підхід щодо управління інвестиціями та процесами започаткування нових структур підприєм- ницької діяльності, їх підтримки, що дозволяло б добитися максимальної прозорості, керованості та ефективності моніторингу інвестиційних процесів, в Україні ще не аналізується ні з точки зору теорії, ні з точки зору впровадження чогось подібного у практи- ці [1]. Але ж такий підхід дозволяє не лише забезпечу- вати ефективність і керованість інвестиційного про- цесу, але й формувати міжрегіональні інвестиційні проекти, які, по-перше, є стійкішими та мають біль- шу стійкість щодо ризиків різноманітної природи, ніж проекти, розраховані на єдиний регіон, і, по- друге, надають змогу безпосередньо перерозподіляти рури на горизонтальному рівні, минаючи центральні органи. Цілком очевидно, що зазначений підхід до перерозподілу інвестиційних ресурсів, який не вклю- чає механізми дотацій і фіскальної політики, є знач- но ефективнішим в умовах нестабільності світового господарства. Проте теоретичні аспекти такого меха- нізму управління інвестиційною діяльністю, зокрема, на регіональному рівні, суперечать сучасній вітчиз- няній практиці [2]. А в умовах глобалізації та регіоналізації еконо- міки встають принципово нові вимоги до регулюван- ня інвестицій, їх концентрації в галузях і регіонах пріоритетного розвитку. Ефективне управління інвес- тиційною діяльністю в складних саморегулюючих соціально-економічних (як регіон) системах залежить від чіткого визначення функцій і механізму інвести- ційного менеджменту, управління реальними та фі- нансовими інвестиціями, формування інвестиційних ресурсів, розвитку економіки регіонів. [3] Розробка методів управління інвестиційними процесами в та- ких системах з урахуванням здатності їх учасників до самоорганізації та самоокупності, впровадженню ін- новацій виходить із суті, мети і завдань інвестиційно- го менеджменту, необхідність прискорення процесу створення інтегрованих (мережевих) систем. Зазначе- ні положення мають бути покладені в основу розроб- ки і реалізації форм і методів управління інвестицій- ними процесами в системах різного типу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед зарубіжних і вітчизняних вчених, які ак- тивно займаються вивченням проблем створення но- вої моделі регіонального розвитку, стратегічного пла- нування відзначимо роботи М. Портера, С. Грищен- ко, А. Брувер, П. Чечелюка. Теоретичні аспекти дер- жавного управління, формування конкурентоспро- можних систем та впровадження ефективного механі- зму управління регіоном знайшли своє відображення в публікаціях А. Міграняна [4]. З публікацій останніх років відзначимо моно- графію В. І. Ляшенка та співавторів [5], в якій запро- поновано різні варіанти розвитку регіональної інфра- структури: кластерні системи, регіональні центри наноіндустрії, нанокластери, в тому числі прикор- донні, бізнес-інкубатори та ін., засновані на тіс- ній взаємодії наукових, освітніх і підприємницьких структур, що дозволяє отримати синергетичний ефект. Особливий інтерес представляє приклад тран- скордонного нанокластера, який формується в рам- ках співробітництва Бєлгородського державного уні- верситету (Росія), Луганського національного універ- ситету імені Тараса Шевченка, Донецького фізико- технічного інституту імені О.О. Галкіна, Інституту економіки промисловості НАН України. Досвід зарубіжних країн світу свідчить, що регі- ональному розвитку в певній місцевості сприяють кластери. За визначенням американського вченого М. Портера, кластер — це поєднання підприємств і установ, для якого територіальна спільність його компонентів-додатковий фактор підвищення еконо- мічної ефективності за рахунок сталості взаємо- зв’язків, скорочення транспортних витрат, раціона- льного використання всіх видів місцевих ресурсів, створення умов для поєднання з територіальним плануванням та управлінням. З теорії М. Портера випливає визначення кластера як географічно скон- центрованої групи взаємозалежних компаній (вироб- ники, постачальники, банківські, біржові та кредитні установи, фонди венчурного фінансування тощо), а також пов’язаних з їх діяльністю організацій (напри- клад, сервісних, інжинірингових, консалтингових компаній, агентств по стандартизації, торговельних об’єднань, вищих навчальних закладів та науково- дослідних організацій) [4]. М. Портер виділяє три головні ознаки кластера: а) територіальна спеціалізація; б) конкуренція; в) кооперація. Слід зазначити, що М. Портер створив унікаль- ну модель, яка отримала назву «алмаз» (The Diamond of National Comhetitiveness). Вона включає систему детермінант конкурентної переваги територій, в ос- нові якої чотири групи факторів [4]: ХОЛОД С. Б., ТКАЧЕНКО В. А. 128 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 1) фактори виробництва: людські, природно- географічні, природні ресурси, освітній і науковий інформаційний потенціал; капітал, інфраструктура, зокрема, фактори якості життя; 2) фактори внутрішнього попиту: місткість внут- рішнього ринку даної території, відповідність станда- ртів внутрішнього споживання стандартам і тенден- ціям розвитку споживання на вітчизняному та світо- вому ринку; 3) фактори оточення: суміжні та обслуговуючі галузі, тобто джерела надходження сировини, напів- фабрикатів, обладнання, технологій, інновацій; 4) фактори внутрішньої конкуренції: структура та менеджмент фірм, середовище їхнього існування з точки зору антимонопольного законодавства і тради- цій ведення бізнесу. І все ж таки, незважаючи на певні спроби фор- мування кластер них підходів при здійсненні струк- турної перебудови національного господарства, на сьогодні не розроблені методичні підходи навіть кла- стер них об’єднань. Так, є окремі публікації щодо окремих підходів раціональності створення кластерів. Однак, слід за- значити, що стан кластеризації в Україні можна оха- рактеризувати як початковий етап. Процес формування кластерів в Україні у вигля- ді концепції галузевих кластерів на практиці почався в 1998 році. Однак при її впровадження виникли проблеми щодо поширення концептуальних економі- чних і методичних знань про кластери, їх організації та підтримки. У 2005 році в чотирьох регіонах Украї- ни почалося активне впровадження кластерів, основ- ні напрямки діяльності яких були сконцентровані в наступних областях: – Хмельницька (швейний, будівельний, харчо- вий, туристичний кластери, кластер «зеленого» тури- зму); – Івано-Франківська (туристичний кластер, кластер виробників декоративного текстилю); – Черкаська (кластер перевізників); – Житомирська (кластер видобутку та обробки каменю). Але, чи працюють вони сьогодні? Ледве скніють. Бо ні методологічно ні методично вони не підтрима- ні. Окремі науковці вважають, що в Україні слід, як початковий етап, розглядати індекс інноваційного розвитку, розрахований як інтегральний показник середньозваженого значення регіональної інновацій- ної активності підприємств, обсяг реалізованої інно- ваційної продукції та кількість наукових організацій у відповідних загальноукраїнських показниках. Згрупо- ваний за методом рівних часток, такий підхід вигля- дає наступним чином (табл. 1). Але слід зазначити, що тільки третя група регіо- нів об’єднує десять областей із середнім рівнем пока- зника інноваційного розвитку. Остання із зазначених груп має вельми низький рівень інноваційного роз- витку. Якщо виходити з того, що стабільний розви- ток регіону починається, якщо щільність ознак яви- ща певної якості досягає 20% і вище, то цим критері- єм відповідає тільки м. Київ. Отже, Україна в цілому ще далека від зазначеного рівня, оскільки середній показник становить 5-7%, то ж чи є сенс запровадити метод кластеризації регіонів? Таблиця 1 Характеристика рівня інноваційного розвитку українських регіонів Регіони — учасники кластера Характеристика кластера 1. м Київ Регіон з найвищим рівнем інноваційного розвитку 2. Харківська, АР Крим. Київ- ська, Дніпропетровська, Запо- різька, Одеська, Львівська, За- карпатська області Області з високим рівнем інноваційного розвитку (центр кла- стера — Харківська обл.) 3. Волинська, Вінницька, Кі- ровоградська, Івано-Фран- ківська, Донецька, Полтавська. Тернопільська, Миколаївська, Луганська, Сумська області Області з середнім рівнем інноваційного розвитку (центр кла- стера — Донецька обл.) 4. Житомирська, Чернівецька, Хмельницька, Рівненська, Херсонська, Чернігівська, Чер- каська області, м Севастополь Області з низьким рівнем інноваційного розвитку (центр кла- стера — Чернівецька обл.) У нашій країні відзначається ряд істотних недо- ліків, які не просто заважають впровадженню новіт- ніх стратегій розвитку регіонів, а й роблять це факти- чно неможливим. До таких недоліків необхідно від- нести недосконалість законодавчої бази, показники сплати податків і перерозподіл бюджету. Крім того, помилковою є позиція органів влади щодо необхід- ності інвестування тільки в деякі основні галузі про- мисловості, які можуть стати двигунами капітало- вкладень з боку зарубіжних інвесторів, і надія на те, що в подальшому це призведе до зростання внутріш- нього валового продукту і забезпечить розвиток регі- онів. Європейський досвід у сфері регіонального роз- витку вже давно спростував таку позицію як непра- вильну. Отже, ми пропонуємо, з метою досягти у сфері регіонального розвитку відчутних ефективних показників слід розглянути регіон як складну саморе- гулюючу соціально-економічну систему на основі теорії сенергетики. Виклад основного матеріалу. Перш за все слід навести деякі визначення, якими ми будемо оперувати упродовж викладення основного матеріалу: – організаційно-складні саморегулюючі соціаль- но-економічні системи є сукупність само відтворю- ваних еволюційно-емоційних та соціально-економіч- них процесів щодо змін саморегулювання, як безпе- рервний динамічний процес освоєння нових ідей і моделей поведінки, що ґрунтується на взаємодії інте- ресів виробничих відносин і цілей та передбачає ди- намічний розвиток керуючих подій щодо переходу соціально-економічної системи або її окремих підси- стем у новий функціональний стан, під впливом си- нергетичної дії/взаємодії факторів зовнішнього і вну- трішнього середовища; – механізм соціально-економічного розвитку є соціально-технологічна методологія вивчення та управління підприємництвом у регіоні з точки зору визначення соціального «портрета» сучасного вироб- ничого середовища та мотивування керівного складу управлінського апарату для вирішення таких задач, ХОЛОД С. Б., ТКАЧЕНКО В. А. 2014/№3 129 як виявлення ступеня однозначності думки виробни- чих колективів, їх психологічної сумісності у спільній роботі, а також ступеня благопристойності соціально- психологічного клімату, пов’язаного з мотивацією поведінки людей у виробничих відносинах; – господарський механізм є графічне відобра- ження послідовності стану процесів, процедур і тех- нологій руху виробничої системи у вигляді організа- ційної структури, що визначає закономірність поряд- ку деякого виду виробничої діяльності; це сукупність організаційних структур різного порядку і призна- чення щодо конкретних форм господарювання, мето- дів управління і дотримання правових норм викорис- тання економічних законів, з урахуванням невизна- ченості історичної специфіки. Головним же для нас, у даному випадку, є кате- горії інвестиційної діяльності та її наслідків, матері- альним виявом якої являється «інвестиційний клі- мат» і «інвестиційна привабливість». Інвестиційний клімат — це інтегральна характе- ристика сукупності соціальних, економічних, органі- заційних, правових, політичних, соціокультурних пе- редумов, що визначає ступінь ризику й ефективність вкладень інвестиційних ресурсів у ту або іншу госпо- дарську систему (економіку країни, регіону, корпора- ції). Відзначимо, що поряд з категорією «інвестицій- ний клімат» використовується поняття «інвестиційна привабливість» щодо до територіальних економічних систем, якими є країни, регіони. Ці поняття подібні, оскільки вони являють собою зведену (інтегральну) оцінку із системи факторів, що впливають на процес прийняття інвестиційних рішень потенційними інве- сторами та подальшу реалізацію інвестиційних про- ектів, і потребують чіткого розмежування з методоло- гічної точки зору. Отже, інвестиційний клімат — уза- гальнена, об’єктивна характеристика умов здійснення інвестиційної діяльності які є однаковими для всіх груп інвесторів. Тоді як інвестиційна привабливість є суб’єктивним судженням конкретного інвестора щодо об’єкта інвестування й може бути відмінною для різ- них груп інвестиційних інвесторів. Тобто інвестицій- на привабливість є одною зі складових інвестиційно- го клімату. Другою вагомою складовою інвестиційно- го клімату є інвестиційна активність, яка відзначаєть- ся інтенсивністю й обсягами залучення інвестицій в основний капітал (країни, регіону). Інвестиційна активність, на нашу думку, зале- жить не тільки від інвестиційної привабливості інвес- тиційного об’єкта (хоч і спостерігається висока коре- ляційна залежність), а й від інвестиційних можливос- тей інвестора як суб’єкта інвестиційної діяльності. Схематично взаємозв’язок між цими категоріями інвестиційної діяльності, вважаємо, може бути відоб- ражений, як показано на рис. 1. Категорії інвестиційної діяльності Зміст процедури узагальнена об’єктивна характеристика умов здійс- нення інвестиційної діяльності при однозначності умов для всіх інвесторів можливість інвестування робіт, що призводять до зміни сутності об’єктів, на яких вони здійснюються, а витрати, що відбуваються при цьому, не являються тратами звітного періоду по їх утриманню інвестиції, що пов’язані з можливостями капітально- го будівництва у формі нового об’єкту, а також ре- конструкції, розширення, диверсифікації і технічно- го переоснащення діючих виробництв і об’єктів не- виробничої сфери грошові засоби, цільові банківські вклади, у їх обся- гах і інтенсивності, паї інші права, що мають грошо- ву оцінку, акції та ін., цінні папери, технології, ма- шини, ліцензії, кредити, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємництва в цілях отри- мання прибутку грошові засоби: кошти, цінні папери, інше майно, скарби, у т.ч. майнові права, що мають грошову оці- нку; що вкладаються у об’єкти підприємницької дія- льності Рис. 1. Взаємозв’язок категорій інвестиційної діяльності Інвестиційний клімат Інвестиційна привабливість об’єкта Інвестиційні можливості суб’єкта Інвестиційний активність Інвестиції ХОЛОД С. Б., ТКАЧЕНКО В. А. 130 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Аналізуючи інвестиційний клімат треба звернути увагу на ряд особливостей його формування, а саме: – кожен щабель економіки (національний, ре- гіональний, галузевий або мікрорівень) має свою сис- тему індивідуальних показників, що формує його інвестиційний клімат; – інвестиційні клімати різних економічних ща- блів є взаємопов’язаними та взаємозалежними, тобто чинять вплив один на одного. Так, наприклад, низь- кий інвестиційний рейтинг країни може значно ско- ротити обсяг іноземного інвестування в регіоні; – інвестиційний клімат вищих щаблів економі- ки помилково розглядати як суму з інвестиційних кліматів її складових. Так, інвестиційний клімат регі- ону не є сумою оцінок інвестиційних кліматів галузей і підприємств, які він включає. Інвестиційна активність, у свою чергу, є втілен- ням можливостей і рішень інвестора як результат його суб’єктивної оцінки інвестиційної привабливос- ті. Отже, інвестиційний клімат регіону доцільно розглядати, як взаємодію інвестиційної привабливос- ті й інвестиційної активності, при цьому треба врахо- вувати вплив поточної інвестиційної активності на формування якісної структури майбутнього інвести- ційного потенціалу, який у свою чергу істотно впли- ває на інвестиційну активність і формування інвести- ційного клімату в наступні періоди (рис. 2). Поточна інвестиційна активність визначає якісну структуру інвестиційного потенціалу у майбутньому. При низь- кій інвестиційній активності відбувається погіршення інвестиційного потенціалу через фізичний і мораль- ний знос основних засобів, недофінансування соціа- льних та екологічних програм тощо. Поточний період Майбутній період Рис. 2. Структурно-логічна модель інвестиційного клімату Тобто низька поточна інвестиційна активність не сприяє формуванню більш якісної структури ін- вестиційного потенціалу, що призводить до знижен- ня інвестиційної привабливості та погіршення інвес- тиційного клімату в прийдешньому. І навпаки, висо- ка інвестиційна активність стимулює розвиток інвес- тиційного потенціалу, збільшення інвестиційної при- вабливості та покращення інвестиційного клімату. Це, зі свого боку, зумовить виникнення більш висо- кої хвилі інвестиційної активності. Поточна інвести- ційна активність дає можливість спрогнозувати рі- вень розвитку інвестиційного потенціалу й обсяги додатково вкладеного капіталу у майбутньому, рівень доходності інвестицій і позиціонує інвестора подаль- ше. Прийнято виокремлювати п’ять груп основних факторів, які мають визначний вплив на формування інвестиційного клімату, а саме: – рівень розвитку продуктивних сил та стан ін- вестиційного ринку; – політична воля влади та правове поле держа- ви; – стан фінансово-кредитної системи та діяль- ність фінансових посередників; – статус іноземного інвестора; – інвестиційна активність населення. У вітчизняній практиці популярності набула ме- тодика, яка розроблена І. Бланком у співпраці з інве- стиційною компанією «Омега-Інстер». Згідно цієї методики запропоновано здійснювати оцінку інвес- тиційного клімату регіонів на основі інтегрального показника, який передбачає таке співвідношення окремих чинників [6]: – рівень розвитку економіки регіону (значу- щість 35%); – рівень розвитку інвестиційної інфраструктури (15%); Інвестиційний клімат Ін ве ст иц ій на пр ив аб ли ві ст ь Ін ве ст иц ій на ак ти вн іс ть Ін ве ст иц ій ни й ри зи к Ін ве ст иц ій ни й по те нц іа л Інвестиційний клімат Ін ве ст иц ій на пр ив аб ли ві ст ь Ін ве ст иц ій на ак ти вн іс ть Ін ве ст иц ій ни й ри зи к Ін ве ст иц ій ни й по те нц іа л ХОЛОД С. Б., ТКАЧЕНКО В. А. 2014/№3 131 – демографічна характеристика регіону (15%); – рівень розвитку ринкових відносин та ринко- вої інфраструктури (25%); – наявність екологічного, інвестиційного, полі- тичного, кредитного, комерційного, валютного ризи- ків (10%). Інтегральний показник оцінки інвестиційної привабливості регіонів при цьому визначається як сума добутків значень кожного синтетичного показ- ника на його вагомість у загальній оцінці. Опираючись на ці теоретичні узагальнення та враховуючи завдання нашого дослідження, проведемо аналіз інвестиційного клімату України в регіонально- му розрізі. Після проголошення незалежності в Україні між регіонами виникла велика диспропорція в економіч- ному та соціальному розвитку, яка за роки незалеж- ності не тільки не зникла, а, навпаки, ще збільшила- ся. Це викликано низкою об’єктивних і суб’єктивних факторів: особливостями історичного господарського розвитку регіонів, відмінністю наявності природо- ресурсного та людського потенціалу, довготривалими економічними кризами, загальною стагнацією еко- номіки, відсутністю виваженої регіональної політики, де переважає вузькогалузевий підхід над цілісно- територіальним підходом, політичною нестабільніс- тю, особливостями регіональної галузевої структури та спрямованості промисловості, яка залишилася ще із часів Радянського Союзу, відсутністю ефективних міжрегіональних господарських зв’язків, відсутністю досконалої нормативно-правової бази щодо повно- важень центральної та регіональної влади. Як бачи- мо — «картина олівцем» і її треба наповнити «мас- лом». Для створення в регіонах країни системно побу- дованих і високоефективних територіально-виробни- чих структур нового типу (кластерів, партнерств, ме- реж, альянсів та інших як складних саморегулюючих соціально-економічних систем). Необхідно, на нашу думку, здійснити наступні заходи: – розробити і в установленому порядку затвер- дити концепцію формування в регіонах структур сис- темного типу; – розробити і реалізовувати сучасні інвестицій- ні проекти з чітким обґрунтуванням їх конкуренто- спроможності, з розрахунковими даними щодо дося- гнення високих показників окупності інвестицій. На основі проведених досліджень автори вперше в прак- тиці проектування пропонують розробляти інвести- ційний проект системи як цілісної відкритої само- окупної складної соціально-економічної саморегу- люючої територіально-виробничої системи; – сприяти розвитку сучасної інвестиційної інфраструктури за рівнями інноваційності регіонів; – покласти в основу інвестиційної політики держави реальне інвестування, на принципах епісте- мології економічної політики, здійснюване в таких формах: – проведення об’єднання цілісних майнових комплексів; – здійснення реконструкції підприємств, спря- мованої на ефективне функціонування всього вироб- ничого процесу на підприємствах-учасниках техноло- гічного ланцюга на основі впровадження сучасних інновацій; – модернізація технологічних і організаційних процесів (застосування селективного підходу); – впровадження інноваційного інвестування, яке дасть можливість ширше використовувати у ви- робничій діяльності нові наукові та технологічні знання; – впровадження нових форм і методів управ- ління розвитком економіки регіонів, зокрема, проб- лемних і депресивних територій; – залучення до діяльності кластерів органів ре- гіонального управління та місцевого самоврядування, академічних інститутів, університетів, всіх, хто може брати активну участь у формуванні територіально- виробничих систем нового типу. При цьому необхід- но враховувати, що взаємодія виробників та інвесто- рів, всіх учасників являє собою безперервний процес, а сама процедура співробітництва повинна бути гнучкою (адаптивною), щоб забезпечити швидку ре- акцію виробників на зміну ринкової кон’юнктури (рис. 3). Можна вважати, що проблеми розвитку україн- ських регіонів є віддзеркаленням європейських регі- ональних проблем, які підсилюються не адаптованіс- тю української економіки до ринкових умов, значним моральним і фізичним зносом основних фондів (74,9% зносу) низькою конкурентоздатністю промис- лової продукції, чималим скороченням внутрішніх і зовнішніх економічних зв’язків тощо [7]. Зрозуміло, що диспропорційний розвиток регіо- нів і спроба держави штучно — через дотації, соці- альні програми усунути різницю між ними в обхід ринкових механізмів не приносять не тільки позити- вних результатів, але ставлять під загрозу зберігання високих темпів економічного розвитку всієї держави. Що ми і маємо сьогодні. Досягнення цієї мети неможливе без упрова- дження виваженої державної та регіональної інвести- ційної стратегії тому, що саме інвестиції є джерелом оновлення основних фондів, технологічного пере- оснащення підприємств, покращення якості людсь- кого капіталу, здійснення соціальних та екологічних програм. Інвестиційна стратегія держави, регіону — це стратегія стимулювання інвестиційної активності внутрішніх і зовнішніх інвесторів через важелі моне- тарної, фіскальної політики, створення привабливого інвестиційного клімату з метою збільшення інвести- ційних потоків в економіку держави (регіону), у пріоритетні сектори економіки, у розвиток інфра- структури, людського капіталу, у підвищення рівня та якості людського життя. В Україні па законодавчому рівні необхідно в єдиному документі чітко визначити й затвердити пе- релік виробництв, галузей і територій, що частково або повністю закриті для іноземного інвестування, і перелік галузей, виробництв та територій, де заохочу- ється (через систему пільгового оподаткування й т. п.) іноземне інвестування, що значно полегшило би дії іноземного інвестора ніж пошук цих обмежень у великій кількості законодавчих актів. Саме «привабливий інвестиційний клімат» спри- яє залученню внутрішніх і зовнішніх інвестицій. У науковій літературі зустрічається багато методик ана- лізу й оцінки інвестиційного клімату, які використо- вують різні концептуальні підходи й аналізують різні набори факторів, але в більшості методик застосову- ються такі головні елементи: ХОЛОД С. Б., ТКАЧЕНКО В. А. 132 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Рис. 3. Взаємозалежність і взаємозв’язки виробничого, фінансового і операційного менеджменту в системі управління – стабільна макроекономічна й політична ситу- ація; – стабільна законодавча інвестиційна база про- тягом досить тривалого часу; – високий рівень виконавчої влади, що забез- печує дотримання виконання чинного законодавства, суддівських рішень і забезпечення умов здорової конкуренції; – необхідний рівень розвитку інвестиційної інфраструктури й інвестиційного бізнес-середовища; – існування високого внутрішнього попиту на інвестиційні ресурси та рівень ефективності інвести- цій (прибутковість інвестицій, соціальний ефект і т. п.). Основним недоліком цих методик є те, що інте- гральні оцінки інвестиційного клімату регіонів здійс- Теорія і практика ринкових відносин Теорія і прак- тика логістики (матеріальних потоків Теорія і практика фінансових потоків Розрахунки, збір і аналіз інформації Розробка і аналіз інфор- ма-ційних технологій Економічна поведінка ринку і спо- живачів Менеджмент управлінського обліку Менеджмент фінансового обліку Менеджмент управлінського обліку витра- тами Менеджмент управління роз- робкою організа- ційного і інфор- маційного забез- печення Менеджмент управління грошовими і виробничими фондами Теорія і практи- ка оптимальних управлінських рішень Менеджмент виробничого обліку В и р о б н и ч и й м е н е д ж м е н т Ф ін а н с о в и й м е н е д ж м е н т ХОЛОД С. Б., ТКАЧЕНКО В. А. 2014/№3 133 нюються за даними одного року або інколи й одного кварталу, що не враховує довгострокову детермінанту та тенденції розвитку регіонів, і не абстрагуються від тимчасових спадів чи підйомів в економічному та соціальному розвитку регіону. Воднораз при потрап- лянні регіону до групи з поганим інвестиційним клі- матом або низькою інвестиційною привабливістю значно знижуються можливості регіону до залучення інвестицій через негативні асоціації потенційних ін- весторів. Інвестиційний клімат регіону необхідно роз- глядати як комплекс різноманітних, взаємопов’я- заних факторів і тенденцій їх розвитку в часі. Відносно малу кількість досліджень загальних проблем структурної оптимізації інвестиційного про- цесу, що аналізують макроекономічні аспекти цього складного феномену, зумовлює той факт, визнаний більшістю дослідників, що рушійні сили й економіч- на сутність процесу інвестування вже є визначеними досить докладно, у той час як практично відсутні кількісні уявлення про закономірності, що зв’язують параметри інвестиційної діяльності та соціально зна- чимі макроекономічні показники, такі як динаміка ВНП (ВВП), рівень безробіття, інфляція та ін. За- вдання встановлення таких закономірностей ще ускладнюється циклічним коливальним характером поведінки макроекономічних показників і невизна- ченістю середовища господарювання, що призводить до трансформації характеру виконання цих закономі- рностей, а також епістемологічним спектицизмом в основі економічної політики. Слід зауважити, що й методологія побудови ем- піричних «образів» тих чи інших закономірностей, що зв’язують указані параметри у вигляді кореляцій- но-регресійних залежностей, також відсутня. Визна- чений стан питання можна охарактеризувати, як кри- зу обумовленості, тобто протиріччя між можливістю спостерігати та керованістю процесів у світовій гос- подарчій системі. Це суттєво перешкоджає форсуван- ню структури інвестицій, яка на державному та регі- ональному рівнях, повинна забезпечувати можливості щодо ефективного інвестування. Як відмічалося ви- ще, динамічність, стабільність та ефективність еко- номічного розвитку всієї держави можливі лише за умови рівномірного, збалансованого соціально-еко- номічного розвитку всіх регіонів. Розвиток регіонів України в сучасних умовах ве- ликою мірою визначається гнучкістю регіональної інвестиційної політики та ступенем використання інвестиційного потенціалу, який властивий окремому регіональному утворенню. Ефективність застосування останнього для підвищення рівня розвитку регіону та забезпечення економічної стабільності залежить від оптимального співвідношення повноважень місцевої влади в напрямі створення регіональної інвестиційної політики та впливу центральної влади через утворен- ня комплексної інвестиційної стратегії держави. Сте- реотипи, що склалися, які полягають у застосуванні переважно адміністративних методів управління регі- оном, призводять у багатьох випадках до довготрива- лої стагнації та навіть до економічного спаду, зни- ження ефективності інвестиційної діяльності на регі- ональному рівні і, як внаслідок, до виникнення зна- чних диспропорцій економічного розвитку по регі- онах і територіях. У цих умовах загострюється про- блема створення економічного механізму управління інвестиційним потенціалом регіону. Як основна ідеологія державного впливу на еко- номічні процеси в окремих регіонах, у тому числі й на інвестиційні процеси, використовується політика «вирівнювання» регіонального розвитку, котра жорс- тко адмініструється із центру. Зрозуміло, що ця полі- тика стосовно різних економічних процесів упрова- джується в різних масштабах і до різних груп таких параметрів, але в усіх випадках має форму прямого чи опосередкованого регулювання регіонального роз- витку з боку держави, яке спрямоване на активне корегування природного протікання економічних процесів (у тому числі інвестиційних), що відбува- ються в регіонах. Для досягнення ефективності про- цесу такого «вирівнювання» відносно розвитку інвес- тиційних процесів необхідно забезпечити комплекс- ність і взаємну узгодженість політики державного регулювання в міжрегіональному розрізі, що повинна функціонувати як організаційно-правова система, що діє відповідно до чітко визначених компенсаційних принципів. Інакше спроби невдалого вирівнювання будуть призводити до появи нових джерел невизна- ченості, що є негативним фактором з точки зору ста- більності й ефективності інвестиційного процесу. Забезпечення стабільного й ефективного інвес- тиційного процесу значною мірою, залежить від структури розподілу інвестиції. Висновки: Дослідження підтверджують, що держава має сприяти поглибленню регіонального співробітництва стосовно забезпечення комплексного і збалансовано- го розвитку регіонів шляхом: розвитку економічної інтеграції між прикордонними регіонами сусідніх держав, підтримуючи культурні зв’язки, формуючи партнерство і контакти між ними; здійснення розбу- дови соціальної та виробничої інфраструктури при- кордонних регіонів; підготовки спільних проектів із сусідніми державами (прикордонними регіонами су- сідніх держав), які можуть бути реалізовані з викори- станням європейських регіональних фондів; участі у транскордонних проектах ЄС і програмах прикор- донного співробітництва. Завданням аналізу соціально-економічного стану є виявлення невикористаних можливостей його зрос- тання, а також якості впливу місцевих органів влади на розвиток регіонів. Організаційно-структурна мо- дель механізму реалізації державної регіональної по- літики щодо забезпечення комплексного і збалансо- ваного розвитку регіонів наведена на рис. 4. З метою забезпечення динамічного і збалансова- ного розвитку регіонів пропонується додержуватися низки загальних вимог щодо організації та здійснен- ня державного регулювання регіональним розвитком країни. Для досягнення поставленої мети у концепту- альному плані, потребують вирішення такі завдання: створення умов для входження в ринок всієї сукуп- ності суб’єктів господарювання у регіонах та форму- вання досить розвиненої сфери товарів і послуг в економічному просторі регіону; підвищення активно- сті та результативності фінансово-інвестиційної дія- льності в регіоні, особливо, у малорентабельних і нерентабельних виробництвах та галузях, в т.ч. поси- лення динаміки структурних зрушень у їх діяльності; скорочення невиправданих відмінностей у доходах ХОЛОД С. Б., ТКАЧЕНКО В. А. 134 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ — координація та контроль; — взаємодія і зворотний зв’язок; — підзвітність та підконтрольність. Рис. 4. Організаційно-структурна модель механізму реалізації політики щодо забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів населення в регіонах, подолання бідності за рахунок впровадження інститутів та механізмів сучасної соці- альної держави (адресні субсидії, програми зайнятос- ті тощо); реформування організаційно-економічного механізму житлово-комунального господарства; фор- мування єдиного інформаційного простору регіону. Комплексний підхід до аналізу рівня економіч- ного розвитку регіонів є необхідним атрибутом не тільки вироблення державної регіональної політики та розвитку міжрегіональних економічних зв’язків, але й оцінка їх ефективності, і вимагає відповідного методичного та інформаційного забезпечення. Уточнено зміст терміну «державна інвестиційна політика» як комплексу послідовних економічних, організаційних і правових заходів держави, що впро- ваджуються з метою встановлення оптимальних па- раметрів інвестиційної діяльності та досягнення її максимальної ефективності, необхідної для успішної реалізації економічної, науково-технічної та соціаль- ної програми розвитку держави. Регіональний аспект. Доведено, що категорії «державне регулювання» та «державна інвестиційна політика» є поняттями різними й ототожнення їх помилкове. По-перше, інвестиційна політика держа- ви з ліберальною моделлю економіки є пасивною й застосовує механізми опосередкованого впливу з боку держави на створення сприятливого інвестиційного клімату й умов для підвищення ефективності інвес- тиційного процесу. По-друге, частка державних ін- вестицій зменшується, мотивація приватних й інозе- мних інвесторів при інвестуванні залежить переваж- но, від умов інвестиційного середовища, а не від уря- дових рішень. З’ясовано, що ефективна реалізація інвестицій- ної політики, яка на сучасному етапі поєднує ринко- ве й державне управління відбувається безпосередньо на мезорівні та стимулює врахування регіональних особливостей і реальних умов здійснення. У кризо- вий та після кризовий періоди розвитку економіки домінуючі моделі селективної політики регіонального розвитку є малоефективними з погляду стійкості й стабільності розвитку всієї національної економіки. В умовах кризи кращими є державні методи управлін- ня, спрямовані на корегування негативних тенденцій розвитку зовнішнього середовища; тоді як у період стійкого економічного зростання — ринкові, заснова- Урядовий комітет з питань регіональної політики, бу- дівництва та ЖКГ Центральні органи виконавчої влади Рада розвитку регіонів Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Фонд регіонального та місцевого розвитку Обласні, ра- йонні, Київська міська рада Агентства регіонального розвитку Територіальні під- розділи ЦОВВ Органи місцевого самоврядування Суб’єкти госпо- дарювання: наслідки інвестиційних проце- сів Регіональні та місцеві органи ви- конавчої влади ХОМЕНКО Я. В., БАРАНЕНКО И. А. 2014/№3 135 ні на принципах вільної конкуренції. Природний горизонтальний розподіл інвестиційних ресурсів у міжрегіональному розрізі є одним із головних на- прямів підвищення захищеності інвестиційного прое- кту держави від ризиків. Список використаних джерел 1. Гальчинський А. Методологічні основи аналі- зу циклічного розвитку / А. Гальчинський // Дослі- дження міжнародної економіки: збірник наукових праць. — 2009. — № 63. — С.142-169. 2. Воронін С.М. Процеси трансформаційної економіки України як фактор розвитку / С.М. Воро- нін, Г.М. Кононенко, О.А. Теряник // Економічний вісник Донбасу. — Луганськ: НПУ ім. Т. Шевченка, 2006. — № 2-3(4-5). — С.63-70. 3. Ткаченко В.А., Чимшит С.И. Социально- экономические системы: сущность и механизм управления / В.А. Ткаченко, С.И. Чимшит // Вісник економічної науки України. — 2004. — № 2. — С. 38- 48. 4. Портер М. Конкуренция / М. Портер [пер. с англ.]. — М.: Издат. Дом «Вильямс», 2005. — 608 с. 5. Ляшенко В.И. Регулирование развития эко- номических систем: теория, режимы, институты: мо- нография / В.И. Ляшенко. — Донецк: ДонНТУ, 2006. — 668 с. 6. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент / И.А. Бланк. — К.: Ника-Центр, 2001. — 448 с. 7. Мельник Л.М. Концептуальные основы раз- вития / Л.М. Мельник. — Сумы: Сиверщина, 1999. — 145 с. Я. В. Хоменко д-р экон. наук И. А. Бараненко аспирант г. Донецк ИНДИКАТИВНЫЙ ПОДХОД К ОЦЕНКЕ УСТОЙЧИВОГОРАЗВИТИЯ Изменения, происходящие в конце ХХ и начале ХХІ в. в экономической и социальной сферах миро- вого сообщества, динамичны и неоднозначны по своим последствиям. В начале ХХІ в. на 20% самой богатой части населения планеты приходится 80% произведенного совокупного общественного продукта [1]. Мировой опыт свидетельствует, что в современ- ных условиях устойчиво развиваться может экономи- ка лишь тех государств, где растет производитель- ность труда, повышается доля готовой продукции в структуре экспорта, происходят другие прогрессив- ные сдвиги. Устойчивое развитие, по определению Б. Дани- лишина, представляет собой «процесс гармонизации производительных сил, обеспечения гарантированно- го удовлетворения необходимых потребностей всех членов общества при условии сохранения и поэтап- ного воспроизводства целостности окружающей при- родной среды, создания возможностей для равнове- сия между его потенциалом и потребностями людей всех поколений» [2, с.6]. Как определено ООН, устойчивое развитие должно «позволять удовлетво- рять потребности нынешних поколений, не нанося при этом ущерба возможностям, оставляемым в наследство будущим поколениям для удовлетворения их собственных потребностей» [1]. Термин «устойчивое развитие» получил широкое распространение с начала 80-х годов после выхода книг Дж. Форрестера «Мировая динамика» [3] и Д. Мидоуза «Пределы роста» [4], в которых экономи- ческий рост рассматривается в увязке с экологиче- ской компонентой. Авторы эмпирически доказали, что его реальным ограничением является ресурсный потенциал. «Природная среда — это тот критический естественный капитал, который жизненно необходим как для естественного потребления (чистый воздух для дыхания), так и для наращивания объемов про- изводства. Поэтому загрязнение окружающей среды ведет к истощению капитала и в последствии может повлечь за собой снижение его количественной и качественной функциональности» [5, с.31]. Позднее Б. Фритч, С. Шмидхайни и В. Сайфриц в своих ис- следованиях [6] опровергли доводы Д. Мидоуза и Дж. Форрестера, обосновав возможность расширения пределов роста, обеспечения его устойчивости и формирования в идеале экологически-устойчиво раз- вивающегося сообщества. Как видим, проблема обеспечения устойчивого развития в контексте рационального природопользо- вания давно уже стала приоритетным направлением исследований мировой науки. Недостаточно прора- ботанным звеном остается пока нахождение измери- тельного аппарата, позволяющего объективно про- анализировать взаимосвязь между состоянием окру- жающей среды и качеством экономического роста. На сегодняшний день уже существует ряд моде- лей оценки устойчивого развития, однако их анализ показывает, что большинство из них фокусируется преимущественно на одном или двух из трех аспек- тов устойчивости [7-10], а каждая последующая мо- дель является дополнением или производной преды- дущей. При этом устойчивое развитие рассматривает- ся всегда как нечто большее, нежели простое агреги- рование его основних частей, это и взаимосвязи, возникающие между ними. Цель нашей статьи заключается в нахождении измерительного аппарата для оценки устойчивого развития стран мирового сообщества, который был бы релевантен современной парадигме развития че- ловечества и новому видению устойчивости. Проблема адекватного выбора измерительного аппарата обусловлена рядом обстоятельств. Во-

Методологічний підхід щодо створення механізмів соціально-економічного розвитку на мезорівні

Institution

Ähnliche Einträge