Мандрівка угрів за Карпати: інформація писемних джерел та археологічні реалії

• Опубліковано в: : Археологія і давня історія України
• Дата: 2011
• Автор: Моця, О.П.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89129
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Мандрівка угрів за Карпати: інформація писемних джерел та археологічні реалії / О.П. Моця // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 7. — С. 15-20. — укр.

У статті розглядається шлях переселення
 давніх угрів – «старих мадяр» з Приуралля і Поволзьких степів через Подніпров’я до Карпатської котловини та аналізуються повідомлення писемних джерел, у співставленні останніх з археологічними артефактами в Україні. В средневековых письменных источниках
 (венгерская «Gesta Hungarorum», древнерусская «Повесть временных лет», трактат византийского императора Константина Багрянородного «Об управлении империей») представлены
 два варианта переселения «старых мадьяр» на
 «новую Родину» – в Карпатскую котловину.
 По данным Венгерского Анонима, северный
 маршрут через Суздаль и Киев проходил далее
 на запад (Владимир-Волынский), затем – на
 юг (Галич), и уже из Прикарпатья, через горы,
 в Паннонию. Южный, согласно информации
 Константина Багрянородного, – через южнорусские степи и южнее Карпат в Закарпатский
 регион, где и было создано в Х в. государство
 оседлых кочевников.
 По всем имеющимся данным, как письменным, так и археологическим, второй из упомянутых маршрутов представляется более
 логичным, обоснованным, а поэтому – более
 понятным, с учетом специфического способа
 передвижения коллективов кочевников по открытым пространствам. Medieval written sources (Hungarian ‘Gesta
 Hungarorum’, Old-Russian ‘Povest vremiannykh
 let’, the book by the byzantine Emperor Constantine
 VII Porphyrogenitus ‘De Administrando
 Imperio’) represent two variants of Magyars’ migration
 towards the new fatherland, i.e. the Carpathian
 kettle. After the data given by the Hungarian
 Anonymous, the northern course comes
 through Suzdal and Kiev, and then westwards
 (Vladimir-Volynsky), then southwards (Galich),
 and then, over the Carpathian Mountains, in Pannonia.
 The Southern one, after Constantine Porphyrogenitus,
 comes through the South-Russian
 steppes and southwards Carpathians into the
 Transcarpathian region, where the state of the
 settled nomads is created in the tenth century.
 After all the data, as written ones, so the archaeological,
 the second of the mentioned routes
 seems to be more logical, well grounded and thus
 more comprehensive, taking into consideration
 the specifics of the nomads’ collective conveyance
 through the open space areas.