Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.)
У статті простежується складний шлях становлення уряду України – Кабінету Міністрів України, вдосконалення його структури та визначення функціональних особливостей....
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2005
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8908 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) / О. Лисенко // Політ. менеджмент — 2005. — № 5. — С. 114-117. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859770581949349888 |
|---|---|
| author | Лисенко, О. |
| author_facet | Лисенко, О. |
| citation_txt | Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) / О. Лисенко // Політ. менеджмент — 2005. — № 5. — С. 114-117. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті простежується складний шлях становлення уряду України – Кабінету Міністрів України, вдосконалення його структури та визначення функціональних особливостей.
|
| first_indexed | 2025-12-02T06:11:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
114
Кабінет Міністрів України:
становлення і функціонування
(1990 – 1995 рр.)
Олександр Лисенко,
старший викладач кафедри права
Черкаського національного університету
ім. Б. Хмельницького
У статті простежується складний шлях становлення уряду
України – Кабінету Міністрів України, вдосконалення його
структури та визначення функціональних особливостей.
Важливою складовою європейської демократичної держави є розподіл
влади на відносно незалежні одна від одної гілки: законодавчу, виконавчу
і судову.
В системі органів державної влади України виконавча влада посідає
особливе місце. Її прерогатива – виконувати ухвалені парламентом закони
та інші рішення. Окрім того, виконавча влада здійснює функцію
підзаконного регулювання суспільних відносин, приймаючи підзаконні
нормативно<правові акти.
Вищим органом у системі виконавчої влади України є Кабінет
Міністрів, який діє на засадах оперативності, організації на основі
адміністративної підлеглості, підзвітності перед представницькими
органами.
Структура і функціональні особливості Кабінету Міністрів України
пройшли тривалий і складний шлях становлення задля ефективної
діяльності на благо держави.
Декларація „Про державний суверенітет України” від 16 липня 1990
року [1] визначила, що державна влада в Україні здійснюється за
принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. На момент
проголошення Декларації повноваження виконавчої влади були визначені
в Главі 13 Конституції УРСР 1978 року [2]. Звісно, чіткої регламентації
процедурних питань, які відповідали б демократичним уявленням світової
спільноти про виконавчу гілку влади, в ній не було. Тому 18 квітня 1991
року Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки з
метою вдосконалення структури державного управління постановила
115
утворити Кабінет Міністрів Української РСР у складі: Прем’єр<міністра,
Першого віце<прем’єра, віце<прем’єра, державного секретаря Кабінету
Міністрів, державних міністрів та міністрів Української РСР. Рада
Міністрів Української РСР зберігала свої повноваження до затвердження
персонального складу Кабінету Міністрів Української РСР [3]. Вже 24
травня 1991 року Постановою №13 [4] на базі Управління cправами Ради
Міністрів УРСР та інших структурних підрозділів апарату Ради
Міністрів УРСР було створено апарат Уряду УРСР у складі Секретаріату
Кабінету Міністрів УРСР, Канцелярії Прем’єр<міністра УРСР, Прес<
служби Прем’єр<міністра УРСР, апарату Державної ради з питань
економічної політики.
На апарат Кабінету Міністрів УРСР покладалися підготовка
аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, вироблення відповідних
пропозицій, підготовка проектів постанов і розпоряджень, систематична
перевірка виконання рішень Кабінету Міністрів УРСР, а також
інформування населення про діяльність Уряду УРСР.
4 липня 1991 року Постановою Кабміну №71 [5] було визначено, що
Кабінет Міністрів створює у своєму складі комітети, які здійснюють
керівництво дорученими їм сферами діяльності та несуть відповідальність
за розв’язання завдань, віднесених до їх компетенції.
16 серпня 1991 року Постановою Кабінету Міністрів Української РСР
[6] було визначено структуру Секретаріату Кабінету Міністрів. Згідно з
цим документом, Секретаріат складався з 20 відділів, кожен з яких мав
чітке визначення сфери діяльності. В подальшому структура Секретаріату
постійно змінювалась – задля підвищення ефективності його діяльності.
Постанова Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 8 квітня 1992 року
№182 [7] вже чітко визначила кількість (24), сферу діяльності та
підпорядкованість державних комітетів у складі КМУ.
Початком наступного етапу становлення українського уряду можна
вважати 8 липня 1993 року, коли Постановою КМУ було затверджено
Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України та його Президії [8].
Цей документ складався з чотирьох розділів: І. Формування плану
засідань Кабінету Міністрів та його Президії; ІІ. Порядок внесення
документів для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів та його
Президії; III. Порядок підготовки засідань Кабінету Міністрів та його
Президії; IV. Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів та його
Президії і оформлення прийнятих рішень. Постанова чітко визначила
організаційні питання роботи КМУ, процедуру розгляду і затвердження
документів на засіданнях уряду, порядок підготовки і проведення засідань.
Ефективність роботи уряду прямо залежить від узгодженості дій його
структурних підрозділів, рівня підготовки і прийняття управлінських
рішень, а також контролю за їх виконанням. Тимчасовий регламент якраз
і став тією „посадовою інструкцією” для уряду, яка визначила сферу
116
діяльності і компетенції структурних елементів Кабінету Міністрів
України.
8 червня 1995 року було підписано „Конституційний Договір між
Верховною Радою України та Президентом України про основні засади
організації та функціонування державної влади і місцевого
самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції
України” [9]. Стаття 29 Договору визначала, що Уряд України – Кабінет
Міністрів України є центральним колегіальним органом державної
виконавчої влади, підпорядкованим Президентові України і
відповідальним перед ним. Функціональні повноваження посадових осіб
Кабміну були зафіксовані Постановою №993 від 11 грудня 1995 року [10],
яка складалася з п’яти додатків, що визначали: загальні функціональні
повноваження Першого віце<прем’єр<міністра України та віце<прем’єр<
міністрів України; спеціальні функціональні повноваження керівництва
Кабінету Міністрів України; розподіл повноважень щодо координації
діяльності Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської
і Севастопольської міських державних адміністрацій; розподіл
повноважень щодо координації взаємовідносин між Урядом України та
урядовими структурами держав СНД і Балтії; взаємозаміщення
повноважень віце<прем’єр<міністрів України.
Як бачимо, до прийняття Конституції виконавча вертикаль також
пройшла певні етапи розвитку, котрі залежали як від внутрішніх чинників,
так і від реакції міжнародних організацій на проведення реформ в країні.
Саме в період з 1991 по 1995 рік було закладено основу для становлення
системи виконавчої влади, яку маємо зараз з усіма її проблемами і вадами.
Але, незважаючи на це, перші п’ять років становлення та функціонування
уряду незалежної України дали імпульс розвиткові інституту виконавчої
влади європейського зразка.
Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що без наявності в країні
ефективної, дієвої виконавчої влади не можна вести мову про її
демократичність, гуманнність, прилучення до загальнолюдських
цінностей, оскільки брак такої влади в будь<якому випадку призведе до
утвердження тоталітаризму. Тому дуже важливим для України є чітке
законодавче визначення статусу органів виконавчої влади і процесуальної
форми їх функціонування.
Література:
1. Декларація „Про державний суверенітет України” від 16 липня 1990
року.
2. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки. –
К.: Наукова думка, 1983.
3. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки „Про
117
утворення Кабінету Міністрів Української РСР” від 18 квітня 1991 року,
№980. – XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №19. – С. 230.
4. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР „Про апарат Кабінету
Міністрів УРСР” від 24 травня 1991 р., №13.
5. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР „Питання діяльності
органів державного управління при Кабінеті Міністрів УРСР” від 4 липня
1991 р., №71.
6. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР „Про структуру
Секретаріату Кабінету Міністрів УРСР” від 16 серпня 1991 р., №141.
7. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР „Про державні
комітети та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної
виконавчої влади” від 8 квітня 1992 р., №182.
8. Постанова Кабінету Міністрів України „Питання організації роботи
Кабінету Міністрів України” від 8 липня 1993 р., №523.
9. Конституційний Договір між Верховною Радою України та
Президентом України про основні засади організації та функціонування
державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до
прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 року // Відомості
Верховної Ради. – 1995. – №18.
10. Постанова Кабінету Міністрів України „Про розподіл
функціональних повноважень керівництва Кабінету Міністрів України”
від 11 грудня 1995 р., №993.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8908 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-1873 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T06:11:54Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лисенко, О. 2010-06-22T14:04:51Z 2010-06-22T14:04:51Z 2005 Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) / О. Лисенко // Політ. менеджмент — 2005. — № 5. — С. 114-117. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 2078-1873 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8908 У статті простежується складний шлях становлення уряду України – Кабінету Міністрів України, вдосконалення його структури та визначення функціональних особливостей. uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Проблеми державотворення Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) Article published earlier |
| spellingShingle | Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) Лисенко, О. Проблеми державотворення |
| title | Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) |
| title_full | Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) |
| title_fullStr | Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) |
| title_full_unstemmed | Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) |
| title_short | Кабінет Міністрів України: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) |
| title_sort | кабінет міністрів україни: становлення і функціонування (1990 – 1995 рр.) |
| topic | Проблеми державотворення |
| topic_facet | Проблеми державотворення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8908 |
| work_keys_str_mv | AT lisenkoo kabínetmínístrívukraínistanovlennâífunkcíonuvannâ19901995rr |