Оброблений бивень зі стоянки Оболоння
В роботі розглядаються особливості обробки
 виробів з бивня, виявлених на стоянці Оболоння у
 Середньому Подесенні. Подається опис і аналіз зображень на гравійованому бивні. Территория Среднего Подесенья была очень привлекательной для освоения древним человеком. В
 первую оче...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89603 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Оброблений бивень зі стоянки Оболоння / Д.В. Ступак, Г.А. Хлопачев // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 1 (12). — С. 127-136. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860163916039979008 |
|---|---|
| author | Ступак, Д.В. Хлопачев, Г.А. |
| author_facet | Ступак, Д.В. Хлопачев, Г.А. |
| citation_txt | Оброблений бивень зі стоянки Оболоння / Д.В. Ступак, Г.А. Хлопачев // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 1 (12). — С. 127-136. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | В роботі розглядаються особливості обробки
виробів з бивня, виявлених на стоянці Оболоння у
Середньому Подесенні. Подається опис і аналіз зображень на гравійованому бивні.
Территория Среднего Подесенья была очень привлекательной для освоения древним человеком. В
первую очередь такая привлекательность была обусловлена обеспеченностью региона фаунистическими
и разного рода сырьевыми ресурсами. В том числе и
бивневыми. В 2010 г. была открыта новая верхнепалеолитическая стоянка Оболоння. Она расположена
непосредственно в центре с. Оболоння Коропского р-на, Черниговской обл. Раскопками был выявлен
специфический каменный комплекс с ориньякскими чертами.
The territory of the Desna River middle region was
very inviting for the development by ancient men. First
of all, such attractiveness of the region was caused by
its provision with faunal and various natural resources,
including tusks. In 2010, a new Upper Palaeolithic site Obolonnya was discovered. It is located directly in the centre of Obolonnya village in Korop Region of Chernihiv Oblast. Excavations revealed a specific stone assemblage with Aurignacian features.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:56:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
127ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
УДК: 903.26/27(477.51)΄́ 6325΄́
Д. в. С т у п а к, Г. А. х л о п а ч е в
ОБРОБЛЕНиЙ БиВЕНь
ЗІ СТОЯНКи ОБОЛОННЯ
в роботі розглядаються особливості обробки
виробів з бивня, виявлених на стоянці оболоння у
Середньому Подесенні. Подається опис і аналіз зоб-
ражень на гравійованому бивні.
к л ю ч о в і с л о в а: Східна європа, Середнє
Подесення, верхній палеоліт, епіоріньяк, гравет,
епігравет, гравійований бивень, наконечники типу
Істюриц.
Територія Середнього подесення була дуже
привабливою для засвоєння людиною верхньо-
го палеоліту. Така привабливість в першу чер-
гу зумовлена забезпеченістю фауністичними
та різного виду сировинними ресурсами, у тому
числі і бивнем.
У 2010 р., в центрі с. Оболоння, Коропсько-
го р-ну, Чернігівської обл., була відкрита нова
верхньопалеолітична стоянка. вона знахо-
диться в приблизно 12—15 км нижче по Десні
від стоянок Бужанка 1 та Бужанка 2 і є найпів-
деннішою стоянкою, відомою на сьогодні у Се-
редньому подесенні (рис. 1). пам’ятка займає
найвищу точку мису, утвореного Десною та її
правою притокою — річкою Бистрицею (рис. 2).
Як значна частина палеолітичних стоянок, ця
була відкрита випадково. під час господарських
робіт з облаштування свердловини для води в
котельні місцевої школи були виявлені кістки,
переважно мамонта, бивні, фрагменти кістко-
вого вугілля, крем’яні та кварцитові сколи і
два різця, виготовлені з кременю. Серед п’яти
виявлених бивнів, поверхня одного виявилася
вкритою прокресленими малюнками давньої
людини (зберігається у НФ ІА НАНУ, колекція
№ ІІ/1383) [Ступак, 2010; 2011; Ступак, Хлопа-
чев, 2012; 2013; Stupak, 2012].
Слід зазначити, що знахідки кісток мамонта
біля Оболоння були відомі, як мінімум з кінця
ХІХ ст. [Смоличев, 1925]. У 1937 р. Ю.С. виног-
радським на околиці села були зібрані кістки
мамонта та інших тварин. знахідки кісток трап-
лялись протягом 1 км. Ним же були виявлені і
3 крем’яні різці [виноградський, 1937, с. 5, 6, 9,
10]. На сьогодні, у Сосницькому краєзнавчому
музеї ім. Ю.С. виноградського зберігається би-
вень, знайдений біля с. Оболоння, орнаменто-
ваний рядами діагонально нанесених насічок
[виноградський, 1955, с. 86—88]. згідно інфор-
мації, отриманої від мешканців с. Оболоння,
основна кількість відомих раніше мамонтових
кісток походить з правого берега старого русла
Десни. Це приблизно 1,5 км на захід від нещо-
давно виявленої стоянки.
протягом розкопок 2011—2013 рр. на сто-
янці досліджено 12 м2 площі. Розкоп 3 × 4 м
розташований за північною стіною котельні
школи (рис. 2). від південної стінки розкопу до
місця виявлення археологічних решток у самій
котельні під час облаштування свердловини
для води приблизно 3 м. Культурний шар за-
лягає у самих верхах суглинку. На дослідженій
ділянці він сильно пошкоджений постдепози-
ційними процесами. Окремі кремені зустріча-
лись у шарах піску та ортзанду розташованих
вище. Матеріал починає активно зустрічатись
з глибини 3,60 м від репера (1,15 м від денної
поверхні).
Для більшості фауністичних решток харак-
терна погана збереженість. в першу чергу це
відноситься до кісток, які містилися у піску,
або на межі піску і суглинку. Більш задовіль-
ну, і навіть гарну, збереженість мають кістки,
знайдені у суглинку. за попереднім аналізом,
(визначення Л. Демей (Інститут палеонтології © Д.в. СТУпАК, Г.А. ХЛОпАЧЕв, 2014
археологічні доСлідження
А р х е о л о г і ч н і д о с л і дж е н н я
128 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
людини, париж, Франція)) більшість кісток на-
лежить мамонту (Mammuthus primmigenius).
Окрім решток мамонта виявлені кістки бурого
ведмедя (Ursus arctos), вовка (Canis lupus), ли-
сиці (Alopex lagopus) та зайця (Lepus timidus).
Кам’яний комплекс, виявлений на стоян-
ці під час розкопок, включає 11553 кам’яних
артефакти. Основною сировиною був типовий
чорний або ж темно-сірий, часто з світло-сіри-
ми цятками жовновий деснянський кремінь.
Найближчі, відомі нам, поклади такої сиро-
вини знаходяться за 15—20 км вище по Десні,
біля с. Розлети (рис. 1). поруч з ним достатньо
значними частками представлений канівсь-
кий, розповсюджений на палеолітичних стоян-
ках Середнього подніпров’я і смугастий рудо-
білий кремінь. походження останнього нам не
відоме. Основна більшість крем’яних знахідок
не патинована, частина вкрита біло-блакитною
патиною. поруч з кременем на стоянці вико-
ристовувався високоякісний дрібнозернистий
кварцит. Найближчі поклади такої сировини
відомі за 6 км вище по Десні, біля с. Черешень-
ки. Такий же кварцит зустрічається і за 12 км
вище по Десні, біля с. Бужанка та біля с. Роз-
лети, там же, де і кремінь (рис. 1).
Нуклеуси, виявлені на стоянці, усі крем’яні.
переважають одноплощадкові — їх 19 із 26.
Усі нуклеуси є сильно спрацьованими. На ро-
бочих поверхнях переважають відщепові та
мікроплатівчаті негативи. Більшість цілих
крем’яних платівок мають довжину менше
5 см.
Серед 250 виробів з вторинною обробкою, 228
з кременю, та 22 кварцитових. знайдені 13 мік-
ролітів представлені переважно уламками ви-
робів (рис. 3, 1—11). вони усі крем’яні і виготов-
лені переважно з платівочок і мікроплатівок.
Для їх виготовлення використовувалась в пер-
шу чергу дуже дрібна стрімка та напівстрімка
ретуш, яка, як правило, не заходила глибоко
в тіло платівки і майже не змінювала обриси
заготовок. На частині виробів застосована вен-
тральна ретуш. Усі 35 різців виготовлені з кре-
меню (рис. 3, 12—23). Більшість виготовлена
на платівках. переважають бічні та серединні.
Серед 24 крем’яних та 3 кварцитових скребачок
домінують вироби «з носиком», як високих, так і
пласких форм (рис. 4, 1—11). Більше половини
крем’яних виробів з ретушшю — 119, та полови-
ну кварцитових — 16, представляють платівки
з ретушшю та їх уламки. До крем’яних виробів
з вторинною обробкою також належать: 2 про-
колки, одна з яких комбінована з різцем, 3 діа-
гонально та 1 поперечно тронковані платівки,
19 відщепів та 1 уламок кременю з ретушшю
та 13 невизначимих уламків виробів з вторин-
ною обробкою. Кварцитові вироби з вторинною
обробкою також представлені 2 відщепами та
1 уламком виробу з ретушшю, який неможливо
визначити [Ступак, Хлопачев та ін., у друці].
Раніше, ще до початку розкопок, стоянка
була віднесена до епіграветського часу [Сту-
пак, 2010; 2011; Stupak, 2012]. Цьому не супере-
чила і радіовуглецева дата, отримана за стін-
кою трубчастої кістки мамонта, що походила
із свердловини в котельні школи — SPb_442:
15200 ± 200 BP [Ступак, Хлопачев, 2013]. піз-
ніше, за трубчастою кісткою мамонта, що була
виявлена під час розкопок, була отримана інша
дата — Ох-28035 20730 ± 120 BP. Наявність у
кам’яному комплексі специфічних оріньяксь-
ких рис, що найкраще виражено у домінуванні
серед скребачок виробів «з носиком» високих
та пласких форм, результати геоморфологіч-
рис. 2. план розташування стоянки Оболоння та
розкопу. Стрілкою позначено розкоп 2011—2013 рр.
рис. 1. Карта розташування стоянки Оболоння (1),
стоянок Бужанка 1 (2) і 2 (3) та місця виходів креме-
ню (4) і кварциту (4, 5)
Ступак Д.в., хлопачев Г.А. Оброблений бивень зі стоянки Оболоння
129ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
них (Ю.Н. Грибченко) та палеокліматичних
(М.С. Комар) досліджень, роблять другу дату
більш вірогідною. Отже, Оболоння є першою
стоянкою з виразними оріньякськими рисами
у Середньому подесенні і разом із стоянками
пушкарівського типу є однією з найдавніших
пам’яток верхнього палеоліту цього регіону
[Ступак, Хлопачев та ін., у друці].
Дуже цікавими зразками представлений
бивневий комплекс стоянки. він є не менш спе-
цифічним аніж кам’яна індустрія. Оброблений
бивень на стоянці представлений гравійова-
ним бивнем та двома проксимальними фраг-
ментами наконечників списів.
Безперечно найяскравішим виробом є гравій-
ований бивень, виявлений місцевими меш-
рис. 3. Мікроліти (1—11) та різці (12—23)
А р х е о л о г і ч н і д о с л і дж е н н я
130 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
канцями під час риття свердловини для води
в шкільній котельні у 2010 р. [Ступак, 2010;
2011; Stupak, 2012]. Цей бивень має кращу
збереженість, ніж виявлені поруч з ним, хоча
і має ряд природних та механічних пошкод-
жень. природні пошкодження представлені
кількома повздовжніми тріщинами, окремі з
яких спровоковані глибоко прорізаними еле-
ментами. Чимало ділянок бивня мають сліди,
залишені корінням трави або моху. Механічні
пошкодження поділяються на давні та сучас-
ні. До давніх належать сліди дев’яти ударів,
рис. 4. Скребачки з кременю (1—11)
Ступак Д.в., хлопачев Г.А. Оброблений бивень зі стоянки Оболоння
131ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
розташованих діагонально до осі бивня. Сучас-
ні представлені кількома рубцями від ударів
лопатою, що були завдані під час риття сверд-
ловини. На щастя, вони майже не пошкодили
зображення (рис. 5 (див. вклейку); 6; 7).
Сам бивень має довжину по зовнішній кри-
визні 55,5 см, відстань між кінцями — 49 см.
Дистальний кінець бивня (діаметр 5,2 см) зла-
маний і несе сліди свіжого зламу та розшару-
вання по конусам зростання, проксимальний
(діаметр 6,6 см) — утворений негативом попе-
речного розлому скошеної форми. він утворює
із зовнішньою поверхнею бивня кут 45°. по-
верхня негативу має опуклу форму. поперечне
членування бивня було підготовлене прямим,
глибоким і широким поперечним пазом на
правій бічній поверхні бивня. переламування
було здійснено в напрямку від цієї поверхні до
лівої бокової поверхні бивня. залишки паза на
бивні дозволяють зробити висновок, що спочат-
ку він мав туроподібну форму. Його довжина
становила 6,5 см, ширина близько 2,5 см, а
рис. 6. Гравійований бивень (рис. А.в. панікарського)
А р х е о л о г і ч н і д о с л і дж е н н я
132 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
глибина в середній, найбільш глибокій час-
тині — 1,2 см. при прорізуванні паза застосо-
вувалося відразу три різних техніки — техніка
рубання, техніка пиляння і техніка стругання.
виготовлення паза починалося з поперечних
надпилів на поверхні бивня, надпил розширю-
вався і поглиблювався за допомогою рубання,
яке велося від країв надпилу до центру і вглиб
паза. Найкраще сліди пиляння читаються на
дні пазу. Для обробки бортів паза також за-
стосовувалася техніка стругання. На поверхні
борта паза читається кілька груп з паралель-
них чітких лінійних слідів U-подібним пере-
тином, довжиною від 0,5 до 1,0 см, шириною
0,1—0,2 см і глибиною 0,05—0,1 см. Ці сліди
йдуть поверх слідів рубання, а в ряді випадків
і перекривають один одного. Стругання здій-
снювалося в різних напрямках, але завжди
поперек мікроструктури бивня — від дна до
крайової частини паза. Характер і напрямок
подібних слідів дозволяє припустити, що перед
обробкою бивень перебував у розм’якшеному,
розмоченому стані. Розм’якшення бивневої си-
ровини перед обробкою активно використову-
валося епіграветським населенням прильодо-
викової зони. Однак описана вище техніка як
виготовлення самого паза, так і спосіб підготов-
ки поперечного розламування бивня специфіч-
на і не має аналогів у відомих нам бивневих
індустріях Середнього подніпров’я [Хлопачев,
2006]. Широке використання техніки струган-
ня поперек мікроструктури бивня, в напрямку
від серцевини до зовнішньої поверхні (і та-
кож по розм’якшеному матеріалу) нам відомо
в ориньякських культурах європи. вивчення
під збільшенням гравіювань на поверхні бив-
ня показало, що значна їх частина була вико-
нана в той момент, коли поверхня бивня була
розм’якшена. Однак є й такі гравіювання, які
були нанесені, безсумнівно, в момент, коли би-
вень вже втратив або ще не придбав «зручних»
якостей для обробки.
Головний «сюжет» складається з п’яти
об’єднаних між собою зображень. Композиція
нанесена на поверхню бивня ближче до прок-
симального його кінця (рис. 5—7).
перше зображення видовженої, дещо звуже-
ної посередині, форми (рис. 7, 1). У нижній час-
тині воно трохи пошкоджене тріщиною. Мак-
симальна довжина 6,6 см. Найвужче місце має
ширину 1,00 см. Контур прорізаний широкою і
досить глибокою лінією, максимальна ширина
якої 1,00 мм. верхня половина зображення за-
повнена рядами насічок, розташованими діа-
гонально до довжини фігури, нижня — рядами
шевронів. Насічки мають довжину від 3,0 до
7,0—8,0 мм і були нанесені (принаймні більша
частина з них) зліва направо. Максимальна
ширина насічок більша 1,0 мм.
Ця фігура дуже нагадує розгорнуті в анфас
статуетки з Мізинської стоянки, частину з яких
вважають зображеннями жінки [Мізин, 1931;
Абрамова, 1962, c. 33—34, 58; 1966, с. 20—21,
90—93, 185—186; Шовкопляс, 1965, с. 217—
236]. Нанесені на її нижній частині шеврони
традиційно трактуються як ознака жіночої
статі. вірогідно, насічками, які прикрашають
верхню частину, показано одяг та, можливо,
передано його фактуру. подібний зображуваль-
ний засіб одягу та його елементів — насічками
різного вигляду — доволі часто трапляється на
палеолітичних фігурках жінок [Окладников,
1941; Абрамова, 1960].
вісь розташування цієї фігури та вісь розта-
шування іншої антропоморфної фігури зумови-
ли черговість подання нами інших зображень.
Друге зображення має аморфну форму, підо-
круглу в нижній частині та з двома виступами
у верхній, один із яких примикає до першої фі-
гури (рис. 7, 2). зображення в кількох місцях
пошкоджене природними тріщинами. Його
рис. 7. Розгортка зображень на бивні (рис. А.в. пані-
карського)
Ступак Д.в., хлопачев Г.А. Оброблений бивень зі стоянки Оболоння
133ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
контур виконаний суцільною лінією такої са-
мої глибини, як і у попереднього зображення,
а поверхня заповнена рядами ритмічно нане-
сених насічок. вони нанесені зліва направо.
всього видно десять чітких рядів, рядність
яких наприкінці порушена. Це особливо чітко
видно на виступаючих частинах зображення
біля першої фігури та біля наступної верхньої.
Більшість насічок мають приблизно однакову
довжину й ширину. Їх довжина від 2,0 мм до
5,0 мм, ширина коливається в межах 1,0 мм.
Найдовшими насічками виконано перший ряд,
найменші трапляються в останніх.
Судячи з того, що давній майстер не витри-
мував чітку рядність і з того, що кількість на-
січок у кожному ряду різна, можна вважати,
що кількість насічок і кількість рядів не мала
якогось певного значення. На нашу думку, на-
несенням насічок художник прагнув передати
фактуру того, що він хотів зобразити. Найвіро-
гідніше, ця композиція, як і три інші поряд, яв-
ляють собою шкури, зображені хутром назовні.
Третє зображення нанесене впритул до верх-
ньої, виступаючої частини попереднього (рис. 7,
3). Його контур виконаний лінією приблизно
такої самої ширини й глибини, як і попередні.
Особливо цікава нижня, викривлена части-
на лінії контуру. Наносячи її, майстер трохи
збився, після чого — замість того, щоб провести
пряму лінію, що простіше — він прорізав її тро-
хи викривленою. Цей факт свідчить на користь
того, що давній художник чітко уявляв, що він
хоче зобразити. поверхня цього зображення,
як і попереднього, заповнена нанесеними зліва
направо рядами насічок. У першому ряду кіль-
ка насічок нанесені безпосередньо від лінії,
яка відділяє друге зображення від третього.
Якщо перші три ряди виконані достатньо чіт-
ко і з дотриманням певної ритмічності, то далі
порядок нанесення рядів був дещо порушений.
Більшість насічок мають довжину 4,0—5,0 мм,
вони довші й вужчі ніж на попередньому зобра-
женні. Схоже, що їх нанесено іншим різцем.
Четверте і п’яте зображення мають у верхній
частині спільну лінію контуру. Четверта фігу-
ра примикає до правого боку другої (рис. 7, 4).
вона зазнала незначного механічного пошкод-
ження. знизу фігура округла, зверху — закін-
чується гострим виступом. Контур її нанесений
лінією такої ж товщини й ширини, як і поперед-
ні. всередині заповнена п’ятьма розташовани-
ми один над одним рядами насічок, вирізаних
зліва направо. Більшість насічок має довжину
4,0—6,0 мм. Їхня форма має інші пропорції,
ніж насічки на попередніх зображеннях. віро-
гідно, для їхнього нанесення був використаний
інший різець.
п’ята фігура має видовжену форму: у вер-
хній частині вона схожа на конус, у нижній
закінчується виступом і листкоподібним «хвос-
том» (рис. 7, 5). Якщо більша частина зобра-
ження прокреслена лінією таких же пропор-
цій, як і в попередніх фігур, то нижня (виступ
і «хвіст») — тоншою і не такою глибокою. Лише
частина цієї фігури вкрита насічками — чітко
видно три ряди нанесених зліва направо рисок.
Останній ряд прилягає до лінії контуру. Досі
лише кілька насічок на третьому зображенні
були проведені поряд контурної лінії. Формою
й пропорціями вони подібні до насічок, якими
вигравійоване четверте зображення.
На верхньому кінці рядність на п’ятій фігурі
порушена, хоча було вдосталь місця для про-
довження гравіювання. Це ще одна особливість,
яка відрізняє це зображення від інших, де по-
рушення рядності відбувалося переважно че-
рез обмеженість площі фігури лінією контуру.
Отже, на нашу думку, художник не заповнив
увесь простір цього зображення насічками ціл-
ком свідомо. У верхній частині фігури до лінії
контуру ззовні примикають чотири поперечні
риски. Разом із «хвостом» це єдині елементи,
які виходять за зовнішній контур першої ком-
позиції.
враховуючи специфічні особливості рядів
насічок, можна зробити висновок, що худож-
ник, по-перше, під час створення композицій
тримав бивень перед собою у поперечному по-
ложенні; по-друге, спочатку він наносив контур
зображень, а потім заповнював їхній внутріш-
ній простір; по-третє, для гравіювання він ско-
ристався кількома різцями. Схоже, всі графічні
композиції були виконані майстром цілком сві-
домо, і він зобразив конкретні для нього речі.
перша фігура, на нашу думку, зображує жін-
ку. Її форма та наявність шевронів споріднює
це зображення з мізинськими статуетками. На-
січки на верхній частині фігури, напевно, пере-
дають хутряний одяг.
виходячи з того, що в кожному з інших чо-
тирьох зображень не витримана чітка рядність
при нанесенні насічок, кількість рядів і насічок
не мала значення для давнього майстра. Ними
він передавав фактуру поверхонь тих речей,
які він зображував. Як уже зазначалося, ми
вважаємо ці зображення шкурами, розкладе-
ними хутром назовні. з-поміж них вирізняєть-
ся п’яте, з поверхнею, лише частково вкритою
насічками. вірогідно, таким чином зображена
шкура, на якій хутро вкриває лише певну час-
тину, а інші ділянки, можливо, оброблені.
Найбільшою фігурою, прокресленою на бив-
ні, є стилізоване зображення людини у профіль
(рис. 7, 6). Максимальна його довжина 20,8 см.
воно нанесене лінією приблизно такої само
ширини й глибини, як і попереднє. Фігура не
має голови та ознак статі. Антропоморфності
їй надає чітко прокреслена лінія спини. Спе-
реду, внизу, поперек лінії контуру розташовані
п’ять дрібних насічок завдовжки 1,0 мм. від
верхньої насічки відходить хвилеподібна лінія.
вона набагато тонша і не така глибока, як лінії
контуру та насічок. Гравійовані зображення
людини в профіль без голови є характерни-
А р х е о л о г і ч н і д о с л і дж е н н я
134 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
ми для західного та центральноєвропейського
палеолітичного мистецтва [Абрамова, 1966,
с. 20—27]. Хоча слід зауважити, що ця фігура
віддалено нагадує мізинські статуетки у про-
філь. Їх споріднює, зокрема, відсутність виді-
леної голови.
Нижче антропоморфної фігури розташова-
ний посохоподібний предмет, який закінчуєть-
ся голівкою підтрикутних обрисів (рис. 7, 7).
Його нанесено не надто широкою, але доволі
глибокою лінією, ширина й глибина якої дони-
зу зменшуються. Найчіткіше прорізана голів-
ка. Кінець майже впритул наближається до
зображення у вигляді повздовжньої лінії, яке
закінчується листоподібними голівками (рис. 7,
8). воно прокреслене лінією приблизно такої ж
ширини й глибини, як і попереднє. На верхній
його частині, виконаній глибшою лінією, ледь
помітні дев’ять дрібних насічок, розташованих
поперечно до основної лінії. загальна довжи-
на цього зображення 17,6 см. Цей мотив не має
аналогій у палеолітичному мистецтві не тільки
Дніпровського басейну, але й інших територій
євразії.
праворуч від останнього зображення, нижче
посохоподібної фігури, нанесене ще одне, на
нашу думку, змії (рис. 7, 9). виконана дуже тон-
кими й неглибокими лініями, вона має голівку
та два хвости. Спершу була прокреслена голів-
ка, потім хвилясте тіло змії, пізніше — майже
пряме тіло. вірогідно, художник таким чином
зобразив змію в русі та у стані спокою. Фактура
зміїної шкури передана дрібними насічками.
зображення змій невідомі на території Схід-
ної європи, хоча на пам’ятках західної європи
цей сюжет трапляється [Абрамова, 1962, с. 64].
відомі зображення змій також на пластині з
бивня зі стоянки Мальта [Абрамова, 1962, c. 64,
табл. L, 2; LI, 2]. загалом же образи рептилій
рідкісні для мистецтва палеоліту. На території
Дніпровського басейну маємо лише черепаху,
представлену на відомому бивні з Кирилівсь-
кої стоянки [Яковлева, 1987]. Не виключено,
що й описана посохоподібна фігура стилізова-
но передає змію. Якщо це так, то можна говори-
ти про застосування на бивні для зображення
одного конкретного образу кількох художніх
стилів.
Нижче останньої, перетинаючи хвіст змії,
прокреслені дві тоненькі неглибокі лінії з на-
несеними поперек до них насічками (рис. 7, 10).
подібні лінії з поперечно розташованими на-
січками є типовими для зображень кирилівсь-
кого бивня [Яковлева, 1987].
У верхній частині бивня, вище основного
зображення, уздовж тіла бивня нанесено ще
кілька тонких неглибоких ліній (рис. 7, 11).
Можливо, вони демонструють початкову стадію
нанесення якогось символу.
Оскільки поряд із декорованим бивнем були
знайдені й інші, які були приблизно такого ж
розміру та діаметра, можна припустити, що
гравіювання здійснювалося безпосередньо на
стоянці Оболоння. Те, що декорований бивень
краще зберігся за інші, вірогідно, свідчить про
спеціальну обробку його поверхні перед на-
несенням гравіровки. На можливість застосу-
вання такої обробки вказує наявність тонких
неглибоких повздовжніх ліній на поверхні ін-
шого, одного із знайдених разом із гравійова-
ним.
Щодо співвідношення зображень, то на нашу
думку, вони були нанесені в різний час і не ут-
ворюють єдиної композиції. Кожна з фігур несла
певне смислове навантаження і була важливою
для давньої людини у певний проміжок часу.
Серед усіх відомих у Дніпровському басейні
та на суміжних територіях бивнів з гравіюван-
ням, за характером зображень Оболонський
бивень є найближчим до кирилівського. Ки-
рилівський та бивень з Оболоння відрізняють-
ся від інших, для яких типовими є орнамен-
тальні композиції з геометричних елементів,
тим, що на них передані конкретні образи. з
кирилівським же його споріднює і присутність
зображення (або зображень) рептилій та ліній
з нанесеними поперек до них насічками. Нато-
мість з мізинською художньою традицією цей
бивень споріднює зображення жінки, яке нага-
дує мізинські статуетки в анфас, та орнамента-
ція фігури шевронами.
під час польових робіт 2011—2012 рр. були
виявлені проксимальні фрагменти наконечни-
рис. 8. Наконечники з
бивня типу Істюриц
Ступак Д.в., хлопачев Г.А. Оброблений бивень зі стоянки Оболоння
135ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
ків списів (насади). Більший має довжину 5,3 см
і діаметр 1,3 см (рис. 8, 2). він має загострену
форму та округлий перетин. вся його поверхня
посічена численними короткими поперечними
паралельними нарізками. Нарізки наносили-
ся на поверхню послідовними рядами. всього
таких рядів — шість. Насічки з сусідніх рядів
розташовуються дуже близько один до одного,
на окремих ділянках вони перетинаються, а в
районі вістря — утворюють спіраль, яка добре
читається.
Довжина другого фрагменту — 22 мм, ши-
рина частини, що зберіглася, — 11 мм, товщи-
на — 3 мм (рис. 8, 1). Уся поверхня фрагменту
вкрита дрібними насічками.
всі названі ознаки дозволяють нам віднести
дані вироби до наконечників типу Істюріц. У
західній європі наконечники Істюрітц виго-
товлялися в основному з рогу оленя. Більшість
знахідок пов’язано з територією південно-захід-
ної Франції Шасер (Chasseur), шар А; Істюрітц
(Isturitz), шар IV і III; Фактор (Facteur), шар в;
Рок де Гаводом (Roc de Gavaudum), основний
шар; Рок де Комб (Roc de Comb), шар 2; Батюз
абрі (Battuts abri), шар 7; пато (Pataud), шар 4;
Рок Сен-Крістоф (Roque Saint-Christophe), вер-
хній шар. виняток становить стоянка Гойе
(Goyet), провінція Намюр, Бельгія. Для нако-
нечників типу Істюрітц, які розглядаються як
один з культуровизначальних типів кістяних
виробів для граветійських індустрій з різцями
типу Ноай (Noaille) [Sonneville-Bordes, 1974],
характерна сплощена, подпрямокутна форма
поперечного перерізу. Наконечники із загос-
треним насадом і круглим перетином датують-
ся мадленським часом. Саме з ними демонструє
найбільшу схожість наконечник із Дорошівців.
У Східній європі знахідки наконечників типу
Істюрітц рідкісні і представлені виключно їх
мадленським різновидом. Наконечники типу
Істюрітц, виготовлені з бивня мамонта, що ма-
ють округлий поперечний переріз і близькі за
формою до наконечника з Оболоння, представ-
лені в матеріалах стоянки Костьонки 2 (23800—
16190 р. т.) і Дорошівці (21000—15000 р. т.).
Наконечники знайдені на стоянці Оболоння
демонструють найбільшу схожість з виробами
даного типу, представленими в кістяній індус-
трії стоянки Істюрітц. причому остання є єди-
ною стоянкою, де наконечники Істюрітц були
представлені як в граветському (IV), так і в
епіграветському (III) шарах.
виявлення на Оболонні наконечників типу
Істюриц, характерних в першу чергу для гра-
ветських пам’яток західної європи є надзви-
чайно цікавим і з огляду на те, що при аналізі
бивня з гравіюванням, були зафіксовані тех-
нологічні прийоми обробки, що не мають ана-
логів серед бивнєвих індустрій Середнього
подніпров’я, а деякі зафіксовані — відомі в
оріньякських культурах європи [Ступак, Хло-
пачев, 2012, с. 103].
Таким чином, дослідженнями стоянки Обо-
лоння був відкритий не тільки новий специфіч-
ний кам’яний комплекс, який не має аналогій,
як у подесенні, так і у Дніпровському басейні,
а і виявлений новий специфічний бивневий
комплекс. Не дивлячись на його малочисель-
ність вже зараз можна сказати, що його спе-
цифіка полягає у наявності не типових для Се-
реднього подніпров’я виробів — наконечників
типу Істюриц, застосуванні не відомих раніше
на цій території прийомів обробки бивня, а з
іншого боку наявності в орнаментальних сюже-
тах на гравійованому бивні елементів, схожих
з відомими на цій території раніше, зокрема
на кирилівському бивні та у Мізині. подальше
збільшення колекції бивневих виробів з розко-
пок стоянки дозволить вивчити не відому рані-
ше в Середньому подніпров’ї кістяну індустрію,
допоможе у визначені місця стоянки Оболоння
у культурно-історичних процесах верхнього
палеоліту регіону та краще зрозуміти генезис
епіграветських пам’яток подесення.
Абрамова З.А. Элементы одежды и украшений на
скульптурных изображениях человека эпохи верхне-
го палеолита в Европе и Сибири // МИА. — 1960. —
№ 76. — С. 126—149.
Абрамова З.А. палеолитическое искусство на терри-
тории СССР. — М.; Л., 1962. — 86 с.
Абрамова З.А. Изображение человека в палеолити-
ческом искусстве Евразии. — М.; Л., 1966. — 233 с.
виноградський Ю.С. Із археологічних досліджень
1937 р. на Сосниччині // НА ІА НАНУ. — Ф. 12. —
Спр. 15.
виноградский Ю.С. Археологические работы Со-
сницкого историко-краеведческого музея (к 35-ле-
тию со дня основания) // КСИА АН УССР. — 1955. —
вып. 5. — С. 86—93.
Мізин: визначніші серії кістяних виробів Мізинсь-
кої палеолітичної стації в освітленні Федора вовка
(за ред. М. Рудинського). — К., 1931. — 65 с.
окладников А.П. палеолитическая статуэтка из
Бурети (раскопки 1936 г.) // МИА. — 1941. — № 2. —
С. 104—108.
Смоличев П.и. палеонтологические находки
на Черниговщине (Список знахідок; Чернігів
12.03.1925 р.) // НА ІА НАНУ. — Фонд п.І. Смоліче-
ва. — Ф. 6. — № 12.
Ступак Д.в. Нова верхньопалеолітична стоянка
Оболоння в Середньому подесенні // Кам’яна доба
України. — К., 2010. — вип. 13 — С. 169—178.
Ступак Д.в. Дослідження епіграветських стоянок
півдня Середньої Десни // Археологія. — 2011. —
№ 1. — С. 51—68.
Ступак Д.в., хлопачев Г.А. Дослідження верхньо-
палеолітичної стоянки Оболоння // Археологические
исследования в Еврорегионе «Днепр» в 2011 г. —
Чернигов, 2012. — С. 103—105.
Ступак Д.в., хлопачев Г.А. верхньопалеолітична
стоянка Оболоння. Дослідження 2012 р. // Архео-
логические исследования в Еврорегионе «Днепр» в
2012 г. — Гомель, 2013. — С. 196—198.
Ступак Д.в., хлопачев Г.А., Грибченко Ю.Н., ко-
мар М.С. Нова верхньопалеолітична стоянка Обо-
лоння // Епіграветський час на території Середнього
подніпров’я. — у друці.
А р х е о л о г і ч н і д о с л і дж е н н я
136 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
хлопачев Г.А. Бивневые индустрии верхнего палео-
лита восточной Европы. —Спб., 2006. — 262 с.
Шовкопляс и.Г. Мезинская стоянка. — Киев,
1965. — 327 с.
яковлева л.А. К изучению гравировки на бивне
из Кирилловского позднепалеолитического поселе-
ния // Исследования социально-исторических про-
блем в археологии. — Киев, 1987. — С. 177—186.
Denise de Sonneville-Bordes. Fiche sagaie d’Isturitz //
Fiche tipologiques de l’industrie osseuse preistorique.
Cahier I, Sagaies. — Aix-en-Provence, 1974. —
Fiche 8. — Р. 93—96.
Stupak D. Explorations of Epigravettian Sites in
the South of the Middle Desna Area // Ukrainian
Archaeology. — 2011. — К., 2012 — Р. 10—25.
Д. в. С т у п а к,
Г. А. х л о п а ч е в
ОБРАБОТАННыЙ БиВЕНь
СО СТОЯНКи ОБОЛОННЯ
Территория Среднего подесенья была очень при-
влекательной для освоения древним человеком. в
первую очередь такая привлекательность была обус-
ловлена обеспеченностью региона фаунистическими
и разного рода сырьевыми ресурсами. в том числе и
бивневыми. в 2010 г. была открыта новая верхнепа-
леолитическая стоянка Оболоння. Она расположена
непосредственно в центре с. Оболоння Коропского
р-на, Черниговской обл. Раскопками был выявлен
специфический каменный комплекс с ориньякскими
чертами. Учитывая специфичность каменного комп-
лекса, результаты геоморфологических и палеокли-
матических исследований более вероятной датой
представляется Ох-28035 20730 ± 120 BP. Не менее
специфическим оказался и бивневый комплекс. Он
состоит из гравированного бивня и двух фрагментов
наконечников типа Истюриц. Специфичность ком-
плекса обуславливают с одной стороны присутствие
наконечников типа Истюриц — не характерных для
Среднего поднепровья, применение при обработке
гравированного бивня приемов, не известных в этом
регионе, а с другой — присутствие в орнаменталь-
ных сюжетах на гравированном бивне элементов,
сходных с известными на этой территории раньше,
собственно, на кирилловском бивне и в Мезине.
Дальнейшее увеличение коллекции бивневых из-
делий из раскопок Оболоння позволит изучить не
известную ранее в Среднем поднепровье костяную
индустрию, поможет в определении места стоянки в
культурно-исторических процессах верхнего палео-
лита региона и лучше понять генезис эпиграветтс-
ких памятников подесенья.
К л ю ч е в ы е с л о в а: восточная Европа, Сред-
нее подесенье, верхний палеолит, эпиориньяк, гра-
ветт, эпиграветт, гравированный бивень, наконеч-
ники типа Истюриц.
D. V. S t u p a k,
G. A. K h l o p a t c h e v
proCessed tusk
froM oBoLonnya site
The territory of the Desna River middle region was
very inviting for the development by ancient men. First
of all, such attractiveness of the region was caused by
its provision with faunal and various natural resourc-
es, including tusks. In 2010, a new Upper Palaeolithic
site Obolonnya was discovered. It is located directly
in the centre of Obolonnya village in Korop Region
of Chernihiv Oblast. Excavations revealed a specific
stone assemblage with Aurignacian features. Taking
into consideration the specificity of the stone assem-
blage and the results of geomorphological and palaeo-
climatic research, the date Ox-28035 20730 ± 120 BP
seems to be more probable. Tusk assemblage appears
to be specific as well. It consists of an engraved tusk
and two fragments of Isturitz type tips. The peculiarity
of the assemblage is caused, on the one hand, by the
presence of Isturitz type points which are not typical
for the Middle Dnipro region, and by using the tech-
niques unknown in the region in the engraved ivory
processing, and on the other hand, by the presence of
elements in ornaments engraved on the tusk similar to
the known on this territory before, namely, on the tusk
from Kyrylivka and in Mezyn site. Further extension of
ivory products collection from the excavations at Obo-
lonnya will allow the authors to study the bone indus-
try not previously known in the Dnipro River middle
region and will help in determination of the site’s place
in the cultural and historic processes of the Upper Pa-
laeolithic in the region and in better understanding
the genesis of epi-Gravettian sites in the Desna River
region.
K e y w o r d s: Eastern Europe, Desna River middle
region, Upper Palaeolithic, epi-Aurignacian, Gravet-
tian, epi-Gravettian, engraved tusk, Isturitz type tips.
одержано 9.10.2013
До статті
Д. В. С т у п а к а, Г. А. Х л о п а ч е ва
«оброблений бивень зі стоянКи оболоння»
Рис. 5. гравійований бивень (фото. а.в. панікарського)
До статті
О. О. М е л ь н и к
«цвинтар староКиївсьКої церКви
в ім’я живоначальної трійці»
Рис. 6. інвентар поховань цвинтаря старокиївської троїцької церкви:
1 — поховання 3; 2 — поховання 85; 3 — поховання 109 (натільні хрести);
5 — поховання 25 (солід 1661 р.); 4, 6 — поховання 104 (4 — яйцеподіб-
ний камінь; 6 — ґудзики)
1
2 3
4
5
6
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89603 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:56:00Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ступак, Д.В. Хлопачев, Г.А. 2015-12-16T16:15:21Z 2015-12-16T16:15:21Z 2014 Оброблений бивень зі стоянки Оболоння / Д.В. Ступак, Г.А. Хлопачев // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 1 (12). — С. 127-136. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89603 903.26/27(477.51)΄΄6325΄΄ В роботі розглядаються особливості обробки
 виробів з бивня, виявлених на стоянці Оболоння у
 Середньому Подесенні. Подається опис і аналіз зображень на гравійованому бивні. Территория Среднего Подесенья была очень привлекательной для освоения древним человеком. В
 первую очередь такая привлекательность была обусловлена обеспеченностью региона фаунистическими
 и разного рода сырьевыми ресурсами. В том числе и
 бивневыми. В 2010 г. была открыта новая верхнепалеолитическая стоянка Оболоння. Она расположена
 непосредственно в центре с. Оболоння Коропского р-на, Черниговской обл. Раскопками был выявлен
 специфический каменный комплекс с ориньякскими чертами. The territory of the Desna River middle region was
 very inviting for the development by ancient men. First
 of all, such attractiveness of the region was caused by
 its provision with faunal and various natural resources,
 including tusks. In 2010, a new Upper Palaeolithic site Obolonnya was discovered. It is located directly in the centre of Obolonnya village in Korop Region of Chernihiv Oblast. Excavations revealed a specific stone assemblage with Aurignacian features. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Археологічні дослідження Оброблений бивень зі стоянки Оболоння Обработанный бивень со стоянки Оболоння Processed Tusk from Obolonnya Site Article published earlier |
| spellingShingle | Оброблений бивень зі стоянки Оболоння Ступак, Д.В. Хлопачев, Г.А. Археологічні дослідження |
| title | Оброблений бивень зі стоянки Оболоння |
| title_alt | Обработанный бивень со стоянки Оболоння Processed Tusk from Obolonnya Site |
| title_full | Оброблений бивень зі стоянки Оболоння |
| title_fullStr | Оброблений бивень зі стоянки Оболоння |
| title_full_unstemmed | Оброблений бивень зі стоянки Оболоння |
| title_short | Оброблений бивень зі стоянки Оболоння |
| title_sort | оброблений бивень зі стоянки оболоння |
| topic | Археологічні дослідження |
| topic_facet | Археологічні дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89603 |
| work_keys_str_mv | AT stupakdv obrobleniibivenʹzístoânkiobolonnâ AT hlopačevga obrobleniibivenʹzístoânkiobolonnâ AT stupakdv obrabotannyibivenʹsostoânkiobolonnâ AT hlopačevga obrabotannyibivenʹsostoânkiobolonnâ AT stupakdv processedtuskfromobolonnyasite AT hlopačevga processedtuskfromobolonnyasite |