Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров"
В.Винниченко незрідка використовує у своїх творах традиційні сюжети. Вже одне з перших його оповідань «Народний діяч» присвячене художньому осягненню любовних взаємин людей з різних суспільних сфер. І вже тут автор здобувається на досить оригінальне трактування цього сюжету. У п’єсі «Молода кров»,...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2001 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2001
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89720 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров" / В.І. Гуменюк // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 21. — С. 162-164. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860115937705852928 |
|---|---|
| author | Гуменюк, В.І. |
| author_facet | Гуменюк, В.І. |
| citation_txt | Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров" / В.І. Гуменюк // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 21. — С. 162-164. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | В.Винниченко незрідка використовує у своїх творах традиційні сюжети. Вже одне з перших його оповідань «Народний діяч» присвячене художньому осягненню любовних взаємин людей з різних суспільних сфер. І вже тут автор здобувається на досить оригінальне трактування цього сюжету. У п’єсі «Молода кров», вперше опублікованій 1913 року [1], драматург не просто самобутньо трактує цей сюжет, а подає витончену пародію на його шаблонне використання в українській мелодрамі. За перипетіями Винниченкового твору виразно проступають деякі риси класичних драм – «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М.Кропивницького, «Не судилось» М.Старицького, а ще більшою мірою їх численних епігонських наслідувачів. Ці риси – велемовності, романтичної піднесеності, сльозливого народницького замилування не духом, а блиском сільських звичаїв та обрядів тощо – набувають цього разу сатиричного освітлення. Перед
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:36:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 1
Гуменюк В.І.
ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ П’ЄСИ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
«МОЛОДА КРОВ»
В.Винниченко незрідка використовує у своїх творах традиційні сюжети. Вже одне з перших його опо-
відань «Народний діяч» присвячене художньому осягненню любовних взаємин людей з різних суспільних
сфер. І вже тут автор здобувається на досить оригінальне трактування цього сюжету. У п’єсі «Молода
кров», вперше опублікованій 1913 року [1], драматург не просто самобутньо трактує цей сюжет, а подає
витончену пародію на його шаблонне використання в українській мелодрамі. За перипетіями Винниченко-
вого твору виразно проступають деякі риси класичних драм – «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»
М.Кропивницького, «Не судилось» М.Старицького, а ще більшою мірою їх численних епігонських наслі-
дувачів. Ці риси – велемовності, романтичної піднесеності, сльозливого народницького замилування не
духом, а блиском сільських звичаїв та обрядів тощо – набувають цього разу сатиричного освітлення.
Перед нами начебто традиційна, добротно скроєна побутово-звичаєва драма, в якій бачимо молоду па-
ру – поміщицького сина Антося й покоївку Ївгу – та Антосеву матір Морочинську, яка всіляко противиться
їх одруженню. Морочинська, як і стара Воронова у Кропивницького, крізь пальці дивиться на розваги сво-
го сина з сільськими дівчатами, в п’єсі навіть раз у раз згадується Килинка, яку свого часу звів і покинув
Антось, покинув, очевидно, не без впливу матері (цей своєрідний рефрен «трагічної» вини персонажів не-
мов покликаний позбавити їх нашого співчуття). Однак Морочинська дбає про лад у дворянській сім’ї,
щиро прагне добра своєму синові і саме тому категорично постає проти його одруження з покоївкою, зви-
чайною сільською дівчиною, яку до того ж не без підстав вважає лукавою ледащицею.
Постать Антося виписана загалом досить традиційно. Це благодушний молодик, що доходить до екза-
льтованості у своєму захопленні поезією сільського побуту, доброчинностями простолюду. Він мало не з
хлестаковською піднесеністю говорить про прожекти свого майбутнього подружнього життя: «Ех, Їсю,
переїдемо в город, зараз тобі учителів, книжок... А потім здаси екзамен, построїмо в нашому селі чудесну
школу, ти за вчительку, я за вчителя» [2]. Подібні велемовні пасажі раз у раз проймають звернення персо-
нажа до своєї обраниці.
Головною, принаймні найактивнішою дійовою особою п’єси є Ївга. Як це часто трапляється у Винни-
ченка (зокрема в драмах «Memento», «Натусь», «Закон», «Над»), глибинну художню структуру твору ви-
значає принцип «театру в театрі». Однією частиною персонажів для іншої влаштовується справжнє лице-
дійство, яке відтак трактується автором не просто як мистецька прерогатива, а як невід’ємна ознака життя
(тут можна угледіти певний розвиток погляду шекспірівських часів на весь світ як театр). Художнім керів-
ником вистави у виставі, який час від часу дає цінні поради й вказівки, є батько Ївги, заможний селянин
Клим, а безпосереднім режисером і виконавицею провідної ролі – вона сама.
Вміла й талановита від природи акторка, Ївга вправно примусила Антося закохатися в себе, а тепер ро-
зігрує сцену сватання й одруження. Можна довго перераховувати безмежно вигадливі Ївжині заходи,
спрямовані на подолання рішучого опору Морочинської та на заохочення Антося до енергійніших дій що-
до офіційного оформлення шлюбу. Тут і вдавано соромливі погляди, і сльози з риданнями, і намір покину-
ти службу в Морочинської («Простіть, пані. Тато велять додому йти... Там за мене поки що Пріська буде»
[c. 372]; оце «поки-що» – прикметна обмовка), і підкуп наймита Панаса, аби вив собакою в кущах і вселяв
моторошні передчуття в серце лякливої пані, і організація її зустрічі з бабкою-ворожкою... І любов до на-
родних святощів, і забобони, й наука... – все вдало експлуатується, все пускається в хід.
Власне, наука, а точніше її художній образ є вкрай важливим компонентом загальної структури твору.
Образ науки тут трактується з виразно модерністських, деякою мірою антисцієнтистських позицій, з пози-
цій певної остороги щодо абсолютизації її значення в суспільному бутті (більш детально ця тема буде роз-
роблена автором пізніше в романі «Сонячна машина»).
Найважливішим аргументом Ївги й Антося в обеззброєнні Морочинської, так би мовити, важкою ар-
тилерією є брат пані, Антосів дядько Макар Макарович, якого явно не без впливу своєї обраниці юнак ви-
кликає з міста на допомогу. Макар Макарович – науковець, відомий своїми прогресивними поглядами. Це
він висуває теорію щодо необхідності додання до дряхліючої дворянської крові «молодої крові” народної.
Не встигши з’явитись, він тут же задає Морочинській риторичне запитання: «Що краще: чи дегенератка-
інститутка «благородної» дворянської крові, чи здорова духом і тілом дівчина з народу?» [c. 371]. Що ін-
ститутка – то ще не конче дегенератка, а дівчина з народу може бути хвора і духом, і тілом, що не може
бути до кожного життєвого випадку теоретичної панацеї – це деталі, які мало його обходять. Тож дядько
ретельно й завзято береться виконувати відведену йому роль у влаштованому Ївгою спектаклі. Прикмет-
ним засобом художньої характеристики персонажа є подане у виразно шаржованому ключі його хворобли-
ве несприйняття «сільської ідилії» – роїв мух, трясовиці возом, гарчання пса, крику півня... Він повсякчас
поривається в місто, в спокійну тишу свого затишного кабінету. Його не те, що не цікавить, його дратує
реальна дійсність. Де вже йому розгледіти справжню суть Ївги? Ні прямі викриття цієї суті ображеним ро-
дичем Ївги, ні резонні перестороги Морочинської – все ніщо перед прагненням втілити власну теорію в
реальність, заради чого Макар Макарович і лишається на селі та терпить осоружні побутові незручності.
Критика вже не раз писала про властиве деяким образним побудовам Винниченка художнє передчуття
Гуменюк В.І.
ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ П’ЄСИ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА «МОЛОДА КРОВ»
2
більшовизму [3]. Очевидно, це можна сказати про постать Макара Макаровича та пов’язані з нею пробле-
ми, що їх досліджує автор у п’єсі «Молода кров».
Вишукана пародійність як суттєва ознака образного ладу п’єси особливо виразно виявляється у другій
дії. Коротка вступна ремарка вказує на деталі, характерні для декорації української класичної драми: «Тин,
ворота, перелаз. Вечір». Ївга, яка з тактичних міркувань повернулася до батькової хати, чекає на Антося і
разом з сільськими парубками, що кепкують над паничем, обговорює план його зустрічі: «Так ти, Семене,
не дуже, чуєш? А злегенька, мовляв, так і так, не можна наших дівчат зводити» [c. 374]. Деякі цінні поради
дає Ївжин батько, на якийсь час виходячи з хати. Тут же йде торг з Панасом, який за свої послуги («І соба-
кою вий, і того дурня підговорюй») вимагає більше грошей... Власне, йде жвавий репетиційний процес, під
час якого Ївга вперше постає такою, якою вона є насправді, у всій своїй брутальній ницості (це виразно
означують, зокрема, деталі мовної характеристики). Коли ж здалеку долинає спів Антося (що ж то за укра-
їнська п’єса без співу? -- подібне риторичне запитання подибуємо в оповіданні “Антрепреньор Гаркун-
Задунайський”), всі зникають і починається розігрування мелодрами з начебто вельми характерними атри-
бутами останньої – з молодшою сестрою, що ненароком вибігає з хати й з острахом сповіщає, що пильний
батько не випускає парубкової коханої, яку не без вагання врешті згоджується покликати потай від старо-
го, зі спраглими перешіптуваннями й обіймами молодят та суворим покликом батька, що, як виявляється,
ще не ліг спати, із принизливим зіткненням панича з парубоцтвом, котре ледве не наминає боки Антосеві,
що, виявляється, не «очировательний господін», а «послєдняя сволоч і мєрзалєц», бо знеславлює порядну
дівчину... Короткотривале спілкування з Антосем Ївга не марнує і встигає звести його з ворожкою Сала-
махою, тонко розрахувавши, що запросини баби до панського двору для зустрічі з Морочинською можуть
послужити важливим засобом здолання опору останньої.
Остання (четверта) дія п’єси – видовищний, психологічно переконливий та гротескно виразний, вигад-
ливо сконструйований драматургічний процес зривання масок, раптового протверезіння панства (переду-
сім Антося й Макара Макаровича), що відбувається під бучний акомпанимент третього дня п’яної весіль-
ної гульні селян, котрі, наскликавши численних кревних, радіють своєму родичанню з панами. Протвере-
зіння на фоні пиятики – тут Винниченко ефектно використовує один із своїх улюблених прийомів: вишу-
кану гру контрастів. Кульмінацією цієї сцени є поновлення торгу Ївги з Панасом, що вимагає все нових
грошей за свої послуги. Діставши облизня, він гучно сповіщає, що Ївга була його полюбовницею, а після
розлогої погрозливої тиради Ївжиного батька спокійно додає: «Вона не зо мною одним, а все село знає...»
[c. 404].
Завершується п’єса просторою пантомімічною ремаркою, в якій подано узагальнені характерні дії ко-
жного з персонажів, дії, які в сукупності витворюють неоднозначний, амбівалентний настрій – і відчуття
гіркоти примарної суєти людської, і благості прозріння. В останній авторській вказівці «Завіса тихо спа-
дає» слово «тихо» досить показове щодо з’ясування загальної тональності твору.
Вдаючись до виразних засобів шаржу й гротеску, автор разом з тим незмінно лишається в межах тон-
кої сумовитої іронії. У п’єсі відсутні патетично-викривальні ноти. Це твір глибоко філософічний – досвід
створення інтелектуальної драми тут виразно дається взнаки. За всієї зануреності його в складнощі суспі-
льних взаємин початку ХХ століття не вони тут є головним об’єктом художнього дослідження, а всяка
фальш у людських стосунках, яка, очевидно ж, ніколи до добра не доведе. Висміюючи і романтично-
екзальтовану чи абстрактно-наукову відірваність від життєвих реалій, і ницу захланність, приземленість
людських прагнень, драматург створює сатиричну комедію, в якій використовує широку гаму щонайрозма-
їтіших стильових відтінків, серед яких пародійність виконує ключову роль, постаючи на ґрунті життєво
достовірного й мистецьки ефектного використання конструктивного принципу «театру в театрі».
Написана начебто в традиціях етнографічно-побутової мелодрами, а насправді цілком модерна «Мо-
лода кров» здобула широкий сценічний успіх [4]. Природно, що ця складна за своєю жанрово-стильовою
структурою п’єса викликала доволі суперечливі критичні відгуки -- від різко осудливих до цілком схваль-
них. Якщо з критикою М.Євшана стосовно «Дочки жандарма» важко не погодитись, то в його ставленні до
«Молодої крові” Виразно проглядається дещо педантична упередженість, ба навіть роздратованість аван-
гардною складністю поетики твору. Коротко переказавши фабулу, критик зневажливо осудив твір («Така-
то «комедія» Винниченка»), не вдався не лише до аналізу, а й до якихось (хай би негативних) точніших
оцінок [5]. Не вдався до конкретнішого аналізу і Юр. Сірий, який прихильно поставився до п’єси, відзна-
чивши її театральність (п’єса «безперечно, займе в репертуарі почесне місце. Для цього вона має всі дані»),
соціально-побутову колоритність («справжній малюнок життя»), але разом з тим приписавши авторові де-
що спрощений соціологізм (автор показує, яка «безодня лежить у відносинах поміщицького кола і селян-
ського») [6]. Очевидно, соціологічність критики Ю.Сірого, відгук якого цитується в примітках видання
вибраних п’єс В.Винниченка 1991 року, спричинився до більш ніж вузького трактування автором приміток
В.Бурбелою «Молодої крові» як «комедії відверто політичної спрямованості» [7]. Тенденцію полярних
оцінок твору продовжили Михайло Могилянський (комедія «Молода кров» – «кричуща карикатура, без
міри й мистецького такту» [8], Євген Маланюк («Занадто яскравий реалізм, а вірніше фотографічний нату-
ралізм вихоплених шматків побутової дійсності» [9], Дмитро Антонович, який відносить «Молоду кров»
до п’єс, що приваблюють «своїм відважним і щирим натуралізмом» [10], Іван Левадин («Здорова, зернис-
та, повна тонкої психології та життєвої мудрості комедія-сатира» [11]) та інші критики.
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 3
1. Винниченко Володимир. Молода кров: Комедія на 4 дії // Дзвін. - 1913. - № 7- 8.
2. Винниченко Володимир. Вибрані п’єси. - К., 1991. - С. 362. Надалі посилання в тексті.
3. Див. зокрема: Мороз Л.З. «Сто рівноцінних правд»: Парадокси драматургії В.Винниченка. - К., 1994.
4. Ніковський А. Останній сезон нашого театру // Літературно-науковий вісник, 1914. - Кн. 3. -С. 499
(про постановку п’єси в театрі М.Садовського рецензент пише як про “великий успіх”). П’єса йшла в
багатьох театрах, зокрема, в Київському ім. І.Франка у 1920 р.
5. Євшан М. В.Винниченко (В.Деде): Молода кров... // Українська хата. - 1913. - № 11. - С. 163-170. Див.
також: Євшан Микола. Критика. Літературознавство. Естетика... - С. 608 - 609.
6. Сірий Ю. В.Винниченко: Молода кров... // Літературно-науковий вісник. - 1913. - Кн.. 11. - С. 378 - 379.
7. Бурбела В.А. Примітки // Винниченко Володимир. Вибрані п’єси... - С. 602.
8. Могилянський М. Украинская литература в 1913 г. // Русская мысль. [Москва]. - 1914. - Кн.. 2. - С. 27 -
31.
9. Маланюк Євген. Молода кров: п’єса на 4 дії Володимира Винниченка // Український сурмач [Щипіор-
но-Каліш]. - 1922-23 лист. (№ 40). - С. 8.
10. Антонович Д. Український театр: Конспективний історичний нарис // Нова Україна [Прага]. - 1923. - №
1-2. - С.133 -141.
11. Левадин Іван. Український театр під проводом М. Орла-Степняка в Станиславові // Театральне мистец-
тво [Львів]. - 1924. - Випуск 4. - С. 30-32.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89720 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:36:04Z |
| publishDate | 2001 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гуменюк, В.І. 2015-12-19T18:58:42Z 2015-12-19T18:58:42Z 2001 Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров" / В.І. Гуменюк // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 21. — С. 162-164. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89720 В.Винниченко незрідка використовує у своїх творах традиційні сюжети. Вже одне з перших його оповідань «Народний діяч» присвячене художньому осягненню любовних взаємин людей з різних суспільних сфер. І вже тут автор здобувається на досить оригінальне трактування цього сюжету. У п’єсі «Молода кров», вперше опублікованій 1913 року [1], драматург не просто самобутньо трактує цей сюжет, а подає витончену пародію на його шаблонне використання в українській мелодрамі. За перипетіями Винниченкового твору виразно проступають деякі риси класичних драм – «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М.Кропивницького, «Не судилось» М.Старицького, а ще більшою мірою їх численних епігонських наслідувачів. Ці риси – велемовності, романтичної піднесеності, сльозливого народницького замилування не духом, а блиском сільських звичаїв та обрядів тощо – набувають цього разу сатиричного освітлення. Перед uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров" Article published earlier |
| spellingShingle | Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров" Гуменюк, В.І. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров" |
| title_full | Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров" |
| title_fullStr | Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров" |
| title_full_unstemmed | Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров" |
| title_short | Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка "Молода кров" |
| title_sort | жанрово-стильові особливості п'єси володимира винниченка "молода кров" |
| topic | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89720 |
| work_keys_str_mv | AT gumenûkví žanrovostilʹovíosoblivostípêsivolodimiravinničenkamolodakrov |