Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка)

30 листопада 2015 р. виповнюється 85 років видатному українському вченому в галузі гідробіології, гідроекології, екологічної фізіології водяних тварин, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки, директору Інституту гідробіології НАН України, доктору біологічних наук, професору, акад...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Вісник НАН України
Datum:2015
Hauptverfasser: Крот, Ю.Г., Юришинець, В.І.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2015
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/90632
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка) / Ю.Г. Крот, В.І. Юришинець // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 11. — С. 98-103. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-90632
record_format dspace
spelling Крот, Ю.Г.
Юришинець, В.І.
2015-12-29T11:23:05Z
2015-12-29T11:23:05Z
2015
Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка) / Ю.Г. Крот, В.І. Юришинець // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 11. — С. 98-103. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/90632
30 листопада 2015 р. виповнюється 85 років видатному українському вченому в галузі гідробіології, гідроекології, екологічної фізіології водяних тварин, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки, директору Інституту гідробіології НАН України, доктору біологічних наук, професору, академіку НАН України Віктору Дмитровичу Романенку.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Вісник НАН України
Люди науки
Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка)
spellingShingle Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка)
Крот, Ю.Г.
Юришинець, В.І.
Люди науки
title_short Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка)
title_full Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка)
title_fullStr Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка)
title_full_unstemmed Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка)
title_sort життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка нан україни в.д. романенка)
author Крот, Ю.Г.
Юришинець, В.І.
author_facet Крот, Ю.Г.
Юришинець, В.І.
topic Люди науки
topic_facet Люди науки
publishDate 2015
language Ukrainian
container_title Вісник НАН України
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format Article
description 30 листопада 2015 р. виповнюється 85 років видатному українському вченому в галузі гідробіології, гідроекології, екологічної фізіології водяних тварин, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки, директору Інституту гідробіології НАН України, доктору біологічних наук, професору, академіку НАН України Віктору Дмитровичу Романенку.
issn 0372-6436
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/90632
citation_txt Життя, присвячене науці (до 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка) / Ю.Г. Крот, В.І. Юришинець // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 11. — С. 98-103. — укр.
work_keys_str_mv AT krotûg žittâprisvâčenenaucído85ríččâakademíkananukraínivdromanenka
AT ûrišinecʹví žittâprisvâčenenaucído85ríččâakademíkananukraínivdromanenka
first_indexed 2025-11-25T01:03:51Z
last_indexed 2025-11-25T01:03:51Z
_version_ 1850503307768889344
fulltext 98 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 ЖИТТЯ, ПРИСВЯЧЕНЕ НАУЦІ До 85-річчя академіка НАН України В.Д. Романенка 30 листопада 2015 р. виповнюється 85 років видатному українському вче- ному в галузі гідробіології, гідроекології, екологічної фізіології водяних тва- рин, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки, директо- ру Інституту гідробіології НАН України, доктору біологічних наук, професору, академіку НАН України Віктору Дмитровичу Романенку. Віктор Дмитрович Романенко народився 30 листопада 1930 р. в Чернігові в сім’ї вчителів. Ще в дитинстві він прагнув до спо- стереження за природою, до дослідження всього живого, тому вибір фаху для юнака був, так би мовити, «запрограмований» долею — у 1948 р. він вступив до Київського ветеринарного ін- ституту. Відчувши в стінах вишу «рідну стихію», студент Рома- ненко з ентузіазмом поринув у навчання і розпочав свої перші наукові дослідження в галузі ветеринарної медицини. Спілку- вання з відомим паразитологом-гельмінтологом професором П.А. Чеботарьовим надихнуло його на виконання досліджень паразитологічної ситуації поголів’я великої рогатої худоби. Одержаний матеріал було представлено на студентській на- уковій конференції та Всесоюзному огляді студентських робіт. Роботу було відзначено грамотою Міністерства вищої освіти СРСР та правом на вступ до аспірантури без обов’язкового трирічного виробничого стажу. Захистивши диплом, Віктор Романенко вступив до аспіран- тури кафедри хірургії Київського ветеринарного інституту і під керівництвом професора Івана Омеляновича Поваженка роз- почав вивчення евакуаторної діяльності шлунково-кишкового тракту в прикишковій патології тварин. В експериментальній частині роботи він скористався кількома новітніми на той пе- ріод методиками і в 1959 р. успішно захистив кандидатську ди- сертацію. Наступного року на запрошення віце-президента АН УРСР академіка Максима Федотовича Гулого Віктор Романенко пе- рейшов на роботу до науково-організаційного відділу Президії АН УРСР і одночасно працював старшим науковим співро- Академік НАН України Віктор Дмитрович Романенко ЛЮДИ ЛЮДИ НАУКИНАУКИ КРОТ Юрій Григорович — кандидат біологічних наук, в.о. завідувача відділу екологічної фізіології водяних тварин Інституту гідробіології НАН України ЮРИШИНЕЦЬ Володимир Іванович — кандидат біологічних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту гідробіології НАН України ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 99 ЛЮДИ НАУКИ бітником в Інституті фізіології ім. О.О. Бого- мольця АН УРСР. За період роботи в Президії Віктор Дмитро- вич мав можливість ближче познайомитися з такими видатними вченими, як Б.Є. Патон, В.М. Глушков, М.Ф. Гулий, Г.С. Писаренко, І.К. Походня. Особливу роль у формуванні його поглядів щодо шляхів розвитку фізіоло- гічної науки відіграли П.Г. Костюк, П.М. Сєр- ков, В.П. Комісаренко, О.Ф. Макарченко, а тісне спілкування з О.В. Топачевським і О.П. Маркевичем сприяло поглибленню його розуміння ролі гідробіологічної науки в народ- ногосподарських планах розвитку країни. Однак становлення В.Д. Романенка як відо- мого вченого — фізіолога тварин відбувалося в стінах Інституту фізіології ім. О.О. Богомоль- ця. З метою з’ясування ролі печінки в механізмі регуляції кальцієвого обміну він розробив ме- тод ангіостомії, який давав змогу у хронічному експерименті на фістульних тваринах разом із відбором сечі та жовчі визначати іонний склад крові, що надходить до печінки і залишає її. Згодом ці матеріали було покладено в основу його майбутньої докторської дисертації. З часом наукова діяльність молодого вчено- го дедалі більше потребувала уваги і серйозно- го ставлення до експериментальної роботи. На певному етапі він зрозумів, що й надалі поєд- нувати її з науково-організаційною діяльністю в Президії АН стає неможливо. Отже, Віктор Дмитрович прийняв важливе для себе рішен- ня про перехід на постійну роботу до Інститу- ту фізіології ім. О.О. Богомольця. Фізіологія фосфорно-кальцієвого обміну, яку він дослі- джував, була дещо відокремлена від основної тематики відділу. Тому висока оцінка, яку здо- була його доповідь про результати власних багаторічних досліджень на засіданні вченої ради Інституту, виявилася для нього приєм- ною несподіванкою, і в 1968 р. на Об’єднаній вченій раді біологічних наук при АН УРСР він блискуче захистив докторську дисертацію за спеціальністю «фізіологія людини і тварин». Після захисту перед 38-річним В.Д. Рома- ненком постало непросте питання: залишитися працювати в Інституті фізіології ім. О.О. Бого- мольця, діяльність якого все більше спрямову- валася на вивчення внутрішньоклітинних про- цесів, пов’язаних з нервовою діяльністю, чи по- годитися на пропозицію директора Інституту гідробіології АН УРСР академіка О.В. Топа- чевського очолити відділ екологічної фізіоло- гії водяних тварин у цій установі. Врешті-решт він обрав другий варіант і в 1972 р. перейшов до Інституту гідробіології. Новий напрям фізіологічних досліджень, який в Інституті гідробіології започаткував В.Д. Романенко, пов’язаний з вивченням мета- болічних механізмів адаптації риб і безхребет- них до змін екологічних чинників водного се- редовища. Це було продовженням його попе- редніх досліджень ренальних та екстрареналь- них механізмів регуляції мінерального обміну у тварин, основні результати яких відображено в його монографіях «Физиология кальциевого обмена» (1975), «Печень и регуляция межуточ- ного обмена у рыб и млекопитающих» (1979), «Еколого-фізіологічні основи тепловодного рибництва» (1982) та колективних моногра- фічних роботах «Кальций и фосфор в жизнедея- тельности гидробионтов» (1982), «Механизмы температурной акклимации рыб» (1991) та ін. Студент 2-го курсу Київського ветеринар- ного інституту. 1951 р. 100 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 ЛЮДИ НАУКИ В.Д. Романенко сформував наукову школу екофізіологів водяних тварин, представники якої зробили істотний внесок у розвиток фун- даментальних і прикладних досліджень пріс- новодних екосистем. Уже з перших днів роботи в Інституті гід- робіології Віктор Дмитрович не обмежувався питаннями фізіології водяних тварин, а жваво цікавився проблематикою Інституту в цілому. З одного боку, це було потрібно, щоб визначи- ти місце екологічної фізіології водяних тварин у гідробіологічній науці, а з іншого — для по- шуку шляхів загальнобіологічного пізнання функціонування водних екосистем. На початку 1980 р. В.Д. Романенко був пред- ставлений віце-президентом АН УРСР акаде- міком Ф.С. Бабичевим колективу Інституту гідробіології як директор. Опановуючи цю по- саду, він розумів, що однобічний розвиток те- матики установи, де основна увага традиційно приділялася дослідженням синьозелених во- доростей, обмежує діяльність науковців інших відділів. Крім того, гостро стояло питання, пов’язане з тимчасовим розміщенням науко- вих підрозділів Інституту в орендованих при- міщеннях інших академічних установ, багато з яких узагалі не були пристосовані для про- ведення гідробіологічних досліджень. Тому новопризначений директор передусім зосере- див зусилля на прискоренні будівництва ла- бораторного корпусу, але, ознайомившись із уже розробленим проектом будівлі, він зро- зумів необхідність внесення в нього суттєвих змін. Доопрацювання проекту було зумовле- не насамперед баченням Віктора Дмитрови- ча щодо перспектив розвитку Інституту як багатопрофільної наукової установи, в якій, поряд з польовими, гідне місце мали посісти експериментальні дослідження особливостей функ ціо нування водних екосистем. Йшлося про підґрунтя для розвитку експерименталь- ної гідробіології, а фактично — гідроекології. У квітні 1984 р. будівництво лабораторного корпусу завершилося і розпочався етап розви- тку гідробіологічної науки на новій, сучасній науково-лабораторній базі. Ще наприкінці 50-х років минулого століт- тя особливої актуальності у світі набула про- блема водозабезпечення населення, промисло- вості, сільського господарства. Розгорнулося широкомасштабне гідротехнічне будівництво, перерозподіл стоку річок у часі та просторі. Спорудження водосховищ і штучних водото- ків призвело до зміни функціонування екосис- тем цих водних об’єктів, антропогенне забруд- нення водосховищ сприяло евтрофуванню й масовому розвитку синьозелених водоростей. З огляду на те, що це найдавніша форма жит- тя на Землі, було очевидним, що побороти їх звичайними методами практично неможливо, оскільки в разі пригнічення розмноження си- ньозелених водоростей хімічними речовинами або в інший відомий спосіб у водоймах може загинути все живе. В.Д. Романенко розумів, що водні екосисте- ми мають здатність до саморегулювання, і пе- редбачав, що рано чи пізно інтенсивний розви- ток синьозелених водоростей послабиться і без втручання людини. І хоча тоді це було лише наукове передбачення, воно підтвердилося на практиці, коли після проходження в дніпров- ських водосховищах кількох стадій формуван- ня екосистем «цвітіння» води стало поступово зменшуватися. У ті часи розглядався проект будівництва водогосподарського комплексу «Дунай — Дні- Старший науковий співробітник Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця АН УРСР під час проведення операції. 1965 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 101 ЛЮДИ НАУКИ про», метою якого було зрошення земель Пів- дня України та перекидання 8 км3 дунайської води у р. Дніпро для збалансування витрат на живлення Каховського магістрального каналу, а також перекидання частини стоку Дніпра у Північно-Кримський канал для водозабезпе- чення посушливих районів Криму. Інститут гідробіології АН УРСР було призначено го- ловною організацією з екологічного обґрун- тування проекту, а його директора члена-ко- респондента АН УРСР В.Д. Романенка — від- повідальним виконавцем. Проблеми, які по- стали у зв’язку з цим, вимагали розроблення концептуальних підходів до здійснення еко- логічної оцінки впливу великомасштабного гідротехнічного будівництва на водні об’єкти. Творчий колектив, очолюваний Віктором Дмитровичем, ґрунтовно опрацював основні методи екологічного оцінювання та прогнозу- вання впливу техногенних чинників на водні екосистеми і запропонував методичні підходи, в тому числі математичне та імітаційне моде- лювання. Опубліковані ними монографічні ро- боти з цих питань здобули широке визнання і на теренах колишнього СРСР, і за кордоном та увійшли до складу міжвідомчих керівних нор- мативних документів України. За цикл праць «Наукові основи екологічної оцінки впливу гідротехнічних об’єктів на водні екосистеми з метою управління якістю води та біопродук- тивністю» академіка В.Д. Романенка у складі авторського колективу було удостоєно Дер- жавної премії України в галузі науки і техніки (1995). Широкі комплексні дослідження різнома- нітних водних об’єктів (річок, водосховищ, лиманів тощо), які проводилися в Інституті в наступні роки, стали фундаментом для розви- тку гідроекології. Великою заслугою В.Д. Ро- маненка є формування й розбудова цього но- вого напряму біологічної науки. Віктор Дми- трович створив перший підручник «Основи гідроекології», за що здобув другу Державну премію України в галузі науки і техніки (2004). Цей підручник було високо оцінено не лише біологами, а й географами, фахівцями водно- го господарства, охорони довкілля та інших спеціальностей. Про широке визнання «Основ гідроекології» свідчить їх перевидання інши- ми мовами. У квітні 1986 р. перед трудовим колективом Інституту та його директором В.Д. Романен- ком постали важкі випробування, пов’язані з Чорнобильською катастрофою та радіоактив- ним забрудненням значних територій і водних об’єктів України. Слід зазначити, що перші спостереження радіаційної ситуації були дуже важливими для вирішення долі Київського водосховища — деякі представники урядових структур і громадськості вимагали скинути воду з водосховища, у донних відкладах якого було акумульовано значну кількість радіону- клідів. Віктор Дмитрович очолив комісію з роз- роблення обґрунтування щодо недоцільності спуску водосховища і гідно відстояв позицію Інституту у складних дискусіях на засіданнях комісій АН УРСР та Уряду України. За часів незалежності Інститут гідробіології брав участь у вирішенні багатьох екологічних проблем. Варто відзначити, зокрема, ук ра їн- сько-канадське співробітництво з дослідження р. Дніпро, виконання програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра в рамках проек- ту ПРООН-ГЕФ, стратегічної програми дій для басейну Дніпра і розроблення механізмів її реалізації, запровадження програми Watertox Члени Президії АН УРСР оглядають новозбудоване приміщення Інституту гідробіології. Серед гостей у центрі — президент АН УРСР академік Б.Є. Патон, лі- воруч — віце-президент АН УРСР академік К.М. Сит- ник. Серпень 1984 р. 102 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 ЛЮДИ НАУКИ для подальшого розвитку токсикологічних до- сліджень. Велике значення мала перша ук раїн- сько-канадська комплексна міжнародна експе- диція за участю фахівців двох країн, під час якої зібрано унікальний матеріал, що дав змогу не лише зробити комплексну оцінку стану еко- системи Дніпра на сучасному рівні, а й заклас- ти основи для подальшого розширення науко- вого співробітництва в дніпровському басейні. Після виконання цих завдань прийшло усві- домлення того, що екологічні проблеми басей- ну Дніпра не можна вирішувати зусиллями лише однієї держави. За результатами конкурсу науково-тех ніч- них проектів у Канаді проект «Ідентифікація та оцінка джерел забруднення водних об’єктів у басейні Дніпра» отримав першу премію в номінації проектів, виконаних за межами Ка- нади, а методика відбору, оцінки та пріорити- зації «гарячих точок» у басейні Дніпра лягла в основу документа UNIDO (Організація Об’єд- наних Націй з промислового розвитку), запро- вадженого для всіх транскордонних річкових басейнів планети. Міжнародне співробітництво з вивчення транскордонних гідроекологічних проблем невід’ємно пов’язане з організованою у 1956 р. Міжнародною асоціацією з дослідження Ду- наю (Internationale Arbeitsgemeinsсhaft Do nau- forsсhung — IAD). З 1980 р. офіційним пред- ставником України в Міжнародній асоціації лімнологів придунайських країн було обрано академіка В.Д. Романенка, який і очолив усі роботи, що проводилися в Україні на р. Дунай. Відповідним міністерствам і відомствам Украї- ни було передано виконаний під керівництвом В.Д. Романенка ґрунтовний аналіз «Концепту- альные основы мониторинга экологического со- стояния водных объектов нижнего Дуная». Багаторічні фундаментальні дослідження з екологічної фізіології і біохімії водяних тва- рин, механізмів їх адаптації до змін умов се- редовища, що проводилися під керівництвом В.Д. Романенка, стали базовими для розро- блення біологічних основ і технічних принци- пів управління біопродукційними процесами у риб та безхребетних у природних і штучних умовах. Це дало можливість створити в Інсти- туті принципово новий, сучасний напрям нау- кових гідроекологічних досліджень — гідро біо- технологічний. Розроблені експериментальні рециркуляційні системи дозволяли управляти хімічним складом і властивостями водного се- редовища, температурним і газовим режимами, фотоперіодом та інтенсивністю освітлення, да- вали можливість моделювати умови для куль- тивування водяних організмів різних трофіч- них рівнів на різних етапах онтогенезу. Уперше в Україні було створено замкнені системи дов- готривалого утримання та вирощування риб і безхребетних, еколого-фізіологічної підготов- ки плідників та інкубації ікри, фотореактори культивування водоростей, системи регенера- ції води із застосуванням гідробіонтів різних трофічних рівнів тощо. Наукові результати біотехнологічного на- пряму було узагальнено в монографіях, а ко- лектив авторів на чолі з В.Д. Романенком удостоєно премій АН України ім. В.Я. Юр’єва (1984) та ім. І.І. Шмальгаузена (2002). Розроблені біотехнології культивування гідробіонтів пройшли успішну дослідно-про- мис ло ву перевірку в рибних господарствах України (Київська ТЕС-5, Пултівська РМС, Ладижинська ТЕС), Німеччини (IBAU Inge- nieurbüro für Aquakultur und Umwelttechnik). Побудовано перший в Україні біоенергетич- ний комплекс культивування гідробіонтів (во- Вручення президентом АН УРСР академіком Б.Є. Па- тоном премії Академії наук України імені В.Я. Юр’єва. 1984 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 103 ЛЮДИ НАУКИ дорості, безхребетні, риби) з регульованими системами (Ладижинська ТЕС). Біотехноло- гічні розробки Інституту експонувалися на на- ціональних і міжнародних виставках, де здобу- вали дипломи й відзнаки. Науково-організаційна діяльність Віктора Дмитровича не обмежується Інститутом гідро- біології. Він — головний редактор міжнародно- го наукового періодичного видання «Гидробио- логический журнал», який перевидається ан- глійською мовою і входить до наукометричних баз даних; очолює Гідроекологічне товариство України, важливим аспектом діяльності якого є координація гідроекологічних досліджень науковців України, що працюють у системі Національної та галузевих академій, вищих навчальних закладів. Досягнення В.Д. Рома- ненка відзначено високими урядовими нагоро- дами: орденами «Знак Пошани» (1980), Друж- би народів (1986), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2015). Історичний аналіз розвитку фундаменталь- них і прикладних досліджень Інституту гідро- біології НАН України свідчить, що його здо- бутки мають велике значення для вирішення актуальних екологічних проблем нашої кра- їни. Аналізуючи діяльність академіка НАН України В.Д. Романенка — людини, життя якої присвячено науці, можна стверджувати, що ще на початку 1980-х років він ініціював розро- блення та впровадження екосистемного прин- ципу оцінки стану та функціонування водних об’єктів. По суті, вже тоді він почав закладати засади розвитку гідроекології. З’ясування основних механізмів функціо- нування прісноводних екосистем, управління їх станом, якістю води та біопродуктивністю стали визначальними для подальшого розви- тку гідробіологічної науки. Як зазначає Віктор Дмитрович у післямові до книги «Гідробіоло- гічні дослідження континентальних водойм в Національній академії наук України»: «Сьо- годні стан водних екосистем немов у фокусі ві- дображає усю сукупність екологічних проблем та їхні загрози, з якими наша країна і все люд- ство увійшли в ХХІ століття. На жаль, все це є наслідком посилення деградаційних процесів у довкіллі, що набули глобального масштабу». Отже, підсумовуючи роль видатного вчено- го академіка В.Д. Романенка в розвитку гідро- біологічної науки та акцентуючи увагу на най- більш пріоритетних напрямах її подальшого поступу, ми маємо враховувати реалії сього- дення, що визначають стан екологічної безпеки країни, і фундаментальні ідеї останнього часу у справі збереження, відновлення та поліпшення стану довкілля задля гармонізації життєдіяль- ності суспільства у природному середовищі.