Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти

В статье рассматриваются теоретические, методологические и практические аспекты управления интенсивными межгосударственными миграционными процессами, отрицательные последствия которых несут в себе угрозу национальной безопасности страны. Раскрыта сущность, генезис и особенности управления миграционн...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Романюк, М.Д.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2009
Subjects:	Міграція населення в контексті соціально-економічного розвитку
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9047
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти / М.Д. Романюк // Демографія та соціальна економіка — 2009. — № 1. — С. 50-60. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9047
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-90472025-02-23T18:17:24Z Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти Migrational Determinants of the National Security of Ukraine: the Theoretic-Methodological and Practical Aspects Романюк, М.Д. Міграція населення в контексті соціально-економічного розвитку В статье рассматриваются теоретические, методологические и практические аспекты управления интенсивными межгосударственными миграционными процессами, отрицательные последствия которых несут в себе угрозу национальной безопасности страны. Раскрыта сущность, генезис и особенности управления миграционным движением населения на макроуровне и уровне региона, пути и методы регулирования внешних миграций населения. Сформированы предложения, касающиеся перспективных направлений государственной миграционной политики. The article describes theoretical, methodological and practical aspects, which are connected with the management of intensive interstate migration processes and its negative consequences which can influence on the national safety of the country. The scene, genesis and specialty of management of population migration on the macro level and on the level of region are examined. The main ways and methods of regulation of internal migration of population are represented. The article also includes the suggestions, which reflect the perspective approaches of the state migration policy. 2009 Article Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти / М.Д. Романюк // Демографія та соціальна економіка — 2009. — № 1. — С. 50-60. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9047 314.7:351.746:477 uk application/pdf Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Міграція населення в контексті соціально-економічного розвитку Міграція населення в контексті соціально-економічного розвитку
spellingShingle	Міграція населення в контексті соціально-економічного розвитку Міграція населення в контексті соціально-економічного розвитку Романюк, М.Д. Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти
description	В статье рассматриваются теоретические, методологические и практические аспекты управления интенсивными межгосударственными миграционными процессами, отрицательные последствия которых несут в себе угрозу национальной безопасности страны. Раскрыта сущность, генезис и особенности управления миграционным движением населения на макроуровне и уровне региона, пути и методы регулирования внешних миграций населения. Сформированы предложения, касающиеся перспективных направлений государственной миграционной политики.
format	Article
author	Романюк, М.Д.
author_facet	Романюк, М.Д.
author_sort	Романюк, М.Д.
title	Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти
title_short	Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти
title_full	Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти
title_fullStr	Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти
title_full_unstemmed	Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти
title_sort	міграційні детермінанти національної безпеки україни: теоретико-методологічні та практичні аспекти
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Міграція населення в контексті соціально-економічного розвитку
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9047
citation_txt	Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти / М.Д. Романюк // Демографія та соціальна економіка — 2009. — № 1. — С. 50-60. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT romanûkmd mígracíjnídetermínantinacíonalʹnoíbezpekiukraíniteoretikometodologíčnítapraktičníaspekti AT romanûkmd migrationaldeterminantsofthenationalsecurityofukrainethetheoreticmethodologicalandpracticalaspects
first_indexed	2025-11-24T08:43:12Z
last_indexed	2025-11-24T08:43:12Z
_version_	1849660583960379392
fulltext	50 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УДК 314.7:351.746:477 М.Д.РОМАНЮК, доктор економічних наук, професор, декан економічного факультету Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника МІГРАЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ Вступ. Вплив міграційних компонентів на розвиток та стабільність громадянського суспільства в Україні на початку XXI століття, як і протягом всього періоду з часу набут- тя нею статусу незалежної держави, був і залишається досить вагомим. Нині особливо важливим є те, що і в найближчій перспективі їх вплив значно посилиться. Аналіз та врахування сучасних міграційних тенденцій у нашій державі і, зокрема, масових міждер- жавних міграційних переміщень в контексті участі України в європейському та світовому міграційному просторі розглядається як один із важливих чинників формування власної національної політики. Ця проблема і безпосередньо, і опосередковано перебуває в площині національної безпеки України. Адже реалії сьогодення вимагають розробки нових підходів у методоло- гії дослідження та вирішення проблем національної безпеки, пов’язаних з міграційним простором України та масовими зовнішніми міграційними переміщеннями населення. Поряд з необхідністю широкого теоретичного обґрунтування методологічних засад роз- робки та методів реалізації державної міграційної політики стосовно нинішніх умов, вона має досить важливе прикладне значення, оскільки зачіпає інтереси більшості громадян України. Мета статті полягає у дослідженні та запропонуванні загальних методологічних під- ходів до вивчення загроз сучасних міграційних процесів національній безпеці країни в те- оретичному і практичному аспектах та пошуку шляхів їх попередження і розв’язання. Результати. Методологія теоретичного обґрунтування та управління міграцій- ними процесами за умов соціально орієнтованої ринкової економіки передбачає комплексний підхід до аналізу природи міграційного буття у всій його сукупності і тих економічних, соціальних, правових та інших умов, що притаманні саме цьому періоду, його причин та суб’єктів міграційних процесів, методів регулювання мігра- цій. Теорія управління міграційним рухом населення дає нам розуміння міграції як специфічного способу буття, функціонування та розвитку детермінант і механізмів 51 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ міграційної сфери, видів міграційних потреб та інтересів, особливостей їх форму- вання та задоволення. Зовнішні міграції – це такі переміщення населення через міжнародний кордон, які в своїй основі мають зміну місця проживання (як постійне, так і тимчасове). Міграції зовнішні ще часто називають міжнародними або міждержавними переміщеннями на- селення, тобто його в’їзду чи виїзду за межі кордонів країни (національної території) з метою облаштування на постійне проживання або тимчасове (середньострокове, коротко- строкове, сезонне) працевлаштування. Стосовно значення міждержавних міграцій Е.М. Лібанова справедливо зазначає, що “вплив зовнішньої міграції на соціально-економічний розвиток здійснюється передусім через зміну пропозицій робочої сили на ринках праці як в кількісних, так і якісних параметрах, а також зміни чисельності і структури насе- лення, зокрема його непрацездатної частини, і пов’язані з цим коливання рівня демое- кономічного навантаження, попиту населення на ті чи інші товари та послуги” [3, с.76]. Міждержавна міграція сприяє формуванню загального соціального середовища, вона також відбивається на етнічному складі населення окремих регіонів України (повернен- ня в місце історичного проживання депортованих народів, зокрема кримських татар в Крим, еміграція значної чисельності населення єврейської національності з великих і найбільших міст України до Ізраїлю, в США та ін.). Нинішнім зовнішнім міграціям населення (імміграції, еміграції) та тимчасовим трудовим закордонним поїздкам українських громадян притаманні новітні тенденції та особливості. Характерною особливістю нинішнього міграційного буття в Україні є тенденція до збільшення обсягів міждержавних міграційних переміщень населення. Напередодні та в роки розпаду СРСР (1989–1991 pp.), а також в перші роки держав- ності України (1992–1993 pp.) в Україну із Росії, Казахстану, Узбекистану та інших країн СНД прибуло 2,4 млн. чол., більшість з яких були представниками та нащадками депор- тованих народів, а також осіб, що були репресованими, розкуркуленими та політичними в’язнями. Цей період міграційного буття окремі дослідники вважають імміграційним “бумом” в Україну. За 1991–1993 pp. чисельність населення України завдяки міграційно- му притоку, передусім із країн СНД, збільшилась на 566,1 тис. чол. (кількість прибулих за ці роки склала 1 млн. 270,6 тис. чол., вибулих – 704,5 тис. чол.). А всього впродовж сімнадцяти років (1991 –2008 pp.) в Україну із країн СНД, Балтії та далекого зарубіжжя прибуло 2 млн. 34,2 тис. чол., а вибуло 2 млн. 51,5 тис. чол., і сальдо міждержавної міграції за цей період вже набуло від’ємного значення та склало – 17,3 тис. осіб. Глибокі та постійні суспільні зміни на теренах колишнього Радянського Союзу супро- воджувалися розширенням процесів переміщення населення через міжнародні кордони часто вимушено, внаслідок насильства та погроз. Ці міграційні переміщення охопили понад 9 млн. осіб і за обсягами є в Європі були найбільшими зовнішніми процесами з часів Другої світової війни. Зовнішні міграційні процеси відрізняються від внутрішніх не тільки за формою, а й змістом. Якщо мігрант залишає країну з соціально-економічних причин, то вірогідність його повернення в рідні краї досить висока. Слід враховувати на який час вибувають люди за кордон, їдуть вони на постійне проживання чи тимчасове. Актуальність проблем, пов’язаних з масовими міждержавними міграційними про- цесами, найбільше посилюється на тлі загальної демографічної кризи, яка охопила Україну, починаючи з 1991 р., і яка значною мірою спричинила і кризу міграції, що в сучасних умовах проявляється у зменшенні інтенсивності міграцій у середині областей та на міжрегіональному рівні, значним відпливом населення за межі держави, форму- ванням потужних закордонних потоків трудових мігрантів. Детальний аналіз внутріш- ньорегіональних, міжрегіональних та міждержавних міграцій населення України в роки її незалежності (1991–2008 рр.) показано в таблиці 1. 52 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ Таблиця 1 Міграції населення України в роки державної незалежності (1991–2008 рр.), осіб Роки Обсяги валової міграції внутрішньо- регіональна міжрегіо- нальна міждержавна загальний обсяг у тому числі міграційне сальдо прибуло вибуло 1991 1188374 740622 800817 490597 310220 180377 1992 1055036 667095 814356 538205 276151 262054 1993 1021114 670670 634851 341192 293659 47833 1994 893210 607611 515717 187392 328325 -140933 1995 839188 607260 422976 166551 256425 -89874 1996 858126 615536 376262 129538 246724 -117186 1997 846094 583678 299244 108559 190685 -82126 1998 894582 585083 221096 71810 149286 -77476 1999 875348 528576 176383 65794 110589 -44795 2000 461880 274861 154000 53700 100300 -46600 2002 450084 267448 118737 42473 76264 -33791 2003 443231 279313 103188 39489 63699 -24210 2004 445663 295149 84749 38567 46182 -7615 2005 439269 284373 74977 39980 34997 4583 2006 440898 280757 74209 44227 29982 14245 2007 435844 275941 76176 46507 29669 16838 Разом 11587941 7563973 4947738 2404581 2543157 -138576 Розраховано за даними Держкомстату України На внутрішньорегіональному та міжрегіональному рівнях знижується міграційна активність. Так, якщо у 1991 р. у межах областей країни змінили місце проживання 594,2 тис. осіб, то у 2000 р. – 461,9 тис., а у 2007 р. – лише 435,8 тис. осіб. (на 29 % менше). Також знизилась інтенсивність обміну населення між регіонами країни: на постійне проживання до інших регіонів у 1991 р. вибуло 354,8 тис. осіб, а прибуло 385,8 тис. осіб, у 2000 р. ці показники становили 274,9 тис. осіб щодо прибулих і вибулих, а у 2007 р. –276,0 тис. осіб (на 26% менше). Водночас збільшилися обсяги міждержавних міграційних переміщень. Протягом 1991-2007 рр. в Україну з країн СНД, Балтії та далекого зарубіжжя прибуло 2 млн. 404,6 тис, а вибуло 2 млн. 543,2 тис. осіб (табл. 1). Міграція як соціальний феномен та суспільне явище потребує регулювання з боку державних структур та економічних органів управління, інакше вона трансформується в некеровану соціальну систему. Загальновідомо, що міграційна система, яка стихійно народжується і розвивається, може набути небажаних стабільних параметрів і тенденцій, конкретного змісту та певної спрямованості, які призводять до негативних наслідків. Так, починаючи з 1994 р., в Україні склалося від’ємне сальдо зовнішньої міграції, яке мало місце по 2004 рік включно. Протягом цих одинадцяти років з України на постій- 53 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ не проживання до інших країн емігрувало 1 млн. 568 тис. осіб, а іммігрувало в Україну 903,8 тис. чол., тобто від’ємне сальдо зовнішньої міграції склало за період 1994–2004 рр. – 664,6 тис. чол. За 1994–2007 рр. загальна чисельність населення України зменшилась майже на 5,4 млн. осіб, з яких 4,7 млн. через депопуляційні процеси, а 0,7 млн. – через від’ємне еміграційне сальдо. Щодо цього Україна лідирує на світовому фоні. Відомо, що загальна динаміка чисельності населення країни формується двома інтегральними чинниками: природним і міграційним його приростом або скороченням. В Україні дія цих чинників є одновекторною, тобто вони призводять до скорочення чисельності насе- лення держави. Ця тенденція ускладнюється ще й тому, що погіршується вікова структура населення, оскільки з країни емігрують переважно молоді люди репродуктивного віку, а в міграційному обміні держава віддає переважно високоякісну робочу силу – працез- датного віку, з високим рівнем освіти, ґрунтовною професійною підготовкою, чималим стажем роботи. Разом з тим слід відзначити позитивні тенденції в зовнішніх міграціях населення України. Вони полягають в тому, що починаючи з 2005 року в міждержавному обміні населенням з іншими країнами Україна має позитивне міграційне сальдо, яке склало в 2005 році 4583 особи, у 2006 році – 14245 осіб., у 2007 – 16,8 тис. , а у 2008 – 14, 8 тис. чол., тобто за 2005 – 2008 рр. додатнє міграційне сальдо становило 50,4 тис. чол. Привертає увагу і та особливість, що якщо раніше значний природний убуток населення через зменшення народжуваності та збільшення смертності, який розпочався ще в 1991 р. і триває ось уже вісімнадцять років поспіль, компенсувався завдяки високому міграційному приросту населення, і чисельність населення країни протягом 1991–1993 рр. не зменшува- лась, то починаючи вже з 1994 року має місце зменшення загальної чисельності населення. Так, за 1991–2008 р. чисельність населення України із-за посилення депопуляційних і мігра- ційних процесів зменшилась більш ніж на 6 млн. чол. і становила на 1.01.2009 р. 46 млн. 144 тис. чол., причому зменшення чисельності населення за цей час через депопуляцію склало 5 млн. 123 тис. чол., а через еміграцію – 961 тис. чол. Отже, від’ємне міграційне сальдо було протягом 1994–2004 рр. домінантою зовніш- ніх міграційних переміщень населення нашої країни. Таким чином, еміграція з України набула великих масштабів. Хоча це і свідчить про демократичність суспільного життя та державного устрою, коли будь-який громадянин України може без перешкод виїхати із країни, вільно вибирати місце роботи та проживання, все ж ця тенденція одночасно вказує на тривожні явища в міграційному бутті нашої держави. Велика кількість людей не в змозі реалізувати себе в своїй країні й вимушена її залишати. Це веде до великих і суспільних втрат. Адже виїздять в першу чергу особи, що є конкурентоспроможними на ринках праці країн ближнього та дальнього зарубіжжя з високими якісними харак- теристиками робочої сили та інтелектуального потенціалу, що, у свою чергу, загрожує національній безпеці України. Основними проблемами міграційної сфери в сучасних умовах є також: 1) негативні соціально-економічні наслідки, які полягають у зростанні соціального напруження в родинах, у втратах трудового та людського потенціалу, що обумовлені структурою міграційних потоків; 2) поширеність нелегальної трудової міграції; 3) недосконалість інформаційного забезпечення міграційної політики; 4) невизначеність пріоритетів та позицій держави у сфері регулювання міграційних процесів; 5) відсутність національної моделі міграційної політики. 54 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ Отже, проблеми зовнішньої трудової міграції в контексті загального соціально-еко- номічного розвитку диференціюються залежно від того, з якого боку вони розглядають- ся: з позиції країни-донора чи країни-реципієнта. Наслідком зовнішніх міграцій є, як правило, зростання загальної чисельності трудоактивного населення в країні-реципієнті і відповідно її скорочення в країні-донорі. Причому негативне міграційне сальдо пере- важно притаманне країнам та регіонам, де сукупна пропозиція робочої сили перевищує потребу в ній тими, хто з певних причин не в змозі брати участь в закордонних трудових поїздках або за інших обставин. Еміграція взагалі сприяє скороченню пропозиції робочої сили, якщо вона розглядається на умовах незворотного відпливу населення за кордон, а відповідно імміграція сприяє збільшенню загальної чисельності працересурсного по- тенціалу. У цьому зв’язку слід зазначити, що значне збільшення обсягів зовнішніх міграцій- них переміщень населення, і особливо тимчасових трудових поїздок за кордон, стало можливим завдяки демократизації суспільного буття, новій міграційній політиці молодої держави, яка базується на основі дотримання міжнародних правових норм з міграції, що ґрунтуються на принципах права на єдность сім’ї, захист від переслідування та депортації, забезпечення відповідних потреб осіб, які належать до етнічних та релігійних общин, добровільність вибору місця проживання та свободи пересування і ряду інших. За своїм географічним розташуванням у центрі Європи Україна перебуває на пере- хресті міжнародних шляхів транзитної (переважно незаконної) міграції з країн СНД, Близького Сходу та Південно-Східної Азії. Щороку на кордонах України в середньому затримується 5–7 тис. нелегальних мігрантів, загальна чисельність яких у різні роки в Україні становила 25–30 тис. осіб [8, с.836]. Крім цього, значні обсяги зовнішніх пере- міщень (щомісяця державний кордон України перетинають до 2,5–3,0 млн. іноземців, а більше 200 тис. іноземних громадян в’їздять в Україну з відповідною реєстрацією націо- нальних документів і у спрощеному порядку) слід розглядати крізь призму кримінального і криміногенно-економічного напруження. До того ж, зовнішні переміщення громадян України, трудова орієнтація яких під виглядом “туристів” у світі загальновідома, роз- глядають як нелегальні канали міждержавного перегрупування робочої сили. А тому досконалий облік міждержавних переміщень і контроль діяльності згаданих контингентів іноземців і громадян України є вкрай необхідним. За офіційними даними за останні вісім років (2000–2007 pp.) із України виїхало по- над 600 тис. жінок, переважна більшість яких віком від 18 до 28 років. Основною метою їхнього виїзду було працевлаштування. Проте ділки міжнародного сексбізнесу через но- мінально легальні агентства з працевлаштування, фірми шоубізнесу та служби знайомств, які існують як легальне прикриття нелегального бізнесу, здійснюють торгівлю жінками. І хоча Верховна Рада України у 1998 р. ухвалила статтю 124 (п.1) до Кримінального ко- дексу, яка передбачає покарання для кожного, хто займається торгівлею жінками, багато їх потрапляє за кордон через фіктивне заміжжя, а також законодавчі парадокси. Тоді як міжнародні агентства знайомств вважаються законними організаціями, їх діяльність практично в більшості країн не регулюється державними структурами. Україна разом з Росією та Литвою стали головними країнами - експортерами живого товару, виперед- жаючи при цьому торгівлю жінками у країнах Азії та Латинської Америки. Звідси випливає необхідність розробки методології і побудови дієвого механізму регу- лювання міграційного руху населення за нинішніх умов, яка передбачає нове становище людини в сфері зайнятості, що обумовлене, перш за все, конкурентним середовищем, структурними зрушеннями в економіці. Разом з тим уже в даний час стає очевидним той факт, що процес формування і становлення ринку праці в Україні є складним і тривалим, його розвиток і функціонування супроводжується напруженістю в соціальній сфері, гострота і глибина якої визначаються багатьма факторами, в тому числі і міграційною 55 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ активністю населення та соціально-демографічною структурою міграції. Методологія як дослідження, так і регулювання міграційного руху населення за ринкових умов передбачає комплексний підхід до аналізу природи міграційного буття у всій його сукупності і тих економічних, соціальних, правових та інших умов, що притаманні саме цьому періоду, його причин та суб’єктів міграційних процесів, методів регулювання міграцій. Таке державне управління має спиратися на відповідні нормативно-правові засади, які враховували б міжнародно-правові норми з міграції та національні особливості і з допомогою яких здійснювалося б регулювання кількісного і якісного складу міграційних потоків, їх обсяги, параметри та спрямування. Нині ряд наявних проблем у міграційній сфері України саме пов’язані з недосконалістю українського законодавства. Прогалини в ньому сприяють тому, що триває стихійний в’їзд в Україну іноземців, відбуваються не- регульовані зміни етнічної, культурної, мовної, конфесійної та демографічної структур населення. Крім цього, значні обсяги зовнішніх міждержавних міграційних переміщень населення ускладнюють криміногенну обстановку, набувають загрозливого впливу на економіку країни. У Законі України «Про основи національної безпеки України» до основних реаль- них та потенційних загроз національній безпеці України віднесені нелегальна міграція (у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України) і відплив учених, фахів- ців, кваліфікованої робочої сили за межі України (у соціальній та гуманітарній сферах). Нелегальна міграція з України до загроз національній безпеці не включена. Тобто загрозу національній безпеці з боку нелегальної трудової міграції з України органи державної вла- ди та управління як центральні, так і на місцях недооцінюють. У Програмі регулювання міграційних процесів на 2003–2005 роки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2003 р. № 1296, серед основних завдань передбачалося створення правових і соціально-економічних засад регулювання трудової міграції. Однак для ви- рішення цього завдання передбачалося лише: 1) розробити і подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України проекти відповідних нормативних актів, серед яких йдеться про врегулювання процесів трудової міграції та порядок використання в Україні іноземної робочої сили з метою захисту національного ринку праці, забезпе- чення соціального захисту громадян України, які працюють за її межами; 2) розглянути питання про укладання міжнародних договорів та в разі потреби ініціювати проведення переговорів, в т.ч. і щодо трудової діяльності та соціального захисту громадян України, які працюють за її межами. Отже, владні структури не враховують того, що захист на- ціонального ринку праці в кінцевому підсумку суперечить захисту, в т.ч. соціальному, громадян України, які працюють за її межами. Але головне те, що ні про які конкретні заходи, котрі формували б соціально-економічні засади регулювання трудової міграції, в програмі не йдеться [15, с.42]. Нинішні зміни кількісних і якісних параметрів міграції, що проявляються в її зрос- таючих масштабах та інтенсивності, змінах статево-вікової і кваліфікаційної структури мігрантів, різкому зростанні чисельності біженців серед іммігрантів та набутті мі- грацією глобального характеру, змусили уряди розвинутих країн усвідомити потребу захиститися від потоків міграції, здатних посилити виявлені вже конфлікти і викликати різного роду нові соціальні напруження, спонукали до практичних заходів задля захисту державних та регіональних інтересів своїх країн. Україна, спираючись на досвід та практику високорозвинених країн для захисту національних інтересів, має також застосовувати найрізноманітніші види державного адміністративного регулювання та контролю за зовнішніми соціальними переміщеннями та міграційною мобільністю населення. Це можуть бути як паспортно-візовий, цензо- во-майновий, так і політично-обмежувальний, санітарно-епідеміологічний, а також вік 56 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ та національність мігрантів, їх родинні зв’язки, встановлення квоти для іммігрантів та інші обмеження. Нині не можна обминути того, що еміграція та імміграція якраз і є тією реалією у суспільстві, яка має задовольнити запити та потреби широких верств населен- ня України. Бо прикрі невдачі з реформуванням її економіки, що призвели до жорсткої економічної кризи, негативно позначалися на інтенсивності і внутрішніх, і зовнішніх міграційних потоків, різною мірою стимулювавши їх, спричинили загрозливий відтік працересурсного потенціалу, кваліфікованих наукових і робітничих кадрів. І від того, наскільки еміграція не поступиться своїм місцем у діяльно-рухливій структурі населення України, залежатиме втрата чи здобуття нею власних висококваліфікованих працівників, які зможуть успішно вирішувати національні проблеми країни, безпосередньо створювати матеріальні, культурні та духовні цінності, керувати соціально-економічним розвитком, вирішувати державотворчі завдання. Однак центральні владні структури майже не по- мічають існування зовнішніх міграційних процесів як цілісного суспільного явища. Отже, регулювання міграційних процесів на макрорівні стає вагомою складовою соціально-економічної політики держави. Завдання щодо управління міграцією, особ- ливо її зовнішніми формами, полягає не в тому, щоб зводити бар’єри через систему ад- міністративно-обмежувальних заходів, які не дають можливості мігрантам проникати в розвинуті країни, а в тому, як на основі дотримання прав людини та гуманних принципів управляти міграційними потоками населення, зокрема біженців, постійних переселенців та трудових мігрантів з врахуванням інтересів держави і приймаючих країн чи регіонів. Тобто регулювання міграційних процесів полягає зовсім не в тому, щоб обмежити свободу вибору, а в тому, щоб допомогти вирішити цю проблему в кожному конкретному випадку в рамках доцільних для суспільства в даний період напрямів. На наш погляд, мета управління міграцією полягає не лише в раціоналізації, а й в оптимізації міграційних процесів. Під оптимізацією міграції населення слід розуміти створення таких її параметрів (обсягів, якісного складу, необхідної спрямованості мігра- ційних потоків), за яких міграція була б вигідною безпосередньо для самих мігрантів, а також найбільш повно відповідала б завданням і перспективам соціально-економічного розвитку регіонів та країни в цілому. Оптимізація міграції виступає одним із важливих резервів соціально-економічного розвитку країни. Оптимальна міграція населення – це міграція, яка в економічній сфері сприяє отримати максимум результатів при заданих витратах або задані результати за найменших витрат. Оптимальна міграція сприяє вирівнюванню рівнів економічного розвитку областей і районів, частковому подоланню соціально-економічних та куль- турно-побутових відмінностей між містом і селом, вирівнюванню умов та життєвого рівня населення різних регіонів, збалансованості трудових ресурсів як в галузевому, так і територіальному аспектах. Тому міграційна політика держави має ґрунтуватися на відповідних міжнародно- правових та загальновизнаних міграційних принципах. Це зокрема: 1) свободи пересування та вільного вибору місця як постійного, так і тимчасового проживання; 2) повага та сприяння єдності сім’ї; 3) право на пошук та використання притулку від переслідування; 4) захист від депортації; 5) право мати національність та право змінювати її; 6) забезпечення потреб у мові, культурі, звичаях та віросповіданні осіб, які належать до національних, етнічних, релігійних і мовних меншин та ін. 57 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ Вдосконалення міграційної політики можливе за умов, коли держава не лише де- кларативно проголошує, а, що особливо важливо, відповідно до міжнародних норм та принципів міграції відкориговує своє національне законодавство. Отже, держава має ви- значити основні засади, принципи, механізми, форми і методи регулювання внутрішніх і зовнішніх міграцій населення у відповідних нормативно-правових документах. За нинішніх умов міграційна політика держави має передбачати систему правових, адміністративних, організаційно-фінансових заходів, а також інформаційне забезпечення урядовими структурами та громадськими організаціями і об’єднаннями упорядкування міграційного простору, регулювання міграційного руху населення з позицій національних пріоритетів, кількісного та якісного складу міграційних потоків, їх соціальної, демогра- фічної та економічної структури. Режим та заходи міграційної політики держави повинні досить ретельно відстежувати міграційні процеси, їх сучасні тенденції і явища, оперативно реагувати на зміни та контролювати їх з метою підпорядкування загальнонаціональним і регіональним інтересам та особистим потребам мігрантів. При реалізації заходів міграційної політики держави регулювання міграційних потоків має проводитись з урахуванням соціально-економічного розвитку регіону, національної сумісності, специфіки психології мігрантів, природних та кліматичних особливостей місць розселення, а також залучення трудоактивного населення до відродження малообжитих районів і обезлюднених раніше, так званих, неперспективних сіл, для реконструкції і технологічної переоснащеності промислових підприємств, інтенсифікації сільськогос- подарського виробництва, розвитку фермерства та рекреаційного господарства. Провідними в системі заходів міграційної політики з управління міграційним рухом населення за перехідної економіки є відносини власності на засоби виробництва, землю, житло, інше рухоме і нерухоме майно, розподілу і споживання валового національного продукту та інші соціально-економічні відносини, а також сімейно-побутові, родинні, духовні, національно-етнічні відносини. Завдання міграційної політики держави полягають у тому, щоб спираючись на наявні науково-технічні та організаційно-фінансові засоби добитися упорядкування міграцій- ного простору країни і взяти під дієвий державний контроль ті міграційні процеси, що у ньому протікають. Іншими словами, міграційну політику можна назвати практикою теорії міграції. В більш широкому тлумаченні сутність міграційної політики країни зводиться до того, що це є система заходів, ресурсів та механізмів, з використанням яких держава і суспільство цілеспрямовано впливають на соціальні переміщення та міграційну мобільність населення своєї країни. Заходи державної міграційної політики покликані забезпечити подолання негативних тенденцій у міграційних процесах. В цьому напрямі нині спрямовуються зусилля окремих міністерств і відомств, але через розрізненість дій, відомчих інтересів, нерозуміння та відсутність єдиного координаційного органу справа гальмується. На нашу думку, тут слід погодитись із висновком спеціалістів, що “низька ефективність регулюючих державних заходів передусім зумовлена тим, що вони мають розрізнений характер, не базуючись на певній науковій концепції, пріоритетах, на маючи дійового механізму регулювання міграцій” [10, с.73]. Основним недоліком стосовно міграційної сфери є те, що Україна на даний час на вісімнадцятому році незалежності не має чіткої, науково і політично обґрунтованої, за- конодавчо затвердженої та оприлюдненої державної міграційної політики.Вона лише розпочала деякі заходи з міграційної політики. І на цьому етапі важливо проаналізувати і врахувати досвід регулювання міграційних процесів у розвинутих країнах. Міжнародний досвід засвідчує, що людство у процесі еволюції суспільства виробило основні правові засади і засоби регулювання міграційних процесів. Проте не має підстав для твердження, 58 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ що це вже універсальні й загальновизнані як організаційні форми, так і правові механізми регулювання міграцій, вирішення міграційних проблем та захисту прав певних категорій осіб, що беруть участь у цих процесах. Сьогодні актуальним є зосередження уваги фахівців-мігрантознавців на принципового характеру положеннях державної міграційної політики України, які стосуються державної підтримки українців, що проживають у країнах СНД, Балтії та далекого зарубіжжя, врегулю- вання статусу кримськотатарського народу, співпраці з міжнародними організаціями у про- тидії і боротьбі з нелегальною міграцією, облаштування кордонів, приведення українського міграційного законодавства у відповідність до вимог міжнародних норм і принципів міграції, правового врегулювання інтенсивних потоків зовнішньої трудової міграції, соціального за- хисту українських громадян,які працюють за кордоном. Слід погодитися із справедливим висновком про те що в регулюванні міграційних процесів, які прямо чи опосередковано впливають на стабільність міграційного простору, консенсуальні відносини між державою і мігрантами мають бути легітимно усвідомленими та реалізованими [8, с.10]. Повернення в Україну всіх працюючих за кордоном, хоч і малоймовірне, призвело б практично до паралічу ринку праці. Останнім часом серед нових типів безробіття в Україні виділяється еміграційне безробіття, викликане відсутністю попиту на працю для значного прошарку працездатного населення в Україні та вимушеним пошуком роботи за кордоном, як правило, нелегальним. Відплив населення на заробітки за кордон при- зводить до зменшення кількості претендентів на фіксовану кількість робочих місць; у тих, хто не виїхав, стає більше шансів зберегти свою роботу. Дякуючи грошовим коштам, матеріалам і ресурсам, що присилають і привозять із собою трудові мігранти, зовнішня трудова міграція сприяє створенню нових і збереженню наявних робочих місць. Теоре- тично, спрощуючи, можна припустити, що внаслідок роботи однієї особи за кордоном кількість безробітних на регіональному ринку праці зменшується приблизно на три особи (тобто на одну особу, що виїжджає на роботу за кордон, плюс на дві особи, які можуть бути працевлаштовані завдяки “фондові витрат”, що утворюється високими витратами зовнішніх трудових мігрантів. Загалом вважається, що масовий відтік робочої сили з України за кордон негативно впливає і буде впливати в майбутньому на розвиток всієї економічної системи краї- ни, значно послаблює її економічний (і в тому числі науково-технічний) потенціал, інтелект нації, а отже — і економічний суверенітет держави. Зайняті на низькоква- ліфікованих робочих місцях за кордоном висококваліфіковані, з високим освітнім рівнем трудові мігранти з України не збагачуються знаннями, досвідом і трудовими новаціями, як традиційно передбачається. Вони здебільшого не отримують нічого цінного для себе, що могли б передати, повернувшись на батьківщину. Цьому ж спри- яють зміни в ціннісній системі координат зовнішніх трудових мігрантів з України, що виявляються в розгляді матеріального споживання як змісту життя (реакція на колишнє недоспоживання). Всупереч очікуванням, кваліфікація зовнішніх трудових мігрантів з України після роботи за кордоном залишається майже такою або ж навіть нижчою, що і при від’їзді. Висновки. Особливо гостро постають питання розробки і реалізації нової стратегії міграційної політики, перш за все у сфері зовнішньої та внутрішньої трудової міграції. Від- сутність чіткого механізму в регулюванні міграційних процесів з боку держави, протидія і боротьба з нелегальною міграцією, правове регулювання інтенсивних потоків зовнішньої трудової міграції, соціальний захист українських громадян, що працюють на тимчасових роботах за кордоном – ось далеко не повний перелік міграційних проблем, що потребують розв’язання. Все це вимагає глибокого осмислення та вивчення причинно-наслідкових 59 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ зв’язків міграцій населення, виявлення і визначення їх сучасних домінантних тенденцій, а головне – розробки соціально-економічного механізму регулювання міграційного руху населення на макрорівні та рівні регіону в контексті реформи соціально-економічної та політичної систем, розбудови правової держави. Серед основних завдань, які визначені в стратегії регулювання міграційних процесів в Україні на сучасному етапі є: 1) скорочення масштабів нелегальної трудової міграції населення за межі країни; 2) забезпечення соціальної захищеності українських трудових мігрантів за кордо- ном; 3) забезпечення зворотності зовнішніх трудових поїздок; 4) якнайширше залучення фінансових коштів від закордонної трудової міграції в економіку України; 5) запобігання зниженню кваліфікації високоосвічених спеціалістів внаслідок ви- конання ними за кордоном низькокваліфікованих робіт; 6) недопущення нелегальної міграції і передусім транзиту нелегальних мігрантів через територію України; 7) сприяння поверненню етнічних українців та представників раніше депортованих народів. Регулювання соціально-економічних умов міграцій робочої сили має передбачати про- ведення цілої системи заходів, інженерію і технологію, які, будучи адаптовані до нинішніх умов господарювання, мають широке коло взаємопов’язаних комбінаційних можливостей, здатних менш болісно, ніж директивне управління, впливати на розвиток постійних і тим- часових трудових міграційних процесів, явищ та тенденцій, що визначають спрямованість і характер просторової мобільності трудоресурсного потенціалу України. Вирішальна роль у регулюванні трудових міграційних процесів як загалом в Україні, так і в її окремих регіонах належить управлінню соціально-економічними факторами, тобто такими умовами життя і трудової діяльності людей, які можуть змінюватися в ре- зультаті перерозподілу капітальних вкладень, фонду заробітної плати, суспільних форм споживання. Принагідно слід зазначити, що в сучасних умовах реалізація заходів активної демографічної та міграційної політики буде успішною тоді, коли враховуватимутся об- сяги, напрями та структура міграційних потоків, їх регіональні особливості. Джерела 1. Зовнішні трудові міграції населення України / О. В.Позняк, Е.М.Лібанова, П.Є.Шевчук та ін. — К.: Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України, 2002. — 205 с. 2. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном. Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2003. – С.189. 3. Лібанова Е. Вплив зовнішньої міграції на соціально-економічний розвиток України // Економіка України. – 1993. – № 8. – С. 76–80. 4. Майданік І.П. Соціально-економічні проблеми трудової міграції в Україні // Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Тернопіль: Економічна думка, 2004.– С.52–53. 5. Малиновська О. Деякі концептуальні підходи до регулювання трудової міграції. // Трудова міграція населення України та державна програма її регулювання: Матеріали міжн. конференції, Київ, 18 лютого 2005 р. / Регіональне представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, –К.: Заповіт, 2005. – С.6–16. 60 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ 6. Стешенко В., Рудницький О., Хомра О., Стефановський А. Демографічні перспективи України до 2026 року. – К.: Видавництво Інституту економіки НАН України, 1999. – 65 с. 7. Романюк М.Д. Міграції населення України: національні пріоритети та регіональна диференціація механізму регулювання // Економіка України. – 1999. – №9. – С. 38–44. 8. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри (понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика). Енциклопедія / за ред. Римаренка Ю.І. – К.: Довіра, 1998. – 912 с. 9. Романюк М.Д. Регулювання міграцій – вимога сьогодення // Універсум. – 1998. – №7–8. – С. 19–22. 10. Васильченко В., Петрова Т. Потрібна самостійна міграційна політика // Віче. – 1997 – №7 – С.70–77. 11. Піскун О. Становлення міграційної політики України // Проблеми міграції. – 1997. – № 1 – С. 4–7. 12. Стратегія демографічного розвитку на 2006–2015 роки: Проект / Від. за вип. І.М. Новак – К.: КНЕУ, 2005 – 20 с. 13. Данюк В.М. Європа вивчає проблеми трудової міграції // Україна: аспекти праці. – 1999. – № 2. – С. 48–48. 14. Хомра О. Зовнішня трудова міграція з України: ситуація, перспективи, виклики і загрози національній безпеці // Трудова міграція населення України та державна програма її регулювання: Матеріали міжн. конференції, Київ, 18 лютого 2005 р. / Регіональне представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, – К.: Заповіт, 2005. – С.32–45. ______________ Аннотация. В статье рассматриваются теоретические, методологические и практические аспекты управления интенсивными межгосударственными миграционными процессами, отрицательные последствия которых несут в себе угрозу национальной безопасности страны. Раскрыта сущность, генезис и особенности управления миграционным движением населения на макроуровне и уровне региона, пути и методы регулирования внешних миграций населения. Сформированы предложения, касающиеся перспективных направлений государственной миграционной политики. Summary. The article describes theoretical, methodological and practical aspects, which are connected with the management of intensive interstate migration processes and its negative consequences which can influence on the national safety of the country. The scene, genesis and specialty of management of population migration on the macro level and on the level of region are examined. The main ways and methods of regulation of internal migration of population are represented. The article also includes the suggestions, which reflect the perspective approaches of the state migration policy. Стаття надійшла до редакції журналу 25.03.2009 р.

Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти

Institution

Similar Items