Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними
Проблеми генезису середньовічного міста давно
 привертають пильну увагу вітчизняних та зарубіжних науковців. Рівень економічного та соціального розвитку суспільства, система заселення, зародження державних структур, внутрішня та
 зовнішня торгівля – ось неповний перелік питань,&#...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Authors: | , , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89530 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними / А.В. Петраускас, О.А. Коваль, К.М. Капустін, М.В. Хададова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 194-207. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860008017980817408 |
|---|---|
| author | Петраускас, А.В. Коваль, О.А. Капустін, К.М. Хададова, М.В. |
| author_facet | Петраускас, А.В. Коваль, О.А. Капустін, К.М. Хададова, М.В. |
| citation_txt | Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними / А.В. Петраускас, О.А. Коваль, К.М. Капустін, М.В. Хададова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 194-207. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | Проблеми генезису середньовічного міста давно
привертають пильну увагу вітчизняних та зарубіжних науковців. Рівень економічного та соціального розвитку суспільства, система заселення, зародження державних структур, внутрішня та
зовнішня торгівля – ось неповний перелік питань,
які сконцентровані навколо зародження та формування середньовічного міста. Дослідження археологічних старожитностей давньоруського Олевська – одного із древлянських градів, може стати перспективним напрямком вивчення даної проблематики.
Феномен средневекового города Полесья всегда
привлекал внимание как отечественных так и зарубежных исследователей. Происхождение древлянських градов является важным для понимания вопросов формирования древнерусской государственности. Град Олевск – типичный пример древлянского поселения, которое постепенно превратилось в средневековый город.
The phenomenon of medieval city in Polissya have
always drew attention of both native and foreign
researchers. Drevlyan stronghold genesis and it`s
further germination study is the path to understand
and underline problems of ancient Rus state formation.
The Olevsk stronghold is the example of typical
Drevlyanian settlements, which gradually developed into medieval city.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:40:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
194 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
а. в. Петраускас, о. а. коваль,
к. М. капустін, М. в. Хададова
СЕРЕДНьОВІчНИЙ ОЛЕВСьК
ЗА НОВИМИ АРхЕОЛОГІчНИМИ ДАНИМИИ
Проблеми генезису середньовічного міста давно
привертають пильну увагу вітчизняних та за-
рубіжних науковців. рівень економічного та соці-
ального розвитку суспільства, система заселення,
зародження державних структур, внутрішня та
зовнішня торгівля – ось неповний перелік питань,
які сконцентровані навколо зародження та фор-
мування середньовічного міста. Дослідження архе-
ологічних старожитностей давньоруського олев-
ська – одного із древлянських градів, може стати
перспективним напрямком вивчення даної пробле-
матики.
ключові слова: олевськ, городище, середньовіч-
не місто, оборонні споруди, топографія, археоло-
гічна спадщина
Місто Олевськ та Олевський район можна
вважати малодослідженим в археологічному
відношенні регіоном. Впродовж більше ніж ста
років місто було обстежено всього декілька ра-
зів археологічними експедиціями, не зважаю-
чи на наявність на його території давньорусь-
кого городища, курганних могильників та зга-
дуваних у писемних повідомленнях ще одного
стародавнього городища і замка.
Історія вивчення археологічних пам`яток у
місті починається з повідомлень, представлених
у «Сборнике топографических сведений о кур-
ганах и городищах в России. Волынская губер-
ния» та в «Археологической карте Волынской
губернии» В.Б. Антоновича, який згадує неве-
лике городище на околиці міста [Сборник, 1888,
с. 96–97; Антонович, 1901, с. 31].
Декількома роками пізніше, Я.В. Яроць-
кий, проводячи дослідження курганних груп
вздовж течії р. Уборть відзначав, що на північ-
ний схід від м. Олевськ біля безіменного струм-
ка, що впадає до Уборті, за 100 сажнів від ліво-
го берега річки знаходиться на підвищенні «не-
велике кругле городище, обнесене одиночним
валом із в’їздом на північно-західному боці».
Він же обстежив два курганних могильники
давньоруського часу поблизу городища [Яроц-
кий, 1903, с. 183].
У другій половині ХХ ст. В.Ю. Кухаренко на-
водить дані про наявність городища біля міста
Олевськ у зводі археологічних пам`яток Поліс-
ся без уточнення його конструктивних деталей
[Кухаренко, 1961, с. 39].
В 70-ті рр. ХХ ст. городище обстежував
М.П. Кучера. Він склав глазомірний план го-
родища, виділив та описав його складові еле-
менти: рів, вал, в’їзд на городище, западину
колодязя; оглянув і прошурфував майданчик
та прилеглий з західного боку посад. За вияв-
леними матеріалами він відніс його та приле-
глий посад до ІХ–ХІ ст. Зазначимо, що дані на-
ведені М.П. Кучерою, найбільш повні та інфор-
мативні, оскільки базуються на результатах
особистого детального обстеження пам`ятки
[Кучера, 1999, с. 196].
Спираючись на повідомлення В.Б. Антоно-
вича та В.Ю Кухаренка, А.В. Куза відносив по-
бутування городища до ХІІ–ХІІІ ст. і відзначав,
що городище з усіх боків обнесено валом [Куза,
1996, с. 168].
Б.А. Звіздецький на підставі вивчення лі-
тературних та картографічних джерел відзна-
чив, що городище майже «з усіх боків» оточено
водами р. Уборть та її приток [Звіздецький,
2008, с. 43, 126].
Таким чином, станом на початок 2000–х ро-
ків у межах сучасного міста Олевськ за архео-
логічними даними були відомі 4 археологічні
© А.В. ПЕТРАУСКАС, О.А. КОВАЛЬ,
К.М. КАПУСТІН, М.В. ХАДАДОВА, 2013
195
Петраускас А.В., Коваль О.А., Капустін К.М., Хададова М.В. Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
пам`ятки: городище, датоване дослідниками
ІХ–ХІ ст. та ХІІ–ХІІІ ст.; прилеглий посад горо-
дища; два курганних могильники в урочищах
Довга нива та Новина поблизу городища.
Слід також нагадати, що в центрі міста
знаходиться Свято-Миколаївський храм кін-
ця XVI ст. Відповідно, навколо нього мають
знаходитися синхронні йому нашарування і,
можливо, нашарування більш раннього пері-
оду. Останнє припущення не суперечить ви-
сновкам Клепатського П.Г., який на підставі
дослідження актових пізньосередньовічних
матеріалів вважав, що місто Олевськ мало
бути згаданим ще в ярликах Вітовта, які не ді-
йшли до нас в оригіналах [Клепатский, 2007,
с. 127]. На користь цього припущення свідчать
наведені дослідником дані писемних джерел,
які вказують, що вже на початку XVI ст. на
старому Олевському городищі виникло місце
Городище із замком, торгом (раз на тиждень),
корчмами та митною заставою для збирання
мита [Клепатский, 2007, с. 197]. Таким чином,
можна стверджувати, що кам`яна Свято-Ми-
колаївська церква почала зводитися вже піс-
ля побудови замку та розбудови міста (замок,
митниця, торг, корчма та ін.). Наведені дані
свідчать також, що на місці замку вже існувало
«городище». Зазначимо, що на території сучас-
ної центральної частини міста археологічні до-
слідження до 2009 р. не проводились і дані про
наявність археологічних пам`яток були відсут-
ні, що можна пояснити високою інтенсивністю
будівельних та господарчих робіт на даній те-
риторії, які могли знищити і не залишити на-
земних візуальних ознак згаданого «городища»
та «замку».
У вересні 2009 р. міськвиконком м. Олевськ
житомирської обл. направив до Інституту ар-
хеології НАН України лист із повідомленням
про збільшення за останні роки темпів госпо-
дарської та будівельної діяльності в місті та
його околицях, в зв`язку з чим виникла загроза
пошкодження і навіть руйнації пам`яток архе-
ологічної спадщини, та проханням провести
археологічні обстеження і встановити дату за-
снування міста. Відповідно до підписаної угоди
про співробітництво між міськвиконкомом та
Інститутом археології з 2009 року на території
міста постійно працює археологічна експедиція.
Вже після перших обстежень 2009 р. у цен-
трі міста було отримано дані про наявність
археологічних нашарувань, які можуть бути
синхронні і навіть набагато старші за час спо-
рудження відомої Свято-Миколаївської церк-
ви. З метою встановлення стану збереженості
культурного шару та уточнення його культур-
но-хронологічної належності був проведений
ретельний візуальний огляд поверхні в цен-
тральній частині міста вздовж правого та ліво-
го берегів р. Уборть. Лівий берег річки більш
похилий, у центральній частині практично
без відслонень. В топографічному відношенні
перспективний для розташування поселень
відкритого типу. Правий берег більш стрім-
кий, майже впритул підходить до річки. Огляд
відслонень ґрунту на стрімких схилах правого
берега р. Уборть у центрі міста археологічних
нашарувань не засвідчив. Натомість було від-
значено значну кількість знахідок сучасного
побутового та будівельного сміття. Зважаючи
на це, було проведено зачистку горизонтальних
відслонень ґрунту на верхній кромці першої
надзаплавної тераси правого берега р. Уборть
біля автомобільного мосту через річку, а також
закладено пошуковий шурф біля Свято-Мико-
лаївського храму.
У центральній частині міста на правому бе-
резі р. Уборть біля мосту між приміщенням по-
даткової інспекції та магазином з продажу мо-
більних телефонів зроблено горизонтальну за-
чистку схилу. Зачистка отримала умовну назву
«шурф № 1». Схил, за словами місцевих меш-
канців, утворився внаслідок будівництва моста
та дороги через нього в 70–ті рр. ХХ ст. та, част-
ково, внаслідок спорудження будівлі магазину,
яка дещо розширила схил, утворений дорогою
в напрямку на південний захід (до приміщен-
ня податкової інспекції). За повідомленням
господаря магазину та мешканців міста, саме в
цьому місці під час будівництва дороги та під-
різки схилу в ході спорудження магазину було
зафіксовано фрагменти кам’яної кладки на
вапняковому розчині. З метою уточнення куль-
турно-хронологічної належності археологічних
нашарувань та стану збереженості культурно-
го шару було зроблено горизонтальну зачистку
похилої частини схилу.
У результаті в межах зачистки виявлено
фрагмент кладки з природного гранітного ка-
міння пласкої форми на вапняковому розчині
розмірами 0,6×1 м, який було розчищено на
висоту 0,4 м. На каменях із верхнього ряду та
на деяких каменях, що були зафіксовані по-
руч, збереглися частини поверхні цегли чер-
воного кольору, що прикипіла до вапнякового
розчину. Не виключено, що вказана частина
кам`яного масиву могла бути нижньою части-
ною фундаменту будівлі зі стінкою, що скла-
далася з глиняної цегли. Вірогідно, саме сліди
цієї цегли, яка була пізніше розібрана, зафік-
совані в залишках вапнякового розчину на ка-
менях кладки.
У заповненні зачистки-шурфа матеріал із
верхніх та нижніх нашарувань практично то-
тожний. В ньому представлено шматки ка-
міння, маленькі шматки глиняної обпаленої
цегли червоного кольору, шматки вапнякового
розчину. Речові знахідки представлено заліз-
ними цвяхами, круглими в перетині, залізною
клямкою та підковою, шматками сучасних
банок для зберігання будівельних хімікатів,
шматками віконного скла та фрагментами сті-
нок і денець скляних посудин. Окрім цього,
виявлено череп та кістки собаки. Монетні зна-
П у б л і к а ц і ї
196 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
хідки репрезентовано срібною монетою 1894 р.
Виявлено декілька фрагментів гончарних по-
судин, вкритих зсередини прозорою поливою
ХІХ ст., фрагмент чевоноглиняної кахлі без
орнаменту з румпою, уламок дрібноформатної
цегли; залізна кінська підкова; фрагменти гон-
чарних пізньосередньовічних посудин. Серед
знахідок також представлено шматок шлаку
від отримання заліза сиродутним способом.
На нижньому горизонті зачистки зафіксовано
шматок сучасного гумового взуття, що вказує
на перевідкладений характер нашарувань в
межах шурфу № 1. Вірогідно, що це пов’язано
із будівельними роботами по зведенню автомо-
більного мосту через р. Уборть.
В напрямку на Північ від шурфу № 1 майже
впритул до схилу правого берега р. Уборть було
проведено зачистку стінки будівельного кот-
ловану. Довжина розрізу 8,4 м, висота розрізу
0,5–1,5 м. Верхній шар 0–0,4 м представлений
сірим гумусованим супіском із включенням
значної кількості сучасного побутового та бу-
дівельного сміття. У південно-східній частині
розрізу відзначено заповнення котловану спо-
руди. Під час зачистки її профілю в нижніх
шарах гл.? 1,5 м виявлено шматки силікатної
цегли, які утворювали правильний ряд – клад-
ка(?). Слід відзначити, що в заповненні спо-
руди новітнього та сучасного періоду були за-
фіксовані фрагменти жовто-глиняних кахлів зі
штампованим рослинним орнаментом XVIII–
XIX ст. та один фрагмент вінця гончарної по-
судини пізньосередньовічного – новітнього пе-
ріодів, що вказує на наявність поруч пізньосе-
редньовічних об`єктів.
Наступний шурф було закладено поруч зі
Свято-Миколаївським храмом 1596 р. Зазначи-
мо, що впритул до стіни храму розташований
кам`яний хрест специфічної форми. Його кін-
ці підокруглі, їх довжина дорівнює чи менша
ніж ширина. Зі східної сторони на ньому ви-
бито заглиблення у вигляді хреста, а з захід-
ного боку вибито рельєфний хрест. Подібної
форми хрест вмуровано у прибудову до храму.
На його видимій західній стороні вибито на-
пис латинськими літерами. Шурф розмірами
1×1 м орієнтований стінками за сторонами сві-
ту закладено в центральній частині міста на
вільній від забудови ділянці за 5 м на захід від
паркану, що оточує територію Свято-Микола-
ївського храму. Глибина до материка 0,75 м.
Верхній шар 0–0,15 м – сучасне будівельне
та побутове сміття – бита силікатна цегла, за-
лізний дріт, шифер. Від 0,15 до 0,5 м залягав
шар темно-сірого супіску зі знахідками пізньо-
середньовічного періоду. Нижче залягав сірий
супісок, в якому виявлено декілька фрагментів
ранньогончарної кераміки та фрагмент ліп-
ної посудини. Пізньосередньовічні знахідки
представлені уламками скляних посудин, ви-
готовлених із гутного скла з патинованою по-
верхнею, фрагментами гончарних посудин,
поверхня деяких з них була вкрита прозорою
жовтуватою поливою. Особливий інтерес пред-
ставляють знахідки, що походили з нижнього
горизонту. Серед них уламок стінки ліпної по-
судини другої половини І тис. до н.е.; частини
стінок гончарних посудин давньоруського часу
із виразними ознаками складу тіста, випалу,
обробки поверхні, які дозволяють віднести їх
до групи ранньогончарної кераміки, що дату-
ється ІХ – початком Х ст.; декілька фрагментів
стінок гончарних посудин давньоруського часу
ХІ–ХІІ ст., один з яких прикрашений горизон-
тальним врізним орнаментом (рис. 1).
Результати археологічних досліджень на-
ступного сезону підтвердили на великих серіях
знахідок зроблене припущення 2009 р. про на-
явність більш ранніх нашарувань ніж XVI ст.
у центрі міста. На території церковного двору
по вул. Свято-Миколаївська, 8 у 2010 р. було
закладено розкоп розмірами 10×10 м, який за-
фіксував дуже пошкоджений у процесі різно-
часових будівництв та господарчої діяльності
культурний шар. На площі розкопу було зафік-
совано 43 пізньосередньовічних поховання та 2
об’єкти зазначеного періоду.
Всі поховання були орієнтовані головою на
захід, у деяких випадках з невеликим відхи-
ленням на північ або на південь. Частина кіс-
тяків збереглася повністю, у частини відсутні
певні кістки, а від деяких скелетів збереглися
лише кістки черепа. В частині могильних ям
серед заповнення зафіксовано цвяхи від домо-
вини та її дерев’яні фрагменти.
Переважна більшість поховань безінвентар-
ні, лише в 3 похованнях (№№ 2, 3, 4) виявлені
речі. Поховання № 2 – мідна монета та намисто
з різнокольорових намистин. Поховання № 3 –
мідна монета та бронзова булавка. Поховання
№ 4 – мідна монета, натільний мідний хрестик
та намисто із різнокольорових намистин.
Об’єкт 1 представляв собою яму округлої
форми, діаметром близько 2 метрів і глибиною
0,64 м від рівня материка пізньосередньовічно-
го часу. Об’єкт 2 – господарча яма округлої фор-
ми діаметром 0,90–1,10 м і глибиною 0,85 м від
рівня материка. Стінки ями похилі, дно не рів-
не в перетині, лінзоподібне. Об’єкт пошкодже-
но поховальною ямою. Із заповнення походили
фрагменти вінець, денець і стінок гончарних
посудин XVII–XVIII ст.
З культурного шару розкопу в центрі міста
походили численні фрагменти вінець, денець
і стінок ліпної і гончарної кераміки різних
хронологічних періодів, розпочинаючи з VIII–
IX ст. і закінчуючи сьогоденням (рис. 4–9).
Другий напрямок досліджень у місті було
зосереджено на археологічному комплексі в
урочищі Бабина гора на північно-східній око-
лиці міста, який включав у себе обстежені на-
уковцями протягом більше ста років укріплене
городище та примикаючий до нього неукріпле-
ний посад (рис. 2, 3). Повідомлення про наяв-
197
Петраускас А.В., Коваль О.А., Капустін К.М., Хададова М.В. Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
ність залишків курганних могильників поруч
із городищем у другій половині ХХ ст. відсутні.
Вірогідно, невисокі курганні насипи було зни-
щено внаслідок оранки території, на якій вони
знаходились.
Наведені вище відомості різних дослідників
стосовно городища в ур. Бабина гора, вочевидь,
дають різну картину конструктивних особливос-
тей, його топографії та датування. З метою по-
точнення конструктивних та культурно-хроно-
логічних характеристик пам`ятки в 2009 р. було
проведено візуальне обстеження, знято інстру-
ментальний план, закладено пошуковий шурф.
Городище в ур. Бабина гора займає мисопо-
дібний виступ берегової тераси правого берега
р. Уборть, який зі східного боку виходить до
заплави р. Уборть. З півночі він обмежується
долиною струмка, що впадає до Уборті. З пів-
денного боку городище обмежується яром зі
стрімкими схилами, що виходить до заплави.
Південно-західний бік городища відділений
від напільної сторони широким сильно заплив-
ши ровом. Висота над заплавою близько 5–7 м.
Залишки рову з боку річки не простежуються.
Майданчик городища має підтрикутну форму,
що обумовлено природною формою берегової
кромки правого берега струмка (права притока
р. Уборть), який утворює північний край май-
данчика городища, та майже прямою лінією
правого корінного берега р. Уборть, що утворює
східний край майданчика. Натомість М.П. Ку-
чера вважав, що воно має «круглу» в плані фор-
рис. 1. Археологічні пам`ятки, обстежені в м.Олевськ:
1 – багатошарове поселення (ранній залізний вік – пізнє середньовіччя) в центрі міста;
2 – давньоруське городище та примикаючі до нього 4 ділянки посаду;
3 – курганний могильник давньоруського часу;
4 – багатошарове поселення з матеріалами доби бронзи пізнього середньовіччя
П у б л і к а ц і ї
198 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
рис. 2. План городища в ур.Бабина гора та примикаю чого до нього посаду
рис. 3. План городища в ур.Бабина гора
199
Петраускас А.В., Коваль О.А., Капустін К.М., Хададова М.В. Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
му [Древнерусские, 1984, с. 29], що, відповідно,
передбачає інший спосіб зведення городища
та його соціально-політичну і хронологічну на-
лежність. Розміри майданчика – 44–54 м. Пло-
ща майданчика городища становить 0,14 га.
Штучне втручання будівельників городища
до природного рельєфу ми можемо відзначити
лише із південно-західного боку, де було зробле-
но оборонний рів, що відокремив мисовидний
виступ від корінного берега. Довжина рову – 70
м, ширина складає – 9–20 м. Глибина – 0,7 м.
Земля з рову була, вірогідно, використана для
зведення валу, який півколом проходить по пів-
денно-західному краю городища. Висота валу з
боку майданчика становить 2,4–3,4 м, протяж-
ність валу – 66 м, ширина – 14–20 м. Сторона
звернута в бік рову – більш крута, а звернута
до майданчика – більш полога. Верхня кромка
вала дуже вузька, майже підтрикутної в пере-
тині форми, особливо в центральній частині.
У південній частині верхній майданчик більш
плаский внаслідок зведення військової тран-
шеї, западина якої добре простежується вздовж
східного краю майданчика городища.
В’їзд на городище, зафіксований М.П. Куче-
рою, знаходиться в крайній північно-західній
частині городища на місці, де оборонний рів
виходить до каньйону струмка, що омиває пів-
нічний край городища [Древнерусские, 1984,
с. 29]. Він ледь вигнутим півколом, оминаючи
край валу, підіймається по краю городища.
Довжина підйому – 20 м. Ширина – 2 м. Віро-
гідно, що в цьому місці могла бути дерев`яна
конструкція для перетину рову. На майдан-
чику городища впритул до валу знаходиться
западина, яка на думку М.П. Кучери могла
утворитися внаслідок заповнення котловану
колодязя. Діаметр западини – 9 м, глибина –
0,3 м. Поверхня майданчика майже рівна, за-
дернована [Древнерусские, 1984, с. 29].
З метою уточнення культурно-хронологічної
належності городища в його центральній час-
тині було закладено пошуковий шурф розміра-
ми 2×2 м, стінками орієнтований за сторонами
світу. Глибина культурного шару становить
0,2–0,25 м (М.П. Кучера під час шурфування
зафіксував потужність культурного шару від
0,15 до 0,6 м) [Древнерусские, 1984, с. 29]. За-
повнення в межах шурфу однорідне, представ-
лене сірим супіском зі значною кількістю дріб-
ного природного каміння. Знахідки, виявлені
в ході дослідження, представлені шматками
залізного шлаку від отримання заліза сиродут-
ним способом; фрагментами стінок гончарних
посудин давньоруського часу та уламком ший-
ки посудини пізньосередньовічного часу. Архе-
ологічними розкопками наступного року було
відкрито більше 20 м2 на майданчику городи-
ща і отримано знахідки фрагментів ліпного та
гончарного посуду VIII–XIII ст.
На підставі наявності знахідок ХІІІ ст. було
зроблено попереднє припущення, що вал го-
родища міг бути зведений саме в ХІІІ ст. На-
явні датування М.П. Кучери ІХ–ХІ ст. вже
під час першого візуального ознайомлення з
пам’яткою викликали певне протиріччя – за-
надто малі розміри майданчика городища і за-
надто високий та стрімкий вал.
Дослідження, проведені в 2011 році, дозво-
лили отримати нові дані щодо конструктивних
особливостей оборонних споруд, планування
майданчика та датування городища. На май-
данчику городища були вивчені декілька різ-
ночасових археологічних об’єктів.
Об’єкт 1 представляв собою яму підоваль-
ної форми, розмірами 2,20×1,54 м і глибиною
0,64 м від рівня материка. Стінки ями верти-
кальні, дно рівне, пласке. У південній частині
ями зафіксовано приступку. В заповненні зна-
хідок не виявлено.
Об’єкт 2 – господарча споруда підпрямо-
кутної форми, більшою частиною заходила в
східну і південну бровки розкопу. Досліджено
лише її чверть. Розміри дослідженої частини
4,50×2,50 м. Глибина 0,81 м від рівня матери-
ка. Стінки вертикальні, дно пласке. В долівці
споруди було виявлено яму підтрикутної фор-
ми. Із заповнення об’єкту походили численні
фрагменти вінець та стінок гончарного посуду
XII–XIII ст.
Об’єкт 3 – господарча яма округлої форми,
діаметром 0,90 м. Стінки ями вертикальні, дно
нерівне, в перетині має лінзоподібну форму.
Глибина ями 0,71 м від рівня материка. В за-
повненні знахідок не виявлено.
Об’єкт 4 представляв собою стовпову яму
округлої форми діаметром 0,50 м і глибиною
0,25 м від рівня материка. Стінки ями верти-
кальні, дно нерівне, в перетині має лінзоподіб-
ну форму. В заповненні знахідок не виявлено.
Об’єкт 8 – господарча яма, округлої форми,
діаметром близько 3,50 м і глибиною 0,61 м від
рівня материка. Стінки ями похилі, дно не рів-
не, в перетині має лінзоподібну форму. З верху
яма була перекрита кам’яною вимосткою, час-
тина каменів якої потрапила і до заповнення
об’єкту. Із заповнення походили нечисельні
фрагменти вінець і стінок гончарного посуду
XII–XIII ст.
Крім того, в межах розкопів 2011 р. було
зафіксовано кам’яну вимостку, яка повністю
повторювала контур периметру оборонного
майданчика. Максимальна ширина вимостки
складала близько 5 м, мінімальна – близь-
ко 1,5 м. З великою долею вірогідності даний
об’єкт можна віднести до пізньосередньовічно-
го етапу існування городища.
Знахідки із площі розкопу загалом можна
віднести до 4 хронологічних періодів:
– VIII–X ст. представлене нечисленними
знахідками фрагментів вінець, стінок і денець
гончарної кераміки;
– XI ст. представлене декількома вінцями
гончарного посуду;
П у б л і к а ц і ї
200 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
– XII–XIII ст. – численні знахідки гончарно-
го посуду даного періоду;
– XVI–XVIII ст. велика кількість фрагментів
вінець, денець і стінок гончарного посуду та
фрагменти глиняних люльок.
По лінії західних бровок розкопів було здій-
снено розріз оборонного валу городища. В ре-
зультаті було встановлено два етапи його бу-
дівництва, спочатку на рубежі IX–X ст. було
насипано невисокий вал (висотою до 2 ме-
трів), в середині якого були дерев’яні городні.
На другому етапі, який припадає на пізньо-
середньовічний період існування городища,
давньоруський вал було досипано до висоти
5–6 м зі щільної жорстви, в середині цього валу
дерев’яні конструкції не було зафіксовано. За
аналогіями, другий етап спорудження валу
городища може бути віднесений до литовської
доби XIV–XV ст.
Посад городища був виявлений дослі-
дженнями М.П. Кучери вздовж правого бере-
га струмка, який з півночі омиває городище
[Древнерусские, 1984, с.29]. Під час візуально-
го обстеження в 2009 р. площі, що примикає до
городища, було зафіксовано розповсюдження
підйомного матеріалу на чотирьох ділянках,
які топографічно відокремлені одна від одної.
Ділянка № 1 розташована на підвищенні в за-
плаві р. Уборть, що розташоване на схід від го-
родища. Поверхня задернована і лише частко-
во розорюється приватними городами. Знахід-
ки представлено фрагментом стінки гончарної
посудини давньоруського часу та стінками піз-
ньосередньовічних посудин. Розміри ділянки
80×120 м (0,96 га).
Ділянка № 2 розташована на південь від
городища і відокремлена від нього та ділянки
№ 4 природним яром. Вона займає край пер-
шої надзаплавної тераси р. Уборть. З південно-
го боку вона обмежена схилом, утвореним вна-
слідок будівництва залізничної дороги Київ–
Рівне. Поверхня частково задернована, част-
ково зайнята городами та будівлями. Розміри
розповсюдження культурного шару 60×200 м
(1,2 га). Серед знахідок виявлено фрагменти
стінок ранньогончарних посудин ІХ – початку
Х ст. із характерним багаторядним хвилястим
орнаментом.
Ділянка № 3 розташована на північ від горо-
дища і відокремлена від нього та ділянки № 4
струмком (права притока р. Уборть). Вона за-
ймає край першої надзаплавної тераси право-
го берега Уборті. Площа розповсюдження куль-
турного шару становить 80–160×400 м (4,8 га).
Поверхня розорюється. Серед знахідок пред-
ставлені фрагменти стінок ліпних посудин
доби бронзи – раннього залізного віку; уламок
вінця ліпної посудини, яка за особливостями
профілювання верхнього краю може бути від-
несена до старожитностей пражсько-корчаць-
кої культури другої чверті І тис. н.е.; кераміка
культури Лука-Райковецька; фрагменти сті-
нок та вінець ранньогончарного посуду ІХ – по-
чатку Х ст.; стінки гончарних давньоруських
посудин, що можуть бути датовані в рамках
ХІ–ХІІ ст.
Ділянка № 4 розташована на захід від го-
родища і відокремлена від інших частин по-
саду струмком та природним яром. Займає
край першої берегової тераси правого берега
струмка (права притока р. Уборть). Площа
розповсюдження культурного шару становить
120×200 м (1,4 га), що відповідає розмірам цієї
частини посаду, які зафіксував М.П. Кучера
під час обстеження в 1975 р. [Древнерусские,
1984, с. 29]. Поверхня зайнята житловими та
господарчими спорудами та частково розорю-
ється. Знахідки представлено стінками гончар-
них давньоруських посудин.
Таким чином, було зроблено висновок, що
площа посаду городища за результатами візу-
ального обстеження може становити близько
8 га, а виявлені матеріали засвідчують наяв-
ність життя на даному місці з третьої чверті
І тис. н.е. Дослідження широкою площею в
2011 р. підтвердили висловлені припущення.
Так на північній ділянці посаду городища було
закладено траншею розмірами 2×10 м, в якій
було зафіксована 3 господарчі ями. Ями округ-
лої форми, діаметром від 0,7 до 0,8 м і глиби-
ною 0,35–0,45 м. В заповненні ями 2 було вияв-
лено численні фрагменти гончарних посудин
X–XI ст.
Із культурного шару походили численні
фрагменти гончарної кераміки давньоруського
часу та епохи пізнього середньовіччя.
На південній частині посаду було закладено
декілька розкопів, значна частина площі яких
була пошкоджена сучасними перекопами. На
розкопах зафіксовано 8 господарчих ям та 2
господарчі споруди.
Господарчі ями округлої, або підовальної
форми діаметром 0,6–1,5 м і глибиною 0,25–
0,60 м. У заповненні ям зафіксовано нечислен-
ні фрагменти гончарного посуду давньорусько-
го часу, лише в ямі № 1 було зафіксовано роз-
вал горщика X ст.
Споруда 1 – підпрямокутної форми, розміра-
ми 1,6×2,5 м і глибиною 0,67 м від рівня мате-
рика. У верхній частині заповнення виявлено
концентрацію каменів. Заповнення об’єкту –
чорний, перепалений гумусований супісок. Із
заповнення походили численні фрагменти гон-
чарної кераміки давньоруського часу та кістки
тварин.
Споруда 2 – підовальної форми, розмірами
1,85×3,10 м і глибиною 0,37 м. Стінки споруди
похилі, дно не рівне в перетині має лінзоподіб-
ну форму. Із заповнення походили нечисленні
фрагменти вінець, денець і стінок гончарного
посуду.
Підводячи підсумки можна стверджувати, що
на городищі в урочищі Бабина гора ми маємо
201
Петраускас А.В., Коваль О.А., Капустін К.М., Хададова М.В. Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
стратиграфічну колонку матеріалів починаючи
з VIII ст. і до XVIII ст. Деякі об’єкти: западина в
західній частині городища, інтерпретована по-
передніми дослідниками як залишки давньо-
руського колодязя, курганоподібне підвищен-
ня в південній частині майданчика з основою
із каменів, кам’яна вимостка, горілий шар на
всій площі городища, який є підґрунтям всіх на-
ступних культурних нашарувань пам’ятки – всі
вони мають проблемний дискусійний характер
і їх остаточне функціональне та конструктивне
визначення можливе лише після дослідження
шляхом археологічних розкопок.
Знахідки та археологічні об’єкти, зафіксовані
в ході досліджень в центральній частині міста,
дають вагомі підстави для ствердження мож-
ливості формування міста із двох центрів. По-
дібна ситуація досить широко розповсюджена
в середньовічних урбаністичних центрах: Київ,
Коростень, Городськ та багато інших. Датуван-
ня виявлених знахідок дозволяє віднести час
їх побутування від VIII ст. і до сьогодення. На
жаль, ми не маємо на сьогоднішній день залиш-
ків наземних візуальних ознак укріплень у цен-
тральній частині міста, що пояснюється щіль-
ною забудовою. Відсутні також і повідомлення
про залишки курганних насипів давньоруських
могильників, які мали супроводжувати гіпоте-
тичне давньоруське городище в центральній
частині. Вони також могли бути знищені вна-
слідок будівництва в більш ранній пізньосеред-
ньовічний час. Проте ми не можемо виключати
наявності залишків вказаних оборонних споруд
давньоруського городища та пізньосередньовіч-
ного замку в центрі міста, які збереглися ниж-
че рівня сучасної денної поверхні. За слушною
думкою, висловленою В.К. Козюбою, його
розташуванню топографічно може відповідати
мисоподібний виступ високої правої берегової
тераси р. Уборть за декілька сот метрів нижче
за течією від автомобільного мосту через річку.
На сьогодні вказана ділянка, як і прилегла цен-
тральна частина міста, практично повністю за-
будована. Спростувати чи остаточно підтверди-
ти наявність стародавнього замку в місті можна
лише за умови дотримання археологічного на-
гляду за будівельними роботами в центральній
частині міста.
антонович в.Б. Археологическая карта Волынской
губернии / В.Б. Антонович // Труды ХІ Археологиче-
ского Съезда. – М., 1901. – С. 1–132.
Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. –
К., 1984. – 196 с.
Звіздецький Б.а. Городища ІХ–ХІІІ ст. на території
літописних древлян. – К., 2008. – С.43, 126.
клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской зем-
ли. Литовский период / П.Г. Клепатский. – Белая
Церковь, 2007. – 480 с.
кухаренко Ю.в. Средневековые памятники Поле-
сья / Ю.В. Кухаренко // Археология СССР. Свод архе-
ологических источников. –М., 1961. – Вып. ЕІ. – 53 с.
сборник топографических сведений о курганах и
городищах в России. Волынская губерния. – СПб.,
1888. – 99 с.
яроцкий я.в. Могильники по среднему течению
р. Уборть / Я.В. Яроцкий // Археологическая лето-
пись Южной Руси. – 1903. – Ч. 3–4. – С. 174–193.
а. в. Петраускас, а. а. коваль,
к. н. капустин, М. в. Хададова
СРЕДНЕВЕКОВыЙ ГОРОД ОЛЕВСК
пО АРхЕОЛОГИчЕСКИМ ДАННыМ
Феномен средневекового города Полесья всегда
привлекал внимание как отечественных так и за-
рубежных исследователей. Происхождение древ-
лянських градов является важним для понимания
вопросов формирования древнерусской государ-
ственности. Град Олевск – типичный пример древ-
лянского поселения, которое постепенно преврати-
лось в средневековый город.
A. Petrauskas, O. Koval,
K. Kapustin, M. Khadadova
medievAl Olevs’K AccOrding TO
ArchAeOlOgicAl dATA
The phenomenon of medieval city in Polissya have
always drew attention of both native and foreign
researchers. Drevlyan stronghold genesis and it`s
further germination study is the path to understand
and underline problems of ancient Rus state forma-
tion. The Olevsk stronghold is the example of typical
Drevlyanian settlements, which gradually developed
into medieval city.
П у б л і к а ц і ї
202 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
рис. 4. Гончарна та ліпна кераміка з городища в урочищі «Бабина гора».
1–11 – кераміка із культурного шару, 12–15 – із заповнення об’єкту № 2
203
Петраускас А.В., Коваль О.А., Капустін К.М., Хададова М.В. Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
рис. 5. Знахідки із культурного шару розкопу № 1 біля Свято Миколаївської церкви.
1 – доба бронзи; 2–3 – Лука-Райковецька; 4–6 – IX–X ст.; 7–17 – XI – початок XIII ст.;
18–20 – давньоруського часу; 21–23 – XIII–XIV ст.
П у б л і к а ц і ї
204 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
рис. 6. Знахідки із культурного шару розкопу № 1 біля Свято Миколаївської церкви.
1–18 – фрагменти гончарних посудин XIV–XVII ст. із домішками пірофілітового сланцю в тісті
205
Петраускас А.В., Коваль О.А., Капустін К.М., Хададова М.В. Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
рис. 7. Знахідки із культурного шару розкопу № 1 біля Свято Миколаївської церкви.
1–8 – гончарні вінця покришок та макітр XVI–XVII ст.; 9–26 – гончарні посудини XVII–XVIII ст.
П у б л і к а ц і ї
206 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
рис. 8. Знахідки із культурного шару розкопу № 1 біля Свято Миколаївської церкви.
1–11 – гончарна кераміка пізньосередньовічного часу
207
Петраускас А.В., Коваль О.А., Капустін К.М., Хададова М.В. Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
рис. 9. Знахідки із культурного шару розкопу № 1 біля Свято Миколаївської церкви.
1–9 – жовтоглиняні кахлі
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89530 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:40:12Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Петраускас, А.В. Коваль, О.А. Капустін, К.М. Хададова, М.В. 2015-12-14T14:01:38Z 2015-12-14T14:01:38Z 2013 Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними / А.В. Петраускас, О.А. Коваль, К.М. Капустін, М.В. Хададова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 194-207. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89530 Проблеми генезису середньовічного міста давно
 привертають пильну увагу вітчизняних та зарубіжних науковців. Рівень економічного та соціального розвитку суспільства, система заселення, зародження державних структур, внутрішня та
 зовнішня торгівля – ось неповний перелік питань,
 які сконцентровані навколо зародження та формування середньовічного міста. Дослідження археологічних старожитностей давньоруського Олевська – одного із древлянських градів, може стати перспективним напрямком вивчення даної проблематики. Феномен средневекового города Полесья всегда
 привлекал внимание как отечественных так и зарубежных исследователей. Происхождение древлянських градов является важным для понимания вопросов формирования древнерусской государственности. Град Олевск – типичный пример древлянского поселения, которое постепенно превратилось в средневековый город. The phenomenon of medieval city in Polissya have
 always drew attention of both native and foreign
 researchers. Drevlyan stronghold genesis and it`s
 further germination study is the path to understand
 and underline problems of ancient Rus state formation.
 The Olevsk stronghold is the example of typical
 Drevlyanian settlements, which gradually developed into medieval city. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Публікації Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними Средневековый город Олевск по археологическим данным Medieval Olevs’k according to archaeological data Article published earlier |
| spellingShingle | Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними Петраускас, А.В. Коваль, О.А. Капустін, К.М. Хададова, М.В. Публікації |
| title | Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними |
| title_alt | Средневековый город Олевск по археологическим данным Medieval Olevs’k according to archaeological data |
| title_full | Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними |
| title_fullStr | Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними |
| title_full_unstemmed | Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними |
| title_short | Середньовічний Олевськ за новими археологічними даними |
| title_sort | середньовічний олевськ за новими археологічними даними |
| topic | Публікації |
| topic_facet | Публікації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89530 |
| work_keys_str_mv | AT petrauskasav serednʹovíčniiolevsʹkzanovimiarheologíčnimidanimi AT kovalʹoa serednʹovíčniiolevsʹkzanovimiarheologíčnimidanimi AT kapustínkm serednʹovíčniiolevsʹkzanovimiarheologíčnimidanimi AT hadadovamv serednʹovíčniiolevsʹkzanovimiarheologíčnimidanimi AT petrauskasav srednevekovyigorodolevskpoarheologičeskimdannym AT kovalʹoa srednevekovyigorodolevskpoarheologičeskimdannym AT kapustínkm srednevekovyigorodolevskpoarheologičeskimdannym AT hadadovamv srednevekovyigorodolevskpoarheologičeskimdannym AT petrauskasav medievalolevskaccordingtoarchaeologicaldata AT kovalʹoa medievalolevskaccordingtoarchaeologicaldata AT kapustínkm medievalolevskaccordingtoarchaeologicaldata AT hadadovamv medievalolevskaccordingtoarchaeologicaldata |