Організаційний експеримент: Трипільська комісія
В останнє десятиліття як ніколи в Україні
 виріс інтерес до вивчення трипільської культури.
 На цій хвилі піднесення інтересу до минулого пролунали навіть заклики до відтворення Трипільської комісії, яка мала б очолити наукове вивчення цього історико-культурного явища. Звернення до&a...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89369 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Організаційний експеримент: Трипільська комісія / М.Ю. Відейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 84-92. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860009177726844928 |
|---|---|
| author | Відейко, М.Ю. |
| author_facet | Відейко, М.Ю. |
| citation_txt | Організаційний експеримент: Трипільська комісія / М.Ю. Відейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 84-92. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | В останнє десятиліття як ніколи в Україні
виріс інтерес до вивчення трипільської культури.
На цій хвилі піднесення інтересу до минулого пролунали навіть заклики до відтворення Трипільської комісії, яка мала б очолити наукове вивчення цього історико-культурного явища. Звернення до
відносно короткої історії діяльності цього підрозділу (1925—1930 рр.) має на меті аналіз його
діяльності та з’ясування практичної цінності
пропозицій звернутися до досвіду минулого. Цікавим є той факт, що Комісія з’явилася у 20-ті
роки ХХ ст., у часи створення української державності в радянській її формі, а слова про необхідність її відтворення пролунали на початку ХХІ
ст., на другому десятилітті історії незалежної України. Однак у першому випадку ця установа
була створена і проіснувала майже шість років, в другому — навіть заклики до її реінкарнації не були сприйняті.
В последнее десятилетие в Украине вырос интерес
к трипольской культуре. На этой волне прозвучали
призывы к воссозданию Трипольской комиссии, которая должна была бы возглавить изучение данного историко-культурного феномена. Обращение к относительно короткой истории деятельности этого
научного подразделения (1925—1930) имеет целью
проанализировать его деятельность и выяснить
практическую ценность предложения обратиться к
опыту прошлого в сфере организации научных исследований.
In the last decade in Ukraine interest to the Trypillia
Culture has increased. It was proposed to reconstruct
Trypillia Commission, which was supposed to
lead the study of this important historical and cultural
phenomenon. Appeal to the relatively short history of
this scientific division (1925—1930), this article aim
is to analyze its activities and determine the practical
value of the proposal refer to the past experience in the
field of research.An interesting fact is that the Trypillia
Commission appeared at times of the creation of the
Ukrainian state in the Soviet form (20-ths of the XXth
century), and the slogans of its re-creation - at the second
decade of the existence of an independent Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:41:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
84
М. Ю. в і д е й к о
ОРГАНІЗАЦІЙНиЙ ЕКсПЕРиМЕНТ:
ТРиПІЛьсьКА КОМІсІЯ
в останнє десятиліття як ніколи в україні
виріс інтерес до вивчення трипільської культури.
На цій хвилі піднесення інтересу до минулого про-
лунали навіть заклики до відтворення Трипільсь-
кої комісії, яка мала б очолити наукове вивчення
цього історико-культурного явища. Звернення до
відносно короткої історії діяльності цього підроз-
ділу (1925—1930 рр.) має на меті аналіз його
діяльності та з’ясування практичної цінності
пропозицій звернутися до досвіду минулого. Ці-
кавим є той факт, що Комісія з’явилася у 20-ті
роки хх ст., у часи створення української держав-
ності в радянській її формі, а слова про необхід-
ність її відтворення пролунали на початку ххІ
ст., на другому десятилітті історії незалежної
україни. Однак у першому випадку ця установа
була створена і проіснувала майже шість років,
в другому — навіть заклики до її реінкарнації не
були сприйняті.
К л ю ч о в і с л о в а: історія археології, Трипіль-
ська комісія, архівні джерела.
Офіційних відомостей про діяльність Три-
пільської комісії (далі — Комісії) свого часу
було опубліковано не так вже й багато. Мож-
на згадати коротке повідомлення, яке на-
лежить В. Козловській — видане 1931 року,
коли комісія фактично припинила існуван-
ня [Козловська, 1931, с. 82—83]. Історії цього
підрозділу дослідники торкалися здебільшо-
го розглядаючи діяльність ВУАК 1 [Нестуля,
1997, с. 43—45], а окремих аспектів власне
роботи Комісії торкалися переважно у корот-
ких довідках або у персоналіях осіб, із нею
1. ВУАК — Всеукраїнський архологічний комітет —
науково-дослідна установа у системі Всеукраїнської
академії наук
пов’язаних [Ляшко, Відейко, 2004, с. 542—543,
Відейко, 2004].
Тим часом у Науковому архіві Інституту ар-
хеології НАН України зберігається Фонд Всеук-
раїнського археологічного комітету (ВУАК), а у
ньому ряд справ та документів, які пов’язані з
діяльністю Трипільської комісії 2. Найдавніші
датовано 1925 роком [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК,
89а, арк. 102], останні — 1929—30 роками. Це
протоколи засідань, листування, звіти по до-
слідження і проведену роботу. Їх вивчення дає
змогу побачити, як (і за яких умов) працювала
Трипільська комісія, які завдання перед собою
ставила та що спромоглася зробити за майже
шість років свого існування у структурі ВУАК.
За цими документами постає чимало подій,
які залишаючись поза межами наукових праць,
опублікованих археологами-співробітниками
комісії, не знайшли відображення у історіогра-
фічних та історичних розвідках, присвячених
вивченню трипільської культури. Водночас
вони важливі як для розуміння результатів
досліджень, так і наслідків цікавого та пов-
чального експерименту в галузі організації на-
уково-дослідницького процесу, яким, з певної
точки зору, була Трипільська комісія ВУАК.
Дана праця присвячена огляду цих матеріалів
та стислому викладенню змісту деяких із них, а
також розгляду питань як про наслідки діяль-
ності Комісії так і питанню доцільності відтво-
рення даної інституції у наш час.
2. У документах, зокрема протоколах, можна знайти
розгорнуту, повну назву: «Комісія вуАК для вив-
чення і досліду памяток Трипільської культури на
україні» [Фонд ВУАК, 102, арк. 24], варіант знахо-
димо у праці В.Є. Козловської: «Комісія вуАКу для
виучування трипільської культури» [Козловська,
1931, с. 82]© М.Ю. ВІДЕЙКО, 2012
УДК 902(091)(477)”19”
85
Відейко М.Ю. Організаційний експеримент: Трипільська комісія
Трипільську комісію ВУАК можна розгляда-
ти, як спеціалізовану наукову установу, створе-
ну для організації та проведення досліджень
трипільської культури. Вона мала також ко-
ординувати зусилля науковців, які працювали
у даній проблематиці в різних установах (ака-
демічних, музеях) як в Україні так і за її межа-
ми. Фінансування діяльності Комісії мало здій-
снюватися в основному коштом Всеукраїнської
Академії наук (ВУАН), однак його отримання
час від часу ставало проблематичним. Ці кош-
ти забезпечували діяльність Комісії, зокрема
видавничу. Нерегулярно надавав кошти також
Народний комісаріат освіти (НКО) — переваж-
но на проведення польових археологічних до-
сліджень. Щоправда, чиновники НКО часом
мали досить специфічні уявлення стосовно
часу проведення польових досліджень, пропо-
нуючи інколи археологам кошти на розкопки у
ІІІ—Іv кварталі 1.
До складу комісії входили дійсні члени та
практиканти. Обрання до числа дійсних членів
відбувалося на засіданнях комісії.
Засідання Комісії вважалися відкритими —
вхід для «сторонніх громадян» відповідно до
постанови про режим її праці був вільним.
Щоправда, з протоколів неможливо встанови-
ти, чи були присутні такі громадяни на засі-
даннях. Було визначено, що днями «прилюд-
них засідань» має бути кожен перший четвер
після 1 числа кожного місяця з перервами на
серпень, вересень та жовтень, коли проводили-
ся польові дослідження [НА ІА НАНУ, ф. ВУ-
АК, 89а, арк. 8]
1. Так, в травні 1926 року повідомлялося, що «на
досліди Трипільської культури призначено — 2.750
карб., з них у третьому кварталі переказуємо 635
карб. А решту — 2115 карб. перекажемо в чет-
вертому кварталі» - НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, 102,
арк. 6.
Обов’язковою вважалася присутність дійсних
членів та практикантів Комісії, за бажанням —
дійсних членів ВУАК. Мали запрошуватися також
науковці — фахівці в інших галузях. Кількість
присутніх згідно протоколів була різною — від 3
до 7—8 в окремих випадках.
До Комісії на початку її діяльності увійшли
академік М. Біляшівський 2, а також В. Коз-
ловська (голова), П. Курінний (секретар), М. Ру-
динський. Троє останніх були присутні на
більшості засідань і переважно саме вони
займалися справами комісії. До участі в ро-
боті були запрошені також В. Данилевич,
Є. Кричевський, М. Макаренко, Л. Кістяківсь-
кий, С. Магура, В. Юркевич, О. Якубовський. У
січні 1926 дійсними членами Трипільської ко-
місії було обрано М. Болтенка (Одеса), С. Гам-
ченка (Житомир), М. Якимовича [Акимович]
(Умань). У кінці 1926 дійсними членами ко-
місії було запропоновано обрати Л. Чикаленка і
В. Щербаківського, які в той час знаходилися за
межами України, в Чехословаччині. Цікаво, що
у документах не виявлено пропозицій стосовно
обрання дійсними членами Комісії археологів,
які досить активно в той час займалися трипіль-
ською проблематикою і навіть надсилали статті
до її видань — зокрема, Т. Пассек, Б. Латиніна.
Для участі у збірках наукових праць, які
планувала видавати Комісія, з ініціативи
П. Курінного було ухвалено запросити фахів-
ців у галузі природничих наук, зокрема геоло-
гів — в тому числі академіка П. Тутковського 3,
2. Персоналії перелічених нижче учасників роботи
Трипільської комісії див. у виданні : Енциклопедія
трипільської цивілізації. — Київ: Укрполіграфмедіа,
2004. — Т. ІІ.
3. Тутковський Павло Аполлонович (1858—1930) —
академік (з 1919 р.), геолог (вважається одним з
основоположників геологічної науки в Україні), а
також картограф, педагог.
Рис. 1. Фрагмент протоколу засідання ВУАК. НА ІА НАНУ, фонд ВУАК, 89, арк. 25
Відейко М.Ю. Організаційний експеримент: Трипільська комісія
86
«технолога кераміки» Б. Лисіна 1, ботаніків,
зокрема академіка О. Фоміна 2, зоологів, ґрун-
тознавців. Встановлення контактів з цими до-
слідниками було покладено на М. Біляшівсь-
кого і П. Курінного [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК,
102, арк. 33].
Комісія на першому своєму засіданні
(7.03.1925), у якому взяли участь В. Козловсь-
ка, П. Курінний та М. Рудинський, затвердила
розширений план роботи (рис. 1), яким перед-
бачалися вирішення науково-методичних, тео-
ретичних (розробка класифікації та періодиза-
ції) та організаційних проблем, дослідницьких
завдань, публікація й популяризація трипіль-
ських пам’яток, а також координування дослід-
женнями, які проводили місцеві музеї України
[НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, 102, арк. 25—26].
Було вирішено колективними зусиллями
створити карту пам’яток трипільської культу-
ри. З цією метою доручили складання карти
по Київщині — В. Козловській; по Уманщині,
Херсонщині та інших територіях півдня —
П. Курінному; Чернігівщині, а згодом Волині
й Полтавщині — М. Рудинському. Планувало-
ся створити також картковий каталог пам’яток
трипільської культури.
Окремим пунктом до порядку денного цього
засідання було вписано питання про «організа-
цію авіознімку трипільської околиці». З цьо-
го приводу було доручено М. Рудинському та
П. Курінному звернутися до Повітрофлоту 3 «з
проханням зробити авіознімок Трипільської
околиці для потреб археологічних дослідів»
[НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, 102, арк. 26]. Саме
звернення на разі віднайти не вдалося, однак
зберігся інший документ — лист за підписом
М. Макаренка, датований 25 липня 1925 року,
з приводу виконання обіцянки провести таку
зйомку між селами Трипілля, Халеп’я Стайки і
берегом Дніпра (рис. 2). Свої розкопи дослідник
обіцяв виділити на місцевості темними пляма-
ми і запрошував Павла Юхимовича, до якого
звертався листом, на розкопки [НА ІА НАНУ,
ф. ВУАК, 102, арк. 60]. Ми так докладно зупи-
нилися на цій згадці про замовлення «авіознім-
ка» та подальшому листуванні тому, що вони є
першою документально зафіксованою спробою
1. Лисін Борис Савелійович (1883—1970), ака-
демік (з 1939 р.), доктор технічних наук, професор
Київського політехнічного інституту, засновник
кафедри силікатів КПІ, відомий фахівець в галузі
досліджень мінеральної сировини.
2. Фомін Олександр Васильович (1867—1935), ака-
демік (з 1921 р.), професор Київського університету
(1914—1927), завідувач ботанічного кабінету і гер-
барію Академії наук(з 1921 р.), керівник науково-
дослідної кафедри ботаніки при Ботанічному саду.
3. «Повітрофлот» — у 20—30-ті роки — добровільне
громадське товариство. Мало у своєму розпоряджен-
ні літаки, придбані або збудовані коштом внесків
членів товариства.
отримати матеріали аерофотозйомки для до-
сліджень пам’яток трипільської культури.
Діяльність Комісії, надто на ниві отримання
фінансування на польові археологічні дослід-
ження, не лишилася поза увагою музейних
установ, часом досить далеких від наукових
центрів. Вони, нагадуючи про себе, намагали-
ся отримати свою частку коштів на проведення
розкопок. Причому інформація про виділене
фінансування поширювалася на рівні… чуток.
Приміром, лист завідуючого Волинським на-
уково-дослідним центральним музеєм М. Кон-
стантінова від 4 лютого 1926 року починався
таким чином: «По маючимся в волинському
Н. Д. Музеї чуткам на проведення археологіч-
них дослідів по Трипільськоі культурі (орфогра-
фія оригіналу) на україні в біжучім році асиг-
новано ГоловНаукою в харкові 5.000 карб.».
Далі директор перелічував відомі трипільські
поселення на Случі — біля с. Колодяжин, Вой-
цехівка та інші. З подальшого змісту листа
стає зрозумілим, що він написаний з ініціати-
ви відомого дослідника трипільської культури
С. Гамченка «в сучасний мент Завід. археоло-
гічним від. Музею». На 1926 рік музей просив
виділити 1000 карб. для проведення розкопок
трипільських поселень [НА ІА НАНУ, ф. ВУ-
АК, 102, арк. 22]. З аналізу документації ВУАК
стає зрозумілим, що керівництво Волинського
музею надихалося не лише «чутками», але і
більш вагомою інформацією. Адже С. Гамченка
на засіданні Комісії, яке мало місце ще 15 січня
1926 року, було обрано дійсним її членом, про
що він мав отримати відповідне повідомлення
[НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, 102, арк. 33].
На перший погляд вказана у листі сума у
тисячу карбованців не виглядає вражаючою,
однак знайомство з експедиційними кошто-
рисами тих років свідчить про те, що її могло
цілком вистачити на місяць-півтора польо-
вих робіть у цілком пристойних масштабах.
Так, у серпні 1926 року М. Рудинський у листі
до Укрголовнауки писав, що на місяць праці
при «20 копачах і трьох наукових робітниках»
потрібно 865 карб. При цьому заробітна плата
керівника робіт складала 90 карб. (по 3 щоден-
но), асистента — 2,50 і копача — 0,75 карб. що-
денно [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, 102, арк. 9].
Рецензувалися в комісії видані після 1917
наукові праці, в тому числі закордонні публіка-
ції (зокрема Г. Чайлда, Б. Януша, М. Еберта),
присвячені трипільській культурі. Так, В. Коз-
ловська на засіданні 15 січня 1926 року висту-
пила з доповіддю стосовно поглядів М. Ебер-
та 4 на трипільську культуру, викладених у
книзі, присвяченій давній історії «Південної
Росії», що вийшла у Бонні 1921 року (практич-
4. Макс Еберт (1879—1929) — археолог, професор
Кенігсберзького університету, займався археологією
Прибалтики та півдня Східної Європи, видавець 15-
томного словника Reallexikon der vorgeschichte (ви-
дання 1924—1932р.).
87
Відейко М.Ю. Організаційний експеримент: Трипільська комісія
но дослівно повторені у довідковому виданні
з всесвітньої історії, виданому під його редак-
цією 1929 року) 1 [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, 102,
арк. 34]. Для цього виступу було зроблено пе-
реклад з німецької тих сторінок, на яких йшло-
ся саме про Трипілля [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК,
102, арк. 35-38]. В. Козловська зауважила, що
на якості даного видання негативно відбилося
використання застарілих матеріалів (публіка-
ції до 1905 року), при цьому вказала і на при-
чину цього явища: «Наші матеріали, тому що
невидані, невідомі закордонним дослідникам»
[НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, 102, арк. 34].
Доповідь академіка М. Біляшівського була
присвячена книжці Богдана Януша про доіс-
торичні старожитності Східної Галичини 2,
виданої 1918 року у Львові 3 [НА ІА НАНУ,
ф. ВУАК, 102, арк. 34, замітки на арк.39].
М. Біляшівський зауважив, що «…автор іду-
чи за висновками українських дослідників
(проф. Штерна, в. хвойка) вважає точки
«гончарських осель» за рештки будівель, як
для житла, так і для поміщення частин
спалених мертвих». Він відзначив також, що
ця книга — «… коштовний посадник для ор-
ганізації систематичних дослідів яких так
вимагають нерозв’язані поки що таємниці у
початкових кроках Европейської культури»
[НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, 102, арк. 34].
Проводилися комісією виставки матеріалів,
здобутих під час археологічних досліджень.
Зокрема, 1926 року, як повідомляла газета
«Пролетарська правда», виставка супровод-
жувалася п’ятьма публічними засіданнями,
на якій виголошувалися наукові доповіді
присвячені дослідженням ВУАК, зокрема і
Трипільської комісії — «Найважливіші на-
прями дослідів вуАК йшли … на простори
виявлення Трипільської культури — хлібо-
робської цивілізації кінця неолітичної доби,
що її студіювання є однією з найголовніших
тем сучасної європейської археології» [НА ІА
НАНУ, ф. ВУАК, 102, арк. 31].
Ще одним напрямком пошукової роботи
мало стати складання списків закордонних
музеїв, у яких зберігалися «пам’ятки мальо-
ваної кераміки». Про це йшлося на засіданні
комісії від 16.03.1926 року. Відповідальними
за цю роботу було призначено В. Козловсь-
ку (музеї Галичини), П. Курінного (музеї
Греції), М. Макаренка (музеї Богарії, Сербії,
Румунії та Австрії) [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК,
102, арк. 41]
1. ebert m. Südrussland im Altertum. — Bonn : K.
Schroeder, 1921. — С. 28—38; Reallexikon der vorge-
schichte. Herausgegeben von max ebert. — Berlin,
1929. — C. 34—46.
2. Богдан Януш (1889—1930) — археолог, мистецт-
вознавець, етнограф, працював у Львові.
3. Bohdan Janusz. Zabytki przedhistoryczne Galicyi
Wschodniej. — lwow, 1918
Для перевірки і поповнення новими ма-
теріалами трипільських пам’яток, відкритих
на початку століття, була створена Трипільсь-
ка експедиція ВУАК. Розкопки трипільських
поселень відновилися майже на всій території
України. У 20-тi роки досліджувалися насампе-
ред традицiйнi мiсця, вiдомi пам’ятки: В. Коз-
ловська та М. Макаренко провели розкопки
пiд Трипiллям, у Верем’ї, Ржищеві, Халеп’ї,
Балико-Щучинцi [Макаренко, 1926а, с. 35—50;
Козловська, 1926, с. 51—53; Козловська, 1927а,
с. 40—44]. Крім того М. Макаренко працював
на таких поселеннях, як Євминка, Жолудів-
ка, Грушева, Чичиркозівка [Макаренко, 1926б,
с. 61—66]. Поновилися археологічні дослід-
ження на Уманщині, в нинішній Черкаській
області. В. Козловська вiдновила розкопки у
Сушкiвцi, обстежила поселення біля с. Володи-
мирівка, широкі розкопки якого розпочалися
вже у 30-ті роки [Козловська, 1927б, с. 45—47].
П. Курiнний у 1924—27 рр. провiв археоло-
гічні розкопки у Томашiвці на Уманщині, яка
дала назву локальному варіанту трипільських
старожитностей. Крім того він проводив роз-
копки таких пам’яток, як Райки, Колодисте,
Борисівка, Плисків-Чернявка, Красностав-
ка, Білилівка, Ягнятин, Кирилівські висоти.
Є. Безвенглинський в 1927 р. працював на по-
селеннях у Майданецькому і Тальянках (цим
пам’яткам за кілька десятиліть судилося суттє-
во змінити уявлення про трипiльську культу-
ру) [Курінний, 1926; Курінний 1927]. На Подiл-
лi працювали М. Бiляшівський — у Борисiвцi
та Iльїнцях, М. Рудинський — у Кадiївцях, По-
пов — Городi, Озаринцях [Біляшівський, 1926;
Рудинський, 1927, с. 123—143; Рудинський,
1930, с. 235—259]. С. Гамченко разом з М. Ма-
каревичем проводили розкопки у Райках, Бiло-
му Каменi, Стіні, Андріівці, Печері та ін. Під
час розкопок «Раєцької могили» на Житомир-
щині — кургану з похованнями доби бронзи
було виявлено чи не вперше в Україні кераміку
і прясельця з найпізнішого часу існування три-
пільської культури. Матеріали з розкопок пере-
лічених вище пам’яток нині складають суттєву
частину колекції трипільських старожитностей
Національного музею історії України.
Було вiдкрито новi типи трипiльських
пам’яток. У 1921 р. пiд Одесою М. Болтенко
розпочав розкопки бiля с. Усатове — спочатку
поселення, а з 1926 р. поховальних пам’яток
[Болтенко, 1925, с. 48—66]. Пiд час розкопок,
що перервами тривали до 1948 р., вони разом
з О. Лагодовською вiдкрили залишки поселен-
ня, двох курганних та двох грунтових некро-
полiв — одних з перших на той час поховальних
пам’яток, пов’язаних з трипiльською культурою.
У курганах було зафiксовано складнi кам’янi
конструкцiї — кромлехи, знайдено плиту з
гравiрованими зображеннями людей i тварин,
центральнi поховання супроводжувалися ба-
гатим iнвентарем: металевою зброєю, посудом.
Відейко М.Ю. Організаційний експеримент: Трипільська комісія
88
Ці знахідки дозволили вже тоді поставити пи-
тання про високий рівень суспільного розвитку
племен доби міді — бронзи в Надчорномор’ї.
Результати цих досліджень публікувалися у
«Коротких звідомленнях ВУАК» (1926—27),
збірнику «Трипільська культура на Україні»
т. І (1926), «Хроніка археології та мистецтва»
(1930—31).
Комісія збирала і готувала до видання ре-
зультати досліджень трипільських старожит-
ностей, в тому числі проведених у перші два де-
сятиріччя ХХ ст. Публікації нових матеріалів
обмежувалися короткими повідомленнями, в
той же час було видано, хоча і далеко не в пов-
ному обсязі, результати більш давніх розкопок.
Видання Трипільської комісії ВУАК ставили
за мету насамперед поповнити джерелознавчу
базу для вивчення трипільської культури, і ця
мета була досягнута.
Було зроблено спробу започаткувати періо-
дичну збірку наукових праць під назвою «Три-
пільська культура на Україні». 1926 року випу-
щено перший 1 та зібрано другий том, частина
матеріалів якого збереглася в Науковому архіві
Інституту археології НАН України. Статті дру-
кувалися українською мовою з резюме фран-
цузькою мовою.
У 1928 році Комісія підготувала матеріали
до 2-го випуску збірника «Трипільська культу-
ра». Зберігся документ (рис. 3), у якому викла-
дено зміст з переліком авторів і назв робіт.
Серед них — А. Добровольський («Речі три-
пільської культури в похованнях Південної
України»), Б. Безвенглинський («Фрагменти
хаток трипільської культури»), М. Макаренко
(«Евмінка»), П. Курінний («Глиняні статуетки
трипільського типу з Гуманщини»), Т. Пассек,
Б. Латинін («Опыт классификации керамики
трипольського типа»), Т. Пассек («Південна
група трипільської кераміки»), С. Гамченко,
О. Лагодовська («Трипільська культура на
Волині»), М. Біляшівський, П. Курінний («Бо-
рисівська кераміка»), М. Рудинський («Кера-
міка з Кадієвець»), В. Козловська («Розкопи
1926 року біля с. Ржищева»), Л. Чикаленко
(«Кераміка Петрен»), М. Ткаченко («З історії
вивчення пам’яток Трипілля») [НА ІА НАНУ,
ф. ВУАК, 102, арк. 64].
Особливий інтерес становить рукопис спіль-
ної статті Т. Пассек і Б. Латиніна, оскільки
до певної міри проливає світло на історію на-
писання відомої праці цієї дослідниці — «la
Ceramique Trypilliaenne» [Passek, 1935]. Судя-
чи з листування, вона була написана восени
1926 р. а до червня 1928 р. дещо доопрацьова-
на. Як другий її підрозділ була підготовлена
стаття Т. Пассек «Южная группа «Триполь-
ской» кераміки», написана за матеріалами роз-
копок на півдні України. Третя частина ство-
1. Трипільська культура на Україні. — К.: УАН. —
1926. — Т. 1.
рена Б. Латиніним — «Керамика Евминки».
В цілому можна говорити про монографічне
дослідження обсягом 92 сторінки машинопису
з численними ілюстраціями (рис. 4), великим
резюме французькою мовою [НА ІА НАНУ,
ф. ВУАК, № 586, 587].
На жаль, ці праці так і не побачили світ, хоча
посилання на деякі з них, зокрема статтю Б. Ла-
тиніна, як здану до друку, знаходимо в моно-
графії Т. Пассек, виданій 1935 р. [Passek, 1935,
с. 134—135 — у посиланнях та ін]. У 1933 році
було ліквідовано ВУАК, і практично всі видан-
ня, які там готувалися, на довгі роки лягли на
архівні полиці. Оскільки 1936 р. Б. Латинін
був репресований (звільнений 1946 р.), згадок
про ці досить цікаві праці у більш пізніх видан-
нях немає взагалі.
У цій неопублікованій праці ми бачимо ос-
новні елементи відомої нині всім дослідникам
Трипілля схеми — поділ на етапи А, B, С, D.
Фактично це була періодизація поселень, а не
періодизація культури. Слід зазначити, що ти-
пологічний та стилістичний аналіз кераміки
за відсутності інших даних, насамперед стра-
тиграфічних, призвів до помилок дослідників
у визначенні хронологічної послідовності посе-
лень. Так, кераміка з ранньотрипільського по-
селення поблизу Саврань потрапила в найпіз-
ніший етап — D. Зауважимо, що у монографії
Т. Пассек, виданій через дев’ять років після на-
писання даної статті, ця помилка збереглася.
Тут Саврань (типи XvI—XvII/III класифікації)
стоїть на найпізнішому етапі — γІІ (на який у
цій схемі було замінено етап D) [Passek, 1935,
с. 165, таблиця].
Таким чином, Трипільська комісія ВУАК
впродовж майже шести років координувала
дослідження у галузі трипільської культури в
межах України, розгорнула широкі польові до-
слідження (розкопки велися на більше ніж 30
пам’ятках). Були здійснені (хоча й далеко не
у запланованому обсязі) видання матеріалів з
розкопок і наукових розробок. Комісія припи-
нила діяльність у 1930 році.
У 1933 роцi вiсiм рiзних установ археологiч-
ного профiлю було об’єднано у єдину органi-
зацiю (СІМК — секцію історії матеріальної
культури), яка в 1934 р. була реорганізована
в Iнститут iсторiї матерiальної культури (з
1938 р. — Iнститут археологiї). Постало питан-
ня про розробку нових програм наукових до-
слiджень в археологiї, в тому числi з трипiльсь-
кої проблематики, яка була визначена в числі
приорітетних напрямків СІМК.
Учений секретар IIМК Т. Мовчанівський на-
писав спецiальну працю, присвячену «черговим
методологiчним питанням трипiльської про-
блеми», яка являла собою своєрiдний стратегiч-
ний план, визначила цiлi i структуру майбутніх
археологiчних дослiджень. Пропонувалося роз-
почати вивчення трипiльських поселень широ-
кою площею, не обмежуючись лише окремими
89
Відейко М.Ю. Організаційний експеримент: Трипільська комісія
Р
ис
. 2
. Л
ис
т
М
. М
ак
ар
ен
ка
з
п
ри
во
ду
п
ро
ве
де
нн
я
ае
ро
ф
от
оз
йо
мк
и
на
п
ос
ел
ен
ня
х
тр
ип
іл
ьс
ьк
ої
к
ул
ьт
ур
и
[Н
А
ІА
Н
А
Н
У
, ф
он
д
В
У
А
К
,1
02
,
ар
к.
6
8]
Р
ис
. 3
. Д
ок
ум
ен
т
з
пр
ив
од
у
ви
да
нн
я
ІІ
т
ом
у
«Т
ри
пі
ль
сь
ка
к
ул
ьт
ур
а
на
У
кр
аї
ні
»
[Н
А
ІА
Н
А
Н
У
, ф
он
д
В
У
А
К
, 1
02
, а
рк
. 6
4]
Відейко М.Ю. Організаційний експеримент: Трипільська комісія
90
спорудами. У науковому планi Т. Мовчанівсь-
кий найбiльш актуальним вважав дослiдження
соцiально-економiчного характеру: вивчення
осiлостi, хлiборобства, скотарства, гончарного
виробництва як окремих науково-дослiдних
проблем на основi міждисциплінарних дослiд-
жень [Мовчанівський, 1935, с. 65—86; Бєляєва,
Калюк, 1989, с. 125—130].
Власне, все це з самого початку намагали-
ся робити члени Комісії, однак їм не вдалося
здійснити все у бажаному обсязі. Уявлення
про те, як саме слід досліджувати трипільську
Рис. 4. Таблиця з періодизацією трипільської культури до статті Т. Пассек та Б. Литиніна «Опыт класси-
фикации керамики «Трипольской культуры» Восточной Европы (предварительный очерк)», надісланої
для публікації у ІІ томі видання «Трипільська культура на Україні» [НА ІА НАНУ, фонд ВУАК, 586]
91
Відейко М.Ю. Організаційний експеримент: Трипільська комісія
культуру, викладені у програмі Т. Мовчанівсь-
кого, народилися, зрештою, не на порожньому
місці, а мали за собою певний досвід організа-
ції досліджень вже у радянський час. Створе-
ну 1934 року Трипільську експедицію очолив
С. Магура, у ній працювали В. Козловська,
Є. Кричевський та інші члени Комісії, продов-
жуючи справу, розпочату у нелегкі 20-ті роки.
Нині можна стверджувати, що «Комісія ВУАК
для вивчення і досліду пам’яток Трипільської
культури на Україні» — Трипільська комісія —
дала сильний імпульс розвиткові трипільської
археології 30—40-х років, створивши для нього
солідне підґрунтя. Міждисциплінарний підхід
до археологічних досліджень, який вважається
стандартом у трипіллєзнавстві початку ХХІ ст.
був не лише проголошений, але і започатко-
ваний на практиці саме завдяки діяльності
Комісії. Координація зусиль фахівців з різних
наукових центрів, видавнича діяльність, пуб-
лічність роботи і сьогодні залишаються гідни-
ми високої оцінки та поваги до фахівців, які
втілювали (або намагалися втілити) їх в життя.
Можна також сказати, що у цьому відношенні
Комісія лишається взірцем для нині діючих на-
укових установ, зокрема і Інституту археології
НАН України.
Чи можливе (і доцільне) відтворення Три-
пільської комісії на початку ХХІ ст.? В рамках
існуючих організаційних структур науки — на-
вряд чи. Ті фахівці, які займаються вивчен-
ням трипільської культури, в межах України
зосереджені у відділі археології доби енеолі-
ту-бронзового віку Інституту археології НАН
України, кількох музеях, заповідниках та уні-
верситетах, їх число не перевищує 20 дослідни-
ків — до речі, це у кілька разів більше, ніж за
часів Комісії. Кожна з цих установ має власну
мету діяльності і плани наукових робіт. Крім
того, впродовж останнього десятиліття у дослід-
ницький процес залучено археологів з багатьох
країн — США, Великої Британії, Німеччини,
Швейцарії, Польщі та ін. Їх співпраця відбу-
вається, як правило, в межах спільних дослід-
ницьких проектів, фінансованих за рахунок
міжнародних грантів, спонсорських коштів.
Крім цих обставин нині, як і у 20-ті роки
ХХ ст. для діяльності подібної Комісії бракує
коштів, навіть більше — бюджетне фінансу-
вання дослідницьких програм на ниві польо-
вих досліджень фактично припинилося у сере-
дині 90-х років і перспектив його відновлення
на разі не існує. Реально продовжує існувати
така форма взаємодії наукового співтоварист-
ва, як конференції, семінари, які проводяться
по трипільській проблематиці раз на кілька
років. Якщо і можливе відродження «Трипіль-
ської комісії», то скоріше у формі громадської
організації на зразок «Археологічного інсти-
туту Америки» та йому подібних, які власним
коштом та добровольцями підтримують нау-
кові дослідження, музейницьку і видавничу
діяльність. Рухаючись у подібному напрямку,
завжди корисно буде пам’ятати як про досвід
Трипільської комісії, так і про людей, які її
створили і підтримували у складний період
вітчизняної історії.
біляшівський М.Т. Досліди на городищі біля с. Бо-
рисівки Линецького району (Липовецького повіту)
на Київщині [тепер Вінниц. обл.] / М.Т. Біляшівсь-
кий // Короткі звідомлення ВУАК за 1925 рік. —
1926. — С. 67—71.
бєляєва с.О. Т.М. Мовчанівський. Сторінки нау-
кової біографії (До 90-річчя з дня народження) /
С.О. Бєляєва, О.П. Калюк // Археологія. — 1989. —
№ 2. — С. 125—130.
болтенко М.Ф. Раскопки Усатово-Большекуяль-
ницкого поля культурных остатков [близ Одессы] /
М.Ф. Болтенко // Вісник Одеської комісії краєзнавс-
тва. — 1925. — № 2/3. — С. 48—66;
відейко М.Ю. Трипільська експедиція ВУАК /
М.Ю. Відейко // Енциклопедія трипільської цивілі-
зації. — К., 2004. — Т.ІI. — С. 539—540
Козловська в.є. Розкопи біля с. Сушківки на Гуман-
щині: (Жовт. р. 1926) / В.Є. Козловська // КЗ ВУАК
за 1926 рік. — К., 1927б. — С. 45—47.
Козловська в.є. Розкопи у с. Верем’ї у жовтні
р. 1925 / В.Є. Козловська // КЗ ВУАК за 1925 рік. —
К., 1926. — С. 51—53.
Козловська в.є. Розшуки та розкопи на право-
му березі Дніпра між м. Ржищевим та с. Балики:
Лип. — верес. 1926 р. / В.Є. Козловська // КЗ ВУАК
за 1926 рік. — К., 1927а. — С. 40—44.
Козловська в.є. 3 науково-дослідчої роботи Комісії
ВУАКу для виучування трипільської культури /
В.Є. Козловська // Хроніка археології та мистец-
тва. — 1931. — Ч. 3. — С. 82—83.
Курінний П.П. Розкопи біля с. Томашівки /
П.П. Курінний // КЗ ВУАК за 1925 рік. — К., 1926. —
С. 54—60.
Курінний П.П. Розкопи біля с. Томашівки на Гуман-
щині / П.П. Курінний // КЗ ВУАК за 1926 рік. — К.,
1927. — С. 54—62.
Курінний П.П. Раєцька могила на Бердичівщині /
П.П. Курінний // КЗ ВУАК за 1926 рік. — К.,
1927б. — С. 71—78.
Ляшко с.М. Трипільська Комісія ВУАК / С.М. Ляш-
ко, М.Ю. Відейко // Енциклопедія трипільської
цивілізації. — К., 2004. — Т.ІI. — С. 542—543.
Макаренко М.О. Халеп’я / М.О. Макаренко // КЗ
ВУАК за 1925 рік. — 1926а. — С. 33—50.
Макаренко М.О. Досліди на Остерщині. Євминка.
Стоянка в місцевості «Бугаївка» / М.О. Макаренко //
КЗ ВУАК за 1925 рік. — К., 1926б. — С. 61—66.
Мовчанівський Т.М. Чергові методологічні питання
трипільської проблеми / Т.М. Мовчанівський // НЗ
ІІМК. — 1935. — Кн. 5—6. — С. 65—86.
Науковий архів Інституту археології НАН України
(далі НА ІА НАНУ) ф. ВУАК, № 89. Книга прото-
колів засідань Трипільської комісії ВУАКу.
НА ІА НАНу ф. ВУАК, № 102. Дослідження Три-
пільскої культури (листування в справі організації
дослідів, протоколи засідань, кошториси).
НА ІА НАНу ф. ВУАК, № 586. Пассек Т.С., Латы-
нин Б. Опыт классификации керамики «Триполь-
ской культуры» Восточной Европы (предваритель-
ный очерк).
НА ІА НАНу ф. ВУАК, № 587. Пассек Т.С. Южная
группа «трипольской» керамики.
Відейко М.Ю. Організаційний експеримент: Трипільська комісія
92
Нестуля с. Становлення Всеукраїнського археоло-
гічного комітету ВУАН (сер. 1920-х років) / С. Несту-
ля. — Полтава, 1997. — С. 43—45.
Рудинський М.Я. Досліди на Кам’янеччині / М.Я. Ру-
динський // КЗ ВУАК за 1926 рік. —1927. — С. 123—
143.
Рудинський М.Я. Поповгородський вияв культури
мальованої кераміки: З повідомл. про наслідки до-
слід. сезону р. 1929 / М.Я. Рудинський // Антрополо-
гія. — 1930. — № 3. — С. 235—259.
чикаленко Л. Нарис розвитку української неолітич-
ної мальованої кераміки (Більче Золоте) / Л. Чика-
ленко // Трипільська культура на Україні. —Т. 1. —
К., 1926.
passek Т. la Ceramique Trypilliaenne / Т. Passek. —
М. — Л., 1935.
М. Ю. в и д е й к о
ОРГАНиЗАЦиОННыЙ ЭКсПЕРиМЕНТ:
ТРиПОЛьсКАЯ КОМиссиЯ
В последнее десятилетие в Украине вырос интерес
к трипольской культуре. На этой волне прозвучали
призывы к воссозданию Трипольской комиссии, ко-
торая должна была бы возглавить изучение данно-
го историко-культурного феномена. Обращение к
относительно короткой истории деятельности этого
научного подразделения (1925—1930) имеет целью
проанализировать его деятельность и выяснить
практическую ценность предложения обратиться к
опыту прошлого в сфере организации научных ис-
следований.
Интересен тот факт, что Трипольская комиссия
появилась в годы создания украинской государс-
твенности в советской ее форме в 20-е годы ХХ века,
а лозунги о ее воссоздании — на втором десятиле-
тии существования независимой Украины, в начале
ХХI века. Однако в первом случае эта организация
была создана и просуществовала около шести лет, а
во втором — даже призывы к ее реинкарнации не
были восприняты всерьез.
Сегодня можно утверждать, что «Комиссия ВУАК
для изучения памятников трипольской культуры
на Украине» - Трипольская комиссия — способство-
вала сохранению традиций и развитию археологии
Триполья в 20—40-е годы ХХ века. Междисципли-
нарный подход к археологическим исследованиям,
который сегодня считается общепринятым стандар-
том, был не только декларирован, но и осуществлял-
ся на практике благодаря деятельности Комиссии.
Координация усилий специалистов из различных
научных центров, издательская деятельность, пуб-
личность работы и сегодня остаются достойными
высокой оценки и уважения к ученым, которые воп-
лощали (или пытались воплотить) их в те непростые
годы. В этом отношении Комиссия может рассмат-
риваться в качестве образца для ныне действующих
научных учреждений.
Возможно (и целесообразно) ли возрождение Три-
польской комиссии в начале ХХІ века? В рамках
ныне действующих организационных структур на-
уки — едва ли. Если и возможно возрождение «Три-
польской комиссии» то скорее в форме общественной
организации, которая за счет своих фондов и добро-
вольцев поддерживала бы научные исследования,
музейную и издательскую деятельность. Продвига-
ясь в этом направлении, всегда полезно будет вспо-
минать как об опыте Трипольской комиссии, так и
тех, кто создал ее и работал в ней в сложный период
отечественной истории.
m. yu. v i d e i k o
trypilliA comiSSion:
An orgAniZAtionAl EXpErimEnt
In the last decade in Ukraine interest to the Trypil-
lia Culture has increased. It was proposed to recon-
struct Trypillia Commission, which was supposed to
lead the study of this important historical and cultural
phenomenon. Appeal to the relatively short history of
this scientific division (1925—1930), this article aim
is to analyze its activities and determine the practical
value of the proposal refer to the past experience in the
field of research.An interesting fact is that the Trypil-
lia Commission appeared at times of the creation of the
Ukrainian state in the Soviet form (20-ths of the XXth
century), and the slogans of its re-creation - at the sec-
ond decade of the existence of an independent Ukraine.
However, in the first case, the organization was creat-
ed and existed for about six years, while the second —
even calls for its reincarnation were not taken seri-
ously.Today we can say that «The Commission to study
the monuments of the Trypillia culture in Ukraine
of the Whole-Ukrainian Archaeological Committee» -
Trypillia Commission — contributed to the preserva-
tion of traditions of Trypillia Culture studies and de-
velopment of Trypillia of archeology in the 20—40th of
the twentieth century. An interdisciplinary approach
to archaeological research, which is now considered as
the standard was not only declared, but implemented
in practice by the Commission. Coordination of efforts
of specialists from various research centers, publish-
ing, publicity at work even today remains worthy of
appreciation and respect for the scientists who embody
(or tried to implement) them in those difficult years. In
this regard, the Commission may be considered to as a
model for the existing academic institutions.
Is it possible (and appropriate) to rebuilt the Trypil-
lia Commission at the beginning of the XXIth cen-
tury? In the framework of the existing institutional
structures of science - barely. If possible revival of
the «Trypillia commission» is probably in the form of
public organization, which through its funds and vol-
unteers fo supporting of the field research, museums
and editions. moving in this direction is always useful
remember the experience of Trypillia Commission and
people, who created it and worked it in at the difficult
period of national History.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89369 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:41:15Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Відейко, М.Ю. 2015-12-09T16:14:39Z 2015-12-09T16:14:39Z 2012 Організаційний експеримент: Трипільська комісія / М.Ю. Відейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 84-92. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89369 902(091)(477)”19” В останнє десятиліття як ніколи в Україні
 виріс інтерес до вивчення трипільської культури.
 На цій хвилі піднесення інтересу до минулого пролунали навіть заклики до відтворення Трипільської комісії, яка мала б очолити наукове вивчення цього історико-культурного явища. Звернення до
 відносно короткої історії діяльності цього підрозділу (1925—1930 рр.) має на меті аналіз його
 діяльності та з’ясування практичної цінності
 пропозицій звернутися до досвіду минулого. Цікавим є той факт, що Комісія з’явилася у 20-ті
 роки ХХ ст., у часи створення української державності в радянській її формі, а слова про необхідність її відтворення пролунали на початку ХХІ
 ст., на другому десятилітті історії незалежної України. Однак у першому випадку ця установа
 була створена і проіснувала майже шість років, в другому — навіть заклики до її реінкарнації не були сприйняті. В последнее десятилетие в Украине вырос интерес
 к трипольской культуре. На этой волне прозвучали
 призывы к воссозданию Трипольской комиссии, которая должна была бы возглавить изучение данного историко-культурного феномена. Обращение к относительно короткой истории деятельности этого
 научного подразделения (1925—1930) имеет целью
 проанализировать его деятельность и выяснить
 практическую ценность предложения обратиться к
 опыту прошлого в сфере организации научных исследований. In the last decade in Ukraine interest to the Trypillia
 Culture has increased. It was proposed to reconstruct
 Trypillia Commission, which was supposed to
 lead the study of this important historical and cultural
 phenomenon. Appeal to the relatively short history of
 this scientific division (1925—1930), this article aim
 is to analyze its activities and determine the practical
 value of the proposal refer to the past experience in the
 field of research.An interesting fact is that the Trypillia
 Commission appeared at times of the creation of the
 Ukrainian state in the Soviet form (20-ths of the XXth
 century), and the slogans of its re-creation - at the second
 decade of the existence of an independent Ukraine. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Організаційний експеримент: Трипільська комісія Организационный эксперимент: Трипольская комиссия Trypillia Commission: an organizational experiment Article published earlier |
| spellingShingle | Організаційний експеримент: Трипільська комісія Відейко, М.Ю. Статті |
| title | Організаційний експеримент: Трипільська комісія |
| title_alt | Организационный эксперимент: Трипольская комиссия Trypillia Commission: an organizational experiment |
| title_full | Організаційний експеримент: Трипільська комісія |
| title_fullStr | Організаційний експеримент: Трипільська комісія |
| title_full_unstemmed | Організаційний експеримент: Трипільська комісія |
| title_short | Організаційний експеримент: Трипільська комісія |
| title_sort | організаційний експеримент: трипільська комісія |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89369 |
| work_keys_str_mv | AT vídeikomû organízacíiniieksperimenttripílʹsʹkakomísíâ AT vídeikomû organizacionnyiéksperimenttripolʹskaâkomissiâ AT vídeikomû trypilliacommissionanorganizationalexperiment |