Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста
Стаття присвячена проблемам формування ефективної інноваційної політики промислового міста. Визначені проблеми фінансового стимулювання інноваційних процесів у забезпеченні розвитку промислового міста. Надано пропозиції щодо напрямів інституціонально-правового забезпечення інноваційної політики у мі...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87864 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста / А.І. Землянкін, І.І. Лях // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 2 (40). — С. 126-131. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859545349576720384 |
|---|---|
| author | Землянкін, А.І. Лях, І.І. |
| author_facet | Землянкін, А.І. Лях, І.І. |
| citation_txt | Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста / А.І. Землянкін, І.І. Лях // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 2 (40). — С. 126-131. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| description | Стаття присвячена проблемам формування ефективної інноваційної політики промислового міста. Визначені проблеми фінансового стимулювання інноваційних процесів у забезпеченні розвитку промислового міста. Надано пропозиції щодо напрямів інституціонально-правового забезпечення інноваційної політики у місті.
Статья посвящена проблемам формирования эффективной инновационной политики промышленного города. Определены проблемы финансового стимулирования инновационных процессов в обеспечении развития современного промышленного города. Даны предложения по направлениям институционально-правового обеспечения инновационной политики в городе.
Under present conditions, the economic growth of the industrial city is impossible without using the results of innovative activities, latest achievements in science and technology which affect the development of production forces, reproduction and competitiveness of the country on the world market. The innovation policy plays a special role in ensuring reproduction processes. It consists in the development of directions and mechanisms of introduction and use of innovations in the production practice of enterprises, organizations, institutions. The aim of the article is to determine the role of innovation policy in ensuring a stable development of the industrial city.The analysis of international experience shows that any country chooses as priority those economic sectors which have all the necessary conditions for gaining competitive advantages over other players on the market. This requires the organization of the production of high-tech products, establishment of maximum possible cooperation between sectoral enterprises within the industrial city. The perfect model of the innovation mechanism under market conditions is characterized by the fact that an important incentive for innovation has become profit maximization. Solution of problems concerning financial incentives for innovation processes at different management levels is the main condition for ensuring the long-term objectives of economic growth of the country.The drawback of the current innovation development of the country is the imperfect institutional and legal mechanisms for providing the formation of the effective system of government bodies. The authors offer to form a special coordinating body that should collect and analyze the incoming information, process it, identify competitive advantages and, therefore, act as a coordinator of innovation development in the industrial city for the whole chain of innovation cycle from inception of the idea to entering the market of finished products. Such a body may become the Centre for innovation development of the industrial city that has territorial binding to areas where the innovative activities are carried out, and is controlled by city authority able to correct the state policy and legislative measures when forming the innovation environment.
|
| first_indexed | 2025-11-26T01:42:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
А. І. Землянкін, І. І. Лях
126
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
УДК 330.341.1:353.1
А. І. Землянкін,
кандидат економічних наук,
І. І. Лях,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РОЗВИТКУ
ПРОМИСЛОВОГО МІСТА
На сучасному етапі розвитку економічне зрос-
тання міста неможливе без використання результа-
тів інноваційної діяльності, останніх досягнень на-
уки і техніки, що впливають на розвиток продукти-
вних сил, відтворення і конкурентоспроможність
країни на світовому ринку. У забезпеченні відтво-
рювальних процесів особливу роль відіграє іннова-
ційна політика, яка полягає у розробці напрямів і ме-
ханізмів впровадження та використання нововве-
день у виробничій практиці підприємств, організа-
цій, установ і метою якої є сталий розвиток промис-
лового міста.
Питання формування ефективної інноваційної
політики у національній та регіональній системах
розглядали таки вітчизняні та російські науковці як
Геєць В.М. [11], Амоша О.І. [15], Ляшенко В.І. [1],
Федулова Л.І. [4], Вишневський В.П. [10], Демен-
тьєв В.В. [10], Аверкіна М.Ф. [12], Татаркін О.І. [13]
та інші. Але проблеми впливу інноваційної політики
на забезпечення сталого розвитку промислового мі-
ста потребують подальшого визначення, що і зумо-
вило вибір даного дослідження.
Метою статті є визначення ролі інноваційної
політики у забезпеченні сталого розвитку промисло-
вого міста.
Роль регіональної інноваційної політики як на-
пряму національної інноваційної політики держави
з часом не тільки змінюється, але і зростає. Спо-
чатку вона сприймалася як інструмент згладжу-
вання диспропорцій в інвестиційно-інноваційному
розвитку регіонів, в основному, за рахунок отри-
мання державних преференцій регіонам і депресив-
ним територіям з певними проблемами розвитку. З
часом виникли нові цілі і принципи інноваційної по-
літики, які спрямовані на децентралізацію влади і
партнерство між різними її рівнями і гілками, а та-
кож партнерство з приватним і неурядовим секто-
рами. Отже, зміни у регіональній політиці спричи-
нили і зміни у залученні місцевих і регіональних
суб'єктів до вироблення і реалізації єдиної політики.
На нинішньому етапі розвитку країни іннова-
ційна політика індустріально розвиненого міста
спрямована на: визначення напрямів і тенденцій, які
відбуваються в процесі глобалізації; окреслення
кола інноваційних рішень; формування інновацій-
них завдань залежно від типу сформованої місцевої
стратегії; створення відповідних умов для оператив-
ної реалізації інновацій; визначення ефекту від ре-
алізації такої політики тощо.
Майбутня конкурентоспроможність держави,
регіонів залежить від правильно виробленої ними
стратегії розвитку. В умовах непередбачуваності
зовнішнього і внутрішнього середовища досягнення
високої прибутковості економічних агентів припус-
кає наявність здібності до постійного розвитку. У
придбанні і реалізації цієї здатності особливу роль
грає стратегія. Якщо виходити з того, що розвиток
економічних агентів є результат реалізації стратегії,
тоді розробці стратегії повинен передувати аналіз
можливих форм її розвитку. Це дозволить пра-
вильно скласти алгоритм розвитку [1, с. 11].
Одним із важливих документів, координуючих
розвиток сучасного міста, стала «Стратегія соці-
ально-економічного розвитку міста Донецька на пе-
ріод до 2020 року». Основним завданням Стратегії є
максимальне використання сприятливих можливо-
стей для інноваційного розвитку економіки та мі-
ського середовища – переорієнтація виробничого
потенціалу, сфери послуг на створення конкуренто-
спроможної продукції (послуг) шляхом модернізації
наявних потужностей [2, с. 127]. Для реалізації
завдання необхідним є подолання відставання в
інноваційному розвитку районів, міст і регіонів, яке
можливе за допомогою активізації інноваційної ді-
яльності, а також завдяки чітким механізмам взає-
модії триєдиних складових інноваційного процесу –
винахідник, розробник та споживач. Співпраця
трьох визначених суб’єктів інноваційного процесу
вимагає швидкого та успішного запровадження про-
ривних інновацій, що є основою концепції «іннова-
ційного трикутника».
Україна потребує таких подібних ініціатив,
щоб підвищити інноваційність індустріального мі-
ста, оскільки національній інноваційній системі бра-
кує не тільки ефективності, продуктивності та успі-
шного впровадження результатів досліджень, а та-
кож зв’язків між виробниками інновацій, науково-
дослідними інститутами та підприємствами, що пе-
решкоджає створенню інноваційного середовища у
регіонах для прискорення використання інновацій.
Вітчизняні науково-дослідні інститути є важливим,
але не єдиним джерелом інновацій; компанії по-
винні прагнути до більш активного пошуку співро-
бітництва з різними учасниками, включаючи під-
А. І. Землянкін, І. І. Лях
127
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
приємства сусідніх країн. В умовах сьогодення інно-
ваційні підприємства більше схильні до співробіт-
ництва з постачальниками та клієнтами, тоді як уні-
верситети, науково-дослідні інститути та консалти-
нгові компанії є менш типовими партнерами для
інноваційної співпраці.
Аналіз міжнародного досвіду доводе, що будь-
яка країна світу, навіть з високим рівнем розвитку, у
якості пріоритету вибирає ті сектори економіки, у
яких наявні необхідні умови для отримання конку-
рентних переваг перед іншими гравцями на ринку
[3]. Такий підхід має можливість вирішити низку
пріоритетних для міського господарства завдань.
Для цього потрібно: організувати виробництво висо-
котехнологічної новітньої продукції для кінцевого
споживача; налагодити максимально можливу ко-
операцію між галузевими підприємствами в межах
міста, що дасть змогу спільно виробляти кінцеву
продукцію; додатково завантажити виробничі по-
тужності міста; суттєво збільшити надходження до
бюджету. Ідеальна модель інноваційного механізму
в ринкових умовах характеризується тим, як заува-
жує Л.І. Федулова, що важливим стимулом інновації
є вже не виконання плану, а максимізація прибутку
[4, с. 77].
Для прискорення процесів ринкової трансфор-
мації структури промислового комплексу важливе
значення має інноваційна діяльність, основними на-
прямами якої є:
застосування принципово нових машин,облад-
нання і матеріалів;
впровадження нових технологічних процесів,
зокрема маловідходних і ресурсозберігаючих;
роботизація і комп'ютеризація проектування;
освоєння нових видів продукції і методів ви-
робництва;
патентно-ліцензійна робота, тощо.
В цілому територіальна організація виробничої
інноватики відповідає закону розповсюдження "ди-
фузії" нововведень, відповідно до якого нововве-
дення спочатку освоюються в базовому промисло-
вому "полюсі", потім – в найближчому оточенні і,
нарешті, у всій зоні впливу [5]. Це слід враховувати
при проектуванні територіально галузевих зрушень,
оскільки інноваційний розвиток найбільших центрів
зрештою впливає і на розвиток виробничої «перифе-
рії» [1, с.17].
Управління інноваційним розвитком в Україні
полягає у координації галузевої промислової полі-
тики і науково-технічної політики на національ-
ному, регіональному і місцевому рівнях, тобто у фо-
рмуванні ефективної національної і регіональних
інноваційних систем.
Якою б потужною не була вертикаль влади,
вона не в змозі забезпечити створення необхідних
умов для розвитку інноваційних процесів за всіма
видами економічної діяльності. Зокрема, в Україні
одним із стримуючих чинників є велика територія
держави. Тому при стратегічному плануванні слід
приділяти більшу увагу розвитку місцевого само-
врядування і горизонтальним зв’язкам у співпраці та
взаємодії суб’єктів господарювання з місцевою ад-
міністрацією. Дієвим таке самоврядування буде
лише в тому випадку, якщо регіони матимуть си-
льну економічну базу [20, с. 36].
Однією із проблем, яка постає перед діючою
владою є вибір оптимальної моделі відбору та фор-
мування переліку інноваційних проектів, які будуть
якомога більш перспективними у плані фінансово-
організаційної підтримки їх впровадження за раху-
нок державних та регіональних коштів. Фінансу-
вання інноваційних проектів завжди тісно пов’язане
з рівнем ризику, що відповідає вкладанню коштів,
тому раціональне розділення ризику між державою
та регіональними і місцевими органами влади є не-
обхідною умовою для ефективного залучення не-
державних інвесторів.
Зазначимо, ефективна інноваційна політика мі-
ста, регіонів, а також і держави залежить від рівня
фінансування інноваційної діяльності. Проведене
дослідження доводить, що статистичні дані висвіт-
люють негативну динаміку обсягів фінансування
інноваційної діяльності, яка в останні п’ять років,
що розглядаються, була притаманна і державному, і
місцевому секторам. Якщо у 2008 році частка дер-
жави в структурі витрат на фінансування інновацій-
ної діяльності становила 2,8%, то у 2012 році – лише
2,0% (див. таблицю), що значно обмежило регулю-
ючий та стимулюючий вплив держави на іннова-
ційну діяльність. А частка місцевих бюджетів за цей
період тільки у 2007 році складала у структурі ви-
трат 0,7%, а в останні п’ять років – тільки 0,1%.
Фінансування інноваційної діяльності в Україні
та її регіонах, містах перебуває на низькому рівні:
основним джерелом залишаються власні кошти під-
приємств (у 2012 р. їх частка склала 63,9% загаль-
ного обсягу витрат, але у порівнянні з попереднім
2011 р. відзначилося її зростання майже в 1,2 рази),
які не завжди є в наявності, а державна підтримка
після закриття Державного інноваційного фонду
практично припинилась. Не проявляли особливої за-
цікавленості до вітчизняної сфери сучасних іннова-
ційних технологій ні вітчизняні, ні іноземні інвес-
тори, фінансування інновацій за рахунок яких у
2011 р. було катастрофічно низьким (0,3 і 0,4% від-
повідно). Але також спостерігається невелике пож-
вавлення у фінансовій підтримці цих інвесторів у
2012 р., частка яких у загальному обсязі витрат ста-
новить 1,3 та 8,7%. Таким чином, недостатнє і неста-
більне фінансування ризикової інноваційної діяль-
ності є серйозною проблемою для проведення інно-
ваційної політики в Україні. В той же час в країнах
Європейського Cоюзу держава завжди приймає на
себе частину ризиків, які пов’язані з інноваційною
А. І. Землянкін, І. І. Лях
128
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
Таблиця
Структура фінансування інноваційної діяльності в Україні за окремими джерелами,% [6-8]
Джерела Роки
2007 2008 2009 2010 2011 2012
Всього 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
у тому числі за рахунок
коштів:
власних 73,7 60,6 65,0 59,3 52,9 63,9
державного бюджету 1,3 2,8 1,6 1,1 1,0 2,0
місцевих бюджетів 0,7 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1
позабюджетних фондів 0,1 - - - - -
вітчизняних інвесторів 0,2 1,4 0,4 0,4 0,3 1,3
іноземних інвесторів 3,0 1,0 19,0 30,0 0,4 8,7
кредитів 18,5 33,7 11,8 7,8 38,3 21,0
інших 3,2 0,4 2,1 1,3 7,0 3,0
діяльністю, особливо, коли це стосується наукових
кіл, підрозділів НДДКР, а також взаємозв’язків між
ними.
Своєчасним для України є вивчення досвіду
Фінляндії в області фінансування інноваційних про-
цесів, де ключовим актором, з погляду прямого дер-
жавного фінансування, виступає Фінське агентство
по фінансуванню технологій і інновацій (TEKES).
Основна частина фінансових коштів суспільного се-
ктора агентством спрямовується підприємствам і
науково-дослідним організаціям країни, при цьому
стимулюючи їх співпрацю [9, с. 26]. Організації-
посередники суспільного сектора включають техно-
логічні агентства та інші різноманітні установи (або
регіональні та місцеві відділення), що фінансуються
державою, які забезпечують як пряму, так і непряму
підтримку суспільно-приватного партнерства у на-
прямах:
фінансування і співпраці;
налагодження зв'язків і розповсюдження інфо-
рмації;
консультаційних послуг або програм освіти і
підготовки робочої сили для підприємств приват-
ного сектора.
Регіональні і місцеві посередники зазвичай фі-
нансуються органами влади відповідного рівня че-
рез організації розвитку бізнесу.
Зазначимо, що як регіональні, так і місцеві ор-
гани влади відчувають нестачу фінансових ресурсів
для підтримки інноваційних ідей в порівнянні з ре-
сурсами національного уряду. В той же час відбува-
ється організаційна співпраця на регіональному
рівні: функції регіональних офісів TEKES взаємо-
зв'язані з Центрами зайнятості та економічного роз-
витку.
Досвід Фінляндії показав, що у питаннях регіо-
нальної інноваційної політики важливими гравцями
є місцеві відділення державних і приватних інститу-
тів, що відповідають за розвиток інноваційної полі-
тики. Наприклад, центри зайнятості і економічного
розвитку, регіональні університети і коледжі, які ви-
ступають активними партнерами бізнес-співтовари-
ства у формуванні інноваційної політики.
Вирішення проблем фінансового стимулю-
вання інноваційних процесів на різних рівнях управ-
ління в Україні стає визначальною умовою забезпе-
чення завдань довготривалого економічного зрос-
тання країни. До зазначених проблем належать:
утвердження ефективної системи мобілізації
фінансових ресурсів (бюджетних, місцевих, кредит-
них, власних коштів підприємств тощо) із різних
джерел на цілі розвитку національної та регіональ-
них інноваційних систем на ринкових принципах;
впровадження сучасних механізмів та інстру-
ментів, здатних забезпечити стимулюючий вплив
фінансів на активізацію інноваційної діяльності та
прогресивні структурні зрушення в економіці;
поступове збільшення частки коштів, що витра-
чаються на фінансування наукової та науково-тех-
нічної діяльності, у ВВП з урахуванням усіх джерел,
яка за останні роки менша ніж 1% [6-8].
Одним з недоліків сучасного стану інновацій-
ного розвитку країни та її регіонів і міст є недоско-
налість інституціонально-правових механізмів для
забезпечення формування ефективної системи орга-
нів державного управління, яка б здійснювала регу-
люючий вплив на суб’єкти інноваційної діяльності,
створювала стимули для інвестування в інновації.
Незавершеність адміністративної реформи проявля-
ється у розпорошенні та дублюванні функцій, перш
за все, організаційних, між органами виконавчої
влади, а також спостерігається неузгодженість дій
структур національної інноваційної системи. Харак-
теризуючи інноваційний шлях розвитку України,
Вишневський В.П. і Дементьєв В.В. підкреслюють,
що основною перешкодою до активізації інновацій-
ної діяльності є не дефіцит грошових коштів або не-
стача уваги до державного регулювання інновацій-
них процесів, а саме господарські та політичні ін-
ститути суспільства, асиметрія економічної влади і
господарський порядок, що зростає на її основі [10,
с. 51].
А. І. Землянкін, І. І. Лях
129
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
Правове поле державного регулювання іннова-
ційних процесів в Україні з метою ефективного
функціонування економіки України є достатньо ро-
звиненим. Воно формується, змінюється та допов-
нюється відповідно до вимог часу та національних
стратегій розвитку держави, регіону, міста. Аналіз
основних нормативно-правових документів щодо
регулювання інноваційної діяльності в Україні,
який наведено авторами в роботах [14, 15] довів, що
в Україні в цілому сформовані правові основи роз-
витку інноваційних процесів.
Зауважимо, що відповідно до діючого законо-
давства правове забезпечення інноваційного роз-
витку повинне підтримуватися державними префе-
ренціями у вигляді: пільгового оподаткування і кре-
дитування, фінансової підтримки, гарантій комер-
ційним банкам, митних пільг, грантів, створення ре-
єстрів і переліків для обліку і підтримки підпри-
ємств, тощо. Невідповідність положень законодав-
ства реальній економічній ситуації в країні, багато з
яких залишаються лише на концептуальному рівні,
призводить до фінансово-економічного незабезпе-
чення його реалізації. Особливо яскраво це просте-
жується при постійних відмінах при прийнятті що-
річних законів про Держбюджет України значної
кількості положень законодавства про інноваційну
діяльність.
Закон України «Про стимулювання розвитку
регіонів» (2005 р. із змінами від 16.10.2012 р.), за-
клав правові та організаційні принципи державної
регіональної політики щодо стимулювання роз-
витку регіонів та подолання депресивності терито-
рій [16]. Продовженням такої політики стала Дер-
жавна стратегія регіонального розвитку на період до
2015 року [17]. Посилення мотивації місцевих орга-
нів виконавчої влади та органів місцевого самовря-
дування щодо підвищення конкурентоспроможно-
сті регіонів та його міст є головною метою стратегії,
де зроблено акцент на інновації у напрямах ре-
структуризації та диверсифікації економіки регіо-
нів. Невиконання нагальних завдань, передбачених
Державною стратегією регіонального розвитку, а
саме, реформування системи управління регіональ-
ним розвитком, місцевого самоврядування та тери-
торіального устрою не дало змоги створити діючу
правову систему формування та реалізації держав-
ної регіональної політики щодо збалансованого роз-
витку українських регіонів та їх міст, на основі при-
таманних їм особливостях.
На нинішньому етапу розвитку координація
інноваційної політики здійснюється відповідно до
статті 10 Закону України «Про інноваційну діяль-
ність», яка дає право:
залучати підприємства, установи і організації,
розташовані на підпорядкованій їм території, за їх
згодою, до розв'язання проблем інноваційного роз-
витку населених пунктів;
доручати державним інноваційним фінансово-
кредитним установам (їх регіональним відділенням)
або комунальним інноваційним фінансово-кредит-
ним установам проведення конкурсного відбору
інноваційних проектів місцевих інноваційних про-
грам і здійснення фінансової підтримки цих проек-
тів у межах коштів, передбачених у відповідному
місцевому бюджеті [18].
Проте, як і в інших питаннях регулювання інно-
ваційної політики в Україні, стримуючим чинником
часто є відсутність фінансування, а не відсутність
нормативно-правових документів.
З метою забезпечення відтворювальних проце-
сів, досягнення належного рівня розвитку промис-
лового міста пріоритетним напрямом може стати ін-
ституціональне забезпечення інноваційної політики.
Пропонуємо сформувати спеціальний координу-
ючий орган, який би займався збором і аналізом ін-
формації, що надходить, її обробкою, виявленням
конкурентних переваг і відповідно координатором
інноваційного розвитку в місті по всьому ланцюжку
інноваційного циклу від моменту зародження ідеї до
виходу на ринок готової продукції. Таким органом
має стати Центр інноваційного розвитку промисло-
вого міста (тобто своєрідний центр передачі знань –
місце, куди стікається вся інформація про хід роботи
підприємств, стадіях розвитку, проблемах та потре-
бах з якими вони стикаються від стадії розробки
проекту продукції, що створюється, до її комерцій-
ної реалізації та отримання прибутку.
Центри повинні виникати безпосередньо в міс-
тах, тобто мати територіальну прив’язку до місцево-
сті, де буде здійснюватися інноваційна діяльність.
Дана система повинна управлятися міським органом
влади, яка матиме можливість скорегувати дер-
жавну політику і законодавчі заходи при форму-
ванні інноваційного середовища, тобто:
вести моніторинг роботи центрів інноваційного
розвитку у кожному місті;
оцінювати їх діяльність;
узагальнювати отримувану інформацію;
аналізувати виникаючі проблеми на кожній ді-
лянці;
вибирати найкращі рішення.
Інноваційні центри мають брати участь у внут-
рішньодержавних і міжнародних програмах осво-
єння наукомісткої та високотехнологічної продук-
ції, а також підтримувати зв’язок з аналогічними
структурами всередині країни і за кордоном, перш
за все, з:
державною інноваційною фінансово-кредит-
ною установою, яка здійснює фінансову підтримку
суб’єктів господарювання різних форм власності в
рамках державної інноваційної політики;
комунальними інноваційними фінансово-кре-
дитними установами, які створюються для фінансо-
вої підтримки місцевих інноваційних програм за
кошти місцевих бюджетів через державні іннова-
ційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні
відділення);
А. І. Землянкін, І. І. Лях
130
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
мережею регіональних центрів з інвестицій і
розвитку (віднесені до сфери управління Держін-
вестпроекту України), які є інструментом економіч-
ного розвитку територій, базою знань щодо потреб
регіону, його конкретних переваг та можливостей і
створені з метою організації роботи з інвесторами на
місцях.
Адже головне в діяльності таких інститутів – це
кінцевий результат, залучені інвестиції в місцеву
економіку, реалізовані інвестиційні та інноваційні
можливості регіону, сприятливий інвестиційний
імідж та практична допомога інвесторам. Напри-
клад, результатом такої діяльності є підписані впро-
довж 2012 року угоди про співпрацю між Держін-
вестпроектом України та місцевими органами
влади, які передбачають конкретні зобов’язання та
відповідальність сторін за розвиток інвестиційної
діяльності в регіонах, зокрема щодо реалізації наці-
ональних проектів [16, с. 6].
У результаті роботи Центрів будуть виявлятися
переваги і недоліки в організації інноваційного про-
цесу, проводитиметься моніторинг науково-техніч-
ної та інноваційної діяльності регіону (міста) у ре-
жимі реального часу і готуватися рекомендації з ор-
ганізації процесів та інтеграції з різними учасни-
ками інноваційного процесу як усередині регіону,
так і з зовнішніми партнерами.
Організація Центрів інноваційного розвитку
промислових міст впливатиме на:
розробку довгострокової стратегії розвитку
інноваційної діяльності в регіонах;
підтримку спеціалізації регіонів, міст і їх спів-
праці;
підсилення процесу залучення інвестицій і про-
фесійних кадрів в регіони;
консолідування місцевих, регіональних та наці-
ональних ресурсів для розвитку вибраних пріори-
тетних напрямів;
координування діяльності в області місцевого,
регіонального і національного інноваційного роз-
витку;
сприяння співробітництву територіальних гро-
мад, міжрегіональному та транскордонному співро-
бітництву.
Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити
висновок, що вирішення проблеми розпорошення та
дублювання функцій між органами виконавчої
влади можливе шляхом інституціонально-право-
вого визначення єдиного органу щодо її формування
і реалізації, а тим більше, що на вістря першочерго-
вих орієнтирів розвитку держави винесено питання
реформи самоврядування.
Таким чином, практична реалізація в Україні
національної та регіональної інноваційної політики
передбачає використання підходів, спроможних за-
безпечити її поступальний розвиток, у тому числі на
місцевому рівні. Такі підходи означають залучення
потенціалу сучасних механізмів державного, регіо-
нального і місцевого розвитку, що склалися як у
вітчизняній, так і у зарубіжній практиці. Важливе
місце серед означених механізмів і інструментів по-
сідають організаційні, фінансові, інституціонально-
правові, що є метою подальшого дослідження, у за-
стосуванні яких спостерігаються системні проб-
леми.
Література
1. Ляшенко В.И. Финансово-регуляторные ре-
жимы стимулирования экономического развития:
введение в экономическую режимологию: моногр. /
В.И. Ляшенко // НАН Украины, Ин-т экономики
пром-сти. – Донецк, 2012. – 370 с. 2. Стратегия со-
циально-экономического развития г. Донецка на пе-
риод до 2020 г. / А.А. Лукьянченко, А.И. Амоша и
др.: моногр. // НАН Украины. Ин-т экономики про-
мышленности; Донецкий городской совет. – До-
нецк, 2008. – 308 с. 3. Концепція промислово-інно-
ваційної політики / Київська міська рада. Головне
управління промислової, науково-технічної та інно-
ваційної політики [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://prom.gov.ua/prominno.html. 4. Феду-
лова Л.І. Тенденції розвитку інноваційної політики
та її вплив на економічне зростання [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/
portal/soc_gum/ep/2011_2/5_Fedulova.pdf. 5. Knaap
G.A. van der, Louter P.J. Economic changes and strat-
egies for spatial politics // Ned. Geogr. Stud. – 1991. –
№ 130. – Р. 8-24. 6. Наукова та інноваційна діяль-
ність в Україні: стат. зб. – К.: ДП «Інформійно-вида-
вничий центр Держстату України», 2008. – 348 с.
7. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: стат.
зб. – К.: ДП «Інформійно-видавничий центр Держ-
стату України», 2010. – 365 с. 8. Наукова та іннова-
ційна діяльність в Україні: стат. зб. – К.: ДП «Інфо-
рмійно-видавничий центр Держстату України»,
2013. – 305 с. 9. Инновационная политика Финлян-
дии / Экономика и управление в зарубежных стра-
нах: по материалам зарубежной печати. Ежемесяч-
ный информационный бюлетень // Всероссийский
институт научной и технической информации (ВИ-
НИТИ). – Москва, 2013. – № 4. – С. 22-32. 10. Виш-
невский В. Инновации, институты и эволюция
/ В. Вишневский, В. Дементьев // Вопросы эконо-
мики. – 2010. – №9. – С. 41-62. 11. Геєць В.М. Інно-
вативно-інноваційний шлях розвитку – модерніза-
ційний проект розвитку української економіки і су-
спільства початку XXI століття / В.М. Геєць // Бан-
ківська справа. – 2003. – № 4. – С. 3-32. 12. Авер-
кина М.Ф. Місце інноваційної політики у забезпе-
ченні стійкого розвитку міста [Електронний ресурс]
/ М.Ф. Аверкина // Інноваційна економіка. Всеукра-
їнський науково-виробничий журнал. – Режим дос-
тупу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/inek/
2013_3/153.pdf. 13. Татаркин А.И. Формирование
инновационных территорий в контексте проблем
технологической модернизации / А.И. Татаркин,
А.Ф. Суховей // Инновации. – № 7 (84). – С. 26-30.
А. І. Землянкін, І. І. Лях
131
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
14. Лях И.И. Правовое обеспечение коммерциали-
зации результатов НИОКР в Украине / И.И. Лях //
Экономика, управление, право. – 2012. – Т.2. – С. 39-
41. 15. Амоша О.І. Активізація інноваційної діяль-
ності: організаційне-правове та соціально-економі-
чне забезпечення: моногр. / О.І. Амоша, А.І. Земля-
нкін, І.І. Лях та ін. – Донецьк: ІЕП НАН України,
2007. – 328 с. 16. Про стимулювання регіонів: За-
кон України від 8 вересня 2005 року № 2850-IV //
Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51.
– Ст. 548 (редакція від 16.10.2012 р.). 17. Державна
стратегія регіонального розвитку на період до 2015
року: Постанова Кабінету Міністрів України від
21 липня 2006 р. № 1001 // Офіційний вісник Укра-
їни. – 2006. – № 30. – Ст. 2132 (редакція від
16.11.2011р.). 18. Про інноваційну діяльність: За-
кон України від 4 липня 2002 року № 40-IV //Відо-
мості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. –
Ст. 266 (редакція від 16.10.2012 р.). 19. Федюк В.
Діяльність регіональних центрів з інвестицій та роз-
витку у 2012 році [Електронний ресурс] / В. Федюк
// Енергія розвитку:інформаційний вісник мережі
регіональних центрів з інвестицій і розвитку. –
2013 (березень). – С. 6-8. – Режим доступу:
http://ukrproject.gov.ua/sites/default/files/upload/visni
kberezen_2013_final_0.pdf. 20. Кузьменко Р.В. Дво-
рівнева модель кластеризації в межах регіональних
економічних систем: моногр. / Р.В. Кузьменко //
НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк,
2012. – 208 с.
Землянкін А. І., Лях І. І. Визначення ролі
інноваційної політики у забезпеченні розвитку
промислового міста
Стаття присвячена проблемам формування
ефективної інноваційної політики промислового мі-
ста. Визначені проблеми фінансового стимулю-
вання інноваційних процесів у забезпеченні розви-
тку промислового міста. Надано пропозиції щодо
напрямів інституціонально-правового забезпечення
інноваційної політики у місті.
Ключові слова: інноваційна політика, фінансо-
вий механізм, промислове місто, центр інновацій-
ного розвитку.
Землянкин А. И., Лях И. И. Определение
роли инновационной политики в обеспечении
развития промышленного города
Статья посвящена проблемам формирования
эффективной инновационной политики промыш-
ленного города. Определены проблемы финансо-
вого стимулирования инновационных процессов в
обеспечении развития современного промышлен-
ного города. Даны предложения по направлениям
институционально-правового обеспечения иннова-
ционной политики в городе.
Ключевые слова: инновационная политика, фи-
нансовый механизм, промышленный город, центр
инновационного развития.
Zemlyankin A. I., Lyakh I. I. Determining the
Role of Innovation Policy in Ensuring the Develop-
ment of the Industrial City
Under present conditions, the economic growth of
the industrial city is impossible without using the results
of innovative activities, latest achievements in science
and technology which affect the development of produc-
tion forces, reproduction and competitiveness of the
country on the world market. The innovation policy
plays a special role in ensuring reproduction processes.
It consists in the development of directions and mecha-
nisms of introduction and use of innovations in the pro-
duction practice of enterprises, organizations, institu-
tions.
The aim of the article is to determine the role of
innovation policy in ensuring a stable development of
the industrial city.
The analysis of international experience shows that
any country chooses as priority those economic sectors
which have all the necessary conditions for gaining
competitive advantages over other players on the mar-
ket. This requires the organization of the production of
high-tech products, establishment of maximum possible
cooperation between sectoral enterprises within the in-
dustrial city. The perfect model of the innovation mech-
anism under market conditions is characterized by the
fact that an important incentive for innovation has be-
come profit maximization. Solution of problems con-
cerning financial incentives for innovation processes at
different management levels is the main condition for
ensuring the long-term objectives of economic growth
of the country.
The drawback of the current innovation develop-
ment of the country is the imperfect institutional and le-
gal mechanisms for providing the formation of the ef-
fective system of government bodies. The authors offer
to form a special coordinating body that should collect
and analyze the incoming information, process it, iden-
tify competitive advantages and, therefore, act as a co-
ordinator of innovation development in the industrial
city for the whole chain of innovation cycle from incep-
tion of the idea to entering the market of finished prod-
ucts. Such a body may become the Centre for innovation
development of the industrial city that has territorial
binding to areas where the innovative activities are car-
ried out, and is controlled by city authority able to cor-
rect the state policy and legislative measures when form-
ing the innovation environment.
Keywords: innovation policy, financial mecha-
nism, industrial city, innovation development centre.
Стаття надійшла до редакції 12.05.2015
Прийнято до друку 07.07.2015
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87864 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-26T01:42:33Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Землянкін, А.І. Лях, І.І. 2015-10-28T16:11:30Z 2015-10-28T16:11:30Z 2015 Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста / А.І. Землянкін, І.І. Лях // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 2 (40). — С. 126-131. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87864 330.341.1:353.1 Стаття присвячена проблемам формування ефективної інноваційної політики промислового міста. Визначені проблеми фінансового стимулювання інноваційних процесів у забезпеченні розвитку промислового міста. Надано пропозиції щодо напрямів інституціонально-правового забезпечення інноваційної політики у місті. Статья посвящена проблемам формирования эффективной инновационной политики промышленного города. Определены проблемы финансового стимулирования инновационных процессов в обеспечении развития современного промышленного города. Даны предложения по направлениям институционально-правового обеспечения инновационной политики в городе. Under present conditions, the economic growth of the industrial city is impossible without using the results of innovative activities, latest achievements in science and technology which affect the development of production forces, reproduction and competitiveness of the country on the world market. The innovation policy plays a special role in ensuring reproduction processes. It consists in the development of directions and mechanisms of introduction and use of innovations in the production practice of enterprises, organizations, institutions. The aim of the article is to determine the role of innovation policy in ensuring a stable development of the industrial city.The analysis of international experience shows that any country chooses as priority those economic sectors which have all the necessary conditions for gaining competitive advantages over other players on the market. This requires the organization of the production of high-tech products, establishment of maximum possible cooperation between sectoral enterprises within the industrial city. The perfect model of the innovation mechanism under market conditions is characterized by the fact that an important incentive for innovation has become profit maximization. Solution of problems concerning financial incentives for innovation processes at different management levels is the main condition for ensuring the long-term objectives of economic growth of the country.The drawback of the current innovation development of the country is the imperfect institutional and legal mechanisms for providing the formation of the effective system of government bodies. The authors offer to form a special coordinating body that should collect and analyze the incoming information, process it, identify competitive advantages and, therefore, act as a coordinator of innovation development in the industrial city for the whole chain of innovation cycle from inception of the idea to entering the market of finished products. Such a body may become the Centre for innovation development of the industrial city that has territorial binding to areas where the innovative activities are carried out, and is controlled by city authority able to correct the state policy and legislative measures when forming the innovation environment. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Менеджмент інновацій Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста Определение роли инновационной политики в обеспечении развития промышленного города Determining the Role of Innovation Policy in Ensuring the Development of the Industrial City Article published earlier |
| spellingShingle | Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста Землянкін, А.І. Лях, І.І. Менеджмент інновацій |
| title | Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста |
| title_alt | Определение роли инновационной политики в обеспечении развития промышленного города Determining the Role of Innovation Policy in Ensuring the Development of the Industrial City |
| title_full | Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста |
| title_fullStr | Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста |
| title_full_unstemmed | Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста |
| title_short | Визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста |
| title_sort | визначення ролі інноваційної політики у забезпеченні розвитку промислового міста |
| topic | Менеджмент інновацій |
| topic_facet | Менеджмент інновацій |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87864 |
| work_keys_str_mv | AT zemlânkínaí viznačennârolíínnovacíinoípolítikiuzabezpečennírozvitkupromislovogomísta AT lâhíí viznačennârolíínnovacíinoípolítikiuzabezpečennírozvitkupromislovogomísta AT zemlânkínaí opredelenieroliinnovacionnoipolitikivobespečeniirazvitiâpromyšlennogogoroda AT lâhíí opredelenieroliinnovacionnoipolitikivobespečeniirazvitiâpromyšlennogogoroda AT zemlânkínaí determiningtheroleofinnovationpolicyinensuringthedevelopmentoftheindustrialcity AT lâhíí determiningtheroleofinnovationpolicyinensuringthedevelopmentoftheindustrialcity |