Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки
Показано, що у світовому господарстві відбувається розвиток нових форм фрагментації , в рамках яких посилюються інтеграційні процеси кластерного типу. Аналізуються процеси створення і діяльності наукових парків. Наводиться характеристика наукових парків «Київська політехніка», «Аерокосмічні інноваці...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89197 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки / В. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 71–74. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859489149602496512 |
|---|---|
| author | Куриляк, В. |
| author_facet | Куриляк, В. |
| citation_txt | Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки / В. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 71–74. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Показано, що у світовому господарстві відбувається розвиток нових форм фрагментації , в рамках яких посилюються інтеграційні процеси кластерного типу. Аналізуються процеси створення і діяльності наукових парків. Наводиться характеристика наукових парків «Київська політехніка», «Аерокосмічні інноваційні технології», «Київський університет ім. Т. Шевченка», «АГРОЕКО» та технопарків «Текстиль» Херсонського національного технічного університету, «Агротехнопарк» Національного університету харчових технологій, «Яворів» Національного університету «Львівська політехніка» та інші.
Показано, что в мировом хозяйстве происходит развитие новых форм фрагментации, в рамках которых усиливаются интеграционные процессы кластерного типа. Анализируются процессы создания и деятельности научных парков. Приводится характеристика научных парков «Киевская политехника», «Аэрокосмические инновационные технологии», «Киевский университет им. Т. Шевченко», «АГРОЭКО» и технопарков «Текстиль» Херсонского национального технического университета, «Агротехнопарк» Национального университета пищевых технологий, «Яворов» Национального университета «Львовская политехника» и другие.
It is shown that in the world economy the development of new forms of fragmentation happens, in which we can see the intensifying of cluster type in integration processes. Processes of creation and activity of scientific parks are analized. The characteristics of the science Park «Kyiv Polytechnic», «Aerospace innovative technology», «Kyiv University. T. Shevchenko», «AGROEKO» and technoparks «Textiles» of the Kherson National Technical University, «Agrotechnopark» National University of food technologies, «Yavoriv» National University «Lviv Polytechnic», and others are induced.
|
| first_indexed | 2025-11-24T16:25:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
В. КУРИЛЯК
2013/№2 71
В статті визначено підстави та основні аспекти
створення модифікаційних рядів типології інституту
зайнятості. Основні висновки та результати досліджень зво-
дяться до наступного:
- поширено поняття «типологія» на інститут за-
йнятості;
- виявлено та досліджено типологічні ознаки кла-
сифікаційних рядів наочної області інституту зайнятості;
- типологію інституту зайнятості представлено
модифікаційними рядами, що існують в просторовій
системі координат, відбивають основні напрями функ-
ціонування інституту, утворюють його алгоритми ви-
бору та є основою формування ідеального типу в тран-
сформації інституту на сучасному ринку праці;
- модифікаційні ряди типології інституту зайнято-
сті створено за трьома типологічними ознаками: органі-
заційною Q (рівнями 1–3), функціональною (завдання-
ми Z) та технологічною (процесами Р рівнів 1–3) на
класифікаційних рядах наочної області інституту за-
йнятості;
- виконано аналіз модифікаційних рядів типології
інституту зайнятості, оцінки складових яких відбива-
ють їхню відповідність класифікаційним рядам наочної
області інституту зайнятості, розробленим на підставі
логіко-семантичного аналізу [11], та системно-
онтологічній інтерпретаційній моделі [12];
- створено підстави для корегування класифікацій-
них рядів наочної області інституту зайнятості та сис-
тему типологічних ознак відмінності модифікаційних
рядів різних рівнів його типології;
- виконано експериментальну перевірку працезда-
тності типології інституту зайнятості.
Список джерел
1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: понятий-
но-терминологический словарь: Э.Б. Алаев. – М.: Мысль,
1983. – 350 с.
2. Каган М.С. Системное рассмотрение основных способов
группировки: М.С. Каган / Философские и социологичес-
кие исследования. – 1977. – Вып. 17. – С. 17-25.
3. Коротков Э.М. Исследование систем управления:
Э.М. Коротков. – М.: ДеКА, 2000.
4. Шаблий О.И. Межотраслевые территориальные системы
(проблемы метеорологии и теории) / О.И. Шаблий. –
Львов: Высшая школа, 1976. – 200 с.
5. Ядов В.А. Социологические исследования: методология,
программа, методы: В.А. Ядов. – М.: Наука, 1987. – 247 с.
6. Горский Д.П. Краткий словарь по логике: Д.П. Горский,
А.А. Ивин, А.П. Никифоров. – М.: Просвещение, 1991.
7. Кондаков Н.И. Логический словарь: Н.И. Кондаков. – М.:
Наука, 1975. – 717 с.
8. Харвей Д. Научные обьяснения в географии. Общая мето-
дология науки и методология географии: Д. Харвей. – М.:
Просвещение, 1974. – 502 с. – С. 227.
9. Большая советская энциклопедия. – М.: Сов. энциклопедия,
1976. – Т. 25. – 600 с. – С. 564.
10. Українська радянська енциклопедія. – К.: Укр. рад. енцик-
лопедія, 1984. – Т. 11. – Кн. 1. – 606 с.
11. Крапівіна Г.О. Логіко-семантична модель наочної області
зайнятості: Г.О. Крапівіна / Економічний вісник Донбасу. –
2013. – №3.
12. Крапівіна Г.О. Системно-онтологічний аналіз трансфор-
мації зайнятості в сучасних умовах: Г.О. Крапівіна / Віс-
ник економічної науки України. – 2013. – №1.
В. Куриляк
м. Тернопіль
КЛАСТЕРИ ТА НАУКОВІ ПАРКИ ЯК РУХОМА СИЛА ПРОЦВІТАННЯ
В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ*
У розвитку сучасної економіки в останні десятиліття
зростає роль кластерів. Особливого значення їм надається
регіональними владами адже кластери дають можливість
мобілізувати місцеві трудові, матеріальні і фінансові ресу-
рси. Тим самим забезпечується зростання регіональної і
вже, як наслідок, національної економіки. Проте, в умовах
глобалізації подальший розвиток потребує формування
сильних кластерів, що відповідають завданням переходу
до економіки знань. У зв’язку з цим виникає потреба роз-
ширення функцій виробничих мереж до реалізації завдань
розвитку науки і техніки та використання їх досягнень у
реальній економіці. У світовій економіці вже накопичений
певний досвід формування та функціонування інновацій-
них систем, що спрямовані на забезпечення технологічно-
го розвитку та реформування національних економік. Це
наукові парки і наближені до них інноваційні об’єднання.
Всесвітньовідомими прикладами таких структур є «Силі-
конова долина» (США), наукове місто Кіста (Швеція),
METUTECH – Технополіс Середньо-східного технічного
університету (м. Анкара, Туреччина) та інші. Розпочато
розвиток таких структур і в Україні. Узагальненню і роз-
витку накопиченого досвіду присвяченні дослідження ря-
ду науковців, зокрема В.А. Барабаша М.Ю. Ільченка,
А. Катца, В.І. Ляшенка, О.А. Мазура, В.С. Шовкалюка та
інших. Проте, Проте кластерні системи потребують пода-
льших досліджень,зокрема в аспектах використання їх для
цілей інноваційного розвитку.
Метою статті є узагальнення досвіду створення
кластерних систем і наукових парків та створення ана-
літичної бази їх удосконалення у напрямі підвищення
ролі локальних виробничих систем в формуванні інно-
ваційної економіки.
Глобалізація призводить до зміни форм локальної
організації виробництва. У світовому господарстві від-
бувається розвиток нових форм фрагментації, в рамках
яких посилюються інтеграційні процеси. Спочатку він
охоплював переважно групи національних економік і
найчіткіше виявлявся у створенні Європейського Сою-
зу, в якому зовнішньоекономічні зв’язки країн-членів
орієнтовані переважно на партнерів по співробітницт-
ву. Проте, кордони таких утворень також досить масш-
табні і потребують доповнення локальними інтеграцій-
ними об’єднаннями через те, що в системі економічних
відносин не можна одночасно «дружити» з усім світом,
якщо не має співпадіння інтересів з приводу виробниц-
тва і реалізації товарів і послуг.
*Стаття підготовлена за результатами дослідження в рамках проекту «Сьомої рамкової програми» Європейського
Союзу «Функціонування системи місцевого виробництва в умовах економічної кризи (порівняльний аналіз і бенчмаркінг
для країн ЄС та поза його межами)» [«Functioning of the local Production Systems in the Conditions of Economic Crisis
(Comparative Analysis and Benchmarking for the EU and Beyond)»]. Угода про надання гранту PIRSES GA-2011-295050.
В. КУРИЛЯК
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 72
Використання переваг відкритості національних
економік ставить перед компаніями умови, за яких вони
змушені обирати для розміщення своєї діяльності місця,
у яких існує краще бізнес-середовище для їхніх потреб.
Чим більші глобальні ринки, тим вища ймовірність того,
що ресурси надходитимуть у більш привабливі регіони,
стимулюючи формування локальної спеціалізації і ство-
рення кластерів. Останні, набираючи вищої конкуренто-
спроможності, породжують нові кластери через потребу
отримання додаткових послуг або надання послуг іншим
спеціалізованим утворенням.
Архетипним прикладом регіону, в якому породжу-
ються сильні кластери у багатьох високотехнологічних
областях, є Силіконова долина США. Високі результати
отримані сильними європейськими кластерами, створе-
ними на основі використання американського досвіду.
Вони спеціалізуються на фінансових послугах (Лондон),
вирощуванні квітів (Голландія), біологічній фармацевти-
ці (Данія і Швеція) та інші. При цьому варто відзначити,
що у багатьох країнах кластерна політика почала форму-
ватися на регіональному рівні раніше за національний
рівень. Так, у Німеччині такі землі, як Баден-
Вюртемберг, Баварія, Північний Рейн-Вестфалія започа-
ткували програми зі створення мереж, що об’єднували
науку і бізнес, ще у 80-ті роки. Натомість, федеральний
уряд ініціював перші програми у середині 90-х років [1].
Включення держави у кластерну політику значною
мірою пов’язано з виникненням потреб у фінансуванні
конкретних спільних проектів. Як правило, воно обме-
жувалося стимулюванням процесів самоорганізації і фо-
рмування кластерів в економіці регіонів. Це можна проі-
люструвати на прикладі програм з підтримки кластерів у
Франції, які орієнтувалися на розвиток локальних виро-
бничих систем («local productive system»). Вона надавала
можливість отримання субсидій у середньому в сумі 37,5
тис. євро на кластер. Умови фінансової підтримки були
відносно м’які: формування кластерної організації, що
об’єднувала її засновників [2]. Вони могли витрачати
кошти на досить широкий перелік витрат, у тому числі
на створення бренду; підтримку експорту; самоорганіза-
цію підприємств, університетів і місцевих влад; отри-
мання досвіду для реалізації у подальшому масштабні-
ших програм. У 2006-2008 роках з огляду на успішність
програм розвитку локальних виробничих систем їх змі-
нила програма «Competitiveness clusters», фонд якої ста-
новив 1,5 млрд. євро, що розширювало діапазон підтри-
мки кластерних ініціатив. З неї здійснювалося фінансу-
вання конкретних програм кластерів, що вже були сфор-
мовані і засвідчили свою ефективність.
Сильні кластери, маючи регіональне місце розта-
шування, розповсюдили свою діяльність на глобальний
економічний простір в аспектах залучення персоналу,
технологій і інвестицій. Для них є притаманним обслу-
говування світових ринків і кооперація з іншими регіо-
нальними кластерами, що забезпечують додаткові внес-
ки до глобальних ланцюжків створення вартості. Зреш-
тою, відбувається поглиблення спеціалізації у локальних
просторах. У разі ж повільного включення в цей процес
зростають ризики відставання регіону в економічному і
соціальному розвитку і формування депресивного стану.
Оцінюючи розвиток кластерних систем у розвинутих
країнах, треба зазначити, що вони, з одного боку, сприяли
економічному розвитку з огляду на глобальні умови
останніх десятиліть, а з іншого, - потребували адаптації до
завдань, що постали у XXI столітті. Проте, міжнародні
статистичні дослідження Т. Баль-Вожняк не підтвердили
значного руху вперед в контексті інноваційності, особли-
во в нових державах – членах ЄС [3]. Існує гіпотеза щодо
більшого впливу інноваційності на скорочення розриву
рівня розвитку шляхом зниження вигоди від інтенсифіка-
ції перехідних процесів мережевої економіки, заснованої
на ресурсах, до економіки, заснованої на знаннях.
Метою стратегії Європа-2020 стало зростання еко-
номічної потужності Європейського Союзу і рівня за-
можності його громадян. «Наші зусилля мають бути
більше сфокусованими на розвиток конкурентоспро-
можності ЄС, продуктивності, потенціалу до зростання
та економічного зближення. Нова стратегія концентру-
ється на ключових сферах, щодо яких потрібно діяти:
знання та інновації, більш стала економіка, вища зайня-
тість та соціальне залучення» [4], — йдеться у виснов-
ках Європейської Ради.
З метою підтримки високих життєвих стандартів та
їх подальшого покращення Європа розпочала пошук но-
вих організаційних форм для кластерів, які забезпечува-
тимуть прогрес у сфері інновацій. Це означає виконання
вимоги підвищення продуктивності Європа у генеруван-
ні нових ідей, щоб скоротити відставання від США і кра-
їн Азії в інноваційному розвитку. Відтак, європейські
кластери розвиваються у напрямку трансформації в по-
тужні каталізатори цього процесу, функціонуючи як
пов’язані один з одним територіальні центри.
Сучасні погляди на роль кластерів, сформульовані
у «Європейському меморандумі щодо кластерів», поля-
гають у тому, що вони являють собою «регіональні
центри концентрації і спеціалізованих компаній,
пов’язані один з другим численними каналами, що
створюють сприятливе середовище для інновацій. Вони
роблять можливим «відкриті інновації», тобто створен-
ня і вдосконалення нових ідей у мережі, що складається
з компаній і організацій, які співпрацюють між собою.
Ці групи компаній і організацій сприяють усуненню
перешкод для перетворення нових ідей у нові продукти
і отримання максимальної вигоди від глобалізації» [5].
В планах розвитку до 2020 року, що розроблені
Європейським Союзом і більшістю країн, які охоплю-
ються «Європейською політикою сусідства», визнача-
ється перехід до інноваційної економіки. У реалізації
цієї мети важливе значення мають наукові парки. В
Україні їх створення і діяльність здійснюється відпові-
дно із Законом України «Про наукові парки» від 25 че-
рвня 2009 року № 1563-VI. Науковим парком вважаєть-
ся юридична особа, що створюється з ініціативи вищо-
го навчального закладу та/або наукової установи шля-
хом об'єднання внесків засновників для організації, ко-
ординації, контролю процесу розроблення і виконання
проектів наукового парку. Його партнерами можуть бу-
ти суб’єкти господарювання, які повинні для цього ук-
ласти відповідний договір. Пріоритетними напрямками
наукового парку мають бути економічно і соціально
зумовлені наукові, науково-технічні, та інноваційні ви-
ди діяльності, що відповідають меті його створення, га-
лузевому профілю засновника, враховують потреби ре-
гіону та узгоджуються з законами «Про пріоритетні на-
прями розвитку науки і техніки» і «Про пріоритетні на-
прями інноваційної діяльності в Україні».
Дослідження проблем розвитку наукових парків здій-
снюються багатьма українськими і зарубіжними науковця-
ми. Серед них В. Андріянов (теоретичні основи наукових
парків) [6]; М.М. Іванов, С.Р. Колупаєв (методи управління
наукою та нововведеннями в США) [7]; А. Каратаєв (функ-
ціонування наукових парків у розвинених капіталістичних
державах) [8]; В.К. Васенко (світовий досвід функціону-
вання та стратегія розвитку вільних економічних зон в
Україні) [9]; В.І. Ляшенко, А.І. Землянкін, І.Ю. Підоричева,
Т.Ф. Бережна (інфраструктура наукових парків) [10];
О.А. Мазур (світовий та український досвід функціонуван-
ня технологічних парків) [11]; В. Семиноженко (технопарки
та досвід формування інноваційної економіки) [12];
Д.В. Табачник (світовий та український досвід функціону-
вання технологічних парків) [13] та інші. Однак практика
створення технопарків ще не отримала достатньо широкого
розповсюдження, хоча певний досвід вже накопичено, що
дає підстави для подальшого створення їх мережі.
В. КУРИЛЯК
2013/№2 73
Перший науковий парк «Київська політехніка» був
створений на базі Національного технічного університе-
ту «Київський політехнічний інститут» відповідно Зако-
ну України №523-V від 22.12.06 «Про Науковий парк
«Київська політехніка» з метою організації масової інно-
ваційної діяльності, спрямованої на інтенсифікацію про-
цесів розроблення, виробництва та впровадження висо-
котехнологічної продукції на внутрішньому та зовніш-
ньому ринках, підвищення надходжень до державного та
місцевих бюджетів, прискорення інноваційного розвитку
економіки України. Цей закон мав практично пілотне
значення для формування нормативних правил і основ-
них засад діяльності наукових парків.
Створення наукового парку «Київська політехні-
ка» забезпечило залучення 55 іноземних та українських
високотехнологічних компаній, близько сотні наукових
груп і лабораторій КПІ, що створюють для них потік
конкурентоспроможних ноу-хау, понад 20 інженерних
факультетів, які готують для компаній високоякісний
персонал, кілька венчурних та інвестиційних фондів,
які, в разі необхідності, виступають інвесторами окре-
мих стартап-проектів. До роботи наукового парку залу-
чається дедалі більше студентів, які не лише працюють
у його компаніях, а й створюють у структурі бізнес-
інкубатора парку власні маленькі компанії для виве-
дення на ринок своїх винаходів і проектів [14].
Протягом 2005-2010 років учасники технопарку
«Київська політехніка» вивели на ринок понад 150 нових
продуктів і технологій. Серед доробок парку комплекс
засобів обчислювальної техніки, що убезпечують корис-
тувача від побічного електромагнітного випромінюван-
ня; стратегічне планування та системне управління ста-
лим розвитком мегаполісів України; енергоефективний
екобудинок з комплексним використанням відновлюва-
них і нетрадиційних джерел енергії; технологія виробни-
цтва нових дієтичних продуктів харчування оздоровчої
та профілактичної дії; мікросупутник; технології мало-
витратного виробництва титану.
Організація і діяльність парку здійснюється відпові-
дно трьох основних елементів моделі «потрійної спіралі»
(triple helix), розробленої у 1996 р. професором Стенфорд-
ського і Единбурзького університетів Генрі Іцковіцєм, яка
включає університети, бізнес і державу [15]. Що ж до нау-
кового парку «Київська політехніка», то активно працю-
ють лише два учасники: університет і виробничий сектор
(американські компанії Netkracker, USPolytech,
EPAMSystems; «Європейський інститут інноваційних те-
хнологій» (Лондон), німецький науковий центр «Євроцен-
трум»; українські компанії — група DF, «Датагруп», «Те-
хнології природи», «ЮАвіа», херсонське підприємство
«Судмаш», концерн «Укрпожсервіс», Київське підприєм-
ство «Меридіан» та інші). Держава ж практично не ціка-
виться досвідом роботи першого наукового парку країни.
А тим часом вона могла б робити замовлення на створен-
ня високих технологій для критично важливих сфер: ре-
сурсоенергозбереження, біотехнологій для харчового і аг-
рарного секторів промисловості, інформаційних систем
для ефективнішого управління різними ланками суспільс-
тва тощо. Така політика забезпечила б зниження високо-
технологічного імпорту в Україну за цими напрямами.
Мережа наукових парків нині в Україні розшири-
лася, проте їх вплив на формування інноваційної еко-
номіки ще неможливо здійснити. Щоб відслідковувати
процеси функціонування наукових парків, доцільно ви-
ділити їхню мережу. У науковій літературі описуються
такі наукові парки [10]:
- «Аерокосмічні інноваційні технології», що ство-
рений у 2010 році в рамках проекту ЄС «Підтримка на-
укоємних та інноваційних підприємств та трансферу
технологій в Україні» на базі Національного авіаційно-
го університету (м. Київ);
- «Київський університет ім. Т. Шевченка», що ство-
рений наприкінці 2010 року науковими установами НАН
України (Інститутом археології, Інститутом біоорганічної
хімії та нафтохімії, Інститутом біохімії ім. О.В. Палладіна,
Інститутом геохімії, мінералогії та рудоутворення
ім. М.П. Семенкова, Інститутом електрозварювання ім.
Є.О. Патона, Інститутом історії України, Інститутом мета-
лофізики ім. Г.В. Курдюмова, Інститутом мікробіології та
вірусології ім. Д. К. Заболотного, Інститутом органічної
хімії, Інститутом прикладної фізики, Інститутом проблем
матеріалознавства ім. І. М. Францевича, Інститутом про-
блем реєстрації інформації, Інститутом теоретичної фізи-
ки ім. М. М. Боголюбова) і вищими навчальними заклада-
ми IV рівня акредитації (Київським національним універ-
ситетом імені Тараса Шевченка, Національним універси-
тетом харчових технологій);
- «АГРОЕКО», що створений на базі Інституту аг-
роекології і економіки природокористування Націона-
льної академії аграрних наук України (ІАЕП НААН
України) за участю Інституту агроекології і економіки
природокористування НААН України, Інституту цук-
рових буряків та енергетичних культур НААН України,
Інституту гідротехніки та меліорації НААН України,
національного наукового центру «Інститут землеробст-
ва» НААН України, національного наукового центру
«Інститут механізації та електрифікації сільського гос-
подарства» НААН України, Інститут сільськогосподар-
ської мікробіології НААН України, національного нау-
кового центру «Інститут аграрної економіки» НААН
України, Дарницького центру сприяння інвестиціям,
інноваціям та високим технологіям, Київської обласної
державної адміністрації, Національного університету
біоресурсів і природокористування України.
Серед науковців поширена думка, що деякі техно-
парки правомірно відносити до наукових парків з тим,
щоб вони могли більшою мірою користуватися пільга-
ми, які надаються фізичним особам такого статусу [16].
Зокрема, називаються технопарки «Київська політехні-
ка»; «Текстиль», базою якого є Херсонський націона-
льний технічний університет; «Агротехнопарк» Націо-
нального університету харчових технологій і «Яворів»
Національного університету «Львівська політехніка».
З огляду на наявність в Україні розвинутої мережі
навчальних установ вищого рівня акредитації, науково-
дослідних і проектно-конструкторських інститутів, а
також формування сучасного бізнес-середовища можна
вважати, що найближчим часом будуть створюватися
нові потужні наукові парки. Нині розроблено проект
формування мережі наукових парків у Донецькому ре-
гіоні з використанням механізму франчайзингового ти-
ражування навколо ядра мережі, за яке приймаються
Донецький науковий центр Національної академії наук
України і Міністерства освіти і науки України та регіо-
нальні відділення Торговельно-промислової палати
України у містах Донецьку і Луганську [10]. Пілотне
проектування передбачає використання трьох варіантів:
на базі наукової установи; на базі вищого навчального
закладу IV рівня акредитації; і спільно науковими уста-
новами і вищими начальними закладами IV рівня акре-
дитації. При цьому рекомендується застосовувати під-
хід «знизу», коли наукові парки формуються наукови-
ми установами і ВНЗ IV рівня акредитації ініціативно
за умов позитивного ставлення і відповідної політичної
підтримки влади. На другому етапі здійснюватиметься
дуплікація, тобто формування дуплікованих наукових
парків в іншому місті регіону за умови досягнення ці-
лей створення пілотних наукових парків. На третьому
етапі планується франчайзингове тиражування у формі
передачі на комерційній або іншій договірній основі
http://spark.kpi.ua/uk/node/24
http://spark.kpi.ua/uk/node/24
http://spark.kpi.ua/uk/node/24
http://spark.kpi.ua/uk/node/24
http://spark.kpi.ua/uk/node/24
http://spark.kpi.ua/uk/node/36
http://spark.kpi.ua/uk/node/36
http://spark.kpi.ua/uk/node/20
http://spark.kpi.ua/uk/node/20
http://spark.kpi.ua/uk/node/20
http://spark.kpi.ua/uk/node/20
http://spark.kpi.ua/uk/node/41
http://spark.kpi.ua/uk/node/41
http://spark.kpi.ua/uk/node/41
http://spark.kpi.ua/uk/node/45
http://spark.kpi.ua/uk/node/43
http://spark.kpi.ua/uk/node/43
В. КУРИЛЯК
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 74
відпрацьованої схеми функціонування пілотних і дуп-
лікованих наукових парків для використання в інших
містах і районах Донецької і Луганської областей.
Список джерел
1. Cluster policy in Europe. A brief summary of cluster policies in
31 European countries, 2008, P. 17 [Електронний ресурс].
Режим доступу: http://www.clusterobservatory.eu/system/
modules/com.gridnine.opencms.modules.eco/providers/getpdf.j
sp?uid=100146].
2. Martin P. Public support to clusters: A firm level study of
French ―Local productive systems‖ / Martin P., Mayer, T. and
Mayneris F // Mimeographed, University of Paris I, 2010, p. 4.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://perso.uclouvain.be/florian.mayneris/rsue.pdf.
3. Баль-Вожняк Т. Економічні мережі як ефективні механізми
координації інноваційної діяльності / Тереза Баль-Вожняк
// Міжнародна економічна політика [Електронний ресурс] :
наук. журн. – 2011. – № 12–13.
4. Європейська Рада схвалила стратегію Європа-2020. Євро-
бюлетень. – квітень 2010. – № 4.
5. The European Cluster Memorandum. Promoting European
Innovation through Clusters: An Agenda for Policy Action.
Prepared by The High Level Advisory Group on Clusters,
chaired by Senator Pierre Laffitte [Електронний ресурс]. Ре-
жим доступу: http://www.vinnova.se/upload/dokument/
VINNOVA_gemensam/Kalender/2008/Klusterkonferens_jan0
8/European%20Cluster%20Memorandum%20Final.pdf.
6. Андриянов В. Научные парки. Юго-восточный вариант / В.
Андриянов // Внешняя торговля. – 1990. – № 9.
7. Иванов М.М. США: Управление наукой и нововведениями
/ М.М. Иванов, С.Р. Колупаев . – М. : Наука, 1990. – 231 с.
8. Каратаев А. Научные парки развитых капиталистических
стран. / А. Каратаев // Внешняя торговля. – 1990. – № 9.
9. Масенко В.К. Вільні економічні зони: стратегія розвитку:
монографія / В.К. Васенко // Суми: Довкілля, 2004. – 348 с.
10. Ляшенко В.І. Перспективи розвитку наукових парків як еле-
ментів інфраструктури малого інноваційного підприємництва
в Україні / В.І. Ляшенко, А.І. Землянкін, І.Ю. Підоричева,
Т.Ф. Бережна // Вісник економічної науки України. – 2012.
11. Мазур О.А. Технологічні парки. Світовий та український
досвід / О.А. Мазур, В.С. Шовкалюк. – К.: Прок-бизнес,
2009. – 70 с.
12. Семиноженко В. Технологічні парки в Україні: перший
досвід формування інноваційної економіки / В. Семиноже-
нко // Економіка України. – 2004. – № 1. – С. 6.
13. Технологічні парки. Світовий та український досвід / за
ред. Д.В. Табачника. – К.: Вид-во Тп ІЕЗ, 2004. – 48 с.
14. Дослідницькі університети як центри інноваційного роз-
витку країни [Електронний ресурс] / Інтерв’ю ректора На-
ціонального технічного університету «Київський політех-
нічний інститут» журналісту газети «Дзеркало тижня» //
Дзеркало тижня. – 2011. – № 2. – Режим доступу : http
://www. dt. ua/articles/73711#article.
15. Дежина И. Г. Государство, наука и бизнес в инновацион-
ной системе России / И. Г. Дежина, В. В. Киселева. – М.:
Институт экономики переходного периода, 2007. – 184 с.
16. Нємець Л. До питання функціонування технопарків у світі
і в Україні / Людмила Нємець, Надія Грищенко// Часопис
соціально-економічної географії. Міжрегіональний науко-
вий збірник. – 2010. – № 8.
Є. Куриляк
м. Тернопіль
РОЗВИТОК В УКРАЇНІ ЛОКАЛЬНИХ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ
КЛАСТЕРНОГО ТИПУ*
Важливою тенденцією розвитку сучасної економіки
є формування локальних виробничих систем, що забезпе-
чують раціональне використання регіональних ресурсів. В
умовах функціонування великої за територією і населен-
ням країни, якою є Україна, вони мають певну специфіку
через різноманітність видів економічної діяльності і регіо-
нальну спеціалізацію. Локальні виробничі системи ство-
рюються за кластерним принципом і мають різну ефекти-
вність і неоднаковий вплив на розвиток національних
економік. Як свідчить зарубіжний досвід, деякі з них ста-
ють загальновідомими і конкурентоспроможними на між-
народному ринку. Світового визнання набули, наприклад,
авіаційний кластер EMBRAER у Сан-Хосе-дус-Кампусі
(São José dos Campos), галузь телекомунікаційного облад-
нання у Кампінасі (Campinas) та ряд інших кластерів у
традиційних галузях таких, як виробництво меблів, взуття,
кераміки, текстилю та одягу, що створені у Бразилії [1].
Україна перебуває на етапі поширення кластерного підхо-
ду до формування нових локальних виробничих систем,
проте саме такі тенденції формуються у процесі її еконо-
мічного розвитку. Однак в Україні не створено інституцій
збору і узагальнення інформації щодо нових виробничих
систем. Це стримує розробку політики забезпечення кон-
курентоспроможності кластерів.
У науковій літературі нині виділяється тенденція
зростання інтересу науковців до проблем регіонального
розвитку на основі створення локальних виробничих
систем кластерного типу. Відповідно аналізується іс-
нуюча практика. Це характерно для публікацій
З. Варналія, М. Войнаренка, Л. Ганущак-Єфіменко,
О. Кузьміна, Г. Семенова, С. Соколенка, Р. Сороки,
Ю. Ульянченко, Л. Федулової, О. Чорної, В. Чужикова
та ін. Проте, ці автори аналізують діяльність окремих
кластерів, досліджуючи вибрані ними проблеми.
Метою статті є систематизація даних про кластери
з метою створення бази розробки методології і методик
розвитку кластерних систем в Україні. Такі досліджен-
ня мають усунути інформаційний дефіцит, який утво-
рився в Україні через відсутність статистичного обліку
процесів формування і функціонування локальних ви-
робничих систем кластерного типу. При цьому будуть
враховані інформаційні особливості щодо кластерів в
Україні. Зокрема, в українській економіці на даний час
більшою мірою можна сконцентрувати дослідження на
регіональній спеціалізації та конкурентоспроможності.
Іноземні ж дослідники, маючи кращу інформаційну ба-
зу, пов’язують аналітичні розробки з оцінкою фактору
розташування та побудовою кривої локалізації, яка
представляється локальним коефіцієнтом Джині [2].
Представлені у статті дані базуються на публікаціях у
науковій і галузевій пресі.
Стратегічний розвиток України відбувається пере-
важно за програмами урядових партій, тому що відсутня
довгострокова програма, схвалена на парламентському і
*Стаття підготовлена за результатами дослідження в рамках проекту «Сьомої рамкової програми» Європейського
Союзу «Функціонування системи місцевого виробництва в умовах економічної кризи (порівняльний аналіз і бенчмаркінг
для країн ЄС та поза його межами)» [«Functioning of the local Production Systems in the Conditions of Economic Crisis
(Comparative Analysis and Benchmarking for the EU and Beyond)»]. Угода про надання гранту PIRSES GA-2011-295050.
http://perso.uclouvain.be/florian.mayneris/rsue.pdf
http://www.vinnova.se/upload/dokument/
o7
o14
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89197 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T16:25:06Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Куриляк, В. 2015-12-03T17:55:23Z 2015-12-03T17:55:23Z 2013 Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки / В. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 71–74. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89197 Показано, що у світовому господарстві відбувається розвиток нових форм фрагментації , в рамках яких посилюються інтеграційні процеси кластерного типу. Аналізуються процеси створення і діяльності наукових парків. Наводиться характеристика наукових парків «Київська політехніка», «Аерокосмічні інноваційні технології», «Київський університет ім. Т. Шевченка», «АГРОЕКО» та технопарків «Текстиль» Херсонського національного технічного університету, «Агротехнопарк» Національного університету харчових технологій, «Яворів» Національного університету «Львівська політехніка» та інші. Показано, что в мировом хозяйстве происходит развитие новых форм фрагментации, в рамках которых усиливаются интеграционные процессы кластерного типа. Анализируются процессы создания и деятельности научных парков. Приводится характеристика научных парков «Киевская политехника», «Аэрокосмические инновационные технологии», «Киевский университет им. Т. Шевченко», «АГРОЭКО» и технопарков «Текстиль» Херсонского национального технического университета, «Агротехнопарк» Национального университета пищевых технологий, «Яворов» Национального университета «Львовская политехника» и другие. It is shown that in the world economy the development of new forms of fragmentation happens, in which we can see the intensifying of cluster type in integration processes. Processes of creation and activity of scientific parks are analized. The characteristics of the science Park «Kyiv Polytechnic», «Aerospace innovative technology», «Kyiv University. T. Shevchenko», «AGROEKO» and technoparks «Textiles» of the Kherson National Technical University, «Agrotechnopark» National University of food technologies, «Yavoriv» National University «Lviv Polytechnic», and others are induced. Стаття підготовлена за результатами дослідження в рамках проекту «Сьомої рамкової програми» Європейського Союзу «Функціонування системи місцевого виробництва в умовах економічної кризи (порівняльний аналіз і бенчмаркінг для країн ЄС та поза його межами)» [«Functioning of the local Production Systems in the Conditions of Economic Crisis (Comparative Analysis and Benchmarking for the EU and Beyond)»]. Угода про надання гранту PIRSES GA-2011-295050. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки Кластеры и научные парки как движущая сила процветания в условиях глобальной экономики Clusters and science parks as a driving force for prosperity in the global economy Article published earlier |
| spellingShingle | Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки Куриляк, В. Наукові статті |
| title | Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки |
| title_alt | Кластеры и научные парки как движущая сила процветания в условиях глобальной экономики Clusters and science parks as a driving force for prosperity in the global economy |
| title_full | Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки |
| title_fullStr | Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки |
| title_full_unstemmed | Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки |
| title_short | Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки |
| title_sort | кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89197 |
| work_keys_str_mv | AT kurilâkv klasteritanaukovíparkiâkruhomasilaprocvítannâvumovahglobalʹnoíekonomíki AT kurilâkv klasteryinaučnyeparkikakdvižuŝaâsilaprocvetaniâvusloviâhglobalʹnoiékonomiki AT kurilâkv clustersandscienceparksasadrivingforceforprosperityintheglobaleconomy |