Господарські споруди сіверян
У статті здійснено аналіз відомих на сьогодні будівельних решток споруд сіверян, що пов’язані з економічною діяльністю. Встановлено, що на поселенських пам’ятках роменської культури присутні всі необхідні для ведення господарства об’єкти, які слугували ланками єдиного виробничого процесу, забезпеч...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89625 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Господарські споруди сіверян / Ю.О. Пуголовок // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 2 (13). — С. 50-60. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859984798450188288 |
|---|---|
| author | Пуголовок, Ю.О. |
| author_facet | Пуголовок, Ю.О. |
| citation_txt | Господарські споруди сіверян / Ю.О. Пуголовок // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 2 (13). — С. 50-60. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У статті здійснено аналіз відомих на сьогодні
будівельних решток споруд сіверян, що пов’язані з економічною діяльністю. Встановлено, що на поселенських пам’ятках роменської культури присутні всі необхідні для ведення господарства об’єкти, які слугували ланками єдиного виробничого процесу,
забезпечуючи життєдіяльність стародавнього населення.
На поселениях роменской культуры фиксируются различные хозяйственные и ремесленные сооружения. Самую многочисленную группу среди этих объектов составляют хозяйственные ямы, среди которых по своему назначению хорошо идентифицируются зерновые. Сооружения хозяйственного назначения по уровню углубления распределяются на
углубленные и наземные. Ремесленные комплексы
роменской культуры исследованы хуже. Среди них
выделяется группа сооружений, связанных с обработкой железа и производством дегтя. Особенностью этих помещений являются печные конструкции
и размещение печей ближе к середине котлована.
Основу производственного помещения составляет
котлован, в то время как хозяйственные постройки
преимущественно имеют незначительную глубину.
Мастерские для изготовления железных предметов
известны в одном случае — на Большом Горнальском городище. Кроме перечисленных хозяйствен-
ных и производственных сооружений на роменских памятниках встречаются и отдельные теплотехнические сооружения.
On the settlements of Romny archeological culture
various commercial and craft buildings are fixed. Largest
group among these objects presents by household
pits. Among them by its purpose well identified grain
pits. Household buildings divided by the level of deepening
for depth in the ground and above-ground constructions.
Craft complexes of Romny archeological
culture investigated worse. Among them singled out a
group of buildings associated with a processing of iron
and production of tar. A feature of these facilities is
characterized by ovens and placement of ovens near
the middle of the foundation pit. The basis of industrial
facilities is foundation pit, while commercial buildings,
preferably have a little depth. In one case is known a
workshop. Also on Romny archeological culture settlements
are known some thermotechnical facilities.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:28:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
50 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
поділяють на дві групи. До першої зарахову-
ються ті ями, які ототожнюються з зерновими
(рис. 1), до другої — всі інші: льохи, льодовни-
ки, тощо (рис. 2). Розміри ям різноманітні: на
Новотроїцькому городищі їх глибини колива-
ються від 0,40 до 2,5 м, діаметри — від 0,50 до
2,0 м. Більшість ям мала середні розміри, в той
час як ями з глибиною понад 1,5 м складали
незначний відсоток (6 од.).
Головним критерієм визначення зернових
ям виступає їх форма — грушоподібна, дзвоно-
чи то глечикоподібна («кубишковидная»). Особ-
ливістю цих ям є наявність порівняно вузького
горла та стінок, що розширюються до рівного
дна. Досить часто подібні об’єкти несуть на собі
сліди кіптяви та глиняних підмазок [Ляпуш-
кин, 1961 с. 232; Сухобоков, 1975, с. 71; Григо-
рьев, 2000, с. 102].
Спочатку інтерпретація таких ям як виключ-
но зернових не була прийнята І.І. Ляпушкіним,
який вважав, що об’єкти такої форми мали
дещо ширше використання — були льохами
[Ляпушкин, 1958, с. 205, 207; 1961, с. 232]. Такі
висновки зроблені дослідником на підставі ма-
теріалів городища Новотроїцького, оскільки
там в переважній більшості ям було виявле-
не побутове сміття, в той час, як зерна не було
знайдено зовсім. Лише ями із найбільшою
глибиною дослідник відносив до зернових [Ля-
пушкін, 1958, c. 207]. Дещо з інших позицій до
виділення житніх ям підійшов О.в. Григор’єв.
вчений на підставі стратиграфічних спосте-
режень на поселенні поблизу с. Горбове все ж
зараховує грушоподібні ями до виключно зер-
нових. Своє припущення він аргументує тим,
що, після тривалого використання таких ям за
призначенням, в подальшому їх перетворюва-
ли в звичайні смітники, про що свідчить, перш
У статті здійснено аналіз відомих на сьогодні
будівельних решток споруд сіверян, що пов’язані з
економічною діяльністю. встановлено, що на посе-
ленських пам’ятках роменської культури присутні
всі необхідні для ведення господарства об’єкти, які
слугували ланками єдиного виробничого процесу,
забезпечуючи життєдіяльність стародавнього на-
селення.
к л ю ч о в і с л о в а: Дніпровське лівобережжя,
роменська культура, сіверяни, господарські спо-
руди.
Споруди роменської культури, що пов’язані з
економічною діяльністю, вивчені значно слаб-
ше, аніж житлові чи фортифікаційні об’єкти. в
той же час кількість таких об’єктів є придатною
для узагальнення відомостей про цей напрям
будівельної справи сіверян. Основу джерельної
бази стосовно господарських об’єктів склада-
ють матеріали, здобуті в процесі широкомасш-
табних археологічних розкопок на городищах
та поселеннях роменської культури (в першу
чергу це Опішнянське, Новотроїцьке, велике
Горнальське та Донецьке городища, полтава
та ряд інших). Для аналогій залучаються до-
слідження та типологічні розробки І.А. Готуна,
здійснені на прикладі господарських об’єктів
давньоруського села [Готун, 1993; 1995; 2003;
2007], а також ті, що характеризують госпо-
дарські та виробничі об’єкти древлян [звіз-
децький, Готун, 1997].
господарсько-побутові об’єкти. Госпо-
дарські об’єкти роменської культури розподі-
ляються на дві групи — господарські ями та
споруди.
До наймасовішої категорії таких об’єктів на-
лежать господарські ями, які дослідники роз-
УДК: 904.3(477.5)“7/9”
Ю. о. П у г о л о в о к
госПоДАрські сПоруДи сіверян
© Ю.О. пУГОЛОвОК, 2014
Пуголовок Ю.о. Господарські споруди сіверян
51ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
за все, значний хронологічний розрив між вер-
хнім та нижнім заповненням цих об’єктів [Гри-
горьев, 2000, с. 103].
О.в. Григор’єв запропонував поділ зернових
ям, відповідно до їх корисного об’єму, на три
групи: малі (до 4 четвертей), середні (від 4 до
6 четвертей) та великі (більші за 6 четвертей)
[Григорьев, 2000, с. 103, 104].
Окрім описаних вище об’єктів, на поселен-
нях роменської культури відзначається наяв-
ність господарських ям іншого типу. Їх форми
є надзвичайно різноманітними, як і їх призна-
чення. вірогідно, що більшість з них виконува-
ли господарські функції.
Отже, вся сукупність виявлених розкопками
господарських ям дозволяє нам, за їх перетином,
виділити чотири типи. перший тип — «вузько-
горлі», до яких зараховуємо зернові ями гру-
шоподібної, глечикоподібної та дзвоноподібної
форми. Тип ІІ та ІІІ — прямокутні ями з плос-
ким та заокругленим дном відповідно. Тип ІV
складають «діжкоподібні» ями, які мають стін-
ки, відхилені назовні відносно дна (рис. 3).
Більшість господарських ям не має слідів
дерев’яних конструкцій, хоча їх існування
для деяких з них є цілком логічним. Стовпові
ямки, що пов’язані з господарськими ямами,
фіксуються у верхній частині об’єкта, навколо
горловини чи на дні (Опішня, Новотроїцьке,
полтава).
Окрім господарських ям на поселеннях ро-
менської культури зустрічаються, хоча і в
меншій кількості, інші споруди господарсько-
го призначення. Типологічний розподіл цих
об’єктів будується в першу чергу на рівні їх за-
глиблення. вони поділяються на заглиблені та
наземні і за своєю формою належать переваж-
но до квадратних та підпрямокутних у плані
споруд, що часто мають заокруглені кути. зуст-
річаються об’єкти видовжених пропорцій. вони
орієнтовані кутами чи стінами за сторонами
світу. Швидше за все характер їх розміщення
викликаний розташуванням в залежності до
житлової забудови.
Господарські споруди із заглибленою осно-
вою відомі у невеликій кількості. Більшість з
них належить до об’єктів з малою глибиною
котловану. Глибина таких споруд (№ 3, 7) на
Опішнянському городищі становить 0,30—
0,45 м від рівня давнього горизонту [Сухобоков,
рис. 1. зернові ями: 1—4 — Новотроїцьке городище
(за І.І. Ляпушкіним); 5, 8, 9 — полтава (за О.Б. Суп-
руненком); 6, 7 — Горбове (за О.в. Григор’євим)
рис. 2. Господарські ями: 1, 2 — полтава (за
О.Б. Супруненком, Ю.О. пуголовком)
рис. 3. Господарські ями: 1, 2 — тип І, «вузькогорлі»;
3 — тип ІІ, прямокутні з плоским дном; 4 — тип ІІІ,
прямокутні з заокругленим дном; 5 — тип IV, «діж-
коподібні»
С т а т т і
52 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
1975/26а, арк. 7, 10, 11, 15] (рис. 4, 1). Госпо-
дарські об’єкти, що виявлені на Новотроїць-
кому городищі (№ 14, 19, 44, 51, 59, 65, 65а,
66, 70, 72), також мають незначну глибину —
0,40—0,60 м [Ляпушкин, 1958, с. 140, 143, 145,
147, 148] (рис. 4, 2, 3). Слабко заглибленою є і
господарська споруда № 1 з поселення поблизу
с. Горбове [Григорьев, 1983, с. 69] (рис. 5, 1). На
полтавському сіверянському поселенні серед
виявлених розкопками господарських об’єктів
один (господарська споруда № 2) заглиблений
на 0,50—0,65 м [Супруненко, Кулатова, прий-
мак, 2001, с. 56—58] (рис. 5, 2), інший — «жит-
ло» 2 — мав дещо більшу глибину 0,85—0,95 м
[Супруненко, пуголовок, Мироненко, Шерс-
тюк, 2009, с. 48—51]. На пам’ятках басейну
Сіверського Дінця також відомі споруди, що
мають середню (водяне) та велику (Донецьке)
глибину — 0,90 та 1,80 м відповідно [Колода,
2003, с. 128; Дьяченко, 1991, с. 42, рис. 4, 4—5].
Отже, переважна більшість господарських спо-
руд має незначне заглиблення долівки. Це зу-
мовлено тим, що ці об’єкти не виконували фун-
кції збереження тепла.
Конструктивні особливості господарських
споруд фіксуються не часто. Їх головною особ-
ливістю є заглиблена частина. Ямки від стов-
пів зустрічаються в поодиноких випадках.
вони виявлені в усіх трьох господарських
приміщеннях з Опішні, по одному з полтави
та з поселення поблизу с. Горбове [Сухобоков,
1975/26а, рис. 7—9; Дослідження посаду літо-
писної Лтави, 2009, рис. 19; Григорьев, 1983,
рис. 1]. Стовпові ямки розміщені як в кутах,
так і посередині стін, що дозволяє припускати
каркасно-стовпову систему влаштування стін.
Однак, не можна відкидати й використання ін-
ших конструктивних рішень.
в деяких випадках під час дослідження гос-
подарських споруд фіксувалися рештки вхід-
них конструкцій. На Донецькому городищі та
в полтаві відомі випадки влаштування сходи-
нок [Ляпушкін, 1949, с. 64, рис. 1; Дьяченко,
1991, с. 42, рис. 4, 4, 5]. Окрім цього, маємо свід-
чення про вхідні конструкції у вигляді «кори-
дорів-тамбурів». На Опішнянському городищі
в приміщенні № 3, в південній його частині,
знаходився виступ розмірами 1,6 × 0,9 м, в ку-
тах якого розміщувалися стовпові ямки діамет-
ром та глибиною 0,1 м [Сухобоков, 1975/26а,
арк. 7]. На Новотроїцькому городищі рештки
входу збереглися в господарській споруді № 14.
Це невелика (1,10 × 1,30 м) прямокутної форми
приступка, розміщена в південно-східному кут-
ку споруди [Ляпушкин, 1958, с. 140, табл. LXV].
подібна вхідна конструкція виявлена і в пол-
таві із західного боку «житла» 2, де поряд з пів-
денно-західним кутом споруди, на рівні 1,30 м
від «0», простежена незначна заглибина від вла-
штування входу довжиною 1,15 м [Супруненко,
пуголовок, Мироненко, Шерстюк, 2009, с. 49].
Рештки входів відзначені також на Ратському
городищі [Енуков, 2005, с. 120] та на городищі
поблизу с. водяне [Колода, 2003, с. 128]. Та-
ким чином, вхідні конструкції в господарських
приміщеннях дозволяють виділити, принайм-
ні, два їх різновиди: вхід зі сходами і тамбур з
пандусом.
Інші конструктивні особливості в госпо-
дарських спорудах зустрічаються не часто.
з числа таких об’єктів привертає увагу при-
міщення № 3 з Опішнянського городища, що
має ознаки каркасно-стовпової конструкції
стін та тамбуру-входу [Сухобоков, 1975/26а,
арк. 7]. Особливістю цієї споруди є те, що в під-
лозі на відстані 0,15—0,20 м від стін вміщено
квадратну заглибину розмірами 2,30 × 2,30 м,
в якій виявлена яма дзвоноподібної форми, з
наступними розмірами: верхній діаметр 0,90 м,
нижній — 1,10 м, глибина від рівня впуску —
рис. 4. Господарські об’єкти, із заглибленою частиною: 1 — Опішнянське городище; 2, 3 — Новотроїцьке
городище (за І.І. Ляпушкіним)
Пуголовок Ю.о. Господарські споруди сіверян
53ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
0,20 м (0,75 м від рівня давнього горизонту)
(рис. 6, 1). Як видно з параметрових характе-
ристик ями, попри всю її схожість із звичними
господарськими ямами, вона має одну досить
суттєву відмінність — це глибина, яка є малою
аби використовувати цю яму в господарських
цілях, а саме як зерносховище. в межах цьо-
го квадратного заглиблення, а саме в півден-
ному кутку, досліджені рештки відкритого
вогнища розмірами 0,45 × 0,30 м. Автор розко-
пок О.в. Сухобоков припускав її господарське
призначення. Така її характеристика була
викликана, насамперед, бідністю знахідок в
приміщенні, наявністю значної кількості ке-
рамічного та металевого шлаку, а також конс-
труктивними особливостями.
звісно, подібна інтерпретація має свій сенс,
проте можна висунути й альтернативне при-
пущення стосовно призначення цього об’єкта.
в першу чергу привертають увагу доволі не-
типові для роменських господарських споруд
елементи, такі як вхід-тамбур, а також на-
явність в центрі приміщення квадратної за-
глибини. Дещо незвичним є і розміщення в
середині цього об’єкта господарської ями та
відкритого вогнища. Отже, таке не типове пла-
нування господарської споруди для роменської
культури змушує припускати дещо інше його
призначення та шукати аналогії в середовищі
синхронних археологічних культур. з огляду
на наявність серед знахідок значної кількості
матеріалів, що знаходять паралелі серед сал-
рис. 5. Господарські об’єкти із заглибленою частиною: 1 — Горбове (за О.в. Григор’євим); 2 — полтава (за
О.Б. Супруненком); 3 — водяне (за в.в. Колодою); 4 — Ратське городище (за в.в. єнуковим); 5 — Хорошеве
(за Б.А. Шрамком)
С т а т т і
54 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
тівських старожитностей, доцільним є зверну-
тися до цих матеріалів.
Споруди з подібною плановою схемою —
«квадрат в квадраті» — розкопані на Маяцько-
му поселенні (рис. 6, 2—4). Дослідниками було
виявлено низку об’єктів, зарахування яких до
житлових чи до господарських викликало пев-
ні труднощі. проте, в результаті комплексно-
го аналізу виявлених в розкопі решток, вчені
дійшли висновку про їх культовий характер
[винников, Афанасьев, 1991, с. 118]. з п’яти
досліджених споруд привертають увагу № 14,
21 та 45. в цілому вони подібні до приміщення
№ 3 з Опішні. Це прямокутні, незначно заглиб-
лені в материк об’єкти, зорієнтовані кутами за
сторонами світу. проте, їх головною спільною
рис. 6. Споруди за схемою
«квадрат в квадраті»: 1 —
Опішня (за О.в. Сухобо-
ковим); 2—4 — Маяцьке
поселення (за А.з. вінні-
ковим)
Пуголовок Ю.о. Господарські споруди сіверян
55ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
рисою є наявність «квадрату в квадраті». Не
дивлячись на неоднакову кількість таких квад-
ратів (в споруді № 21 їх два, в спорудах № 14 та
45 по одному) та різний будівельний матеріал
для них (в споруді 14 він зроблений із необроб-
леного каміння), все ж головна конструктивна
ідея для них спільна. Також необхідно заува-
жити, що споруда № 21 має вхід-тамбур та яму
округлої форми. Стосовно ж вогнищ, то вони
зафіксовані в спорудах № 14 та 21 [винников,
Афанасьев, 1991, с. 118—121, 128, 129]. в якості
аналогій маяцькими спорудами А.з. вінніков
та Г.є. Афансьєв залучають матеріали з пів-
нічного Кавказу та Дунайської Болгарії.
Стосовно етнічної належності населення,
що лишило по собі ці комплекси, дослідники
не надають перевагу якомусь одному етносу,
а припускають певний синкретизм — поєд-
нання аланської та тюркської (болгарської)
традицій[винников, Афанасьев, 1991, с. 131].
Ця гіпотеза була підтримана і в подальшому
[винников, плетенева, 1998, с. 170].
звісно, стверджувати повну ідентичність
приміщення № 3 з Опішні та споруд з Мая-
цького поселення не можна, проте наявність
спільних рис безсумнівна. по-перше, це схоже
планування, коли в більший квадрат вписано
менший. по-друге, це досить стала орієнтація
споруд за сторонами світу. по-третє, це наяв-
ність вогнищ в межах внутрішнього квадрату.
подібні об’єкти на селищах салтово-маяцької
культури дослідники розглядають як святи-
лища, що належали великій сім’ї [винников,
плетенева, 1998, с. 206].
Отже, сукупність відомостей про господарські
споруди із заглибленою частиною свідчить про
існування різноманітних форм об’єктів від-
повідного призначення. Серед конструктивних
особливостей привертають увагу вхідні конс-
трукції на зразок «коридорів».
Наземні господарські споруди виявлені в
значно меншій кількості на поселеннях ро-
менської культури, однак це не свідчить про те,
що вони не були поширені в забудові сіверянсь-
кого поселення. засади фіксації таких споруд і
наземних жител схожі: за фрагментами підло-
ги, характером залягання обгорілих дощок та
знахідок.
Наземні об’єкти господарського призначен-
ня характеризуються формою, наближеною
до прямокутника, і зорієнтовані кутами за
сторонами світу. п’ять таких споруд виявле-
но І.І. Ляпушкіним на городищі Новотроїцьке
[Ляпушкин, 1958, с. 150—153]. Їх підлоги були
дещо заглиблені в материк у зв’язку з тим, що
розташовувалися вони на схилі мису. з конс-
труктивних особливостей тут простежені ре-
штки згорілих вертикальних плах шириною
0,25—0,30 м [Ляпушкин, 1958, с. 150—153]
(рис. 7, 1). Споруда з конструкцією, подібною до
описаних, досліджена на великому Горнальсь-
кому городищі, її розміри становили 1,7 × 1,4 м.
вона мала дерев’яну підлогу та стовпову конс-
трукцію стін [Куза, 1981, с. 21] (рис. 7, 2). Гос-
подарські споруди, заглиблені на 0,15—0,4 м,
виявлені на південно-західній частині посаду
Любеча [Казаков, Марченко, 1990].
Схожа господарська споруда (№ 1) дослід-
жена в 1998 р. у полтаві. вона мала вигляд
прямокутника розмірами 3,0 × 3,4 м, що був
ледь заглиблений у материк. У заповненні
виявилась значна кількість попелу та вуглин.
рис. 7. Наземні господарські споруди: 1 — Новотроїцьке городище (за І.І. Ляпушкіним); 2 — велике Гор-
нальске городище (за А.в. Кузою); 3 — Городище (за в.в. приймаком)
С т а т т і
56 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
У межі господарської споруди входила негли-
бока (до 0,1 м) заглибина, що позначала місце
входу, а також господарська яма № 4, впуще-
на у материк з рівня долівки на глибину 0,6 м.
У північно-західній частині споруди, на дні,
розчищені дві ділянки перепаленої соломи та
очерету, розташовані у перпендикулярно-про-
тилежних напрямках (очерет згори), що мог-
ли бути рештками перекриття даху. Товщина
цих плям коливалася в межах 1—2 см, площа
їх розповсюдження складала 0,60 × 0,65м та
0,50 × 0,70 м. Межі господарської споруди поз-
начали ямки від стовпів, що знаходилися із
заходу і півдня. Це переважно плями круглої
в плані форми діаметром 0,10—0,17 м і глиби-
ною 0,04—0,14 м. На захід від них розташову-
валися дві більші (діаметр 0,48—0,50 м) стов-
пові ями глибиною понад 0,15 м.
Схожу планову схему — розміщення гос-
подарської ями в межах споруди — виявле-
но в.в. приймаком в процесі досліджень на
майданчику городища літописної Многи. Це
господарські ями № 1 та 3. Яма № 1 мала
дзвоноподібну форму і знаходилася в слабко
заглибленому приміщенні, розміри якого не
встановлюються через його пошкодженість.
Інша яма знаходилася в приміщенні, заглиб-
леному на 0,40 м і розміром 3,0 × 0,8 м. Яма та-
кож мала дзвоноподібну форму і на її дні роз-
чищено стовпову ямку [приймак, 1997, с. 25,
26] (рис. 7, 3).
У цілому цими прикладами і обмежуються
відомості про наземні господарські споруди.
Можливо, що у деяких випадках, коли поруч
розміщувалося декілька господарських ям,
вони могли бути перекриті легкою наземною
спорудою. До таких належать господарські ями
№ 30, 31, 33 та 65, 65а, 66 з городища Ново-
троїцького [Ляпушкин, 1958, с. 153, 301, 307].
Дещо вирізняються із загалу споруди, вияв-
лені на Новотроїцькому городищі, у його пів-
нічно-західному та північному краях. Ці спо-
руди врізані в схил, утворюючи таким чином
по його периметру певний уступ [Ляпушкин,
1958, с. 311, 312]. Конструктивні особливості
цих споруд встановити важко. Їх особливістю
є те, що більшість з них має печі, влаштовані
підбоєм [Ляпушкин, 1958, с. 155, 156]. У зв’язку
з цим Г.в. Борисевичем та О.А. Узяновим було
висунуто припущення, що ці споруди склада-
ють єдиний комплекс оборонної стіни городи-
ща [Борисевич, Узянов, 1987, с. 57, 58].
ремісничі та промислові споруди. На
підставі археологічних матеріалів сукупність
ремісничих споруд роменської культури можна
розподілити на дві групи. перша група харак-
теризується присутністю печей, друга — їх від-
сутністю.
Споруди першої групи виявлені на городищі
Монастирище [Макаренко, 1907; 1925; Сухобо-
ков, 2004, с. 78; Комар, Сухобоков, 2004; Комар,
2013], на Битиці — 2 [Колода, 1999, рис. 3], Ні-
цаха, в ур. Малий Балкан [Сухобоков, 1973—
1974/31, арк. 10] та у полтаві [пуголовок, 2011,
с. 277].
Форма цих споруд наближується до прямо-
кутної чи квадратної. Їх основа заглиблена
від 0,8 до 2,0 м. площі котлованів різноманіт-
ні — малі (2 од.), середні (3 од.), великі (3 од.).
Орієнтовані ці споруди стінами за сторонами
світу. У відповідності до типології котлованів
житлових споруд, котловани виробничих нале-
жать до ІІ (1 од), ІІІ (1 од.) та IV (6 од.) типів.
Як зазначалося вище, їх головною особливіс-
тю є наявність однієї або декількох печей. зага-
лом така ознака зближує ці споруди з житлами,
втім, при більш детальному аналізі виявляють-
ся деякі розбіжності, що стосуються, в першу
чергу, планової структури та конструкції печі.
У преважній більшості ремісничих споруд опа-
лювальні пристрої дещо зміщені від кутів до
центру або ж влаштовані в середині чи поверх
спеціальної ніші. Розташування печей, зміще-
них від кутів до центру споруди, спостерігаєть-
ся у виробничих комплексах на Монастирищі
(житла А/1906, Д, Е, спор. № 2) та в полтаві
(«житло» № 1). випадок влаштування печі на
спеціальному майданчику, на зразок ніші, про-
стежено на роменському городищі Битиця-2
в житлі № 1. відповідно до польових крес-
лень, теплотехнічна споруда розташовувалася
в спеціальній ніші у південно-східному куті,
на підвищені, зробленому з принесеної глини
потужністю 0,3—0,4 м, в той час, як побутова
займала південний кут котловану [Сухобо-
ков, Юренко, приймак, 1985/18, арк. 17, 18,
кресл. 7, 8] (рис. 8, 1). Існування побутової та
виробничої печі зафіксовано ще в двох випад-
ках. У першу чергу це житло А/1924 з Монасти-
рища, в якому округлі печі розташовувалися в
протилежних кутах [Макаренко, 1925, с. 12]. У
житлі № 3, дослідженому в ур. Малий Балкан
поблизу с. Ніцахи, також розташовувалося дві
печі, які, на відміну від споруди з Монастири-
ща, мали різну конструкцію. перша з них була
кубоподібною, вирізаною в материковому ос-
танці, в той час як друга — мала круглу форму
і була виліплена з принесеної глини.
Більшість виявлених печей можна зарахува-
ти до ІІ типу (вид 2, 3), але вони мають певні
конструктивні особливості, на що звернув ува-
гу О.в. Комар [Комар, 2013, с. 87—89]. печі на
городищі Монастирище мають округлу форму
з аркоподібним вирізом топкової камери. Таку
ж конструкцію мають печі на городищі поблизу
с. Ніцаха в ур. Малий Балкан. Особливістю цих
теплотехнічних споруд є використання грані-
ту, з якого викладені черені (Монастирище),
кварциту, яким обкладали внутрішню частину
печі (Монастирище, сп. № 2) або вапняку, яким
було обкладено зовнішню частину печі (Ніца-
ха, ур. Малий Балкан).
Невід’ємною складовою пічних конструкцій
в спорудах з Монаcтирища та Ніцахи є ями,
Пуголовок Ю.о. Господарські споруди сіверян
57ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
які, на думку дослідників, мали забезпечува-
ти зручне становище працюючого перед піччю
(припічні) [Макаренко, 1925, с. 10—11; Сухо-
боков, 1973—1974/31, арк. 10]. за формою та
глибиною вони дещо різняться між собою. На
городищі Монастирище такі ями мають пря-
мокутну чи підовальну форму. У споруді з Ні-
цахи (ур. Малий Балкан) яма овальна. У двох
випадках «передпічні» ями завертали в бік до
стінки, при чому в одному випадку стінка кот-
ловану була спеціально підрізана для цих пот-
реб (Монастирище, сп. № 2). Їх глибина також
не завжди стала. На сьогодні існує досить ар-
гументоване припущення, за яким печі з яма-
ми являють собою один комплекс — сиродутне
горно зі шлаковипускною ямою [Комар, 2013,
с. 89—91]. Окрім цих деталей, що пов’язані з
горнами, О.в. Комаром в споруді № 2 з Монас-
тирища виділено ще й рештки повітряного ка-
налу [Комар, 2013, с. 91, 92].
До конструктивних особливостей заглибле-
них частин цих споруд можна додати рештки
входів. в трьох випадках на городищі Монасти-
рище зафіксовані залишки вхідної конструкції
у вигляді округлої ями, що розміщена з півден-
ної (2 випадки) чи з північної сторони (1 випа-
док) котловану. У споруді № 2 така яма мала
діаметр близько 2,0 м та невелику сходинку в
своїй східній частині. Долівка в таких спорудах
материкова, лише в одному випадку відзначе-
но досипку річковим піском (Ніцаха).
з виробництвом, безперечно, пов’язані ре-
штки компактно розміщених металургійних
горнів на Гочевському городищі [Рыбаков,
1948, с. 208] та деякі споруди на Новотроїць-
кому [Ляпушкин, 1958, с. 209, 217—219]. Якщо
конструктивні особливості для першої пам’ятки
лишаються нез’ясованими [Колода, 1999, с. 45],
то для другої вони є конкретними. в одному
випадку дослідник припускає, що виробничий
процес відбувався в житлах (№ 18, 40) [Ляпуш-
кин, 1958, с. 217—219], в іншому припускає, що
для цього були зведені спеціальні споруди [Ля-
пушкин, 1958, с. 209]. Особливістю цих об’єктів
є невелика заглибленість у материк та наяв-
ність спеціальних печей, зроблених у підбоях
[Ляпушкин, 1958, с. 220] (рис. 8, 2).
Споруди, що мають ремісниче призначення,
виявлені О.А. Узяновим на городищі Мєшкове-
2. Одна з них мала котлован глибиною 0,6 м,
поруч з яким розміщувалося металургійне гор-
но, від якого збереглась нижня частина [АРК,
1998, с. 193].
Друга група виробничих споруд представле-
на значно меншою кількістю об’єктів. Найбільш
показовим для неї є комплекс (кузня), дослід-
жений на великому Горнальському городищі
[Куза, 1981, с. 18]. Це прямокутна споруда (№ 8)
розмірами 3,8 × 1,6 м, зорієнтована кутами за
сторонами світу та незначно заглиблена в мате-
рик. з конструктивних особливостей необхідно
назвати ряд (3 од.) невеликих стовпових ямок
вздовж південно-західної стінки та діжкоподіб-
ну яму, що примикала зі сходу, і в заповненні
якої виявлено ковальські інструменти [Куза,
1981, рис. 7, 2; Енуков, 2005, рис. 36].
Окрім описаних вище споруд на пам’ятках
роменської культури зустрічаються окремо
розміщені печі — теплотехнічні споруди для
випалу кераміки. вперше подібну піч дослід-
жено Б.А. Шрамком на Донецькому городищі
[Шрамко, 1970, с. 108] (рис. 9). в подальшому
схожі об’єкти, що розташовувалися на відстані
від жител, були виявлені на переверзевсько-
му городищі [Узянов, 1981, с. 86], на поселен-
ні поблизу с. Горбове [Григорьев, 1983, с. 70]
(рис. 10, 1), а також на городищі поблизу с. во-
дяне [Колода, 2004, с. 170].
Окремо варто зупинитися на питанні горнів
для випалу кераміки. Одне з таких дослідже-
рис. 8. виробничі споруди: 1 — Битиця-2 (за О.в. Сухобоковим); 2 — Новотроїцьке (за І.І. Ляпушкіним)
С т а т т і
58 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
не на селищі поблизу с. Кам’яне. Це споруда
круглої форми з передпічною ямою значних
розмірів. У випалювальній камері збереглися
17 отворів-продухів. У зв’язку з відсутністю так
званого козла, характерного для давньорусь-
ких горен, О.в. Сухобоков зарахував його до
роменських об’єктів [ДпСп, 1984, с. 160—162]
(рис. 10, 2). пізніше дослідник датував його
ХІІ ст. [Сухобоков, 2012, с. 71].
Інше горно виявлене на городищі Рильськ-1
(Гора Івана Рильського) в одній зі споруд, що за
своєю конструкцією належить до двокамерних
[Фролов, 1991, с. 83, 84; АКР, 2000, с. 86]. На
території посаду Любеча серед об’єктів І буді-
вельного періоду (роменська культура) також
виявлено споруду, яку дослідники інтерпрету-
ють як горно [Казаков, Марченко, 1990, с. 30].
Цими випадками і обмежуються свідчення про
горна роменської культури. Незадовільне вве-
дення означених матеріалів до наукового обігу
не дозволяє з впевненістю ототожнювати їх з
комплексами саме цієї культури, хоча деякими
дослідниками і припускається існування гор-
нів у сіверян [приймак, 1988, с. 45, 46].
Отже, на поселеннях роменської культури
окрім житлової забудови знаходимо достатньо
прикладів різноманітних господарських та
ремісничих споруд. Найчисленнішу групу се-
ред цих об’єктів складають господарські ями,
серед яких за своїм призначенням добре іден-
тифікуються зернові. в залежності від форми,
рис. 10. Теплотехнічні споруди: 1 — Горбове (за О.в. Григор’євим); 2 — Кам’яне (за О.в. Сухобоковим)
рис. 9. Теплотехнічні споруди, Донецьке городище:
1 — фото; 2 — план (за Б.А. Шрамком)
Пуголовок Ю.о. Господарські споруди сіверян
59ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
вони поділяються на 5 видів — «дзвоноподіб-
ні» (тип І), «глечикоподібні» (тип ІІ), прямо-
кутні — з плоским (тип ІІІ) та заокругленим
(тип IV) дном та «діжкоподібні» (тип V). Спо-
руди господарського призначення, за рівнем
заглиблення, розподіляються на заглиблені
та наземні. Серед конструктивних особливос-
тей відзначаються стовпові ямки та рештки
вхідних конструкцій в заглиблених спорудах.
Ремісничі комплекси роменської культури до-
сліджені гірше. Серед них виокремлюється
група споруд, пов’язаних як із залізоробною
справою (Монастирище, Ніцаха, Битиця-2), так
і виробництвом дьогтю (полтава). Особливістю
цих приміщень є характерні пічні конструк-
ції та розміщення печей ближче до середини
котловану. Як і для житлових будівель, осно-
ву виробничого приміщення складає котлован,
в той час, як господарські споруди переважно
мають незначну глибину. Котловани цих спо-
руд належать до ІІ—IV типів. Майстерні для
виготовлення залізних предметів відомі в од-
ному випадку — на великому Горнальському
городищі. Окрім перелічених господарських та
виробничих споруд на роменських пам’ятках
зустрічаються і теплотехнічні споруди.
Таким чином, на пам’ятках роменської
культури присутні всі необхідні для ведення
господарства об’єкти, які слугували ланками
єдиного виробничого процесу, забезпечуючи
життєдіяльність стародавнього населення.
Акр. Курская область. — М., 1998. — Ч. 1. — 304 с.
Акр. Курская область. — М., 2000. — Ч. 2. — 240 с.
Борисевич Г.в., Узянов А.А. Микрорельеф и грунт
как вспомогательные источники для реконструкции
этапов застройки Новотроицкого городища // Мето-
ды естественных наук в археологии. — М., 1987. —
С. 56—61.
винников А.З., Афанасьев Г.Е. Культовые комплек-
сы Маяцкого селища (материалы раскопок совет-
ско-болгаро-венгерской экспедиции). — воронеж,
1991. — 192 с.
винников А.З., Плетнева С.А. На северных рубежах
Хазарского каганата. Маяцкое поселение. — воро-
неж, 1998. — 216 с.
Григорьев А.в. поселение у села Горбово // КСИА. —
1983. — вып. 175. — С. 67—73.
Григорьев А.в. Северянская земля в VIII — нача-
ле ХI века по археологическим данным. — Тула,
2000. — 263 с.
Готун І.А. Реконструкції ремісничих та госпо-
дарських будівель давньоруського поселення Авту-
ничі // Археологія. — 1993. — № 4. — С. 59—71.
Готун и.А. Некоторые данные о системе настройки
древнерусского поселения Автуничи (по материа-
лам 1989 г.) // Деснинские древности: сб. материалов
межгос. науч. конф., посвящ. пам. Ф.М. заверняе-
ва. — Брянск, 1995. — С. 103—106.
Готун І.А. забудова поселень // Село Київської Русі
(за матеріалами південноруських земель). — К.,
2003. — С. 156—182.
Готун І.А. Споруди давньоруських пам’яток Шесто-
виці та їх місце серед синхронних старожитностей ре-
гіону // МДАпв. — 2007. — вип. 11. — С. 250—255.
Древнерусские поселения Среднего поднепровья.
Археологическая карта. — К., 1984. — 196 с.
Дьяченко А.Г. О характере жилищно-хозяйственной
архитектуры и планировке Донецкого городища в
ІХ — начале Х в. // Археология славянского Юго-
востока: материалы межвуз. науч. конф. — воро-
неж, 1991. — C. 37—43.
Звіздецький Б.А., Готун І.А. Будівлі селища Гуль-
ськ та їх значення для вивчення соціально-еконо-
мічного феномену поліського села кінця І тис. // Ар-
хеологія. — 1997. — № 2. — С. 32—52.
Енуков в.в. Славяне до Рюриковичей. — Курск,
2005. — 352 с.
казаков А.л., Марченко в.Н. Юго-западная окраина
Любечского посада в ІХ—ХІІІ вв. // Тез. истор.-архе-
ол. семинара «Чернигов и его округа в ІХ—ХІІІ вв.»
(Чернигов, 15—18 мая 1990 г.). — Чернигов, 1990. —
С. 27—31.
колода в.в. Черная металлургия Днепро-Донского
междуречья во второй половине I тыс. н. э. — Харь-
ков, 1999. — 244 с.
колода в.в. Работы на городище у с. водяное на
Харьковщине // АвУ. — 2003. — вип. 5. — С. 126—
129.
колода в.в. Еще один сезон работ на городище у
с. водяное на Харьковщине // АвУ 2002—2003. —
2004. — вип. 6. — С. 169—171.
комар А.в., Сухобоков о.в. Городище «Монастыри-
ще» и древнерусский Ромен: проблема приемствен-
ности // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради
VIII—X ст. — К., 2004. — С. 159—173.
комар о.в. Металургійні комплекси роменської
культури з городища Монастирище // Експеримен-
тальна археологія: досвід моделювання об’єктів та
виробництв. — К., 2013. — С. 87—99.
куза А.в. Большое городище у с. Горналь // Древне-
русские города. — М., 1981. — С. 6—39.
ляпушкін І.І. Старослов’янське поселення VIII—
XIII ст. на території м. полтави (за матеріалами по-
льових розшуків 1940, 1945 і 1946 р.) // Ап УРСР. —
1949. — Т. І. — С. 58—75.
ляпушкин и.и. Городище Новотроицкое: о культуре
восточных славян в период сложения Киевского го-
сударства. — М.; Л., 1958. — 328 с. (МИА. — № 74).
ляпушкин и.и. Днепровское Лесостепное Лево-
бережье в эпоху железа. — М.; Л., 1961. — 382 с.
(МИА. — № 104).
Макаренко Н.А. Отчет об археологических исследо-
ваниях в полтавской губ. в 1906 г. // ИАК. — Спб.,
1907. — вып. 22. — С. 38—90.
Макаренко М.о. Городище «Монастирище» // Наук.
зб. Істор. секції вУАН. — К., 1925. — вип. 19. — 23 с.
Приймак в.в. До походження давньоруських
двох’ярусних гончарних горнів // Тези доп. дру-
гої Чернігівсь. обл. наук. конф. з істор. краєзнавс-
тва (грудень 1988 р.). — Чернігів; Ніжин, 1988. —
вип. ІІ. — С. 45—46.
Приймак в.в. Роменська культура в межиріччі
Десни і ворскли: дискусійні питання, нові матеріа-
ли. — полтава; Суми, 1997. — 38 с.
Пуголовок Ю.о. перетин рову полтавської фортеці //
АДУ. — 2010. — Київ; полтава, 2011. — С. 277.
рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. — М., 1948. —
803 с.
Супруненко о.Б., кулатова І.М., Приймак в.в.
пізньороменські комплекси з посаду літописної
Лтави (за розкопками 1997—1998 рр.) // АЛЛУ. —
2001. — № 1 (9). — С. 52—76.
Супруненко о.Б., Пуголовок Ю.о., Мироненко к.М.,
Шерстюк в.в. Дослідження посаду літописної Лта-
С т а т т і
60 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
ви: Інститутська гора. — Київ; полтава, 2009. —
Ч. 1. — 140 с.
Сухобоков о.в. Отчет о работе Днепровского отряда
Славяно-Русской экспедиции Института археологии
АН УССР в 1973—1974 гг. // НА ІА НАН України. —
1973—1974/31.
Сухобоков о.в. Славяне Днепровского Левобережья
(роменская культура и ее предшественники). — К.,
1975. — 168 с.
Сухобоков о.в. Отчет о работе Левобережного отря-
да Раннеславянской экспедиции Института архео-
логии АН УССР в 1975 г. // НА ІА НАН України. —
1975/26а.
Сухобоков о.в., Юренко С.П., Приймак в.в. Отчет
об исследованиях Левобережной славяно-русской
экспедиции в 1985 г. // НА ІА НАН України. —
1985/18.
Сухобоков о.в. Розкопки у літописному Ромні (до
100-річчя роменської археологічної культури) // Ар-
хеологія. — 2004. — № 4. — С. 71—85.
Сухобоков о.в. «земля незнаема»: население басей-
на среднего псла в Х—ХІІІ вв. по материалам ро-
менско-древнерусского комплекса в с. Каменное. —
К., 2012. — 376 с.
Узянов А.А. переверзевское II городище // АО
1980 г. — М., 1981. — С. 85—86.
Фролов М.в. Раскопки в Рыльске // Археология и
история юго-востока Руси. — Курск, 1991. — С. 83—
84.
Шрамко Б.А. Раннеславянское поселение VIII—
Х вв. на Донецком городище // Древние славяне и их
соседи. — М., 1970. — С. 105—108 (МИА. — № 176).
Ю. о. П у г о л о в о к
хоЗяйственные
Постройки северян
На поселениях роменской культуры фиксируют-
ся различные хозяйственные и ремесленные соору-
жения. Самую многочисленную группу среди этих
объектов составляют хозяйственные ямы, среди ко-
торых по своему назначению хорошо идентифици-
руются зерновые. Сооружения хозяйственного на-
значения по уровню углубления распределяются на
углубленные и наземные. Ремесленные комплексы
роменской культуры исследованы хуже. Среди них
выделяется группа сооружений, связанных с обра-
боткой железа и производством дегтя. Особеннос-
тью этих помещений являются печные конструкции
и размещение печей ближе к середине котлована.
Основу производственного помещения составляет
котлован, в то время как хозяйственные постройки
преимущественно имеют незначительную глубину.
Мастерские для изготовления железных предметов
известны в одном случае — на Большом Горналь-
ском городище. Кроме перечисленных хозяйствен-
ных и производственных сооружений на роменских
памятниках встречаются и отдельные теплотехни-
ческие сооружения.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Днепровское Левобе-
режье, роменская культура, северяне, хозяйствен-
ные сооружения.
Y u. O. P o o g o l o v o k
seVerIans househoLd BuILdIngs
On the settlements of Romny archeological culture
various commercial and craft buildings are fixed. Larg-
est group among these objects presents by household
pits. Among them by its purpose well identified grain
pits. Household buildings divided by the level of deep-
ening for depth in the ground and above-ground con-
structions. Craft complexes of Romny archeological
culture investigated worse. Among them singled out a
group of buildings associated with a processing of iron
and production of tar. A feature of these facilities is
characterized by ovens and placement of ovens near
the middle of the foundation pit. The basis of industrial
facilities is foundation pit, while commercial buildings,
preferably have a little depth. In one case is known a
workshop. Also on Romny archeological culture settle-
ments are known some thermotechnical facilities.
K e y w o r d s: Dnieper Left Bank, Romny archeo-
logical culture, Severians, Hoosehold buildings.
одержано 24.04.2014.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89625 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:28:18Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пуголовок, Ю.О. 2015-12-18T18:41:26Z 2015-12-18T18:41:26Z 2014 Господарські споруди сіверян / Ю.О. Пуголовок // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 2 (13). — С. 50-60. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89625 904.3(477.5)“7/9” У статті здійснено аналіз відомих на сьогодні будівельних решток споруд сіверян, що пов’язані з економічною діяльністю. Встановлено, що на поселенських пам’ятках роменської культури присутні всі необхідні для ведення господарства об’єкти, які слугували ланками єдиного виробничого процесу, забезпечуючи життєдіяльність стародавнього населення. На поселениях роменской культуры фиксируются различные хозяйственные и ремесленные сооружения. Самую многочисленную группу среди этих объектов составляют хозяйственные ямы, среди которых по своему назначению хорошо идентифицируются зерновые. Сооружения хозяйственного назначения по уровню углубления распределяются на углубленные и наземные. Ремесленные комплексы роменской культуры исследованы хуже. Среди них выделяется группа сооружений, связанных с обработкой железа и производством дегтя. Особенностью этих помещений являются печные конструкции и размещение печей ближе к середине котлована. Основу производственного помещения составляет котлован, в то время как хозяйственные постройки преимущественно имеют незначительную глубину. Мастерские для изготовления железных предметов известны в одном случае — на Большом Горнальском городище. Кроме перечисленных хозяйствен- ных и производственных сооружений на роменских памятниках встречаются и отдельные теплотехнические сооружения. On the settlements of Romny archeological culture various commercial and craft buildings are fixed. Largest group among these objects presents by household pits. Among them by its purpose well identified grain pits. Household buildings divided by the level of deepening for depth in the ground and above-ground constructions. Craft complexes of Romny archeological culture investigated worse. Among them singled out a group of buildings associated with a processing of iron and production of tar. A feature of these facilities is characterized by ovens and placement of ovens near the middle of the foundation pit. The basis of industrial facilities is foundation pit, while commercial buildings, preferably have a little depth. In one case is known a workshop. Also on Romny archeological culture settlements are known some thermotechnical facilities. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Господарські споруди сіверян Хозяйственные постройки северян Severians Household Buildings Article published earlier |
| spellingShingle | Господарські споруди сіверян Пуголовок, Ю.О. Статті |
| title | Господарські споруди сіверян |
| title_alt | Хозяйственные постройки северян Severians Household Buildings |
| title_full | Господарські споруди сіверян |
| title_fullStr | Господарські споруди сіверян |
| title_full_unstemmed | Господарські споруди сіверян |
| title_short | Господарські споруди сіверян |
| title_sort | господарські споруди сіверян |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89625 |
| work_keys_str_mv | AT pugolovokûo gospodarsʹkísporudisíverân AT pugolovokûo hozâistvennyepostroikiseverân AT pugolovokûo severianshouseholdbuildings |