До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі
Розглянуто проблеми інституціонального середовища вугільного виробництва на інноваційній основі, що обумовлені інституціональними складовими: інституціями та інститутами з визначеними характерними ознаками диференційованого їх впливу на розвиток вугільної галузі. Рассмотрены проблемы институциональн...
Saved in:
| Published in: | Економіка промисловості |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88606 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі / О.І. Амоша, Ю.З. Драчук, А.І. Кабанов // Економіка промисловості. — 2015. — № 3 (71). — С. 44-64. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-88606 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Амоша, О.І. Драчук, Ю.З. Кабанов, А.І. 2015-11-18T10:30:44Z 2015-11-18T10:30:44Z 2015 До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі / О.І. Амоша, Ю.З. Драчук, А.І. Кабанов // Економіка промисловості. — 2015. — № 3 (71). — С. 44-64. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88606 330.341.1:330.837:622.3 Розглянуто проблеми інституціонального середовища вугільного виробництва на інноваційній основі, що обумовлені інституціональними складовими: інституціями та інститутами з визначеними характерними ознаками диференційованого їх впливу на розвиток вугільної галузі. Рассмотрены проблемы институциональной среды угольного производства на инновационной основе, обусловленные институциональными составляющими: институциями и институтами с определенными характерными признаками дифференцированного их влияния на развитие угольной отрасли. For large-scale structural and innovative transformation the development of economy of Ukraine in modern conditions requires substantial strengthening of the relationship between elements of the innovation process through the establishment of institutional frameworks. This is especially true for the coal industry as it feels the significant impact of the institutional environment. The foundations for the formation of the institutional environment of innovative development of coal enterprises are considered. They are based on: identifying and disclosing the components of institutional support of innovative development of the coal industry: clarify the content of the institutional environment of innovative development of coal industry; determining the directions of formation of institutional support of innovative development of coal industry; trend changes in the institutional environment of innovative development of industry in Ukraine taking into account industry-specific; conceptual positions of institutional support of innovative development of coal industry; proposals for improving the organizational-economic mechanism of innovative development of coal production; systematization of factors of state regulation of innovative development of the coal industry based on market transformation processes in the economy Ukraine. To the base of the formation of institutional support of innovative development of coal industry the generalized approaches of scientific schools «economic security of industrial enterprise» due to classification features are in great importance as well as external and internal factors that reduce the level of economic security of enterprises, constituent elements of the institutional mechanism of economic security of industrial enterprise, consideration of the factors influencing the risks associated with the implementation of investment and innovation projects in the coal industry and measures to minimize their impact through the creation of innovative structures - technology parks. Research recommendations as to improve the regulatory and legal support of innovative development of the coal industry are given in general, and the Donbass coal area is currently in an emergency. The institutionalization of their activity the coal industry enterprises should carry on through the process of «investment» in different areas (human and productive capital, implementation of various social priorities, formation of the state policy of energy independence, etc.). To ensure the most positive outcomes of its social and industrial activity coal enterprises need to accumulate and efficiently manage not only significant material, financial, intellectual, human, and other resources, but also to focus on maintaining a high level of capitalization based on the optimization of different sources of capital.The problem of technical and technological modernization of coal mines is extremely urgent for overcoming the unprofitability and improving the efficiency of the domestic coal industry. This issue is of a particular relevance now, when the recovery of the coal industry in Ukraine is significantly complicated by the need to overcome the consequences of the fighting in the Donetsk and Lugansk regions. Дослідження виконано в рамках науково-дослідної роботи Інституту економіки промисловості НАН України «Розвиток інституціонального середовища промислового виробництва з урахуванням галузевої специфіки» (номер держреєстрації 0113U004371). uk Інститут економіки промисловості НАН України Економіка промисловості Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі К проблемам институционального обеспечения инновационного развития угольной отрасли On problems of institutional support of innovation development of coal industry Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі |
| spellingShingle |
До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі Амоша, О.І. Драчук, Ю.З. Кабанов, А.І. Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| title_short |
До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі |
| title_full |
До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі |
| title_fullStr |
До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі |
| title_full_unstemmed |
До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі |
| title_sort |
до проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі |
| author |
Амоша, О.І. Драчук, Ю.З. Кабанов, А.І. |
| author_facet |
Амоша, О.І. Драчук, Ю.З. Кабанов, А.І. |
| topic |
Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| topic_facet |
Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економіка промисловості |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
К проблемам институционального обеспечения инновационного развития угольной отрасли On problems of institutional support of innovation development of coal industry |
| description |
Розглянуто проблеми інституціонального середовища вугільного виробництва на інноваційній основі, що обумовлені інституціональними складовими: інституціями та інститутами з визначеними характерними ознаками диференційованого їх впливу на розвиток вугільної галузі.
Рассмотрены проблемы институциональной среды угольного производства на инновационной основе, обусловленные институциональными составляющими: институциями и институтами с определенными характерными признаками дифференцированного их влияния на развитие угольной отрасли.
For large-scale structural and innovative transformation the development of economy of Ukraine in modern conditions requires substantial strengthening of the relationship between elements of the innovation process through the establishment of institutional frameworks. This is especially true for the coal industry as it feels the significant impact of the institutional environment. The foundations for the formation of the institutional environment of innovative development of coal enterprises are considered. They are based on: identifying and disclosing the components of institutional support of innovative development of the coal industry: clarify the content of the institutional environment of innovative development of coal industry; determining the directions of formation of institutional support of innovative development of coal industry; trend changes in the institutional environment of innovative development of industry in Ukraine taking into account industry-specific; conceptual positions of institutional support of innovative development of coal industry; proposals for improving the organizational-economic mechanism of innovative development of coal production; systematization of factors of state regulation of innovative development of the coal industry based on market transformation processes in the economy Ukraine. To the base of the formation of institutional support of innovative development of coal industry the generalized approaches of scientific schools «economic security of industrial enterprise» due to classification features are in great importance as well as external and internal factors that reduce the level of economic security of enterprises, constituent elements of the institutional mechanism of economic security of industrial enterprise, consideration of the factors influencing the risks associated with the implementation of investment and innovation projects in the coal industry and measures to minimize their impact through the creation of innovative structures - technology parks. Research recommendations as to improve the regulatory and legal support of innovative development of the coal industry are given in general, and the Donbass coal area is currently in an emergency. The institutionalization of their activity the coal industry enterprises should carry on through the process of «investment» in different areas (human and productive capital, implementation of various social priorities, formation of the state policy of energy independence, etc.). To ensure the most positive outcomes of its social and industrial activity coal enterprises need to accumulate and efficiently manage not only significant material, financial, intellectual, human, and other resources, but also to focus on maintaining a high level of capitalization based on the optimization of different sources of capital.The problem of technical and technological modernization of coal mines is extremely urgent for overcoming the unprofitability and improving the efficiency of the domestic coal industry. This issue is of a particular relevance now, when the recovery of the coal industry in Ukraine is significantly complicated by the need to overcome the consequences of the fighting in the Donetsk and Lugansk regions.
|
| issn |
1562-109Х |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88606 |
| citation_txt |
До проблем інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі / О.І. Амоша, Ю.З. Драчук, А.І. Кабанов // Економіка промисловості. — 2015. — № 3 (71). — С. 44-64. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT amošaoí doproblemínstitucíonalʹnogozabezpečennâínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoígaluzí AT dračukûz doproblemínstitucíonalʹnogozabezpečennâínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoígaluzí AT kabanovaí doproblemínstitucíonalʹnogozabezpečennâínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoígaluzí AT amošaoí kproblemaminstitucionalʹnogoobespečeniâinnovacionnogorazvitiâugolʹnoiotrasli AT dračukûz kproblemaminstitucionalʹnogoobespečeniâinnovacionnogorazvitiâugolʹnoiotrasli AT kabanovaí kproblemaminstitucionalʹnogoobespečeniâinnovacionnogorazvitiâugolʹnoiotrasli AT amošaoí onproblemsofinstitutionalsupportofinnovationdevelopmentofcoalindustry AT dračukûz onproblemsofinstitutionalsupportofinnovationdevelopmentofcoalindustry AT kabanovaí onproblemsofinstitutionalsupportofinnovationdevelopmentofcoalindustry |
| first_indexed |
2025-11-26T00:08:11Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:08:11Z |
| _version_ |
1850591742730960896 |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
44 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
УДК 330.341.1:330.837:622.3 Олександр Іванович Амоша,
академік НАН України,
Юрій Захарович Драчук,
д-р екон. наук
Інститут економіки промисловості
НАН України, Київ;
Анатолій Іванович Кабанов,
д-р екон. наук
Академія гірничих наук України, Київ
ДО ПРОБЛЕМ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ
1
У результаті виконаного досліджен-
ня
2
визначено концептуальні положення
щодо інституціонального забезпечення
інноваційного розвитку вугільної галузі
(рис. 1).
Основними положеннями теорії
оптимального портфеля цінних паперів
Г. Марковіца є такі [1]:
показники виміру ступеня ризику –
ступеня помилки при прогнозуванні до-
ходів, який вимірювався інтуїтивно;
ризик інвестування може бути
зменшений шляхом диверсифікації ін-
вестицій, збільшення кількості компо-
нентів інвестиційного портфеля, де здій-
снюється вибір тих активів портфеля,
доходи яких мають різну спрямованість і
не залежать від одних і тих самих чин-
ників. Взаємозв‟язок між доходами вимі-
рюється за коефіцієнтом кореляції «r»:
негативна кореляція зменшує ризик, по-
зитивна – збільшує;
існування відмінностей між ризи-
ком і доходом одного фінансового інст-
рументу та ризиком і доходом портфеля,
що складається з декількох фінансових
інструментів;
вибір раціональним інвестором ак-
тивів, що забезпечують менший ризик
при заданому рівні доходу або отримання
більшого доходу при заданому рівні
ризику.
Таким чином, формується так зва-
ний ефективний портфель, де лінія, що
пов‟язує всі ефективні інвестиції, в теорії
називається «межа ефективності».
На основі аналізу існуючих під-
ходів наукових шкіл та узагальнення про-
відного світового досвіду запропоновано
систему заходів державного регулювання
інноваційного розвитку виробництва в
умовах модернізації, структурних ре-
форм економіки та активізації інтегра-
ційних процесів (рис. 2).
Як свідчить світовий досвід, ву-
гільні галузі провідних економік світу
пов‟язують свій розвиток з інноваційною
модернізацією, спрямованою на розробку
та впровадження технологій комплексної
переробки вугілля. У той же час масш-
табне закриття шахт призводить до втра-
ти вже розкритих промислових запасів
вугілля та загострення соціального стану
вугільна галузь, можуть сприяти механізми
ПРОБЛЕМИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТА ФІНАНСОВО-
ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ
© О.І. Амоша, Ю.З. Драчук,
А.І. Кабанов, 2015
__________________________
1
Закінчення. Початок див.: Економіка
промисловості. – 2015.−№ 2. − С. 76.
2
Дослідження виконано в рамках науково-
дослідної роботи Інституту економіки промисло-
вості НАН України «Розвиток інституціонально-
го середовища промислового виробництва з ура-
хуванням галузевої специфіки» (номер держке-
єстрації 0113U004371).
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
45
Рис. 1. Положення щодо формування стратегії інноваційного
розвитку вугільної галузі на концептуальних засадах
Рис. 2. Заходи щодо державного регулювання ринкових механізмів
у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі
Концептуальні положення щодо інституціонального забезпечення
інноваційного розвитку вугільної промисловості
Застосування портфельного підходу до управління
інноваційними проектами на вугільних підприємствах
Урахування чинників невизначеності й ризику при оцінці
інвестиційно-інноваційних проектів у сфері вугільного виробництва
Капіталізація вугледобувних підприємств
на основі модернізації виробництва
Активізація інноваційної діяльності на вугільних підприємствах
Тенденції інституціональних змін в інноваційному
розвитку вугільної промисловості
Організаційно-економічний механізм управління
інноваційним розвитком у вугільній галузі
Державне регулювання ринкових механізмів у здійсненні
інноваційного розвитку вугільної галузі
Державне регулювання інноваційного розвитку
вугільного виробництва
Удосконалення інституційних засад міжнародного науково-технічного
та інноваційного співробітництва
Стимулювання внутрішнього попиту на інновації вітчизняних
вугільних підприємств
Формування механізму страхового захисту
інвестиційно-інноваційних проектів у вуглевидобуванні [9]
Активізація участі українських учених у міжнародних проектах у
гірничодобувній промисловості та стимулювання мобільності науковців
Розвиток системи захисту прав інтелектуальної власності
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
46
у вугледобувних регіонах. Вирішенню
ряду проблем, з якими стикається капі-
талізації підприємств, які можуть знайти
відображення в новій довгостроковій
вугільної політиці [2; 3].
Для обґрунтування напрямів удос-
коналення механізмів капіталізації за
рахунок збільшення економічної доданої
вартості в ланцюгу збільшення вартості
підприємств на основі здійснення інно-
ваційної модернізації вугледобувного ви-
робництва пропонується [4]: застосуван-
ня категорії капіталізації виробництва
(підприємства) до розвитку вугледобув-
них підприємств; здійснення інновацій-
ної модернізації вугільного виробництва
для формування ланцюжка економічної
доданої вартості за рахунок переходу від
виробництва продукції для вузького
енергетичного використання до отри-
мання нових для галузі продуктів, тобто
комплексної переробки вугілля.
Капіталізацією як процесом перед-
бачено розширену відтворювальну вар-
тість. Капіталізація є початковим кроком
до налагодження виробничої діяльності
підприємства, при якій можливе розши-
рене відтворення всіх наявних у підпри-
ємства активів. При цьому зазначається,
щоб активи не руйнувалися, вони повин-
ні встигнути заробити кошти хоча б на
свій власний ремонт. У цьому сенсі капі-
талізація – мінімальна умова, що забезпе-
чує повільне, але поступальне зростання
(розвиток) підприємства. Показником
процесу капіталізації є вартість активу
(підприємства) – окремий актив може
коштувати дорого, але при цьому мати
низьку капіталізацію. Для вирішення
проблеми капіталізації галузі чинники
капіталізації розподіляються на три рівні:
нижній – рівень підприємства (мік-
рорівень) – сукупність різних ресурсів,
активів, у тому числі здібностей окремих
трудящих, кожен з яких потребує капіта-
лізації для того, щоб розвиватися;
середній – галузевий (мезорівень) –
державне регулювання капіталізації, що
знаходить відображення в політиці дер-
жавного розвитку галузі, спрямованій на
створення сприятливого інвестиційного
клімату, можливості залучення кредит-
них та інших ресурсів;
верхній – інтегральна потреба краї-
ни, ідентичність суспільства. Наскільки
правильно суспільство визначило інтег-
ральні ціннісні пріоритети капіталізації,
які знаходять відображення у рівні ВВП,
політиці держави, нормативно-законо-
давчій базі, залежатиме керованість капі-
талізації на рівні підприємства. Для цього
формується і надається підприємствам
проектний стандарт діяльності з капіта-
лізацією, вбудування їх ресурсів та акти-
вів у ланцюг виробництва доданої вар-
тості.
Для впровадження нових інновацій-
них технологій з комплексної переробки
вугілля і створення промислових класте-
рів доцільно використовувати:
надання пільги з податку на при-
буток тим підприємствам, які впроваджу-
ють технології з комплексного викорис-
тання надр. Пільга може надаватися на
конкурсній основі та на термін окупності
проекту;
скасування мита при імпорті даної
техніки і податку на додану вартість на
неї з метою зниження капітальних витрат
на придбання обладнання для комплекс-
ної переробки вугілля, розробки механіз-
му кредитування підприємств, які мають
наміри впроваджувати інноваційні техно-
логії;
організаційно-економічний меха-
нізм надання державних коштів та дер-
жавних гарантій, створення бюджетних
екологічних фондів, оскільки впровад-
ження інноваційних технологій дозво-
лить отримати значний екологічний і
економічний ефект.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
46 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
47
У вугільній промисловості в даний
час переглядаються кодекси і стандарти
видобутку корисних копалин, що стосу-
ються всіх аспектів видобутку вугілля:
від геологорозвідки до закриття підпри-
ємства і врегулювання питань на подаль-
шому етапі. Але потребують вирішення
питання видачі ліцензій на видобуток із
чітко встановленими вимогами відносно
подання даних і звітності господарюючи-
ми суб‟єктами, забезпечення повної від-
критості на цьому та всіх подальших ета-
пах функціонування вугільних підпри-
ємств. Введення нових правил господа-
рювання, необхідних для ефективного
функціонування вугледобувних підпри-
ємств, вкрай ускладнене, бо переважна
більшість керівників цих підприємств на-
магаються отримувати вигоди за рахунок
діючих нині кланових або одержавлених
угод.
Залишаються невирішеними питан-
ня структурних змін: модернізації вугіль-
ної галузі України за необхідності вирі-
шення питань щодо відновлення зруйно-
ваного шахтного фонду внаслідок бойо-
вих дій у Донецькій та Луганській об-
ластях, технічного переоснащення вироб-
ництва, заміни фізично і морально заста-
рілих основних фондів, екологізації ви-
робництва, переходу на прогресивні
ресурсо- й енергозберігаючі технології,
зниження негативної техногенної дії на
середовище вугільних підприємств, у
першу чергу шахт, які перебувають у ста-
дії ліквідації.
Звісно, що стратегія інноваційної
діяльності галузей промисловості являє
собою узгоджену сукупність інновацій-
них рішень, які впливають на діяльність
підприємства (країни, галузі) та мають
довгострокові, а іноді і важко зворотні
наслідки. Інновації мають для держави
велике значення, тому що вони визнача-
ють потенціал її розвитку на довгостро-
кову перспективу, внаслідок чого ці ін-
новації стають стратегічним фактором
економічного зростання не тільки під-
приємства, але і країни.
Для вугільної промисловості Украї-
ни, яка є глибоко збитковою галуззю та
характеризується важкими і надзвичайно
складними гірничо-геологічними умова-
ми, створення дієвого механізму стиму-
лювання інновацій з оптимальним сполу-
ченням «автоматичних» ринкових і пря-
мих державних регуляторів має особливо
актуальне значення. У цьому напрямі
виконується робота з відновлення і роз-
витку нормативно-методичної бази здій-
снення науково-технічного прогресу в
ринкових умовах господарювання з ура-
хуванням галузевої специфіки.
Головними цілями стратегії іннова-
ційного розвитку вітчизняної вугільної
галузі слід вважати: збільшення еконо-
мічно доцільних обсягів вуглевидобутку,
підвищення продуктивності та безпеки
праці, поліпшення якості вугілля та зме-
ншення його собівартості. Виходячи із
цих цілей, стратегія інноваційного розви-
тку вугільної галузі має базуватися на
реалізації таких пріоритетних напрямів:
технічне переоснащення вугледобувного
виробництва, включаючи забезпечення
розвитку технології підземного видобу-
вання з переважним використанням в
очисних вибоях механізованих комплек-
сів нового технічного рівня, промислову
утилізацію шахтного метану; здійснення
заходів щодо підвищення потенціалу та
посилення ролі галузевої науки за науко-
во-технологічним, проектно-конструктор-
ським і дослідно-експериментальним на-
прямами; відновлення матеріально-тех-
нічної бази галузевої науки та підготовки
наукових кадрів вищої кваліфікації.
Концептуальні підходи до форму-
вання стратегії інноваційного розвитку
національної вугільної промисловості
містяться в чинних концепціях розвитку
та реформування галузі; проблема поля-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
48 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
гає у створенні дієвого механізму їх реа-
лізації, а також відповідних інституціо-
нальних умов для забезпечення такого
розвитку.
На підставі результатів досліджень
можна стверджувати, що формування й
ефективне функціонування організацій-
но-економічного механізму управління
інноваційним розвитком промислового
виробництва має ґрунтуватися на прин-
ципах: системності; охоплення інновацій-
ними процесами всіх ланок (взаємопов‟я-
заних підсистем) управлінського циклу
на підприємстві; цілісності та дотриман-
ня єдності системи управління; форму-
вання довгострокових засад здійснення
інноваційної політики на підприємстві;
нормативності запровадженої системи
стандартів із застосуванням адекватних
економічних санкцій до порушників при
невиконанні встановлених вимог; відпо-
відальності всіх служб підприємства за
досягнення кінцевого результату іннова-
ційного розвитку; адекватного й опера-
тивного відображення функціонування
механізму та врахування максимальної
кількості чинників впливу, які формують
кількісні значення проміжних та під-
сумкових економічних показників інно-
ваційного розвитку підприємства.
Організаційно-економічний меха-
нізм управління інноваційним розвитком
промислового виробництва сприймається
складною системою, ефективне функці-
онування якої залежить від взаємопов‟я-
заності та взаємоузгодженості підсистем
і процесів, спрямованих на впровадження
прогресивної техніки та технології: функ-
ціональної підсистеми; підсистеми забез-
печення; цілей підприємства та орга-
нізаційно-економічних важелів.
Під галузевою специфікою підпри-
ємства розуміється організація виробни-
чої та господарської діяльності, прита-
манної підприємству відповідної галузі.
До таких особливостей належать застосо-
вані методи планування й обліку, специ-
фіка нормативно-довідкової інформації,
структура внутрішньої та зовнішньої ло-
гістичної діяльності тощо. Найчастіше
галузева специфіка проявляється в ор-
ганізації планування та обліку вироб-
ничої діяльності підприємства. Вугільна
промисловість України, безумовно, має
певні особливості, які суттєво впливають
на можливість її інноваційного розвитку.
За даними Держдепартаменту про-
мислового та гірничого нагляду, в Укра-
їні 90% вугільних пластів є небезпечними
через викиди газу, 60% – за вибухами
вугільного пилу, 25% – за самозайман-
ням. Специфіка розміщення вугільних
пластів передбачає середню глибину ви-
добутку на рівні 730 м, на 35 вугледо-
бувних підприємствах – понад 1 км.
До чинників, які негативно впли-
нули на стан вугільної промисловості,
слід віднести: відсутність механізму
реалізації державної та цільової програми
розвитку галузі; низьку ефективність
управління на всіх рівнях; зношеність
основних фондів підприємств; складні
гірничо-геологічні умови; неналежний
рівень механізації гірничих робіт; недос-
татню чисельність кваліфікованих робіт-
ників основних гірничих професій [5].
Як зазначається в розробках Інсти-
туту економіки промисловості НАН
України, «державний сектор вугільної
промисловості України, що скорочується
внаслідок приватизації, передачі в оренду
та концесії кращих підприємств і дегра-
дує внаслідок неефективного господарю-
вання, є глибоко збитковим, має великі
борги перед державою та підприємст-
вами-партнерами, і його стан слід оціню-
вати як кризовий» [6, с. 21]. Такий стан
державного сектору обумовлений рядом
чинників, серед яких: складні гірничо-
геологічні умови вугільних родовищ; не-
достатній технічний рівень, несвоєчасне
відтворення і водночас неповне вико-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
49
ристання виробничих потужностей дію-
чих шахт, наявність численних малопро-
дуктивних шахт; недосконалість діючих
механізмів державної підтримки вугле-
добувних підприємств; недосконала орга-
нізаційна структура сектору, не адато-
вана до ринкових умов господарювання;
спад попиту на вітчизняне вугілля; високі
ризики залучення приватних інвестицій у
сектор; відсутність цілісної ідеології та
довгострокової програми розвитку і ре-
формування вугільної промисловості, не-
послідовність і суперечливість організа-
ційно-економічних перетворень у галузі
[6, с. 21].
Досвід інноваційного розвитку у
вугільній галузі свідчить, що, незважа-
ючи на гострий дефіцит коштів для роз-
витку гірничої науки, науково-дослід-
ними і проектно-конструкторськими інс-
титутами вугільної промисловості разом
з академічними інститутами розробля-
ються і впроваджуються пропозиції щодо
модернізації та створення нового гірни-
чошахтного устаткування, технологій ве-
дення гірничих робіт, методів і способів
поліпшення провітрювання і дегазації
шахт, боротьби з газодинамічними яви-
щами і підземними пожежами, тимчасові
рішення щодо безпечної та економічної
експлуатації устаткування основних тех-
нологічних комплексів шахт, які безпо-
середньо впливають на ефективну діяль-
ність і життєвий цикл підприємств галузі.
Пріоритетність розвитку вугільної
галузі для модернізації економіки старо-
промислових вугільних регіонів та забез-
печення енергетичної безпеки держави в
цілому потребує впровадження дієвих
механізмів її реформування з урахуван-
ням базових орієнтирів. Такими базо-
вими орієнтирами, як підкреслено в ана-
літичній записці [7], є виконання відкри-
того аналізу позитивних та негативних
наслідків державних програм, пов‟язаних
із реструктуризацією вугільної галузі, та
розробка чітких економічних показників
і фінансових розрахунків при реалізації
подальших етапів реструктуризації ву-
гільної галузі.
Системні проблеми модернізації ву-
гільної промисловості старопромислових
регіонів України та вугільної галузі в
цілому, на думку відомих вітчизняних
дослідників, слід вирішувати в напрямах:
нормативно-правового забезпечення ре-
форм у галузі;залучення інвестицій; роз-
витку сфери послуг; стимулювання внут-
рішнього попиту на вугілля, збільшення
потреби у споживанні вугілля на внут-
рішньому ринку України; розвитку інно-
вацій, залучення регіональних наукових
профільних інститутів до розробки та
впровадження проектів, спрямованих на
оптимізацію видобутку вугілля; поши-
рення практики реформування соціальної
інфраструктури монофункціональних
міст; формування корпоративної соціаль-
ної відповідальності бізнесу [7].
За умов, у яких сьогодні функці-
онує вугільна промисловість України,
шляхами її ефективного реформування
визнано приватизацію підприємств га-
лузі, а також залучення ефективного при-
ватного інвестора для управління дер-
жавною власністю об‟єктів паливно-
енергетичного комплексу на умовах
оренди чи концесії. За оцінками фахівців
проекту Європейського Союзу «Прог-
рама підтримки вугільного сектору в
Україні», важливою передумовою цього
має стати забезпечення ефективності фі-
нансового менеджменту інвестиційних
проектів – як з боку держави, так і з боку
потенційних інвесторів з метою зни-
ження рівня інвестиційних ризиків.
На основі аналізу й узагальнення
існуючих підходів наукових шкіл визна-
чено напрями вдосконалення організа-
ційно-економічного механізму управлін-
ня інноваційним розвитком вугільного
виробництва (рис. 3) [8-15].
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
50
Рис. 3. Напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму
управління інноваційним розвитком вітчизняної вугільної промисловості
До шляхів фінансового забезпечен-
ня модернізації вугільного виробництва
належать: упровадження венчурного фі-
нансування інноваційної діяльності –
створення венчурних фондів. Серед дже-
рел залучення інвестицій у вугільну про-
мисловість та інструментів прискорення
її інноваційного розвитку може бути лі-
зинг, завдяки різноманітності форм якого
підприємства можуть обирати для себе
найсприйнятливіший варіант фінансуван-
ня освоєння технічних або технологічних
інновацій.
До економічних механізмів активі-
зації інноваційних процесів вугільного
виробництва слід віднести реструкту-
ризацію кредиторської заборгованості до
бюджетів і позабюджетних фондів із:
збільшенням терміну погашення забор-
гованості; списанням пені; скороченням
відсотків за реструктуризацію; частковим
або повним відшкодуванням із бюджет-
них коштів відсотків, які виплачуються
за банківськими кредитами.
До податкових інструментів стиму-
лювання інноваційної діяльності підпри-
ємств вугільної промисловості доцільно
віднести:
встановлення особливогоподатко-
вого режиму вугільних підприємств, які
впроваджують інновації;
звільнення від оподаткування при-
бутку підприємств, отриманого від ново-
створеного виробництва на період його
окупності, але не більше 3 років;
виключення витрат на науково-
дослідні та дослідно-конструкторські роз-
робки, пов‟язаних з основною виробни-
чою діяльністю, із суми оподаткованого
доходу (наприклад, до 20%);
звільнення вугільних підприємств
від сплати податку на оренду, а також від
оподаткування коштів, що вкладаються в
ризикові проекти;
одержання інвестиційного податко-
вого кредиту: скорочення податку на
прибуток до 10% загальної вартості інве-
стицій для здійснення наукових дослі-
джень і розробок; надання пільгового
кредиту вугільним підприємствам, що
вкладають інвестиції в модернізацію під-
приємства, освоєння випуску нової про-
Економічні механізми стимулювання інноваційної діяльності
Фінансове забезпечення інноваційного розвитку промисловості
Кадрове забезпечення інноваційного розвитку вугільного виробництва
Організаційно-економічний механізм
Формування інноваційної інфраструктури
Кластерний підхід до створення промислових структур
Маркетингове забезпечення модернізації вугільного виробництва
Податкові інструменти стимулювання інноваційного розвитку
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
50 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
51
дукції та заходи щодо раціонального ви-
користання енергії (наприклад, до 30%
коштів, які вкладаються підприємством);
застосування пільгового режиму
амортизаційних відрахувань (термін експ-
луатації устаткування встановлюється в 3
роки, а для інших фондів – до 5 років);
користування прискореною амортизацією
окремих видів придбаних основних засо-
бів, які використовуються для досліджень
і розробок (наприклад, до 10% витрат
виробництва на нове устаткування);
введення податкових пільг для
вугільних підприємств, які проводять
НДДКР: упровадження податкових пільг
щодо витрат на патенти; зменшення по-
датку на прибуток (наприклад, до 25%);
списання витрат на НДДКР на собівар-
тість вугільної продукції; податкові зни-
жки на приватні інвестиції в НДДКР (до
7%); податковий кредит на приріст ви-
трат на НДДКР (до 25% приросту витрат
підприємства на НДДКР порівняно з ми-
нулим роком);
застосування системи страхування
кредитів (гарантування повернення до
50% вартості позик на 15-20 років);
надання підприємствам субсидій на
здійснення досліджень і розробок нових
видів продукції або технологічних про-
цесів (наприклад, до 40% витрат на ново-
введення); цільові безоплатні субсидії
підприємствам, які освоюють нову тех-
нологію (наприклад, для придбання і мо-
нтажу нового технологічного устаткуван-
ня, впровадження удосконалень на строк
до 3 років); субсидії малим підприємст-
вам вугільної промисловості на покупку
та лізинг програмного забезпечення та
комп‟ютерної техніки (до 25% вартості);
надання дотацій на підвищення ква-
ліфікації науково-дослідного персоналу
(наприклад, до 3 років); дотації на про-
ведення НДДКР (наприклад, до 50%
витрат вугільних підприємств).
Таким чином, за умов обмеженості
фінансових ресурсів для інноваційного
розвитку вітчизняного вугільного вироб-
ництва провідну роль має відігравати
податковий механізм, застосування якого
надає можливість диференційовано сти-
мулювати суб‟єкти інноваційної діяль-
ності, використовуючи різний набір по-
даткових пільг та їх ставки залежно від
встановлених державою пріоритетів, ета-
пу життєвого циклу інновацій.
У зв‟язку з цим для збільшення
частки інноваційно активних підпри-
ємств до 25% доцільним є формування
максимально сприятливого режиму адмі-
ністрування інноваційних проектів зі
спрощеною податковою звітністю; від-
шкодування відсоткових ставок за кре-
дитами, отриманими суб‟єктами господа-
рювання в банках для реалізації іннова-
ційних проектів; звільнення від оподат-
кування частини прибутку, яка спрямо-
вується на фінансування НДДКР; упро-
вадження прискореної норми амортизації
для нового обладнання та комплекту-
ючих у процесі реалізації інноваційних
проектів на підприємствах вугільної про-
мисловості.
Для стимулювання інноваційного
розвитку промисловості із застосуванням
інструментів маркетингу пропонується
розробка комплексу заходів щодо оцінки
інноваційного інтересу та рівня реалізації
інноваційного продукту. Просування ін-
новації пропонується здійснювати за до-
помогою методів маркетингу: акції сти-
мулювання збуту, пряма реклама, PR-
кампанії, брендинг та ін. На основі уза-
гальнення підходів учених до визначення
інновацій і маркетингу, взаємодії іннова-
ційної та маркетингової діяльності про-
мислових підприємств визначено, що
маркетингове забезпечення інноваційно-
го розвитку як складова інституціональ-
ного середовища вугільного машинобу-
дування – це сукупність інструментів,
форм і методів інноваційного маркетингу
та інформаційних технологій для ство-
рення, просування та збуту на ринок які-
сно вдосконалених, модифікованих або
інноваційних продуктів (рис. 4).
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
52
Рис. 4. Запропоновані напрями для вдосконалення маркетингового забезпечення
інноваційного розвитку у вітчизняному вугільному машинобудуванні
На сучасному етапі формування ін-
ституціонального середовища інновацій-
ного розвитку у вугільному машино-
будуванні, якому притаманні високий
рівень ризиків і невизначеності, недос-
татня адаптованість до постійних змін
кон‟юнктури ринку наукоємної продук-
ції, необхідне використання інструментів
інноваційного маркетингу в забезпеченні
конкурентоспроможності та зміцненні на
цій основі ринкових позицій підприємств
у машинобудівній галузі.
До напрямів кадрового забезпечен-
ня інноваційного розвитку вугільної про-
мисловості слід віднести: відновлення
матеріально-технічної бази галузевої
науки та підготовку наукових кадрів ви-
щої кваліфікації на основі змін вітчиз-
няного законодавства щодо перерахуван-
ня з оподатковуваного прибутку частини
витрат на відновлення матеріально-тех-
нічної бази галузевої науки; збільшення
державного замовлення на місця в аспі-
рантурі та докторантурі з технічних спе-
ціальностей; постійне навчання персона-
лу з питань пошуку нових ідей, здійснен-
ня досліджень та впровадження нових
технологій.
На основі узагальнення провідного
зарубіжного досвіду щодо механізмів
стимулювання інноваційного розвитку
вугільної промисловості при формуванні
інноваційної інфраструктури в сучасних
умовах України встановлено, що доціль-
ним є:
Шляхи вдосконалення маркетингового забезпечення
інноваційного розвитку у вугільному машинобудуванні
Розширення асортименту виробництва в галузі вугільного
машинобудування з метою задоволення внутрішнього попиту
Пошук нових сегментів ринку продукції вугільного машинобудування
та формування нових каналів збуту
Створення, просування на ринок вітчизняних брендів
продукції вугільного машинобудування та їх позиціонування
Формування інноваційної інфраструктури виробництва
у сфері вугільного машинобудування на основі кластерного підходу
Поліпшення якості продукції на інноваційній основі
Упровадження провідного досвіду конкурентів
із застосуванням інструментів бенчмаркінгу
Створення маркетингових інформаційно-аналітичних центрів
з метою здійснення досліджень кон‟юнктури внутрішнього
та зовнішнього ринків продукції
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
52 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
53
створення кластерних структур,
функціонування яких дозволяє приско-
рити процеси економічного зростання,
підвищити інноваційну активність та рі-
вень конкурентоспроможності регіону;
міжгалузева взаємодія підприємств, які
входять до кластера,сприятиме зростан-
ню зайнятості, поширенню провідних тех-
нологій і припливу інвестицій у наці-
ональну економіку; формування інфра-
структурної основи ведення інноваційної
діяльності, основними складовими якої
є: формування виробничо-технологічної
інфраструктури (центрів колективного
користування високотехнологічним об-
ладнанням, технологічних кластерів, тех-
ніко-впроваджувальних зон, інноваційно-
технологічних центрів та технопарків,
інноваційно-промислових комплексів);
ведення консалтингової діяльності(кон-
салтинг зовнішньоекономічний, техноло-
гічний, маркетинговий, центри трансфе-
ру технологій, консалтингу сфері еко-
номіки та фінансів);
створення фінансової інфраструк-
тури (гарантійних структурі фондів,
бюджетних і позабюджетних фондів тех-
нологічного розвитку, венчурних фон-
дів); введення інфраструктури підготовки
кадрів (підготовка фахівців у сфері тех-
нологічного менеджменту, підвищення
кваліфікації персоналу у сфері іннова-
цій); створення інформаційної інфра-
структури (регіональних інформаційних
мереж, ресурсів структур підтримки ма-
лого бізнесу, державної системи науково-
технічної інформації).
Як свідчать результати науково-
дослідних робіт стосовно багатоаспект-
них проблем розробки, випробування,
упровадження нової гірничої техніки, фі-
нансування, оплати праці випробувачів,
належну увагу слід також приділяти ме-
тодам оцінки ризику та рівня новизни
техніки, що значною мірою впливатиме
на зміст і відповідно організацію проми-
слових випробувань техніки [16, с. 194].
Таким чином, сучасна парадигма
розвитку вугільної галузі, безсумнівно,
має враховувати виникаючі ризики. До
основних чинників ризиків при здійснен-
ні інвестиційно-інноваційної діяльності
вугледобувних підприємств віднесено
ризики невідповідності законодавчим ви-
могам, фінансові, стратегічні, операційні,
галузеві, екологічні.
За даними Галузевого інформацій-
но-розрахункового центру державного
підприємства «Вугілля України» Мініс-
терства енергетики та вугільної промис-
ловості України, обсяги видобутку вугіл-
ля вугледобувними підприємствами за
2006-2013 рр. скоротилися на 47,9%, у
тому числі коксівного вугілля – на 38,1%,
енергетичного – на 51,2%. Частка видо-
бутого вугілля підприємствами, підпо-
рядкованими Міністерству енергетики та
вугільної промисловості України, в зага-
льному обсязі видобутку вугілля в країні
зменшилася на 28,9%. Питома вага обся-
гів коксівного вугілля в загальному обся-
зі видобутку вугілля вугледобувними
підприємствами зросла у 2013 р. порів-
няно з 2006 р. на 4,7%, а енергетичного,
навпаки, знизилась на 4,7%.
Аналіз статистичних даних свід-
чить, що за 2006-2013 рр. обсяги готової
вугільної продукції підприємств, підпо-
рядкованих Міністерству енергетики та
вугільної промисловості України, скоро-
тились на 44%, обсяги реалізованої това-
рної продукції – на 44,2, а товарної вугі-
льної продукції – на 43,9%. За цей період
ціна 1 т товарної вугільної продукції в
оптових цінах зросла в 2 рази, а повна
собівартість – у 3,92 раза. Рентабельність
вугледобувних підприємств зменшилася
на 35,6% (табл. 1).
Згідно з даними Державної служби
статистики України, у видобувній про-
мисловості спостерігається тенденція
зростання ступеня зносу основних засо-
бів. Так, за 2000-2012 рр. рівень цього
показника збільшився на 12,3% [17, с. 97;
18, с. 81].
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
54 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
Таблиця 1
Показники діяльності вугледобувних підприємств, підпорядкованих
Міністерству енергетики та вугільної промисловості України
Показники
Роки 2013 р. до
2006 р., % 2006 2013
Видобуток вугілля, тис. т 46385,5 24147,2 52,1
Питома вага в загальному обсязі видобутку вугілля в
Україні, %
57,8
28,9
Видобуток коксівного вугілля, тис. т 11425,4 7075,9 61,9
Питома вага в загальному обсязі видобутку вугілля, % 24,6 29,3
Видобуток енергетичного вугілля, тис. т 34960,1 17072,1 48,8
Питома вага в загальному обсязі видобутку вугілля, % 75,4 70,7
Обсяг реалізованої вугільної продукції, тис. т 31759,1 17710,2 55,8
Обсяг товарної вугільної продукції, тис. т 31619,8 17750,2 56,1
Ціна 1 т товарної продукції в оптових цінах, грн 245,77 491,91 2,0
*
Собівартість 1 т товарної вугільної продукції, грн 337,37 1321,27 3,92
*
Рентабельність, % 72,8 37,2
* Разів.
Дослідження у сфері бізнес-ризиків,
виконані компанією «Ернст енд Янг» у
2013 р., дозволили виявити цілі інвесту-
вання промислових підприємств в основ-
ний капітал (табл. 2) [19].
Таблиця 2
Ранжування цілей промислових підприємств при інвестуванні
в основний капітал
Цілі
% до загальної
кількості підприємств
Заміна зношеної техніки та обладнання 69
Автоматизація та механізація існуючого виробничого процесу 48
Економія енергоресурсів 42
Зниження собівартості продукції 41
Упровадження нових виробничих технологій 39
Охорона навколишнього середовища 38
Зростання виробничої потужності з розширенням номенкла-
тури продукції
34
Зростання виробничої потужності з незмінною номенклату-
рою продукції
26
Створення нових робочих місць 22
Найважливішою метою промисло-
вих підприємств при інвестуванні в осно-
вний капітал, як видно з табл. 2, є заміна
зношеної техніки та обладнання. Нижче
наведено статистичні дані, одержані за
результатами обстеження підприємств у
галузях видобутку корисних копалин,
обробних виробництв, виробництва та
розподілу електроенергії, газу та води з
метою виявлення чинників, що обмежу-
ють інвестиційно-інноваційну діяльність
(табл. 3) [19].
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
55
Таблиця 3
Ранжування чинників, які обмежують інвестиційно-інноваційну
діяльність підприємств, за галузями у 2013 р.
1
Чинники
% від загальної
кількості підприємств
Недолік власних фінансових коштів 64
Інвестиційні ризики 27
Невизначеність економічної ситуації в країні 26
Високий відсоток комерційного кредиту 25
Недостатній попит на продукцію 19
Складний механізм отримання кредитів для реалізації інвести-
ційних проектів
13
Недосконала нормативно-правова база, що регулює інвести-
ційні процеси
11
Низька прибутковість інвестицій в основний капітал 10
Незадовільний стан технічної бази 7
1
До галузей віднесено видобуток корисних копалин, обробні виробництва, виробництво і розподіл
електроенергії, газу та води.
На основі аналізу й узагальнення
наукових джерел та результатів власних
досліджень визначено комплекс ризиків,
які доцільно враховувати при інвестицій-
но-інноваційній діяльності на вугледобу-
вних підприємствах (табл. 4).
Таблиця 4
Систематизація ризиків, які необхідно враховувати
в інвестиційно-інноваційній діяльності на вугледобувних підприємствах
Ризики Зміст
Невідповідності за-
конодавчим вимогам
Невизначеність політики з енергетичних питань
Операційні Ризики, пов‟язані з необхідністю стримувати зростання витрат.
Ризики у сфері охорони праці, техніки безпеки.
Дефіцит кадрових ресурсів.
Нові складності операційного характеру, в тому числі пов‟язані
з роботою в невизначених умовах
Стратегічні Доступ до запасів корисних копалин: чинники політичного ха-
рактеру та конкуренція запасів корисних копалин.
Конкуренція, викликана появою інноваційних технологій
Фінансові Постійні цінові коливання на ресурси.
Погіршення фінансових умов діяльності компаній
Галузеві Діяльність підприємств в даної галузі, а також суміжних галузей
за певний (обраний) період часу.
Наскільки діяльність підприємств даної галузі є стійкою порів-
няно з економікою країни в цілому.
Які результати діяльності різних підприємств у середині однієї і
тієї самої галузі, чи є значна розбіжність у результатах
Екологічні Ризики у сфері охорони навколишнього середовища.
Зміни клімату
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
56
На основі аналізу сучасного стану й
особливостей використання нормативно-
правової бази інноваційного розвитку у
вугільній промисловості та узагальнення
результатів дослідження в рамках нау-
ково-дослідної роботи «Розвиток інсти-
туціонального середовища промислового
виробництва з урахуванням галузевої
специфіки» [20-25] систематизовано чин-
ники, які слід ураховувати при розробці
комплексу заходів щодо вдосконалення
нормативно-правових положень та дер-
жавного регулювання інноваційного роз-
витку вугільної галузі (рис. 5).
Рис. 5. Основні чинники державного регулювання інноваційного
розвитку у вугільній промисловості з урахуванням ринкових
трансформаційних процесів в економіці України
В умовах інноваційного розвитку
особливого значення набувають інвести-
ційні чинники інноваційної діяльності
підприємств. Досліджено заходи щодо
активізації фінансового забезпечення
розвитку інноваційного регіону за раху-
нок створення спеціалізованих інновацій-
них банків, забезпечення попиту і про-
позиції на інноваційному ринку, що є
головним чинником стимулювання інно-
ваційної діяльності. Для зниження за-
гального ризику інвестиційного портфеля
вирішальне значення має вибір галузей і
диверсифікація інноваційно-інвестицій-
ної діяльності. Галузева диверсифікація
означає розподіл активів (пасивів) між
клієнтами, які здійснюють свою діяль-
ність у різних галузях економіки. Ігно-
рування галузевих особливостей може
призвести до суттєвих помилок. Наприк-
лад, при порівнянні двох підприємств із
фінансово-економічними показниками
має враховуватися їх галузева приналеж-
ність (і стан галузей) (табл. 5).
За даними Української асоціації ін-
вестиційного бізнесу, в 2013 р. ринок
управління активами інституційних ін-
весторів зазнавав змін у законодавстві –
податкової та депозитарної системи, а
також ліцензійних умов діяльності ком-
паній. Законом України 2014 р. «Про ін-
ститути спільного інвестування» мають
розширитися можливості для роботи на
ринку спільного інвестування та набли-
зитися його умови до діючих на світових
ринках, стимулювати появу нових видів
венчурних фондів, краще задовольняти
потреби інвесторів. Ринок венчурних ін-
вестицій в Україні залишається непро-
зорим.
Чинники державного регулювання інноваційної
діяльності вугільних підприємств
Інвестиційні чинники інноваційної діяльності підприємств
Чинники, що впливають на галузеві ризики інвестування
інноваційної діяльності підприємств
Чинники інституціонального забезпечення венчурного
фінансування інноваційного розвитку підприємств
Чинники інституціонального забезпечення
економічної безпеки вугільних підприємств
–––––––––––––––––––––––––– Економікапромисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
56 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
57
Таблиця 5
Розподіл підприємств за галузями за оцінкою факторів, що обмежують
інноваційно-інвестиційну діяльність,% від загальної кількості підприємств
1
Чинники 2000 2005 2007 2009 2012 2013
Брак власних фінансових коштів 41 65 59 66 60 64
Інвестиційні ризики 35 25 29 23 27 27
Невизначеність економічної ситуації в країні 49 18 11 48 31 26
Високий відсоток комерційного кредиту 47 31 27 36 25 25
Недостатній попит на продукцію 10 21 11 29 19 19
Складний механізм отримання кредитів для
реалізації інвестиційних проектів 39 17 14 19 14 13
Недосконала нормативно-правова база, що
регулює інвестиційні процеси 36 17 18 10 10 11
Низька прибутковість інвестицій в основний
капітал 8 14 12 10 11 10
Незадовільний стан технічної бази 18 9 8 7 6 7
1
До галузей віднесено видобуток корисних копалин, обробні виробництва, виробництво і розподіл
електроенергії, газу та води.
До можливих напрямів удоскона-
лення інституційного забезпечення вен-
чурного інвестування інноваційного роз-
витку можна віднести: подальше форму-
вання законодавства та активну державну
підтримку; залучення великих вітчиз-
няних компаній до розвитку інновацій-
них технологій – забезпечення тісної вза-
ємодії всіх ланок інноваційного ланцюж-
ка; розвиток системи експертизи та сер-
вісних послуг; ефективне використання
грантових коштів. Отже, на даному етапі
актуальним залишається активізація ін-
новаційних процесів в економіці Украї-
ни, вдосконалення фінансового забезпе-
чення інноваційного розвитку промисло-
вості шляхом використання венчурного
капіталу.
У сучасних умовах господарювання
важливим чинником підвищення резуль-
тативності та рівня конкурентоспромож-
ності господарської діяльності є економі-
чна безпека підприємства – ключова
складова успішного його функціонуван-
ня. Його ігнорування викликає негативні
наслідки – зменшення прибутковості пі-
дприємств.
На основі узагальнення результатів
аналізу підходів науковців до визначення
сутності економічної безпеки підприємс-
тва та з урахуванням того, що підприємс-
тво є системою, під цим терміном розу-
міється захищеність інноваційного, тех-
нологічного, виробничого, фінансового
та кадрового потенціалу від зовнішніх і
внутрішніх економічних загроз і здат-
ність до відтворення при ефективному
використанні всіх його задіяних ресурсів.
Важливим завданням забезпечення еко-
номічної безпеки промислового підпри-
ємства є виявлення та ідентифікація чин-
ників ризику, небезпекі загроз, які мо-
жуть бути згруповані за різними класи-
фікаційними ознаками. Слід погодитися з
вченими щодо включення політико-
правової, фінансової, інформаційної, ін-
телектуальної, кадрової, силової, еколо-
гічної, логістичної та маркетингової
складових. Крім цього, до складових
економічної безпеки промислового підп-
риємства доцільно віднести також інно-
ваційні компоненти, оскільки інновацій-
на діяльність є головним чинником під-
вищення економічної безпеки.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
58 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
Інституціональне забезпечення еко-
номічної безпеки промислового підпри-
ємства розглядається як комплекс норма-
тивно-правових, організаційних, фінан-
сових, інвестиційних, інноваційних засо-
бів впливу, які мають на меті своєчасне
виявлення, попередження й усунення
загроз економічній безпеці підприємства
(рис. 6).
Рис. 6. Напрями інституціонального забезпечення
економічної безпеки вугільного підприємства
Комплексний підхід до розглянутої
проблеми дозволяє визначити ряд першо-
чергових завдань щодо реалізації іннова-
ційного розвитку вугільної промисловос-
ті: маркетинговий пошук приватних ін-
весторів; розробку проектів техноло-
гічних комплексів; складання заявки на
надання державної підтримки за рахунок
коштів інвестиційного фонду відповідно
до існуючої інституційної бази з держав-
но-приватного партнерства.
Аналіз та узагальнення наукової лі-
тератури свідчить, що задля мінімізації
ризиків при реалізації інвестиційних про-
ектів у вугледобувній галузі доцільним є
створення та розвиток інноваційної струк-
тури, мета якої – інтенсифікація розроб-
лення, виробництва та впровадження ін-
новаційної конкурентоспроможної про-
дукції із спрямуванням взаємоузгодже-
них дій наукових організацій, закладів
освіти, промислових підприємств та ін-
ших суб‟єктів господарювання для задо-
волення потреб внутрішнього ринку та
нарощування експортного потенціалу
країни. Ця мета має досягатися шляхом
Нормативно-правові
інститути
Законодавчі та нормативно-правові акти
Регуляторні акти щодо здійснення діяльності
суб‟єктами господарювання
Державні інституції Державні органи влади, які координують
господарську діяльність підприємств
Інструменти економічної
безпеки
Фінансові, страхові, маркетингові,
інвестиційніта інноваційні інструменти
Методи державного
регулювання
Методи державного регулювання
розвитку господарської діяльності
Загрози та ризики
економічної безпеки
Екзогенні та ендогенні загрози економічної
безпеки
Фінансові, політичні, економічні, інвестиційні
ризики
Система напрямів забезпечення економічної безпеки підприємства
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
59
державного регулювання інноваційної ді-
яльності.
Реалізація інвестиційно-інновацій-
них проектів у вугледобувній галузі по-
требує управління ризиками. Вплив фак-
торів за групами ризиків, до яких вклю-
чаються ризики невідповідності законо-
давчим вимогам, фінансові, стратегічні,
операційні, галузеві, екологічні, може бу-
ти зменшений шляхом формування інно-
ваційної структури – технопарку, який
включає вугледобувне підприємство,
наукові установи, вищі навчальні заклади
(економічні факультети, гірничої справи,
управління персоналом тощо), об‟єкти
інституціональної інфраструктури (фі-
нансові, страхові, маркетингові, інжині-
рингові, консультативні інституції тощо).
До рішень щодо мінімізації впливу
ризиків при реалізації інвестиційно-інно-
ваційних проектів у вугільній галузі слід
віднести:
зростання обсягу інвестиційних ре-
сурсів для забезпечення відповідності
законодавчим вимогам розвитку вугіль-
ної промисловості; коригування бізнес-
стратегій, пов‟язаних із посиленням ролі
держави;
посилення вимог у сфері корпора-
тивної соціальної відповідальності з ме-
тою зменшення невизначеності політики
з енергетичних питань;
оптимізацію процесів і впровад-
ження засобів контролю за витратами;
удосконалення процесів бюджету-
вання та прогнозування;
формування стратегічної програми
управління кадровими ресурсами та кор-
поративної культури, спрямованої на роз-
виток потенціалу персоналу;
посилення уваги до питань підви-
щення ступеня задоволеності співробіт-
ників умовами праці;
зниження ступеня впливу ризиків,
викликаних появою нових технологій,
упровадженням системи постійного мо-
ніторингу інноваційних технологій та
обладнання, модернізації виробничих
процесів і продукції; визначення інфор-
маційних технологій як пріоритетного
напряму інвестування в масштабах вуг-
ледобувного підприємства.
Інвестиційна привабливість вугле-
добувного підприємства, насамперед, ко-
респондується з показниками фінансово-
господарської діяльності, перспективами
розвитку,обсягами та перспективами збу-
ту вугільної продукції,ефективністю ви-
користання активів, їх ліквідністю, ста-
ном платоспроможності та фінансової
стійкості.
Завданням підприємства є організа-
ція стабільної ефективної роботи, що
дозволяє підвищувати виробничі показ-
ники і вдосконалювати результати фінан-
сово-господарської діяльності за рахунок
інвестиційного забезпечення.
Інвестиційна привабливість підпри-
ємств у вугільній галузі безпосередньо
залежить, по-перше, від групи ризиків,
що впливають на інвестиційно-іннова-
ційну діяльність підприємства, по-друге,
від значення норми прибутковості на
вкладені кошти.
Управління ризиками при реалізації
інвестиційно-інноваційних проектів мо-
жливе лише при розробці стандартних
рішень щодо мінімізації або усунення їх
впливу в результаті прийняття уповно-
важеними органами в установленому по-
рядку законодавчих і нормативних доку-
ментів, які регулюють розвиток вугільної
промисловості на інноваційних засадах
шляхом формування відповідних органі-
заційних структур – технопарків, бізнес-
інкубаторів, інноваційних фондів, клас-
терних структур тощо.
Розвиток та функціонування техно-
парків як ефективної організаційної фор-
ми взаємодії інституціональних структур
може досягатися в результаті скорочення
тривалості циклу «ідея – наукові дослід-
ження – інноваційні розробки – реаліза-
ція інновацій»; залучення висококваліфі-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
60 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
кованих кадрів різних спеціальностей,
що забезпечує можливість міжгалузевих
досліджень; використання сучасних нові-
тніх технологій та обладнання; залучення
фінансового капіталу у найдосконаліших
формах – венчурного капіталу.
За результатами досліджень надано
рекомендації щодо вдосконалення норма-
тивно-правової бази інноваційного роз-
витку вугільної промисловості, які вклю-
чають: рекомендації щодо порядку виве-
дення шахт з експлуатації; пропозиції до
чинного законодавства щодо запровад-
ження та сталого функціонування моделі
інноваційного розвитку вугільної про-
мисловості; рекомендації щодо норма-
тивно-правового забезпечення інновацій-
ного розвитку вугільних підприємств
Донбасу у надзвичайних ситуаціях [26,
с. 54.
Також надано пропозиції щодо нор-
мативно-правового забезпечення іннова-
ційного розвитку вугільних підприємств
Донбасу в надзвичайних ситуаціях, які
стосуються:
проблем інституціонального забез-
печення інноваційного розвитку вугіль-
ної галузі;
впливу природно-техногенної об-
становки на стан екологічного середо-
вища та пріоритетні завдання системи за-
хисту населення і території щодо зни-
ження впливу на життєдіяльність у ву-
гільному регіоні;
економічних шляхів вирішення еко-
логічних проблем, що виникають при за-
критті гірничодобувних підприємств;
методичних підходів до оцінки
ефективності протиаварійних заходів;
принципових методичних підходів
до оцінки ефективності екологічних захо-
дів у вугільному виробництві;
аналізу техногенного забруднення
навколишнього середовища і методів
оцінки ефективності заходів у галузі еко-
логії на вугільних шахтах;
розробки концепції інноваційного
розвитку вугільної промисловості Украї-
ни в нових умовах господарювання;
удосконалення економічного меха-
нізму управління надзвичайними ситу-
аціями техногенного характеру;
питань щодо зниження ймовірності
техногенної та екологічної небезпеки в
промисловому регіоні;
вибору пріоритетних проблем інно-
ваційного розвитку у сфері безпеки й
екології у вугільній галузі;
екологічних проблем вугільної га-
лузі та напрямів їх вирішення;
екологічних проблем розробки ву-
гільних родовищ, шляхів їх вирішення;
напрямів зменшення негативного
впливу на довкілля у вугільному регіоні;
еколого-гідрогеологічного моніто-
рингу закриття вугільних шахт;
пріоритетних напрямів та перспек-
тив інноваційного розвитку вугільної
промисловості України в ринкових умо-
вах господарювання;
оцінки ефективності інновацій у
безпеці виробництва.
Належна увага має приділятися ме-
тодам оцінки ризику та рівню новизни
техніки, що значною мірою впливатиме
на зміст і відповідно організацію промис-
лових випробувань техніки. Досвід орга-
нізації проведення промислових випро-
бувань нової гірничої техніки показує не-
обхідність використання як системи оцін-
ки складності досліджуваної гірничої
техніки, так і ефективних систем оплати
праці при випробуванні й упровадженні
нової техніки. Усе вищевказане слугува-
тиме підвищенню показника інноваційної
активності підприємств в Україні.
Питання сучасної стратегії іннова-
ційного розвитку у вугільній галузі в пер-
шу чергу пов'язані з вибором техніки,
технології робіт, організації виробництва,
забезпеченням як фінансуванням з боку
інвесторів, так і механізмами державного
регулювання впровадження інновацій.
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
61
Тут варто звернути увагу на можливе
внесення змін (або повернення до старої
редакції) Закону України «Про спеціаль-
ний режим інноваційної діяльності тех-
нологічних парків», що дозволяє в про-
цесі виконання інноваційних проектів
використовувати кошти цільових субси-
дій (податкових пільг).
Ефективним інструментом удоско-
налення нормативно-правового забезпе-
чення інноваційного розвитку, на думку
вчених Науково-дослідного інституту
правового забезпечення інноваційного
розвитку Національної академії правових
наук України, має стати прийняття Інно-
ваційного кодексу, який здатен, на відмі-
ну від інших законодавчих актів, викону-
вати роль основоположного нормативно-
правового акта держави з питань забезпе-
чення, стимулювання та здійснення інно-
ваційної діяльності суб‟єктами господа-
рювання.
Інноваційний кодекс як комплекс-
ний нормативно-правовий акт з питань
здійснення інноваційної діяльності має
виступити результатом ревізії та систе-
матизації законодавства, при здійсненні
яких будуть виявлені й усунені прогали-
ни, дублювання та протиріччя між поло-
женнями правових норм різних норма-
тивно-правових актів.
Структура кодексу має включати:
визначення національної інноваційної
системи, встановлення місця її складо-
вих; визначення змісту інноваційного
ринку; врегулювання питань організації
та здійснення таких видів діяльності, які
опосередковують реалізацію інновацій-
ного циклу; визначення суб‟єктів інно-
ваційної діяльності, особливостей їх пра-
вового статусу, удосконалення та моде-
лювання для них організаційно-правових
форм; відокремлення від суб‟єктів інно-
ваційної діяльності інших учасників ін-
новаційних відносин; встановлення інно-
ваційних об‟єктів; формування системи
договірних відносин в інноваційній
сфері; пропозиції до нових моделей регу-
лювання договірних відносин щодо інно-
ваційних об‟єктів; визначення особли-
вого порядку укладання з введенням про-
цедури державної реєстрації та істотних
умов договору на створення (передачу)
інноваційного продукту іноземному
суб‟єкту господарювання з урахуванням
підвищеного публічного інтересу та з
метою захисту інтересів національних
суб‟єктів інноваційної діяльності.
Таким чином, упровадження право-
вих механізмів стимулювання інновацій-
ної діяльності суб‟єктів господарювання
сприятиме реалізації одного з головних
принципів державної політики в науково-
технічній та інноваційній сферах – прин-
ципу державно-приватного партнерства –
забезпечення реалізації інноваційних
проектів суб‟єктами господарювання за
власний рахунок та на власний ризик із
залученням різних форм державної під-
тримки: від непрямої шляхом надання
податкових та митних пільг до повного
державного фінансування через механізм
державного замовлення.
Висновки. За результатами науко-
вих досліджень щодо вдосконалення інс-
титуціонального забезпечення інновацій-
ного розвитку вугільної промисловості в
межах виконання науково-дослідної ро-
боти «Розвиток інституціонального сере-
довища розвитку промисловості України
з урахуванням галузевої специфіки»:
розроблено пропозиції щодо фор-
мування інституціонального середовища
інноваційного розвитку вугільних підп-
риємств, які полягають у розкритті скла-
дових інституціонального забезпечення
інноваційного розвитку підприємств ву-
гільної промисловості; уточненні змісту
інституціонального середовища іннова-
ційного розвитку вугільної промисловос-
ті; визначенні напрямів удосконалення
інституціонального забезпечення іннова-
ційного розвитку вугільної промисловос-
ті;
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
62 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
досліджено тенденції змін інститу-
ціонального середовища інноваційного
розвитку промисловості України з ураху-
ванням галузевої специфіки;
обґрунтовано концептуальні поло-
ження щодо інституціонального забезпе-
чення інноваційного розвитку вугільної
промисловості;
розроблено пропозиції щодо вдос-
коналення організаційно-економічного
механізму управління інноваційним роз-
витком вугільного виробництва;
визначено та систематизовано чин-
ники державного регулювання іннова-
ційного розвитку вугільної промисловос-
ті з урахуванням ринкових трансформа-
ційних процесів в економіці України, до
яких віднесено: інвестиційні чинники
інноваційної діяльності підприємств;
чинники, що впливають на галузеві ризи-
ки інвестування інноваційної діяльності
підприємств; чинники інституціонально-
го забезпечення венчурного фінансуван-
ня інноваційного розвитку та економіч-
ної безпеки вугільних підприємств;
систематизовано визначення змісту
терміна «економічна безпека промисло-
вого підприємства» на основі аналізу та
узагальнення підходів наукових шкіл, за
класифікаційними ознаками; виявлено
зовнішні та внутрішні чинники, що зни-
жують рівень економічної безпеки під-
приємства; визначено складові елементи
механізму інституціонального забезпе-
чення економічної безпеки промислового
підприємства;
досліджено чинники, які впливають
на ризики при реалізації інвестиційно-
інноваційних проектів у вугільній проми-
словості; визначено заходи щодо мінімі-
зації їх впливу на основі створення інно-
ваційної структури – технопарків;
розроблено пропозиції щодо вдос-
коналення нормативно-правової бази
інноваційного розвитку вугільної проми-
словості з урахуванням умов функціону-
вання вугільних підприємств у надзви-
чайних ситуаціях.
Визначені напрями вдосконалення
інституціонального забезпечення іннова-
ційного розвитку підприємств вугільної
промисловості сприятимуть формуванню
інноваційної інфраструктури, підвищен-
ню економічного, фінансового стимулю-
вання та державного фінансування пріо-
ритетних напрямів з активізації іннова-
ційної діяльності, створенню інформа-
ційного середовища, підвищенню науко-
вої та нормативної підтримки інновацій-
ної сфери гірничодобувної галузі.
Результати дослідження можуть бу-
ти використані при формуванні науково-
методичного забезпечення розвитку ін-
ститутів, які мають регулювати госпо-
дарську діяльність у вугільній промисло-
вості в умовах ринкової економіки.
У подальших наукових досліджен-
нях планується визначити особливості
інноваційного розвитку вугільної проми-
словості за умов асоціації України з ЄС
та заходи щодо вдосконалення правового
забезпечення інноваційного розвитку
шахт на засадах публічно-приватного
партнерства, а також розробити механіз-
ми реалізації нових технологічних проек-
тів на основі публічно-приватного парт-
нерства у паливно-енергетичному ком-
плексі.
Література
1. Терещенко О.О. Фінансова діяль-
ність суб‟єктів господарювання / О.О. Те-
рещенко. – К.: Київський нац. економіч-
ний ун-т, 2003. – 554 с.
2. Энергетика нуждается в новой
угольной политике [Электронный ре-
сурс]. – Режим доступа: http://www.soc-
cer-art.ru/articles/Energetika_nuzdaetsy_v_
novoi.html.
3. Стариченко Л.Л. Актуальні пи-
тання державної політики щодо вугільної
промисловості / Л.Л. Стариченко // Уголь
Украины. – 2012. – № 10. – С. 3-7.
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
63
4. Анализ институционального обес-
печения эффективного развития и функ-
ционирования предприятий угольной
промышленности: науч. доклад / рук.
Л.Н. Рассуждай. – Донецк: ИЭП НАН
Украины, 2013. – 46 с.
5. Макогон Ю. Вугільна галузь
України: проблеми та перспективи стало-
го розвитку: аналітична записка / Ю. Ма-
когон; Регіональна філія Нац. інституту
стратегічних досліджень у м. Донецьку
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.old.niss.gov.ua/Monitor/desem-
ber08/5.htm/.
6. Амоша О.І. Стан, основні проб-
леми і перспективи вугільної промисло-
вості України: наук. доповідь / О.І. Амоша,
Л.Л. Стариченко, Д.Ю. Череватський. –
Донецьк: ІЕП НАН України, 2013. – 44 с.
7. Доля І.М. Щодо сприяння модер-
нізації вугільної промисловості в процесі
структурної трансформації економіки
старопромислових регіонів: аналітична
записка / І.М. Доля, Н.В. Кокора; Регіо-
нальна філія Нац. інституту стратегічних
досліджень у м. Донецьку [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.
gov.ua/articles/899/.
8. Драчук Ю.З. Удосконалення орга-
нізаційно-економічного механізму управ-
ління інноваційним розвитком вугільної
промисловості / Ю.З. Драчук, Н.В. Труш-
кіна // Конкурентоспроможність та інно-
вації: проблеми науки та практики: моно-
графія / за ред. О.М. Кизима, О.М. Ти-
щенка. – Харків: ІНЖЕК, 2013. – С. 71-
84.
9. Драчук Ю.З. Інноваційний мар-
кетинг як ефективний інструмент модер-
нізації промислового виробництва в
Україні / Ю.З. Драчук, Н.В. Трушкіна //
Маркетинг: теорія та практика: зб. наук.
праць. – Луганськ: Східноукраїнський
нац. ун-т ім. В. Даля, 2013. – С. 63-69.
10. Драчук Ю.З. Щодо вдоскона-
лення інституційних засад державного
регулювання модернізації промислового
виробництва / Ю.З. Драчук, Н.В. Труш-
кіна // Вісник Одеського національного
університету. Сер. Економіка. – 2013. –
Вип. 2. – Т. 18. – С. 67-78.
11. Драчук Ю.З. Організаційні фо-
рми активізації інноваційного розвитку
промислового комплексу / Ю.З. Драчук,
Н.В. Трушкіна // Інноваційні виміри роз-
витку світової економіки: зб. наук.
праць / Наукова організація «Перспекти-
ва». – Дніпропетровськ: Гельветика,
2013. – С. 35-39.
12. Драчук Ю.З. Логістичні підхо-
ди до формування інноваційної стратегії
функціонування вугільних підприємств /
Ю.З. Драчук, Н.В. Трушкіна // Науковий
вісний Херсонського державного універ-
ситету. Сер. Економічні науки. – 2013. –
Вип. 3. – С. 47-51.
13. Драчук Ю.З. Податкові інстру-
менти стимулювання інноваційної діяль-
ності вугільних підприємств / Ю.З. Дра-
чук, Г.Є. Бєляєва, Н.В. Трушкіна // Про-
метей: зб. наук. праць; Донецький держ.
ун-т управління, Ін-т економіки пром-сті
НАН України. – Вип. 2 (41). – Донецьк:
Юго-Восток, 2013. – С. 92-95.
14. Драчук Ю.З. Напрями маркети-
нгового забезпечення модернізації про-
мислового виробництва / Ю.З. Драчук,
Н.В. Трушкіна // Регіональна бізнес-еко-
номіка та управління. – 2013. – № 2 (38). –
С. 35-42.
15. Драчук Ю.З. Шляхи удоскона-
лення маркетингового забезпечення інно-
ваційного розвитку у вугільному маши-
нобудуванні / Ю.З. Драчук, В.В. Косарєв,
Н.В. Трушкіна // Соціально-економічні
аспекти розвитку суспільства: моно-
графія / за ред. О.М. Кизима. – Харків:
ІНЖЕК, 2014. – С. 23-34.
16. Драчук Ю.З. Визначення та
врахування економічних ризиків при
промислових випробуваннях нової гір-
ничої техніки / Ю.З. Драчук, В.В. Ко-
сарєв // Науковий вісник Донбаської Дер-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
64 ISSN 1562-109X
2015, № 3 (71)
жавної Машинобудівної Академії. –
2014. – № 3(15Е). – С. 190-194.
17. Статистичний щорічник Украї-
ни за 2008 рік. – К.: Держ. комітет ста-
тистики України, 2009. – 568 с.
18. Статистичний щорічник Украї-
ни за 2013 рік. – К.: Держ. служба ста-
тистики України, 2014. – 534 с.
19. Преобразование рисков и воз-
можностей в результаты. Исследование
«Эрнст энд Янг» в области бизнес-рисков
[Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.ey.com/Publication/vwLUAsset
s/Turn-risk-into-results-OG-ru/$FILE/Turn-
risk-into-results-OG-ru.pdf. – Название с
экрана.
20. Драчук Ю.З. Щодо фінансового
забезпечення інноваційного розвитку
вугільних підприємств / Ю.З. Драчук,
В.В. Косарєв, Н.В. Трушкіна // Сучасний
стан, проблеми та тенденції розвитку
суб‟єктів фінансового ринку: монографія /
за заг. ред. К.Ф. Ковальчука. – Павло-
град: АРТ СИНТЕЗ-Т, 2014. – С. 218-230.
21. Кочешкова І.М. Аналіз негатив-
них наслідків закриття шахт і пропозиції
щодо порядку виведення їх з експлуата-
ції / І.М. Кочешкова // Уголь Украины. –
2014. – № 9. – С. 17-20.
22. Драчук Ю.З. Чинники галузе-
вих ризиків інвестиційного забезпечення
інноваційного розвитку промисловості /
Ю.З. Драчук, Н.В. Трушкіна // Проблеми
сталого розвитку економіки України в
умовах інтеграційних процесів: матеріа-
ли доповідей міжнар. наук.-практ. конф. /
за заг. ред. М.М. Палінчак, В.П. Приходь-
ко. – У 2-х ч. (5-6 грудня 2014 р.). – Уж-
город: Гельветика, 2014. – Ч. 1. – С. 192-
197.
23. Драчук Ю.З. Факторы институ-
ционального обеспечения венчурного
инвестирования инновационного разви-
тия в Украине / Ю.З. Драчук, Н.В. Труш-
кина // Проблеми розвитку економіки:
оцінка та перспективи вирішення: мате-
ріали міжнар. наук.-практ. конф. (11-12
липня 2014 р.). – Дніпропетровськ: Перс-
пектива, 2014. – С. 51-54.
24. Драчук Ю.З. До основ економі-
чної безпеки промислового підприємст-
ва: параграф 5.8 / Ю.З. Драчук, Н.І. Нові-
кова, Н.В. Трушкіна // Трансформаційні
процеси економічної системи в умовах
сучасних викликів: монографія / за заг.
ред. В.І. Гринчуцького. – Тернопіль:
Крок, 2014. – С. 368-378.
25. Драчук Ю.З. Інституціональне
забезпечення економічної безпеки про-
мислового підприємства / Ю.З. Драчук,
Н.І. Новікова, Н.В. Трушкіна // Еконо-
мічний вісник Донбасу. – 2014. – № 3. –
С. 112-120.
26. Драчук Ю.З. Удосконалення
нормативно-правового забезпечення ін-
новаційного розвитку вугільної промис-
ловості / Ю.З. Драчук, І.М. Кочешкова,
Н.В. Трушкіна // Вісник економічної нау-
ки України. – 2015. – № 1. – С. 52-61.
Надійшла до редакції 18.08.2015 р.
|