Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки
Розглянуто загальні світові тенденції формування паливно-енергетичного балансу в країнах світу в контексті енергетичної безпеки. Зроблені висновки і дано рекомендації щодо концепції диверсифікації енергетики України на базі власних джерел палива. Рассмотрены общие мировые тенденции форми рования топ...
Saved in:
| Published in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87477 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки / С.С. Майдукова // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 51–57. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859762116729241600 |
|---|---|
| author | Майдукова, С.С. |
| author_facet | Майдукова, С.С. |
| citation_txt | Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки / С.С. Майдукова // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 51–57. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Розглянуто загальні світові тенденції формування паливно-енергетичного балансу в країнах світу в контексті енергетичної безпеки. Зроблені висновки і дано рекомендації щодо концепції диверсифікації енергетики України на базі власних джерел палива.
Рассмотрены общие мировые тенденции форми рования топливно-энергетического баланса в странах мира в контексте энергетической безопасности. Сделаны выводы и даны рекомендации относительно концепции диверсификации энергетики Украины на базе собственных источников топлива.
The general world tendencies of formation of fuel and energy balance in the world countries in a context of power safety are considered. Conclusions are drawn and recommendations the about concept of power diversification in Ukraine on the basis of own fuel issues are given.
|
| first_indexed | 2025-12-02T04:07:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
МАЙДУКОВА С. С.
2014/№3 51
Выводы. Открытость информации формирует
открытость взаимоотношений власти и общества:
доверие или недоверие, но всегда обоснованное.
В основе информационной открытости органов
власти как условия повышения эффективности госу-
дарственного управления должно стать постоянное
обновление информации, а также обмен информаци-
ей с обществом, что особенно актуально в кризисных
ситуациях. Обмен информацией требует формирова-
ния системы общей информационной политики и
внедрения единого стандарта информационной от-
крытости.
Предпочтительной моделью информационной
политики в системе государственного управления
является проактивная.
Стандарт информационной открытости органов
власти должен основываться на следующих основных
принципах:
максимальный доступ граждан к информации,
имеющей значение для обеспечения их прав;
оперативное размещение информации в сред-
ствах массовой информации и на официальных сай-
тах органов власти в информационно-телекоммуни-
кационной сети «Интернет»;
своевременное и в полном объеме раскрытие
информации о поручениях, данных руководителям
органов власти, о ходе их выполнения и о поручени-
ях по кадровой политике органов власти;
раскрытие информации о содержании проектов
документов, которые находятся в разработке, в том
числе бюджетов всех уровней;
наличие на официальных сайтах в информаци-
онно-телекоммуникационной сети «Интернет» орга-
нов власти специальных разделов, в том числе фору-
мов по тематике, связанной с внедрением системы;
онлайн оценка степени эффективности и ин-
формационной открытости органов власти;
проведение консультаций с представителями ин-
ститутов гражданского общества и экспертов по во-
просам выработки приоритетных направлений разви-
тия и стратегий;
своевременная обработка обращений граждан и
принятие решений;
публикация результатов деятельности органов
власти различных уровней.
Реализация приоритета обмена информацией
между властью и обществом и разработка и внедре-
ние стандарта информационной открытости органов
власти позволит существенно повысить доверие
населения власти и обеспечить возможность участия
граждан в процессе принятия управленческих реше-
ний, а также будет способствовать снижению соци-
альной напряженности в обществе, вызванной не
только социальной нестабильностью, но и информа-
ционным вакуумом со стороны органов власти раз-
личных уровней.
Список использованных источников
1. Атаманчук Г. В. Теория государственного
управления [Электронный ресурс] / Г. В. Атаманчук.
— Режим доступа: http://adhdportal.com.
2. Глик Дж. Информация. История. Теория.
Поток / Джеймс Глик; пер. с английского М. Коно-
ненко. — М.: АСТ: COPRUS, 2013. — 576 с.
3. Дьякова Е. Г. Электронное правительство»
как идеологический конструкт / Е. Г. Дьякова // Со-
циум и власть. — 2009. — № 3 (23). — С. 4-10
4. Ефимова Д. Аналитические навыки: оценка и
развитие [Электронный ресурс] / Д. Ефимова. — Ре-
жим доступа: http://daria-e.livejournal.com/14574.html.
5. Лугвин С. Переход к новой модели государ-
ственного управления в постиндустриальном обще-
стве / С. Лугвин // Проблемы теории и практики
управления. — 2004. — № 4. — С. 34.
6. Степанов А. С. Критерии эффективности
государственного и муниципального управления
(бездефектное управление) / А. С. Степанов // Вест-
ник университета. — 2001. — № 2. — С. 93-98.
7. Ian Beckett. Blue Knight [Электронный ре-
сурс] / I. Beckett. — Режим доступа:
http://www.hitchins.net/policing/blue-knight.html.
С. С. Майдукова
канд. екон. наук
м. Донецьк
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС
ЯК ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
Аналіз показав, що, незважаючи на формальні
ознаки ідентичності принципів і структури націона-
льного управління природокористуванням європей-
ським еколого-економічним стандартам, діючі меха-
нізми управління мінерально-енергетичними ресур-
сами вугільного сектора економіки не адаптовано в
повній мірі до нових умов господарювання, які ґрун-
туються на фінансовій самодостатності підприємств
(незалежно від форми їх власності) для розширеного
відтворення.
У вугільних регіонах не реалізуються європейські
екологічні стандарти, паливний ринок не адаптовано
до вільної конкуренції та демонополізму, національ-
ний паливно-енергетичний баланс не збалансовано зі
структурою промислових запасів власних природних
ресурсів і промисловою потужністю ПЕК, плата під-
приємців за видобуток вугілля не диференційована з
джерелами рентного доходу від реалізації виробленої
продукції, законодавчо не вирішені приватно-дер-
жавні відносини при вирішенні проблем, що вини-
кають при ліквідації вугільних підприємств (рекуль-
тивація порушених земель, наслідків затоплення і
загазованості виробок та ін.).
Регулятивні аспекти ПЕБ. Структура і масштаби
світової енергетики обумовлені рівнем соціально-
економічного розвитку суспільства і його продуктив-
них сил. Однак для кожної держави або об’єднань
держав імперативи створення такої структури проди-
ктовані безліччю індивідуальних особливостей (гео-
графічне розташування, кліматичні умови, структура
економіки, рівень науково-технічного розвитку, ресу-
рсний природний потенціал та ін.). І ці імперативи
МАЙДУКОВА С. С.
52 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
непостійні, про що свідчить енергетична політика
ЄС. Вступивши в постіндустріальний період розвит-
ку, більшість країн цього співтовариства переорієнто-
вували національні галузі виробництва на високотех-
нологічні види продукції, майже повністю ліквідову-
вали енерго- і матеріаломісткі техногенні галузі виро-
бництва, стали формувати паливно-енергетичний
баланс на основі імпортного природного палива і
активно фінансувати розробки по створенню НВДЕ.
Формування джерел національного паливно-
енергетичного балансу (ПЕБ) і його структури країни
світу здійснюють за допомогою імпортних поставок і
через внутрішній сировинний ринок. Спеціальних
механізмів формування енергетичних потоків не ви-
користовується, хоча підхід і рівень лібералізації ене-
ргетичного ринку в кожному регіоні і країні має свої
особливості. У більшості країн за оптимальну умову
вважають формування цін і задоволення попиту на
паливо за допомогою децентралізації і лібералізації
внутрішнього енергетичного ринку на базі власних
запасів природних ресурсів.
Геополітичні, економічні та історичні особливо-
сті країн американського континенту сформували
найбільш ліберальне відношення до вільного ринку
як до механізму, здатного самостійно регулювати по-
пит і пропозицію. У Західній і Центральній Європі
одні країни схильні до ринкових відносин, інші схи-
льні до їх поєднання із строгим державним наглядом,
а у разі потреби — з втручанням відповідних органів
влади. Всупереч жорстким заходам, яких вживає ЄС,
ряд країн залишається схильним до регулювання ри-
нку за допомогою преференцій, що представляються
підприємствам шляхом створення національних ком-
паній, віддаючи перевагу строгому нагляду за функ-
ціонуванням енергетичних ринків. У країнах Східної
Європи і Центральної Азії довіра до вільних ринків
значно менш виражена, що демонструє, наприклад,
Росія.
Втручання держави в період кризових економіч-
них ситуацій стає неминучим, як це показав, напри-
клад, післявоєнний період в Європі і глобальна криза
2008 року, рецидиви якої відбуваються і сьогодні.
Наповнюючи банківську систему і великі підприєм-
ства державним капіталом, уряд підсилює свій вплив
в економіці, створюючи державні корпорації і скупо-
вуючи контрольні пакети акцій. Укрупнення вироб-
ників дозволяє оперувати великими інвестиціями на
головних напрямах науково-технічного розвитку,
створювати національні наукові центри, об’єднуючі
практичну науку і економіку, і це дає можливість
знижувати рівень ризику. Хоча, як вважають фахівці,
держкорпорації стають гігантськими неконтрольова-
ними монополіями, що погано сприймають інновації.
Державний капітал позитивно вплинув на розвиток
національної економіки ряду країн світу і на темпи
розвитку нових капіталомістких галузей виробництва,
що сприяло зростанню ВВП. Як видно з табл. 1 [1],
ця тенденція зберігається.
За період з кінця ХІХ і майже все ХХ століття
частка державних витрат в об’ємі ВВП розвинених
країн, хоча і не постійно, виявляла тенденції до зрос-
тання і в результаті збільшилася за цей період від
24,5% (Японія) до 58,8% (Швеція). З виконаного на-
ми аналізу даних (табл. 1), видно, що середньорічні
темпи приросту в об’ємі ВВП між 1980-1990 рр. ви-
явили тенденцію до зниження, слідуючи періодичним
циклам М.Д. Кондратьєва [2].
Таблиця 1
Динаміка частки державних витрат в об’ємі ВВП
індустріальних країн, %
Країни
Р о к и
1880 1929 1960 1970 1980 1990 2000 2010
Зрос-
тання
США 8 10 27,8 32,2 31,4 32,8 33,1 33,6 25,6
Японія 11 19 18,3 19,3 32 31,3 35,5 39,5 28,5
Англія 10 24 32,6 39,3 43 39,9 39,7 41,1 31,1
Німеч-
чина 10 31 32 37,6 47,9 45,1 47,4 47,9 37,9
Франція 15 19 34,6 38,9 46,1 49,8 53,2 54,3 39,3
Швеція 6 8 31,1 43,8 60,1 59,1 60,8 61,4 35,4
Середнє 10 18,4 29,4 35,2 43,4 43 45 46,3 36,3
Серед-
ньоріч-
ний
приріст
середній 0,16 0,35 0,58 0,92 0,04 0,25 0,18 -
Існують і інші мотиви для втручання держави в
економіку. В Індії і країнах Латинської Америки
встановлений контроль інвестицій приватних фірм в
економіку, які намагаються уникнути ризику вкла-
дення капіталу в енергетику. Державний контроль
нафтогазових запасів панує в країнах Близького Схо-
ду. У Європі держави виявляють потужне регулятив-
не втручання в енергетику для залучення приватних
інвестицій до низьковуглецевого палива і «чистих»
технологій. Пануючий інституціоналізм в західно-
європейських країнах перешкоджає виробленню єди-
них правил колективної енергетичної політики. Хоча
окремі хартії, союзи та інші об’єднання існують. Але
не можна виключати, що саме під впливом газової
російсько-української кризи, що зачепила всі євро-
пейські країни, проблема колективної енергетичної
безпеки отримала додатковий імпульс для її вирі-
шення.
Таблиця 2
Темпи приросту частки державних витрат у ВВП, %
Країни
Роки
1880-
1929
1930-
1960
1961-
1970
1971-
1980
1981-
1990
1991-
2000
2001-
2010
США 0,04 0,57 0,44 -0,08 0,14 0,50 0,46
Японія 0,16 -0,02 0,10 0,13 -0,31 0,02 0,09
Англія 0,28 0,28 0,67 0,37 -0,31 0,02 0,03
Німеччина 0,43 0,03 0,56 0,10 -0,28 0,29 0,32
Франція 0,08 0,05 0,43 0,72 0,37 0,42 0,39
Швеція 0,04 0,74 0,13 0,16 -0,10 0,21 0,16
Енергетична безпека. Історичний досвід двадця-
того століття свідчить, що одним з найважливіших
елементів політичної і економічної незалежності дер-
жави є енергетична безпека. До сьогоднішнього часу
загальноприйняте тлумачення цього поняття остато-
чно не сформульоване. У країнах ЄС — у різних кон-
текстах і для різних цілей — використовують терміни
«енергетична безпека» і «безпека енергопоставок»,
що часто мають неоднаковий зміст. Європейський
Комітет ООН сформував з них чотири групи [3]:
- фізичне порушення поставок енергоносіїв у
результаті збоїв в роботі об’єктів інфраструктури,
стихійних лих, соціальних хвилювань, політичних
акцій і актів тероризму;
- довгострокова фізична наявність поставок
енергоресурсів для задоволення зростаючого попиту в
майбутньому;
МАЙДУКОВА С. С.
2014/№3 53
- згубний вплив на економічну діяльність і на
положення населення дефіциту енергії, значних ко-
ливань цін;
- побічний збиток від актів тероризму, що приз-
водять до людських жертв, серйозних наслідків для
здоров’я і пошкодження майна.
Зіставляючи наведені вище формулювання з
тлумаченнями, якими насичені вітчизняні ЗМІ, і з
власними уявленнями про державну енергетичну без-
пеку України, легко встановити, що в жодному з пе-
рерахованих вище формулювань чітко не позначений
(як нам видається) найважливіший чинник — це на-
явність, доступність, достатність власних ресурсів і
постійна безперебійна можливість їх постачання до
об’єктів переробки і споживання. Тлумачення термі-
ну «енергетична незалежність», виділеного Європей-
ською Економічною Комісією (ЄЕК) ООН із загаль-
ного числа, явно претендує на можливість постійного
безперешкодного комерційного доступу до енергети-
чних джерел інших країн. Саме тому акценти зробле-
ні на комунікаціях, зростаючому попиті в майбут-
ньому, захисті від тероризму, загрозу якого бачать від
ісламських країн.
У транскрипції Міжнародної академії інформації
термін «енергетична безпека» отримав лаконічніше
тлумачення. Це «захищеність громадян і економіки
держави від погроз дефіциту в забезпеченні енергією
на прийнятних умовах (якість, ціна, доставка), а та-
кож створення міжнародних умов, закріплених пра-
вовими актами, заснованих на світовому енергетич-
ному партнерстві, для збалансованого і безперебійно-
го забезпечення енергією країн-споживачів навіть у
разі енергетичної кризи». Не можна не відзначити,
що в тлумаченій ЄЕК «енергетичній безпеці» упуще-
ні, вочевидь, не без наміру, такі поняття як «стійкий
соціально-економічний розвиток країн світової спі-
льноти», оскільки інтереси ЄС зосереджені на забез-
печенні довгострокової стабільності власної економі-
ки на фоні економік Китаю, Індії, Індонезії, Півден-
ної Кореї, що розвиваються високими темпами.
Виходячи з фактичного стану енергетики Укра-
їни, де панує монополізм при розподілі енергії і
встановленні цін і тарифів на енергоносії, гірничо-
шахтне устаткування, панування фінансових олігархі-
чних утворень на внутрішньому ринку і т.д., рівень
енергетичної безпеки не можна визнати достатнім.
Хоча світових запасів викопного палива виста-
чає, щоб задовольнити енергетичні потреби протягом
досить тривалого періоду, судячи з літературних дже-
рел [4, 5], віддача нафтових і газових родовищ у пів-
нічній півкулі продовжує знижуватися, що вимагає
додаткових витрат на інвестування виробництва і
веде до зростання цін. Тому у світі знову виявляється
все більший інтерес до атомної енергії (до катастро-
фи на АЕС «Фокусіма» в Японії), вугілля і відновлю-
ваних джерел енергії. Починає переважати думка, що
вони як первинні джерела більш стабільні. На фор-
мування такої думки впливають і інші чинники —
загроза вичерпання вуглеводневої сировини, зрос-
тання цін і загострення конкуренції на сировинному
ринку, високі темпи збільшення споживання енергії і
т.д. У результаті вугілля знову отримує статус надій-
ного і економічно ефективного виду палива. Разом з
тим проблеми, пов’язані зі зростанням його спожи-
вання, знаходяться в прямій залежності з техноген-
ною дією вугільного і теплоенергетичного виробниц-
тва на природне середовище. І хоча у світовій енерге-
тиці зростає об’єм «чистих» технологій спалювання
вугілля, розвивається каптація метану вугільних ро-
довищ, з’явилися нові заводи по виробництву синте-
тичного палива, що підвищує привабливість вугілля
як енергоресурсу, проблема екологізації в тандемі
«вуглевидобувне підприємство — споживач енергії»
потребує вирішення і вимагає колективного узго-
дження принципів екологічної безпеки. Таким актом
доброї волі був і Кіотський протокол. З точки зору
основних характеристик споживчих якостей вугільної
продукції — зола, волога, сірка — вони виявилися
неприйнятними. Теплоенергетика, орієнтована на
«чисті» технології спалювання вугілля, виявилася
більш популярною і такою, що відповідає цілям Кі-
отського протоколу, оскільки це дозволяє понизити
нафтогазову напруженість на світовому ринку, ураз-
ливість економіки від форс-мажорних обставин і
створити умови для здорової ринкової конкуренції.
Одночасно протікають інші процеси, які сприяють
скороченню викидів парникових газів: переорієнтація
економіки на постіндустріальні види виробництва,
електроніку, нанотехнології та інші маломатеріало-
місткі види продукції.
Зусього цього виходить, що потрібно остаточно
визначити енергетичну стратегію України на трива-
лий термін, встановивши пріоритети, напрями і
об’єми енергозбереження, потенціал розвитку нетра-
диційних відновлювальних енергетичних ресурсів
(НВЕР) і нового вигляду виробництв по перетворен-
ню вугілля на інші види палива.
Світовий паливно-енергетичний баланс і його
тенденції. Не дивлячись на кризові явища, що почас-
тішали останніми роками, у світовій енергетиці, зро-
стання цін на вуглеводневе паливо і зростаючу загро-
зу вичерпання природних джерел енергії за останні
двадцять років радикальних змін у структурі спожи-
ваних ресурсів не сталося. Прискорений розвиток
атомних і гідроенергетичних джерел у минулому сто-
літті був приурочений до нових наукових досягнень,
реалізованих в технологіях і машинобудуванні. Судя-
чи з публікацій можна чекати чергового сплеску в
споживанні цих і раніше масштабно використовува-
них НВЕР. У гідравліці — це може бути хвилева енер-
гетика (серфери), високоенергетичний синтез-газ, що
виділяється при дії на водні розчини електричного
розряду (дуг), в атомній енергетиці — високобезпечні
атомні реактори та інше.
Нижче (табл. 3) наведена динаміка світового
споживання первинних енергетичних ресурсів за
значний час.
Таблиця 3
Світове споживання первинних енергоресурсів
Роки
Усього
млн т
у.п.
Світове споживання первинних
енергоресурсів, млн т у.п.
вугілля нафта газ ГЕС АЕС
1900 700 661 26,0 10 3 -
1920 1525 1321 144 30 30 -
1940 2464 1878 441 113 73 -
1950 2536 1534 672 244 86 -
1960 4322 2206 1358 584 173 1
1970 7038 2418 2936 1368 296 20
1980 8910 2624 3835 1836 443 172
1990 11085 3207 4074 2659 599 546
1995 11720 3504 4108 2905 636 567
2000 12417 3670 4232 3290 650 575
2010 17300 3858 6107 3996 1073 398
2030 23300 5150 8248 6011 1002 512
Аналіз даних табл. 3 дозволяє зробити наступні
висновки. Упродовж усього століття (крім періоду
світових воєн) спостерігається зростання споживання
первинних енергетичних ресурсів. При цьому збіль-
МАЙДУКОВА С. С.
54 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
шилася не лише їх маса (у 17,7 раза), але й темпи її
приросту. Особливо високими темпи були в період з
1960 по 1980 р. (229 млн т у.п./рік).
Весь цей час, не дивлячись на високі темпи зро-
стання споживання нафти, газу, електроенергії, ви-
роблюваної АЕС, споживання вугілля постійно зрос-
тало темпами, що прискорюються (у середньому 4,5%
на рік), і збільшилося за століття в 5,5 раза. Що сто-
сується зміни структури паливно-енергетичного ба-
лансу, то останніми роками тут спостерігається зміна
тенденцій:
1. Частка вугілля в структурі споживання пер-
винних енергетичних ресурсів до 1980 р. падала з
деяким прискоренням, потім зупинилася на відмітці
30% і подальші двадцять років залишалася стабіль-
ною (29,5%).
2. Частка нафти в 1980 р. досягла максимуму
(43%) і в подальший період виявляє тенденції до не-
значного зниження з 36,8 до 34,1%.
3. Частка природного газу в структурі виявляє
тенденцію до деякого зниження темпів зростання.
4. Збільшення частки електроенергії гідроелект-
ростанцій у структурі в 1960-1990 рр. відбулося в
результаті нарощування потужностей в СРСР, кра-
їнах Скандинавії. Подальше зростання, на думку фа-
хівців, украй обмежене через відсутність вільного
стоку річок.
5. Частка енергії, що виробляється АЕС, досягла
максимуму в 1990 році, і за прогнозам МЕА вектор
розвитку цього виду виробництва енергії неодно-
значний у зв’язку з небезпекою і проблемами захо-
ронення відходів.
Для запобігання загрозі планетарної енергетич-
ної і екологічної кризи міжнародне співтовариство
під егідою ООН ініціювало і всіляко підтримує,
активно просуває програми по створенню і освоєнню
НВЕР, необхідних для існування і стійкого розвитку
земної цивілізації. В їх числі — водневе паливо, віт-
рова, сонячна, геотермальна, біологічна енергетика,
мала гідроенергетика, шахтний і сланцевий газ. За
дослідженнями, виконаними МЕА, у цілому відносне
зростання НВЕР (табл. 4) [8] не виявляло тенденцій
прискорення в період з 1970 по 2001 р.
Таблиця 4
Середньорічні темпи зростання НВЕР (%)
Джерела
1970-
1980 рр.
1980-
1990 рр.
1990-
2001 рр.
Відновлювані 3,2 2,4 1,2
Біомаса 3,5 3,0 1,6
Гідроенергія 2,6 0,7 0,4
Геотермальна енергія 8,3 9,4 0,4
Вітряна/сонячна енергія 6,4 23,5 23,1
Джерело: Міжнародне енергетичне агентство.
Загальні тенденції в динаміці енергоспоживання
у загальних рисах збереглися і на початку ХХ століття
(табл. 5).
Таблиця 5
Динаміка світового енергоспоживання
Джерела енергії Структура т н. е, % Середньорічні темпи приросту, %
2000 р. 2005 р. 2010 р. 2011 р. 2000-2005 рр. 2005-2010 рр. 2011 р. до 2010 р.
Всього: т.н.е
%
9382
100
10755
100
11978
100
12275
100 2,9
2,3
2,5
Нафта т.н.е
%
3572
38,1
3902
36,3
4032
33,7
4059
33,0 1,8
0,7
0,7
Вугілля т.н.е
%
2400
25,6
2982
27,7
3532
29,5
3724
30,3 4,9
3,7
5,4
Атомна енергія т.н.е
%
584
6,2
625
5,8
626
5,2
599
4,9 1,4
0
-4,3
Гідроенергія т.н.е
%
599
6,4
662
6,2
779
6,5
792
6,5 2,1
3,5
1,7
ВІЕ т.н.е
%
51
0,5
84
0,8
166
1,4
195
1,6 12,9
19,5
17,5
З аналізу даних, наведених у табл. 5, випливає:
- споживання енергії за період з 2000 по 2011 р.
у середньому щороку збільшувалось на 2,8% і досягло
12275 млн т н.е. (130,8%);
- абсолютні темпи приросту споживання вугле-
водневого палива виявляли тенденцію до зростання —
нафти з 3572 до 4059 млн т н.е. (13,6%), газу з 2178
до 2906 млн т н.е. (33,5%). Однак у структурі джерел
частка вуглеводневого палива знизилась з 61,3 до
54%;
- загальний приріст споживання вугілля стано-
вив 55,2% і його частка в структурі джерел енергії
збільшилась з 25,5 до 30,3%, тобто зросла на 11,8%;
- споживання нетрадиційних відновлюваних
джерел енергії збільшилось у 3,8 раза, однак у струк-
турі джерел енергії його частка (1,6%) залишалась
найнижчою.
За прогнозами ЄЕК, сонячна фотоелектрична і
вітряна енергетика і надалі розвиватимуться найбіль-
шими темпами. Однак, незважаючи на високі темпи
їх приросту, частка енергії біомаси, вітру, Сонця і
геотермальних джерел навряд чи у 2030 р. досягне
10%. НВЕР поки є лише допоміжними, здатними, не
порушуючи балансу енергетичної безпеки, і задово-
льняючи екологічні вимоги, задовольнити в найбли-
жчі 20 років невелику частину потреб економіки роз-
винених країн. Крім того, заміщаючи вугілля і нафту
регенеративними енергоресурсами, слід враховувати
неминучість виникнення екологічних і економічних
проблем, не менш серйозних ніж енергетичні. На-
приклад, масове виробництво біопалива, зіставне за
масштабами з традиційними джерелами, в умовах
дефіциту продуктів харчування в ряді країн практич-
но неможливе через перенаселеність планети, оскіль-
ки воно вимагає залучення до господарського оборо-
ту нових великих площ родючих сільськогосподарсь-
ких земель для виробництва біомаси. Не кажучи про
дефіцит таких площ на території багатьох держав, це
вимагатиме скорочення площ, вже використовуваних
для виробництва сільгосппродуктів, що призведе до
порушення біологічної рівноваги в регіонах, вимага-
тиме додаткових витрат на збереження ландшафту і
відтворення виснажених ґрунтів, на виробництво до-
брив, пестицидів, гербіцидів, на здійснення заходів
щодо захисту навколишнього середовища від їх шкід-
ливої дії і т.д. Про це свідчить, наприклад, досвід
реалізації менш грандіозних проектів — крупних віт-
рових, гідроенергетичних і геліоенергетичних проек-
МАЙДУКОВА С. С.
2014/№3 55
тів (акустичне «забруднення» атмосфери, складнощі
монтажу і ремонту масивних вітроенергетичних агре-
гатів, замулювання річок, засолення ґрунту і втрата
земельних угідь у місцях гідроспоруд і т.д.). І, що
важливо, при всіх цих недоліках це ще і непостій-
ність природних, погодних і зміна кліматичних умов,
що призводить до нестабільності об’ємів вироблюва-
ної енергії. Поряд з цим відновлювані, особливо біо-
логічні, енергоносії в більшості випадків не можуть
конкурувати з традиційними і вимагають значно бі-
льших державних дотацій (рис. 1) [7].
Рис. 1. Динаміка виробництва електроенергії (1) і додаткових витрат (2)
на генерацію нетрадиційних відновлюваних джерел енергії
Вартість електроенергії, виробленої на базі реге-
неративних енергоресурсів у 4,5 раза вище ніж з тра-
диційних (9 і 2 центи за кВт.г, відповідно). Загальні
державні субсидії уряду Німеччини на покриття зби-
тків виробників, що становили у 2005 р. 9% загально-
го об’єму виробленої електрики, становили близько
3,3 млрд євро [там же, 7].
Концепція можливої диверсифікації енергетики.
Не дивлячись на значні успіхи у вдосконаленні тех-
нологій використання енергії твердого палива і на
сприятливі еколого-економічні умови для його кон-
версії в синтетичне паливо і матеріали, у світовій спі-
льноті вугілля продовжують вважати «брудним» пали-
вом, продукти згоряння якого загрожують озоновому
шару атмосфери. При цьому екологічні проблеми,
пов’язані з видобутком, переробкою нафти і спалю-
ванням її продуктів, ігнорують, хоча наслідки забруд-
нення літосфери в зонах нафтопромислів, нафтопе-
реробних заводів і від повсюдного спалювання мазу-
ту, моторних палив не поступаються вугіллю. За сво-
їм генезисом і вмістом в них хімічних елементів
(табл. 6) нафта і вугілля подібні, а їх здатність до
конверсії в моторне паливо практично однакова [9].
Таблиця 6
Хімічний склад первинного природного палива
Вид палива Вміст елементів, % Теплотворна
здатність,
МДж/кг
pH
pN
Нафта 82-87 11-14 0-1,7 43,5-46,0
Вугілля
кам’яне 83-90 3,0-5,5 1,0-1,8 36,0-33,3
буре 65-70 3,8-6,0 25,5-29,6
Технологічними перевагами нафтопродуктів є їх
природний фазовий стан: витягання нафти із земних
надр не вимагає спорудження капіталомістких шахт,
дає значні технологічні і логістичні переваги при
транспортуванні, зберіганні і переробці рідких і
супутніх газоподібних речовин видобутку. Між тим
тривалість життєвого циклу шахт у межах гірничих
відводів вугільних родовищ значно вища ніж нафто-
конденсатних дільниць, а буре вугілля видобувається
відкритим способом (розрізами). Тому собівартість
одиниці теплової енергії на порядок нижча за собіва-
ртість інших видів органічних палив.
Якщо абстрагуватися від логістичних переваг
нафти і орієнтуватися на інновації в енергетиці, то за
своїми параметрами синтетичні палива з викопного
вугілля здатні за споживними якостями стати в перс-
пективі рівноцінним аналогом нафтопродуктів. У
зв’язку з цим доктрина національного енергетичного
розвитку України може бути повністю орієнтована
на власні природні ресурси, відповідати принципам
енергетичної незалежності і умовам стійкого соціаль-
но-економічного розвитку суспільства на тривалу
перспективу. Додатковим аргументом на користь ди-
версифікації вугільної галузі служать оцінні вартості
одиниці теплової або електричної енергії первинних
енергоносіїв, наведені на сайті tk38ig@mail.ru Т.К.
Крушневичем (Інститут газу НАН України). Так, при
вартості нафти $ 90-95 за баррель (158,588 дм3) роз-
рахункова ціна 1 кВт/т генерованої з неї енергії ста-
новить 5,16 цента, а генерованої з рядового
кам’яного вугілля енергетичних марок при його ни-
нішній ціні в Україні в середньому $ 50 за тонну
становить 1,14 цента за 1 кВт/т. Інакше кажучи, ціна
нафти у 12 разів вище за ціну вугілля, а розрахункова
вартість 1 кВт/т виробленої з вугілля енергії в 4,5
раза нижче. Отже, навіть при зростанні цін на вугілля
до рівня світових його переваги в теплоенергетиці
досить високі, особливо при впровадженні в промис-
ловість інноваційних технологій, і диверсифікації
паливно-енергетичного сектора економіки.
Диверсифікація виробництва. У широкому розу-
мінні диверсифікація — це поширення господарської
діяльності на нові сфери, що пов’язане зі структур-
ною перебудовою виробництва окремих підприємств,
територій і суміжних галузей економіки на рівні дер-
жави. Найчастіше диверсифікація виробництва спря-
мована на перехід від реалізації однотипного товару
rC
0
10
20
30
40
50
60
70
80
90
100
2000 2002 2004 2006 2008 2010
В
и
р
о
б
н
и
ц
тв
о
е
л
е
кт
р
о
е
н
е
р
гі
ї,
Т
В
т·
ч
0
0,5
1
1,5
2
2,5
3
3,5
4
4,5
5
Д
о
д
а
тк
о
в
і
в
и
тр
а
ти
,
м
л
р
д
є
в
р
о
2
1
МАЙДУКОВА С. С.
56 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
до багатопрофільного виробництва. Процеси дивер-
сифікації виробництва з’явилися в економіці розви-
нених капіталістичних країн у 1950-1960 рр. Їх інтен-
сивне поширення було обумовлене розвитком ринко-
вої економіки і високими темпами збільшення попи-
ту на нові види товару, виникненням великого числа
нових галузей і ринків продукції. У цих умовах диве-
рсифікація давала можливість компенсувати падіння
попиту на одному ринку за рахунок збільшення його
збуту на інших. Завдяки цьому диверсифіковані підп-
риємства в цілому виявляються стійкішими і конку-
рентоспроможнішими в порівнянні з вузькоспеціалі-
зованими, оскільки швидко проникають в нові для
себе сфери діяльності і розширюють асортимент то-
варів, що випускаються. Диверсифікуючи власне ви-
робництво, підприємства (фірми) також сприяють
перетіканню капіталу в найбільш прибуткові галузі.
Власне, ліквідація національної вугільної галузі в за-
хідноєвропейських країнах ні що інше, як акт масш-
табної диверсифікації, за допомогою якого дотування
і відтворення капіталомісткого вугільного виробницт-
ва за рахунок платника податків було перекладене на
інші вуглевидобувні країни (Австралія, Південна
Америка, Польща), де кращі природні умови родо-
вищ і немає дефіциту робочої сили. При цьому Німе-
ччина, Великобританія, Франція зберегли за собою
значний сектор продукції важкого машинобудування
на світовому ринку. Так, в цих країнах був створений
резерв коштів для капіталізації наукомістких галузей
виробництва.
Більш поширена форма конкурентної боротьби
в сучасних умовах — це диверсифікація продукції,
тобто збільшення числа модифікацій одного виду
товару. Хоча це і не відповідає можливостям тради-
ційно монотоварної галузі, але може бути здійснено її
кооперацією з іншими галузями, або шляхом органі-
зації власного виробництва нетрадиційної продукції
широкого призначення з вугілля і супутніх його ви-
добутку і збагаченню ресурсів конверсією в синтети-
чне паливо. У розглядуваному нами випадку кінцева
мета будь-якої диверсифікації — рентабельність галу-
зі. Саме такий шлях відкриває можливість підвищити
прибутковість галузі і змінити статус вугілля як сиро-
винного ресурсу. Чи досить підстав для цього?
За видами і масштабами модернізації вугільної
галузі (з урахуванням задоволення попиту традицій-
них споживачів) підприємства, що беруть участь в
диверсифікації, умовно підрозділені на групи
(табл. 7) [8].
До першоїгрупи входять діючі вуглевидобувні
підприємства будь-якої форми власності, підлеглості і
організації господарських відносин (державна, прива-
тна, змішана, оренда, концесія, корпорація і т.д.),
відібрані для задоволення попиту традиційних спо-
живачів вугілля з урахуванням перспектив розвитку
економіки України.
До другої групи входять теплоелектричні і кон-
версійні підприємства нового типу, призначені для
комплексної переробки сировинних джерел вугільних
родовищ (перш за все неперспективні для модерніза-
ції і поставлені на консервацію шахти, що мають від-
повідні розкриті запаси вугілля) і генерації вугілля в
синтетичне вуглеводневе паливо з високою доданою
вартістю.
Третя група (табл. 8) — це спеціалізовані госпо-
дарські підрозділи у складі діючих шахт або самос-
тійні позагалузеві територіальні приватні виробницт-
ва по з переробки попутних і вторинних мінерально-
енергетичних ресурсів і техногенних родовищ, що
утворилися в процесі видобутку вугілля.
Таблиця 7
Принципи групування шахт при диверсифікації
виробництва вугільної промисловості
Вид виробництва
1. Діючі підприємства
2. Теплоенергетичні і
конверсійні підприємства
нового типу
Призначення
Задоволення потреб у
вугільній продукції ба-
зових галузей економіки
Часткове задоволення
потреб у вуглеводнево-
му газоподібному і рід-
кому паливі засобів ру-
хомого транспорту,
теплоенергетичних
установок
Сировинне джерело:
Вугільні родовища в межах гірничих відведень: ша-
хтний метан, вуглевмісні пальні і мінеральні відхо-
ди виробництва, геотермальні джерела
Рівень виробничої ієрархії:
Шахти і збагачувальні
фабрики вугільної галузі
Комплекси по вироб-
ництву тепло- і елект-
роенергії, синтетичних
хімічних продуктів і
палив
Рівень і спосіб диверсифікації
Частковий.
Утилізація шахтного
метану, низькокалорій-
них відходів вугільного
виробництва, геотерма-
льної енергії для влас-
них потреб
Повний.
Перетворення вугілля,
шахтного метану і низь-
кокалорійних відходів
вугільного виробництва
на синтетичне паливо і
хімічні продукти бага-
топрофільного призна-
чення, на електричну і
теплову енергію.
Диверсифікація діючих шахт передбачає скоро-
чення витрат виробництва на обслуговування об’єктів
і навіть отримання додаткового прибутку від передачі
в оренду комерційними структурами потенційних
джерел додаткових ресурсів, що утворилися в процесі
виробничої діяльності (відвали, накопичувачі відходів
збагачення вугілля, техногенні водоймища, а також
водні, газоповітряні і вуглепородні потоки діючих
підприємств).
Зазначимо, що як первинні так і вторинні при-
родні ресурси у своєму натуральному стані (у надрах)
становлять собою єдине ціле — інтегральний ресурс.
Тому, розглядаючи систему управління ВПР з позиції
повноти витягання мінерального сировинного потен-
ціалу вугільних родовищ, або безвідходності вироб-
ництва, у сферу функціональних дій цього державно-
го механізму, перш за все, слід включати вугілля.
Проте його перетворення на теплову і електричну
енергію, а також сам видобуток і збагачення вугілля
пов’язані з втратами, більша частка яких непоправна.
Тому абсолютно природно виникає питання про за-
міну існуючих технологій іншими, досконалішими,
здатними понизити втрати, збільшити продуктивність
вугілля як джерела енергії і мінеральної сировини,
розширивши сферу його споживання.
І найважливіше. Такий підхід відповідає особли-
востям технологічного розвитку промислових підпри-
ємств, якими, на думку футурологів, найближчим
часом можуть стати гібридні утворення, що виникли
на стику різних галузей економіки і які здатні карди-
нально змінити виробничі процеси і номенклатуру
товарів, що випускаються.
МАЙДУКОВА С. С.
2014/№3 57
Таблиця 8
Напрями диверсифікації продукції на базі вторинних мінеральних ресурсів вугільних підприємств
Р е с у р с
енергетичний водний земельний мінеральний
Промисловий видобу-
ток метану з вуглега-
зо- вих. родовищ,
скупчень у геологіч-
них порожнечах і за-
критих шахтах
Часткова демінералізація шах-
тних вод для агротехнічних
цілей
Опріснення і водопідготовка
шахтних вод
Відстоювання і розбавлення
шахтних вод атмосферними
опадами і річковими потоками
в безстічних водоймищах для
зрошування
Опріснення і водопідготовка
шахтних вод з одночасною
виробничою утилізацією хімі-
чних розсолів
Рекультивація і використання
промплощадок, площ, що
вивільнюються від породних
відвалів, накопичувачів, схо-
вищ; рекреаційних цілей і
розміщення генераторів віт-
рової і сонячної енергії
Виробництво
будівельних, вог-
нетривких,
в’яжучих матеріа-
лів, глинозему
Промислова роз-
робка породних
відвалів рудної і
нерудної сировини
Висновок. Позиції вугілля у світовій структурі
енергоспоживання стійкі і тенденції його випере-
джаючого зростання у виробництві електрики і тепла
зберігаються, тоді як НВДЕ поки відіграють допомі-
жну роль у забезпеченні комунальних потреб суспіль-
ства і без зовнішніх субсидій за собівартістю не кон-
курентоспроможні з традиційним паливом. В Україні,
де в надрах зосереджені значні запаси вугілля і вкрай
обмежені розвідані запаси вуглеводневого палива, у
структурі споживання первинних видів енергії на
долю газу і нафти припадає близько 60%, з яких
тільки третина належить до власних ресурсів. Це ви-
магає значних витрат з обмежених запасів валютних
коштів. Для ліквідації негативного сальдо власних
джерел вуглеводневої сировини в паливно-енергетич-
ному балансі і забезпечення енергетичної безпеки
потрібна корінна диверсифікація національного рин-
ку. Це збільшить попит на вугілля і створить мотива-
цію для вкладення приватного капіталу у виробниц-
тва з комплексної переробки невикористовуваних
нині ресурсів вугільних родовищ, дозволить скороти-
ти дефіцит державного бюджету, а також стимулює
розвиток вугільної, металургійної, машинобудівної та
інших базових галузей промисловості, стимулюючи
відновлення і розвиток усієї інфраструктури регіону.
У сучасних умовах можливості диверсифікувати
паливно-енергетичний баланс шляхом реформування
всієї системи національної енергетики вкрай важко.
Але підготовка до масштабної перебудови економіки
України на законодавчому рівні і коригування спів-
відношення експортно-імпортної політики згідно з
європейськими нормами енергомісткості ВВП слід
розглядати як своєчасні і необхідні. Кризова ситуа-
ція, яка склалася у глобальній економіці, явище цик-
лічне і тимчасове. Тому потрібно своєчасно виконати
індикативні прогнози розвитку національної еконо-
міки згідно з власними джерелами енергетичних ре-
сурсів і місткістю внутрішнього та міжнародного па-
ливного ринку.
Список використаних джерел
1. О результатах глобального раунда междунаро-
дных сопоставлений ВВП [Электронный ресурс]. —
Режим доступа: http://kpukit—edu.kiev.ua/ index.php.?
id=5558 view=article.
2. Ингульский В. Глобальный гамбит [Элект-
ронный ресурс] / В. Ингульский// Еженедельник
«2000». — 23.10.2009. — Режим доступа:
http//2000.net.ua /2000/ forum /puls/ 47885.
3. Европейская Экономическая Комиссия ООН.
Новые риски для глобальной экономической безопа-
сности: [Серия публикаций по энергетике]. — Нью-
Йорк, Женева, 2007. — № 36. — 114 с.
4. Ширнин И.Г. Энергетическая безопасность в
мире / И.Г.Ширнин, В.А. Палкин, В.И. Дубницкий
// Уголь Украины. — 2007. — № 11. — С. 6-11.
5. Ширнин И.Г. Угольные энергетические ресу-
рсы мира и Украины / И.Г. Ширнин, В.И. Дубниц-
кий // Уголь Украины. — 2007. — № 1. — С. 5-9.
6. Ivanov A., Matveev I. Market Research Institute.
[Электронный ресурс] / A.Ivanov, I.Matveev — Режим
доступа: http // burnetf.ru/ archive/ inssues/ 2013-01/1.
7. Беерманн В. Немецкая энергетическая поли-
тика в процессе обсуждения — будущая роль регене-
ративных видов энергии в наборе энергоносителей /
В. Беерманн // Глюкауф. — 2008. — №1. — С. 67.
8. Майдукова С.С. Трансформування механізмів
управління мінерально-енергетичними ресурсами
вугільної промисловості. Дис. канд. економ. наук:
08.00.06 / С.С. Майдукова. — Дніпропетровськ,
2014. — 171 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87477 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T04:07:24Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Майдукова, С.С. 2015-10-18T15:31:44Z 2015-10-18T15:31:44Z 2014 Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки / С.С. Майдукова // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 51–57. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87477 Розглянуто загальні світові тенденції формування паливно-енергетичного балансу в країнах світу в контексті енергетичної безпеки. Зроблені висновки і дано рекомендації щодо концепції диверсифікації енергетики України на базі власних джерел палива. Рассмотрены общие мировые тенденции форми рования топливно-энергетического баланса в странах мира в контексте энергетической безопасности. Сделаны выводы и даны рекомендации относительно концепции диверсификации энергетики Украины на базе собственных источников топлива. The general world tendencies of formation of fuel and energy balance in the world countries in a context of power safety are considered. Conclusions are drawn and recommendations the about concept of power diversification in Ukraine on the basis of own fuel issues are given. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки Национальный топливно-энергетический баланс как основа экономической безопасности National fuel and energy balance as basis of economic security Article published earlier |
| spellingShingle | Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки Майдукова, С.С. Наукові статті |
| title | Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки |
| title_alt | Национальный топливно-энергетический баланс как основа экономической безопасности National fuel and energy balance as basis of economic security |
| title_full | Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки |
| title_fullStr | Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки |
| title_full_unstemmed | Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки |
| title_short | Національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки |
| title_sort | національний паливно-енергетичний баланс як основа економічної безпеки |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87477 |
| work_keys_str_mv | AT maidukovass nacíonalʹniipalivnoenergetičniibalansâkosnovaekonomíčnoíbezpeki AT maidukovass nacionalʹnyitoplivnoénergetičeskiibalanskakosnovaékonomičeskoibezopasnosti AT maidukovass nationalfuelandenergybalanceasbasisofeconomicsecurity |