Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму

У статті досліджено основні положення кейнсіанської та монетарної теорій на відповідність їх нинішнім вимогам соціально-економічного розвитку країн; проведено аналіз ключових напрямів монетарної політики України в передкризовий, кризовий та післякризовий періоди; обґрунтовано можливість та необхідні...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2013
1. Verfasser: Борейко, В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Schriftenreihe:Вісник економічної науки України
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89183
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму / В. Борейко // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 17–20. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89183
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-891832025-02-09T15:52:57Z Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму Возможность сочетания в современных экономиках идей кейнсианства и монетаризма The possibility of combining in a modern economy ideas keynesianism and monetarism Борейко, В. Наукові статті У статті досліджено основні положення кейнсіанської та монетарної теорій на відповідність їх нинішнім вимогам соціально-економічного розвитку країн; проведено аналіз ключових напрямів монетарної політики України в передкризовий, кризовий та післякризовий періоди; обґрунтовано можливість та необхідність поєднання в сучасних економіках ідей і механізмів кейнсіанства та монетаризму. В статье исследованы основные положения кейнсианской и монетарной теорий на соответствие их нынешним требованиям социально-экономического развития стран; проведен анализ ключевых направлений монетарной политики Украины в предкризисный, кризисный и послекризисный периоды; обоснованы возможность и необходимость сочетания в современных экономиках идей и механизмов кейнсианства и монетаризма. In the article an interdependence of functioning of a build industry and national economy is investigated, that allowed to do the prognosis of the perspective of the development of national economy on the nearest years. Important role of internal and external investments is defined and stimulant measures with creation of favourable environment for their enlisting and sending in a build industry and on financing of capital-intensive productions is offered. 2013 Article Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму / В. Борейко // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 17–20. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89183 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Наукові статті
Наукові статті
spellingShingle Наукові статті
Наукові статті
Борейко, В.
Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму
Вісник економічної науки України
description У статті досліджено основні положення кейнсіанської та монетарної теорій на відповідність їх нинішнім вимогам соціально-економічного розвитку країн; проведено аналіз ключових напрямів монетарної політики України в передкризовий, кризовий та післякризовий періоди; обґрунтовано можливість та необхідність поєднання в сучасних економіках ідей і механізмів кейнсіанства та монетаризму.
format Article
author Борейко, В.
author_facet Борейко, В.
author_sort Борейко, В.
title Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму
title_short Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму
title_full Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму
title_fullStr Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму
title_full_unstemmed Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму
title_sort можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму
publisher Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate 2013
topic_facet Наукові статті
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89183
citation_txt Можливість поєднання в сучасних економіках ідей кейнсіанства та монетаризму / В. Борейко // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 17–20. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv AT borejkov možlivístʹpoêdnannâvsučasnihekonomíkahídejkejnsíanstvatamonetarizmu
AT borejkov vozmožnostʹsočetaniâvsovremennyhékonomikahidejkejnsianstvaimonetarizma
AT borejkov thepossibilityofcombininginamoderneconomyideaskeynesianismandmonetarism
first_indexed 2025-11-27T16:41:27Z
last_indexed 2025-11-27T16:41:27Z
_version_ 1849962468427694080
fulltext В. БОРЕЙКО 2013/№2 17 Рис. 7. Пенсійна реформа як інструмент удосконалення соціально-економічних відносин в Україні Пенсійне страхування посідає значне місце в системі соціального захисту громадян, однак в останні роки збері- гається стала тенденція щодо зростання ризиків недостат- нього фінансування пенсійних програм. Основною при- чиною цього є незбалансованість бюджету Пенсійного фонду України, що стало наслідком постійного зниження народжуваності, зростання смертності, міграції та відпові- дно високого пенсійного навантаження на роботодавців. Низький рівень задекларованої заробітної плати та тіньова зайнятість значної частини працездатного населення також уповільнюють вдосконалення солідарної системи і усклад- нюють формування бюджету Пенсійного фонду України. Дефіцит Пенсійного фонду покривається за рахунок дота- цій з Державного бюджету України, внаслідок чого зростає ризик збереження самостійності Пенсійного фонду, що в майбутньому може призвести до включення пенсійних ви- плат до статей видатків Державного бюджету України. На нашу думку, на даному етапі доцільним є здій- снення наступних заходів: - розширення бази нарахувань страхових внесків за рахунок легалізації доходів та підвищення рівня за- робітної плати (через оформлення трудових відносин, посилення ролі соціального діалогу під час установлен- ня рівня доходу, з якого справляються внески на зага- льнообов’язкове державне пенсійне страхування, ско- рочення неповної зайнятості та безробіття); - поетапного впровадження паритетної сплати страхо- вих внесків страхувальниками та застрахованими особами; - створення та моніторинг державного реєстру со- ціального страхування; - виключення можливості ухвалення рішень про пе- регляд розмірів пенсій без врахування реальних можливо- стей бюджету Пенсійного фонду та відповідних актуар- них розрахунків (фінансовий аналіз коротко- і довгостро- кових наслідків функціонування системи загальноо- бов’язкового державного пенсійного страхування, що міс- тить прогноз фінансових потоків, оцінку фінансових зо- бов’язань, довгостроковий прогноз стану та стабільності системи, докладний аналіз коротко- і довгострокових фі- нансових наслідків будь-яких змін у цій системі); - поетапне підвищення вартості одного року стра- хового стажу застрахованої особи під час обчислення розміру пенсії; - створення кадрового потенціалу на підприємствах; - перегляд пенсійного віку відповідно до зростання тривалості життя (підвищення пенсійного віку сприя- тиме частковому подоланню дефіциту фонду, змен- шення навантаження на платників внесків, також забез- печенню рівності трудових, пенсійних прав громадян незалежно від статі). Подальший ефективний розвиток пенсійної систе- ми України можливий лише за умови поєднання прин- ципів солідарної та накопичувальної систем пенсійного забезпечення. Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані із змінами в демографічній ситуації (до чого більш чут- лива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопи- чувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансова- ною та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для громадян. Список джерел 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua 2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсій- не страхування” від 09.07.2003 №1058-IV // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua. 3. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII із змінами та доповненнями // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua 4. Базилевич В.Д. Державні фінанси. Навчальний посібник / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик, за ред Базилевича. – К.: Атіка, 2004. – 368 с. 5. Чечетов М.В. Бюджетний менеджмент: Навчальний посіб- ник / М.В. Чечетов, Н.Ф. Чечетова, А.Ю. Бережна. В 2-х ч. Ч. 2. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. – 448 с. 6. Наукові підходи до реформування пенсійної системи в Україні та країнах Європейського Союзу / І.Ф. Гнибіденко, А.О. Непокульчицький // Проблеми науки. – 2006. – №4. – C. 30-37. 7. Шляхи подальшого реформування пенсійної системи України / Л. Ткаченко // Вісник пенсійного Фонду України. – 2008. – №8. – C. 24-26. 8. Офіційний веб-сайт Пенсійного фонду України. [Електрон- ний ресурс]. Режим доступу: http: www.pfu.gov.ua. 9. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики Укра- їни. [Ел. ресурс]. Режим доступу: http:www.ukrstat.gov.ua. В. Борейко академік АЕН України м. Рівне МОЖЛИВІСТЬ ПОЄДНАННЯ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІКАХ ІДЕЙ КЕЙНСІАНСТВА ТА МОНЕТАРИЗМУ Після глибокої фінансово-економічної кризи 2008- 2009 років національна економіка України ось уже три роки знаходиться у фазі стагнації і перспективи для ви- ходу із неї, поки що, не спостерігається. В цих умовах Пенсійна реформа Фінансова стабілізація пенсійної системи Удосконалення соціально- економічних відносин в країні Підвищення довіри населення до пенсійної системи, забезпечення соціальної справедливості шля- хом дотримання страхових принципів у функціонування солідарної системи, запровад- ження накопичувальної системи пенсійного страхування Розширення бази сплати страхо- вих внесків, збільшення питомої ваги внесків застрахованих осіб, поступове зменшення наванта- ження на роботодавців щодо сплати страхових внесків Розвиток державної пенсійної системи з урахування особливо- стей країни, міжнародного досвіду реформування системи соціального страхування і рекомендацій Міжнародної організації праці http://www.rada.gov.ua/ http://www.rada.gov.ua/ http://www.rada.gov.ua/ http://www.pfu.gov.ua/ http://www.ukrstat.gov.ua/ В. БОРЕЙКО ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 18 знову набуває актуальності питання щодо правильності вибору нашою країною напряму та механізмів управ- ління соціально-економічним розвитком. При цьому, одна частина економістів для подолання наслідків фі- нансово-економічної кризи рекомендує скористатися механізмами державного регулювання, запропоновани- ми і успішно використаними Дж.М. Кейнсом під час Великої депресії 1929-1933 років (кейнсіанська концеп- ція розвитку), інша – рекомендаціями М. Фрідмена, сформульованими ним під час кризи 1973-1974 років (монетарна концепція). Однак, національне господарство протягом остан- ніх двадцяти років розвивається без чітко визначеної програми соціально-економічного розвитку, в основу якої була б покладена одна із широко використовува- них в світі теоретичних концепцій. Перманентні кризи, які супроводжують світову та національну економіки в останні сорок років та їх загост- рення в ХХІ столітті спонукали до дослідження зазначеної проблеми провідних економістів. Серед вітчизняних вче- них, які досліджують механізми управління економікою, слід виділити роботи О. Амоші, А. Бутенка, В. Гейця, А. Гриценка, В. Єременка, Л. Корнійчука, В. Новицького, В. Попова, А. Соколовської, А. Чухна та інших. Проте, в більшості публікацій вітчизняних вчених рекомендації та механізми, запропоновані кейнсіанцями та монетаристами, як правило, протиставляються, тоді як можливість їх поєднання розкрито недостатньо. Зазначе- не і визначило актуальність нашого дослідження. Відповідно до наведеного, метою статті визначено дослідження можливості поєднання в сучасних умовах ідей та механізмів державного регулювання соціально- економічного розвитку країн запропонованих кейнсіан- цями та монетаристами. Сформульована мета передбачає вирішення таких завдань: - дослідження основних положень кейнсіанської та монетарної теорій на відповідність їх нинішнім вимо- гам соціально-економічного розвитку країн; - проведення аналізу ключових напрямів монетар- ної політики України в передкризовий, кризовий та піс- ля кризовий період; - обґрунтування можливості та необхідності поєд- нання в сучасних економіках ідей і механізмів кейнсі- анства та монетаризму. Наприкінці ХVIII відомий шотландський еконо- міст А. Сміт зробив висновок, що: «Для того, щоб під- няти державу із найнижчого рівня варварства до най- вищого рівня благополуччя, потрібні тільки мир, легкі податки і терпимість в управлінні, все решта зробить природний хід речей» [1, с. 46]. На думку вченого віль- на конкуренція на ринках факторів виробництва (капі- талу, засобів виробництва, робочої сили та природного середовища), сама по собі автоматично встановлює оп- тимальний, пропорційний розподіл ресурсів між галу- зями господарчого комплексу країни та забезпечує най- краще облаштування життя. Тому, для того щоб існува- ла вільна конкуренція, яка за А. Смітом є рушійною си- лою ринкової економіки, потрібні невтручання держави в природний хід подій та контроль за роботою монопо- лістів, оскільки некомпетентні дії урядовців та домов- леності монополістів будуть призводити до необґрун- тованого збільшення цін [1, с. 179]. Проте, ці рекомендації, якими послуговувалися провідні країни світу півтора сторіччя, були сформовані А. Смітом в час, коли зароджувалася промисловість, були відсутні транспортні засоби та засоби зв’язку для швидкого сполучення і обміну інформацією, тому кру- пні компанії не могли повністю монополізувати ринок. Однак, через сто п’ятдесят років ситуація на міжна- родних ринках зазнала значних змін: були побудовані залізні дороги, налагоджено морське сполучення, виро- бництво автомобілів, винайдено телеграф, появилися лі- таки. Все це сприяло тому, що виникли потужні транс- національні компанії, які монополізували більшу части- ну виробничих та торгівельних операцій. При чому, мо- нополісти, через намагання отримати надприбутки, не тільки невиправдано завищували ціни, а й, підтримуючи зарплату робітників на низькому рівні, постійно завойо- вували нові ринки та нарощували випуск продукції. В результаті був порушений принцип економічної рівноваги та сприятливі умови для розвитку світової економіки, визначені А. Маршалом: «Дійсно, існує ін- терпретація зазначеної доктрини (максимального задо- волення бажань покупця і продавця. – В.Б.), яка зво- диться до того, що кожний стан рівноваги попиту і пропозиції можна з повним правом рахувати станом максимального задоволення» [2, с. 168]. Виникла дис- пропорція між сукупною пропозицією товарної проду- кції та сукупним попитом на неї, що спровокувало Ве- лику депресію 1929-1933 років. Це дозволило, Дж.М. Кейнсу зробити висновок, що сучасні ринки, через вплив на них монополій і олігопо- лій, неконкурентні, а тому й нездатні автоматично регу- лювати попит і пропозицію, особливо співвідношення між цінами і заробітною платою. А, оскільки, ринок не здатен до саморегуляції, держава повинна відіграти ак- тивну роль у здійсненні цього завдання. На думку найві- домішого англійського економіста: «… умови чіткої рів- новаги вимагають, щоб заробітна плата і ціни, а отже, і прибуток, зростали б усі разом в тій самій пропорції, що і витрати, тобто щоб реальне значення всіх величин, включаючи обсяги виробництва і зайнятість, залишилися незмінними у всіх відношеннях» [3, с. 154]. Вчений обґрунтував, що за допомогою запропонова- них ним механізмів державного регулювання норми від- сотка, інновацій та зайнятості населення можна стимулю- вати виробництво в період схильності економіки до упо- вільнення та зменшити бум у період її стрімкого зростан- ня, і тим самим не допустити рушійних економічних криз. Оскільки, пропозиції Дж.М. Кейнс, щодо залучення держави до встановлення ринкової рівноваги, суперечи- ли висновкам А. Сміта про здатність економіки до само- регуляції, вони отримали назву «революції» в економіці. Проте, ми схильні оцінювати роботу Дж.М. Кейнса та його послідовників як бажання врахувати еволюційні зміни, які відбулися в соціально-економічних відносинах за попередні півтора століття. Власне, рекомендації вче- ного були направлені на відновлення ринкової рівноваги, як необхідної передумови, динамічного розвитку країн, порушеної спекулятивними та неправомірними діями монопольних структур. Таким чином, можна зробити висновок, що кейнсіанці розвинули положення полі- тичної економії, сформовані А. Смітом та його партне- рами (Д. Рікардо, Т. Мальтусом, Ж.-Б. Сеєм, Дж. Мілєм), відповідно до нових реалій. Таким же, на нашу думку, еволюційним шляхом, з намаганням пристосувати класичні погляди до ситуації, яка виникла під час фінансово-економічної кризи 1973- 1974 років, рухався М. Фрідмен, який сформулював монетарну теорію. І хоча, йому належать слова, що: «Кейнсіанська рецептура була неефективна завжди. Але в дійсності вона стала такою лише у 70-ті роки» [4, с. 277], його пропозиції не так вже суттєво відрізняють- ся від рекомендацій кейнсіанців. Так, механізми державного регулювання ринкової економіки, запропоновані, Дж.М. Кейнсом, передбачають: - державне регулювання відсоткової ставки. Для підвищення зацікавленості промисловців у нарощуван- ні виробництва пропонується знизити відсотки на кре- дити, що збільшить розрив між очікуваною прибуткові- стю капіталовкладень і вартістю кредитів та прибутки, які залишаться на підприємстві; В. БОРЕЙКО 2013/№2 19 - збільшення державних витрат, інвестицій і заку- півель товарів та зменшення податкового навантаження на підприємства. Збільшення витратної частини бю- джету передбачається компенсуватися новими подат- ковими надходженнями, які утворяться за рахунок збі- льшення виробництва і розширення зайнятості; - збільшення, за допомогою субсидій, пільг та кре- дитів, доходів соціальних груп, які, будучи найбільшою групою споживачів товарів, мають найнижчі статки; - збільшення за допомогою фінансованих державою об’єктів громадських робіт, стимулювання створення додаткових робочих місць підприємцями, зайнятості населення та недопущення значного безробіття. При цьому, для збільшення державних інвестицій, фінансування громадських робіт, створення нових ро- бочих місць та здешевлення кредитів, вчений допускає помірні дефіцит державного бюджету та приріст гро- шової маси, оскільки, на його думку, подвоєння маси грошей не призведе до подвоєння цін, а збільшення за- йнятості, навіть за рахунок дефіцитного фінансування, сприятиме збільшенню доходу країни та державному регулюванню норми відсотка. Натомість, рекомендації монетаристів у галузі економічної політики для подолання кризи зводяться до необхідності максимально скоротити видатки держави, тому що їх збільшення після відміни золотовалютного стандарту веде до утворення надлишку грошей, а отже до інфляції. Для впровадження своєї концепції вони пропонують такі регулюючі заходи: - скоротити соціальні програми та витрати на до- помоги населенню; - підтримувати мінімальні оклади заробітної плати; - послабити вплив профспілок; - проводити кредитно-грошову політику на основі грошової конституції; - зменшити податки; - забезпечити стабільний ріст грошової маси; - скоротити дефіцит бюджету за рахунок змен- шення державних витрат. Відводячи механізмам грошово-кредитної політики, ключову роль в регулюванні соціально-економічного ро- звитку країн, М. Фрідмен пропонував законодавчо закрі- пити монетарне правило, відповідно до якого грошова пропозиція щорічно зростає на величину зростання реа- льного валового внутрішнього продукту. На його думку, як передумови нашого розвитку закладені в минулому, так і ми їх закладаємо на майбутнє [5]. Порівнявши механізми запропоновані кейнсіанця- ми та монетаристами, слід відмітити, що в обох теоріях вони направлені на усунення монопольних впливів на національну економіку, в першому випадку – підпри- ємств, другому – держави. При цьому, Дж.М. Кейнс ключовим завданням держави вважає забезпечення споживчого попиту населення, як двигуна, що стиму- лює діяльність підприємств, а М. Фрідмен – стабіль- ність національної грошової, що виключає інфляцію. Щодо інших пропозицій кейнсіанців та монетари- стів, то на нашу думку, в багатьох випадках, можливе їх поєднання. Так, при збільшенні в кризових ситуаціях державної підтримки населення, що пропоную кейнсіа- нці, необхідно зменшити видатки держави на утриман- ня апарату управління – рекомендації монетаристів. В обох теоретичних концепціях пропонується зниження податкового навантаження на платників податків, як засобу для підвищення ефективності функціонування підприємств, і відновлення кредитування суб’єктів гос- подарювання розглядається як необхідний елемент за- безпечення динамічного розвитку країн. Таким чином, можна зробити висновок, що ключовим положенням за яким відрізняються порівнювані економічні теорії, є їх відношення до допустимої норми збільшення грошової маси. Отже, тут представникам обох теоретичних еко- номічних концепцій необхідно шукати компроміс. Проведений нами аналіз і співставлення показни- ків зростання грошової маси та річної інфляції 15 країн з перехідною економікою в передкризовий період пока- зує, що в середньому 3% приросту грошової маси спри- чиняє близько 1% інфляції (табл. 1). Виходячи із цього, Україні для забезпечення річної інфляції, наприклад, у межах 5%, необхідно прирощувати грошову масу на 15%, що в двічі перевищуватиме приріст валового вну- трішнього продукту (ВВП) – 7,5% та свідчитиме про зростання доходів населення. Таблиця 1 Зростання грошової маси та середнє значення інфляції в окремих країнах у 2000-2008 рр. [6; 7] Країни Середнє зростання грошової маси у 1999-2005 роках Середнє значення інфляції у 2000- 2008 роках, % Болгарія у середньому 25% щорічно 7,2 Білорусь 1999 – 134%, 2000 – 219%, 50% – в інші роки 40,0 Естонія у середньому 20% щорічно, крім 2005 – 42% 4,8 Латвія у середньому 20% щорічно, крім 2005 – 38% 6,1 Литва у середньому 20% щорічно 2,9 Молдова у середньому 35% щорічно 13,5 Польща у середньому 10% щорічно 3,6 Росія 1999 – 57%, 2000 – 60%, 35% – в наступні роки 14,2 Румунія у середньому 35% щорічно 17,6 Словач- чина 1999 – 12%, 2000 – 15%, 4% – в наступні роки 6,0 Словенія 1999 – 15%, 2000 – 18%, 7% – в наступні роки 5,4 Угорщина у середньому 13% щорічно 6,4 Україна у середньому 44% щорічно 12,9 Хорватія 1999 – 1,8%, 2000 – 29%, 2001 – 46%, 10% – з 2002 р. 3,1 Чехія у середньому 7% щорічно 2,9 Отримані дані, дозволяють запропонувати компро- місну норму, відповідно до якої, темпи зростання грошо- вої маси в країні повинні в 2 рази перевищувати зрос- тання ВВП. Це дозволить отримати помірну інфляцію (до 5%), забезпечити збільшення державних інвестицій, відновлення кредитування економіки, зростання доходів населення та сприятиме соціально-економічному розви- тку країни. Отже, поєднання механізмів державного ре- гулювання, запропонованих кейнсіанцями та монетари- стами, можливе і ефективне здійснення цього процесу дозволить забезпечити стабільний соціально- економічний розвиток країн. Натомість, одностороннє використання ідей кейнсіанства або монетаризму тягне за собою невдачі для національних економік. Це підтверджує аналіз грошово-кредитної політики України в ХХІ столітті. Так, щорічні темпи зростання грошової маси в Україні у 1999-2005 рр. були найвищими – 44%, тоді як у Чехії, Словаччині – 7, Польщі, Словенії – 10, Угорщині – 13, країнах Балтії та Хорватії – 20%. У 2006, 2007 та 2008 роках грошова маса в Україні зростала відповідно на 35, 52 та 30 відсотків, і хоча у 2006 та 2008 роках темпи її зростання дещо зменшилися, довготривале (протягом 10 років) збільшення монетарної бази спричи- нило зростання інфляції з 0,8% у 2003 до 25,2% у 2008 ро- ці. У 2009 році з метою зниження інфляції Національний банк України (НБУ) вперше за останні десять років вдався до зменшення грошової маси в обігу на 5,5%. Такі дії держави дійсно дещо зменшили інфляцію (до 15,9% у 2009 році), однак, через недостачу обігових коштів, це по- силило стагнацію в національному господарстві. В 2010- 2012 році НБУ знову вдався до збільшення грошової маси (відповідно на 22,7; 14,2 і 12,5%) [6], проте, в умовах коли В. БОРЕЙКО ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 20 іноземні інвестиції не повернулися в Україну, це не дозво- лило відновити повноцінне кредитування вітчизняних пі- дприємств та зростання національної економіки. Наведене свідчить, що для подолання кризи Україна надала перевагу монетарним механізмам державного ре- гулювання соціально-економічних процесів перед кейнсі- анськими, що дозволило зменшити інфляцію, але на три- валий час спричинило стагнацію національної економіки. Узагальнюючи результати проведених вище дос- ліджень можна зробити такі висновки: - виникнення кейнсіанської та монетарної еконо- мічної теорії було зумовлено відповідними етапами со- ціально-економічного розвитку країн, збільшенням мо- нопольного впливу транснаціональних компаній, кри- зовими явищами, відміною золотовалютного стандарту та посиленням інфляційних процесів. Ефективне вико- ристання країнами кейнсіанських та монетарних меха- нізмів дозволило їм успішно подолати Велику депресію 1929-1933 років та кризу 1973-1974 років; - механізми запропоновані кейнсіанцями та моне- таристами, при всіх їх відмінностях, направлені на ви- конання одного завдання: усунення негативних моно- польних впливів, які здійснюють на національні еконо- міки, відповідно, підприємства-монополісти та держа- ви, подолання наслідків кризових явищ та відновлення динамічного соціально-економічного розвитку країн; - глибина і частота фінансових та економічних пе- рманентних криз в ХХІ столітті засвідчує про неефек- тивність використання для зменшення їх глибини і швидкого подолання наслідків рецесії та стагнації ви- ключно кейнсіанських або монетарних ідей, тому, на нинішньому етапі соціально-економічного розвитку країн, виникає необхідність та можливість компроміс- ного поєднання механізмів запропонованих Дж.М. Кейнсом та М. Фрідменом. Необхідність вийти з Великої депресії 1929-1933 років породила кейнсіанську теорію, криза сімдесятих років – монетаризм, перманентні кризи ХХІ століття спонукають економічну науку до нових теоретичних ро- зробок, які використають краще із своїх попередників, та будуть достойно оцінені наступними поколіннями. Список джерел 1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства на- родов (книги I-III) / А. Смит; отв. ред. акад. Л.И. Абалкин. – М.: Наука, 1993. – 572 с. 2. Маршалл А. Принципы экономической науки. Т. 2 / А. Маршалл. – М.: Прогресс. Универсс, 1993. – 310 с. 3. Кейнс Дж.М. Трактат про грошову реформу. Загальна тео- рія зайнятості, процента та грошей / Дж.М. Кейнс. – К.: АУБ, 1999. – 189 с. 4. Юхименко П.І. Історія економічних учень: Підручник / П.І. Юхименко, П.М. Леоненко. – К.: Знання, 2005. – 583 с. 5. Friedman M. Essays in Positive Economics / M. Friedman. – London, 1987. – 334 p. 6. Режим доступу: http://www.ukrstst.gov.ua 7. Гребенюк Н. Основні віхи у формуванні та проведенні грошово-кредитної (монетарної) політики в Україні / Н. Гребеник // Вісник НБУ. – 2007. – № 5. – С. 12-22. І. Бутенко м. Одеса ЕВОЛЮЦІЯ Й ГЕНЕЗИС ОСНОВНИХ КОНЦЕПЦІЙ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ Нові економічні умови, пов'язані з переходом Укра- їни та інших країн пострадянського простору до ринко- вих відносин, привели до зміни парадигми управління підприємствами, і це змусило кардинально переглянути основні його принципи. Зміни при цьому торкнулися як системи управління взагалі (у зв'язку з появою нових ін- ституціональних умов ведення бізнесу й використанням інформаційних технологій) й управління виробництвом (у зв'язку з необхідністю застосування нової техніки й технологій), так і управління персоналом, викликане ви- никненням нових якісних і кількісних вимог до нього, обумовлених конкурентними умовами ринку. Слід зазначити, що в радянський період «…саме поняття «Управління персоналом» в управлінській практиці було відсутнє» [1, c. 7]. Функція управління персоналом зводилася до роботи відділів кадрів, яка полягала в документарному супроводженні найму, зві- льнення, переміщення, навчання й інших процесів, по- в'язаних з обліком кадрів. Оплата праці здійснювалася за єдиними нормами, була фіксованою й фактично не пов'язаною з реальною продуктивністю праці. У цей період сформувалася потужна централізована система галузевих інститутів підвищення кваліфікації, крім то- го, функціонувала єдина державна система соціального захисту населення (медичне обслуговування, освіта, си- стема пільг тощо), функції якої частково передавалися на підприємства (вирішення житлових питань, забезпе- чення відпочинку працівників та ін.). Перехід до ринкових відносин породив виникнен- ня принципово нових проблем у сфері наук про трудові відносини й персонал, що вимагають свого осмислення. Спроби використовувати в трансформаційний період закордонний досвід у сфері кадрового менеджменту, дотримуючись численних методик і тренінгів консуль- тативних центрів, побудованих на кшталт західних, ви- явилися неефективними для абсолютної більшості віт- чизняних підприємств. З'ясувалося, що багато керівни- ків не змогли організувати роботу підвідомчих їм уста- нов у цілому й зокрема у сфері управління персоналом. Недостатньо ефективною виявилася й сформована в Україні державна політика у сфері людських ресурсів: істотно ослаблена сфера професійно-технічної освіти; відсутня система розвитку персоналу підприємств; за пе- ріод трансформаційного спаду втрачена значна частина кваліфікованої робочої сили. Ринок освітніх послуг не- збалансований з реальними потребами ринку кваліфіко- ваної праці. Якісний рівень працівників підприємств не задовольняє вимогам, які висуваються на міжнародному ринку праці. У більшості випадків у сфері кадрової полі- тики підприємства продовжують жити одним днем, зо- середжуючи всю увагу на вирішенні поточних проблем. Система управління персоналом на більшості під- приємств не відповідає стратегії ринкових реформ, що в значній мірі стримує можливості реалізації програм стійкої стабілізації, пожвавлення виробництва й струк- турної перебудови економіки, підвищення якості й кон- курентоспроможності вітчизняної продукції. Тому сьогодні все більш актуальним є вивчення й систематизація існуючих концепцій, теорій і практик управління персоналом (УП), перегляд й переосмис- лення їх категоріальної бази, формування методологіч- ної основи адаптації міжнародного досвіду до вітчиз- няних умов для забезпечення єдності підходів при роз- робці нових форм і методів управління персоналом. http://www.ukrstst.gov.ua/