Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації
Розглянуто стан державного сектору вугільної промисловості України. Проаналізовано існуючі методики оцінки вугледобувних підприємств, визначено слабкі сторони. Проаналізовано діяльність вугільної галузі на відповідність закону Парето. Ранжовано державні вугледобувні підприємства за показниками діяль...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Управління економікою: теорія та практика |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88347 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації / О.С. Сердюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 180-198. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-88347 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сердюк, О.С. 2015-11-12T17:28:06Z 2015-11-12T17:28:06Z 2014 Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації / О.С. Сердюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 180-198. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2221-1187 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88347 Розглянуто стан державного сектору вугільної промисловості України. Проаналізовано існуючі методики оцінки вугледобувних підприємств, визначено слабкі сторони. Проаналізовано діяльність вугільної галузі на відповідність закону Парето. Ранжовано державні вугледобувні підприємства за показниками діяльності. Присвоєно кожному показнику коефіцієнт, що визначає його місце серед інших досліджуваних підприємств. Розраховано інтегральний показник, що характеризує доцільність експлуатації підприємства. Ранжовано шахти за пріоритетністю до ліквідації. Рассмотрено состояние государственного сектора угольной промышленности Украины. Проанализированы существующие методики оценки угледобывающих предприятий, определены слабые стороны. Проанализирована деятельность угольной отрасли на соответствие закону Парето. Ранжированы государственные угледобывающие предприятия по показателям деятельности. Каждому показателю присвоен коэффициент, определяющий его место среди других исследуемых предприятий. Рассчитан интегральный показатель, характеризующий целесообразность эксплуатации предприятия. Ранжированы шахты по приоритетности к ликвидации. In the article reviewed the Public Sector Coal Industry of Ukraine. The existing methodology for assessing coal mining companies, defined weaknesses. The activity of the coal industry for compliance Pareto. State coal mining enterprises ranked by performance indicators. Assigned to each index coefficient that determines its place among the surveyed companies. Calculated integral indicator that characterizes the feasibility of operating the company. Ranked by priority of mine to liquidation. uk Інститут економіки промисловості НАН України Управління економікою: теорія та практика Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації Методический подход к оценке государственных угледобывающих предприятий с точки зрения целесообразности их эксплуатации Methodical approach to the assessment of the state mining enterprises feasibility in respect of their use Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації |
| spellingShingle |
Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації Сердюк, О.С. |
| title_short |
Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації |
| title_full |
Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації |
| title_fullStr |
Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації |
| title_full_unstemmed |
Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації |
| title_sort |
методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації |
| author |
Сердюк, О.С. |
| author_facet |
Сердюк, О.С. |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Управління економікою: теорія та практика |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Методический подход к оценке государственных угледобывающих предприятий с точки зрения целесообразности их эксплуатации Methodical approach to the assessment of the state mining enterprises feasibility in respect of their use |
| description |
Розглянуто стан державного сектору вугільної промисловості України. Проаналізовано існуючі методики оцінки вугледобувних підприємств, визначено слабкі сторони. Проаналізовано діяльність вугільної галузі на відповідність закону Парето. Ранжовано державні вугледобувні підприємства за показниками діяльності. Присвоєно кожному показнику коефіцієнт, що визначає його місце серед інших досліджуваних підприємств. Розраховано інтегральний показник, що характеризує доцільність експлуатації підприємства. Ранжовано шахти за пріоритетністю до ліквідації.
Рассмотрено состояние государственного сектора угольной промышленности Украины. Проанализированы существующие методики оценки угледобывающих предприятий, определены слабые стороны. Проанализирована деятельность угольной отрасли на соответствие закону Парето. Ранжированы государственные угледобывающие предприятия по показателям деятельности. Каждому показателю присвоен коэффициент, определяющий его место среди других исследуемых предприятий. Рассчитан интегральный показатель, характеризующий целесообразность эксплуатации предприятия. Ранжированы шахты по приоритетности к ликвидации.
In the article reviewed the Public Sector Coal Industry of Ukraine. The existing methodology for assessing coal mining companies, defined weaknesses. The activity of the coal industry for compliance Pareto. State coal mining enterprises ranked by performance indicators. Assigned to each index coefficient that determines its place among the surveyed companies. Calculated integral indicator that characterizes the feasibility of operating the company. Ranked by priority of mine to liquidation.
|
| issn |
2221-1187 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88347 |
| citation_txt |
Методичний підхід до оцінки державних вугледобувних підприємств з точки зору доцільності їх експлуатації / О.С. Сердюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 180-198. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT serdûkos metodičniipídhíddoocínkideržavnihvugledobuvnihpídpriêmstvztočkizorudocílʹnostííhekspluatacíí AT serdûkos metodičeskiipodhodkocenkegosudarstvennyhugledobyvaûŝihpredpriâtiistočkizreniâcelesoobraznostiihékspluatacii AT serdûkos methodicalapproachtotheassessmentofthestateminingenterprisesfeasibilityinrespectoftheiruse |
| first_indexed |
2025-11-25T21:02:20Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:02:20Z |
| _version_ |
1850545206437347328 |
| fulltext |
О.С. Сердюк
МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ДЕРЖАВНИХ
ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ З ТОЧКИ ЗОРУ
ДОЦІЛЬНОСТІ ЇХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ
На сьогоднішній день у державному секторі вугільної га-
лузі України спостерігається чітка тенденція до падіння вироб-
ничо-економічних показників. Складні гірничо-геологічні умо-
ви, низька якість вугілля, недостатнє державне фінансування
призвели до ситуації, коли низка підприємств (38 шахт) функ-
ціонують на рівні рентабельності меншим ніж мінус 50% [1].
Частина з цих шахт підлягають ліквідації [2], але у зв’язку з
відсутністю фінансування знаходяться в черзі на закриття та
продовжують роботу. Слід зазначити, що низька рентабельність
не є ключовим фактором, який об’єктивно характеризує поточ-
ний стан та потенціал вугледобувного підприємства. Врахуван-
ня інших чинників є не менш важливим при прийнятті рішення
щодо визначення перспектив подальшого розвитку. Таким чи-
ном, постає питання про пошук системи оцінки вугледобувних
підприємств, що комплексно характеризуватимуть їх поточний
стан.
Питаннями комплексної оцінки вугледобувних підпри-
ємств займалися авторитетні вітчизняні науковці, такі як О.І.
Амоша, В.І. Саллі, М.О. Ільяшов. У роботі «Системний аналіз
шахти як об’єкта інвестування» [3] вони запропонували ком-
плексний підхід до оцінки вугледобувних підприємств, що ба-
зується на використанні трьох основних показників:
коефіцієнта технологічної надійності (Kmt) – відображає
пропускну спроможність виробничих ланок;
коефіцієнта економічного рівня (Kеjt) – відображає відно-
шення середньої собівартості до проектної;
коефіцієнта геологічної надійності (Kгt) – характеризує
можливий строк експлуатації шахти.
© О.С.Сердюк, 2014
180
У кінцевому підсумку на основі приведених показників
визначається коефіцієнт економічної надійності (Кенt), що на
думку авторів, у загальному вигляді характеризує вугледобувне
підприємство. Головним недоліком запропонованої моделі є те,
що коефіцієнт економічної надійності характеризує підприєм-
ство з точки зору його інвестиційної привабливості, тоді як у
сучасних економічних умовах (відсутності інтересу з боку при-
ватного бізнесу до інвестування коштів у розвиток вітчизняних
вугледобувних підприємств) логічнішим було б розглядати вуг-
ледобувні підприємства с точки зору доцільності їх подальшої
експлуатації. Тобто визначати шахти, які найбільш негативно
впливають на результати діяльності державного сектору, з ме-
тою подальшого їх ранжування за пріоритетністю ліквідації.
Є й інші слабкі моменти. Так, коефіцієнт економічної на-
дійності як показник доцільності функціонування вугледобув-
них підприємств (автори пропонують шахти з коефіцієнтом
економічної надійності 0,6-0,9, визнати як такі, що підлягають
ліквідації) не дає певних результатів, бо має недоліки, що при-
вносять складові, на основі яких він має розраховуватися:
коефіцієнт технологічної надійності (Kmt) свідчить більше
про потенціал, ніж про поточний результат. При потоці вугілля,
що його здатна пропустити найслабша виробнича ланка, шахта
може мати цілком задовільний результат;
коефіцієнт економічного рівня (Kеjt) не повною мірою ві-
дображає фінансовий результат: адже при високій собівартості
(яка залежить від обсягу видобутку) показник може мати відно-
сно невеликий негативний вплив на формування загального фі-
нансового результату:
коефіцієнт геологічної надійності (Kгt) не враховує мож-
ливого збільшення обсягів виробництва.
За певних обставин інвестиційний потенціал можна розг-
лядати як показник, що характеризує доцільність експлуатації
вугледобувних підприємств. Але у випадку з досліджен-
ням «Системний аналіз шахти як об’єкта інвестування» [3]
недостатньо підстав для сприйняття роботи у даному контексті.
181
Дослідник Н.В. Розумна у роботі «Управління інвестицій-
ним потенціалом вугледобувних підприємств» [4] також оцінює
вугледобувні підприємства з точки зору їх інвестиційної при-
вабливості. Але на відміну від попередніх дослідників, вона
взяла до уваги більший спектр показників, що характеризують
як потенціал, так і результат діяльності підприємства. Н.В. Ро-
зумна запропонувала методику оцінки, направлену на встанов-
лення індексу потенціалу підприємства шляхом зведення до за-
гального значення групи показників виробничого, соціально-
економічного та ринкового потенціалу. Запропонований підхід
має ряд недоліків, а саме:
показник ринкового потенціалу не є важливим з точки зо-
ру оцінки загального потенціалу державного вугледобувного
підприємства, адже в Україні фактично відсутній ринок вугілля
[5];
невірно визначено коефіцієнти значимості: адже показник
соціально-економічного потенціалу (0,5) апріорі не може пере-
вищувати показник виробничого потенціалу (0,17);
для визначення коефіцієнта значимості групи показників
використано метод Сааті, що передбачає встановлення важли-
вості кожного критерію на інтуїтивному рівні;
некоректно представлено ряд коефіцієнтів, таких як: від-
ношення собівартості до ціни вугілля; фінансової стабільності;
рентабельності основної діяльності. Дані коефіцієнти є взаємо-
залежними і тому нелогічно розглядати їх як самостійні;
недооцінено показник виробничої потужності, адже його
представлено як один з багатьох показників, що формують ви-
робничий потенціал. Таким чином, у загальному результаті ні-
вельовано значимість виробничої потужності;
не враховано промислові запаси вугілля, що є надзвичай-
но важливим при оцінці потенціалу вугледобувних підпри-
ємств.
Таким чином, запропонований Н.В. Розумною підхід до
оцінки інвестиційного потенціалу вугледобувних підприємств
не повноюй мірою відповідає об’єктивності.
182
У сучасних економічних умовах питання розробки систе-
ми оцінки вугледобувних підприємств, що має за основу вияв-
лення ступеня їх впливу на загальний результат сектору, набу-
ває все більшої актуальності. Виокремлення групи шахт, що за
сукупністю своїх показників найбільш негативно впливають на
діяльність державного сектору, є основною метою даного дос-
лідження. У перспективі результати оцінки слід розглядати як
важливий інструмент у формуванні стратегії реструктуризації
державного сектору вугільної галузі.
Сьогоденна нагальна потреба в реструктуризації виклика-
на різким загостренням кризи в галузі. Унаслідок невдалої дер-
жавної політики щодо вітчизняних вугледобувних підприємств
збитки сектору за останнє десятиліття збільшились майже в 14
разів (з 1,015 млрд грн у 2005 р. до 13,868 млрд грн у 2013 р.)
[6; 7; 8; 9; 10; 11; 12; 13; 14]. Компенсація збитків повністю ля-
гає на державний бюджет, негативно впливаючи на економіч-
ний розвиток країни. Таким чином, при теперішньому стані ву-
гільної галузі кожен платник податків в Україні щорічно витра-
чає близько 40 дол. США на її утримання [15].
Сучасний кризовий стан вугільної галузі певним чином
обумовлений неефективністю процесів реструктуризації попе-
редніх років. Першорядною причиною даної ситуації є неспро-
можність держави профінансувати заходи з ліквідації вугледо-
бувних підприємств у повному обсязі. Держава вимушена і досі
фінансувати реструктуризаційні процеси на об’єктах, ліквідація
яких мала здійснитися багато років тому. Крім того, передача
найбільш рентабельних та потенційно перспективних підпри-
ємств у приватну власність призвела до поглиблення кризи в
державному секторі вугільної галузі. Якщо раніше частина зби-
тків могла компенсуватися за рахунок найбільш рентабельних
підприємств, то після їхньої приватизації державний сектор
втратив основні джерела доходів.
Поряд із застарілим шахтним фондом та низькою якістю
видобутого вугілля на поглиблення кризи в державному секторі
вугільної галузі також впливає непропорційне зростання серед-
ньої заробітної плати працівників (рис. 1). За умов повільного
183
зростання виробництва та помірних темпів інфляції рівень за-
робітної плати необґрунтовано підвищується, зменшуючи та-
ким чином рентабельність вуглевидобутку. Аналізуючи рис. 1,
можна зробити висновок, що для зростання заробітної плати
працівників державного сектору вугільної галузі не було під-
став.
Рис. 1. Динаміка зміни показників інфляції,
видобутку та зарплати, % (розроблено за даними джерел
[6; 7; 8; 9; 10; 11; 12; 13; 14; 17])
Подальше поглиблення кризи в державному секторі ву-
гільної галузі неминуче призведе до потреби у масовому за-
критті вугільних шахт. На теперішній час, за попередніми оцін-
ками, частка вугледобувних підприємств, що потребують не-
гайної ліквідації, не перевищує 35% від загальної кількості. У
подальшому періоді, у зв’язку з відпрацюванням запасів та від-
сутністю належного фінансування, ця частка неодмінно збіль-
шуватиметься. Таким чином, держава рано чи пізно буде виму-
шена розпочати активний процес закриття вугільних шахт, але
різниця полягатиме у витратах, адже зі збільшенням кількості
безперспективних підприємств зростатиме загальний бюджет
ліквідаційних заходів. Тому зволікання з процесом ліквідації
найменш рентабельних та безперспективних вугледобувних
підприємств на користь збільшення обсягів державних дотацій
184
сьогодні призведе до тяжких соціально-економічних наслідків у
майбутньому. Із цього витікає, що на даному етапі доцільно
спрямувати зусилля на ліквідацію найслабкіших ланок сектору.
Тобто тих шахт, що завдають найбільших збитків сектору та не
мають перспектив для подальшого розвитку. З метою ефектив-
ного використання наявних фінансових ресурсів у процесі рест-
руктуризації слід визначити вугледобувні підприємства, діяль-
ність яких найбільш негативним чином позначається на роботі
державного сектору, та ранжувати їх за пріоритетністю до лік-
відації.
Згідно теорії кожна економічна система має підрозділи,
результат діяльності яких значною мірою непропорційний (має
велике відхилення у більшу або меншу сторону) витраченому
ресурсу. Зазвичай їх частка становить меншість у загальній
структурі, але вони корінним чином впливають на результат
діяльності системи. Дана закономірність має назву «Принцип
Парето 80/20» на честь італійського економіста Вільфредо Па-
рето. Принцип сформульовано таким чином: «Невелика частка
причин, вкладених коштів або докладених зусиль, відповідає за
більшу частку результатів, виробленої продукції або заробленої
винагороди» [18]. За основу принципу Парето взято співвідно-
шення 80/20, що умовно демонструє відсоткову диспропорцію
між ресурсом та результатом. Показник 80/20 не є принципо-
вим, варіації співвідношення можуть мати різний вигляд. Голо-
вною умовою відповідності принципу Парето є значна кількісна
диспропорція, і тому відсоткове співвідношення може мати різ-
ний вигляд.
Принцип Парето є універсальним і може застосовуватися
в різних напрямках досліджень. Наприклад: 80% відсотків елек-
троенергії, що виробляється у світі, споживається 15% населен-
ня; 80% світового багатства належить 25% населення; на частку
5% приватних інвесторів у США припадає приблизно 75% всіх
активів тощо [18]. Таким чином, слід зазначити, що принцип
Парето є доцільним для застосування в умовах оцінки еконо-
мічної системи за різними факторами діяльності.
185
Таким чином, з метою підтвердження гіпотези про наяв-
ність у складі вугільної галузі шахт, діяльність яких найбіль-
шим чином впливає на поглиблення кризи у державному секто-
рі, було проаналізовано ряд факторів на відповідність принципу
Парето:
на 36% шахт закладено 62% від загальної виробничої по-
тужності сектору;
27% шахт наносять 76% від загального збитку державного
сектору;
на 30% шахт задіяно 55% працівників;
на 24% шахт залягає 68% промислових запасів вугілля.
У розрахунок взято державні вугледобувні підприємства
північно-східних районів Донбасу та Львівсько-Волинського
вугільного басейну, що були включені до «Проекту Державної
цільової економічної програми реформування вугільної проми-
словості на 2015-2020 роки».
Проаналізовані фактори визначено як такі, що у своїй су-
купності комплексно характеризують доцільність експлуатації
вугледобувних підприємств, оскільки:
виробнича потужність – є показником, що характери-
зує підприємство з точки зору потенціалу до нарощування об-
сягів виробництва;
збиток – оскільки більшість державних вугледобувних
підприємств є нерентабельними, збиток було визначено як фак-
тор, що характеризує ступінь негативного впливу на загальний
економічний результат діяльності державного сектору;
кількість працівників – показник, що, з одного боку,
розглядається з точки зору кількості працевлаштованого насе-
лення, з іншого – як фактор, що характеризує вартість ліквідації
підприємства, адже вивільнення більшої кількості працівників
потребує більших витрат на соціальну допомогу;
промислові запаси вугілля – характеризує перспекти-
вність експлуатації родовища.
На основі проведеного аналізу можна зробити висновок,
що діяльність державного сектору вугільної галузі відповідає
принципу Парето. Таким чином, доцільно проводити реструк-
186
туризацію шахтного фонду «точковим» методом – шляхом від-
січі найбільш слабких елементів сектору, тобто шахт, що най-
більш негативно впливають на загальний результат розвитку та
функціонування галузі, зокрема її державного сектору.
Враховуючи те, що на основі аналізу окремих чинників не
можна сформувати об’єктивної оцінки, що характеризує до-
цільність подальшої експлуатації вугледобувних підприємств у
рамках економічної системи (державного сектору вугільної га-
лузі), постає питання про визначення інтегрального показника,
який сукупно враховує наведені фактори.
Для більшої об’єктивності до розрахунку доцільно додати
показник, що характеризує якість вугілля . Виділяють чо-
тири основні показники якості, це: сірка, зольність, вологість,
вихід летючих речовин. Кожен з них слід перевести у коефіціє-
нтне значення з метою встановлення інтегрального показника
якості. Для досягнення цієї мети рекомендовано перевести ко-
жен показник у коефіцієнт, що характеризує його відхилення
від максимально можливого
, (1)
де – показник фактичний; – показник максимальний.
Таким чином, показники якості приводяться до коефіці-
єнтних значень, на основі яких визначається інтегральний пока-
зник
, (2)
де – коефіцієнт, що характеризує вміст сірки; – коефіці-
єнт зольності; – коефіцієнт вологості; – коефіцієнт вихо-
ду летючих речовин.
Отже, на першому етапі розрахунку інтегрального пока-
зника, що характеризує доцільність подальшої експлуатації
вугледобувних підприємств, необхідно ранжувати шахти за
кожним фактором, у спадній послідовності. Найбільш доцільно
187
розподілити їх у гіперболічному вигляді, спираючись на закон
Ципфа-Парето [19]
, (3)
де – значення елемента, що має ранг r у спадній послідовно-
сті; – максимальне значення елемента ряду; – показник
ступеня; – ранг, який є властивим елементу певної сукупності.
Сутність закону Ципфа-Парето полягає у нерівномірності
розподілу на основі принципу найменшої дії, що проявляється
як результат дії протилежно направлених сил – «сили, що штов-
хають до одноманітності, і сили, що штовхають до різноманіт-
тя» [20; 21]. Тобто економічна система складається з двох час-
тин, одна з яких сприяє, а інша гальмує її розвиток. Відносно
державного сектору вугільної галузі закон Ципфа-Парето ви-
глядає таким чином: перша група підприємств несе на собі ос-
новний тягар виробничої діяльності, позитивно (мається на ува-
зі відносний вплив, що позитивним чином впливає на форму-
вання загального результату) впливаючи на основні показники
сектору; друга група шахт, через низькі виробничі показники,
завдає великих збитків сектору (станом на 2013 р. 20 шахт дер-
жавного сектору завдали збитків на 10 млрд грн, що склало 72%
від загальних збитків галузі), обмежуючи таким чином можли-
вості для розвитку першої. Крім того, згідно із законом Ципфа-
Парето існує тенденція до збільшення питомої ваги елементів,
що вже володіють більш високою частотою поширення [22].
Тобто підприємства, що мають високі показники у певному ас-
пекті діяльності, мають тенденцію до їх збільшення. Таким чи-
ном, можна зробити висновок, що ліквідація групи вугледобув-
них підприємств, які у своїй сукупності максимальним чином
негативно впливають на загальний результат, є основною умо-
вою оптимізації діяльності державного сектору.
Ранжування вугледобувних підприємств окремо за кож-
ним фактором (рис. 2-6), свідчить про нерівномірність їх стану.
Апроксимація одержаних залежностей дає підстави для виснов-
ків про можливість застосування до них закону Ципфа-Парето.
188
Рис. 2. Ранжування шахт за виробничою потужністю, млн т
(розроблено за даними джерела [14])
Рис. 3. Ранжування шахт за збитковістю, тис. грн
(розроблено за даними джерела [14])
189
Рис. 4. Ранжування шахт за кількістю працівників, чол.
(розроблено за даними джерела [14] )
Рис. 5. Ранжування шахт за промисловими запасами вугілля,
млн т (розроблено за даними джерела [14])
Шляхом аналізу ранжування встановлено, що частина
вугледобувних підприємств є провідними за певними фактора-
ми, маючи при цьому значний відрив від інших. Тому доцільно
виключити їх із подальшого розрахунку, адже маючи високі
показники у певній сфері, вони не можуть підпадати під першо-
чергову ліквідацію. До цих підприємств відносяться: ш. ім. О.Г.
Стаханова; ш. Степова; ДП "ВК Краснолиманська"; ш. Південно-
190
Рис. 6. Ранжування шахт за інтегральним показником якості
вугілля (розроблено за даними джерела [14])
донбаська №3; ДП ш/у Південнодонбаська 1; ш. № 1/3 Ново-
гродівська; ш. "Росія"; ш. Курахівська; ш. Україна.
Кожен із розглянутих факторів має власну одиницю вимі-
ру, тому для розрахунку інтегрального показника, що у загаль-
ному вигляді характеризує доцільність експлуатації вугледо-
бувних підприємств, слід кожен із показників перевести у за-
гальну числову форму. Для виконання даної конвертації запро-
поновано застосувати функцію бажаності Харрінгтона.
Функція бажаності була вперше запропонована у 1965 р.
Едвіном Харрінгтоном як метод оцінки якості продукту. Науко-
вець дійшов висновку, що «якість промислової продукції рідко
визначається однією характеристикою. Скоріше якість – це
композиція характеристик, які дуже часто взаємопов’язані і
майже завжди вимірюються в різних характеристиках» [23,
c. 494]. Виходячи з цього постало питання про визначення єди-
ного показника, що відображав би узагальнену характеристику
об’єкта оцінки [23; 24]. Таким чином, Харрінгтоном була роз-
роблена функція, що конвертує різні характеристики у єдину
одиницю вимірювання.
Функція бажаності Харрінгтона є універсальним інстру-
ментом оцінки виробничо-економічних процесів, адже за її до-
191
помогою можна конвертувати будь-який кількісний показник, у
коефіцієнт, що вимірюється в рамках діапазону 0,0-1. Чим
ближчим є коефіцієнт до одиниці, тим позитивнішим з точки
зору мети оцінки є досліджуваний критерій. Таким чином, при-
ведення групи оцінок (що були встановлені за різними факто-
рами виробництва в рамках досліджуваної економічної систе-
ми) до загального значення дозволяє встановити показник, що
комплексно характеризує досліджуваний об’єкт.
Отже, в рамках дослідження запропоновано кожен із по-
казників, що характеризують доцільність подальшої експлуата-
ції вугледобувних підприємств, конвертувати в коефіцієнти
шляхом їх проеціювання на функцію бажаності Харрінгтона
(рис. 7). Також показник бажаності можна розрахувати за
формулою 4. У результаті чого буде отримано показник, що у
загальночисловому вигляді характеризує шахту відносно
0,00
0,10
0,20
0,30
0,40
0,50
0,60
0,70
0,80
0,90
1,00
Imax Iint
d
відмінно
добре
задовільно
погано
дуже
погано
нормативне
значення
Imin
Рис. 7. Функція бажаності Харрінгтона
192
інших підприємств державного сектору. Тобто кожній шахті
буде наданий коефіцієнт, що визначає її місце серед інших, за
певним фактором виробництва.
, (4)
де – логарифмічна константа, яка приблизно дорівнює
2,71828….; – результат лінійної трансформації змінної хара-
ктеристики.
Враховуючи те, що головною метою дослідження є вста-
новлення коефіцієнта, який характеризує пріоритетність, а от-
же, відповідно бажаність ліквідації певних вугледобувних під-
приємств, його наближення до одиниці свідчитиме про підви-
щення пріоритетності до ліквідації з точки зору певного факто-
ра. Коефіцієнт зростатиме відповідно до наближення фактич-
ного показника до мінімального, адже низькі показники за ви-
робничою потужністю, кількістю персоналу, запасами та якістю
свідчать на користь доцільності ліквідації оцінюваного вугле-
добувного підприємства. Виключення становить показник
збитковості, адже низька збитковість позитивно характеризує
підприємство. Тому при визначенні коефіцієнта за даним пока-
зником одиниця за шкалою бажаності повинна відповідати мак-
симальній збитковості ).
Отже, для встановлення інтегрального показника, що
комплексно характеризує доцільність експлуатації вугледобув-
ного підприємства, необхідно отримані за кожним фактором
коефіцієнти привести до загального значення
, (5)
де – коефіцієнт виробничої потужності; – коефіцієнт
кількості працівників; – коефіцієнт збитковості; – коефі-
цієнт запасів; – коефіцієнт якості.
Для державних вугледобувних підприємств, що мають по-
зитивний рівень рентабельності, коефіцієнт збитковості за
умовчанням становить 0. У всіх інших випадках величина кое-
фіцієнтів залежить від ступеня його відхилення від максималь-
ного значення (за максимальне значення приймається найви-
193
щий показник у рамках державного сектору) на функції Хар-
рінгтона.
Таким чином, шляхом використання приведеного методи-
чного підходу до оцінки доцільності експлуатації вугледобув-
них підприємств виділено ряд шахт державного сектору вугіль-
ної галузі, які підлягають першочерговій ліквідації, та ранжова-
но їх за пріоритетністю до ліквідації (табл. 1).
Оцінку інтегрального показника за шкалою Харрінгтона
здійснено з точки зору бажаності до ліквідації. Тобто показник
«відмінно» свідчить про найвищий пріоритет до ліквідації. Та-
ким чином, підприємства розподіляються на групи, кожній з
яких властивий певний показник бажаності. Остаточну пріори-
тетність визначено на основі інтегрального показника, що ха-
рактеризує доцільність експлуатації підприємств у рамках дос-
ліджуваної економічної системи.
За результатами дослідження встановлено, що з 33 шахт
державного сектору 18 підлягають терміновій ліквідації. Інші
підприємства також мають відносно невисокі показники, що
характеризують доцільність експлуатації, але саме діяльність
Таблиця 1
Державні вугледобувні підприємства, що підлягають ліквідації
Пріоритет-
ність
Вугледобувні
підприємства
Інтегральний
показник
Оцінка за шкалою
Харрінгтона
1 ш. Карбоніт 0,80494 Відмінно
2 ш. № 1 "Нововолинська" 0,778443 Добре
3 ш. Червоноградська 0,705466
4 ш. Зарічна 0,607366
Задовільно
5 ш. Відродження 0,599065
6 ш. Торецька 0,589066
7 ш. Родинська 0,569806
8 ш. № 9 Нововолинська 0,540103
9 ш. ім. Ф.Е. Дзержинського 0,534662
10 ш. Південна 0,472832
11 ш. Північна 0,448703
12 ш. Тошківська 0,366612
Погано 13 ш. Межирічанська 0,321681
14 ш. Димитрова 0,316679
15 ш. Центральна 0,26543
Дуже погано
16 ш. Лісова 0,220203
17 ш. Золоте 0,205798
18 ш. Новодружеська 0,161242
194
зазначених 18 підприємств у своїй сукупності найбільш негати-
вним чином впливає на роботу та перспективи розвитку держа-
вного сектору. Таким чином, можна припустити, що відповідно
до закону Ципфа-Парето саме діяльність цієї групи підприємств
призводить до поглиблення кризи у державному секторі вугіль-
ної галузі.
З метою перевірки об’єктивності розрахунків отримані
результати було перевірено на відповідність «Проекту Держав-
ної цільової програми реформування вугільної промисловості
на 2015-2020 роки» (табл. 2).
Таблиця 2
Перелік підприємств, що підлягають ліквідації та консервації
згідно із «Проектом Державної цільової програми
реформування вугільної промисловості на 2015-2020 роки»
Шахти, що підлягають ліквідації Шахти, що підлягають консервації
ш. Північна ш. Димитрова
ш. Південна ш. Золоте
ш. Родинська ш. Тошківська
ш. Зарічна ш. Новодружеська
ш. № 1 "Нововолинська" ш. Привольнянська
ш. № 9 Нововолинська
За результатами аналізу встановлено, що з 11 підпри-
ємств, які згідно із «Проектом Державної цільової програми
реформування вугільної промисловості на 2015-2020 роки» під-
лягають ліквідації та консервації, 10 співпадають із результата-
ми дослідження. Одна шахта, а саме «Приволянська», яка згідно
з державною програмою підлягає консервації, не була визначе-
на у дослідженні як така, що потребує негайної ліквідації, оскі-
льки за показниками якості вугілля та фінансового стану вона
займає перші позиції. Таким чином, можна зробити висновок,
що проект було розроблено з урахуванням обмежених можли-
востей держави щодо фінансування реструктуризаційних захо-
дів. Тому список шахт, які підлягають ліквідації та консервації,
є значно меншим, ніж того вимагає ситуація, що склалася в
державному секторі вугільної галузі.
195
Якщо припустити можливість того, що держава в най-
ближчий час зможе профінансувати закриття декількох вугле-
добувних підприємств (за проектом передбачено виділення 580
млн грн на ліквідацію шістьох шахт), то доцільнішим є розподі-
лення коштів між проектами ліквідації шахт першої пріоритет-
ності (див. табл.1). Що стосується консервації (адже проектом
передбачена консервація п’яти шахт), це питання є предметом
окремого дослідження, адже на доцільність ліквідації вплива-
ють інші чинники.
Сучасні економічні умови вимагають активних дій щодо
реструктуризації державного сектору вугільної галузі. Попере-
дні урядові програми, спрямовані на оптимізацію роботи галузі
шляхом роздержавлення підприємств, не набули широкої реалі-
зації, адже державні вугільні шахти мають низький рівень інве-
стиційної привабливості. Із цього випливає, що на сьогоднішній
день єдиним ефективним механізмом покращення показників
галузі є активні дії щодо ліквідації вугледобувних підприємств,
діяльність яких найбільш негативним чином позначається на
роботі сектору. Розроблені в рамках дослідження методичні
підходи дозволяють об’єктивно встановити вугледобувні під-
приємства, які у своїй сукупності найбільш негативно вплива-
ють на діяльність та перспективи розвитку державного сектору.
Література
1. Основні показники роботи вугільної промисловості
України за січень-вересень 2014 р. / ДП «Вугілля України»;
Мін-во енергетики та вугільної пром-сті України. – Макіївка:
ВП «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр», 2015. –
145 с.
2. Про затвердження Програми «Українське вугілля»:
Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р.
№ 1205 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:
//zakon2.rada.gov.ua.
3. Системный анализ шахты как объекта инвестирования /
А.И. Амоша, М.А. Ильяшов, В.И. Салли / Ин-т экономики
пром-сти НАН Украины. – Донецк, 2002. – 68 с.
196
4. Розумна Н.В. Управління інвестиційним потенціалом
вугледобувних підприємств / Н.В. Розумна // Наукові праці
ДонНТУ. – 2012. – №41. – С.68-75.
5. Стариченко Л.Л. Щодо поширення ринкових відносин у
вугільній промисловості України / Л.Л. Стариченко,
Д.Ю. Череватський, Д.Д. Чейлях // Уголь Украины. – 2014. –
№ 10.– С. 12-17.
6. Основні показники роботи вугільної промисловості
України за січень-грудень 2005 р. / ДП «Вугілля України»; Мін-
во енергетики та вугільної пром-сті України. – Макіївка: ВП
«Галузевий інформаційно-розрахунковий центр», 2006. – 145 с.
7. Основні показники роботи вугільної промисловості
України за січень-грудень 2006 р. / ДП «Вугілля України»; Мін-
во енергетики та вугільної пром-сті України. – Макіївка: ВП
«Галузевий інформаційно-розрахунковий центр», 2007. – 145 с.
8. Основні показники роботи вугільної промисловості
України за січень-грудень 2007 р. / ДП «Вугілля України»; Мін-
во енергетики та вугільної пром-сті України. – Макіївка: ВП
«Галузевий інформаційно-розрахунковий центр», 2008. – 145 с.
9. Основні показники роботи вугільної промисловості
України за січень-грудень 2008 р. / ДП «Вугілля України»; Мін-
во енергетики та вугільної пром-сті України. – Макіївка: ВП
«Галузевий інформаційно-розрахунковий центр», 2009. – 145 с.
10. Основні показники роботи вугільної промисловості
України за січень-грудень 2009 р. / ДП «Вугілля України»; Мін-
во енергетики та вугільної пром-сті України. – Макіївка: ВП
«Галузевий інформаційно-розрахунковий центр», 2010. – 145 с.
11. Основні показники роботи вугільної промисловості
України за січень-грудень 2010 р. / ДП «Вугілля України»; Мін-
во енергетики та вугільної пром-сті України. – Макіївка: ВП
«Галузевий інформаційно-розрахунковий центр», 2011. – 145 с.
12. Основні показники роботи вугільної промисловості
України за січень-грудень 2011 р. / ДП «Вугілля України»; Мін-
во енергетики та вугільної пром-сті України. – Макіївка: ВП
«Галузевий інформаційно-розрахунковий центр», 2012. – 145 с.
197
13. Основні показники роботи вугільної промисловості
України за січень-грудень 2012 р. / ДП «Вугілля України»; Мін-
во енергетики та вугільної пром-сті України. – Макіївка: ВП
«Галузевий інформаційно-розрахунковий центр», 2013. – 145 с.
14. Основні показники роботи вугільної промисловості
України за січень-грудень 2013 р. / ДП «Вугілля України»; Мін-
во енергетики та вугільної пром-сті України. – Макіївка: ВП
«Галузевий інформаційно-розрахунковий центр», 2014. – 145 с.
15. Управління потоками вугільної продукції та стійким
функціонуванням збиткових шахт України / О.В. Трифонова,
О.Ю. Кравець; М-во освіти і науки України; Нац. гірн. ун-т. –
Дніпропетровськ, 2014. – 201 с.
16. Про структурну перебудову вугільної промисловості:
Указ Президента України від 7 лютого 1996 р. № 116/96 [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua.
17. Индекс инфляции / Финансовый портал «Минфин».
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://minfin.com.ua/.
18. Living the 20/80 way / R. Koch; Nicolas Brealy Publish-
ing. – London, 2004. – 192 p.
19. Амоша А.И. Диалектика инновационного развития
общества / А.И. Амоша, Ю.С. Залознова, Д.Ю. Череватский,
В.Ф. Черкасов // Глюкауф. – 2013. – №1. – С.58-62.
20. Делас Н.И. Негауссово распределение как свойство
сложных систем, организованных по типу цензов / Н.И. Делас,
В.А. Касьянов // Восточно-европейский журнал передовых тех-
нологий. – 2012. – №3/4(57) – С. 27-32.
21. Human behavior and the principle of least efforts / G.K.
Zipf; Addison-Wesley Press. – Cambridge, 1949. – 574 p.
22. Электронная энциклопедия «Академик» [Электрон-
ный ресурс]. – Режим доступа: http://dic.academic.ru.
23. Harrington E. The Desirability Function / E. Harrington //
Industrial Quality Control. – 1965. – April. – Р. 494-498.
24. Шутяк Ю.В. Використання функції бажаності для
оцінки економічної безпеки підприємства / Ю.В. Шутяк //
Наукові студії. – 2010. – №7. – С.147-154.
Надійшла до редакції 27.10.2014 р.
198
|