Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87525 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. / О.І. Амоша, В.І. Ляшенко // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 188–198. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859798339374022656 |
|---|---|
| author | Амоша, О.І. Ляшенко, В.І. |
| author_facet | Амоша, О.І. Ляшенко, В.І. |
| citation_txt | Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. / О.І. Амоша, В.І. Ляшенко // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 188–198. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| first_indexed | 2025-12-07T15:11:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
188 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
ЗВІТ ПРЕЗИДІЇ АЕН УКРАЇНИ НА ЩОРІЧНИХ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРАХ
22-23 травня 2015 р.
Шановні колеги!
За традицією дозвольте почати з деяких сумних
речей.
Протягом періоду, який минув з дати минулих
наших зборів пішли з життя видатні українські еконо-
місти, академіки нашої Академії — Герой України По-
важний Станіслав Федорович, Черваньов Дмитро Ми-
колайович, Пилипенко Іван Ісаакович. Кожен з них
вніс свій вагомий внесок у дослідження різних аспек-
тів економічної думки.
Також цього року ми відмічали б 90-річчя нашого
першого Президента — академіка Миколи Григоро-
вича Чумаченка, якого на жаль вже понад три з поло-
виною роки з нами немає!
Прошу вшанувати їх пам'ять хвилиною мовчання.
Прошу сідати.
На виконання постанови наших Зборів щодо
вшанування пам’яті Миколи Григоровича Чумаченка
коротко нагадаю стан справ на сьогодні. На будинку
Інституту економіки промисловості НАН України
встановлено пам’ятну дошку, затверджено положення
та розпочато нагородження медаллю імені першого
Президента АЕН України «За значний внесок в еко-
номічну науку», в Тернополі проведена чергова Всеук-
раїнська науково - практична конференція присвя-
чена М.Г.Чумаченку, в Інституті економіки промисло-
вості готується до друку черговий збірник наукових
праць «Четверті Чумаченківські читання», який вже
став щорічним у відділенні нашого інституту, яким ке-
рував М.Г.Чумаченко.
Хочу нагадати що на наших минулорічних Зага-
льних зборах ми планували до 90-ї річниці з дня наро-
дження Миколи Григоровича Чумаченка видати мо-
нографію «Академік М.Г. Чумаченко у споминах і ро-
здумах сучасників». На жаль через низку об’єктивних
та суб’єктивних причин нам не вдалося виконати цей
задум у повному обсязі. Тому отримані матеріали ми
надрукували окремим розділом в першому номері на-
шого журналу «Вісник економічної науки України» за
2015 р., який Ви отримали при реєстрації. Але я хочу
сказати, що ця ідея залишаеться актуальною і перено-
ситься до наступного 95-річного ювілею. Тому ще раз
прошу й закликаю всіх у кого є що запропонувати
Президії АЕН України, як колективному упоряднику
матеріалів для цієї книги, по можливості поквапитися
з передачею матеріалів. Прохання подавати відскано-
вані матеріали і тексти у електронній та роздрукованій
формах на нову адресу Президії в м. Києві по вул. Же-
лябова 2.
Але життя не зупиняється, час плине. Ми можемо
чесно пишатися тим, що на протязі всього цього часу
ми не були осторонь, а завжди намагалися надати по-
сильну допомогу керівництву країни та її регіонів. Не
був виключенням і минулий рік.
Протягом звітного періоду Президією нашої ака-
демії, дев’ятьма відділеннями та шістьома peгіональ-
ними центрами, членами академії проведено значну
роботу, спрямовану на підготовку пропозицій з метою
виведення економіки країни з кризи та реалізації ку-
рсу реформ спрямованого на модернізацію сучасного
суспільства.
Члени нашої Академії активно працювали над на-
уковою розробкою та практичним втіленням у життя
заходів та програм реформування економіки, брали
участь у науковому супроводженні соціально-економі-
чних перетворень, дослідженні проблем прогнозу-
вання та стратегічного планування розвитку вітчизня-
ної економіки, ліквідації її структурних диспропорцій,
розвитку людського потенціалу, а також наукове об-
ґрунтування вирішення проблем економічної інтегра-
ції, в контексті викликів світової рецесії та очікувань
другої хвилі світової економічної кризи, визначення
пріоритетних напрямів модернізації суспільства, еко-
номічної і соціальної політики в загальнодержавному
та регіональному вимірах.
В минулому 2014 p., спочатку зимові події у Ки-
єві, а потім «російська весна» у Криму і на Донбасі
перевернули все шкереберть. Загалом реальний стан
справ підтверджує подальше сповзання країни в реце-
сію, поглиблення відтворювальних диспропорцій в
економіці, погіршення стану державних фінансів та
зростання корупційної і рейдерської активності в усіх
сферах господарювання і суспільного життя. Ситуація
ускладнюється деструктивними діями «критиків
влади» та поширенням негативних настроїв, що стри-
мують розвиток як держави, так і особистості. Необхі-
дно формувати суспільну думку про те, що подолання
кризових явищ та відновлення позитивної динаміки
розвитку досягатиметься лише спільними зусиллями
держави і суспільства, з урахуванням глобальних ви-
кликів, оскільки, на жаль, економічна криза у світі ще
не подолана.
До цього слід додати, що втрати від розриву то-
рговельно-економічних зв'язків з Росією можуть
скласти до $7 млрд в рік. При цьому йдеться про
високотехнологічний експорт, втрата якого не може
бути компенсована зниженням мит на експорт в Єв-
росоюз, куди Україна поставляє переважно сиро-
вину, напівфабрикати і інші товари з низькою дода-
ною вартістю. У цих умовах заходи, спрямовані, як
стверджують в Кабміні, на «подолання катастрофи»,
а по суті, на отримання за будь-яку ціну кредиту
МВФ, ще більше знекровлять економіку, постав-
лять громадян на грань або навіть за грань вижи-
вання. Національна валюта за минулий рік вже зне-
цінена майже втричі що призвело до сплеску цін.
Зростання тарифів ЖКГ, сувора економія витрат у
бюджетній сфері і сфері соціальних виплат доб'ють
споживання, за рахунок якого економіка якось три-
малася останніми роками.
Серед комплексу економічних, політичних, соціа-
льних та інших причин, які обумовили нездатність віт-
чизняної економіки гідно протистояти викликам нині-
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2015/№1 189
шньої, та мабуть і наступних криз, без яких саме існу-
вання ринкової економіки є неможливим, однією із
визначальних, є саме невідповідність якості технологі-
чного розвитку України останніх років сучасним світо-
вим тенденціям. Загальна відсталість технологічної бази
національної економічної системи та слабкість механі-
змів її інноваційно −го оновлення все це значно поси-
лює та буде і у подальшому посилювати негативний
вплив кризових ситуацій у світі на ситуацію в Україні
та ускладнювати процеси подолання їх негативних нас-
лідків. Проте нинішня ситуація в економіці України є
свідченням того, що дана проблема і надалі залишати-
меться однією серед найбільш актуальних.
Технологічна різноукладність вітчизняної еконо-
міки, наявність різних техноекономічних секторів, ри-
−нкових і галузевих сегментів це особливість перехі-
дного етапу її розвитку у технологічному і структур-
ному вимірах.
В той же час поточний стан речей не може не
хвилювати будь кого з нас, як фахових економістів. З
одного боку декларуються завдання якомога швидше
наблизитися до найбільш розвинутих країн світу, а з
іншого - у найбільш відомих світових рейтингах пози-
ції України не покращуються, а часом навіть і погір-
шуються.
Загалом ситуація, що складається у світі така, що за
підрахунками Financial Times, майже мільярд чоловік
у світі, що розвивається, ризикують випасти з лав се-
реднього класу, що зароджується. За останні 30 років
вражаючій кількості людей вдалося здолати межу бід-
ності, але тепер виникають сумніви, чи вдасться їм не
скотитися назад. Зростаюча нерівність і уповільнення
темпів зростання світової економіки можуть спричи-
нити серйозні наслідки для бізнесу, активно інвесту-
вавшого в ринки, що розвиваються. Одне з найважли-
віших питань, яким задаються уряди, – як уповіль-
нення розвитку позначиться на формуванні серед-
нього класу в Китаї і Індії, адже багато хто вважає ці
країни двигунами світової економіки в XXI столітті.
Відсутність чітких, прозорих, реалістичних планів
і дій уряду з реформування економіки, а також склад-
нощі з виконанням умов МВФ, безумовно, негативно
вплинули на очікування бізнесу. Спроби уряду покра-
щити бізнес-клімат, щоб надати поштовх розвитку ма-
лого і середнього бізнесу, не були вдалими, особливо
з прийняттям Бюджетного, Податкового та Митного
кодексів. Інші підготовлені законодавчі ініціативи
врешті не були схвалені парламентом країни.
На жаль, Україна, внаслідок застарілої структури
економіки, опинилась серед країн, які найбільше поте-
рпають від світової кризи, тому сподіватись на швидкий
вихід на передкризові рубежі та структурні трансформа-
ції економіки не доводиться.
Зараз як ніколи Україні насамперед потрібні дії,
спрямовані на стабілізацію державних фінансів, оздо-
ровлення банківської системи, спрощення системи ре-
гулювання і стимулювання конкуренції. Не вживши
цих заходів, Україна буде програвати у гострій конку-
рентній боротьбі країнам, що винесуть потрібні уроки
після кризи. Наявність подібних розривів та необхід-
ність їх ліквідації і ставить на порядок денний перед
членами нашої академії низку завдань з нагального ре-
формування напрямків наших досліджень з метою під-
готовки відповідних рекомендацій для всіх рівнів дер-
жавного керівництва. З іншого боку — це також і сво-
єрідний «момент істини», який дає нам нагоду визна-
читися, який свій доробок ми, як еліта економічної
думки країни, можемо запропонувати народу, країні
та владі у найближчій та більш віддаленій перспективі.
Деяки з цих питань знайшли своє відображення в ро-
зданій Вам сьогодні монографії, за що велика нашим
минулорічним запорізьким організаторам зборів.
А зараз дозвольте мені дещо відійти від традиційної
форми нашого звіту, і не зупинятися на основних резуль-
татах, які отримали протягом звітного періоду члени на-
шої академії, оскільки через об’єктивні обставини Пре-
зидія не отримала своєчасно звіти від більшості наших
відділень та членів академії.
На жаль нам не вдалося оперативно перебудувати
нашу взаємодію на електронну форму спілкування.
Склалося враження, що переважна більшить наших
членів в сучасних умовах зарахувала керівництво Ака-
демії до складу сепаратистів і обірвала всі зв’зки з нею.
Так, проблеми виникли, але Президія перереєструвала
академії за київською адресою, перевела рахунки в
Київський банк, але спількування ми змушені поки
що здійснювати в електронній формі. Тому більш де-
тально, пропоную обсудити пропозиції щодо діяльності
академії в умовах, що склалися як у звітах керівників
регіональних центрів та місцевих відділень, а також в
ході загального обговорення.
У подальшій частині свого виступу я хочу зупини-
тися головним чином на двох питаннях: по-перше, подіях
на Сході та їх впливу на розвиток науки у цьому регіоні
загалом та економічної зокрема, і по-друге, на розробці
стратегії дій нашої академії в умовах набрання чинності
Законом України про вищу освіту та підготовки нової
редакції Закону України про наукову та науково-техні-
чну діяльність.
Стан промисловості Донбасу. Донецька і Луган-
ська області відносяться до групи регіонів України з
високим рівнем промислового розвитку. Підприємс-
тва різних галузей важкої індустрії тут розташовані
кластерами (вугільний, металургійний, важкого маши-
нобудування, енергетичний, хімічний) і нерідко поєд-
нані у комплекси «вугілля — кокс — метал — машино-
будування», «вугілля — електроенергія» та ін. Вигідне
географічне положення областей, близькість до сиро-
винних районів та промислових центрів, доступ до ри-
нків Східної Європи, а також наявність морського по-
ртового хазяйства, розвиненої мережі залізниць і тра-
нзитних магістралей, розгалуженої інфраструктури
сприяють успішному виробництву та збуту промисло-
вої продукції. На Донецьку та Луганську області за рі-
зними оцінками припадало 23-27% загального експо-
рту України. Одним з основних торговельних партне-
рів регіону була Російська Федерації, яка імпортувала
близько 65% усіх експортованих областями товарів. До
недоліків промисловості Донецької та Луганської об-
ластей можна віднести: застарілі технології промисло-
вого виробництва і високий рівень зносу основних фо-
ндів, що негативно впливає на конкурентоспромож-
ність підприємств, створює загрозу навколишньому
середовищу і здоров’ю населення; обумовлює високу
енерго- і матеріалоємність виробництва продукції,
збитковість значної частини підприємств, перш за все
вугільної промисловості; їх низьку інноваційну актив-
ність. Діяльність провідних суб’єктів промисловості
регіону надмірно орієнтована на світові ринки, що ро-
бить їх критично залежними від мінливої зовнішньої
кон’юнктури. Внаслідок бойових дій на території Лу-
ганської та Донецької областей, руйнувань транспор-
тної та енергетичної інфраструктури багато підпри-
ємств змушені були призупинити або припинити ви-
робничі процеси (табл. 1).
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
190 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Таблиця 1
Загальна характеристика основних галузей промисловості Донецької та Луганської областей
та отриманих ними збитків
Галузь
Загальна характеристика і економічні зв'я-
зки
Проблеми і збитки
Найбільші
власники
Вугільна про-
мисловість
У Донбасі видобувається в основному енер-
гетичне вугілля, але є також шахти, що пра-
цюють на металургію. Співвідношення за
обсягом видобутку �7:3.
Вугілля переважно низькоякісне через висо-
кий зміст золи та сірки. Тому металургійні
корпорації прагнуть до розширення імпорту
вугілля.
Шахтний фонд зношений фізично і мора-
льно. Гірничо-геологічні умови видобування
є вельми складними. Державні шахти майже
всі збиткові.
74 із 119 вугільних шахт не експлуатуються через
пошкодження та логістичні проблеми, більше
десяти з них виявилися затопленими. Не пра-
цюють 64 із 81 державних шахт і 10 приватних
шахт із 38. Втрати видобутку вугілля за обсягом
склали 22% у порівнянні з 2013 р.
Підприємства з Павлограду і Добропілля потер-
пають від неможливості постачання 200 тис. т
вугілля на місяць електростанціям в зоні прове-
дення АТО.
Суттєвих пошкоджень зазнав найбільший в Єв-
ропі Авдіївський КХЗ. Більшість коксохімічних
підприємств знаходиться в ДНР, ЛНР і не має
можливості отримувати вугільну шихту від шахт
із підконтрольних уряду районів.
СКМ, держава
Електроенер-
гетика
На Донбасі частка ТЕС у обсязі вироблення
електричних ресурсів перевищує 80%. Тут
знаходяться 6 ТЕС (5 у Донецькій області) —
понад 1/3 всіх станцій країни. Більшість еле-
ктроенергії споживається локально.
Усі ТЕС не адаптовані до сучасних екологі-
чних вимог, фізично і морально зношені,
тому за технологічно-економічними мірку-
ваннями навіть за кращих часів мали неве-
лике навантаження (від 0,3 до 0,6 установ-
леної потужності) при коефіцієнті готовно-
сті 0,8.
Більшість постачальників антрациту знахо-
диться на територіях, що не контролюються
урядом. Дві станції в ДНР, навпаки, відір-
вані від своїх постачальників вугілля марок
Г-Д.
Слов'янська і Луганська ТЕС, багато високово-
льтних ліній електропередач зазнали пошко-
джень. Усі станції мають великі паливні про-
блеми через брак антрацитів і пісного вугілля.
П’ять ТЕС, що розташовані у Донецькій обла-
сті, не мають критичних пошкоджень. Небез-
печною для енергетики є ситуація із Зуївською
ТЕС, яка знаходиться на території ДНР, а пот-
ребує вугільного палива з шахт Добропілля та
Павлограду. Зупинка її енергоблоків погрожує
залишити без водопостачання каналом Сіверсь-
кий Донець-Донбас близько одного мільйона
мешканців регіону, а Дніпровську енергосис-
тему — без резерву.
СКМ, держава
Чорна мета-
лургія
Металургійні підприємства Донбасу до 70%
продукції поставляють на експорт, де осно-
вними ринками збуту є країни ЄС, СНД
(перш за все, Росія), Близького Сходу.
Особливістю зарубіжних поставок є те, що
доволі значний обсяг напівфабрикатів спо-
живається метпідприємствами, розташова-
ними на території Євросоюзу, які входять до
складу Метінвеста та ІСД.
Галузь залежить від поставок залізорудної
сировини з інших регіонів України (Запорі-
зької, Дніпропетровської, Полтавської обла-
стей) та коксівного вугілля.
Виробничі потужності фізично й морально
зношені, технології часто не відповідають
світовим стандартам, що призводить до ни-
зького рівня екологічності виробництва та
високої собівартості продукції
Основні виробничі потужності металургійних
заводів не були зруйновані. Однак їх діяльність
була порушена через пошкодження високоволь-
тних ліній електропередач, коксохімічних виро-
бництв і проблем з логістикою (перш за все,
значних пошкоджень залізничних колій), що іс-
тотно ускладнило поставки залізорудної сиро-
вини та інших ресурсів.
Від’ємні фінансові результати підприємств га-
лузі у 2014 р. пояснювалися в основному періо-
дичною зупинкою на ««Єнакієвському МЗ»,»,
«Алчевському МК», «Донецьксталі — МЗ» та ін.
За період бойових дій ніколи не зупиняли дія-
льність лише два металургійні комбінати —
«Азовсталь» та «ММК ім. Ілліча», які знахо-
дяться на підконтрольній Україні території у
м. Маріуполь
СКМ,
ІСД,
Донецьк-сталь
Хімічна про-
мисловість
Більшість мінеральних добрив експорту-
ється. Внутрішні поставки мінеральних доб-
рив сільгоспвиробникам відіграють значну
роль у забезпеченні національної продово-
льчої безпеки та збільшенні експортного по-
тенціалу аграрного сектору. Азотні добрива
виробляються з імпортованого природного
газу
Основні хімічні підприємства не зазнали серйо-
зних пошкоджень, але багато виробничих про-
цесів було зупинено з міркувань безпеки, через
проблеми з енергопостачанням, а також внаслі-
док політики уряду щодо скорочення спожи-
вання природного газу. З травня 2014 р. не пра-
цюють і зазнають великих збитків два основних
експортоорієнтованих підприємства — ПАТ
«Концерн Стирол» та ПрАТ «Сєвєродонецьке
об’єднання «Азот»
OstChem Hold-
ing AG
Машинобуду-
вання
Спеціалізовано на вугільному і металургій-
ному обладнанні, енергетичному машинобу-
дуванні, виробництві залізничних вагонів і
цистерн
Деякі підприємства зазнали ушкоджень різного
ступеня важкості під час обстрілів, зокрема, Но-
вокраматорський (м. Краматорськ), Ясинуват-
ський машинобудівний завод (м. Ясинувата),
«Донецькгірмаш» (м. Донецьк) та інші. Через ві-
дсутність попиту припинив роботу «Азовмаш»
(м. Маріуполь), через проблеми з логістикою
мають місце перебої у роботі Стахановського ва-
гонобудівного заводу та «Луганськтепловозу».
Ряд підприємств припинили свою діяльність з
міркувань безпеки, а також внаслідок торгове-
льних обмежень і падіння попиту з боку Росії
СКМ, російські
власники
Складено за: Gazizullin I. Rapid Economic Assessment: Donetsk and Luhansk Oblasts. —UNDP, Background Paper, 18
December 2014, p. 12-13; оцінки фахівців ІЕП НАН України.
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2015/№1 191
З початку військово-політичного конфлікту ви-
робництво знизилося по всіх основних галузях проми-
словості Донецької (на 25%) і Луганської (на 33%) об-
ластей, що спричинило падіння експорту з цих облас-
тей приблизно у два рази. Зокрема, у Донецькій обла-
сті скорочення обсягів промислового виробництва
становило (2014 р. у порівнянні з 2013 р.): у виробни-
цтві, передачі і розподілі електроенергії — 18,3%; у ме-
талургійному виробництві і виробництві готових мета-
левих виробів — 27,7%; у виробництві коксу і продук-
тів нафтопереробки — 31,5%; у вугільній промислово-
сті — 36,8%; у машинобудуванні — 41,1%; у виробниц-
тві хімічних речовин і хімічної продукції — 47,5%.
Необхідно також підкреслити проблеми в енерге-
тичному комплексі Донецької та Луганської областей,
пов'язані з пошкодженнями об'єктів електропоста-
чання. В Україні половина всієї електроенергії вироб-
ляється вугільними тепловими електростанціями, 50%
з яких розташовані в Донецькій і Луганській областях.
Ушкодження високовольтних ліній 220 і 330 кВ мо-
жуть привести до виходу всіх потужностей регіону із
загальної енергосистеми, що, в свою чергу, призведе
до дефіциту електроенергії у державі в цілому.
Стан наукової сфери регіону. Рівно 50 років тому, в
1965 р., рішенням Президії АН УРСР та за підтримки
центральних і регіональних органів влади було створено
Донецький науковий центр (ДНЦ). Це був перший на-
уковий центр в Україні, і така форма організації акаде-
мічної та університетської науки мала сприяти розвитку
тісних контактів з промисловими підприємствами регі-
ону та органами влади різних рівнів. Базою для новос-
твореного Центру слугували групи академічних установ,
новозапочатковані інститути, Науково-аналітичне від-
ділення економічного профілю раднаргоспу, а також
Педагогічний інститут, який саме в той час було реор-
ганізовано в Донецький державний університет. За кі-
лька років Університет став одним із провідних вищих
навчальних закладів України, а академічні інститути,
укомплектовані необхідною дослідницькою матеріаль-
ною базою, наростили кадровий потенціал і активно до-
лучилися до роботи. Як казав тодішній куратор академі-
чних наукових центрів, головний учений секретар Ака-
демії академік Ігор Костянтинович Походня: «У вас по-
важають науку, але й багато вимагають від неї».
У цілому робота Центру сприяла економічному та
соціальному розвитку регіону, вирішенню багатьох його
проблем. Саме ці завдання й ставила перед Донецьким
науковим центром Президія Академії. За роки свого іс-
нування ДНЦ продемонстрував приклад успішної і плі-
дної співпраці керівництва Академії, науковців вищої
школи і академічних установ, Міністерства освіти і на-
уки, органів регіональної та місцевої влади, підприємств
не лише Донецької і Луганської областей, а й сусідніх —
Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської та ін-
ших. Реалізовувалися спільні наукові й навчальні прое-
кти, створювалися науково-навчальні підрозділи, кафе-
дри і лабораторії. Наприклад, за рішенням Президії
НАН України і керівництва МОН України Інститут еко-
номіки промисловості та Національний гірничий уні-
верситет організували у Дніпропетровську спільний Ін-
ститут економіки промислового розвитку, в якому ви-
конувалися важливі дослідження в інтересах гірничої
промисловості країни, а з Дуганським Національним
університетом ім. Т.Шевченка також спільними нака-
зами НАН та МОН України були створені відповідні
філії Донецьким фізико-технічним інститутом ім.
О.О.Галкіна, Інститутом прикладної математики та ме-
ханіки та Інститутом економіки промисловості НАН
України студенти цих університетів проходили додат-
кову кваліфікаційну підготовку щодо вирішення про-
блем ефективного використання інноваційних техноло-
гій у промисловості.
Проте ювілейний рік Донецького наукового центру
зараз збігся з жахливими подіями на Сході України, які
порушили нормальне життя і призвели до великих люд-
ських жертв і значних матеріальних втрат. І все ж, попри
всі негаразди, установи Центру продовжували наукові
дослідження, спочатку намагаючись виконувати їх у сво-
єму регіоні, а потім — на новому місці, переїхавши пере-
важно до Києва, а окремі підрозділи наукових установ
перебралися до Дніпропетровська, Львова, Слов’янська,
Краматорська, а університетів — до Вінниці, Красноар-
мійська, Кривого Рогу, маріуполя, Красного Лиману,
Старобільська, Сєвєродонецька та інших міст.
Дозвольте мені від імені колективів наших установ
подякувати керівництву та апарату МОН, Президії
НАН України, відділенням Академії, працівникам ін-
ститутів за те, що прийняли нас, за велику моральну
підтримку, матеріальну й організаційну допомогу при
розміщенні на новому місці, у вирішенні фінансових, а
іноді і житлових проблем. Завдяки цьому вдалося збе-
регти значну частину кадрового потенціалу більшості
установ ДНЦ.
На превеликий жаль, ми втратили практично всю
матеріальну і лабораторну базу, комп’ютерне та інше на-
укове обладнання. Особливо значних збитків зазнали
Донецький фізико-технічний інститут ім. О.О. Галкіна
та Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М.
Литвиненка. Крім того, академічні установи залиши-
лися без великого гуртожитку для аспірантів і молодих
спеціалістів, який було збудовано коштами Академії та
за допомогою місцевої влади. Зараз в інститутах ДНЦ у
середньому на 30—50% зменшилася кількість співробіт-
ників та скоротилися обсяги фінансування. Частина
співробітників влаштувалася в інших академічних інсти-
тутах та університетах зі своєю тематикою, інші праців-
ники або втратили роботу, або переїхали за кордон. Тим
не менше, інститути і університети і на новому місці
працюють над науковою тематикою згідно із затвердже-
ними тематичними планами, які було скореговано че-
рез скорочення чисельності та з урахуванням змін у до-
слідницькій базі, а також було проведено необхідну ак-
туалізацію напрямів досліджень відповідно до нової си-
туації в регіоні і країні в цілому.
Так, дослідження Інституту прикладної матема-
тики і механіки дозволяють істотно підвищити точність
визначення координат рухомих об’єктів системи паси-
вної локації типу «Кольчуга». Тематика Інституту шту-
чного інтелекту теж тісно пов’язана з потребами війсь-
кових у зоні проведення АТО. Дослідження з розвитку
базових галузей економіки регіону тривають у Донець-
кому фізико-технічному інституті, Інституті фізики гір-
ничих процесів, Інституті фізико-органічної хімії та ву-
глехімії. Інститут економіки промисловості та Інститут
економіко-правових досліджень разом з науковцями ін-
ших установ Відділення економіки розробляють програ-
мні документи стосовно відновлення інфраструктури та
відбудови на новій технологічній основі виробничої
сфери Донбасу. Фахівці Інституту економіки промисло-
вості за участю академіків нашої академії Булєєва Івана
Петровича, Новікової Ольги Федорівни, Кузьменко Ла-
риси Михайлівни, Брюховецької Наталії Юхимівни, Зе-
млянкіна Анатолія Івановича та Ляшенка Вячеслава Іва-
новича підготували доповідні записки щодо залучення
та адаптації світового досвіду відновлення і реабілітації
постконфліктних територій, вирішення житлових про-
блем переселенців, формування мережі наукових парків
тощо.
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
192 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Цей перелік можна було б продовжувати, але до-
звольте зупинитися на проблемах і деяких пропозиціях.
1. Якщо відносно виробничих приміщень знайдено
рішення для окремих інститутів (наприклад, економіко-
правових досліджень та економіки промисловості), то
істотні проблеми виникають з комп’ютерною та оргтех-
нікою, як, наприклад, в Інституту прикладної матема-
тики і механіки, не кажучи вже про відновлення науко-
вого обладнання і лабораторій інститутів фізичного та
хімічного профілю. Тут можна запропонувати ініціативу
прийняття спеціальної постанови на дозвіл Кабінету Мі-
ністрів України стосовно придбання оргтехніки та ство-
рення спеціального підприємницького фонду за умови
відпрацювання науковцями втрат і залучення допомоги
від вітчизняних та закордонних спонсорів.
2. Можливо запропонувати для розгляду й анало-
гічну пропозицію щодо використання технічних креди-
тів для створення нового технологічного оснащення ус-
танов та лабораторної бази досліджень замість втраче-
них.
3. Є сенс використати для вирішення проблем бу-
дівництва та отримання житла та працевлаштування на-
уковців і членів їх сімей організацію технопарків та на-
укових парків, а також спеціальних парків для вимуше-
них переселенців. Зараз ми співпрацюємо з громадсь-
кими організаціями переселенців над проектом ство-
рення спеціального парку промислового чи агропроми-
слового типу в Київській області. При цьому на перед-
ній план виходить створення прийнятних умов для на-
укової, виробничої та інших видів діяльності, що дасть
також можливість вирішувати соціальні питання. Такий
комплекс міг би бути варіантом академмістечка нового
типу.
4. Свого часу Академія разом з місцевою владою і
громадськістю збудували чудовий Донецький ботаніч-
ний сад, розташований у степовому краї. Думаю, тепер
настала черга такого будівництва в Краматорську або
Костянтинівці, оскільки туди переїхали багато науковців
Донецького ботанічного саду. В такому разі є можли-
вість максимально використати позитивний досвід са-
дового будівництва у регіоні.
5. Можна реалізувати і досвід ОСМД для спору-
дження житлових будинків для вчених (особливо для
молодих учених), використовуючи для цього недобу-
дови, будівлі, що пустують або фактично втратили своє
призначення, приміщення санаторного або виробни-
чого типу з їх перепрофілюванням за спеціальною пос-
тановою Кабінету Міністрів (до речі, в перші роки ство-
рення Центру в Донецьку було виділено понад 400 ква-
ртир, збудовано спеціальні житлові будинки для вче-
них, а у 1990-2000-х роках збудовано МЖК «Наука»).
6. Повертаючись до питань організації досліджень
у переселених інститутах, слід сказати, що у зв’язку з
тимчасовим дефіцитом робочих місць і особливо житла
є потреба, спираючись на досвід вищої школи і світової
науки взагалі, у започаткуванні дистанційних методів
наукових досліджень і зв’язків. Інститут економіки про-
мисловості готує відповідне програмне забезпечення,
яке дозволить у специфічних умовах роботи переселен-
ців виконати вимоги законодавства про працю. Ми вва-
жаємо за доцільне його апробацію та затвердження для
використання в інститутах після обговорення у відді-
леннях та організаційних, економічних і правових слу-
жбах Президії НАН України.
7. На підставі накопиченого досвіду з метою фо-
рмування мережі підприємницбких університетів в ме-
жах чинного законодавства про вищу освіту та наукову
і науково-технічну діяльність можуть бути в першому
наближенні сформульовані основні етапи формування
диверсифікованих науково-технологічних кластерів: 1)
створення Філії головного з проблеми інституту НАН
України при відповідній кафедрі українського уніве-
рситету — партнера; 2) укладання договору про спів-
робітництво з іноземним партнером; 3) забезпечення
структурних підрозділів, що займаються високотехно-
логічними дослідженнями, взаємодоповнюючим уста-
ткуванням; 4) забезпечення кадрами, стажування, на-
укові обміни; 5) забезпечення фінансування шляхом
залучення коштів регіональних і національних про-
грам, місцевих олігархів; 6) вироблення національної
та регіональної стратегії диверсифікації традиційних
галузей спеціалізації регіонів і міст; 7) забезпечення
бізнес-інкубування МП і тиражування високотехноло-
гічних розробок.
Напрями відновлення промисловості Донбасу. По-
долання негативних наслідків подій 2014-2015 рр. у
промисловості Донецької та Луганської областей пот-
ребує прийняття комплексу заходів як галузевого ха-
рактеру, так і таких, що спрямовані на формування
нового більш сприятливого господарського середо-
вища, особливо для підприємств малого та середнього
бізнесу.
Вугільна промисловість. Вугільна промисловість
України вже тривалий час перебуває у критичному
стані, який зараз перетворився на катастрофічний вна-
слідок військового конфлікту на Донбасі. Вугледобу-
вні підприємства на території, що непідконтрольна ук-
раїнській владі, поставлено в умови «самовиживання»,
що є згубними для них, особливо для збиткових підп-
риємств державного сектору. За таких обставин укра-
їнська влада не повинна проводити політику повної
економічної ізоляції таких підприємств, а з орієнта-
цією на майбутнє (у межах реальних можливостей) має
сприяти збереженню принаймні перспективних шахт,
відновленню і встановленню їх господарських зв’язків
з підприємствами-споживачами вугільної продукції на
всій території країни.
Будучи не в змозі здійснювати безпосереднє суб-
сидування «відчужених» збиткових вугільних підпри-
ємств, українська влада може надавати їм непряму,
опосередковану фінансову допомогу за такою схемою:
вугільне підприємство, розташоване на території
«ДНР» або «ЛНР», реалізує свою продукцію підприєм-
ству (наприклад, енергогенеруючій компанії) за ме-
жами даної території за ціною на рівні собівартості, а
держава відшкодовує підприємству-споживачу вугіль-
ної продукції збиток від її придбання (виходячи із рі-
зниці між фактичною і ринковою цінами). Така схема
свого часу (до 1990-х років) застосовувалась у Німеч-
чині, і хоча пізніше вона була визнана недоцільною,
як тимчасова може бути прийнятною для України в
надзвичайній ситуації, що склалася. У подальшому
першочерговою проблемою стане відбудова зруйнова-
них, пошкоджених шахт, що потребує певного часу і
значних коштів. Логічним видається відбудова шахт на
сучасній основі, з використанням новітніх техніко-те-
хнологічних рішень, що, проте, може істотно збіль-
шити вартість відновлювальних робіт. Тому цей підхід
слід визнати безумовно доцільним для найбільш поту-
жних перспективних шахт. Шахти ж найменш проду-
ктивні й безперспективні щодо їх рентабельності від-
новлювати взагалі недоцільно. За орієнтовними експе-
ртними оцінками — це �50-60 шахт. Але одночасне за-
криття такої кількості об'єктів є проблематичним з рі-
зних міркувань: соціальних, енергетичної безпеки кра-
їни, фінансових можливостей. Тому цей процес може
зайняти 7-10 років. Вирішення проблеми має бути
економічно обґрунтованим і соціально виваженим.
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2015/№1 193
Частину (приблизно половину) зазначених шахт
доцільно перевести у режим консервації: одні з них з
перетворенням на водовідкачувальні станції — у разі
потреби за гідрогеологічними висновками, другі — з
метою тимчасового заощадження коштів на їх ліквіда-
цію, треті — для збереження можливості подальшої ре-
конструкції з виведенням на беззбиткову роботу.
Складені попередні переліки шахт, що підлягають ви-
веденню з експлуатації (консервації, ліквідації), доці-
льно щороку коригувати, виходячи з реального стану
шахт, створюючи таким чином конкурентні стимули
для підприємств щодо їх збереження або включення
до числа діючих, тобто змагання за право на існу-
вання. Зважаючи на загальний стан вугільної промис-
ловості, слід ставити завдання не про просте її відтво-
рення у форматі, що склався в минулому, а про ради-
кальну організаційно-економічну та техніко-техноло-
гічну модернізацію з орієнтацією на досягнення без-
збитковості галузі. Потребує реформування організа-
ційно-економічна структура державного сектору вугі-
льної промисловості з орієнтацією на створення у
ньому ринкового конкурентного середовища.
Існуючі державні унітарні вугледобувні підприєм-
ства слід укрупнити і корпоратизувати з наданням ша-
хтам (шахтоуправлінням) у їх складі статусу дочірніх
підприємств. Така реорганізація має підвищити еко-
номічну самостійність та відповідальність підприємств
і водночас спростити процедури їх подальшого мож-
ливого роздержавлення. У руслі тенденцій до децент-
ралізації влади доцільно розглянути питання щодо
створення на базі існуючих підприємств регіональних
державних акціонерних компаній на рівні областей. В
цьому разі, наприклад, їм має виділятися на ряд років
наперед загальна сума державного фінансування і на-
даватися право самостійно розподіляти цю суму за на-
прямами використання (дотування, субсидування тех-
нічного переоснащення і реконструкції, фінансування
виведення з експлуатації тощо), тобто значною мірою
самостійно проводити політику стосовно державного
сектора вугільної галузі. Необхідно здійснити лібера-
лізацію ринку вугільної продукції із скасуванням так
званого оптового ринку вугілля, як це й передбачалося
прийнятою у 2010 р. програмою реформ, шляхом пе-
реходу до укладення прямих договорів (контрактів)
між виробниками і споживачами вугільної продукції
та впровадження біржової (аукціонної) торгівлі ву-
гіллям. Необхідно продовжити роздержавлення вугіль-
ної промисловості шляхом приватизації або передачі в
концесію чи оренду державних вугледобувних підпри-
ємств. При цьому слід відмовитися від «кампаній-
щини» і здійснювати ці процеси в міру попиту, удо-
сконаливши існуючу нормативно-правову базу. Вод-
ночас слід сприяти поширенню накопиченого певного
позитивного досвіду спільної розробки вугільних ро-
довищ державними і приватними підприємствами, а
також інших форм державно-приватного партнерства.
Держава має сприяти створенню стійких довго-
строкових економічних мереж між виробниками вугі-
льної продукції та її споживачами у металургійній га-
лузі та в секторі електроенергетики. Зацікавлені у ву-
гільному паливі і шихті для коксування корпорації ма-
ють виступати партнерами вугільних підприємств, на-
давати їм інвестиційні ресурси, потрібні для модерні-
зації і підвищення ефективності шахт.
Електроенергетика. Об’єднана енергосистема Ук-
раїни працює в складних умовах, що викликані дефі-
цитом палива, руйнуванням електричних мереж та ін-
фраструктури внаслідок бойових дій у Донецькій та
Луганській областях. Але вказані катастрофічні події
лише погіршили вже існуючий негативний стан пали-
вно-енергетичного комплексу. Тому проблема, що ви-
никла, є більш гострою, ніж відновлення регіональної
енергетики — насправді йдеться про необхідність гли-
бокої модернізації всього енергетичного сектору. На-
гальною проблемою є зняття гостроти забезпечення
об’єктів генерації електричної енергії твердим пали-
вом. Вирішення проблеми має йти різними шляхами.
Перш за все, потребує налагодження постачання ву-
гілля з територій, що не підконтрольні уряду, і поши-
рення імпорту вугілля. Ускладненнями є великі пош-
кодження шахтного фонду в зоні проведення АТО і
дефіцитність антрацитів у світі. Аналоги антрацитам
Донбасу зустрічаються в обмеженій кількості країн
(Росії, ПАР, В’єтнамі та ін.) на відносно невеликих
родовищах. Вирішення потребують як організаційні,
так і економічні аспекти ввозу вугілля в Україну. Тому
необхідно розглянути можливість підвищення наван-
таження на ТЕС, які живляться вугіллям марок Г-Д і
разом з відповідними шахтами знаходяться на терито-
рії, що контролюється урядом.
Доцільним є створення державних резервів ан-
трацитового палива і переведення антрацитових елек-
тростанцій в центрі України на високореакційне (ма-
рок Г-Д) паливо. Крім того, слід враховувати той факт,
що усі теплові електростанції пристосовані до роботи
на природному газі і мазуті. У штатних режимах ці
енергоносії використовуються як паливо «підсвіт-
лення», але в надкритичних умовах можуть бути тим-
часово перетворені на основне паливо. Тим більше,
що вартість природного газу зіставна з вартістю ву-
гілля, якщо враховувати дотації вугільним підприємс-
твам та їх заборгованість постачальникам, тій же дер-
жаві. На перспективу ефективне відновлення і розви-
ток теплової електроенергетики на Донбасі і в Україні
доцільно розглядати як створення ресурсозбалансова-
ної енергетичної системи, зокрема на основі модерні-
зації існуючих енергоблоків і електричних мереж. По-
рядок і глибину модернізації конкретних енергоблоків
існуючих ТЕС доцільно встановлювати з оглядом на їх
стан і перспективний попит на енергоресурси, які
вони виробляють, в контексті регіонів і країни в ці-
лому, потреби в капітальних вкладеннях, на соціальні
проблеми та зацікавленість і можливості інвесторів.
Ключовим моментом стратегії відновлення і розвитку
енергетики є визначення закономірностей форму-
вання регіонального попиту на енергоресурси і мож-
ливого потенціалу та ефективності різних джерел еле-
ктрогенерації з урахуванням соціальних аспектів, між-
обласних і трансграничних постачань. Тобто, потрібен
регіональний і міжрегіональний енергобаланс за різ-
ними сценаріями розвитку місцевої енергетики, різ-
ними варіантами реалізації мегапроектів з комплекта-
ції генеруючого парку модернізованими енергобло-
ками існуючих ТЕС, новими генеруючими фондами зі
складу когенераційних модулів на промислових підп-
риємствах та в комунальному секторі.
Перспективних напрямом розвитку регіональної
електроенергетики може бути створення за участю
енергогенеруючих і енергопостачальних компаній ене-
ргетичних індустріальних парків на базі підприємств
вугільної промисловості. Таким чином може бути сут-
тєво поліпшена ситуація не тільки в енергетиці, а й у
вугільній промисловості (через диверсифікацію діяль-
ності шахт і збагачувальних фабрик). Сучасні техноло-
гії комерційної переробки на електричну і теплову
енергії відходів вуглевидобування і збагачення, утилі-
зації шахтного метану, використання вироблених про-
сторів шахт з метою побудови потужних акумуляторів
стислого повітря для потреб пікових електростанцій —
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
194 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
це суттєвий резерв співпраці міжгалузевих корпорацій,
джерело інвестиційних ресурсів навіть для неперспек-
тивних щодо видобутку вугілля підприємств вугільної
галузі. Енергетичні індустріальні парки можуть стати
привабливими для інвесторів з інших країн, зокрема
провідних інституціональних інвесторів. Подальший
розвиток енергетики Донбасу не можливий без вирі-
шення екологічних проблем, що притаманні сучас-
ному стану ТЕС. У світлі приєднання України до Єв-
ропейського енергетичного співтовариства в 2010 р.
вони стають критичними. До 2018 р. теплова енерге-
тика повинна бути модернізована відповідно до вимог
Директиви Європейського парламенту та Ради Євро-
пейського Союзу 2001/80/ЄС "Про обмеження викидів
деяких забруднюючих речовин в атмосферу від вели-
ких установок спалювання". Викиди шкідливих речо-
вин в атмосферу необхідно скоротити в 20 разів. Це
вимагає введення в експлуатацію сучасних засобів за-
хисту, перш за все, від оксидів сірки, азоту і пилу. Від-
новлення енергетики Донбасу може здійснюватися
лише на основі державно-приватного партнерства, за
участю корпорації ДПЕК та інших енергетичних ком-
паній, вуглевидобувних і вуглезбагачувальних підпри-
ємств, металургійних корпорацій, компаній з вироб-
ництва електрогенеруючого і мережевого обладнання.
Чорна металургія. ідновлення діяльності металур-
гійних підприємств Донбасу можливе лише за умови
встановлення на всій території Донецької та Лугансь-
кої областей української державності. За інших обста-
вин (поновлення бойових дій або «заморожування»
ситуації) говорити про майбутній розвиток галузі не
представляється можливим, адже тоді під сумнів ста-
виться як саме існування металургійних підприємств,
так і зростає вірогідність поглиблення існуючих про-
блем їх функціонування, до яких відносяться:
• дефіцит сировинних ресурсів та труднощі з
вивозом готової продукції внаслідок пошкодження
транспортної, перш за все залізничної, та енергетичної
інфраструктури;
• значні ускладнення у системі фінансово-еко-
номічних розрахунків внаслідок макроекономічної,
курсової, банківської нестабільності;
• порушення традиційних логістичних схем руху
ресурсів, продукції та послуг внаслідок транспортної
блокади регіону;
• загроза руйнувань виробничих потужностей та
загибелі персоналу;
• втрата ринкових ніш, особливо на зовніш-
ньому металоринку через згортання виробництва та
інвестицій, зростання витрат, відсутності інновацій та
ін.
З огляду на існуючі проблеми для виходу металу-
ргії з кризи і відновлення економічної і соціальної си-
туації необхідно запровадити низку заходів загально-
державного й галузевого характеру.
До загальнодержавних заходів, які є першоряд-
ними у відновленні діяльності металургійної промис-
ловості Донбасу, слід віднести якнайшвидше припи-
нення економічної й транспортної блокади регіону.
Крім того, доцільно на державному рівні надати пре-
ференції місцевим металургійним підприємствам
щодо постачання продукції на відновлення пошко-
дженої інфраструктури регіону та житла, що дасть
змогу завантажити їх виробничі потужності та перео-
рієнтувати роботу на внутрішній ринок.
Галузеві заходи мають сприяти розвитку підпри-
ємств на неоіндустріальній основі із застосуванням
новітніх технологій від видобутку сировини до утилі-
зації продукції та відходів. Для цього сама металургія
має розвиватися на основі неоіндустріалізації, голов-
ною відмінністю якої є використання у процесі виро-
бництва — від видобутку сировини до утилізації про-
дукції та відходів — новітніх технологій.
Основними напрямками неоіндустріалізації мета-
лургійної промисловості є такі: зниження ресурсо- та
енергоємності на всіх етапах виробництва; підви-
щення екологічності виробничого процесу (реалізація
цих двох напрямків забезпечить зниження собівартості
продукції та забезпечить покращення соціального
стану в регіоні); інтенсифікація проведення та впрова-
дження інноваційних розробок зі створення принци-
пово нових техніко-технологічних рішень для металу-
ргійного виробництва, що також забезпечить внутріш-
ній попит на власні науково-технічні й інноваційні ро-
зробки. Потребує удосконалення сортамент продукції,
що випускається, з акцентом на індивідуальних потре-
бах та вимогах замовника, що дасть змогу зайняти нові
ринкові ніші та закріпитися на традиційних. Необ-
хідне поглиблення співпраці з іншими галузями для
одержання більш істотного позитивного мультипліка-
тивного ефекту для усього національного господарс-
тва.
Є сенс внести зміни у структуру основних ринків
збуту продукції металургійних підприємств Донецької
та Луганської областей після відновлення їх роботи,
зокрема, скоротити частку російського ринку внаслі-
док активних процесів імпортозаміщення металопро-
дукції, що проводяться у Росії, а також низки політи-
чних рішень щодо обмеження імпорту українських то-
варів. З огляду на це ключовим моментом ринкової
стратегії розвитку металургії Донбасу (як і України в
цілому) є необхідність диверсифікації ринків збуту ме-
талопродукції з наданням пріоритетів поставкам у
Північну Африку та на Близький Схід, а також зміц-
ненню зв’язків з ЄС (зокрема, у рамках Угоди про асо-
ціацію), США та, можливо, країнами Латинської Аме-
рики. Ці ринки потребуватимуть як металопродукції з
низьким ступенем обробки (у коротко- та середньост-
роковій перспективі), так і більш високотехнологічної
(у середньо- та довгостроковій перспективі).
Хімічна промисловість. Економічні трансформації
хімічної промисловості України за часів її незалежно-
сті відбувалися шляхом активного переходу на ринкові
засади функціонування, зміни форм власності та ін-
ших форм реструктуризації підприємств. Але ці про-
цеси у підсумку привели до монополізації її ключових
підгалузей і фактичної втрати державних механізмів
впливу на розвиток стратегічних підприємств. До того
ж ці процеси не супроводжувалися кардинальними
зрушеннями в інноваційно-інвестиційній сфері і не
забезпечили вирішення завдання якісного оновлення
й модернізації застарілої техніко-технологічної бази
діючих хімічних виробництв, зокрема тих, що розмі-
щені на Донбасі.
При розробці можливих альтернативних стратегій
відновлення і розвитку хімічної промисловості необхі-
дно виходити з таких передумов й особливостей пото-
чного моменту: 1) на теперішній час виробничі поту-
жності більшості підприємств хімічної галузі (за де-
яким виключенням, зокрема Донецького казенного
заводу хімічних виробів) через бойові дії суттєво не
постраждали; 2) впродовж останніх років конкуренто-
спроможність базових підприємств галузі визначалася
здатністю їхніх власників забезпечити стабільні поста-
вки енерго-сировинних ресурсів (передусім, природ-
ного газу) за прийнятними цінами; тепер, при наяв-
ності надзвичайного стану в енергетичній сфері та
внаслідок претензій до головного бенефіціару холди-
нгу OstChem з боку зарубіжних судових органів, для
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2015/№1 195
цих підприємств виникли загрози комерційного й ін-
ституційного характеру; 3) нині менеджментом холди-
нгу OstChem вживається ряд оперативних заходів для
організації автономного енергозабезпечення, але про-
блема постачання природного газу через її стратегіч-
ний характер має вирішуватися шляхом взаємодії з
державними структурами; 4) ситуацію, що склалася,
можна розглядати як таку, що сприяє відновленню
державних позицій у цьому секторі промисловості че-
рез активні дії щодо демонополізації основних секто-
рів і ринків, повернення контролю над певними акти-
вами (за прикладом Іршанського ГЗК і Вільногірсь-
кого ГМК у титановій галузі) або формуванню верти-
кально інтегрованих компаній за участю держави. Зро-
зуміло, що основною умовою тут є застосування дер-
жавних ресурсів і реалізація державних механізмів
щодо відновлення й забезпечення стабільної роботи
цих підприємств.
Отже, при відновленні хімічної промисловості
Донбасу можна застосувати дві принципово відмінні
стратегії: консервативна — відбудова зруйнованих ви-
робничих потужностей та інфраструктурного компле-
ксу і забезпечення їхньої стабільної роботи поклада-
ється на власників підприємств. За цим сценарієм за-
вдання держави — оцінити ринкові, економічні, соці-
альні і т. д. чинники доцільності відновлення і профі-
нансувати відбудову державних підприємств; неоіндус-
тріальна — має бути спрямована на якісне переформа-
тування всього хімічного комплексу регіону з ураху-
ванням нових реалій енерго-сировинного забезпе-
чення та орієнтації на європейські ринки збуту. Як
один з можливих напрямків розвитку галузі й вирі-
шення проблеми забезпечення хімічних підприємств
енерго-сировинними ресурсами може розглядатися
промислове використання технологій газифікації ву-
гілля. Існує успішний, зокрема, китайський досвід
впровадження цих технологій, хоча в українських умо-
вах є певні обмеження щодо наявності необхідних об-
сягів вугілля відповідної якості і ціни.
Сценарії розвитку ситуації та пропозиції щодо віднов-
лення хімічної галузі. При розробці пропозицій щодо ви-
ходу з кризи та відновлення промислового комплексу
Донбасу варто виходити з трьох сценаріїв подальшого
розвитку військово-політичного протистояння: 1)
продовження активної фази АТО — потребує розробки
заходів щодо консервації та збереження виробничого
потенціалу та інфраструктури галузі і запобігання тех-
ногенних катастроф; 2) припинення активної фази
конфлікту і «заморожування» поточного територіаль-
ного розмежування — потребує заходів щодо віднов-
лення пошкоджених виробництв і інфраструктурних
комплексів на територіях, що контролюються ЗСУ,
змінення виробничих ланцюжків, стабілізації енерге-
тичного й сировинного забезпечення, модернізації
транспортних та логістичних потоків; 3) завершення
АТО і повне відновлення Донецької і Луганської об-
ластей як адміністративно-територіальних одиниць
України — потребує комплексу заходів як оператив-
ного характеру щодо відновлення функціонування ви-
робничих та інфраструктурних комплексів, так і стра-
тегічного характеру, спрямованих на подолання інер-
ційного сценарію розвитку галузі, її інституційного ре-
формування, інноваційного оновлення і модернізації.
Машинобудування. Серед основних проблем ма-
шинобудування Донбасу, які визначають шляхи їх ви-
рішення, є такі що пов’язані з бойовими діями (руйну-
вання машинобудівних підприємств і інфраструктури
в результаті обстрілів, відтік кадрів через небезпечність
знаходження на території заводів і населених пунктів;
втручання в роботу підприємств сторонами конфлікту
під приводом військових потреб; блокада непідконт-
рольних Києву територій зони АТО, як безпосередньо
з ініціативи уряду України, так і за ініціативою окре-
мих керівників силових формувань України, що приз-
водить до проблем з виплатою зарплати, складнощів
або навіть неможливості доставки комплектуючих і
доставки готової продукції; побори за провезення ва-
нтажів через блокпости, що призводить до збільшення
витрат підприємств; диверсії проти транспортної та ін-
шої інфраструктури, що призводять до затримок з до-
ставкою вантажів і перешкоджання роботі підпри-
ємств-замовників машинобудівної продукції), так і
обумовлені економічними чинниками: кризовий стан ос-
новних покупців — металургійної та вугільної галузей,
викликаний бойовими діями, згортанням субсиду-
вання вугільної галузі, падінням світових цін на метал;
складнощі з доступом на російський ринок, на який
припадало понад 80% експорту машинобудівних підп-
риємств Донбасу; загальноекономічні кризові явища в
Україні та Росії (основних ринках збуту), включаючи
зменшення інвестиційного попиту, підвищення кре-
дитних ставок, девальвацію, зростання цін на енерго-
носії; негативний вплив Угоди про асоціацію з ЄС (пе-
рспективи витратних заходів із сертифікації та станда-
ртизації без перспектив доступу на ринок ЄС).
Можна запропонувати такі напрямки віднов-
лення руйнувань, викликаних бойовими діями: ком-
пенсація державою витрат на відновлення після руй-
нувань, викликаних артилерійськими обстрілами те-
риторії заводів; відновлення державою інфраструктури
(насамперед, залізничних і автомобільних шляхів, мо-
стів тощо); припинення транспортної та економічної
блокади підприємств, припинення поборів і перешко-
джання провезенню вантажів через блокпости.
Серед напрямків стимулювання попиту на проду-
кцію машинобудування слід відзначити: переговори
щодо збереження доступу на традиційні експортні ри-
нки збуту (насамперед, російський), наприклад, шля-
хом виключення машинобудування з дії Угоди про
асоціацію з ЄС або шляхом перенесення імплемента-
ції зазначеної угоди (яку на даний час перенесено на
початок 2016 р.); залучення підприємств машинобуду-
вання до реалізації програм розвитку економіки і від-
новлення постраждалих від бойових дій галузей (зок-
рема, вугільної та металургійної).
Можливо запропонувати такі альтернативні стра-
тегії відновлення і розвитку машинобудування.
Стратегія 1: «Відновлення як основа майбутнього
розвитку». На державу покладається зобов’язання зро-
бити так, щоб стан підприємств був не гірше, ніж до
війни та Угоди про асоціацію з ЄС. Першочергову
увагу при цьому потрібно буде приділити відновленню
нанесених війною збитків і витрат підприємств на ре-
алізацію положень Угоди про асоціацію, після чого не-
обхідно здійснити оцінки можливостей і перспектив
підприємств для визначення основних напрямів інве-
стицій. Зокрема, потрібно буде вжити заходів щодо: 1)
відновлення руйнувань заводів та інфраструктури за
рахунок держави чи створеного державою фонду за уч-
астю іноземних спонсорів; 2) компенсації державою
(можливо, також за участю іноземних спонсорів) усіх
витрат, пов'язаних із вимогами Угоди про Асоціацію;
3) розробки програми розвитку машинобудування, яка
враховує доступні ринки та види продукції, які буде
економічно-ефективно виробляти існуючими підпри-
ємствами; виходячи з цього — підтримка відповідних
інвестицій та технологічного оновлення.
Стратегія 2: «Плацдарм для азіатської експансії в
ЄС». Після підписання угоди про асоціацію з ЄС Ук-
раїна отримала можливості для входу на європейські
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
196 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
ринки. Водночас, продукція машинобудування Дон-
басу, переважно вуглевидобувна техніка, вагони, мета-
лургійне та електрообладнання, не є затребуваною на
цих ринках (на країни ЄС припадало близько 1% екс-
порту). Причиною цього є як відсутність попиту на
дані види товарів, так і технічна її відсталість. Росій-
ські споживачі, на яких припадало 80% експорту, при-
пинили закупівлі з політичних причин. Українські
споживачі, серед яких багато шахт і металургійних під-
приємств, є неплатоспроможними або не планують
відновлення функціонування через руйнувань під час
бойових дій. Тому машинобудівні підприємства по-
винні переорієнтуватися на інших споживачів або за-
критися. У той же час, існує зацікавленість китайських
виробників в плацдармі для виходу на європейські ри-
нки, а українські машинобудівні підприємства мають
можливості для надання їм цього плацдарму (більш
ніж в два рази дешевша за китайську робоча сила, на-
явність кваліфікованого персоналу, доступ до євро-
пейських ринків завдяки Угоді про асоціацію; наяв-
ність машинобудівних підприємств, які можуть бути
модернізовані та перепрофільовані; розвинена транс-
портна інфраструктура та вигідне географічне розта-
шування, яка дозволяє мінімізувати логістичні витрати
при торгівлі з Європою, ближнім Сходом та Північ-
ною Африкою). Наприклад, майже десяток китайсь-
ких автовиробників уже здійснюють, або планують
здійснювати збірку своєї продукції на українських по-
тужностях. Таким чином, провідну роль у відновленні
та розвитку машинобудування Донбасу можуть відіг-
равати китайські виробники, зацікавлені в експансії
на європейські ринки.
Формування сприятливого господарського середо-
вища. Розвиток малого і середнього бізнесу (МСБ). Те-
перішній занепад виробничого потенціалу Донбасу дає
шанс для кардинальних змін у структурі та спеціаліза-
ції економіки регіону. Для цього доцільно розробити
Стратегію структурної перебудови економік Донецької
та Луганської областей і набір відповідних інструмен-
тів для реалізації цієї Стратегії, серед яких ключову
роль має вигравати спеціальний фонд на кшталт Стру-
ктурних фондів Європейського Союзу1 — Фонд рест-
руктуризації Донбасу (ФРД). Стратегія повинна бути
сфокусована на пошуку кластерів та окремих ніш по-
силення конкурентоспроможності регіону, подаль-
шому інтегруванні його в єдиний економічний простір
країни, вирішенні гострих соціально-економічних
проблем областей та окремих депресивних територій,
інноваційному партнерстві державних і регіональних
органів влади, місцевого самоврядування, приватного
бізнесу та громадськості. При забезпечені високої яко-
сті процесу опрацювання такого документу, прозоро-
сті розробки та належного його оприлюднення, Стра-
тегія може стати дороговказом приватним інвесторам
та фінансовим донорам для наповнення ФРД. Важли-
вим елементом Стратегії має бути створення єдиної
структури управління її реалізацією, яку потрібно фо-
рмована і забезпечувати функціонувати за участю всіх
зацікавлених сторін: будь-то органи влади різних рів-
нів, представники бізнесу (у тому числі малого і сере-
днього), ключові громадські організацій регіону.
Після закінчення бойових дій в період АТО ве-
лика кількість об’єктів житлового фонду та інфрастру-
ктури в Донецькій та Луганській областях потребува-
____________________________
1
Europa.eu, (2015). Glossary. Structural Funds and
Cohesion Fund. [online] Available at: http://europa.eu/ legislation
_summaries/glossary/structural_cohesion_fund_en.htm [Accessed
23 Apr. 2015].
тиме капітального ремонту та оновлення. Це надає
шанс для розвитку МСБ у зазначених областях у таких
сферах економічної діяльності, як будівництво, про-
мисловість будівельних матеріалів, ремонтні роботи
тощо. Сприяння розвитку таких підприємств МСБ
може включати такі заходи: надання пільгових канікул
ремонтним та будівельним малим та середнім підпри-
ємствам в обсягах робіт, що виконуються за держав-
ним (регіональним, місцевим) соціальним замовлен-
ням; перепрофілювання промислових майданчиків
підприємств, що не працюють (наприклад, зупинених
шахт), та створення промислових парків, зокрема для
будівельних та ремонтних підприємств, які відно-
сяться до МСБ; пільгове кредитування суб’єктів МСБ
для придбання матеріалів, техніки, замовлення проек-
тних робіт тощо.
Беручи до уваги те, що Донбас навіть в мирні
часи відрізнявся високим рівнем захворювання насе-
лення онкологічними, серцево-судинними, професій-
ними захворюваннями, виробничим травматизмом,
слід визнати за пріоритетне завдання розвиток МСБ у
сферах медичних послуг, виробництва медичних пре-
паратів, техніки, ортопедичних виробів. Розвитку фа-
рмацевтичної промисловості в регіоні сприятиме та-
кож наявність великої кількості хімічних підприємств,
науково-дослідних організацій у сфері хімії та меди-
цини. У перспективі є можливості для створення в ре-
гіоні кластеру медичних послуг, підключивши також
рекреаційні зони Донеччини та Луганщини.
На відновлення економічної і соціальної сфери в
Донецькій і Луганській областях, у тому числі з вико-
ристанням потенціалу МСБ, позитивний вплив ма-
тиме розвиток державно-приватного партнерства, яке
надає додаткові можливості приватному капіталу для
отримання прибутку і підвищення конкурентоспромо-
жності, а державі і регіону — для реалізації економічної
політики, виконання пріоритетних завдань, підви-
щення ефективності використання бюджетних коштів.
Для усунення недоліків вітчизняного законодав-
ства і практичного впровадження механізму державно-
приватного партнерства необхідно вжити такі заходи:
розробити єдиний підхід до формування механізму ре-
алізації партнерської взаємодії держави і приватного
сектору на національному та регіональному рівнях,
адекватного новим ринковим умовам; удосконалити і
гармонізувати нормативно-правове забезпечення роз-
робки та реалізації проектів; розробити стандартизо-
вану модель оцінювання проектів для реалізації ДПП
на стадії ініціювання (ідентифікації); удосконалити
процедури надання державної підтримки для розробки
та реалізації проектів ДПП; запровадити контроль і
моніторинг здійснення проекту як заключного етапу
механізму реалізації партнерської взаємодії; створити
єдину інформаційну систему щодо потенційних та ді-
ючих об’єктів ДПП на державному, регіональному та
місцевому рівнях; розробити систему управління у
сфері державно-приватного партнерства з чітким роз-
поділом повноважень між органами державної влади у
рамках підготовки і реалізації проектів ДПП та коор-
динацією їх діяльності; створити міжрегіональні цен-
три державно-приватного партнерства за участю дер-
жавних і регіональних органів влади та представників
бізнесу; створити міжвідомчу комісію з питань ДПП,
до повноважень якої входитиме розробка концепції
ДПП, техніко-економічне обґрунтування, розробка
фінансової моделі, конкурсної документації, первин-
ний аналіз і оцінка проектів ДПП, комплексна оцінка
ефективності проекту.
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2015/№1 197
Для ефективного функціонування державно-при-
ватного партнерства необхідна насамперед розробка
стратегії розвитку партнерської взаємодії держави та
приватного сектору на національному і регіональному
рівнях. Для розвитку інституціонального середовища у
сфері державно-приватного партнерства доцільно за-
твердити "дорожню карту" (план заходів) щодо реалі-
зації стратегії розвитку ДПП. Це потребує визначення
державою цілей розвитку ДПП, пріоритетів, напрямів,
масштабів діяльності та джерел фінансування реаліза-
ції стратегії. Обов’язковим елементом реалізації стра-
тегії є встановлення вимог до учасників та розподіл
обов’язків і повноважень між ними.
Стосовно стратегії дій нашої академії по посиленню
інтеграції академічної та університетської економічної
науки.
Стаття 66 чинного Закону України «Про вищу
освіту» має назву: «Інтеграція наукової, науково-тех-
нічної та інноваційної діяльності вищих навчальних
закладів і наукових установ Національної академії
наук України, національних галузевих академій наук».
Наведу її зміст повністю: «1. Інтеграція наукової, нау-
ково-технічної та інноваційної діяльності вищих нав-
чальних закладів і наукових установ Національної ака-
демії наук України, національних галузевих академій
наук здійснюється з метою розроблення та виконання
пріоритетних наукових програм, проведення наукових
досліджень, експериментальних розробок тощо на за-
садах поєднання кадрових, фінансових, технічних та
організаційних ресурсів відповідно до законодавства.
2. Основними напрямами інтеграції наукової, на-
уково-технічної та інноваційної діяльності вищих на-
вчальних закладів і наукових установ Національної
академії наук України, національних галузевих акаде-
мій наук є: 1) участь у розробленні та виконання дер-
жавних цільових програм економічного і соціального
розвитку;2) проведення спільних наукових дослі-
джень, експериментальних та інноваційних розробок
тощо, у тому числі за рахунок державного бюджету та
власних надходжень;3) участь у створенні науково-на-
вчальних, науково-дослідних об’єднань, інноваційних
структур та інших організаційних форм кооперації;4)
впровадження спільно створених інноваційних проду-
ктів у виробництво, інші галузі економіки тощо;5) за-
безпечення набуття, охорони та захисту прав інтелек-
туальної власності на результати наукової та науково-
технічної діяльності;6) провадження спільної видавни-
чої та інформаційно-ресурсної діяльності;7) залучення
вищими навчальними закладами наукових працівни-
ків з наукових установ і організацій Національної ака-
демії наук України, національних галузевих академій
наук та науковими установами і організаціями акаде-
мій науково-педагогічних працівників вищих навчаль-
них закладів на основі трудового договору (контракту)
для провадження освітньої і наукової діяльності, зок-
рема до підготовки аспірантів і докторантів, підгото-
вки та експертизи підручників, навчальних посібни-
ків, освітніх програм та стандартів вищої освіти для
забезпечення навчального процесу у вищій школі;8)
організація на базі наукових установ і організацій На-
ціональної академії наук України, національних галу-
зевих академій наук наукових досліджень молодих
вчених, докторантів та аспірантів, систематичної ви-
робничої практики студентів вищих навчальних закла-
дів із забезпеченням їх безпосередньої участі у прове-
денні наукових досліджень».
Відповідна стаття 68 «Організаційні форми про-
вадження наукової, науково-технічної та інноваційної
діяльності» дає нам можливість пошуку найбільш ефе-
ктивних форм взаємодії: «1. Наукова, науково-техні-
чна та інноваційна діяльність може провадитись ви-
щими навчальними закладами, у тому числі через
створені ними юридичні особи, предметом діяльності
яких є доведення результатів наукової і науково-техні-
чної діяльності вищого навчального закладу до стану
інноваційного продукту та його подальша комерціалі-
зація.
2. До виконання наукових і науково-технічних
робіт у вищому навчальному закладі можуть залуча-
тися науково-педагогічні, наукові і педагогічні праці-
вники, інші працівники вищих навчальних закладів,
особи, які навчаються у вищому навчальному закладі,
а також працівники інших організацій.
3. Вищі навчальні заклади, зокрема які є заснов-
никами інноваційних структур різних типів (наукові та
технологічні парки, бізнес-інкубатори тощо), мають
право проводити спільні наукові дослідження, демон-
страційні досліди тощо, у тому числі з використанням
земельних ділянок, які знаходяться в постійному ко-
ристуванні вищих навчальних закладів».
Тому пропонується розгорнути відповідне обго-
ворення на шпальтах нашого журналу і доручити Пре-
зидії (академіки Є.В.Савельєв, М.Г.Білопольський,
В.І.Ляшенко) узагальнити відповідні пропозиції та на-
даи їх у відповідний комітет Верховної Ради та допо-
вісти на наступних Загальних Зборах.
За звітний період членами академії традиційно
видано значну кількість монографій, підручників, на-
вчальних посібників, збірників наукових праць тощо.
Дозвольте звернути Вашу увагу на деякі організа-
ційні питання. В силу обставин що склалися ми цього
року були змушені змінити юридичну адресу академії
для чого ще раз перереєструвати згідно чинного за-
конгодавства її статут, який ще раз нагадаю, було на-
друковано у другому номері нашого вісника за 2013 р.
Новим статутом було передбачено з метою усунення
проблем, які виникають при визначенні кворумів на
загальних зборах, а також втратою деякими членами
зв’язків з академією, введення поряд з членами та чле-
нами-кореспондентами звань - почесних та асоційова-
них членів до яких відносити тих, хто фактично втра-
тив зв’язки з академією в силу різних обставин.
Минулого року ми приймали відповідні рішення,
щодо складання відповідних списків регіональними
центрами та місцевими відділеннями і передати їх пре-
зидії для узагальнення і затвердження на цьогорічних
зборах. Згідно нової редакції Статуту ці категорії на-
ших членів не будуть враховуватись як «бойві багнети»
нашої організації при визначенні відповідних кворумів
та прийнятті рішень. Але на жаль ми поки що не отри-
мали конкретних пропозицій від більшості з наших
осередків. Звертаю увагу віце-президентів М.Г.Біло-
польського та В.І. Ляшенка на нагальну необхідність
активізації проведення цієї роботи.
Втім хочу іще раз і цього року наголосити, що су-
часна криза висвітлила ще один напрям, над яким слід
було б попрацювати як Президії нашої академії, так і
її членам, — це співробітництво з недержавними аналі-
тичними центрами, які починають відігравати все більш
суттєву роль у формуванні економічної політики
уряду. У лавах нашої академії майже немає представ-
ників цих структур, що не сприяє інформаційним ко-
нтактам та вирішенню статутних завдань академії.
Тому вважав би за доцільне ще раз обговорити на цих
зборах питання співробітництва з недержавними ана-
літичними центрами та їх більш активного залучення
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
198 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
до роботи в нашій академії. Відповідний пункт пропо-
нував би внести і до проекту рішення наших Загальних
зборів.
Ще раз хочу рекомендувати регіональним центрам,
місцевим відділенням та членам Академії при наданні
щорічних звітів не обмежуватися тільки переліком ста-
тей, конференцій та назв виконаних наукових тем, але й
більш детально висвітлювати зміст наукового доробку
(результати аналізу, виявлені тенденції та закономірно-
сті, розроблені концепції, обґрунтування перспективних
напрямків досліджень тощо). Це сприятиме підготовці
змістовних звітів як керівників регіональних відділень,
так і загалом Президії нашої академії.
Ще раз нагадаю, що наша Академія економічних
наук України вже понад протягом 20 років її існування
ніколи не залишалася осторонь від сучасних соціа-
льно-економічних проблем України. Певний погляд та
певні думки на сучасні проблеми будуть висловлені в
процесі обговорення доповіді Президії та стану еконо-
міки на зборах та знайдуть своє відображення на шпа-
льтах як академічних, так і інших видань.
Усе це дасть змогу наблизити головну мету — зро-
бити правильні висновки та знайти шляхи подолання
негативних наслідків сучасної кризи.
Дякую за увагу! Запрошую до дискусії!
проект
П О С Т А Н О В А
загальних зборів Академії економічних наук України по звіту Президії
про роботу АЕН України з 16 травня 2014 р. по 23 травня 2015 p.
Протягом звітного періоду Президією академії, 9 відділеннями та 6 регіональними центрами, дійсними
членами академії проведено значну роботу, спрямовану на виведення економіки країни з кризи, над науковою
розробкою та практичним втіленням в життя реформування економіки. Підготовлено та подано до керівних
органів як державних, так і регіональних велику кількість наукових доповідей, проектів Законів України, Указів
Президента України, постанов уряду. За звітний період членами академії видано багато монографій, підручни-
ків, учбових посібників, збірників наукових праць тощо. Поширюються та тіснішають творчі зв'язки членів
академії із зарубіжними вченими, у т.ч. інших країн СНД та ЄС. Слід, однак, визнати, що ефективність діяль-
ності АЕНУ по деяких напрямках недостатня. Далеко не всі пропозиції академії, її підрозділів та окремих членів
академії своєчасно втілюються в життя. Деякі члени академії не приймають участі в роботі академії, не виявля-
ють необхідної творчої активності, не сплачують членські внески і навіть не звітують про свою діяльність.
Загальні збори Академії економічних наук України виходячи із завдань, підсумовуючи обговорення звітної доповіді
Президії АЕНУ
ПОСТАНОВЛЯЮТЬ:
1. Схвалити діяльність Академії економічних наук України, її Президії та регіональних центрів. З ураху-
ванням пропозицій, які були висловлені в процесі обговорення на Загальних зборах, доручити Президії роздру-
кувати матеріли загальних зборів на шпальтах наукового журналу АЕНУ “Вісник економічної науки України”.
2. Продовжити роботу з розміщення наукового журналу АЕНУ “Вісник економічної науки України” у
міжнародних наукометричних базах даних та створення власного сайту журналу згідно вимог цих баз.
3. З метою реалізації положень Закону України «Про вищу освіту» в частині інтеграції академічної та
університетської науки розгорнути відповідне обговорення на шпальтах журналу «Вісник економічної науки
України» і доручити Президії (Є.В. Савельєв, М.Г. Білопольський, В.І. Ляшенко) узагальнити відповідні пропо-
зиції та надати їх у відповідний комітет Верховної Ради та доповісти на наступних Загальних Зборах.
4. Запропонувати керівникам регіональних відділень та членам академії терміново подати готові до друку
у «Віснику економічної науки України» тексти своїх доповідей на Загальних зборах на папері та в електронній
формі (редактор WORD) на адресу Президії АЕНУ.
5. Президії АЕНУ (М.Г. Білопольський, Є.В. Савельєв) спільно з керівниками регіональних центрів та
місцевих відділень провести роботу щодо розширення кола передплатників «Вісника економічної науки Укра-
їни» у другому півріччі 2014 р. та на 2015 рік не менш як до 100 осіб.
6. Президії АЕН України активізувати роботу зі створення секцій інституціоналістів та еволюціоністів в
структурі АЕН України (О.І. Амоша, В.М. Геєць, В.І. Ляшенко).
7. Регіональним центрам та місцевим відділенням продовжити роботу з уточнення списків своїх членів
відповідно до категорій — академіки, член-кори, почесні та асоційовані, та подати їх до Президії.
8. Рекомендувати регіональним центрам, місцевим відділенням та членам Академії при наданні щорічних
звітів не обмежуватися тільки переліком статей, конференцій та назв виконаних наукових тем, але й більш
детально висвітлювати зміст наукового доробку (результати аналізу, виявлені тенденції та закономірності, роз-
роблені концепції, обґрунтування перспективних напрямків досліджень тощо).
9. Керівникам регіональних центрів та місцевих відділень ширше залучати представників недержавних
аналітичних центрів та молодих членів академії до науково-організаційної роботи в її місцевих осередках. Пре-
зидії академії, регіональним центрам та відділенням приділяти належну увагу освітянській галузі, проведенню
наукових конференцій, семінарів, симпозіумів тощо.
10. З метою більш широкого висвітлення діяльності академії в засобах масової інформації вказувати в
публікаціях, наукових доповідях, всюди, де це можливо та доцільно, що ці роботи виконані в рамках АЕН
України.
Президент Академії економічних наук України О.І. Амоша
Головний вчений секретар В.І. Ляшенко
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87525 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:11:17Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Амоша, О.І. Ляшенко, В.І. 2015-10-19T12:37:50Z 2015-10-19T12:37:50Z 2015 Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. / О.І. Амоша, В.І. Ляшенко // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 188–198. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87525 uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Офіційний відділ Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. Article published earlier |
| spellingShingle | Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. Амоша, О.І. Ляшенко, В.І. Офіційний відділ |
| title | Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. |
| title_full | Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. |
| title_fullStr | Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. |
| title_full_unstemmed | Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. |
| title_short | Звіт президії АЕН України на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. |
| title_sort | звіт президії аен україни на щорічних загальних зборах 22-23 травня 2015 р. |
| topic | Офіційний відділ |
| topic_facet | Офіційний відділ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87525 |
| work_keys_str_mv | AT amošaoí zvítprezidííaenukraíninaŝoríčnihzagalʹnihzborah2223travnâ2015r AT lâšenkoví zvítprezidííaenukraíninaŝoríčnihzagalʹnihzborah2223travnâ2015r |