Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності

Разработано новое направление исследований региональной социальной политики (РСП). Усовершенствована методология диагностики процессов социального развития территориальных общественных систем (ТСС), в частности предложена методика расчета комбинированного индекса уровня эффективизации РСП, сформиров...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2008
Main Author:	Садова, У.Я.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2008
Subjects:	Регіональні проблеми соціальної політики
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8928
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності / У.Я. Садова // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 151-165. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860214391764418560
author	Садова, У.Я.
author_facet	Садова, У.Я.
citation_txt	Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності / У.Я. Садова // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 151-165. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Разработано новое направление исследований региональной социальной политики (РСП). Усовершенствована методология диагностики процессов социального развития территориальных общественных систем (ТСС), в частности предложена методика расчета комбинированного индекса уровня эффективизации РСП, сформированы за результатами регрессионного анализа приоритетные направления РСП в Украине. A new direction of research of the regional social policy has been developed. Methodology of diagnostics of the processes of social development of territorial-social system has been improved, methods of calculation of the level of efficiency improvement of the regional social policy index has been suggested, the priority directions of regional social policy in Ukraine have been formed according to the results of regressive analysis.
first_indexed	2025-12-07T18:15:53Z
format	Article
fulltext	151151 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ РЕГІОНАЛЬНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ: КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ТА ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ У.Я.Садова, доктор економічних наук, провідний науковий співробітник, Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів Постановка проблеми. Реалізація конституційного курсу на побудову в Україні соціальної держави вимагає адекватної запитам суспільства ефективної регіональ- ної соціальної політики (РСП). Пошуку моделі такої політики присвячені праці багатьох вчених, практиків. Проте, на цьому шляху чимало проблем і загально- методологічного, і прикладного характеру. Перш за все, в державі немає чіткості щодо змісту самої ідеології добробуту, ключового визначника стратегії й тактики соціальних реформ загальнонаціо- нального рівня. Вітчизняні фахівці, висуваючи аргументи щодо використання зарубіжного досвіду при реформуванні соціальної сфери, в одних випадках роз- глядають «добробут як тягар національної економіки, в інших – як соціальну згуртованість, ще в інших – як принцип розподілу, капіталовкладення, мережу безпеки, систему заохочення до праці чи право» [1, с.216]. Тобто, питання вибору моделі, критеріїв оцінювання соціальної політики, в т.ч. РСП, обростає рисами суб’єктивного характеру. По-друге, моделювання РСП вимагає наведення порядку у сфері понятійно- термінологічного та методичного забезпечення її аналізу та прогнозу як з боку соціальної, так і регіональної економіки. Так, наукові розвідки з РСП, в яких фахівці відштовхуються від різних дефініцій регіону (регіон-ринок чи ареал, регіон-квазікорпорація, регіон-квазідержава, глобальне місто-регіон тощо), мо- жуть виступати доволі потужним джерелом формування суперечливих взірців її моделі. Водночас поява нових дефініцій є об’єктивним процесом розвитку всієї системи наукових знань. Використання застарілих понятійно-термінологічних конструкцій РСП містить ризик відходу вітчизняної економічної думки від стра- тегії інноваційності, по якій рухається світ. У цьому контексті доречно звернути увагу на введення в науковий обіг поняття регіону-соціуму, під яким нами про- понується розуміти діяльне спілкування людей (соціальних верств, груп), що живуть на певній території, ідентифікують себе через внутрішню сумісність як УДК 330.342.146:332.146.2 152 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ цілісне системне утворення (психо-інформаційно-енергетичний тип взаємодії), формують і реалізовують свій потенціал у різних видах діяльності відповідно до специфіки поділу праці (діяльнісний тип репродуктивної, економічної, соціаль- но-культурної, екістико-поселенської взаємодії) та визнання норм конституцій- ного і муніципального права (правовий тип взаємодії) [2, с.46]. По-третє, на фоні глобалізації й протилежної їй регіоналізації суспільного життя, забезпечення ефективності РСП залежить від врахування в управлінській діяльності нових факторів розвитку як регіональної та національної, так і світо- вої економіки. Сучасні інформаційні технології, мережеві економічні структури спричинили глобальний дискурс у сфері розвитку регіонального менеджменту. Показовою в цьому плані є нова регіональна парадигма спільного ринку, згідно з якою, на думку фахівців, міжнародна економіка є не безпосередньою взаємодією національного уряду з іншими національними урядами („націоналістична еконо- мічна парадигма”), а економічною (не політичною) взаємодією між регіональни- ми економічними спільнотами [3, с.183]. Приведена парадигма спільного ринку суттєво детермінує уяву про принципи, механізми територіального управління в межах національних держав, про суть РСП як особливої багатокомпонентної інституційно й законодавчо оформленої сфери людської діяльності (організацій- ної, регулятивної, контрольної), пов’язаної з владою і націленої на територіальну організацію та розвиток соціальної сфери територіальної суспільної системи (ТСС), забезпечення на цій основі добробуту її мешканців [2]. Відповідно питання ефективності РСП розглядається у нероздільному зв’язку з її структурою. Адже в епіцентрі уваги постають соціальні відносини, що складаються між носіями соціально-економічних інтересів (окремими людьми, соціальними групами) в межах регіону-соціуму, регіональної спільноти, а також відносини цієї спільноти з суспільством (діяльнісний тип взаємодії), державою (правовий тип взаємодії), соціумом (психо-інформаційно-енергетичний тип взаємодії). Це соціальні від- носини, що стосуються змісту, стратегічних цілей, завдань, форм функціонування держави у територіальному аспекті. Їх розвиток супроводжується становленням нових інститутів та забезпечуючої їх інфраструктури. По-четверте, оцінювання альтернативних моделей РСП в умовах конкретного місця та часу проводиться за низкою критеріїв. Критерій ефективності має одно- порядкове значення з такими, як результативність, справедливість, політична й адміністративна здійсненність (табл. 1). З позиції адміністративного менеджменту при аналізі РСП найбільш корект- ним є комплексний підхід їх застосування. Проте кожен з критеріїв – це різна міра готовності методичного забезпечення, необхідного для збору та обробки інформації про відповідні структурно-кваліметричні ознаки РСП. Відтак, ви- рішення цієї проблеми – важливий напрям розбудови соціальної держави. Тобто ефективність РСП є одним з критеріїв-аргументів вибору моделі соці- альної держави, вона значною мірою сприяє обґрунтуванню підстав державного втручання в економіку. Як на макро-, так і на мезорівні через оцінку вигод і витрат, пов’язаних з забезпеченням соціальних цілей, держава підходить до вирішення традиційних неспроможностей ринку (суспільні блага, зовнішні ефекти, природні 153 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ монополії, інформаційна асиметрія). Потреба в розрахунку ефективності РСП обумовлена й тим, що в сучасних умовах трансформація економіки відбувається, як правило, на основі нової парадигми, суть якої в тому, що економічне зростання, котре не супроводжується покращанням добробуту людей (становища більшості населення), не визнається розвитком. Таблиця 1 Основні критерії оцінювання альтернативних моделей РСП 1 Критерії Алгоритм методики Суть процедури Р е з у л ьт а - тивність визначення підцілей процесів регіонального соціального розвитку ТСС (завдань); формулювання критеріїв досягнен- ня підцілей; встановлення ймовірності досягнення усього комплексу соціальних підцілей ТСС (висока ймовірність виконання завдань – висока результативність РСП) Оцінка ймовірнос- ті реалізації цілей РСП Е ф е к т и в - ність визначення переліку вигод та витрат для кожного варіанта РСП, включаючи традиційні ресурси, час, ризик та гроші; оцінка чистої вигоди – співвідношення затрат та результатів РСП (у грошовому та часовому вимірі) Оцінка співвідно- шення витрат та ре- зультатів РСП Справедли- вість встановлення міри реалізації соціальних гарантій, виходячи зі статусної приналежності мешканців ТСС (вертикальна справедливість); встановлення міри реалізації соціальних гарантій, виходячи з геопросторової доступності мешканців ТСС (горизонтальна справедливість); встановлення міри реалізації соціальних гарантій, виходячи з субординації міжвікових зв’язків – вплив на долю майбутніх поколінь (демографічна справедливість) Оцінка пропорцій- ності РСП в розрізі основних її типоло- гічних форм (секто- ральної, територіаль- ної, демографічної) Політична з д і й с н е н - ність діагностика на предмет відповідності пріоритетним завдан- ням Уряду; діагностика на предмет відповідності інтересам громадських організацій; діагностика на предмет відповід- ності інтересам впливових сил (бізнесу) Оцінка середовища реалізації РСП Адміністра- тивна здій- сненність діагностика на предмет відповідності законодавчим (нор- мативним) обмеженням; діагностика на предмет готовності матеріальної бази; діагностика на предмет фаховості кадрів; діагностика на предмет фінансового забезпечення; діагнос- тика на предмет часової доречності Оцінка інфраструк- тури РСП Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми оцінювання ефективності РСП стали предметом посиленої уваги вітчизняних вчених доволі недавно. У спеціальній літературі вони переважно розглядаються в контексті компаратив- ного аналізу та прогнозу окремих процесів регіональної економіки [4, 5, 6]. В адміністративному менеджменті дана тематика фігурує в процесі досліджень методичного забезпечення адміністративної реформи в Україні [7, 8, 9], підви- щення ефективності функціонування системи соціального захисту, роботи органів державної служби тощо [10]. 1 У теорії і практиці адміністративного менеджменту спеціальні критерії прийнято називати універсальними (див.: Вироблення державної політики: Аналітичні записки / Укл. О.І.Кілієвич, В.Є.Романов – К.: Вид-во К.І.С., 2003. – 346 с.). 154 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ Спинимося на окремих аспектах питання методичного забезпечення крите- рію ефективності РСП в Україні. Метою дослідження є розробка системи індикаторів діагностики терито- ріальної диференціації протікання соціальних процесів під впливом діяльності регіональних органів державної влади та територіального управління й розробка пропозицій щодо проведення моніторингу регіональної соціальної політики в Україні. Виклад основного матеріалу дослідження. Ефективність РСП, так само як людська гідність, економічна свобода, участь в ухваленні рішень, є мірилом су- купного добробуту населення. Вона є суспільною цінністю і повинна обов’язково враховуватися у пошуку шляхів розбудови соціальної держави. За своєю економічною суттю ефективність РСП означає максимальне (в т.ч. оперативне) досягнення соціальних цілей регіонального розвитку за умови залучення мінімальних з погляду регіональної економіки ринку інвестиційних коштів (в т.ч. соціальних). Таке визначення є модифікацією загальноприйнятого в економічній літературі трактування ефективності (від лат. еffectivus – діяльний, творчий) як результативності економічної діяльності, котра вимірюється від- ношенням отриманого економічного ефекту до витрат ресурсів, які зумовили отримання цього ефекту. Принагідно зазначимо, що в англомовній економічній літературі мають місце два різні підходи до визначення ефективності (ефектив- ність через витрати і ефективність через результати). Відповідно, звертаючись до теорії статистики, можна вичленити два варіанти оцінювання ефективності РСП. Перший є основою компаративного соціально-економічного аналізу показників стану, факторів, а також засобів реагування відповідних інститутів регіону-соціуму на проблеми добробуту населення. Другий є основою соціально-економічного аналізу змін витрат, пов’язаних з пристосуванням регіону-соціуму до нових ви- мог (факторів зміни стандартів) добробуту. Підхід, що будується на використанні темпових індикаторів, дає змогу про- водити оцінку динамічної ефективності РСП. Він становить фундамент концепції ефективізації політики соціального розвитку регіонів-соціумів, що є складовою концепції ефективізації розвитку соціальної економіки. Нагадаємо, суть остан- ньої полягає в процесі пошуку найкращих рішень в тій чи іншій сфері людської діяльності з метою досягнення в регіоні більш високих результатів при скороченні затрат на одиницю цих результатів. Таке трактування по суті є рівнозначним визначенню діяльності, що пов’язана з виробленням порад щодо прийняття та реалізації політичних рішень, спрямованих на вирішення соціальних проблем, тобто відповідає змісту соціальної політики2. Сам процес ефективізації трактуєть- ся як сукупність взаємопов’язаних і здійснюваних в певній послідовності етапів, кожен з яких розглядається як відповідний фактор відносно один до одного. До таких етапів-факторів зараховується ефективізація низки процесів соціального розвитку: демографічного, соціально-демографічного, екологічного, соціально- культурного, трудового, соціально-трудового, соціально-економічного та еконо- 2На даний час концепція активно розробляється російськими вченими, зокрема Г. Слезінгером. 155 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ мічного. Взаємозв’язки етапів-факторів ефективізації характеризують варіанти механізму функціонування соціальної економіки. Для візуального сприйняття взаємозв’язки етапів-факторів подаються в матричній формі. За аналогією до макроекономічного рівня формується матриця взаємозв’язків етапів-факторів процесу ефективізації розвитку регіону-соціуму. Принциповим доповненням описаної у російських джерелах матриці взаємозв’язків [11] є не лише врахуван- ня регіональної специфіки прояву діяльнісного типу людських взаємодій, а й укомплектування її будови двома новими, а саме – правовою та психо-інформа- ційно-енергетичною. Відповідно до доданих типів окреслюються вектори такого розвитку специфічного виду діяльності, як РСП (ефективізація, інституалізація, соціалізація територіальної суспільної системи – ТСС) (рис. 1). У змістовому плані концепція ефективізації політики соціального розвитку регіонів-соціумів тісно переплітається з відомими концепціями людського та збалансованого (сталого) розвитку територіальних утворень. Вона сприяє об- ґрунтуванню більш справедливого розподілу ресурсів, ефекту в процесі досяг- нення стратегічних цілей розбудови соціальної держави (забезпечення процесів економічного росту і соціального розвитку). Нагадаємо, що в цьому разі ефективізація пов’язується з тріадою взаємо- пов’язаних цілей, а саме: – ефективізацією економіки як інструментом забезпечення цілей збалансо- ваного економічного росту соціальної держави (підвищення віддачі основних і оборотних коштів на одиницю вкладень на всіх рівнях господарювання. Здій- снюється це, перш за все, за рахунок підприємництва, а також комплексного використання науково-технологічних, організаційних, структурних і соціальних факторів росту конкурентоспроможності товарів і послуг); – ефективізацією праці як інструментом забезпечення цілей відтворення і постійного нарощування обсягів людського капіталу (на основі системної ув’яз- ки результатів праці та затрат, пов’язаних з покриттям вартості послуг робочої сили). Проявляється через поглиблення синтезу соціальної і економічної функцій господарюючої системи, гуманізації праці, що означає максимальне узгодження економічних цілей з можливостями і інтересами людини (зміст роботи, технології і засоби праці, режим роботи і інтенсивність праці, участь в управлінні колек- тивом). Ефективізація праці – це “процес пошуку найкращих рішень в тій чи іншій сфері трудової діяльності (включаючи економічну і соціальну сфери) в цілях досягнення більш високих результатів при скороченні затрат на одиницю цих результатів”[3, с.38]. Це процес вироблення і здійснення заходів з підвищен- ня рентабельності праці шляхом раціональнішого використання усіх факторів економічного зростання; – ефективізацією соціального захисту як інструменту забезпечення цілей росту добробуту населення, перш за все, за рахунок перерозподілу реальних до- ходів громадян (при гарантії збереження і використання соціальних виплат за призначенням і надання соціальних послуг). Вона означає підвищення ступеня надійності системи соціального забезпечення, що, в свою чергу, є результатом більш справедливого перерозподілу результатів праці, раціоналізації (посилення 156 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ Е т а п и -ф а к т о р и е ф е к т и в із а ц ії Т и п и л ю д с ь к о ї в за є м о д ії 1 2 3 Д ія л ь н іс н и й – е ф е к т и в із а ц ія Р С П Правовий – інституціа- лізація РСП Інформаційно-енерге- тичний – соціалізація РСП Типи людської взаємодії та класи об’єднання людей 1 ( к л а с п о п у л я ц ія ) демографічного соціально-демогра- фічного екологічного соціально-культур- ного трудового соціально-трудо- вого соціально-еконо- мічного економічного 2 ( к л а с с п іл ь н іс т ь ) 3 ( к л а с с п ів т о в а р и с т в о ) Діяльнісний (клас суспіль- ство) д е м о гр а ф іч н о го а 1 1 а 1 2 а 1 3 а 1 4 а 1 5 а 1 6 а 1 7 А 1 8 а 1 9 а 1 1 0 с о ц іа л ь н о -д е м о гр а ф іч н о го а 2 1 а 2 2 а 2 3 а 2 4 а 2 5 а 2 6 а 2 7 А 2 8 а 2 9 а 2 1 0 е к о л о гі ч н о го а 3 1 а 3 2 а 3 3 а 3 4 а 3 5 а 3 6 а 3 7 А 3 8 а 3 9 а 3 1 0 с о ц іа л ь н о -к у л ьт у р н о го а 4 1 а 4 2 а 4 3 а 4 4 а 4 5 а 4 6 а 4 7 А 4 8 а 4 9 а 4 1 0 т р у д о в о го а 5 1 а 5 2 а 5 3 а 5 4 а 5 5 а 5 6 а 5 7 А 5 8 а 5 9 а 5 1 0 с о ц іа л ь н о -т р у д о в о го а 6 1 а 6 2 а 6 3 а 6 4 а 6 5 а 6 6 а 6 7 А 6 8 а 6 9 а 6 1 0 с о ц іа л ь н о -е к о н о м іч н о го а 7 1 а 7 2 а 7 3 а 7 4 а 7 5 а 7 6 а 7 7 А 7 8 а 7 9 а 7 1 0 е к о н о м іч н о го а 8 1 а 8 2 а 8 3 а 8 4 а 8 5 а 8 6 а 8 7 А 8 8 а 8 9 а 8 1 0 П р а в о в и й (к л а с д е р ж а в а ) а 9 1 а 9 2 а 9 3 а 9 4 а 9 5 а 9 6 а 9 7 А 9 8 а 9 9 а 9 1 0 Ін ф о р м а ц ій н о -е н е р ге т и ч н и й (к л а с с о ц іу м ) а 1 0 1 а 1 0 2 а 1 0 3 а 1 0 4 а 1 0 5 а 1 0 6 а 1 0 7 а 1 0 8 а 1 0 9 а 1 0 1 0 * Ц и ф р а м и п о зн а ч е н о т и п и л ю д с ь к о ї в за є м о д ії : 1 . – п р и р о д н и й , 2 . – е м о ц ій н и й , 3 . – м о в н о -к о м у н ік а т и в н и й . Р и с. 1 . М ат ри ця в за єм оз в’ яз кі в (е та пі в- ф ак то рі в) п ро це су е ф ек ти ві за ці ї Т С С т а ві дп ов ід но ї п ол іт ик и* 157 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ адресності) використання коштів спеціальних фондів, розвитку системи соціаль- ного страхування і сфери соціальних послуг. На регіональному рівні ефективізація соціального захисту – це не лише забезпечення максимально можливого рівня вказаних гарантій держави, а й реалізація місцевих ініціатив, введення в практику територіального управління регіональних соціальних стандартів (прожиткового мінімуму на рівні регіону), робота з формування місцевими органами влади поза- бюджетних фондів підтримки окремих верств населення (пенсіонерів, інвалідів), переведення на самофінансування підприємств житлово-комунальної сфери, будівництво соціального житла, розвиток муніципального сектору як такого, що об’єднує галузі місцевої інфраструктури і соціальної сфери, тощо. Тобто ефекти- візація соціального захисту є запорукою досягнення збалансованості розвитку умов життєдіяльності населення. Загалом на регіональному рівні концепція ефективізації РСП є керівним принципом ефективізації соціально-економічного розвитку ТСС (від ефективі- зації соціальних витрат та оптимізації структури соціального бюджету території до структурної перебудови регіональної економіки, і від нової структури регіо- нальної економіки до нових соціальних стандартів). Кульмінаційною точкою, так званою, точкою біфуркації є підвищення конкурентоспроможності продукції, запровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, активізація підпри- ємництва, малого і середнього бізнесу, розбудова та модернізація виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури регіонального розвитку, розширення галузевої спеціалізації та екологізації виробництва, прискорення перебудови регіональних економічних систем в світлі інформатизації, посилення глобальних і регіональних інтеграційних процесів. У сфері праці та зайнятості концепція ефективізації РСП є вектором оптимі- зації цілей розвитку регіональних ринків праці. Вона сприяє вирішенню проблем перерозподілу зайнятості населення й формування гідних умов для реалізації люд- ського потенціалу (через визначення територіальних зон, точок росту виробни- цтва товарів і послуг – зокрема, в трудомістких галузях, організацію громадських робіт, створення робочих місць для молоді, інших неконкурентоспроможних категорій працездатного населення, обов’язкове працевлаштування випускни- ків, підготовлених за кошти держави, надання пільг на створення місць праці у приватному секторі; скорочення ринкової пропозиції праці шляхом обмеження припливу робочої сили на проблемні – відсталі, депресивні, прикордонні – ринки праці; регулювання перерозподілу робочого часу; стимулювання самозайнятості в праценадлишкових зонах). Методичне забезпечення реалізації концепції ефективізації РСП ґрунтується на системі спеціальних оцінок. Її формування пов’язане з побудовою комплексу індикаторів (індексів), які охоплюють основні види людської життєдіяльності і відображають динаміку процесів соціального (демографічного, трудового, куль- турного, екологічного, інформаційного) розвитку ТСС (аж до регіону-соціуму) під впливом заходів РСП. По суті йдеться про встановлення своєрідного струк- турного співвідношення між змінами результатів та змінами витрат регіонального соціального розвитку. 158 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ Одночасна присутність та взаємопов’язаність факторів-етапів, за якими діагностуються зміни регіонального соціального розвитку в розрізі основних видів людської діяльності (відповідно досяжність таких цільових функцій, як середня тривалість майбутнього життя, частка економічно активного населення в генеральній сукупності, рівень зайнятості та інші), дають змогу говорити про комплексний характер даного підходу до аналізу РСП. У методичному плані робота зводиться до розрахунку показників, котрі є індикаторами міри реагування ТСС (соціально-відтворювальних, соціально-тру- дових, соціально-культурних), на певні пакети заходів РСП. Вони є темповими характеристиками інтенсивності змін досліджуваних систем під впливом відпо- відної політичної діяльності суб’єктів регіональної економіки та територіального управління. Розрахунок рівня ефективізації ТСС й відповідної РСП включає процедуру формалізованого запису ряду часткових індексів, у чисельник формалізованого вигляду яких покладено середньорічні темпи змін цільових показників соціаль- ного розвитку, а в знаменник – середньорічні темпи змін видатків, пов’язаних з їх забезпеченням. Інформаційно-статистичне забезпечення розрахунку індексів рівня ефективізації включає як систему простих, так і комбінованих вхідних по- казників (ознак): 3 Найбільш коректним варіантом для розрахунку є, без сумніву, показник середньорічних темпів змін потенціалу здорового населення, котрий є інтегральною оцінкою відповідних змін стану фізичного, психічного, ментального й інших потенціалів здоров’я. 159 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 160 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ Аналогічний алгоритм розрахунку ефективізації РСП матиме місце при роз- рахунку інших часткових індексів. Якщо в чисельнику формули закладаються цілі розвитку окремого виду потенціалу соціальної сфери ТСС, то знаменник є віддзеркаленням поведінки суб’єктів РСП стосовно здійснення відповідних соціальних витрат. З появою методичних розробок щодо конструювання моделі соціального бюджету ТСС [12], комбінований показник знаменника може на- бувати більш якісного вигляду. В Україні на даний час суттєвим обмеженням аналізу рівня ефективізації РСП є недостатній розвиток регіональної статистичної бази. Наразі найбільш повними можуть бути дослідження, в основі яких лежить статистична інформація, що роз- робляється органами державної статистки в розрізі обласного адміністративно- територіального поділу України. Її застосування дає змогу провести розрахунки індексу ефективізації ТСС й відповідної політики соціально-демографічного розвитку (через оцінку економічного забезпечення цілей розвитку життєвого потенціалу населення, перш за все очікуваної тривалості життя). Для визна- чення індексу ефективізації політики соціально-трудового розвитку розрахунки будуються на оцінках економічного забезпечення цілей розвитку зайнятості, забезпечення гідної оплати праці, гідних умов праці, соціально-договірного по- тенціалу (організації договірних відносин та реалізації зобов’язань колективних договорів). У частині визначення індексу ефективізації політики соціально-куль- турного розвитку увага акцентується на оцінках економічного забезпечення цілей нарощування освітньо-виховного, соціально-інтелектуального (креативного), соціально-інформаційного, соціально-інфраструктурного потенціалів та потен- ціалу освоєння населенням цінностей культури і мистецтва) (рис. 2). Рис. 2. Часткові індекси ефективізації РСП у розрізі областей України (1999–2006 рр.) 161 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ Дослідження, проведені із застосуванням вказаного методичного підходу, дають змогу висувати гіпотези щодо формування територіальних ареалів, у межах яких встановлюються специфічні режими політичної діяльності, пов’язаної з за- безпеченням добробуту населення. Оцінки, отримані в розрізі областей України (1999–2006 рр.) із застосуванням представленого методичного підходу, вказують на значні прогалини в царині формування й реалізації РСП. У жодній із областей індикатор ефективізації РСП не наближується до гра- ничного значення – одиниці. Так, за індексом ефективізації регіональної політики соціально-демографічного розвитку найвище значення зафіксовано в Луганській області (0,549). Принагідно зазначимо, що даний показник є віддзеркаленням міри реагування ТСС на заходи РСП і ні в якому разі не виступає індикатором фактичного стану цієї системи (за абсолютними значеннями скорочення середньої тривалості життя Луганщина займає перші місця в Україні). Високі показники, отримані в процесі розрахунків, є результатом зональної специфіки РСП (превентивні заходи, регресні виплати). Амплітуда міжобласного розходження рівня вказаного показника між областями України (мінімального та максимального значень) сягнула 0,338 (мі- німум в Чернігівській області – 0,211 при середньому значенні 0,356 по Україні). За індексом ефективізації регіональної політики соціально-трудового роз- витку лідируючу позицію посідає також Луганська область (0,864). Міжобласна амплітуда розходження значень індексів є значно вищою, як в попередньому випадку – 0,631 (мінімум в Івано-Франківській – 0,234 при середньому значенні 0,535 по Україні). За індексом ефективізації регіональної політики соціально-культурного роз- витку максимум зафіксовано у Харківській області (0,276). Амплітуда крайніх значень індексів областей - 0,257 (мінімум по Миколаївській – 0,019 при серед- ньому значенні 0,096 по Україні). Застосування кластерного аналізу до діагностики міри подібності областей Укра- їни за розрахованими індикаторами дало змогу виявити п’ять їх груп (табл. 2). Таблиця 2 Результати кластерного аналізу рівня ефективізації РСП* № клас- тера Області Значення індексу Характер політики та частка областей у загальній сукуп- ностіІcdr Іctr Іckr І Одеська, Сумська, Львівська, Тернопільська, Вінницька, Рівненська, Волинська, Кіро- воградська, Херсонська, Дніпропетровська, Чернігівська * *** * дуже пасивний - 44,4 % ІІ Івано-Франківська, Київська, Черкаська, Чернівецька ** * пасивний - 14,8% ІІІ АР Крим, Запорізька, Донецька, Полтавська, Закарпатська, Житомирська, Миколаївська * ** * умовно помірний - 28,9 % ІY Харківська, Хмельницька, м. Київ * ** помірний -11,1% Y Луганська * умовно активний -3,7% * В таблиці умовно позначені: значення індексу: * – низьке; – нижче середнього; * – середнє; **** – високе. 162 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ Для І групи – політика класифікована як дуже пасивна – характерними озна- ками є дуже низькі значення ефективізації політики соціально-демографічного розвитку (І сдр ), нижчі середнього значення ефективізації політики соціально- трудового розвитку (І стр ) та високі значення ефективізації політики соціально- культурного розвитку (І скр ). Відповідно для ІІ групи політика класифікована як пасивна – для областей притаманні середні значення ефективізації політики соціально-демографічного розвитку (І сдр ), дуже низькі значення ефективізації політики соціально-трудового розвитку (І стр ) та середні значення ефективізації політики соціально-культурного розвитку (І скр ). Для областей ІІІ групи політика класифікована як умовно помірна. Відпо- відним областям характерні середні значення ефективізації політики соціально- демографічного розвитку (І сдр ), низькі значення ефективізації політики соці- ально-трудового розвитку (І стр ) та дуже низькі значення ефективізації політики соціально-культурного розвитку (І скр ). Для областей ІУ групи політика класифікована як помірна. Відповідним областям властиві нижчі середнього значення ефективізації політики соціально- демографічного розвитку (І сдр ) й політики соціально-трудового розвитку (І стр ) та високі значення ефективізації політики соціально-культурно розвитку (І скр ). Для областей У групи політика класифікована як активна. Дану групу формує одна Луганська область з дуже високими значеннями ефективізації політики соці- ально-демографічного розвитку (І сдр ) й політики соціально-трудового розвитку (І стр ) та середні значення ефективізації політики соціально-культурно розвитку (І скр ). Як засвідчив більш детальний аналіз регіональних соціальних процесів у сфері праці та зайнятості, у розрізі окремих груп обласних ТСС України існують більш-менш споріднені умови пошуку рішень в царині РСП (регресійний аналіз передбачав визначення залежності рівня продуктивності праці у розрізі окремих обласних ТСС від 42 попередньо відібраних факторів). Так, за спорідненістю факторів ефективного використання соціально-трудового потенціалу та пріори- тетними напрямами РСП було сформовано чотири групи областей. Для першої групи (Черкаська, Київська, Хмельницька, Херсонська, Житомир- ська, Чернігівська, Вінницька області), де основними факторами детермінації є зниження темпів росту фондомісткості продукції та підвищення темпів рос- ту загальних обсягів виробництва, обгрунтовується політика реструктуризації традиційних галузей економіки. Вона пов’язана із загрозами, що викликані критичним рівнем зношеності основного капіталу та підвищеними ризиками виникнення техногенних катастроф; з потребою збереження (через санацію) конкурентоспроможних центрів і галузей у процесі приватизації підприємств; оновлення основних фондів, створення нових модернізованих високотехнологіч- них робочих місць (особливо в аграрному секторі економіки); сприяння розвитку зайнятості у сфері малого та середнього бізнесу (сприяння передачі технологій; розвитку консалтингових та дорадчих послуг; поліпшення доступу підприємців до навчання менеджменту; допомоги у запровадженні на підприємствах системи якості та реалізації концепцій соціальної відповідальності бізнесу, створення центрів інформації про норми ЄС, покращання доступу до ділової інформації); 163 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ розширення місткості внутрішнього споживчого ринку за рахунок торгівлі то- варами власного виробництва та політика консюмеризму. Для другої групи областей (Луганська, Харківська, Одеська, Дніпропетровська, Миколаївська, Донецька), де факторами детермінації соціального розвитку ТСС є зниження темпів росту зайнятості мешканців (за рахунок легалізації прихова- ного безробіття і на виробництвах зі шкідливими і потенційно небезпечними умовами праці) та позитивні темпи росту обсягів підготовки кадрів, відстоюється політика легалізації прихованого безробіття; активізації соціальної відповідаль- ності бізнесу за рахунок підвищення фінансової дисципліни (покращання виплат на соціальне забезпечення та запровадження жорстких бюджетних обмежень); підвищення гнучкості заробітної плати, особливо за некваліфіковану працю (за рахунок диференціації зарплати); відходу від державної моделі “витратної науки” до моделі партнерства між державним та приватним секторами економіки; акти- візації участі роботодавців у процесі підготовки та перепідготовки професійних кадрів; розвитку модульних форм навчання; активізації закріплення випускни- ків на виробництві та зниження напруження на підприємствах, пов’язаного з дефіцитом інженерного персоналу; розвитку державних і недержавних програм стажування студентів, випускників технічних ВНЗ, спеціалістів, управлінських кадрів на провідних підприємствах зарубіжних країн, з якими укладено угоди про поставки технічного обладнання та новітніх технологій). Для третьої групи (Рівненська, Кіровоградська, Запорізька, АР Крим, Полтав- ська, Сумська області) з потребою зниження темпів росту загальних обсягів випуску продукції (за рахунок скорочення низькотехнологічних виробництв) та зниження темпів росту втрат робочого часу, логічною буде політика розвитку інфраструктури підприємництва, винахідництва, раціоналізаторства (розвиток бізнес-інкубаторів, інноваційних концернів, технопарків, технополісів та інших науково-виробничих кластерів та структур із забезпеченням відповідних пільг); імпорту високих техноло- гій, закупівлі ліцензій, ноу-хау й фахівців для виробництва конкурентоспроможних виробів; територіальної організації та розвитку регіонального ринку страхових по- слуг (реформа системи соціального страхування); ануалізації регіональної системи зайнятості (політика збереження кваліфікованих кадрів), яка полягає в перерахунку працедавцями денного балансу робочого часу на річну його норму (застосовується на виробництвах, пов’язаних із сезонним коливанням попиту й пропозиції ринку товарів та послуг, тобто де може мати місце праця понад норму); гнучкості робочо- го часу та запровадження міні-посад (посад зі скороченою тривалістю часу праці, утворених шляхом поділу фонду робочого часу). Для четвертої групи областей (Чернівецька, Закарпатська, Львівська, Волинська) з такими факторами-стимуляторами розвитку ТСС, як підвищення темпів росту ефективності зайнятості мешканців та зниження темпів росту боргів по зарплаті, осо- бливу вагу може мати політика розвитку контрактних засад у взаємовідносинах між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо розвитку проблемних (перш за все, депресивних) територій; підтримки місцевих ініціатив зі створення ро- бочих місць у сфері малого та середнього бізнесу; зниження вартості започаткування та ведення власної справи (включаючи такі інструменти, як муніципальні позики, 164 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ іпотечні цінні папери); розширення активних заходів у сфері зайнятості (професійне навчання, працевлаштування на дотаційні робочі місця, сприяння підприємницькій активності та самозайнятості); зниження сімейного безробіття, реструктуризації підприємств, що допускають ріст боргів по зарплаті. Таким чином, пропонований методичний підхід може розглядатися як не- від’ємна складова розвитку моніторингу РСП, побудови матриці взаємозв’язків складових (етапів-факторів) ефективізації соціального розвитку ТСС різного виду та рівня, в т.ч. регіону-соціуму. Висновки. В умовах переосмислення ролі і місця Української держави в роз- витку регіональної економіки, а також на фоні значних регіональних особли- востей формування нового поділу праці, специфіки територіальної організації й розвитку національного ринку праці, посилення територіальної диференціації протікання соціальних процесів, потреба в розробці концепції РСП, а також інструментів (зокрема, моніторингу) її реалізації неухильно зростає. В світлі цього при розробці Концепції державної РСП в Україні органам державної влади рекомендується: • узгодити положення Концепції державної регіональної політики України, Концепції адміністративної реформи, Концепції рефор- мування адміністративно-територіального устрою з положеннями Концепції ефективізації РСП; • забезпечити уніфікацію термінології, пов’язаної з формуванням та реалізацією РСП (в законодавчому порядку); • виробити єдині підходи до аналізу РСП; • розробити систему моніторингу індикаторів формування і реалізації РСП. Включити до неї пропонований методичний підхід до оцінки ефективізації РСП; • активізувати потенціал роботи регіональних статистичних служб в частині забезпечення системи обліку і статистики РСП, закласти єди- ний методологічний, організаційний, термінологічний, фінансовий, технічний, інформаційний підхід до створення баз даних територі- ального рівня; • перейти до ширшого застосування в практиці роботи наукових регі- ональних центрів, органів територіального управління моделі регіо- нального соціального бюджету. Методичні підходи до формування такої моделі в Україні розроблено відповідно до проекту „ПРООН/ МОП/ Світовий банк” і Мінпраці та соціальної політики) [5,6,7,8]. На даний час на регіональному рівні така інформація (динамічний ряд) відсутня. Нині в Україні на порядку денному стоїть питання локалізації цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ-регіон). Відтак ведеться мова й про локалізацію рекомендацій, як це краще робити [13]. Вихідним пунктом вироблення таких порад має бути чітке уявлення про регіони-соціуми. В основі формування такого уявлення лежить Кон- цепція державної РСП в Україні, складовою якої є Концепція її ефективізації. 165 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ Джерела 1.Глобальна соціальна політика /Міжнар. орг. й майбутнє соц. добробуту / Б.Дікон, М.Халс, П. Стабс; Пер. з англ. А. Олійник та ін. – К.: Основи, 1999. – 346 с. 2. Садова У.Я. Соціальна політика в Україні: регіональні дослідження і перспективи розвитку: Монографія. – Львів: ІРД НАН України, 2005. – 408 с. 3.Барнз В., Лебедур Л. Нові регіональні економіки. Пер. з англ. А.Пехник. – Львів: Літопис, 2003. 4.Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації: Монографія. – Луцьк: Настир’я, 2001. – 528с. 5. Людський розвиток регіонів України: методика оцінки та сучасний стан. – Рада з вивчення продуктивних сил України НАНУ. UNDP ПРООН. – К.: СПД “Савчина”, 2002. – с.7. – [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу: URL. – http: //www. un.kiev.ua/ ua/undp/about.php 6. Семів Л.К. Регіональна політика: людський вимір: Монографія. – Львів: ІРД НАН України, 2004. – 392с. 7. Вироблення державної політики. Аналітичні записки / Укл. О.І.Кілієвич, В.Є.Романов – К.: Вид-во “К.І.С.” 2003. – 346с. 8. Долішній М. Регіональна соціально-економічна політика // Регіональна економіка. – 1997. – №2. 9. Безсмертний Р.П. Адміністративно-територіальна реформа як важливий фактор активізації регіональної політики в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації (Зб. наук. пр.). Вип. 2(52)/ НАНУ. ІРД. Редкол.: М.І.Долішній і ін. – Львів, 2005. – С.3–8. 10. Дмитренко Г., Гошко А. Підвищення ефективності державної служби в Україні: методологічний підхід // Вісник державної служби України. – 2000. – №3. 11. Слезингер Г.Э. Социальная экономика: Учебник. –М.: Дело и сервис, 2001. – 368 с. 12. Костриця В., Баранова Н. Сутність і система функціонування національної моделі соціального бюджету / Економічні Есе. Вип. 1 (12). – К.: 2002. – С. 14–21. 13. Доклад о мировом развитии 2004 года. Как повысить эффективность услуг для бедного населения. Пер с англ. – М.: Весь Мир, 2004. – 352 с. Аннотация. Разработано новое направление исследований региональной социальной политики (РСП). Усовершенствована методология диагностики процессов социального развития территориальных общественных систем (ТСС), в част- ности предложена методика расчета комбинированного индекса уровня эф- фективизации РСП, сформированы за результатами регрессионного анализа приоритетные направления РСП в Украине. Summary. A new direction of research of the regional social policy has been developed. Meth- odology of diagnostics of the processes of social development of territorial-social system has been improved, methods of calculation of the level of efficiency improvement of the regional social policy index has been suggested, the priority directions of regional social policy in Ukraine have been formed according to the results of regressive analysis. Стаття надійшла до редакції журналу 18.02.2008 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8928
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2072-9480
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:15:53Z
publishDate	2008
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
record_format	dspace
spelling	Садова, У.Я. 2010-06-23T11:03:10Z 2010-06-23T11:03:10Z 2008 Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності / У.Я. Садова // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 151-165. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8928 330.342.146:332.146.2 Разработано новое направление исследований региональной социальной политики (РСП). Усовершенствована методология диагностики процессов социального развития территориальных общественных систем (ТСС), в частности предложена методика расчета комбинированного индекса уровня эффективизации РСП, сформированы за результатами регрессионного анализа приоритетные направления РСП в Украине. A new direction of research of the regional social policy has been developed. Methodology of diagnostics of the processes of social development of territorial-social system has been improved, methods of calculation of the level of efficiency improvement of the regional social policy index has been suggested, the priority directions of regional social policy in Ukraine have been formed according to the results of regressive analysis. uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Регіональні проблеми соціальної політики Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності The Regional Social Policy in Ukraine: Evaluation Criteria and Effectiveness Indicators Article published earlier
spellingShingle	Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності Садова, У.Я. Регіональні проблеми соціальної політики
title	Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності
title_alt	The Regional Social Policy in Ukraine: Evaluation Criteria and Effectiveness Indicators
title_full	Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності
title_fullStr	Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності
title_full_unstemmed	Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності
title_short	Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності
title_sort	регіональна соціальна політика в україні: критерії оцінювання та показники ефективності
topic	Регіональні проблеми соціальної політики
topic_facet	Регіональні проблеми соціальної політики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8928
work_keys_str_mv	AT sadovauâ regíonalʹnasocíalʹnapolítikavukraíníkriterííocínûvannâtapokaznikiefektivností AT sadovauâ theregionalsocialpolicyinukraineevaluationcriteriaandeffectivenessindicators

Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності

Institution

Similar Items