Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії
На основі визначення організаційно-економічної сутності та змісту трансферу технологій розкрито його головні властивості й ознаки як економічної категорії (логічна схема передачі знань; суть та значення "явних" та "неявних"знань; комерціалізація технологій; дифузія технологій). Н...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Управління економікою: теорія та практика |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88338 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії / В.Ф. Столяров, Т.Е. Воронкова // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 57-73. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-88338 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Столяров, В.Ф. Воронкова, Т.Е. 2015-11-12T17:17:42Z 2015-11-12T17:17:42Z 2014 Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії / В.Ф. Столяров, Т.Е. Воронкова // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 57-73. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2221-1187 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88338 На основі визначення організаційно-економічної сутності та змісту трансферу технологій розкрито його головні властивості й ознаки як економічної категорії (логічна схема передачі знань; суть та значення "явних" та "неявних"знань; комерціалізація технологій; дифузія технологій). На основе определения организационно-экономической сущности и содержания трансфера технологий раскрыты его основные характеристики и признаки как экономической категории (логическая схема передачи знаний; суть и значение "явных" и "неявных" знаний; коммерциализация технологий; диффузия технологий). The authors revealed the main properties and characteristics of transfer of technologies as an economic category in the article (logical scheme transmission of knowledge, the nature and value of "explicit" and "implicit" knowledge, commercialization of technologies, diffusion of technologies) on the basis of the definition of organizational and economic nature and content of category. uk Інститут економіки промисловості НАН України Управління економікою: теорія та практика Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії Трансфер технологий: становление и развитие как экономической категории Transfer of technologies: formation and development as an economic category Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії |
| spellingShingle |
Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії Столяров, В.Ф. Воронкова, Т.Е. |
| title_short |
Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії |
| title_full |
Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії |
| title_fullStr |
Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії |
| title_full_unstemmed |
Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії |
| title_sort |
трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії |
| author |
Столяров, В.Ф. Воронкова, Т.Е. |
| author_facet |
Столяров, В.Ф. Воронкова, Т.Е. |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Управління економікою: теорія та практика |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Трансфер технологий: становление и развитие как экономической категории Transfer of technologies: formation and development as an economic category |
| description |
На основі визначення організаційно-економічної сутності та змісту трансферу технологій розкрито його головні властивості й ознаки як економічної категорії (логічна схема передачі знань; суть та значення "явних" та "неявних"знань; комерціалізація технологій; дифузія технологій).
На основе определения организационно-экономической сущности и содержания трансфера технологий раскрыты его основные характеристики и признаки как экономической категории (логическая схема передачи знаний; суть и значение "явных" и "неявных" знаний; коммерциализация технологий; диффузия технологий).
The authors revealed the main properties and characteristics of transfer of technologies as an economic category in the article (logical scheme transmission of knowledge, the nature and value of "explicit" and "implicit" knowledge, commercialization of technologies, diffusion of technologies) on the basis of the definition of organizational and economic nature and content of category.
|
| issn |
2221-1187 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88338 |
| citation_txt |
Трансфер технологій: становлення та розвиток як економічної категорії / В.Ф. Столяров, Т.Е. Воронкова // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 57-73. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT stolârovvf transfertehnologíistanovlennâtarozvitokâkekonomíčnoíkategoríí AT voronkovate transfertehnologíistanovlennâtarozvitokâkekonomíčnoíkategoríí AT stolârovvf transfertehnologiistanovlenieirazvitiekakékonomičeskoikategorii AT voronkovate transfertehnologiistanovlenieirazvitiekakékonomičeskoikategorii AT stolârovvf transferoftechnologiesformationanddevelopmentasaneconomiccategory AT voronkovate transferoftechnologiesformationanddevelopmentasaneconomiccategory |
| first_indexed |
2025-11-27T04:11:03Z |
| last_indexed |
2025-11-27T04:11:03Z |
| _version_ |
1850799180636749824 |
| fulltext |
В.Ф. Столяров, д.е.н.,
Т.Е. Воронкова, к.е.н.
ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ: СТАНОВЛЕННЯ
ТА РОЗВИТОК ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ
На сучасному етапі розвитку національного господарства
високі та стабільні темпи економічного зростання мають дося-
гатися переважно за рахунок інноваційних факторів. Так, суттє-
ве зниження можливостей екстенсивного економічного розвит-
ку країни внаслідок вичерпання традиційних природних ресур-
сів при постійному зростанні цін на них, з одного боку, а також
посилення конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках унас-
лідок світової глобалізації – з іншого обумовлюють об’єктивну
необхідність інноваційного розвитку національної економіки та
її суб’єктів.
Інновації для сучасної економіки стають головним засо-
бом досягнення відповідного рівня збереження конкурентосп-
роможності та виступають невід’ємною частиною підприємни-
цької діяльності. Досвід розвитку країн світу показує, що най-
кращих успіхів в економіці й добробуті свого народу досягли ті
з них, які стимулювали розвиток інновацій. Україні варто уза-
гальнювати й використовувати досвід країн, зростання яких
пов’язане з переважанням інноваційних тенденцій і створенням
правових, інституційних та фінансово-економічних передумов
упровадження інновацій за всіма напрямами.
Здатність створювати й ефективно використовувати інно-
ваційні технології на сучасному етапі розвитку національного
господарства стає головним засобом соціально-економічного
розвитку та сприяє забезпеченню міжнародної конкуренто-
спроможності вітчизняних підприємств, перш за все, завдяки
трансферу та комерціалізації технологій. Крім того, актуаліза-
ція проблем трансферу результатів науково-дослідних і дослід-
© В.Ф. Столяров,
Т.Е. Воронкова, 2014
57
но-конструкторських робіт (НДДКР) посилюється внаслідок
того, що наукові лабораторії, дослідницькі інститути й універ-
ситети всього світу все більше турбує практичне технологічне
застосування результатів досліджень.
Проблема трансферу і комерціалізації результатів іннова-
ційної діяльності є предметом уваги як представників науки,
так і бізнесу, проте багато аспектів цієї діяльності залишаються
недостатньо обґрунтованими, що не сприяє впровадженню ін-
новаційних технологій у практичну діяльність підприємств.
Слід зазначити, що частка прийнятих до впровадження ідей у
цілому по Україні не перевищує 20% від загального обсягу зге-
нерованих і має тенденцію до зменшення, у той час як у Японії
вона складає 68%, США – 52, Швеції – 45, Польщі – 30% [1,
с. 11]. На відміну від України, в зазначених країнах прикладне
використання стало можливим унаслідок високої їх матеріаль-
ної забезпеченості, стимулювання державою попиту і пропози-
ції на інновації, створення розгалуженої інфраструктури транс-
феру технологій.
Питанням розвитку інноваційних процесів на макро- і
макрорівнях, зокрема проблемам трансферу технологій, приді-
лено значну увагу у працях вітчизняних і зарубіжних науковців.
Різні теоретичні та практичні аспекти щодо сутності та форму-
вання організаційно-економічного механізму трансферу іннова-
цій досліджено у працях вітчизняних дослідників, таких як
В. Александрова, Г. Андрощук, С. Валдайцев, В. Денисюк,
М. Йохна, О. Пічкур, О. Саліхова, В. Соловйов, О. Лапко,
О. Ляшенко, Л. Федулова, Н. Чухрай, Т. Щедріна, а також і за-
рубіжних: П. Друкер, В. Келлер, Дж. Ітон і С. Кортум, Б. Ейткен
і А. Гаррісон, Л. Бранслеттер, К. Едмондс, Ф. Хайєк.
Натомість постійне уповільнення інноваційної активності
підприємств в Україні, які суттєво постраждали від фінансово-
економічної кризи, потребує подальших досліджень у сфері
формування системи співробітництва між науковим, державним
і приватним секторами реальної економіки при реалізації інно-
ваційних проектів за прямою участю суб’єктів трансферу тех-
нологій.
58
Незважаючи на наявність значної кількості публікацій
щодо цієї проблематики, все ще залишаються дискусійними пи-
тання про сутність поняття «трансфер технологій», «комерціа-
лізація технологій» і таких, що стосуються вибору організацій-
них форм трансферу технологій. Узагальнення та систематиза-
ції потребують відповідні складові та властивості трансферу
технологій як економічної категорії.
Метою статті є систематизація наукових поглядів щодо
економічної сутності змісту поняття трансферу технологій та
його організаційних форм в Україні з урахуванням можливості
застосування найкращого досвіду їх визначення в розвинутих
країнах світу.
Швидке поширення новітніх технологій значно скорочує
життєвий цикл товарів, технологій, послуг, що, відповідно, ви-
магає від підприємств швидкої адаптації до нових умов, пошуку
нових форм і шляхів збереження конкурентних переваг. Спря-
мованість вітчизняних підприємств на інноваційний розвиток
потребує приділення особливої уваги проблемі трансферу тех-
нологій. У зв’язку з цим доцільним є зарубіжний досвід розви-
нутих країн, який дозволить докорінно змінити стан справ у
сфері впровадження інноваційних технологій. Трансфер техно-
логій допомагає застосовувати нові, більш прогресивні техно-
логії, які за своїми властивостями кардинально переважають
попередньо впроваджені зразки.
Необхідність застосування трансферу технологій обумов-
лена тим, що розробники і власники нових технологій (наукові
організації, невеликі інноваційні фірми) не завжди можуть са-
мостійно знайти покупців таких розробок або партнерів із ство-
рення бізнесу на базі новітніх технологій. Крім того, більшість
науковців не мають досвіду щодо самостійного ведення бізнесу
на базі своїх інноваційних розробок.
З іншого боку, виробничі компанії для збільшення своїх
конкурентних переваг не завжди мають можливість знайти від-
повідні технології, які сприяють зростанню ефективності ве-
дення їх бізнесу. Для розв’язання цих проблем світове співтова-
риство створило велику кількість посередників ринку іннова-
цій, насамперед, центрів трансферу технологій, бізнес-
59
інноваційних центрів тощо. Головна мета їх діяльності полягає
в забезпеченні всіх учасників інноваційного ринку всіма необ-
хідними послугами для впровадження інновацій за принципом
"єдиного вікна".
Ринкова економіка потребує впровадження нових органі-
заційних форм, які сприяють найшвидшій реалізації інновацій-
них технологій суб’єктами господарювання. У цьому сенсі саме
трансфер технологій виступає одним із ринкових регуляторів
розвитку інноваційних процесів.
Поняття «трансфер технологій» доцільно розглянути
шляхом визначення сутності його складових. Технологія похо-
дить від грецького "techne" − мистецтво, ремесло та "logos" −
поняття, вчення і являє собою сукупність знань й інформації,
які можна використовувати для виробництва продукції та по-
слуг.
Серед науковців немає протиріч стосовно того, що
технологія є результатом інтелектуальної діяльності. Натомість
існує суперечність відносно того, чи є технологія тільки
нематеріальним об’єктом (вузький підхід), чи може бути
втіленою також і в матеріальні об’єкти (більш широкий підхід)
(табл. 1).
Як справедливо відзначає ряд авторів, у визначеннях сут-
ності поняття "технологія" спостерігається певна еволюція, яка
полягає в тому, що відбувається більш широке її трактування не
тільки як нематеріального об'єкта, але і як вираженого в об'єк-
тивній формі результату науково-технічної діяльності, яким
може виступати експериментальний зразок або навіть пристрій,
які є матеріальними об'єктами.
Так, А. Бура, Б. Гуменюк, Н. Танасієнко наголошують на
тому, що в даний час переважаючими є два типи технологій:
1) нематеріалізована (disembodied/dissembled technology), на-
приклад, конструктивні рішення, технологічні методи; 2) мате-
ріалізована (embodied technology), тобто технологія, втілена в
машинах, устаткуванні тощо [2]. Слід додати, що ВОІВ, харак-
теризуючи технологію, відносить до її складу також техноло-
гічне установлення і послуги з монтажу та управління вироб-
ництвом.
60
Таблиця 1
Визначення поняття "технологія"
у вітчизняній і зарубіжній літературі
Джерело Визначення
1 2
Джерела, в яких технологія розглядається як нематеріальний об’єкт
Економічна енциклопедія:
у 3-х т. – Т.3 / за ред.
С.В. Мочерного та ін. –
К.: Академія, 2002. –
С. 682
Поняття "технологія" трактується як сукупність
знань про використання або удосконалення машин,
устаткування, що забезпечують обробку, виготов-
лення, зміну стану, якості та форми сировини, мате-
ріалів або напівфабрикатів, а також про реалізацію
продукції
Закон України «Про держа-
вне регулювання у сфері
трансферу технологій»
№143-16 від 06.10.2006 р.
[Електронний ресурс]. –
Режим доступу: rada.gov.ua
Технологія – результат інтелектуальної діяльності,
сукупність систематизованих наукових знань, техні-
чних, організаційних та інших рішень про перелік,
строк, порядок та послідовність виконання операцій,
процесу виробництва та/або реалізації і зберігання
продукції, надання послуг
Український інститут ін-
формаційних технологій
в освіті; Національний тех-
нічний університет України
«КПІ» [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:
http://moodle.ipo.kpi.ua/
moodle/mod/resource/view.ph
p?id=29565
Технологія є нематеріальним об’єктом, що може
складатися з багатьох об’єктів інтелектуальної влас-
ності: винаходів, корисних моделей, промислових
зразків, комерційних таємниць (ноу-хау), технічної і
технологічної документації (об’єктів авторського
права) тощо
Джерела, в яких технологія розглядається як нематеріальний і матеріальний
об’єкт
Горбунов М. Государ-
ственное регулирование
торговли наукоемкой про-
дукцией, технологиями и
ноу-хау / М. Горбунов,
В. Золотих // Патенты и
лицензии. – 1994. – № 3-4
Технологія – це науково-технічні знання (включаю-
чи методи, форми та способи їх використання), що
застосовуються при розробці, виробництві та екс-
плуатації товарів, втілені в матеріальні носії чи які
існують в інтелекті суб’єктів, і такі, що мають коме-
рційну цінність і багатоцільове використання
Цивільний кодекс Російсь-
кої Федерації [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:
http: // base.garant.ru/10
164072/
Єдиною технологією визнається виражений в об'єк-
тивній формі результат науково-технічної діяльності,
який включає в тому або іншому поєднанні винахо-
ди, корисні моделі, промислові зразки, програми для
ЕОМ або інші результати інтелектуальної діяльності,
що підлягають правовій охороні відповідно до пра-
вил даного розділу, і може служити технологічною
основою певної практичної діяльності в цивільній
або військовій сфері
61
Закінчення табл. 1
1 2
Всесвітня організація інте-
лектуальної власності (ВО-
ІВ) [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http:
//moodle.ipo.kpi.ua/moodle/
mod/resource/view.php?id=
29565
Технологія – це систематичне знання про виробниц-
тво продукції, застосування процесу або надання
послуги, незалежно від того, чи відображені ці знан-
ня у винаході, промисловому зразку, корисній моде-
лі, новій технологічній установці, технічній інфор-
мації або послугах, що надаються фахівцями з прое-
ктування, монтажу, управління виробництвом або
його діяльністю
У свою чергу, трансфер технологій (technology transfer)
дослівно перекладається з англійської мови як передача техно-
логій (від лат. "transferre" − переносити, переміщувати). Крім
того, в економічній літературі використовується також пере-
клад цього поняття з грецької мови як сукупність знань й
інформації, які можна використовувати для виробництва
товарів та послуг (від грецької "techne" − мистецтво, ремесло та
"logos" − поняття, вчення).
Поняття "трансфер технологій" з'явилося в український
науковій літературі порівняно нещодавно, що викликано роз-
витком ринкових відносин, у тому числі і в сфері інноваційної
діяльності. Якщо в адміністративно-командній економіці домі-
нувало поняття впровадження технологій, то в ринковій – тер-
мін трансфер "технологій", який передбачає не тільки передачу
інформації про інновацію, але і її освоєння за безпосередньої
участі як джерела цієї інформації, так і реалізатора та кінцевого
користувача продукту, створеного за новітньою технологією.
Саме тому багато дослідників акцентують увагу саме на взає-
модії учасників цього процесу.
У табл. 2 наведено підходи науковців до визначення по-
няття "трансфер технологій".
Слід зазначити, що багато з наведених визначень має
більш широке значення, ніж їх визначення, надане в законодав-
стві України. Обмеженість визначення сутності трансферу тех-
нологій ускладнює використання в інноваційних процесах ноу-
хау, навичок і знань, а також науково-технічної інформації, або
в "матеріалізованому вигляді" − в матеріалах, машинах, облад-
нанні.
62
Таблиця 2
Визначення поняття "трансфер технологій"
у вітчизняній і зарубіжній літературі
Джерело Визначення
1 2
Андросова О. Організаційно-економічні
аспекти використання трансферу техно-
логій на підприємствах авіаційної про-
мисловості: автореф. дис… . к.е.н.:
08.06.01 / О. Андросова; Нац. авіац.
ун-т. − К., 2006. – 18 с.
Комерціалізація технологій являє собою процес, за допо-
могою якого результати НДДКР вчасно трансформують-
ся в продукти і послуги на ринку, а трансфер технологій
– це застосування знань, цільове їх використання, особ-
ливо складний вид комунікації, який вимагає злагодже-
них дій двох і більш індивідуумів або функціональних
осередків, розділених структурними, культурними й
організаційними бар’єрами
Закон України «Про державне регулю-
вання діяльності у сфері трансферу
технологій» від 14.09.2006 р. № 143-V
Передача технології, що оформлюється шляхом укладан-
ня дво- або багатостороннього договору між фізичними
та/або юридичними особами, яким установлюються,
змінюються або припиняються майнові права та обов'яз-
ки щодо технології та/або її складових
Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм,
розробки та комерціалізація: монографія
/ В.С. Савчук, Л.Л. Антонюк. – К.:
КНЕУ, 2003. – 394 с.
Трансфер технології допускає не тільки передачу інфор-
мації про нововведення, але і її освоєння за активної
позитивної участі та джерела цієї інформації (наприклад,
автора винаходу), реципієнта, отримувача та реалізатора
інформації про нову технологію, і кінцевого користувача
продукту, виробленого за допомогою цієї технології.
Тому основний акцент при трансфері технології робиться
не стільки на технологію, скільки на суб'єкт − учасника
цього процесу
Пыльнов Г. Как работать c сетями
трансфера технологий: практическое
пособие / О. Лукша, Г. Пыльнов, О.
Тарасова, А. Яновский; проект
EuropeAid "Наука и коммерциализация
технологий", 2006. – 140 с. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: <http://rasstc.
ru/goods/2>
Трансфер технологій у широкому розумінні означає
взаємодію між двома або більше партнерами, де хоча б
один із них передає свою технологію через ноу-хау,
патенти і технічне сприяння іншому партнерові, який
бажає впровадити й використовувати цю технологію для
конкретної мети
Хаустов В. Трансфер технологій в інно-
ваційних процесах України та Білорусі /
В. Хаустов // Економіка і прогнозування.
– 2012 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: irbis-nbuv.gov.ua
У вузькому розумінні трансфер технологій – процес
передачі технологій зі сфери їхнього розроблення до
сфери практичного використання.
Іжевський П. Ефективність організацій-
них форм трансферу технологій на
виробничих підприємствах: дис. ... к.е.н.:
08.06.0 1/ П. Іжевський; Хмельницький.
нац. ун-т. – Хмельницький, 2006. – 18 с.
На основі критичного аналізу дефініцій "трансфер техно-
логій" запропоновано авторське бачення сутності, яке
полягає у визначенні його як комерційного договірного
процесу з передачі на певних умовах фактору виробниц-
тва – технології, що за своєю суттю є нематеріальним
активом; передача здійснюється як у матеріальній, так і в
нематеріальній формі
63
Закінчення табл. 2
1 2
Йохна М. Трансфер технологій: суть,
форми і значення / М. Йохна, О. Козачок
// Вісник Хмельницького національного
університету. – 2012. – № 3, т. 3. – С. 69-
72 [Електронний ресурс]. – Режим дос-
тупу: http://lib.khnu.-km.ua:8080/ jspui/
bitstream/123456789/886/1/yohna.pdf
У цілому логістика науково-технічного трансферу буду-
ється на усвідомленні того, що трансфер технологій має
на увазі застосування знань, цільове їх використання,
будучи особливо складним видом комунікації, оскільки
часто потребує злагоджених дій двох і більше індивідуу-
мів або функціональних осередків, розділених структур-
ними, культурними й організаційними бар'єрами
Офіційні рекомендації Організації з
економічного співробітництва і розвитку
(OECD): Керівництво Фраскаті «Предла-
гаемая стандартная практика для обсле-
дований исследований и эксперимен-
тальных разработок»
Трансфер технологій − це передача науково-технічних
знань та досвіду для надання науково-технічних послуг,
застосування технологічних процесів, випуску продукції
Денисюк В. Міжнародний трансфер
технологій: сучасний зміст, аналіз зако-
рдонної та національної статистики / В.
Денисюк // Економіст. – 2005. – № 2. –
С. 43
Трансфер технології можна розглядати в ширшому розу-
мінні, а саме: це сукупність економічних відносин у
сфері використання нових системних знань про виробни-
цтво продукції, про застосування процесу чи надання
послуги між її власником (розробником) і споживачем –
резидентами в одній країні, а для випадку міжнародного
трансферу технологій – резидентами і нерезидентами
країни
Федулова Л. Економічна природа техно-
логій та технологічного розвитку /
Л. Федулова // Економічна теорія. –
2006. − №6. – С. 3-16.
Трансфер технологій − передача систематичного знання
про виробництво продукції, про застосування процесу чи
надання послуг
Рада з наукових та промислових дослі-
джень (CSIR) The Council for Scientific
and Industrial Research [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:
http://www.csir.co.za/ index.html
Трансфер технології являє собою процес, при якому
інтелектуальна власність перетворюється на фізичний
продукт або процес, який генерує комерційну вигоду або
може бути використаний на благо суспільства
Титов В.В. Трансфер технологий [Елек-
тронний ресурс]: учеб. пособие для заоч.
курса "Технологический менеджмент" /
В.В. Титов. – М., 2000. – Режим доступу:
http://www.anataz.narod.ru/science/
transfer/annot.html
Трансфер технологій передбачає не лише передачу інфо-
рмації про інновацію, але і її освоєння за умов активної
участі автора винаходу, реалізатора інформації та кінце-
вого споживача продукції, яка виготовляється за допомо-
гою нової технології
Инновационный менеджмент: основы
теории и практики: учеб. пособие / под
ред. П. Н. Завлина, А.К. Казанцева,
Л. Э. Миндели. − М.: Экономика, 2000. −
320 с.
Трансфер технологій − передача науково-технічних
знань та досвіду для надання науково-технічних послуг,
застосування технологічних процесів, випуску продукції
Електронний словник [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: ABBYY
Lingvo 12
У перекладі з англійської (technology transfer) трансфер
технологій означає:
1) процес поширення науково-технічних знань;
2) практичне використання наукових знань, здобутих в
іншій організації;
3) перехід від фундаментальних знань до технічних
засобів;
4) пристосування існуючої техніки до нового викорис-
тання
Родіонова І. Місце трансферу технологій
у підвищенні рівня інноваційного потен-
ціалу підприємства / І. Родіонова // ХІ
Міжнар. наук. інтернет-конф. «Питання
сучасної науки і освіти» (14-16 липня
2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://int-konf.org/
Будучи основною формою просування інновацій, транс-
фер технологій може здійснюватися або в "чистому
вигляді" − у вигляді знань, досвіду, науково-технічної
інформації, або в "уречевленому" − в матеріалах, маши-
нах, обладнанні
64
http://int-konf.org/
Виходячи з розуміння сутності технології як результату
наукової діяльності, яким можуть виступати як нематеріальні
активи, так і матеріальні об’єкти, логічно випливає, що транс-
фер технологій також передбачає передачу інформації про но-
вітні інноваційні технології не тільки у вигляді знань, досвіду,
але і в матеріалізованому вигляді (матеріалах, машинах, облад-
нанні).
Разом з тим слушним є зауваження деяких авторів про те,
що саме по собі устаткування не генерує нові компетенції та
знання, а дійсна зміна у функціонуванні техніко-економічної
системи може бути здійснена при трансфері знань, навичок,
прав на інтелектуальну власність (пакета технологій) [3].
У зв’язку з цим дуже важливим є висновок О. Ляшенка
про те, що у поширених, інтелектуально орієнтованих підходах
до визначення трансферу технологій на першому місці − техно-
логічні знання, а далі − послуги, устаткування і матеріали, тоб-
то устаткування і матеріали стають супутніми до постачання
знань і послуг [4, с. 10].
Даним визначенням підкреслюється важливість значення
трансферу знань як головного чинника розвитку процесу тран-
сферу технологій. Науковці зазначають, що між трансфером
знань і трансфером технологій проявляються все більш тісніші
зв’язки. Однак трансфер знань є поняттям набагато ширшим
через те, що він супроводжує всі стадії життєвого циклу транс-
феру технологій і сприяє їх розробці, подальшому впроваджен-
ню та поширенню.
Крім того, знання розглядаються як певна серцевина
технології або товару, яка обумовлює ту або іншу їх вартість.
Чим більша частка компонента знань і нижчий рівень розпов-
сюдження певного знання в суспільстві, тим вища вартість цих
технологій або товарів / послуг. Через технології або
високотехнологічні товари та послуги знання "переливаються"
між країнами, збагачуючи їх економіку [5].
Ще однією важливою характеристикою трансферу техно-
логій є те, що він в обов’язковому порядку передбачає супрово-
дження процесу передачі технологій від дослідницьких органі-
65
зацій у різні галузі промисловості та національного господарсь-
кого комплексу країни або за кордон, що потребує високого рів-
ня кваліфікації, знань, досвіду й умінь. Такої думки дотриму-
ється значна кількість науковців. Зокрема, В. Савчук та Л. Ан-
тонюк зазначають, що трансфер технології припускає не тільки
передачу інформації про нововведення, але і її освоєння за ак-
тивної позитивної участі й джерела цієї інформації.
Аналогічною є позиція і В. Титова, який вважає, що тран-
сфер технологій передбачає не лише передачу інформації про
інновацію, але і її освоєння за умов активної участі автора ви-
находу, реалізатора інформації та кінцевого споживача продук-
ції. А. Яновський також акцентує увагу на необхідності техніч-
ного сприяння іншому партнеру при впровадженні й викорис-
танні нової технології.
Феномен трансферу технологій також пов’язаний із по-
няттям "неявних"і "явних" знань. Сьогодні значна кількість до-
слідників відзначає, що інформаційний компонент технології
(ноу-хау), на відміну від фізичного (власне продукту), як пра-
вило, не піддається простому відтворенню, тобто її ефективний
трансфер − передача від безпосереднього розробника кінцевому
користувачу − пов'язаний із необхідністю отримання останнім
не лише явно вираженого знання про загальні принципи дії тех-
нології, але і цілого комплексу супутньої інформації − того, що
у філософії прийнято називати неявним знанням (tacit
knowledge) [6].
Концепція неявного знання була розроблена відомим бри-
танським вченим, одним із засновників постпозитивізму М. По-
лані в 50-х роках XX ст. Він вважав, що неявне знання являє
собою набір особових, некодифікованих знань, які є результа-
том експериментів і теоретичних надбань учених і передача
яких можлива лише неформальними способами внаслідок без-
посередніх людських контактів. М. Полані в роботі "Особистіс-
не знання" зазначив, що між кодифікованим і неявним знанням
не існує чіткої межі, при цьому неявне знання доповнює знання
явне [7].
66
Неявне знання не піддається кодифікації, є дематеріалізо-
ваним, головний його принцип − "знаю як", який досягається у
процесі взаємодії, навчання або тренування [8].
На противагу неявному знанню, явне знання також вклю-
чає принцип "знаю як" ("know-how"), однак реалізація цього
знання може відбуватися за допомогою формальної, системної
мови, при цьому не передбачається обов’язкова безпосередня
взаємодія суб’єктів під час його отримання, а об’єктом передачі
може служити креслення (план), інструкція з експлуатації.
Механізм впливу неявного знання на ефективність проце-
су трансферу технологій розкритий британським економістом
Р. Лі-Хуа, який стверджував, що реальний трансфер технологій
неможливий без одночасного застосування трансферу знань,
оскільки саме знання (технічні, експертні рішення, досвід, відп-
рацьовані на практиці навички і схеми роботи з конкретною
технологією), а передусім неявні, є визначальним чинником,
контролю за технологіями в цілому. Тому без супроводження
носія неявних знань неможливо досягти ефективності трансфе-
ру технологій, особливо це стосується умов, де існує значна не-
відповідність рівня інноваційного розвитку між суб’єктами
трансферу технологій.
Неявне знання класифікується деякими дослідниками як
прихована складова технологічного знання і як ключовий мо-
мент проблематики трансферу технологій [6]. Це пояснює той
факт, що в сучасних умовах носії неявного знання (фірми, нау-
ково-дослідні установи, окремі індивідууми-винахідники та ін.)
не завжди воліють ділитися своїми знаннями з імовірними кон-
курентами, захищаючи свої технології від швидкого копіюван-
ня і таким чином зберігають свою конкурентоспроможність на
ринку.
Крім того, чим вище ступінь монополізації науково-
технічних знань і виробничо-управлінського досвіду, тим силь-
ніше позиції власника технології на товарному ринку. За цих
умов цілком зрозуміло прагнення країн й окремих фірм, що до-
сягли високого технічного рівня, зберегти свою монополію на
нові технології. З цією метою корпорації все більше прагнуть
67
обмежити доступ "сторонніх" фірм до своїх технологій і збіль-
шити обсяги своїх продажів дочірнім підприємствам. Тому
частка продажів унікальних технологій своїм філіям у таких
країнах, як США, досягає 75-80% [9].
Таким чином, введене М. Полані та розвинуте в подаль-
шому зарубіжними й вітчизняними дослідниками наукове по-
ложення про неявне знання, дозволяє значно збагатити і погли-
бити розуміння економічної сутності та змісту трансферу тех-
нологій.
Для більш глибинного визначення сутності та змісту
трансферу технологій доцільно розглянути характер зв’язку по-
нять "комерціалізація технологій" і "трансфер технологій". Це
викликано тим, що часто трансфер технологій ототожнюють із
поняттям "комерціалізація технологій", натомість між ними
існують відмінності.
Дотепер в українському законодавстві відсутнє поняття
«комерціалізація», яке замінено нормою «залучення інтелекту-
альної власності до господарського обороту». Загальні поло-
ження щодо регулювання діяльності у сфері трансферу техно-
логій визначені в Цивільному кодексі України у Книзі четвертій
"Загальні положення про право інтелектуальної власності", де
виокремлено об’єкти, суб’єкти, права інтелектуальної власнос-
ті, порядок їх взаємодії та основні умови передачі прав інтелек-
туальної власності [10].
Існує думка, що комерціалізація технології є завершаль-
ним етапом трансферу технології. Проте деякі науковці вважа-
ють, що комерціалізація технології – це те саме, що й комер-
ційний трансфер, або трансфер слід розглядати як один із спо-
собів здійснення комерціалізації.
Більш виваженим є підхід до розуміння цих понять, за-
пропонований В. Соловйовим: "…трансфер технологій завжди
передує процесам їх комерціалізації і базується на сукупності
специфічних явищ і процесів". У свою чергу, комерціалізація
технологій (результатів НДДКР, результатів інтелектуальної
праці) – це будь-яка діяльність, спрямована на генерування до-
ходу від використання результатів наукових досліджень,умінь і
68
навичок набутих від володіння певною технологією. Основною
формою комерціалізації технологій є практичне використання
прав на інтелектуальну власність з метою отримання вигоди
[11, с. 243].
Такої самої думки дотримується значна кількість науков-
ців. Зокрема, А. Комеліна процес комерціалізації інноваційних
технологій розглядає як комплекс організаційно-економічних
заходів, спрямованих на отримання прибутку й іншої ринкової
вигоди від їх упровадження або продажу [12].
Отже, можна визначити такі відмінності між трансфером і
комерціалізацією технологій:
комерціалізація технології передбачає обов'язкове комер-
ційне використання інформації про технологію, результатом
якої має стати обов'язкове одержання прибутку, при цьому не
обов'язковою є участь третіх осіб (крім джерела технології та
кінцевого користувача);
трансфер технології передбачає обов'язкову передачу тех-
нології клієнту, що і здійснює її освоєння, результатом якої не
обов'язкове отримання прибутку як у джерела технології, так і у
її клієнта (наприклад, це стосується фундаментальних дослі-
джень, матеріалів конференцій, екологічних технологій).
Розумінню того, що трансфер технологій є більш ємним
поняттям, ніж комерційний його аспект, сприяє розподіл тран-
сферу технологій на дві форми: комерційну і некомерційну. Іс-
нує багато прихильників такої класифікації (В. Соловйов,
Н. Кузьмінська, С. Теребова, І. Родіонова та ін.). Так,
комерційний трансфер − це процес переходу інформації,
технологій, результатів науково-технічних досліджень від влас-
ника (який може бути розробником, а може ним і не бути) до
споживача (покупця), в результаті чого передбачається отри-
мання комерційної користі в тій чи іншій формі та розмірах,
згідно з умовами угоди [13]. Аналогічним є підхід І. Родіонової:
комерційний трансфер здійснюється на комерційній основі че-
рез надання партнеру результатів науково-технічної діяльності
[14].
69
Що стосується об’єктів комерційного трансферу, то ними
виступають: об'єкти промислової власності (патенти на винахо-
ди, свідоцтва на промислові зразки і на корисні моделі), за ви-
нятком товарних знаків, знаків обслуговування і комерційних
найменувань, якщо вони не є частиною угод по передачу техно-
логії; ноу-хау і технічний досвід у вигляді техніко-економічних
обґрунтувань, моделей, зразків, інструкцій, креслень, специфі-
кацій, технологічного оснащення й інструменту, послуг кон-
сультантів і підготовки кадрів; технічні і технологічні знання й
інформація та ін. [15].
Некомерційний трансфер частіше за все використовується
у площині фундаментальних, базових наукових досліджень,
наукових відкриттів, технологічних винаходів або у тих випад-
ках, коли власник науково-технічного знання не усвідомлює, не
має можливості або не зацікавлений у комерціалізації. Іноді він
супроводжується невеликими витратами і може підтримуватися
як державою, так і приватними особами [13].
І. Родіонова доповнює це поняття тим, що можливе також
застосування в некомерційній формі технологічного обміну
шляхом проведення наукових конференцій, симпозіумів, виста-
вок, ярмарків та інших заходів [14].
Об'єктами некомерційного трансферу є науково-технічна
та учбова література, довідники, огляди, стандарти, описи пате-
нтів, каталоги проспектів тощо [15].
З іншого боку, невизначеність сутності поняття «трансфер
технологій» призводить до того, що ряд фахівців ототожнюють
його з поняттям «дифузія інновацій». Дифузія інновацій – це
процес передавання (трансферу) технологій фірмами різних
країн з урахуванням часу, внаслідок чого інновації проникають
у різні галузі виробництва та знаходять усе більше споживачів.
Безперервність інноваційних процесів обумовлює швидкість та
межу дифузії інновацій [13].
Г. Шамота надає інше визначення: «Дифузія – це комуні-
каційний процес, упродовж якого нова ідея чи продукт прийма-
ється ринком та поширюється (розсіюється) в ньому. Дифузії
інновацій найбільше сприяє соціальна система, а точніше, інди-
70
відуальні потреби кожного учасника соціуму» [16, с. 295]. Це
визначення відповідає основній характеристиці дифузії
технологій, наданій у 1962 р. основоположником теорії дифузії
інновацій Е. Роджерсом у книзі «Дифузія інновацій». На його
думку, дифузія – це процес, під час якого інновація з часом че-
рез певні канали поширюється серед членів соціальної системи
[17]. Процес поширення дифузії інновацій виникає внаслідок
міжособистісного спілкування між представниками цих груп.
Е. Роджерс вважає, що потенційні споживачі, які залучаються
до придбання або використання інновацій, самі стають джере-
лом інформації для інших [18, с. 21].
Доцільно виявити різницю між дифузією і трансфером
технологій. При цьому ключовим моментом є висновок Е. Род-
жерса про те, що дифузія технологій (інновацій) – це процес,
який відбувається з плином часу, тобто коли технологія вже де-
який час перебувала на ринку.
Таким чином, об’єктом дифузії технології є колись вже
освоєна і впроваджена технологія в нових умовах, нових видах
економічної діяльності, в нових країнах. На противагу дифузії,
об’єктом трансферу технологій використовуються нові немате-
ріалізовані та матеріалізовані технології, які ще не були прису-
тні на ринку. Отже, дифузія технологій не входить до складу
трансферу технологій, має самостійне значення, свої об’єкти і
логіку розвитку.
Принциповими властивостями трансферу технології є її
існування як у нематерілізованій, так і в матеріалізованій фор-
мах. Об’єкти трансферу технологій можуть розповсюджуватися
і в комерційний, і в некомерційний спосіб. Відмінною його ри-
сою є те, що цей процес в обов’язковому порядку має супрово-
джуватися розробниками (власниками), які використовують як
явне, так і неявне знання щодо нових технологій, які вперше
представлені на ринку.
Подальші дослідження проблеми трансферу технологій
вбачаються в контексті побудови ефективних каналів його роз-
повсюдження як в Україні, так і за кордоном.
71
Література
1. Ілляшенко С.М. Інноваційний менеджмент: підручник /
С.М. Ілляшенко. – Суми: Університетська книга, 2010. – 334 с.
2. Бура А.С. Проблеми міжнародного трансферу техноло-
гій в Україні / А.С. Бура, Б.О. Гуменюк, Н.П. Танасієнко // Віс-
ник Хмельницького національного університету. – 2012. – № 2,
т. 1. – C. 184-187.
3. Омельяненко В.А. Особливості оцінки ефектів
міжнародного трансферу технологій на національному рівні /
В.А. Омельяненко // Молодіжний економічний дайджест. –
2014. – №1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://med.kneu.edu.ua/?p=1&lang=en.
4. Ляшенко О.М. Комерціалізація та трансфер технологій:
категорії та методи інноваційної діяльності / О.М. Ляшенко //
Інноваційна економіка. – 2010. – № 5. – С. 8-13.
5. Кацура С.М. Принципи державного регулювання між-
народного трансферу знань / С.М. Кацура, В.В. Лимар // Еко-
номічний вісник Донбасу. – 2010. – № 1 (19). – С. 43-46 [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/
xmlui/bitstream/handle/123456789/23891/8Katsura.pdf?sequence=1.
6. Медведкин Т.С. Трансфер знаний: теория и практика
Европейского Союза / Т.С. Медведкин // Вісник Маріупольсь-
кого державного університету. Серія: Економіка. – 2012. –
Вип. 3.
7. Polanyi M. The tacit dimension / M. Polanyi. – Chicago:
University Of Chicago Press, 2009 (Reissue edition, originally
1966). – 128 p.
8. Johnson B. Why all this fuss about codified and tacit
knowledge? / B. Johnson, B. Lundvall // Industrial and Corporate
Change. – 2002. – Vol. 11. – No. 2. – Р. 245262.
9. Международный технологический обмен [Электронный
ресурс]. – Режим доступу: http://www.i-u.ru/biblio/archive/
fomichev_mej/07.aspx.
10. Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське ви-
давництво, 2003. – 352 с.
72
http://med.kneu.edu.ua/?p=1&lang=en
http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/23891/8Katsura.pdf?sequence=1
http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/23891/8Katsura.pdf?sequence=1
11. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как сис-
темный процесс в конкурентной экономике (Синергетические
эффекты инноваций): монография / В.П. Соловьев. – К.: Фе-
никс, 2006. – 560 с.
12. Комеліна А.А. Наукові засади формування механізму
комерціалізації інноваційних технологій / А.А. Комеліна //
Економіка і регіон. – 2012. – № 6 (37). – С. 35-41.
13. Кузьмінська Н.Л. Трансфер технологій як форма про-
сування інновацій в Україні / Н.Л. Кузьмінська // Наукові праці
Національного університету харчових технологій. – 2009. –
№ 31 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/566/1/Kuzmins
ka6.pdf.
14. Родіонова І.В. Місце трансферу технологій у підви-
щенні рівня інноваційного потенціалу підприємства // Матері-
али ХІ Міжнар. наук. інтернет-конф. «Питання сучасної науки і
освіти» (14-16 липня 2015 р.) [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://int-konf.org/.
15. Теребова С.В. Трансфер технологий как элемент ин-
новационного развития экономики / С.В. Теребова // Проблемы
развития территории. – 2010. – № 4. – С. 31-36 [Электронный
ресурс]. – Режим доступа: URL: http: // cyberleninka.ru/ arti-
cle/n/transfer-tehnologiy-kak- element - innovatsionnogo - razvitiya-
ekonomiki.
16. Шамота Г.М. Дифузія інновацій в Україні на сучасно-
му етапі / Г.М. Шамота // Проблеми і перспективи розвитку
банківської системи України: зб. наук. праць. – Суми: ДВНЗ
“УАБС НБУ”, 2011. – Вип. 31. – С. 288-296.
17. Роджерс Е.М. Дифузія інновацій / Е.М. Роджерс; пер. з
англ. – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2009. –
591 с.
18. Rogers E. M. Diffusion of Innovations / E.M. Rogers. –
4th edn. – New York: The Free Press. 1995. – 165 р.
Надійшла до редакції 08.10.2014 р.
73
|