Мандрівка угрів за Карпати: інформація писемних джерел та археологічні реалії

• Опубліковано в: : Археологія і давня історія України
• Дата: 2011
• Автор: Моця, О.П.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89129
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Мандрівка угрів за Карпати: інформація писемних джерел та археологічні реалії / О.П. Моця // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 7. — С. 15-20. — укр.

У статті розглядається шлях переселення давніх угрів – «старих мадяр» з Приуралля і Поволзьких степів через Подніпров’я до Карпатської котловини та аналізуються повідомлення писемних джерел, у співставленні останніх з археологічними артефактами в Україні. В средневековых письменных источниках (венгерская «Gesta Hungarorum», древнерусская «Повесть временных лет», трактат византийского императора Константина Багрянородного «Об управлении империей») представлены два варианта переселения «старых мадьяр» на «новую Родину» – в Карпатскую котловину. По данным Венгерского Анонима, северный маршрут через Суздаль и Киев проходил далее на запад (Владимир-Волынский), затем – на юг (Галич), и уже из Прикарпатья, через горы, в Паннонию. Южный, согласно информации Константина Багрянородного, – через южнорусские степи и южнее Карпат в Закарпатский регион, где и было создано в Х в. государство оседлых кочевников. По всем имеющимся данным, как письменным, так и археологическим, второй из упомянутых маршрутов представляется более логичным, обоснованным, а поэтому – более понятным, с учетом специфического способа передвижения коллективов кочевников по открытым пространствам. Medieval written sources (Hungarian ‘Gesta Hungarorum’, Old-Russian ‘Povest vremiannykh let’, the book by the byzantine Emperor Constantine VII Porphyrogenitus ‘De Administrando Imperio’) represent two variants of Magyars’ migration towards the new fatherland, i.e. the Carpathian kettle. After the data given by the Hungarian Anonymous, the northern course comes through Suzdal and Kiev, and then westwards (Vladimir-Volynsky), then southwards (Galich), and then, over the Carpathian Mountains, in Pannonia. The Southern one, after Constantine Porphyrogenitus, comes through the South-Russian steppes and southwards Carpathians into the Transcarpathian region, where the state of the settled nomads is created in the tenth century. After all the data, as written ones, so the archaeological, the second of the mentioned routes seems to be more logical, well grounded and thus more comprehensive, taking into consideration the specifics of the nomads’ collective conveyance through the open space areas.