Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння
В роботі дано характеристику слов’яно-руських городищ у поліських районах Погориння в межах Рівненської області. Аналізуються основні результати польових досліджень, висвітлюються процеси трансформації поселенських структур племінного періоду ІХ–Х ст. і становлення міст ХІІ–ХІІІ ст. – Дубровиці т...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89526 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння / Б.А. Прищепа // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 139-151. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859648348394356736 |
|---|---|
| author | Прищепа, Б.А. |
| author_facet | Прищепа, Б.А. |
| citation_txt | Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння / Б.А. Прищепа // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 139-151. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | В роботі дано характеристику слов’яно-руських
городищ у поліських районах Погориння в межах Рівненської області. Аналізуються основні результати
польових досліджень, висвітлюються процеси трансформації поселенських структур племінного періоду
ІХ–Х ст. і становлення міст ХІІ–ХІІІ ст. – Дубровиці та Степаня.
В работе дана характеристика славяно-русских
городищ в полесских районах Погорынья в границах Ровенской области. Анализируются основные
результаты полевых исследований, освещаются процессы трансформации поселенческих структур племенного периода ІХ–Х вв. и становление городов ХІІ–ХІІІ вв. – Дубровицы и Степаня.
This work characterizes Slavonic-Rus’ hillforts in
Polissya regions of Pohorynna within the boundaries
of Rivne region. The paper analyzes the main results
of the field works, highlights transformation processes
of the settlement structures during the tribal period
of the 9th–10th cc. and the formation of the towns
of Dubrovytsya and Stepan in the 12th–13th cc.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:30:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
139ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
Б. а. Прищепа
РАННІ ЕТАпИ СТАНОВЛЕННЯ
СЕРЕДНьОВІчНИх МІСТ
у пОЛІСьКИх РАЙОНАх пОГОРИННЯ
в роботі дано характеристику слов’яно-руських
городищ у поліських районах Погориння в межах рів-
ненської області. аналізуються основні результати
польових досліджень, висвітлюються процеси транс-
формації поселенських структур племінного періоду
ІХ–Х ст. і становлення міст ХІІ–ХІІІ ст. – Дубровиці
та степаня.
ключові слова: середньовіччя, археологічні
джерела, городище, місто, волинське Полісся.
Дослідники історії Київської Русі приділя-
ють велику увагу розробці питань виникнення
і розвитку давньоруських міст. Сучасні успіхи
цих досліджень в значній мірі пов’язані із за-
лученням археологічних джерел [Куза, 1989;
Кучера, 1999; Тихомиров, 1950]. Однак, в Пів-
денній Русі залишаються регіони, де питання
ранньої історії міст висвітлені поки що незадо-
вільно. Одним з таких регіонів є землі в нижній
течії р. Горинь в межах Волинського Полісся.
На сьогодні маємо інформацію про 10
слов’яно-руських городищ ІХ–ХІІІ ст. на тери-
торії Рівненської обл. у нижній течії р. Горині
(рис. 1). Перші відомості про ці пам’ятки зна-
ходимо в «Археологической карте Волынской
губернии» В.Б. Антоновича та короткому зві-
ті про археологічну екскурсію Городоцького
музею в 1899 р. [Антонович, 1901; Экскурсия,
1899, с. 213–214]. Важливі археологічні джере-
ла про городища регіону були отримані під час
розвідок Ю.В. Кухаренка у 1954 р., П.О. Рап-
попорта у 1961 р., І.К. Свєшнікова у 1963 р.,
С.В. Терського у 1987 р. [Кухаренко, 1961; Рап-
попорт, 1967; Свєшніков, 1982; Терський, 1993].
Пам’ятки неодноразово обстежувались автором
починаючи з 80-х рр. ХХ ст.
Більшість поліських городищ Погориння
збереглися задовільно. Однак, середньовічні
оборонні споруди літописних міст Дубровиці
та Степаня були зруйновані під час розбудови
цих поселень у наступні історичні періоди. Тому
охарактеризуємо спочатку збережені городища
регіону.
Городище біля с. Дюксин Костопільсько-
го району знаходиться за 0,5 км на півден-
ний захід від села, в урочищі «Хрещівка» на
останці у заплаві правого берега р. Горині,
навпроти впадіння в неї р. Стубли. Пам’ятка
відома в науковій літературі з 60-х рр. ХХ ст.,
згадується у списку археологічних пам’яток
Рівненської області [Державний архів Рів-
ненської області, ф. Р–562, оп. 3, од. зб. 11,
арк. 7], була обстежена С.В. Терським у
1987 р. В публікації подано схематичний
план городища та відзначено, що в культур-
ному шарі зустрічаються речові знахідки піз-
ньотрипільської та милоградської культур, а
також ранньослов’янський глиняний посуд
ІХ–Х ст. [Терський, 1993, с. 63–64].
Під час обстеження пам’ятки автором у
2007 р. встановлено, що останець має яйцепо-
дібну у плані форму, його розміри 60×15–35 м,
він підвищується над заплавою р. Горині на
10–12 м (рис. 2, 1). Поверхня майданчика
має нахил на північ, різниця рівнів сучасної
денної поверхні на південному і північному
краях становить 2,0–2,5 м. Схили останця
дуже круті з трьох боків (за виключенням пів-
нічного), ймовірно, вони були ескарповані в
давнину. Двома шурфами у південно-східній
частині майданчика виявлено культурний
шар завтовшки 0,75–0,85 м, насичений улам-
ками ліпного посуду і крем’яними виробами
пізньотрипільської культури та уламками © Б.А. ПРИЩЕПА, 2013
С т а т т і
140 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
ранньослов’янських ліпних і гончарних гор-
щиків ІХ–Х ст. (рис. 2, 2–6) [Прищепа, 2007,
с. 55–56].
Городище поблизу с. Бечаль Костопільсько-
го району знаходиться за 1 км на схід від села
на високому лівому березі р. Горині в урочищі
«Замчисько». Пам’ятка відома в науковій літе-
ратурі з кінця ХІХ ст. [Антонович, 1901, с. 44],
обстежена С.В. Терським у 80-х рр. ХХ ст. [Тер-
ський, 1993, с. 63].
У 2003 р. пам’ятки біля с. Бечаль були обсте-
жені автором [Прищепа, 2003, с. 14]. Фортеця
збудована на мисі, обмеженому з півдня доли-
ною р. Горині, а з північного сходу – глибоким
яром (рис. 3, 1). Майданчик городища підвищу-
ється над заплавою на 20 м, на ньому ростуть
сосни. Вона має овальну в плані форму, роз-
мірами 30–15×60 м, поступово знижується на
схід, до стрілки мису, перепад рівнів сучасної
денної поверхні становить 1,5 м. Із напільного
(північно-західного) боку збереглась оборонна
лінія – дугоподібний вал і рів перед ним. Вал у
центральній частині має висоту 1,5 м, до країв
рис. 1. Слов’яно-руські городища у поліських районах Погориння:
1 – Дюксин; 2 – Бечаль; 3 – Злазне; 4 – Степань; 5 – Великий Мидськ;
6 – Кричильськ; 7 – Городець; 8 – Дубровиця; 9 – Залужжя; 10 – Висоцьк.
Умовні позначення: а – городище; б – літописне поселення; в – селище;
г – курганний могильник; д – північна межа Волинської височини
рис. 2. Городище біля с. Дюксин:
1 – план городища; 2 – вінце ліпного горщика;
3–6 – профілі вінець гончарних горщиків
141
Прищепа Б.А. Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
знижується. Рів інтенсивно розорюється, його
сучасна глибина не перевищує 1 м, а ширина
становить 5–6 м. На східному краю майдан-
чика наявний курганоподібний насип, оваль-
ний у плані, заввишки до 1 м, пошкоджений
траншеями. Нижче схил майданчика ескар-
пований. Від рівня сучасної денної поверхні
на майданчику залягає гумусний супіщаний
ґрунт завтовшки 0,3–0,4 м, в ньому трапляють-
ся поодинокі уламки гончарної кераміки рубе-
жу І і ІІ тисячоліть.
Синхронне городищу селище займає край
високого берега р. Горині на захід від городи-
ща. На городах на площі 80×40 м зібрано улам-
ки стінок та вінце гончарних горщиків (рис. 3,
2), ці знахідки дозволяють попередньо датува-
ти селище Х – початком ХІ ст.
Городище біля с. Злазне Костопільського ра-
йону знаходиться за 1,5 км на північний схід
від села, на лівому березі р. Горині в урочищі
«Замковисько». Воно зафіксоване І.К. Свєшні-
ковим у 1963 р., але прив’язка дана до с. Во-
лиця, яке розташоване за 6 км на північний
схід від с. Злазного, біля верхів’їв р. Мельниці
[Ауліх, 1982, с. 217]. Пам’ятка обстежувалась
автором у 1987, 2001, 2002 рр. [Прищепа, 2001,
с. 11; Прищепа, 2003, с. 15].
Укріплення збудували на мисі, обмежено-
му з півдня заплавою р. Горині, а з півночі та
сходу – яром (рис. 4, 1). Майданчик городища
має неправильну трикутну форму розмірами
80×65 м, підвищується над заплавою на 15 м.
Від продовження височини, з північного заходу,
він відрізаний злегка дугоподібним у плані ро-
вом завглибшки 7–9 м, завширшки до 10–12 м.
По периметру фортеця оточена валом, висота
якого з напільного боку досягає 3 м, а з інших –
не перевищує 1,0–1,5 м. В’їзд на городище зна-
ходився з північно-західної сторони, тут вал
має пониження, а через рів проходить земляна
гребля. Товщина гумусного ґрунту на городищі
0,4–0,5 м, в ньому трапляються уламки гончар-
них горщиків Х – початку ХІ ст. (рис. 4, 2).
Селище тягнеться на захід від городища
вздовж краю високого берега на протязі 150 м,
його ширина 50–60 м. У підйомному матері-
алі тут трапилися уламки ліпного посуду та
крем’яні відщепи і знаряддя бронзового віку, а
також уламки гончарних горщиків, в тому чис-
лі вінця Х – початку ХІ ст. (рис. 4, 3–5).
Городище у с. Великий Мидськ Костопіль-
ського району знаходиться на східній окраї-
ні села, на слабо вираженому підвищенні на
заплаві лівого берега р. Мельниці в урочищі
«Вали» (рис. 5, 1, 2). Пам’ятка відома в на-
уковій літературі з кінця ХІХ ст. [Антонович,
1901, с. 45], її обстежили у 1929 р. польські
археологи [Rauhut, 1960, s. 246], у 1976 р.
рис. 3. Городище біля с. Бечаль: 1 – план городища;
2 – профіль вінця гончарного горщика
рис. 4. Городище біля с. Злазне: 1 – план городища
та схематичний план розташування городища (а) і
селища (б); 2–5 – профілі гончарних горщиків
С т а т т і
142 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
Ю. М. Нікольченко [Свєшніков, 1982, с. 68],
а в 1986 р. – автор [Прищепа, 1987, с. 15]. У
2011 р. пам’ятку обстежив М.Р. Хомич [При-
щепа, 2011, с. 22–23].
Укріплений майданчик овальний у плані,
розмірами 40×50 м, по периметру оточений ва-
лом заввишки до 2,5 м. Перед валом помітні
сліди рову. Поверхня майданчика задернова-
на, гумусний шар тут має товщину до 0,4 м, він
слабо насичений знахідками, вдалося виявити
кілька уламків стінок гончарних глиняних по-
судин Х – початку ХІ ст. і вінця горщиків ХІ ст.
(рис. 5, 3, 4).
На захід від городища, на слабо вираженому
мисоподібному виступі лівого берега р. Мель-
ниці заввишки до 1 м над заплавою ріки
Г.В. Охріменко у 80-х рр. ХХ ст. виявив давньо-
руське селище. На присадибних ділянках на
площі 30×70 м було зібрано уламки гончарного
посуду, які він датував ХІ–ХІІ ст. і прясельце
із рожевого шиферу. Це селище у 2011 р. об-
стежив М.Р. Хомич. Територія пам’ятки вико-
ристовується під сільськогосподарські угіддя.
Ґрунт дерново-підзолистий, насичений гуму-
сом, товщиною понад 0,5 м. У підйомному ма-
теріалі на площі близько 1 га зібрано уламки
гончарних горщиків Х–ХІ ст. та кінця ХІ – пер-
шої половини ХІІ ст. (рис. 5, 5–11).
Городище в с. Кричильськ Сарненського ра-
йону знаходиться на південній околиці села,
на мисоподібному виступі високого лівого бе-
рега р. Горині, поблизу місця впадіння до неї
р. Мельниці. Пам’ятка відома у науковій літе-
ратурі з кінця ХІХ ст. [Антонович, 1901, с. 45],
обстежувалась у 1899 р. під час археологічної
екскурсії співробітниками Городоцького музею
[Экскурсия, с. 213], у 1954 р. Ю.В. Кухаренком,
[Кухаренко, 1961, с. 37], у 1959 р. співробітни-
ками РОКМ, у 1987 р. автором.
Площадка, на якій розташоване укріплен-
ня, обмежена з півдня заплавою ріки, а зі
сходу – глибоким яром (рис. 6). Вона підви-
щується над заплавою на 15 м. Із заходу і
півночі майданчик захищений дугоподібним
у плані валом та ровом перед ним, а з пів-
дня і сходу краї майданчика зруйновані зем-
ляними роботами. Однак первісні його межі
ще простежуються, він мав овальну у плані
форму і розміри 60×80 м (тепер збереглася
ділянка розмірами 45×50 м). Оборонний вал
має висоту до 2,5 м, глибина рову на північ-
ній ділянці становить близько 3 м, а західний
відрізок поглиблюється на південь у бік за-
плави до 6 м.
Гумусний шар на майданчику городища має
товщину 0,4–0,5 м, він слабко насичений зна-
хідками – це уламки гончарних посудин «кур-
ганного типу». Під час обстеження у 1899 р. на
городищі було знайдено залізні наконечник
списа і сокиру.
рис. 5. Городище біля с. Великий Мидськ: 1 – план городища;
2 – схематичний план розташування городища (а) і селища (б); 3–11 – профілі гончарних горщиків
143
Прищепа Б.А. Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
Сліди селища виявлені на височині на за-
хід і північ від городища, зразу ж за обороним
ровом. Тут на присадибних ділянках зібрано
уламки гончарних посудин Х – початку ХІ ст.
Городище біля с. Городець Володимирець-
кого району знаходиться за 3 км на північ від
села, на окремому підвищенні на лівому березі
р. Горині в урочищі «Замок». Пам’ятка відома у
науковій літературі з кінця ХІХ ст. [Антонович,
1901, с. 46], обстежувалась у 1899 р. під час архе-
ологічної екскурсії співробітниками Городоць-
кого музею [Экскурсия, 1899, с. 213]. Під час
розвідки в 1935 р. О.М. Цинкаловський знай-
шов на городищі уламки гончарних горщиків та
залізну сокиру [Rauhut, 1960, s. 238]. Пам’ятку
обстежили у 1954 р. Ю.В. Кухаренко [Кухарен-
ко, 1961, с. 37], у 1961 р. П.О. Раппопорт [Раппо-
порт, 1967, с. 76], у 1987, 2002 рр. Б.А. Прищепа
і В.С. Чекурков [Прищепа, 2003, с. 3, 4].
Фортецю було збудовано на східному краю
природного піщаного підвищення, що знахо-
диться в заплаві лівого берега р. Горинь (рис. 7,
1). Підвищення овальне в плані, розмірами
120×200 м, максимальна висота над заплавою
2,5–3,5 м, воно використовується під городи.
Майданчик городища має неправильну окру-
глу в плані форму, по периметру захищений
валом, а з напільного (західного) боку було про-
копано також рів. Вал заввишки 2,0–2,5 м і за-
вширшки 6–8 м захищає майданчик розмірами
45×40 м. Із південного заходу вал має розрив на
місці давнього в’їзду. З північного боку до укрі-
пленого майданчика підходить русло Горині. В
результаті розмиву берега зовнішній схил валу
тут пошкоджено на ділянці завдовжки близько
5 м, вдалося простежити, що його насипано з
місцевого жовтого піску. Рів має глибину 2–3 м
при ширині до 10 м. Потужність гумусного
ґрунту на майданчику становить 0,4–0,6 м, в
ньому трапилося кілька уламків стінок давньо-
руських гончарних горщиків.
Знайдена О.М. Цинкаловським на городищі
залізна сокира має вирізний обух з виступами
на тильній стороні і боковими виступами, від-
носиться до типу ІV за класифікацією А.М. Кір-
пічнікова, такі вироби були поширені у Х–ХІ ст.
[Кирпичников, 1966, с. 36].
Селище займає всю височину на захід від
городища. У підйомному матеріалі тут зібра-
но крем’яні відщепи, уламки ліпних горщиків,
глиняне прясельце доби бронзи. Найбільше
знайдено уламків гончарного посуду, в тому
числі вінця горщиків Х – початку ХІ ст. (рис. 7,
5–7) та глиняне прясельце (рис. 7, 4). Метале-
ві вироби представлені сережкою і накладною
бляшкою (рис. 7, 2, 3). Бронзова сережка від-
лита у двобічній формі, вона імітує сережки із
«гроноподібним завершенням», виготовленим
у техніці зерні, які були розповсюджені у Се-
редньому Подунав’ї у кінці І тис. Подібні до
сережки з Городця вироби із розкопок Іскорос-
теня датовані другою половиною ІХ – першою
половиною Х ст. [Звіздецький, 2004, с. 78–85].
Бронзова накладна бляшка від поясного на-
бору має аналогії серед знахідок із Києва,
Херсонеса, Саркела. У Києві подібні прикра-
си трапилися в зрубній гробниці, дослідженій
на площі Десятинної церкви [Каргер, 1958,
с. 182–184, рис. 31]. Для подібної знахідки з
Херсонеса А.Л. Якобсон приводить аналогію
рис. 6. План городища в с. Кричильськ
рис. 7. Городище біля с. Городець:
1 – план городища; 2 – сережка; 3 – накладна
бляшка; 4 – прясельце; 5–7 – вінця гончарних
горщиків. 2, 3 – бронза; 4–7 – глина
С т а т т і
144 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
зі скарбу Х ст., знайденого в Саркелі [Якобсон,
1959, с. 278–279]. Зібрані матеріали свідчать
про те, що городище і поселення існували в Х –
на початку ХІ ст.
Городище біля с. Залужжя Дубровицького
району знаходиться в урочищі «Біла Гора», за
1 км на захід від північної окраїни села, на
окремому підвищенні у заплаві правого бе-
рега р. Случ. Пам’ятку обстежили у 1938 р.
Р. Якимович [Rauhut, 1960, s. 256], у 1951 р.
співробітники Рівненського краєзнавчого му-
зею, у 1961 р. П.О. Раппопорт [Раппопорт,
1967 с. 74], а в 1988 і 1993 рр. автор [При-
щепа, 1989, с. 22; 1994, с. 21–22]. Для посе-
лення було вибрано піщаний пагорб, нині він
пошкоджений у результаті дії вітрової ерозії,
культурний шар поруйнований (рис. 8, 1). Су-
часний діаметр підвищення близько 100 м,
його висота не перевищує 3 м. У підйомному
матеріалі тут зібрано велику колекцію ви-
робів із глини та металів. Особливо багато
трапляється уламків глиняного посуду, пере-
важно горщиків. Найбільш ранні виготовле-
ні вручну, мають горбкувату поверхню, у гли-
няному тісті наявна домішка шамоту (рис. 8,
2, 3). Такий посуд виготовлявся слов’янами
у VІІІ–ІХ ст. Близько половини знайдених
нами вінець належали гончарним горщикам
ІХ – початку ХІ ст. Серед них є ліпні вироби,
лише підправлені на гончарному колі (рис. 8,
4), але більшість уламків належить якісним
горщикам «курганного типу» (рис. 8, 5–9). На
городищі трапилися також вінця горщиків,
що мають внутрішній округлий валик, вони
датуються ХІІ – першою половиною ХІІІ ст.
(рис. 8, 10). Із залізних виробів відзначимо
черешковий наконечник стріли (рис. 8, 11) та
уламок підковоподібної фібули. В колекції є
місяцеподібна бронзова сережка, відлита в
односторонній формі (рис. 8, 12). Її лицева по-
верхня прикрашена орнаментом, який утво-
рюють кульки псевдозерні. Сережка близька
до виробів «нітранського типу» Подібні при-
краси знаходили на слов’янських пам’ятках
кінця І тис., зокрема на городищах Монас-
тирьок у Середньому Подніпров’ї, Листвин у
верхів’ях Стубли [Максимов, 1988, с. 90; Чай-
ка, 2009, рис. 62, 6, 8].
рис. 8. Городище біля с. Залужжя: 1 – план городища; 2, 3 – профілі вінець ліпних посудин;
4–10 – профілі вінець гончарних посудин; 11 – залізний наконечник стріли; 12 – бронзова сережка
145
Прищепа Б.А. Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
Аналіз археологічних знахідок дозволяє да-
тувати городище в Залужжі часом від VІІІ до
початку ХІІІ ст.
Городище у с. Висоцьк Дубровицького р-ну
розташоване на східній околиці села, на ліво-
му березі Горині. Пам’ятку обстежили Ю.В. Ку-
харенко у 1954 р. [Кухаренко, 1961, с. 34],
П.О. Раппопорт у 1961 р., І.К. Свєшніков у
1963 р. [Свєшніков, 1982, с. 57–58], автор у
1988 р. [Прищепа, 1989, с. 22]. Давнє укріплен-
ня було збудоване на мисі, що підвищується на
6–8 м над заплавою річки (рис. 9). Майданчик
городища чотирикутний у плані, розмірами
95×75 м. Із північного і західного боків він за-
хищений ровом завглибшки до 3 м, оборонні
вали не простежуються. В культурному шарі
на городищі зустрічаються уламки глиняного
посуду ХІІ–ХІІІ ст. Поряд з фортецею існувало
велике давньоруське поселення, його сліди ви-
явлені на берегових схилах на південний захід
і північний схід від городища.
Описані городища розміщені вздовж Горині
від південного краю Волинської височини до
кордону з Білоруссю на протязі 120 км. Біль-
шість давніх фортець були збудовані на ліво-
му березі Горині, лише городище у Великому
Мидську знаходиться у верхів’ях р. Мельниці,
лівобережної притоки Горині, а городище у За-
лужжі розташоване у нижній течії р. Случ, за
8 км від її впадіння в Горинь.
Відзначимо, що у поліських районах вздовж
р. Стир відомо п’ять городищ ІХ–ХІІІ ст. (Ко-
нопелька, Колки, Старий Чорторийськ Во-
линської обл.; Бабка, Зарічне Рівненської
обл.). А вздовж р. Случ нижче Новограда-
Волинського три городища зосереджені в ра-
йоні сіл Маринин і Більчаки Березнівського
району Рівненської області, а нижче по течії
впродовж 90 км аж до городища Залужжя
не виявлено жодного укріплення. Ймовір-
но, такі відмінності у розташуванні городищ
пов’язані як із особливостями заселення кож-
ного із регіонів у середньовіччі, так і з різним
ступенем їх вивченості.
Городища збереглися задовільно, вони були
збудовані на мисах, мисоподібних виступах ко-
рінного берега чи окремих підвищеннях у за-
плаві (Городець), на останцях (Дюксин, Залуж-
жя). Фортеці були захищені земляним валом
по периметру та ровом перед ним. Бечальське
городище мало вал і рів лише з напільного
боку, а на городищі в Дюксині вал не простежу-
ється, лише схили пагорба були ескарповані.
Більшість городищ мають площу від 0,15 га до
0,3 га. Малі городища характеризуються сла-
бо вираженим культурним шаром Х – початку
ХІ ст., а пам’ятка в Дюксині датується ІХ–Х ст.
Ці дані, а також археологічні знахідки із розта-
шованих поряд селищ свідчать, що такі форте-
ці використовувались населенням у ІХ–Х ст. і
якийсь час в ХІ ст. Городище в Залужжі існува-
ло тривалий час, від VІІІ до ХІІ ст. Виділяється
розмірами городище у Висоцьку, його площа
0,6 га. Відзначимо також, що воно датується
ХІІ–ХІІІ ст.
Над Горинню дві пам’ятки належать літо-
писним поселенням – це Дубровиця (1183 р.)
і Степань (1292 р.) [Літопис, 1989, с. 333, 452].
М.Ф. Котляр висловив припущення, що горо-
дище в с. Великий Мидськ слід ототожнювати
із літописним Мичськом [Котляр, 1985, с. 64].
Цю думку підтримав М.М. Кучинко [Кучин-
ко, 2006, с. 9–10]. Аналіз літописних повідо-
млень та археологічних джерел не дозволяє
погодитись із такою локалізацією Мичська.
Як свідчить літописна згадка під 1150 р.,
Мичськ знаходився на шляху з Волині до
Києва, між містами Ушеськом і Здвиженем
[Літопис, 1989, с. 236, 238]. Ще М.П. Барсов
висловив думку, що Мичськ слід шукати в
районі сучасного м. Радомишля житомир-
ської обл., при впадінні р. Мики в р. Тетерів
[Барсов, 1865, с. 125]. До того ж одна з частин
м. Радомишля має назву Микгород [Звіздець-
кий, 2008, с. 123].
В Іпатіївському літописному зводі під 1183 р.
згадується дубровицький князь Гліб Юрійович
[Літопис, 1989, с. 333]. А отже Дубровиця в цей
час була центром удільного княжіння. У цен-
тральній частині сучасної Дубровиці зберегло-
ся небагато об’єктів, які можна використати для
відтворення історичної топографії середньовіч-
ного міста. Чітко виділяється лише мисовий
майданчик, на якому знаходиться дерев’яна
Миколаївська церква (рис. 10, А). Із півдня він
відокремлений від продовження корінного бе-
рега глибоким яром, а відгалуження цього яру
на північний захід, вірогідно, є ділянкою дав-
нього оборонного рову. Ю.В. Кухаренко, який
обстежив центральну частину Дубровиці у
1954 р., припускав, що давнє городище займа-
ло саме цей мис і територію на північ від нього
[Кухаренко, 1961, с. 34]. За 350 м на північ від
Миколаївської церкви ділянка високого корін-
ного берега також обмежена потужним яром, а
на підвищенні за яром знаходиться костел Іо-
рис. 9. План городища в с. Висоцьк
С т а т т і
146 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
анна Хрестителя (рис. 10, Б). П.О. Раппопорт
підтримав думку, що городище займало ділян-
ку неправильної форми, обмежену з боків яра-
ми, на високій терасі лівого берега р. Горині
[Раппопорт, 1967, с. 75, 76].
В.Б. Антонович подає короткий опис Ду-
бровицького городища: «насипане городище
6,5 сажен висоти і 35 сажен в окружності»
[Антонович, 1901, с. 46]. Виходить, що це під-
вищення мало в діаметрі лише близько 12–
15 м. Таке підвищення добре видно на плані
містечка 1855 р., воно знаходилось на краю
берегової тераси приблизно посередині між
Миколаївською церквою і костелом Іоанна Бо-
гослова [Михайлишин, 2000, с. 143]. У серед-
ині ХІХ ст. на цій території знаходився парк
володарів Дубровиці графів Плятерів і, віро-
гідно, вказане підвищення було спеціально
сформованою ділянкою паркового ландшаф-
ту. Тому немає достатніх підстав визначати
його як городище літописної Дубровиці, як це
робить, наприклад П. Ф. Лисенко [Лысенко,
1974, с. 177–178].
Край берегової тераси поблизу Микола-
ївської церкви обстежили І.К. Свєшніков у
1963 р. [Свєшніков, 1982, с. 58] та автор у
1988, 1992 рр. [Прищепа, 1989, с. 22; 1993,
с. 30–31]. У 2012 р. дочірнім підприємством
«Рівненська старовина» ДП НДЦ «ОАСУ»
Інституту археології НАНУ було проведено
археологічну експертизу на терасі. Встанов-
лено, що на ділянках вздовж краю тераси
культурний шар повністю знятий, в шурфах
під шаром будівельного сміття на глибині
0,3–0,4 м залягає материковий жовтий пісок
(рис. 10, 1, 2). Культурний шар тут було зруй-
новано після Другої світової війни в ході бу-
дівництва та функціонування підприємства
райсільгоспхімії. В шурфі, що знаходився за
100 м на захід від краю тераси, на глибині
від 0,75 м до 1,2 м простежено культурний
шар, слабо насичений дрібними шматками
печини та уламками гончарного посуду епо-
хи Київської Русі (рис. 10, 3). Найбільше ар-
хеологічних знахідок зібрано під час зачист-
ки ділянок берегового урвища, але культурні
нашарування тут перевідкладені. Це уламки
гончарних посудин ХІІ–ХІІІ ст., фрагменти
ручки північнопричорноморської амфори,
уламок скляного браслета. Враховуючи, що
довжина берегового урвища, де зустрічають-
ся знахідки епохи Київської Русі, становить
близько 350 м, обстежена територія літопис-
ної Дубровиці може бути визначена в межах
3,5–4 га.
Степань згадується в Іпатіївському літопис-
ному зводі як центр удільного князівства в за-
писі про події 1292 р.: «Тої ж зими преставився
степанський князь Іван, син Глібів. І плакали
за ним усі люди, од малого і до великого, і став
княжити замість нього син його Володимир»
[Літопис, 1989, с. 452]. Пізніше «Степань на Го-
рині» названо серед волинських міст у «Списку
руських городів дальніх і ближніх», складено-
му наприкінці XIV ст. [Тихомиров, 1950, с. 219,
224, 235].
У центрі Степаня знаходиться давнє замчи-
ще, яке було центральним укріпленням за
литовсько-польської доби (рис. 11, А), Рештки
зовнішньої лінії давніх міських укріплень по-
казані на плані Степаня, виконаному на по-
чатку ХХ ст. [Російський державний історич-
ний архів, ф. 384, оп. 15, од. зб. 225, арк. 41].
Це чітко позначена смуга низини по лінії
оборонного рову. Під час обстеження терито-
рії міста у 2012 р. сліди рову у вигляді пони-
жених ділянок з перепадом висот до 1,0–1,5 м
були виявлені на північно-західному відтинку
укріплень. Зовнішня лінія оборони починала-
ся від низовини на південь від ділянки корін-
ного берега, де знаходиться Троїцька церква
(рис. 11, Б), проходила на північ до вул. Дов-
гої і далі продовжувалася по дузі сучасної
вул. Олени Теліги на схід до краю корінного
берега р. Горині (рис. 11, В). Довжина ділянки
корінного берега, обмеженного обороним ро-
вом становить близько 800 м, а максимальна
ширина – 350 м. Укріплена міська площа за
литовсько-польської доби становила близько
25 га.
рис. 10. План центральної частини м. Дубровиця.
Буквами позначені: А – Миколаївська церква;
Б – костел Іоанна Хрестителя. Умовні позначення:
а – археологічні шурфи та зачистки берегового
урвища; б – вірогідна лінія середньовічних укріплень
147
Прищепа Б.А. Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
рис. 11. План центральної частини смт. Степань. Літерами позначені: А –замок; Б – Троїцька церква.
Умовні позначення: а – археологічні шурфи; б – розкоп; в – лінія оборонного рову середньовічного міста
рис. 12. План замку в смт. Степань. На плані позначені: 1 – руїни цегляної будівлі; 2 – розкоп 1981 р.
С т а т т і
148 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
Замчище обстежувалось у 1899 р. під час
археологічної екскурсії співробітниками Го-
родоцького музею [Антонович, 1901, с. 45;
Экскурсия, с. 213]. Його опис подано в роботі
О.М. Годованюк, присвяченій характеристиці
бастіонних замчищ Волині [Годованюк, 1980,
с. 85–87].
Степанський замок відноситься до групи
дерево-земляних бастіонних укріплень з пла-
ном правильної геометричної форми (рис. 12).
Майже прямокутний замковий двір розмірами
80×60 м з трьох боків оточений земляними ва-
лами та ровами. На кутах валів знаходяться
потужні бастіони. Висота валів по відношен-
ню до рівня сучасної денної поверхні замко-
вого двору становить близько 3,5–4,0 м, а над
сучасним рівнем дна рову вони піднімаються
на 9–11 м. Насип валу має в перетині форму
трапеції. У центрі північно-західного валу зна-
ходилась цегляна в’їздна башта. Це укріплен-
ня відображає загальноєвропейські тенденції
розвитку оборонного зодчества. Воно датоване
О.М. Годованюк кінцем ХVІ – першою полови-
ною ХVІІ ст. [Годованюк, 1980, с. 87].
Культурний шар на майданчику степанського
замку обстежив у 1954 р. Ю.В. Кухаренко [Куха-
ренко, 1961, с. 38]. Знайдені тоді уламки давньо-
руського гончарного посуду дозволили пов’язати
саме цю ділянку з літописним поселенням.
У 1981 р. археологічною експедицією Рів-
ненського обласного краєзнавчого музею під
керівництвом автора на території замку були
проведені розкопки [Прищепа, 1982]. Розкоп
розмірами 10×4 м знаходився поблизу східного
кута майданчика замку (рис. 12, 2). На цій ді-
лянці потужність культурних нашарувань ста-
новить 2,8–2,9 м, нижче, під перехідним шаром
залягає материк – щільний білий пісок.
Нами виділено вісім послідовних стратигра-
фічних шарів, які в північній частині розкопу
залягають майже горизонтально, а в південно-
східній прорізані котлованом давньої будівлі,
стіни якої були складені із цегли на вапняково-
піщанистому розчині. Стратиграфія нашару-
вань у розкопі (рис. 13): 1) шар дерну товщиною
до 0,2 м; 2) світло-коричневий гумусний ґрунт
залягає на глибині від 0,2 м до 0,55 м, містить
биту цеглу, скло, уламки посуду ХХ ст.; 3) тем-
но-сірий пухкий ґрунт завтовшки 0,6–0,7 м,
насичений битою цеглою, уламками глиняних
посудин, коробчастих кахлів ХVІІ–ХVІІІ ст.; 4)
шар будівельного сміття завтовшки 0,4–0,45 м,
залягає до глибини 1,5 м від рівня сучасної ден-
ної поверхні; тут зібрано шматки цегли-паль-
чатки, фракції вапняно-піщанистого розчину,
уламки глиняного посуду та коробчастих ках-
лів ХVІІ ст.; 5) світло-сірий ґрунт, насичений
попелом, речових знахідок в ньому мало, його
товщина до 0,2–0,3 м; 6) шар, що сформувався
після великої пожежі; складається із попелу
та вугілля, залягає до глибини 1,85–1,9 м, на-
сичений уламками світло-глиняного посуду та
іншими знахідками ХVІІ ст.; 7) світло-коричне-
вий ґрунт завтовшки 0,5–0,6 м, дуже щільний,
насичений шматками печини та уламками
керамічних виробів ХІV–ХНІ ст.; 8) темно-ко-
ричневий ґрунт завтовшки 0,3–0,4 м, залягає
до глибини 2,8–2,85 м, містить знахідки епохи
Київської Русі.
У нижньому культурному шарі переважають
фрагменти глиняного посуду, Більшість горщи-
ків мають опуклі плічка, плавно вигнуту шийку,
відігнуті назовні вінця із внутрішньою округлою
закраїною (рис. 14, 9–15). Вінця з таким профі-
лем з’явилися в кінці ХІ ст. і були особливо по-
ширені в ХІІ – першій половині ХІІІ ст. В цьому
шарі знайдено уламки семи скляних браслетів:
чотири кручені та три гладенькі, три чорного
кольору, інші – зелені (рис. 14, 16). Трапилися
прясельця, виготовлені з рожевого шиферу та зі
стінки посудини (рис. 14, 17, 18). Зібрано також
невелику серію вінець із зовнішньою закраїною
(рис. 14, 1–3). Вони належать горщикам так зва-
ного «курганного типу», які були поширені з ІХ
до початку ХІ ст.
У 2011–2012 рр. дочірнім підприємством
«Рівненська старовина» ДП НДЦ «ОАСУ» Ін-
ституту археології НАНУ були проведені ар-
хеологічні експертизи в історичній частині
смт. Степань. На ділянках по вул. Київській,
№ 4 і № 8 в шурфах простежено культурні на-
шарування потужністю понад 2 м (рис. 11, 1,
2). Однак, знахідок епохи Київської Русі не
було виявлено. В той же час, під час обсте-
рис. 13. Стратиграфічна колонка культурних наша-
рувань у розкопі на площадці Степанського замку.
Умовні позначення: а – дерновий шар;
б – бита цегла; в – сірий ґрунт; г – вугілля і попіл;
д – підсипка суглинку; е –світло-коричневий ґрунт;
є – темно-коричневий ґрунт; ж – передматериковий
шар; з – материк
149
Прищепа Б.А. Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
ження схилів корінного берега на північ від
замчища було зібрано уламки гончарних гор-
щиків ХІІ–ХІІІ ст. Вірогідно, культурний шар
епохи Київської Русі поширюється на ділян-
ках на північ і південь від замчища, їх площа
перевищує 2 га.
Археологічні джерела свідчать, що перші
слов’янські фортеці в Погоринні з’являються у
VІІ–VІІІ ст. (Хотомель, Залужжя). У Х ст. чітка
система заселення простежується на ділянці
від Дюксина до Городця. Відстань між сусідні-
ми фортецями становить 9–12 км. Ці пам’ятки
разом із селищами та курганними могильни-
ками дають уявлення про територіальні межі
вже сформованих на той час слов’янських об-
щинних структур. Більшість городищ періоду
племінних княжінь втрачають своє значення в
ХІ ст. До міських поселень ХІІ–ХІІІ ст. можна
віднести згадані у літописах як центри уділь-
них княжінь Дубровицю і Степань. Недале-
ко від впадіння Горині у Прип’ять важливим
укріпленим поселенням в цей час був Давид-
Городок (Білорусь) [Лысенко, 1999, с. 109–110,
119]. Поблизу Дубровиці продовжувала функ-
ціонувати фортеця в Залужжі, зручна для
контролю над водним шляхом по р. Случ і роз-
будовується фортеця у Висоцьку, вірогідно, як
один із центрів окняжіння земель над Горин-
ню. Відзначимо, що у Висоцьку було знайдено
великий давньоруський скарб, до складу якого
входили 32 срібні монетні гривні та 3 браслети
[Антонович, 1901, с. 46].
Відстані від Степаня до Дубровиці (56 км) і
від Дубровиці до Давид-Городка (72 км) дозво-
ляють розрахувати орієнтовні розміри округи,
яка підпорядковувалась цим містам. Її радіус
30–35 км, а отже приблизна площа волостей
у поліських районах над Горинню становила
рис. 14. Слов’яно-руські знахідки із розкопу на території Степанського замку: 1–15 – глиняний посуд;
16 – скляні браслети; 17 – прясельце із рожевого шиферу; 18 – прясельце із стінки глиняної посудини
С т а т т і
150 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
2700–3700 км2. Ці показники близькі до серед-
ніх величин, розрахованих П.П. Толочком для
давньоруських територій лісової зони [Толоч-
ко, 1989, с. 96–97].
За литовсько-польської доби Дубровиця і Сте-
пань продовжували розвиватися, зберегли свій
міський статус і провідне становище в регіоні,
в той час як в Погоринні в межах Волинської
Височини центри удільних княжінь Дорогобуж
і Пересопниця в другій половині ХІІІ ст. занепа-
дають і перетворюються на звичайні села.
антонович в.Б. Археологическая карта Волынской
губернии / В.Б. Антонович // Труды ХІ Археологиче-
ского съезда. – М., 1901. – С. 1–133.
ауліх в.в. Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Во-
лині ранньослов’янського і давньоруського періодів /
В.В. Ауліх, І.П. Герета, С.І. Пеняк. – К.: Наукова дум-
ка, 1982.
Барсов н. Географический словарь Русской земли (ІХ–
ХІV ст.) / Н. Барсов. – Вильна, 1865.
Годованюк е.М. Исследования бастионных замчищ на
Волыни / Е.М. Годованюк // Исследование и охрана ар-
хитектурного наследия Украины. – К., 1980. – С. 82–88.
Державний архів Рівненської області, ф. Р–562, оп. 3,
од. зб. 11.
Звіздецький Б.а. Городища ІХ–ХІІІ ст. на території лі-
тописних древлян / Б.А. Звіздецький. – К., 2008.
Звіздецький Б.а. Нові дослідження стародавнього
Іскоростеня / Б.А. Звіздецький , А.В. Петраускас ,
В.І. Пільгуй // Стародавній Іскоростень і слов’янські
гради VІІІ–Х ст. – К., 2004. – С. 51–86.
каргер М.к. Древний Киев. Очерки по истории мате-
риальной культуры древнерусского города / М.К. Кар-
гер. – М.-Л., 1958. – Т. 1.
кирпичников а.н. Древнерусское оружие / А.Н. Кир-
пичников // Археология СССР. Свод археологических
источников: Вып. Е1–36. – М.-Л., 1966. – Вып. 2: Копья,
сулицы, боевые топоры, булавы, кистени ІХ–ХІІІ вв.
котляр н.Ф. Формирование территории и возникно-
вение городов Галицко-Волынской Руси ІХ–ХІІІ вв. /
Н.Ф. Котляр. – К.: Наукова думка, 1985.
куза а.в. Малые города Древней Руси / А.В. Куза. –
М.: Наука, 1989.
кухаренко Ю.в. Средневековые памятники Полесья /
Ю.В. Кухаренко // Археология СССР. Свод археологи-
ческих источников. Вып. Е1–57. – М.: Наука, 1961.
кучера М.П. Слов’яно-руські городища VІІІ–ХІІІ ст.
між Саном і Сіверським Дінцем / М.П. Кучера. – К.,
1999.
кучинко М.М. Середньовічні міста Волинського По-
лісся як оборонні та адміністративні центри регіону /
М.М. Кучинко // Середньовічні і ранньомодерні обо-
ронні споруди Волині. – Кременець, 2006. – С. 7–16.
літопис Руський за Іпатським списком / пер. Л. Мах-
новець. – К.: Дніпро, 1989.
лысенко П.Ф. Города Туровской земли /
П.Ф. Лысенко. – Мн, 1974.
лысенко П.Ф. Туровская земля ІХ–ХІІІ вв. /
П.Ф. Лысенко. – Мн: Беларуская навука, 1999.
Максимов е. в. Славянские памятники у села
Монастырек на Среднем Днепре / Е.В. Максимов,
В.А. Петрашенко. – К.: Наукова думка, 1988.
Михайлишин о. Палацово-паркові ансамблі Волині 2-ї
половини ХVІІІ–ХІХ ст. / О. Михайлишин. – К., 2000.
Прищепа Б.а. Отчет о работе археологической
экспедиции Ровенского краеведческого музея в 1981
году / Б.А. Прищепа. – Ровно, 1982 // НА ІА НАНУ,
ф. експедицій, № 1981/72.
Прищепа Б.а. Отчет о работе археологической
экспедиции Ровенского краеведческого музея в 1986
году /Б.А. Прищепа. – Ровно, 1987 // НА ІА НАНУ,
ф. експедицій, № 1986/37.
Прищепа Б.а. Отчет о работе археологической
экспедиции Ровенского краеведческого музея в 1988
году / Б.А. Прищепа. – Ровно, 1989 // НА ІА НАНУ,
ф. експедицій, № 1988/216.
Прищепа Б.а. Звіт про роботу археологічної експедиції
Рівненського краєзнавчого музею в 1992 р. / Б.А. При-
щепа. – Рівне, 1993 // НА ІА НАНУ, ф. експедицій,
№ 1992/173.
Прищепа Б.а. Звіт про роботу археологічної експедиції
Рівненського краєзнавчого музею в 1993 р. / Б.А. При-
щепа. – Рівне, 1994 // НА ІА НАНУ, ф. експедицій,
№ 1993/44.
Прищепа Б.а. Звіт про роботу спільної археологічної
експедиції Рівненського інституту слов’янознавства
КІСУ, Рівненського державного гуманітарного уні-
верситету та Рівненського краєзнавчого музею у 2001
році / Б.А. Прищепа. – Рівне, 2001 // НА ІА НАНУ,
ф. експедицій, № 2001/160.
Прищепа Б.а. Науковий звіт про роботу Державного
підприємства Рівненської філії Охоронної археоло-
гічної служби України у 2002–2003 роках / Б.А. При-
щепа. – Рівне, 2003 // НА ІА НАНУ, ф. експедицій,
№ 2003/152.
Прищепа Б.а. Звіт про археологічні експертизи та
розвідки на території Рівненської області у 2007 році /
Б.А. Прищепа, В.С. Чекурков, О.А. Позіховський,
В.О. Самолюк, В.В. Ткач. – Рівне, 2007 // НА ІА НАНУ,
ф. експедицій, № 2007/198.
Прищепа Б.а. Звіт про археологічні експертизи та
розвідки на території Рівненської області в 2011
році / Б.А. Прищепа, Л.І. Виногродська, О.П. Войтюк,
В.С. Чекурков. – Рівне, 2011 // НА ІА НАНУ, ф. експе-
дицій, № 2011/2.
раппопорт П.а. Военное зодчество западнорусских
земель Х–ХIV в. / П.А. Раппопорт // Материалы и ис-
следования по археологии СССР. – Л., 1967. – № 140.
російський державний історичний архів [С.-
Петербург], ф. 384, оп. 15, од. зб. 225.
свєшніков І.к. Довідник з археології України: Ровен-
ська область / І.К. Свєшніков, Ю.М. Нікольченко. – К.:
Наукова думка, 1982.
Терський с. Обстеження городищ княжої доби на Во-
лині в 1986–91 роках / С. Терський // Наукові запис-
ки Львівського історичного музею. – Львів, 1993. –
Вип. 1. – С. 41–67.
Тихомиров М.н. «Список русских городов дальних и
ближних» / М.Н. Тихомиров // Исторические запис-
ки. – М., 1950. – № 40. – С. 214–259.
Толочко П.П. Древнерусский феодальный город /
П.П. Толочко. – К.: Наукова думка, 1989.
чайка р.М. Давньоруське городище Листвин і його
околиці у Х–ХІ ст. / Р.М. Чайка. – Львів, 2009.
Экскурсия от Городецкого Музея Волынской губер-
нии барона Ф.Р. Штейнгеля // Археологическая лето-
пись Южной Россиии. – 1899. – № 1. – С.213–214.
якобсон а.л. Раннесредневековый Херсонес /
А.Л. Якобсон // Материалы и исследования по архео-
логи СССР. – М.-Л., 1959. – № 63.
Rauhut L. Wczesnośredniowieczne materiały arche-
ologiczne z terenów Ukrainy w Państwowym Muzeum
Archeologicznym w Warszawie / L. Rauhut // Materiały
wczesnośredniowieczne. – Warszawa, 1960. – T. V. –
S. 231–260.
151
Прищепа Б.А. Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
Б. а. Прищепа
РАННИЕ ЭТАпы СТАНОВЛЕНИЯ
СРЕДНЕВЕКОВых ГОРОДОВ В
пОЛЕССКИх РАЙОНАх пОГОРыНьЯ
В работе дана характеристика славяно-русских
городищ в полесских районах Погорынья в грани-
цах Ровенской области. Анализируются основные
результаты полевых исследований, освещаются
процессы трансформации поселенческих структур
племенного периода ІХ–Х вв. и становление горо-
дов ХІІ–ХІІІ вв. – Дубровицы и Степаня.
B. Pryshchepa
eArly sTAges in The fOrmATiOn
Of medievAl TOwns in
The POlissyA PArTs Of POhOrynnyA
This work characterizes Slavonic-Rus’ hillforts in
Polissya regions of Pohorynna within the boundaries
of Rivne region. The paper analyzes the main results
of the field works, highlights transformation process-
es of the settlement structures during the tribal peri-
od of the 9th–10th cc. and the formation of the towns
of Dubrovytsya and Stepan in the 12th–13th cc.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89526 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:30:49Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Прищепа, Б.А. 2015-12-14T14:00:38Z 2015-12-14T14:00:38Z 2013 Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння / Б.А. Прищепа // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 139-151. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89526 В роботі дано характеристику слов’яно-руських городищ у поліських районах Погориння в межах Рівненської області. Аналізуються основні результати польових досліджень, висвітлюються процеси трансформації поселенських структур племінного періоду ІХ–Х ст. і становлення міст ХІІ–ХІІІ ст. – Дубровиці та Степаня. В работе дана характеристика славяно-русских городищ в полесских районах Погорынья в границах Ровенской области. Анализируются основные результаты полевых исследований, освещаются процессы трансформации поселенческих структур племенного периода ІХ–Х вв. и становление городов ХІІ–ХІІІ вв. – Дубровицы и Степаня. This work characterizes Slavonic-Rus’ hillforts in Polissya regions of Pohorynna within the boundaries of Rivne region. The paper analyzes the main results of the field works, highlights transformation processes of the settlement structures during the tribal period of the 9th–10th cc. and the formation of the towns of Dubrovytsya and Stepan in the 12th–13th cc. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння Ранние этапы становления средневековых городов в полесских районах Погорынья Early stages in the formation of medieval towns in the Polissya parts of Pohorynnya Article published earlier |
| spellingShingle | Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння Прищепа, Б.А. Статті |
| title | Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння |
| title_alt | Ранние этапы становления средневековых городов в полесских районах Погорынья Early stages in the formation of medieval towns in the Polissya parts of Pohorynnya |
| title_full | Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння |
| title_fullStr | Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння |
| title_full_unstemmed | Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння |
| title_short | Ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погориння |
| title_sort | ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах погориння |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89526 |
| work_keys_str_mv | AT priŝepaba ranníetapistanovlennâserednʹovíčnihmístupolísʹkihraionahpogorinnâ AT priŝepaba rannieétapystanovleniâsrednevekovyhgorodovvpolesskihraionahpogorynʹâ AT priŝepaba earlystagesintheformationofmedievaltownsinthepolissyapartsofpohorynnya |