Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України
Обґрунтовано визначення гідного рівня життя. Досліджено умови рівня життя населення України та зроблено висновок, що вони не забезпечують параметри гідного життя. Обосновано определение достойного уровня жизни. Исследуются условия уровня жизни населения Украины и делается вывод о том, что они не обе...
Saved in:
| Published in: | Управління економікою: теорія та практика |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88954 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України / Т.М. Борисенко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 245-260. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859791310268923904 |
|---|---|
| author | Борисенко, Т.М. |
| author_facet | Борисенко, Т.М. |
| citation_txt | Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України / Т.М. Борисенко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 245-260. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Управління економікою: теорія та практика |
| description | Обґрунтовано визначення гідного рівня життя. Досліджено умови рівня життя населення України та зроблено висновок, що вони не забезпечують параметри гідного життя.
Обосновано определение достойного уровня жизни. Исследуются условия уровня жизни населения Украины и делается вывод о том, что они не обеспечивают параметры достойной жизни.
At the present stage the term “worthy standard of living” is becoming increasingly common, it came from the international regulations. The European Social Charter sets out the right of workers to have a remuneration that ensures a decent standard of living to them and their families. The worthy standard of living right is consolidated in the constitutions of many countries, including Russia, Belarus. According to the Constitution of Ukraine, the creation of conditions which provide a worthy standard of living is defined as a state policy. Undoubtely, the determination of the standard of living of Ukraine’s population and its differentiation by regions is important. This gives an opportunity to highlight the real picture of the socioeconomic state of the Ukrainian society in the regional context, which is the basis for further improvement of the social policy. To analyse the conditions for achieving a decent standard of living in the regions of Ukraine, the author used statistics of incomes, consumption and property security. Ratio of average per capita money income and the minimum subsistence wage characterizes the real economic possibilities of achieving a certain standard of living of the population in each region, because the cost of the subsistence wage is constantly being reviewed according to the dynamics of the cost of living. The analysis shows that Ukraine has not created the necessary conditions for ensuring decent living standards. The low level of incomes does not provide even a sufficient nutrition. The author came to the conclusion that the regional social policies should be aimed at ensuring effective employment; increasing labor costs; incomes growth;improving the availability of high-quality consumer goods, especially food. It is important to provide the intensification and increase the regional economic and business activity as an economic basis for achieving a worthy standard of living.
|
| first_indexed | 2025-12-02T11:52:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
Література
1. Цілі Розвитку Тисячоліття: Україна – 2010: національна
доп. / Міністерство економіки України. – К., 2010. – 107 с.
2. Балтачеєва Н.А. Теорія та практика формування і реаліза-
ції соціальної політики в Україні: моногр. / Н.А. Балтачеєва //
МОН України. Донецький нац. ун-т. – Донецьк: ДонНУ, 2010. –
433 с.
3. Плохотнюк Г. Основні пріоритети у соціально-трудовій
сфері / Г. Плохотнюк // Людина і праця. – 2004. – № 2. – С. 2-3.
4. Корецька С.О. Соціальна політика України: теорія, мето-
дологія, механізми реалізації: моногр. / С.О. Корецька. – Донецьк:
Юго-Восток, 2010. – 445 с.
5. Статистичний щорічник України за 2012 р. / Державна
служба статистики України; за ред. О.Г. Осауленка. – К., 2013. –
552 с.
6. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2012 році
(за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств
України) / Державна служба статистики України. – К., 2013. –
362 с.
7. Інформаційно-аналітична записка щодо рівня життя насе-
лення у січні-вересні 2013 року [Електронний ресурс] / Міністерс-
тво соціальної політики України. –- Режим доступу:
http://www.fpsu.org.ua/.
Надійшла до редакції 16.12.2013 р.
Т.М. Борисенко
ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГІДНОГО РІВНЯ
ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Рівень життя є складним соціально-економічним явищем,
яке вже декілька століть привертає до себе увагу провідних учених
у сфері економічних, соціальних наук. І. Посошков, К. Маркс,
А. Сміт, А. Пігу, О. Чаянов, Г. Беккер, В. Райцин, В. Майєр,
Н. Бузляков, Н. Римашевська, Е. Лібанова, Т. Кір’ян, М. Кизим,
Т.М. Борисенко, 2013
245
Л. Черенько, О. Мандибура й багато інших зарубіжних і вітчиз-
няних науковців досліджували проблеми доходу, задоволення по-
треб, майнового стану населення, добробуту, бідності, які характе-
ризують рівень життя.
На основі дослідження різноманітних підходів визначено,
що рівень життя, як соціально-економічна категорія, виражає су-
купність соціальних та економічних відносин, які стосуються фо-
рмування і розвитку матеріальних, соціальних, інтелектуальних,
духовних потреб населення та забезпечення їх задоволення шля-
хом споживання матеріальних та нематеріальних благ і послуг, що
забезпечує можливості розширеного відтворення народонаселен-
ня. У ринковій економіці економічною основою рівня життя є
одержані доходи, які забезпечують можливість придбання необ-
хідних товарів і послуг.
Розвиток продуктивних сил, виробництва, потреб змінює
вимоги до рівня життя населення. На сучасному етапі все частіше
в наукових публікаціях та державних документах говориться про
гідний рівень життя. Однак поки що недостатньо визначеним є
його змістовна характеристика, а також недостатня оцінка відпові-
дності рівня життя в Україні стандартам гідного життя.
Метою статті є уточнення сутності гідного рівня життя та
аналіз параметрів досягнутого життєвого рівня населення регіонів
України з позицій його критеріїв.
На сучасному етапі все більшого поширення набуває термін
«гідний рівень життя», який прийшов із міжнародних норматив-
них актів. Так, у Європейській соціальній хартії говориться про
право трудящих на таку винагороду, яка забезпечує їх та їхніх сі-
мей можливостями гідного рівня життя [1]. Відповідно до Консти-
туції України створення умов, що забезпечують гідний рівень жит-
тя, визначено як елемент загальнодержавної політики, а не особис-
ту справу кожної людини. У преамбулі однією з обставин, що спо-
нукали до ухвалення Основного Закону України, вказується необ-
хідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її жит-
тя. Право на гідний рівень життя закріплено в конституціях бага-
тьох країн, у тому числі Росії, Білорусі.
Визначення рівня життя населення України та його дифере-
нціація за регіонами, безперечно, має важливе значення, оскільки
дає змогу висвітлити реальну картину соціально-економічного
246
стану українського суспільства в регіональному розрізі, що є під-
ґрунтям для подальшого вдосконалення соціальної політики. Та-
кож цей аналіз корисний при зіставленні та порівнянні стану задо-
волення потреб населення з іншими країнами світу.
Представники економічної науки більш схиляються до дум-
ки, що термін “рівень життя” треба розглядати як систему показ-
ників, яка формує умови життя людини та забезпечує задоволення
різноманітних потреб. Тому рівень життя населення можливо ви-
міряти на основі низки показників. Початковим етапом формуван-
ня системи показників, які б комплексно відображали оцінку рівня
життя населення, можна вважати діяльність групи ООН у 60-ті
роки ХХ ст., яка підготувала доповідь про принципи визначення та
вимірювання рівня життя у світовому масштабі. У 1975 р. Статис-
тичне бюро ООН запропонувало впровадити у статистичну прак-
тику країн систему соціальної та демографічної статистики, в ос-
нову якої був покладений метод інтегральних матриць (метод мо-
делювання).
На 29-й сесії Статистичною комісією ООН (лютий 1997 р.)
був затверджений мінімальний набір національних даних соціаль-
ної статистики, рекомендованих робочою групою з міжнародних
статистичних програм та координацій Економічної і Соціальної
ради ООН як показників рівня життя [2, c. 244]. Цей перелік міс-
тить такі показники: чисельність населення з розбиттям за статтю,
віком та (за потреби) етнічними групами; середня очікувана три-
валість життя при народженні з розбиттям за статтю; смертність
немовлят і дітей із розбиттям за статтю; материнська смертність;
частка дітей із масою при народжені менш як 2,5 кг із розбиттям за
статтю; середня тривалість навчання у школі (повних років) із роз-
биттям за статтю і, якщо можливо, майновим станом; валовий вну-
трішній продукт на душу населення; середньодушовий продукт
домашнього господарства (його рівень і склад); вартість мінімаль-
ного продовольчого кошика, необхідного для задоволення потреб
у їжі; частка безробітного населення з розбиттям за статтю; спів-
відношення зайнятих і загальної чисельності населення з розбит-
тям за статтю і секторами економіки; доступ до питної води; за-
безпеченість санітарно-гігієнічними умовами життя; забезпече-
ність житлом (кількість осіб, яка припадає на одну кімнату, крім
кухні й ванної).
247
Поступово в міжнародних оцінках перелік показників роз-
ширюється, вони характеризують не просто рівень задоволення
потреб, а можливості забезпечення гідного рівня життя. У науко-
вій літературі зустрічається багато різноманітних варіацій визна-
чення терміна «гідний рівень життя», адже він містить велику кі-
лькість аспектів, що стосуються взаємодії держави, суспільства та
індивідів як таких. Так, визначаючи гідний рівень життя, С. Син-
чук має на увазі не лише економічні складові рівня життя особи, а
такий набір соціальних благ, які відповідають функціональним
потребам людини та забезпечують її всебічний розвиток та мож-
ливість повноцінної життєдіяльності. Традиційно, такий стандарт
життя як мету здійснення соціальної політики держави у науковій
літературі та законодавстві прийнято позначати терміном «гідний
рівень життя» людини [3, с. 235].
Слід відзначити, що при малозабезпеченості, бідності та
злиденності доходу більшою або меншою мірою вистачає лише на
поточне споживання, на задоволення найнеобхідніших потреб, до-
могосподарства практично не мають змоги задовольнити культур-
ні, соціальні потреби, робити будь-які заощадження для поліп-
шення умов життя. Тому тут не може йтись про гідний рівень жит-
тя. Він досягається лише за умови достатнього задоволення всіх
потреб людини та забезпечення її розвитку. Як відзначають
В. Онікієнко та Л. Ємельяненко, гідне життя, справедлива оплата
праці, можливість отримати освіту, мати міцне здоров'я, реалізація
людського потенціалу – усе це є необхідними умовами сучасного
економічного зростання на інноваційних засадах [4, с. 40].
Із цього випливає, що, передусім, гідний рівень життя,
пов’язують із належними заробітними платами та соціальними ви-
платами. І такий підхід є цілком логічним, зважаючи на те, що са-
ме матеріальний дохід сім'ї формує її добробут та визначає обсяг
забезпеченості людей життєвими благами. Однак для досягнення
гідного рівня добробуту важливі не лише економічні складові рів-
ня життя особи, а й такий набір соціальних благ, які відповідають
соціокультурним потребам людини та забезпечують її всебічний
розвиток та можливість повноцінної життєдіяльності.
Також це забезпечення можливостей вибору людини, дотри-
мання її прав і свобод, захисту від різноманітних соціальних ризи-
ків. Отже, під гідним рівнем життя розуміється створення таких
248
умов життєдіяльності людини, які забезпечують її права і свободи,
дають можливість придбання соціально-економічних благ, вклю-
чаючи харчування, одяг, житло, медичний догляд, необхідне соці-
альне забезпечення, соціальні послуги (освіти, культури тощо), які
необхідні для підтримки здоров'я і добробуту людини та її сім'ї,
забезпечення можливостей всебічного розвитку й повноцінної
трудової та соціальної діяльності.
Більшість дослідників відзначають, що в Україні не створено
умов для гідного рівня життя переважної маси населення. У межах
статті неможливо детально проаналізувати більшість аспектів
життєвого рівня населення. Для аналізу умов досягнення гідного
рівня життя в регіонах України використано статистичні дані до-
ходів, споживання і майнового забезпечення. Співвідношення се-
редньодушових грошових доходів із прожитковим мінімумом ха-
рактеризує реальні економічні можливості досягнення певного рі-
вня життя населенням кожного регіону, адже вартість прожитко-
вого мінімуму постійно переглядається відповідно до динаміки
вартості життя. У табл. 1 наведено дані, які показують, у скільки
разів середньодушові грошові доходи більші за прожитковий мі-
німум, та частку домогосподарств регіонів, які мають середньоду-
шові грошові доходи менше прожиткового мінімуму (ПМ). Для
цього аналізу ми взяли показник грошових доходів, а не сукупних
ресурсів, виходячи з того, що в умовах ринкової економіки він
більш достовірно виражає економічні можливості досягнення гід-
ного рівня життя.
Аналіз даних табл. 1 дозволяє зробити такі висновки. По-
перше, спостерігалося зростання життєвого рівня до 2008 р., оскі-
льки зменшувалася частка населення з доходами нижче прожитко-
вого рівня. У 2009-2010 рр. цей процес загальмувався, що призве-
ло до погіршення матеріального становища певної частки грома-
дян. Кращі показники 2011 р. обумовлені зміною методики розра-
хунку частки населення з доходами нижче ПМ. По-друге, розраху-
нки підтверджують нерівномірність матеріального становища
в регіонах та поширеність бідності. Лише у 6 регіонах у 2010 р.
середньодушові грошові доходи у 1,5 раза перевищували про-
житковий мінімум. У 9 регіонах таке перевищення було у
249
Та
бл
иц
я
1
Ро
зп
од
іл
н
ас
ел
ен
ня
р
ег
іо
ні
в
за
р
ів
не
м
сп
ів
ві
дн
ош
ен
ня
с
ер
ед
нь
од
уш
ов
их
гр
ош
ов
их
д
ох
од
ів
н
а
мі
ся
ць
д
о
пр
ож
ит
ко
во
го
м
ін
ім
ум
у
у
20
06
-2
01
1
рр
.*
Ре
гі
он
С
пі
вв
ід
но
ш
ен
ня
гр
ош
ов
их
д
ох
од
ів
до
п
ро
ж
ит
ко
во
го
м
ін
ім
ум
у,
р
аз
ів
Ча
ст
ка
н
ас
ел
ен
ня
із
гр
ош
ов
им
и
до
хо
да
ми
н
иж
че
пр
ож
ит
ко
во
го
м
ін
ім
ум
у,
%
20
06
20
07
20
08
20
09
20
10
20
11
20
06
20
07
20
08
20
09
20
10
20
11
**
У
кр
аї
на
1,
15
1,
30
1,
56
1,
46
1,
46
1,
83
59
,4
39
,8
25
,6
30
,4
30
,7
13
,7
А
Р
К
ри
м
1,
13
1,
33
1,
58
1,
54
1,
43
1,
76
53
,6
40
,0
21
,2
25
,0
30
,8
11
,7
В
ін
ни
ць
ка
0,
98
1,
14
1,
52
1,
33
1,
26
1,
58
55
,3
47
,4
27
,9
32
,1
35
,8
17
,7
В
ол
ин
сь
ка
0,
79
0,
86
1,
07
1,
03
1,
05
1,
42
83
,0
72
,2
54
,3
56
,9
56
,6
24
,5
Д
ні
пр
оп
ет
ро
вс
ьк
а
1,
26
1,
41
1,
64
1,
57
1,
53
1,
83
53
,7
31
,7
16
,7
22
,1
23
,9
10
,4
Д
он
ец
ьк
а
1,
28
1,
52
1,
83
1,
60
1,
71
2,
15
55
,9
22
,9
16
,2
19
,9
18
,0
6,
5
Ж
ит
ом
ир
сь
ка
1,
06
1,
16
1,
36
1,
39
1,
26
1,
60
65
,8
48
,7
29
,9
36
,0
44
,6
18
,5
За
ка
рп
ат
сь
ка
1,
08
1,
18
1,
41
1,
22
1,
12
1,
57
68
,2
48
,1
28
,7
46
,9
50
,2
27
,7
За
по
рі
зь
ка
1,
20
1,
29
1,
49
1,
45
1,
47
1,
91
58
,4
33
,8
24
,3
26
,8
25
,7
7,
1
Ів
ан
о-
Ф
ра
нк
ів
сь
ка
1,
00
1,
09
1,
42
1,
27
1,
16
1,
48
63
,5
55
,1
31
,0
35
,3
49
,3
21
,9
К
иї
вс
ьк
а
1,
05
1,
27
1,
63
1,
48
1,
46
1,
84
67
,7
39
,7
23
,8
23
,8
18
,6
10
,2
К
ір
ов
ог
ра
дс
ьк
а
0,
97
1,
07
1,
19
1,
28
1,
25
1,
79
62
,9
57
,4
40
,5
38
,4
40
,2
17
,1
Л
уг
ан
сь
ка
1,
10
1,
27
1,
61
1,
53
1,
50
1,
94
68
,6
36
,5
22
,4
24
,9
28
,3
10
,1
Л
ьв
ів
сь
ка
1,
05
1,
14
1,
39
1,
30
1,
24
1,
59
66
,2
44
,0
27
,3
35
,3
40
,5
18
,2
М
ик
ол
аї
вс
ьк
а
1,
29
1,
23
1,
66
1,
57
1,
47
1,
85
52
,1
40
,1
23
,2
28
,8
24
,8
8,
9
О
де
сь
ка
1,
06
1,
25
1,
46
1,
52
1,
62
1,
80
62
,1
41
,9
30
,3
31
,1
27
,2
15
,3
П
ол
та
вс
ьк
а
1,
05
1,
19
1,
35
1,
26
1,
49
1,
69
64
,6
42
,1
29
,3
37
,7
28
,9
15
,3
Рі
вн
ен
сь
ка
1,
01
1,
02
1,
24
1,
13
1,
11
1,
39
69
,6
55
,8
37
,5
50
,3
52
,1
24
,3
С
ум
сь
ка
0,
99
1,
11
1,
35
1,
21
1,
28
1,
63
64
,4
49
,0
34
,9
42
,6
33
,3
15
,5
Те
рн
оп
іл
ьс
ьк
а
0,
80
0,
98
1,
17
1,
10
1,
04
1,
42
70
,9
61
,5
53
,1
50
,9
58
,4
25
,6
Х
ар
кі
вс
ьк
а
1,
24
1,
39
1,
64
1,
48
1,
49
1,
79
56
,9
31
,8
18
,7
24
,8
21
,8
7,
4
Х
ер
со
нс
ьк
а
1,
07
1,
26
1,
44
1,
23
1,
25
1,
66
67
,6
42
,5
28
,4
44
,6
41
,2
13
,3
Х
ме
ль
ни
ць
ка
1,
01
1,
14
1,
31
1,
37
1,
29
1,
53
63
,9
51
,6
33
,1
38
,0
39
,3
23
,8
Че
рк
ас
ьк
а
1,
10
1,
28
1,
43
1,
35
1,
40
1,
69
55
,0
36
,5
24
,3
29
,2
26
,4
14
,8
Че
рн
ів
ец
ьк
а
1,
00
1,
14
1,
32
1,
40
1,
24
1,
58
62
,2
49
,4
40
,4
31
,2
37
,7
19
,3
Че
рн
іг
ів
сь
ка
1,
05
1,
17
1,
34
1,
32
1,
33
1,
54
62
,8
42
,5
34
,1
36
,5
32
,0
17
,9
м.
К
иї
в
1,
86
2,
07
2,
60
2,
38
2,
44
3,
12
29
,4
16
,9
4,
4
10
,4
8,
7
3,
5
м.
С
ев
ас
то
по
ль
1,
73
1,
66
1,
89
1,
81
1,
73
2,
43
10
,6
17
,6
9,
2
14
,4
6,
7
0,
3
*
Ро
зр
ах
ов
ан
о
на
о
сн
ов
і С
та
ти
ст
ич
но
го
зб
ір
ни
ка
«
В
ит
ра
ти
і
ре
су
рс
и
до
мо
го
сп
од
ар
ст
в
У
кр
аї
ни
»
за
в
ід
по
ві
ді
р
ок
и.
**
У
2
01
1
р.
з
мі
ни
ла
ся
м
ет
од
ик
а
ро
зр
ах
ун
ку
д
ан
ог
о
по
ка
зн
ик
а,
в
из
на
че
но
ч
ас
тк
у
на
се
ле
нн
я
із
с
ер
ед
нь
од
уш
ов
им
и
ек
ві
ва
ле
нт
ни
ми
г
ро
-
ш
ов
им
и
до
хо
да
ми
н
иж
че
П
М
.
250
межах 25%, саме ці регіони мали найбільшу частку населення (від
40 до 58%) із середньодушовими грошовими доходами нижче
прожиткового мінімуму. У 2011 р., незважаючи на зростання но-
мінальних доходів, середньодушові доходи не досягли 2 ПМ
(окрім Києва, Севастополя, Донецької області), а в 11 областей
вони були нижче рівня 1,6 ПМ. Отже, доходи населення не забез-
печують економічні можливості досягнення параметрів гідного
рівня життя. Такий висновок підтверджується показниками спо-
живання.
У забезпеченні гідного рівня життя важливим є доступність
продуктів харчування. Важливим показником є частка витрат на
продовольчі товари. Як відзначають фахівці, частка витрат на хар-
чування у структурі сукупних витрат домогосподарств є дуже чут-
ливим показником, що безпосередньо віддзеркалює рівень життя
населення країни [5, c. 240]. Згідно з міжнародними стандартами
населення, яке витрачає більше половини сукупних витрат на хар-
чування, вважається бідним.
В Україні частка витрат на харчування у 2011 р. становила
54,7%, за п’ять років вона знизилася всього на 1,1 в.п. Найвищу
частку витрат на харчування мають мешканці Волинської, Львів-
ської, Рівненської областей. Однак і в інших регіонах цей показник
перевищує 50% (окрім м. Києва та у 2011 р. у Запорізькій області),
що вказує на низький рівень життя переважної більшості населен-
ня (рис. 1). Як свідчить рисунок, позитивна динаміка цього показ-
ника спостерігається в небагатьох регіонах.
Висока частка витрат на харчування не дає змоги населенню
купувати інші необхідні товари (побутову техніку тощо), забезпе-
чувати якісний відпочинок, інвестувати в освіту, культурний роз-
виток. Однак навіть при таких витратах на продовольчі товари не
забезпечується повноцінне харчування. Для аналізу було обрано
три групи найбільш цінних продуктів: м'ясо і м’ясопродукти; мо-
локо і сир; фрукти, ягоди, горіхи, баштанні (табл. 2).
Споживання обраних для аналізу продуктів харчування за
досліджуваний період зросло у більшості регіонів. Скорочення
споживання м'яса і м’ясопродуктів, фруктів і ягід спостерігалося
лише у трьох регіонах. Споживання молока і сиру знизилося в ці-
лому по Україні та у 14 регіонах. При цьому фактичне споживання
251
Рис. 1. Частка продовольчих товарів у структурі сукупних втрат
у 2006 та 2011 рр.
цих продуктів харчування є значно нижчим за нормативні показ-
ники, рекомендовані Міністерством охорони здоров'я щодо раціо-
нальних норм споживання основних продуктів харчування на пе-
ріод з 2005 по 2015 р. Згідно із цими рекомендаціями норма спо-
живання на місяць на одну особу м'яса і м’ясопродуктів становить
6,92 кг, молока і молочних продуктів – 31,67, ягід, фруктів, горі-
хів – 7,5 кг [6]. Отже, споживання м'яса і м’ясопродуктів у регіо-
нах коливається в межах 50-80% від норми, молока і молокопро-
дуктів – від 30 до 50%; фруктів – у межах 50-90% нормативу.
За рівнем споживання цих продуктів харчування регіони від-
різняються: у більшості половини регіонів обсяг споживання за
кожною групою є меншим за середній рівень по Україні, а в таких
областях, як Кіровоградська, Сумська, Херсонська, він є нижчим
за всіма досліджуваними групами продуктів харчування. Слід від-
значити, що в Івано-Франківській та Чернігівській областях скоро-
чення споживання відбулося за всіма досліджуваними групами
продуктів харчування.
30,0
35,0
40,0
45,0
50,0
55,0
60,0
65,0
АРК
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-Франківська
Київська
Кіровоградська
Луганська
ЛьвівськаМиколаївськаОдеськаПолтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільська
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
м. Київ
м. Севастополь
2006
2011
252
Таблиця 2
Споживання окремих продуктів харчування
домогосподарствами регіонів України у 2006 та 2011 рр.
(у середньому на місяць на 1 особу)
Регіон
М'ясо і мясо-
продукти, кг
2011
у %
до
2006
Молоко і сир, кг
2011
у %
до
2006
Фрукти, ягоди,
горіхи
2006 2010 2011 2006 2010 2011 2006 2010 2011
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Україна 3,9 4,5 4,5 115,4 13,9 13,7 13,6 97,8 4,4 5,3 5,1
АР Крим 4,1 4,9 5,0 122,0 11,1 11,5 11,7 105,4 4,5 5,8 5,7
Вінницька 3,4 4,3 4,2 123,5 15,8 15,1 14,5 91,8 4,3 4,6 4,7
Волинська 2,9 3,7 3,8 131,0 14,3 15,8 15,1 105,6 2,5 4,4 4,2
Дніпропетровсь-
ка 4,5 4,6 4,7 104,4 11,7 11,4 10,9 93,2 4,6 5,3 4,7
Донецька 4,9 5,5 5,6 114,3 11,6 11,5 11,8 101,7 4,5 5,9 5,9
Житомирська 3,4 4,1 3,7 108,8 15,5 16,6 15,4 99,4 3,6 4,7 3,8
Закарпатська 3,4 3,7 3,6 105,9 17,2 16,5 17,4 101,2 3,6 3,7 3,8
Запорізька 4,0 4,4 4,8 120,0 10,5 11,0 11,4 108,6 3,9 5,4 5,2
Івано-
Франківська 3,2 2,7 2,8 87,5 24,2 19,8 19,6 81,0 4,9 4,6 4,2
Київська 3,1 3,9 3,7 119,4 10,8 12,5 12,2 113,0 3,2 4,4 3,9
Кіровоградська 3,2 3,5 3,9 121,9 12,3 10,5 11,9 96,7 4,0 4,3 3,9
Луганська 4,2 5,3 5,0 119,0 10,3 11,4 11,1 107,8 3,6 5,1 4,3
Львівська 3,4 4,0 3,9 114,7 20,0 17,1 17,4 87,0 4,3 4,9 4,7
Миколаївська 4,3 4,5 4,5 104,7 13,8 13,5 13,5 97,8 5,0 6,4 5,8
Одеська 4,2 4,9 5,0 119,0 13,1 13,6 13,6 103,8 4,8 6,3 6,7
Полтавська 4,4 4,5 5,0 113,6 15,0 12,4 13,5 90,0 4,1 4,8 4,5
Рівненська 3,9 3,7 3,8 97,4 15,4 17,7 15,1 98,1 3,3 4,6 4,2
Сумська 3,3 4,0 3,8 115,2 11,0 11,6 10,7 97,3 3,2 4,5 3,9
Тернопільська 2,8 3,3 3,5 125,0 17,5 17,8 18,1 103,4 3,6 3,8 3,9
Харківська 4,4 4,7 4,6 104,5 13,2 12,8 12,7 96,2 4,7 4,9 4,6
Херсонська 3,4 4,2 5,5 161,8 10,2 10,0 11,4 111,8 3,8 5,3 6,0
Хмельницька 3,2 3,5 3,1 96,9 15,0 13,5 12,8 85,3 4,0 4,3 4,0
Черкаська 3,4 4,5 4,5 132,4 12,3 14,0 13,5 109,8 3,9 6,7 5,8
Чернівецька 3,4 3,3 3,0 88,2 18,1 15,3 15,8 87,3 5,2 4,3 4,2
Чернігівська 3,5 4,6 4,4 125,7 13,4 14,9 14,3 106,7 3,9 5,5 5,0
м. Київ 5,3 5,4 5,5 103,8 15,6 14,9 15,3 98,1 8,5 8,0 8,1
м. Севастополь 5,4 6,2 6,5 120,4 14,2 17,0 17,5 123,2 7,3 9,2 8,7
253
Закінчення табл. 2
В Україні структура харчування є незбалансованою. Насе-
лення більше споживає хліба і хлібопродуктів та менше споживає
більш цінних у споживчому відношенні м’ясних, молочних проду-
ктів, овочів і фруктів. Дослідники вказують на наявність «дефіци-
ту» у споживанні більш дорогих та сезонних продуктів, на недо-
споживання білків, що позначається на здоров'ї населення [6,
c. 185-186]. Незбалансованість харчування має місце в усіх регіо-
нах України.
Для забезпечення гідного рівня життя важливого значення
набуває якість продуктів харчування, яка на сучасному етапі погі-
ршується. Це обумовлено використанням генетично модифікова-
ної продукції, різноманітних хімічних добавок і консервантів, різ-
номанітних напівфабрикатів зі значним вмістом жирів. Усе це
2011 у
% до
2006
У відношенні до середнього рівня по Україні
М'ясо і мясо-продукти, кг Молоко і сир, кг Фрукти, ягоди, горіхи
2006 2010 2011 2006 2010 2011 2006 2010 2011
13 14 15 16 17 18 19 20 21 22
115,9 100 100 100 100 100 100 100 100 100
126,7 105,1 108,9 111,1 79,9 83,9 86,0 102,3 109,4 111,8
109,3 87,2 95,6 93,3 113,7 110,2 106,6 97,7 86,8 92,2
168,0 74,4 82,2 84,4 102,9 115,3 111,0 56,8 83,0 82,4
102,2 115,4 102,2 104,4 84,2 83,2 80,1 104,5 100,0 92,2
131,1 125,6 122,2 124,4 83,5 83,9 86,8 102,3 111,3 115,7
105,6 87,2 91,1 82,2 111,5 121,2 113,2 81,8 88,7 74,5
105,6 87,2 82,2 80,0 123,7 120,4 127,9 81,8 69,8 74,5
133,3 102,6 97,8 106,7 75,5 80,3 83,8 88,6 101,9 102,0
85,7 82,1 60,0 62,2 174,1 144,5 144,1 111,4 86,8 82,4
121,9 79,5 86,7 82,2 77,7 91,2 89,7 72,7 83,0 76,5
97,5 82,1 77,8 86,7 88,5 76,6 87,5 90,9 81,1 76,5
119,4 107,7 117,8 111,1 74,1 83,2 81,6 81,8 96,2 84,3
109,3 87,2 88,9 86,7 143,9 124,8 127,9 97,7 92,5 92,2
116,0 110,3 100,0 100,0 99,3 98,5 99,3 113,6 120,8 113,7
139,6 107,7 108,9 111,1 94,2 99,3 100,0 109,1 118,9 131,4
109,8 112,8 100,0 111,1 107,9 90,5 99,3 93,2 90,6 88,2
127,3 100,0 82,2 84,4 110,8 129,2 111,0 75,0 86,8 82,4
121,9 84,6 88,9 84,4 79,1 84,7 78,7 72,7 84,9 76,5
108,3 71,8 73,3 77,8 125,9 129,9 133,1 81,8 71,7 76,5
97,9 112,8 104,4 102,2 95,0 93,4 93,4 106,8 92,5 90,2
157,9 87,2 93,3 122,2 73,4 73,0 83,8 86,4 100,0 117,6
100,0 82,1 77,8 68,9 107,9 98,5 94,1 90,9 81,1 78,4
148,7 87,2 100,0 100,0 88,5 102,2 99,3 88,6 126,4 113,7
80,8 87,2 73,3 66,7 130,2 111,7 116,2 118,2 81,1 82,4
128,2 89,7 102,2 97,8 96,4 108,8 105,1 88,6 103,8 98,0
95,3 135,9 120,0 122,2 112,2 108,8 112,5 193,2 150,9 158,8
119,2 138,5 137,8 144,4 102,2 124,1 128,7 165,9 173,6 170,6
254
призводить до порушення балансу й обміну поживних речовин в
організмі, що зумовлює виникнення та поширення захворювань не
лише шлунково-кишкового тракту, але й серцево-судинної, ендок-
ринної системи та інших органів людини.
Наступним і не менш важливим у забезпеченні рівня життя є
наявність у домогосподарствах побутової техніки, яка полегшує
побутову працю, створюючи умови для більш комфортної життє-
діяльності. Невід’ємними предметами тривалого користування
стали холодильник, телевізор, пральна машина. Усе більшого по-
ширення набувають нові товари, породжені новітніми технологія-
ми, такі як піч СВЧ, цифрова відеокамера, кондиціонери, мобільні
телефони, персональні комп’ютери тощо. Відбувається безперерв-
не розширення асортименту споживчого ринку товарів тривалого
користування, що сприяє поліпшенню рівня і якості життя. Багато
таких товарів на сучасному етапі стали «знаковими предметами»,
які характеризують стандарти якості життя середнього класу [8].
Однак їх наявність у домогосподарствах України обмежується
низькою купівельною спроможністю населення України. Частка
домогосподарств, які мали мікрохвильову піч, складала у 2010 р.
по Україні 33%, а в регіонах вона коливалась від 20% (Волинська
область) до 49% (м. Київ). Аналогічна ситуація із забезпеченням
персональними комп’ютерами: в Україні їх мали 25% домогоспо-
дарств, а у Волинській і Житомирській областях – лише 13%, у
м. Києві – 51% [9].
Слід відзначити, що майже всі домогосподарства забезпечені
базовими товарами тривалого користування (холодильник, телеві-
зор, пральна машина). Відмінність між регіонами за наявністю хо-
лодильників і кольорових телевізорів незначна. Холодильниками
забезпечено більше 95% домогосподарств, виняток складає Хме-
льницька область, де цей показник нижчий (88%). Однак за якістю
цієї побутової техніки розбіжність більш значна. Якщо у Запорізь-
кій області майже 75% холодильників імпортні і 25% – вітчизняні,
то у Житомирській області таке співвідношення становить 51 і
49% [9].
На сучасному етапі гідний рівень життя пов'язаний із забез-
печенням домогосподарств достатнім за площею і комфортним
житлом, транспортними засобами, сучасними інноваційними това-
рами тривалого користування. У табл. 3 подано статистичні дані
забезпеченості населення автомобілями та житлом. Показник
255
Таблиця 3
Забезпеченість населення автомобілями та житлом [10]
Регіон
Забезпеченість населення
легковими автомобілями
(на 1000 нас. шт)
2011 у %
до 2006
Забезпеченість населення
житлом, у середньому на
1 ос., м2 заг. площі
2011 у %
до 2006
2006 2010 2011 2006 2010 2011
Україна 115 142 143 124,3 22,2 23,3 23,5 105,9
АРК 119 148 140 117,6 19,4 19,7 20,0 103,1
Вінницька 104 115 139 133,7 25,6 26,7 26,8 104,7
Волинська 99 111 121 122,2 19,7 20,5 20,7 105,1
Дніпропетровська 119 150 171 143,7 22,6 23,3 23,5 104,0
Донецька 107 132 117 109,3 21,8 22,7 22,9 105,0
Житомирська 105 129 113 107,6 23,6 24,6 24,8 105,1
Закарпатська 118 141 118 100,0 21,4 22,6 23,1 107,9
Запорізька 167 166 161 96,4 21,5 22,4 22,6 105,1
Івано-Франківська 99 101 108 109,1 22 23,6 24,1 109,5
Київська 122 221 206 168,9 28,4 31,6 32,1 113,0
Кіровоградська 93 122 141 151,6 23,5 24,5 24,7 105,1
Луганська 119 136 141 118,5 22,8 23,8 23,9 104,8
Львівська 96 107 110 114,6 20,1 21,2 21,5 107,0
Миколаївська 90 127 203 225,6 21,2 21,7 21,8 102,8
Одеська 80 147 185 231,3 21,1 22,2 22,3 105,7
Полтавська 141 145 104 73,8 23,7 24,7 24,9 105,1
Рівненська 82 91 115 140,2 20,4 21,1 21,2 103,9
Сумська 90 114 88 97,8 22,3 23,1 23,4 104,9
Тернопільська 84 120 116 138,1 22,1 22,9 23,1 104,5
Харківська 125 140 143 114,4 21,7 22,9 23,2 106,9
Херсонська 118 137 128 108,5 21,5 23,5 23,2 107,9
Хмельницька 89 112 151 169,7 23,6 25 25,3 107,2
Черкаська 126 143 97 77,0 25,6 26,2 26,4 103,1
Чернівецька 98 112 143 145,9 21,5 22,6 22,9 106,5
Чернігівська 81 101 105 129,6 24,2 25,6 25,9 107,0
м. Київ 199 257 235 118,1 20,3 21 21,2 104,4
м. Севастополь 146 177 146 100,0 20,1 22 20,5 102,0
забезпеченості населення автомобілями (на 1000 осіб) за 2006-
2010 рр. зріс в усіх регіонах. В окремих регіонах він перевищує
динаміку попереднього показника, що вказує на посилення конце-
нтрації автомобілів в окремих домогосподарствах. У 2011 р. у низ-
ці регіонів цей показник погіршився. Порівняно з розвинутими
країнами, забезпечення автомобілями населення України є значно
нижчим, що характеризує недостатньо високий рівень життя.
У середньому по Україні у 2011 р. показник загальної жит-
лової площі на одну особу (табл. 3) становив 23,5 м2 і порівняно з
2006 р. зріс на 6%. Динаміка забезпеченості житловою площею у
регіонах незначна (від 3 до 9%), окрім Київської області (13%).
256
Отже, поліпшення житлових умов відбувається надто повільно.
Особливістю цього показника є те, що всі регіони майже рівномір-
но забезпечені житловою площею (21-24 м2 на особу), винятком є
декілька регіонів, де цей показник трохи вищий (Київська об-
ласть – 32,1 м2, Черкаська, Вінницька – більше 26 м2) та трохи ни-
жчий (АР Крим – 20,0 м2). У середньому кожен мешканець Украї-
ни, забезпечений однією кімнатою, включаючи і кімнати загально-
го призначення (вітальні). Можна говорити про досить помірний
рівень житлового забезпечення, з одного боку, але невисоку його
якість (лише 72% житла обладнані каналізацією) – з іншого.
У забезпеченості гідного рівня життя все більшу роль віді-
грають послуги, пов'язані з побутовим обслуговуванням, підтрим-
кою здоров'я, здобуттям освіти, транспортом і зв’язком, відпочин-
ком. Рівень споживання послуг значною мірою характеризує дося-
гнутий добробут та якість життя, оскільки знижує обсяги домаш-
ньої роботи, підвищує комфортність житла, робить доступним за-
доволення різноманітних потреб.
На сьогодні динамічно зростають потреби у якісних послу-
гах освіти, охорони здоров'я і рекреації, інформації та комунікацій.
Вартість послуг у структурі витрат домогосподарств зростає, у
2006 р. у середньому по Україні вона становила 15,9% споживчих
грошових витрат, у 2010 р. – 17,2, у 2011 р. – 15,9% (рис. 2). Низь-
ка частка послуг у структурі витрат домогосподарств є ознакою
невисокої якості життя населення України, низькими можливостя-
ми культурного розвитку і відпочинку, що не відповідає стандар-
там гідного життя.
Висновки. Проведений аналіз переконливо доводить, що в
Україні поки що не створено необхідних умов для забезпечення
гідного рівня життя. Низький рівень доходів не забезпечує навіть
достатнього повноцінного харчування. Хоч економічні умови за-
безпечення гідного рівня життя в регіонах і розрізняються, однак у
жодному з них не досягнуто стандартів гідного рівня життя. Тому
регіональна соціальна політика має бути спрямована на: забезпе-
чення ефективної зайнятості; підвищення вартості робочої сили;
зростання доходів населення; підвищення рівня доступності якіс-
них споживчих товарів, у першу чергу продуктів харчування.
257
Рис. 2. Частка послуг у структурі споживчих грошових
витрат домогосподарств регіонів у 2006 та 2011 рр., % [124, 128]
Важливо забезпечити активізацію і зростання економічної та
підприємницької діяльності регіону як економічної основи досяг-
нення гідного рівня життя. Для цього необхідно:
забезпечити розвиток усіх видів економічної діяльності, які
присутні в регіоні, забезпечити ефективне використання виробни-
чого потенціалу, наявних ресурсів. Тому основним завданням ре-
гіонального розвитку має бути підтримка підприємництва, спри-
яння конкурентоспроможності, пошук нових можливостей стиму-
лювання економіки та залучення інвестицій;
підвищити ефективність регіонального виробництва, його
прибутковість шляхом освоєння випуску нових видів продукції,
запровадження інноваційних ресурсозберігаючих технологій,
структурних зрушень убік більш ефективних і конкурентоспромо-
жних видів економічної діяльності, запровадження сучасних ефек-
тивних форм організації бізнесу, використання більш досконалих
ринкових стратегій;
забезпечити зростання валового регіонального продукту.
Будь-який регіон, який бажає економічного й соціального розвит-
0
5
10
15
20
25
30
Україна
АРК
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-Франківська
Київська
Кіровоградська
Луганська
ЛьвівськаМиколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільська
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
м. Київ
2006
2011
258
ку і не бажає бути депресивним, зацікавлений у збільшенні вало-
вого регіонального продукту, оскільки цей показник характеризує
рівень економічного розвитку тієї чи іншої території, сприяє на-
громадженню доходів громадян, підвищенню купівельної спромо-
жності мешканців території. Виробництво валового регіонального
продукту безпосередньо впливає на структуру та рівень доходів
населення. Запорукою його зростання є інвестиції, розвиток нау-
ково-технічної думки і праця професійних, високоосвічених, тала-
новитих людей. За таких умов природний ресурс, який щорічно
зменшується, відійде на другий план у системі факторів забезпе-
чення зростання валового регіонального продукту;
збільшити фінансові ресурси місцевих бюджетів, що можли-
во шляхом економічного зростання в регіоні та модернізації бю-
джетної політики. Як відзначають фахівці, модернізація бюджет-
ної політики має стати одним із вагомих факторів регіональних
змін, підтримки стійкого економічного розвитку регіонів з ураху-
ванням збалансування загальнодержавних і регіональних інтересів,
передачі місцевим бюджетам коштів і видатків у сфері освіти,
охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, дорожньої
інфраструктури й енергоефективності. Місцеві органи влади ма-
ють нарощувати обсяги доходів до місцевих бюджетів за рахунок
власних потенційних можливостей, поліпшувати економічні та
соціальні показники. До того ж кошти мають йти не на утримання,
а переважно на реалізацію пріоритетних соціально-економічних
реформ, у тому числі: подолання бідності, зниження рівня безро-
біття, зростання інвестиційного потенціалу, розвиток освіти, на-
уки, охорони здоров'я, окремих сфер економіки, упровадження
інвестиційно-інноваційних проектів;
удосконалити систему регіонального управління шляхом за-
лучення висококваліфікованих та відповідальних кадрів, запрова-
дження у регіонах ефективного адміністративного менеджменту.
Сучасні тенденції управління економічними процесами вимагають
від керівників, відповідальних осіб органів місцевого самовряду-
вання, інших представників влади, не тільки вчасних, кваліфікова-
них, рішучих дій по управлінню бюджетними ресурсами, економі-
кою, а також володіння навичками переконливого ведення перего-
ворів із потенційними інвесторами, уміння прогнозувати, щоб пе-
редбачити можливі негаразди.
259
Література
1. Європейська соціальна хартія (переглянута) (ETS N 163)
(укр/рос) Рада Європи [Електронний ресурс] // Міжнародний до-
кумент від 03.05.1996 р. № ETS № 163. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_062.
2. Удотова Л.Ф. Соціальна статистика: підручник /
Л.Ф. Удотова. – К.: КНЕУ, 2002. – 376 с.
3. Синчук С. Гарантування гідного рівня життя особи у сфері
соціального забезпечення / С. Синчук // Вісник Львів. ун-ту. Серія
юрид. – 2011. – Вип. 52. – С. 234-242.
4. Онікієнко В.В. Методологія дослідження проблем якості
життя населення в контексті взаємодії соціального капіталу та ін-
новаційної економіки / В.В. Онікієнко, Л.М. Ємельяненко // Зайня-
тість та ринок праці. – 2010. – Вип. 23. – С. 19-49.
5. Людський розвиток в Україні: мінімізація соціальних ри-
зиків (колективна науково-аналітична моногр.) / за ред. Е.М. Ліба-
нової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Пту-
хи НАН України; Держкомстат України, 2010. – 496 с.
6. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір (кол.
монограф.) / за ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціа-
льних досліджень НАН України, 2008. – 316 с.
7. Витрати і доходи домогосподарств України. стат. зб. – К.:
Держкомстат України, 2011. – 434 с.
8. Гошовська В.В. Макроекономічна оцінка якості життя на-
селення України за міжнародними методиками [Електронний ре-
сурс] / В.В. Гошовська // Відкритий міжнародний університет роз-
витку людини "Україна", 2007. – Режим доступу:
http://www.vmurol.com.ua/.
9. Наявність у домогосподарствах товарів тривалого корис-
тування (за даними вибіркового опитування домогосподарств у
жовтні 2010 р.): стат. зб. / Державна служба статистики України. –
К., 2011. – 186 с.
10. Статистичний щорічник України за 2010 р. / Державна
служба статистики України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: Август
Трейд, 2011. – 560 с.
11. Витрати і ресурси домогосподарств у 2006 р. (за даними
вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України):
стат. зб. / Державний комітет статистики України. – К., 2007. –
370 с.
Надійшла до редакції 03.10.2013 р.
260
А5-Ляшенко-2013_245
А5-Ляшенко-2013_246
А5-Ляшенко-2013_247
А5-Ляшенко-2013_248
А5-Ляшенко-2013_249
А5-Ляшенко-2013_250
А5-Ляшенко-2013_251
А5-Ляшенко-2013_252
А5-Ляшенко-2013_253
А5-Ляшенко-2013_254
А5-Ляшенко-2013_255
А5-Ляшенко-2013_256
А5-Ляшенко-2013_257
А5-Ляшенко-2013_258
А5-Ляшенко-2013_259
А5-Ляшенко-2013_260
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-88954 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2221-1187 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T11:52:02Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Борисенко, Т.М. 2015-11-27T19:43:39Z 2015-11-27T19:43:39Z 2013 Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України / Т.М. Борисенко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 245-260. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2221-1187 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88954 Обґрунтовано визначення гідного рівня життя. Досліджено умови рівня життя населення України та зроблено висновок, що вони не забезпечують параметри гідного життя. Обосновано определение достойного уровня жизни. Исследуются условия уровня жизни населения Украины и делается вывод о том, что они не обеспечивают параметры достойной жизни. At the present stage the term “worthy standard of living” is becoming increasingly common, it came from the international regulations. The European Social Charter sets out the right of workers to have a remuneration that ensures a decent standard of living to them and their families. The worthy standard of living right is consolidated in the constitutions of many countries, including Russia, Belarus. According to the Constitution of Ukraine, the creation of conditions which provide a worthy standard of living is defined as a state policy. Undoubtely, the determination of the standard of living of Ukraine’s population and its differentiation by regions is important. This gives an opportunity to highlight the real picture of the socioeconomic state of the Ukrainian society in the regional context, which is the basis for further improvement of the social policy. To analyse the conditions for achieving a decent standard of living in the regions of Ukraine, the author used statistics of incomes, consumption and property security. Ratio of average per capita money income and the minimum subsistence wage characterizes the real economic possibilities of achieving a certain standard of living of the population in each region, because the cost of the subsistence wage is constantly being reviewed according to the dynamics of the cost of living. The analysis shows that Ukraine has not created the necessary conditions for ensuring decent living standards. The low level of incomes does not provide even a sufficient nutrition. The author came to the conclusion that the regional social policies should be aimed at ensuring effective employment; increasing labor costs; incomes growth;improving the availability of high-quality consumer goods, especially food. It is important to provide the intensification and increase the regional economic and business activity as an economic basis for achieving a worthy standard of living. uk Інститут економіки промисловості НАН України Управління економікою: теорія та практика Соціальне управління Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України Проблемы обеспечения достойного уровня жизни населения регионов Украины The problems of ensuring the worthy standard of living of the population in the regions of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України Борисенко, Т.М. Соціальне управління |
| title | Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України |
| title_alt | Проблемы обеспечения достойного уровня жизни населения регионов Украины The problems of ensuring the worthy standard of living of the population in the regions of Ukraine |
| title_full | Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України |
| title_fullStr | Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України |
| title_full_unstemmed | Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України |
| title_short | Проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів України |
| title_sort | проблеми забезпечення гідного рівня життя населення регіонів україни |
| topic | Соціальне управління |
| topic_facet | Соціальне управління |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/88954 |
| work_keys_str_mv | AT borisenkotm problemizabezpečennâgídnogorívnâžittânaselennâregíonívukraíni AT borisenkotm problemyobespečeniâdostoinogourovnâžizninaseleniâregionovukrainy AT borisenkotm theproblemsofensuringtheworthystandardoflivingofthepopulationintheregionsofukraine |