Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи
У статті розглядаються півсферичні ґудзики, що побутували на великій території Європи, Середньої і Передньої Азії. Визначається ареал і час їх побутування, ставиться питання про їх функціональне призначення. В статье рассматриваются костяные полусферические пуговицы, получившие распространение&#...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89637 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи / М.С. Сергєєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 2 (13). — С. 150-158. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860238487826989056 |
|---|---|
| author | Сергєєва, М.С. |
| author_facet | Сергєєва, М.С. |
| citation_txt | Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи / М.С. Сергєєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 2 (13). — С. 150-158. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У статті розглядаються півсферичні ґудзики, що побутували на великій території Європи, Середньої і Передньої Азії. Визначається ареал і час їх побутування, ставиться питання про їх функціональне призначення.
В статье рассматриваются костяные полусферические пуговицы, получившие распространение
на территории Восточной и Центральной Европы,
Средней Азии и Переднего Востока. В северной
части Восточной Европы находки пуговиц немногочисленны, в то время как на юге ареала они широко распространены. Таким образом, использование
пуговиц может связываться с южной традицией.
Костяные полусферические пуговицы в Восточной
Европе следует датировать в рамках Х—XIV вв.
В рассматриваемом регионе пуговицы имеют стандартную форму и орнаментацию. Большее разнообразие форм и более сложный орнамент характерен
для пуговиц Средней и Передней Азии и Византии.
В Х—ХI вв. пуговицы могли попадать на территорию Восточной Европы как импорт с Востока или
из Византийского мира. В XII—XIII вв. появляется
собственное производство на Руси (Киев).
Наиболее вероятным является назначение пуговиц как деталей костюма или полифункциональных
застежек. Можно также предполагать их значение как оберега. Как надэтнический элемент наряда
костяные полусферические пуговицы можно отнести к деталям региональной моды.
The article deals with bone hemispherical buttons,
widely spread on the territory of Central and Eastern
Europe, the Middle and Near East. In the northern part
of Eastern Europe the finds of buttons are not numerous
while on the south of the area they are widespread. Thus,
using of buttons could be associated with the southern
tradition. Bone hemispherical buttons in Eastern Europe
should be dated within the 10—14 centuries.
Throughout the study area buttons are uniform in
shape and ornamentation. A greater variety of forms,
and a more complex design patterns were characteristic
of the of buttons in Central and West Asia and
Byzantium. During 10—11 centuries. the buttons could arrive at
the territory of Eastern Europe as an import from Orient
or from Byzantine world. In the 12—13 centuries their own production in Rus (Kyiv) appeared. It seems most likely to use the buttons as a costume
details or polyfunctional fastenings, and as decorative details. Their protective meaning is also could be assumed. As a supra-ethnic element of decoration, hemispherical bone buttons may relate to the details of regional fashion.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:27:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
150 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
УДК: 904.24(4-11)“653”
М. С. С е р г є є в а
Про оДин тиП сереДньовічних ґуДЗиків
нА території схіДної ЄвроПи
У статті розглядаються півсферичні ґудзики,
що побутували на великій території європи, Се-
редньої і Передньої Азії. визначається ареал і час їх
побутування, ставиться питання про їх функціо-
нальне призначення.
к л ю ч о в і с л о в а: Східна європа, Давня русь,
різьблена кістка, ґудзики, орнамент.
Кістяні півсферичні ґудзики з отвором в цен-
трі є поширеною категорією продукції серед-
ньовічного косторізного ремесла. Як такі вони
вже привертали увагу дослідників. зазвичай
їх розглядають в рамках вивчення виробів з
кістки, що походять з того чи іншого регіону,
або регіонального косторізного ремесла у ціло-
му [вишневская, 2001, с. 105—109; Флерова,
2001, с. 102—103; Сергєєва, 2011, с. 92—94].
Спеціальне дослідження, присвячене давнь-
оруським ґудзикам на території Середнього
подніпров’я, належить автору чинної роботи
[Сергеева, 2007]. проте, незважаючи на те, що
зазначену категорію виробів не обходять увагою
в науковій літературі, її подальше вивчення
залишається актуальним. Кістяні півсферичні
ґудзики належать до виробів, що побутували на
великій території поза будь-яких етнічних ра-
мок. Тому подальше звернення до цієї категорії
матеріалу доцільне при розгляді поширення
однакових елементів у матеріальній куль-
турі різних етносів у межах території Східної
європи, або навіть ширших рамках. У межах
зазначеної проблематики кістяні півсферичні
ґудзики вимагають окремого узагальнюючого
дослідження, спробою якого і є чинна робота.
Територія побутування кістяних півсфе-
ричних ґудзиків охоплює великий ареал, що
включає візантійський світ (у широкому сенсі),
Середню і передню Азію, Кавказ, і значну
частину європи. У Східній європі півсферич-
ні ґудзики добре відомі серед старожитностей
Саркелу — Білої вежі [Флерова, 2001, с. 102—
103, рис. 52, 1—6] і волзької Булгарії [закиро-
ва, 1988, рис. 102, 8—12, 15—26; Казаков, 1971,
табл. XIII, 3, 4; 1991, рис. 46, 22, 23; Руденко,
2005, табл. 18]. вони зустрічаються у складі
інвентарю кочівницьких поховань [Іллінсь-
ка, Ковпаненко, 1960, табл. ІІІ, 18; рис. 27, 1;
плетнева, 1973, табл. 8, 7; 20, 6—8; 31, 6; Коси-
ков, Гриб, 1985, рис. 3, 6; Шалобудов, Яремака,
1985, рис. 1, 26; 2, 15; 3, 12]. значною кількіс-
тю екземплярів зазначена категорія виробів
репрезентована у північному причорномор’ї
[Романчук, 1981, с. 91, 92, рис. 4, 66—82; Май-
ко, 2008, с. 312, 313, рис. 2, 5, 6, 8]. У Херсонесі
зафіксовані сліди виготовлення півсферич-
них ґудзиків [Романчук, 1981, с. 92]. вони та-
кож виявлені у подунав’ї і в Центральній єв-
ропі [Diăconu, Baraschi, 1973, pl. II, 16; III, 6;
Wapińska, 1967, tab. XVII, 7], проте у зазначе-
ному регіоні їх знахідки дуже нечисленні.
Ґудзики часів Давній Русі виявлені скрізь: у
волковиську [зверуго, 1975, рис. 17, 6, 7], Но-
вогрудку [Гуревич, 1981, рис. 86, 1], в містах
володимиро-Суздальської землі [Седова, 1978,
табл. 9, 18; Седова, 1997, рис. 67, 6], у Старій
Рязані [Даркевич, Борисевич, 1995, табл. 37,
6; 93, 14], на території південно-західної Русі
[Ратич, 1959, табл. ІІІ, 37—40; Михайлова,
1991, табл. VII, 11, 12; Терський, 1993, рис. IV,
1—10] та ін. проте найбільша кількість знахі-
док пов’язана з південною Руссю і передусім із
Києвом. загалом на південноруських пам’ятках
кістяні ґудзики зустрічаються регулярно, про-
те, за винятком Києва, їх виявляють у неве-
ликій кількості. Київ посідає особливе місце у © М.С. СЕРГєєвА, 2014
Сергєєва М.С. про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної європи
151ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
виготовленні зазначеної категорії виробів. На
сьогоднішній день серед київських знахідок
відомо не менше чотирьох десятків готових
ґудзиків. Крім того, тут виявлено цілий ряд
ремісничих комплексів, пов’язаних з їх виго-
товленням.
На півночі Русі півсферичні ґудзики також
відомі. Наприклад, окремі екземпляри похо-
дять зі Старої Ладоги [Давидан, 1966, рис. 4,
12] та з Білоозера [захаров, 2004, рис. 223, 4,
5; табл. 340]. проте загалом їх знахідки тут є
поодинокими. зовсім в невеликій кількості ґуд-
зики знайдені в пермському краї [Крыласова,
2001, рис. 12, 2, 5]. Отже, враховуючи, що на
півдні Східної європи і на Сході (Середня Азія
та Близький Схід) півсферичні ґудзики відомі
у значній кількості і більш різноманітні, варто
пов’язувати їх побутування переважно з пів-
денної традицією.
півсферичні ґудзики побутують протягом
тривалого часу. У давньоруських матеріалах
найбільш ранніми слід вважати екземпля-
рис. 1. півсферичні кістяні ґудзики з території Давньої Русі: 12 — Райковецьке городище (рис. з НА ІА НАН
України); 13 — городище Іван-Гора; 14 — Городськ; 23 — Чорнобиль; решта — Київ (15 — рис. за фотогра-
фією з архіву Г.Ф. Корзухиної ІІМК РАН, без масштабу, решта — рис. автора)
Д о і с т о р і ї к о с т ю м у
152 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
ри з Гульбища, які датуються початком X ст.
Ранню дату має півсферичний ґудзик з Тиме-
ревського могильника [Фехнер, 1963 рис. 23,
13]. На Супрутському городищі (басейн р. Упи)
такий ґудзик також знайдено в ранньому шарі
[Григорьев, 2005, рис. 42, 20]. Однак найбільш
численні знахідки в давньоруських містах
пов’язані з шарами XII — першої половини
ХІІІ ст. У Києві виявлено поки що єдиний кос-
торізний комплекс з ґудзиками, який здогадно
можна датувати післямонгольським часом —
це залишки косторізної майстерні, відкритої
Т. Мовчанівським на садибі Художньої школи.
Автор попередньо датував зазначену майстер-
ню ХІІІ—XIV ст. [Мовчанівський, авт. фонд,
арк.44]. Ґудзики з волзької Булгарії датують-
ся X—XIV ст. [Руденко, 2005, с. 72], в Херсонесі
вони зустрічаються у шарах XI—XIV ст. [Ро-
манчук, 1981, с. 91]. півсферичні ґудзики вияв-
лені також у двох післямонгольських похован-
нях у могильнику Сопка-2 в західному Сибіру
[Молодин, Соловьев, 2004, с. 27, 32]. У Корин-
рис. 2. приклади ґудзиків із схожим орнаментом, що походять з різних регіонів: 1, 6, 13—15, 17, 23, 25, 27 —
Київ (рис. автора); 2 — волковиськ (за Я.Г. зверуго); 3, 7, 19—21 — Болгар (за І.А. закіровою); 4 — Нижнє
подунав’я (за п. Діакону, С. Бараші); 5 — Сопка-2, західний Сибір (за в.І. Молодіним, А.І. Солов’євим);
8 — ґудзик з Киїрського музею (за Й. Стржиговським); 9 — Колодяжин (рис. автора); 10, 18, 24 — Корінф (за
Г. Девидсон); 12 — Суздаль (за М.в. Сєдовою); 16 — воїнська Гребля (рис. автора); 22 — преслав, Болгария
(за Т. Тотєвим); 26 — Стара Рязань (за в.п. Даркевічем, Г.в. Борисевичем)
Сергєєва М.С. про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної європи
153ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
фі їх знахідки датуються X—XII ст. [Davidson,
1952, p. 297]. Отже, практично на всьому аре-
алі свого поширення кістяні півсферичні ґудзи-
ки побутують одночасно. в цілому хронологіч-
ні рамки їх побутування на території Східної
європи слід визначати як Х—XIV ст., причому
особливих змін за цей період вони практично
не зазнають.
Найбільш характерною для ґудзиків є форма
півсфери або близька до неї (рис. 1, 1—6, 8—10,
16—20, 22, 24, 25; 2, 9, 12, 25). Саме тому для
них найчастіше застосовується термін «півсфе-
ричні ґудзики». поширені також екземпляри,
що мають у перетині трапецію (рис. 1, 14, 21).
Менш поширений варіант ґудзиків, які в пере-
тині наближаються до трапецієподібної форми
або трапеції, з’єднаної основою з чотирикутни-
ком (рис 1, 7, 13; 2, 27). Обидва різновиди мо-
жуть по верху мати невеликий манжет (рис. 1,
23; 2, 6). Інші форми на території Східної євро-
пи зустрічаються рідше. У Києві виявлені ек-
земпляри, що нагадують формою давньоруські
пірофілітові пряслиця (рис. 1, 11).
півсферичні ґудзики зазвичай орнаменто-
вані, хоч зустрічаються й неорнаментовані ек-
земпляри. Орнаментація давньоруських ґуд-
зиків досить докладно розглянута в літературі
[Сергеева, 2007, с. 218; Сергєєва, 2011, с. 132,
133], тому тут лише коротко скажемо, що най-
більш поширений орнамент ґудзиків сформова-
ний лінійними або циркульними елементами,
а також поєднанням одних та других. подібний
орнамент характерний для більшості виробів
цієї категорії у всьому ареалі їх розповсюджен-
ня, при цьому декоративне оформлення ґудзи-
ків з різних територій іноді збігається навіть в
окремих деталях (рис. 2). Композиційну побу-
дову орнаменту (розміщення по колу циркуль-
них елементів, поділ площини на сегменти та
ін.) в цілому можна пояснити прив’язкою до
дископодібної поверхні, яка диктує певний під-
хід до своєї орнаментації. Схожим чином іноді
декоровані, наприклад, вироби з рогу, ймовірно
пряслиця, за формою аналогічні розглянутим
ґудзикам, що походять з Хайтхабу [Ulbricht,
1978, Taf. 38]. Однак велика кількість однако-
вих варіантів орнаментації півсферичних ґуд-
зиків змушує визнати побутування усталеної
художньої традиції декорування цього виду
виробів, яка побутувала на великій території.
Меншу групу створюють вироби з більш
складною формою і орнаментом, серед елемен-
тів якого є не тільки складні геометричні, але й
зооморфні зображення. Такі ґудзики виявлені
у дружинному кургані Гульбище у Чернігові
[Рыбаков, 1949, рис. 13, справа]. Ґудзики зі
стилізованими фігуративними зображеннями
відомі в Джигербенті у Середній Азії [виш-
невская, 2001, рис. 42, 4—7, 13], в закавказзі
[Ахмедов, 2003, табл. 192, 10, 12], в візантії
[Davidson, 1952, fig. 69]. за формою і орнамен-
том найближчою аналогією ґудзиків з Гуль-
бища (рис. 3, 2—6) можна вважати середньо-
азіатські екземпляри, зокрема з Джигербенту
(рис. 3, 7—10). проте не можна виключати й
можливість походження чернігівських ґудзиків
з ареалу візантійського впливу, де також відомі
зооморфні елементи декору (рис. 3, 12). У збір-
ках НМІУ є два ідентичні ґудзики з вигравіру-
ваними на них фігурами, які також генетич-
но можуть сягати подібних зображень, однак
втратили схожість з прототипами і отримали
чисто геометричну форму (рис. 3, 11). Обидва
екземпляри виготовлені дуже ретельно, мають
рельєфні обідки навколо центрального отвору.
Не виключено їх походження з київських май-
стерень, хоча це залишається в рамках припу-
щення.
Ранні ґудзики на території Східної європи
(Х—ХІ ст.) варто пов’язувати з імпортом. влас-
них майстерень з їх виготовлення в цей період
тут не виявлено. На думку в.є. Фльорової,
поширення півсферичних ґудзиків на давньо-
руських і кочівницьких пам’ятках могло бути
пов’язане як з провінційним візантійським ім-
портом, так і з наслідуванням йому [Флерова,
2001, с. 103]. Однак можливі й східні канали
проникнення цього виду виробів, враховуючи,
що ґудзики з найбільш ранньою датою (при-
наймні з середини VIII ст.) побутують в Серед-
ній Азії [Бернштам, 1950, с. 470; вишневская,
2001, с. 108]. У цьому зв’язку варто звернути
увагу на вже згадувані «нестандартні» ґудзики
з Чорної Могили.
У XII—XIII ст. на Русі набуває поширення
власна продукція. Особлива роль у виготов-
ленні півсферичних ґудзиків належить ста-
родавньому Києву, де сліди їх виробництва
виявлені в багатьох косторізних комплексах в
різних частинах міста. Серед відходів вироб-
ництва різних виробів, що походять з майс-
терень на Старокиївській горі, горі Киселівці
та на подолі (на вул. Щекавицькій, 29), най-
більша кількість відходів косторізного вироб-
ництва пов’язана з виготовленням саме ґудзи-
ків [Хвойка, 1913, с. 71, 72; Шовкопляс, 1954,
с. 27—28; Сергеева, 2008, с. 115; Сергєєва, 2011,
с. 92]. У майстернях виявлені також заготовки
та напівфабрикати на різних стадіях виготов-
лення, що дозволяють простежити весь про-
цес виробництва зазначеної категорії виробів.
питання про київське виробництво ґудзиків
отримало достатнє освітлення в літературі і
узагальнене автором чинної роботи [Сергєєва,
2011, с. 92—94], тому немає необхідності зупи-
нятися на ньому детально. відзначимо тільки,
що наявний на сьогодні обсяг матеріалу може
свідчити про те, що київське виробництво було
розраховане на широкий ринок.
Широкий попит (судячи з розмаху виробниц-
тва) у міського населення викликав появу про-
дукції різної якості, розрахованої на покупця з
різним достатком. Більшість київських екзем-
плярів оброблена дуже ретельно і, як правило,
Д о і с т о р і ї к о с т ю м у
154 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
прикрашена орнаментом, проте іноді зустріча-
ються ґудзики, виготовлені досить недбало.
зв’язок багатьох професійних майстерень у
різних районах Києва з виробництвом півсфе-
ричних ґудзиків і великий обсяг виробництва
дозволяє розглядати Київ як регіональний
центр їх виготовлення. враховуючи той факт,
що на території Східної європи сліди їх ви-
робництва крім Києва зафіксовані тільки в
Херсонесі, можна припускати, що якась час-
тина київської продукції поширювалася й за
межі Київської землі та сусідніх князівств. Без
перебільшення кістяні півсферичні ґудзики
можна назвати «візитною карткою» київських
косторізів. Можливо, ареал розповсюдження
півсферичних ґудзиків київського виробництва
охоплював (частково або цілком) також степову
зону. проте загалом кочівники могли отриму-
вати ґудзики як з Русі, так і з причорномор’я
або зі Сходу.
Функціональна приналежність названої ка-
тегорії виробів залишається під питанням. Тер-
мін «ґудзики» досить умовний. Трактовку їх як
пряслиць [Тотев, 1963, с. 92; Strzygowski, 1904,
Taf. XIX, 8905—8918] заперечила ще Г. Девід-
сон, яка зазначала, що ґудзики, які збігаються
за формою з пряслицями, менше і легше, виго-
товлені з кістки або стеатиту і орнаментовані
[Davidson, 1952, р. 296]. Аналогічну думку про
ґудзики Саркелу висловив в.п. Левенок, що
відзначив до того ж різницю в діаметрі отворів
пряслиць і півсферичних ґудзиків [Левенок,
1959, с. 344]. Слід визнати, що беззастережне
віднесення схожих предметів з отвором посере-
дині до пряслиць, що іноді має місце, не завж-
ди виправдано. У цьому зв’язку інтерес викли-
кає вивчення виробів з отворами з Монкодоньї
(Хорватія) доби бронзи, здійснене К. Бекер.
Дослідниця на основі трасології приходить до
висновку, що, всупереч поширеній думці, такі
вироби використовували швидше за все не як
пряслиця, а саме як ґудзики [Becker, 2005].
висновки цікаві не лише можливістю трактов-
ки конкретних виробів, але й можливим часом
появлення ґудзиків певної конструкції (з одним
отвором у центрі).
згадані вище кістяні вироби типу пряслиць
з київської майстерні (вул. Щекавицька, 29),
що мали форму, характерну для пірофілітових
пряслиць, також не можна вважати прясли-
рис. 3. 1 — розміщення кістяного півсферичного ґудзика на одязі у похованні Канівського могильника
(пермський край) за реконструкцією Н.Б. Криласової; 2—6 — ґудзики з Гульбища; 7—10 — аналогії з Джи-
гербенту; 11— ґудзик з експозиції НМІУ; 12 — зооморфний мотив на ґудзику з Коринфу; 2—6 — за Б.О. Ри-
баковим; 7—10 — за Н.Ю. вишневською, 12 — за Г. Девидсон
Сергєєва М.С. про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної європи
155ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
цями через їхню вагу, недостатню для такого
функціонального призначення. Саме тому ми
умовно відносимо їх до ґудзиків. Щодо диско-
подібних виробів з отвором в центрі, які також
присутні в асортименті продукції давньорусь-
ких косторізів, їх не можна беззастережно зара-
ховувати до ґудзиків. вони більш різноманітні
за розміром, зазвичай не мають орнаменту (хоч
є й орнаментовані екземпляри). У деяких ви-
падках кістяні диски варто кваліфікувати як
елементи набірних руків’їв ножів або якихось
інших виробів, гральні жетони та ін. загалом у
кожному конкретному випадку для виявлення
призначення того чи іншого артефакту зазна-
ченої форми необхідно його безпосереднє вив-
чення.
У зв’язку з виробництвом півсферичних ґуд-
зиків слід згадати вироби з епіфізів, подібні до
них за формою і розмірами, виявлені на ряді
давньоруських пам’яток (рис. 4). Технологія
виробництва ґудзиків досить добре вивчена на
київських матеріалах, і можна впевнено гово-
рити, що майстри-професіонали не використо-
вували епіфізи для виготовлення цього виду
продукції. Ґудзики здебільшого виготовлялися
з компактної речовини кісток ніг, переважно
великої рогатої худоби. У Саркелі виявлені ек-
земпляри, виготовлені з рогу [Флерова, 2001,
с. 102]. вироби з епіфізів за формою і розміра-
ми цілком тотожні кістяним ґудзикам, а отже
варто припускати їх однакове функціональне
призначення. Крім того, зазначені вироби з
епіфізів мають недостатню для пряслиць вагу.
в цілому ґудзики з епіфізів, виявлені на дав-
ньоруських пам’ятках, поодинокі. всі вони
можуть розглядатися як вироби домашнього
ремесла, виконані з підручних матеріалів, які
були у розпорядженні власника.
Отже, на сьогодні атрибуція середньовічних
півсферичних виробів з отвором у центрі як
пряслиць викликає хіба що історіографічний
інтерес. У літературі найчастіше вживають
термін «ґудзики». в.є. Фльорова називає їх «за-
стібками» [Флерова, 2001, с. 102, 103]. Досить
численні давньоруські знахідки X — першої
половини XIII ст. походять з шарів побутових
пам’яток поза контекстом їх використання.
У кургані Гульбище в Чернігові, що містить
поховання за обрядом трупоспалення, знай-
дено кілька таких екземплярів, однак їх пер-
вісне розміщення не фіксувалося. єдине, про
що можна говорити в цьому зв’язку — це про
можливу приналежність ґудзиків чоловічому
костюму. Ґудзики з кочівницьких поховань,
синхронних давньоруським, належать як люд-
ським скелетам [(Березовець, покровська,
Фурманська, 1960, с. 123; Іллінська, Ковпа-
ненко, 1960, с. 137; плетнева, 1973, с. 36], так
и кінським [плетнева, 1973, с. 35, 37, 38; Коси-
ков, Гриб, 1985, с. 257; Шалобудов, Яремака,
1985, с. 144], що вказує на можливість їхнього
зв’язку зі збруєю — як функціональної деталі
або прикраси. У разі виявлення біля людського
кістяку, як правило, зустрічається тільки один
ґудзик в районі пояса або таза. У похованні 1
кургану № 247 біля с. Юзефівка (Київська губ.),
яке пов’язується з чорними клобуками, три
півсферичні ґудзики розташовувалися разом з
кістяними накладками сагайдака, що дозволи-
ло С.А. плетньовій припускати їх приналеж-
ність до сагайдачних деталей [(плетнева, 1973,
с. 38, табл. 20]. У могильнику Сопка-2 (південь
західного Сибіру), за свідченням авторів, ґуд-
зики могли грати декоративну роль. в одному
з поховань знайдено 7 екз. ґудзиків. Судячи з
розташування, вони служили прикрасою реме-
ня, який міг носитися навскіс через плече [Мо-
лодин, Соловьев, 2004, с. 73]. У Танкеївському
могильнику (поволжя) кістяні півсферичні
ґудзики зустрічалися серед жіночого вбрання.
вони розташовувалися на грудях похованих
[Халикова, 1971, с. 79] і могли бути частиною
одягу або, за припущенням є.п. Казакова,
накісниками [закирова, 1988, с. 232]. І.А. за-
кірова припускала для даної категорії виробів
декоративну функцію [закирова, 1988, с. 232].
Треба звернути увагу на той факт, що півсфе-
ричний ґудзик іноді використовували в одному
рис. 4. вироби з епіфізів тваринних кісток: 1 — Київ;
2 — воїнська Гребля; 3 — Мазепинці (випадкова
знахідка); 4—5 — витачів; 6 — Колодяжин (рис. ав-
тора)
Д о і с т о р і ї к о с т ю м у
156 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
екземплярі. Іноді він нібито виділяється серед
інших застібок. Така ситуація добре зафіксова-
на в жіночому похованні Канівського могиль-
ника в пермському краї, що відображено на
реконструкції костюма похованої жінки, що її
виконала Н.Б. Криласова [Крыласова, 2001,
рис. 73]. з положення ґудзика добре видно, що
він посідає центральне місце в костюмі (рис. 3,
1). У такому випадку, враховуючи ставлення до
одягу і його аксесуарів в архаїчному світогляді,
такий ґудзик, скоріш за все, мав особливу зна-
чущість — естетичну і, можливо, семантичну.
Аналогічним чином був розташований ґудзик
при жіночому похованні в могильнику на горо-
дище верхній Джулат в північній Осетії [Ми-
лорадович, 1963, с. 94]. На цьому ж могильнику
є ще два поховання з ґудзиками — дитяче і до-
рослої людини. У кожному — також по одному
гудзику, але розміщувалися вони, відповідно, в
районі тазу і у лівого стегна похованих [Мило-
радович, 1963, с. 95, 97]. На території Давньої
Русі знахідки ґудзиків здебільшого пов’язані з
побутовими об’єктами, що ускладнює реконс-
трукцію їх використання. Можна згадати лише
один скелет жінки, знайдений на Райковець-
кому городище, при якому також знайдено по-
одинокий ґудзик. Його розташування на одязі
не відновлюється, оскільки його виявлено біля
ніг [Мовчанівський, 1930, с. 14]. поодинокі та-
кож ґудзики в кочівницьких похованнях, де
вони пов’язані з людьми або кіньми.
Невелика кількість ґудзиків, виявлена на
різних поселеннях Східної європи, підтверд-
жує те, що в одязі їх могло бути небагато. ви-
нятком є поховання в Гульбищі, проте функція
ґудзиків у цьому випадку, як вже говорилося,
залишається під сумнівом.
У зв’язку з питанням про функціональне
призначення кістяних півсферичних ґудзиків
слід звернути увагу на той факт, що вони від-
носяться до найбільш ретельно виготовлених
виробів серед продукції косторізного ремесла.
Для більшої їх частини характерна ретельна
обробка поверхні і наявність орнаменту. Орна-
мент гравійований, виконаний дуже ретельно
за допомогою спеціальних інструментів (рі-
зець, циркуль). На окремих виробах з Серед-
нього подніпров’я, зокрема з Києва, Городська
та Ржищева (городище Іван-Гора) фіксуються
сліди можливої інкрустації у вигляді залиш-
ків металу сіро-білого кольору в борозенках
гравійованих циркульних кіл. Не виключено,
що інкрустація ґудзиків могла сягати візан-
тійської традиції. зокрема, ґудзики, інкрусто-
вані сріблом, виявлені в Херсонесі [Романчук,
1981, с. 91]. Г.А. Федоров-Давидов також від-
значає наявність срібної інкрустації на кістя-
них ґудзиках у кочівницьких старожитностях
[Федоров-Давыдов, 1966, с. 71]. У Смоленську
були знайдені два ґудзики, орнамент яких був
виконаний інкрустацією з мідного дроту [Аста-
шова, 1993, с. 76]. Іноді ґудзики фарбувалися.
Фарбовані екземпляри виявлені на території
Русі, зокрема, в Києві [Сергєєва, 2011, с. 132] і в
Колодяжині [Сергєєва, 2012, с. 122], у волзькій
Булгарії [закирова, 1988, с. 232; Руденко, 2005,
с. 72], в Херсонесі (НзХТ, експозиція музею) і
на інших пам’ятках. загалом фарбування та
інкрустація є досить рідкісними прийомами
декорування виробів з кістки. Характерно, що
найбільш часто вони застосовувалися саме до
ґудзиків, які могли не тільки грати суто фун-
кціональну роль, але й бути декоративною де-
таллю.
Неорнаментовані ґудзики можна розглядати
як більш дешеву продукцію. Деякі з них оброб-
лені досить недбало. Однак в окремих випад-
ках неорнаментовані екземпляри виготовлені
на токарному верстаті і дуже ретельно від-
поліровані. Однією з останніх знахідок такого
типу є ґудзик, знайдений у вишгороді в 2012 р.
(розкопки в.Г. Івакіна). Неорнаментований ек-
земпляр з косторізної майстерні на Київсько-
му подолі виточений на токарному верстаті і
пофарбований червоною фарбою, слабкі сліди
якої місцями збереглися. Отже, неорнаменто-
вані ґудзики також могли нести не тільки фун-
кціональне, але й декоративне навантаження.
Ще один аспект, на який варто звернути ува-
гу у зв’язку з функціональним призначенням
півсферичних ґудзиків, є їх можливе магічне
значення (поряд з утилітарним), перш за все в
якості оберегу. Таке припущення правомірно,
враховуючи той факт, що поділ сфер сакраль-
ного і утилітарного в архаїчних і, в значній
мірі, традиційних культурах не завжди чітко
простежується. Слідуючи за А.К. Байбуріним
[Байбурин, 1991, с. 35], можна сказати, що в
архаїчній культурі будь-яка річ може викорис-
товуватися як в утилітарній, так в семіотичній
сферах залежно від актуалізації тих чи інших
її властивостей — утилітарних або знакових.
Отже, відкидати думку про магічні функції
напівсферичних ґудзиків не можна. припу-
щення про можливе ставлення до ґудзиків як
до оберегів може базуватися, зокрема, на їх
формі і орнаментації. Ці вироби округлої форми
з характерним орнаментом можна порівняти з
іншими предметами з солярною символікою,
які наділялися функціями апотропеїв. Соляр-
ні зображення варто відносити до числа уні-
версалій, тому можна припускати можливість
наділення магічними функціями півсферич-
них ґудзиків з солярним за своїм походженням
орнаментом, і це буде справедливим для всієї
території їх розповсюдження. Наскільки мог-
ли служити оберегами екземпляри, позбавлені
солярного декору (неорнаментовані ґудзики і
домашні вироби з епіфізів), сказати складно.
Саме зазначені екземпляри наочно демонстру-
ють наявність насамперед утилітарних фун-
кцій даної категорії виробів. проте, при пос-
тановці питання про неутилітарне значення
ґудзиків, слід враховувати наступне. Декор, як
Сергєєва М.С. про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної європи
157ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
візуальний прояв тих чи інших аспектів систе-
ми світогляду, підкреслює символічні функції
речі і її сакральну значущість. проте при цьо-
му, виконуючи неутилітарні функції, будь-яка
річ вже сама по собі, незалежно від наявності
або відсутності декору, активізує ті або інші
пов’язані з нею уявлення і забезпечує їх необ-
хідне емоційне сприйняття. Дане положення
було спеціально розглянуто А.К. Байбуріним
[Байбурин, 1981, с. 224].
Не виключено, що в різному етнічному сере-
довищі утилітарне призначення розглянуто-
го аксесуара могло дещо відрізнятися, про що
свідчить, зокрема, той факт, що в давньорусь-
ких (Гульбище), ранньоболгарськіх (Танкеївсь-
кій могильник), кочівницьких похованнях
європи та західного Сибіру вони пов’язані з
різним контекстом. Що стосується давньорусь-
кої традиції, то ареал знахідок півсферичних
ґудзиків і сліди їх налагодженого масового ви-
робництва в Києві можуть свідчити про попу-
лярність цієї категорії виробів у побуті міського
населення південної Русі. виходячи з розмірів
і форми, найбільш ймовірним є їх використан-
ня як якоїсь деталі костюма — функціональної
(власне ґудзики) та/або декоративної, а також
магічної.
У будь-якому разі, будучи позаетнічним еле-
ментом оздоблення, кістяні півсферичні ґудзи-
ки варто з повною підставою відносити до еле-
ментів загальноєвропейської моди. Реальним її
втіленням, за Д.А. Сташенковим, є поширення
на великій території в обмежений проміжок
часу окремих категорій артефактів, морфоло-
гічно, семантично і технологічно пов’язаних
між собою [Сташенков, 1998, с. 214]. До аксесу-
арів подібного роду відносяться кістяні півсфе-
ричні ґудзики, добре відомі в середньовічних
старожитностях Східної європи. при цьому,
враховуючи ареал їх розповсюдження, їх слід
відносити до елементів регіональної (півден-
ної), а не загальноєвропейської моди.
Асташова Н.и. Костяные изделия средневекового
Смоленска // Средневековые древности восточной
Европы. — М., 1993. — С. 69—78.
Ахмедов Г.М. Азербайджан в IX—XIII веках. Ремес-
ло и торговля // Крым, Северо-восточное причер-
номорье и закавказье в эпоху средневековья: IV—
XIII века. — М., 1981. — С. 378—386.
Байбурин А.к. Семиотический статус вещей и мифо-
логия // СМАЭ. — вып. 37. — 1981. — С. 215—226.
Байбурин А.к. Ритуал в системе знаковых средств
культуры // Этнознаковые функции культуры. — М.,
1991. — С. 23—42.
Березовець Д.т., Покровська є.Ф., Фурманська А.І.
Кургани епохи бронзи поблизу с. Мар’янського // Ап
УРСР. — 1960. — Т. 9. — С. 102—126.
Бернштам А.Н. Труды Семиреченской археоло-
гической экспедиции «Чуйская долина». — М.; Л.,
1950. — 158 с. (МИА. — № 14).
вишневская Н.Ю. Ремесленные изделия Джигер-
бента (IV в. до н. э. — начало ХIII в. н. э.). — М.,
2001. — 175 с.
Григорьев А.в. Славянское население водораздела
Оки и Дона в конце I — начале II тыс. н. э. — Тула,
2005. — 207 с.
Гуревич Ф.Д. Древний Новогрудок. — Л., 1981. —
160 с.
Давидан о.и. Староладожские изделия из кости и
рога // АСГЭ. — 1966. — вып. 8. — С. 103—115.
Даркевич в.П., Борисевич Г.в. Древняя столица Ря-
занской земли. — М., 1995. — 446 с.
Закирова и.А. Косторезное дело Болгара // Город
Болгар. Очерки ремесленной деятельности. — М.,
1988. — С. 220—243.
Захаров С.Д. Древнерусский город Белоозеро. — М.,
2004. — 592 с.
Зверуго я.Г. Древний волковыск. — Минск, 1975. —
144 с.
Іллінська в.А., ковпаненко Г.т., Петровська є.о.
Розкопки курганів епохи бронзи поблизу с. перво-
маївки // Ап УРСР. — 1960. — Т. 9. — С. 127—140.
казаков Е.П. погребальный инвентарь Танкеевско-
го могильника // вопросы этногенеза тюркоязычных
народов Среднего поволжья. — Казань, 1971. —
С. 94—155.
казаков Е.П. Булгарское село X—XIII веков низо-
вий Камы. — Казань, 1991. — 176 с.
косиков в.А., Гриб в.к. парное кочевническое пог-
ребение из кургана у села Каменка в Донецкой об-
ласти // СА. — 1985. — № 2. — С. 257—262.
крыласова Н.Б. История прикамкого костюма. Кос-
тюм средневекового населения пермского предура-
лья. — пермь, 2001. — 220 с.
левенок в.П. пряслица городаща Саркел-Белая
вежа // МИА. — 1959. — № 75. — С. 340—352.
Майко в.в. Давньоруські знахідки з південно-Схід-
ного Криму (до питання про економічні та політичні
контакти // Дьнеслово: зб. пр. на пошану дійсн. чле-
на НАН України п.п. Толочка з нагоди його 70-річ-
чя. — К., 2008. — С. 311—321.
Милорадович о.в. Христианский могильник на горо-
дище верхний Джулат // МИА. — 1963. — № 114. —
С. 86—106.
Михайлова р.Д. Особливості обробки кістки в
південно-західній Русі (Х — перша половина
XIV століття). — К., 1991. — 40 с.
Мовчанівський т.М. звіт про археологічні дослід-
ження слов’янського городища ХІ—ХІІІ ст. в с. Рай-
ках на Бердичівщині 1930 року // НА ІА НАН Украї-
ни. — Ф. вУАК/Р. — № 2.
Мовчанівський т.М. Археологічні дослідження го-
родищ з часів Київської Русі: Києва, вишгорода,
Райок, Городська. Чернетки статті // НА ІА НАН Ук-
раїни. — Авт. фонд. — № 13.
Молодин в.и., Соловьев А.и. памятник Сопка-2 на
реке Оми. — Новосибирск, 2004. — 184 с.
Плетнева С.А. Древности черных клобуков. — М.,
1973. — 48 с. (САИ. — вып. Е 1—19).
ратич о.о. Древньоруські вироби з кості і рогу,
знайдені на території Галицької і волинської зе-
мель // МДАпв. — 1959. — вип. 2. — С. 119—131.
романчук А.и. Изделия из кости в средневековом
Херсоне // Античная древность и средние века. —
Свердловск, 1981. — С. 84—105.
руденко к.А. Булгарские изделия из кости и рога //
Древности поволжья: эпоха средневековья (исследо-
вания культурного наследия волжской Булгарии и
золотой Орды). — Казань; Яльчик, 2005. — С. 67—97.
рыбаков Б.А. Древности Чернигова // МИА. —
1949. — № 11. — С. 7—93.
Седова М.в. Ярополч залесский. — М., 1978. —
159 с.
Д о і с т о р і ї к о с т ю м у
158 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2014, вип. 2 (13)
Седова М.в. Суздаль в X—XV вв. — М., 1997. —
236 c.
Сергеева М.С. Древнерусские костяные пуговицы //
Интеграция археологических и этнографических
исследований. — Одесса; Омск, 2007. — С. 216—
220.
Сергеева М.С. Косторезное ремесло XI—XII вв. на Ки-
евском подоле // Acta Archaeologica Albarutenica. —
Мінск, 2008. — Т. IV. — С. 111—119.
Сергєєва М.С. Косторізна справа у Стародавньому
Києві. — К., 2011. — 256 с.
Сергєєва М.С. Косторізна справа у Давньому Колодя-
жині // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 118—125.
Сташенков Д.А. Евразийская мода в эпоху раннего
средневековья (к постановке проблемы) // Культуры
Евразийских степей второй половины I тысячелетия
н. э. (вопросы хронологии): Материалы II Между-
нар. археол. конф. (17—20 ноября 1997 г.). — Сама-
ра, 1998. — С. 213—231.
терський С. вироби з кості і рогу Х—ХІІІ ст. з тери-
торії прикарпаття і волині у фондах Львівського
історичного музею // Наук. зап. Львівсь. істор. му-
зею. — Львів, 1993. — вип. 1. — С. 68—87.
тотев т. за обработка на кост в средновековна Бъ-
лгария // Археология. — 1963. — Год. 5, кн. 3. —
С. 83—92.
Федоров-Давыдов Г.А. Кочевники восточной Европы
под властью золотоордынских ханов. Археологичес-
кие памятники. — М., 1966. — 275 с.
Фехнер М.в. Изделия косторезного производства //
Ярославское поволжье X—XI вв. — М., 1963. —
С. 39—42.
Флерова в.Е. Резная кость юго-востока Европы IX—
XII веков: искусство и ремесло (по материалам Сар-
кела — Белой вежи из коллекции Государственного
Эрмитажа). — Спб., 2001. — 352 с.
халикова Е.А. погребальный обряд Танкеевского
могильника // вопросы этногенеза тюркоязычных
народов Среднего поволжья. — Казань, 1971. —
С. 64—93.
хвойка в.в. Древние обитатели Среднего поднепро-
вья и их культура в доисторические времена. — К.,
1913. — 103 с.
Шалобудов в.Н., яремака в.Н. Кочевнические за-
хоронения X—XII вв. на р. волчьей // проблемы ар-
хеологии поднепровья. — Днепропетровск, 1985. —
С. 138—154.
Шовкопляс А.М. Некоторые данные о косторезном
ремесле в древнем Киеве // КСИА АН УССР. —
1954. — вып. 3. — С. 27—32.
Becker K. Spindle whorls or buttons? Ambiguous bone
artefacts from a Bronze Age castelliere on Istria // From
Hooves to Horns, from Mollusc to Mammoth. Manufac-
ture and Use of Bone Artefacts from Prehistoric Times
to the Present: Proceed. of the 4th Meet. of the ICAZ
Worked Bone Research Groop (Tallinn, 26th—31st of
August 2003). — Tallinn, 2005. — P. 157—174.
Davidson G.R. The Minor Objects // Corinth. — Princ-
eton; New Jersey, 1952. — Vol. XII. — 474 p.
Diăconu P., Baraschi S. Objects of Bone and Antler from
Păcuiul Lui Soare // Dacia. — 1973. — Vol. XVII. —
P. 351—359.
Strzygowski J. Koptische Kunst. — Vienne; Leipzig,
1904. — 362 S.
Ulbricht I. Die Geweihverarbeitung in Haithabu. —
1978. — 151 S. (Die Ausgrabungen in Haithabu. — 7).
Wapińska A. Wyniki badań archeologicznych na
stanowisku w Gdańsku (Wykopy I—IV) // Gdańsk
wczesnosredniowieczny. — Gdańsk, 1967. — Vol. 6. —
S. 245—272.
М. С. C е р г е е в а
об оДном тиПе среДневеко-
вых Пуговиц нА территории
восточной евроПы
в статье рассматриваются костяные полусфе-
рические пуговицы, получившие распространение
на территории восточной и Центральной Европы,
Средней Азии и переднего востока. в северной
части восточной Европы находки пуговиц немного-
численны, в то время как на юге ареала они широ-
ко распространены. Таким образом, использование
пуговиц может связываться с южной традицией.
Костяные полусферические пуговицы в восточной
Европе следует датировать в рамках Х—XIV вв.
в рассматриваемом регионе пуговицы имеют стан-
дартную форму и орнаментацию. Большее разнооб-
разие форм и более сложный орнамент характерен
для пуговиц Средней и передней Азии и византии.
в Х—ХI вв. пуговицы могли попадать на терри-
торию восточной Европы как импорт с востока или
из византийского мира. в XII—XIII вв. появляется
собственное производство на Руси (Киев).
Наиболее вероятным является назначение пуго-
виц как деталей костюма или полифункциональных
застежек. Можно также предполагать их значение
как оберега. Как надэтнический элемент наряда
костяные полусферические пуговицы можно отнести
к деталям региональной моды.
К л ю ч е в ы е с л о в а: восточная Европа, Древ-
няя Русь, резная кость, пуговицы, орнамент.
M. S. S e r g e y e v a
on one kInd of MedIeVaL
Buttons In eastern euroPe
The article deals with bone hemispherical buttons,
widely spread on the territory of Central and Eastern
Europe, the Middle and Near East. In the northern part
of Eastern Europe the finds of buttons are not numerous
while on the south of the area they are widespread. Thus,
using of buttons could be associated with the southern
tradition. Bone hemispherical buttons in Eastern Eu-
rope should be dated within the 10—14 centuries.
Throughout the study area buttons are uniform in
shape and ornamentation. A greater variety of forms,
and a more complex design patterns were character-
istic of the of buttons in Central and West Asia and
Byzantium.
During 10—11 centuries. the buttons could arrive at
the territory of Eastern Europe as an import from Ori-
ent or from Byzantine world. In the 12—13 centuries
their own production in Rus (Kyiv) appeared.
It seems most likely to use the buttons as a costume
details or polyfunctional fastenings, and as decorative de-
tails. Their protective meaning is also could be assumed.
As a supra-ethnic element of decoration, hemispher-
ical bone buttons may relate to the details of regional
fashion.
K e y w o r d s: Eastern Europe, Old Rus, carved
bone, buttons, ornament.
одержано 21.03.2014.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89637 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:27:05Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сергєєва, М.С. 2015-12-18T18:44:22Z 2015-12-18T18:44:22Z 2014 Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи / М.С. Сергєєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2014. — Вип. 2 (13). — С. 150-158. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89637 904.24(4-11)“653” У статті розглядаються півсферичні ґудзики, що побутували на великій території Європи, Середньої і Передньої Азії. Визначається ареал і час їх побутування, ставиться питання про їх функціональне призначення. В статье рассматриваются костяные полусферические пуговицы, получившие распространение
 на территории Восточной и Центральной Европы,
 Средней Азии и Переднего Востока. В северной
 части Восточной Европы находки пуговиц немногочисленны, в то время как на юге ареала они широко распространены. Таким образом, использование
 пуговиц может связываться с южной традицией.
 Костяные полусферические пуговицы в Восточной
 Европе следует датировать в рамках Х—XIV вв.
 В рассматриваемом регионе пуговицы имеют стандартную форму и орнаментацию. Большее разнообразие форм и более сложный орнамент характерен
 для пуговиц Средней и Передней Азии и Византии.
 В Х—ХI вв. пуговицы могли попадать на территорию Восточной Европы как импорт с Востока или
 из Византийского мира. В XII—XIII вв. появляется
 собственное производство на Руси (Киев).
 Наиболее вероятным является назначение пуговиц как деталей костюма или полифункциональных
 застежек. Можно также предполагать их значение как оберега. Как надэтнический элемент наряда
 костяные полусферические пуговицы можно отнести к деталям региональной моды. The article deals with bone hemispherical buttons,
 widely spread on the territory of Central and Eastern
 Europe, the Middle and Near East. In the northern part
 of Eastern Europe the finds of buttons are not numerous
 while on the south of the area they are widespread. Thus,
 using of buttons could be associated with the southern
 tradition. Bone hemispherical buttons in Eastern Europe
 should be dated within the 10—14 centuries.
 Throughout the study area buttons are uniform in
 shape and ornamentation. A greater variety of forms,
 and a more complex design patterns were characteristic
 of the of buttons in Central and West Asia and
 Byzantium. During 10—11 centuries. the buttons could arrive at
 the territory of Eastern Europe as an import from Orient
 or from Byzantine world. In the 12—13 centuries their own production in Rus (Kyiv) appeared. It seems most likely to use the buttons as a costume
 details or polyfunctional fastenings, and as decorative details. Their protective meaning is also could be assumed. As a supra-ethnic element of decoration, hemispherical bone buttons may relate to the details of regional fashion. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України До історії костюму Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи Об одном типе средневековых пуговиц на территории Восточной Европы On one kind of medieval buttons in Eastern Europe Article published earlier |
| spellingShingle | Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи Сергєєва, М.С. До історії костюму |
| title | Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи |
| title_alt | Об одном типе средневековых пуговиц на территории Восточной Европы On one kind of medieval buttons in Eastern Europe |
| title_full | Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи |
| title_fullStr | Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи |
| title_full_unstemmed | Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи |
| title_short | Про один тип середньовічних ґудзиків на території Східної Європи |
| title_sort | про один тип середньовічних ґудзиків на території східної європи |
| topic | До історії костюму |
| topic_facet | До історії костюму |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89637 |
| work_keys_str_mv | AT sergêêvams proodintipserednʹovíčnihgudzikívnateritorííshídnoíêvropi AT sergêêvams obodnomtipesrednevekovyhpugovicnaterritoriivostočnoievropy AT sergêêvams ononekindofmedievalbuttonsineasterneurope |