Шлюбна ситуація в європейських країнах
Статья посвящена современной динамике процессов брачности и разводимости в Украине и странах Европы. Особенное внимание уделено явлениям, которые наблюдаются в странах Восточной Европы. Анализ статистических данных свидетельствует о том, что современные тенденции повышения возраста вступления в перв...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8929 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шлюбна ситуація в європейських країнах / Г.Ю. Швидка // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 141-150. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860130856713060352 |
|---|---|
| author | Швидка, Г.Ю. |
| author_facet | Швидка, Г.Ю. |
| citation_txt | Шлюбна ситуація в європейських країнах / Г.Ю. Швидка // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 141-150. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Статья посвящена современной динамике процессов брачности и разводимости в Украине и странах Европы. Особенное внимание уделено явлениям, которые наблюдаются в странах Восточной Европы. Анализ статистических данных свидетельствует о том, что современные тенденции повышения возраста вступления в первый брак и расширения моделей брачных отношений проявляются вместе с традициями предубеждения вступления в брак в висо-косные годы. Учет этого факта позволяет разрабатывать более обоснованные демографические прогнозы.
The paper devoted to modern dynamics of marriage and divorce in Ukraine and European countries. The high emphasis is placed on phenomena that occur in East Europe countries. The statistical data analysis indicates that a modern tendency of first marriage ageing and marriage models diversification appears with leap-year heritages of prevention jointly. Taking into account of that fact allows working out more relevant demographic forecasts.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:44:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
141
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ
ТА ТЕНДЕНЦІЇ
ШЛЮБНА СИТУАЦІЯ
В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ
Г.Ю. Швидка,
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
Вступ. Шлюбність та розлучуваність формують шлюбну та сімейну структури
населення, створюють основу сімейного складу і відтворення населення у цілому.
Сім’я – один з найважливіших інститутів суспільства, де відображаються досяг-
нення, труднощі і протиріччя громадського життя. В сучасний період перехідної
економіки України сім’я лишається найбільш стійкою і життєздатною в системі
осередків демопроцесу та в соціальній структурі суспільства. Це – один з ефек-
тивних важелів, здатний протидіяти кризовим змінам у відтворенні населення
та пом’якшувати їх наслідки [1].
Постановка проблеми. В європейських країнах СНД дедалі виразніше про-
являється сукупність соціально-демографічних змін, які розпочалися раніше в
Західній Європі і отримали в літературі назву «другого демографічного переходу».
Крім дуже низької народжуваності, вони включають пізніший вступ до шлюбу
і народження дітей, поширення альтернативних варіантів організації сімейного
життя, зокрема, незареєстрованих шлюбів та позашлюбних народжень тощо.
Відбуваються ці демографічні зміни і в Україні. Тому дуже актуальним є ви-
вчення сучасних умов існування, національних особливостей прояву загально-
європейських закономірностей демографічного розвитку в Україні, насамперед,
у шлюбно-сімейній сфері.
В останні десятиліття ХХ століття в індустріальних країнах сім’я зазнала
глибоких змін. Відмінною рисою шлюбної поведінки у країнах Заходу стало по-
рівняно пізнє укладення шлюбу (тимчасове зниження віку вступу до шлюбу мало
місце в період бебі-буму 1945–1965 років). В останні роки шлюб став „старіти”
й у Східній Європі. Значного поширення набули розлучення. Шлюб нині не
обов’язково передбачає спільне проживання, водночас воно можливе і без взяття
шлюбу, діти далеко не завжди народжуються у шлюбі.
Мета дослідження. Вивчення особливостей і напрямів трансформації сучасної
шлюбної поведінки населення України в контексті змін процесів шлюбності та
розлучуваності у європейських країнах.
Виклад основного матеріалу. Однією з головних характеристик шлюбності є вік.
Загальною є закономірність, що вік вступу в шлюб нижче у жінок, ніж у чоловіків.
УДК 314.5
142
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
Середній вік чоловіків і жінок при укладенні шлюбу поступово збільшується, що
є однією з особливостей сучасного демографічного розвитку європейських країн.
Наприклад, якщо в другій половині 1990-х років у РФ середній вік вступу в шлюб
збільшувався за рахунок того, що інтенсивність взяття шлюбів знижувалась з випе-
редженням у молодших шлюбних вікових групах, то з 1999 р., коли шлюбність почала
підвищуватися, його збільшення тривало за рахунок випереджального зростання
шлюбності у старших вікових групах (35 і більше). Порівняно з 1993 р., середній вік
вступу до шлюбу для чоловіків зріс на 2,7 роки і становив у 2004 р. 28,7 року. Для
жінок підвищення віку було меншим, ніж для чоловіків, але також істотним – на
1,9 року, і у 2004 р. середній вік становив 26,1 року.
В Україні, як і в інших країнах Європи, середній вік вступу в шлюб також
збільшується. Так, цей показник зріс у чоловіків із 26,8 у 1989 р. до 30,1 року у 2004 р.,
а у жінок відповідно – з 25,3 до 27,1 року. Як і в Росії, в Україні підвищення
середнього віку вступу до шлюбу у чоловіків було більшим (на 3,3 року), ніж у
жінок (на 1,8 року). Вік вступу до шлюбу зростає і у країнах Європи. У Швеції,
зокрема, середній вік нареченої, яка бере перший шлюб, вже перевищив 30 років,
у більшості країн заходу і півдня Європи досяг 27–28 років. У країнах Східної та
Центральної Європи також активно змінюється вікова модель шлюбності. Так,
в Угорщині, Хорватії, Чехії вік вступу до першого шлюбу для жінок перевищив
25 років, у Словенії досяг 27 років [2].
Збільшення середнього віку вступу в шлюб відбувається в умовах істотної
переоцінки цінностей, змін у ставленні молоді до шлюбу і сім’ї. Разом з цим слід
відмітити зростання обізнаності щодо контрацепції, оскільки донедавна велика
кількість ранніх шлюбів зумовлювалася вагітністю нареченої, що свідчить про
непоінформованість у питаннях планування сім’ї (зокрема, в Україні та Росії).
Крім того, різко зріс попит на життєві блага, на більш високий соціальний статус,
тому молоді люди спочатку прагнуть здобути гідну освіту і мати високооплачу-
вану роботу.
Впродовж майже двох десятиліть – з кінця 1970-х років і аж до середини
1990-х – інтенсивність вступу до шлюбу у країнах Східної Європи знижувалася.
Кількість осіб, які вступили у офіційно зареєстрований шлюб з 1992 по 2005 р.
скоротилася на 15,7% (з 394,1 до 332,1 тис. осіб). Зокрема, найменше значення
загального коефіцієнта шлюбності в РФ (5,8 на 1000 населення) зафіксовано в
1998 р. (в Україні – 6,2‰). У 2001–2005 рр. кількість зареєстрованих шлюбів у
Росії помітно збільшилась (з 1001,6 до 1066,4 тис. осіб, тобто на 6,5%), відповід-
но зріс і загальний коефіцієнт шлюбності з 6,9‰ у 2001 р. до 7,5‰ у 2005 р. На
збільшення числа шлюбів впливала також у цілому сприятлива статево-вікова
структура населення. Чисельність населення у віці максимальної шлюбності – від
20 до 35 років – зросла порівняно з першою половиною 1990-х років більш ніж
на 2 млн. [3].
На відміну від РФ загальний коефіцієнт шлюбності в Україні скоротився з
9,5‰ у 1991 р. до 7,1‰ у 2005 р., але у 2006 році збільшився до 7,6‰ . Тобто зміни
рівня шлюбності мають „хвильоподібний” характер, проте підйоми незначні за
загальної посиленої тенденції до спаду. Чітко простежується істотне зменшення
загального коефіцієнта шлюбності в Росії й в Україні у високосні роки, що можна
143
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
пояснити упередженим ставленням населення до цих років, у які, відповідно до
традицій, не рекомендується одружуватися. Зокрема, у 1996 р. загальний коефіці-
єнт шлюбності в Україні склав 6,0‰, у 2000 р. – 5,6‰ (у Росії – 6,2‰), у 2004 р.
– 5,9‰ (у Росії – 6,8‰). Локальні піки шлюбності відзначаються в роки, що
передують високосним, а також можуть проявитися в наступному році внаслідок
відкладання шлюбу.
Та навіть в умовах зниження загального коефіцієнта шлюбності Україна має
досить високу інтенсивність цього процесу порівняно з європейськими країнами
і у 2004 році перевищувала середній рівень загального коефіцієнта шлюбності для
країн Євросоюзу (4,8‰) на 22,9% (рис. 1) [4]. Це пояснюється тим, що Україна
має переважно стійкі шлюбно-сімейні традиції, а шлюбні стосунки регулюються
здебільше офіційно зареєстрованим шлюбом. Але внаслідок затяжних еконо-
мічної та демографічної криз населення повільно адаптується до нових умов
існування на сучасному етапі соціально-економічної трансформації суспільства.
Тому на тлі переважання в Україні офіційно зареєстрованих шлюбів і порівняно
високого рівня шлюбності спостерігається значне їх зниження.
Рис. 1. Загальний коефіцієнт шлюбності населення країн Європи
у 1994 та 2004 рр.
Як видно з рис. 1, впродовж десятирічного періоду (з 1994 по 2004 рр.) загаль-
ний коефіцієнт шлюбності зменшився майже в усіх зазначених країнах Європи,
а середній показник зменшився на 10,4%. Найбільше знизився цей показник
в Україні – на 30,5%, Бельгії – на 24,4%, Італії – на 18,6% та Швейцарії – на
15,1%. Однак, у таких країнах, як Швеція, Фінляндія та Норвегія за цей період
відбулося підвищення загального коефіцієнта шлюбності, відповідно, на 18,7%,
12,5% та 2,0%.
144
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
Одним із найбільш істотних наслідків зміни поведінки населення в постін-
дустріальних суспільствах є широке розповсюдження консенсуальних, тобто
офіційно незареєстрованних шлюбів. Хоча масштаби їх поширення в різних кра-
їнах значно відрізняються, тенденція зростання ролі таких шлюбів у формуванні
сімейної структури населення простежується в усіх країнах Європи. Вперше під
час Всеукраїнського перепису населення 2001 р. одержано дані про кількість осіб,
які були як у зареєстрованих в органах РАГС шлюбах, так і в незареєстрованних.
У цілому по Україні про незареєстрований шлюб повідомили 823,7 тис. чоловіків,
або близько 7% всіх одружених чоловіків. Найвищий відсоток таких шлюбів у
чоловіків віком 15–19 років – понад 25%, понад 12% незареєстрованих шлюбів
концентрується у віковій групі 20–24 років, 9% – у віці 25–29 років і найменша
частка – близько 5% у віковій групі 70 років і старше [5, с.122–123].
У незареєстрованому шлюбі проживали 836,2 тис. жінок, або понад 7% усіх
заміжніх жінок. Найбільша частина незареєстрованних шлюбів виявилася у жінок
у віці 15–19 років – 19,2%; у віці 20–24 років вона складала понад 10%, 8,5% – у
віці 25–29 років, а найнижчою була у віковій групі 70 років і старше – близько
6%. На 1000 осіб у віці 16 років і більше в Україні припадало: у чоловіків 46 не-
зареєстрованних шлюбів, у жінок – 39. У чоловіків неофіційних шлюбів на 20%
більше порівняно з жінками. Перевищення частки неофіційних шлюбів у чоло-
віків порівняно з жінками зумовлено домінуючою дією психологічних факторів,
згідно з якими схильність до офіційно оформленого шлюбу у жінок вища, ніж
у чоловіків.
Серед новітніх тенденцій у РФ, які висвітлив перепис 2002 р., не можна не
відзначити процес швидкого поширення неформальних союзів: майже кожен
десятий шлюб у країні не має офіційного оформлення. У порівнянні з 1994 р.
приріст склав більш ніж 3 відсоткових пункти (з 6,5% до 9,8%). У молодих віко-
вих групах до 35 років частка осіб, які проживали в незареєстрованних шлюбах,
серед усіх, що перебували у шлюбі, зросла з 1994 р. до 2002 р. у 2–3 рази. У вікових
групах до 20 років кожен другий–третій, у віці 20–24 років кожен п’ятий шлюб
– це партнерський союз, не зареєстрований в органах РАГС. У наступній віковій
групі 25–29 - річних 14% жінок і 16% чоловіків заявили, що вони свій шлюб не
реєстрували (табл. 1) [5,6].
Скорочення кількості шлюбів між переписами 1989 і 2001 років в Україні
призвело до збільшення кількості осіб, які ніколи не були одружені: чоловіків – з
3511,0 до 4433,4 тисяч осіб, або з 19,4% до 24,3%, жінок – з 2969,3 до 3551,0 тисяч
осіб, або, відповідно, з 13,3% до 16,1%. За даними Всеукраїнського перепису на-
селення 2001 р., на 1000 осіб у віці 16 років і старше припадало неодружених 227,
незаміжніх 147, частка неодружених більша, ніж частка незаміжніх у віці 20–24
років в 1,6 раза, у 25–29 років – у 2 рази. Отже, частка жінок, які ніколи не були
одружені була і залишилася в середньому нижчою порівняно з чоловіками.
145
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
Таблиця 1
Частка чоловіків та жінок, які перебувають у незареєстрованому шлюбі,
за даними Всеросійського перепису населення 2002 р. та Всеукраїнського
перепису населення 2001 р., %
Вік Росія Україна
Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки
15 30,5 53,7
16 56,5 53,4 35,1 43,6
17 38,9 26,7
18 37,6 32,6 27,2 18,9
19 22,0 15,0
20–24 21,9 19,0 12,2 10,2
25–29 15,7 14,2 9,0 8,5
30–34 13,1 11,8 8,3 7,9
35–39 10,8 9,3 7,6 6,9
40–44 9,2 8,0 7,0 6,4
45–49 8,3 7,7 6,7 6,3
50–54 7,5 7,3 6,1 6,0
55–59 6,8 6,7 6,0 5,9
60–69 6,2 6,2 5,1 5,6
70 і старші 5,0 6,1 4,9 5,9
Все населення 6,5 9,7 7,0 7,0
Така ситуація зумовлюється не лише різницею шлюбного віку чоловіків і
жінок (жінки виходять заміж раніше, ніж одружуються чоловіки), а і тим, що чо-
ловіки відкладають шлюби на більш пізній період. Це позв’язано з матеріальною
малозабезпеченістю і побутовою невлаштованістю молоді, особливо якщо взяти
до уваги поширений стереотип, що чоловік має бути головним годувальником
у родині.
Кількість удівців у період з 1989 р. зросла з 539,6 тис. до 714,2 тис. осіб (відпо-
відно з 3,0% до 3,9%), тоді як кількість удів залишилася практично на рівні 1989 р.
– 4229,5 тис. осіб у 2001 р. проти 4227,5 тис. осіб у 1989 р., або 19% проти 19,2%,
тобто частка удів майже в 5 разів перевищувала частку удівців. Це пояснюється
тим, що в середніх і старших вікових групах кількість жінок більша, ніж чоловіків,
внаслідок високої чоловічої смертності. Максимальні значення часток овдовілих
спостерігаються у 70 років: у чоловіків їх значення досягають 251 на 1000 осіб, у
жінок – 664, тобто в 2,6 рази більше. Така шлюбна ситуація загострює проблеми
самотності, особливо людей старшого віку [5].
Аж до середини 1990-х років у Росії зберігалася модель ранньої шлюбності.
За даними перепису 1989 р. у віці 20–24 років ніколи не були одружені близько
60% чоловіків і близько 40% жінок, а у віці 25–29 років залишалися неодруже-
146
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
ними лише 21–24% чоловіків і 12–14% жінок. Півтора десятиліття потому після
перепису 1989 р. ситуація істотно змінилася: створення шлюбних союзів до 25
років перестає бути нормою. Згідно з переписом 2002 р., частка чоловіків і жінок
у віці 20–24 років, які ніколи не перебували в шлюбі, складала, відповідно, 73,6%
і 52,6%. До 30 років більше третини чоловіків і більш ніж кожна п’ята жінка усе
ще жодного разу не були одружені.
Нові тенденції поки не торкнулися рівня остаточної безшлюбності. Частка
осіб у віці 50–54 років, які ніколи не перебували в шлюбі, і в чоловіків, і в жінок
стабільна – близько 4–5%, тобто залишається на надзвичайно низькому рівні
порівняно з більшістю розвинутих країн.
Частка овдовілих жінок у 1989 р. була помітно меншою, ніж чоловіків, дані
по яких свідчили, що в країні посилюється кризова ситуація зі смертністю. По-
вторні шлюби овдовілих, безумовно, згладжували ситуацію, але недостатньо.
Результати Всеросійського перепису населення 2002 р. – яскраве свідчення
наростаючої кризи. Країна знову повертається до колишньої ситуації післяво-
єнних десятиліть, коли її називали «країною вдів і вдівців». Частка овдовілих, у
порівнянні з переписом 1989 р., зростала в усіх вікових групах чоловіків і жінок до
65 років [6]. У віці 55–59 років кожна п’ята жінка – удова, у 60–64 роки – кожна
третя. Цю ситуацію обумовлює найбільший у світі розрив між тривалістю життя
чоловіків і жінок (понад 12 років).
В останні десятиліття ХХ століття у всіх країнах Європи зростала частка по-
зашлюбних народжень у всіх країнах Європи. Нині тут, поряд з такими країнами,
як Швеція, Норвегія, де вже більше половини дітей народжується поза зареєстро-
ваним шлюбом, є і такі, де частка позашлюбних народжень поки не дуже велика
(Швейцарія – 12% у 2003 р., Італія – 14%, Греція – 4% у 2002 р.) [7].
Вік вступу в шлюб, міцність шлюбних союзів, поширеність і тип незареє-
строванних союзів впливають на рівень народжуваності через низку факторів, у
тому числі через тривалість ефективного дітородного періоду. У трьох європей-
ських регіонах більше половини жінок з найсприятливішого для дітонародження
вікового інтервалу – від 18–20 до 30 років – не одружені, а у Східній Європі їх
частка становить лише 10–15%.
У більшості країн Західної і Північної Європи зростання кількості дошлюб-
них або незареєстрованних союзів, що заміщають шлюб, частково компенсують
збільшення віку вступу в шлюб і рівня безшлюбності. Частка осіб, які вступили
у зареєстрований шлюб до 25 років, в цих країнах коливається від 5% у Швеції
до 58% у Бельгії; тим часом частка тих, хто вступив у фактичний шлюбний союз
(зареєстрований чи ні) вища і коливається у більш вузьких межах (до 20%). За-
звичай, діти народжуються в незареєстрованних союзах рідше, ніж у зареєстро-
ваних, але ці розбіжності скорочуються, а у Швеції і Норвегії народжуваність в
обох типах союзів однакова.
Інше становище в Південній Європі. Стиснення періоду можливого діто-
народження у межах вікового інтервалу від 18–20 до 30 років нічим не компен-
сується, оскільки суспільство, як і раніше не припускає незареєстровані шлюби
та позашлюбну народжуваність [8].
147
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
За останні десятиліття модель формування європейської родини зазнала
фундаментальних змін. Щоб краще зрозуміти зміст цих змін і ставлення до них
самих європейців, реалізується міжнародний проект «Population Policy Acceptance
Study – DIALOG» [9]. Його мета – зробити порівняльний аналіз змін і ставлення
населення до демографічних тенденцій, гендерних ролей і різних заходів демогра-
фічної політики. З 1999 по 2003 рік було опитано понад 34 тис. жінок і чоловіків
у віці від 18 до 75 років.
Для більшості країн–учасниць проекту характерний дуже низький рівень
народжуваності – у середньому 1,2–1,4 народжень на одну жінку, за винятком
Фінляндії і Нідерландів, де показник народжуваності вище (1,7). Дедалі більше
народжується дітей у матерів, що не перебувають в зареєстрованому шлюбі (до
30–40%). Зростає частка шлюбів, що закінчуються розлученням.
Усі ці тенденції загалом оцінюються населенням негативно. Зокрема, до
зростання розлучуваності негативно ставляться 79% опитаних у середньому по
всіх країнах, до зниження народжуваності – 75%, до зростаючої кількості самот-
ніх батьків – 61%, до бездітних пар – 60% (табл. 2).
Таблиця 2
Частка респондентів у віці молодше 50 років, які негативно оцінюють
такі демографічні тенденції, %
Країна Зниження кількості Зростання кількості
народжень зареє-
строваних
шлюбів
розлучень самотніх
батьків
незареєст-
рованих
союзів
народжень у
незареєстро-
ваному союзі
Австрія 80 30 77 54 17 25
Бельгія 59 20 81 64 8 18
Угорщина 91 52 90 94 25 68
Німеччина 82 34 71 67 19 20
Італія 82 52 80 86 29 51
Кіпр 89 - 90 79 35 83
Литва 92 63 90 88 27 33
Нідерланди 21 13 83 67 8 12
Польща 70 51 81 76 37 57
Словенія 92 43 85 87 22 36
Фінляндія 81 44 91 87 21 26
Чехія 83 36 86 77 15 29
Більшість респондентів у всіх країнах воліють жити в шлюбі і мати дітей. У
Польщі, Італії і Литві таких понад 80%. Найменше шлюб визнають у Нідерландах
і Німеччині – близько 53%. Життя без дітей не підтримується, однак стає усе
більш припустимим, особливо в Чехії (27% респондентів), Німеччині (28%) та
Нідерландах (31%) [10].
148
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
Значна частина європейців розглядає незареєстроване спільне проживання
як попередній етап на шляху до шлюбу. Особливо популярний такий погляд у
Нідерландах (57%) і Німеччині (45%). А мати дітей більшість респондентів хотіли
б усе ж у зареєстрованому шлюбі.
Однією з найгостріших проблем для сучасного демографічного розвитку є
нестабільність шлюбних відносин, внаслідок яких відбувається розпад родини
– розлучення, і їх кількість залежить від взаємодії цілого комплексу демографічних,
соціально-економічних, морально-етичних факторів. Для України характерний ви-
сокий рівень розлучуваності. За рівнем загального коефіцієнта розлучуваності вона,
поряд з РФ займає одне з перших місць у Європі. Підвищенню рівня розлучуваності
в Україні сприяє загальноєвропейська тенденція відходу від традицій моногамного
шлюбу, складність адаптації населення до сучасних ринкових умов існування і ви-
кликана нею психологічна напруженість у родинах. У 2004 р. загальний коефіцієнт
розлучуваності в Україні і Росії значно перевищував середній рівень цього показника
для країн Євросоюзу (2,1‰) відповідно на 71,4% і 109,5% (рис. 2) [4].
Як видно з рис. 2, у період з 1995 по 2004 рр. середній рівень загального коефіці-
єнта розлучуваності зріс у зазначених країнах Європи на 16,7%, а найбільше в Італії
– на 60,0%, Польщі – на 50,0%, Німеччині – на 23,8%, Словаччині – на 17,6%. Най-
більше знизився загальний коефіцієнт розлучуваності у Швеції, Бельгії, Фінляндії,
Україні та Росії, відповідно, на 15,4%, 14,3%, 7,4%, 5,3% та 2,2%.
Рис. 2. Загальний коефіцієнт розлучуваності населення країн Європи в 1994 та 2004 рр.
У 2005 р. в Україні було зареєстровано 183,5 тис. розлучень, що на 10,3 тис.
більше, ніж у 2004 р., загальний коефіцієнт розлучуваності виріс відповідно з 3,6‰
до 3,9‰. За роки між переписами питома вага розлучених чоловіків півищилась
на 2,2% (у 1989 р. їх частка складала 4,6%, у 2001 р. – 6,8%), жінок – на 2,6% (з
7,8% у 1989 р. до 10,4% у 2001 р.). Особливо ця різниця помітна серед чоловіків у
віці 35–39 років і серед жінок 30–34 років. Найвищий коефіцієнт розлучуваності
був у 1992 р. і складав 4,3‰, у наступні роки намітилася тенденція до зниження
цього показника, що, імовірно, пов’язано зі збільшенням кількості незареєстро-
ванних шлюбів, особливо серед молоді.
149
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
Найбільш негативні наслідки розлучень і відкладених шлюбів – поширення
неповних родин і сирітства, проблем матеріального змісту і неповноцінного ви-
ховання дітей.
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., частка родин, у яких
матері самостійно виховують дітей, складає 20,7% від загальної кількості сімейних
осередків, до них належать і одинокі матері, і розлучені.
Від перепису до перепису в РФ спостерігається зростання кількості роз-
лучених чоловіків (з 5,7% у 1989 р. до 7,6% у 2002 р.) і жінок (з 8,4% у 1989 р. до
11,0% у 2002 р.). У 1998 р. спостерігалося значне зниження числа розлучень і за-
гальний коефіцієнт розлучуваності склав 3,4‰. Згодом, у 1999–2002 рр. кількість
зареєстрованих розлучень збільшилася на 60%, з 532,5 тис. у 1999 р. до 853,6 тис.
у 2002 р., а загальний коефіцієнт розлучуваності досяг 5,9‰. У 2003–2004 рр.
кількість розлучень знову знизилася – у 2004 р. було зареєстровано 635,8 тис. роз-
лучень, або 4,4‰. У період зростання показників у 1999–2002 рр., розлучуваність
збільшувалася в середніх і старших віковій групах, а у вікових групах до 25 років
інтенсивність розірвання шлюбів мала тенденцію до зниження.
Скорочення показників розлучуваності в 2003–2004 рр. торкнулося усіх
вікових груп. Відповідно до даних Всеросійського перепису 2002 р., у середніх
вікових групах частка розлучених і тих, хто не перебував у повторному шлюбі,
жінок коливається в межах 15–16%, а чоловіків – 10–12%. Приріст частки роз-
лучених за період після 1989 р. дуже вагомий, особливо серед тридцятирічних
чоловіків і жінок, і зростання цієї категорії осіб спостерігається практично у всіх
вікових групах, хоча є винятки.
Перепис 2002 р. у РФ зафіксував зниження частки розлучених чоловіків і
жінок у віці 20–24 років і жінок у віці 18–19 років. Це є результатом зниження
шлюбності в наймолодших вікових групах – якщо знижується кількість одру-
жених, відповідно починає знижуватися і кількість розлучених. З іншого боку,
у молоді збільшилася кількість неформальних і недовготривалих шлюбів, тому
зменшилася схильність людей вказувати, що вони розлучилися.
Висновки. Знання про шлюб і сім’ю необхідні для вирішення ряду важливих
задач соціально-економічного розвитку України. Тому їх вивчення має не тіль-
ки теоретичний і практичний інтерес, але, зокрема, є вихідним при вивченні
відтворення населення і розробці практичних заходів демографічної політики.
Вивчення динаміки шлюбності розширює знання про вплив соціально-еконо-
мічних факторів на демографічні процеси. Особливості шлюбності і розлучува-
ності необхідно враховувати при розробці ефективних заходів, спрямованих на
оптимізацію відтворення населення [12].
До найхарактерніших деформацій і структурних зрушень у процесах шлюб-
ності і розлучуваності належать: посилення тенденцій зниження показників
шлюбності і підвищення розлучуваності, збільшення середнього віку вступу до
шлюбу, поширення консенсуальних шлюбів і дошлюбних статевих відносин,
зростання частки припинення довгострокових шлюбів внаслідок розлучення і
овдовіння, поширення безшлюбного материнства [11].
Одним з головних упереджувальних напрямів подолання кризи в шлюбно-
сімейних процесах є збереження і відновлення шлюбних традицій. Передумовою
для цього можуть стати, насамперед, формування сімейно-дружньої політики
150
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
на ринку праці, підвищення рівня життя і поліпшення соціально-економічного
становища населення, зокрема молоді.
Але якщо суспільство терпиме до різних стилів життя і поведінки, то різні
переваги і економічні обставини можуть вільніше реалізуватися без огляду на
якусь обов’язкову для всіх модель. Не виключено, що вища народжуваність у За-
хідній і Північній Європі є результатом більшої різноманітності типів поведінки
– складніша система виявляється і демографічно більш стійкою.
Джерела
1. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями
протидії / НАН України. Інститут економіки; за ред. В.Стешенко. – К., 2001. – 560 с.
2. Население России. 2002. Десятый ежегодный демографический доклад. – М., 2004.
– С. 36.
3. Демографическая модернизация России, 1900–2000. / Под.ред. А.Г.Вишневского.
– М.: Новое издательство, 2006. – 608 с.
4. www.europa.eu. Eurostat yearbook 2006-07. Сайт Євростату.
5. Склад населення за шлюбним станом за даними Всеукраїнського перепесу
населення 2001 року. – К.: Держкомстат України, 2003. – 216 с.
6. Всероссийская перепись населения 2002 года. – Том 2. – www.perepis2002.ru
7. Вишневский А.Г. Демографический кризис в странах СНГ. – Демоскоп Weekly–
еженедельная демографическая газета РАН. – 2005. – № 90–91.
8. Иванов С. Новое лицо брака в развитых странах. – Демоскоп Weekly–еженедельная
демографическая газета РАН. – 2002. – № 63.
9. www.bib-demographie.de/ppa/Main.htm
10. Сакевич В.И. Нравятся ли европейцам современные демографические тенденции?
– Демоскоп Weekly–еженедельная демографическая газета РАН. – 2006. – № 101.
11. Населення України–2004. Регіональні аспекти демографічного розвитку. – К.:
ІДСД НАН України, Держкомстат України, 2004. – 342 с.
12. Чуйко Л.В. Браки и разводы. Монография. – М.: Статистика. – 1975. – 176 с.
Аннотация. Статья посвящена современной динамике процессов брачности и разводи-
мости в Украине и странах Европы. Особенное внимание уделено явлениям,
которые наблюдаются в странах Восточной Европы. Анализ статистических
данных свидетельствует о том, что современные тенденции повышения воз-
раста вступления в первый брак и расширения моделей брачных отношений
проявляются вместе с традициями предубеждения вступления в брак в висо-
косные годы. Учет этого факта позволяет разрабатывать более обоснованные
демографические прогнозы.
Summary. The paper devoted to modern dynamics of marriage and divorce in Ukraine and
European countries. The high emphasis is placed on phenomena that occur in East
Europe countries. The statistical data analysis indicates that a modern tendency of first
marriage ageing and marriage models diversification appears with leap-year heritages
of prevention jointly. Taking into account of that fact allows working out more relevant
demographic forecasts.
Стаття надійшла до редакції журналу 14.02.2008 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8929 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2072-9480 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:44:27Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Швидка, Г.Ю. 2010-06-23T11:09:49Z 2010-06-23T11:09:49Z 2008 Шлюбна ситуація в європейських країнах / Г.Ю. Швидка // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 141-150. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8929 314.5 Статья посвящена современной динамике процессов брачности и разводимости в Украине и странах Европы. Особенное внимание уделено явлениям, которые наблюдаются в странах Восточной Европы. Анализ статистических данных свидетельствует о том, что современные тенденции повышения возраста вступления в первый брак и расширения моделей брачных отношений проявляются вместе с традициями предубеждения вступления в брак в висо-косные годы. Учет этого факта позволяет разрабатывать более обоснованные демографические прогнозы. The paper devoted to modern dynamics of marriage and divorce in Ukraine and European countries. The high emphasis is placed on phenomena that occur in East Europe countries. The statistical data analysis indicates that a modern tendency of first marriage ageing and marriage models diversification appears with leap-year heritages of prevention jointly. Taking into account of that fact allows working out more relevant demographic forecasts. uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Демографічні процеси та тенденції Шлюбна ситуація в європейських країнах Matrimonial Situation in European Countries Article published earlier |
| spellingShingle | Шлюбна ситуація в європейських країнах Швидка, Г.Ю. Демографічні процеси та тенденції |
| title | Шлюбна ситуація в європейських країнах |
| title_alt | Matrimonial Situation in European Countries |
| title_full | Шлюбна ситуація в європейських країнах |
| title_fullStr | Шлюбна ситуація в європейських країнах |
| title_full_unstemmed | Шлюбна ситуація в європейських країнах |
| title_short | Шлюбна ситуація в європейських країнах |
| title_sort | шлюбна ситуація в європейських країнах |
| topic | Демографічні процеси та тенденції |
| topic_facet | Демографічні процеси та тенденції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8929 |
| work_keys_str_mv | AT švidkagû šlûbnasituacíâvêvropeisʹkihkraínah AT švidkagû matrimonialsituationineuropeancountries |