Чинники випереджаючого економічного розвитку

У статті розглянуто основні моделі економічного розвитку та на основі вивчення досвіду країн, що досягли швидкого економічного успіху, виявлено чинники різних моделей, що забезпечили внесок в ефективність розвитку економічних систем та чинники випереджаючого економічного розвитку. В результаті дослі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Вісник економічної науки України
Datum:	2013
Hauptverfasser:	Кендюхов, О., Ягельська, К.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89191
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Чинники випереджаючого економічного розвитку / О. Кендюхов, К. Ягельська // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 47–51. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89191
record_format	dspace
spelling	Кендюхов, О. Ягельська, К. 2015-12-03T17:46:11Z 2015-12-03T17:46:11Z 2013 Чинники випереджаючого економічного розвитку / О. Кендюхов, К. Ягельська // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 47–51. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89191 У статті розглянуто основні моделі економічного розвитку та на основі вивчення досвіду країн, що досягли швидкого економічного успіху, виявлено чинники різних моделей, що забезпечили внесок в ефективність розвитку економічних систем та чинники випереджаючого економічного розвитку. В результаті дослідження констатовано відсутність зазначених чинників в українській моделі економічного розвитку. В статье рассмотрены основные модели экономического развития и на основе изучения опыта стран, добившихся быстрого экономического успеха, выявлены факторы различных моделей, обеспечившие вклад в эффективность развития экономических систем и факторы опережающего экономического развития. В результате исследования констатировано отсутствие указанных факторов в украинской модели экономического развития. In the article the basic model of economic development is revealed. On the basis of studying the experience of countries that have achieved rapid economic success the factors of various models that accounted for the contribution to the efficiency of economic systems and the factors of advanced economic development are identified. The study ascertained the absence of these factors in the Ukrainian model of economic development. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Чинники випереджаючого економічного розвитку Факторы опережающего экономического развития Factors of passing ahead economic development Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Чинники випереджаючого економічного розвитку
spellingShingle	Чинники випереджаючого економічного розвитку Кендюхов, О. Ягельська, К. Наукові статті
title_short	Чинники випереджаючого економічного розвитку
title_full	Чинники випереджаючого економічного розвитку
title_fullStr	Чинники випереджаючого економічного розвитку
title_full_unstemmed	Чинники випереджаючого економічного розвитку
title_sort	чинники випереджаючого економічного розвитку
author	Кендюхов, О. Ягельська, К.
author_facet	Кендюхов, О. Ягельська, К.
topic	Наукові статті
topic_facet	Наукові статті
publishDate	2013
language	Ukrainian
container_title	Вісник економічної науки України
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
format	Article
title_alt	Факторы опережающего экономического развития Factors of passing ahead economic development
description	У статті розглянуто основні моделі економічного розвитку та на основі вивчення досвіду країн, що досягли швидкого економічного успіху, виявлено чинники різних моделей, що забезпечили внесок в ефективність розвитку економічних систем та чинники випереджаючого економічного розвитку. В результаті дослідження констатовано відсутність зазначених чинників в українській моделі економічного розвитку. В статье рассмотрены основные модели экономического развития и на основе изучения опыта стран, добившихся быстрого экономического успеха, выявлены факторы различных моделей, обеспечившие вклад в эффективность развития экономических систем и факторы опережающего экономического развития. В результате исследования констатировано отсутствие указанных факторов в украинской модели экономического развития. In the article the basic model of economic development is revealed. On the basis of studying the experience of countries that have achieved rapid economic success the factors of various models that accounted for the contribution to the efficiency of economic systems and the factors of advanced economic development are identified. The study ascertained the absence of these factors in the Ukrainian model of economic development.
issn	1729-7206
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89191
citation_txt	Чинники випереджаючого економічного розвитку / О. Кендюхов, К. Ягельська // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 47–51. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kendûhovo činnikiviperedžaûčogoekonomíčnogorozvitku AT âgelʹsʹkak činnikiviperedžaûčogoekonomíčnogorozvitku AT kendûhovo faktoryoperežaûŝegoékonomičeskogorazvitiâ AT âgelʹsʹkak faktoryoperežaûŝegoékonomičeskogorazvitiâ AT kendûhovo factorsofpassingaheadeconomicdevelopment AT âgelʹsʹkak factorsofpassingaheadeconomicdevelopment
first_indexed	2025-11-26T02:05:45Z
last_indexed	2025-11-26T02:05:45Z
_version_	1850607404745490432
fulltext	О. КЕНДЮХОВ, К. ЯГЕЛЬСЬКА 2013/№2 47 Основні причини покидання ринку України євро- пейськими фінустановами – проблеми в їх материнських банках і домашніх економіках західних країн та стагна- ція українського ринку і специфіка вітчизняного бізнес- середовища. Здорова конкуренція з іншими іноземними групами надає позитивний вплив на український ринок. З іншого боку, відток західних фінустанов відчут- но оживив вітчизняний банківський сектор,на ринку з’явились нові ніші, в яких конкурують українські і ро- сійські гравці. За нішу яку покинули західні банки кон- курують великі українські і російські гравці. Їх головна перевага – готовність приймати правила в рамках яких діє український ринок, розуміння його специфіки та менталітету місцевих клієнтів. Разом с необхідністю виживання в надзвичайно складному становищі, броунівський рух на українсько- му банківському ринку дав поштовх цілої хвилі укруп- нень та злиття банків. Плодом такого злиття став «Де- льта Банк», який піднявся з 31-го місця по об’єму акти- вів (5,5 млрд. грн. в кінці 2008 р.) до 4-го (47,6 млрд. грн. в червні 2013 р.). При цьому за перше півріччя 2013 р. банк збільшив портфель депозитів на 60%. Не менш активно в боротьбу за гроші українських грома- дян включився «Сбербанк» Росії, який за перші 2 квар- тали 2013 р. наростив депозити на 33% , також ця уста- нова викупила австрійську фінустанову «Фольксбанк». Ринковою долею іноземних банків зацікавлені ве- ликі українські бізнес-структури, які здібні переорієн- тувати викуплені фіну станови під визначений сектор економіки, зокрема на кредитування агросектору. Але рівень конкуренції в банківському секторі України був значно вищим за участі західних банків. Західні банки запровадили в Україні нові стандарти бізнес-етики, та специфічні технології, якраз західні гра- вці завдавали тон стандартів обслуговування, ділової етики, відносин з проблемними клієнтами, а також пове- дінки в випадку виникнення проблем у самих банків. Іноземні банки дійсно змінили банківське середовище України. Вже зараз прийшов час боротьби за клієнта не ціновими методами, а за рахунок якості обслуговування – оперативності і точності надання послуг, професіона- льного консультування, прозорості умов обслуговуван- ня, а також широкого вибору продуктів та послуг. В свою чергу зростає вимогливість клієнтів, украї- нці більш вимогливо відносяться до вибору фінансово- го партнера, звертають все більше уваги на швидкість обслуговування. Найбільший за активами «Приват- банк» перейшов на цілодобове обслуговування клієнтів. Хоча головні причини виходу з ринку зарубіжних банків пов’язані зовсім не зі сферою обслуговування. Установи з західним капіталом е важливою частиною стійкості вітчизняного банківського сектора, п’ять ро- ків тому 40% капіталу банківської системи припадало на європейські банки і якраз їх материнські структури с появою кризи забезпечували фінансову підтримку сво- їм українським «дочкам». Українські інвестори мають більш скромні ресурси для поповнення капіталу на ви- падок кризи ліквідності і інших проблем. Розраховувати на повернення зарубіжних інвесторів не слід очікувати, як мінімум до покращення економіч- ної ситуації в Україні. Спад економіки веде за собою по- гіршення якості кредитних портфелів, а значить змен- шення капіталів і збільшення ризиків банкрутства. Не сприяє їх діяльності в Україні і проблема з про- зорістю вітчизняного бізнес-середовища. Так багатьом іноземним банкам прийшлось зіштовхнутись з неможли- вістю повернення застави через українську судову сис- тему. Але навряд чи доля західного капіталу опуститься нижче 20%. При умові вирішення ключових проблем ві- тчизняний ринок залишається цікавим для іноземного капіталу. До того ж залишаючись розвиваючою ся краї- ною буде розраховувати на банківське фінансування для реалізації необхідних інфраструктур і бізнес-проектів, що стане особливо актуальним після рецесії. Список джерел 1. Іноземні банки на фінансових ринках Центрально-Східної Європи // www.economix.com.ua. 2. Формування фінансово-кредитної системи в умовах світо- вої глобалізації // www.economix.com.ua. 3. Фінансова глобалізація // www.vizlub.nеt. 4. Міжнародний кредит у світовий валютно-фінансовій сис- темі // www.economix.com.ua. 5. Матвієнко П. До питання фінансової незалежності України // www.economix.com.ua. 6. Плотніков О. Фінансова глобалізація: ризики для України // www.politdumka.kiev.ua. 7. Прасад Е., Рогофф К., Коуз М.А. Реалії фінансової глобалі- зації для країн, що розвиваються // www.ufin.com.ua. 8. Хмиз О. Капітал як «провокатор». Вплив потоків капіталу на виникнення i розвиток економічних криз // www.dt.uа. 9. Древаль Ю.Д. Глобалізація i глобалiстика: проблеми між- народного співробитництва i наднаціональні корпорації // http://korolenko.kharkiv.com. 10. Зимовець В. Про iнтеграцiйнi процеси у світовому фінансо- вому секторі // Економіка України. – №9. – 2012. – С. 80-88. 11. Зимовець В. Тенденції i наслідки експансії західного фі- нансового капіталу у Східній Європі // Економіка України. – №2. – 2011. – С. 74-83. 12. Шелудько Я.М. Іноземний капітал у банківському секторі України: проблеми i наслідки // Фінанси України. – №7. – 2012. – С. 79-86. 13. Кузнєцов Н. С. Аналіз тенденцій міжнародного ринку ба- нківських послуг на сучасному етапі // www.pdaa.com.ua. 14. www.sсm.соm.ua. О. Кендюхов К. Ягельська м. Донецьк ЧИННИКИ ВИПЕРЕДЖАЮЧОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ Новітні масштабні перетворення у світі без зупину поширюють коло дослідників, яких цікавить проблема- тика швидких якісних трансформацій соціально- економічних систем. Однак дефіцит знань у даній сфері не зменшується, а спроби вирішити одні питання пог- либлюють наявні та нерідко окреслюють нові, тим са- мим підкреслюючи глобальність проблеми. Швидкоп- линність подій в усіх сферах життя змушує концентру- вати увагу на особливостях економічного прискорення з метою винайдення нових механізмів розвитку націо- нального господарства, які б відповідали сучасності. Прискорений розвиток відбувається в різних країнах за неоднаковим алгоритмом, причиною чого є різні старто- ві позиції, з яких починається розвиток: для одних це агра- рне суспільство, для інших – індустріальна економіка. Прямий чи опосередкований вплив географічних, клімати- чних факторів, рівня забезпеченості природними ресурса- ми, чисельності населення тощо також позначаються на швидкості розвитку [1, с. 63]. Проте, як доводить практика, прискорений розвиток в різних країнах відбувається і не- однаковими темпами, адже стратегія на випередження, що оперує якісним поєднанням різних політичних, економіч- http://www.economix.com.ua/ http://www.economix.com.ua/ http://www.politdumka.kiev.ua/ http://www.ufin.com.ua/ http://www.dt.u?/ http://korolenko.kharkiv.com/ О. КЕНДЮХОВ, К. ЯГЕЛЬСЬКА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 48 них, соціальних та культурних чинників, а також ефектив- не управління ними, дозволяє не лише наздогнати більш успішні у розвитку країни, але й посісти місце лідера. Од- нак очевидно, що наздогнати, а тим більше випередити країни-лідери шляхом копіювання їх практики неможливо, тому траєкторія і швидкість економічного розвитку мають закладатися у модель, яка б враховувала національні особ- ливості країни, але на основі досвіду інших країн. Особливості та закономірності економічного розвит- ку давно виступають об’єктом наукових досліджень. Біля витоків вивчення прискореного та випереджаючого еко- номічного розвитку стояли Я. Корнаї, Л. Бальцерович, А. Ослуд, О. Норгаард, Д. Норт, К. Поланьї, Л. Чаба. Окремо слід відзначити праці Х. Лейбенстайна, Г. Мюрда- ля, У. Ростоу, Т. Шульца, Х. Ченері, в яких досліджуються способи прискорення розвитку економічних процесів для ліквідації відсталості. Серед українських вчених, що при- святили багато уваги науковим пошукам в сфері приско- реного розвитку, варто назвати таких відомих економістів, як Л. Мельник, В. Геєць, А. Гальчинський, А. Філіпенко, А. Чухно, Ю. Пахомов, О. Білорус. Проте на сьогодні комплекс трансформаційних процесів ще не зведено до єдиної, цілісної теорії системних перетворень. Вчені виді- ляють різні моделі економічного розвитку: модель США, Китаю, Японії, країн Південно-Східної Азії, Росії та ін- ших. Зустрічаються й такі їх назви, як ліберальна модель розвитку (притаманна США, Канаді, частково Великій Британії та Ірландії), корпоративістська, що має два різно- види: демократичний корпоративізм (найбільше прита- манний Швеції) та ієрархічний корпоративізм (притаман- ний Японії) та соціально-ринкова модель, що найбільш характерна для Німеччини. При всіх суперечливостях, не- постійностях та національних особливостях кожної із мо- делей можна виділити загальні закономірності та принци- пи, що є запорукою швидкого економічного успіху. Мета статті – на основі вивчення досвіду країн, що досягли швидкого економічного успіху, виявити чинники випереджаючого економічного розвитку та встановити їх наявність в українській моделі економічного розвитку. Світовий досвід доводить, що прискорений розвиток можливий і свого часу успішно реалізовувався Мексикою, Індією, Бразилією, Аргентиною в рамках моделі імпорто- заміщення, та Японією, Південною Кореєю, Тайванем, Малайзією і Сінгапуром в рамках моделі експортоорієн- тації. На основі реалізації стратегії прискорення розвитку названі країни змогли за відносно короткий проміжок часу в декілька разів збільшити загальний обсяг ВВП та ВВП на душу населення, реструктурувати національне госпо- дарство та поліпшити соціальні показники [1, с. 4-5]. Без- умовно, ряд прорахунків в межах зазначених моделей де- що пригальмував швидкість їх економічного розвитку. Наприклад, Аргентина, отримуючи достатньо кредитних ресурсів від міжнародних інститутів, замість розробок та будівництва високотехнологічних експортоорієнтованих заводів, будувала масштабні інфраструктурні об’єкти – порти, аеропорти, автомагістралі. Як тільки керівництво Федеральної резервної системи прийняло рішення про пі- двищення процентної ставки, країна не змогла виконувати свої фінансові зобов’язання, її економіка обвалилася про- тягом декількох тижнів, а борги гасилися шляхом розпро- дажу земель сільськогосподарського призначення. Але при всьому, свого часу показове зрушення стало приво- дом для досліджень та свого роду взірцем, що заслуговує на увагу з метою наслідування вірних стратегічних кроків та уникнення аналогічних помилок. Д. Єфремов, вивчаючи моделі прискореного еконо- мічного розвитку, дослідив імпортозаміщуючу та експор- тоорієнтовану економіки та виявив їх переваги й недоліки; до останніх в імпортозаміщучій моделі віднесено закри- тість економіки, в експортоорієнтованій – однобокість ін- дустріального розвитку та залежність від власного експор- ту [1, с. 132-134]. На наш погляд, кризу при використанні експортоорієнтованої моделі можна уникнути за умов від- повідного державного регулювання та підтримки націона- льного економічного розвитку. Наприклад, успіх у приско- реному економічному розвитку Японії, Гонконгу, Півден- ної Кореї, Сінгапуру, Тайваню та навіть нових індустріа- льних країн Південно-Східної Азії: Індонезії, Малайзії й Таїланду пояснюють правильним закладенням основ дер- жавної політики. Високий рівень макроекономічного ме- неджменту в названих країнах дозволив створити умови для становлення стабільного фінансового середовища, яке, в свою чергу, сприяло припливу приватних іноземних ін- вестицій. Економічна політика, спрямована на прозорість та доступність банківської системи для інституціональних вкладників, забезпечила зростання фінансових заощаджень [2, с. 25]. Сукупний ефект заощаджень визначає темпи економічного зростання, обсяги випуску продукції, рівень технічного прогресу і, нарешті, економічну міць країни та добробут її населення. Величезні досягнення деяких дер- жав, особливо Японії та Німеччини, значною мірою пояс- нюються саме високим рівнем заощаджень, який буде тим значніший, чим більшими будуть інвестиції [1, с. 65]. У країнах з низькими доходами приблизно одна тре- тина випадків прискорення останнього часу відзначалася з орієнтацією на обробну промисловість (Бангладеш, Камбоджа) або без домінуючих секторів (Мозамбік, Тан- занія). Інші дві третини представлені країнами, багатими природними ресурсами (Гана, Монголія), сільськогоспо- дарськими країнами (Ефіопія) або з обома цими характе- ристиками (Лаоська НДР). Хоча багаті природними ресу- рсами динамічні країни з низькими доходами сьогодніш- нього покоління до теперішнього часу показували най- вищі темпи зростання, немало країн, багатих природними ресурсами, не змогли добитися прискорення зростання. До 1990-х років періоди прискорення в багатих природ- ними ресурсами країнах з низькими доходами в підсумку виявлялися слабкіше, ніж в інших, і серед країн з низьки- ми доходами, де такого прискорення не відбувалося, ба- гаті природними ресурсами країни показували найнижчі темпи зростання. Отже, періоди прискорення також підк- реслюють ключову роль накопичення капіталу та інтег- рації торгівлі в процесі розвитку. Прискорення супрово- джувалося більш високими нормами інвестицій та заоща- джень й більш значним зростанням експорту, ніж у краї- нах, де не було таких підйомів [3]. Також вже можна вважати аксіомою, що економіч- ний розвиток динамізують інновації, адже індустріальна модель, паливо витратна та енергоємна, вже не в змозі розв’язати завдання економічного розвитку, тому з метою прискорення соціально-економічного розвитку та підви- щення рівня життя державна політика розвинутих країн орієнтується на стимулювання ефективності використання наукового, освітнього, інтелектуального та технологічного потенціалу. Технологічний розвиток є складовою загаль- ного прогресу людства та випереджає зміни в інституцій- ній сфері, оскільки корегує відносини на національних ринках та на рівні глобалізованого ринкового середовища [4, с. 114]. За різними оцінками, розвинені країни до 75- 90% приросту валового внутрішнього продукту забезпе- чують через виробництво і експорт високотехнологічної продукції [5, с. 29]. Технологічними лідерами пятого тех- нологічного устрою виступають Японія, США, країни ЄС, Тайвань, Республіка Корея, Канада, Австралія. За оцінка- ми фахівців, він пануватиме до 2030-х – 2040-х років, але вже зараз в цьому устрої зароджується більш високий, шостий технологічний устрій, який представляють біоте- хнології, космічна техніка, тонка хімія [1, с. 36]. Лідером у світовій електроніці та розробленні інформаційних техно- логій вважається США, особливо в галузі електронної промисловості (серед 100 провідних електронних компа- О. КЕНДЮХОВ, К. ЯГЕЛЬСЬКА 2013/№2 49 ній приблизно половина – американські). Серед інших країн-лідерів інформаційного ринку – деякі європейські країни, Канада, Сінгапур, країни Південно-Східної Азії з динамічним венчурним капіталом, що є економічним ру- шієм ринку високих технологій [4, с. 110]. Проте в межах питання глобальних інформаційних технологій варто зро- бити акцент на Фінляндії, адже в поточному році в рейти- нгу країн, що знаходяться кращому положенні за новими інформаційними і комунікаційними технологіями (за ін- дексом мережевої готовності (NRI)) Фінляндія посіла пе- рше місце перед Сінгапуром (друге місце) та Швецією (третє місце); США і Тайвань розділи дев’яте місце, а Ки- тай завершив рейтинг за десятибальною шкалою [6]. Серед чинників ефективного економічного розви- тку Фінляндії, констатованих Н. Гранжевською, особ- ливий акцент слід зробити на наступних: - створення ефективного механізму досягнення політичного консенсусу щодо пріоритетів конкуренто- спроможності країни; - запровадження гнучкої сучасної системи освіти; - структурну диверсифікацію експорту на користь наукомісткої продукції; - здійснення глибоких структурних і соціальних реформ; - істотне збільшення бюджетних асигнувань на на- уку та розробки; - формування системи горизонтальних зв’язків та «переливань» технологій за галузями; - створення ефективних механізмів комерціалізації інновацій з особливим акцентом на стимулюванні пате- нтної діяльності; - розвиток венчурного фінансування [7, с. 343-344]. Отже, прискорений розвиток обумовлено швидким переходом від одного виробничого устрою до іншого. Він можливий як на етапі переходу від аграрної еконо- міки до індустріальної, так і на стадії трансформації від індустріальних до постіндустріальних продуктивних сил, що підтверджує успішний сорокарічний досвід прискореного розвитку країн Південно-Східної Азії. Експортоорієнтована стратегія прискореного розвитку дозволила їм підвищити доходи населення до рівня постіндустріальних країн, забезпечити високу якість життя, створити сучасні продуктивні сили на основі но- вітніх технологій, посісти провідні позиції в світовому виробництві та торгівлі. Аналіз їх досягнень демон- струє, що в основі їх модернізації лежить інноваційно- інвестиційний підхід до продуктивних сил [1, с. 64]. Постіндустріальне суспільство означає не падіння або стагнацію промислового виробництва, а випере- джаюче зростання сектору послуг в порівнянні з про- мисловим. Так, випереджаюче зростання сфери послуг у передових країнах відбувається не за рахунок вироб- ничої сфери, а на її основі, чого, на жаль, не скажеш про Україну, структура економіки якої, на думку А. За- дої, «гіпертрофована убік збільшення питомої ваги сфери послуг», проте є не показником наближення до постіндустріального суспільства, а результатом руйну- ючої деіндустріалізації [8, с. 22-23]. Більш швидке зростання індексу промислового ви- робництва за ВВП свідчить про більш швидкі темпи роз- витку фундаментальних галузей: видобуток корисних ко- палин, переробні виробництва, виробництво і розподіл електроенергії, газу, води. Відставання індексу промисло- вого виробництва від ВВП у розвинутих країнах (табл. 1) говорить про достатність обсягів матеріального виробни- цтва не тільки для задоволення базових потреб населення, але й забезпечення високого рівня споживання. В Україні на кінець 2011 року спостерігалися приб- лизно однакові темпи зростання ІПВ і ВВП, проте зрос- тання невиробничої сфери вже починає негативно відби- ватися на реальному секторі народного господарства. Хоча кожна одиниця ВВП, що створюється індустрією послуг, дає на 35% більше можливостей працевлашту- вання, ніж обробна промисловість [10], не на кожному етапі розвитку концентрація зусиль на формуванні сфери послуг сприяє досягненню очікуваного рівня економіки. Таблиця 1 ІПВ та ВВП за 2008-2011 рр. [9] Країна Роки Темп зрос- тання, % 2008 2009 2010 2011 Індекс промислового виробництва США 101,8 90,4 95,9 99,3 97,5 Данія 101 85,8 88,9 88,8 87,9 Франція 99,2 86,5 90,8 92,3 93 Германія 112,1 93,7 104,2 111,9 99,8 Фінляндія 115,5 94,6 100 100,8 87,3 Україна 108 84,3 93,8 101 93,5 Валовий внутрішній продукт США 104,3 101,1 103,5 105,4 101 Данія 104,2 98,1 99,4 100,4 96,4 Франція 104,7 102 103,4 105,2 100 Германія 108,3 102,8 106,4 109,7 101,3 Фінляндія 110,3 101,1 104,9 107,9 97,8 Україна 118,3 100,8 105 110,4 93,3 Так, між рівнем ВВП на душу населення і питомою вагою зайнятих у сфері послуг простежується досить тіс- ний зв'язок: для групи найбільш розвинених країн питома вага сфери послуг коливається в межах 70-80%, у групі середньо розвинених (ВВП на душу населення приблизно від 18 до 28 тис. дол.) – 60-65%, для країн із ВВП на душу населення приблизно вдвічі нижче середньосвітового пи- тома вага сфери послуг у сукупній зайнятості, зазвичай, не перевищує 40%. Україна належить до останньої групи, проте питома вага її сфери послуг склалася на рівні країн з показником ВВП на душу населення в 3-4 рази більше [8, с. 23]. Отже, випереджаючий економічний розвиток но- сить дуалістичний характер: з одного боку, необхідно мо- дернізувати традиційне виробництво, технологічно пере- озброювати його і домагатися зростання ефективності економіки, щоб зменшувати зайнятість у матеріальному виробництві і забезпечувати її зростання в сфері послуг, з іншого боку, важливо всебічно використовувати постін- дустріальні, інформаційно-телекомунікаційні технології як для пріоритетного розвитку нових галузей (електронна промисловість, зв'язок тощо), так і для модернізації тра- диційних галузей. «Саме життя вимагає широкого вико- ристання постіндустріальних процесів, тому що саме вони забезпечують випереджаючий розвиток» [11, с. 116-117]. Окреслюючи чинники випереджаючого економіч- ного розвитку, неможливо не зупинитися на досвіді Ки- таю, адже за темпами економічного, фінансового і тех- нологічного зростання змагатися з ним не в змозі жодна з розвинутих країн. За 25 років Китай пройшов шлях від соціалістичної планової економіки до соціалістичної ри- нкової економіки саме завдяки ефективному реформу- ванню та модернізації економічної системи, що однозна- чно привело до інтенсивного зростання й отримало назву «Китайське економічне диво» [12]. Дійсно, до економіч- них успіхів Китаю прикута увага всього світу, дослідни- ки висловлюють різні, часом суперечливі (наприклад, М. Орнат [13], А. Ілларионов [14]) точки зору щодо зміс- ту та поступовості китайських реформ. Безперечно одне – економічне піднесення цієї держави є наслідком про- думаної та виваженої стратегії розвитку. Понад п'ятнадцять років тому уряд країни прийняв тридцятирічну програму стратегічного розвитку Китаю, яка передбачає перехід від аграрного суспільства до інформа- ційного. Попри всі складності, по результатами 2009 р. Ки- О. КЕНДЮХОВ, К. ЯГЕЛЬСЬКА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 50 тай вийшов на перше місце в світі за кількістю відкриттів і патентів у галузі хімії. Це свідчить про те, що найближчим часом ця країна буде розвивати біотехнології, фармацевти- ку, а також виробництво зі створення нових матеріалів. Пі- дтвердженням тому служить прийнята рік тому стратегія із захоплення фармацевтичного світового ринку. Дії китайської влади цілком логічні, оскільки рен- табельність фармацевтики становить 100-300%, а не 17%, як в металургії. При цьому фармацевтика є «віч- ним» ринком. Крім фармацевтики, біотехнологій та ви- робництва нових матеріалів у найближчі 50 років перс- пективними будуть хімічна промисловість, інформа- ційні технології та телекомунікації. Важливим джерелом «економічного дива» Китаю є зовнішня торгівля. Свого часу Китай вміло скористався таким чинником конкурентоспроможності, як низька со- бівартість, чим і до сьогодні дестабілізує всі ринки, до яких потрапляє. Динамізм у розвитку зовнішньої торгівлі забезпечив швидке нарощування золотовалютних резер- вів. Крім того, економічне зростання Китаю було забезпе- чене трьома потужними хвилями вітчизняних й іноземних інвестицій. Перша – інвестиції держави і виробничих комплексів, які стартували у 1978 р., одночасно з аграр- ною реформою і початком індустріалізації села. Друге джерело інвестицій надійшло з боку Тайваню, Гонконгу і Макао. Третя хвиля почалась після азійської кризи 1997- 1998 рр., внаслідок якої відбулася переорієнтація глобаль- них інвестиційних потоків у напрямку Китаю [15, с. 174]. Економічні успіхи Китаю стали можливими, насампе- ред, завдяки відродженню мотивації до праці мільйонів людей [4, с. 178]. Дійсно, люди, які незацікавлені в своїй праці, не працюють продуктивно та інтенсивно, а в більшо- сті країн не подолано зневажливе ставлення до праці [1, с. 55]. Отже, система духовно-моральних цінностей китайців заклала надійне підґрунтя для соціально-економічного роз- витку. За дослідженнями [4, с. 178-179], успіх китайських реформ полягає у виробленні власного шляху розвитку, врахуванні гармонійної єдності і масштабів реформування, темпів розвитку і міри навантаження на суспільство, в од- ночасному здійсненні економічної і політичної реформ, у виявленні ролі ринкових механізмів для забезпечення ди- намічності економічного розвитку країни, поліпшенні мак- рорегулюванні, стимулюванні науки й освіти задля науко- во-технічного прориву, а також у збереженні національної самобутності, боротьбі з корупцією і злочинністю. Цікавим чинником економічного розвитку Китаю стало закладене в реформуванні зменшення числа осіб, що отримували підтримку з бюджету, і скорочення загально- го обсягу грошової допомоги, що припадала в середньому на одну людину, отже, загальна сума витрат на соціальне забезпечення та споживчі субсидії скоротилася з 4,0 до 0,9% ВВП. В результаті скорочення витрат на допомогу з безробіття в Китаї помітно зменшилися стимули для ре- єстрації працездатних громадян як безробітних. Рівень безробіття скоротився майже вдвічі – з 5,3 до 2,9%, а част- ка зайнятих у всьому населенні піднялася з 42,3% в 1978 р. до 53% в 1997 р., що сприяло прискоренню економічно- го розвитку. Крім того, китайський уряд здійснив безпре- цедентне в світовій економічній практиці скорочення по- датків – з 30,4% ВВП в 1979 р. до 10,3% ВВП в 1996 р., в результаті чого відбулося скорочення державних доходів, проте одночасне (навіть з випереджаючої швидкістю) скорочення всіх державних витрат – з 36,4% ВВП в 1979 р. до 13,1% ВВП в 1996 р. (особливо на інвестиції, субси- дії, дотації, оборону, народне господарство, соціальне за- безпечення) не спричинило дестабілізуючих процесів [14]. Варто зазначити, що зниження податкового тиску, як свідчить світовий досвід, є ефективним чинником економічного розвитку. Наприклад, банківська таємни- ця і низькі податки в Монако залучають мільярдні за- кордонні інвестиції. У князівстві працюють не менше 1100 підприємств, велика частина з яких є міжнарод- ними. З чисельністю населення приблизно 35,5 тис. осіб князівство має сектор банків і фінансової діяльності, який досягає 3,5 млрд. євро, відповідно, спостерігається зростання зайнятості, зокрема – в науці [16]. Система єдиного податку спростила іноземні інве- стиції в Словаччину, що стало запорукою швидкого економічного зростання в 2000-ні роки. На сьогодні Словаччину відносять до привабливих для бізнесу кра- їн через порівняно невисоку ставку прибуткового пода- тку для юридичних та фізичних осіб. Сінгапур є привабливим для інвесторів через спрощений порядок реєстрації та здійснення бізнес- діяльності юридичних осіб. Крім того, ставки податку на прибуток в країні знаходяться на досить низькому рівні, а однорівнева система оподаткування дозволяє уникнути подвійного оподаткування. Показовою є й економічна політика Японії, «якій при- таманні певні завершені форми і пропорції у всій множині структур постіндустріального господарства» [4, с. 201]. По- чинаючи з повоєнних років, в Японії було впроваджено ряд довгострокових планів економічного розвитку. У післяво- єнний період основою японської економіки були металур- гійні і суднобудівельні підприємства. Але ризик переорієн- тації інвестицій з індустріального виробництва в будівниц- тво нових високотехнологічних підприємств, що розгляда- лася багатьма експертами як досить ризикований проект, виправдався – за досить короткий період переможена Япо- нія змогла стати одним із лідерів на світових ринках. Крім того, економічний розвиток Японії відзначився інновацій- ною політикою, яка ґрунтувалася на запозиченні наукових досягнень інших країн, та на створенні товарів, що містять в собі незначні технологічні вдосконалення. Японія пер- шою в світі почала скуповувати іноземні патенти, що до- зволило їй створити багато виробництв у традиційних та в сучасних галузях, заощадити значні фінансові та матеріаль- ні ресурси і забезпечити великий виграш у часі. Пізніше від запозичень зарубіжних технологій Японія перейшла до ро- звитку власних наукових досліджень. Наприклад, якісне та своєчасне виконання проекту «Технополіс» дозволило уря- ду вирішити проблеми, пов’язані з реконструкцією матері- ально-технічної бази науки та виробництва, забезпечення громадян комфортабельним житлом, оздоровлення довкіл- ля, змістовне дозвілля. Отже, технополіси Японії покликані не лише прискорювати її економічний розвиток, за їх допо- могою здійснюється переорієнтація із імпорту технологіч- них ноу-хау на розроблення національної високої виробни- чої технології [17, с. 57-58]. Однак не слід нехтувати таким важливим фактором економічного розвитку Японії, як інтенсивне довготри- вале використання висококваліфікованої робочої сили, що ефективно поєднувалась з низькою заробітною пла- тою. Зараз «наздоганяюча модель» (доступ до високих технологій високо розвинутих країн) себе вичерпала не через заборону на продаж передових технологій у краї- ни, що розвиваються, а завдяки розблокуванню інвести- ційної моделі, під впливом зовнішньоекономічних чин- ників [4, с. 202, 255]. Основною характерною особливіс- тю моделі економічного розвитку Японії є активне дер- жавне регулювання економічних процесів при незначній частці державної власності. Уряд впроваджує програми економічного розвитку, регулює інвестиційну діяльність, стимулює ділову активність тощо. Отже, запозичення високотехнологічної інформа- ції, наприклад, Японією із США, зумовило «японське економічне диво», інтенсивна інформатизація у Східно- Азійському регіоні – появу нових індустріальних країн (Південна Корея, Таїланд, Сінгапур), соціокультурний ренесанс Китаю полягає у відродженні тисячолітніх ду- ховно-цивілізаційних цінностей [4, с. 304]. О. КЕНДЮХОВ, К. ЯГЕЛЬСЬКА 2013/№2 51 Таким чином, до чинників випереджаючого еко- номічного розвитку відносимо наступні: - наявність власної стратегії економічного розвит- ку на основі інноваційно-інвестиційного підходу з ура- хуванням соціально-економічних особливостей країни та своєчасно виявлених перспективних напрямів; - політична стабільність, мінімізація проциклічно- сті політики; - активне державне регулювання економічних проце- сів з орієнтацією реформ на заощадження та накопичення капіталу, створення привабливого інвестиційного клімату; - прозорість і доступність банківської системи; - державна підтримка національного економічного розвитку: спрощення бюрократичних процедур та по- даткового тиску, стимулювання підприємницької дія- льності, венчурного бізнесу; - стимулювання науково-технічного розвитку: фі- нансування науково-дослідної діяльності, фіскальне стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності пі- дприємств, розвиток нових високих технологічних уст- роїв, модернізація традиційних галузей; - виробництво і експорт високотехнологічної про- дукції; - активно задіяний компонент культурних тради- цій, система духовно-моральних цінностей, що має на меті перехід суспільства споживання до постіндустріа- льного, інформаційного суспільства; - мотивація до праці; - гнучка система освіти, що відповідає стратегіч- ним завданням країни, інвестиції в людський капітал, технологічний розвиток суспільства. З усіх перелічених чинників в Україні наявні лише стратегії економічного розвитку та державні програми активізації економіки, проте за відсутністю чіткого ме- ханізму їх реалізації, ефективність розроблених страте- гій залишається вкрай низькою, що слугує перепоною для формування решти чинників та гальмом національ- ного економічного розвитку. Перспективами подаль- ших досліджень в даному напрямі є розробка моделі випереджаючого національного економічного розвитку. Список джерел 1. Єфремов Д.П. Формування стратегії прискореного еконо- мічного розвитку України: дис. …канд. екон. наук: 08.00.01 / Єфремов Дмитро Петрович. – Київ, 2008. – 217 с. 2. Москаленко О.М. Сучасна політична економія і мейнстрим як методологічний інструментарій економічної політики випере- джаючого економічного розвитку країни / О.М. Москаленко // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – № 1 (8). – 2012. – С. 19-29. 3. Саймон Дж. Тезисы для прессы по главе 3 «Перспективы развития мировой экономики», апрель 2013 года / Дж. Саймон, T. Матесон, Д. Сандри [Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.imf.org/external/russian/pubs/ ft/weo/2013/01/pdf/sumr.pdf. – Назва з титул. екрану. 4. Геоекономічні сценарії розвитку і Україна: монографія / М.З. Згуровський, Ю.М. Пахомов, А.С. Філіпенко та ін. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 328 с. 5. Фукс А. Оцінка технологічного розвитку економіки України / А.Е. Фукс // Вчені записки. – 2009. – Вип. 11. – С. 29-32. 6. Global Information Technology Report 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/ issues/global-information-technology. 7. Гражевська Н.І. Економічні системи епохи глобальних змін / Н.І. Гранжевська. – К.: Знання, 2008. – 431 с. 8. Задоя А.О. «Нова індустріалізація» в стратегії випереджа- ючого переслідування / А.О. Задоя // Теоретичні та прик- ладні питання економіки. – Вип. 27, т.1. – С. 21-29. 9. Monthly Bulletin of Statistics Online [Електронний ресурс]. – Реж. доступу: http://unstats.un.org/unsd/mbs/app/DataSearchTable.aspx. 10. Козка В.М. Еволюційні процеси в китайській економіці та необхідність трансформації моделі розвитку / В.М. Козка // Економічний Часопис – ХХІ. – №1-2. – 2012. 11. Социально-экономические проблемы информационного общества / Под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. – Сумы: Университетская книга, 2005. – 430 с. 12. Устиян И. Эффективность экономической реформы Китая / И. Устиян // Экономист. – М., 2007. – №8. – С. 74-86. 13. Орнат М.Р. Механізм ефективного реформування та зрос- тання економіки Китаю як конструктивний чинник здобут- тя лідерства у системі міжнародних економічних відносин / М.Р. Орнат // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, пра- во. – №6. – 2010. – С. 64-65. 14. Илларионов А. Тайна китайского экономического чуда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.libertarium.ru/l_ptchina_china. 15. Кудирко Л.П. Міжнародна компонента феномену китайської економіки в контексті глобального лідерства / Л.П. Кудирко, К.Й. Пугачевська, К.С. Пугачевська // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.12. – С. 172-177. 16. IMSEE Monaco Statics Bulletin de l’Economie, 1er trimestre 2012. No. 33. Juin 2012. – 4 p. 17. Чудаєва І.Б. Технополіси: економічна суть, причини ство- рення та японський досвід / І.Б. Чудаєва // Економічний Часопис-ХХІ. – №11-12. – 2010. – С. 55-59. Т. Кір’ян академік АЕН України М. Шаповал академік АЕН України С. Коваль м. Київ НАПРЯМИ ТА ШЛЯХИ ПОДАЛЬШОГО ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ Ринкові перетворення в Україні внаслідок своєї об’єктивної сутності та характеристики супроводжу- ються багатьма відчутними соціально-економічними наслідками для суспільства, в тому числі й безробіттям населення як соціально-економічним явищем, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди)  необхідного джерела існування. Тому, зменшення обся- гів безробіття в Україні має стати не лише першочерго- вою умовою, а й, водночас,  одним із кінцевих резуль- татів розвитку соціально орієнтованої економіки та ефективної системи господарювання всієї країни. Необхідність вирішення проблем безробіття в сучас- ному суспільстві набуває все більшої актуальності внаслі- док багатьох причин, і однією з них є соціальна гострота тих чинників цього явища, що мають регулюватися на державному рівні, оскільки держава виступає загальносу- спільним інститутом, який створює умови для реалізації потреби в суспільно корисній праці суб’єктів суспільства. Слід зазначити, що Європейська рада вважає зниження обсягів безробіття одним із пріоритетних напрямків для ліквідації наслідків фінансово-економічної кризи в Украї- http://www.imf.org/external/russian/pubs/%20ft/weo/2013/01/pdf/sumr.pdf http://www.imf.org/external/russian/pubs/%20ft/weo/2013/01/pdf/sumr.pdf http://www.weforum.org/ http://unstats.un.org/unsd/mbs/

Чинники випереджаючого економічного розвитку

Institution

Ähnliche Einträge