Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України)
10 вересня виповнилося 130 років від дня народження видатного українського вченого-біохіміка, державного діяча та організатора науки, президента АН УРСР з 1946 по 1962 рік, академіка АН СРСР і АН УРСР Олександра Володимировича Палладіна. У цьому ж році минає 90 років від часу заснування академіком П...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88739 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) / С.В. Комісаренко // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 10. — С. 60-70. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860250674992775168 |
|---|---|
| author | Комісаренко, С.В. |
| author_facet | Комісаренко, С.В. |
| citation_txt | Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) / С.В. Комісаренко // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 10. — С. 60-70. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | 10 вересня виповнилося 130 років від дня народження видатного українського вченого-біохіміка, державного діяча та організатора науки, президента АН УРСР з 1946 по 1962 рік, академіка АН СРСР і АН УРСР Олександра Володимировича Палладіна. У цьому ж році минає 90 років від часу заснування академіком Палладіним Інституту біохімії НАН України, який
носить його ім’я.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:42:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
60 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10
КОМІСАРЕНКО
Сергій Васильович —
академік НАН України,
академік-секретар Відділення
біохімії, фізіології і молекулярної
біології НАН України,
директор Інституту біохімії
ім. О.В. Палладіна НАН України
МАЙСТЕР І ЙОГО ШКОЛА
До 130-річчя від дня народження
академіка О.В. Палладіна та 90-річчя Інституту
біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України
10 вересня виповнилося 130 років від дня народження видатного україн-
ського вченого-біохіміка, державного діяча та організатора науки, прези-
дента АН УРСР з 1946 по 1962 рік, академіка АН СРСР і АН УРСР Олек-
сандра Володимировича Палладіна. У цьому ж році минає 90 років від часу
заснування академіком Палладіним Інституту біохімії НАН України, який
носить його ім’я.
Цього року ми відзначаємо одночасно дві знаменні дати: 130
років від дня народження академіка Олександра Володимиро-
вича Палладіна — фундатора і творця нашого Інституту — та
90 років від часу офіційного заснування Інституту. Цілком зро-
зуміло, що не можна уявити академіка О.В. Палладіна окремо
від Інституту, і навпаки, — розглядати в історичному аспекті
наукову діяльність Інституту біохімії, який зараз носить ім’я
О.В. Палладіна, без свого засновника і директора впродовж
45(!) років.
Академік Палладін був видатною людиною в багатьох вимі-
рах: учений, прекрасний організатор науки, талановитий педа-
гог, відомий громадський і державний діяч. За своє життя він
досяг найвищих наукових висот і мав найпочесніші державні
нагороди. Він був Героєм Соціалістичної Праці, лауреатом пре-
мії імені В.І. Леніна, Державної премії СРСР, заслуженим ді-
ячем науки і техніки УРСР. Його було обрано дійсним членом
Академії наук СРСР, Академії наук УРСР і Академії медичних
наук СРСР, а також почесним або іноземним членом академій
наук Білорусі, Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщини. Від 1946
до 1962 р. він був президентом АН УРСР. Однак для нас, укра-
їнських біохіміків, найважливішим є те, що Олександр Воло-
димирович Палладін був одним із фундаторів вітчизняної біо-
хімічної науки, патріархом світової нейрохімії, засновником і
першим директором Інституту біохімії АН УРСР, засновником
та незмінним президентом Українського біохімічного товари-
ства, засновником і головним редактором «Українського біо-
НАУКОВІНАУКОВІ
НАПРЯМИНАПРЯМИ
doi: 10.15407/visn2015.10.060
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 61
НАУКОВІ НАПРЯМИ
хімічного журналу» — першого біохімічного
журналу в СРСР.
Народився Олександр Володимирович
10 вересня 1885 р. у Москві в сім’ї відомого
вченого — фізіолога і біохіміка рослин Володи-
мира Івановича Палладіна, професора Харків-
ського, потім Варшавського і Петербурзького
університетів, академіка Російської академії
наук. У 1903 р. Олександр Палладін вступив на
природниче відділення фізико-математичного
факультету Петербурзького університету. Ще в
студентські роки він зацікавився наукою і під
керівництвом видатних фізіологів — І.П. Пав-
лова і М.Є. Введенського виконав дві наукові
роботи, присвячені фізіології нервової системи,
одну з яких було відзначено золотою медаллю
університету. Для своєї майбутньої діяльності
Олександр Володимирович обрав один із най-
сучасніших і перспективних напрямів у фізіо-
логії тварин — фізіологічну (біологічну) хімію.
У 1909—1913 рр. він неодноразово виїжджав до
Німеччини для удосконалення знань у галузі
фізіологічної хімії і фізіології: у Гейдельберг до
лабораторії майбутнього лауреата Нобелівської
премії Альбрехта Косселя, а також у міста Тю-
бінген і Гессен. У 1917 р. йому було присудже-
но ступінь магістра з фізіології та порівняльної
анатомії, а згодом — звання доцента.
З 1916 до 1931 р. О.В. Палладін працює у
Харкові, спочатку викладачем-дослідником, а
потім — професором фізіології Новоалексан-
дрійського інституту сільського господарства
і лісництва, читає курс лекцій з фізіологічної
(біологічної) хімії у Харківському універси-
теті. У 1921 р. його обирають професором і
завідувачем кафедри фізіологічної хімії Хар-
ківського медичного інституту, де він створює
науково-дослідну кафедру біохімії і розгортає
інтенсивну наукову роботу з дослідження біо-
хімії вітамінів та обміну речовин у м’язовій і
нервовій тканинах.
Перші наукові роботи О.В. Палладіна були
присвячені з’ясуванню ролі й обміну важли-
вого компонента м’язів — креатину, що в по-
дальшому привело його до дослідження більш
загальної проблеми. Фактично він став засно-
вником наукового напряму — біохімії м’язів.
Другий важливий напрям у дослідницькій
діяльності О.В. Палладіна був пов’язаний з
біохімією харчування та з’ясуванням ролі віта-
мінів у харчуванні людини і тварин. Ці дослі-
дження були особливо актуальні у 20-ті роки
минулого століття, коли внаслідок револю-
ції та громадянської війни харчування людей
було вкрай обмеженим. Саме тоді Олександр
Володимирович об’єднав навколо себе учнів,
які досліджували авітамінози, вплив нестачі
вітамінів у їжі на обмін вуглеводів, протеїнів,
мінеральний обмін та на порушення регуляції
метаболізму. До цих досліджень слід додати
розроблення в період Другої світової війни
синтезу аналога антигеморагічного вітаміну
К3 — вікасолу, який є важливим компонентом
у механізмі зсідання крові, тобто сприяє зупи-
ненню кровотечі. Так, О.В. Палладіна можна
вважати засновником в Україні ще одного на-
укового напряму — біохімії вітамінів.
Паралельно Олександр Володимирович ба-
гато уваги приділяв вивченню біохімії нерво-
вої системи. Ці дослідження, які було розпоча-
то ще у 1922 р., дали можливість накопичити
величезний фактичний матеріал і встановити
важливі закономірності біохімічної топогра-
Академік Олександр Володимирович
Палладін (10.09.1885 — 06.12.1972)
62 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
фії нервової системи, її філо- і онтогенезу,
з’ясувати її особливості за різних функціо-
нальних, екстремальних і патологічних станів
організму, а також за дії на нервову систему
різних фармакологічних препаратів і чинників
середовища. Отже, біохімія нервової системи,
або нейрохімія, — це третій, найулюбленіший
напрям наукової діяльності Олександра Воло-
димировича, якому він залишався вірним до
кінця свого життя. Творчі зусилля О.В. Пал-
ладіна та його співробітників в останні деся-
тиріччя його життя були спрямовані на роз-
роблення актуальних проблем функціональної
нейрохімії, а саме, на обмін протеїнів, нуклеї-
нових кислот, вуглеводів, медіаторів та інших
біологічно активних речовин за різних фізіо-
логічних і патологічних станів організму. Крім
того, з’ясовувалися молекулярні механізми
дуже важливого процесу — транспорту іонів
крізь клітинні мембрани за участю Na+—К+- та
Mg2+—Са2+-аденозинтрифосфатаз. Ці дослі-
дження на органному, клітинному, субклітин-
ному та молекулярному рівнях стали значним
внеском колективу науковців під керівництвом
академіка О.В. Палладіна у нейрохімічну науку,
у розшифрування біохімічних основ функціо-
нування нервової системи, у формування під-
ходів для з’ясування молекулярних механізмів
таких специфічних функцій головного мозку,
як пам’ять і психічна діяльність людини, біо-
хімії сну і психозів. Результати багаторічних
досліджень протеїнів мозку було узагальне-
но в монографії О.В. Палладіна, Я.В. Бєліка
і Н.М. Полякової «Белки головного мозга и их
обмен» (1972), яку в 1977 р. було перевидано
англійською мовою.
Численні наукові публікації, популярні
статті з питань біохімії нервової системи, огля-
дові доповіді на різних з’їздах і конгресах як у
нашій країні, так і за її межами сприяли зміц-
ненню незаперечного авторитету О.В. Пал-
ладіна як голови радянської нейрохімічної
школи. Свідченням міжнародного визнання
досягнень академіка Палладіна в розвитку біо-
хімічної науки стало його обрання членом ба-
гатьох іноземних академій та міжнародних то-
вариств. Він був одним із фундаторів і членом
Міжнародного нейрохімічного товариства,
У лабораторії. Обговорення результатів досліджень. Справа наліво: Р.В. Чаговець, О.П. Чепинога,
О.В. Палладін, О.Я. Рашба, Ю.В. Лахно, Р.М. Гельман. Київ. 1935 р.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 63
НАУКОВІ НАПРЯМИ
членом Хімічного товариства Франції, членом
редколегій авторитетних міжнародних журна-
лів Journal of Neurochemistry та The International
Journal of Neurochemistry. За видатні заслуги
перед наукою його було нагороджено болгар-
ським орденом Кирила і Мефодія І ступеня; на
ІІ Міжнародному нейрохімічному конгресі в
Мілані за заслуги у світовій нейрохімії — Зо-
лотою медаллю «Provincia di Milano».
Видатні якості О.В. Палладіна-дослідника
вдало поєднувалися з його хистом талановито-
го педагога. Педагогічній роботі він присвятив
понад 45 років життя, викладав в університе-
тах і медичних інститутах Петербурга, Харко-
ва, Києва. Ще за життя Олександра Володи-
мировича його ім’ям було названо аудиторію
головного корпусу Харківського медінституту,
а на будинку встановлено меморіальну дошку
з його барельєфом. На основі курсу лекцій з
фізіологічної хімії, який він читав у Харків-
ському медичному інституті, О.В. Палладін
опублікував перший в СРСР «Учебник физио-
логической химии» (1924). Пізніше він переви-
давався як «Учебник биологической химии» та
«Біохімія» і за 30 років витримав 25 видань
російською, українською та багатьма інши-
ми мовами. Десятки тисяч біологів, медичних
працівників, ветеринарних лікарів, зоотехніків
і агробіологів вивчали основи біохімії саме за
цим підручником.
О.В. Палладін добре розумів, що для прове-
дення досліджень на високому науковому рів-
ні потрібні висококваліфіковані кадри. Тому
в 1934 р. за його ініціативою на біологічному
факультеті Київського університету було ство-
рено кафедру біохімії, яку він очолював до
1954 р., а потім до 1960 р. був її професором. За
відгуками співробітників і колишніх студентів,
Олександр Володимирович був чудовим лек-
тором, талановитим популяризатором науки,
вмів захопити аудиторію глибокими знання-
ми і ораторським мистецтвом. За спогадами
О.В. Палладін у складі делегації УРСР на Установчій конференції Організації Об’єднаних Націй
у Сан-Франциско. 1945 р.
64 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
сучасників, незважаючи на свою зайнятість,
він завжди знаходив час для зустрічі з юними
біохіміками, цікавився їхніми успіхами у на-
вчанні, проводив бесіди з проблем біологічних
наук.
Водночас О.В. Палладін брав активну участь
у громадському і політичному житті країни.
Він багаторазово обирався депутатом Верхо-
вної Ради СРСР, депутатом і членом Президії
Верховної Ради УРСР, активно працював у
міжнародних організаціях з боротьби за мир;
як член української делегації брав участь у
першій конференції зі створення Організа-
ції Об’єднаних Націй, що відбулася в Сан-
Франциско у 1945 р.
Понад 30 років (з 1930 р.) О.В. Палладін від-
дав роботі в Президії Академії наук України.
Спочатку — неодмінним секретарем, потім —
віце-президентом, а в 1946—1962 рр. (після
смерті О.О. Богомольця) очолював науковий
штаб України — був Президентом АН УРСР.
Крім того, він був першим головою товариства
«Знання» УРСР, заснованого в 1947 р. під на-
звою «Общество по распространению полити-
ческих и научных знаний».
За 60 років наукової діяльності під керівни-
цтвом О.В. Палладіна захистилися майже 150
докторів і кандидатів наук, які очолили кафе-
дри університетів і відділи науково-дослідних
установ у різних містах СРСР та інших держав
світу. Так в Україні сформувалася потужна біо-
хімічна школа, до якої насамперед належали
найближчі учні і соратники Олександра Воло-
димировича: академіки АН УРСР/НАН Укра-
їни В.О. Бєліцер, М.Ф. Гулий, Р.В. Чаговець,
чл.-кор. АН СРСР і АН УРСР Д.Л. Ферд-
ман, чл.-кор. ВАСГНІЛ В.В. Ковальський, а
також професори Е.Т. Сорені, С.І. Виноку-
ров, В.П. Вендт, К.І. Каткова, Г.І. Сілакова,
З.Ю. Нечипоренко, С.Ф. Епштейн, Б.Й. Хай-
кіна, Н.М. Полякова, С.І. Балуєв, Я.В. Бєлік,
В.П. Короткоручко, О.С. Циперович, М.А. Ко-
ломійченко, Є.Ф. Сопін. Одними з останніх
учнів О.В. Палладіна були академік НАН
України В.К. Лішко, доктори біологічних наук
М.Д. Курський та С.О. Кудінов, останнім аспі-
рантом був В.І. Назаренко.
Змінювалися покоління і приходили вже
учні учнів академіка Палладіна. Це — члени
НАН України та інших академій: Г.Х. Мацука,
С.В. Комісаренко, М.Є. Кучеренко, Д.О. Мель-
ничук, Г.В. Єльська, С.О. Костерін, А.Г. Хал-
мурадов, Н.М. Гула, Г.В. Донченко, М.А. Ту-
кало, Е.В. Луговськой, М.В. Скок; доктори
біологічних наук Т.В. Варецька, Р.І. Яхимович,
Ю.Д. Холодова, Р.П. Виноградова, М.М. Ве-
ликий, Г.О. Пхакадзе, М.П. Дмитренко,
О.Г. Мінченко, Т.В. Гриненко, Т.О. Борисова,
О.П. Демченко, С.П. Бобровник, Л.В. Медведь,
М. Малишева, Т.П. Угарова, Л.І. Остапченко,
О.П. Матишевська та багато інших. Крім того,
були й такі, які не стали докторами наук, але
зробили дуже суттєвий внесок у розбудову Ін-
ституту біохімії: В.А. Кокунін, О.В. Кравцов,
О.В. Кірсенко, Н.Г. Гіммельрейх, В.І. Назарен-
ко, Л.І. Апуховська, В.М. Данилова, О.П. Козу-
ліна. Слід згадати біохіміків, які працювали чи
продовжують плідно працювати в інших міс-
тах України. Це харківська школа біохіміків
(члени АН УРСР І.М. Буланкін, А.М. Утев-
ський, професори П.А. Каліман, Є.В. Паріна,
Є.Е. Перський); львівська школа (чл.-кор. АН
УРСР С.З. Гжицький, професори Г.М. Шав-
ловський і С.Й. Кусень, академік НАН Укра-
їни А.А. Сибірний, чл.-кор. НАН України
Р.С. Стойка, проф. Л.Б. Дробот); кримська
Головний корпус Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна
НАН України з меморіальним барельєфом його фун-
датора
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 65
НАУКОВІ НАПРЯМИ
біохімічна школа на чолі з чл.-кор. АН УРСР
Г.В. Троїцьким та його учнями, докторами наук
В.П. Зав’яловим, Г.Ю. Ажицьким, К.А. Єфето-
вим, С.Ю. Тетіним; чернівецька школа (докто-
ри наук С.С. Костишин, М.М. Марченко), а та-
кож відомі біохіміки: професори М.Б. Луцюк і
О.О. Пентюк (Вінниця), проф. Н.І. Штеменко
(Дніпропетровськ), проф. В.І. Лущак (Івано-
Франківськ) та багато інших. Цей далеко не
повний перелік імен представників україн-
ської біохімічної школи яскраво свідчить, що
поодинокі зерна, засіяні молодим професором
Палладіним 90 років тому, дали численний і
могутній врожай сучасної біохімічної науки в
Україні.
Олександр Володимирович Палладін пішов
із життя 6 грудня 1972 р., похований на Байко-
вому цвинтарі м. Києва. Він залишив у спадок
українській науці майже 70 підручників, на-
вчальних посібників і монографій, близько 600
наукових статей і найголовніше своє надбан-
ня — Інститут біохімії. Відповідно до Постанови
Ради Міністрів УРСР від 29.01.1973 № 36 «Об
увековечивании памяти академика А.В. Палла-
дина» Інституту біохімії АН УРСР було надано
його ім’я, а також засновано премію Академії
наук УРСР ім. О.В. Палладіна за видатні науко-
ві роботи в галузі біохімії і молекулярної біоло-
гії (пізніше додано і в біотехнології).
* * *
Однак повернімося в далекий 1925 рік, коли
у Харкові за ініціативою і безпосередньою
участю професора Палладіна на базі науково-
дослідної кафедри Медичного інституту було
засновано Український біохемічний інститут
(саме біохемічний — так у ті часи звалася наша
наука) Народного комісаріату освіти УРСР.
Його офіційне відкриття відбулося 9 листопа-
да 1925 р. Це був перший біохімічний інститут
на теренах СРСР і один із перших науково-
дослідних закладів України. У грудні 1931 р.
Інститут було включено до складу Академії
наук УРСР, і установа переїхала до Києва. Ди-
ректором Інституту від дня його заснування
до 1969 р. був академік О.В. Палладін (до дня
своєї смерті він залишався почесним дирек-
тором). Потім директорами Інституту були
академіки В.О. Бєліцер (1969—1972), М.Ф. Гу-
лий (1972—1977), В.К. Лішко (1977—1988),
С.В. Комісаренко (1989—1992), чл.-кор. НАН
України Г.В. Донченко (1993—1998). У травні
1998 р. після повернення із закордонного від-
рядження Інститут знову очолив С.В. Коміса-
ренко.
На момент заснування штат Інституту скла-
дався з директора, двох наукових співробіт-
ників, дев’яти аспірантів, одного служника і
одного рахівника. Наукові дослідження цього
невеличкого колективу були досить різнопла-
новими і за одержаними результатами — на-
прочуд плідними. Переважно вони були спря-
мовані на розроблення таких актуальних на
той час питань теорії і практики динамічної і
функціональної біохімії, як біохімія харчуван-
ня, зокрема біохімія гіпо- і авітамінозних ста-
нів організму; біохімічна статика і динаміка
центральної і периферичної нервової системи;
біохімія м’язової діяльності; біохімія і функ-
ціональні зміни внутрішньоклітинного про-
міжного обміну; біохімія залоз внутрішньої
секреції та гормонів. Теоретично і практично
важливі результати цих багаторічних дослі-
джень стали основою нового наукового напря-
му — функціональної біохімії та її невід’ємної
частини — функціональної нейрохімії.
За перші п’ять років діяльності Інституту
його співробітники опублікували понад 100
наукових статей, з яких близько 30 — у зна-
Будівля Інституту біохімії АН УРСР у Києві. 1935 р.
66 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
них зарубіжних наукових журналах; 5 моно-
графій та підручників з біохімії; більш як 30
науково-популярних статей. Учені Інституту
брали активну участь у роботі міжнародних,
всесоюзних, всеукраїнських та інших науко-
вих форумів, зробили понад 100 доповідей,
зокрема на конференціях у Берліні, Бостоні,
Гамбурзі, Ростоку, Франкфурті-на-Майні. За-
вдяки цьому вже в перші роки свого існування
Український біохемічний інститут НКО УРСР
став широко відомим у країні та за її межами,
причому не лише своїми новітніми досягнен-
нями в галузі функціональної біохімії, а й тим,
що це був насправді авторитетний центр під-
готовки висококваліфікованих наукових ка-
дрів, єдиний на той час осередок розроблення
новітніх методів біохімічних досліджень, нової
методології хімії живого. Учені Інституту ак-
тивно пропагували досягнення науки як серед
медичних працівників, так і серед широких
верств населення.
Коли Інститут було переведено до Києва,
його співробітники спочатку працювали в при-
міщеннях різних наукових установ, аж поки у
1935 р. не перебазувалися до власної будівлі на
вул. Леонтовича, 9, яка і зараз є його головним
корпусом.
Перше 10-річчя дослідницької роботи Ін-
ституту біохімії — це історія становлення біо-
хімічної науки в Україні. Його кадровий склад
поповнювався як аспірантами, так і ретельно
відібраними талановитими науковцями, які
згодом стали кандидатами і докторами наук,
професорами, а деякі — дійсними членами
чи членами-кореспондентами академій наук,
керівниками інститутів, науково-дослідних
лабораторій, кафедр біохімії, вихователями
наступних поколінь наукових кадрів, засно-
вниками відомих нині наукових шкіл. Наслі-
дування добрих традицій, започаткованих у
ранні етапи розвитку Інституту, спостерігало-
ся також і в питаннях поглибленого вивчен-
ня фундаментальних наукових напрямів, і в
розвитку нових творчих ідей, методологій та
загальних принципів методичних підходів до
вирішення конкретних експериментальних за-
вдань, і в поглядах на перспективу розвитку
кожної з наукових проблем і біохімії в ціло-
му. Ці традиції і надалі успішно розвивалися в
творчому колективі Інституту впродовж усьо-
го 90-річного періоду його плідної роботи, збе-
рігаються вони й зараз.
З початком війни у вересні 1941 р. Інститут
було евакуйовано до Уфи, де на базі Башкир-
ського санітарно-бактеріологічного та Укра-
їнського психіатричного інститутів співробіт-
ники Інституту біохімії, які не були призвані
до лав Червоної армії, продовжували роботу
під керівництвом О.В. Палладіна. У той час
зусилля колективу були сконцентровані на до-
слідженнях із проблем біохімії зсідання крові,
зокрема на вивченні кровоспинної та приско-
рювальної щодо загоєння ран дії аналогів ві-
таміну К — метилнафтохінону (вітаміну К3)
та його водорозчинного препарату «Вікасол».
Було налагоджено розширене виробництво
цих препаратів на Уфимському вітамінному
заводі і широке використання їх у фронтових
і тилових лікувальних установах. Важливо те,
що процеси загоювання і регенерації ран у разі
використання «Вікасолу» значно прискорюва-
лися. Пізніше «Вікасол» став загальноприйня-
тим фармацевтичним препаратом, який широ-
ко використовували в терапевтичній, хірургіч-
ній і гінекологічній практиці.
Принципово важливим результатом ство-
рення аналога вітаміну К було відкриття мож-
ливості одержання синтетичних вітамінів, які
з огляду на стан харчування і клінічні можли-
вості в той час мали значні переваги над при-
родними сполуками.
Слід зазначити, що під час війни та у перші
післявоєнні роки в Інституті працювало багато
відомих учених, яких лихоліття Другої світо-
вої змусило покинути свої наукові установи.
Так, один із патріархів польської та світової
біо хімії, академік Якуб Оскарович Парнас
після окупації Польщі з 1939 р. працював у
СРСР: спочатку у Львові, потім, з 1941 р. — у
нашому Інституті в Уфі, а в 1944—1948 рр. він
очолював Інститут біологічної та медичної хі-
мії АМН СРСР у Москві.
У травні 1944 р. співробітники Інституту
повернулися до Києва, у свій «рідний дім»
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 67
НАУКОВІ НАПРЯМИ
на вулиці Леонтовича. Сам будинок під час
окупації не постраждав, але мав жахливий ви-
гляд — розбиті вікна, розграбовані лабораторії,
знищена бібліотека. За короткий строк колек-
тив навів лад і відновив дослідження в галузі
динамічної та функціональної біохімії — тради-
ційних для нього та української біохімії напря-
мів. Для більш ефективної роботи в Інституті
було створено такі лабораторії: біохімії нерво-
вої тканини, біохімії м’язової тканини, біохімії
окислювальних процесів, вітамінів, гормонів,
ферментів (ензимів). З часом до досліджень у
цих напрямах додалися роботи в галузі біохі-
мії протеїнів, біохімічної фармакології, біохімії
нуклеїнових кислот, молекулярної імунології,
біохімії ліпідів. Саме ці наукові напрями про-
тягом післявоєнних десятиліть активно розви-
валися як в Інституті, так і в інших наукових
установах країни, і згодом отримані резуль-
тати здобули високу оцінку світової наукової
громадськості. Так, у 1967 р. на І Міжнарод-
ному нейрохімічному конгресі у Страсбурзі
Олександра Володимировича Палладіна було
визнано патріархом світової функціональної
нейрохімії.
Розширення проблематики Інституту біо-
хімії, підвищення методичного і науково-тех-
ніч ного рівня досліджень зумовило перехід від
органно-клітинного до клітинно-суб клі тин но го
і суборганоїдного, а пізніше — й до молекуляр-
ного рівнів. На цьому етапі особливу увагу було
приділено дослідженню прижиттєвого онов-
лення протеїнів, нуклеїнових кислот, вітамінів
та інших метаболітів в онтогенезі, а також за
різних патологічних станів організму за допо-
могою «мічених атомів». В останні роки до них
додалися дослідження сигнальних механізмів
передачі інформації і регуляції обміну окремих
молекулярних систем у клітинах, які прово-
дяться з використанням «культури клітин».
Такі дослідження очолювали спочатку ви-
датні вчені — корифеї української біохімії: ака-
деміки О.В. Палладін, В.О. Бєліцер, М.Ф. Гу-
лий і Р.В. Чаговець, чл.-кор. Д.Л. Фердман.
Пізніше ці та деякі інші напрями досліджень
продовжили успішно розвивати їхні учні і по-
слідовники — академіки В.К. Лішко, Г.X. Ма-
цука, С.В. Комісаренко, Д.О. Мельничук,
С.О. Костерін, члени-кореспонденти Н.М. Гула,
Г.В. Донченко, Е.В. Луговськой, М.В. Скок та
багато докторів і кандидатів наук.
В Інституті в різні роки працювали понад 20
членів різних академій наук. Серед них, крім
уже згаданих, були Е.Б. Бабський, Я.О. Пар-
нас, Е.Т. Сорені, А.М. Утевський, Г.В. Фоль-
борт, Г.В. Єльська, А.Г. Халмурадов, М.А. Тука-
ло та ін. З їхніми прізвищами пов’язані важ-
ливі віхи розвитку як нашого Інституту, так і
вітчизняної біохімії в цілому. Слід зауважити,
що на початку 1950-х років Е. Сорені повер-
нувся до Угорщини, де заснував добре відомий
тепер у світі Інститут ензимології Академії
наук Угорщини.
Велика кількість колишніх і сучасних спів-
робітників доклали багато зусиль для того,
щоб Інститут біохімії перетворився на про-
відний, відомий усьому світу науковий центр.
І це відбувалося завдяки багаторічним дослі-
дженням, передаванню досвіду від покоління
до покоління, що дало можливість закласти
традиції і створити наукові школи в певних
напрямах біохімічної науки. Так, можна на-
звати вже сформовані наукові школи або
такі, що формуються: біохімія нервової систе-
ми (нейрохімія) — О.В. Палладін, В.К. Лішко,
Я.В. Бєлік, Н.Г. Гіммельрейх, Т.О. Борисова;
біохімія м’язів — Д.Л. Фердман, М.Д. Курський,
С.О. Костерін; біохімія вітамінів і коензимів —
Нагородження переможців конкурсу Малої академії
наук та Університету юних біохіміків. Київ. 2005 р.
68 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
О.В. Палладін, С.І. Винокуров, Р.В. Чаговець,
В.П. Вендт, А.Г. Халмурадов, Г.В. Донченко,
М.М. Великий; регуляція метаболізму, біосин-
тез протеїнів і ліпідів — М.Ф. Гулий, Д.О. Мель-
ничук, Н.М. Гула, М.П. Дмитренко; структу-
ри і функції білка (протеїнів) — В.О. Бєліцер,
Т.В. Варецька, Е.В. Луговськой, Є.М. Ма-
когоненко; біохімія ферментів (ензимів) —
О.С. Циперович, С.О. Кудінов, Т.В. Гриненко;
молекулярна імунологія (біохімія імунітету) —
С.В. Комісаренко, М.В. Скок, Д.В. Колибо.
Від часу заснування Інституту біохімії і
дотепер його співробітники беруть активну
участь у підготовці наукової молоді: від на-
вчання школярів і студентів до фахівців вищої
кваліфікації. Одним із пріоритетних напрямів
у своїй роботі керівники Інституту вбачають
підтримку талановитих молодих учених. Для
координації роботи з науковою молоддю при
вченій раді Інституту створено постійну комі-
сію на чолі із заступником директора з наукової
роботи, академіком НАН України С.О. Косте-
ріним, а також раду молодих учених; на постій-
ній основі діє інститутський семінар, на якому
розглядають актуальні питання сучасної біо-
хімії. Рада молодих учених щороку проводить
наукові конференції-конкурси, залучаючи
молодих науковців з інших наукових центрів
України.
За всі роки в аспірантурі Інституту біохімії
пройшли підготовку понад 350 осіб, спеціалі-
зована вчена рада, що працює з 1962 р., при-
ймає до захисту дисертації на здобуття вченого
ступеня доктора і кандидата наук за спеціаль-
ностями «біохімія» і «біотехнологія». На базі
Інституту працює філія кафедри біохімії ННЦ
«Інститут біології» Київського національного
університету імені Тараса Шевченка — «Біо-
технологія», яка готує бакалаврів і магістрів.
Важливу роль у проведенні позашкільної ро-
боти, спрямованої на пропагування досягнень
науки і техніки серед шкільної молоді, відіграє
Університет юних біохіміків (МАН м. Києва),
базовою організацією якого є Інститут біохімії
ім. О.В. Палладіна НАН України.
У 1926 р. ще у Харкові О.В. Палладін за-
снував перший в СРСР біохімічний журнал —
«Наукові записки Українського біохемічного
інституту», який потім упродовж багатьох ро-
ків видавався під назвою «Український біохі-
мічний журнал», а з 2014 р. має назву «Ukraini-
an Biochemical Journal». Олександр Володими-
рович був головним редактором цього відомого
у світі журналу до 1972 р. Крім того, з 2008 р.
в Інституті видається ще один журнал — «Bio-
technologia Acta», присвячений сучасному і
важливому напряму в науці — біотехнології.
Зараз редакції обох видань докладають зусиль
для того, щоб видавати їх англійською мовою з
метою підвищення їх якості та рейтингу. Вод-
ночас ці наукові журнали залишаються до-
ступними для молодих авторів з України.
У 1928 р. за ініціативою і активною учас-
тю О.В. Палладіна було створено Українське
фізіологічне товариство, яке він очолив. То-
вариство спочатку об’єднувало фізіологів,
біохіміків і фармакологів. Пізніше воно поді-
лилося на три окремих товариства, і в 1958 р.
Олександр Володимирович очолив Українське
біохімічне товариство, головою якого він за-
лишався до кінця життя. У 1964 р. він очолив
також Всесоюзне біохімічне товариство. Нині
Українське біохімічне товариство працює на
базі Інституту. Воно об’єднує біохіміків усієї
країни і є рівноправним членом Федерації єв-
ропейських біохімічних товариств (FEBS) та
Міжнародної спілки біохімії і молекулярної
біології (IUBMB).
Меморіальний музей О.В. Палладіна
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 69
НАУКОВІ НАПРЯМИ
Одним із найстаріших підрозділів Інститу-
ту є наукова бібліотека, яка працює з 1925 р. і
має унікальний фонд вітчизняної і зарубіжної
періодики, монографій, довідкової літератури
з біохімії та суміжних наук.
У приміщенні Інституту, де мешкав О.В. Пал-
ладін, у 1973 р. було створено його Меморіаль-
ний музей, у якому зібрано великий докумен-
тальний матеріал про життєвий шлях, багато-
гранну плідну наукову, науково-організаційну,
педагогічну і громадську діяльність, міжнарод-
ні творчі зв’язки Олександра Володимирови-
ча. Музей є своєрідною концентрацією твор-
чої біохімічної пам’яті не тільки української, а
й світової науки і як філія Державного музею
історії міста Києва фактично є центром про-
паганди і вивчення біохімії в Україні, науки
про основи життя. Відвідувачі Меморіального
музею — студенти, аспіранти, школярі, вчені з
різних країн світу, серед яких були найвідомі-
ші представники біологічних і хімічних наук,
лауреати Нобелівської премії Аарон Чіхановер
(Ізраїль) і Жан-Марі Лен (Франція), президент
Пекінського інституту геноміки, академік АН
КНР Хуанмінг Янг, директор Інституту біохімії
імені Макса Планка, професор Вольфганг Бау-
майстер (Німеччина) та багато інших видатних
учених, які високо оцінили діяльність музею і
відзначили важливість збереження історії на-
уки та імен її творців.
Від самого заснування Інститут був і є орга-
нізатором, а часто і базою для проведення най-
важливіших біохімічних форумів міжнародно-
го і республіканського рівнів, наукових шкіл
і численних семінарів. Лише за останні роки
Інститут брав участь у проведенні трьох Пар-
насівських наукових конференцій (Ялта, 2009;
Варшава, 2011; Єрусалим 2013), які раз на два
роки організовують біохімічні товариства Укра-
їни та Польщі. Нещодавно до них приєдналося
Біохімічне товариство Ізраїлю, і Парнасівська
конференція перетворилася з традиційної ук-
раїнсько-польської білатеральної конференції
на справді міжнародну. Ці зустрічі науковців
присвячуються найактуальнішим проблемам
сучасної біохімії, молекулярної та клітинної
біології. У 2009—2014 рр. Інститут був органі-
затором двох Українських біохімічних з’їздів
(тепер — конгресів) (Одеса, 2010; Київ, 2014), а
також міжнародної конференції «Biochemistry
and Biotechnology for Modern Medicine» (Київ,
2013) та міжнародної школи-конференції
«Present and Future of Fluorescence Microscopy
and Spectroscopy» (Київ, 2014). За останні роки
Інститут біохімії став науковим центром Укра-
їни з питань біозахисту і біобезпеки, з цих про-
блем регулярно організують міжнародні і на-
ціо нальні семінари.
За 90 років існування Інституту біохімії
дуже складно точно оцінити економічний, со-
Директор Інституту біохімії академік С.В. Комісарен-
ко знайомить нобелівського лауреата Аарона Чіхано-
вера з експозицією Меморіального музею О.В. Палла-
діна. 2008 р.
Нобелівський лауреат Жан-Марі Лен зустрічається з
молодими науковцями відділу молекулярної імуно-
логії Інституті біохімії після обговорення результатів.
2009 р.
70 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
ціальний і науковий ефект від його діяльнос-
ті, але з упевненістю можна стверджувати, що
внесок наших учених у медичну практику і
народне господарство країни є надзвичайно
вагомим. Крім видання кількох сотень моно-
графій, збірників праць, підручників, оглядів,
наукових статей, енциклопедичних та істо-
ричних довідок, співробітники Інституту
одержали понад 300 авторських свідоцтв і па-
тентів на винаходи. Досить назвати деякі з
них, зокрема вже згадуваний засіб зупинення
кровотечі та прискорення загоєння ран («Ві-
касол»); білкові кровозамінники (БК-8) та
білкові препарати системи зсідання крові
(фактори VІІІ і ІХ); протипухлинний препа-
рат «Мебіфон»; антиалкогольний препарат
«Медихронал»; ві та мінно-мінеральні комп-
лекси з вітаміном D3 для лікування остеопо-
розу і кісткової системи в цілому — «Відеїн»,
водорозчинний препарат вітаміну D3 для не-
мовлят, «Кальмівід-М», «Мебівід»; препарат
для підвищення життєстійкості організму
«Метовітан»; тест-системи для діагностики
загрози тромбоутворення, імунодіагностичні
тест-системи для скринінгу протидифтерій-
ного імунітету та захворювання на туберку-
льоз, набори високоефективних добавок до
кормів сільськогосподарських тварин тощо.
Одержано низку принципово нових результа-
тів, що сприяють створенню сучасних біотех-
нологій, зокрема — нанобіотехнологій, розро-
бленню аналітичних приладів нового поко-
ління біосенсорів, способів хімічної модифі-
кації біологічно активних речовин природного
походження, розробленню тестів для вдоско-
налення діагностики і лікування різних захво-
рювань людини. За останні роки в Інституті
створено унікальну колекцію гібридом — про-
дуцентів моноклональних антитіл для діа-
гностики системи гемостазу, туберкульозу, ді-
абету, кашлюка та деяких інших захворювань.
За значний внесок у розвиток фундамен-
тальних біохімічних досліджень, підготовку
наукових кадрів, розроблення низки техноло-
гій одержання нових лікарських препаратів і
біологічно активних речовин, а також тестів
для вдосконалення діагностики і лікування
різних захворювань багатьох співробітників
Інституту було відзначено державними наго-
родами. Так, свого часу звання Героя Соціаліс-
тичної Праці отримав академік О.В. Палладін,
Героя України — академік М.Ф. Гулий. Спів-
робітники Інституту здобули 16 державних
премій СРСР і УРСР/України в галузі науки
і техніки, 20 премій ім. О.В. Палладіна НАН
України; почесне звання «Заслужений діяч
науки і техніки УРСР/України» присвоєно 9
вченим.
Завершуючи розповідь про Інститут біохі-
мії, слід наголосити, що він гідно витримав ви-
пробування часом, пройшов складний шлях —
від невеличкого колективу вчених-однодумців
до потужної науково-дослідної установи із
загальновизнаними школами, які робили і ро-
блять усе для того, щоб біохімічні дослідження
в Україні проводилися на високому світовому
рівні. Зараз наукова робота в Інституті здій-
снюється в 10 наукових відділах і 6 лаборато-
ріях за такими основними напрямами:
• дослідження структури, фізико-хімічних
властивостей і біологічних функцій складних
білкових та надмолекулярних систем;
• вивчення молекулярної організації мета-
болічних процесів та механізмів їх регуляції
біологічно активними речовинами;
• розроблення біотехнологій і нанобіотехно-
логій для медицини, сільського господарства,
екології та промисловості.
Насамкінець слід підкреслити, що і в наш
час ім’я академіка О.В. Палладіна є символом
визнання досягнень і пріоритету вітчизняної
науки та джерелом, яке дає наснагу послідов-
никам і молодим ученим Інституту в утриман-
ні високої планки наукових досліджень, яку
він підняв разом зі славетними своїми сучас-
никами на високий рівень, визнаний у близь-
кому й далекому зарубіжжі. Інститут біохімії
зберігає в академічній природничій науці най-
кращі традиції, започатковані корифеями ві-
тчизняної біохімії — академіком О.В. Палладі-
ним та його найближчими послідовниками, які
заклали основи для розвитку біохімії в новому
ХХІ ст., і є сьогодні загальновизнаним лідером
у своїй галузі в Україні.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-88739 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:42:26Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Комісаренко, С.В. 2015-11-21T17:45:56Z 2015-11-21T17:45:56Z 2015 Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) / С.В. Комісаренко // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 10. — С. 60-70. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88739 10 вересня виповнилося 130 років від дня народження видатного українського вченого-біохіміка, державного діяча та організатора науки, президента АН УРСР з 1946 по 1962 рік, академіка АН СРСР і АН УРСР Олександра Володимировича Палладіна. У цьому ж році минає 90 років від часу заснування академіком Палладіним Інституту біохімії НАН України, який
 носить його ім’я. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наукові напрями Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) Article published earlier |
| spellingShingle | Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) Комісаренко, С.В. Наукові напрями |
| title | Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) |
| title_full | Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) |
| title_fullStr | Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) |
| title_full_unstemmed | Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) |
| title_short | Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) |
| title_sort | майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка о.в. палладіна та 90- річчя інституту біохімії ім. о.в. палладіна нан україни) |
| topic | Наукові напрями |
| topic_facet | Наукові напрями |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88739 |
| work_keys_str_mv | AT komísarenkosv maisteríiogoškolado130ríččâvíddnânarodžennâakademíkaovpalladínata90ríččâínstitutubíohímííímovpalladínananukraíni |