Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі
У статті описано виготовлення гончарного
 посуду майстром, який проживає в Іванківському
 р-ні Київської області. Технологія відповідає виробничому процесу що існує в українському гончарстві з кінця XVIII ст. В статье описано технологию изготовления керамической посуды гончаром, кото...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89454 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі / Л.В. Чміль, А.А. Чекановський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 10. — С. 165-177. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860237495770284032 |
|---|---|
| author | Чміль, Л.В. Чекановський, А.А. |
| author_facet | Чміль, Л.В. Чекановський, А.А. |
| citation_txt | Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі / Л.В. Чміль, А.А. Чекановський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 10. — С. 165-177. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У статті описано виготовлення гончарного
посуду майстром, який проживає в Іванківському
р-ні Київської області. Технологія відповідає виробничому процесу що існує в українському гончарстві з кінця XVIII ст.
В статье описано технологию изготовления керамической посуды гончаром, который живет в Иванковском р-не Киевской обл. Такая гончарная технология существует в Украине с конца XVIIІ в. Мастер
использует ножной гончарный круг волошского
типа и традиционный двухярусный горн с выделенной топочной камерой, самостоятельно подготавливает сырье для призводства посуды и покрытия ее глазурью (поливой). Изделия характеризуются простотой и архаичностью форм. Описано конструкции
гончарного круга и горна, особенности применения
деревянного гончарного ножа при формировании изделий на круге и их декорирования.
The paper discusses on the artisan’s pottery technology,
who currently lives in Ivankov district of Kyiv region.
Suchlike technology has been known in Ukraine since
XVIIІ century. The craftman is known to use the Voloshska
type kick-wheel and traditional double-level kiln with
separated furnace chamber. Materials and glaze covering
are done by artisan himself. Finished ware has simplicity
and archaic forms. The potter’s wheel construction, kiln,
the use of wooden pottery knife in the formation of products
on the circle and their decoration are considered in the article.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:26:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
165ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
л. в. ч м і л ь,
а. а. ч е к а н о в с ь к и й
ТРАДИЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА
КЕРАМІЧНОГО ПОСУДУ НА КИЇВСЬКОМУ ПОЛІССІ
У статті описано виготовлення гончарного
посуду майстром, який проживає в Іванківському
р-ні київської області. Технологія відповідає вироб-
ничому процесу що існує в українському гончарстві
з кінця XVIII ст.
к л ю ч о в і с л о в а: гончарство, гончарний
промисел, гончар, гончарне горно, гончарний круг,
полива, асортимент гончарних виробів, Прибірськ,
Іванківський р-н, київська обл.
Етнографічні джерела мають велике значення
для розуміння археологічних матеріалів. Нажаль
досліджень, які стосуються виробництва і техноло-
гій, зокрема — гончарства, вкрай мало. Яскравим
вийнятком є роботи О. А. Бобринського і його шко-
ли. Українські етнографи загалом зосереджені на
вивченні звичаїв і обрядів. Робіт, присвячених
ремісничому виробництву вкрай мало. Ця тен-
денція триває і в наш час. Зважаючи на поступо-
ве зменшення і зникнення народних промислів,
їх «модернізацю» (використання гончарями су-
часних засобів, наприклад — електродвигунів,
електропечей, промислових керамічних і
полив’яних сумішей, тощо), важливою і актуаль-
ною є докладна фіксація виробничих процесів тих
поодиноких майстрів, які користуються консер-
вативними традиційними технологіями. Таким
прикладом є робота потомственного гончаря з
села Прибірськ Іванівського р-ну Київської обл.
Київське Полісся в районі лівого берега р. Те-
терів багате на поклади гончарних глин, які за-
лягають на невеликій глибині: «… вообще по ле-
вую сторону Тетерева в горах находят горшечные
глины, особенно вблизи Иванкова, Приборска и
Коростышева» [Похилевич, 1887, с. 242]. Гончар-
ний промисел у селі має тривалу історію. На жаль,
у письмових джерелах вона висвітлена досить
скупо. Є згадка про те, що у другій половині ХІХ ст.
у Прибірську були засновані цегельні заводи по-
міщиком Д. І. Горватом, який купив село у 1850 р.
[Похилевич, 1887, с. 247]. За даними анкетного
обстеження кустарної промисловості, проведено-
го Київською губернською земською управою, на
1912 р. у Прибірську гончарним промислом зай-
мались мешканці 8-ми дворів (всього на той час у
селі був 331 двір). Кількість осіб у сім’ях гончарів
становила 22 чоловіки, 17 жінок і 4 дітей. Занят-
тя гончарством було сезонним — тільки 4 місяці
на рік, продукція вироблялась для продажу на
ринку [Кустарная, 1912, с. 42]. Донедавна у При-
бірську працював цегельний завод. Приблизно
в 60—70-ті роки ХХ ст. на заводі діяв гончарний
цех: п’ять майстрів виготовляли традиційний
глиняний посуд. Зараз у селі працює лише один
гончар — Шихненко Анатолій Данилович, який
продовжує традиції приборських майстрів.
Шихненко анатолій Данилович, народив-
ся 3 квітня 1962 р. в селі Прибірськ, українець,
потомственний гончар. Освіта середня, гонча-
рювати навчився від батька, Данила Миколай-
овича1. Працював спочатку в автопарку, потім в
1. Батько Анатолія Даниловича — Шихненко Данило
Миколайович, народився 18 січня 1921 р., помер 31
травня 2001 р. Гончарював приблизно з 1970 по 1993
рр., навчився ремеслу від свого батька — Шихненка
Миколи, деякий час працював на Прибірському це-
гельному заводі (коли там діяв цех з виготовлення
гончарного посуду). Збував свої вироби на Іванківсь-
кому базарі (продавала в основному його дружина), а
також розвозив конем по селах Іванківського, Чорно-
бильського, Димерського районів (у бік Києва доїж-
джав до Димера). Асортимент його виробів нічим не
відрізнявся від асортименту його сина (за словами
останнього). Деякі вироби Данила Шихненка збері-
гаються в Прибірському сільському шкільному музеї,
невелика кількість бракованих екземплярів залиши-
лась у сина, Анатолія Даниловича.© Л.В. ЧМІЛЬ, А.А. ЧЕКАНОВСЬКИЙ, 2013
УДК 908-033.6(477.41)
с т а т т і
166 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
ПМК-168, з 1996 р. почав гончарювати. Форми
його виробів здебільшого традиційно усталені,
перейняті від батька і діда. Це — «горшки», ва-
зони, «макотри», «гладишки», «покришки», скар-
бнички для збирання грошей. Останнім часом
почав робити на замовлення вази, миски, чар-
ки, форми для пасок, вазони. Посуд всередині
вкриває поливою (а вазони для домашніх рос-
лин — ззовні). Свої вироби Анатолій Данилович
збуває в Іванкові на базарі, а також виготовляє
на замовлення. Роботи майстра зберігаються в
Прибірському шкільному та Іванківському істо-
рико-краєзнавчому музеях. Проживає Анатолій
Данилович у селі на кутку, що зветься «Мала-
човка». Тут мешкали всі гончарі села. Цікаво,
що таку ж назву (Млачовка) мало село в Полісь-
кому районі, яке в кінці ХІХ —на початку ХХ ст.
було крупним гончарським центром.
Дід Анатолія Даниловича — Шихненко
Микола — також гончарював. Асортимент
його виробів був такий же, крім того він ви-
готовляв ще й тикви та свистунці. У Анатолія
Даниловича зберігається гончарний круг
діда (рис. 1), деякі його вироби (в т. ч. тикви).
Неподалік від нині діючого горна Анатолія
Даниловича є залишки розваленого дідового
горна. У Прибірську, як зазачалося, працю-
вали ще гончарі — брат батька, дядько Ана-
толія Даниловича — Микола, а також Шу-
мейко Грицько, Шихненко Михайло, Савенок
Василь. Їх гончарювання припадає десь на
60—70-ті рр. ХХ ст.
1.Сировина
Шихненко А. Д. використовує для своїх ви-
робів глину, яку бере в кар’єрі цегельного заво-
ду. Глини називає «біла» та «чорна» (або «сіра»);
глини жирні, видобуває їх з глибини 1,5 м від
денної поверхні. «Верхню» глину, яка залягає на
меншій глибині, вважає непридатною. Накопа-
ну глину зберігає у повітці у високих своєрідних
дерев’яних «коробах» (рис. 2). Об’єм для глини у
повітці відгороджено дошками на висоту близь-
ко 1,3 м на відстані до 1 м від стіни. У повітці
зроблено два таких об’єми вздовж протилеж-
них стінок, з проходом посередині між місцями
зберігання накопаної гончарної глини.
Накопавши глини, майстер спочатку змішує
обидва її сорти, а потім складає в хаті у спеціаль-
но призначенному і обладнанному місці на кух-
ні на купу і 3—4 дні поливає водою (щоб розмок-
ла і стала «як грязь») (рис. 3). Потім дерев’яним
молотком збиває в щільну «кобилу», далі стру-
гом (Рис. 4, 1) нарізає на тонкі смужки, які знову
складає в купу і протягом доби розмочує водою.
Після цього на дерев’яному щиті вимішує гли-
ну ногами — перетоптує 7—8 разів, додаючи
до неї деревний попіл («для в’язкості»). Далі по
частинах перетирає рукою, вибираючи дрібні
камінчики. Після цього глина готова для вико-
ристання. Майстер формує з неї кулясті грудки
потрібного розміру і формує посуд (рис. 5). Гли-
ну, що залишилась, покриває мокрими ганчір-
ками, щоб не пересихала.
2. Виготовлення виробів
Формує гончар свої вироби на ножному
крузі волоського типу із залізною віссю, яка
внизу обертається на кульковому підшипнику
(рис. 6). У верхній частині вісь утримується у
вирізі дошки за допомогою дроту (у літературі
зафіксовано назви цієї деталі — ручка, яремце,
коник) (рис. 7). Перед заведенням у виріз вісь
обкручується змащеним густим мастилом
шматком шкіри, який відіграє роль своєрідного
підшипника. Дротом притягають вісь до вирізу
у дошці верхнього кріплення саме за обмотану
шкірою частину. Обидва круги (верхній і ниж-
ній) дерев’яні, нижній окутий залізом. При-
кріплений круг до лавки, що стоїть під вікном
біля печі (рис. 8). Під майстерню гончар вико-
ристовує стару дідову хату. Круг знаходиться у
кухні. У цьому ж приміщені обладнано місце,
де він збиває, стругає глину і видаляє з неї ка-
мінці. Кількість глини в кулясті грудку береть-
ся на око. Посуд витягується з неї, при цьому
зсередини тільки рукою, а ззовні обточується
дерев’яним ножиком (рис. 4, 2, 3; 9). Нами за-
фіксований цікавий факт конвергентного ви-
никнення ознаки, пов’язаної з функцією гончар-
ного виробу. При формуванні вінець макітер,
для яких планується використання покришок,
гончар пальцями без застосування інструмен-
тів формує на верхній площині вінець виїмку.
Раніше гончар виготовляв макітри з простими
заокругленими вінцями, але коли йому стали
замовляти посудини з покришками, він почав
робити для них виїмку на вінцях макітер. Такі
ж виїмки характерні для вінець горщиків XV—
XVI ст. Тобто, дані етнографії підтверджують
припущення дослідників про те, що виїмка на
вінчиках горщиків XV—XVI ст. робилась спе-
ціально під покришку (рис. 10). Готова посуди-
на зрізується з гончарного круга дротом.
Взимку майстер просушує свої свіжосформовані
вироби в кімнаті цієї ж хати: для цього під стелею
підвішені дошки (рис. 11). Влітку вироби просу-
шуються надворі. Просушування триває 3—4 дні.
Зимою в хаті-майстерні для цього топиться піч.
Літом вироби спершу деякий час тримають на
сонці, поки вони «затугнуть», а потім переносять
в тінь.
Після просушки гончар вкриває посуд поли-
вою («полудою»). Раніше суміш для поливи май-
стер купував на керамічному заводі у м. Виш-
невому поблизу Києва, зараз виготовляє її сам.
Для цього він перепалює свинець у посудині-ча-
вунці. Потім отриманий порошок пересіюється
через сито. Після цього гончар бере суху червону
(нежирну) глину, товче її в ступі і теж пересіює
через сито. Далі змішує в пропорції — 2 частини
перепаленого свинцю і 1 частина глини. В ре-
зультаті отримує тонкодисперсний порошок жов-
то-зеленого кольору (рис. 12). Поливу наносить
сухим способом. Посудину всередині (а вазони —
ззовні) змащує автомобільною оливою, насипає
жменю «полуди» і струшує, щоб вона рівномірно
покривала виріб. У якості барвника у склад по-
ливи більше нічого не додає, колір поливи після
167
чміль л.в., чекановський а.а. Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі
ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
випалу — жовто-коричневий, при більшій темпе-
ратурі випалу — зеленуватий (для цього ставить
в горні в спеціальне місце). Полива після випалу
має дрібні темні цятки.
3. Випал
Горно знаходиться за дідовою садибою (від-
носно сільської вулиці). Неподалік є залиш-
ки ще двох горен, одне з яких належало діду.
Горно ямного типу двоярусне прямокутне в
плані, з периферійною топкою. Верхня на-
земна частина («клобук») має куполоподібну
форму. В ній з боку, протилежному до топки,
є отвір підтрикутної форми, через який закла-
дається посуд для випалу (рис. 13). Верхній і
нижній яруси розділені горизонтальною пе-
регородкою, яку майстер називає «сльосами».
Вона має кілька прямокутних отворів для
гарячого повітря. Зі споду «сльоси» зроблені
у вигляді арок. «Сльоси» опираються на пере-
городку — «козел», що не доходить до задньої
стінки. «Топка» має аркове склепіння, її устя
обкладено з двох боків цеглою (рис. 14). Для
ремонту горна гончар використовує мета-
леві смуги, зігнуті дугою за формою склепін-
ня топкової камери. Для ремонту «клибука»
(склепіння випалювальної камери) також
як шаблони застосовує залізні смуги. Рані-
ше, за свідченням Шихненка А. Д., застосо-
вували дерев’яні жердини, зігнуті відповід-
но до форми склепінь горна. Металеві і
дерев’яні шаблони використовувались і при
будівництві горен.
Припічна яма правильної форми не має,
це власне спуск до топки. «Клобук» горна за-
ставлений листами заліза постійно, а устя
топки заставляється листом заліза, коли гор-
но не функціонує. Топка зверху замазується
глиною. Працює горно уже 15 років (рис. 15).
Аналогічні за конструкцією горна відомі з
розкопок у Києві, у Вишгороді і Переяславі-
Хмельницькому. Археологічно зафіксовано і
використання відпрацьованих горен і перед-
пічних ям перед ними для викиду бракованої
продукції [Чміль, 2011, с. 202—223].
Дрова для випалу купуються в основному
соснові. Поліна нарізають завдовжки до 1 м.
За словами гончаря, на один випал втрачаєть-
ся «півтора кузова» дров звичайної бортової
вантажівки (типу ГАЗ-52).
В горно завантажується до 200 посудин. При
закладці майстер «козлує» посуд: нижній ярус
ставиться вінцями догори, на нього — він-
цями вниз і боком, так щоб кожна посудина
міцно упиралась в інші. Після завантаження
горна отвір закривається битим посудом, що
зветься «причерепка». Випал триває 13—14
годин: 6—7 годин вигрівання, далі — розжа-
рює до 1200°С (за словами майстра). За цієї
температури розплавляється «полуда»; рані-
ше для визначення температури використо-
вували спеціальні термометри, які брали на
цегельному заводі. Остигають вироби близько
15 годин.
4. Вироби
Після випалу посуд має світлий жовто-ро-
жевий колір черепка. Асортимент виробів,
як уже згадувалось, традиційний, перейня-
тий від батька і діда — «горшки», «макотри»,
«гладишки», «покришки», «вазони», форми
для пасок, миски.
«Горшки» майстер виробляє 5-ти гончар-
них розмірів:
«дроб’язок» — 0,5—0,7 л;
«подвкладниє» — 1,5—2 л;
«вкладниє» — 2—2,5 л;
«ляцьковиє» — 3—5 л;
«середніє» — 5—12 л.
За словами Шихненка А. Д., дехто з гон-
чарів робив «горшки» по 16—20 л.
Горшки мають короткі прямі вінця, високі
опуклі плічка і порівняно широке денце; без
вушка (рис. 16, 1). Зсередини всі вкриті «полу-
дою». Перед вживанням горшки потрібно «за-
варить»: обмазати з двох боків теплою олією,
в середину покласти «лушпайки» з картоплі і
кип’ятити близько двох годин. Цю процедуру
бажано повторити 2—3 рази. Робиться це для
того, щоб горщики не пропускали воду.
«Макотри» діляться за розмірами так само, як
і горшки. Вони широкодонні, з поливою, без ву-
шок, мають невеликі відігнуті вінця (рис. 16, 2).
«Гладишка» (рис. 16, 2, 4) має приземкува-
ту форму і порівняно широке денце, вироб-
ляється 2-х розмірів:
«здорова» — 2—6—7 л;
«козина» — до 2 л.
Покришки майстер формує різних роз-
мірів. Спершу витягується фігура у формі
суцільноглиняного циліндра. Потім з верхнь-
ої частини формується покришка і відрізаєть-
ся в місці з’єднання конуса ручки покришки і
нижньої циліндричної основи. Після виготов-
лення покришки підбирає до горшків, які до
яких підійдуть. Якщо виконує на замовлення,
то робить відповідного розміру, який визначає
на око (рис. 16, 2).
Миски мають просту півсферичну форму,
неширокий відігнутий назовні вінчик. Форми
для пасок гончар виготовляє у формі низького
циліндра (рис. 17).
Скарбнички витягуються на крузі анало-
гічно глечикам, але в кінці отвір закриваєть-
ся зведенням стінок конусоподібно до центру.
Верх конусу загинається донизу у вигляді
гачка. Ножем у верхній частині стінки про-
різається отвір для монет. Тільки на стінках
скарбничок майстер наносить дерев’яним
гончарним ножем кілька паралельних рито-
ваних ліній (рис. 16, 4; 18).
Дід гончара Микола Шихненко вироб-
ляв ще «тикви» — вузькогорлі посудини,
вкриті ззовні поливою. Використовувались
вони для зберігання вина, зерна. Виготов-
ляли їх із двох частин на гончарному крузі.
Окремо витягували нижню і верхню частини,
які потім з’єднувались. Крім того він робив
також свистунці.
с т а т т і
168 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
В історико-краєзнавчому музеї села, що роз-
міщений в приміщенні школи, зберігаються
гончарні вироби, які виготовлені місцевими
майстрами. Серед них, крім вищезгаданих різ-
новидів посуду — миски, невеликі кухлики,
барило, носатка, маленька тиковка (монетка)
(рис. 19).
У 2009 і 2011 рр. розповідь гончаря Ших-
ненка Анатолія Даниловича про виготовлення
керамічних виробів і процес виготовлення, на
основі яких написана ця стаття, була зафіксо-
вана авторами на відео з одночасним записом
звуку. Інструменти, місце виробництва, гончар-
не горно зафіксовані фотографічно. Проведене
дослідження дозволило з’ясувати цілу низку
технологічних моментів виготовлення посуду,
конструкцію і застосування гончарного інстру-
ментарію, а саме:
1) спосіб кріплення верхньої частини осі гон-
чарного круга за допомогую «шкіряного під-
шипника»;
2) застосування майстром дерев’яного гон-
чарного ножа для обробки лише зовнішньої по-
верхні посуду;
3) спосіб формування вінчика для посуду з
кришкою лише пальцями;
4) зміна форми вінчика в залежності з криш-
кою, чи без, планується продавати посудину;
5) способи формування різних виробів на
гончарному крузі;
6) спосіб виготовлення і нанесення суміші
для покриття посуду поливою на основі окислу
свинцю і глини при одноразовому випалі;
7) використання металевих і дерев’яних шаб-
лонів-дуг для ремонту гончарного горна;
8) час експлуатації горна при регулярному
ремонті;
9) «заварення» готового посуду для запобі-
гання пропускання рідини;
10) Зафіксовано місцеві назви гончарних ви-
робів і їхніх різновидів.
Консервативний характер виробничих тра-
дицій майстра (ножний гончарний круг волось-
кого типу, самостійна заготовка і обробка сиро-
вини, саморобна полива, випал у гончарному
горні) відповідають технологічному рівню гон-
чарного виробництва XVIIІ ст. і пізніших часів,
вони мають численні паралелі з відповідними
археологічними матеріалами. Автори планують
завершити дослідження фіксацією процесу за-
вантаження горна, випалу і виймання виробів,
а також фіксацією виробничого браку, що утво-
рюється в процесі випалу і остигання виробів.
Дослідження дає змогу зрозуміти особливості
виготовлення і розвитку форм археологічної
кераміки пізнього середньовіччя і модернового
часу. Воно унаочнює технологічні аспекти і ор-
ганізацію гончарного виробництва, може бути
зразком для моделювання процесів та об’єктів
у експериментальній археології.
кустарная промышленность в Киевской губернии.
Итоги анкетного и местного обследования, произве-
денного Киевской Губернской Земской Управой по
поручению Губернского Земского Собрания, 1912 г. /
Агрономический Отдел Киевской Губернской Зем-
ской Управы. — Конволют. изд. — К.: Тип. насл.
К. Круглянского, 1912.
Похилевич л. Уезды Киевский и Радомысльский.
Статистические и исторические заметки / Л. Похи-
левич. — К., 1887.
Чміль Л. Гончарні осередки Середнього Подніпров’я
XVI—XVIII століть / Л. Чміль // Українська
керамологія: Національний науковий щорічник. За
рік 2007: Українське гончарство доби козацтва. —
Опішне: Українське Народознавство, 2011. —
Кн. ІІІ. — Т. І. — С. 195—234.
л. в. ч м и л ь, а. а. ч е к а н о в с к и й
ТРАДИЦИОННАЯ ТЕХНОЛОГИЯ
ПРОИЗВОДСТВА
КЕРАМИЧЕСКОЙ ПОСУДЫ
НА КИЕВСКОМ ПОЛЕСЬЕ
В статье описано технологию изготовления кера-
мической посуды гончаром, который живет в Иван-
ковском р-не Киевской обл. Такая гончарная техно-
логия существует в Украине с конца XVIIІ в. Мастер
использует ножной гончарный круг волошского
типа и традиционный двухярусный горн с выделен-
ной топочной камерой, самостоятельно подготавли-
вает сырье для призводства посуды и покрытия ее
глазурью (поливой). Изделия характеризуются про-
стотой и архаичностью форм. Описано конструкции
гончарного круга и горна, особенности применения
деревянного гончарного ножа при формировании
изделий на круге и их декорирования.
L. C h m i l, A. C h e k a n o v s k y
TRADITIOnAL ceRAMIc wARe
TechnOLOGy AT kyIVAn pOLISSyA
The paper discusses on the artisan’s pottery technolo-
gy, who currently lives in Ivankov district of Kyiv region.
Suchlike technology has been known in Ukraine since
XVIIІ century. The craftman is known to use the Volosh-
ska type kick-wheel and traditional double-level kiln with
separated furnace chamber. Materials and glaze covering
are done by artisan himself. Finished ware has simplicity
and archaic forms. The potter’s wheel construction, kiln,
the use of wooden pottery knife in the formation of prod-
ucts on the circle and their decoration are considered in
the article.
169
чміль л.в., чекановський а.а. Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі
ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
рис. 1.
рис. 2.
рис. 3.
с т а т т і
170 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
рис. 4.
171
чміль л.в., чекановський а.а. Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі
ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
рис. 5.
рис. 6.
рис. 7.
с т а т т і
172 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
рис. 8.
173
чміль л.в., чекановський а.а. Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі
ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
рис. 9.
рис. 10.
рис. 11.
с т а т т і
174 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
рис. 12. Процес приготування поливи. 1 — перепалений свинець; 2 — ступка для подрібнення глини;
3 — просіяна глина; 4 — суміш просіяних свинцю і глини; 5 — черепок, посипаний сухою поливою;
6 — випалена полива
175
чміль л.в., чекановський а.а. Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі
ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
рис. 13.
рис. 14.
рис. 15.
с т а т т і
176 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
рис. 16.
рис. 17.
рис. 18.
177
чміль л.в., чекановський а.а. Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі
ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10
рис. 19. Вироби приборських майстрів в експозиції місцевого краєзнавчого музею
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89454 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:26:02Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чміль, Л.В. Чекановський, А.А. 2015-12-12T16:02:49Z 2015-12-12T16:02:49Z 2013 Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі / Л.В. Чміль, А.А. Чекановський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 10. — С. 165-177. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89454 908-033.6(477.41) У статті описано виготовлення гончарного
 посуду майстром, який проживає в Іванківському
 р-ні Київської області. Технологія відповідає виробничому процесу що існує в українському гончарстві з кінця XVIII ст. В статье описано технологию изготовления керамической посуды гончаром, который живет в Иванковском р-не Киевской обл. Такая гончарная технология существует в Украине с конца XVIIІ в. Мастер
 использует ножной гончарный круг волошского
 типа и традиционный двухярусный горн с выделенной топочной камерой, самостоятельно подготавливает сырье для призводства посуды и покрытия ее глазурью (поливой). Изделия характеризуются простотой и архаичностью форм. Описано конструкции
 гончарного круга и горна, особенности применения
 деревянного гончарного ножа при формировании изделий на круге и их декорирования. The paper discusses on the artisan’s pottery technology,
 who currently lives in Ivankov district of Kyiv region.
 Suchlike technology has been known in Ukraine since
 XVIIІ century. The craftman is known to use the Voloshska
 type kick-wheel and traditional double-level kiln with
 separated furnace chamber. Materials and glaze covering
 are done by artisan himself. Finished ware has simplicity
 and archaic forms. The potter’s wheel construction, kiln,
 the use of wooden pottery knife in the formation of products
 on the circle and their decoration are considered in the article. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі Традиционная технология производства керамической посуды на Киевском Полесье Traditional ceramic ware technology at Kyivan Polissya Article published earlier |
| spellingShingle | Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі Чміль, Л.В. Чекановський, А.А. Статті |
| title | Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі |
| title_alt | Традиционная технология производства керамической посуды на Киевском Полесье Traditional ceramic ware technology at Kyivan Polissya |
| title_full | Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі |
| title_fullStr | Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі |
| title_full_unstemmed | Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі |
| title_short | Традиційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі |
| title_sort | традиційна технологія виробництва керамічного посуду на київському поліссі |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89454 |
| work_keys_str_mv | AT čmílʹlv tradicíinatehnologíâvirobnictvakeramíčnogoposudunakiívsʹkomupolíssí AT čekanovsʹkiiaa tradicíinatehnologíâvirobnictvakeramíčnogoposudunakiívsʹkomupolíssí AT čmílʹlv tradicionnaâtehnologiâproizvodstvakeramičeskoiposudynakievskompolesʹe AT čekanovsʹkiiaa tradicionnaâtehnologiâproizvodstvakeramičeskoiposudynakievskompolesʹe AT čmílʹlv traditionalceramicwaretechnologyatkyivanpolissya AT čekanovsʹkiiaa traditionalceramicwaretechnologyatkyivanpolissya |