Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира

У статті запропонована нова локалізація дитинця давньоруського Володимира за межами сучасного городища, на території навколо Успенського собору.

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Панишко, С.Д.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2013
Series:	Археологія і давня історія України
Subjects:	Статті
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89523
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира / С.Д. Панишко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 114-126. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89523
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-895232025-02-09T23:41:35Z Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира О локализации детинца древнерусского Владимира On localization of the citadel of Ancient Rus’ Volodymyr Панишко, С.Д. Статті У статті запропонована нова локалізація дитинця давньоруського Володимира за межами сучасного городища, на території навколо Успенського собору. Современное городище «Валы», с которым связывают детинец древнерусского Владимира, расположено на возвышении в месте впадения р. Смочи в р. Лугу. На запад от него размещается Замочек с доминирующим на нем Успенским собором XII ст. Перепланировка центральной части города на протяжении последнего тысячелетия привела к разделению нижнего течения р. Смочи на три рукава, омывавших городище и Замочек, среди которых только один был естественным. Установление его маршрута в конце I тыс. позволяет реконструировать большой мыс площадью до 10 га., обращенный напольной стороной на восток. В сообщении Яна из Чарнкова о строительстве во Владимире замка польским королем Казимиром прямо указано, что каменный замок сооружался рядом с уже существующим старым деревянным замком с Успенским собором в нем. Исходя из точной локализации каменного замка на территории современного городища, с уверенностью можно говорить о размещении детинца во второй половине XIII – первой половине XIV вв. на территории Замочка. Этот детинец был сооружен после 1259 г., когда укрепления Владимира были сожжены и раскопаны по требованию Бурундая. Его небольшие размеры соответствовали уменьшению административного значения владимирского стола в период татарского господства. Вместе с этим, не следует исключать возможности существования детинца больших размеров во второй половине XII – первой половине XIII вв., когда Владимир был административным центром всей Волынской земли. Jan from Charnkov informing about the building the castle in Volodymyr by the Polish King Kazymyr, indicates directly that the stone castle was erected near by the existing wooden one with the Assumption Cathedral. Taking into consideration the localization of the stone castle on the territory of modern settlement, we can tell for sure that kremlin was located on the area of the Zamochok in the second half of the XIII-th – first half of the XIV-th cent. That kremlin was erected after 1259, when the fortifications of Volodymyr were burned and excavated on Burundaj’s demand. Its rather small sizes reflected the decrease of the administrative importance of Volodymyr as the central town in the region in the times of Tatar ruling. However we cannot exclude the possibility of existence of the kremlin of bigger size in the second half of the XII-th – first half of XIII-th cent., the time, when Volodymyr was the administrative centre of the whole land of Volyn. 2013 Article Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира / С.Д. Панишко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 114-126. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89523 uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Панишко, С.Д. Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира Археологія і давня історія України
description	У статті запропонована нова локалізація дитинця давньоруського Володимира за межами сучасного городища, на території навколо Успенського собору.
format	Article
author	Панишко, С.Д.
author_facet	Панишко, С.Д.
author_sort	Панишко, С.Д.
title	Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира
title_short	Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира
title_full	Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира
title_fullStr	Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира
title_full_unstemmed	Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира
title_sort	про локалізацію дитинця давньоруського володимира
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89523
citation_txt	Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира / С.Д. Панишко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 114-126. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT paniškosd prolokalízacíûditincâdavnʹorusʹkogovolodimira AT paniškosd olokalizaciidetincadrevnerusskogovladimira AT paniškosd onlocalizationofthecitadelofancientrusvolodymyr
first_indexed	2025-12-01T21:29:58Z
last_indexed	2025-12-01T21:29:58Z
_version_	1850343005056139264
fulltext	114 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11  с. Д. Панишко пРО ЛОКАЛІЗАЦІю ДИТИНЦЯ ДАВНьОРуСьКОГО ВОЛОДИМИРА У статті запропонована нова локалізація дитин- ця давньоруського володимира за межами сучасного  городища, на території навколо Успенського собору. ключові  слова:  топографія,  укріплення,  горо- дище, дитинець, замок.  Дитинці, як специфічна просторова частина давньоруських міст несуть комплексну інфор- мацію про їх історію. У багатьох випадках вони успішно вивчаються шляхом стаціонарних роз- копок. На цьому фоні виділяються скромні ре- зультати вивчення культурного шару X–XIII ст. на городищі «Вали» у центрі сучасного м. Воло- димира-Волинського, яке традиційно вважаєть- ся залишками дитинця давньоруського Володи- мира. Іще П.О. Раппопорт звернув увагу на його непропорційно малу площу (1,5 га) у порівнянні з співставними князівськими центрами [Рап- попорт, 1967, с. 187]. Постає питання: а чи є це городище залишками дитинця історичного цен- тру давньоруської Волині? Локалізація дитинця є однією із передумов успішного дослідження не тільки історичної топографії самого Володимира, але й історії усієї Волинської землі, оскільки він був місцем зосередження процесів, які проходили на під- владній місцевим князям території. Будучи не тільки просторовим ядром, але і однією із найдавніших частин міст, дитинці відобража- ють їх становлення як економічних та суспіль- но-політичних організмів. При цьому, будучи найбільш укріпленими частинами міських поселень, вони відображають і рівень форти- фікаційного мистецтва часу своєї побудови та реконструкцій. У більшості давньоруських цен- трів місця розташування дитинців, їх розміри та загальний вигляд завдяки археологічним та писемним джерелам надійно встановлені. Відповідні аналогії полегшують їх окреслення та просторову прив’язку на пам’ятках, де вони поки що надійно не локалізовані. Питання історичної топографії Володими- ра-Волинського має достатньо багату історіо- графію [Цинкаловський, 1937, с. 196–214; Ку- чинко, 2006; Терський, 2010]. Воно стало пред- метом спеціальних досліджень [Кучинко, 2004; Ричков, 2009]. При цьому дослідники локалізу- вали дитинець давньоруського Володимира на місці сучасного городища «Вали», практично ототожнюючи ці два поняття. По мірі розвитку уявлень про просторову структуру давньорусь- кого міста П.О. Раппопорт дійшов висновку про формування до середини ХII ст. навколо сучасного городища великого окольного міста площею близько 66 га [Раппопорт, 1967, с. 71] (рис. 1), підтриманого переважною більшіс- тю вчених. М.П. Кучера вважав, що площа у 180 га навколо городища була укріплена вже на ранньослов’янському етапі історії міста [Ку- чера, 1999, с. 132–133]. Разом з цим у останній час намітилась тен- денція перегляду ряду проблем історичної то- пографії стольного міста Волині. С.В. Терський, не заперечуючи локалізацію дитинця давньо- руського Володимира на місці сучасного горо- дища, висловив думку про відсутність зв’язку валів, які охоплювали центральну частину міс- та півколом, з окольним містом Володимира у ХII ст. та локалізацію останнього у той час на- вколо Успенського собору на площі близько 8 га (рис. 2). Укріплення площі у 66 га він відносив до XIII–XIV ст. [Терський, 2007, с. 261]. Значні археологічні дослідження, проведе- ні поза територією городища, дали важливий © с.Д. ПаниШко , 2013 115 Панишко С.Д. Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 рис. 1. План розташування давньоруського Володимира за П.О. Раппопортом рис. 2. Схема розташування укріплень та храмів Володимира XI–XV ст. з крайніми датами їх існування (за писемними джерелами) (за С.В. Терським) С т а т т і 116 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 матеріал для реконструкції історико-топогра- фічного розвитку міста. Насамперед це ви- вчення нерухомих об’єктів, серед яких виді- ляються монументальні муровані споруди. На західній околиці сучасного міста, в урочищі «Стара катедра» В.А. Праховим та П.О. Рап- попортом досліджені залишки церкви XII ст. [Раппопорт, 1977]. На схід від городища в уро- чищі Михайлівщина М.К. Каргером розкриті залишки двох храмів давньоруського монасти- ря [Каргер, 1958]. На захід від Успенського со- бору А.А. Пєсковою виявлені залишки церкви XII ст. [Пескова, 1985]. За межами оборонних валів Володимира, по вул. Драгоманова, 19а розкопана піч XIV–XV ст. для випалювання цегли [Лукомський, 2011]. У багатьох частинах Володимира досліджені ділянки культурного шару з різночасовими об’єктами. Натомість, на території городища, багато- річні пошуки церкви Іоакима та Анни XIII ст., на жаль, поки що позитивних результатів не дали. Однак, тут М.В. Малевською були част- ково досліджені нижні частини стін та фунда- менти мурованого замку Казимира Великого XIV ст. [Малевская, 1977] (рис. 3). При цьому, наголосимо, що М.В. Малевська на городищі проводила дослідження тільки верхніх частин культурних нашарувань, оскільки у відповід- них стратиграфічних горизонтах шукала храм кінця XIII ст. У північно-західному куті городища у роз- копі № 1, який був доведений до материка, М.М. Кучинко виявив ряд цікавих об’єктів і знахідок давньоруського часу, які, проте, не вказують на виключність дослідженої ділянки, зокрема, на її належність до складу дитинця, а не, наприклад, до окольного міста [Кучинко, 1976]. Подібна ситуація спостерігалась і у зон- ді № 2 розкопу 2010 р. на городищі [Панишко, 2011]. Знахідки давньоруського часу тут були типовими, а часті предмети озброєння, зна- йдені у розкопі, датуються не раніше XIV ст., тобто часом функціонування на території горо- дища замків, спочатку мурованого, а пізніше дерев’яно-земляного. Сучасний стан вивчення внутрішнього про- стору городища за характером об’єктів та зна- хідок не вказує на особливий статус цієї те- риторії у XI–XIII ст., а, швидше, ілюструє її ординарність у той час. Натомість, матеріали XIV–XVI ст. з городища більш репрезентатив- ні. Останнє, очевидно, обумовлено існуванням на цьому місці замків, вигляд яких досить по- вно реконструюється на основі як писемних, так і археологічних джерел [Малевская, 1976; 1977; Панишко, 2011]. Це мурований замок Ка- зимира Великого, що будувався тут впродовж 1369–1370 рр. та старостинський дерев’яно- земляний, споруджений у XV ст. Від першого до нашого часу зберігся потужний фундамент із залишками нижньої частини стіни що про- ходить по внутрішньому краю валу городища (рис. 3), а від другого – власне його вали. Найбільш поширеним описом сучасного ста- ну городища, на який часто посилаються до- слідники, є опис П.О. Раппопорта. Дослідник, окрім плану (рис. 1), дав характеристику розмі- щення городища та його укріплень. Наявність прямолінійних ділянок валів дозволила йому віднести пам’ятку до так званого «волинсько- го типу» городищ [Раппопорт, 1967, с. 67–69]. На сьогоднішній день здійснена точна інстру- ментальна зйомка території пам’ятки (рис. 4), що дозволяє уточнити окремі характеристики, які стосуються рівнів, площі та форми окремих частин городища. Городище «Вали» знаходиться у централь- ній частині м. Володимира-Волинського у місці впадіння у р. Лугу її правого допливу р. Смочі. Нині воно виглядає як ізольований пагорб, що через виразне пониження межує з розміщеним на захід від нього іншим підвищенням, За- мочком (Єпископським замочком, Владичою гіркою) з Успенським собором XII ст. Городище має підтрапецієподібну форму і простягається з північного заходу на південний схід на 210 м, а з південного заходу на північний схід – на 150 м. Його захищена площа (по гребеню валу) становить 1,37 га. Потужний вал, що захищає майданчик, з внутрішнього боку має висоту 4–6 м, а із зовнішнього – 9–13 м. У західній частині городища висота валу по відношенню до його майданчика становить близько 5 м, а по відношенню до навколишнього простору – близько 10 м. На південній ділянці цей пере- пад іще більший. Тут з внутрішнього боку висо- та валу сягає 6–7 м, а із зовнішнього – 12–13 м. Західний і два увігнутих досередини городища під кутом у 22–23° південних відрізки валу ма- ють іще одну характерну ознаку – вони прак- тично прямолінійні. рис. 3. План стін та фундаменти мурованого замку Казимира Великого XIV ст. (за М.В. Малевською) 117 Панишко С.Д. Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 П.О. Раппопорт вказував, що і східна части- на валу є прямолінійною, однак, точна інстру- ментальна зйомка вказує на її легкий вигин [Раппопорт, 1967, с. 69]. На цій ділянці вал підноситься над внутрішнім майданчиком на 3–4 м, а над зовнішнім простором городища – на 11 м. Ділянка валу, що захищає городище з північного сходу, має опуклу у плані форму. Тут над майданчиком вал підносится на 4 м, а над навколишньою територією – на 10 м. Основний в’їзд на городище знаходиться у його північно-західній частині. Він являє собою розрив у лінії валу. У місці сходження двох пря- молінійних південних ділянок валу простежу- ється його пониження на 1,5–2 м по відношенню до рівня гребеня валу, що, очевидно, вказує на наявність тут у минулому допоміжного входу. Майданчик городища злегка понижується у напрямку від валів до його центру, де знахо- дяться будівлі колишнього тубдиспансеру (у XIX – першій половині XX ст. – тюрми). При цьому відзначається підвищення рівня май- данчика у північно-східній частині городища. Конструкція валу городища поки що спеціаль- но не досліджувалась, тому точно датувати час його спорудження не видається можливим. Відо- мо, що вал існував у XVI ст. і підсипався впро- довж XIX ст., коли на території городища функці- онувала тюрма. Саме цим можна пояснити його значні розміри і добру збереженість у наш час. Однією з проблем у вивченні укріплень горо- дища є встановлення послідовності між спору- дженням мурованої стіни замку Казимира та наявних нині валів. Кон- текст більшості публікацій вказує, що їх автори сприй- мали вали, як об’єкт, будів- ництво якого передувало спорудженню стіни. Так, М.В. Малевська, досліджу- ючи північно-західну вежу мурованого замку Казими- ра, спеціально відзначала, що вона була «сильно» врі- зана у внутрішню полу обо- ронного валу [Малевська, 1977, с. 327], що наче б то підтверджує пізніше похо- дження мурованої вежі по відношенню до земляного валу. Однак, при цьому по- стає питання доцільності спорудження кам’яної сті- ни по внутрішньому пери- метру валу, висота якого з внутрішнього боку тут і нині сягає 5 м. Якщо стіна будувалась пізніше валу, то таке їх взаєморозміщення теоретично могло утворити своєрідний «рів» між ними, однак, точно датованих аналогій цьому автору поки що знайти не вдалось. Подібний прийом при- кривання мурованих конструкцій земляними насипами широко застосовувався пізніше, у період розквіту облогової артилерії, але для XIV ст. він виглядає явно передчасним. Роз- міщення мурованої стіни майже впритул до внутрішньої поли валу також завдавало шкоди екстер’єрності вигляду замку, що малоймовір- но, оскільки він був символом польського пану- вання над колишнім стольним містом Волині. Натомість, спорудження стіни було цілком виправданим, якщо на момент її будівництва вал, принаймні, на більшості ділянок, був відсутній. На думку автора, це міркування, при сучасному стані археологічного вивчення пам’ятки, є вагомим аргументом на користь встановлення послідовності спорудження спо- чатку мурованої стіни замку Казимира, а потім насипання валу старостинського замку, і, що важливо, відсутність між ними навіть частко- вого хронологічного співпадіння. Якщо цей ви- сновок вірний, він дозволяє поставити під сум- нів віднесення городища «Вали» до городищ «волинського типу». Разом з тим не слід ви- ключати можливості існування на місці стіни і валів сучасного городища якихось укріплень у давньоруський період. Додатковим доказом на користь насипання, принаймні, південної ділянки валу у період значного поширення вогнепальної зброї може рис. 4. Зйомка території пам’ятки С т а т т і 118 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 розглядатись сходження двох її практично пря- молінійних відтинків під кутом 22–23°. Ця ве- личина (22,5°) кратна сумі градусів кола, і час- то використовувалась при плануванні ламаних ділянок оборонних ліній замкнутих укріплень пізньосередньовічних фортець Європи. Історія мурованого замку Казимира у Воло- димирі, коротко, але досить докладно відобра- жена у Хроніці Яна із Чарнкова [Мицик, 2004, с. 94, 95]. Замок будувався після захоплення Побужжя у 1366 р. надзвичайно швидко, впро- довж двох років, і у 1370 р., на момент смерті короля, був майже завершений. Скористав- шись смертю Казимира литовські князі на чолі з Любартом відвоювали Володимир та зруйну- вали замок дощенту. Хроніка містить багато цікавих подробиць, у тому числі й історико-то- пографічних, щодо ходу будівництва. Для теми даного дослідження важливими є вказівки на те, що поряд із мурованим замком впродовж всього періоду його будівництва та руйнування існував і «старий дерев’яний замок… на іншій  замковій горі». Причому, цей старий замок зга- даний двічі – у момент вибору місця для спору- дження нового мурованого замку та у момент руйнування останнього. На думку автора, є всі підстави пов’язати цей «старий дерев’яний замок» з дитинцем давньо- руського Володимира, відновленим після відо- мого руйнування укріплень міста на вимогу Бурундая у 1259 р. [Полное, 1908, с. 199–200]. На 1370 рік він проіснував близько сотні років. При цьому постає питання – на якій «іншій  замковій горі», тобто позитивній формі рельє- фу, він знаходився? Проблема формування позитивних форм ре- льєфу у слабкохвилястому володимирському мі- крорегіоні потребує окремого розгляду. Місцеві геоморфологічні умови сприяли формуванню слабо виражених форм, які, маючи пологі схили, мало підходили для влаштування на них оборон- них споруд. Тільки по берегах постійних водото- ків (річок) такі підвищення мали круті схили. У центральній частині Володимира протікає дві річки: Луга (правильно – Луг) та її права прито- ка Смоч (правильно – Смоча). Саме вони і могли сформувати позитивну форму рельєфу, придатну для спорудження міського дитинця. Дослідники, що локалізують дитинець дав- ньоруського Володимира на місці сучасного городища, подають топографічну характерис- тику його розташування. Так, П.О. Раппопорт відзначав, що городище розміщене на пласкій місцевості [Раппопорт, 1967, с. 69], С.В. Тер- ський вказує, що воно розміщувалося у місці впадіння Смочі у Лугу [Терський, 2010, с. 67]. М.М. Кучинко говорить про розміщення обо- ронного центру міста на пагорбі над заплавою р. Луги [Кучинко, 2006 с. 12, 13]. У тій чи іншій мірі переважна більшість вчених сходяться на думці, що Володимир виник у місці впадіння Смочі у Лугу. Однак, проблемою є точне вста- новлення цього місця у час виникнення Воло- димира, тобто у кінці I тис. Картографічні джерела останніх століть фік- сують існування своєрідної «дельти» Смочі, яка складалась із трьох рукавів. Ця особливість була використана С.В. Терським при рекон- струкції центральної частини давньоруського Володимира (рис. 2). Враховуючи невеликі роз- міри річки, важко припустити одночасне існу- вання кількох рукавів нижньої течії Смочі на момент виникнення Володимира у кінці I тис. Тим більше, що саме у цей час у природі спо- стерігався так званий «кліматичний оптимум», який характеризувався відносною теплотою та посушливістю [Борисенков, 1988, с. 500–501]. Очевидно, що окрім природного, два інших рус- ла сформувались внаслідок дії антропогенних чинників, і підпорядковувались оборонним ці- лям міста. Важливим завданням є встановлен- ня часу їх появи. Розглянемо ці три маршрути проходження нижньої течії Смочі з викладен- ням міркувань щодо їх датування. Маршрут № 1. Сучасне русло. Водотік прохо- дить на схід і південь від городища. Цей марш- рут добре фіксується на картах починаючи з кінця XVIII ст. Він існував у XVI ст., оскільки у тогочасних описах вказано, що замок з усіх боків був оточений водою. Для встановлення часу появи даного маршруту можна викорис- тати археологічні джерела. Заселеність пони- ження на цьому місці у давньоруський період фіксується господарською спорудою XI – почат- ку XII ст., дослідженою М.М. Кучинком непо- далік від Василівської церкви [Кучинко, 2006 с. 44]. У публікації прямо не вказано, що спо- руда знаходилась у пониженому місці, однак, є згадка доброї збереженості дерев’яної діжки у її підлозі завдяки болотистому ґрунту. Пониження цієї ділянки та сучасне прохо- дження тут русла р. Смочі може сприйматись як свідчення такої конфігурації її русла вже у давньоруський час. Однак, масові знахідки В.С. Терським та С.В. Терським давньорусь- кого матеріалу під час будівництва тут парку і дослідження М.М. Кучинком згаданого об’єкту засвідчують заселеність ділянки на схід від су- часного городища у XI – на початку XII ст., тоб- то, відсутність тут русла Смочі у давньорусь- кий час і його появу на цьому місці пізніше. А помітне пониження денної поверхні на схід від городища може вказувати на проходження тут водотоку на початку голоцену, або ще раніше. Маршрут № 2. Іще у минулому столітті один із рукавів річки протікав по північному та захід- ному краю сучасного городища. Як і попередній, цей маршрут добре фіксується на картах почи- наючи з кінця XVIII ст., і, так само, він існував вже у XVI ст., оскільки у відомих описах вказа- но, що замок з усіх боків був оточений водою. Археологічних джерел для датування появи пониження на цьому маршруті бракує, однак є всі підстави відносити час появи перекопу, а, 119 Панишко С.Д. Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 можливо, і водотоку, що відділяв територію су- часного городища від Замочку до періоду, що передував спорудженню мурованого замку Ка- зимира. П.О. Раппопорт розглядав пониження на цьому місці як залишки штучного рову, по якому був пропущений один із рукавів Смочі [Раппопорт, 1967, с. 69]. Маршрут № 3. Практично до нашого часу одне із русел Смочі проходило на північ від сучасного городища і далі продовжувалося у західному напрямку, огинаючи Замочок і впа- даючи у Лугу на захід від нього, що добре ви- дно на аерофотознімку початку XX ст. (рис. 5). Саме цей маршрут нижньої течії Смочі дозво- лив С.В. Терському виділити підвищену авто- номну частину давньоруського Володимира з Успенським собором на захід від сучасного городища і пов’язати її з окольним містом X– XI ст. [Терський, 2007 с. 256]. На плані Володимира 1798 р., орієнтованому західною стороною догори (рис. 6) чітко видно, що на захід від Успенського собору знаходився добре морфологічно виражений яр, який про- стежується і у наш час. В умовах Володимира таке утворення могло сформуватись внаслідок тривалих і активних водних ерозійних проце- сів, які спричинялись проходженням тут по- стійного водотоку (річки). У центральній час- тині Володимира цей яр є найбільшим і єди- ним, що частково зберігся у природному стані. Від його верхів’їв розпочинається лінія валів та ровів середньовічного Володимира. Звичайно, можна припустити, що якусь роль у формуван- ні цього яру відіграли і тимчасові скидання води з оборонних ровів, але його великі розміри вказують на тривалу дію саме постійного водо- току, а єдиним таким на території центральної частини міста, окрім р. Луги, була р. Смоча. Викладені вище міркування схиляють до дум- ки, що саме по маршруту № 3 проходило пер- винне природне русло ниж- ньої течії р. Смочі, яка у місці впадіння у Лугу утворювала великий, зручний для прожи- вання та оборони мис (рис. 7). Причому, є підстави говорити про деяке розширення цьо- го мису у напрямку до його стрілки, що було надзвичайно сприятливим для влаштуван- ня там городища. Щодо маршрутів № 1 та № 2 то вони, будучи пізні- шими, розрізали первинний природній мис у двох місцях. Не виключаючи наявність понижень на цих маршрутах у голоцені, їх оформлення у сучасному вигляді слід віднести на рахунок ан- тропогенних чинників середньовічного періоду. На момент будівництва мурованого замку, ці по- ниження вже існували, оскільки у тексті Хроніки Яна із Чарнкова вказано, що мурований замок будувався на іншій горі, тобто природній мис вже був поділений на дві «гори», які, очевидно, були розмежовані перекопами, по яких проходити маршрути № 1 та № 2 нижньої течії р. Смочі. рис. 5. Аерофотознімок початку XX ст. рис. 6. План Володимира 1798 р С т а т т і 120 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Проведена реконструкція нижньої течії Смо- чі показує, що у кінці I тис. у місці її впадіння у Лугу утворювався великий, зручний для за- селення і оборони мис площею від 5 до 10 га, спрямований напільною стороною до сходу. Нині у західній частині цього, колись єдиного, а тепер розділеного на дві частини, мису роз- міщується Замочок з Успенським собором та залишками одноапсидної церкви за 150 м на захід від нього, а у східній – городище «Вали». Логічним буде питання, де у кінці I тис. на пло- щі мису було найкраще місце для будівництва відносно невеликої фортеці, яка у майбутньо- му стала дитинцем Володимира? Очевидно, що така ділянка повинна була включати найвищу точку цього мису. У наш час у більшості великих давньорусь- ких волинських міст рівень сучасної денної по- верхні значно зріс за рахунок численних пере- планувань та накопичення культурного шару. У сучасному Володимирі на території старого міста найвищих відзначок над рівнем моря (200–201 м) сягають вершини валів городища. Найвища точка за межами городища – це те- риторія навколо Успенського собору (близько 196 м), поверхня всередині валів городища має висоту 193–194 м, у районі Василівської церк- ви – 194 м. Територія на північ від реконстру- йованого мису, що входить у межі концентрич- них валів пізньосередньовічного Володимира, має відзначки 194–196 м над рівнем моря. Впродовж багаторічних археологічних дослі- джень на території Володимира отримано важ- ливий стратиграфічний матеріал, що дозволяє реконструювати первинний рельєф території, на якій з’явилось місто. Це проведена у ході ар- хеологічних досліджень надійна фіксація рівня материка у різних частинах Володимира, що може бути прив’язаною до єдиної Балтійської системи висот. При цьому «a priori» приймають- ся положення, що 1) у місцях фіксації материка його рівень не був змінений у ході будівельних робіт та господарської діяльності; 2) потужність природного гумусованого шару на різних ділян- ках була приблизно однаковою і на висоту по- верхні над рівнем моря суттєво не впливала. Таких ділянок на території історичного цен- тру Володимира маємо, принаймні, 7, з яких 5 знаходяться на території реконструйованого мису, а 2 – за його межами (рис. 7). Охаракте- ризуємо умови фіксації рівня материка на цих ділянках та глибину його залягання. 1. Найвища у межах старого міста точка заля- гання материка відзначена біля північно-схід- ного кута Успенського собору. П.О. Раппопорт зафіксував тут материк на глибині 0,75 м від су- часної денної поверхні, що становить приблизно 195 м над рівнем моря [Пескова, 1984, с. 315]. 2. Поблизу південної стіни Успенського собо- ру у ході пошукових робіт А.А. Пєскова вияви- ла материк на глибині 1,75 м від сучасної ден- ної поверхні, що становить приблизно 194 м над рівнем моря. Вона ж вперше констатува- ла значне падіння рівня материка на ділянці Успенського собору вже на момент його будів- ництва, внаслідок чого південна частина його фундаменту була більш потужною [Пескова, 1984, с. 315]. 3. У північно-західному куті існуючого нині городища М.М. Кучинко дослідив два житла і три господарські споруди [Кучинко, 2006, с. 40– 42]. При публікації цих об’єктів вказано, що дно одного з жител фіксувалось на глибині 3,8 м, а його заглиблення становило 0,8 м. Оскільки котлован житла був опущений у материк, що випливає з контексту публікації, то поверхня останнього у північно-західній частині городи- ща лежить на глибині 3,0 м від сучасної денної поверхні. Виявлена неподалік споруда була за- глиблена у передматериковий шар. Якщо при- пустити, що досліджені у розкопі № 1 житло і господарська споруда були виявлені на одному рівні то на ділянці розкопу № 1 материк міг знаходитись дещо глибше. Хоча публікація матеріалів з розкопу № 1, який знаходився у північно-західній частині сучасного городища і не містить повної страти- графічної колонки нашарувань на цій ділянці, зважаючи на її сучасний денний рівень над рівнем моря близько 194 м, можна стверджува- ти, що поверхня материка у північно-західній частині городища залягає на висоті, близькій до відзначок 190–191 м над рівнем моря. 4. У південно-східному куті городища у 2010 р. був досліджений фрагмент стіни та фундаменту мурованого замку XIV ст. Кази- мира Великого [Панишко, 2011]. Встановлено, що фундамент впущений у культурні наша- рування і на глибині 7,3 м від репера (5 м від сучасної денної поверхні на ділянці зонду №2) рис. 7. План розташування русла нижньої течії р. Смочі, утворює мис 121 Панишко С.Д. Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 входив у шар жовтої глини. Поки що немає під- став однозначно стверджувати, що ця глина є материковою, однак цей рівень однозначно фіксує верхній можливий рівень материка на цій ділянці. У абсолютному значенні він стано- вить близько 188 м над рівнем моря. 5. За 100 м на схід від городища під час зем- ляних робіт по вул. Василівській було зафіксо- вано споруду, яка на 0,4 м заглиблювалась у материк. При цьому вказано, що її долівка зна- ходилась на глибині 1,4 м від сучасної денної поверхні [Терський, 2010, с. 243–244]. Зважа- ючи на сучасні висоти цієї території близько 194 м, поверхню материка можна визначити на висоті близько 193 м над рівнем моря. Окрім охарактеризованих вище п’яти точок фіксації рівня материка на території рекон- струйованого мису, маємо два надійних випад- ки фіксації цього рівня у ході археологічних досліджень за його межами. 6. По вул. Ковельська, 2 у траншеї № 1 ма- терик було зафіксовано на глибині 4,8 м, а у розміщеній за 20 м на південь від неї траншеї № 2 – 4,1 м від сучасної денної поверхні [Злато- горський, 2010]. Зважаючи на сучасний рівень денної поверхні на ділянці досліджень у 196 м, поверхня материка тут знаходиться на рівні 191–192 м. Падіння рівня материка на протязі 20 м на 0,7 м тут проходило не у південному напряму, що було б логічним для правого бе- рега нижньої течії р. Смочі, а у північному, що, очевидно, вказує на наявність тут тимчасового водотоку, правого допливу Смочі. 7. По вул. Соборній, 12 було виявлено дві споруди XI – початку XII ст. які, очевидно, належали до однієї садиби [Терський, 2010, с. 244–245]. Споруда № 1 була заглиблена у ма- терик на 0,4 м, а її долівка знаходилась на гли- бині 3 м від сучасної денної поверхні. Оскільки сучасний рівень цієї ділянки становить 194 м, рівень материка знаходиться тут відповідно на відмітці трохи вищій за 191 м. На відстані 6 м від споруди № 1 розміщувалась споруда № 2, долівка якої знаходилась на тій же глибині, що і у попередній. У публікації вказано, що ця спо- руда була заглиблена у ґрунт, а не у материк. Очевидно, тут маємо справу з падінням рівня материка, напрям якого, по публікації, на- жаль, встановити не можливо. Останні дві ділянки фіксації рівня матери- ка знаходяться за межами реконструйованого мису, на території середньовічного міста пло- щею 66 га, утворення якого С.В. Терський від- носить до XIII–XIV ст. [Терський, 2007, с. 261]. Якщо проведена вище реконструкція форми і профілю поверхні мису вірна, то ділянка у райо- ні сучасної вул. Соборної, 12 розміщувались на протилежному від мису березі р. Смочі і знахо- дилась на приблизно однаковій висоті з поверх- нею у північно-західній частині сучасного горо- дища. Тобто, тут вона була приблизно на 3 м нижчою від найвищої частини мису, але на 3 м вищою від його поверхні у місці пониження при переході у надзаплавну терасу на схід від мису. Отримані абсолютні висоти давньої денної поверхні у 191–192 м на ділянках по вул. Ко- вельській, 2 та Соборній, 12 дещо нижчі за від- повідну величину на вул. Василівській (193 м), що, очевидно, вказує на плавне пониження тут надзаплавної тераси правого берегу р. Смочі у результаті тривалих ерозійних процесів. Остан- нє, у свою чергу, може вказувати на природність такого пониження, тобто, проходження первин- ного її русла на північ від мису. Далі у північно- західному напрямку рівень правої надзаплав- ної тераси Смочі (Луги ?) значно підвищувався. Тут на відстані 0,5 км на північний захід від городища, по вул. Драгоманова, 19а при дослі- дженні печі XIV–XV ст. для випалювання цегли материк був зафіксований на відзначці 197 м над рівнем моря [Златогорський, 2009, с. 222]. Вказані вище точки, які фіксують рівень ма- терика на реконструйованому мисі, дозволяють загалом відтворити його поздовжній профіль у кінці I тис. Найвищою над рівнем моря точкою мису (194–195 м) був район, де згодом спорудже- но Успенський собор, далі на схід поверхня мису понижувалась до відзначок 190–191 м у північ- но-західній частині сучасного городища, і 188 м у його південно-східній частині. Пониження мису на 6 м із заходу на схід на протязі близь- ко 300 м було незначним, але цілком помітним і важливим у оборонному відношенні. Далі на схід реконструйований мис різко піднімався до рівня надзаплавної тераси Луги у районі Васи- лівської церкви та Михайлівського монастиря де давня денна поверхня знаходилась на від- значці близько 193 м над рівнем моря (рис. 7). Нажаль, у нашому розпорядженні поки що немає даних для встановлення відносної ви- соти реконструйованого мису над заплавою на момент виникнення Володимира, оскільки невідомою є база водної ерозії того часу. Якщо припустити, що за останнє тисячоліття рівень заплави р. Луги у центральній частині Воло- димира суттєво не змінився, то цю величину можна встановити по відношенню до сучасно- го її рівня. У такому випадку у районі Успен- ського собору мис мав висоту близько 10 м, а у південно-східному куті сучасного городища знижувався до 2–3 м. Далі на схід мис знову підвищувався і переходив у надзаплавну тера- су у районі сучасної Василівської церкви, яка височіла над рівнем заплави приблизно на 7 м. Надзаплавна тераса, що прилягала до ре- конструйованого мису у районі сучасної Ва- силівської церкви мала висоту близько 193 м, тобто знаходилась всього на 1–2 м нижче від найвищої точки мису у районі нинішнього Успенського собору. На північ від мису, на пра- вому березі р. Смочі первинна денна поверхня плавно підвищувалась до відзначок 191–192 м у сучасному центрі міста, і до 197 м за межами валів середньовічного Володимира. С т а т т і 122 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Найвищою і найзручнішою ділянкою мису для влаштування первинного укріплення кін- ця I тис., що пізніше переросло у дитинець дав- ньоруського Володимира, був район розміщен- ня Успенського собору (рис. 8). Очевидно, саме тут розміщувався і «старий дерев’яний замок»,  у якому знаходився «кафедральний  собор  на  честь найсвятішої Діви» (Успенський – с.П.), згаданий у 1370 р. Розміщення центрального храму міста і всієї Волині, Успенського кафе- дрального собору слугує вагомим аргументом на користь входження цієї території до складу дитинця. Вже сама назва Володимира вказує що стольне місто Волині було побудоване кня- зем як новий феодальний центр [Толочко, 1989, с. 64]. У такому разі будівничі не були прив’язані до попередньої поселенської струк- тури, а могли обрати найбільш зручну як для оборони так і для господарської діяльності та створення відповідних побутових умов ділянку місцевості. Такою являлась найвища ділянка реконструйованого мису. Вона була достатньо ізольованою для здійснення оборонних функ- цій і, разом з цим, мала зв’язок з надзаплав- ною терасою, що забезпечувало господарські та побутові зручності для населення як у момент виникнення міста, так і у перспективі його роз- витку. Дитинці найбільших давньоруських міст розміщувались саме на мисах, що мали зв’язок з терасою або корінним берегом, а не на ізольованих останцях. Такі топографічні умови відкривали перспективи їх подальшого розви- тку та територіального зростання. Розміщення найдавнішого укріплення на стрілці мису визначило просторовий розви- ток давньоруського Володимира у східному напрямку. Найбільш вагомі знахідки давньо- руського періоду виявлені на схід від Успен- ського собору та сучасного городища. Це куль- турний шар та об’єкти на території сучасного Слов’янського парку та в урочищі Апостольщи- на (за Терським), комплекси Михайлівського монастиря та Василівської церкви (рис. 9). Тут же знаходились і головні, на початку дороги до столиці, Київські ворота Володимира. Натомість, на північ та захід від дитин- ця концентрація археологічно досліджених об’єктів давньоруського часу незначна. Єди- ним археологічно підтвердженим на теперіш- ній час давньоруським архітектурним об’єктом тут є розміщені на відстані 2,1 км на північний захід від Успенського собору залишки церкви в урочищі «Стара катедра» що є свідченням існування заміського монастиря [Раппопорт, 1977]. Більше того, всього за 0,6 км на північ від Успенського собору по вул. Драгоманова, 19, культурний шар давньоруського часу прак- тично не простежується, а на відсутність тут у XIV–XV ст. щільної забудови вказує функціо- нування печі для випалювання цегли. Територія сучасного городища, що загалом співпадала з мурованим замком Казимира, у другій половині XIII – першій половині XIV ст. знаходилась за межами дитинця, оскільки ці два укріплення за повідомленням Яна з Чарн- кова розміщувались на різних «горах». Таке твердження уявляється однозначно справед- ливим саме для цього періоду, коли дитинець був відновлений після його знищення, вклю- чаючи розкопування валів, на вимогу Бурун- дая у 1259 р. Однак, у цей час не виключене існування на місці сучасного городища якогось незначного автономного укріплення на зразок «Города Ізяслава-Святополка» у давньорусько- му Києві, або «Третяка» у Чернігові. рис. 8. План розташування Успенського собору рис. 9. План об’єктів на території сучасного Слов’янського парку та в урочищі Апостольщина (за С.В. Терським), комплекси Михайлівського монастиря та Василівської церкви 123 Панишко С.Д. Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Складнішим є питання про розміри дитинця до середини XIII ст., коли він двічі руйнувався татарами у 1241 і 1259 рр. та відбудовувався. У другій половині XII – першій половині XIII ст. дитинець міг включати і площу сучасного го- родища, обіймаючи весь реконструйований мис площею до 10 га. Для порівняння, у спів- розмірному за адміністративним значенням Переяславі дитинець обіймав 10 га, а у дещо крупнішому Чернігові – 15–16 га. На думку автора, у першій половині XII ст. східна межа укріплень Володимира (дитинця, або окольного міста, якщо таке вже існувало) проходила по східному краю сучасного городи- ща. Свідчення цьому вбачаються у літописно- му повідомленні за 1123 р., коли у ході облоги міста під його стінами був смертельно поране- ний князь Ярослав Святополкович (Яросла- вець). Описуючи цю подію, літописець згадав і топографічні орієнтири, які дозволяють уточ- нити характер рельєфу навколо міста у XII ст. Наведемо цей фрагмент літопису: «Подъѣха Ӕрославъ близъ къ граду самъ третии рано в недѣлю. И прѣтѧше ѣздѧ подъ градомъ людемъ кнѧзю Андрѣю разгордѣвшю надѣӕсѧ на множьство вои и молвѧше тако Андрѣеви и горожаномъ то есть градъ мои оже сѧ не отворите ни въıидете с поклономъ то оузрите завтра приступлю къ граду и възму городъ. Андрѣи же имѧше надежю велику на Ба҃ съ всими людми своими и на ѿц҃а своего мл҃тву надѣӕшетьсѧ. И еще оному ѣздѧщю подъ градомъ въшедша два Лѧха надъ оувозъ и ту легоста скръıвшасѧ. И поѣха Ӕрославъ претивъ ѿ города и бъıвшю ему въ оузѣ идѣже Лѧха та ловѧшета его съсунувшасѧ въ оузъ пободоста и оскѣпомъ. И едва оумьчаша и лѣ жива суща и на ночь оумре» [Полное, 1908, стб. 287]. З точки зору інформативності цього фраг- менту щодо вивчення історичної топографії давньоруського Володимира важливим є вка- зівка на наявність узвозу, тобто спуску з гори поблизу міських укріплень. Коли по цьому узвозу Ярослав Святополкович проїжджав (піднімався догори) після суперечок з обложе- ними, він і був смертельно поранений двома ляхами, які, вийшовши з Володимира, чекали на нього над узвозом. На те, що узвіз знаходив- ся дуже близько від обложеного міста вказує оперативність вбивць, які, бачачи князя під стінами міста, і точно знаючи, якою дорогою він буде повертатись, встигли зайняти позицію над узвозом. Де ж міг знаходитись згаданий у літописі узвіз? Для влаштування узвозу, тобто дороги на крутому схилі, перепад висот на цьому місці повинен бути значним. Найбільші перепади висоти за межами укріплень були на ділянці переходу заплави р. Луги та реконструйовано- го мису у надзаплавну терасу у районі сучасної Василівської церкви. По відношенню навіть до сучасного рівня заплави він на короткому проміжку становив, як мінімум, 7 м, а відносно пониженої східної частини реконструйованого мису – близько 5 м. Скоріш за все, саме тут і знаходився узвіз, на якому Ярослав був смер- тельно поранений. Очевидно, від укріплень міста Ярослав їхав східною дорогою, що вела від Володимира на Київ. Вона прямувала з мису, де були розміще- ні міські укріплення, на надзаплавну терасу і перетинала природне пониження у районі су- часного Слов’янського парку. У топографічних умовах переходу мису у надзаплавну терасу вона була єдиною або головною, що дозволяло чітко передбачити маршрут, і достатньо контр- ольованою обложеними, щоб зайняти позицію на узвозі у момент появи там князя. Якщо така локалізація узвозу вірна, то район сучасної Ва- силівської церкви у 1123 р. знаходився за меж- ами міських укріплень, тобто великого околь- ного міста з цього боку іще не було. Появу окольного міста Володимира С.В. Тер- ський відносить до X ст., а П.О. Раппопорт – до XII ст., локалізуючи їх по-різному. Якщо здійснена нами локалізація укріпленого ядра давньоруського Володимира вірна, то окольне місто XI ст. слід шукати у східній частині ре- конструйованого мису, на території сучасного городища, а у XI – першій половині XIII ст. – на надзаплавній терасі у районі сучасної Васи- лівської церкви та частково дослідженого Ми- хайлівського монастиря. Зрештою, розміщення згаданих пам’яток архітектури красномовно підтверджує мисовий характер ядра давньо- руського Володимира, що визначив розвиток його поселенської структури у східному на- прямку (рис. 9). На 1123 р. Володимир був невеликим містом, оборонні споруди якого навряд чи виходили за межі реконструйованого мису. Зведення укрі- плень, що захищали ділянку надзаплавної те- раси у районі розміщення Михайлівського мо- настиря можна віднести до часу, що передував спорудженню Михайлівського собору. Адже логічним було його зведення на захищеній те- риторії. Можливо, вони споруджувались одно- часно, як понад століття раніше у Києві велось комплексне будівництво «міста Ярослава». Навіть у XIII ст., коли Володимир вже од- нозначно мав окольне місто, він за розмірами не виділявся серед подібних собі феодальних центрів. Пафосна літописна згадка під 1232 р. «ѿтоуда король поиде ко Володимѣрю. пришедшоу же емоу Володимерю дивившоусѧ емоу рекъ шоу ӕко така град̑ не изобрѣтохъ ни в Нѣмѣчкъıхъ странахъ. тако соущоу ѡроужьникомъ стоӕщимь на немь блистахоусѧ щити и ѡроужници подобни солн҃цю» [Полное, 1908, стб. 765] інколи розуміється як свідчення грандіозності Володимира, що вра- зив навіть самого угорського короля. Однак цей літописний фрагмент можна перекласти у тому розумінні, що короля Андрія вразило не саме місто, а зброя його оборонців [Літо- пис, 1989, с. 388]. І справді, особу, яка, напев- но, бачила у Шпаєрі собор довжиною 134 м, та С т а т т і 124 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 кам’яний міст через Дунай довжиною 300 м у Регенсбурзі навряд чи можна було здивувати Володимиром. І, нарешті, зупинимось на розгляді одного аргументу, який може розглядатись, як під- твердження розміщення дитинця давньорусь- кого Володимира на території сучасного горо- дища. Це місце поховання Анни, другої дружи- ни князя Романа Мстиславича. У Волинському літописі вказано, що у 1289 р. її внук Мстислав Данилович «созда гробницю каменоу надъ гробомъ бабы своеи Романовои в монастырѣ вь ст҃го св҃ща ю во имѧ правѣдникоу Акима и Аньнъı» [Полное, 1908, стб. 937]. Загалом, немає підстав сумні- ватись у локалізації цієї споруди на території городища, адже описи Володимирського замку середини XVI ст. локалізують тут однойменну дерев’яну церкву. Зважаючи на традиційність посвяти церков, що розміщувались на одно- му місці, можна стверджувати, що і мурована церква Іоакіма і Анни, споруджена Мстисла- вом Даниловичем, знаходилась тут же. Хоча Л.Є. Махновець пов’язує цю церкву із сучасною Василевською [Літопис, 1989, рис. 564], що та- кож має свої аргументи. Вірогідним видається постриження у мо- нахині, а, згодом і поховання княгині у пре- стижному монастирі, який розміщувався саме на дитинці, а не у віддаленій частині міста. Наприклад, практично всіх жінок московсько- го великокнязівського роду впродовж століть ховали спочатку у Спаському соборі на Бору, а згодом – у Воскресенському соборі Кремля. Ця традиція бере свій початок із XIV ст., часу, дуже близького до розглянутого нами. Анна, безумовно, була похованою у престижному мо- настирі, що розміщувався, якщо не на дитинці, то, принаймні у центральній частині міста, а не у заміському жіночому Федорівському. У 1289 р., коли Мстислав звів церкву над моги- лою Анни, територія сучасного городища знахо- дилась вже за межами дитинця, однак, як відзна- чалось вище, у минулому розміри дитинця могли бути більшими. Скорочення розмірів дитинця могло відбутись у ході відбудови укріплень міс- та після його погрому татарами у 1241 р. та по- вного руйнування у 1259 р. на вимогу Бурундая. Після розкопування валів у 1259 р. укріплення Володимира довелось відбудовувати практично спочатку. Це сприяло приведенню системи обо- рони міста до його нової адміністративної ролі – не загальноволинського центру Мстислава Ізяс- лавича, а осередку відносно невеликих володінь Василька Романовича. Скорочення території, адміністративне управління якою здійснювалось із Володими- ра, не могло не позначитись на матеріальних можливостях його відбудови. Очевидно саме тоді і відбулось зменшення території дитинця за рахунок площі, на якій пізніше був спору- джений мурований замок Казимира та сучасне городище. При цьому, вся міська інфраструк- тура на цій території залишилась, оскільки у 1259 р. зруйновані були лише укріплення. Можна гадати, що відбудова укріплень про- ходила у останні роки життя Василька, оскіль- ки у «Похвалі» його сину Володимиру, який спорудив конкретно перераховані у літописі укріплення, місто Володимир не згадується. Очевидно, відбудовою укріплень Володимира, у тому числі і нового дитинця, керував будівни- чий Олекса, про якого у літописі сказано, що і за часів Василька він «многы городъı роубѧ» [По- лное, 1908, стб. 876]. Якщо припустити, що до 1259 р. територія су- часного городища входила до складу дитинця, то цілком логічною буде локалізація на цьому місці престижного монастиря, де перебувала і була похована дружина Романа Мстиславича. Постриження Анни у монастир Л. Войтович відносить до 1219 р., коли одружився її стар- ший син Данило [Войтович, 2000, с. 224]. У цьо- му випадку легко пояснити престижність місця поховання княгині, яке з 1259 по 1370 рр. опи- нилось за межами дитинця. Із спорудженням мурованого, а пізніше дерев’яно-земляного замків навколо місця поховання княгині його високий статус був відновлений. Локалізуючи дитинець Володимира дру- гої половини XIII – 60-х років XIV ст. у районі Успенського собору, необхідно пояснити при- чини перенесення у XIV ст. адміністративного осередку на місце сучасного городища, де розмі- щувався спочатку мурований замок Казимира, а пізніше дерев’яно-земляний старостинський замок. Подібну ситуацію спостерігаємо у Киє- ві після його розгрому монголо-татарами, коли його центральне укріплення було перенесене на Замкову гору. Будівництво замків на нових, не пов’язаних з старою адміністрацією місцях, оче- видно, визначалось прагненням утвердити нові форми державності (польської та литовської) на новоприєднаних давньоруських землях. У Володимирі у XIV ст. новий замок будував- ся на місці, денна поверхня якого за рахунок наростання культурного шару та вірогідних досипок піднялась над рівнем кінця I тис. на 3–5 м, тобто практично на невисокій, але добре морфологічно вираженій «горі» антропогенного походження, яка практично прилягала до дав- ньоруського дитинця зі сходу. Таке розміщен- ня нового мурованого замку по відношенню до давньоруського дитинця, окрім уникнення руйнування останнього, дозволяло паралельно вирішувати іще два завдання. Новий модер- ний замок, розміщуючись на стрілці мису попе- реду дитинця, у разі штурму першим приймав на себе удар супротивника, фактично захища- ючи старий міський центр. З іншого боку, за- мок контролював основні комунікаційні лінії старого дитинця, що пролягали через його те- риторію до найбільш заселеної у XIV–XV ст. східної частини міста у районі Апостольщини та Василівської церкви. 125 Панишко С.Д. Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Борисенков е.П. Тысячелетняя летопись необычай- ных явлений природы / Е.П. Борисенков, В.М. Па- сецкий. – М.: Мысль, 1988. – 523 с. войтович  л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і по- літична роль: Історико-генеалогічне дослідження / Л. Войтович. – Львів, 2000. – 649 с. Златогорський  о.Є.  Звіт про результати археоло- гічних досліджень у м. Володимирі-Волинському (вул. Драгоманова, 19а) у 2009 році / О.Є. Златогор- ський, С.Д. Панишко, Ю.В. Лукомський. – Луцьк, 2009 // НА ІА НАНУ, ф. експедицій, № 2009/118. Златогорський  о.Є. Дослідження у м. Володи- мир-Волинський у 2009 р. / О.Є. Златогорський, С.Д. Панишко // Археологічні дослідження в Україні 2009 р. – К.–Луцьк, 2010. – С. 155–156. каргер М.к. Вновь открытые памятники зодчества XII–XIII вв. во Владимире-Волынском / М.К. Кар- гер // Учёные записки ЛГУ. – Л., 1958. – Вып. 29. – С. 19–29. кучера М.П. Слов’яно-руські городища VIII–XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем / М. П. Кучера. – К.: ІА НАНУ, 1999. – 252 с. кучинко  М.М. Раскопки древнего Владимира- Волынского / М.М. Кучинко // Археологические открытия 1975 года. – М., 1976. – С. 349–350. кучинко М.М. Володимир середньовічний. Історико- археологічні нариси / М.М. Кучинко. – Луцьк: Во- линська обласна друкарня, 2006. – 144 с. кучинко М.М. Історія міста Володимира-Волинсько- го від найдавніших часів до середини XX ст. (у світ- лі соціотопографії) / М.М. Кучинко, Г.В Охріменко, В.В. Петрович. – Луцьк: Волинська обласна друкар- ня, 2004. – 260 с. літопис руський / пер. з давньорус. Л.Є. Махнов- ця; відп. ред. О.В. Мишанич. – К.: Дніпро, 1989. – XVI+591 с. лукомський Ю.в. Цегляна піч XIV–XV ст. у Володи- мирі-Волинському / Ю.В. Лукомський, С.Д. Паниш- ко // Наукові студії: Зб. наук. праць. – Львів, 2011. – Вип. 4. – С. 268–279. Малевская М.в. Раскопки архитектурных памятни- ков в Любомле и Владимире-Волынском / М.В. Ма- левская, Е.В. Шолохова // Археологические открытия 1975 года. – М., 1976. – С. 354–355. Малевская М.в. Архитектурно-археологические ис- следования во Владимире-Волынском / М.В. Малев- ская, Е.В. Шолохова // Археологические открытия 1976 года. – М., 1977. – С. 327–328. Мицик Ю. Відомості про Україну XIV ст. в Хроніці Яна з Чарнкова / Ю. Мицик // Магістеріум. – 2004. – Вип. 17: Історичні студії. – С. 92–97. Панишко с.Д. Мурований замок Казимира Велико- го у Володимирі / С.Д. Панишко // Старий Луцьк: наук.-інф. зб. – Луцьк, 2011. – Вип. VII. – С. 323–327. Пескова  а.а. Раскопки памятников архитектуры XII в. в г. Владимире-Волынском / А.А. Пескова // Археологические открытия 1982 года. – М., 1984. – С. 315–316. Пескова а.а. Раскопки древнерусских памятни- ков на Волыни / А.А. Пескова // Археологические открытия 1983 года. – М., 1985. – С. 341–342. Полное  собрание  русских летописей / Под ред. А.А. Шахматова. – 2–е изд. – СПб, 1908. – Т. 2: Ипа- тьевская летопись. – 638 с. раппопорт П.а. Военное зодчество западнорусских земель X–XIV вв. / П.А. Раппопорт // Материалы и исследования по археологии СССР. – Л., 1967. – № 140. – 240 с. раппопорт П.а. «Старая кафедра» в окрестностях Владимира-Волынского / П.А. Раппопорт // Совет- ская археология. – 1977. – № 4. – С. 253–265. ричков  П. Архітектурно-просторова еволюція Во- лодимира-Волинського від заснування до кінця XIX ст. / П. Ричков // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Володимир-Волинський в історії України і Волині: наук. зб. – Луцьк, 2009. – Вип. 32. – С. 7–22. Терський с. Новий погляд на історичну топографію Володимира-Волинського (X–XIV ст.) в світлі роз- копок 1999–2000 років / С. Терський // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – 2007. – Вип. 11. – С. 256–263. Терський с. Княже місто Володимир / С. Терський. – Львів: Вид-во Національного університету «Львів- ська політехніка», 2010. – 320 с. Толочко  П.П. Древнерусский феодальный город / П.П. Толочко. – К.: Наукова думка, 1989. – 256 с. цинкаловський о. Матеріали до археології Володи- мирського повіту / О. Цинкаловський // Записки На- укового Товариства ім. Шевченка. – Львів, 1937. – Т. CLIV. – С. 183–240. с.Д. Панышко О ЛОКАЛИЗАЦИИ ДЕТИНЦА ДРЕВНЕРуССКОГО ВЛАДИМИРА Современное городище «Валы», с которым связы- вают детинец древнерусского Владимира, располо- жено на возвышении в месте впадения р. Смочи в р. Лугу. На запад от него размещается Замочек с доминирующим на нем Успенским собором XII ст. Перепланировка центральной части города на про- тяжении последнего тысячелетия привела к раз- делению нижнего течения р. Смочи на три рукава, омывавших городище и Замочек, среди которых только один был естественным. Установление его маршрута в конце I тыс. позволяет реконструиро- вать большой мыс площадью до 10 га., обращенный напольной стороной на восток. Фиксация уровня залегания материка в разных частях этого мыса позволяет воспроизвести его про- дольный профиль с наивысшей точкой в районе размещения современного Успенского собора и по- нижением в месте перехода в надпойменную терра- су. Высшая точка мыса была наиболее удобной для устройства изначального укрепления Владимира, со временем переросшего в его детинец. Уже само размещение главного храма города и Волыни, по аналогии с другими крупными княже- скими центрами, указывает на вхождение Замочка в состав детинца, по крайней мере, в момент строи- тельства Успенского собора. О небольших размерах укрепленной части города, которая не выходила за пределы реконструированного мыса в первой поло- вине XII в., косвенно свидетельствует летописное сообщение о смертельном ранении Ярослава Свя- тополчича в 1123 г. на спуске (узвозе), который мог находится в месте перехода мыса в надпойменную террасу. В сообщении Яна из Чарнкова о строительстве во Владимире замка польским королем Казимиром прямо указано, что каменный замок сооружался рядом с уже существующим старым деревянным замком с Успенским собором в нем. Исходя из точ- ной локализации каменного замка на территории современного городища, с уверенностью можно говорить о размещении детинца во второй полови- не XIII – первой половине XIV вв. на территории С т а т т і 126 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Замочка. Этот детинец был сооружен после 1259 г., когда укрепления Владимира были сожжены и раскопаны по требованию Бурундая. Его неболь- шие размеры соответствовали уменьшению адми- нистративного значения владимирского стола в период татарского господства. Вместе с этим, не следует исключать возможно- сти существования детинца больших размеров во второй половине XII – первой половине XIII вв., когда Владимир был административным центром всей Волынской земли. S. Panyshko On lOcAlizATiOn Of The ciTAdel Of AncienT rus’ vOlOdymyr Modern settlement «Valy» associated with the kremlin of ancient Volodymyr is located on the hill at the mouth of the river Smoch where it flows into the river Luga. To the west of it there is Zamochok with the Assumption Cathedral of the XII-th cent., dominating over it. Relaying out of the central part of the town dur- ing the last millennium caused the division of the lover reaches of the river Smoch into three branches, which washed the settlement and the Zamochok, only one of them being natural. Procreation of its route at the end of the I-st millennium gives the opportunity to recon- struct great ness, with the total area of 10 hectares fac- ing the East with its floor side. Fixing the level of the natural ground in various parts of the ness enables us to reproduce its cross sec- tional profile with the highest point in the place of the Assumption Cathedral localization and declining at the point of its transition into the above the floodplain terrace. The highest point of the ness was the most fa- vorable for building up the early fortification of Volody- myr which had gradually grown into its kremlin. It is the localization of the main cathedral of the town and Volyn, alongside with the rest of great princi- pality centres, that approve the fact that the Zamochok was an integral part of the kremlin at least at the mo- ment of the Assumption Cathedral construction. The chronicle, describing mortally wounded Jarolav Svyat- opolchych, in 1123 at the ascent indirectly, tells about rather small size of the fortified part of the town, which did not go beyond the bounds of the reconstructed ness. Jan from Charnkov informing about the building the castle in Volodymyr by the Polish King Kazymyr, indicates directly that the stone castle was erected near by the existing wooden one with the Assumption Cathedral. Taking into consideration the localization of the stone castle on the territory of modern settlement, we can tell for sure that kremlin was located on the area of the Zamochok in the second half of the XIII-th – first half of the XIV-th cent. That kremlin was erected after 1259, when the fortifications of Volodymyr were burned and excavated on Burundaj’s demand. Its rath- er small sizes reflected the decrease of the administra- tive importance of Volodymyr as the central town in the region in the times of Tatar ruling. However we cannot exclude the possibility of exist- ence of the kremlin of bigger size in the second half of the XII-th – first half of XIII-th cent., the time, when Volodymyr was the administrative centre of the whole land of Volyn.

Про локалізацію дитинця давньоруського Володимира

Institution

Similar Items