Синергетика та варіанти сучасної війни
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87524 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Синергетика та варіанти сучасної війни / Ів.Ан.Ті. Сталкер // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 168–187. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87524 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сталкер, Ів.Ан.Ті. 2015-10-19T12:34:47Z 2015-10-19T12:34:47Z 2015 Синергетика та варіанти сучасної війни / Ів.Ан.Ті. Сталкер // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 168–187. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87524 uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Дискусійний клуб Синергетика та варіанти сучасної війни Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Синергетика та варіанти сучасної війни |
| spellingShingle |
Синергетика та варіанти сучасної війни Сталкер, Ів.Ан.Ті. Дискусійний клуб |
| title_short |
Синергетика та варіанти сучасної війни |
| title_full |
Синергетика та варіанти сучасної війни |
| title_fullStr |
Синергетика та варіанти сучасної війни |
| title_full_unstemmed |
Синергетика та варіанти сучасної війни |
| title_sort |
синергетика та варіанти сучасної війни |
| author |
Сталкер, Ів.Ан.Ті. |
| author_facet |
Сталкер, Ів.Ан.Ті. |
| topic |
Дискусійний клуб |
| topic_facet |
Дискусійний клуб |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87524 |
| citation_txt |
Синергетика та варіанти сучасної війни / Ів.Ан.Ті. Сталкер // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 168–187. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT stalkerívantí sinergetikatavaríantisučasnoívíini |
| first_indexed |
2025-11-25T22:46:17Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:46:17Z |
| _version_ |
1850572459861868544 |
| fulltext |
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
168 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Ів. Ан. Ті. Сталкер
м. Хацапетівка
СИНЕРГЕТИКА ТА ВАРІАНТИ СУЧАСНОЇ ВІЙНИ
В конечном итоге богатые будут жить в своеоб-
разных гетто, окруженные военными частями, потому
что всё остальное вокруг превратится в бесконечные
трущобы - остатки нашей некогда могущественной
цивилизации. Причина - опять та же самая - недо-
статок ресурсов. Они станут просто недоступны для
большинства… Мир дикости будет существовать в бе-
сконечных войнах и конфликтах, жить по принципу
и законам криминального мира, которые, по сути
дела, лишь адаптация законов племенного общества
к современной ситуации. Мир богатых будет заго-
нять «быдло» в его норы, а трущобы будут отвечать
убийствами с дикой жестокостью и очередными тера-
ктами. В итоге конфликты охватят практически
все зоны нестабильности, появятся новые, и тогда
применение оружия массового поражения будет
только вопросом времени.
Майкл Дэвис «Планета трущоб»
«Війна ідеологічна». Такі війни були завжди. На-
віть коли війну влаштовували за банальний переділ те-
риторій. Але завжди були люди, які вірили в те, що
передусім, — це ідея. Ми знаємо війни за віру між като-
ликами і гугенотами, Хрестові походи і, зрозуміло, гро-
мадянські війни як в США, так і в Росії. Друга світова
війна так само була значною мірою «війною за віру».
Після неї почалася підготовка до ще більше тотального
протистояння. І протягом півстоліття глобальна війна
представлялася у вигляді ядерного катаклізму, в якому
головні протиборчі сторони, — СРСР і США розділені
ідеологічно. Причому ні про яку реальну вигоду тоді не
йшлося — було абсолютно зрозуміло, що в атомному ко-
шмарі існуюча цивілізація загине.
Усвідомлення цього факту було виражене у фразі
британських пацифістів, яку приписують відомому
ученому і громадському діячеві Бертрану Расселу :
«Краще бути червоним, чим мертвим»(Better red then
dead), яка в США швидко була перевернута антикому-
ністами: «Краще бути мертвим, чим червоним». Хоча
взагалі-то самі американські джерела відносять її ав-
торство Йозефу Геббельсу, який заявив це напередо-
дні падіння Берліна.
Американські антикомуністи на чолі з сенатором
Джо Маккарті бачили небезпеку саме ідеологічну, не
опускаючись до низьких матерій. Головне, що вони ба-
чили в радянському строї, — цей атеїзм (тобто війну з
релігією), руйнування консервативних засад і основ прав
власності. Попутно комуністи звинувачувалися як при-
бічники розпусти, гомосексуалізму і расової неохайності
(у той час в США офіційно існувало расове нерівнопра-
в'я). Парадокс — в XXI столітті росіяни з точки зору аме-
риканських демократів ревні маккартісти. З іншого
боку, існував активний лівий прокомуністичний і прора-
дянський рух. Слова іспанської республіканки Долорес
Ибарурри «...краще померти стоячи, чим жити на колі-
нах», сказані за часів громадянської війни в Іспанії (то-
чніше, в 1936 році), відносяться до підтримки бунтів-
ників-франкістів фашистською Німеччиною і Італією.
Проте після Другої світової ця фраза стала загальним га-
слом борців антиколоніальної боротьби. По суті справи,
смерть стала логічним виходом з непримиренної ситуа-
ції, що склалася, коли ніхто не хотів відступати і посту-
патися принципами. Тільки у 70-і роки почалося більш-
менш тверезе відношення до цього ідеологічного конфлі-
кту. Можливо, у зв'язку з тим, що в ідеали комунізму і
антикомунізму вірило усе менше людей.
«Війна на комерційній основі». Мається на увазі
війна, яка розв'язується виключно для того, що б захо-
пити чужі цінності і землі. З цього, судячи з усього,
все і починалося, але в чистому вигляді такі війни(по
суті справи — бандитські нальоти) досить скоро стали
прикриватися фльором «відновлення справедливості»,
боротьби за віру і іншими «фіговими листками». І
проте — в останні декілька сотень років такої війни в її
первозданому вигляді ніколи не було. Навіть у
XIX столітті, коли знамениті торговці зброєю, на зра-
зок Безіла Захарова, примудрялися продавати боєпри-
паси обом воюючим сторонам і навіть тягати їх через
лінію фронту (оскільки одна із сторін не розплатилася
за постачання), все одно інтереси бізнесу безпосеред-
ньо не призводили до війни. Правда, бізнес, не орга-
нізовуючи війни самостійно, просто старанно підшто-
вхував політиків до тих або інших дій. Чи можливі
війни з економічних інтересів в майбутньому? З одного
боку, конфлікти назрівають, і, зрозуміло, економічні
боси будуть, здійснювати лобіювання своїх інтересів.
Проте зараз багато що змінилося. Наприклад, росій-
ські і арабські нувориші живуть в Лондоні, мають не-
рухомість в США і розподіляють свої активи по всьому
світу. В зв'язку з цим глобалізація багатства грає роль
миротворця.
Вони не зацікавлені в глобальному краху світової
економічної системи і вже тим більше — в загибелі ци-
вілізації. Мало того — ідеологічно вони багато в чому
дуже близькі, незалежно від своєї національності. Але
особисті переваги і погляди можуть спонукати їх до
енергійних дій, які, заломившись в масовій свідомості,
дадуть абсолютно незрозумілий ефект.
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
2015/№1 169
Проте надія на вдалий хід у них залишається зав-
жди. Тому вдала локальна війна може бути вигідна
конкретним особам і певним групам. В цьому ви-
падку війна розглядається лише як інструмент своєрі-
дної гри на підвищення. Крім того, сам процес лока-
льної війни сприяє стимуляції виробництва(зброї, па-
лива, лікарських препаратів), і опосередковано(оскі-
льки зникають зайві роти і руки) — полегшує соціальні
зобов'язання.
Наприклад, у разі ведення війни природним є
введення воєнного стану в охороні здоров'я. Це озна-
чає, що уся медицина мобілізується і починає обслу-
говувати передусім військові потреби — тобто молодих
людей. Пенсійне покоління починає вимирати прис-
кореними темпами, і після війни навантаження на со-
ціальну систему різко полегшується. Таким чином,
війна — це не просто захоплення територій (що не має
практичного сенсу) або доступу до ресурсів (що наба-
гато важливіше). Це і засіб «проріджування» власного
населення, звільнення від демографічного баласту. Те,
що не можна вимовити вголос в мирний час цілком
нормально звучить під час війни(і, до речі, в час,
війни спокійно обмежується доступ до інформації, що
логічно — як засіб протидії ворожій пропаганді).
Тобто помірна, контрольована війна об'єктивно
може використовуватися для вирішення економічних,
соціальних і демографічних проблем. Після неї відкри-
ваються можливості для нового витка розвитку, пере-
дусім у сторони, що перемогла. Мало того — «комер-
ційна війна» не потребує тотального знищення супро-
тивника — оскільки питання полягає в придбанні но-
вого ринку збуту. Тому на порядок денний встають
нові тактики. Завдання — перерозподілити доступ до
ресурсів, оскільки доступ до ресурсів — це можливість
отримання прибутку. Але ресурсами володіє не маса
споживачів, а цілком конкретні структури — держави і
приватні особи. По суті справи, війна потрібна точ-
кова, яка б дозволила обезголовити армії, знищила б
старі системи управління, але зберегла б основну ін-
фраструктуру. Воювати в такій війні бажано без втрат
людського персоналу, спираючись лише на свої тех-
нологічні можливості. Проте є підстави вважати, що
така «ідеальна війна» можлива лише в теорії.
«Глобальний хаос». Особливість першої чверті XXI
століття — це співіснування озброєних держав, в яких
торжествують середньовічні теократичні режими(на-
приклад, Саудівська Аравія), країн із залишками ко-
муністичної ідеології радянського зразка(Росія, країни
СНД, Китай, В'єтнам, навіть країни Східної Європи у
складі Євросоюзу), країн класичних традиційних сус-
пільств (африканські країни, низка країн Латинської
Америки), постіндустріальні країни Євросоюзу, США і
Японія.
Ціла низка країн перебуває в стані перманент-
ного збройного конфлікту, в який втручаються інші
держави: Судан, що розпадається на мусульманську
північ і християнський південь, Сомалі, Афганістан,
Ірак, Західна Сахара і багато інших. У інших регіонах,
таких, як Латинська Америка, конфлікти готові спалах-
нути у будь-який момент. Приклад — черга народних
повстань в Північній Африці на початку 2011 року,
викликаних крахом надій на поліпшення соціальної і
економічної ситуації для більшості населення Тунісу,
Алжиру, Єгипту...
Нині навіть в таких країнах, як США, з їх розвине-
ною політичною системою стримувань і противаг ви-
никла цілком вибухонебезпечна ситуація — ветеран
війни у В'єтнамі сенатор Маккейн, як і багато його
прибічників, не вдаються до питання соціального ладу
в Росії — для них (і це неприємне відкриття для російсь-
ких лібералів) Росія є ворогом «за визначенням». Зро-
зуміло, через 20 років це покоління може піти зі
сцени в силу віку і природної смертності, але до цього
воно цілком встигне зробити певні і безрозсудні кроки.
Країни Східної Європи розігрують антиросійську
карту з тим же завзяттям. Вони, правда, програють в
ступені напруження ненависті країнам Латинської
Америки, на зразок Куби, Венесуели або Болівії, які
можуть називатися чистісінькими антиамериканіс-
тами, та все ж їх русофобія цілком послідовна. Вони
насолоджуються спогадами про перемоги над Руссю в
XVI столітті і сприймають самих себе як авангард сві-
тового хрестового походу на схід. Безглузде месіанство
ще довго отруюватиме розум їх політичних еліт.
Антиамериканізм же характерний, окрім Латин-
ської Америки, і для Близького Сходу і всього іслам-
ського світу. Значною мірою він є присутнім і в Китаї.
Так що окрім чистої логіки і вигоди слід врахувати самі
різні нюанси, які можуть привести до розвитку абсолю-
тно алогічних конфліктів. Ось тут і настає час сцена-
ріїв» [13].
«Німецький військовий стратег XVIII століття
Карл фон Клаузевіц визначав війну як продовження полі-
тики іншими засобами, і, як давній китайський стратег
Сунь-Цзи вірив, що забезпечення миру означало підгото-
вку до насильницького конфлікту. Оскільки світ стає все
більш неспокійним — що виявляється у відродженні воєн-
ної боротьби в Україні, в продовжені хаосу на Близькому
Сході та зростанні напруженості в Східній Азії, — таке
мислення не може не бути більш актуальним. Війни тра-
диційно велися за територію. Але визначення території
еволюціонувало й тепер включає п’ять сфер: наземну, по-
вітряну, морську, космічну та, зовсім недавно, кіберпро-
стір. Ці виміри «класової війни» визначити загрози, що
стоять перед світом сьогодні. Конкретні тригери, за-
вдання та лінії фронту таких конфліктів, швидше за
все, визначатимуться різною мірою п’ятьма чинниками:
віросповіданням, кланами, культурою, кліматом і валю-
тою. Справді, ці чинники вже розпалюють конфлікти по
всьому світові.
Релігія, або віросповідання, є одним із найбільш по-
ширених мотивів для війни, і XXI століття не є винят-
ком. Розглянемо поширення джихадистських груп, та-
ких, як ісламська держава, яка продовжує захоплювати
територію в Іраку та Сирії, і групи Боко Харам, яка
була задіяна в жорстокій кампанії викрадень, вибухів і
вбивств у Нігерії. Також відбувалися запеклі зіткнення
між буддистами і мусульманами в М’янмі та південній
частині Таїланду, а також між ісламістами і католи-
ками на Філіппінах.
Другий чинник — клан — виявляється в зростанні
міжетнічної напруженості в Європі, Туреччині, Індії та
інших країнах, що обумовлено такими силами, як мігра-
ція та конкуренція за робочі місця. В Африці штучні ко-
рдони, які було проведено колоніальними державами,
стають недієвими, оскільки різні племена та етнічні
групи намагаються викроїти свій територіальний прос-
тір. А конфлікт в Україні мобілізує накипіле розчару-
вання серед етнічних росіян, які залишилися там після
розпаду Радянського Союзу.
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
170 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Третє потенційне джерело конфлікту полягає у фу-
ндаментальних культурних відмінностях, створених уні-
кальними історіями суспільств та інституціональними
механізмами. Незважаючи на те, що Сполучені Штати
і Європа становлять лише восьму частину населення
світу, вони давно користуються економічним домінуван-
ням, на них припадає половина світового ВВП і непропо-
рційний міжнародний вплив. Але із зростанням нових
центрів економічної потужності, вони будуть все більше
й більше кидати виклик Заходу, і не лише щодо своєї долі
на ринку і ресурсів; вони прагнутимуть наповнити гло-
бальний порядок власним культурним розумінням і сис-
темою координат.
Звісно, конкуренція за ресурси також буде важли-
вою, тим більше, що наслідки четвертого чинника —
зміни клімату — виявляють себе. Багато країн і регіони
вже відчувають гостру нестачу прісної води, яка лише
посилиться, коли зміна клімату викличе стихійні лиха
та екстремальні погодні явища як, приміром, засуха, що
стають все більш поширеними. Подібним чином, з висна-
женням лісів і морських ресурсів, конкуренція за їжу
може спричинити конфлікт.
Цей вид конфлікту прямо суперечить обіцяним пе-
ревагам глобалізації, а саме тому, що доступ до інозем-
них продуктів харчування та енергоносіїв дозволить кра-
їнам зосередитися на своїх конкурентних перевагах.
Якщо нові конфлікти й конкурентний тиск призведе,
скажімо, до економічних санкцій або блокуванню ключо-
вих торговельних шляхів, то балканізація світової тор-
гівлі, яка виникне в результаті цього, суттєво зменшу-
ватиме переваги глобалізації. Крім того, соціальні заво-
рушення, які часто супроводжують економічну ворож-
нечу, можуть призвести країни до розпаду на дрібніші
одиниці, які борються одна з одною за валюту або ресу-
рси. Певною мірою це вже відбувається з Іраком і Си-
рією, які розпадаються на сектантські або племінні оди-
ниці.
Останнім ключовим ризиком, з яким стикається
світ, є валюта. Від початку глобальної економічної
кризи експансіоністська валютна політика, що її прово-
дили центральні банки розвинутих країн, викликала ве-
ликомасштабні, мінливі потоки капіталу через кордони
країн із економікою, що формується, створюючи значну
нестабільність у цих країнах і живлячи звинувачення у
«валютних війнах». Екстериторіального використання
нормативних і податкових повноважень — зокрема в
США, які мають додаткову перевагу у випуску світової
резервної валюти, зміцнює думку, що валюти можуть
бути використані як зброя. Наприклад, США ефективно
балканізували глобальний банкінг, вимагаючи від усіх іно-
земних банків, які працюють там, стати дочірніми ком-
паніями, і щоб міжнародні банки з кліринговими рахун-
ками в доларах США повною мірою дотримувалися аме-
риканських податків, регулювання і навіть, в деякій мірі,
зовнішньої політики (наприклад, утримуючись від торгі-
влі з ворогами США). Величезні штрафи, накладені регу-
люючими органами США за порушення правил, зокрема
нещодавня постанова, згідно з якою BNP Paribas має ви-
платити $ 8,9 млрд, вже змушують європейські банки
переосмислити свої витрати на дотримання вимог і при-
бутковість діяльності в США. Між тим американські
суди змусили Аргентину знову оголосити дефолт.
Але, мабуть, найсильніший месидж було зроблено
цілеспрямованими санкціями на нафтову, фінансову, обо-
ронну й технологічну галузі Росії, а також проти росій-
ських чиновників. Таким підходом США та їхні союзники
посилають чіткий сигнал усім, хто може не погоджува-
тися з американською політикою: уникайте викорис-
тання долара і доларових банківських рахунків. Деяка фі-
нансова діяльність уже пішла в тінь, відображенням чого
є використання Bitcoin та інших валют, які перебувають
поза досяжністю американських регуляторів. Недавній
приклад незадоволених, які шукають альтернативу ліде-
рству США, є формування банку нового розвитку і ре-
зерву на надзвичайний випадок, який створює БРІКС
(Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка). Про-
блемою для США є те, що в даному випадку п’ять неза-
доволених країн світу володіють сукупними ресурсами,
які перевищують ресурси Бреттон-Вуддських інститу-
цій. Дуже малоймовірно, що банківські операції БРІКС
буде номіновано в доларах США. У своєму недавньому ви-
ступі президент США Барак Обама заявив, що питання
буде не в тому, чи лідируватимуть США, а в тому, як
вони це робитимуть. Але, оскільки релігії, клани, куль-
тура, клімат і валюта спричиняє до того, що світ стає
все більш відчуженим від американоцентричного міжна-
родного порядку, такі заяви можуть бути надмірно оп-
тимістичними. Справді, в майбутній класовій війні, зда-
ється, ніхто не має впевненості, за ким іти» [9].
«Дивна війна» — так називали 9 місяців віднос-
ного затишшя на західному фронті з 3 вересня 1939 р.
до 10 травня 1940 року. Десь на сході — в Польщі, або
на півночі — в Скандинавії йшли бої, але на францу-
зькій передовій грали у футбол, ходили в кіно, регуля-
рно їздили у відпустку до Парижа. Англія і Франція,
сховавшись за, як здавалося, непереборною Лінією
Мажино, вважали, що одним своїм сидінням уздовж
кордону Німеччини ведуть війну на виснаження, і
Третій рейх найближчим часом повалиться сам собою
під тягарем економічної блокади й військових витрат.
Сучасна війна, яку Захід цього разу веде проти Четве-
ртого рейху — Росії, ще дивніша. Війни ніби зовсім і
немає. Це навіть не 2008 рік, коли Росія відкрито вто-
рглася до Грузії. Ні, цього разу все зовсім інакше. За-
гарбавши практично без опору Кримський півострів в
України, Росія відмовилася йти далі, лише демонстра-
тивно брязкаючи зброєю вздовж кордонів. Утім не
просто брязкає. Як влучно висловився А.Плахонін:
«Навесні (2014 р.) ми дуже помилилися, коли ви-
знали величезне скупчення російської військової техніки
біля нашого кордону підготовкою до вторгнення. Наспра-
вді це розгорталася мережа прикордонних військторгів
для українських човників, які хто як — з кравчучками
напереваги або за кермом «Камазу» в рамках прикордон-
ної торгівлі — здійснюють в умовах взаємних торгівель-
них ембарго обмін товарами між нашими країнами.
Утім про це хіба можна жартувати! Щоночі десятки
одиниць бронетехніки, сотні вантажівок і тисячі «укра-
їнських ополченців» з російською пропискою в російських
паспортах без жодного оголошення війни пересікають
український кордон, щоб грабувати, вбивати мирне на-
селення, руйнувати міста й інфраструктуру тієї землі,
за незалежність якої вони нібито збираються боротися.
А Захід до певного часу все так само ліниво, як у «Дивну
війну», чекав, що або Путін награється й припинить, або
його режим повалиться сам собою. І чекав би й далі, якби
не горезвісний «Боїнг» малазійських авіаліній, збитий чи
то російськими терористами, чи то безпосередньо са-
мою російською ППО. Головне, що змінив збитий «Бо-
їнг», це громадську думку країн Заходу. Політики За-
ходу, наче у вивернутій навиворіт казці про щуролова з
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
2015/№1 171
Гамельна, змушені ходити за дудочкою настроїв на-
товпу, і той політик, який у відповідь на крайній сту-
пінь обурення свого народу проявить лише занепокоєння,
ризикує назавжди залишитися на узбіччі. Так, у роки
Першої світової, потоплення 1915 року німецьким підво-
дним човном пасажирського лайнера «Лузітанія» налаш-
тувало до того нейтральні прагматичні США, що мали
намір заробити на продажі зброї обом сторонам, на
вступ до війни на боці Антанти. В одну мить, як у казці,
настрій натовпу змінився, й «занепокоєння» західних по-
літиків переросло в реальні економічні санкції, в ниніш-
ньому світі здатні вдарити руйнівніше за будь-яку
зброю.
Та що це за війна така, одними санкціями?! — спра-
ведливо вигукне скептик. Та все ж таки приклад Ірану
показує, як зростаюча економіка, чиє благополуччя ба-
зується, як у сьогоднішньої Росії, на експорті вуглевод-
нів, усього за кілька років зхлопнулася у кілька разів. Весь
останній тиждень ми на власні очі спостерігаємо, як ко-
лос російської економіки починає тріскотіти по швах.
Так, за великим рахунком, це гра хто перший моргне.
Країни Заходу не квапляться вступати у відкрите про-
тистояння з Росією Путіна. Адже обома Великими вій-
нами доведено, що світову війну виграє той, хто вступає
в неї останній. Якщо Путіну так кортить, йому нада-
ється право вступити в цю війну першим. Що є рушій-
ною силою в цьому конфлікті для Володимира Путіна, за
великим рахунком, залишається загадкою. Утім, якщо
почитати ідеологів сучасної Росії — когось на кшталт
Сергія Глазьєва, Олександра Дугіна, їхні конструкції
об’єднують не просто неоімперські погляди й антиаме-
риканізм. Близьких Володимиру Путіну російських полі-
тологів і істориків об’єднує впевненість, що найближчим
часом неминуче станеться великий світовий конфлікт, і
Росії в ньому уготоване місце сталінського СРСР, — по-
чекавши свого часу, вступивши у війну у найвідповідні-
ший для неї момент, вона неодмінно поверне собі втра-
чену велич одного з полюсів політичної карти світу. Мо-
жливо, повіривши в цю теорію, Володимир Путін мимо-
волі став її заручником. Дотримуючись її логіки, він на-
магається зайняти найвигідніші для себе стартові пози-
ції в майбутній світовій війні, навіть не усвідомлюючи
того, що саме він, його дії швидше за все й можуть
стати її причиною, її спусковим гачком» [6].
Поки ж, розхитуючи в міру своїх сил і фантазії
світовий порядок — в Україні, на Кавказі, на Близь-
кому Сході і в Латинській Америці, основне своє за-
вдання Владімір Путін бачить у зміцненні власної
влади, в розбудові Російської держави на основі тота-
літарної націоналістичної й фундаменталістської ідео-
логії. Ситий спокій минулого десятиліття історії Росії
пішов у небуття.
«Ще вчора знайомі росіяни говорили мені, що хоч би
яким був Путін, усе ж таки, він повернув їм гордість за
країну. Якщо в 90-х у всьому світі до росіян ставилися,
як до убогих жебраків, то в наступному десятилітті до
них повернулося ставлення, як до громадян великої кра-
їни. Так це було насправді чи ні — їм судити. Але всього
за кілька місяців весь світ знову радикально змінив свої
думки про Росію, і росіяни, які вчора ще пишалися влас-
ною країною, сьогодні вже в усьому світі сприймаються
як громадяни країни-ізгоя, країни-агресора, як люди, що
несуть і в собі частинку безумства свого збожеволілого
вождя. Світ знову змінився, й пишатися величчю Росії
тепер буде можливо лише за залізною завісою, на скільки
вистачить у Росії ресурсів — фінансових, виробничих, ін-
телектуальних, його підтримувати. Росія знову перет-
ворюється на фортецю в облозі — не на країну «розвине-
ного соціалізму» Хрущова й Брежнєва, яка першою відп-
равила людину в космос, хазяйки Олімпіади-80, як це ма-
лювалося тим, хто відчував ностальгію за своєю молоді-
стю. Ні, нова Росія дедалі більше скачується до 1920-х,
коли вона залишалася забутою глушиною цивілізованого
світу, єдиним форпостом у світі того, що її лідери вва-
жали «соціалізмом». Скільки завгодно можуть сьогодні
росіяни, як і 90 років тому, спалювати фігури нових Кер-
зонів, вирізані з картону, — це може викликати хіба що
сміх або подив. Ключі від російської економіки лежать у
американському сейфі, й будь-які спроби Кремля вдавати
санкції у відповідь економічним санкціям Заходу в най-
кращих традиціях нинішнього режиму б’ють перш за все
по самих росіянах.
До речі, ось цікаво, чому перший удар російських
«санкцій» у відповідь завданий саме по їжі? Адже не ма-
шини, не одяг... Можливо, річ у тому, що харчові проду-
кти саме те, що з цього переліку найменше впадає в очі.
Зараз поясню. Якщо депутат Держдуми їздить у імпор-
тній машині, а його дружина носить одяг, взуття, су-
мочки з дорогих бутиків, цього не сховаєш від допитли-
вих очей. Отже, заборонивши їх імпорт, людям при владі
доведеться самим пересісти до вітчизняних машин, пе-
реодягнутися в одяг російського виробництва. Зате про-
цес споживання їжі досить інтимне заняття — адже
ніхто з них не харчується у недорогих ресторанах, й осо-
бисто не купує в супермаркетах імпортні фрукти, овочі,
хамон там або французьке вино. Там, де ці панове їдять
і п’ють, найчастіше не дають знімати опозиційним жу-
рналістам, а отже, публічно запровадивши заборону на
імпорт харчових продуктів, самі панове російські депу-
тати й міністри зможуть спокійнісінько їх їсти й пити,
давлячись нишком від росіян у тиші окремих кабінетів
ресторанів або в особистих особняках, як це сьогодні ро-
бить північнокорейська еліта. Хочете маленький про-
гноз? Думаю, наступними від російських санкцій у відпо-
відь постраждають косметика й товари індивідуальної
гігієни... Це для російської влади так само безпечно, як і
їжа. Ну а там, за рік, знову з’являться в Росії магазини
«Берізка» і, не дай Боже, за незаконний обіг іноземної
валюти роки через два в найкращому разі почнуть засу-
джувати до великих термінів ув’язнення... Хотіли СРСР,
панове росіяни? Отримуйте! І вони покірно, з 90% підт-
римки йдуть до цього самого СРСР... Йдуть до перших
знижених зарплат, до першої невиплаченої пенсії, до пе-
рших порожніх полиць магазинів. Адже навіть коли трі-
умфуючий натовп вітав перших космонавтів на Красній
площі, в цей самий час у ростовському Новочеркаську
радянська армія розстрілювала демонстрацію голодних
робітників» [6].
Як написав у своїй статті «Війна Росії проти Ук-
раїни і світу», надрукованій 6 серпня 2014 р. на сайті
«Української правди» Андрій Парубій, тоді ще cекре-
тар Ради національної безпеки і оборони України:
«На моє глибоке переконання, для нашої перемоги у
розв’язаній Росією проти України і світу війні, всім
нам — і державному апарату, і кожному українцю — не-
обхідно знати і ясно розуміти з яким явищем, якого ма-
сштабу і якого рівня загрози зіткнулася сьогодні Україна.
Маємо знати ворога. Маємо знати себе. І маємо знати
простір, в якому відбувається протиборство. Україна
воює, і неоголошена війна, яка ведеться Росією проти
нас, визначається як "гібридна", "нелінійна", або "війна
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
172 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
керованого хаосу". Така війна поєднує військові, інфор-
маційні, терористичні та інші агресивні дії, скоордино-
вані з єдиного центру і спрямовані на досягнення визна-
ченої стратегічної мети. Метою цієї війни є повне під-
порядкування України експансіоністським неоімперським
планам Кремля. Зміст, характер і особливості такої
війни суттєво відрізняються від традиційних моделей
минулих війн. Експерти говорять про так звану війну
керованого хаосу.
В геополітичній системі координат сутність війни
керованого хаосу полягає у геополітичному знищенні дер-
жави-жертви, нейтралізації її геополітичних характе-
ристик - розміру території, чисельності населення, ста-
тусу держави в світі, економічних можливостей, війсь-
кової моці, сукупного потенціалу. Під час такої війни в
державі-жертві або в окремих її регіонах ініціюються
певні внутрішньополітичні процеси, котрі, по суті, є ак-
ціями стратегії керованого хаосу. Істинні роль, місце,
інтереси і цілі держави-агресора виводяться із сфери су-
спільної уваги, приховуються за "інформаційним сміт-
тям" і демагогією.
В цілому війна керованого хаосу або гібридна перед-
бачає три стадії: 1) розхитування ситуації, і через кризу
інспірування внутрішньодержавного конфлікту в країні-
жертві; 2) деградація, розорення і розпад країни з пере-
творенням її в так звану "недієздатну" державу; 3) зміна
політичної влади на цілком підконтрольну агресору. Ук-
раїна вперше безпосередньо стикнулася з цим явищем»
[1].
Не можна не брати до уваги і думку патріарха су-
часної геополітики Г.Кісінджера, який пропонує ві-
дійти вже і від концепції «керованого хаосу», яка на
його думку вичерпала себе і мала трагічний провал в
Іраку, — її плідним наслідком є якісно нова і ефек-
тивна стратегія «некерованого хаосу». Особливості
запропонованої Кісінджером стратегії «некерованого
хаосу» обумовлені тим, що тут використовується не-
пряме управління, коли створюються умови для вини-
кнення хаосу в системі держави [4, с. 23].
Російський політолог Андрій Піонтковський зая-
вив свою позицію в авторському блозі у Фейсбуці [2]:
«Благодаря любезности двух кремлевских пропагон-
донов - московского "либерала " Караганова и Нью-йорк-
ского поклонника "хорошего до 1939 года Гитлера" Миг-
раняна, мы теперь хорошо себе представляем аргументы
"партии мира" и "партии войны", конкурирующих за
честь наиболее искусно поцеловать любимого руководи-
теля в плечико и склонить его к своей принципиальной
позиции. Оппонентами дебатируется вопрос, как эффе-
ктивней дальше душить Украину: экономико-диплома-
тическими или откровенно военными средствами. На-
циональный лидер должен в ближайшие дни опреде-
литься и сделать свой выбор. Трудно сказать, демиург
он или жертва безумного безумного мира, творимого
российским телевидением, но слить тех генералов и пол-
ковников ФСБ/ГРУ, которых он послал изображать "до-
веденных до отчаяния жителей Донбасса" , будет для
него уже несовместимо с политической жизнью.
"Партия мира" предлагает ему , по-существу, ску-
чную и жалкую агонию обделавшегося авантюриста. У
Хрущева после Кубинского кризиса она продолжалась два
года (62-64). При современных политических и информа-
ционных ритмах годы схлопнутся в месяцы.
"Партия войны" предлагает гораздо более романти-
ческий и вдохновляющий сценарий: четвёртую мировую
войну встающего с колен православного Русского Мира с
загнивающим декадентским англосаксонским миром. Об
этой войне как об уже идущей c энтузиазмом
рассказывают нам гости программ Соловьева, Мамон-
това, Киселева. Да и сам он как человек, проведший 15
лет на ледяной вершине личной власти, тем, что у боль-
шинства людей обычно называется душой, склоняется
скорее к аргументам партии войны. Из своего экзисте-
нциального опыта он знает, что Власть диктатора -
это не рациональные расчеты, не рейтинги, не полити-
ческие расклады, а некая аура, тайна, мистика, воля,
через телеиспускательные каналы осеменяющая массы и
дающая им оргаистическую иллюзию творческого
соития с вождем» [2].
«Как симулякр большого идеологического стиля пу-
тинизм постоянно нуждается в мифологемах, легити-
мизирующих и по возможности романтизирующих eго
бесконечное воспроизводство cебя во времени: "мочить в
сортире", "встаем с колен", "cобираем исконные русские
земли", "национал-предатели", "арийское племя с уника-
льным генетическим кодом", "Крымнаш", "кердык твоей
Америке", "Русский Мир", "духовности у них нет ни ***".
Так вот, практикующий диктатор в отличие от своих
яйцеголовых экспертов прекрасно понимает, что слив
Луганды на взлете нового духоподъемного мифа Русского
Мира способен разрушить это тонкое эзотерическое
тело его власти, оставив его профаническое тело один
на один со скучными и безнадежными показателями
стагнирующей экономики.Одновременно лишая его того
невероятного личностного пацанского драйва, той опья-
няющей веры в свою богоизбранность, тех высших геопо-
литических наслаждений Властелина Вселенной, ко-
торые ему, рожденному неудачником троечнику из бед-
ной пролетарской семьи, довелось испытать в марте-
апреле 2014 г.» [2].
«Да, слив Луганды не создает немедленных угроз его
правлению, но зато разрушает и в его собственных гла-
зах и в сознании окормляемого им населения любое подо-
бие сакральности его Власти. В России это прямой путь
к сцене трогательного прощания полковника Кадаффи со
своим возлюбленным народом. Значит, если он оста-
нется верен себе, то перейдет другую красную черту.
Это форсированный крах экономики. Изоляция от всего
мира. Полномасштабная война. Расправа с национал-
предателями внутри страны. Контрольный выстрел в
голову России. Но зато какой замечательный романти-
ческий миф, продлевающий его власть, смогут залудить
наши мастера культуры. Уже и заготовочку он им за-
ботливо подкинул: НАМ, РУССКИМ, НА МИРУ И
СМЕРТЬ КРАСНА. Звучит очень патриотично. Но пре-
жде чем объявлять неверным пиндосам наш православ-
ный джихад, неплохо бы поинтересоваться, а сколько
дивизий у Папы Римского, то бишь у духовного вождя
Русского Мира. Ведь ни одно государство, ни один режим
не пойдет на войну твердо убежденным, что он ее прои-
грает. У вождя и у его Генерального Штаба должен
быть в голове какой-то стратегический замысел, реа-
лизация которого в их представлении приведет к Победе.
Попробуем в этом замысле разобраться.
Первый уровень эскалации. Экономическая война.
Сокрушительное превосходство наглосаксов и их евро-
пейских прихвостней. Эту высоту мы пропускаем.
Второй уровень. Конвенциональная война. Значите-
льное, решающее превосходство Запада. Пропускаем.
Третий уровень. Ядерная война. Серьезное психоло-
гическое превосходство путинской России. Я уже гово-
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
2015/№1 173
рил о природе этого превосходства не раз. Но меня нев-
нимательно слушали. Поэтому с этого места еще раз
подробно и по слогам. В своей знаменитой крымской (су-
детской) речи Путин воплотил смутные коллективные
геополитические фантазмы российской политической
"элиты" в четкие концепты: разъединенная нация, соби-
рание исконных земель, Русский Мир. Так была сформу-
лирована повестка дня 4-ой мировой войны. И это не
повестка дня сохранения статус-кво. Даже самая скро-
мная практическая реализация амбиционной идеи "соби-
рания русских земель" потребует изменения государст-
венных границ, по крайней мере, двух стран-членов
НАТО - Латвии и Эстонии.
И какие же инструменты, кроме своей знаменитой
"духовности", могло бы задействовать для успешной
конфронтации с блоком НАТО и аннексии территорий
входящих в него стран государство , в разы уступающее
НАТО по экономическому развитию, научно-технологи-
ческому уровню, потенциалу конвенциональных воору-
женных сил? Только ядерное оружие. Но, спросите вы,
разве не общеизвестно, что в сфере ядерных вооружений
Россия и США так же как и полвека назад находятся в
патовой ситуации доктрины взаимного гарантирован-
ного уничтожения (ВГУ) и, следовательно, ядерный фа-
ктор можно исключить из стратегических расчетов.
Дело в том, что это не совсем так, а вернее совсем
не так. Доктрина ВГУ рассматривала лишь один наибо-
лее разрушительный сценарий военного конфликта ме-
жду ядерными державами - тотальную войну. Одна из
сторон наносит массированный удар по городам проти-
вника и по его средствам доставки ядерного оружия,
стремясь их обезвредить. Другая - отвечает ударом
уцелевшими ракетами по инициатору конфликта. Нали-
чие у каждой стороны способности нанести оппоненту
неприемлемый ущерб (гибель миллионов жителей) даже
во втором ответном ударе (т.е. угроза взаимного само-
убийства) и сдерживала обоих противников от такого
варианта действий.
Но военные аналитики обеих стран уже давно от-
мечали, что сценарий, лежащий в основе доктрины ВГУ,
не исчерпывает всех возможных вариантов использова-
ния ядерного оружия. Если между странами развивается
некий острый политический конфликт, постепенно пе-
рестающий в военное столкновение, одна из сторон мо-
жет применить свое ядерное оружие в ограниченных ко-
личествах по некоторым единичным целям. Перед каким
выбором будет тогда поставлено политическое руковод-
ство другой стороны? Нанести массированный ядерный
удар по городам противника? Но результатом тогда
станет (см. выше) взаимное самоубийство. Нелучший
вариант. Капитулировать в исходном политическом
конфликте? Тоже малопривлекательная перспектива.
Таким образом, под убаюкивающим покровом
"стратегической стабильности" скрывается, вообще го-
воря, неизведанная область потенциально опасных сце-
нариев ядерных конфликтов. Некоторое отражение эти
размышления нашли в концепции "ограниченной ядерной
войны", выдвигавшейся рейгановской администрацией в
первые годы своего пребывания у власти» [3]. Но в целом
СССР и США после своего экзистенциального опыта ку-
бинского кризиса избегали в годы холодной войны прямого
военного столкновения, способного привести к эскалации
конфликта на ядерный уровень.
«Теоретически, однако, ясно, что в более волатиль-
ной геополитической ситуации ядерная держава, ориен-
тированная на изменение сложившегося статус-кво, об-
ладающая превосходящей политической волей к такому
изменению, бОльшим равнодушием к ценности человече-
ских жизней (своих и чужих) и определенной долей ава-
нтюризма, может добиться серьезных внешнеполитиче-
ских результатов угрозой применения или ограниченным
применением ядерного оружия. Ведь, ядерная стратегия
это не только сухой математический анализ сценариев
обмена ударами, а во многом драматический психологи-
ческий поединок.
Так, путинская повестка дня 4-ой мировой войны
не ставит своей целью уничтожение ненавистных США,
что можно было бы достичь сегодня только ценой взаи-
много самоубийства. Эта повестка пока значительно
скромнее: максимальное расширение «Русского Мира»,
распад блока НАТО, дискредитация и унижение США
как гаранта безопасности Запада. В целом, это реванш
за поражение СССР в третьей (холодной) мировой
войне, так же как вторая мировая война была для Гер-
мании попыткой реванша за поражение в первой. Полу-
чается столетняя (1914-2014) война в четырех актах с
эпилогом.
План 4-ой мировой войны Русского Мира с англоса-
ксонским миром дерзок, парадоксален, авантюристичен
, но имеет некоторые шансы на успех. Кроме того, в
случае неудачи у Путина всегда остается в кармане ва-
риант ничьей - классическое взаимно гарантированное
уничтожение, радиоактивный пепел им. Киселева. По-
нимание этого обстоятельства и растущее понимание
того, с кем они имеют дело, будет оказывать парализу-
ющее воздействие на его "партнеров"по будущей 4-ой
мировой войне.
P.S. Допускаю, что многие читатели сочтут эту
статью чересчур алармистской. Но уже отправляя ее в
редакцию, я заметил краем глаза на экране телевизора
выступавшего на круглосуточном федеральном канале
«Россия 24» видного государственного деятеля России
заместителя Председателя Государственной Думы РФ
В.В. Жириновского. Г-н Жириновский , это ходячее под-
сознательное «Оно» российской власти , обычно артику-
лирует те постыдные планы Кремля , которые тот пока
еще стесняется произнести вслух.
Символично и зловеще, что Жириновский, сегодня
независимо от меня озвучивал перед многомиллионной
аудиторией основные тезисы моей статьи: о мировой
войне, которую примет решение начать Путин и только
Путин , об уничтожении Прибалтики, Польши, других
европейских стран, позиции США и , наконец, о триум-
фальной победе путинской России.
Мы все-таки до конца не понимаем, что сейчас ре-
шается в Украине. Только украинский народ, героически
сражающийся за свою независимость, может нанести
сокрушительное военное идеологическое поражение безу-
мной нацистской доктрине Русского Мира и спасти че-
ловечество от ядерной войны. Слава Украине ! Слава Ге-
роям !» [2].
Водночас військові експерти з таким типом воєн-
них дій знайомі достатньо давно. Проблема, у її моде-
рному розумінні, почала розроблятися ще у 1960-70-х
роках у працях про "заколото-війни" Євгена
Месснера — колишнього полковника Генерального
штабу Російської царської армії. Він, зокрема, писав:
"В прежних войнах важным почиталось завоевание тер-
ритории. Впредь важнейшим будет почитаться завое-
вание душ во враждующем государстве. Воевать будут
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
174 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
не на двухмерной поверхности, как встарь, не в трехме-
рном пространстве, как было во времена нарождения во-
енной авиации, а в четырехмерном, где психика воюющих
народов является четвертым измерением…"; "Воевание
повстанцами, диверсантами, террористами, саботаж-
никами, пропагандистами примет в будущем огромные
размеры…" [Цит. по: 1]. Очевидно, саме це мали на
меті у Кремлі, розпочавши приховану війну проти Ук-
раїни у Криму, а також розпалюючи нестабільність у
Східних і Південних областях нашої держави. Зок-
рема, у Пентагоні ще у 2004 році вважали, що до ве-
дення гібридних війн можуть вдатися насамперед Ки-
тай, Північна Корея, Іран та Росія. У цій новій війні
ставка робиться на використання цивільного насе-
лення для нагнітання масової істерії і спротиву закон-
ній владі та у якості "живих щитів" для прикриття
озброєних бойовиків.
При цьому медійна складова відіграє чи не най-
важливішу роль для формування "правильного" з то-
чки зору агресора образу жертви в цій війні, що є на-
багато важливіше, ніж здобуття власне перемоги.
Вбивство чужих солдатів перестає бути головною ме-
тою — у гібридній війні достатньо вбивати своїх вояків
і забезпечувати при цьому потрібний інформаційний
супровід. У ході такої війни агресор приписує жертві
те, що робить сам. Все за Оруелом — жертва в очах
споживачів інформації перетворюється на агресора, а
агресор — на справедливого месника. Здійснюється, по
суті, інформаційне зараження. Основним об’єктом
впливу в гібридній війні є не противник, а населення,
що "визволяється". Завдання і метод такої війни —
спонукання громадян до зради власної держави та під-
тримки агресора.
Також задіюються всі засоби для формування ба-
жаної для загарбника картини подій у сприйнятті між-
народної громадськості. Нестандартність такої війни
полягає у неофіційному залученні державою-агресо-
ром недержавних виконавців — "ввічливих чоловічків",
"добровольців", які, по суті, є банальними найман-
цями та місцевими запроданцями. Вони не зв’язані
міжнародним правом, а просто виконують "брудну ро-
боту". Важливою характеристикою гібридної війни є
активне використання асиметричних бойових дій, які
характеризуються істотною різницею у військовій силі
та стратегіях і тактиках сторін-учасниць. Така схема
ведення війни надзвичайно складна для протидії, оскі-
льки немає формальних підстав воювати з країною-
агресором, яка лише неофіційно (але надактивно) під-
тримує бойовиків та терористів.
От і 2014 р. на Донбасі діяла розгалужена агентура
спецслужб РФ, російські диверсанти та найманці. А
Росія постачала їх зброєю та новими бойовиками, вела
обстріли наших позицій зі своєї території. У неоголо-
шеній війні проти України Росія активно застосову-
вала методи інформаційно-психологічної війни, праг-
нучи зруйнувати моральний стан військовослужбовців
та цивільного населення нашої держави. Так звані
"журналісти" російських каналів LifeNews, Russia
Today та їм подібні стали "зброєю подвійного викори-
стання", виконуючи функції формування "правильної
картинки" для пропагандистських цілей та розвідува-
льно-підривні функції як агенти спецслужб РФ.
Російські військові експерти та науковці вже три-
валий час і досить глибоко розробляють тему інфор-
маційних та інформаційно-психологічних воєн. Зок-
рема, надзвичайно ґрунтовно явище сучасної інфор-
маційної війни дослідив у своїй монографії "Государс-
твенная информационная политика в особых усло-
виях" російський науковець, випускник Академії ФСБ
Манойло. Автор так визначає статус нової війни: "Ин-
формационно-психологическая война […] в настоящее
время представляет собой наиболее социально опасную
форму […] противоборства, осуществляемого насильст-
венными средствами и способами воздействия на инфор-
мационно-психологическую сферу противника с целью
решения стратегических задач" [Цит. по: 1].
Наведемо ще декілька поширених у експертних
середовищах визначень, що стосуються інформаційної
війни як невід’ємної складової гібридної війни.
Інформаційна війна (Information Warfare) — ціле-
спрямовані дії з метою забезпечення інформаційної
переваги шляхом заподіяння шкоди інформації, інфо-
рмаційним процесам та інформаційним системам про-
тивника з одночасним забезпеченням захисту власної
інформації, інформаційних процесів та інформаційних
систем. Складовими частинами інформаційної війни є
"інформаційно-психологічна" (information and psycho-
logical warfare) та "кібернетична війна" (cybernetic
warfare) [1].
Інформаційно-психологічна війна — спрямована на
здійснення визначеного впливу на військовослужбов-
ців та цивільне населення країни — об’єкту впливу
шляхом поширення підготовленої інформації в ході
інформаційно-психологічних операцій [1].
Кібернетична війна — складова частина iнфор-
маційної війни, яка спрямована на заподіяння шкоди
або знищення інформаційної інфраструктури против-
ника (в т.ч. програмних та апаратних засобів) шляхом
проведення операцій доступу до зазначеної інфрастру-
ктури, у тому числі й способом несанкціонованого до-
ступу [1].
Інформаційна зброя — комплекс технічних та ін-
ших засобів, методів та технологій, який визначається
не стільки власними властивостями, скільки характе-
ристиками об’єкта, проти якого вона застосовується.
Інформаційна зброя — поняття, що інтегрує всі засоби
впливу на основу будь-якого соціуму — інформацію
[1].
Для розуміння стратегії та дій противника доцільно
зазначити його основні підходи до реалізації інформацій-
ної війни. Фахівці РФ визначають інформаційну війну
як протиборство між державами в інформаційному
просторі з метою заподіяння шкоди інформаційним
системам, процесам та ресурсам, критично важливим
структурам, підриву політичної, економічної і соціаль-
ної систем, а також масованої психологічної обробки
населення з метою дестабілізації суспільства та дер-
жави. В базовій підготовці фахівців силових структур
РФ вказано [1]:
- основною формою проведення заходів інформа-
ційної війни є таємні інформаційно-психологічні опе-
рації, які здійснюються шляхом керованого інформа-
ційного впливу на індивідуальну, групову або масову
свідомість, волю громадян іншої країни, їхні почуття,
дезінформування суб’єктів прийняття політичних,
економічних та інших управлінських рішень, здійс-
нення підриву інформаційної інфраструктури против-
ника та ЗМІ цих країн;
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
2015/№1 175
- метою таких заходів є здійснення негативного
впливу на свідомість та систему знань і уявлень кра-
їни-об’єкту та формування потрібного інформацій-
ного впливу поза її межами;
- для реалізації цих кроків повинен діяти розвіду-
вально-інформаційний центр, що функціонує в рам-
ках реального масштабу часу;
- бойовим діям повинна передувати здатність за-
безпечити швидке виведення з ладу інфраструктури
політичного та економічного управління противника,
а також систем зв'язку та радіоелектронної боротьби;
- важливим складником сучасної війни (не тільки
інформаційної війни) є моральний фактор. Створення
системи морально-психологічної підготовки військо-
вослужбовців РФ та розробка алгоритмів підриву мо-
рального духу противника - вирішальні фактори в су-
часній війні.
Об’єктами ураження при цьому визначаються [1]:
інформаційна інфраструктура держави; свідомість,
воля та почуття військовослужбовців та різних верств
цивільного населення, особливо у період виборів та
кризових ситуацій; системи прийняття управлінських
рішень в політичній, економічній, соціальній, нау-
ково-технічній сферах та у сфері забезпечення безпеки
та оборони країни; критично налаштований контин-
гент (опозиція, дисиденти, криміналітет тощо) як засіб
посилення кризи в соціумі противника.
Українська державність зіткнулася з суворими
викликами сучасності. «Створена та апробована в ході
«арабської весни» концепція нового способу ведення
війни нахабно застосовується Російською Федерацією
на південному сході проти нашої країни. Умовами, що
сприяли розв’язанню такої терористичної війни,
стали: внутрішня політична нестабільність; високий
рівень впливу ЗМІ Росії на населення в регіоні країни
та низький рівень життя громадян; популістський під-
хід військово-політичного керівництва держави до
принципів комплектування та утримання війська; від-
сутність у державі (регіоні) ефективної системи тери-
торіальної оборони та боєздатних з’єднань і частин
Збройних сил. На цьому тлі штучно створена міжна-
ціональна істерія, яка спочатку забезпечується потуж-
ною роботою ЗМІ й фінансами, найманцями зі зброєю
та інструкторами, а потім і бойовою технікою і профе-
сійними військовими. Війна проводиться за допомо-
гою дешевої масової сили — місцевих радикалів, люм-
пенів та інших кримінальних елементів Донецького
регіону, диверсійно-розвідувальних груп, колишніх та
кадрових військовиків ЗС РФ, козаків і найманців із
Кавказу та інших нестабільних регіонів світу.
Інформаційно: метою терористичної війни є не
завоювання, а руйнування, економічне знищення кра-
їни. Зруйнована країна є прийнятною метою, аби ця
територія стала нічийною територією хаосу. Перемога
в цій війні — це тривала нестабільність і безперервний
процес війни. Що з часом має дозволити «модерато-
рові війни» отримати схвалення світової спільноти на
роль миротворця. За сучасних умов терористична
війна — це швидший і дешевший спосіб знищення
країни або повного підпорядкування її чужим інтере-
сам.
Терористичні армії дешеві, досить численні, а го-
ловне — ефективні, оскільки не мають дотримуватися
власних юридичних норм і міжнародних угод. Така ар-
мія нікому не належить, у зв’язку з цим немає можли-
вості завдати у відповідь удару по агресорові. Вона
економічно вигідна — тисяча швидко підготовлених
бойовиків «коштує дешевше» за десяток підготовлених
солдатів, озброєних сучасними засобами для ведення
бою. «Модератор війни» не несе моральної та правової
відповідальності за смерть найманців і бандитів. Ни-
зький рівень життя в суміжних країнах призводить до
зниження вартості бойовиків, тому витрати на їхнє
«утримання» незначні. Складність терористичної
війни полягає в тому, що під час звичайної війни армія
воює проти армії, а в терористичній війні бойовики
під гаслами захисту прав частки населення регіону во-
юють на їхній території, саме з їхньою державою. Що,
по суті, є війною проти цього ж населення. В таких
умовах, коли частина ошуканого населення підтримує
бойовиків, жодна армія захистити територію цієї дер-
жави від бандформувань без нанесення втрат і збитку
своєму населенню не в змозі. Там, де збройні сили са-
мостійно знищують бойовиків, міста й селища руйну-
ються і гине мирне населення, що сприяє посиленню
бойовиків і наближає їх до наміченої «модератором»
мети — руйнації країни.
За оцінками військових фахівців, перебіг подаль-
ших подій на південному сході вимагатиме від Укра-
їни, перш за все, проведення рішучих військових дій з
дієвого перекриття держкордону і знищення великих
бандитських формувань. Це завдання передбачається
вирішити протягом найближчих місяців. Проте за
будь-яким варіантом перебігу подій не уникнути про-
цесу створення в Луганській і Донецькій областях —
територіях, насичених зброєю і радикальними елеме-
нтами, а також інших регіонах країни значної кілько-
сті дрібних загонів для здійснення диверсійно-терори-
стичних актів за типом ведення «партизанських війн».
Про здійснення такої підготовки російськими спецс-
лужбами свідчить значний обсяг захованої зброї на те-
риторіях, що вивільняються від бандитів. За таких
умов, з огляду на світовий досвід ведення антитерори-
стичної боротьби, відомо, що навіть 10—15 озброєних
бойовиків, які захопили в заручники жителів населе-
ного пункту, знищуються протягом тривалого часу
практично всіма антитерористичними силами дер-
жави. Якщо таких груп діятиме в різних регіонах кра-
їни одночасно десять і більше, то вони здатні на три-
валий час паралізувати значний регіон або державу в
цілому, піддаючи небезпеці життя великої кількості
населення, — до того ж, без руйнування об’єкта їх-
нього нападу бойовиків знищити, як правило, немож-
ливо. Під ударом бойовиків опиняються беззбройні
громадяни, тобто метою їхніх дій виявляється терор
місцевого населення і руйнація інфраструктури міста
(селища), створення жахливої ситуації для обурення
громадськості країни та міжнародної дискредитації
держави. За світовим досвідом, найефективніший ва-
ріант вирішення цієї проблеми полягає в самозахисті
населених пунктів, наявності в них воєнізованих заго-
нів самоохорони. Лише негайні дії (за реальним ча-
сом) місцевих загонів самоохорони, що спираються на
підтримку військових частин держави, здатні забезпе-
чити широкий захист жителів та своїх населених пун-
ктів від масованих атак загонів терористів і бандитсь-
ких формувань. Інші варіанти ведення боротьби країн
зі схожими явищами мають лише негативний світовий
досвід. Вирішення цього питання можливе тільки че-
рез відповідну організацію територіальної оборони
держави» [12].
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
176 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Місце Збройних Сил (ЗС) у системі територіальної
оборони держави. Події на півдні та сході України по-
рушують у суспільстві питання переоцінки поглядів на
ефективність узятого на початку століття політичного
курсу з розбудови національного війська, коли голов-
ним пріоритетом у проведенні реформ Збройних сил
України вважалося створення малочисельної, профе-
сіональної, мобільної армії у складі передових сил обо-
рони, основних сил оборони і стратегічних резервів
(вимоги Державних програм розвитку Збройних сил
України на період до 2005 року та у 2006 — 2011 рр.,
«Біла книга»).
«На нашу думку, слід вважати такий підхід до ро-
збудови війська хибним. А ще більшою помилкою стала
би реалізація авантюрного рішення про його загальну чи-
сельність у 80 тис. осіб. Усі військові конфлікти за своєю
особливістю є неповторними, незважаючи на загальну
схожість, тому не можна формувати стратегію розви-
тку ЗС держави залежно від особливостей ведення во-
єнних дій одного досвіду. Передові країни світу мають
різноманітні підходи до формування та утримання
збройних сил, але їхньою головною перевагою є не спосіб
утримання війська (з досвіду будь-якого конфлікту), а
практичність і системність у вирішенні питань оборони
держави. А також неухильна, логічна завершеність
спланованих заходів, що ґрунтуються на можливостях
економіки і політичної волі національної еліти та членс-
тві у військово-політичному союзі. На жаль, із форму-
ванням Збройних сил України так не сталося. Від того
проблеми захисту Української держави полягають не в
хибності курсу формування ЗС України, а у тривалому
зневажливому ставленні уряду країни до системного під-
тримання обороноздатності держави. Відсутність необ-
хідного рівня економічного забезпечення війська та лег-
коважне, зазвичай популістське втручання політичної
еліти на хід цього важливого державного процесу спону-
кало військове керівництво ЗСУ до безвідповідальних
практичних кроків щодо виконання заходів, передбачених
державними програмами розвитку Збройних сил України,
а іноді навіть шкідливих дій на догоду політикам.
Рівень загроз національній безпеці — один із головних
чинників, що впливає на формат утримання регулярної
армії. Тому коли у мирні часи боєздатність збройних сил
знижується, як правило, за рахунок зменшення їх чисе-
льності, то актуальність територіальної оборони країни
має значно підвищуватися і посилюватися. Необхідно за-
значити, що збереження оборонних можливостей поля-
гає в раціональному поєднанні саме цих, взаємопов’яза-
них між собою, складових обороноздатності держави,
реалізація яких спирається на національно-історичні та
соціально-економічні можливості. Безумовно, стрижнем
оборони України були і будуть Збройні сили. Але чим бі-
льше армія стає висококошторисною для бюджету,
тобто високотехнологічною, мобільною та професійною
(контрактною), але через значні витрати малою за чи-
сельністю, — тим міцнішою повинна бути державна по-
літика у сфері територіальної оборони» [12].
Територіальна оборона в інших країнах світу. Удо-
сконалення системи територіальної оборони України,
за переконанням фахівців, вбачається одним із най-
більш економічних та доцільних резервів підтримання
обороноздатності держави. Згідно зі світовим досві-
дом, країни (за винятком США), які не спроможні
стримувати агресію сильного противника армією мир-
ного часу, зберігають потужну спроможність активно
захищати свій суверенітет за рахунок посилення поте-
нціалу регулярних військ силами місцевої (територіа-
льної) оборони. Підготовка такої оборони надає низку
переваг перед іншими способами підготовки держави
до оборони. Зокрема, за оцінками експертів, утри-
мання сил територіальної оборони обходиться для
держави значно дешевше, аніж постійне утримання
значної кількості сучасних регулярних військ, напри-
клад: у США — в шість разів, у Данії та ФРН — у десять
разів.
«Останнім часом лунають заклики до корінної
зміни моделі формування ЗС України, «переконливо» на-
даються переваги прикладів із досвіду існування армій ін-
ших країн світу, наприклад США, ФРН, Швейцарії чи
Ізраїлю. Однак логічним кроком було б уважно проаналі-
зувати проблеми національного досвіду реформування ЗС
України і підготовки сил територіальної оборони дер-
жави у 1993 — 2013 рр. і визначитися з головним полі-
тичним принципом забезпечення обороноздатності дер-
жави - військово-політичним союзом, а вже потім при-
міряти «ту чи іншу сорочку». Розвинуті країни світу ре-
алізують національну політику з організації та підгото-
вки до територіальної оборони, спираючись на уособ-
лення принципів та вимог, а саме зважаючи на своє ге-
остратегічне положення та колективні системи без-
пеки, відповідно до розмірів території та стану її опе-
ративного обладнання, в залежності від демографічних і
фінансово-економічних можливостей, а також спираю-
чись на державний націоналізм та національно-історичні
традиції, менталітет населення.
Інформаційно: Швейцарія та Ізраїль утримують
армії, що діють на принципах загальної військової повин-
ності. Усі чоловіки віком від 19 до 50 років проходять
військову (альтернативну) службу. Невелика частка ре-
гулярного професійного війська утримує сучасну техніку
й озброєння, планово здійснює підготовку значної кілько-
сті резервістів, які утримуються за принципом міліцей-
ської системи і зберігають при собі легке стрілецьке
озброєння, боєзапаси та спорядження. Тобто ці країни
завдяки національно-історичним особливостям збудували
національні регулярні армії для ведення оборони, в тому
числі територіальної. Але вони особливим способом ефе-
ктивно утримують 95—98% особового складу війська у
резерві. Це країни з тотальною системою загальної вій-
ськової повинності громадян. ФРН утримує численну ре-
гулярну армію, яка комплектується за змішаним прин-
ципом, а саме за вільним наймом — регулярні війська, за
призовом — війська територіальної оборони, строкова
служба в яких становить до шести місяців, далі — слу-
жба у резерві. Організаційна структура військ терито-
ріальної оборони (ТрО) відповідає воєнно-адміністрати-
вному розподілу країни. 10% військ ТрО утримуються на
постійній основі (за вільним наймом), решта прибувають
по мобілізації. Головне завдання військ ТрО — підготовка
резерву для армії, формування бойових частин для сухо-
путних військ, ведення територіальної оборони держави.
США утримують велику за численістю Націона-
льну гвардію. Міцний військовий і правоохоронний інсти-
тут, що виконує завдання із забезпечення національної
безпеки у складі армії й являє собою організований резерв
збройних сил США. Гвардія має складові компоненти на
території усіх штатів і підпорядкована губернаторам
(існує підпорядкування федеральним органам влади).
Комплектується військовослужбовцями на добровільній
основі, які проходять мотивовану службу в резерві та
можуть бути закликані до дійсної служби за наказом
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
2015/№1 177
губернаторів або військового командування. Законодав-
ством Гвардія наділена правом виконувати завдання із
забезпечення безпеки як у військовій, так й у цивільній
сферах.
Підходи до вирішення завдань формування сил та
засобів територіальної оборони у передових країнах світу
дещо відрізняються, але існують певні принципово схожі
позиції: 1) територіальні війська — це складова або го-
ловна частка регулярної армії; 2) утримання територі-
альних військ дешевше, ніж регулярних, однак не безко-
штовне; головне навантаження — на державний бю-
джет, часткове — на місцевий; 3) повна або часткова
мобілізація резервістів здійснюється у небезпечний період
або з оголошенням воєнного стану (крім США, де приве-
дення військ територіальної оборони у бойову готовність
здійснюється на місцевому рівні); 4) *переважно вільний
доступ до зброї, яка зберігається вдома, або на підпри-
ємстві (складі) поруч із місцем проживання, що дозволяє
мати високу ступінь готовності до дій. В основі цього
вирішального політичного питання полягає високий рі-
вень довіри центральних органів державної влади до гро-
мадян країни; 5) *ідеологічна база залучення людей до
участі у територіальній обороні своєї держави, основою
якої є націоналізм (або державний націоналізм, тобто
добровільний народний рух, а не зобов’язання громадян
перед законом). Останні два* принципових важелі ма-
ють фундаментальне значення для ефективності будь-
якої моделі територіальної оборони держави.
Інформаційно: головною перепоною у питанні віль-
ного доступу до зброї є те, що держава стикається з
проблемою небезпеки видачі зброї значній частині насе-
лення країни, особливо на території, де спостерігаються
сепаратистські настрої» [12].
Стан територіальної оборони України. В Україні
правовою основою для врегулювання територіальної
оборони є вимоги Воєнної доктрини та Закону Укра-
їни «Про оборону України» від 6.12.1991 №1932, де у
ст.18 розділі ІІІ «Територіальна оборона. Цивільний
захист» передбачено вимоги до Кабінету Міністрів Ук-
раїни — розробити і затвердити Положення про тери-
торіальну оборону України. Але, на жаль, це завдання
виконувалося декларативно. Відповідальність за тери-
торіальну оборону була повністю покладена Генераль-
ним штабом на командування Сухопутних військ ЗС
України. Яке сприймало це завдання як додатковий
тягар. Тому Положення ними декілька разів перероб-
лялося на користь зменшення обсягу виконання за-
вдань із формування сил і засобів, аж поки 2002 року
за поданням Генерального штабу ЗСУ загалом було лі-
квідовано плани розгортання усіх бригад територіаль-
ної оборони, що призначалися для захисту населення
та об’єктів місцевої інфраструктури.
«Проте протягом останнього десятиліття ЗС Ук-
раїни активно (іноді безглуздо) скорочувалися і здійсню-
вали підготовку до ведення дій в разі прикордонного вій-
ськового конфлікту (не війни!) лише на одному операти-
вно-стратегічному напрямку, і вже без використання
сил територіальної оборони. Незважаючи навіть на те,
що тематика щорічних стратегічних навчань (військової
гри) ГШ ЗС України розпочиналася саме з ведення боро-
тьби проти незаконних збройних формувань та диверсій-
них груп ворога у певному прикордонному регіоні країни.
Однак військове керівництво Збройних сил не ставилося
відповідально до практики створення сил і засобів ве-
дення територіальної оборони під час навчань, а перед-
бачало «оперативний стрибок у часі» та у подальшому
опрацьовувало тільки питання з надання відсічі вторг-
ненню обмеженого військового контингенту сусідньої
держави. Під час ведення цих навчань залишалися без
уваги і питання щодо охорони об’єктів та комунікацій
тилу діючої армії, ведення територіальної оборони дер-
жави в особливий період. Навчання з територіальної обо-
рони проводились окремо за рішенням ГШ ЗСУ, і тільки
штабні. До таких навчань залучались оперативні групи
представників МВС, інших військових формувань дер-
жави та оборонного управління Кабінету Міністрів. Під
час цих навчань з’ясовувалося, що реальні сили і засоби
для активного ведення оборони території у складі ЗС
України та загалом у держави відсутні. Тому предста-
вникам силових відомств надавали рекомендації на зра-
зок формування зведених загонів внутрішніх військ, мілі-
ції, СБУ, прикордонних військ або створювалися інші ві-
ртуальні формування сил і засобів для ведення оборони на
період таких навчань.
Із початком дестабілізації ситуації на Донбасі ви-
никла негайна потреба у військах територіальної обо-
рони та перегляду «беззубого» Положення про територі-
альну оборону України, в якому Генштабом вже передба-
чалося формування в областях батальйонів, чисельністю
420 осіб. Таке Положення було затверджено тільки на
початку травня 2014 року. Тому виконання рішення в.о.
президента України щодо мобілізації батальйонів тери-
торіальної оборони (далі — батальйони ТрО) було завер-
шене лише у середині червня. Що не надало своєчасної, а
отже, найбільш дієвої допомоги військовикам із почат-
ком виконання завдань АТО (у березні — травні). Прак-
тика розгортання батальйонів ТрО засвідчила, що ба-
тальйон на область (регіон) — це безумовно краще, ніж
нічого, але замало для ведення територіальної оборони у
регіонах і надання допомоги силам, що задіяні в
АТО.Рішуче посилити дієвість батальйонів ТрО, а голо-
вне зміцнити обороноздатність держави в цілому, на тлі
тривалої загрози вторгнення військ РФ, допомогло б фо-
рмування Генштабом ЗСУ хоча б одного стратегічного
резерву — армійського корпусу з кількістю особового
складу 30-40 тис. Але шостий місяць поспіль, незважа-
ючи на гостру потребу держави у такому формуванні
для масованого ведення бойових дій у зоні АТО, дієвого
перекриття кордону та ізоляції районів бойових дій не
відбулося. Проте військово-політичне керівництво нама-
гається провести АТО (по суті здійснює заходи тери-
торіальної оборони держави!) силами з’єднань і частин
ЗСУ мирного часу, недостатньо озброєної Нацгвардії та
волонтерських батальйонів» [12].
Українські експерти визначають ряд загроз Україні
у контексті ведення інформаційної війни. Воєнні дії
проти України супроводжуються масованими інформа-
ційно-психологічними операціями та кіберопераціями [1].
По-перше, латентні (приховані, мережеві) заходи
противника. За умов певної стабілізації обстановки та
фальшивих заяв щодо мирного врегулювання війни
РФ активно використовує релігійний чинник. Є не-
мало свідчень очевидців про виступи (проповіді) свя-
щенників УПЦ МП про "героїв-ополченців", "свя-
щенну війну" та "київську хунту" не тільки на Донбасі,
а й на Сумщині та Чернігівщині. Окремим напрямом,
який активно застосовується, є поширення чуток. Ін-
струментом поширення слугують не тільки окремі ак-
тивні особи, російське ТБ, але й інформаційні повідо-
млення, які подаються в друкованій пресі, листівках
та передачі місцевих кабельних операторів.
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
178 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
По-друге, інформаційно-пропагандистські струк-
тури на території України (інформаційні агентства, ви-
давництва, IT-структури, групи блогерів тощо), які пе-
вний час не демонстрували своїх проросійських пози-
цій, намагаються сформувати деструктивні (панічні,
депресивні) настрої в Україні ("нам без Росії нікуди ді-
тися", "Росія нас поглине" тощо), створити негативний
тренд щодо України та одночасно позитивний тренд
щодо дій Росії.
По-третє, недостатня реалізація необхідних захо-
дів: внутрішній характер загроз полягає у супротиві ус-
падкованої бюрократичної системи, яка не відповідає
викликам часу.
По-четверте, масована кібервійна. Слід зазначити,
що ще у 2004 р. Міністр оборони РФ оголосив про
початок розробки програми розширення можливостей
здійснення кібервійни та залучення до реалізації цієї
стратегії провідних IT-компаній, наукових і навчаль-
них закладів за прикладом США. Російські структури,
які здійснюють заходи кібернетичної війни, маску-
ються під "анонімних хакерів", приватних осіб та ор-
ганізацій ("Кібер Беркут", Anonymous).
Власні можливості і резерви України, які необхідно
задіяти — наступні. Серед чинників, що розширюють
можливості успішної протидії та збільшують ефектив-
ність дій України в гібридній війні у контексті ведення
інформаційної війни, можемо виділити [1]:
1) загальне патріотичне піднесення. Приклади ге-
роїчних вчинків військових, національних гвардійців,
бійців добровольчих батальйонів та волонтерів, мате-
ріальна допомога українським воїнам зі сторони міс-
цевих жителів та з усіх регіонів України, зібрані кошти
на армію, є свідченнями не тільки високого патріоти-
зму, а й демонструє великі самоорганізаційні можли-
вості населення;
2) стратегічне управління. Створення окремих си-
туаційних центрів (та залучення існуючих) як держав-
них, так і громадських, дасть можливість оперативно
реагувати на зміну воєнно-політичної обстановки. По-
будова системи ситуативного управління як мережі до-
зволить зберегти стійкість та безперервність управ-
ління в умовах тотальної та інтенсивної агресії зі сто-
рони Росії. Головною умовою повинна виступати ква-
ліфікованість персоналу, наявність горизонтальних
зв’язків зі структурами інших силових відомств та
впровадження загальнодержавних стандартів надання
та змісту інформації;
3) ефективна інформаційна політика. А саме: по-
всякденний контекст, стратегічна спрямованість та
зворотній зв'язок із суспільством. Цей напрям вже ре-
алізується, зокрема, на базі двох партнерських інтег-
рованих інформаційних платформ: громадянської — у
форматі Українського кризового медіа-центру
(УКМЦ), та державної — Інформаційно-аналітичного
центру Ради національної безпеки і оборони України
(ІАЦ РНБО України). Маємо зрозуміти — лише зага-
льносуспільний супротив російській агресії приведе
нас до перемоги. У боротьбі за Україну всі ми — і дер-
жавні органи, і незалежні медіа, вільні журналісти, всі
українські громадяни — маємо стати єдиним фронтом;
4) наявність значної кількості підготовлених війсь-
кових та цивільних фахівців, зокрема, в інформаційній
сфері, в тому числі за програмами підготовки країн
НАТО та інших країн Заходу;
5) значна ресурсна база, зокрема, щодо виробни-
цтва та розгортання інформаційної інфраструктури в
інтересах ЗС України та інших силових структур;
6) зміна геополітичної ситуації повинна бути вико-
ристана задля залучення досвідчених радників та спе-
ціалістів з ведення інформаційної війни та військових
мережевих операцій (Net Centric Warfare). Залучення
радників до процесу підготовки та трансформації вій-
ськових підрозділів ЗС України дозволить уникнути
помилок та прискорено піднятися до рівня сучасної
військової організації.
Ідучи на конфронтацію із Заходом в українському
питанні, Москва робила ставку на активне розхиту-
вання внутрішніх суперечностей "традиційних" альян-
сів, таких як ЄС і НАТО. Окрім того, впевненості пра-
вителям Росії надають створені ними схеми корумпо-
ваних фінансових потоків в рамках "нових комерцій-
них зв’язків" з рядом провідних номінально "західних"
компаній, які насправді керуються з Кремля.
Цивілізованому світу варто усвідомити, що Укра-
їна може бути не останньою жертвою імперських ре-
ваншистських планів Москви з насадження "Русского
міра" та переформатування європейської та глобальної
архітектури безпеки під кремлівські бажання. Відчути
на собі підступні методи російської гібридної війни
можуть і наші сусіди — колишні радянські республіки,
наприклад, Естонія та Латвія, де мешкає значна кіль-
кість російськомовного населення. Не виключається
спроба дестабілізації Росією ситуації у цих країнах з
метою формування "незалежних" проросійських анк-
лавів (Нарва, Тарту, Рига). Послухаємо знову гіпотезу
А.Піонтковського.
Рассмотрим в этом контексте, например, один
ставший с моей легкой руки широко обсуждаемым среди
экспертов вполне возможный сценарий эпохи 4-ой миро-
вой войны. В плане реализации духоподъемной концепции
собирания исконных русских земель, провозглашенной ис-
торической речью В.В. Путина 18 марта 2014 г., обла-
дающие уникальным генетическим кодом пассионарные
русскоязычные жители Нарвы (Эстония) проводят ре-
ферендум о присоединении к Русскому Миру. Для реали-
зации итогов их свободного волеизъявления на террито-
рию Эстонии вводятся вооруженные до зубов зеленые че-
ловечки со знаками отличия или без оных и деловито
расставляют новые пограничные знаки. Каковы будут
действия в этой ситуации агрессивного блока НАТО?
Согласно ключевой статье 5-ой устава этой орга-
низации все его государства-члены должны будут ока-
зать Эстонии немедленную военную поддержку. Неко-
торые из этих государств обладают технической возмо-
жностью элиминации пришельцев в течение получаса
средствами дистанционного огневого воздействия.
Отказ союзников Эстонии выполнить свои обязательс-
тва станет событием исторического значения: он будет
означать конец НАТО, конец США как мировой дер-
жавы и полное политическое доминирование путинской
России не только в ареале Русского Мира, но и на всем
европейском континенте. И, тем не менее, ответ на во-
прос - будет ли НАТО защищать Эстонию в случае
попытки ее соседского изнасилования суперядерной дер-
жавой вовсе не очевиден.
Автор интересной статьи "Мир с ума не сошел"
Юрий Фельштинский, например, полагает: "Вот здесь
мы и встанем перед угрозой войны России с НАТО, при-
чем Путин будет уверен в том, что НАТО не начнет
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
2015/№1 179
войну из-за Прибалтики, не пойдет на риск атомной ка-
тастрофы... Как и Гитлер, он будет считать, что за-
падные демократии струсят. А они не струсят (о чем
западные демократии, как и Путин, еще не знают)"
[Цит. по: 2]. «Вы знаете, это тот редкий случай, когда
я скорее склонен согласиться с Путиным и Гитлером не-
жели чем с Фельштинским. Тем более, что по Фельш-
тинскому западные демократии сами еще не знают, как
они поступят в критической ситуации. А вот Путин
знает, что они знают, что если придут на помощь
Эстонии, то Путин может ответить очень ограничен-
ным ядерным ударом: уничтожит, например, две евро-
пейские столицы. Не Лондон и не Париж, разумеется.
Черт его знает, как может в отчаянии реагировать,
получив такой удар, даже малая ядерная держава.
И поставьте теперь себя на место лауреата Нобе-
левской премии мира Обамы. Он остался единственный,
кто как-то может вмешаться в так неожиданно обос-
трившийся конфликт вокруг никому в Америке неи-
звестного, да пропади он пропадом, городишки Narva. А
вся прогрессивная и даже вся реакционная американская
общественность дружно кричат ему под руку: "Мы не
хотим умирать за f****** Narva , Мr. President!"
Кстати, такого же мнения, как выяснилось, придержи-
вается и подавляющее большинство жителей ФРГ, где
недавно был проведен опрос общественного мнения на
тему "Должна ли ФРГ будет выполнить свои союзниче-
ские обязательства по отношению к Эстонии в случае
её военной конфронтации с Россией?". 70% миролюбивых
немецких граждан ответили - Nein, Германия должна
занять нейтральную позицию в этом конфликте» [2].
Усвідомлюючи, що подальше безперешкодне
просування Кишинева шляхом євроінтеграції остато-
чно виведе Молдову із зони російського впливу, Кре-
мль може посилити "м’який" дипломатичний та "жор-
сткий" тиск з території Придністров’я також й на цю
країну. Навіть тісний союз з Росією нічого не гаран-
тує. Дедалі частіше лунають заяви окремих російських
політиків щодо прав РФ на північні області Казах-
стану. Є про що замислитись і президенту Білорусі,
обмірковуючи свої подальші дії.
«Путин давно наблюдает за своими западными пар-
тнерами и глубоко презирает их. А как же ещё отно-
ситься к ним, если канцлеры и премьеры великой Европы
выстраиваются в очередь послужить холуями на его га-
зоколонках за жалкое вознаграждение в 2 млн евро в год?
Или после того как Путин на пару с Асадом одним хи-
мическим ударом развели как лохов всех западных лиде-
ров, полностью подменив повестку дня сирийского кри-
зиса: из палача суннитской общины Асад мгновенно пре-
вратился в глазах мировой общественности в респекта-
бельного государственного мужа, занимающегося благо-
родным делом химического разоружения.
Путин просчитал тогда Обаму с его red lines и по-
лагает, что просчитал сегодня своих бывших партнеров
по большой восьмерке. Он убежден, что переиграет их в
потенциальных военных конфликтах, которые возник-
нут на пути реализации великой идеи Русского Мира,
несмотря на то, что РФ намного уступает НАТО в об-
ласти обычных вооружений и не превосходит США в
ядерной сфере. Духом мы возьмем. Духом и наглостью.
"Как школьнику драться с отборной шпаной", к тому же
ядерным ломом опоясанной и чуть что им размахи-
вающей? Если тов. Ким Чен Ын, даже с одним только
ведром ядерных помоев заставляет плясать вокруг себя
весь "цивилизованный мир", то что способен выделывать
с этим миром г-н Крым Пут Ын, обладающий огромным
ядерным арсеналом?» [2].
«Перемоги українських силовиків на Сході де-
монструють, що ми швидко навчилися ефективно
протидіяти ворогу навіть у найскладніших умовах гіб-
ридної війни. Введення третього рівня санкцій свід-
чить, що і зовнішньополітичний план Путіна прова-
лився. Як і тисячу років тому, Україна знову стала щи-
том для європейської цивілізації. Сьогодні Україна дає
приклад успішної протидії путінській імперській агре-
сії. Ми викинемо з нашої землі бандитські зграї чужи-
нців та запроданців. Ми повернемо з московського
полону в єдину українську сім’ю наш рідний Крим.
Досягнути перемоги над противником у гібридній
війні можливо лише за рахунок національного згурту-
вання та мобілізації всього суспільства на боротьбу з
підступним ворогом. Чіткими та скоординованими ді-
ями силових структур слід нейтралізувати та знешко-
дити терористичні та кримінальні угрупування, інозе-
мні агентурні мережі та ресурсні бази агресора на те-
риторії України.
Ми виграємо і інформаційну війну, діючи злаго-
джено, грамотно і системно. Здобудемо неоціненний
досвід, нові вміння і навички. Україна стане набагато
сильнішою. Поєднуючи і вдосконалюючи дві складові
нашої боротьбі — військово-силову та інформаційну,
ми повернемо рідному Донбасу мирне життя, безпеку
і добробут під захистом Української Держави. Ми зу-
пинимо Путіна задля миру в Україні і світі. Україна
переможе!» [1].
Цікавою є точка зору содиректора програм зовні-
шньої політики та міжнародної безпеки центру Разу-
мкова — Олексія Мельника:
«У нас вже була можливість спостерігати роботу
миротворців РФ на прикладі Придністров'я, Південної
Осетії. Це, по суті, окупація частини чужої території.
Головна небезпека в тому, що ідея, яку просуває РФ, на-
вряд чи передбачає введення яких-небудь ще миротворців,
окрім російських. Це очевидно. Можливо, зараз йдеться
«просто про миротворців», але надалі Росія, яка володіє
правому вето, заблокує відправку в Донбас будь-яких вій-
ськових з'єднань, окрім своїх. Я б не унеможливлював та-
кий розвиток подій. Вже є певні проблеми із завершенням
операції по знешкодженню терористів, що орудують на
сході України, в стислі терміни. Незважаючи на заяви
можновладців, які збиралися закидати усіх шапками за
декілька тижнів і провести Парад Незалежності в Се-
вастополі, АТО ще не закінчена.
Сьогодні, очевидно, деякі причини, про які ми знати
не можемо, змусили владу понизити темп просування
наших сил. Тому, якщо не вдасться незабаром закінчити
цю операцію, час почне працювати проти нас. Дове-
деться робити більший упор на пошук політичних і дип-
ломатичних шляхів вирішення конфлікту. Якщо влада
буде поставлена перед вибором - тривалий, виснажую-
чий конфлікт без чіткої перспективи його завершення
військовими методами, тоді я не виключаю, що дове-
деться піти на певні поступки, які зараз здаються не-
прийнятними. Але, якщо з часом ситуація мінятиметься
не в нашу користь, одним з варіантів може бути те, що
Україні доведеться домовлятися з РФ. Аж до того, що в
певних умовах доведеться погодитися на те, щоб росій-
ські «миротворці» зайняли якщо не усю контрольовану
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
180 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
терористами територію, то хоч би відрізок межі. Клю-
човим питанням тут залишається згода України. Поки
ми такої згоди давати не маємо наміру.
До якої тактики може удатися РФ, якщо її план з
миротворцями провалиться? Враховуючи досвід російсь-
кої поведінки - повна алогічність, ігнорування міжнаро-
дних норм, готовність йти на подальше загострення си-
туації, це може бути рішення Держдуми, аналогічне ви-
даному Радою федерації дозволу на захист російських
громадян. Зараз вони можуть винести ще одну ухвалу,
що суперечить усьому міжнародному законодавству, яке
стане для Путіна достатньою причиною, щоб дати ко-
манду на захоплення території, яку зараз контролюють
бойовики» [5].
Багатьом може видатись неприємною розмова
про образ ворога. Безумовно, це не слід переносити на
ставлення до всього народу як такого. Наприклад, бі-
льшість фінів добре ставиться до своїх сусідів-росіян.
Але у фінській армії (навіть за часів Урхо Кекконена)
завжди роз'яснювали солдатам, що потенційним воро-
гом Фінляндії є Росія, здатна напасти в будь-який мо-
мент, порушуючи будь-які договори. Це, звісно, не
подобається комуністам і пацифістам, але тільки так
можна підтримувати бойовий дух, бо інакше армія не
буде здатна виконувати свою основну функцію — за-
хищати батьківщину і протистояти військовій агресії.
«Краще сувора правда, ніж красиві ілюзії. Якщо Росія
вже роками готувалась до війни і точно знала, чого
хоче, то Грузія — ні. Грузія дала втягнути себе у війну
у вкрай невдалий час. Краща її бригада служила в
Іраку, а друга бригада саме збиралась її змінити. Час-
тина армії була на переозброєнні і займалась доглядом
за технікою, чимало офіцерів було відпущено у відпу-
стку. Міністр оборони перебував в Італії на відпочи-
нку. (…) Половинчасті рішення не працюють. Замість
«паперової армії» і парадних частин слід звертати увагу
на створення функціональних з’єднань. Краще їх буде
менше, але нехай вони будуть кращими. Яка користь
була Грузії від її бригад, якщо в одних хлопців був від-
сутній нормальний зв'язок, а у інших не було транс-
порту? Здатність таких частин брати участь у бою —
нульова», — пише естонський історик і політик Март
Лаар [Цит. по: 7].
Досвід Грузії та України наочно показує, які гіркі
плоди виростають під впливом російських ЗМІ на сві-
домість людей. Дехто стверджує, що розпад СРСР був
спричинений не лише банкрутством економічної та
політичної системи, а й тим, що західна музика, фі-
льми і книги через вузькі щілинки просочувалися
крізь залізну завісу. Ну а сьогодні російські розважа-
льні програми, серіали і популярна музика нескінчен-
ним потоком обрушуються на жителів сусідніх країн.
Кремлівська машина пропаганди працює на повну
міць. Так, 2013 року двом головним рупорам — бага-
томовному каналу новин Russia Today і ВДТРК, до
якої входить п'ять телевізійних каналів, було надано
фінансування в 31,1 мільярда рублів, що становить по-
над один мільярд доларів. Завдання каналу Russia
Today, що веде мовлення на понад 100 країн і 644 мі-
льйони глядачів, сформульовано коротко і недво-
значно: завоювати уми на чужій території. Проведені
нещодавно громадські опитування показували, що їм
це вдається. Яким же був підсумок серпневої (2008 р.)
війни? Грузинським збройним силам з урахуванням
усіх вищезазначених недоліків вдалося упродовж кіль-
кох днів утримувати оборону проти багаторазово пе-
реважаючого супротивника, що зробило можливим
дипломатичне втручання країн Євросоюзу і США, яке
запобігло повній окупації країни. Однак російські вій-
ська, всупереч домовленостям, окупували додаткові
території в Абхазії і Цхінвальському регіоні (до війни
2008 року частина Абхазії і «Південної Осетії» все-таки
контролювалась грузинською стороною), знову прові-
вши там масові етнічні чистки грузинського насе-
лення. Але найгіршим виявився моральний збиток, що
його зазнало грузинське суспільство. Зрештою цей
збиток проявив себе в останніх парламентських і пре-
зидентських виборах, які позбавили влади конструк-
тивні, прозахідні сили і провели часткові контррефо-
рми.
Навесні і влітку 2014 р. неоголошена війна Росії
проти України спочатку розвивалася за матрицями ро-
сійської агресії проти Грузії і, наприклад, у Криму за-
ключна фаза проекту була цілком успішною для агре-
сора, а майбутнє східних регіонів України (Донецької
та Луганської областей) усе ще залишається під питан-
ням. Після всього вищесказаного доречним є запи-
тання: а для чого Кремлю все це потрібно? У чому ін-
терес Росії? Та й чи Росії? Господарі Кремля, які на-
вчались у Вищій школі КДБ та інших подібних закла-
дах, непогано знають історію, а тому їм відомо, що
якщо імперія не розширюється територіально, вона
починає розпадатися, часто перетворюючись на малу
державу. І ця мала держава зазвичай у результаті за-
знає якісних змін. У російському випадку «якісні
зміни» можуть означати заміну нинішнього клепто-
кратичною режиму і, відповідно, відсторонення від
влади нинішнього правлячого клану. А цього Кремль
боїться панічно. Звичайно, знаючи історію, «господарі
землі російської» мали б віддавати собі звіт у тому, що
жодній імперії досі не вдалося повернути втрачені по-
зиції, якщо вона вже почала розпадатися, а тому на-
магатися відродити зомбі-імперію в будь-якій формі —
вкрай непродуктивно. Але... або вони все-таки недо-
статньо добре вчилися, або страх втратити захоплене
пригнічує їхній прагматизм. Саме тому Кремлю уяв-
ляється настільки важливим розхитувати економіку
сусідніх держав. Сильні, вільні і щасливі сусіди є за-
грозою для виживання російських лідерів, і тому не
входять до їхніх стратегічних планів.
«На НАТО сподівайся, але порох тримай су-
хим», — писав, узагальнюючи підсумки серпневої
війни, Март Лаар [Цит. по: 7]. На його думку, міжна-
родні зв'язки надзвичайно важливі, але покладатись
можна лише на свої сили. Якби Грузія не чинила опір
і не затримала вторгнення російських військ углиб
країни, Грузії як такої сьогодні вже не існувало б. Гру-
зію врятували самі грузини (рис. 1). Як зараз Україну
рятують самі українці.
«Если бы не трагические обстоятельства, это мо-
жно было бы назвать удовольствием для гурмана — на-
ходясь на Украине, можно смотреть по телевизору как
российский канал «Россия 24», так и украинский теле-
канал «24». Как можно догадаться, оба канала совер-
шенно однотипны. Бытие не дается нам просто так,
учит Хайдеггер, его можно обнаружить только в ра-
зрывах и умолчаниях. С объективной информацией то же
самое: она не в том, о чем СМИ говорят, а в том, о чем
они умалчивают или недоговаривают. Оба канала
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
2015/№1 181
описывают одни и те же события. Эфир 9 августа, ве-
чер. Украинский канал говорит о шести освобожденных
населенных пунктах; «Россия 24» тоже говорит, что
войска ДНР освободили «несколько населенных пунктов».
Украинский канал показывает высотный дом в Донецке
и говорит, что его обстреляли террористы; тот же дом
мелькает в сводках «России 24», и там говорят, что дом
«обстреляли украинские военные». Сюжеты начинаются
с панорамной съемки — показывают пробоины в доме,
дым на заднем плане, разрушенную детскую площадку и,
конечно, синхроны местных жителей. На российском
жительница ругается, что нет нормальных бомбоубе-
жищ; на украинском — «они начали стрелять оттуда,
мы спрятались сюда». Характерно, что мирные жители
не выражают симпатий какой-то одной стороне. Мож-
но догадаться, что они уже ни на чьей стороне, им пле-
вать, откуда летят снаряды; они просто проклинают
всех. Собственно, вопрос «чьи снаряды бьют по мирным
жителям» — ключевой вопрос этой войны. В современ-
ных войнах, как писал Мерло-Понти, воюют не за насе-
ленные пункты, а за моральную правоту, за то, чей ад
считается гуманнее, — потому что все войны теперь
ведутся за мир. Мирные жители в обоих синхронах
называют тех, кто, по их мнению, выпускает снаряды,
«они» и «эти»; телеканалы даже не догадываются, как
они в этот момент похожи. За смерть никто не хочет
отвечать; ответственность возлагается обеими сторо-
нами на абстрактное и безымянное зло, на некое «оно».
Как будто «оно» обладает собственной волей и убивает
само. Но мы-то знаем, что убивают люди.
Рис. 1. Російська агресія проти Грузії, серпень 2008 [7]
Основні ланки ланцюга провокацій, здійснених Кремлем 2008 року:
20 КВІТНЯ 2008. Над Абхазією збито грузинський безпілотний літак. Тбілісі звинувачує Москву. Москва запе-
речує причетність. ООН підтверджує грузинську версію;
29 КВІТНЯ 2008. Росія вводить додатковий військовий контингент до так званої Південної Осетії.
30 КВІТНЯ 2008. НАТО звинувачує Росію в нагнітанні військової напруги.
6 ТРАВНЯ 2008 .Тбілісі попереджає міжнародне співтовариство про те, що Росія нарощує військову присут-
ність на кордоні і близька до відкритого воєнного вторгнення.
8 ЧЕРВНЯ 2008. Російський військовий літак порушує повітряний простір Грузії, щоб (за словами Москви)
«протверезити уми у Тбілісі».
10 ЧЕРВНЯ 2008. Грузія відкликає свого посла із Росії.
7—11 СЕРПНЯ 2008. Відкрите воєнне вторгнення Росії до Грузії.
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
182 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Далее сюжеты повторяются буквально: зона АТО,
разбор баррикад на Крещатике, митинг в Харькове про-
тив Кернеса. «Россия 24» утверждает, что митинго-
вали не только против Кернеса, но и за и что все зако-
нчилось потасовкой. Украинский канал ничего о драке не
сообщает. Про разбор баррикад показывают одни и те
же кадры, но комментируют, естественно, противопо-
ложно; российский — в духе «в Киеве опять бардак, и
опять какие-то люди жгут шины»; украинский — «люди
наконец-то решили навести порядок, чтобы не было ба-
рдака». То есть это вполне нормальный параллелизм:
есть такая точка зрения на Украину, есть противопо-
ложная, тут все нормально — до тех пор, пока не вспо-
минаешь, что телеканал «Россия 24» — вообще-то не
украинский. Но ведет он себя так, как будто он «тоже»
украинский (других новостей там, в сущности, нет,
поэтому иллюзия полная). Это особенно заметно здесь,
в Украине: что главная и единственная цель российского
телеканала — до деталей мимикрировать и притво-
риться украинским.
Преимущество украинских СМИ перед россий-
скими — даже если допустить, что там тоже пропага-
нда, — одно, но существенное: украинские СМИ говорят
все-таки о событиях в собственной стране. Все это на-
поминает сюжет, условно, сказки Шварца про тень, пе-
реосмысленной японским режиссером — с элементами
мистики и триллера. Жил человек, у которого был брат-
близнец, умерший при рождении; а когда человеку испо-
лнилось 23 года и у него есть работа, дом, невеста, вдруг
в деревне появляется призрак умершего брата, который
утверждает, что это он — настоящий, а его 23-летний
брат — напротив, призрак и мертвец. И поскольку
призрак умеет убеждать, то все постепенно начинают
верить ему. И вот у настоящего брата уже нет ни ра-
боты, ни дома, а невеста, слегка поплакав, уходит
жить к призраку, потому что женщины любят ушами.
И настоящий близнец понимает, что единственное сла-
бое место призрака — его неспособность к абстрагиро-
ванию. Зомби не видит себя, он способен оценивать то-
лько других (тут такая хорошая мораль появляется у
фильма: единственное отличие человека от призрака —
это способность к самокритике).
В ситуации, когда у украинских СМИ обнаружился
вдруг десяток братьев-призраков, единственный способ
борьбы — быть самокритичными. Естественно, украин-
ские медиа защищают армию, подыгрывают своим во-
енным, дозируют сводки — но при этом они не устают
критиковать собственные власти, президента,
премьера, министров и даже военных. И даже допус-
кают — насколько это возможно во время войны — про-
тивоположную точку зрения. Сюжет на украинском ка-
нале «24» о взятии Марьинки: на блокпосту появляются
типичные симпатизантки ДНР, и они кричат украинс-
кому корреспонденту: «А вы поезжайте в Марьинку...
Порошенко ваш обещал, что не будет стрелять по
мирным людям... Зачем вы к нам приперлись... Зачем при-
шли на нашу землю...» Дальше это превращается в мо-
нолог в духе Сорокина, где смысл теряется и остаются
только растерянность и страх, а в конце одна женщина
говорит другой: «Да зачем ты это говоришь, они все ра-
вно это вырежут». А вот бойцы «Айдара» говорят на
том же канале, что люди встречают их «по-разному,
где-то хорошо, а где-то не очень». «Украина пока
проигрывает торговую войну России» — Пятый телека-
нал. На всех каналах повторяют мнение эксперта, что
прежде чем направлять солдата в зону АТО, его нужно
шесть месяцев готовить, иначе это преступление.
Российские медиа приучили к тому, что те, кто про-
тив, — это враги; на Украине те, кто против, — это не
враги, а еще очень долгое время «свои». И в условиях
войны это правило не изменилось: и те, кто сносит па-
латки на Крещатике, и те, кто их защищает, и жен-
щины из ДНР — это все равно «свои». «Враги» — только
те, кто с оружием, кто стреляет.
В основе такого поведения украинских СМИ лежит
доверие к зрителю и слушателю — он более самостоя-
тельный и «сам разберется». Поэтому, например,
выступление Виталия Чуркина в Совбезе дают на «24»
целиком, без комментариев: с точки зрения Украины аб-
сурдность его речей саморазоблачительна, она не тре-
бует пояснений. Такой фокус в России не прошел бы —
зритель тут не привык понимать что-то сам, он вообще
не привык к «другой стороне», поскольку российская про-
паганда строится по принципу «ни слова, ни полслова
врагу». «Россия 24» не может дать без комментариев
речь, условно, лидера украинской Радикальной партии
Ляшко — что тоже было бы саморазоблачительно, пред-
положим, — просто потому, что наш (российский) зри-
тель не поймет «игры контекстов». Ему обязательно
нужен толкователь.
Собственно, главная цель этого исследования — уз-
нать, какова в украинских СМИ степень агрессии по
отношению к России. А также — везде ли «пропаганда
одинакова» и есть ли она вообще на Украине. Если
учитывать, сколько мы об Украине как государстве и
самих украинцах наговорили за пять месяцев, логично
было бы предположить «симметричный ответ». Между
прочим, главный моральный фундамент нашей пропа-
ганды в том, что «идет информационная война» и даже
если где приврал или недоговорил — это нормально; на
войне «все ведут себя так». Собственно, отрицательная
этика, на которой строится идеология последних 15
лет, — не «мы хорошие», а «все остальные точно такие
же» — служит оправданием и тут: наши пропагандисты
уверены, что украинское ТВ ведет себя «точно так же».
Что там тоже «нас ненавидят» и «разгул пропаганды».
На Украине до недавнего времени была одна разго-
ворная радиостанция — «Эра ФМ». Я целыми днями
слушаю ее, и, к моему разочарованию, большинство про-
грамм по-прежнему «скучные» — про зерно, налоги, боле-
зни, про комаров и экономику. Вот разговор с экс-мини-
стром регионального развития Василием Куйбидой.
«Война с Россией, конечно, повиляла на ситуацию с не-
движимостью». В украинском обществе до сих пор идет
дискуссия — называть это войной или не называть, экс-
министр не скрывается за эвфемизмами, но на этом и
точка. Продолжает про макроэкономику. Вот сидят в
студии два депутата. «Россия может давить на Ев-
ропу, Европа давит на нас...» — «Да бог с ней, с Россией»,
— отвечает один из участников. Это очень типично.
Никто не говорит специально о России, не исследует ее
агрессивную природу и милитаризм — что было бы пред-
сказуемо. Тут вообще не склонны к обобщениям; такое
ощущение, что о России говорят только в крайнем слу-
чае, предпочитая эвфемизмы «северный сосед» и «сусiдня
держава». Что за этим стоит? Да ничего. Собственно,
про Европу и Америку тоже мало говорят. Украинские
СМИ говорят про Украину.
Канал «1+1», программа «ТСН». Семь или восемь
сюжетов — всё про Украину: опять Крещатик, АТО, ра-
неные. Помощь фронту. Площадка для санитарных вер-
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
2015/№1 183
толетов на месте стадиона; пошив формы. Один сю-
жет про выборы в Турции. Девочка из Славянска
рассказывает, что боевики плохие, — о'кей, это можно
назвать пропагандой. Точно такие же девочки на
российском ТВ рассказывают, какие плохие украинские
военные.
Я досмотрел программу до конца. Ничего оскорби-
тельного про Россию и даже Путина. Собственно, я ни-
чего вообще про Россию не услышал. Был сюжет из Ев-
патории, он длился ровно три минуты, о том, что вме-
сто молока в пакетах оказалась вода. Интересно, КАК
диктор говорит об этом. Так Екатерина Андреева
рассказывает о новорожденном слоненке в зоопарке. Тут
классический случай, когда диктор только глазами и
улыбкой выражает свое отношение. Та же ведущая во
вторник, 12-го, комментирует сюжет о визите Путина
в Египет. Все предельно уважительно, и только груст-
ная улыбка в конце.
11 августа 2014 г., программа на ICTV - «Свобода
слова». Прямой эфир. Опрос «Решится ли Россия на во-
енное вмешательство»: 62% считают, что нет, 38% -
что да. Ток-шоу в России — это кумулятивный снаряд,
он всегда бьет в одну точку. Украинское ток-шоу непре-
дсказуемо. Даже если оно собирается с пропагандистс-
кой целью, то заканчивается взаимными упреками и ра-
зоблачением друг друга. Выступает спикер Минобороны
Андрей Лысенко - куча упреков. Затем слушают лидера
партии «Громадяньска позиция», бывшего министра обо-
роны Анатолия Гриценко - и ему масса упреков. Сам Гри-
ценко критикует Яценюка, министра обороны, президе-
нта. Затем атакуют вопросами замначальника СБУ
Виктора Ягуна. Вопросы про крышевание, про наркот-
рафик через границу — в той же зоне АТО. «Если вы не
готовы отвечать за ведомство, зачем вы пришли?» —
бросают ему, когда он пытается уйти от ответа. На-
конец, депутат Ляшко. «Много предателей. Мы никогда
не победим, пока не разберемся с предателями в Киеве».
Депутат Ляшко — тот еще украинский Ле Пен. Инте-
ресно, что даже он ничего не говорит про Россию (кроме
того, что называет ее агрессором). Весь его пафос —
против своих: «Так называемые беженцы сейчас все
греются на морях. Все пляжи заняты донецкими номе-
рами. Пусть побудут под “Градами”». Ведущий отве-
чает: «Ця нелюдська ворожiсть нагадуе радiсть деяких
стосовно загибелi людей — хто б вони не були». То есть
намекает на реакцию «некоторых» на майскую траге-
дию в Одессе, давая понять, что это недопустимо. «Тве-
рда рука не завадить» (твердая рука не помешает), —
говорит далее Ляшко. «Твердая рука у нас уже была, —
отвечает ему депутат из «Батькивщины» Соболев. — И
где она сейчас?».
На Украине яростно спорят друг с другом. Россия
как страна в украинском эфире — как ни странно, мо-
мент умолчания, это еще и реакция на травму. Пред-
ставить, что придется воевать, не мог никто — и до
сих пор не могут. Единственное исключение — в украин-
ских СМИ есть такой формат передачи — «Так что же
случилось с россиянами?»: психологический уклон,
попытка «разобраться». Что важно — с помощью самих
же российских экспертов. Украинские медиа, даже го-
воря о том, что Россия наращивает войска на границе,
посылает технику боевикам и нарушает воздушное про-
странство, умудряются говорить об этом так, как бу-
дто это не о России речь, а о каких-то отдельных от
России войсках или отдельных боевиках. Не забудем, что
в эфире государственного радио в прямой трансляции
идут заседания Рады. И депутаты, кроме слов «россий-
ская агрессия» и «ворог», не употребляют никаких дру-
гих слов. Никакой прибавочной стоимости, никто не за-
нимается символическим умножением и расширением
словесного зла.
Я уже дописывал этот текст, и вдруг подарок: весь
день в эфире «Эры ФМ» (13 августа 2014 г.) обсуждают
гуманитарный конвой, а также — попутно — россий-
скую пропаганду. Утром разговор с медиаэкспертами.
Вопрос — нужно ли заниматься контрпропагандой? Это
многие ощущают как проблему — что Украина ничего не
противопоставляет пропаганде. «Мы проигрываем
российской пропаганде». Но все-таки вывод такой: это
недопустимо для СМИ. Весь день обсуждают конвой.
Рассматривают это и как компромисс с Россией, и как
то, что «не принять помощь» будет политическим
проигрышем. Половина звонящих (кстати, русско-
язычных) предостерегают, ругают Путина, говорят
«нам не нужна помощь от агрессора». Впрочем, тут
же — и другие мнения: вот звонит явный антимайдано-
вец, вот условный буддист-примиренец — «нас-хотят-
поссорить». Никакого монолитного мнения в эфире нет,
опять-таки слушатели спорят с «предыдущим высту-
пающим». И при всем этом — ни одного оскорбления
русских, никаких слов, аналогичных звучащим в нашем
эфире «фашистам» или «карателям». Никакого аналога
концепту «украинцев не существует». Только сожаление
по поводу «зомбированности». Реакция скорее рациона-
льная, но и эмоции не переходят какую-то важную
грань. Никаких «москалей» в эфире. Ничего личного про
россиян и Россию. Ничего.
Когда слушаешь все это, понимаешь, что в украин-
ском эфире не хватает какого-то привычного для
российских медиа элемента. Нет источника ярости, нет
постоянного механизма воспроизведения эмоционального
возбуждения. Интересно, думаешь: откуда он вообще
высекается технически, за счет каких форматов? Вспо-
минаешь, что в русском радиоэфире много таких толко-
вищ со слушателями, а также «бесед с экспертами»,
которые на самом деле занимаются сугубо поддержа-
нием нужного уровня истеричности. У нас это прини-
мает вид чего-то «доверительного», «откровенного»,
«новой искренности» как бы «без границ», доходящей до
иррациональности, — но на самом деле это просто «элек-
тростанция эмоций».
Благодаря ей в России за пять месяцев появилась
целая категория слушателей и зрителей, которые, по
сути, составляют нечто единое с информационным по-
лем: люди, заряжающиеся яростью от эфира — и возвра-
щающие ему эту ярость. В украинском эфире нет ана-
лога такого слушателя. Там тоже есть радикалы,
классические националисты старой школы, которые
«против России, но и против Европы», против «всего
этого гомосексуализма». Они были всегда, но и раньше,
и особенно сейчас они — маргиналы и составляют при-
мерно полтора процента. Их агрессия утыкается в
стену рациональности, в доминирующую концепцию
«разных мнений» — и исчезает, испаряется, не имея по-
следствий. Вместо этого в украинском эфире — другой
массовый тип слушателя, который восхищается Украи-
ной, актами самопожертвования людей, стойкостью
духа и т.д. Условно, это такой вариант украинской «ду-
ховности»: но важно отметить, что эта духовность
порождает забытье, умиротворение и примирение с дей-
ствительностью, а не агрессию.
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
184 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Вопрос: почему здесь, во время войны, тип нена-
вистника не стал массовым — как в российском эфире?
Дело в том, что отсутствует сам источник ненависти
— исходящий от медиа. Нет источника — нет и агресси-
вного типа, им порожденного. Все очень просто. Основ-
ное заблуждение российской пропаганды — что на Укра-
ине только о России и думают. Это фактически не так:
Украина сейчас говорит в первую очередь о себе, она вся
сосредоточена на себе. Кроме того (что не менее важно)
— Украина при всем происходящем эмоционально вовсе не
перестроилась на военный лад. Мало того, украинские
СМИ всеми силами стремятся не переходить на военный
лад, хотят удержаться в формате «мирной жизни».
Тут тоже есть партия войны — вот тот же Гриценко,
например, и его тезис «это война, нужно военное поло-
жение»; Гриценко употребляет, кстати, знакомую всем
нам фразу «все для фронта, все для победы», но и эта
точка зрения — милитаризация всего — никак не являе-
тся доминирующей. Российские официальные медиа
внушили себе, что находятся в состоянии войны с целым
миром, и живут этой верой; они уверены, что то же
настроение царит и по ту сторону стекла, — но тут
они ошибаются. Никто, кроме российских СМИ, не жи-
вет в состоянии войны. И не хочет. Российские медиа
напоминают Сизифа, который каждый день толкает
свой камень наверх — забыв, что перед ним зеркало, пре-
дупредительно поставленное санитарами» [10].
Коментар, як то кажуть — не забарився:
«Гладко написано, сразу чувствуется в авторе фи-
лологическое образование. Но вот незадача: стоит почи-
тать то, что пишут на UAINFO, "Цензор.нет" или "Ко-
рреспондент.уа", и хочется сказать: автор, не пизди! Все
украинские сайты пропитаны ложью и только ложью,
начиная от "взрывающихся кондиционеров" и кончая
домыслами такого тупого разлива, что поневоле ду-
маешь: неужто их авторы полагают, что и в Украине,
и в России живут исключительно олигофрены? И еще -
почти все новости и разговоры вращаются вокруг Рос-
сии, наполнены ненавистью к ней, клеветой на нее. А
посему - автор либо заведомый мерзавец, поскольку
выдает абсолютно ложное за действительное, либо ду-
рак. Судя по его тексту, вероятнее первое» [10].
Схоже, через десять-п’ятнадцять років, підкрес-
лює у своїй статті «Що показує соціологічний баро-
метр?» Сергій Грабовський, коли геополітична ситу-
ація більш-менш стабілізується, історики відзначать
Путіна та Януковича як персонажів, які значною мі-
рою, самі того не бажаючи, сприяли консолідації ук-
раїнської нації та зміцненню Української держави:
«Бо ж така «буржуазна лженаука», як соціологія,
однозначно сьогодні фіксує цей факт: за останній рік ві-
дбулося значне зростання прихильників незалежності
України (із 61% до 76%) при одночасному зменшенні
майже вдвічі кількості її противників. Але перш ніж
ознайомити читачів із результатами всеукраїнського
репрезентативного опитування, проведеного в середині
липня 2014 року соціологічною групою «Рейтинг» (Київ —
Львів), кілька слів про соціологію як таку, бо її розуміння
у суспільстві й особливо у так званому «політичному
класі» нерідко хибує на серйозні вади. Соціологічні дослі-
дження — це своєрідний термометр, що вимірює суспі-
льні настрої. Не більше і не менше. Хтось може не звер-
тати уваги на нього. Хтось із перебільшеною увагою при-
дивляється до змін температури, хапаючись за голову
від її підвищення чи пониження на одну десяту градуса.
А хтось розважливо відстежує температурну динаміку
і робить висновки щодо нездужання чи одужання суспі-
льства на основі не тільки її, а й низки інших чинників.
От і все. Соціологія — не магія, але і не шарлатанство.
Це справа серйозна і потрібна для розуміння суспільст-
вом самого себе. При цьому навіть новинарі не можуть
спинитися на ретрансляції тих чи інших цифр, переданих
їм дослідниками чи замовниками дослідження: потрібно
розуміти, що є важливим, а що другорядним, щоби не
стати жертвами вмілих маніпуляцій певних політиканів
із цілком достовірними показниками.
А тепер — детальніше про цифри й тенденції. 76%
опитаних «Рейтингом» підтримали б проголошення не-
залежності України, якби референдум про це проводили
сьогодні, 12% не підтримали б, ще 12% не визначилися.
Як уже було зазначено, за рік відбулося стрибкоподібне
зростання прихильників незалежності: наразі, попри
критичні обставини, агресію Росії, війну на сході та еко-
номічні негаразди, її підтримує 3/4 громадян України
(при цьому 55% респондентів беззастережно підтриму-
ють незалежність, тоді як торік таких було 32%). Во-
дночас лише 6% опитаних однозначно проти української
незалежності, а минулого року таких було аж 15%. Це
означає, що і боротьба з російським імперіалізмом, і ре-
форми задля зміцнення державності, і змістовна, а не
формальна, українізація України мають серйозне підґру-
нтя.
Цілком прогнозованим при цьому є: що молодші ре-
спонденти, то більша серед них підтримка незалежності
України (82% серед тих, кому 18—29 років, і 69% — серед
тих, кому 60 і більше). Існує і пряма залежність між
рівнями освіти й матеріальних статків — і підтримкою
незалежності. Якщо спробувати окреслити головну ка-
тегорію противників незалежності України, то це бу-
дуть малоосвічені злидарі, як, до речі, і в 1917—1918 ро-
ках... Можливо, на Заході вважали б неполіткоректним
опублікування даних щодо прямої відповідності етнолін-
гвістичних чинників ставленню до незалежності, але, на
щастя, вітчизняні соціологи не мають таких забобонів.
Отже: 91% тих респондентів, чиєю рідною мовою є ук-
раїнська, підтримують незалежність України; серед
тих, хто вважає рідними й українську, і російську мови,
прихильників незалежності 71%, а от серед опитаних,
для яких рідна російська мова, проголосувало б за незале-
жність лише 45%. Щоправда, і противників незалежно-
сті серед останньої категорії населення — 30%, інші ніяк
не можуть визначитися, чого ж вони прагнуть.
А тепер — увага! 5% україномовних українців є во-
рогами незалежності України; такими ж ворогами є
10% опитаних з вищою освітою, 7% молоді та стільки
ж заможних респондентів. Так само ворогами незалеж-
ності серед респондентів є 3% симпатиків партії
«УДАР», по 4% — «Батьківщини» і «Солідарності»,
8% — «Громадянської позиції», 22% — «Сильної України».
Щось дивне, чи не так? Хіба Сергій Тігіпко не клянеться,
що він твердо стоїть на державницьких позиціях? Ну а
з Партією регіонів та КПУ у цьому плані все також
прогнозовано: 38% симпатиків першої і 53% — другої го-
лосували б проти незалежності України; є серед прихи-
льників КПУ й ті, хто за незалежність, але їх тільки
третина. Хоча, з іншого боку, можна сказати й «аж
третина». Тобто в разі постання справді лівої і справді
української політичної сили такі виборці можуть пе-
рейти до неї, а це не так мало — близько відсотка всього
електорату.
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
2015/№1 185
І ще одна зафіксована соціологами проблема, яка
потребує особливої уваги. Загальне число опитаних, які
вважають себе патріотами країни, є на 10% більшим,
ніж число прихильників незалежності. При цьому патрі-
отами вважають себе 70% тих, для кого рідною є ро-
сійська мова і (тримайтеся за стільці!) 81% симпатиків
КПУ. Переконаний, що європейцю важко збагнути, як
можна бути патріотом своєї країни і водночас ворогом
її незалежності. А от у нас це виразна тенденція, ба на-
віть норма для деяких категорій опитаних. Пояснення,
як на мене, одне: такі «патріоти» вважають, що для
свого повного щастя Україна (вона ж Малоросія, Ново-
росія) повинна увійти як автономна чи напівавтономна
складова до Радянського Союзу, Російської Федерації,
Російсько-Білоруської держави, Євразійського Союзу
тощо (потрібне підкреслити). Так, «патріотизм» та-
кого ґатунку сьогодні у Європі навряд чи зустрінеш, але
ж хіба 1940 року майор Відкун Квіслінґ зі своїми одноду-
мцями не доклав чималих зусиль, щоб рідна Норвегія
стала лише формально незалежним сателітом Третього
рейху?
І, до речі, частка його прихильників серед норвежців
була приблизно такою, як сьогодні частка противників
незалежності серед громадян України... Нарешті, щодо
регіонального зрізу поставлених соціологами запитань.
Безумовним позитивом є те, що різко зріс рівень підт-
римки незалежності у таких проблемних регіонах Укра-
їни, як південь (із 48% до 64%) і схід (із 44% до 70%),
натомість число її противників не менш різко скороти-
лося (відповідно з 35% до 21% і з 40% до 14%). Зрозуміло,
за це слід дякувати не лише безумній політиці Путіна
та Януковича, а передусім українському громадянському
суспільству, волонтерам Майдану та воякам, які захи-
щають Україну проти російської агресії. Інакше кажучи,
в цих регіонах віднині є потужна державницька біль-
шість, і це надзвичайно важливо. А от у Донбасі число
прихильників незалежності за рік фактично не зросло
(було 32%, стало 34%, а це на межі статистичної по-
хибки). А число противників української незалежності
істотно скоротилося — з 57% до 34%, відповідно зросла
серед опитаних кількість тих, хто не визначився (з 11%
до 32%). Що ж, третина населення цього регіону — опора
терористів. Третина — опора сил АТО. Третина — не
знає, що робити. Але динаміка очевидна, попри шалену
московську антиукраїнську пропаганду. Крім того, за
всіма писаними і неписаними нормами третина насе-
лення будь-якого регіону будь-якої держави (не лише Ук-
раїни) не має права відтяти цей регіон від цієї держави.
Звичайно, було б значно ліпше, якби рівень підтри-
мки незалежності сягнув 80%, а то й 85%, і навіть на
Донбасі перевищив би сакраментальні 50%. Але торік ав-
тор цих рядків наголошував, що підтримка державності
з боку 3/4 громадян України — це бажаний результат,
якого можна буде досягнути лише до 2020 року в разі
усунення Януковича на президентських виборах. І от те-
пер можна сміливо ставити більш серйозні завдання пе-
ред політикумом та громадянським суспільством — збі-
льшити за наступне п’ятиріччя частку державників до
згаданих уже 85%, а частку противників незалежності
звести до 3—5%. І це цілком реальні речі. Головне — щоб
влада твердо спиралася на державницький електорат,
на громадянське суспільство — і не загравала із против-
никами незалежності, як це було за минулих президен-
тів. Адже соціологічний «термометр» є одним із свідчень
наявності у суспільстві таких потенційно потужних
життєвих сил, які у змозі подолати російську агресію,
підступи сил януковичівського реваншу, економічні нега-
разди й інші лиха» [8].
Свою гіпотезу у статті «Кінець імперії» в журналі
«Новое время страны» висловив П.Олещук:
«Программная речь Путина, ради которой он сле-
тал в Крым и которая, возможно, должна была ка-
саться "освобождения Новороссии", превратилась в
пшик. Пускай никого не смущают многочисленные ин-
формационные вбросы о том, что Россия готовится к
полномасштабной войне. Факты говорят о противопо-
ложном. Во-первых, без объявления войны или какой-либо
иной операции ВВХ бросает в мясорубку Донбасса кад-
ровых российских военных, которые, конечно, и должны
были бы участвовать в "миротворческой миссии", а сей-
час их расходуют немного в иной ситуации и иным обра-
зом. Во-вторых, Россия систематически уничтожает
инфраструктуру Донбасса. Явно не с целью потом все
это восстанавливать. Думаю, конечный план сорвал ряд
обстоятельств, которые в комплексе выстроились в си-
стему, и она уже сделала открытое российское втор-
жение невозможным.
"Смешные" санкции постепенно начали влиять на
Россию. Причем так, что стало очевидно: дальнейшего
их углубления РФ не переживет. Но это не значит, что
будет легче. Наоборот, все входит в самую ожесточен-
ную стадию. Путину ясно, что военным путем проблему
Украины он не решит. Что из войны нужно будет выхо-
дить, и конечные задачи пока нерешаемы. Но выйти он
может только как победитель, чтобы в очередной раз
показать всем в стране, как он всех "победил" и подтве-
рдил "величие". Значит, ему нужен унизительный для Ук-
раины мир. Условия его озвучены. Признание захвата
Крыма и внеблоковый статус для Украины. Возможно,
еще какие-то символические действия. Этого бы хва-
тило, чтобы потешить самолюбие россиян и выдать пу-
тинизму мандат существования на годы вперед.
Как этого добиться? Похоже, РФ стремится на-
вязать Украине войну на истощение. Перемалывать в
мясорубке Донбасса людей до тех пор, пока Украина не
будет вынуждена пойти на уступки. Очевидно, что
расчет РФ тут на то, что возможностей выстоять в
войне на истощение у нее больше, чем у Украины. Слож-
ное экономическое положение Украины будет усугуб-
ляться разрушением Донбасса. В условиях цензуры и то-
талитаризма жертвы россиян будут замалчиваться. В
то же время жертвы украинцев будут известны в Ук-
раине всем небезразличным, а, значит, и влиять на по-
литику. В России считают, что все это заставит ук-
раинскую власть зашататься - а, значит, и пойти на
их условия. А до того они продолжат заниматься чело-
веческими жертвоприношениями. Следует понимать,
что действительно продолжительная война на истоще-
ние уничтожит саму Россию. Слишком слаба эта кар-
тонная империя против всего мира. Даже если этот мир
будет бороться с ней и дальше нехотя, с ленцой, как
сейчас.
Потому расчет на сравнительно быструю капиту-
ляцию Украины.
Это означает, что нас ждет максимальное
ожесточение войны на Донбассе, чтобы всем было жу-
тко от последствий конфликта. Расстрел беженцев из
"града" - это первый шаг на этом пути. Дальше будет
страшнее - накручивание паники, истерии в обществе.
Информационные атаки провокаторов. Активизация
"миротворцев". Рассказы на темы ужасов войны. В слу-
чае, если Украина будет как-то справляться с этими
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
186 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
вызовами - градус будет повышаться. Нас ждет очень
сложный период судорог картонной империи. Но не за-
бываем одно: этим империя закапывает и себя. Конец ее
уже маячит на горизонте» [11].
Варто згадати роман радянського письменника-
розвідника Романа Кима «Школа примар», в якому
його антигерой Даню пояснює своєму приятелеві, на-
віщо їм, розвідникам нового часу, вивчати прийоми
шпигунів Древнього Китаю і ніндзя Японії:
«...в древнем Китае феодальные княжества вое-
вали отнюдь не по собственной инициативе. В те вре-
мена существовали так называемые шуйкэ - бродячие
профессиональные консультанты по вопросам поли-
тики <...> И благодаря усилиям этих шуйкэ феодальные
княжества Китая беспрерывно интриговали друг про-
тив друга, заключали тайные союзы, натравливали
одних на других, нападали, заключали сепаратный мир
и снова готовились к войнам. Шуйкэ все время ста-
рались сохранять напряженную атмосферу, потому
что, когда наступало спокойствие, спрос на них на-
чинал падать. <...> Сейчас в разных частях света
много небольших государств, так же как в Китае и
Японии во времена феодальных войн. И эти азиатские,
ближневосточные и африканские малые государства...
ждут современных шуйкэ» [Цит. по: 13, с. 191].
Якщо світ не змінився з часів Древнього Китаю
до 5О-х років XX століття, коли були написані ці рядки,
він не змінився і в останні п'ятдесят років. Гонитва за
владою, грошима, марнославство і азарт як і раніше
рухають світову політику. Правда, не завжди в процесі
цієї гри можна передбачити результат. Якщо у світі ви-
никне якийсь значний конфлікт, навіть у формі еко-
номічного протистояння, можна чекати, що багато
країн, про які зараз прийнято говорити з легкою зне-
вагою, несподівано можуть стати важливими фігурами
на світовій шахівниці [13, c.191].
«Сьогодні Україна пожинає результати недооцінки
«пріоритету історичної самоосвіти»: «Якби вона в Ук-
раїні була, російський агітпроп не пройшов би таким ма-
ршем східними регіонами. Сьогодні це території, втра-
чені нашою журналістикою і нашими політиками, які
говорили всі ці роки лише про себе» (Лариса Івшина,
«День» №№97-98, 2014). Мабуть, тільки після відходу
нинішньої влади в Кремлі, після потужної економічної
катастрофи в Криму та контрастних позитивних до-
сягнень України в усіх сферах життя останній може по-
вернутися в лоно України. А це значить, що у нового
Президента та нової влади в цьому напрямку роботи не-
зміряно. А поки що як результат злочинно-нерішучих дій
в Криму нової української влади сьогодні дійшла черга до
сходу України, тобто Луганської та Донецької облас-
тей... Звичайно ж, ситуація на материковій частині ві-
дрізняється від кримської. Тут вже проводять другий мі-
сяць (!) так зв. АТО (антитерористичну операцію), яка
за всіма військовими канонами (час і масштаби), за ви-
значенням, не може називатися так. Та, в принципі, не
важливо, як називається операція, важливі її резуль-
тати й наслідки, а вони, на жаль, поки що не надають
глибокого оптимізму, бо ж продовжують гинути як наші
військові, так і цивільні.
Хочеться бачити перелом в трагічній ситуації в Лу-
ганській та Донецькій областях, але він може настати
тільки за певних умов: 1. Унеможливлення фінансового
забезпечення терористів. 2. Перекриття кордону з РФ
(а найкраще закриття зовсім). 3. Запровадження в цих
областях надзвичайного або воєнного стану. 4. Взаємо-
розуміння та взаємодія всіх силових структур, які бе-
руть участь у АТО та в зміні стилю її проведення. Поки
що по багатьох пунктах більше запитань, ніж відпові-
дей. Але я впевнений, що військові дії закінчаться. Хоті-
лося б, звичайно, щоб скоріше, але якби ж то Україна
воювала лише із зовнішнім ворогом, адже відомо, що і
внутрішніх у нас вистачає... Мабуть, усіх «наших ворі-
женьків» можна умовно поділити на три категорії:
ідейні і непримиренні (їх обмаль), обдурені російською
пропагандою і ЗМІ (бо ж українські тут давно знищено,
мов клас) — таких вже більше і, нарешті, примітивні
«рыцари з большой дороги», «плаща и кинджала, ножа и
топора» — частіше за все це примітивний криміналітет
і злочинці, яким «на шару» «брати-росіяни» підкинули
зброю, яка просто не може не стріляти і стріляє. Цій
«категорії» байдуже, кого вбивати, аби платили. А пла-
тять щедро... Сумнівів у тому, що врешті-решт у цьому
краї настане мир, немає. Та найстрашніше, на мій пог-
ляд, почнеться саме тоді, коли це відбудеться. Не сек-
рет, що терористи — диверсанти з Росії та інших місць
РФ — не досягли б такого успіху, аби не мали підтримки
серед цивільного населення. Звичайно, така підтримка
обумовлена багатьма чинниками, серед яких головні: 1.
Близькість до РФ. 2. Злочинна (без перебільшення) діяль-
ність усіх (в різному ступені, але без винятку) попередніх
президентів України, а саме: Кучми — у створенні олі-
гархічно-кланової системи правління в Україні на основі
«червоних директорів», Ющенка — за бездіяльність щодо
Донбасу і Криму, Януковича — як «достойного продол-
жатєля дєла» Л. Кучми у створенні олігархічно — «сі-
мейної» вертикалі влади (як вищий ступінь грабунку кра-
їни).
Донбас був пущений в самостійне плавання та пред-
ставлений самому собі, тому й перетворився на таку
собі «заповітну територію совка». Звідси зрозумілий ске-
птицизм, а часто відверта ворожнеча до всіх подій, які
відбулися у Києві на Майдані, тим паче, що їх доносили
російські ЗМІ у «відповідній» інтерпретації. Тож мирне
життя в цьому краї і в цілому в Україні за мирного часу,
безумовно, настане, але воно чимось нагадуватиме
життя сім’ї, в якій хтось з її членів тримає, як кажуть
в народі, камінь за пазухою. Мені закинуть про виховну
роботу, про перевиховання населення... Так, це все пот-
рібно, але виховний процес — довгостроковий, а жити
треба сьогодні, тут і зараз. Скільки ешелонів солі треба
з’їсти, щоб порозумівся схід із заходом? Питання... Війна
за таких умов, коли кількість жертв сягнула тисяч осіб,
викликає жах, страх та обурення від інколи незрозумілих
дій влади... Класичний випадок, коли кожен з нас на вла-
сний копил здатен до раціональних і, як йому здається,
єдино правильних дій у критичній ситуації. Та в реаль-
ності все набагато складніше і багатовимірніше, бо ж
задіяні фактично всі верстви населення. Згадаймо, це
не перший (боюся, що й не останній) випадок, коли «бра-
тня» Росія сама в Україні провокує війну, а потім стає
своєрідним «миротворцем» у цих конфліктах. Згадаймо
події майже сторічної давнини (1918—1920 рр.), коли
більшовицька Росія ввела свої війська (звичайно ж, як
«миротворчу» силу) на територію тільки-но проголоше-
ної УНР під приводом, що в ній іде громадянська війна.
Фактично то була І Українська Вітчизняна війна проти
загарбницької більшовицької Росії. Сьогодні маємо майже
ідентичні факти провокацій та вторгнення Росії на те-
риторію суверенної держави Україна. Тож зважаючи на
ІВ. АН. ТІ. СТАЛКЕР
2015/№1 187
історичні паралелі, можна сказати, що сьогоднішня не-
оголошена війна Росії проти України є не що інше, як II
Українська Вітчизняна війна за незалежність України:
маємо розуміти, що це війна світоглядів, війна ідеоло-
гій — прозахідної і євразійської» [14].
І наприкінці статті тошечки поезії.
Анатолий Марушкевич "Кацапы" [10].
Мой дед в сорок пятом дошел до Берлина,
Отец мой с Донбасса, и русская - мать.
Рожден я в Союзе. И вдруг - Украина!
И нужно учиться ее понимать.
Всё было другим - потому интересным,
Мне слог и порядок здесь был незнаком.
Слова изучал я по сказкам и песням,
И мова мне стала вторым языком.
Поля колосились - и житом, и рожью,
Над ними, как прапор, цвела синева.
Мне пели Полтава, Донецк, Запорожье,
И Львов, и Хмельницкий дарили слова.
Хохлы с москалями тут жили едино -
Такой нам порядок был Господом дан.
И стало однажды, что в смуты годину
Мы против бандита пошли на Майдан.
Мы жгли и ломали, а после - чинили,
Мы стали с колен подниматься, как раз…
Но вдруг нас и предали, и очернили -
Назвали фашисты фашистами - нас!
И взяв эту ложь оправданием странным,
Россия - мой корень, опора и дух,
Не дав зарастить нам кровавые раны ,
Предательски в спину ударила вдруг,
Куски отрывая - без анастезии!
И вот, презирая изменников рать,
Я, русский по крови - я против России,
Что хочет краину мою разорвать!
Меня называют фашистом с экрана,
И я - за Россию быть должен, скажи?
Я против - не русских, но против тирана,
Речей его сладких и мерзостной лжи!
За то, что хотели свободы и правды,
Мы стали врагами России? Ну вот,
Надеюсь, теперь вы действительно рады:
Я - русобандера, мутант-патриот!
Список використаних джерел
1. Парубій А. Війна Росії проти України і світу
// [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.pravda.com.ua/articles/2014/08/6/7034046/?a
ttempt=1.
2. Пионтковский А. Путин намерен победить в
4-ой мировой войне // [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: https://www.facebook.com/andrei.piontkovsky/posts/
4666311431050.
3. Геловани В.А., Пионтковский А.А. "Эволюция
концепций стратегической стабильности. Ядерное
оружие в ХХ и ХХI веке", Москва. 1997, Второе изда-
ние Москва. 2008.
4. Форд Э. Путин-Крымский. Что дальше? /
Эрик Форд. — Москва : Алгоритм, 2014. — 208 с.
5. Мельник А. Чем грозят Украине российские
миротворцы // [Електронний ресурс]. - Режим дос-
тупу: http://nvua.net/opinion/melnyk/CHem-grozyat-
Ukraine-rossiyskie-mirotvorcy-7016.html.
6. Плахонин А. Семь пятниц на неделе. «01.08—
07.08.2014»// Ден. — 2014. — 7 авг. — С. 12.
7. Андерсен А., Бейнерте В. Провокація — як ме-
тод, агресія — як спосіб життя. Публікується з дозволу
журналу Mājas Viesis (Латвія) // День. — 2014. — 8 сер-
пня. — С.5.
8. Грабовский С. Что показывает социологиче-
ский «термометр»? // [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: http://www.day.kiev.ua/ru/blog/politika/chto-
pokazyvaet-sociologicheskiy-termometr.
9. Дервіш К. Майбутні класові війни // День. —
2014. — 19 серпня. — С.5.
10. Архангельский А. Чем украинская пропаганда
отличается от российской // [Електронний ресурс]. -
Режим доступу: http://uainfo.org/blognews/374918-
chem-ukrainskaya-propaganda-otlichaetsya-
ukrainskoy.html.
11. Олещук П. Конец империи // [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: // http://nvua.net/opinion/
oleschuk/Konec-imperii-8629.html.
12. Якубець І. Проблеми обороноздатності дер-
жави. Які національні традиції та іноземні моделі Ук-
раїні варто взяти на озброєння // День. — 2014. —
2 вересня. — С.5.
13. Ранкс К. Мировая война XXI века / Констан-
тин Ранке. — М.: Эксмо, 2011. -256 с.
14. Фалагашвілі М. Чим закінчиться протисто-
яння світоглядів? // День. — 2014. — 19 червня. —
С. 13.
|