Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Грибовський, В.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інституту історії України НАН України 2008
Назва видання:	Козацька спадщина
Теми:	Археографічні публікації
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/91312
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області / В.В. Грибовський // Козацька спадщина. — 2008. — Вип. 4. — С. 30-59. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-91312
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-913122025-02-23T17:37:58Z Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області Грибовський, В.В. Археографічні публікації 2008 Article Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області / В.В. Грибовський // Козацька спадщина. — 2008. — Вип. 4. — С. 30-59. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/91312 uk Козацька спадщина application/pdf Інституту історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Археографічні публікації Археографічні публікації
spellingShingle	Археографічні публікації Археографічні публікації Грибовський, В.В. Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області Козацька спадщина
format	Article
author	Грибовський, В.В.
author_facet	Грибовський, В.В.
author_sort	Грибовський, В.В.
title	Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області
title_short	Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області
title_full	Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області
title_fullStr	Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області
title_full_unstemmed	Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області
title_sort	соловецьке ув'язнення петра калнишевського у документах державного архіву архангельської області
publisher	Інституту історії України НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Археографічні публікації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/91312
citation_txt	Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області / В.В. Грибовський // Козацька спадщина. — 2008. — Вип. 4. — С. 30-59. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Козацька спадщина
work_keys_str_mv	AT gribovsʹkijvv solovecʹkeuvâznennâpetrakalniševsʹkogoudokumentahderžavnogoarhívuarhangelʹsʹkoíoblastí
first_indexed	2025-11-24T05:58:30Z
last_indexed	2025-11-24T05:58:30Z
_version_	1849650221004357632
fulltext	В. В. Грибовський СОЛОВЕЦЬКЕ УВ'ЯЗНЕННЯ ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО У ДОКУМЕНТАХ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ АРХАНГЕЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ Історія вивчення останнього періоду життя кошового отамана Запорозької Січі Пет ра Івановича Калнишевського, пов'язаного з перебуванням у Соловецькому монастирі, представлена невеликим переліком наукових напрацювань, котрий істотно поповнив ся лише протягом останніх п'яти років. Автору першої фундаментальної праці з іс торії Нової Запорозької Січі А. О. Скальковському (видання 1841,1846,1885-1886 рр.)’ доводилося скаржитися на "цілковиту нестачу документів" щодо подальшої долі сі чової старшини після арешту, що стався 5 червня 1775 року. Посилаючись на одну з українських народних пісень ("Ой полети, чорная галко, та на Дон рибу їсти!"), Скаль- ковський припускав, що " Калнишевський був спершу відправлений на проживання десь на береги Дону" І хоч цьому автору було відомо за документами, що початково Калнишевського утримували у Москві, у Військовій колегії, однак належних висновків з цього не зроблено [13, с. 563]. Залишається дивуватися, чому і в останньому виданні "Історії Нової Січі..." Скальковський не залучив до розгляду матеріал стосовно місця остаточного ув'язнення Калнишевського, добутий дослідниками в 1860-ті роки і неза баром опублікований. Відкриття місця перебування Калнишевського в ув'язненні належить українсько му революціонеру-народникові Петру Савовичу Єфименку, котрий на початку 1860-х років перебував на засланні на узбережжі Білого моря. Будучи влітку 1862 р. в с. Вор- зогори, що в 25 верстах від міста Онега і в 180 верстах від Соловецьких островів, Єфи- менко почув розповідь місцевого селянина Лукіна, який, колись будучи на богоміллі в Соловецькому монастирі, бачив там "козацького отамана". Дослідник записав й інші розповіді про кошового [8, с. 412]. П. Єфименку вдалося натрапити в архіві Архангель ського губернського на "Описи не секретных дел" канцелярії губернатора. У справі під назвою "Дело по сообщению государственной военной коллегии конторы об отсылке, для содержания, в Соловецкий монастырь кошеваго Петра Калнишевкого", датованій 11 липня 1776 р., він знайшов першу документальну звістку про ув'язнення останнього кошового отамана на Соловках. Регламентація утримання на засланні не дозволила П. Єфименку потрапити до Со- ловецького архіпелагу. Тому він доручив членам Російського географічного товарист ва П. П. Чубинському та А. Г. Гоздаво-Тишинському відвідати Соловецький монастир та розшукати будь-які свідоцтва про Калнишевського. Гоздаво-Тишинський знайшов 2 документи про ув'язнення кошового в монастирі, а Чубинський розшукав могилу Калнишевського та євангеліє, подароване ним монастирю з нагоди свого звільнення у 1801 р.; він також занотував напис на могильній плиті кошового [8, с. 414-416]“ Наступний етап вивчення "соловецького періоду" життя Калнишевського став на слідком поїздки Д. І. Яворницького до архіпелагу навесні 1887 року. Ще у 1883 р. він почав працювати над створенням фундаментальної праці "Запорожжя в залишках ’ На основі останнього видання працю перекладено на українську й видано у Дніпропет ровську. Див.: Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. - Дніпро петровськ: Січ, 1994. ** Інші публікації П. С. Єфименка дивіться: Ефименко П. Ссыльные малороссияне в Архан гельской губернии / / Киевская старина. - 1882. - Кн. 9. сентябрь. Також: Русская старина. - 1887. - Кн. 12. 30 старовини та переказах народу" До квітня 1887 р. вже був напрацьований основний кор пус праці. Однак для її остаточного завершен ня бракувало певності щодо останніх років у біографії Петра Калнишевського. Ще у квітні 1886 р. він повідомив Я. П. Новицького про заплановану подорож: "Сяду на машину (за лізничний потяг. - В. Г.) і ген-ген ... аж до Бі лого моря, а по Білому морю на Соловецький острів, де хочу побачити могилу сердешного Петра Івановича Калниша, а звідтіля поверну у гнилий Петенбург, обложусь парсунами та бамагами та й докончаю своє «Запороже»" [7, с. 170]. Д. Яворницькому були відомі публіка ції П. С. Єфименка. Втім, він не зважився по силатися виключно на них і сам почав збира ти матеріал, користуючись інформацією своїх Соловецького монастиря 1743 р. кореспондентів. У залежності від отриманих із Соловків відомостей, змінювалися його погля ди. Так, у листі до видавця Ф. Г. Лебедінцева 5 січня 1886 р. Яворницький писав: "Сде лайте ещё добавку в мою статью «Архивные материалы», всё по поводу того же Кал- ншпевского. Исправьте прежде всего то, что тело Калнишевского погребено в ограде не главной церкви, как у меня сказано, а в ограде церкви св. митрополита Филиппа Колычева... (это в самом конце статьи). Потом через пять строк выше от этого добавьте следующее: комната, где заключен был П. И. Калнмшевский, находится в так называ емой Карожней башне; расположение её представляется в таком виде. Когда войдёшь в башню, то здесь увидишь вокруг неё тёмный коридор, в самом центре её - комнату, высоты два аршина, ширины и длины полтора аршина. В комнату из темного коридо ра ведёт железная дверь, а на стене, что против двери, устроено миниатюрное окошко, выходящее в тот же тёмный коридор, отчего свет в комнату никогда не попадает. В такой комнате можно было стоять только согнувшись. Когда приводили сюда преступ ника, то его вводили в комнату, запирали за ним железную дверь тяжёлым замком, к замку прикладывали печать, и ключ отправляли в С. Петербург, в тайную экспедицию. И до сих пор комната П. Калнишевского покрыта затвердевшим калом на три вершка толщины" [7, с. 101-102]. Отож, з легкої руки Д. І. Яворницького виник історіографічний міф, що був підхоп лений на хвилі українського національного відродження наприкінці 1980-х і міцно вкоренився в історичних уявленнях національно свідомого українства. Популяризації цього образу сприяла книга Івана Шаповала "В пошуках скарбів", що багато разів пе ревидавалася і де наведено чимало подібних записів з доробку Яворницького. Подамо деякі з них: "Коли кошового перевели з Прядильної камери в інше приміщення, то від нього залишилося в камері більше як на два аршини нечистот; (...) просидівши в тюрмі такий довгий час, він здичавів, став похмурий і втратив зір; (...) в нього, як у звіра, ви росли великі пазури, довга борода і весь одяг на ньому, каптан з гудзиками, розпався на лахміття і звалювався з плечей". Інше: "Коли імператор Олександр І відвідав Солов ки і побачив яму, в якій сидів кошовий Петро Калнишевський, він «пришел в ужас». Щоб чимось задобрити невинного мученика, імператор спитав Калнишевського, яку б він хотів винагороду за перенесені муки й страждання? Калнишевський зневажливо зміряв поглядом царя: "Нічого мені, государю, не треба, опріч одного: накажи збудува ти острог для таких же мучеників як і я, щоб вони не страждали в земляних ямах". Цар наказав ями ліквідувати..." [18, с. ЗО]. 31 &:?А Головленківеька тюрма на плані Звісно, таке фантастичне бачення добре прислужилося для формування образу му ченика, котрий ніс свій страдницький хрест за всі три століття, що "відгуляла" коза цька вольниця. Втім, не плутаймо жанри. Сам же Д. Яворницький, урізнобарвивши свій виклад соловецькою екзотикою сумнівного походження, здійснив і важливі напра- цювання на основі цілком певних документальних свідоцтв. Його праця "Последний кошевой атаман Петр Иванович Калншпевский" стала результатом подорожі на Вели кий (Половецький острів у травні 1887 р. На ґрунтовній документальній основі Яворни цький з'ясував, що Калнишевський утримувався не в земляній ямі Корожньої башти, а в кельях Архангельської та Прядильної башт, маючи чималу суму на свої потреби [19, с. 7 -75]. Основний зміст цієї статі був викладений у "Запорожжі в залишках старовини та переказах народу", виданому в наступному році". Д. Яворницький знайшов нові документи про останнього кошового отамана у мо настирському архіві ("Полугодовая черновая ведомость о монашествующих и содер жащихся арестантах" за Ns 121) і на основі переказів ченців спробував позначити кон кретні місця ув'язнення Калнишевського ("Головленківська камера" Архангельської башти, Прядильна і Біла башти), засвідчив наявність подарованого ним монастирю запрестольного хреста і євангелія з коштовною оправою, а також вказав місце розта шування могили Калнишевського - "близь алтаря соборнаго храма св. Преображения, с южной стороны", між могилами Авраамія Паліцина та архімандрита Феодорита [6, с. 386-390]. На жаль, напрацювання П. С. Єфименка та Д. І. Яворницького з дослідження со- ловецького ув'язнення П. І. Калнишевського тривалий час залишалися на периферії історіографічного процесу. Певним додатком до їхнього доробку стала розвідка істо рика Соловецької в'язниці М. Колчина (1908 р.), котрий навів дані про перебування Калнишевського в казематі, розташованому біля Білої башти та монастирського мли на [10, с. 10, 92]’. Пізніше, вже в часи існування сумнозвісного СТОПа (Соловецьких таборів особливого призначення), А. П. Іванов видав кілька історичних нарисів (1926, 1927) про пенітенціарну систему дореволюційної Росії, побіжно торкнувшись питан ня про ув'язнення П. Калнишевського, використовуючи дані П. Єфименка [9, с. 191- 792]’“’. І значно пізніше популярним виданням Романа Пересветова (1961) викладено матеріал, зібраний П. Єфименком [12, с. 257-270]. Праці Д. І. Яворницького залишали ся невідомими російським дослідникам. Перше докладне вивчення соловецького ув'язнення П. Калнишевського здійснено Г. Г. Фруменковим, котрий не лише узагальнив накопичений П. Єфименком, Д. Явор- ницьким та М. Колчиним матеріал, але й увів до наукового обігу нові документи з Де ржавного архіву Архангельської області та Російського державного архіву давніх актів [14, с. 6; 15; 16, с. 60-78; 17, с. 38-57]. Утім, поданий Г. Фруменковим матеріал, незважаючи на високу інформативність, все ж не додав нового у кількох важливих аспектах пробле Ця надзвичайно цінна праця належним чином не була введена до наукового обігу. Ми здій снили її републікаціїо. Дивіться: Грибовський В. В. "Последний кошевой атаман Петр Иванович Калнышевский" Д. I. Яворницького в історії вивчення постаті Петра Калнишевського / / Козацька спадщина: Альманах Нікопольського регіонального відділення Науково-дослідного інституту коза цтва Інституту історії України НАН України. - Вип. 3. - Дніпропетровськ: Пороги, 2006. - С. 6-15. Цю працю перевидано в українському перекладі і скороченому варіанті у 1995 р.: Еварниць- кий Д. І. (Яворницький Д. І.) Запорожжя в залишках старовини і переказах народу: Ч. І; Ч. II. - K.: Веселка, 1995. Останнє перевидання здійснено в Дніпропетровську з нагоди 100-літнього ювілею від дня народження Д. І. Яворницького: Яворницький Д. І. Запорожжя в залишках старовини і перека зах народу . - Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2005. - Ч. І. - 312 с.; Ч. II. - 496 с. * Див. також: Колчин М. А. Ссыльные и заточенные в остроге Соловецкого монастыря / / Русская старина. -1887. - Кн. 10,11,12. **** Див. також: Иванов А. П. Соловецкая монастырская тюрьма. Краткий историко-революци онный очерк. - Соловки: Издание бюро печати УСЛОН, 1927. - С. 39. 32 ми, у першу чергу, щодо конкретного місця утримання Калнишевського в ув'язненні; дослідник у цьому питанні спирався на матеріали Д. Яворницького та М. Колчина [17, с. 46-54]. Ув'язнення Калнишевського в Соловецькому монастирі не відображено матеріалами цілісного архівного фонду. Документи архіву Соловецького монастиря були вивезені у декілька етапів з архіпелагу протягом 1917-1923 років під експедицією під керівниц твом Б. Д. Грекова. На теперішній час вони зберігаються в Архіві Санкт-Петербурзько- го відділення Інституту Історії РАН (здебільшого у фонді № 123), більша частина - у Російському державному архіві давніх актів (ф. 1201), а також у Рукописному відділі Державних музеїв Московського Кремля. Деяка частина документів монастирського архіву та адміністративних установ Архангельської губернії залишилася в Державно му архіві Архангельської області (ф. 878 та інші) [11, с. 325-332]. Єдиним джерелом, що дотепер розташовується на території монастирського кремля, є могильна плита, вста новлена 1856 року, що містить короткий обрис біографії кошового отамана. У написі на плиті його прізвище зазначено як Кольнишевский (саме в такому написанні прізвище останнього кошового подається у працях багатьох російських дослідників, зокрема у Г. Фруменкова). Отже, археографічні аспекти досліджуванної теми є першорядними для її подальшої розробки. Причина ув'язнення П. Калнишевського неодноразово обговорювалася в історич ній літературі. І автор цієї статі також залучився до дискусії [1; 2, с. 21-30; 3, с. 184-187-, 4, с. 106-118]'. Позиція всевладного катерининського фаворита Г. О. Потьомкіна, котрий очолював військове відомство Росії у період блискучих її перемог у війнах з Туреччи ною, визначила долю останнього кошового, не зважаючи на те, що стосовно нього так і не було сформульовано конкретного звинувачення. Прикметно, що донос запорозько го старшини Павла Савицького, котрий у 1767 р. сповіщав російський уряд про намір П. Калнишевського "выбрать в войске двадцать человек добрых и послать их к турец кому императору с прошением принять под турецкую протекцию" залишився без на слідків, це при тому, що російський уряд, на той час зайнятий підготовкою до війни з Туреччиною, звісно, мав нагоду докладно перевірити дійсність цієї інформації і визна чити її як безпідставну. То ж для звинувачення Калнишевського у зраді не було підстав. Катерина II, санкціо нувавши ліквідацію Запорозької Січі у червні 1775 р., у 1776 році цілком задовольнила ся доволі неконкретним формулюванням вини козацької старшини як "столь великого вероломного буйства", пояснити яке Г. Потьомкин не вважав доцільним "[дабы] исчис лением оного [не] трогать нежное и человеколюбивое сердце" імператриці, хоча й зауважував, що має ордери кошового до старшини, що ніби засвідчували "злочини" Калнишевського, так само як і військового судці Павла Головатого та писаря Івана Глоби. Г. Потьомкін запропонував всіх трьох навічно ув'язнити в монастирях, Кални шевського - на Соловках, Головатого і Глобу - "в состоящие в Сибири монастыри", що й було конфірмовано імператрицею. Формулювання звинувачення Калнишевському "за вероломное буйство и разорение росийских подданных" прослідковується у біль шості документів часу його соловецького ув'язнення. Документи, що вводяться нами до наукового обігу, дозволяють чітко простежити шлях Калнишевського від контори військової колегії у Москві до Соловків. Після аре * Значним внеском у дослідження постаті останнього кошового отамана стало проведення Все української наукової конференції "Постать Петра Калнишевського та історична спадщина запо розького козацтва", що проходила в м. Нікополі Дніпропетровської області. Матеріали конференції вміщені у виданні: Козацька спадщина: Альманах Нікопольського регіонального відділення Нау- ково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАН України. - Вип. 3. - Дніпропет ровськ: Пороги, 2006. - 256 с. 33 шту 4 червня 1775 р. його з Січі під міцним конвоєм супроводили до Москви, де він утримувався в конторі військової колегії, очолюваної Г. О. Потьмкіним. 14 травня 1776 р. останній подав на затвердження Катерині П проект вироку з обвинуваченням у "державних злочинах" Калнишевського з пропозицією ув'язнити його в Соловецькому монастирі. До 8 червня імператриця затвердила вирок, і 25 червня кошового отамана у супроводі еми конвоїрів було відряджено до Архангельська, куди він прибув 11 лип ня. Для відправки в'язня на Соловецькі острови найняли корабель купця Вороніхіна. Небезпечна подорож Білим морем затягнулася аж до 29 липня; судно двічі натрапляло на мілину, зазнало пошкоджень, було відремонтовано нашвидкуруч і його екіпаж ще довго очікував за ЗО верст від гирла Північної Двіни, доки роздратоване штормом море заспокоїться. Зрештою, ЗО липня 1776 р. архімандрит соловецького монастиря Доси- фей відзвітував про прийняття цього "государевого преступника" (Дивіться у додатку документи 1-26). Ще на початку XVIII століття за Соловецьким монастирем закріпилася своєрідна спеціалізація з утримання політичних в'язнів та релігійних дисидентів. Поблизу Ар хангельської башти влаштовано Головленківську тюрму, де в'язні утримувалися цен тралізовано й не були розміщені по різних кельях башт, як раніше. Чернецька братія проводила час не лише в спокутуванні гріхів мирян, в посту і молитві (як це було за преподобного Зосими, котрий заснував соловецьку обитель у 1436 р.), але й залучи лася до системи тюремного нагляду, ставши важливим елементом модернізованої за Петра І пенітенціарної системи, - духовниками ув'язнених. Одним із нових запро ваджень петровської доби стала посада інквізитора в монастирі. Підпорядковуючись лише Святійшому Синодові, Соловецький ставропігіальний першорозрядний чолові чий монастир (така тоді була його повна назва) користувався широкою автономією і мав гарантії невтручання з боку держави. Архімандрит монастиря був повним гос подарем архіпелагу, він же розпоряджався воїнською командою в середньому складі до 100 чол. Під час російсько-шведської війни, у 1790 р. до монастиря прибув загін від Архангельського гарнізону в числі 175 чол.; всього ж, разом із соловецькою командою, кількість військових на архіпелазі збільшилася до 250 чол. За архімандрита Ієроніма (1777-1793) соловецький гарнізон перевели у підпорядкування ярославського та воло годського генерал-губернатора Мельгунова, зменшення ж компетенції архімандрита уряд компенсував відпуском на розвиток монастирського мореходства 500 рублів на рік [5, с. 180-187]. Свободу Калнишевський отримав після дарованої новим царем Олександром І ам ністії у 1801 році і залишився доживати віку при монастирі. Помер Калнишевський незабаром по звільненню, 31 жовтня (за старим стилем) 1803 року. Чернецька братія поховала його на почесному місці - на південному подвір'ї Спасо-Преображенського собору, поруч з могилами Авраамія Паліцина і соловецького архімандрита Феодорита. А в 1856 році за наказом архімандрита монастиря на могилі Калнишевського встанови ли плиту, викарбувавши в епітафії короткий обрис життя кошового. Як зображено на фотографії початку XX ст. (зберігається у фондах Соловецького музею), могила Авра амія Паліцина була оздоблена невеличкою альтанкою; натепер поховання А. Паліци на, залишаючись на своєму початковому місці, є орієнтиром для знаходження могили останнього кошового. 20-40-і роки XX ст. були вкрай несприятливими для збереження унікальних пам'яток Соловецького монастиря, так само як і для могили кошового. З установленням ра дянської вади монастир був закритий, його розвинутий господарський комплекс пе ревлаштували у радгосп, у 1923 р. жахлива пожежа поруйнувала багато архітектур них ансамблів. Потім в стінах Соловецького кремля розмістили лихозвісну в'язницю радянських часів - Соловецькі табори особливого призначення, в якій, за традицією, успадкованою від імператорської Росії, утримували здебільшого політичних в'язнів. 34 Під час Великої Вітчизняної війни тут розмістили Соловецьку школу юнг, що готувала військових моряків. Тільки у 1974 р. почав систематичну роботу Соловецький держав ний історико-архітектурний музей-заповідник. Могильна плита з надгробку Калнишевського декілька разів переміщалася на те риторії монастиря і лише в 1971 році її взято на облік разом з іншими надмогильними плитами, що були на загальному цвинтарі біля Онуфріївської церкви. Тривалий час плита перебувала при західній стіні собору. У серпні 2002 р. дирекція музею-заповід- ника влаштовувала некрополь у Германівському дворику біля Германівської капли ці; тут розмістили могильні плити з поховань окремих соловецьких в'язнів, зокрема й Петра Калнишевського. Цією публікацією ми вводимо до наукового обігу частину документів Державно го архіву Архангельської області (ДААО), в яких висвітлюється соловецьке ув'язнення П. І. Калнишевського. Виявлений нами комплекс документів зосереджений у фонді 1 "Канцелярія архангельського цивільного губернатора" у справах 12024, 12552 11778 (опис 1, том 6) і 271 (опис 3). Архангельський дослідник Г. Г. Фруменков стверджував, що в фондах ДААО зберігається всього п'ять справ, що мають стосунок до Петра Кал нишевського [16, с. 94], однак, цей автор посилався лише на справи 12024 і 271. Справа 12024 має заголовок "Дело по сообщению Государственной военной кол легии канторы об отсылке для содержания в Соловецкой монастырь кошеваго Пет ра Колнишевского" Вміщені в ній документи охоплюють проміжок з 11 липня по 2 вересня 1776 року і містяться на 44 аркушах. Переважну більшість матеріалів справи ми публікуємо у додатках, залишаючи осторонь ті документи, що прямим чином не стосуються перебування в соловецькому ув'язненні П. Калнишевського або дублюють інші документи. Це витяг з протоколу архангельської губернської канцелярії з викла дом рішення архангельського губернатора щодо найму судна купця Вороніхіна для перевезення Петра Калнишевського до Соловецького монастиря (арк. 2), документація щодо відрядження секунд-майора О. Пузиревського у зворотній шлях з Архангельська до Москви (арк. 22-25, 27-27 зв.), службова звітність нижніх армійських чинів і дані їм окремі розпорядження, подорожні листи тощо (арк. 29,35-39), чернетки листів архан гельського губернатора до військової колегії й новоросійської губернської канцелярії з відомостями про допит П. І. Калнишевського з приводу векселя Михайла Кованки, ви тяг з протоколу рішень архангельського губернатора (арк. 41-42), що дублюють пові домлення соловецького архімандрита Досифія від 2 вересня 1776 р. (док. 27). Справа 12552 - "Дело о выдаче порционных денег находящемуся в Соловецком мо настыре кошевому Запорожской Сечи Кальнишевскому" - починається з документа, датованого 18 липня 1777 року, останній документ датований липнем без зазначення числа. Обсяг цієї справи - 4 аркуші. Ми не готували до публікації чернетки повідомлен ня архангельського губернатора Є. А. Головцина правлінню Соловецького монастиря, а також ордер цього ж губернатора казначею архангельської губернської канцелярії Романовському про передачу порційних грошей на утримання П. І. Калнишевського через капітана Барашкова (арк. 3-4), оскільки вміщена в них інформація вповні дуб люється в двох попередніх документах (док. 29-30). Документи зі справ 11778 і 271 ми сподіваємося розмістити у наступних публіка ціях. Публікацію документів здійснено популярним способом; збережено пунктуацію оригіналу, особливості написання власних імен, прізвищ, назв установ, предметів тощо. Однак власні імена, прізвища, назви географічних об'єктів, подані в оригіналі з прописної літери, ми зазначаємо з великої літери. Титул "Ея Императорское Величест во" передано абревіатурою ЕИВ. 35 Література 1. Грибовсъкий В. Кошовий отаман Петро Калнишевський. - Дніпропетровськ: Пороги, 2004. - 139 с. 2. Грибовсъкий В. Петро Калнишевський: нариси до політичного портрета / / Придніпров'я: іс- торико-краєзнавчі дослідження. - Вип. 1. - Дніпропетровськ: В.-во Дніпропетровського нац. ун.-іу, 2004. - С. 21-30. 3. Грибовсъкий В. Петро Калнишевський - останній кошовий отаман Запорозької Січі / / Україна - козацька держава / Упорядник В. Недяк. - К.: Емма, 2004. - С. 184-187. 4. Грибовсъкий В. (Половецьке ув'язнення Петра Калнишевського / / Матеріали Всеукраїнської на укової конференції "Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній спадщині Ніко польського району". Нікополь, 10-11 жовтня 2002 року. - Нікополь - Запоріжжя - Херсон: "Тандем- У", 2002. 5. Досифей, архимандрит Соловецкого монастыря. Географическое, историческое и статистическое описание ставропигиального первокласснаго Соловецкаго монастыря. - Ч. I. - М., 1853. - С. 180- 187. 6. Еварницъкий Д. I. (Яворницъкий Д. І.) Запорожжя в залишках старовини і переказах народу: Ч. І; Ч. П. - К.: Веселка, 1995. - С. 386-390. 7. Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького / Упорядники С. В. Абросимова та ін. - Вип. 4. - Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2005. - С. 170. 8. Ефименко П. С. Калнишевский, последний кошевой Запорожской Сечи. 1791 - 1803 / / Русская старина. - СПб, 1875. - Кн. XIV. Ноябрь. - С. 412. 9. Иванов А. П. Соловецкие узники / / Соловецкие острова. Ежемесячный журнал. Орган Управ ления Соловецкими лагерями особого назначения ОГПу. - [Соловки]. - 1926. - №4-5, май-июнь. 10. Колч инМ. Ссыльные и заточенные в острог Соловецкого монастыря в XVI - XIX вв. Исторический очерк. - М.: Тип. Русск. т-ва печати, и издательск. дела, 1908. 11. Либерзон И. 3. Деятельность Археографической комисии по спасению архива Соловецкого монастыря / / Вспомогательные исторические дисциплины. - Т. XVIII. - JL: Наука, 1987. 12. Пересветов Роман. Тайны выцветших страниц. - М.: Гос. изд.-во детск. л-ры Мин. Проев. РСФСР, 1961. 13. Скальковсъкий А. О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. - Дніпропетровськ: Січ, 1994. 14. Фруменков Г. Г. В'язень Соловків: царська "дяка" останньому кошовому Січі / / Культура і життя. - 1990. - 1 квітня, № 13. 15. Фруменков Г.Г. Из истории ссылки в Соловецкий монастырь в XVIII веке. - Архангельск: Ар хангельское книжное издательство, 1963. - 96 с. 16. Фруменков Г. Г. Узники Соловецкого монастыря. - Архангельск: Северо-Западное книжное из дательство, 1968. 17. Фруменков Г. Г. Узники Соловецкого монастыря. - Архангельск: Северо-Западное книжное из дательство, 1979. 18. Шаповал Іван. В пошуках скарбів. - К.: Дніпро, 1965. 19. Эварницкий Д. И. Последний кошевой атаман Петр Иванович Калнишевский. - Новочеркасск, 1887. Відбиток з журналу "Дон" 36 ДОДАТКИ СПРАВА 12024 1776, липня 11 - вересня 2. Справа про відсилку на утримання в Соловецький монастир кошового Петра Калнишевського 40 гтсоаїиіенк ЛЬсррЬшщннсі батмок.і ? (і ін 11« 'і нтор 0 б о ггг с б ? # ? с V̂I я С$4?«тріаднії? !9${иИдч' решает ЦІ І коиі Гт и ПІїгпРа 1с&.інч ітстТО Щ: СЛ<л4̂ « ОрцМ І ІЦїиш Щ Уяші&Оі# Піп 1776 pv червня 23. - Повідомлення з контори Військової колегії Платона Обол- дуева архангельському губернаторові Є. А. Головціну про перевезення до Соло- вецького монастиря колишнього кошового отамана Петра Калнишевського Государственной военной коллегии из кянторы. Его превосходительству господину генерал порушчику ковалеру и архангелогородскому губернатору Егору Андреевичу Головцину. В следствие высочайшей ЕИВ конфирмации последовавшей на поднесенном до кладе, объявленной в военную кантору от его светлости господина генерал анше- фа военной коллегии вице президента и кавалера князь Григория Александровича Потемкина; содержащейся в оной канторе бывшей кошевой Петр Колнишевской от правлен на вечное содержание в Соловецкой монастырь с произвождением из всту пившего в секвестр имения ево по одному рублю в сутки, 1-го московскйго пехотного полку с секунд майором Александр Пузыревским а чтоб он содержал ево в крепком присмотре и во время пути от всякяго с посторонними людлш сообщения удалял, о том дано ему от кднторы надлежащее лишенное наставление; а к вашему превосхо- дителству сообщается, чтоб вы благоволили в доставлении] оняго кошевяго Колни- шевскяго в тот Соловецкой монастырь ему зделать надлежащее наставление и в случае при возвратном следовани[и] требования прогонных денег удоволсгвие не оставить. Платон Оболдуев Секретарь Федор Микешин 23 июня 1776 году №512 Помітка угорі: № 58. Получен 11 июля 1776 года. Арк. 1. Оригінал. № 2 1776 р., не раніше липня 11, не пізніше липня 12. - Рапорт секунд-майора О. Пу- зиревського архангельському губернаторові Є. А. Головцину про найняття судна купця Вороніхіна з проханням виділити задля цього кошти Высокородному и высокопревосходительному госпо дину генерал порушчику архангелогородскому губер натору и кавалеру Егору Андреевичи) Головцыну секунд майора Пузыревского Репорт За нанятое до Соловецкого монастыря для препровождения во оной в вереннлго мне государственной военной коллегии от кянторы арестанта, судно на заплату по договору архангелогородскому купцу Воронихину двагацати рублей, за неимением в №1 38 остатке, из выданных мне от реченной конторы на прогоны денег, ваше высокопре восходительство покорно прошу повелеть под расписку мою оное число выдать. Секунд майор Александр Пузыревский Июля1 дня 1776 года Арк. 4. Оригінал. № 3 1776 р., червня 25. - Подорожня грамота на перевезення під конвоєм з Москви до Архангельська колишнього кошового отамана Петра Калнишевського По указу ЕИВ государыни императрицы Екатерины Алексеевны самодержицы всероссийской и прочая, и прочая, и прочая От Москвы до первых деревень дать почтовыя а от первых деревень до Соловецкого монастыря за неимением по тому тракту почт требовать уездных от государственной камер коллегии а где есть почтовыя станы давать ис почтовых отправленному государс твенной военной коллегии ис конторы во исполнение высочайшого ЕИВ повеления с некоторым арестантом определенному по тому высочайшему повелению на вечное содержание во оной монастырь первого московского полку секунд майору Александру Пузыревскому з будущими при нем девять подвод с проводниками имяя прогонныя деньги по указу на почтовыя по копейки на версту на каждую лошадь. Дана в Москве июня дватцать пятого дня 1776 года. Коллежский советник Сергей Неронов (?) Помітка ліворуч на полях: № 3498 // Написи на звороті: По сей подорожной ще подлинно почт и ямов нет или за разгоном оных чего в тре буемое число почтовых подвод доставать не будет то давать уездные подводы брав за оныя поверстныя и за простой деньги по указом надписано (?) в камер коллеги[ю] июня 25 дня 1775 году. По сей подорожной следующему в Соловецкой монастырь секунд майору Пузырев скому по тракту Вологодским уездом обывателям давать подводы с проводниками за указные прогоны без всякого задержания и подписано в Вологодской провинцыальной канцелярии июля 2 дня 1776 года. По сей подорожнє следующему в Соловецкой монастырь господину секунд майору Пузыревскому с будущими при нем давать по тракту соцким выборным и крестьяном девять подвод с проводниками за указные прогоны без всякаго задержания. Подписа но в Важеской воеводской канцелярии июля 7 дня 1776 года. Важкі для прочитання підписи секретарів і канцеляристів ми не зазначали. Арк. 5-5 зв. Оригінал. 1 День не зазначений 39 № 4 1776 р., липня 12. - Витяг з протоколу про дозвіл архангельського губернатора Є. А. Головцина надати кошти секунд майору О. Пузирєвському для найму судна купця Вороніхіна 1776-го года июля 11 дня по указу ЕИВ архангелогородский губернатор по рапорту прибывшего сюда первого московского полку секунд майора Пузыревского в препро вождении в Соловецкой монастырь вверенного ему государственной военной колле гии от конторы арестанта коим представя что для отвозу того арестанта в монастырь за нанятое судно на заплату по договору архангелогородскому купцу Воронихину дват- цати рублей за неимением в остатке из выданных ему от реченной конторы на прого ны денег не имеет просить выдачи ему толикого числа под росписку; а в присланном ко мне государственной военной коллегии ис конторы о зделании оному секунд майо ру Пузыревскому в доставлении того арестанта в монастырь наставления сообщении явствует, что в случае при возвратном следовании требования прогонных денег удо вольствием не оставить. Сего ради определил: выдать реченному секунд майору Пузы ревскому на заплату за нанятое судно требуемое им количество денег дватцать рублей из неположенных в стат доходов и о той выдаче росходчику дать ордер. Подлинной скреплен {тако} Егор Головцын. Секретарь Герасим Павлов Подписан 12 июля 1776 года. Подлинной протокол принял канцелярист Яков Воронов1. Арк. 6. Копія. № 5 1776 р., липень 12(?). - Ордер архангельського губернатора Є. А. Головцина архан гельській губернській канцелярії про надання секунд-майору О. Пузирєвському 20 рублів з непокладенних у штат прибутків для найму судна купця Вороніхіна Ордер от архангелогородского губернатора архангелогородской губернской канцелярии росходчику канцеляристу Олександру Попову прибывшей сюда1 первого московского пол ку секунд майор Пузыревской1 в препровождении в Соловецкой монастырь2 вверенного ему государственной военной коллегии от конторы арестанта репортом мне представил, что для отводу того арестанта в монастырь за нанятое судно на заплату по договору архан гелогородскому купцу Воронихину двадцати рублей за неимением в остатке из выданных ему от реченной конторы на прогон денег не имеет просил3 выдачи ему толикого числа под расписку; а в присланном ко мне государственной военной коллегии ис конторы4 со общении явствует, что в случае при возвратном следовании] требования прогонных денег удовольствием не оставить. Сего ради определить выдать реченному секунд майору Пузы- 1 Написано іншим почерком. 1 Далі закреслено для. 1 Написано зліва на полях. 2 Далі закреслено московко. 3 Далі закреслено выдачи ему. 4 На лівому полі вставка о зделани[и] оному секунд майору Пузыревскому в доставлении того арестанта в монастырь наставления. 40 ревскому //на заплату за нанятое5 судно требуемое им количество денег 20 ру[блей]6 и о той выдаче тех (?) росходчику Попову дать ордер7. Июля. Арк. 7-7 зв. Відпуск. № 6 1776 р., липня 11. - Донесення секунд-майора Торнекрейца архангельському гу бернаторові Є. А. Головціну Его высокопревосходительству господину генерал порутчику архангелогородской губернии губернато ру и кавалеру Егору Андреевич» Головцыну архангелогородской губернской роте от секунд майора Торнекрейца доношение Повелением вашего высокопревосходительства командирован из оной губернской роты сержант и рядовых три человека для препровождения в Соловецкой монастырь некоторого арестанта и содержания его там под стражею, коих надлежит удоволсгво- вать, сержанта, состоящяго на капрал ской вакан цей Ивана Шапошникова, рядовых Лукьяна Зуева Антона Луковицына и Матвея Субакина денежным жалованьем на майскую и сентябрьскую трети дватцать два рубли тритцать три копейки полного, провиантом на год и с указною прибавочною по полугарнцу на месец крупою на каж дого по тритцати по три копейки с половиной на месец, а четырем шеснатцатъ рублей восемь копеек, всего жалованья и провианта тритцать восемь рублей сорок одна ко пейка. И те командированные представляются при сем. Того ради вашему высокопревосходительству сим представя покорно прошу дабы повелено было вышеписанное число денег жалованных и / / провианских показанно му сержанту Шапошникову и команде его рядов[ым] трем человекам выдать. Милостивый государь! <Нерозбірливо> [секунд майор Торнекрейц] 11 июля 1776 года Арк. 8-8 зв. Оригінал. № 7 1776 р., липня 12. - Витяг з протоколу про відрядження до Соловецького монас тиря для супроводу і утримання там колишнього кошового Петра Калнишевсько- го сержанта Івана Шапошникова з трьома рядовими солдатами 1776 года июля в 11 день по указу ЕИВ архангелогородский губернатор по доноше- нию архангелогородской губернской роты секунд майора Торнекрейца, коим просит о выдаче командированным по повелению моему для препровождения в Соловецкой монастырь некоторого арестанта и содержания его там под стражею, той же роты сер жанту состоящему на капральском окладе Ивану Шапошникову, рядовым трем чело 5 Далі закреслено им. 6 На лівому полі вставка из неположенных в стат доходов. 7 Далі закреслено чего ради о чем сей <нерозбірливо>. 41 векам денежного жалованья на сию майскую и будущую сентябрьскую трети полного дватцати двух рублей тритцати трех копеек, за провиант на год на каждого по трит- цати по три копейки с половиною на месец, а на четырех шесматцати рублей восми копеек. Определил: помянутому секунд майору Торнекрейцу на дачю командирован ным сержанту и трем рядовым денежного жалованья дватцать два рубли тритцать три копейки да за провиант на год на каждого по тритцати по три копейки с полови ной на месец а на четырех шеснагацать рублей восемь копеек, всего тритцать восемь рублей сорок одну копейку из статских доходов записав в расход с роспискою выдать и о той выдаче губернской канцелярии к росходчику Попову дать ордер включа в нем чтоб он при сей выдаче вычел и денежного жалованья на медикамент по копейке от рубля дватцать две копейки с половиною, и записал он куда следует подлинной под писан {тако} Егор Головцын. Секретарь Герасим Павлов Подписан июля 12 дня. Подлинной протокол подписал Яков Воронов1 Арк. 9. Копія. № 8 1776 р., липня 12. - Ордер архангельського губернатора Є. А. Головцина архан гельській губернській канцелярії про відрядження сержанта Івана Шапошникова с трьома рядовими солдатами для супроводу до Соловецького монастиря і утри мання там колишнього кошового П. Калнишевського і надання їм річного жалу вання з коштами на провіант і медикаменти Ордер От архангелогородского губернатора архангелогородской губернской канцелярии росходчику канцеляристу Александру Попову выдать архангелогородской губерн ской роты секунд майору Торнькрейцу на удовольствие командированным от меня в некоторую нужнейшую посылку из архангелогородской губернской роты сержан та состоящего на капральском окладе Ивана Шапошникова рядовых трех человек де нежного жалованья на сию майскую и следующую сентябрьскую трети дватцать два рубли тритцать три копейки, да за провиант на год на каждого по тритцати по три копейки с половиною на месяц а на четырех шеснатцать рублей сорок одну копейку из статских доходов записав в росход с роспискою. А при сей выдаче вычесть з денежно го жалованья на медикамент по копейке от рубля дватцать две с половиною, и записав оныя в приход куда следует. Июля 12 дня 1776. Канцелярист Иван Двойников1 Арк. 10. Копія. № 9 1777 р., липня [12]. - Рекомендація архангельського губернатора Є. А. Головци на секунд-майору О. Пузиревському про відрядження і включення до складу його команди сержанта і трьох рядових солдатів архангельської губернської роти для супроводу до Соловецького монастиря П. Калнишевського Высокоблагородный и высокопочтенный господин секунд майор1 1 Написано іншим почерком. 1 Закреслено. 1 Далі закреслено первого московского пехотного полку. 42 Получив вчерась чрез ваше высокоблагородие государственной военной коллегии из канторы повеление о зделании надлежащего наставления в доставлении отправлен ного с вашим высокоблагородием в Соловецкой монастырь бывшего кошевого Петра Кольнишевского, рекомендую сим: что путь отсель до оного монастыря лежит не ина- ко как только морем, чего для по повелению моему приискано плац майором способ ное к найму у архангелогородского купца Воронихина судно2 и которое по осмотру вашего высокоблагородия <нерозбірливо> и в цене с им Воронихиным в согласие по ложили <нерозбірливо>3 посылаю сообщение к соловецкому архимандриту4 при сем и в команду вашу из архангелогородской губернской роты сержанта5 и трех рядовых и сверх оного включаю у сего открытой ордер лежащих по берегам того тракта волос тей соцким и крестьяном6 вашему высокоблагородию7 вспоможением8 / / которых9 <за креслено і нерозбірливо> по прибытии в монастырь изволите представить10 архиман дриту с тем, что ежели имеет он в них надобность то б оставил11 для караулу12 оного колодника13 буде ж надобности в них не имеет в таком случае обратил бы их с вашим высокоблагородием ко мне. Вашего высокоблагородия <Унизу нерозбірливий напис іншим почерком> Арк. 11-11 зв. Чорнепса. № 10 1776 р., липень [12]. - Повідомлення архангельського губернатора Є. А. Голо- вцина соловецькому архімандритові Досифію про прибуття до Архангельська П. І. Калнишевського у супроводі секунд-майора О. Пузирєвського, відрядження сержанта і солдат архангельської роти для супроводу і утримання його в Соловець кому монастирі Архангелогородского губернатора его высокопреподо бию ставропигиального Соловецкого монастыря архимандриту Досифею Сообщение Вчерашнего числа чрез прибывшдго сюда московского пехотного полку господина секунд майора Пузыревского получил я государственной военной коллегии из конто ры повеление следующего содержания: в следствие высочайшей ЕИВ конфирмации последовавшей на поднесенном докладе объявленной в военную контору от его свет лости господина генерал аншефа военной коллегии вице президента и кавалера князь 2 Далі закреслено а на оное должно иметь знающих тот путь проводников, и на сей самой случай для скорого и безопасного вас до Соловецкого монастыря препровождения посылаю. 3 Написано зліва на полях. 4 Написано над рядком. 5 Написано над рядком, у рядку закреслено ундер офицера. 6 Далі закреслено дабы везде давали вашему. Угорі нерозбірливий напис залишаємо без прочитання. 7 Далі закреслено без малейшяго задержания за указную плату <нерозбірливо>. 8 Написано над рядком 9 У рядку закреслено упомянутых же губернской роты ундер афицера и рядовых. 10 Далі закреслено к тамошнему. 11 Далі закреслено оных в. лгДалі закреслено у объявленного кошевдго. 13 Написано над рядком. 43 Григория Александровича Потемкина; содержащейся в оной канторе бывшей коше вой Петр Колнишевской отправлен на вечное содержание в Соловецкой монастырь с произвождением из вступившего в секверст имения ево, по одному рублю в сутки, 1-го московскяго пехотного полку с секунд майором Александр Пузыревским, а чтоб он со держал ево в крепком присмотре, и во время пути от всякого с посторонними людьми сообщения удалял, о том дано ему от канторы надлежащее письмянное наставление. И наконец предписано мне в доставлении оного кошевого Колнишевского в тот Соло вецкой монастырь ему майору сделать надлежащее наставление. / / Во исполнение сего оной господин майор Пузыревской с тем арестантом в Соловецкой монастырь от меня отправлен, о чем вашему высокопреподобию для должного исполнения чрез сие сооб щаю с таковым изъяснением, что хотя я и должен заключать, что конечно ваше высокоп реподобие об оном арестанте каким образом ево в Соловецком монастыре содержать от начальства указ иметь изволите, но при всем том, видя из данного г[осподину] майору наставления повеление о содержании того арестанта в крепком присмотре и о удалении от всякого с посторонними людьми сообщения за нужно нахожу напомянуть что и в монастыре непременно надлежит содержать его всегда под крепким присмотром не до пуская ни с кем с посторонними сообщатся и для чего самого на тот только случай ежели у вашего высокопреподобия в караул за ним солдат будет недостаточно употребить1 для оного2 посланных от меня с тем майором для препровождения ево губернской роты3 сер жанта и трех солдат дав им достаточное о содержании наставление, буде же недостатка 4 в карауле не имеете то4 благоволите их с ним же сюда обратить. Июля5 дня 1776 года Арк. 12-12 зв. Відпуск. № 11 1776 р., не раніше липня 11, не пізніше липня 16. - Реєстр військових чинів ар хангельської губернської роти, відряджених для супроводу і утримання в Соло- вецькому монастирі П. І. Калнишевського Список губернской роты1 военным чинам Сержант Иван Шапошников рядовые Лукьян Чуев, Антон Луговицын, Матфей Субаков, которым дача кончана [!] денежного жалованья по первое число генваря будугцаго 1777 года а провианта от сего времяни в пред на год. Арк. 13. Чорнетка. 1 Далі закреслено в караул за тем арестантом. 2 Написано над рядком 3 Далі закреслено ундер афицера 4 Вписано на місці зітертого гострим предметом попереднього напису. 5 День не зазначений. 1 Написано над рядком. 44 м-- т ш л . І £А і <&̂ + 4і ( їй V / Рапорт секунд-майора О. Пузирєвського архангельському губернаторові Є. А. Головцину від 18 липня 1776 р. ДААО. - Ф. 1. - Оп. 1, т. 6. - Спр. 12024.- Арк. 15. №12 1776 р., не раніше липня И, не пізніше липня 16. - Ордер архангельського губернато ра адміністрації Двінського повіту про термінове надання секунд-майору О. Пузиревсь- кому провідників для перевезення П. І. Калнишевського до Соловецького монастиря Ордер От архангелогородского губернатора Двинскдго уезда по тракту лежащему от горо да Архангельского к Соловецкому монастырю разных волостей и деревень соцким и крестьяном, обявителю сего московского пехотного полку господину1 секунд майору Пузыревскому, препровождающему в Соловецкой монастырь некоторого арестанта, давать везде потребное им число хороших2 проводников без малейшяго задержания под опасением строгого за остановку взыскания. Июля3 дня 1776 года. Арк. 14. Відпуск. № 13 1776 р., липня 18. - Рапорт секунд-майора О. Пузирєвського архангельському гу бернаторові Є. А. Головцину про аварію корабля, котрий віз П. І. Калнишевського до Соловецького монастиря, що сталася біля гирла Північної Двіни Высокородному и высокопревосходителному господи ну генерал порутчику архангелогородскому губернатору и ковалеру Егору Андреевичу Головцыну. Рапорт Вчерашнего числа, за противною и силною морскою погодою кормщик судна на ко тором я следую, из моря, в коем уже со реки Двины, по обявлению ево, находились вер стах в тритцати возвратился в устья к урочищу Кумбышу ще и теперь нахожусь болея селя [!] того, что судно будучи два раз на мели повредилось которого для поправления выела[ть] купца Воронихина также о повелении переменить заболевшаго кормщика другим мореплавания давалис[ь] (?) знающим ваше высокопревосходительство покор нейше прошу; в прочем при команде моей обстоит благополучно. Секунд майор Александр Пузыревский Июля 18 дня 1776 года при урочище Кумбыш Арк. 15. Оригінал. № 14 1776 р., не раніше липня 18, не пізніше липня 27. - Лист Архангельської губернсь кої канцелярії секунд-майору О. Пузирєвському Высокородный и высокопочтенный господин секунд майор По репорту вашего высокородия на отправленное с вами судно вместо заболевшего в пути кормщика сыскан другой и посылается к вам для докончания вояжу с прислан 1 Написано над рядком. 2 Написано на полі зліва. 3 День не зазначений. 46 ным сержантом Шапошниковым и с хозяином судна. Вашого высокоблагородия всегдашний слуга Июля1 дня 1776 года его высокоб[лагородию] господину секунд майору Пузыревскому 1-го московского пехотного полку. Арк. 16. Відпуск. № 15 1776 р., серпень 14. - Рапорт секунд-майора О. Пузиревського архангельському губернаторові Є. А. Головцину про передачу П. І. Калнишевського архімандриту Соловецького монастиря Досифію Высокородному и высокопревосходите/шому господи ну генерал порутчику архангелогородскому губернатору и ковалеру Егору Андреевичу Головцыну. Рапорт Во исполнение инструкции данной мне государственной военной коллегии с конто ры, и вашего высокопревосходительства ордера, вверенной смотрению моему арестант бывшей кошевой Колнишевской в Соловецкой монастырь мною препровожден и отдан того монастыря архимандриту Досифею равно и отпущенные на содержание ево Кол- нишевского денги триста тритцать рублев им архимандритом от меня приняты, в чем я, и расписку от него получил. Секунд майор Александр Пузыревский Августа 14 дня 1776 года Арк. 17. Оригінал. № 16 1776 р., серпня 30. - Повідомлення соловецького архімандрита Досифія архангель ському губернаторові Є. А. Головцину про прийняття для утримання в ув'язненні П. І. Калнишевського Ставропигиального соловецкого монастыря архиман дрита, его высокопревосходительству господину гене рал порутчику архангелогородскому губернатору и кавалеру Егору Андреевич» Головцыну Сообщение Вашего высокопревосходительства сообщение, чрез прибившого вчерашняго числа июля московского пехотного полку господина секунд майора Пузыревского я получил 1 День не зазначений. 47 и присланной государственной военной коллегии ис канторы с его высокоблагоро дием, при указе ЕИВ святейшего правителствующдго синода узник бывшей кошевой Петр Колнишевской мною принят, с которым в содержании ево в Соловецком монас тыре и в протчем, в силу вышепредписанного ЕИВ указа поступано быть имеет во всем непременно; присланные же от вашего высокопревосходитедства для содержания помянутого караула на случай здешних солдат недостатка: губернской роты сержант Иван Шапошников и рядовые три человека по не имению в них надобности, как и в присланном из святейпюго синода ко мне указе предписано чтоб посылаемый в Со ловецкой монастырь узник содержан был за неослабным караулом обретающихся во оном монастыре солдат с его высокоблагородием секунд майором Пузыревским к Ва шему высокопревосходительству обращаются. Досифей архимандрит соловецкий1 Июля 30 дня 1776 года Помітка угорі: № 72. Получен 14 августа 1776 года. Помітка на лівому полі: № 54. Арк. 18. Оригінал. № 17 1776 р., серпня 17. Рапорт секунд-майора О. Пузирєвського архангельському гу бернаторові Є. А. Головцину з проханням надати йому подорожні документи і виділити прогонні гроші Высокородному и высокопревосходителному господи ну генерал пору/пчику архангелогородскому губернатору и ковалеру Егору Андреевичу Головцыну. Рапорт Данною мне государственной военной коллегии с канторы инструкциею велено, на обратной путь мой до Москвы на почтовых лошадей для меня и команды моей, коих состоит унтер афицер один рядовых пять человек, прогонные денги испросить от вашего высокопревосходительства; при отправлении ж меня от той конторы лоша дей дано было, для меня три унтер афицер и тремя рядовых три же. А затем оставите два человека находились при арестанте под которым было также три лошади / / о сем вашему высокопревосходительству представя покорнейше прошу, от города Архан- гельскаго до Москвы на почтовых лошадей и за неимением оных на обывателских, для меня на три лошади а команде моей, по рассуждению вашего высокопревосходительс тва, дать подорожную и прогонные денги. Секунд майор Александр Пузыревский Августа 17 дня 1776 года Арк. 19-19 зв. Оригінал. 1 Власноручний підпис. 48 №18 1776 р., не раніше липня 18, не пізніше серпня 17. - Витяг з протоколу про дозвіл архангельського губернатора Є. А. Головцина надати прогонні гроші секунд майо ру О. Пузирсвському для його повернення до Москви 1776 года августа в день1 по указу ЕИВ архангелогородский губернатор на репорт воз вратившегося из Соловецкого монастыря московского пехотного полку г[осподина] секунд майора Пузыревского, коим объявляя: что по данной ему государственной военной кол легии из конторы инструкции велено на обратной путь до Москвы на почтовых для его команды его,2 коей состоит ундер офицер один, рядовых пять человек, прогонные деньги испросить от меня; а при отправлении его от той конторы лошадей дано было, для его три, унЭер офицеру и трем рядовым троих, а затем оставите два человека находились при арестанте, под которым было три ж лошади, просит от города Архангельского до Москвы на почтовых лошадей, а за неимением оных на обывательских для самого на три команде ж его по моему разсуждению, прогонных денег и подорожной. А в сообщении получен ном мною от государственной военной коллегии конторы, о наставлении мне оного секунд майора Пузыревского в доставлении вверенного ему арестанта в Соловецкой монастырь стоят сии слова "и в случае при возвратном следовании требования прогонных денег удо вольствием не оставить" тракт же отсюда к Москве лежит через Вологду, и разделяется на уездныя и ямския подводы, и имянно от сдешняго города до Вологды уездных восемь сот пять, а от Вологды до Москвы ямских ямских четыреста дватдать всего тысяча двести двад цать пять верст. А по имянному ЕИВ 10-го августа 1775-го и от правительствуюгцйго сена та полученному мною от 22-го июня сего года указом повелено по архангельскому тракту платить ямщикам двойныя прогоны а уездным обывателям, кои вместо ямщиков / / в по мощь им гоньбу отправляют против положенного в плакате в двое. Сего ради определил: поелику требователь секунд майору возвратится надобно в повеленное ему место в ско рости следовательно и признавать его долженствует за куриера экстроотправленного, то в разсуждении сего3 4архангелогородской губернии расходчика асишовать чтоб реченному секунд майору на обратной до Москвы путь произвел выдачю прогонных денег4 для самого его на три, да для находящейся при нем команды на три же. Всего на шесть подвод, пола гая вследствие объявленных узаконений до Вологды на уездные во восемь сот пять верст по две копейки на каждую, девяносто шесть рублей шестьдесят копеек, а от Вологды до Москвы на ямския четыреста дватцать по шести копеек на десять, пятнадцать рублей две- нашцать копеек, всего сто одиннатцать рублей семьдесят две копейки, да как от Вологды к Ярославлю состоит два небольшие яма, то на случай разгону с тех из других подобных им станций ямских лошадей, для безостановочного мимо те места проезда, на наем уездных подвод прибавить сверх упомянутых положенных по начислению верст еще тритцать пять рублей дватцать5 4восемь копеек4, а на весь тракт сто сорок семь рублей5 из неположенных в сгат доходов на счет чрезвычайных росходов 4записав в расход с роспискою; и сию всю сумму отослать к тому майору при моем ордере и при том дать4 на записку послед них6 прогонных денег7 за скрепою секретарскою тетрать а о беспрепятственном давании 1 День не зазначений. 2 У тексті двічі повторюється его. 3 Далі закреслено на обратной до Москвы путь снабдить его прогонними деньгами. Над цим рядком закреслено выдать прогонних денег. 4 Написано на полі зліва. 5 Вписано на місці зітертого гострим предметом попереднього напису. 6 Написано над рядком. 7 Далі закреслено реченному секунд майору 49 ему дать прогон подвод подорожную8; рекомендуя прибавочныя сверх настоящих прого нов деньги держать в случае разгону сямских станций лошадей, на уездные с запискою оных в ту тетрать, осгавшия же от росхода а по неимению того все сии в запас выданный представить по приезде в Москву к государственной военной коллегии конторы и по удо- вольствовании того секунд майора государственной военной конторе сообщить, что при случае прибытия его сюда и при отправлении со вверенным ему колодником в Соловецкой монастырь надлежащее со стороны моей наставление ему дать не оставлено, и что по его // тоща пребыванию выдано ему на заплату за нанятое судно дватцать рублей, и так с ныне выданными на обратной путь прогонными деньгами составить в выдачю сдесь тому майору Пузыревскому сто шездесят семь рублей9. Секретарь Герасим Павлов Протокол подлинной подписал Яков Воронов10. Подписан августа11 дня 1776 года. Арк. 20-20 зв., 21. Чорнетка. №19 1776 р., червня 23. - Лист Платона Оболдуєва архангельському губернаторові Є. А. Головціну про облік грошей, виданих на зворотній проїзд секунд-майора О. Пузирєвського з Архангельська до Москви Государственной военной коллегии из конторы его превосходительству господину генерал порутчику кавалеру и архангелогородскому губернатору Егору Ан дреевичу Головцыну По сообщению вашего превосходительства от 18 минувшяго августа под № 1379 в воен ной конторе определено оставите у бывшдго в препровождении Сечи Запорожской коше вого Петра Колнишевского в Соловецкой монастырь 1 московского пехотного полку секунд майора Александра Пузыревскдго отданных ему вашим превосходительством прогонных денег дватцать пять рублев дватцать копеек отдать ему в главном комисариате, о приеме коих и по приеме о уведомлении контору в тот кямисариат послать промеморию, а в госу дарственную военную коллегию отрапортовать, к господину генерал аншефу и кавалеру князь Григорию Александровичу Потемкину и к вашему превосходительству сообщить о чем вашему превосходительству военная кантора сим сообщает а куда надлежало из кан торы писано. Платон Оболдуев Секретарь Федор Микешин чи[сла] 11 ноября 1776 году № 931 генеральный писарь Силан Петров Помітка угорі: № 104. Получен 20 ноября 1776 года. Арк. 26. Оригінал. Далі закреслено реченному секунд майору. 9 Вписано на місці зітертого гострим предметом попереднього напису. 10 Написано іншим почерком. 11 День не зазначений. 50 №20 1776 р., вересня 1. Рапорт сержанта Івана Шапошникова архангельському губерна торові Є. А. Головціну про перебування у відрядженні в Соловецькому монастирі Высокородному и высокопревосходительному госпо дину генерал порутчику архангелогородской губер нии губернатору и ордена святыя Анны ковалеру Егору Андреевич» Головцыну архангелогородской губернской роты сержанта Ивана Шапошникова Рапорт 12 июля сего года командирован я и со мною рядовых три человека в некоторую секретную нужнейшую посылку и выдано нам оной губернской канцелярии от гу бернского прихода жалованья на истекшую майскую [и] наступившую сентябрскую трети, а за провиантом деньгами с августа месяца на годичное время, но как ныне я и с тремя рядовыми из оной посылки возвратились, и явились к команде своей почему ис числа выданных нам денег осталось незаслуженного жалованья одиннагацатъ рублей пять копеек с четвертью. Провиантских хбез вычета и на ныне ступающей сентябрь месяц1 четырнадцать рублей семдесят четыре копейки, всего двашцать пять рублей семдесят девять копеек с четвертью, которые объявляю при сем и архангелогородскую губернскую канцелярию прошу те деньги от меня принять, и записав в приход, дать квитанцию. Сентября 1-го дня 1776 года. Сиему рапорту сержант Иван Шапошников руку приложил2. Помітка угорі: № 1084. Получен 1 сентября 1776 года. Далі нерозбірливо. Арк. 28. Оригінал. № 21 1776 р., серпня 10. - Лист з контори Військової колегії Платона Оболдуєва архан гельському губернаторові Є. А. Головціну з наказом з'ясувати про вексель, даний полтавським купцем Михайлом Кованкою Государственной военной коллегии из конторы его превосходительству господину генерал порутчику ка валеру, и архангелогородскому губернатору Егору Ан дреевичу Головцыну Присланным из государственной военной коллегии в военную кантору указом ве лено изтребовать от бывших кошевого Колнишевского, и судьи Головатого оттуда куда оные из сей конторы отправлены известия о данном полтавским жителем Михайлою Кованкою в дву тысячах рублях вексель, по коему им в уплату уже получено тысечи сто тритцати рублев, где оной находится, но об отсылке оного известия в Новороссий скую губернскую канцелярию, а как из оных бывшей кошевой Калнишевской по силе высочайшей ЕИВ конфирмации, в минувшем июле месяце на вечное содержание от правлен за надлежащим конвоем в Соловецкой монастырь, того ради военная контора прилагая при сем со оного военной коллегии указа копию, от вашего превосходитель ства требует чтоб вы благоволили приказать, от означенного Колнишевского, где объ явленной данной полтавским жителем Кованкою в дву тысячах рублях вексель нахо дится, отобрать известие, и по отобрани[и] новороссийскую губернскую канцелярию 1 Вставка на лівому полі. 2 Напис іншим почерком. 51 и военную контору уведомить, а о отобрании от бывшиго судьи Головатова такового ж известия куда надлежало из военной канторы писано. Платон Оболдуев Секретарь1 генеральный писарь Силан Петров №6632 Августа 10 дня 1776 года. Помітка угорі: № 76. Получено 27 августа 1776 года. Арк. ЗО. Оригінал. № 22 1776р., липня 18. - указ від військової колеги конторі військової колегії про з'ясування стану виплат купця Михайла Кованки за векселем П. І. Калнишевського Копия Указ ЕИВ самодержицы всероссийской из государствен ной военной коллегии военной конторе Военной коллегии новороссийская губернская канцелярия рапортом по сообщению в ту канцелярию от генерал порутчика и кавалера Текелия объявляя, о приходившем к нему бытностию ево при занятии бывшей Запорожской Сечи апшитованном полковом есауле Петре Макухе словесным представлением, что полтавского полку бунчуковой товарищ Па вел Руденко и отставной капитан Константин Мавроен препоручили ему Макухе к отдаче бывшему кошевому Колнишевскому взятое им товарищем и полтавским жителем Михай лом Кованкою под вексель на имя их две тысячи рублев денги, которые де он Макуха за доставлением в бывшую Сечь хотя Колнишевскому и отдавать он он не принимая от него приказал до востребования содержать у себя, а после того по приказанию ево Колнишевс- кого выдано им Макухою из тех денег бывшему судье Головатому тысячу реблев, да самому ему Колнишевскому турецкими червонцами его тринатцать рублев а последние восемь сот восемдесят семь остались у него Макухи без отдачи по которому ево объявлению от оно го генерал порутчика как помянутая Колнишевской и Головатой словесно оное показание подтвердили посылан был он Макуха с ординарцом к бывшим тоща у описи имения их полковнику Языкову / / и капитану Потресову для отдачи остальных денег с возвратом Ко- ванкиного векселя, но оные ему Макухе объявили что такового векселя в их описи не сыс кано а ще девался неизвестно, требует о учинении о всем выше писанном с Колнишевским и Головатим справки и что по тому окажетца о даче той канцелярии знать. А по сему военная коллегия военной конторе сим представляет изтребовать опуда луда оные Колнишевской и Головатой ис той конторы отправлены показанное от них известие отослать от себя прямо в новороссийскую губернскую канцелярию, о чем оной канцеля рии указом ис коллегии знать дано. Июля 18 дня 1776 года. Подлинной подписан тако Федот Веригин секретарь Алексей Кокин генералкой писарь Никита Туров. Микешин1 Полинным читал генералной писар Сила Петров Арк. 31-31 зв. Копія. 1 Прізвище пропущено. 2 Зазначено на лівому полі. 1 Власноручний підпис. 52 №23 1776 р., серпня 27. - Витяг з протоколу про рішення архангельського губернатора Є. А. Головцина відрядити до Соловецького монастиря нарочного для отримання свідчень П. І. Калнишевського щодо позики купця Михайла Кованки 1776 года августа в 27 день по указу ЕИВ архангелогородский губернатор выслу шав сообщение полученное сего числа от государственной военной коллегии канто ры с предложением в отобрании от содержащегося в Соловецком монастыре бывшего кошевего Колнишевского сведения данной ему полтавским жителем Михайлова Ко- ванкою в дву тысячах рублях вексель по коему им в уплату получено тысяча сто три- натцать рублев где ныне имеет^а определил: упомянутого Соловецкого монастыря архимандриту Досифею а в случае отправления его ис того монастыря оставленному от него во управлении монастыря со списком с приложения конторского сообщить дабы благоволил от реченного кошевого требуемое сведение отобрав прислать ко мне; и сие сообщение отправить в Соловецкий монастырь с нарочным солдатом выдав ему от губернского росхода плату по неизвесности версг десять рублев снабдя на записку оных тетрашь а в давани[и] подвод подорожною и егда объявленное сведение получе но будет тоща о том государственной военной коллегии кантору и новороссийскую губернскую канцелярию уведомить. У подлинного пишет тако Егор Головцын. Секретарь Герасим Павлов Подписан того ж числа. Подлинной протокол подписал канцелярист Яков Воронов. Арк. 32. Копія. №24 1776 р., [серпня 27]. - Лист архангельського губернатора Є. А. Головцина до соло вецького архімандрита Досифія з переказом доручення військової колегії щодо от римання свідчень П. І. Калнишевського стосовно позики купця Михайла Кованки Архангелогородского губернатора его высокопрепо добию ставропигиального Соловецкого монастыря архимандриту Досифею а в случае отправления его ис того монастыря оставленному от него во управлении монастыря Сообщение аВ следствие полученного мною1 сего числа государственной военной коллегии2 контора при сообщении 3своем прислала ко мне копию с указа3 посланного4 к ней из государственной военной коллегии5 о отобрании от содержащегося в Соловецком мо настыре бывшего кошевого Колнишевского6 сведения: данной ему полтавским жите лем Михайлою Кованкою в дву[х] тысячах рублях вексель, по коему им выплату по лучено 1113 ру[блей] где ныне имеется вследствие чего сообщаю при сем к вашему высокопреподобию список и потому благоволите от упомянутого кошевого требуемое 1 Закреслено. 2 Далі закреслено от. 3 Написано на лівому полі. 4 Перед цим закреслено нерозбірливо к оной(?). 5 Далі закреслено указа благоволите ваше высокопреподобие 6 Далі закреслено отобрать 7 Вставка на лівому полі. 53 сведение7 отобрав8 прислать ко мне с посланным для сего архангелогородской губерн ской роты солдатом Алексеем Сакулиным. Августа91776 года. Арк. 33. Чорнетка. №25 1776 р., не раніше вересня 2, не пізніше вересня 10. - Рапорт солдата Олексія Са- куліна архангельському губернаторові Є. А. Головцину про передачу листа Соло- вецькому архімандриту Высокородному и высокопревосходитедному господину генерал порутичику архангелогородскому губернатору и кавалеру Егору Андреевич» Головцыну архангелого родской губернской роты от солдата Алексея Саку лина Рапорт По приказанию от вашего превосходительства в Соловецкой монастырь я съездил и посыланное к тамошнему архимандриту в конверте сообщение отдал на которое и уве домление к вашему превосходительству то ж в конверте при сем обявляю равно ж приказ подорожную и записную прогонам тетрать представляю. Сентября1 дня 1776 года. К сему рапорту архангелогородской губернской роты солдат Алексей Сакулин руку приложил2. Помітка угорі: № 1145. Получен 10 сентября 1776 года. Арк. 34. Оригінал. № 26 1776 р., вересня 2. - Лист соловецького архімандрита Досифія архангельсько му губернаторові Є. А. Головцину з відомостями про допит П. І. Калнишевського щодо позики Михайла Кованки Ставропигиального Соловецкого монастыря от архи мандрита его высокопревосходительству господину ге нерал порутчику и архангелогородской губернии гу бернатору и кавалеру Егору Андреевичи) Головцыну Сообщение Вашего высокопревосходительства сообщение прошедшдго августа от 27-го чрез на рочно посланного архангелогородской губернской роты солдата Алексея Саку лина мною получено и в силу присланного государственной военной коллегии указа содержащейся у нас в Соловецком монастыре бывшей Запорожской Сечи кошевой Петр Колнишевс- кий на спрос мой обявил, что по займу от них Колнишевского с товарищи полтавским жителем Михайлом Кованкою в двух тысячах рублей вексель имелся при бытности ево в Сечи с протчими войсковыми делами у судье Павла Головатого а у ево Колнишевского печать особливое к сведению изъяснение при сем вашему высокопревосходительству с ним же солдатом Сакулиным и сообщается. Сентября 2 дня 1776 года. №642 Помітка угорі: № 81. Получен 10 сентября 1776 года. Арк. 40. Оригінал. 8 Далі закреслено от него оное 9 День не зазначений. 1 День не зазначений. 2 Написано іншим почерком. 1 Власноручний підпис. 2 Зазначено на лівому полі. 54 ч; Г0б п т іш ь й м с&л\ (і б'іГбіібГГ^ШбіШ /< ̂ кШіЧ ЇГ,І <5 90 ̂й£/<г/ т убЖііфУ І^брТ Ш’̂ м м и ч ш , 1 їт$ет\ ш .ш 0 4 ігд іій а^ іій см ін т ш т ж м с с п р ш м » ;б (ЧЄіїетЧ Ш Л 'Н%Ч;< М Ш ГЙ Г6 ( инн* »сУ ґе/Н':п«\'о 9Ь</ьи ? г /у /т н ^ о т а Ссмьит* ШЦ'^* с м і н и . и н ш П в л * ч гао , ( У \ % їЩ ц^ І • еі ІЇСОЛ0$Ш (іохЛ фЛШШісІ ' С̂̂ ТГс̂ ф ̂ іі/і/'И Шкіл »« би #1(Сі1̂ >й ї ( и / / С( (1?р(и\ < ІА.ЬЦ (Ь'івмлЬ;УРІ* ((им<і біїиЛ /ІбАНиш(М~чоТв СШЬ>6гі̂ иіиф . іійЛШн$ши К аш і ,ИМЛ'сін.п.,- • ї -Х/Л’гги в $ $ уГ(}ягЛ іТ іш аш Л рУ {) ц, и <г (}і.ип.ия : і р іШ ( т н ^ и & а <?<г«гук сп^л« 6 Оімпвк Си< и 0ШНА4Н 1/(Т$і£ /? СІУ/Л ?-0Ай».ЄіТПОЇ<) %■<? і (САН и ш Рїїгнаїб Н и и о ц * Ії?« 6 1 /ш л і 0 * н н н г і Н і гіі\па Ь чї и і За Вій (/б.іи^ш'^гтоіо іО г їдіт* й(й п о Є кС і[ (і <?{нГіб О'їлЬ Я </{//'£ { } л і< ((л»І (£сі±0 Рлач (б'( со ̂ '«' . и „ ‘ си то(їгоєооителстеУ СнилЛрь Ссїлуеапвмі СЛИТак^ і̂ і 0 о /и га(т ся ,. Сїнтхсгря ,. 9 «&Ш / 7 / 6 Лист соловецького архімандрита Досифія архангельському губернаторові Є. А. Головцину від 2 вересня 1776 р. ДААО. - Ф. 1. - Оп. 1, т. 6. - Спр. 12024. - Арк. 40 СПРАВА 12552 1777, липня 18 - кінець липня. Справа про видачу порційних грошей кошовому Запорозької Січі Петру Калнишевському, котрий перебуває в Соловецькому монастирі ОС Ж С .......... 'Л / АШШ* т Ы? Асл$»/ ■ )& $ ГУ /і5> Л / V , / /' /" У / е ~$ск̂ Р-ІПС кй ̂ 4 І9 Сфчгі&4!ІІ** %<* Ф&т?е/н̂ КРш£.Л&**̂ -т4&]* £(/кс X* * £йГ і фр &><? <> * Г "7 ї -,г... х,;< І і Н ' . * - /X , /<„ у<!у,//«»■>•«* ' і/ , <* & > У «.<* # * f ■ №27 1777 р., червня 23. - Лист намісника Соловецького монастиря Симона архангель ському губернаторові Є. А. Головцину з повідомленням про закінчення порційних грошей, призначених П. І. Калнишевському, з пропозицією надіслати їх з архан гельської іубернської канцелярії Его высокопревосходительству господину генерал пору т- чику архангелогородскому губернатору и кавалеру Егору Андреевичи) Головцыну ставропигиального Соловецкого монастыря наместника Прошлого 1776 года июля 29 дня при указе ЕИВ, и святейпшго правительствующе го синода вследствие высочайшей ЕИВ конфирмации последовавшей на поднесенном докладе объявленной в военную кантору, от его светлости господина генерал аншефа военной коллегии вице президента и кавалера князь Григорья Александровича Потем кина прислан из оно военной канторы в реченной Соловецкой монастырь в содержание бывшей Сечи Запорожской кошевой Петр Колнишевской с произвождением из всту пив шего в секверст имения ево по одному рублю в сутки, кои новороссийская губернская канцелярия доставлять будет, и о присылке онаго кошевого и о содержании ево, и от вашего высокопревосходительства, его высокопреподобию, отцу нашему архимандриту Досифею сообщено; а как по привозе в Соловецкой монастырь помянутого кошевого от присланного за ним в калшой первого московского пехотного полку секунд майо ра Александра Пузыревского на выше писанное произвождение принято денег трис та тритцать рублей, из которых по произвождению ему кошевому с привозу ево в мо настырь по одному рублю в сутки сего июня по 26 число выдача кончится а в предь к таковому произвождению уже ничего не останется. В присылке же от выше писанной новороссийской губернской канцелярии в Соловецкой монастырь на таково ево произ вождение ему кошевому не имеется / / нисколько и поныне. Того ради за болезнию ево высокопреподобия я за долг почел о выше писанном вашему высокопревосходительству сим предписать: с тем сто не соизволено ль будет за неприсылкою из новороссийской губернской канцелярии на произвождение предписанному кошевому на пропитание отныне на годищное время, за неимением зимою в Соловецкой монастырь проезда, на щет оной новороссийской губернской канцелярии отпустить дабы оной кошевой за не имением себе пропитания не мог претерпеть глада, и в прошчих нуждах недостатка, а ежели в новороссийской губернской канцелярии таковыя деньги прямо в Соловецкой монастырь присланы, то и в архангелогородскую губернскую канцелярию, ежели ж сколько от оной в монастырь отпущено будет возвращены быть имеют. Июня 23 дня 1777 года Наместник иеромонах Симон1 ЫоЗО2 Помітка угорі: № 3. Получено июля 18 дня. Арк. 1-1 зв. Оригінал. № 28 1777 р., липня 28. - Витяг з протоколу про рішення архангельського губернатора Є. А. Головцина відпустити на один рік порційні гроші П. І. Калнишевському 1777 года июля 28 дня по указу ЕИВ архангелогородский губернатор по сообще нию от ставропигиального Соловецкого монастыря, об отпуске содержащемуся в том 1 Власноручний підпис. 1 Зазначений на лівому полі. 3 Номер не зазначений. 57 монастыре бывшей Сечи Запорожской кошевому Петру Колнишевскому с 26 июня на весь год на произведении порции денег приказал: как об отпуске означенному кошево му порционных денег, на всегодишное время всего трех сот шестидесяти пяти рублей от главного кригскомисариата, архангелогородской губернской канцелярии указами от 31-го генваря и от 8 марта сего года асигнация последовала вследствие чего хотя в сообщении Соловецкого монастыря не включено того кому оный вверяет принять те денги но находится здесь жительство имеющий во оном Соловецком монастыре под искусом отставной капитан Михаила Барашков для закупки тому монастырю прови зии от города же Архангельского до Соловецкого монастыря проезд бывает в летнее только время и в разсуждении того отпустить порционные денги на весь год полагая с 26 июня сего года по 26 июня будущдго года ^ное асигнованное число триста шесть десят пять рублей1 и отдать помянутому капитану Барашкову и для того о выдаче тех денег казначею капитану Романовскому, а Барашкову о принятии и о доставлении в монастырь дать ордеры Соловецкому монастырю, что те денги отпущены под роспис- ку означенного капитана Барашкова сообщить с таковым при том / / включением чтоб впредь требования о тех денгах имел до окончания срока заблаговремянно и объявлял об оных о именах приемщиков. Егор Головцын2 Подан июля 29 дня 1777 года регистратор Александр Протопопов Арк. 2-2 зв. Оригінал. №29 1777 р., не раніше липня 18, не пізніше липня 28. - Ордер архангельського губер натора Є. А. Головцина капітану Барашкову про прийняття ним порційних гро шей для передачі в Соловецький монастир на утримання П. І. Калнишевського Ордер Архангелогородского губернатора господину капитану Барашкову По сообщению ставропигиального1 Соловецкого монастыря2 а поданному от меня архангелогородской губерн[ской] канцелярии казначею капитану Романовскому ор деру имеете вы3 ваше благородие1 принять от него Романовского для выдачи1 на содер жащегося в Соловецком монастыре бывшей Сечи Запорожской кошевому Петру Кол нишевскому порционных4 дачь1 полагая5 с 26 июня сего года по 26 ж июня будущаго 1778 года4 <нерозбірливо> 365 рублей а по принятии6 росписатся в росходной книге и доставить7 в монастырь реченному наместнику8. Июля9 дня 1777 года. Арк. 3. Чорнетка. 1 Написано на правому полі. 2 Власноручний підпис. 1 Написано над рядком. 2 Далі закреслено наместника. 3 Далі закреслено вы господин капитан. 4 Далі закреслено денег. 5 Закреслено і написано над рядком. 6 Далі закреслено в пути весть оные с надлежащим охранением и по прибытии. 7 Далі закреслено оные в целости началиику того монастыря. 8 Написано над рядком. 9 День не зазначений. 58 Q _P ) і OJM£ Л^мосхс^итеибстиал f •Ж ило^гхие,^ 0 0 ^ 9 ^ $сиилъ> JT̂ t€Aocjca%7Trê ucm£cL, отпнлцшг+ил ко ̂ ujj~ д—» О Jfy^4jUHJ4A^JLAJU3LbD & 6 и Я ' Llfi& TS cm u A lu ^ L ' О n p O U A jU f^ Q + U c t, ___ ^bcccX cxuiuje-^. £U> <J~sU пге^э а. т пар с к а ZjO -5< Lru tecrrv ea . (3nt^&r&iUa U CCTmxttMpPuy+b ЫО.Аu& n- £ л у и * <XjCoc<̂ > C/h+ Y ** 1 'K °^ L X < -u ju .^ C iio u 4^ N,ct C o9~ Q ^ utftj£ /to (!и л ^ ги ^ ^ ~ ~ eto teaJojuuniH, ru>fb/Q (ЧсЛЬенҐ9#̂ TbnC ûS l / “̂ (//jejc^uc^z.tc і/ігвл^£т а /« £ & « , u~ <9- ceu & bU4Tcu?utjtoZ UUCrrê OL J fC O ^C K C L L O & Z JM X € c7 7 C B C L % ^(Xu, /u r ~ jr i« f t 0 г > и х 4 х и £ ъ с & & e t ~ — Lee Н.Р~С(С$^ЛЄг<нсг ^ &Tb9bu4u~t3L- €<lc> ̂ ^ d + rv o jp a u ^ u^y S b̂ oTCULLÛ /̂ к̂ СО-Лё̂ иЛ— cJL CD ff^CiJjLUUi^ Ct <J242̂ &7Кг̂ си$~~ ix tea У̂'̂ ХиХЇЯ' /̂ и'̂ ҐХАА eta mU xPeGĈ xtaxtrtfSL <%___О /чАск$~£Є СЯ n̂ (TrrUQ̂ rr̂ Ĵb-~ {Ьс-Х̂ 9Ъэ CMn̂ auMJB̂ î L & k jt ji t~° Ĉ TZLa, %X гну ------ -&І Ґі̂ а Itu+SL Ccvurfn £ЄсьМ-~ lyJĵ YAuM.K̂ ĉ fl.-J ffjcXu.?**** tL іЛ^с^л/ЧА^пил» І̂Х̂ иЛз̂ иГк4М<и̂ cLfA— f -$cc to q̂J * e^ t Pm~4t ec ce^ T ^ U Ju -J- u Qdy/ІС i £ ^ f f t и <A.ctr 2̂- ( * 4 f U b . Лист архімандрита Соловецького монастиря Іони архангельському цивільному губернаторові І. Ф. Мезенцеву. ДААО. - Ф. 1. - Оп. 3. - Спр. 271. - Арк. 20.

Соловецьке ув'язнення Петра Калнишевського у документах Державного архіву Архангельської області

Репозитарії

Схожі ресурси