Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р.
До наукового обігу вводиться комплекс матеріалів із авторських розвідок 2010 р. середньовічних містфортець, що зберігається в НФ ІА НАН України. Археологические разведки 2010 г. на территории Одесской и Николаевской областей внесли некоторые изменения в представление об исторической топографии, п...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89607 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р. / І.В. Карашевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 1 (12). — С. 160-168. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89607 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Карашевич, І.В. 2015-12-16T16:16:17Z 2015-12-16T16:16:17Z 2014 Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р. / І.В. Карашевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 1 (12). — С. 160-168. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89607 902(477.73/477.74)΄΄653/654΄΄ До наукового обігу вводиться комплекс матеріалів із авторських розвідок 2010 р. середньовічних містфортець, що зберігається в НФ ІА НАН України. Археологические разведки 2010 г. на территории Одесской и Николаевской областей внесли некоторые изменения в представление об исторической топографии, планировки городов и поселений, жизни и быта, а также занятий их жителей. Вещественный материала хранящийся в Научных фондах Института археологии НАН Украины относятся к XIV—XVIII вв. Основная масса находок датируется XVII в., а именно османским периодом. Archaeological exploration in 2010 in Odesa and Mykolaiv Oblasts have contributed some changes into the idea of the historical topography, urban planning of cities and settlements, of everyday life, as well as their habitants’ occupations. The material stored in scientific funds of the IA NAS of Ukraine is referred to the 14th—18th c. The bulk of the finds are dated back to the 17th c., namely to the Ottoman period. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Археологічні дослідження Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р. Материалы средневекового времени из разведок в Одесской и Николаевской областях в 2010 г. Mediaeval Period Materials from the Archaeological Exploration in Odessa and Mykolaiv Oblasts in 2010 Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р. |
| spellingShingle |
Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р. Карашевич, І.В. Археологічні дослідження |
| title_short |
Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р. |
| title_full |
Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р. |
| title_fullStr |
Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р. |
| title_full_unstemmed |
Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р. |
| title_sort |
матеріали розвідок середньовічного та нового часу в одеській та миколаївській областях у 2010 р. |
| author |
Карашевич, І.В. |
| author_facet |
Карашевич, І.В. |
| topic |
Археологічні дослідження |
| topic_facet |
Археологічні дослідження |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Материалы средневекового времени из разведок в Одесской и Николаевской областях в 2010 г. Mediaeval Period Materials from the Archaeological Exploration in Odessa and Mykolaiv Oblasts in 2010 |
| description |
До наукового обігу вводиться комплекс матеріалів
із авторських розвідок 2010 р. середньовічних містфортець, що зберігається в НФ ІА НАН України.
Археологические разведки 2010 г. на территории
Одесской и Николаевской областей внесли некоторые изменения в представление об исторической
топографии, планировки городов и поселений, жизни и быта, а также занятий их жителей. Вещественный материала хранящийся в Научных фондах Института археологии НАН Украины относятся к
XIV—XVIII вв. Основная масса находок датируется XVII в., а именно османским периодом.
Archaeological exploration in 2010 in Odesa and
Mykolaiv Oblasts have contributed some changes into
the idea of the historical topography, urban planning of
cities and settlements, of everyday life, as well as their
habitants’ occupations. The material stored in scientific
funds of the IA NAS of Ukraine is referred to the
14th—18th c. The bulk of the finds are dated back to the
17th c., namely to the Ottoman period.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89607 |
| citation_txt |
Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р. / І.В. Карашевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 1 (12). — С. 160-168. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT karaševičív materíalirozvídokserednʹovíčnogotanovogočasuvodesʹkíitamikolaívsʹkíioblastâhu2010r AT karaševičív materialysrednevekovogovremeniizrazvedokvodesskoiinikolaevskoioblastâhv2010g AT karaševičív mediaevalperiodmaterialsfromthearchaeologicalexplorationinodessaandmykolaivoblastsin2010 |
| first_indexed |
2025-11-26T17:32:32Z |
| last_indexed |
2025-11-26T17:32:32Z |
| _version_ |
1850765637207457792 |
| fulltext |
160 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
УДК: 902(477.73/477.74)΄́ 653/654́ ΄
І. в. к а р а ш е в и ч
МАТЕРІАЛи СЕРЕДНьОВІчНОГО ТА НОВОГО чАСу
ІЗ РОЗВІДОК В ОДЕСьКІЙ
ТА МиКОЛАїВСьКІЙ ОБЛАСТЯХ у 2010 р.
До наукового обігу вводиться комплекс матеріалів
із авторських розвідок 2010 р. середньовічних міст-
фортець, що зберігається в НФ ІА НАН України.
к л ю ч о в і с л о в а: Білгород-Дністровський,
кілія, Ізмаїл, рені, середньовіччя, міста-фортеці.
У липні—серпні 2010 р. розвідувальна архе-
ологічна експедиція під керівництвом автора 1
провела обстеження на території Одеської та
Миколаївської областей. Головним завданням
експедиції було виявлення решток османських
середньовічних пам’яток означеного регіону.
під час розвідувальних робіт вдалося зафіксу-
вати залишки оборонних та культових споруд,
рештки культурного шару на кількох об’єктах,
та зібрати невелику добірку артефактів (43 од.
зберігання), що зберігаються зараз у VI розділі
НФ ІА НAН України (колекція № 1378).
Дана публікація репрезентує короткий ог-
ляд історичної топографії середньовічних міст
зазначеного регіону, та невеличкої серії знахі-
док ХІІІ—ХVІІІ ст. Матеріали подано за тери-
торіальним принципом розташування.
АРХЕОЛОГІчНІ РОЗВІДКи
В ОДЕСьКІЙ ОБЛАСТІ
в історії дослідження османських пам’яток
північного причорномор’я, і в тому числі тери-
торії сучасної Одеської області можна виділити
чотири етапи.
перший етап (ХVІІІ — середина ХІХ ст.) —
вивчення території міжріччя Дунаю і Дністра в
1. Експедиція працювала в рамках Міжнародної
південної середньовічної експедиції під керівниц-
твом д. і. н. С.О. Біляєвої.
османський період мав описовий характер та був
пов’язаний з роботами молдавських, російських
та німецьких вчених-енциклопедистів в межах
інших тем досліджень [паламарчук, 2008, с. 13].
На другому етапі (кінець ХІХ — 1940-і рр.)
починається вивчення та збереження археоло-
гічних матеріалів доби турецької присутності. в
першу чергу, це пов’язано з діяльністю Одесько-
го товариства історії та старовини, яке існувало
з 1839 до 1922 р. Також починається фіксація
пам’яток в процесі картографування архітек-
турних залишків [Біляєва, Карашевич, 2006,
с. 20]. перша спроба такого картографування
пам’яток північно-західного причорномор’я
була здійснена Одеською краєвою комісією, яка
почала роботу у 1926 р. Комісія склала реєстр
пам’яток архітектури, до якого поміж іншими
увійшли і турецькі пам’ятки [збірник …, 1927].
Третій етап (кінець 1940-х — 1970-і рр.) роз-
починається з фіксації архітектурно-археологіч-
них пам’яток в процесі археологічних розвідок.
До карти пам’яток середньовіччя, увійшли такі
міста як Овідіополь, Білгород-Дністровський,
Татарбунари, Кілія, Ізмаїл, Болград, Рені; насе-
лені пункти — Мологи, Роксолани, Маяки.
На четвертому етапі (кінець XX — початок
XXI ст.) відмічається перехід до планомірних ар-
хеологічних досліджень регіону, завдяки яким
стало можливим вивчення найбільш видат-
них пам’яток фортифікації, міських структур,
фіксація будівельних періодів та їх послідов-
ність. Тією чи іншою мірою це стосується таких
пам’яток, як міста-фортеці: Аккерман та Ізмаїл.
Їх дослідження дозволяє перейти до більш гли-
бокої оцінки їхньої матеріальної бази, що вклю-
чає особливості фортифікації та планування.
Розвідку 2010 р. розпочато з середньовічних
міст Дунайського регіону, а саме Рені, Ізмаїлу © І.в. КАРАШЕвИЧ, 2014
карашевич І.в. Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р.
161ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
та Кілії, які були складовими частинами Ос-
манської оборонної лінії на цих територіях.
рені — місто розташоване на лівому березі
р. Дунай. перша згадка про місто відноситься до
1548 р., коли воно входило до складу Молдавсько-
го князівства [Історія ..., 1969, с. 700]. У 1621 р. сул-
тан Осман ІІ, після невдалого походу на подолію
та поразки під Хотином, відібрав у Молдовського
князівства округу з м. Рені. У 1621—1821 рр. міс-
то було підпорядковане Ізмаїльській райї та мало
назву Тамарово [Історія ..., 1969, с. 700].
Місто має вигідне географічне розташуван-
ня: наявність водних шляхів по пруту, Дунаю
та Чорному морю і сухопутних торгових шляхів
в Добруджу, Молдову, валахію, польщу та інші
країни європи сприяла тому, що місто невдовзі
стало центром ремесла та торгівлі.
візуальний огляд місцевості дозволив зро-
бити висновки про те, що містобудівельна вісь
середньовічного Тамарово (Рені) має самостій-
ну орієнтацію, яка не співпадає із сучасною. Це
підтверджується тим, що найдавнішою будівлею
у сучасному Рені є храм Св. Георгія, освячений,
за свідченням священика, 150 р. т., а також ме-
моріальною дошкою, яка повідомляє про перепо-
ховання героїв русько-турецької війни. залишки
середньовічного міста знаходяться на території
закритого порту 1. До того ж, нам стало відомо про
локалізацію турецького кладовища по вул. Май-
ській 2, яке було виявлене близько десяти років
по тому під час будівництва «Клубу моряків».
Ізмаїл — місто розташоване на лівому березі
Кілійського рукава Дунаю, за 80 км від Чорно-
го моря.
в історико-географічному відношенні Ізмаїль-
ська фортеця розташована в місцевості прямого
контакту кочового світу і землеробських цивілі-
зацій, на перетині військових і торгівельних
шляхів, поблизу переправи через Дунай, біля
закруту, пристосованого для влаштування при-
стані [Добролюбський, 1990, с. 5].
вважається що слов’яно-молдавське місто
Сміл з кінця XIV ст. належало молдавсько-
му князівству і було захоплено та зруйновано
турками під час походу султана Баязида ІІ у
1484 р. під назвою Ішмасиль (почуй бог) віно
згадується у 1501 р. Його подальша доля не
відома [Добролюбський, 1990, с. 5]. за іншими
даними місто було захоплене лише у 1538 р.
під час каральних походів Сулеймана І пиш-
ного на Молдову [Кирилюк, 1961, с. 9].
Більш вірогідними є свідчення про засну-
вання турецького міста на століття пізніше, в
кінці XVI ст. в цей час через посилення натис-
ку запорізьких козаків на стратегічні пункти
Османської імперії [Мохов, 1964, с. 281] турець-
кий уряд будує додаткові укріплення на Ниж-
1. Рені прикордонне місто, та має статус Спеціальної
економічної зони.
2. висловлюю щиру подяку за консультацію та свід-
чення працівникам Ренійського краєзнавчого музею.
ньому Дунаї. Фортеця названа Ізмаїлом та не-
велике містечко були збудовані восени 1590 р.
[Кіртоаге, 1988, с. 76].
під час першої русько-турецької війни, після
миру в Кючук-Кайнарджирі, султанський уряд
був вимушений укріпити оборонну міць Ізмаїлу.
запрошені з європи спеціалісти-фортифікатори
оточили їх новими міцними кам’яними стінами.
Фортеця мала укріплені капоніри, глибокі рови,
наповнені водою. Фортецю будували французь-
кий інженер Де Лафіт Клове і німецькій будівель-
ник Ріхтер [Сапожников, 2002, с. 499]. На кінець
XVIІI ст. фортеця вважалася неприступною.
після штурму 11 (22) грудня 1790 р. Ізмаїлом
заволодів О.в. Суворов. за Ясським мирним до-
говором 1791 р. місто було повернене порті, а
після Бухарестського миру 1812 р. перейшло до
Росії. У 1856 р. за паризьким трактатом бастіо-
ни фортеці були зірвані, а земляні вали зриті.
Розкопки на території міста вперше були
проведені у 1989—1990 рр. під керівництвом
А.О. Добролюбського. Також у 1990 р. на тери-
торії Ізмаїлу працювала ще одна експедиція під
керівництвом А. Росохацького. пізніше у 1994—
1995 рр. роботи з вивчення фортеці провели
С.в. Гумашьян та О.в. Гудкова. після довгот-
ривалої перерви у 2006—2007 рр. археологічні
дослідження продовжив І.в. Сапожніков.
Фортеця Ізмаїл знаходилась на лівому бе-
резі Дунаю між двома озерами, вузькою косою
спускалося на південь та закінчувалося крутим
обривом біля Дунаю. Глибокий та широкий яр
ділив фортецю на дві частини: західна мала
назву старої, а східна — нової фортеці.
Фортеця була значних розмірів (мала у
своєму арсеналі 265 гармат, а також тридця-
титисячний гарнізон яничар) [Історія ..., 1969,
с. 433]. високий земляний вал оточував її у
вигляді прямокутного трикутника, поверну-
того до річки. На сьогоднішній день більшість
території забудована приватними садибами
(вул. кріпосна), на іншій її частині закладено
міський парк. Кам’яних оборонних стін під час
обстеження ми не виявили, проте зафіксували
значні рештки земляних укріплень, які зберег-
лися дотепер, хоча вкриті густою травою.
під час огляду території фортеці по вул. Крі-
посній біля будинку № 11 виявлено невелику
траншею невідомого призначення, у відвалі
якої було зафіксовано середньовічні матеріали.
На території фортеці також було оглянуто
Малу мечеть (вул. кріпосна, 1). Це єдина споруда
турецької фортеці, що зберіглась до наших днів.
Мечеть купольного типу, який був розповсюдже-
ний в мусульманській архітектурі з XIV ст. Скла-
дена із гарно оброблених блоків каміння — вап-
няку, квадратна в плані, має галерею з північної
сторони та залишки мінарету зі східної [памят-
ники …, 1985, с. 268]. Стіни мечеті отиньковані,
в південній стіні розташовано різний кам’яний
міхраб. У 1973 р. в інтер’єрі цієї будівлі було від-
крито діораму «Штурм фортеці Ізмаїл».
А р х е о л о г і ч н і д о с л і дж е н н я
162 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
кілія — місто розташоване на березі Кілійсько-
го і Степового русла Дунаю. Мури Кілійської фор-
теці охоплювали весь сучасний центр міста і діли-
ли його на три двори — зовнішній, внутрішній та
цитадель. Цитадель знаходилась на березі лима-
ну [Історія ..., 1969, с. 473]. У XIX—XX ст. фортеця
була розібрана місцевими мешканцями, оскільки
втратила своє значення і заважала росту міста.
На початок ХХ ст. від фортеці залишилися не-
значні ділянки рову та валу, які локалізуються у
міському парку. Оглянути берег, де знаходилась
цитадель фортеці, не вдалося. На цьому місці
зараз знаходиться приватний млин. під час ві-
зуального огляду в парку по вулиці Дунайській
було виявлено траншею, яка перерізала тротуар.
під шаром асфальту зафіксовано шар цегли, яка
була викладена на кшталт бруківки. Розміри
цеглин — 16 × 14 см. в траншеї було виявлено
матеріали доби середньовіччя та Нового часу.
Серед старих будівель в місті зберігся храм
Св. Миколая XV—XVII ст. (вул. Дунайська,
4). єдиної думки щодо часу побудови немає.
згідно напису над південним входом, церк-
ву закладено 1647 р. Її побудовано із тесаного
каміння-вапняку, зводи та арки — із тонкої
цегли та плінфи. прямокутна в плані, з напів-
круглою апсидою, вона заглиблена на 2,1 м в
землю [Мурзакевич, 1848, с. 487].
Останнім пунктом обстеження в Одеській обл.
стали міста фортеці Дністровського регіону.
Білгород-Дністровський — (рум. Cetatea Al-
bă; до 1944 р. — Аккерман, тур. Біла фортеця)
місто районного значення в Одеській області,
адміністративний центр Білгород-Дністровсь-
кого р-ну.
Аккерман — найкраще досліджена фортеця
цього регіону. перші археологічні розкопки на
її території пов’язані з ім’ям Е.Р. фон Штерна.
У 1900—1912 рр. ним були проведені розкопки
на території фортеці з метою пошуку непошкод-
жених шарів античного міста Тіри. в резуль-
таті було виявлено турецький культурний шар
[Штерн, 1901; 1906; 1913]. з 1919 до 1937 р. (за
часів перебування Бессарабії у складі Румунії)
на території фортеці проводились розкопки ру-
мунськими вченими [Nicorescu, 1924].
після певної перерви у 1940—1941 рр. було по-
новлено археологічні розкопки під керівництвом
в. Шахназарова. в ході дослідження ним було
виявлено турецьке кладовище [Кравченко, 1986,
с. 8]. У 1945 р. розкопки кладовища продовжила
археологічна експедиція ІА УРСР під керівниц-
твом Л.Д. Дмитрова [Дмитров, 1946, с. 2].
У 1977 р. причорноморська експедиція ІА АН
УРСР під керівництвом Г.Г. Мезенцевої розпоча-
ла розкопки в Цитаделі та Цивільному дворі фор-
теці, які внесли значні уточнення у планування її
внутрішнього простору [Мезенцева, 1987, с. 369].
початок планомірного вивчення османсько-
го Аккерману розпочато з відкриттям залишків
турецької лазні (hamam) у портовому дворі фор-
теці [Біляєва, Ерсой, 2002, с. 28]. У 1999—2002
та 2004—2008 рр. Міжнародною Середньовічною
експедицією ІА НАН України під керівництвом
С.О. Біляєвої проведено часткове вивчення над-
лиманної лінії оборони, а саме барбакану в чет-
вертому дворі, а також геофізичні дослідження на
території чотирьох дворів фортеці загальною пло-
щею близько 9 га [Біляєва, 2007, с. 96]. в роботі по
вивченню цих споруд брала участь і автор.
Метою розвідки в м. Білгороді-Дністровсь-
кому було визначення територіальних меж
середньовічного міста. Складність цього за-
вдання полягає в тому, що територія міста поза
встановленими межами пам’ятки «Городище
Тіра — Білгород» недостатньо вивчена архео-
логічно. Архітектурні пам’ятки середньовіччя і
досі є малодослідженими.
Огляд міста було розпочато з території, що
межує з гласисом Аккерманської фортеці:
вул. леона Попова (стара назва вул. Порто-
ва). під фундаментом будівлі взуттєвої фабри-
ки за даними картографії знаходилась велика
турецька лазня. Там було зібрано незначну
кількість підйомного матеріалу, а саме: фраг-
менти пічних кахлів та залізне ядро.
Далі по вул. Леона попова, 13 знаходиться
діюча церква Св. Іоанна предтечі (грецька)
XV ст. Будівля загального типу, з дзвіницею.
прямокутна в плані, однонефна з напівкруг-
лою апсидою, укріпленою контрфорсами. Дзві-
ниця прибудована пізніше, квадратна в плані,
триярусна [памятники …, 1985, с. 267].
вул. кутузова, 1 (стара назва Грецька). за
цією адресою знаходиться вірменська церква
пречистої Богородиці XІV ст. Будівля зального
типу, в плані Т-подібна побудована із вапня-
ку, побілена. в східній стіні апсида [памятни-
ки …, 1985, с. 266—267].
вул. Шабська (назва не змінилась).
Буд. 51 — військові Олександрівські казарми,
побудовані за проектом Неймана. Будівництво
розпочато у 1820 р. і закінчено за царювання
Миколи І у 1838 р. після пожежі у 2008 р. ка-
зарми знаходяться у критичному стані.
Біля буд. 102а по вул. Шабській знаходить-
ся кладовище (місцеве населення називає його
грецьким). під час огляду кладовища виявлено
найстарішу могилу датовану 1928 р. — періо-
дом Румунської присутності. У глибині кладо-
вища виявлено склеп, побудований з місцевого
каменю-вапняку жовтого кольору з фрагмента-
ми мармурових плит із візерунками (можливо,
склеп було перенесено з іншого кладовища).
вул. Шабська, 116 — підземна церква Іоанна
Сучавського XІV—XVІII ст. Споруда зального
типу, прямокутна в плані, орієнтована за віссю
північ—південь [памятники …, 1985, с. 267].
вул. Першотравнева (стара назва Софіївсь-
ка). вздовж берегової лінії лиману було виявле-
но значну кількість середньовічного матеріалу.
вул. Плавні (назва не змінювалась). Обсте-
жили берегову лінію. за свідченнями місцево-
го населення, під час обробки присадибних ді-
карашевич І.в. Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р.
163ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
лянок постійно знаходяться турецькі люльки,
прикраси, монети та фрагменти різних типів
посуду. під час візуального огляду виявлено
потужний середньовічний шар.
овідіополь — с. м. т. районного значення в
Одеській обл., адміністративний центр Овідіо-
пільського р-ну. Розташований на східному
березі Дністровського лиману. за історичними
даними на місці Овідіополя розташовувалася
турецька фортеця Хаджи-дере у 1769 р. зруй-
нована запорізькими козаками, а також місце
переправи От-ярик [Evliya Çelebi, 2000, s. 87].
Було оглянуто берегову лінію, на жаль, жод-
ного нагадування про укріплення чи перепра-
ву не знайдено. Берег з цього боку дуже крутий
і піддається сильній ерозії.
Основні категорії речового матеріалу такі.
1. Вироби з глини.
Керамічні вироби складають найбільшу і
найрізноманітнішу групу матеріалів, які знахо-
дять на території вищеописаних середньовічних
міст. Їх умовно можна поділити на дві групи: ке-
раміка без поливи, та кераміка з поливою.
в групі кераміки без поливи за призначен-
ням вирізняються такі види посуду.
кухонний посуд.
• фрагмент покришки. Назовні вздовж краю за-
глиблений поясок, стінка плавно підіймається
вверх. Ліплена із грубого тіста червоного кольо-
ру з домішкою дрібних конкреції вапна. Розмі-
ри: d — 24 × 21 см, товщ. в. — 2,1 см. (рис. 1, 1).
• фрагмент горла з вінцем тонкостінного гле-
ка, виготовленого із добре підготованої гли-
ни червоного кольору з домішкою слюди.
Орнамент у вигляді врізних горизонтальних
поясків, прикрашених білою фарбою. Розмі-
ри: d — 8 см, товщ. в. — 0,3 см, товщ. ст. —
0,4 см 1 (рис. 1, 2).
кераміка спеціального призначення.
• люльки сіроглиняної фрагмент з довгою грано-
ваною втулкою. верхня частина плоска, пере-
ходить в вузьку муфту, орнаментовану зверху
відтиском зубчастого коліщатка. в середній
частині муфти проходить штампований поясок
великих зубців. під муфтою широкий штампо-
ваний поясок зиґзаґом, який обмежений зубчас-
тими поясками. Чашечка зі сплощеним денцем
і ребром, прикрашеним по краю неглибокими
зубцями, обмеженими з двох сторін великими
зубчастими поясками. верхня циліндрична
частина чашки відбита. Розміри: l загальна —
1. Для опису розмірів знахідок використано ско-
рочення: d — діаметр; товщ. в. — товщина вінця,
товщ. ст. товщина стінки; l — довжина; h — висота,
товщ. п. — товщина піддону.
рис. 1. Одеська обл., м. Кілія, Ізмаїл, Білгород-Дніст-
ровський; матеріали збору: 1 — фрагменти покришки;
2 — фрагменти вінця глека; 3, 4 — фрагменти люль-
ок курильних; 5, 13 — фрагменти кахель; 6 — фраг-
мент чаші; 7—9 — фрагменти вінець з поливою;
10 — фрагмент ручки з поливою; 11 — денце посудини
полив’яної; 12 — фрагмент денця полив’яного (1, 11 —
м. Кілія; 2—5, 8, 9, 13 — м. Білгород-Дністровський; 6,
7, 10, 12 — м. Ізмаїл)
А р х е о л о г і ч н і д о с л і дж е н н я
164 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
6,1 см; l втулки — 3,5 см, d отвору — 0,9 см; d
чашечки — 2,8 см (рис. 1, 3).
• фрагмент втулки люльки сіроглиняної. Дов-
га кругла втулка з плоским краєм. виділена
плоскою муфтою з геометричним орнаментом
у вигляді ромбів з точками в центрі. поверх-
ня загладжена, місцями підлощена. Розміри:
l — 3,4 см, d отвору — 0,9 см (рис. 1, 4).
• фрагмент втулки люльки червоноглиняної. Ши-
рока втулка з плоским краєм виділена плоскою
муфтою з геометричним штампованим орна-
ментом. поверхня загладжена, місцями підло-
щена. Розміри: 2,3 × 1,9 см, товщ. ст. — 0,4 см.
Архітектурно-декоративна кераміка.
• кахля пічна (в 3-х фр.) коробчастого типу зі
слідами багаторазового використання. Ор-
наментована квітами. Розміри: 22 × 15 см,
товщ. ст. — 1,7 см (рис. 1, 5).
Полив’яний посуд в колекції репрезентова-
но найкраще.
а. Монохромний полив’яний посуд.
До цієї групи посуду входять керамічні ви-
роби із свинцевою прозорою поливою, колір
черепків світло-червоний, рожевий, рідко чер-
воний, гарно обпалений. залежно від характе-
ру домішок, доданих в поливу під час обпалу,
колір глазурованого покриття має різні відтін-
ки. посуд представлений різними за формою
посудинами, які різняться за призначенням.
Серед кухонного та столового посуду є глеки,
миски, тарілки (посуд на кільцевому піддоні).
• фрагмент тонкостінної піали із повним ар-
хеологічним профілем. піала напівсферич-
ної форми з округлим краєм на невисокому
кільцевому піддоні. Глина гарно відмучена,
світло-рожевого кольору з незначною доміш-
кою дрібних конкрецій вапна та слюди. Уся
внутрішня поверхня та верхня половина на-
зовні вкрита жовто-коричнюватою поливою
по білому ангобу. всередині зберігся слід
від триподу. Розміри: h — 5,2 см; d вінця —
10 см, товщ. в. — 0,3 см; d піддону — 0,5 см,
h — 0,7 см, товщ. п — 0,3 см; товщ. ст. — 0,3 ×
0,6 см (рис. 1, 6).
• фрагмент вінця з округленим краєм на 1,4 см
від краю назовні горизонтальний рельєф-
ний пасок. Глина світло-рожева із домішкою
шамоту. з обох сторін вкрите світло-жовтою
поливою. Розміри: d вінця — 7 см, товщ. в. —
0,7 см; товщ. ст. — 0,5 см (рис. 1, 7).
• фрагмент вінця неглибокої тонкостінної піа-
ли з вертикальним скругленим краєм. Глина
червона з домішкою вапна. по краю вінця і
назовні вузька полоса темно-зеленої поливи,
всередині колір поливи темно-оливковий.
Розміри: товщ. в. — 0,4 см (рис. 1, 8).
• фрагмент вінця горловини глеку зі скругле-
ним краєм. Назовні під краєм три ряди за-
глиблених поясків. вінце з обох сторін вкрите
темно-зеленою поливою. Глина рожева, гарно
відмучена. Розміри: d вінця — 8 см, товщ. в. —
0,4 см, товщ. ст. — 0,3 см (рис. 1, 9).
• фрагмент середньої частини вертикальної
ручки овальної в перетині. Назовні по цен-
тру поздовжній широкий жолоб. Глина чер-
вона з домішкою дрібних конкрецій вапна, з
обох сторін вкрита жовтою поливою. Розмір:
5,5 × 4,3 см; w — 4,2 см (рис. 1, 10).
• денце миски на кільцевому піддоні, всередині
вкрите поливою жовто-оливкового кольору.
Назовні сліди білого ангобу. Розміри: 9,3 ×
11,4 см, h — 3,2 см, товщ. ст. — 0,8 см; h піддо-
ну — 1,3 см, d піддону — 9 × 8 см (рис. 1, 11).
• фрагмент денця посудини закритого типу. Де-
нце плоске, стінка плавно розширюється до
верху. Із зовнішньої сторони сліди білого анго-
бу. зсередини вкрите світло-коричневою поли-
вою. Розміри: h збереженої частини — 2,8 см,
товщ. ст. — 0,5 см, d денця — 7 см (рис. 1, 12).
Архітектурно-декоративна кераміка.
• фрагмент кутової пічної кахлі коробчастого
типу орнаментованої колоссям із коричневою
поливою. Розміри: 8,5 × 10 см, w кута 6,8 см,
h ніжки — 0,5 см, товщ. — 4,2 см (рис. 1, 13).
б. Поліхромний полив’яний посуд.
представлений фрагментом стінки відкри-
тої посудини. всередині по темно-оливковому
фону вертикальні світло-зелені полоси. На-
зовні верхня частина вкрита білим ангобом
із зеленими краплями. Розміри: 5,6—7,1 см,
товщ. ст. — 0,5 × 0,8 см.
в. Посуд полив’яний, декорований в техніці
сграффіто.
посуд представлений переважно відкрити-
ми формами — це миски, чаші на кільцевому
піддоні різних розмірів. всі види виробів доб-
ре відомі з розкопок в Аккермані [Кравченко,
1986, с. 20—88; Біляєва, Ерсой, 2002, с. 28—30;
Біляєва, Фіалко, 2008, с. 62—70] і датуються
кінцем XV — початком XVI ст.
вся кераміка цієї групи виготовлена на гон-
чарному крузі.
Фрагменти вінець стінок та денець посудин
орнаментованих в техніці «сграфіто» вироблені
з червоної глиняні різних відтінків — від світ-
ло-до темно-червоного, тісто добре відмучене з
незначними домішками вапна. Орнамент реп-
резентовано кількома типами: геометричним,
рослинним, в кількох випадках декор викона-
но з підглазурним розписом фарбами (зелений,
брунатний). Цей тип посуду зустрічається в ба-
гатьох середньовічних містах, в тому числі —
Кафі, Азаку, Сугдеї, Старому Орхе, Очакові
[Баранов, Майко, 1998; Бирня, Рябой, 1998;
Масловский, 2006].
• фрагмент вінця посудини. Стінка слабо про-
фільована з легко означеним ребром. вінце
округле. з внутрішньої сторони вкрите світло-
зеленою поливою. Назовні на такому ж фоні
темно-зелені та коричневі плями. під він-
цем та по ребру по дві пари горизонтальних
врізних пасків між ними дві хвилясті лінії.
Глина світло-рожева із домішкою невеликих
конкрецій вапна. під ребром косі крупні пе-
карашевич І.в. Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р.
165ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
люстки. Розмір: d — 14 см, товщ. в. — 0,5 см,
товщ. ст. — 0,6—0,7 см (рис. 2, 1).
• фрагмент вінце посудини. вертикальна
стінка з трохи відведеним назовні закругле-
ним краєм. Глина світло-рожева з домішкою
шамоту. вкрите світло-зеленою поливою, а
край вінця виділений темно-зеленою сму-
гою. Орнаментоване всередині під краєм
двома горизонтальними пасками. Назов-
ні — горизонтальними і вертикальними пас-
рис. 2. Одеська обл., м. Білгород-Дністровсь-
кий; матеріали збору: 1—4 — фрагменти вінець
орнаментованих в техніці сграффіто; 5—7 —
фрагменти денець орнаментованих в техніці
сграффіто; 8 — фрагменти стінки фаянсової по-
судини. виробництво м. Ізнік
А р х е о л о г і ч н і д о с л і дж е н н я
166 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
ками. Розміри: d — 11 см, товщ. в. — 0,5 см,
товщ. ст. — 0,4 см (рис. 2, 2).
• фрагмент вінця тонкостінної піали з округлим
відігнутим назовні краєм. в середині вздовж
краю горизонтальний пасок на оливковому
фоні. Назовні полива темно-зеленого кольо-
ру. Глина червона з домішкою крупних кон-
крецій вапна. Розміри: d — 15 см, товщ. в. —
0,3 см, товщ. ст. — 0,4 см (рис. 2, 3).
• фрагмент вінця тонкостінної піали з округ-
лим відігнутим назовні краєм. всередині
край вінця виділений двома врізними гори-
зонтальними пасками по оливковому фоні.
Назовні зелений переходить в більш світлий
колір. Розмір: d — 18 см, товщ. в. — 0,4 см,
товщ. ст. — 0,6 см (рис. 2, 4).
• денце на невисокому кільцевому піддоні.
Глина світло-рожева із домішками шамоту.
зсередини вкрите поливою від світло- до
темно-зеленого та коричневого кольору. Ор-
намент рослинний. Композиція у вигляді чо-
тирьох пелюсткової розетки з бутоном квітки
в центрі. Назовні денце вкрите ангобом. Роз-
мір: h збереженої частини — 2,9 см, h піддо-
ну — 1,3 см, d — 6—5 см, товщ. ст. — 1,0 ×
0,6 см (рис. 2, 5).
• денце на високому конічному піддоні. Глина
червона з домішкою шамоту та крупних кон-
крецій вапна. Центральна частина вкрита
поливою на світло-оливковому фоні корич-
неві та світло-зелені плями. Орнамент гео-
метричний (прямі та хвилясті лінії). Назовні
денце вкрите ангобом. Розміри: h збереженої
частини — 2,3 см, h піддону — 1,4 см, d — 6 ×
5 см, товщ. ст. — 0,7 см (рис. 2, 6).
• денце посудини на кільцевому піддоні. Глина
світло-рожева з домішкою вапна, полива світ-
ло-оливкова. в центрі денця прокреслений ор-
намент у вигляді листка. Розмір: h збереженої
частини — 2,3 см, товщ. — 1,0 см (рис. 2, 7).
імпортна кераміка.
Фаянсовий посуд — фрагмент стінки тонкос-
тінної чашечки з підглазурним розписом чер-
воною, синьою та зеленою фарбами. Орнамент
рослинний. Розмір: 3,9 × 2,9 см, товщ. ст. — 0,4 ×
0,5 см. Центр виробництва м. Ізнік (рис. 2, 8).
вироби зі скла. Фрагмент стінки посудини
з молочного скла, на білому фоні широка синя
полоса Розміри: 2,1 × 2,3 см; товщ. — 0,3 см.
вироби з металу. залізний кований цвях.
Шляпка плоска прямокутна, стержень чоти-
рикутній в перетині трохи зігнутий у нижній
частині, край зламаний. Розміри: l — 6,9 см;
шляпка — 1,6 × 1,4 см, товщ. — 0,5 см; стри-
жень — 0,9—0,7 × 1,1—0,8 см.
Гарматне ядро, d — 5,3 см.
Бронзова монета (не інформативна).
вироби з каменю. представлені крисаль-
ним кременем зі слідами обробки. Розмір: 2,1 ×
2,4 см, товщ. — 0,9 см.
кістяні вироби. представлені ковзаном
із зашліфованої трубчастої кістки великої ро-
гатої худоби, на кінцях наскрізні отвори. Один
край зламаний. Розміри: l — 20,6 см, w — 3,5 ×
3,1 см, товщ. — 2,1 см, d отвору — 0,9 см.
виявлені матеріали за формами і технікою
виробництва аналогічні знайденим підчас
розкопок в Ізмаїлі, Білгород-Дністровському,
Очакові та інших містах які входили до складу
Османської імперії.
АРХЕОЛОГІчНІ РОЗВІДКи
В МиКОЛАїВСьКІЙ ОБЛАСТІ
Археологічні дослідження османських
пам’яток в Миколаївській області розпочались
з розкопок в Очакові (1986 р.) та на Кінбург-
ській косі (2009 р.) південною середньовічною
експедицією під керівництвом С.О. Біляєвої.
У 2010 р. з метою виявлення перспективних
місць стаціонарних розкопок обстежена части-
на берегової смуги курортної зони в межах та
околицях Очакова, деякі ділянки історичного
центру, та берегова лінія в районі сс. Куцуруб,
Саланчаки, Дніпровка та Аджигольська коса.
Берег Бузького лиману сформований лесом,
покритим чорноземом потужністю від 0,4—07 м
(культурного шару не виявлено), піддається
сильній ерозії. Тим не менш, під час візуаль-
ного огляду на березі зафіксовано значну кіль-
кість кераміки, обкатаної водою (переважна
більшість — стінки червоноглиняних посудин,
а також фрагменти амфор та чорнолакової ке-
раміки). Таке враження, що вона походить з
розмитого поселення, затопленого водами ли-
ману. Основна маса виявлених матеріалів від-
носяться до XIV—XVIII ст.
зібраний матеріал представлений наступ-
ними категоріями.
вироби з глини.
• фрагмент вінця товстостінної посудини з ок-
руглим відігнутим назовні краєм. Глина сіра
гарно відмучена з домішкою крупних конк-
рецій вапна. поверхня підлощена, назовні
орнаментована косими насічками. Розмір:
d — 15 см, товщ. в. — 0,9 см, товщ. ст. —
1,0 см. (рис. 3, 1);
• фрагмент вінця таза. Край вінця виділений
неглибоким жолобом. Глина рожева з до-
мішкою шамоту. вінце з обох сторін вкрите
ангобом темно-коричневого кольору. Розмір:
d — 29 см, товщ. ст. — 2,1 см (рис. 3, 2);
• фрагмент стінки глеку, орнаментованого
трьома горизонтальними багаторядними
прокресленими лініями по плечику. Глина
червона з домішкою крупних конкрецій вап-
на. Розміри: товщ. ст. — 0,8 см (рис. 3, 3);
• фрагмент чашки люльки, по краю орнамен-
тованої геометричним врізним орнаментом;
• фрагмент стінки тонкостінної посудини. На-
зовні вкритий коричневою поливою, в середині
зеленою. Глина червона з домішкою вапна.
Орнаментована лінійно-хвилястим орнамен-
том. Розмір: товщ. — 0,6 см (рис. 3, 4);
карашевич І.в. Матеріали розвідок середньовічного та нового часу в Одеській та Миколаївській областях у 2010 р.
167ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
• фрагменти вінця тарілки, прикрашеної ук-
раїнською фляндрівкою. Має широкий бор-
тик вінця, підкреслений вигином. вінце зрі-
зане, широке, загнуте назовні. Глина гарно
відмучена рожева з домішкою вапна. Розмі-
ри: ширина бортика — 1,3 см, товщ. — 0,8 см,
d — 21 см (рис. 3, 5);
• фрагмент вінця тарілки, прикрашеної ук-
раїнською фляндрівкою. Має широкий бор-
тик. Глина гарно відмучена, рожевого ко-
льору. Розміри: ширина бортика — 1,5 см,
товщ. — 0,8 см, d — 23 см (рис. 3, 6).
вироби зі скла. верхня частина пляшки
фігурної. Скло прозоре. Горло високе, вінце
виділене широким полем. Розміри: h горла —
4,5 см, d вінця — 1,4 × 2,1 см (рис. 3, 7).
під час археологічних розвідок 2010 р. було
отримано нові цікаві результати щодо вивчен-
ня розвитку північно-західного причорномор’я
за доби середньовіччя та Нового часу. вперше
отримані фактологічні матеріали з міста Кілія.
виявлено особливості і відмінності розбудови
середньовічних міст в залежності від їх страте-
гічного значення.
рис. 3. Миколаївська обл., Оча-
ківський р-н; матеріали збору:
1—3 — фрагменти вінець і стінки
кераміки без поливи; 4 — фраг-
мент стінки із зеленою поливою;
5—6 — фрагменти вінець посу-
дин прикрашених «українською
фляндрівкою»; 7 — фрагмент
горла пляшки
А р х е о л о г і ч н і д о с л і дж е н н я
168 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 1 (12)
Баранов І.А., Майко в.в., кузьминов о.в. Археоло-
гічні дослідження Сугдеї-Солдаї у 1998 р. // АвУ
1998 р. — 1998. — С. 52—53.
Біляєва С., Ерсой Б. Дослідження карантинного
двору Білгород-Дністровської фортеці // Нові до-
слідження пам’яток козацької доби в Україні. — К.,
2002. — вип. 11. — С. 28—30.
Біляєва С., карашевивич І. Деякі аспекти картогра-
фування та вивчення пам’яток турецької культури
на території північного причорномор’я // північне
причорномор’я і Крим у добу середньовіччя (XIV—
XVI ст.): Матеріали міжнар. наук. конф., присвяч.
10-літтю археол. дослідж. золотоординської пам’ятки
с. Торговиця. —Кіровоград, 2006. — С. 19—27.
Беляева С.А., Фиалко Е.Е. Аккерманская керами-
ка сграффито (по материалам раскопок 2004 г.) //
РА. — 2008. — № 2. — С. 62—70.
Біляєва С.о., Болтрик Ю.в., карашевич І.в. та
ін. Дослідження Міжнародної південної Серед-
ньовічної експедиції у 2006 р. в Аккерманській
фортеці (м. Білгород-Дністровський) // АДУ 2005—
2007 рр. — К., 2007. — С. 96—98.
Бырня П.П., рябой т.Ф. Некоторые данные о про-
изводстве поливной керамики в Старом Орхее // Ис-
торико-культурные связи причерноморья и Среди-
земноморья Х—ХVІІІ вв.: по материалам поливной
керамики. Сб. тез. докл. Междунар. научн. конф. —
Симферополь, 1998. — С. 54—55.
Дмитров л.Д. Отчет о работе Белгород-Днестров-
ской археологической экспедиции ИА АН УССР за
1945—1946 гг. // НА ІА НАНУ. — 1946/8.
Добролюбский А.о., Дынник Н.и., Штербуль Н.А.
Отчет о раскопках экспедиции «Измаильская кре-
пость» в 1989 году //НА ІА НАНУ. — 1989/244.
Збірник матеріалів Одеської краєвої комісії для
охорони пам’яток матеріальної культури та приро-
ди // видання Одеської краєвої комісії для охорони
пам’яток матеріальної культури та природи НКО
УСРР — УпрНаука. — Одеса, 1927. — 46 с.
Історія міст і сіл УРСР. Одеська область. — К.,
1969. — 910 с.
кирилюк С. Измаил. путеводитель. Краткий исто-
рический очерк. — Одесса, 1961. — 74 с.
киртоагэ и.Г. Административно-территориальное
деление юга Днестровско-пррутского междуречья
под турецким владычеством в XVI — первой поло-
вине XVII вв. // Социально-экономическая и полити-
ческая история Молдавии эпохи феодализма. — Ки-
шинев, 1988. — С. 72—82.
кравченко А.А.Средневековый Белгород на Днестре
(конец XIII — XVI ст.). — Киев, 1986. — 128 с.
Масловский А.Н. Керамический комплекс Азака.
Краткая характеристика // Историко-археологичес-
кие исследования в г. Азове и на Нижнем Дону в
2004 г. — Азов, 2006. — вып. 21. — С. 309—473.
Мезенцева Г.Г., иваненко и.А. Открытия в Белгоро-
де-Днестровском // АО 1986 г. — М., 1987 — С. 369—
370.
Мохов Н.А. Молдавия эпохи феодализма. — Киши-
нев, 1964. — 440 с.
Мурзакевич Н.Н. Килийская церковь Св. Николая
и ее достопримечательности // зООИД. — Одесса,
1848. — Т. 2. — С. 484—488.
Паламарчук С.в. забытая земля: историческая об-
ласть Бессарабия. — Одесса, 2008. — 288 с.
Памятники градостроительства и архитектуры
Украинской ССР. — Киев, 1983—1985. — Т. 3. —
326 с.
Сапожников и.в. Миссия Лаффита-Клаве в Очаков-
ской области и Будждаке 1784—2789 гг. // Stratum
plus. — 2001—2002. — № 6. — С. 493—592.
Штерн Э.р. О последних раскопках в Аккермане (с
приложением плана) // зООИД. — 1901. — Т. 23. —
С. 1—32.
Штерн Э.р. Раскопки в Аккермане летом 1912 г. //
зООИД. — 1913. — Т. 31. — С. 92—101.
Штерн Э.р. Экскурсия в Аккерман // зООИД. —
1906. — Т. 26. — С. 87—90.
Evliya Çelebi Seyahatnamesi 5. Kitap Topkapı Sarayı
Bağdat 307 Yazmasının Transkripsiyonu — Dizini.
Hazırlayanlar: Yücel Dağlı — Seyit Ali Kahraman —
İbrahimSezgin. — İstanbul, 2000. — 323 s.
Nicorescu P. Scavi e scoperte a Tyras // Ephemeris Da-
coromana. — 1924. — ІІ. — P. 378 — 415.
и. в. к а р а ш е в и ч
МАТЕРиАЛы СРЕДНЕВЕКОВОГО
ВРЕМЕНи иЗ РАЗВЕДОК
В ОДЕССКОЙ и НиКОЛАЕВСКОЙ
ОБЛАСТЯХ В 2010 г.
Археологические разведки 2010 г. на территории
Одесской и Николаевской областей внесли некото-
рые изменения в представление об исторической
топографии, планировки городов и поселений, жиз-
ни и быта, а также занятий их жителей. вещест-
венный материала хранящийся в Научных фондах
Института археологии НАН Украины относятся к
XIV—XVIII вв. Основная масса находок датируется
XVII в., а именно османским периодом.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Белгород-Днестровский,
Килия, Измаил, Рени, средневековье, города-кре-
пости.
I. V. K a r a s h e v y c h
MediaeVaL period MateriaLs
froM the arChaeoLogiCaL
eXpLoration in odessa
and MykoLaiV oBLasts in 2010
Archaeological exploration in 2010 in Odesa and
Mykolaiv Oblasts have contributed some changes into
the idea of the historical topography, urban planning of
cities and settlements, of everyday life, as well as their
habitants’ occupations. The material stored in scien-
tific funds of the IA NAS of Ukraine is referred to the
14th—18th c. The bulk of the finds are dated back to the
17th c., namely to the Ottoman period.
K e y w o r d s: Bilhorod-Dnistrovskyi, Kiliya, Iz-
mail, Reni, Middle Ages, fortress-town.
одержано 21.10.2013
|