Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг
У статті узагальнено європейський досвід реформування системи вищої освіти з метою його застосування для розробки моделі розвитку вищої освіти України, підвищення ефективності функціонування національних ВНЗ. В статье обобщен европейский опыт реформирования системы высшего образования с целью его пр...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87543 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг / І.П. Чайка // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 1 (39). — С. 88-97. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860172342344286208 |
|---|---|
| author | Чайка, І.П. |
| author_facet | Чайка, І.П. |
| citation_txt | Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг / І.П. Чайка // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 1 (39). — С. 88-97. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| description | У статті узагальнено європейський досвід реформування системи вищої освіти з метою його застосування для розробки моделі розвитку вищої освіти України, підвищення ефективності функціонування національних ВНЗ.
В статье обобщен европейский опыт реформирования системы высшего образования с целью его применения для разработки модели развития высшего образования Украины, повышения эффективности функционирования национальных ВУЗов.
In the article European experience of reformation of the system of higher education is generalized with the purpose of his application for development of model of development of higher education of Ukraine, increase of efficiency of functioning of national Institutions of higher learning.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:58:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
І. П. Чайка
88
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
УДК 330.123.6+338.46
І. П. Чайка,
кандидат економічних наук,
ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»
ДОСВІД РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ РИНКІВ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ
Постановка проблеми, аналіз останніх до-
сліджень і публікацій. Для гармонійного розвитку
суспільства необхідним є збалансоване поєднання у
ньому матеріального та духовного, оскільки ступінь
розвитку цих чинників визначає ступінь розвитку
суспільства в цілому. Тому однією з пріоритетних
соціальних функцій будь-якої держави є побудова
та постійне вдосконалення системи освіти, підтри-
мання її відповідності вимогам суспільства, що змі-
нюються, а отже, її ефективності. Це говорить про
те, що питання освіти завжди будуть залишатися ак-
туальними.
Міжнародний досвід розвитку суспільства
свідчить про підвищення економічної ролі знань,
значущість системи вищої освіти для успішного
розвитку ринкової економіки. Як вже зазначалося,
освіта є базисом для досягнення конкурентоспромо-
жності країни у глобальному соціально-економіч-
ному просторі. Науковці виділяють такі соціально-
економічні і науково-технологічні чинники постін-
дустріальної економіки [1, с. 269]: стійке зростання
економіки забезпечується персоналом, половину
якого складають люди з вищою або спеціальною
освітою; успішний розвиток освіти є запорукою без-
пеки і благополуччя країни; здатність фахівців шви-
дко освоювати нові технології, мати навички само-
освіти; залучення їх в систему безперервної освіти і
підвищення кваліфікації; підготовка фахівців з між-
галузевих, інтегральних і здвоєних спеціальностей;
зростання попиту на фахівців, що є здібними до тво-
рчості, самостійної дослідницької, конструкторсь-
кої і винахідницької діяльності; підвищення добро-
буту і грошових доходів населення; зростання пла-
тоспроможного попиту на освітні послуги.
На сьогоднішній день спостерігається інтерна-
ціоналізація великої кількості видів суспільної дія-
льності, в тому числі і вищої освіти. Тому вважаємо
необхідним дослідити тенденції розвитку провідних
європейських ринків освітніх послуг та особливості
функціонування ВНЗ європейських країн, провести
моніторинг міжнародного ринку освітніх послуг з
метою вдосконалення системи національної вищої
освіти та визначення напрямків підвищення ефекти-
вності функціонування національних ВНЗ.
Як одну із тенденцій українські та європейські
автори відмічають чітку спрямованість європейсь-
кої освіти на середню та спеціальну освіту [1, с. 269;
2, с. 9] та професіоналізацію як один із головних
складових розвитку університетської освіти [3,
с. 59] у деяких країнах Євросоюзу (ЄС). Під профе-
сіоналізацією розуміють «орієнтацію змісту освіти
на отримання знань, засвоєння технік, компетенцій
та поведінки… шляхом регулярних консультацій з
викладачами, які самі здійснюють цю професійну
діяльність; збільшення часу на практичну діяль-
ність; вивчення робочих ситуацій, відтворення од-
нотипної діяльності; відвідування підприємств, ста-
жування тощо». У результаті навчання в універси-
теті отримується спеціалізований фахівець для під-
приємства-інвестора, тобто фахівець зі спеціальною
освітою. Але ставлення у авторів до зазначених про-
цесів неоднозначне. Л. Шаповалова вважає, що
«професіоналізація необхідна, оскільки вона зумов-
лена вимогами сучасного ринку праці…» і «випуск-
ники з такими дипломами швидко знаходять собі ро-
боту», а у авторів Проекту дещо інше бачення. В
аналітичній роботі Проекту йдеться про те, що «ос-
новані на знаннях суспільства, які прагне побуду-
вати Європа, потребують основних навичок та ви-
щої освіти, яка забезпечує спеціалістів для адаптації
нових технологій та створення нових галузей з но-
вими компаніями». Вони цитують П. Агіона [4,
с. 701] щодо впливу заходів освітньої політики на
рівень розвитку країни: «Збільшення витрат на 1000
дол. США (на душу населення) підвищить річний
показник зростання країни, яка знаходиться на висо-
кому рівні технологічного розвитку, на 0,27%, тоді
як інвестування такої суми в країні, яка відстає у цій
галузі, збільшить показник зростання лише на
0,1%». Автори Проекту також наводять дані, що
«збільшення середньої тривалості освіти на один рік
у довгостроковій перспективі збільшує потенційну
економічну ефективність на 6%».
Таким чином, інвестиції у людський капітал
здатні давати високі прибутки. Враховуючи той
факт, що на сучасному етапі свого розвитку Україна
не є країною з найсучаснішими технологіями, що
прагне до радикальних інновацій, які досягаються
лише активною науково-дослідною діяльністю, пра-
цевлаштування випускників її ВНЗ не дозволяє на-
ціональній економіці отримувати високі прибутки
від залучення спеціалістів з вищою освітою.
Метою написання статті є дослідити європей-
ський досвід розвитку ринків освітніх послуг для
вдосконалення соціальної політики в Україні з да-
ного питання.
Викладення основного матеріалу. Сьогодні
національні системи вищої освіти у країнах-членах
І. П. Чайка
89
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
ЄС залишаються у тому вигляді, у якому вони були
сформовані до об’єднання у єдиний союз держав і
суттєво відрізняються між собою. У рамках ЄС Єв-
ропейською Комісією (ЄК) розробляються і вида-
ються рекомендації щодо вищої освіти, але вони є
необов’язковими до виконання, а ЄК виступає у ролі
помічника в ознайомленні з політикою у секторі
освіти, не здійснюючи при цьому значного впливу
на національні структури. Виключенням із ситуації,
що склалася, є Болонський процес, програма якого
реалізується в усіх країнах-членах ЄС і гармонізує
структуру вищої освіти, дозволяє студентам вільно
обирати країну навчання. Іншими словами, Болон-
ський процес сприяє інтернаціоналізації і інтеграції
вищої освіти ЄС. Розглянемо основні тенденції, що
спостерігаються у сфері вищої освіти деяких дер-
жав-членів ЄС.
Однією із провідних країн світу, що має стійкі
традиції освіти, є Великобританія. Крім всесвітньо
відомих університетів із великою історією і незапе-
речним авторитетом в усьому світі, таких як Окс-
форд і Кембридж, у країні функціонує велика кіль-
кість більш нових і менш відомих університетів. І
вони успішно розвиваються за рахунок інтернаці-
оналізації освітніх послуг. Кількість іноземних сту-
дентів у їх стінах за останні роки зросла у десятки
разів. Крім того, створено філії цих університетів за
кордоном, що дає можливість навчати ще 70 тис.
студентів за межами країни. Сьогодні Великобрита-
нія займає друге місце після США у світі в рейтингу
країн-експортерів освітніх послуг [1, с. 39].
На відміну від Великобританії Іспанія не має
наукових і освітніх закладів всесвітнього рівня. З се-
редини 1990 років в економіці країни спостерігалося
стійке зростання в основному завдяки двом галузям:
будівництву і туризму [6, с. 270]. Світова фінансово-
економічна криза не тільки перервала це зростання,
але й загострила інші проблеми, що накопичились в
економіці країни. Дана обставина обумовила необ-
хідність проведення поряд із заходами з пом’як-
шення наслідків кризи для економіки країни ре-
форм, що забезпечили б відновлення економічного
зростання на новій інноваційній основі. Однією з
причин, що визначає відставання Іспанії від провід-
них промислово розвинених країн ЄС за якісними
параметрами розвитку є низькі темпи зростання
продуктивності праці внаслідок низьких обсягів ін-
вестиційних витрат, що направляються на розвиток
наукових і освітніх закладів, відсутність стимулу до
інновацій у підприємств малого і середнього біз-
несу, результатом чого стає недостатня конкуренто-
спроможність національної економіки.
У 2009 р. уряд Іспанії представив стратегію
стійкого економічного зростання, реалізація якої ро-
зраховано до 2020 р. Головною метою стратегії є
оновлення моделі економічного зростання націона-
льної економіки шляхом її модернізації. Особливу
роль в стратегії відведено питанням якісного покра-
щення системи вищої освіти Іспанії, налагодженню
зв’язків ВНЗ з промисловими підприємствами.
Слід зазначити, що на сьогоднішній день офі-
ційні рейтинги держав-членів з точки зору ефектив-
ності їх законодавства в цілому або конкретно у
сфері науково-технічної діяльності не існують. Пов-
ний перелік статистичних даних про законодавство
ЄС також є недоступним. Але європейські дослід-
ники [7, с. 300–306] визначають певні критерії, на
основі яких можливо виділити відмінності між
двадцятьма вісьмома державами-членами ЄС у
сфері науки та освіти (табл. 1).
Таблиця 1
Групування держав-членів ЄС залежно від особливостей національної підтримки
науково-технічної діяльності (розробка автора на основі джерела [7, с. 300–306])
№
з/п
Критерій Назва групи Країни
1 2 3 4
1. Витрати на науково-
дослідні роботи (згі-
дно даних «Євростат»)
Країни-лідери Данія, Фінляндія, Німеччина, Швеція, Великоб-
ританія
Країни-послідовники Австрія, Бельгія, Кіпр, Естонія, Франція, Ірлан-
дія, Люксембург, Нідерланди, Словенія
Помірні країни Чеська Республіка, Греція, Угорщина, Італія, Ли-
тва, Мальта, Польща, Португалія, Словаччина,
Іспанія
Країни, що наздоганяють Болгарія, Латвія, Румунія
2. Проведення ініціатив
Стратегічної політики
з підтримки інновацій
в умовах кризи
Країни, що реагують не тільки на ви-
клики сьогодення, а й на потенційні
проблеми
Фінляндія, Німеччина, Нідерланди
Країни, що реагують адекватно і своє-
часно
Бельгія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Фран-
ція, Іспанія, Ірландія, Італія, Люксембург, Ма-
льта, Польща, Швеція, Великобританія
Країни із сильною захисною функ-
цією
Австрія, Болгарія, Естонія, Греція, Угорщина,
Португалія, Словаччина
Країни, які реагують на виклики із за-
тримкою
Латвія, Литва, Румунія, Словенія
І. П. Чайка
90
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Закінчення табл. 1
1 2 3 4
3. Ступінь залучення
приватних організацій
до здійснення науково-
дослідної і технологіч-
ної діяльності
Країни, в яких приватні організації ві-
діграють важливу роль
Бельгія, Чеська Республіка, Данія, Німеччина,
Великобританія
Країни, в яких приватні організації
здійснюють науково-дослідну діяль-
ність, але їх роль незначна
Кіпр, Іспанія, Італія, Польща, Швеція, Австрія,
Болгарія, Естонія, Угорщина, Португалія, Сло-
ваччина, Латвія, Литва, Румунія, Словенія
Країни, в яких відсутні приватні орга-
нізації, що здійснюють науково-до-
слідну діяльність
Фінляндія, Франція, Греція, Ірландія, Люксем-
бург, Мальта, Нідерланди
На період з 2000 по 2010 р. ЄС була прийнята
Лісабонська стратегія, відома також як Лісабон-
ський План дій або Лісабонський процес, що стала
планом дій і розвитку економіки ЄС. Метою Лісабо-
нської стратегії було зробити ЄС «найбільш конку-
рентоспроможною, динамічною і наукомісткою еко-
номікою в світі, здатною на стале економічне зрос-
тання, з наявністю кращих робочих місць і великою
соціальною згуртованістю». Важливими дійовими
особами у здійсненні стратегії стали ВНЗ. Відпо-
відно до закону ЄС всі країни-члени розробили
власний підхід до розгортання діяльності структур-
них фондів (на період з 2007 по 2013 р.), кошти яких
в рамках цілей Лісабонської стратегії використову-
ються для науково-дослідної інфраструктури, підго-
товки кадрів і людського капіталу, науково-дослід-
ницької діяльності, співпраці між університетами і
промисловістю з метою сприяння інноваційній ді-
яльності та конкурентоспроможності малих і серед-
ніх підприємств, подальшої комерціалізації на-
уково-технічних розробок та інновацій, тощо. Як
вже зазначалося вище, кожна держава-член ЄС має
власну законодавчу базу стосовно освітньої діяльно-
сті. Основні законодавчі акти деяких держав-членів
ЄС і їх стислий аналіз наведено у табл. 2.
Таблиця 2
Організаційно-правова база підтримки науково-дослідної та освітньої діяльності країн-членів ЄС
(розробка автора на основі джерела [7, с. 310–346])
Держава-
член ЄС
Назва законодавчого
документу
Мета прийняття законодавчого документу
Німеччина Угода об’єднаних земель з іні-
ціатив досконалості федераль-
ного і обласних урядів з під-
тримки та досліджень в німе-
цьких університетах (2005 р.)
співпраця з питань підтримки та досліджень в німецьких універси-
тетах між центральним і федеральним рівнями;
сприяння конкуренції між ВНЗ в зазначеній сфері;
сприяння налагодженню плідних взаємин між ВНЗ і науково-
дослідними не університетськими інститутами
Франція Закон щодо інновацій
і досліджень (1999 р.)
надання правової основи відносинам між державним сектором на-
укових досліджень та бізнес-сектором шляхом створення підпри-
ємств;
сприяння мобільності людських ресурсів між науково-дослідним
сектором і бізнес-структурами;
заохочення до участі науковців у здійснення досліджень на підпри-
ємствах та проведення оцінки їх результатів
Закон з наукових досліджень
(2006 р.)
заохочення співробітництва між державними науково-дослідними
установами і ВНЗ;
встановлення критеріїв оцінки наукових досліджень і ефективності
вищої освіти в контексті такої співпраці
Угорщина Закон про науково-техноло-
гічні інновації (2004 р.)
встановлення основних принципів державної підтримки науково-
дослідницької та інноваційної діяльності;
сприяння застосуванню результатів науково-дослідницької діяль-
ності в комерційних цілях;
посилення захисту прав інтелектуальної власності;
сприяння виникненню послуг, пов’язаних з проведенням дослі-
джень і розробок, технологічних інновацій;
поліпшення соціального сприйняття і правильного розуміння дос-
ліджень, розробок і технологічних інновацій
Латвія Закон про наукову діяльність
(2005 р.)
забезпечення правової основи для дослідницької системи держави;
встановлення єдності наукової діяльності та вищої освіти, прав та
обов’язків, незалежності та академічної свободи вчених;
визначення компетенцій та обов’язків органів державної влади у
забезпеченні науково-дослідної діяльності
І. П. Чайка
91
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Кожна держава-член ЄС має власні документи,
що стосуються розвитку сфери наукових дослі-
джень та інноваційної діяльності, власні національні
плани реформ. Деякі з цих документів є більш до-
кладними і розраховані на перспективу, інші менш
амбітні. Але в кожному з документів зазначено роль
вищої школи в розвитку освітнього потенціалу інно-
ваційної економіки. Також в кожній державі прово-
диться оцінка політики і програм у сфері наукових
досліджень і інновацій, для чого розроблено чис-
ленні керівні правила або кодекси. Ці документи не
носять обов’язкового законодавчого характеру, але
мають суттєве практичне значення, адже впливають
на методологію і правила поведінки при проведенні
зазначеної оцінки.
Так, в Італії було створено Національну раду у
справах університетів і досліджень. ЇЇ основним
завданням є оцінка результатів навчання і дослід-
жень, проведених в італійських університетах і ін-
ших громадських організаціях, які отримали держа-
вні кошти. Результати такої оцінки, що базується на
принципах незалежності та неупередженості, слугу-
ють основою для виділення державного фінансу-
вання в майбутньому.
Також керівні органи країн-членів ЄС підтри-
мують проведення форсайтних досліджень на регіо-
нальному, національному та європейському рівнях.
Форсайт (дослівно «погляд у майбутнє») є ефектив-
ним інструментом формування пріоритетів і мобілі-
зації великої кількості спеціалістів різних галузей
для досягнення якісно нових результатів у сфері на-
уки та технологій, економіки, держави, суспільства,
розробки на основі форсайт-проектів стратегічної
політики та інструментів планування, практичних
заходів з наближення обраних стратегічних орієнти-
рів.
Одним із головних ефектів від здійснення фор-
сайт-проектів є розвиток взаємозв’язків між учасни-
ками проекту (представниками бізнесу, науки, ви-
щої школи, державними службовцями), формування
горизонтальних мереж, в межах яких спеціалісти су-
міжних галузей мають можливість систематично об-
говорювати загальні проблеми, напрацьовувати спі-
льне бачення ситуації, що склалася. Останні десять
років активно проводяться форсайт-проекти соці-
ального розвитку таких країн як Великобританія,
Франція, Австрія, Фінляндія; також форсайтні дос-
лідження проводяться в Іспанії, Данії, Німеччині,
Греції, Ірландії, Італії, Люксембурзі, Польщі, Сло-
ваччині, Румунії, Литві, на Мальті. В інших країнах-
членах ЄС практикують консультації між представ-
никами промисловості, наукових кіл, представників
держави і громадськістю; оцінювання впливу полі-
тичних заходів на майбутні періоди; проведення рі-
зноманітних досліджень.
У 2006 р. було оприлюднене Повідомлення Єв-
ропейської Комісії «Реалізація знань на практиці:
широкоформатна інноваційна стратегія для ЄС», в
якому розглянуто питання освіти, навичок, мобіль-
ності дослідників, транснаціонального співробітни-
цтва, обміну знаннями, політики єдності, фінансу-
вання інновацій та ін., а також розподілено компе-
тенції та відповідальність за реалізацію конкретних
запропонованих заходів (табл. 3).
Таблиця 3
Схема розподілу компетенцій у заходах, що запропоновані
у Повідомленні Комісії «Реалізація знань на практиці:
широкоформатна інноваційна стратегія для ЄС» (розробка автора на основі джерела [5, с. 280])
Тема заходу Компе-тен-
ція
Відповідальність Вид робіт
Співтова-
риство
Держави-
члени
Співтовариство Держави-
члени
Збільшити частку держав-
них витрат на освіту. Імп-
лементувати Повідом-
лення «Проведення модер-
нізації програм для універ-
ситетів»
Держави-
члени
х х Закликати держави-члени до дій
шляхом пропонування рекоменда-
цій
Імплементу-
вати рекоме-
ндації
Створити відкритий, єди-
ний та конкурентоздатний
європейський ринок праці
для дослідників
Співтова-
риство
х х Висунути пропозицію Прийняти рі-
шення щодо
пропозиції
Сприяти обміну знаннями
між університетами та ін-
шими дослідницькими ор-
ганізаціями, а також про-
мисловістю
Співтова-
риство
х - Повідомлення, включаючи факуль-
тативні настанови щодо заходів
держав-членів та зацікавлених сто-
рін (необов’язкові рекомендації)
-
Стратегія щодо прав інте-
лектуальної власності
Співтова-
риство
х - Запропонувати нову патентну стра-
тегію та підготувати стратегію у
сфері прав інтелектуальної власно-
сті
-
Удосконалити законода-
вчу базу для розвитку но-
вих цифрових продуктів,
послуг та моделей бізнесу
Співтова-
риство
х - Запропонувати ініціативи щодо
«авторської винагороди»
-
І. П. Чайка
92
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Як видно з табл. 3, відповідальність за пере-
важною більшістю пунктів стосовно питань освіти і
науки лежить виключно на ЄС. І лише у двох із
п’яти заходах держави-члени повинні продемон-
струвати результати. Це свідчить про таке:
1. Європейська Комісія не має чіткого мандату
щодо координації та реалізації політики у сфері
освіти.
2. Європейська Комісія не є органом, що ви-
робляє єдину політику у освітній сфері держав-чле-
нів ЄС.
3. Система освіти знаходиться у виключній
компетенції держав-членів.
4. Європейська Комісія обмежена у своїх діях
щодо пропонування повідомлень, стратегій та ін-
ших рекомендацій стосовно національних політик
держав-членів у сфері освіти.
Таким чином, метою Повідомлення Комісії
«Реалізація знань на практиці: широкоформатна
інноваційна стратегія для ЄС» була спроба віднайти
теоретичні підстави для розподілу відповідальності
за сфери політики між європейським, національним
та регіональним рівнями.
На сьогоднішній день розробки і стратегії ЄС в
сфері інновацій зосереджені на такому (табл. 4):
Таблиця 4
Документи Європейської Комісії з питань освіти, науки, інноваційного розвитку
(розробка автора на основі джерела [5, с. 281–292])
Назва документа Зміст документа Мета впровадження
Єврокомісія, «Покращення трансферу
знань між дослідницькими інститутами
та промисловістю по всій Європі: залу-
чення відкритих інновацій – Впрова-
дження Лісабонської стратегії», Брю-
ссель, 2007
Заходи, скеровані на поширення
знань та результатів досліджень по
ЄС; політика наближення ЄС
щодо попередження однобічних
дій держав-членів
Вдосконалення процесу передачі знань
освітніх і дослідних інститутів промисло-
вості та суспільству; підтримка держав-
членів у прийнятті місцевих політик згі-
дно з практикою ЄС та внесення можли-
вих регіональних коригувань
Єврокомісія, «Стратегія у галузі прав
промислової власності для Європи»,
Брюссель, 2008
Стратегії ЄС з прав інтелектуаль-
ної власності
Гармонізація процедур реєстрації патен-
тів, торгових марок та інших форм прав
інтелектуальної власності
Єврокомісія, «Європа – 2020 – «Керівна
ініціатива – Інноваційний союз», Брю-
ссель, 2010
Фінансування наукових дослі-
джень, поширення знань в ЄС, під-
вищення мобільності дослідників
Зменшення фрагментації науки і освіти в
Європі задля надання інноваційним ідеям
ринкової форми; підтримка співпраці між
промисловістю та дослідними інститу-
тами
В цілому хочемо зазначити, що на сучасному
етапі розвитку майже в усіх країнах ЄС на держав-
ному рівні сформовано законодавство щодо регулю-
вання таких галузей: університети та інші заклади
вищої освіти; наукові дослідження і розробки; ді-
яльність компаній; права інтелектуальної власності;
трансфер технологій. Всі країни мають деталізоване
законодавство, яке стосується правового статусу,
організації діяльності, фінансування, кар’єрного
зростання в університетах та інших ВНЗ. Крім того,
законодавство у сфері освіти в університетах ЄС та-
кож містить окремі елементи, пов’язані з управлін-
ням науковими дослідженнями і розробками, транс-
фером технологій, передачею знань, правами інтеле-
ктуальної власності, патентами та ін.
В переважній більшості держав-членів ЄС на-
укові дослідження для реалізації національної полі-
тики розвитку економіки виконують ВНЗ, які нале-
жать до державного сектору. Але поряд з тим, у де-
яких країнах, таких як Італія, Португалія, Болгарія,
Угорщина, Румунія, Естонія, Латвія, Литва, Кіпр,
стратегія полягає у тому, що дослідження викону-
ють і приватні ВНЗ. Цілі роботи ВНЗ для Європей-
ського простору вищої освіти встановлюються Бо-
лонським процесом.
Слід також відзначити, що європейські країни
приділяють увагу підвищенню ролі ВНЗ в суспіль-
стві не лише як центрів освіти, звертаючи першоче-
ргову увагу на підвищення якості освітніх послуг,
але й соціальній складовій їх діяльності. З цієї пози-
ції ВНЗ розглядаються як активні учасники регіона-
льного розвитку, що мають взаємодіяти на постійній
основі з органами місцевої влади, приймати участь
у розробці стратегій розвитку регіону, підтримувати
зв’язок із регіональними громадськими організаці-
ями. Наслідком проведення цієї політики є підви-
щена увага ВНЗ до питання працевлаштування своїх
випускників шляхом розвитку співпраці з держав-
ними установами і підприємствами регіону, від-
криття на базі ВНЗ спеціальних служб зайнятості.
Розглянемо також таке важливе для підви-
щення ефективності функціонування ВНЗ питання
як фінансова підтримка науково-дослідної діяльно-
сті. Законодавство ЄС про державну підтримку фі-
нансування науково-дослідної та інноваційної дія-
льності складається з таких типів законодавчих ак-
тів: загальне рамкове законодавство; акти, створені
на основі спільного плану політики; заходи, перед-
бачені в бюджетному законодавстві. Також кожна
країна-член ЄС запровадила свою систему держав-
ного фінансування науково-дослідної діяльності,
яке найчастіше здійснюється через національні
фонди. Фінансова підтримка науково-дослідної ді-
яльності здійснюється шляхом надання певних фі-
І. П. Чайка
93
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
нансових стимулів, таких як податкові пільги, за-
провадження цільових програм, проектів, грантів.
Однією з відмінностей, що існує у системі фінансу-
вання науково-дослідної діяльності різних держав-
членів ЄС є те, що у постсоціалістичних країнах до
останнього часу фінансова підтримка науково-дос-
лідної та інноваційної діяльності надавалась виклю-
чно державним закладам, а в інших країнах завжди
активно підтримувався і приватний сектор. Так, до
2005 р. в Болгарії жоден з проектів у галузі наукових
розробок, який фінансувався урядом, не розробля-
вся приватними бізнес-структурами [7, с. 320], а такі
країни як Естонія, Литва, Румунія, Словаччина і сьо-
годні в основному спрямовують фінансову під-
тримку на державний сектор. Крім того уряди Руму-
нії і Словаччини не акцентують увагу на зміцненні
зв’язків між наукою і промисловістю.
Поряд із державним фінансуванням науково-
дослідної діяльності всі країни-члени ЄС намага-
ються залучати приватне фінансування на конку-
рентній основі, а також іноземні інвестиції в націо-
нальні науково-дослідні розробки. Так, у таких кра-
їнах як Австрія, Бельгія, Кіпр, Данія, Естонія, Гре-
ція, Угорщина, Литва, Мальта та Великобританія
іноземне інвестування складає щонайменше 10% від
загальних витрат на науково-дослідні розробки.
Трохи менше (від 5 до 10%) міжнародне фінансу-
вання становить у Болгарії, Фінляндії, Франції, Ірла-
ндії, Латвії, Польщі, Словаччині, Словенії, Іспанії,
Швеції. У решті країн-членів ЄС (Чехія, Німеччина,
Португалія, Румунія) частка іноземних інвесторів у
загальних обсягах витрат на національні науково-
дослідні розробки становить менше 5% [7, с. 322].
У переважній більшості країн-членів ЄС
(Франції, Польщі, Македонії, Греції, Словенії, Ір-
ландії, Данії, Австрії, Німеччині, Бельгії та ін.) з ме-
тою надання підтримки малому і середньому біз-
несу у придбанні науково-дослідних розробок, пос-
луг з розробки нового продукту, консалтингу, нав-
чання персоналу та т. ін. запроваджено схему вауче-
рів. Ваучер випускається національним агентством і
встановлює зобов’язання здійснити виплату поста-
чальнику послуги або відшкодувати суб’єкту ма-
лого чи середнього бізнесу оплату отриманих пос-
луг. Сума коштів, що надається, обмежена (біля
20 000 євро [7, с. 323]), а процедура отримання вау-
черу достатньо проста і швидка (форма заявки скла-
дає від однієї до шести сторінок, час затвердження
від п’яти днів до трьох тижнів [7, с. 323]). У випадку,
коли сума, необхідна на оплату послуг перевищує
обсяг ваучеру, допускається спільне фінансування із
підприємством малого чи середнього бізнесу. Пос-
тачальниками відповідних послуг є державні та при-
ватні лабораторії, університети, приватні комер-
ційні науково-дослідні установи, фірми, що працю-
ють у сфері інтелектуальної власності, бізнес-кон-
салтингу, приватні консультанти тощо. Схема щодо
ваучерів передбачає можливість залучення інозем-
них постачальників послуг.
В ЄС на загальносоюзному рівні та рівні окре-
мих держав-членів розроблено інструменти підтри-
мки інновацій та науково-дослідних розробок за ра-
хунок залучення венчурного капіталу шляхом ство-
рення венчурних компаній і прямих інвестицій так
званих «бізнес-ангелів» (заможних людей, зацікав-
лених у певних фірмах та бізнес-проектах). Вони
включають законодавчі акти у сфері фінансування,
бюджетні, податкові закони, накази міністерств
тощо та спираються на державні стратегії науково-
дослідної діяльності.
Інвестування відбувається у три етапи:
− надання початкового венчурного капіталу
для проведення досліджень, оцінки та розвитку по-
чаткової концепції нової компанії;
− фінансування розробки нового продукту та
початкового маркетингу старт-ап компанії (компа-
нії, яка починає ринкову діяльність);
− розширення фінансування компаній, які ви-
явились рентабельними, для їх подальшого роз-
витку та зростання.
Управління ресурсами, які виділяються ЄС для
підтримки інновацій та науково-дослідних розро-
бок, здійснює Європейський інвестиційний фонд
через різноманітні програми. В залежності від про-
грами, в рамках якої здійснюється фінансування, єв-
ропейські експерти групують фінансові ресурси на
підтримку інновацій і науково-дослідної діяльності
у три категорії [7, с. 324–325]:
1. Ініціативи, які фінансуються із бюджету ЄС.
Управління фінансуванням здійснюється через Про-
граму підтримки швидкозростаючих та інновацій-
них компаній. В рамках програми бюджет ЄС виді-
ляє 623 мільйони євро для початкових інвестицій в
бізнес та інвестицій на стадії зростання компанії.
2. Ініціативи, які фінансуються структурними
фондами. Управління фінансуванням здійснюється
через Програму JEREMIE (Об’єднані європейські
ресурси для моніторингу підприємств малого та се-
реднього бізнесу). В рамках програми виділено 270
мільйонів євро для підтримки перспективних під-
приємств малого та середнього бізнесу.
3. Ініціативи, які фінансуються від імені Євро-
пейського інвестиційного банку. Ця частина ресур-
сів є найбільшою і становить 5000 мільйонів євро,
які виділяються для фінансування венчурного (ри-
зикового) капіталу для підтримки молодих, часто
високо інноваційних компаній.
Крім цього кожна держава-член ЄС окремо фі-
нансує національні інновації та науково-дослідні ро-
зробки через відповідні національні фонди. Декі-
лька прикладів роботи зазначених фондів наведено
у табл. 5.
Для підтримки наукових досліджень та розро-
бок законодавством ЄС передбачено також певні
І. П. Чайка
94
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
податкові пільги для підприємств і організацій, які
їх продукують та надання пільг на отримання креди-
тів підприємствам, які їх використовують. Вони пе-
редбачаються у національних податкових кодексах,
доповненнях до національних податкових кодексів,
річних законах про бюджет та фінансових актах. У
доповіді організації Erawatch [8] досліджено пи-
тання надання податкових пільг на дослідження та
розробки у державах-членах ЄС. На основі цієї до-
повіді зроблено узагальнення, представлені у
табл. 6.
Таблиця 5
Національні фонди сприяння розвитку інновацій та науково-дослідних розробок держав-членів ЄС
(розробка автора на основі джерела [7, с. 325–327])
Країна Назва фонду Рік
заснування
Основні напрямки діяльності
Великобри-
танія
Інноваційний інвести-
ційний фонд Великоб-
ританії
2009 Інвестує у бізнес, що заснований на техноло-
гіях з великим потенціалом до зростання. Зосе-
реджений на інвестуванні у зростаючі малі
компанії, що працюють у сферах цифрових та
біологічних наук, екологічно чистих техноло-
гій. Включає два напрямки: високі технології,
навколишнє середовище
Франція Фонд заохочення венчу-
рного капіталу
2000 Сприяє залученню венчурного капіталу ма-
лими та середніми підприємствами для прове-
дення досліджень, впровадження інноваційних
технологій
Данія Національний датський
інвестиційний фонд
1992 Створений у формі приватного фонду венчур-
ного капіталу. Інвестує безпосередньо у фірми,
створює зобов’язання перед фондами венчур-
ного капіталу, здійснює керівництво схемою
гарантії кредитів
Фінляндія Фонд «Інвестиції у Фін-
ську промисловість»
1996 Інвестує у малі компанії з перспективними про-
мисловими технологіями
Швеція Шведський фонд про-
мислового розвитку
1979 Сприяє промисловому розвитку у Швеції. Фі-
нансується державою та здійснює фінансу-
вання венчурного капіталу
Таблиця 6
Пільги підприємствам на науково-дослідні розробки у державах-членах ЄС
(розробка автора на основі джерела [8])
Види пільг Країни, в яких застосовуються пільги
Зниження податків на інвестиції у дослідження та
розробки
Австрія, Бельгія, Чехія, Данія, Франція, Греція, Уго-
рщина, Ірландія, Італія, Литва, Мальта, Нідерланди,
Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Іспанія, Ве-
ликобританія
Зниження податків для витрат на наукові кадри Італія, Бельгія, Данія, Мальта, Нідерланди
Податкові пільги для університетів, які здійсню-
ють науково-дослідну діяльність
Кіпр
Податкові пільги на реінвестування прибутку у
розвиток компанії
Естонія
Податкові пільги на витрати на права інтелектуа-
льної власності
Люксембург
Податкові пільги на венчурний капітал Франція, Великобританія
Зменшення податків на патентні заявки Бельгія
Також загальною практикою полегшення дос-
тупу малих і середніх підприємств до науково-до-
слідних розробок у державах-членах ЄС є надання
їм кредитних пільг, які спрощують підприємствам
доступ до кредитування і знижують пов’язані з цим
витрати шляхом зменшення відсоткових ставок за
позиками. Кредитні стимули передбачаються в рам-
ках національних стратегій розвитку держав-членів
ЄС, розробляються у спеціальних програмах фінан-
сової підтримки малих та середніх підприємств, за-
кладаються в рамках структурних фондів на регіо-
І. П. Чайка
95
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
нальному рівні. Національні схеми кредитного сти-
мулювання підтримуються і міжнародними фінан-
совими установами, такими як Європейський інвес-
тиційний фонд, який є складовою Європейського ін-
вестиційного банку [7, С. 329] і спеціалізується на
фінансуванні ризиків малих та середніх підприємств
держав-членів ЄС.
Прикладом стимулювання на державному рівні
доступу малих підприємств до науково-технічних
розробок є підтримка співробітництва у сфері тех-
нологій між такими підприємствами та університе-
тами і державними науково-дослідними центрами в
Іспанії. Державна фінансова підтримка підприємст-
вам надається у вигляді безвідсоткових кредитів для
проведення досліджень та розробку інноваційних
проектів у співпраці з університетами та науково-
дослідними центрами через кредитні установи, об-
рані для цих цілей Міністерством освіти та науки Іс-
панії.
Ще одним важливим інструментом стимулю-
вання розвитку ринків освітніх послуг держав-чле-
нів ЄС є підтримка комерціалізації результатів нау-
ково-дослідної діяльності ВНЗ. Законодавча база
щодо передачі знань та технологій у ЄС включає пи-
тання прав власності на дослідження та розробки, їх
патентування, ліцензування та визначення роялті
(платежів за користування правами інтелектуальної
власності) за результатами досліджень ВНЗ. Так, у
2008 р. ЄС розробив Рекомендації щодо передачі ін-
телектуальної власності та знань [7, с. 333], які за
своєю сутністю є кодексом усталеної практики з
цього питання. Рекомендації встановлюють прин-
ципи здійснення ефективного управління ВНЗ та ви-
користання ними інтелектуальної власності, закріп-
люють принципи, якими вони мають керуватися під
час розробки та перегляду власної інституційної по-
літики. Зазначені Рекомендації покликані допо-
могти державам-членам ЄС адаптувати власну полі-
тику управління інтелектуальною власністю до зага-
льноєвропейських вимог та підвищити ефективність
трансферу знань. Крім того, у ЄС створено спеці-
альну робочу групу, яка дослідила питання прове-
дення досліджень в університетах держав-членів ЄС
та відповідні механізми передачі знань та техноло-
гій. Так, Франція, Великобританія, Німеччина, Че-
хія, Швеція, Данія, Люксембург, Угорщина, Нідер-
ланди, Бельгія на законодавчому рівні зобов’язують
університети співпрацювати з приватними підпри-
ємствами та суспільством в цілому з питань транс-
феру знань і технологій, а також всіляко їх заохочу-
ють до такої діяльності. Наприклад, у Данії ВНЗ ма-
ють право створювати товариства з обмеженою від-
повідальністю, які на комерційній основі займа-
ються передачею знань і технологій, напрацьованих
ВНЗ, приватним підприємствам; у Німеччині феде-
ральні та земельні уряди стимулюють процес пере-
дачі знань ВНЗ до промисловості шляхом фінансу-
вання спеціальних програм спільних досліджень.
Інші країни також мають законодавство, яке
регламентує передачу знань і технологій, але у
більш загальній формі. Наприклад, у Фінляндії «За-
кон про університети» включає до місії університе-
тів обов’язок співпрацювати з оточуючим середови-
щем та визначає як одну із складових освітніх за-
вдань підвищення соціального впливу результатів
проведених досліджень. Передача знань, напрацьо-
ваних ВНЗ, приватним підприємствам розгляда-
ється як складова місії університетів також у зако-
нодавстві Іспанії, Польщі та Литви.
У багатьох країнах-членах ЄС держава заохо-
чує співпрацю університетів з підприємствами за
допомогою заходів, які варіюються від проведення
конференцій та семінарів з метою її активізації до
фінансування залучення науковців на виробництво,
а саме [7, с. 335]:
- проведення спільних конференцій і семінарів
(Італія, Австрія, Словенія, Великобританія);
- фінансування співпраці та залучення дослід-
ників у бізнес (Чехія, Великобританія, Данія, Есто-
нія, Словенія, Іспанія);
- стимулювання створення та подальше фінан-
сування фондів для спільних досліджень (Великоб-
ританія, Нідерланди, Німеччина, Данія, Іспанія, Ір-
ландія, Угорщина);
- впровадження податкових пільг підприємст-
вам, які співпрацюють з державними університе-
тами (Словенія);
- впровадження схем інноваційних ваучерів для
малих та середніх підприємств (Нідерланди, Есто-
нія, Румунія, Кіпр, Чехія, Великобританія, Данія, Ір-
ландія).
Схеми застосування інноваційних ваучерів на
національному рівні існують щонайменше у дев’яти
державах-членах ЄС [7, с. 335]. Їх метою є стимулю-
вати малі та середні підприємства звернутися до
ВНЗ за допомогою у проведенні досліджень та тех-
нологічних розробок.
З метою полегшення співпраці між наукою та
бізнесом у державах-членах ЄС створюється відпо-
відна інфраструктура, а саме: технологічні парки,
бізнес-інкубатори (надання суб’єктам малого та се-
реднього підприємництва на певних умовах та на
встановлений час спеціально обладнаних примі-
щень та іншого майна з метою сприяння набуттю
ними фінансової самостійності та створення умов
для розробки і застосування інноваційних техноло-
гій), кластери (стійке об’єднання на тривалий період
декількох підприємств єдиними матеріальними, фі-
нансовими та інформаційними потоками), організа-
ції у сфері трансферу технологій, діяльність яких ре-
гулюється національними законами. Так, законодав-
ство Румунії визначає технологічний парк як «точно
визначену територію, де наукові дослідження,
І. П. Чайка
96
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
пов’язані з бізнесом, промислове виробництво та ді-
яльність з надання послуг здійснюються із спеціаль-
ними стимулами з метою оптимізації використання
людських та матеріальних ресурсів території» [7,
с. 342]. Створення технологічного парку здійсню-
ється на підставі договору між органами державної
влади, підприємствами, університетами та іншими
зацікавленими партнерами. Прикладом функціону-
вання інкубаторів слугує французька програма «Ре-
гіональні інкубатори» від 1999 р., заснована на базі
проведення національного конкурсу проектів.
Що стосується кластерів, то загального спеці-
ального законодавства з регулювання їх діяльності в
ЄС не існує. Переважна більшість кластерів в дер-
жавах членах ЄС функціонують і фінансуються на
регіональному рівні. Управління кластерами здійс-
нюється спеціалізованими установами – кластер-
ними організаціями, які є юридичними особами [7,
с. 343]. Уряди держав-членів ЄС розробляють наці-
ональні кластерні програми, в яких виділяється фі-
нансування, визначається державний орган або кла-
стерна організація, відповідальні за роботу кластера,
визначаються правила участі підприємств у програ-
мах. Так, в Іспанії в кластер були об’єднані десять
технологічних центрів, чотири університети, чотири
галузеві науково-дослідні центри та 14 інноваційних
організацій-посередників [7, с. 344]. Підтримка біз-
нес-мереж і кластерів в ЄС передбачена Правилами
Європейського фонду регіонального розвитку на
період 2007-2013 рр, Стратегічними рекомендаці-
ями щодо фінансової підтримки, Лісабонською
стратегією. Вони рекомендують кілька чітких захо-
дів із врахування пріоритету удосконалення знань та
інноваційного зростання і виділяють на них у період
20072013 рр. близько 86 млрд євро.
У 2010 році Єврокомісія презентувала нову
стратегію розвитку системи вищої совіти в ЄС –
«Підтримка росту і зайнятості: Повістка для модер-
нізації системи вищої освіти Європи» [8], в якій
було проаналізовано основні проблеми вищої освіти
в країнах-членах ЄС та визначено пріоритетність,
послідовність їх подолання. Головною проблемою
визнане те, що вища освіта країн-членів ЄС поки що
не забезпечує повною мірою економіку достатньою
кількістю людей, які володіють професійними ком-
петенціями для створення нових робочих місць та
забезпечення економічного зростання. Метою стра-
тегії є збільшення кількості молодих спеціалістів з
вищою освітою віком 30-34 років з 33,6% у 2010 р.
до 40% у 2020 р. для покращення «економіки
знань», створення ефективних зв’язків між учбовим
процесом і дослідженнями, з одного боку, та бізне-
сом з виробництва інновацій – з іншого. У стратегії
наголошується, що вища освіта у ЄС має орієнтува-
тися на потреби рику праці шляхом збільшення від-
критості для співпраці з бізнесом, що забезпечить
випускників знаннями та навичками, які допомо-
жуть їм успішно адаптуватися до вимог ринку праці
та змінам на ньому.
Для досягнення поставленої мети у стратегії ви-
значено шість загальноєвропейських пріоритетів
модернізації, які мають бути досягнуті всіма кра-
їнами-членами ЄС [8]:
− збільшити кількість випускників ВНЗ з од-
ночасною диверсифікацією їхньої підготовки;
− покращити якість і компетентність вищої
освіти;
− збільшити кількість освітніх можливостей
для студентів, особливо трансграничних;
− розширити підготовку кадрів дослідників;
− зміцнити зв’язки між освітою, досліджен-
нями і бізнесом;
− зробити фінансування зазначених напрямків
більш ефективним.
Висновки. Підсумовуючи викладене, необ-
хідно констатувати наступне:
− ЄС приділяє велику увагу розвитку іннова-
ційного суспільства шляхом стимулювання нау-
ково-дослідної діяльності у державах-членах;
− одне з провідних місць у досягненні постав-
леної мети відводиться ВНЗ та їх співпраці з підпри-
ємствами реального сектору;
− кожна держава-член розробляє і вдоскона-
лює відповідну власну законодавчу базу, спираю-
чись на документи, що пропонуються ЄС, такі як Лі-
сабонська стратегія, різноманітні Повідомлення та
Рекомендації Європейської Комісії;
− розроблені у країнах ЄС заходи стимулю-
вання співпраці ВНЗ з виробничими підприємст-
вами безумовно підвищують як внутрішню, так і
зовнішню ефективність їх функціонування;
− розробка загальних рекомендаційних доку-
ментів ЄС дозволяє підвищити ефективність діяль-
ності окремих держав-членів зі стимулювання влас-
ної науково-дослідної діяльності і підвищує її ефек-
тивність за рахунок досягнення таких позитивних
зовнішніх ефектів як ефект масштабу, синергетич-
ний ефект, симбіотичний ефект і мультиплікаційний
ефект.
Таким чином, у статті узагальнено європей-
ський досвід реформування системи вищої освіти.
Перспективами подальших наукових розробок в да-
ному напрямі є застосування цього досвіду для роз-
робки моделі розвитку вищої освіти України з ме-
тою підвищення ефективності функціонування наці-
ональних ВНЗ.
Література
1. Черевичний Г. С. Європейський досвід інте-
рнаціоналізації вищої освіти // Інноваційна політика
та законодавство в Європейському Союзі та Україні:
формування, досвід, напрямки наближення : матері-
али міжнародного симпозіуму (Київ, 2-3 червня
2011 р.). – Київ, 2011. – С. 269–271. 2. Витримки з
І. П. Чайка
97
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
аналітичної роботи Проекту «Ключові особливості
інноваційної політики як основи для розробки захо-
дів з посилення інновацій, що сприятимуть набли-
женню України до конкурентної економіки знань –
порівняння ЄС та України» / За редакцією Гурдун
Румпф, Джорджа Строгілопулоса, Ігора Єгорова
(Київ, червень 2011 р.). – Київ, 2011. – 100 с. 3. Ша-
повалова Л. Професіоналізація як один із напрямів
розвитку сучасної вищої освіти Франції / Л. Шапо-
валова // Вища школа : [науково-практичне ви-
дання]. – Київ: , 2010. – С. 59–70. 4. Використання
помилок держави для з’ясування впливу вищої
освіти на зростання / П. Агіон, Л. Бустан, К. Гоксбі,
Дж. Ванденбуше // Робочий документ. – Гарвардсь-
кий університет, 2005. 5. Ханнес Л. Європерйська
політика у сфері інновацій: законодавство та доку-
менти / Лео Ханнес, Філліп Шон // Матеріали між-
народного симпозіуму (Київ, 2 – 3 червня 2011 р.). –
Київ, 2011. – С. 273–298. 6. Сидоренко Т. В. Эконо-
мика Испании в посткризисный период: перспек-
тивы модернизации / Т.В. Сидоренко // Междуна-
родная экономика. – 2011. − № 2. – С. 39-47. 7. Аві-
гдор Габріель. Законодавство держав-членів ЄС у
сфері інноваційної діяльності / Габріель Авігдор //
Інноваційна політика та законодавство в Європейсь-
кому Союзі та Україні: формування, досвід, напря-
мки наближення : матеріали міжнародного симпозі-
уму (Київ, 2 – 3 червня 2011 р.). – Київ, 2011. –
С. 298–349. 8. Інтернет – сервер компанії
«Erawatch» [Електронний ресурс]. − Режим доступу
: http : // www. erawatch-network.com. − Заголовок з
титулу екрану.
Чайка І.П. Досвід розвитку європейських
ринків освітніх послуг
У статті узагальнено європейський досвід ре-
формування системи вищої освіти з метою його за-
стосування для розробки моделі розвитку вищої
освіти України, підвищення ефективності функціо-
нування національних ВНЗ.
Ключові слова: ефективність функціонування,
ринок освітніх послуг, система безперервної освіти,
професіоналізація.
Чайка И.П. Опыт развития европейских
рынков образовательных услуг
В статье обобщен европейский опыт реформи-
рования системы высшего образования с целью его
применения для разработки модели развития выс-
шего образования Украины, повышения эффектив-
ности функционирования национальных ВУЗов.
Ключевые слова: эффективность функциони-
рования, рынок образовательных услуг, система
беспрерывного образования, профессионализация.
Chayka І. P. Experience of European Markets
of Educational Services Development
In the article European experience of reformation
of the system of higher education is generalized with the
purpose of his application for development of model of
development of higher education of Ukraine, increase of
efficiency of functioning of national Institutions of
higher learning.
Keywords: efficiency of functioning, market of ed-
ucational services, system of continuous education, pro-
fessional competenses.
Стаття надійшла до редакції 25.02.2015
Прийнято до друку 09.04.2015
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87543 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:58:46Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чайка, І.П. 2015-10-21T07:17:49Z 2015-10-21T07:17:49Z 2015 Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг / І.П. Чайка // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 1 (39). — С. 88-97. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87543 330.123.6+338.46 У статті узагальнено європейський досвід реформування системи вищої освіти з метою його застосування для розробки моделі розвитку вищої освіти України, підвищення ефективності функціонування національних ВНЗ. В статье обобщен европейский опыт реформирования системы высшего образования с целью его применения для разработки модели развития высшего образования Украины, повышения эффективности функционирования национальных ВУЗов. In the article European experience of reformation of the system of higher education is generalized with the purpose of his application for development of model of development of higher education of Ukraine, increase of efficiency of functioning of national Institutions of higher learning. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Міжнародна та регіональна економіка Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг Опыт развития европейских рынков образовательных услуг Experience of European Markets of Educational Services Development Article published earlier |
| spellingShingle | Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг Чайка, І.П. Міжнародна та регіональна економіка |
| title | Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг |
| title_alt | Опыт развития европейских рынков образовательных услуг Experience of European Markets of Educational Services Development |
| title_full | Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг |
| title_fullStr | Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг |
| title_full_unstemmed | Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг |
| title_short | Досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг |
| title_sort | досвід розвитку європейських ринків освітніх послуг |
| topic | Міжнародна та регіональна економіка |
| topic_facet | Міжнародна та регіональна економіка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87543 |
| work_keys_str_mv | AT čaikaíp dosvídrozvitkuêvropeisʹkihrinkívosvítníhposlug AT čaikaíp opytrazvitiâevropeiskihrynkovobrazovatelʹnyhuslug AT čaikaíp experienceofeuropeanmarketsofeducationalservicesdevelopment |