Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми
The article examines the gnoseological features of retrospective cognition, as well as its general principles. There are analyzed such problems as the correlation of retro reflection contexts, the application of reconstruction method, and the doctrine of the history “re-comprehension”. On the basis...
Saved in:
| Published in: | Социология: теория, методы, маркетинг |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут соціології НАН України
2009
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89994 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми / В. Тарасенко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 5–18. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859831140179771392 |
|---|---|
| author | Тарасенко, В. |
| author_facet | Тарасенко, В. |
| citation_txt | Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми / В. Тарасенко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 5–18. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Социология: теория, методы, маркетинг |
| description | The article examines the gnoseological features of retrospective cognition, as well as its general principles. There are analyzed such problems as the correlation of retro reflection contexts, the application of reconstruction method, and the doctrine of the history “re-comprehension”. On the basis of general sociological approach, the author analyses the complex and specific character of the historical cognition as the special way of retrospection. The channels of sociological control over this process are sub stantiated in order to avoid any application of historians’ erroneous conclusions and intentional ideological distortions within sociological researches. The interpretation of F.Znaniecki’s “humanistic coefficient” as an index of the relation between value levels of the past and the present, or as an imitational relation of the present to the past, is also set forth in the article.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:31:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ва лен тин Та ра сен ко
Рет рос пек тив не пізнан ня в соціології
ВАЛЕНТИН ТАРАСЕНКО,
äîê òîð ñîö³îëîã³÷íèõ íàóê, ïðîâ³äíèé íà óêî -
âèé ñï³âðîá³òíèê â³ää³ëó ³ñòîð³¿, òåî𳿠òà ìå -
òî äî ëî㳿 ñîö³îëî㳿 ²íñòè òó òó ñîö³îëî㳿
ÍÀÍ Óêðà¿ íè, ïðî ôå ñîð êà ôåä ðè òåî𳿠òà
³ñòî𳿠ñîö³îëî㳿 Êè¿âñüêî ãî íàö³îíàëü íî ãî
óí³âåð ñè òå òó ³ìåí³ Òà ðà ñà Øåâ ÷åí êà
Рет рос пек тив не пізнан ня в соціології: деякі
гно се о логічні та ме то до логічні про бле ми
Abstract
The article examines the gnoseological features of retrospective cognition, as well as its
general principles. There are analyzed such problems as the correlation of retro-
reflection contexts, the application of reconstruction method, and the doctrine of the
history “re-comprehension”. On the basis of general sociological approach, the author
analyses the complex and specific character of the historical cognition as the special
way of retrospection. The channels of sociological control over this process are sub -
stantiated in order to avoid any application of historians’ erroneous conclusions and
intentional ideological distortions within sociological researches. The interpretation of
F.Znaniecki’s “humanistic coefficient” as an index of the relation between value levels
of the past and the present, or as an imitational relation of the present to the past, is
also set forth in the article.
За галь на гно се о логічна ха рак те рис ти ка
рет рос пек тив но го пізнан ня
Соціологія — на ука, що здійснює над зви чай но склад ний і су перечлив ий
пізна валь ний про цес, спря мо ва ний на вив чен ня ми ну ло го, те перішньо го і
май бут ньо го. Щоп рав да, найбільшу час ти ну своїх дослідниць ких зу силь
вона вит ра чає на пізнан ня те перішньо го і су час но го, тоб то соціаль ної ре аль -
ності як на яв но го бут тя, оскільки постійно існує по тре ба суспільства в
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 5
інфор мації про по точні події та про це си. Але важ ли во й інше: ре альність, що
ста но вить сьо го ден ня, не по тре бує до казів її фак тич ності, підтвер джу ва ної
досвідом, і це по лег шує про цес пізнан ня ре аль ності. При наймні дослідник,
за ви нят ком по оди но ких ви падків, не по тре бує спеціаль но го по шу ку цієї ре -
аль ності.
На томість пізнан ня ми ну ло го чи май бут ньо го озна чає вив чен ня ре аль -
ності, якої в на яв ності немає. У пер шо му ви пад ку вже немає, в дру го му — ще
немає. Звісно, шу ка ти таку неісну ю чу ре альність немає смис лу, знай ти її не
мож на, тому не одмінно по стає пи тан ня: чи мож ли ве вив чен ня того, чого
немає, що не наділене фак тичністю? Відповім: не мож ли ве. Воно на справді й
не вив чається. Вив чається щось інше під виг ля дом зник лої або ще не наро -
дженої ре аль ності.
Одна че здо ро во му глуз ду су час но го дослідни ка із цим важ ко по го ди ти -
ся, адже тоді до ве ло ся б відки ну ти, на прик лад, таку ав то ри тет ну на уку, як
історія, кот ра, як ствер джується, вив чає ми ну ле суспільства, тоб то ре аль -
ність, що втра ти ла своє на яв не бут тя, і не по руш но вірить в те, що пізнає
його. Ма буть, тут ми сти каємося з епісте мо логічним міфом, за цик ле ним на
оптимістич но му уяв ленні про те, що соціаль ну ре альність ми ну ло го, те -
перішньо го і май бут ньо го мож на досліджу ва ти, а відтак — і пізна ва ти. Це
уяв лен ня що най мен ше за ва жає ба чи ти гно се о логічні па ра док си та глухі
кути в соціології, зок ре ма ті мо мен ти, коли в ній дослідниць кий і пізна валь -
ний інте ре си ав то ма тич но не збіга ють ся. Звідси в соціології досліджу ва ти
не за вжди озна чає пізна ва ти, як і на впа ки: пізна ва ти — не об ов’яз ко во озна -
чає досліджу ва ти. Приміром, рет рос пек тив не соціологічне пізнан ня не є
досліджен ням. І це зро зуміло: з його об’єктом не мож ли во вста но ви ти до -
слідниць кий кон такт (за сто су ва ти до ньо го емпірич ний ме тод). Якщо в ми -
ну ло му ре альність ко лись таки існу ва ла, то вона зник ла, і до неї вже із жод -
ним ме то дом не підійдеш. Саме че рез це не мож на досліджу ва ти й ре -
альність май бут ньо го, яка ще не скла ла ся, отже, в сис темі дійсності не з’я ви -
ла ся як її елемент.
Незбіг двох за зна че них інте ресів ста но вить, ясна річ, важ кий ви па док
для аналізу всіх тон кощів і ню ансів про це су пізнан ня в соціології, але він, як
на мене, не спрос то вує за галь но го по сту ла ту сто сов но то тож ності до слi -
джен ня і пізнан ня в сис темі на уко во го опа ну ван ня світу. Пос ту лат не за пе -
ре чується. Досліджен ня вва жається ак том пізнан ня. Саме так по тлу ма чу -
ють його й у логіці соціологічно го досліджен ня, що спи рається на логіку на -
уко во го досліджен ня (див.: [Ло ги ка, 1987: с. 7]). Та все одно для соціології
пи тан ня щодо не суміжжя дослідниць ко го і пізна валь но го інте ресів, до -
сліджен ня і пізнан ня є пи тан ням пер шо ряд ної важ ли вості, оскільки воно
інду кує інше не менш важ ли ве пи тан ня: яким чи ном мож ли ве соціологічне
пізнан ня, якщо соціаль ну ре альність ані ми ну ло го, ані май бут ньо го (ані, до -
да мо, те перішньо го) без по се ред ньо досліджу ва ти не мож на? Цьо го соціоло -
гові про сто не дано. Ра зом із тим існує дослідниць ка прак ти ка соціології,
кот ра, ма ю чи спра ву з ми ну лим і май бутнім, про ни кає в інші соціальні світи,
які існу ють за меж ами її сьо го ден ня. Ця прак ти ка підка зує подвійну здо гад -
ку, що містить аль тер на ти ву: або ре альність ми ну ло го і май бут ньо го існує в
такій особ ливій формі, що її мож на пізна ва ти, або саме пізнан ня на бу ває та -
6 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Ва лен тин Та ра сен ко
кої особ ли вої фор ми, яка вмож лив лює його здійснен ня сто сов но ми ну ло го і
майбутнього.
Так, у пізнанні ма ють місце і те, і те, по за як і ми ну ле, і май бутнє — це
вірту альні світи, які ви га дані людь ми і сприй ма ють ся ними як фак тичність,
утім, не є то тож ни ми відповідно ані ре аль ності ми ну ло го, ані ре аль ності
май бут ньо го. Такі світи існу ють у свідо мості лю дей пе ре дусім за вдя ки
життєвому досвіду, в тому сенсі, що кож на лю ди на несе в собі своє ми ну ле і
за чат ки сво го май бут ньо го, що існує пам ’ять про ми ну ле і впев неність у на -
станні май бут ньо го, що відлік часу тра диційно по в’я за ний із його так зва -
ною стрілою (спря мо ва ною з ми ну ло го крізь те перішнє в май бутнє). Їх
(світи) мож на пізна ва ти, при наймні опо се ред ко ва но, манівця ми, не тор ка ю -
чись са мої ре аль ності — ані ми ну лої, ані май бут ньої. І це озна чає, що та ко го
шти бу пізнан ня теж вірту аль не, як і самі світи.
Одне сло во, терміни “ми ну ле” і “май бутнє” не то тожні термінам “ре аль -
ність ми ну ло го” (“ми ну ла ре альність”) і “ре альність май бут ньо го” (“ при -
йдешня ре альність”). І щоб не блу ка ти в лабірин тах па ра доксів незбігу й
невідповідності в пізна валь но му про цесі соціології, на го ло шу ще раз: те,
чого немає, не досліджується і не пізнається — ані пря мо, ані опо се ред ко ва -
но. Ми ну ле як особ ли вий вірту аль ний світ існує, тому в цій якості воно
пізнається, але ре аль ності ми ну ло го немає, тому вона й не пізнається. І якщо
та сама істо рич на на ука, як їй видається, вив чає ми ну ле, то слід уваж но при -
ди ви ти ся при наймні до двох ас пектів її дослідниць ко-пізна валь но го про це -
су: 1) чи на справді історія вив чає зник лу ре альність під на звою “ми ну ле” або
ж якусь її підста нов ку, підміну, кот ру на зи ва ють ми ну лим; 2) чи здат на
історія досліджу ва ти ми ну лу ре альність і чи досліджує її, або, інши ми сло -
ва ми, чи збіга ють ся в її ви ко нанні дослідниць кий і пізна валь ний інте ре си,
досліджен ня і пізнання.
Ці пи тан ня сто су ють ся та кож соціології, рет рос пек тив не пізнан ня якої
на за гал ґрун тується на тих са мих гно се о логічних за са дах, що й істо рич не
пізнан ня, хоча, втім, є деякі відмінності у спо со бах його реалізації. Со -
ціологія здійснює рет рос пек тив не пізнан ня у три спо со би. Пер ший спосіб —
че рез фо кус ба чен ня соціаль но го ми ну ло го інши ми на ука ми, і зок ре ма, та -
кої важ ли вої дис ципліни, як соціаль на історія, яка дає соціології над зви чай -
но ба га тий ма теріал про соціаль ну ре альність ми ну лих часів та епох. Слід
за ува жи ти, що соціологія вспад ку ва ла філо со фську здатність роз гля да ти
світ крізь при зму вис новків ба гать ох наук, іноді навіть за по зи чу ва ти деякі
з них.
Ще Ґ.Зи мель помітив таку здатність соціології, коли за зна чав, що вона
пе ре гля дає свій пред мет че рез пред ме ти сусідніх дис циплін. На його дум ку,
це ста ло мож ли вим унаслідок істо рич но го запізнен ня соціології до роз -
поділу між на ука ми об’єкта пізнан ня. Соціологія спізни ла ся з огля ду на
своє віднос но пізнє ви ник нен ня, об’єкт розібра ли на “час ти ни”, їй нічого не
діста ло ся, тому соціологія змог ла вирізни ти ся з-поміж інших соціаль них
наук не пред ме том, а точ кою зору. Зи мель так і пи сав про соціологію: “Вона
на ле жить до того типу наук, спеціаль ний ха рак тер яких по ля гає не в тому,
що їхній пред мет раз ом з інши ми підхо дить під одне вище, за галь не по нят тя
(як кла сич на філо логія і гер маністи ка, опти ка й акус ти ка), а в тому, що вони
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 7
Рет рос пек тив не пізнан ня в соціології
став лять усю су купність пред метів під особ ли вий кут зору. Не об’єкт, а точ -
ка зору, особ ли ва, здійсню ва на нею абстракція ди фе ренціює її від реш ти
істо ри ко-соціаль них наук” [Зим мель, 1996: с. 422].
Сьо годні, коли пред ме ти соціаль них наук дуже тісно пе ре пле тені між
со бою, соціологія у спро бах по бу до ви но вих по яс ню валь них мо де лей роз -
ши рює мож ли вості сво го ба чен ня ре аль ності че рез пред ме ти і вис нов ки цих
наук, на прик лад, за ра ху нок соціаль ної філо софії, пси хо логії, епісте мо логії,
си нер ге ти ки [Бев зен ко, 2002], ан тро по логії (ан тро по логічний підхід [Та на -
то ва, 2004]) та ін.
Дру гий спосіб реалізації соціологією рет рос пек тив но го пізнан ня — це
вив чен ня влас но го ми ну ло го, своєї історії як на уки, а та кож історії соціаль -
них і соціологічних ідей, теорій, учень, в яких за кар бу ва ли ся ті чи ті ха рак те -
рис ти ки соціаль но го ми ну ло го. Історія соціології як особ ли ва га лу зе ва
скла до ва соціологічної на уки вос кре шає в її са мосвідо мості пам ’ять про так
зва ну подвійну ре альність ми ну ло го: те о ре тич ну (тодішні ідеї, теорії, кон -
цепції, вчен ня тощо) і на ту раль ну, хоч і зник лу, але ство ре ну ко лись взаємо -
дією лю дських індивідів і їхніх груп і мар ко ва ну інте лек ту аль но-те о ре тич -
ни ми вит во ра ми соціаль но го ро зу му. Опор ни ми на цьо му шля ху пізнан ня
ми ну ло го вис ту па ють ка те горії “історія”, “ми ну ле”, “су часність”, “те періш -
нє”, “істо рич на ре альність”, “істо рич на фак тичність”, “те о ре тич на ре аль -
ність”, “соціаль на ре альність” тощо, інтер пре тація яких є, влас не, она уч нен -
ням змісту того мис лен ня, що пізнає, яке було влас ти ве твор чим по ста тям
про й де них соціологією етапів. Звісно, без про ник нен ня соціоло га-істо ри ка
в те о ре тич ну ре альність ми ну ло го, а це, за зна чу, за вжди про блем на річ, по -
за як воно ґрун тується на ро зумінні за ко до ва но го в тек стах дав но згас ло го,
та ко го, що пішов у не бут тя, ро зу му (мис ли ти точ но так, як мис ли ли, при -
міром, Геґель, Маркс, Ве бер чи Со рокін, не мож ли во), цей спосіб рет рос пек -
тив но го пізнан ня не можна здійснити.
Третій шлях реалізації соціологічно го рет рос пек тив но го пізнан ня пе -
ред бачає ви ко рис тан ня ме тодів, що за без пе чу ють зби ран ня й інтер пре тацію
інфор мації про ми ну лу соціаль ну ре альність (аналіз до ку ментів, біо гра фіч -
ний ме тод, ме тод соціаль но го по ртре та, ме му ар ний ме тод). Про дук ти інтер -
пре тації ство рю ють ґрунт для за сто су ван ня ме то ду те ма тич них ре ко нст -
рукцій ми ну ло го. Слід за зна чи ти, що подібно до двох по пе редніх різно видів
цей тип соціологічно го рет рос пек тив но го пізнан ня об тя же ний склад ни ми
гно се о логічни ми, ме то до логічни ми й логіко-істо рич ни ми про бле ма ми.
Одна че що ж таке рет рос пек тив не пізнан ня, якою є його гно се о логічна
при ро да?
Рет рос пек тив не пізнан ня — це про цес вив чен ня ми ну ло го в усіх уста -
нов ле них фор мах і ви я вах його ко лиш ньої ре аль ності як фак тич ності. Отже,
воно звер не не “на зад”, в історію і за без пе чує лю дині знан ня про те, що
найімовірніше було як факт. Ре альність ми ну ло го, не пред став ле на як факт
(фак тичність), не пізнається. На пев но, рет рос пек тив не пізнан ня су спіль -
ства може здійсню ва ти будь-яка соціаль на на ука (чи більшість наук цієї гру -
пи), але, ясна річ, кож на зі своєї по зиції, ви хо дя чи з влас но го інте ре су, а та -
кож у меж ах сво го пред ме та і влас них інстру мен таль них мож ли вос тей.
Унаслідок цьо го рет рос пек тив не пізнан ня ди фе ренціюється і ви дозміню -
8 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Ва лен тин Та ра сен ко
ється, але гно се о логічна при ро да його та сама: без по се ред ньо вив ча ють
підста нов ку ре аль ності ми ну ло го, а не саму цю зник лу ре альність. Для цьо го
підста нов ку ство рює (ко нструює) дослідник, спи ра ю чись на дже ре ла фак -
тич ності (до ку мен ти, свідчен ня тощо). Така склад на пізна валь на си ту ація,
коли на основі мо делі-підста нов ки, яку не мож ли во пе ревірити ре альністю
(що зник ла), вив ча ють нібито саму цю ре альність, по тре бує усвідом лен ня і
з’я су ван ня за та ки ми лініями: суб’єкт — об’єкт рет рос пек тив но го пізнан ня,
ре альність — фак тичність, ми ну ле — те перішнє, ми ну ле — су час не, ми ну -
ле — історія, істо рич ний — гно се о логічний інтереси тощо.
У на ве де но му виз на ченні рет рос пек тив но го пізнан ня вка за но, що ми ну -
ле вив чається як уста нов ле на фак тичність, а не як бут тя ре аль ності, що мала
б його ста но ви ти. І це пра виль но, адже ми ну ла ре альність зник ла і з нею не
вста но ви ти жод но го пізна валь но го зв’яз ку, — вона не може ані бути, ані ста -
ти об’єктом пізнан ня. У та ко му разі важ ли ви ми є фак тичні свідчен ня про
зник лу ре альність, що їх по зна ча ють ка те горією “фак тичність”. Річ у тім, що
ре альність, яка йде в не бут тя, не зни кає цілком і аб со лют но, вона за ли шає
певні “сліди”, “сиґнали”, “зна ки”, тоб то свідчен ня про себе. Саме вони й ука -
зу ють на її фак тичність, але ко лиш ню. Це уточ нен ня (“ко лиш ня”) попере -
джає будь-яку спро бу ото тож ни ти бут тя ми ну лої ре аль ності з її фак ти ч -
ністю, що не одне й те саме.
Бут тя ми ну лої ре аль ності — це її онто логічна на явність, щось таке, що
існує, як ска зав би Аристотель, за міри лом “влас но го за ко ну”, у рам ках пев -
но го часу, спільно зі свої ми про ду цен та ми, і що при пи ни ло своє існу ван ня
раз ом із цими са ми ми про ду цен та ми. Звісно, зна ти про неї нічого не мож на
без яко гось до ро гов ка зу, зна ку, сиґналу про те, що вона ко лись, як ка за ли в
дав ни ну, “мала місце бути”. Свідчен ня вивільня ють певні ас пек ти, ха рак те -
рис ти ки зник лої ре аль ності з не бут тя, под а ю чи їх як ко лишній факт, мо -
дифіко ва ний са мим же зна ком, сиґна лом, до ро гов ка зом. От із цим мо -
дифіко ва ним фак том, зафіксо ва ним у дже ре лах, має спра ву дослідник, який
мис лить його саме як істо рич ний факт і пе ре тво рює його на об’єкт пізнан ня.
Приміром, істо рик, досліджу ю чи жит тя і діяльність геть ма на Івана Ма -
зе пи, який пе рей шов зі своїм не ве ли ким військом на бік шве дсько го ко ро ля
Кар ла XII і вис ту пив про ти Пет ра I, чим зра див, по суті, і росіян, і більшість
українців, котрі не пішли за геть ма ном, вив чає саме мо дифіко ва но го, під -
став ле но го дже ре ла ми, свідчен ня ми, а потім і са мим істо ри ком дав ньо го
діяча, тоб то зафіксо ва но го його іде аль но го двійни ка. Це — об раз Ма зе пи, що
відоб ра жає помічені свідка ми риси його осо бис тості, зовнішньо го виг ля ду,
жит тя й діяль ності і не відоб ра жає тих гра ней його життєдіяль ності, що не
за ли ши ли “слідів”. Але цьо го, ясна річ, не бе руть до ува ги. Нав па ки, об раз
об’єкти ву ють і на ту ралізу ють, ото тож ню ють його з Іва ном Ма зе пою як жи -
вим функціоне ром, а са мо го Ма зе пу под а ють не як усічену дже ре лоз нав чу
фак тичність, а як цілісну живу на ту ру. Але це ілюзія. Нема пе ред очи ма істо -
ри ка ані Ма зе пи, ані Кар ла XII, ані Пет ра I, і вос кре си ти їх, щоб, скажімо,
зро би ти об’єкта ми досліджен ня в на турі, не мож ли во. Зник ла й уся “за в’я за -
на” на них та ко го са мо го шти бу на ту раль на ре альність, кот ра вже за жод них
об ста вин (ще раз за ува жу) не може ста ти об’єктом пізнан ня. За ли шив ся
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 9
Рет рос пек тив не пізнан ня в соціології
тільки вірту аль ный об’єкт (об раз Ма зе пи, “іде аль ний тип”), скомбіно ва ний
дослідни ком на підставі ви яв ле ної у дже ре лах те ма тич ної фактичності.
Об’єкта ми та ко го шти бу й пе рей мається суспільна історія. Але на справ -
ді ко жен із них поділе ний на три час ти ни: те, що піддається досліджен ню
(дже ре ла з под а ною в них ко лиш ньою фак тичністю, кот ру дослідник те ма -
тич но може ба чи ти по-різно му); те, що досліджен ню не підля гає (зник ла ре -
альність); те, що ви га дує істо рик (опис, ха рак те рис ти ка, оцінка істо рич них
фактів — подій, дій, відно син, ре акцій тощо). Це — вірту аль на, те о ре тич на
ре альність, яка вто рин но (після дже рел) пред став ляє ре альність зник лу, але
цьо го разу ство ре ну са мим істо ри ком. Вона не зни кає, а пе ре хо дить шля хом
опа ну ван ня, зок ре ма й кри тич но го, від од но го по коління вче них (і не лише
вче них) до іншо го. І при цьо му її мож на уточ ню ва ти, вип рав ля ти, зба га чу ва -
ти мірою вив чен ня но вих дже рел, що відкри ва ють невідомі раніше межі ко -
лиш ньої фак тич ності.
Соціологія, про су ва ю чись цими лабірин та ми істо рич но го пізнан ня, має
вно си ти певні ко рек ти ви у про цес адап тації його про дуктів до своїх цілей.
Доміну ва ти має її кри тич ний по гляд на них, що пе ревіряє іде о логію і ме то -
до логію історії, у світлі яких піддається транс фор маціям істо рич ний об’єкт.
На за гал він транс фор мується не одно ра зо во, але спер шу у дже ре лах, що
фіксу ють ко лиш ню фак тичність вибірко во, на вмис но тен денційно чи ви -
пад ко во. Отже, істо рич ний об’єкт вис ту пає по пер вах як ре зуль тат дже ре -
лоз нав чо го фіксу ван ня. Він є та ким, яким його по зна че но. Далі його транс -
фор мує дослідник дже рел, який пе ре тво рює своєю уя вою фіксо вані ха рак -
те рис ти ки на об раз об’єкта. Тут може да ва ти ся взна ки іде о логічна, ме то до -
логічна, соціокуль тур на по зиція вче но го. Зреш тою, не може не впли ну ти на
ме та мор фо зи рет рос пек тив но го об’єкта те ма ти зація досліджен ня, що по -
тре бує под а ва ти його у вузь ко му ключі роз роб лю ва ної теми, іґно ру ю чи ха -
рак те рис ти ки об’єкта, котрі не вкла да ють ся в дану тематику.
На цьо му мо менті транс фор мація об’єкта рет ро реф лексії може не за вер -
шу ва ти ся. Ідеть ся про те, що на істо рич не пізнан ня за вжди справ ля ють
вплив, ба навіть і пря мий тиск іде о логія і політика, внаслідок чого його про -
дукт іде о логізується і політизується. У та ко му виг ляді він по ши рюється в
суспільстві тими чи тими про ти бор чи ми соціаль ни ми гру па ми, які інтер -
пре ту ють його у влас них інте ре сах.
Отже, че рез транс фор мацію й різно манітні ме та мор фо зи той са мий
об’єкт рет рос пек тив но го пізнан ня може бути до волі різним, тому саме це
пізнан ня містить не роз в’я за ну до кінця епістеміологічну про бле му пе ре -
вірки його на істинність. Зник лою ре альністю його не пе ревіриш. Оскільки
остан ня зник ла, то у сфері цьо го пізнан ня ро зуміння істи ни як знан ня, адек -
ват но го ре аль ності, не має смис лу. Кри терій істин ності здо бу то го тут знан -
ня — відне сен ня його до фак тич ності, ви ра же ної дже ре ла ми, але самі дже ре -
ла на ле жить зістав ля ти з інши ми дже ре ла ми, до пов ню ва ти і пе ревіряти
ними. Отже, про цес уста нов лен ня рет рос пек тив ної істи ни нескінчен ний,
але соціологія у своїх пізна валь них інте ре сах усе одно має кон тро лю ва ти
історію іншою пи са ною історією. Лише тоді вона буде ґаран то ва на від по -
вто рен ня по ми лок і пе ребільшень, що їх при пус ка ють ся історики.
10 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Ва лен тин Та ра сен ко
Відо мий ра дя нський дослідник істо рич но го пізнан ня А.Ракітов уста но -
вив, що воно здійснюється на основі істо рич но го інте ре су і свідо мості; має
дуже склад ну влас ну струк ту ру і струк ту ру фак ту; враз ли ве без спеціаль но -
го логічно го ме ханізму, кот рий ґаран тує пра вильність пе рене сен ня інфор -
мації про ми ну ле на те перішнє і май бутнє; пе ре дба чає об ов’яз ко ву кон цеп -
ту алізацію; не має про во ди ти ся з по ру шен ням тех но логії, ме то ди ки й тех -
ніки досліджен ня тощо [Ра ки тов, 1982]. До чис ла склад них ме то до ло го-гно -
се о логічних про блем істо рич но го і, за га лом, рет рос пек тив но го пізнан ня на -
ле жать про бле ма зв’яз ку кон текстів рет рос пекції та про бле ма ме то ду ре ко н -
струкції.
Кон тек сти рет ро реф лексії та ме тод ре ко нструкції
Що ро би ти з ми ну лим? Та ким чи ном по ру шу ють пи тан ня політико-іде -
о логічна кон ’юн кту ра су час ної “по ма ран че вої” вла ди в Україні та гру па
істо риків, що її об слу го вує. І відповіда ють: ми ну ле не обхідно су ди ти, особ -
ли во те, яке не влаш то вує. І що? Вла да й істо ри ки су дять ми ну ле, ча сом жо -
рстко й не ви ва же но, а де я ких діячів ми ну ло го навіть ка ра ють, вик рес лю ю чи
з ми ну ло го, зніма ю чи з п’єдес талів, приріка ю чи на за бут тя. При цьо му вва -
жа ють, що сто сов но ми ну ло го ма ють пра во вис ту па ти вод но час його суд дя -
ми і про ку ро ра ми, адже щоб су ди ти ми ну ле, не обхідно йому пе ре дусім щось
за ки ну ти. Зро зуміло, про ку ро ри зна хо дять ся, при чо му вони зви ну ва чу ють
ми ну ле, як пра ви ло, в тому, що воно не таке, як їм би хотілося. Тому про ку -
ро ри пе ре ко нані в не обхідності при сто су ван ня ми ну ло го до те перішньо го.
Одна че для цьо го потрібна ре тель на його се лекція, “про по лю ван ня”, яке б
дало змо гу поділити історію на дві час ти ни — при й нят ну і не прий нят ну,
“доб ру” і “по га ну”. Звісно, в комірчині су час но го “по ма ран че во го” Плюш -
кіна-лахмітни ка має бути, на дум ку іде о логів і політиків цьо го шти бу, ли -
шень виз на на ними ста ра мізерія. Звідси — геть не виз на не і не прий нят не!
Тому пе рей ме но вуй ву лиці, зно си пам ’ят ни ки, руй нуй сим воліку, звільняй
бібліот е ки від “то талітарної” літератури.
Відо мий укр аїнський істо рик Станіслав Куль чиць кий дещо уточ нює в
цьо му “про по лю валь но му” підході до історії. Він вва жає, що з ми ну лим
нічого ро би ти не потрібно, по за як ми ну ле — це “те, що ста ло ся і що змінити
вже не мож на”. На томість історія — інша річ. Вона “є по гля дом на ми ну ле,
який може бути різним, за леж но від ба гать ох чин ників: політич них пре фе -
ренцій, віку, освіти тощо” [Куль чиць кий, 2009]. У чому спе цифіка цієї гно -
се о ло го-ме то до логічної по зиції? У тому, що вона іґнорує онто логію історії,
на явність у ній об’єктив но го змісту (“тіла”), по в’я за но го з діяльністю лю дей
і її ре зуль та та ми. “Історія, — на го ло шу вав К.Маркс, — не що інше, як діяль -
ність лю ди ни, яка має свої цілі” [Маркс, Энгельс, т. 2: с. 102]. У та ко му ра -
курсі історія по стає як суспільна ре альність, що по час ти ста ла, по час ти про -
дов жує своє ста нов лен ня і роз ви ток. Вона — не в го лові істо ри ка, а за її ме -
жами, при чо му охоп лює і ми ну ле, і те перішнє [Бо ряз, 1988: с. 11–13].
Якщо ж історія — це лише мінли вий, ніби по го да, по гляд на ми ну ле, тоді,
ясна річ, історія по стає як витвір ав то ра точ ки зору щодо неї. Звісно, тоді й
“про по лю ван ня” історії лег ко про во ди ти шля хом її но во го пе ре пи су ван ня,
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 11
Рет рос пек тив не пізнан ня в соціології
пе ре осмис лен ня, пе ре роб лен ня, що Куль чиць кий і ро бить. Він навіть за зна -
чає, що пе ре осмис лен ня історії відбу вається в Україні швид ши ми тем па ми,
ніж у Росії, і це, на його дум ку, є роз’єдналь ною лан кою в украї но-російських
відно си нах. Спра ва за й шла так да ле ко, що укр аїнських і російських істо -
риків не збли жу ють навіть спільні на укові кон фе ренції (ко жен за ли шається
при своїй думці), що вони самі й на го ло шу ють. Про те історія фаль си -
фікується, при чо му настільки амо раль но і політич но не без печ но, що вла да в
де я ких краї нах вдається до по шу ку за хис ту від неї. Так, у РФ ство ре но
“Комісію при Пре зи денті Російської Фе де рації з про тидії фаль сифікації
історії, що за шкод жує інте ре сам Росії”, яку істо ри ки-фаль сифіка то ри одра -
зу зустріли в баг не ти [Чу байс, 2009].
Про те С.Куль чиць кий об стоює впро вад жен ня в історію збли жу валь ної
на уко вої ме то до логії, яка спи рається на те о ре тичні підхо ди ви дат них істо -
риків, на прик лад мас шта бу Тойнбі. Це, вва жає він, за без пе чить істо ри кам
Украї ни та Росії до сяг нен ня пев но го спільно го зна мен ни ка в оцінках тих чи
тих істо рич них подій.
Якби так ста ло ся, тоді, мож ли во, чи ма ло про блем у відно си нах між істо -
ри ка ми двох країн відпа ли б самі по собі. На жаль, мар но сподіва ти ся на це
на й ближ чим ча сом, оскільки пев на гру па впли во вих укр аїнських істо риків
уже да ле ко про су ну ла ся, про штов ху ю чи в істо рич ну на уку суб’єктив но-во -
люн та р истську ме то до логічну док три ну. У піку російським істо ри кам вони
про тис тав ля ють надміру за політи зо вані й заіде о логізо вані істо ричні версії,
особ ли во що сто сується го ло до морів, ОУН-УПА, Пол та вської бит ви, від -
но син із по ля ка ми й зі шве да ми, тож ніякий Тойнбі або інший мас штаб ний
істо рик ми ну ло го не до по мо же їм збли зи ти ся з російськи ми колеґами. Тре -
ба роз роб ля ти спільну ме то до логію історії й роз бу до ву ва ти спільні ціннісні
орієнти ри, аби йти на зустріч одне од но му. Що сто сується суб’єкти віст -
сько-во люн та р истсько го підхо ду в історії, то він зво дить між уче ни ми двох
країн справ жню Ки та йську стіну. Схе ма, за якою він реалізується, така: на
до го ду політи кам або на їхнє за мов лен ня істо ри ки обґрун то ву ють й аб со лю -
ти зу ють пев ну ідею (на прик лад, ідею націоцен триз му), підга ня ють під неї
фак ти (особ ли во по люб ля ють ви тя га ти з “тем них” кутків ми ну ло го сумнів -
ні чи підозрілі для Росії) і на цьо му підмур ку бу ду ють свої підбу рю вальні
кон цеп ту альні версії.
Ви хо дить вель ми од нобічне, але іде о логічно і політич но цен тро ва не
под ан ня істо рич ної фак тич ності. Скажімо, в кон тексті гіпер болізо ва ної ет -
но ідеї ця фак тичність виг ля дає так, ніби в історії Украї ни пе ре ва жа ла тен -
денція щодо відда лен ня від Росії, а не на збли жен ня з нею, а той-таки Ма зе -
па, мов ляв, усе жит тя но сив цю ідею у своїй го лові. У руслі об ожне ної й
надміру пе ребільше ної ідеї національ но го звільнен ня вип рав дується таке
га неб не з точ ки зору всіх міжна род них мо раль них норм яви ще, як фа ш ист -
ський ко ла бо раціонізм (особ ли во в Західній Україні, де на зраз ко во му став -
ленні до ко ла бо раціонізму і ко ла бо раціоністів навіть ви хо ву ють мо ло ду ге -
не рацію). У по зи тив но му світлі вис тав ляється й інтер венціоністська армія
Кар ла XII (див.: [Шес та ков, 2007]), а по раз ка під Пол та вою шведів і ма зе -
пинців опла кується. Так суб’єктивні ідеалісти-док три не ри пе ре пи су ють
12 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Ва лен тин Та ра сен ко
історію, при й ма ю чи одну її час ти ну й відки да ю чи або уво дя чи в “тінь”, за -
мов чу ю чи — іншу.
Академік П.То лоч ко пи сав у цьо му зв’яз ку: “Украї на має не прос ту іс -
торію. Мож на ска за ти — навіть різні історії. Ту, що була спільною з Росією і
Біло рус сю, і ту, що є спільною із низ кою західних країн — Поль щею, Лит -
вою, Австро-Угор щи ною, Ру мунією. Утім, якщо пер шу в новітніх істо рич -
них пра цях, у тому числі й у підруч ни ках, под а ють як без пе рер вний лан цюг
страж дань не щас них українців, як своєрідну чор ну діру і змар но ва ний час,
то дру гу вик ла да ють цілком співчут ли во, як при й нят ну аль тер на ти ву. Усе в
цій історії було кра щим. У складі Польської імперії Украї на була ледь не
рівноп рав ним фун да то ром Речі Пос по ли тої. У лібе ральній Австро- Угор -
ській імперії теж по чу ва ла ся до волі ком фор тно. Не відчу ва ла та ко го утис ку,
який мав місце у “в’яз ниці на родів” Росії, ані в соціаль но-еко номічно му, ані
в національ но-куль тур но му плані.
І по суті нічого про те, що українці в цих дер жав них утво рен нях були
людь ми дру го го ґатун ку, що в жод но му з них не здо бу ли та ко го дос ту пу до
дер жав но го управління, який мали їхні од но племінни ки в Росії, що по -
льські “лібе ра ли” за до по мо гою Бр естської унії по зба ви ли їх віри батьків і
дідів, на в’я за ли ка то ли цизм, а австро-угорські — за про то рю ва ли їх до кон -
цен траційних та борів Те ре зи но і Тал лер гоф. Якщо так доб ре було украї н -
цям у на зва них краї нах, тоді чим по яс ни ти, що вони постійно на ма га ли ся їх
за ли ши ти? Чому тоді Бог дан Хмель ниць кий повів Украї ну з по льсько го
“раю” в російське “пек ло”, а мільйо ни західно ук раїнців бігли з лібе раль ної
Австро-Угор щи ни аж за оке ан?” [То лоч ко, 2008].
У цій ци таті по ка за но, як “нові” істо ри ки, котрі вис ту па ють про ку ро ра -
ми і суд дя ми історії, пре па ру ють істо рич ний кон текст, за сто со ву ю чи “про -
по лю валь ний” ме тод вип ’я чу ван ням одних фактів, подій чи оцінок і за мов -
чу ван ням інших. Це — пря ме по ру шен ня на уко вої ме то до логії рет рос пек -
тив но го пізнан ня, яка ви ма гає від уче но го об’єктив ної орієнтації на всю су -
купність ви яв ле ної фак тич ності, а не на окремі, кон ’юн ктур но вигідні її
фраґмен ти. Але якщо навіть, ви хо дя чи із за вдань досліджен ня, потрібно
вив ча ти лише окремі фраґмен ти ми ну ло го, все одно їх слід зоб ра жу ва ти на
тлі за галь ної кар ти ни цьо го ми ну ло го (звісно, за умо ви, що така кар ти на
існує в науці). Без дот ри ман ня цієї ви мо ги такі фраґмен ти не бу дуть пра -
виль но зро зумілі.
По ру шен ня ме то до логії рет рос пек тив но го пізнан ня спри чи няється до
низ ки неґатив них наслідків. Пе ре дусім відбу вається суміщен ня кон текстів
пізнан ня — те перішньо го і ми ну ло го, коли “пре па ра то ри” змаль о ву ють ми -
ну ле в та ко му співвідно шенні й у та ко му світлі, в яко му їм хотілося б, щоб
його ба чи ли з по зиції кон тек сту сьо го ден ня. У ре зуль таті має місце не -
помітне пе рене сен ня оцінних ха рак те рис тик із кон тек сту нинішньо го в кон -
текст ми ну ло го і на кла дан ня їх на реалії того часу. Внаслідок цьо го не ми ну -
че де фор мується ме ханізм адек ват но го цир ку лю ван ня інфор мації між ми -
ну лим і те перішнім (як і на впа ки), псується кар ти на ми ну ло го. Так на за гал
фор мується істо рич ний обман.
Своєю чер гою, ме то до логія рет рос пек тив но го пізнан ня ви ма гає стро го
розрізня ти кон тек сти, а та кож спо со би по яс нен ня й оціню ван ня, що від -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 13
Рет рос пек тив не пізнан ня в соціології
повіда ють їм. Одна річ — кон текст істо рич ний, інша — кон текст сьо го д -
нішній. У пер шо му все по в’я за не із тим, що ста ли ся і згас ли (зник ли) певні
події. Вони мали своїх ви ко навців, свої при чи ни та при во ди. У цьо му са мо -
му кон тексті фіксо вані й “сліди”, “зна ки”, “свідчен ня” зник лих реалій, котрі
в кон тексті те перішньо го бе руть як ко лиш ню фак тичність. Цілком при род -
но, що по яс ни ти ці реалії мож на ли шень у їхньо му влас но му кон тексті, тоб -
то в кон тексті ми ну ло го. Мож ливі як ка у заль не, так і те ле о логічне по яс нен -
ня. І дос товірна оцінка подій та кож мож ли ва, але, зно ву ж таки, в меж ах кон -
тек сту і на основі його свідчень і по нять.
Що ж до кон тек сту сьо го ден ня, то він є цілком іншим за змістом і мож -
ли вос тя ми пізна валь но го по тенціалу. Звісно, у цьо му куль тур но-смис ло во -
му кон тексті пе ре бу ває сам дослідник ми ну ло го, який має певні пе ре ва ги
пе ред ми ну лим, оскільки існує у більш ви со ко му, більш про су ну то му часі та
про сторі і може ди ви ти ся на ми ну ле з цієї кри теріаль ної по зиції. З цієї ви со -
ти він ба чить істо рич ну об ме женість ми ну ло го, але він не може по яс ни ти
саме ми ну ле як зник лу ре альність. Те пер уже слід го во ри ти про пе ре ва гу
ми ну ло го пе ред те перішнім, кот ра в тому й по ля гає, що ми ну ле не по яс -
нюється те перішнім: останнє не ви роб ляє влас них свідчень про ми ну ле,
отже, не може підтвер джу ва ти його ко лиш ню фак тичність. Воно може ви ко -
рис то ву ва ти лише ми нулі свідчен ня про минуле.
Нав па ки, те перішнє по яс нюється ми ну лим. І все одно, ви хо дя чи з кон -
тек сту те перішньо го, ми ну ле мож на оцінити, щоб за свої ти ті уро ки, що їх
люди мо жуть за сво ю ва ти із досвіду своїх по пе ред ників і предків. Дру гий
вид оціню ван ня ми ну ло го в кон тексті те перішньо го мож на от ри ма ти на
основі ба чен ня (оцінок) подій їх же учас ни ка ми, спос теріга ча ми, і на реш -
ті — су час ни ка ми шля хом інтер пре тації із су час ної точ ки зору. Оцінки мож -
на уза галь ни ти або ти по логізу ва ти, але, звісно, вони бу дуть підве дені під за -
галь ну тезу, яка ви ра жає по зицію су час но го дослідни ка, його часу.
Із кон тек ста ми вив чен ня ми ну ло го тісно по в’я за не за сто су ван ня ме то ду
ре ко нструкції, без яко го рет рос пек тив не пізнан ня не мож ли ве. Ре ко нст -
руюється ми ну ле че рез його ж кон текст, але ви хо дя чи з інте ре су те пе -
рішньо го, че рез тех но логічні мож ли вості са мо го ме то ду. Дослідник має
чітко вра хо ву ва ти ме ханізм зв’яз ку ми ну ло го і те перішньо го, цир ку лю ван -
ня інфор мації від пер шо го до дру го го. Цей ме ханізм має пря мий зв’я зок, ка -
на ли яко го вмож лив лю ють ре ко нструкцію: 1) че рез за ли шені ми ну лим
“сліди”; 2) че рез ге не тич ну на ступність (по я ва ви що го на основі ни жчо го);
3) че рез утри ман ня в те перішньо му ми ну лих, менш роз ви не них суспільних
влас ти вос тей, якос тей, відно син, а та кож че рез їхні пе ре тво рені фор ми
(транс фор мо вані “за лиш ки ми ну ло го” в сучасному).
Суть ме то ду ре ко нструкції по ля гає у відтво ренні ми ну ло го на основі
його ко лиш ньої фак тич ності. Не обхідно або на підставі ре чей відтво ри ти
ми ну ле як ма теріаль ну істо рич ну ре альність (ар хе о логія), або те о ре тич но
опи са ти як подієву ре альність (історія), або ство ри ти його (ми ну ло го)
соціаль ний по ртрет (соціологія). Як ба чи мо, ре зуль та ти за сто су ван ня ме то -
ду ре ко нструкції за ле жать від тої на уки, що має з ним спра ву. Нап рик лад,
ар хе о логія “пра цює” із ре чо ви ми свідчен ня ми ми ну ло го, дуже час то навіть
із його пам ’ят ка ми. Якщо ар хе о лог відко пав, скажімо, че реп ки роз би тої вази
14 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Ва лен тин Та ра сен ко
та склеїв їх, відно вив ши цілісну фор му цьо го дав ньо го гос по да рсько го пред -
ме та, то це озна чає, що він ре ко нстру ю вав пев ний фраґмент істо рич ної ма -
теріаль ної ре аль ності. Тут ме тод ре ко нструкції за сто со ва но без по се ред ньо
й у бук валь но му смислі слова.
Про те в соціаль но му пізнанні ме тод ре ко нструкції мож на за сто су ва ти
лише умов но. Якщо істо рик у яко мусь архіві знай шов ноти і сло ва дав но за -
бу тої пісні, кот ру, звісно, ніхто не співає, і її заспівала (при наймні за ра ди де -
мо нстрації пісен но го мис тец тва предків) на род на ар тис тка Украї ни, то в
цьо му разі ми ну ла ду хов но-пісен на ре альність не відтво рюється. Відбу -
вається не ре ко нструкція її, а імітація: співач ка своїм співом ство рює нову
ре альність як підміну (підста нов ку) втра че ної ми ну лої ре аль ності, що її
ство рю ва ли пред ки, коли співали цю пісню. Утім, це теж слід вва жа ти про -
це ду рою за сто су ван ня ме то ду ре ко нструкції, по при те, що ми ну ла ре аль -
ність не віднов люється. Ство рюється тільки її іде аль ний “двійник”, за -
мінник, імітаційна мо дель. Але й за цими утво рен ня ми може умов но вга ду -
ва ти ся без по во рот на ре альність минулого.
У соціології, як і в історії, за сто су ван ня ме то ду ре ко нструкції та кож має
умов ний ха рак тер. Ми ну ла соціаль на ре альність не відтво рюється, вона, як
уже за зна ча ло ся, зник ла на зав жди раз ом зі свої ми ви роб ни ка ми-ак то ра ми.
У те перішньо му і су час но му вона може бути ре ко нстру йо ва на як імітація:
гра, об раз, умовність, по ртрет, спо гад.
Тех но логічні пра ви ла рет рос пек тив но го пізнан ня
Пос ту лат, згідно з яким соціаль на ре альність ми ну ло го не відтво рю -
ється в соціальній ре аль ності те перішньо го і май бут ньо го, по род жує склад -
ні гно се о логічні й ме то до логічні про бле ми рет рос пек тив но го пізнан ня в
соціології. Пер ша з них — яким чи ном мож ли ва істо рич на на ступність між
суспільства ми, якщо соціаль ний зв’я зок між ми ну лим і те перішнім пе ре ри -
вається, а якщо він існує, то яким чи ном? За га лом це гно се о логічна про бле -
ма порівнян ня (зва жу ван ня) соціаль но різно якісних епох — ми ну лої, кот ру
ство ри ли одні люди, і су час ної, кот ру ство рю ють і ру ха ють зовсім інші люди.
Як їх порівню ва ти? Тра диційно порівню ють ми ну ле і те перішнє за пев ни ми
за галь ни ми кількісни ми по каз ни ка ми, зорієнто ва ни ми на уяв лен ня про
пря мий зв’я зок на ступ ності між ми ну лим і те перішнім: більше чи мен ше ви -
роб ле но, спо жи то, про да но, пе ре ве зе но, ви до бу то тощо. На жаль, та кий
спосіб порівнян ня не зас то сов ний щодо соціаль ної ре аль ності, й не лише
тому, що її не може бути більше чи мен ше, при чо му ані в ми ну ло му, ані в те -
перішньому.
Соціаль на ре альність ми ну ло го — особ ли ва якість суспільства і лю ди ни,
соціаль на ре альність те перішньо го — теж особ ли ва якість но во го су спіль -
ства і но вої лю ди ни. Пер ше не пе ре хо дить на дру ге і в дру ге, між ними — роз -
рив послідов ності, зу мов ле ний тим, що нові ак то ри своєю ста тус ною інте р -
акцією ство рю ють “свою” і для себе соціаль ну ре альність. І все одно пев на
умов на на ступність між цими непоєдну ва ни ми і незістав ни ми якос тя ми
мож ли ва, й існує вона за умов імітації ми ну ло го. (Дав но пішло в ми ну ле
укр аїнське ко зац тво, але підтри ма ти “зв’я зок” із ним на ма га ють ся су часні
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 15
Рет рос пек тив не пізнан ня в соціології
“ша ро варні ко за ки” шля хом імітації де я ких ас пектів його бут тя і по ведінки,
тоб то, по суті, че рез гру в ко зац тво). Гра в ми ну ле, навіть якщо вона відбу -
вається на те ат ральній сцені, є, та ким чи ном, імітацією умов но го зв’яз ку
з ним.
Сво го часу Флоріан Зна нець кий, роз ви ва ю чи влас ну соціологію, за про -
по ну вав по нят тя гу маністич но го коефіцієнта, що сто сується, за його сло ва -
ми, “ком по зиції та струк ту ри куль тур них сис тем” і дає змо гу з’я су ва ти зна -
чущість будь-яко го еле мен ту соціаль ної сис те ми для лю дей, що її ство ри ли,
че рез ура ху ван ня їхньо го досвіду і ціннос тей. Коефіцієнт мож на за сто со ву -
ва ти з ме тою відме жу ван ня не лише соціаль ної сис те ми від при род ної, а й
су час ної соціаль ної сис те ми від ми ну лої. У цьо му плані його мож на виз на -
чи ти як відно шен ня між рівня ми ціннісно го досвіду істо рич но ви щих і
нижчих соціаль них сис тем, унаслідок яко го виз нається ста тус на са мо стій -
ність (на шкалі відно шен ня) і струк тур но-ком по зиційна са мо дос татність
(унікальність) ни жчої сис те ми (епо хи). Ця сис те ма (епо ха) вис ту пає як са -
моцінність для її творців, а не для ко гось іншо го, не хай і в май бут ньо му.
Цінністю або ан тицінністю її може виз на ти для себе вища епо ха тільки з
влас ної точ ки зору, але це виз нан ня для са мо го ми ну ло го, ясна річ, не має
жод но го значення.
Із виз на чен ня гу маністич но го коефіцієнта як відно шен ня між ціннісни -
ми рівня ми двох ієрархічно роз та шо ва них епох вип ли ває за галь но ме то до -
логічний, при чо му теж гу маністич но го шти бу, вис но вок: у пізнанні істо рич -
но вища соціаль на сис те ма (епо ха) не може вис ту па ти аб со лют ним кри -
терієм (а тим паче суд дею чи про ку ро ром) сис те ми по пе ред ньої, оскільки
остан ня са моз на чи ма, са моцінна і са мо дос тат ня. У ро зумінні цьо го й по ля -
гає гу манізм пізна валь но го відно шен ня в рет рос пек тив но му ба ченні реалій
ми ну ло го, що саме себе ко лись було вправі як вип рав до ву ва ти, так і засу -
джувати. На го ло шу: цей вис но вок сто сується пізнан ня, але не політики й
і деології, котрі вищу епо ху мо жуть вис тав ля ти як аб со лют ний кри терій
нижчої.
Коефіцієнт Зна нець ко го містить ще одне відно шен ня — іміто ва ної со -
ціаль ної ре аль ності те перішньо го до ре аль ності ми ну лої епо хи. З цьо го боку
він являє со бою коефіцієнт імітації, згідно з яким: чим вправніше здійс -
нюється імітація ми ну ло го, тим “ближ чим” до ньо го ви яв ляється те пе -
рішнє, тим більше воно схо же на ми ну ле, тим вуж че роз рив між ми ну лим і
те перішнім. Отже, соціаль не те перішнє не по вто рює соціаль не ми ну ле, а
тільки імітує його (наслідує його). Імітація ство рює нову, “свою” ре аль -
ність, яка сто сов но ми ну лої ре аль ності є умов ною. Про те в ній уга дується ця
ми ну ла ре альність, за вдя ки чому у свідо мості лю дей фор мується вірту аль не
ба чен ня ми ну ло го. Ви ни кає цілий світ уяв лень, кот рий імітує ми ну ле, хоча
люди пе ре ко нані, що цей світ пря мо відоб ра жає ми ну ле. Як пра ви ло, в цьо -
му відоб ра женні вони вба ча ють свій зв’я зок із ми ну лим. Тільки рет рос пек -
тив не пізнан ня може до по мог ти їм по збу ти ся цієї ілюзії.
Те пер мож на сфор му лю ва ти деякі тех но логічні пра ви ла рет рос пек тив -
но го пізнан ня, що спи ра ють ся на по нят тя “ко лиш ня фак тичність” та “іміта -
ція”. Пер ше пра ви ло: не обхідно розрізня ти те, що в ми ну ло му є пізна ва ним і
що — непізна ва ним. Пізна ва не все те, що под а но як ко лиш ня фак тичність.
16 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Ва лен тин Та ра сен ко
Дру ге пра ви ло: все в ми ну ло му, що пізна ва не, ста но вить об’єкт рет рос пек -
тив но го пізнан ня, але щодо ньо го не мож ли вий підхід як до емпірич но го
об’єкта. Та кий рес трос пек тив ний об’єкт пізнається не че рез чуттєве відоб -
ра жен ня, а че рез мар ку ван ня, слу гу ю чи підста нов кою істо рич но го об’єкта.
Третє пра ви ло: ми ну ле не по яс нюється з по зиції те перішньо го, а лише із са -
мо го себе, із влас но го кон тек сту. На томість оціню ван ня ми ну ло го мож ли ве
і з по зиції те перішньо го. Чет вер те пра ви ло: не мож на змішу ва ти кон тек сти
пізнан ня ми ну ло го — істо рич ний і су час ний, стро го розрізня ю чи пізна валь -
ний по тенціал кож но го з них. П’я те пра ви ло: тре ба чітко розрізня ти зна -
чимість ми ну ло го для са мо го себе і для те перішньо го (урок, що його за своює
із ми ну ло го те перішнє). Цей урок не має підда ва ти ми ну ле іде о логізації й
політи зації, підво ди ти його під нинішнє пра во, под а ва ти ся як за кид ми ну -
ло му або за суд жен ня його. Ми ну ле не є зло чи ном, хоча в історії було чи ма ло
зло чинів, вчи не них за міри лом саме тих часів, коли вони відбу ва ли ся й у
меж ах яких за ли ши ли ся зло чи на ми. Не на кла дається на ми ну ле і так зва на
за галь но лю дська мо раль, якщо відомо, що воно не діяло за її нормами.
Зреш тою, шос те пра ви ло: соціолог, який здійснює рет рос пек тив не пi -
знан ня, має во лодіти здібнос тя ми іміта то ра. Тут слід вка за ти на те, що пе -
ред бачено гу маністич ним коефіцієнтом Зна нець ко го: вміння по ста ви ти се -
бе на місце іншо го, зок ре ма істо рич ної пер со ни, й зіміту ва ти його діял ь -
ність, жит тя, дум ки, зв’яз ки, відно си ни. Усе це потрібне для ство рен ня
соціо логічно го по ртре та тодішньо го світу. Звісно, що в цій справі соціоло -
гові може до по мог ти роз ви не на уява, якою він має доб ре во лодіти як інстру -
мен том пізнан ня. На пев но, чим ба гат шою і по тужнішою є уява у дослідни ка,
тим повнішим, де талізо ванішим і прав дивішим вий де по ртрет.
Імітаційний зв’я зок між те перішнім і ми ну лим відіграє пев ну роль і в
пізнанні соціологією са мої себе шля хом вив чен ня сво го ми ну ло го, тоб то в
історії соціології. Остан ня за вжди пев ною мірою є зіміто ва ним про дук том
пізна валь ної діяль ності соціоло га-істо ри ка, а якщо вона на пов нюється ще й
ство рю ва ни ми ним міфами, то й міфо логізо ва ним про дук том. Як особ ли -
вий різно вид рет рос пек тив но го пізнан ня історія соціології пе ре дба чає по -
стійне відтво рен ня ми ну ло го соціології й утри ман ня його в її те перішньо му,
на сам пе ред у са мосвідо мості, на уко во му інте лекті. Річ у тім, що соціологія
роз ви вається не лише за ра ху нок вив чен ня но вих форм соціаль ної ре аль -
ності, зба га чен ня ідей, спеціаль них своїх га лу зей тощо, а й за ра ху нок по -
стійно го са мо вив чен ня, са мо усвідом лен ня себе з по зиції де далі но вих інте -
лек ту аль них до сяг нень. У цьо му зв’яз ку ми ну ле соціології вис ту пає як
особ ли ва фор ма її те перішньо го, яка про ни кає че рез різно манітні інтер пре -
тації у су персу часні те о ре тичні по бу до ви. Це являє со бою та кож особ ли вий
ка нал транс ляції й транс фор мації інте лек ту аль но го досвіду.
І ще одну особ ливість історії соціології як фор ми рет рос пек тив но го
пізнан ня слід відзна чи ти. Це — ба га то вимірний, син те тич ний її по гляд на
ми ну ле, у світлі яко го останнє містить історію ідей, теорій, учень, індивіду -
альні історії жит тя і твор чості їхніх ав торів, історію ста нов лен ня соціології
як на уки, історію зміни ми ну лої соціаль ної ре аль ності, відоб ра же ної в ідеях,
теоріях, учен нях, котрі, на відміну від зник лої ре аль ності, за ли ши ли ся в на -
яв ності й підда ють ся роз ко до ву ван ню й інтер пре тації. Ясно, що весь цей
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 17
Рет рос пек тив не пізнан ня в соціології
зміст сво го ми ну ло го соціологія може огля да ти та кож із по зиції роз ви -
ненішої кон цепції са мої себе.
Отже, рет рос пек тив не пізнан ня в соціології — вель ми склад ний про цес
вив чен ня, відтво рен ня і по тлу ма чен ня соціаль но го ми ну ло го. Воно й досі не
роз ви ну ло ся на леж ним чи ном. Сьо годні рідко який соціолог візьметь ся за
ство рен ня соціологічно го по ртре та ми ну ло го (істо рич ної пер со ни, події чи
інсти ту ту). Тому об’єкт соціології звер не ний ви нят ко во в бік те перішньо го і
су час но го, він виг ля дає ніби роз ру ба ний, від ньо го відсічено рет рос пек тив -
ну час ти ну, яка соціологічно май же не вив чається. Во че видь потрібне роз -
роб лен ня теорії рет рос пек тив но го пізнан ня і за без пе чен ня відповідної спе -
ціалізації, тоб то підго тов ки не так істо риків соціології, як істо рич них со -
ціологів (спеціалістів у царині історичної соціології, соціології історії).
Лiте ра ту ра
Бев зен ко Л.Д. Со ци аль ная са мо ор га ни за ция. Си нер ге ти чес кая па ра диг ма: воз мож -
нос ти со ци аль ных ин тер пре та ций. — К., 2002.
Бо ряз В.Н. Ка те го рии “ис то рия” и “со вре мен ность” и их ме то до ло ги чес кое зна че ние
// Ка те го рии ис то ри чес ких наук : Сбор ник ста тей. — Л., 1988. — С. 11–13.
Зим мель Г. Проб ле ма со ци о ло гии // За пад но-ев ро пей ская со ци о ло гия XIX — на ча -
ла XX века / Под ред. В.И.Доб рень ко ва. — М., 1996.
Куль чиць кий С. Істо ричні ком проміси // Извес тия в Укра и не. — 2009. — № 33/762. —
27 фев ра ля.
Ло ги ка со ци о ло ги чес ко го ис сле до ва ния. — М., 1987.
Маркс К., Энгельс Ф. Соч. / 2-е изд. — Т. 2.
Ра ки тов А.И. Исто ри чес кое по зна ние. Сис тем но-гно се о ло ги чес кий под ход. — М.,
1982.
Та на то ва Д.К. Антропологический под ход в со ци о ло гии. — М., 2004.
То лоч ко П. Исто рия в укра ин ских шко лах и ву зах // “2000”. — 2008. — № 44. —
31 октяб ря–6 но яб ря.
Шес та ков В. Как шве ды укра ин цам не за ви си мость не сли // “2000”. — 2007. — № 47. —
23–29 но яб ря.
Чу байс И. За чем Мос кве Ко мис сия про тив фаль си фи ка ции ис то рии. Субъ ек тив ные
за мет ки // День. — 2009. — № 93. — 4 июня.
18 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Ва лен тин Та ра сен ко
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-89994 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-4426 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:31:48Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут соціології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тарасенко, В. 2015-12-20T18:53:26Z 2015-12-20T18:53:26Z 2009 Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми / В. Тарасенко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 5–18. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1563-4426 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89994 The article examines the gnoseological features of retrospective cognition, as well as its general principles. There are analyzed such problems as the correlation of retro reflection contexts, the application of reconstruction method, and the doctrine of the history “re-comprehension”. On the basis of general sociological approach, the author analyses the complex and specific character of the historical cognition as the special way of retrospection. The channels of sociological control over this process are sub stantiated in order to avoid any application of historians’ erroneous conclusions and intentional ideological distortions within sociological researches. The interpretation of F.Znaniecki’s “humanistic coefficient” as an index of the relation between value levels of the past and the present, or as an imitational relation of the present to the past, is also set forth in the article. uk Iнститут соціології НАН України Социология: теория, методы, маркетинг Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми Ретроспективное познание в социологии: некоторые гносеологические и методологические проблемы Article published earlier |
| spellingShingle | Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми Тарасенко, В. |
| title | Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми |
| title_alt | Ретроспективное познание в социологии: некоторые гносеологические и методологические проблемы |
| title_full | Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми |
| title_fullStr | Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми |
| title_full_unstemmed | Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми |
| title_short | Ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми |
| title_sort | ретроспективне пізнання в соціології: деякі гносеологічні та методологічні проблеми |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/89994 |
| work_keys_str_mv | AT tarasenkov retrospektivnepíznannâvsocíologíídeâkígnoseologíčnítametodologíčníproblemi AT tarasenkov retrospektivnoepoznanievsociologiinekotoryegnoseologičeskieimetodologičeskieproblemy |