Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України
У статті викладено методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України. Ці підходи є базою для розробки методики подолання диспропорцій підприємницького сектора, в якій має бути передбачено нівелювання дії диспропорційних чинн...
Saved in:
| Published in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87502 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України / А.І. Бутенко, Н.Л. Шлафман // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 34–38. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859597694155096064 |
|---|---|
| author | Бутенко, А.І. Шлафман, Н.Л. |
| author_facet | Бутенко, А.І. Шлафман, Н.Л. |
| citation_txt | Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України / А.І. Бутенко, Н.Л. Шлафман // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 34–38. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | У статті викладено методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України. Ці підходи є базою для розробки методики подолання диспропорцій підприємницького сектора, в якій має бути передбачено нівелювання дії диспропорційних чинників: правових недосконала та нестабільна нормативна-правова база; політичних недоліки чинної соціально-економічної політики, орієнтованої переважно на аграрний характер реальної економіки; економічних високі тарифи і ціни на продукцію та послуги природних і локальних монопольних структур; нестабільність і фіскальний характер системи оподаткування, наявність податку на внутрішнє споживання (ПДВ), що робить невигідним технологічне виробництво в промисловості, стимулюючи експорт сировини та напівфабрикатів; зростання тарифів за оренду землі, транспортні послуги, тощо; фінансових практична відсутність системи самофінансування, (кредитні спілки, товариства взаємного страхування); практична відсутність кредитування банками реальної економіки, в т.ч. жорсткі вимоги до малих підприємницьких структур з надання гарантій повернення кредиту через відсутність тривалої кредитної історії і підвищених ризиків; відсоткові ставки за кредитами, що значно перевищують рівень рентабельності виробничих підприємств; відсутність доступу до іноземних інвестиційних, кредитно-фінансових ресурсів; соціаль - них відсутність справедливої системи трудових відносин та соціального захисту підприємців і працівників, відповідної ринковим вимогам; знеособленість страхових фондів (внески поступають не на персоніфіковані рахунки платника, а до загального фонду); організаційних недостатньо ефективна інституційна інфраструктура державної і регіональної підтримки (неефективність і незабезпеченість фінансовими ресурсами програм підтримки малого та середнього підприємництва, низька роль об'єднань підприємців у їх розробці); наявність адміністративних бар'єрів (труднощі при реєстрації, закритті, сертифікації, ліцензуванні, отриманні інших дозвільних документів); численні перевірки різних контролюючих органів.
В статье изложены методологические основы преодоления диспропорций развития предпринимательского сектора как составляющей устойчивого развития экономики Украины. Эти подходы являются базой для разработки методики преодоления диспропорций предпринимательского сектора, в которой должно быть предусмотрено нивелирование действия диспропорциональных факторов: правовых - несовершенная и нестабильная нормативная правовая база; политических - недостатки действующей социально-экономической политики, ориентированной преимущественно на аграрный характер реальной экономики; экономических - высокие тарифы и цены на продукцию и услуги естественных и локальных монопольных структур; нестабильность и фискальный характер системы налогообложения, наличие налога на внутреннее потребление (НДС), что делает невыгодным технологическое производство в промышленности, стимулируя экспорт сырья и полуфабрикатов; рост тарифов за аренду земли, транспортные услуги и т.д.; финансовых - практическое отсутствие системы самофинансирования, (кредитные союзы, общества взаимного страхования); практическое отсутствие кредитования банками реальной экономики, в т.ч. жесткие требования к малым предпринимательским структурам по предоставлению гарантий возврата кредита (из-за отсутствия длительной кредитной истории и повышенных рисков); процентные ставки по кредитам, значительно превышающие уровень рентабельности производственных предприятий; отсутствие доступа к иностранным инвестиционным, кредитно-финансовым ресурсам; социальных - отсутствие справедливой системы трудовых отношений и социальной защиты предпринимателей; обезличенность страховых фондов (взносы поступают не на персонифицированные счета плательщика, а в общий фонд); организационных - недостаточно эффективная институциональная инфраструктура государственной и региональной поддержки (неэффективность и необеспеченность финансовыми ресурсами программ поддержки малого и среднего предпринимательства, низкая роль предпринимателей в их разработке); наличие административных барьеров (трудности при регистрации, закрытии, сертификации, лицензировании, получении других разрешительных документов); многочисленные проверки различных контролирующих органов.
The article describes the methodological basis to overcome the imbalances of the business sector as a pillar of sustainable economic development of Ukraine. These approaches are the basis for the development of techniques to overcome the imbalances of the business sector, which should provide the leveling action disproportionate factors: legal - imperfect and unstable legal and regulatory framework; political - the current shortcomings of the socio-economic policy focused mainly on the agricultural character of the real economy; economic - high tariffs and prices for the products and services of natural monopolies, and local agencies; instability and fiscal nature of the taxation system, the presence of domestic consumption taxes (value added tax), which makes unprofitable production technology in the industry, stimulating the export of raw materials and semi-finished products; the rising cost of land rent, transportation, etc .; financial - the virtual absence of self-financing (credit unions, mutual insurance companies); the virtual absence of lending by banks the real economy, including stringent requirements for small entrepreneurial structures for providing guarantees repayment of the loan (due to lack of long-term credit history and increased risk); interest rates on loans is much higher than the level of profitability of industrial enterprises; lack of access to foreign investment, credit and financial resources; social - lack of a fair system of labor relations and social protection of entrepreneurs; impersonality insurance funds (contributions come not personalized the payer's account and the general fund); organizational - the lack of effective institutional infrastructure of the state and regional support (inefficiency and insecurity of financial resources programs to support small and medium enterprises, low role of entrepreneurs in their development); administrative barriers (difficulties with registration, closing, certification, licensing, obtaining other permits); numerous inspections of various regulatory bodies.
|
| first_indexed | 2025-11-27T22:26:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
БУТЕНКО А. І., ШЛАФМАН Н. Л.
34 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
13. Структурні реформи економіки: світовий дос-
від, інститути, стратегії для України: монографія / О.І.
Амоша, С.С. Аптекарь, М.Г. Білопольський та ін. —
Тернопіль: Економічна думка ТНЕУ, 2011. — 848 с.
14. Соціально-економічний стан України: нас-
лідки для народу та держави: національна доповідь/ За
заг. ред. В.М. Гейця [та ін]. — К.: НВЦНБУВ, 2009. —
687 с.
15. Киндзерский Ю. Проблемы промышленного
развития и несостоятельность промышленной поли-
тики в Украине / Ю. Киндзерский // Общество и эко-
номика. — 2012. — №7-8. — С. 80-100.
16. Структурні зміни та економічний розвиток
України: Монографія / Геєць В.М., Шинкарук Л.В.,
Артьомова Т.І. та ін. За ред. Л.В. Шинкарук. Ін-т екон.
та прогнозув. — К., 2011. — 696 с.
17. Булеев И. Трансформация общества и эконо-
мики: опыт и перспективы. Монография / И. Булеев.
— Донецк: Ин-т экон. пром-сти, 2006. — 336 с.
18. Промисловість и промислова політика Укра-
їни 2013: актуальні тренди, виклики, можливості:
наук.-аналіт. доповідь / О.І. Амоша, В.П. Вишневсь-
кий, Л.О. Збаразька та ін.: за заг. ред. В.П. Вишневсь-
кого. Ін-т екон. пром-сті. — Донецьк. — 2014. — 200 с.
19. Некоторые аспекты выбора вектора интегра-
ции Украины: монография / А.И. Амоша, И.П. Бу-
леев, Н.Е.Брюховецкая и др.; НАН Украины, Ин-т
экон. пром-сти. — Донецк, 2013. — 184 с.
20. Иванов Ю. Инструментарий государственной
политики в сфере обеспечения конкурентоспособно-
сти регионов / Ю. Иванов // Конкурентоспособность
социально-экономических систем: вызовы нового
времени: Монография. — Науч. ред. А.И. Татаркина и
В.В. Криворотова. — М.: Экономика, 2014. — 466 с.
21. Дерегулювання економіки: проблеми та перс-
пективи: Монографія. Під ред. М.О. Кизима, Ю.Б.
Іванова. — Харків: ВД «ІНЖЕК», 2014. — 288 с.
22. Медведчук В.В. Гражданское общество: Укра-
инский выбор: моногр. / В. Медведчук. — М.: Логос,
2012. — 628 с.
23. Проблемы современной экономики и инсти-
туциональная теория / Под ред. В.В. Дементьева, Р.М.
Нуреева. — Донецк: ДонНТУ, 2009. — 500 с.
24. Діагностика стану та перспектива розвитку со-
ціальної відповідальності в Україні (експертні оцінки):
монографія / О.Ф. Новикова, М.Є. Дейч, О.В. Пань-
кова ін.; ІЕП НАН України. — Донецьк, 2013. — 296 с.
25. Постсоветский институализм: 10 лет спустя:
Монография. В 2-х томах / Под ред. В.В. Дементьева,
Р.М. Нуреева. — Донецк: ГВУЗ «ДонНТУ», 2013.
26. Указ Президента України № 5/2015 12 від сі-
чня 2015 року «Про стратегію сталого розвитку "Укра-
їна - 2020", Стратегія сталого розвитку "Україна - 2020"
Режим доступа: http://www.president.gov.ua/docu
ments/ 18688.html.
27. «Програма діяльності Кабінету Міністрів Ук-
раїни». Затверджена 11 грудня 2014 року № 26-VIII //
Электронный ресурс. Режим доступа: Program_fine.
Pdf-Abobe. Reader.
28. Экономическая теория: Учеб. для студ. высш.
учеб. заведений / Под ред. В.Д. Камаева. — 8-е изд.,
перераб. и доп. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС,
2002. — 640 с.
29. Черников А. Экономическая политика Укра-
ины. Когда же она появится? / А. Черников // Зеркало
недели. — 2013. — №24 (26 июня).
А. І. Бутенко
академік АЕН України
Н. Л. Шлафман
д-р екон. наук
м. Одеса
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОДОЛАННЯ ДИСПРОПОРЦІЙ РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО СЕКТОРУ ЯК СКЛАДОВОЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Основою успішного розвитку будь-якої господар-
ської системи є економічне зростання, що базується
на високому динамізмі її ланок. Для ринкових систем,
що розвиваються, та активно інтегруються у світове
господарство, забезпечення економічного росту
пов’язано з глобальними тенденціями стійкого розви-
тку, що вимагає якісного відновлення регулятивного
середовища, спрямованого на оптимізацію макроеко-
номічних процесів. У цьому плані особливо важливе
створення об'єктивно необхідних передумов організа-
ційно-економічного і соціального характеру щодо ра-
ціоналізації базового потенціалу економічного зрос-
тання з наступним, поетапним переходом до стійкого
розвитку.
Наші дослідження показали, що малі підприємс-
тва, які в розвинених економіках розвиваються до се-
редніх і великих, в Україні або так і залишаються ма-
лими, або припиняють діяльність, тобто немає їх роз-
ширеного розвитку. Отже, є структурна асиметрія під-
приємницького сектору — більше 80% підприємниць-
ких суб’єктів є мікро- та малими підприємствами.
Крім того, на протязі всіх 24 років існування підприє-
мництва в Україні, існує галузева диспропорція —
більше половини малих підприємств працюють в тор-
гівлі і тільки біля 30% - займаються виробничою ді-
яльністю.
Незважаючи на світове визнання значимості сек-
тора МСП, вітчизняні дані свідчать про те, що МСП,
як і раніше, не забезпечуються в достатній мірі фінан-
БУТЕНКО А. І., ШЛАФМАН Н. Л.
2015/№1 35
совими продуктами і послугами, без яких вони не мо-
жуть розвиватися. Тобто важливішим питанням для
подолання диспропорцій у розвитку підприємниць-
кого сектора є вдосконалення фінансово-кредитного
забезпечення його суб’єктів.
У значній мірі сучасні проблеми малого підприє-
мництва свідчать про недоліки державного управлін-
ського впливу, необхідність якого сама по собі безпе-
речна. Сучасна ситуація значно відрізняється від по-
переднього десятиліття, коли мова йшла про форму-
вання інституту державної підтримки. Для цього голо-
вним було створення нормативної бази підтримки і
нарощування її обсягів. У даний час ці задачі деякою
мірою вирішені, у тому числі за рахунок програм під-
тримки малого та середнього підприємництва. Однак
більш важливішою стає задача підвищення ефектив-
ності державної підтримки підприємницького сектору
та усунення диспропорцій його розвитку.
У вітчизняній економічній науці недостатньо
комплексних досліджень, теоретичних і методичних
розробок, які визначають концепцію і стратегію подо-
лання диспропорцій розвитку підприємницького сек-
тору. Тому й виникає необхідність розробки нових і
адаптації існуючих теоретико-методологічних підхо-
дів, серед яких найважливішими є методологія «прос-
торового розвитку», мережеві форми організації підп-
риємницької діяльності та процесний підхід до орга-
нізації підтримки підприємницької діяльності в Укра-
їні.
Інтерес до проблем економічного простору та до-
слідження його властивостей в роботах вітчизняних і
зарубіжних вчених дозволяють стверджувати, що до
теперішнього часу склалося декілька напрямів розви-
тку теоретичних і методологічних аспектів просторо-
вих теорій: доповнення існуючих теорій новими чин-
никами, вивчення нових явищ і процесів, комплексне
вивчення проблем з позиції міждисциплінарного під-
ходу, застосування математичних методів та інформа-
ційних технологій. Особлива увага приділяється новим
парадигмам і концепціям регіону, розміщенню діяль-
ності, просторової організації економіки та міжрегіо-
нальній взаємодії.
Вивчення міжрегіональних взаємодій ґрунтується
на використанні понять оптимуму Парето, ядра й еко-
номічної рівноваги багаторегіональної системи. Сфо-
рмувалися і набули найбільшого поширення паради-
гми регіону - як квазідержави, квазікорпорації, ринко-
вого ареалу і соціуму.
Теорія полюсів зростання, запропонована
Ф. Перру, пояснює просторову поляризацію, що ле-
жить в її основі, галузевою структурою економіки та
провідними галузями, що концентрує фактори вироб-
ництва і стимулює розвиток прилеглих територій.
Ж. Будвіль перевів теорію полюсів зростання з ураху-
ванням міжрегіональних зв'язків в просторово-регіо-
нальну форму [1]. Х.Р. Ласуен доповнив теорію розг-
лядом в якості полюсів зростання регіональних ком-
плексів підприємств, пов'язаних з експортом, та імпу-
льсів, що передаються через експортний сектор регі-
ону, за допомогою ринкових зв'язків та географічної
периферії [2]. П. Потьє розвинув теорію щодо терито-
рій, що знаходяться між полюсами росту і забезпечу-
ють транспортний зв'язок. Збільшення вантажопото-
ків, поширення інновацій, розвиток інфраструктури в
якості додаткових імпульсів перетворюють дані тери-
торії на осі розвитку, формують разом з полюсами,
просторовий каркас економічного зростання регіону і
країни.
Теорії промислових комплексів, що вивчає вико-
ристання переваг спільного розміщення різних вироб-
ництв на одній території, присвячені дослідження
М. Стрейт, К. Річтер, С. Цаманскі, В. Латам та Е. Хо-
ува [3].
Необхідність наявності у регіоні «підтримуючих»
підприємств, що забезпечують конкурентоспромож-
ність промисловості, обґрунтував М. Портер, прийшо-
вши до висновку про існування просторових промис-
лових (індустріальних) кластерів. За М. Портером,
формування кластера відбувається тільки при наявно-
сті в регіоні мінімум двох галузей промисловості зі
стійким економічним зростанням, а конкуренція стає
внутрішньою силою розвитку економіки регіону [4].
Д. Майлат [3], вивчаючи процеси, що відбува-
ються в кластері, з позиції самоорганізації, приходить
до висновку про необхідність розгляду регіону як скла-
дної системи, що має економічну і технологічну скла-
дові, а не тільки географічні рамки. На основі цього
підходу П. Кругманом [5] була розроблена концепція
«сукупної обумовленості чинниками» прагнення фірм
до найбільш концентрованого економічного простору
і тенденцію простору до концентрації в місцях скуп-
чення фірм. Дж. Арбія побудував модель, що аналізує
життєвий цикл фірми залежно від концентрації про-
мисловості. Б. Робертс і А. Муррей запропонували
схожу модель щодо концентрації капіталів великих ко-
рпорацій в мегаполісах [6].
Дослідження регіонального простору з позицій
мережевої економіки відображено в роботах М. Енрі-
гта і С. Гоетца [3]. М. Енрігт розглядає внутрішньоме-
режеву взаємодію фірм як важливий елемент індивіду-
альної конкурентоспроможності, приділяючи особ-
ливу увагу його впливу на загальний ринок праці ре-
гіону та змінам, викликаним мережевою організацією
економіки. С. Гоетц розглядав ринок праці з позицій
теорії промислових кластерів та ввів нове поняття про-
сторового працівника.
З позицій накопичення людського капіталу про-
сторовий регіональний розвиток розглядався в дослі-
дженнях К. Карлсона і В Цанга, що запропонували
модель опису динамічної взаємозалежності між нако-
пиченням людського капіталу, регіональним поділом
праці і просторовою структурою економіки та їх
впливу на загальний економічний простір [3].
Розвиток інформаційних технологій і форму-
вання єдиного інформаційного простору (Internet)
сприяли вивченню впливу систем телекомунікацій на
структуру економічного простору великого міста
(Р. Шулер), аналізу впливу глобальної телекомуніка-
ційної мережі на просторову складову економічного
розвитку країни (Р. Капелло) [7].
Г. Шібусава [8], досліджуючи міжфірмовий і вну-
трішньофірмовий економічний простір з позицій ви-
користання телекомунікаційних мереж, визначає оп-
тимальну структуру фірми і приходить до висновку
про доцільність віртуального просторового об'єднання
фірм на підставі використання загальних технологій.
Таким чином, ґрунтуючись на узагальнюючих ви-
сновках та укрупнених оцінках, методологія просторо-
вого розвитку дозволяє в узагальненій формі показати
динаміку розвитку просторових подій і виявити якісні
зміни в системі, визначити ступінь трансформації
БУТЕНКО А. І., ШЛАФМАН Н. Л.
36 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
структури, а також можливі сценарії розвитку та очі-
кувані результати.
С.І.Яковлєва виділяє три типи просторових моде-
лей розвитку [9] в Росії:
‒ функціональні моделі (соціально-економічне
районування, формування спеціалізованих зон, ареа-
лів, центрів, парків);
‒ каркасні моделі (розвиток територіальних кар-
касів, коридорів, осей розвитку, агломерацій та міст-
ядер на базі інфраструктури);
‒ кластерні моделі (формування територіальних
комплексів з ядрами, ключовими об'єктами і зонами
розвитку конкурентоспроможного підприємництва, в
т. ч. пілотні проекти кластерів з активною участю дер-
жави).
Легко побачити, що всі три типи є різновидами
підприємницьких мереж.
Отже, необхідність подолання диспропорцій, як
взагалі економічного розвитку країни, так і підприєм-
ницького сектору, вимагає розробки якісно нових,
просторових моделей, заснованих на стимулюванні
створення підприємницьких мереж у так званих точ-
ках зростання на базі партнерських відносин держави
і суб’єктів підприємницької діяльності. Однак, для до-
сягнення цієї мети необхідним є перехід від так званої
«бюрократичної» (жорстко ієрархічної) методології
державного управління до сервісної. Адже бюрократи-
чна модель державного управління призводить до та-
кої ситуації, коли:
сумлінний чиновник не може поставити собі за-
вдання і його роботу неможливо оцінити - настільки
складно, виявляється, встановити, хто є його правиль-
ним «замовником» (його начальник, громадяни кра-
їни, підприємці), або ж виявляється, що доручення од-
ного або кількох «замовників» конфліктують між со-
бою (їх неможливо одночасно виконати);
бюрократичні регламенти позбавляють чинов-
ника можливостей враховувати при вирішенні питань
конкретні обставини місця і часу;
недобросовісний чиновник, переслідуючи власні
інтереси, може вибирати, на яких «замовників» орієн-
туватися і які з конфліктуючих доручень реалізовувати
(тобто розширюється поле корупції).
Відомо, що сервісна модель державного управ-
ління потребує надання якісних послуг у найкорот-
ший час за мінімальну вартість, що обумовлює перехід
до сучасної моделі управління, заснованої на застосу-
ванні процесного підходу. В його основі лежить іден-
тифікація процесів і управління ними (насамперед за-
безпечення їх взаємодії).
При цьому ідентифікація основних процесів, на
думку Т. Девенпорта [10], являє собою не тільки їх пе-
рерахування, а й визначення кордонів, стратегічної
значущості кожного процесу, а також аналіз потреби
в їх оптимізації.
Представляється доцільним розглядати державне
регулювання як циклічний процес, що складається з
двох основних стадій: формування та реалізація, які, в
свою чергу, можна умовно поділити на послідовні
етапи, конкретизовані таким чином (див. рис. 1):
1. Цілепокладання, 2. Планування, 3. Реалізація,
4. Контроль, 5. Аналіз, 6. Регулювання.
Рис. 1. Державне регулювання як циклічний процес
При цьому кожен з етапів також являє собою ок-
ремий процес зі своїми «входами» (вхідними ресур-
сами) і «виходами» (результатами діяльності). Так, в
якості «входу» управління виступають інформація
(дані), ресурси (матеріальні, фінансові, людські та ін.),
а також організаційне, наукове, технологічне та ін. за-
безпечення. Вхідні ресурси, в процесі управління з ви-
користанням певного набору інструментів і методів,
перетворюються на «Виходи» - результати діяльності у
вигляді рішень, дій тощо.
Таким чином може бути сформований механізм
подолання асиметрії розвитку підприємницького сек-
тора, який ми розуміємо як свідомо регульовану сис-
тему економічних, правових, організаційних форм,
методів, способів і принципів та сукупність регламен-
1. Ціле-
покладання
2. Плану-
вання
3. Реалі-
зація
4. Контроль
5. Аналіз
6. Регулю-
вання
БУТЕНКО А. І., ШЛАФМАН Н. Л.
2015/№1 37
тованих державою відносин і взаємозв'язків, за допо-
могою яких здійснюється цілеспрямований вплив на
розвиток підприємницького сектора національної еко-
номіки.
Механізм включає цілі, методи, принципи і за-
безпечення (нормативно-правове та інформаційне).
Загальними принципами побудови механізму є:
1. Принцип цілеспрямованості: механізм повинен
містити цільовий блок, що включає цілі соціально-
економічного розвитку країни в цілому, а також цілі
розвитку підприємницького сектора.
2. Принцип об'єктивності: механізм має вклю-
чати стійкі, довготривалі зв'язки системи, які можуть
бути використані суб'єктом управління для регулю-
вання впливу на систему в цілому.
3. Принцип законності: механізм має включати
правові та методичні документи, що регулюють підп-
риємницьку діяльність.
4. Принцип системності: механізм повинен вклю-
чати сукупність методів управління підприємницькою
діяльністю: адміністративні (регулювання взаємодії
органів влади та місцевого самоврядування і структур,
уповноважених здійснювати підтримку підприємниць-
кої діяльності); нормативно-правові (підготовка та ре-
алізація законів та інших нормативно-правових актів);
фінансово-економічні (розробка і вдосконалення фі-
нансової, бюджетної, податкової та майнової підтри-
мки підприємницької діяльності); організаційні (роз-
робка та реалізація проектної частині розвитку підп-
риємницької діяльності).
5. Принцип інформаційної достатності: потен-
ційні підприємці повинні мати всю необхідну інфор-
мацію для здійснення своєї діяльності.
6. Принцип адаптивності управління: механізм
повинен мати можливість змінювати параметри або
структуру управління залежно від зміни параметрів
підприємницького сектора або зовнішніх збурень, що
діють на нього, тобто мати динамічну частину.
Динамічна частина, як свідчать проведені дослі-
дження, має схему, наведену на рис. 2.
Рис. 2. Схема динамічної частини механізму подолання асиметрії розвитку підприємницького сектора
Таким чином, запропонований підхід є базою для
розробки методики подолання диспропорцій підприє-
мницького сектора, в якій має бути передбачено ніве-
лювання дії диспропорційних чинників: правових ‒ не-
досконала та нестабільна нормативна-правова база;
політичних ‒ недоліки чинної соціально-економічної
політики, орієнтованої переважно на аграрний харак-
тер реальної економіки; економічних ‒ високі тарифи і
ціни на продукцію та послуги природних і локальних
монопольних структур; нестабільність і фіскальний ха-
рактер системи оподаткування, наявність податку на
внутрішнє споживання (ПДВ), що робить невигідним
Елемент механізму Зміст елементу
Задачі
1. Удосконалення оподаткування.
2. Удосконалення фінансово-кредитної політики.
3. Удосконалення нормативно-законодавчої бази.
4. Заходи, спрямовані на досягнення збалансованості ринку
праці та ринку освітніх послуг.
5. Вдосконалення інфраструктурної підтримки.
6. Координація дій органів влади та підприємців.
Принципи дій
1 . Комплексність.
2. Системність.
3.Перспективність.
4. Законність.
5. Колегіальність прийняття рішень.
6. Адаптивність організаційних структур управління.
Функції
1. Координація дій.
2. Регулювання спірних відносин.
3. Маркетингові послуги.
4. Інформаційні послуги.
5. Аудиторські послуги.
6. Консультації.
Методи (способи)
дій (вирішення
проблем)
1. Організаційні.
2. Нормативно-правові
3. Фінансово-економічні
4. Адміністративні.
ВИШНЕВСКИЙ А. С.
38 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
технологічне виробництво в промисловості, стимулю-
ючи експорт сировини та напівфабрикатів; зростання
тарифів за оренду землі, транспортні послуги, тощо;
фінансових ‒ практична відсутність системи самофі-
нансування (кредитні спілки, товариства взаємного
страхування); практична відсутність кредитування ба-
нками реальної економіки, в т.ч. жорсткі вимоги до
малих підприємницьких структур з надання гарантій
повернення кредиту через відсутність тривалої креди-
тної історії і підвищених ризиків; відсоткові ставки за
кредитами, що значно перевищують рівень рентабель-
ності виробничих підприємств; відсутність доступу до
іноземних інвестиційних, кредитно-фінансових ресур-
сів; соціальних ‒ відсутність справедливої системи тру-
дових відносин та соціального захисту підприємців і
працівників, відповідної ринковим вимогам; знеособ-
леність страхових фондів (внески поступають не на пе-
рсоніфіковані рахунки платника, а до загального фо-
нду); організаційних ‒ недостатньо ефективна інститу-
ційна інфраструктура державної і регіональної підтри-
мки (неефективність і незабезпеченість фінансовими
ресурсами програм підтримки малого та середнього
підприємництва, низька роль об'єднань підприємців у
їх розробці); наявність адміністративних бар'єрів (тру-
днощі при реєстрації, закритті, сертифікації, ліцензу-
ванні, отриманні інших дозвільних документів); чис-
ленні перевірки різних контролюючих органів.
При цьому пріоритетом має бути випереджуючий
розвиток внутрішнього ринку, що забезпечить активі-
зацію підприємницької діяльності та, як наслідок, під-
вищення стійкості вітчизняної соціально-економічної
системи (у тому числі за рахунок підвищення продо-
вольчої, промислової та економічної безпеки).
Список використаних джерел
1. Украинский В.Н. Современная французская
пространственная экономика: теория близости и ти-
пологизация локализованных экономических систем /
В.Н.Украинский // Пространственная экономика. ‒
2011. ‒ №2. ‒ С. 92-126.
2. Ласуэн X. Р. Урбанизация и экономическое
развитие: временное взаимодействие между географи-
ческими и отраслевыми кластерами / X. Р. Ласуэн ;
пер. с англ. и коммент. В. Н. Украинского // Про-
странственная экономика. ‒2010. ‒ № 1. ‒ С. 68-104.
3. Бияков О.А. Теория экономического про-
странства: методологический и региональный ас-
пекты. ‒ Томск: Изд-во Том. ун-та, 2004. — 152 с.
4. Портер М., Кетелс К. и др. Конкурентоспосо-
бность на распутье: направления развития российской
экономики [Электронный ресурс] // Портер М., Ке-
телс К./ ‒ 2007. URL: http://sp-ved.narod.ru/ MATERS/
PORTER_RFstrategy.pdf
5. Fujita M., Krugman P., Venables A.J. The Spatial
Economy: Cities, Regions, and International Trade. ‒ The
MIT Press, 1999. — 367 p.
6. Arbia G. Modelling the geography of economic
activities on a continuous space // Papers in Regional Sci-
ence. — 2001. — V. 80; Roberts B. National and re-
gional corporate spatial structure / B. Roberts, A. Mur-
ray // The Annals of Regional Science. — 2002. — V. 36.
7. Schuler R. Transportation and telecommunica-
tions networks: Planning urban infrastructure for the 21st
century // Urban Studies. — 1992. — V. 39 (2).
8. Shibusawa H. Cyberspace and physical space in
an urban economy // Papers in Regional Science. —
2000. — V. 79.
9. Яковлева С.И. Пространственные модели в
стратегіях социально-экономического развития ре-
гионов России // Псковский регионологический жур-
нал. ‒ 2014. ‒ №17. ‒ С. 3-15.
10. Davenport T. Process Innovation: Reengineering
work through information technology. — Boston, Harvard
Business School Press, 1993. — С. 27.
А. С. Вишневский
канд. экон. наук
г. Киев
СТРАТЕГИЧЕСКОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ: ЭКСТРАВЕРТНАЯ
И ИНТРОВЕРТНАЯ УСТАНОВКИ СТРАТЕГА
Несмотря на динамичность протекания совре-
менных социально-экономических процессов, страте-
гическое управление остаётся востребованным и акту-
альным инструментом, который используется как эле-
мент управления малыми и средними компаниями,
национальными и транснациональными корпораци-
ями, глобальными организациями, а также государст-
венными и региональными органами власти. При
этом формализованное стратегическое планирование
в меньшей мере применяется на уровне малых и сре-
дних предприятий и является общепринятым атрибу-
том для крупных фирм, организаций и учреждений.
Однако, вне зависимости от размеров и профиля ком-
пании, неверный выбор стратегических целей, даже
при условии грамотного оперативного управления,
как правило, приводит к преждевременному, незапла-
нированному прекращению их деятельности. Для
коммерческих компаний это характерно в виде банк-
ротства или враждебного поглощения. Вместе с тем
непрерывность деятельности бизнеса или организации
и их успешное долгосрочное развитие напрямую зави-
сит от выбранной стратегии и качества её реализации.
Со средины 20-го столетия положено начало на-
учному обоснованию подходов к стратегическому
управлению, в результате чего к концу века сформи-
ровались его основные школы и направления. Наибо-
лее полно они систематизированы и представлены в
работе «Школы стратегий. Стратегическое сафари:
экскурсия по дебрям стратегий менеджмента» [1], ко-
торая была впервые опубликована на рубеже XX и XXI
веков. Иные исследования связанные с комплексным
изучением вопросов стратегического управления (на-
пример [2; 3]) и обоснования выбора стратегии разви-
тия [4] в значительной мере согласуются со школами,
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87502 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T22:26:32Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бутенко, А.І. Шлафман, Н.Л. 2015-10-19T12:13:26Z 2015-10-19T12:13:26Z 2015 Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України / А.І. Бутенко, Н.Л. Шлафман // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 34–38. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87502 У статті викладено методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України. Ці підходи є базою для розробки методики подолання диспропорцій підприємницького сектора, в якій має бути передбачено нівелювання дії диспропорційних чинників: правових недосконала та нестабільна нормативна-правова база; політичних недоліки чинної соціально-економічної політики, орієнтованої переважно на аграрний характер реальної економіки; економічних високі тарифи і ціни на продукцію та послуги природних і локальних монопольних структур; нестабільність і фіскальний характер системи оподаткування, наявність податку на внутрішнє споживання (ПДВ), що робить невигідним технологічне виробництво в промисловості, стимулюючи експорт сировини та напівфабрикатів; зростання тарифів за оренду землі, транспортні послуги, тощо; фінансових практична відсутність системи самофінансування, (кредитні спілки, товариства взаємного страхування); практична відсутність кредитування банками реальної економіки, в т.ч. жорсткі вимоги до малих підприємницьких структур з надання гарантій повернення кредиту через відсутність тривалої кредитної історії і підвищених ризиків; відсоткові ставки за кредитами, що значно перевищують рівень рентабельності виробничих підприємств; відсутність доступу до іноземних інвестиційних, кредитно-фінансових ресурсів; соціаль - них відсутність справедливої системи трудових відносин та соціального захисту підприємців і працівників, відповідної ринковим вимогам; знеособленість страхових фондів (внески поступають не на персоніфіковані рахунки платника, а до загального фонду); організаційних недостатньо ефективна інституційна інфраструктура державної і регіональної підтримки (неефективність і незабезпеченість фінансовими ресурсами програм підтримки малого та середнього підприємництва, низька роль об'єднань підприємців у їх розробці); наявність адміністративних бар'єрів (труднощі при реєстрації, закритті, сертифікації, ліцензуванні, отриманні інших дозвільних документів); численні перевірки різних контролюючих органів. В статье изложены методологические основы преодоления диспропорций развития предпринимательского сектора как составляющей устойчивого развития экономики Украины. Эти подходы являются базой для разработки методики преодоления диспропорций предпринимательского сектора, в которой должно быть предусмотрено нивелирование действия диспропорциональных факторов: правовых - несовершенная и нестабильная нормативная правовая база; политических - недостатки действующей социально-экономической политики, ориентированной преимущественно на аграрный характер реальной экономики; экономических - высокие тарифы и цены на продукцию и услуги естественных и локальных монопольных структур; нестабильность и фискальный характер системы налогообложения, наличие налога на внутреннее потребление (НДС), что делает невыгодным технологическое производство в промышленности, стимулируя экспорт сырья и полуфабрикатов; рост тарифов за аренду земли, транспортные услуги и т.д.; финансовых - практическое отсутствие системы самофинансирования, (кредитные союзы, общества взаимного страхования); практическое отсутствие кредитования банками реальной экономики, в т.ч. жесткие требования к малым предпринимательским структурам по предоставлению гарантий возврата кредита (из-за отсутствия длительной кредитной истории и повышенных рисков); процентные ставки по кредитам, значительно превышающие уровень рентабельности производственных предприятий; отсутствие доступа к иностранным инвестиционным, кредитно-финансовым ресурсам; социальных - отсутствие справедливой системы трудовых отношений и социальной защиты предпринимателей; обезличенность страховых фондов (взносы поступают не на персонифицированные счета плательщика, а в общий фонд); организационных - недостаточно эффективная институциональная инфраструктура государственной и региональной поддержки (неэффективность и необеспеченность финансовыми ресурсами программ поддержки малого и среднего предпринимательства, низкая роль предпринимателей в их разработке); наличие административных барьеров (трудности при регистрации, закрытии, сертификации, лицензировании, получении других разрешительных документов); многочисленные проверки различных контролирующих органов. The article describes the methodological basis to overcome the imbalances of the business sector as a pillar of sustainable economic development of Ukraine. These approaches are the basis for the development of techniques to overcome the imbalances of the business sector, which should provide the leveling action disproportionate factors: legal - imperfect and unstable legal and regulatory framework; political - the current shortcomings of the socio-economic policy focused mainly on the agricultural character of the real economy; economic - high tariffs and prices for the products and services of natural monopolies, and local agencies; instability and fiscal nature of the taxation system, the presence of domestic consumption taxes (value added tax), which makes unprofitable production technology in the industry, stimulating the export of raw materials and semi-finished products; the rising cost of land rent, transportation, etc .; financial - the virtual absence of self-financing (credit unions, mutual insurance companies); the virtual absence of lending by banks the real economy, including stringent requirements for small entrepreneurial structures for providing guarantees repayment of the loan (due to lack of long-term credit history and increased risk); interest rates on loans is much higher than the level of profitability of industrial enterprises; lack of access to foreign investment, credit and financial resources; social - lack of a fair system of labor relations and social protection of entrepreneurs; impersonality insurance funds (contributions come not personalized the payer's account and the general fund); organizational - the lack of effective institutional infrastructure of the state and regional support (inefficiency and insecurity of financial resources programs to support small and medium enterprises, low role of entrepreneurs in their development); administrative barriers (difficulties with registration, closing, certification, licensing, obtaining other permits); numerous inspections of various regulatory bodies. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України Методологические основы преодоления диспропорций развития предпринимательского сектора как составляющей устойчивого развития экономики Украины Methodological bases ofovercoming disparities of development of the business sector as a pillar of sustainable economic development of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України Бутенко, А.І. Шлафман, Н.Л. Наукові статті |
| title | Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України |
| title_alt | Методологические основы преодоления диспропорций развития предпринимательского сектора как составляющей устойчивого развития экономики Украины Methodological bases ofovercoming disparities of development of the business sector as a pillar of sustainable economic development of Ukraine |
| title_full | Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України |
| title_fullStr | Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України |
| title_full_unstemmed | Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України |
| title_short | Методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки України |
| title_sort | методологічні засади подолання диспропорцій розвитку підприємницького сектору як складової сталого розвитку економіки україни |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87502 |
| work_keys_str_mv | AT butenkoaí metodologíčnízasadipodolannâdisproporcíirozvitkupídpriêmnicʹkogosektoruâkskladovoístalogorozvitkuekonomíkiukraíni AT šlafmannl metodologíčnízasadipodolannâdisproporcíirozvitkupídpriêmnicʹkogosektoruâkskladovoístalogorozvitkuekonomíkiukraíni AT butenkoaí metodologičeskieosnovypreodoleniâdisproporciirazvitiâpredprinimatelʹskogosektorakaksostavlâûŝeiustoičivogorazvitiâékonomikiukrainy AT šlafmannl metodologičeskieosnovypreodoleniâdisproporciirazvitiâpredprinimatelʹskogosektorakaksostavlâûŝeiustoičivogorazvitiâékonomikiukrainy AT butenkoaí methodologicalbasesofovercomingdisparitiesofdevelopmentofthebusinesssectorasapillarofsustainableeconomicdevelopmentofukraine AT šlafmannl methodologicalbasesofovercomingdisparitiesofdevelopmentofthebusinesssectorasapillarofsustainableeconomicdevelopmentofukraine |