Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Мицик, Ю., Тарасенко, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2015
Назва видання:	Сiверянський лiтопис
Теми:	З історіографічної спадщини
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/91734
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 6. — С. 202-217. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-91734
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-917342025-02-09T16:06:12Z Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського Мицик, Ю. Тарасенко, І. З історіографічної спадщини 2015 Article Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 6. — С. 202-217. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/91734 94 (744) uk Сiверянський лiтопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історіографічної спадщини З історіографічної спадщини
spellingShingle	З історіографічної спадщини З історіографічної спадщини Мицик, Ю. Тарасенко, І. Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського Сiверянський лiтопис
format	Article
author	Мицик, Ю. Тарасенко, І.
author_facet	Мицик, Ю. Тарасенко, І.
author_sort	Мицик, Ю.
title	Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського
title_short	Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського
title_full	Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського
title_fullStr	Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського
title_full_unstemmed	Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського
title_sort	опис батурина в класичній праці о.о. лазаревського
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	З історіографічної спадщини
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/91734
citation_txt	Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 6. — С. 202-217. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT micikû opisbaturinavklasičníjpracíoolazarevsʹkogo AT tarasenkoí opisbaturinavklasičníjpracíoolazarevsʹkogo
first_indexed	2025-11-27T21:11:29Z
last_indexed	2025-11-27T21:11:29Z
_version_	1849979459587801088
fulltext	202 Сіверянський літопис З ІСТОРІОГРАФІЧНОЇ СПАДЩИНИ УДК 94 (744) о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. ОПИС БАТУРИНА В КЛАСИЧНІЙ ПРАЦІ О. О. ЛАЗАРЕВСЬКОГО Олександр Матвійович Лазаревський (1834–1902) є класиком української іс- торіографії, автором понад 400 наукових праць переважно з історії Гетьманщини. Про нього і про його основний твір «Опис Старої Малоросії» («Описание Старой Малороссии») , зокрема про його другу частину – «Ніжинський полк» (1) нам (мені і канд. істор. наук І. Ю. Тарасенко) доводилося неодноразово писати. Справа в тому, що ця частина його твору перекладена українською і підготовлена до друку, але через брак коштів її не вдається видати. Тим часом фрагменти цієї роботи ми публікували на сторінках «Сіверянського літопису», «Ніжинської старовини», «Краєзнавства», «Трудів Київської Духовної Академії», «Православного вісника Київського Па- тріархату» (2) . Так, другу частини опису Батуринської сотні» нами було видано на сторінках «Сіверянського літопису» (3) , а розлогий опис Свято-Микільського Крупицького монастиря подано до друку в «Православний вісник…». Залишилася з опису Батуринської сотні та частина, де вміщено опис самого Батурина, який ми й подаємо нижче. Опис Батуринської сотні, як й інших сотень у творі О. М. Лазаревського, по- чинається з списку сотників та характеристики кожного з них, потім йде розповідь про заснування Батурина, потім йдеться про сам Батурин, причому Лазаревський воліє зупинитися на розвитку міста після погрому 1708 р., планом повернення йому статусу гетьманської столиці гетьманом Розумовським і розбудовою гетьманського палацу (це значною мірою пояснюється й станом джерельної бази) . Саме цю частину твору Лазаревського ми й подаємо нижче. Тут, як і в усьому творі Лазаревського, чітко простежуються погляди історика- народника на козацьку старшину: про неї або нічого, або тільки негативне. Слід відзначити також, що у списку батуринських сотників істориком були допущені певні неточності. Лазаревський пропустив першого відомого батуринського сот- ника – Івана Шохова (1648) та Степана Окшу (1649–1651). Савелій Михайлов (1654) і Сава Мишуренко (1659) вірогідно одна й та ж особа, яка була сотником ще й у 1661-1662 рр. Коровка-Вольський був сотником у лютому 1669–травні 1672 рр. Пропущено сотника Івана Бутовича (вересень 1672) . «Єремій Андреев» – це Яре- ма Андрійович Дніпрянський (1675–1689) і термін його каденції дещо інший, ніж подає Лазаревський. Також на два роки довше був сотником Дмитро Нестеренко (1689–1708) . Крім Яковенка у 1710–1712 рр. були сотники Леонтій Бутко, Остафій, Іван Фіалковський і, можливо, Михайло Шульга. Крім Долинського у 1713 р. був © о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор (м.Київ). © Тарасенко Інна Юріївна – кандидат історичних наук (м. Київ). Сіверянський літопис 203 сотником Троцький. Костенецький був сотником не тільки у 1732, а й у 1733-1734 рр. Олексій Демидовський був повноправним сотником у 1735-1736, а у 1743–1745 рр. був наказним сотником, а Лазаревський пропустив тут Кирила Кулаковського (1741–1750) . Дмитро Стожок і Микита Смяловський були сотниками довше, ніж свідчить Лазаревський, тобто відповідно у 1750–1773 і 1773–1782 рр. Трапляються й деякі інші погрішності. Розповідаючи про сотника Якова Долинського, він подає у примітці уривки з наказу відомого сподвижника Петра І – Лефорта під 1713 (!) р. Але ж Лефорт помер у 1699 р., і тому тут слід мати на увазі якогось іншого вельможу, скажімо, Меншикова. Лазаревський часто переказує зміст джерел, замість їхнього аналізу, і при цьому не завжди ставить лапки. Через це тяжко, а то й неможливо встановити, де є текст джерела, а де авторський текст. Деякі помилки пояснюються рівнем тогочасної історичної науки. Так, історик вважав, що Самовидець відносив початки Батурина до часів реформи короля Стефана Баторія (с. 252) , але цей літо- писець починає виклад подій з 1647 р., а більш ранній період подавався в «Кратком описании Малороссии», яке було приєднане до твору Самовидця і так видане у 1878 р. О. Левицьким. І все ж твір Лазаревського є чи не найповнішим з історії Батурина, і відповід- ний нарис «Історії міст і сіл Української РСР (Чернігівська область)» ґрунтується в частині до ХІХ ст. саме на ньому. Враховуючи це, а також зростання зацікавленістю з боку широких кіл читачів історією України і історією «малої батьківщини», у даному випадку Чернігівщини, ми й подаємо цей опис. При перекладі твору українською ми залишали в оригінальному звучанні цитовані Лазаревським свідчення джерел, писаних тогочасною українською мовою. Щоправда, у такому разі пропускались тверді знаки, літера «ять» замінювалась на «і» (за ви- нятком російськомовних текстів, де «ять» подається через «е») , а «іжиця» на «и». Збережено оригінальну нумерацію посилань. Для зручності ми позначили також сторінки твору Лазаревського, які містилися в оригінальному виданні. Збережено і термінологію, яку вживав історик, наприклад зберегли слово «малоросійський», хоча розуміємо всю його штучність (щоправда Лазаревський сам розумів його штучність і т. 3 «Описания…» (Прилуцький полк) починає відмовлятися від нього). Скорочені Лазаревським назви відомих видань (петербурзькі «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России», київські «Киевская Старина») ми передаємо відповідно абревіатурою: Акты ЮЗР, КС. Він подає посилання скорочено (так, як було прийнято в ХІХ ст.): наприклад: «Самовидець» – це означає підготовлену О. І. Левицьким «Летопись Самовидца по новооткрытым спискам» (К., 1878) тощо. Не завжди Лазаревський визначає лапками цитати, часом переказує джерело то ставлячи лапки, то пропускаючи. Його примітки ми дещо скоригували, виходячи із загальноприйнятих на сьогодні норм посилань. Його стислі пояснення в тексті роботи ми позначали літерою – Л. 1. Лазаревский А.М. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории за- селения, землевладения и управления. – К., 1893. – Т. 2 (Нежинский полк). − С. 1-9. 2. Див. наприклад: о. Ю. Мицик. Призабута історико-краєзнавча спадщина // Краєзнавство. − 2008. − Ч. 1-4. − С.61-70; Мицик Ю., Тарасенко І. Початок опису Ніжинського полку у класичному творі О.М. Лазаревського//Ніжинська старови- на.–2014.–Вип. 17 (20) .–С. 86-94; о. Юрій Мицик. Описи монастирів Сіверщини у класичному творі О. М. Лазаревського//Православний вісник Київського Патріар- хату.–2013.–№№ 9-11; Мицик Ю., Тарасенко І. Згадка про глухівський Преображен- ський Успенський і Моровський монастирі у класичному творі О. М. Лазаревського// Труди КДА.–2013.–№ 12.–С. 213-217. 3) Мицик Ю., Тарасенко І. З опису Батуринської сотні О.М. Лазаревського// Сіверянський літопис.–2014.–№ 6.–С. 365-371. * * * //(с. 244) «Батуринська сотня охоплювала простір по обох боках р. Сейму на захід від Конотопської сотні. Землі цієї сотні майже винятково або піщані, або 204 Сіверянський літопис болотисті, причому на правому боці Сейму росли густі ліси: на піску – хвойні, а по болотах – листяні; рештки цих лісів існують і тепер. Незважаючи на ліси й болота, помітні поселення виникли, вірогідно, не раніше почату ХVІІ ст. Батуринські сотники. Савелій Михайлов (Михайленко. – Ю.М.) , 1654. Сава Мишуренко, 1659. Хома Михайлович Гнилозубенко, 1664, Григорій Карпович Коров- ка-Вольський, 1669-1671, Василь Семенович Болдаковський, 1673, Ярема Андріїв, 1676–1689, Дмитро Нестеренко, 1691–1708, Григорій Яковенко, 1710, Яків Іванович Долинський (Сучченко), 1713, Федір Данилович Стожок, 1713-1732, Іван Григоро- вич Костенецький, 1732, Олексій Демидовський, 1745-1750, Дмитро Климентійович Стожок, 1750-1767, Микита Смяловський, 1781. Мишуренко Сава і Савелій Михайлов являють звичайно одну й ту ж особу. Ми- шуренко зазначений і в реєстрах 1649 р. 457. Одночасно з Мишуренком називається у 1659 р. батуринським сотником і Кирило Зражевський, котрий тут же називається і батуринським полковником…458. Який уряд обіймав Зражевський насправді – не можна зрозуміти. Болдаковський належав до незначного числа руської шляхти, яка залишилася в Малоросії після війн Хмельницького. Батько Болдаковського ще в 1587 р. отримав від «Николая Лосятинского, державцы любецкого» «право польское» на «Рогоские грунта», на котрих потім виникло село Рогощ (Чернігівського повіту). Це село було затверджено за Василем Болдаковським універсалом Юрія Хмельницького у 1660 р. («С табору с-под Зарубинец») . В генеральному слідстві сказано, що Рогоща на- лежало білоуському сотнику Болдаковському, очевидно тому ж Василю, котрий потім був переведений на уряд батуринського сотника (АЮЗР, ХІ, 265) видно // (с. 245) за бажанням Самойловича, який звичайно знав за часів свого чернігівського полковництва. У Василя Болдаковського було два сини і дочка, яка вийшла заміж за чернігівського полкового судді Василя Томару, до якого перейшли всі маєтності Болдаковського 459. Коровка-Вольський був сотником за Многогрішного, котрий, осівши в Бату- рині, обрав сюди сотником одного з близьких до себе людей. Однак після падіння Многогрішного Коровка приєднався до недругів останнього, за що отримав уряд генерального бунчужного. Потім Коровка був стародубським полковником (Див. Описание Старой Малороссии, т. І, с. 20). Нестеренко був одним з наближених до Мазепи людей. Коли останній ішов з Батурина до шведів, то захист своєї резиденції доручив трьом особам: Чечілю, Кенігсеку і Нестеренку. Після взяття Батурина Меншиковим Нестеренка схопили і його було страчено. Це не завадило Скоропадському видати у 1709 сину Нестеренка Мойсею універсал на с. Свиноухи (біля Чернігова), котрим перед тим володів тесть Мойсея – чернігівський полковий суддя Юрій Затиркевич 460. Долинський Яків – «прежде был дворянином при гетману Мазепі, изміннику, и при ратуши батуринской шафарем был». Незважаючи на цю близькість до Мазепи, Долинський був поставлений сотником у Батурині, але коли цей уряд був потрібний для Стожка, то у вересні 1713 р. Долинський був відставлений універсалом Скоро- падського: «иж любо бывший сотник батуринский Яков Сучченко не был годним того уряду, поневаж жадных у Войску Запорожском не міет заслуг, однак мы по про- шению нікоторых з атамані и товариства, сотництво батуринское вручилисмо были ему, але тепер, же многие явилися в несправности его поступки, и к тому и иншие по- казалися певние причини, теди од того урядку его, Сучченка, росказалисмо отдалити. А видячи при статечной вірности ку его царскому величеству заслуженнійшого и во всіх годнійшого пана Федора Даниловича, сотництво помянутое Батуринское ему вручилисмо и надіемся, же он и впредь по своей вірности, знатимет як знайдоватися и ку нам, гетманови, заховати прислугу…». 442 Ми бачимо, що Долинський назива- ється тут Сучченком, тобто вуличним прізвиськом, з чого варто зробити висновок, що в цей час прізвище Долинського ще не зовсім //(с. 246) йому присвоїлося хоча в інших актах і в цей час називається Долинським. 443 Яків Долинський помер бл. 1729 р., залишивши сина Карпа і маєтності в Ксьондзівці, Курені і Обмочеві. Карпо Сіверянський літопис 205 Долинський служив бунчуковим товаришем і залишив сина Григорія, котрий служив спочатку полковим осавулом (с.42) , потім у 1762 р. був від осавульства звільнений з чином бунчукового товариша, причому отримав від гетьмана в с. Пекарові 125 дворів і в с. Кнутах 5 дворів селян. У 1746 р. Григорій Долинський був обраний бор- зенським підкоморієм і на цій посаді був суворо покараний за те, що був обраний, всупереч бажанню графа Румянцева, депутатом в комісію створення нового уложення (с. 39): це покарання однак не завадило Долинському бути у подальшому головою Новгород-Сіверського верхнього земського суду. У 1783 р. у Григорія Долинського було 825 селян в селах Пекареві, Кнутах, Курені, Красилівці (Борзенщина) , Великій Загорівці і Гольцях (Лохвиччина) .443 Стожки походять з Кролевця, де Федір Стожок почав службу рядовим козаком; під час зради Мазепи він відзначився і отримав спочатку кролевецьке, а потім бату- ринське сотництво. У «сказці» про свої служби Федір Стожок розповідає, що «был он в походах: именно 1687 г. был с Самойловичем гетманом, под Перекопом и там пожалувано его в сотенные асаулы; потом и во всіх крымских походах был, когда город Самар и Каменный Затон ділано. В 1695 г. был под Казикерменом, когда и взяли его //(с. 247) за Прутом, на баталии; и когда Б.П. Шереметев был с полками у Киеві 1712 г. (має бути 1713 р.) и ділали город над Лыбедью, тогда в Киеві пожа- ловано с кролевецкого в батуринские сотники; и 1722 г. батуринским сотником был с козаками на каналной работі, в Ладозі». Деякі подробиці про цю заслугу Федора Стожка, котра принесла йому сотництво, видно з даного йому Меншиковим, у травні 1720 р. (в Гадячі) атестату, у котрому читаємо: «объявлем ….его царское величество обявители сего батуринского сотника Федора Даниловича Стожка пожаловал посля изміны бывшаго гетмана, вора и клятвопреступника Мазепы, по его же воровскому возмущению сообщники его Дмитрий Чечель и Фридрик Ксениксен и прочие по- добние им сотники и асаулы с сердюками и с некоторими городовими и со всею батуринскою черню, засев в Батурині и укріпились воинским обычаем, его царского величества великороссийских войск в Батурин не пустили и по оним войскам из Батурина, из пушек и из ружи стреляли, чему обявитель сего самовидец, ибо при том времени в оной кріпости был и оных воров от напрасного христианского крово- пролиття унимал, за что принужден был от тих воров немалой терпіть страх и был прикован к пушкі. И за то его терпіние пожаловаан в сотники и для свидітельства в том всім, данною нам от его царского величества полною мочу, прежде данному ему листу сим вновь подтверждаем…». До цих свідчень можна додати, що Федір Стожок був узагалі людиною дуже проворною, яка здобула солідні засоби ще до сотництва, коли він займався «арендами»445. Ставши сотником, Стожок ці засоби значно збіль- шив, зловживаючи своєю владою, причому ці зловживання залишалися безкарними, тому що сотництво Стожок отримав за вказівкою Меншикова… Для характеристики Стожка як сотника наводимо тут кілька уривків із скарг, які були подані на нього сотниками, Скоропадському і Апостолу. Микита Кондращенко, житель с. Пальчики, скаржився, що Стожок «взял у него десять грядок чесноку, а ціна оным по талеру, также и ляху (?) с чесноком немалую, стоющую четыре талера; на ///(с. 248) том же огороді взял сотник сіна возов десять, конопли – коп четыре, а то за такую вину, что только сын мой отлучился на нікоторое время, на заработки, в Миргородский полк». Павел Марамай з Пальчиків скаржився, що сотник взяв у нього три штуки ско- ту за те, що скаржник нібито вкрав у Якубинського два вулика бджіл; ще й наказав дати сільському отаману два таляри; а Якубинський навіть і не скаржився сотнику… Іван Шевченко з Пальчиків скаржився, що сотник взяв у нього останнього вола тільки за те, що він не схотів стати його підданим, бо від великої і тяжкої біди мав «под дворец его мил. п. писаря (генерального. – Л.) поддаться». Козаки («товариство») с. Красного скаржились, що сотник взяв з них півтораста золотих грошей за те, що вони не погоджувались, щоб сотник поставив до них ота- маном Левка Кудрю, котрого тоді сотник врешті поставив на цей уряд, і коли Кудря прислав з Батурина в Красне свого посланця – повідомити про це «товариство», то деякі козаки посланця побили… 206 Сіверянський літопис Батуринець Юрко Карлащенко скаржився, що сотник велику біду чинить йому за його сіножать, яка знаходиться під с. Мельнею, де у скаржника був і хутір, котрий йому хтось спалив; коли цю сіножать, яка давала сіна 80 возів, викосив один з жителів Мельні, то Карлащенко туди поїхав і, заставши на сіножаті мезенське стадо, взяв з нього кобилу, про що й заявив батуринцю Тимошу, котрий там був; а коли хазяїн кобили, дізнавшись про це, поскаржився Стожку, то останній «учинил» його, Карлащенка, злодієм, бив його і саджав у в’язницю… Ще й при цьому примовляв: ось я доберусь до цих «неверсалчиков»! А коли він скаржився присланому з Глухова канцеляристу і при цьому показав йому гетьманський «оборонный універсал», то сотник, який був при цьому, сказав: «хиба, мовит, твоей матери теперешний гетман дав за тое універсал, що бувало дівок Мазепиних вихлює, яких бувало до Мазепи приводять! – такая то твоя прислуга!» 446. //(с. 249) Батуринський козак пише гетьману 1727 р., що коли пожалувалася на нього, Гришаєнка, сотнику дівка Пріська за те, що він буцімто перебував з нею у зв’язку, і вимагала, щоб скаржник одружився з нею, то сотник, знаючи, що цих справ він не може судити, відіслав Гришаєнка до суду покровського священика і цей священик, допитавши людей, виправдав Гришаєнка, на що й видав йому свідоцтво. Але оскільки у сотника у дворі служив зять цієї Пріськи, то, за проханням останньої, сотник на- казав схопити Гришаєнка і потім, забивши його «в дві колодки», посадив у в’язницю; протримавши його у в’язниці, сотник присилав до нього своїх слуг вимагати п’ять карбованців за звільнення, а коли той не дав, то судив його й присудив – або запла- тити цій дівці, або з нею одружитися; і тоді він, Гришаєнко, дав сотнику карбованця, але він, взявши гроші, ніякої милості йому не виявив. А потім, коли Гришаєнко хотів одружитися з іншою дівчиною, то сотник заборонив священикам його вінчати… Витратив Гришаєнко, за його словами, на цю справу сім карбованців, але «святой справедливости» не добився… Особливо цікаву скаргу на Стожка подав Скоропадському батуринський отаман Федір Прима. Прима був призначений на цей уряд самим гетьманом, і ця обставина викликала проти нього особливу ворожнечу Стожка, який, очевидно не хотів ділити владу з чужою людиною. З викладених у скарзі Прими «пунктов» відзначимо наступні: 1) «когда я при- ехал на атаманство батуринское, то сотник отобрав у меня универсал вашей ясне- вельможности о назначении атаманом, универсала того никому не объявил. 2) На третий день послі моего приїзда, сотник наслал ко мні, на квартиру, «москалей», которые так меня побили, что кров текла из ушей, причем солдаты говорили: нас прислал де сотник – «привитать тебя!...3) Когда ваша ясневельможность їхали в Гадяч чрез Батурин, то сотник выбирал провиант для вашей милости: овес, сіно, куры, гуси, – всего немало и не по одному разу, и все то утаивал в своем домі. Об этом знает п. Яким Гречаный, їхавший впереди, для исправления дороги. Этому же Гречаному говорил сотник о мні: немало дивлюсь я п. гетману, что дал атаманство лядаякому пастухови!». 4) Поля з посівом, які залишаються по селах пустими після козаків, які тікають від утисків сотника, він забирає собі, а нас з війтом нічого не дає; у Атюської людини, який покинув поле через утисків сотника, 20 коп жита забрав, та стільки ж забрав у Тростянці і Пальчиках…5) Раз,//(с.250) наказав своїм дворовим прислужникам («сінакам») прибити мене «до смерти», від котрого побиття лежав я неділь три опухлий і трохи не вмер. Про це знає обмочевський дозорця вашої яс- новельможності. 6) Судить сотник людей не в ратуші, а у своєму домі, таємно, без нашого відома; тільки зі своїм приятелем – писарем чинить справи, а нам з війтом від того «пересуду» немає жодного прибутку, хоча й пише наші імена в рішеннях. Ми тільки й знаємо, що переїзди різних чиновників, готуючи для них підводи. Якщо трапиться «злодійщина», то бере часом по сто золотих, а то й більше. Скот прогуль- ний, коли трапиться, забирає собі, а нам нічого з того не дає.7) Ратушними грошима сотник платить за кожухи, які шиються для «гармашей» Ніжинського полку, а на ці кожухи щорічно збираються гроші спеціально; крім того ще й з козаків, з усієї сотні, бере сотник по грошу, і всі ті гроші обертає на свою користь. 8) Як їхав через Батурин Сіверянський літопис 207 син лубенського полковника (Марковича) , то сотник підмовив його слуг побити мене; – і схопили ті слуги мене в ратуші і потягли звідти… Але на дорозі зустрілись «машталіры» вашої ясновельможності, які їхала в Ніжин, котрі мене й звільнили, а я поспішив сховатися… Довго потім шукали мене ці слуги по містечку й казали зустрічним людям: «счастлив ваш отаман, что мы его не нашли – долго будет жить! А если бы только мы нашли, то убили б…». І все це робиться з підущення сотника… Наведених уривків досить для знайомства з тим свавіллям, котре дозволяв собі Стожок, спираючись на свою батуринську «прислугу». Керував сотнею Ф. Стожок до самої смерті у 1732 р. З його двох синів, Климента й Карпа, старший мав бути спадкоємцем батька по уряду, але «за пресічением его смерти, тое остановилось», як свідчить син Климента. В числі кандидатів на місце Ф. Стожка був представ- лений і молодший його син Карпо, але у нього, як бачимо, був сильний конкурент, змагатися з котрим Стожку було непосильно. Однак у Стожків було стільки благо- приятелів у Батурині, що й через 18 років після смерті Федора Стожка, у 1750 р., в числі двох кандидатів, обраних на місце Демидівського, знаходився й син Климента. Другим кандидатом був сотенний отаман Стефанів. Представляючи цих кандидатів, батуринці писали, що «никого иного со стороны быть сотником не желают, ибо неосілый, распространяючи себі дом и грунта, будет чинить несносныя обиды»… З двох кандидатів обраний був Стожок. В універсалі генеральної //(с. 251) канцелярії читаємо: «представлено в генеральную канцелярію доношение от старшины сотенной батуринской, атаманов той сотні и рядовых козаков, о избрании ими на місто умер- лого сотни Демидовского...на тот сотничества чин войскового товариша Дмитрия Стожка да бывшого сотенного атамана Прокофия Стефанова, добрых и в вірности неподозрительных, и просят они об опреділении из тіх двух кандидатов кого…в их сотню настоящим сотником…». Присутні в генеральній канцелярії члени, побачивши з «сказок» обох кандидатів, що і дід, і батько Стожка довго служили і сам Дмитро Стожок теж служить немалий час, «повеліли его, Стожка, опреділить настоящим со- тником», він же, сотник Стожок, має до сотнян своїх ставитися порядно і без образ, «довольствуя всякого слушною расправою и сатисфакциею… И в знак того сотничаго чина корогов сотенную батуринскую ему, Дмитрию Стожку, вручить». З «сказки», яку надав Дмитро Стожок в генеральну канцелярію про свої служби, бачимо, що він народився у 1717 р. і в 1743 р. «по разсмотрінию от генеральной канцелярии, пожалован войсковым товаришем»; потім в 1744 р. був у Глухові, при генеральній канцелярії, два місяці, «на ординанс», «как и прочие войсковые товариши теж там отправовали». П’ять років після цього Стожок «был в подчинкі и надсмотрінии по главному Киевскому тракту, в Ніжинском и Киевском полках, мостов и гатей». Про свою діяльність після поставлення сотником Стожок говорить, що десять років, починаючи з 1751 р., він, за розпорядженням генеральної канцелярії, був зайнятий приготуванням «разных надобностей к смотрению Батурина» і, крім того, знаходився «при разных национальных строениях и ділах при г. Батурині умножившихся». Крім того, за універсалом гетьмана Стожок проводив слідство по всій Батуринській волості про підданих та їхніх грунтах – скільки тих та інших було захоплено різними особами з часу опису волості у 1726 р. для Меншикова. Дмитро Стожок облишив сотництво бл. 1765 р., отримавши чин бунчукового товариша, а потім дістав чин колезького асесора; у 1782 р. він мав в Батурині і в навколишніх селах 253 селян. Пам’ять про Стожків залишається й нині в поселених біля Митченок-Стожкових хуторах. Костенецький був обраний з трьох кандидатів, котрих представили сотняни на місце померлого Ф. Стожка. В універсалі Апостола читаємо: – «з которых кандидатов по усмотрінию нашому, также по рекомендации п. полковника ніжинского, а по про- шению сотнян //(с. 252) батуринских, пан Иван Костенецкий, знатный бунчуковый товариш, сотником, респектом знатних войсковых служб, опреділен…». «Того ради и корогов сотенную вручить ему при собрании товариства, а чим прежние сотники владіли, тим би и ему доволствоватися, приказуем». Ми вже бачили, що Іван Косте- нецький був одним із синів конотопського сотника Григорія Костенецького (с. 201) . Призначення Івана Костенецького сотником в чужу сотню має вказувати, очевидно, 208 Сіверянський літопис на його добрі якості, з допомогою яких він і в Батурині, і в Глухові, і в Ніжині, скрізь, був угодним… Про діяльність Костенецького на сотництві, яке продовжувалося мож- ливо до 1745 р., ми нічого не знаємо. Він залишив трьох синів: Панаса, Григорія та Йоасафа. Старший з них був одружений з дочкою Степана Степановича Бутовича (сина генерального осавула) Явдохою, від котрої мав дочок Олену і Ганну; перша була за Посудевським, а друга – за Миколою Троциною. Григорій Костенецький був одружений з дочкою борзенського протопопа Величковського Оленою, від якої мав сина Василя, потім відомого артилерійського генерала447. Села Батуринської сотні м. Батурин, р. Сейм. Заснування Батурина звичайно приписують Стефану Баторію… Перший вигадав цю байку, начебто, Коховський (Climacter, III,c. 102) , якого спокусила співзвучність між іменами короля та гетьманської резиденції. Від Коховського ця байка перейшла і в деякі малоруські «кронички». У Самовидця чи- таємо «при Стефані Батории козаки в лучшой порядок устроены…Он дал им опроч их старинного города складового Чигирина, еще Трехтемиров с монастырем,для зимовых квартир; а платил в год всякому козаку по червоному золотому и по кожу- ху». В інший літопис (Южнорусские летописи изданные Н. Белозерским. – С. 54) це місце внесено уже з додатком: «король Стефан Баторий опроч Чигирина, дал козакам Терехтемиров с монастырем, для зимовых квартир, а для резиденции гетманской устроил над р. Сеймом, город новый и назвал его от свого прозвания Баторин, кой ныне называется Батурин; и платил всякому козаку в год по червонцу и кожуху». Записавши цю вигадку в кронічку, автор останньої згадав, що при Баторії козаки тут ще не жили і поспішив виправитися припискою: «сей город не для резиденции гетманской построен, но король для себя его построил, яко свою маетность, ибо в сие время в Малой России, на сей стороні Дніпра, еще не было козаков, ни гетмана, а он Батурин стал резиденцией гетманскою уже при гетмані Игнатовичі, в 1670 г.». Автор «Истории Русов»//(с. 253) пішов далі і склав від імені Баторія цілу грамоту козакам, у котрій поставив на передній план «единость и равенство» руської шляхти з польською і литовською шляхтою, не забувши й Батурина, кажучи, що начебто Баторій ухвалив «отправовать діла по приличности» ніколи неіснуючому «трибуналу русскому» – «в новосозданном граді нашем Батурині, а як потреба укажет, то и в Черкасах: теж и гетману рускому резидовать в том граді (Батурині–Л.) , а в Черкасах міти намісни- ка свого…»(с. 29) . Явні байки про час заснування Батурина повторюються донині нерідко істориками, вже добре знайомими з критикою... Так автор солідної праці «Городские поселения в Российской империи» ґрунтовно передивився джерела з іс- торії Батурина і присвятив їй чотири сторінки петиту (т.У.–Ч.1.–с. 402–405) , тим не менш, заснування міста приписує Баторію, наводячи у підтвердження своєї розповіді й виписку з свідоцтв фальшивої грамоти Баторія. Преосв. Філарет Гумилевський, знайомий вже й польськими джерелами, повторює вигадку літописців, прикрасивши останній подробицями, які начебто його підтверджують. Батурин був заснований, каже Філарет, королем Стефаном Баторієм 1576 р. на землях, які належали королеві. «Для заселення свого нового міста Баторій викликав бажаючих і давав по кожуху і по червінцю». За цим йде посилання на те місце Южнорусских летописей, котре ми наводили вище і з котрого видно, що по кожуху і по червінцю Баторієм було при- значено річний жолд всім козакам взагалі… Далі Філарет каже і про те, що Батурин призначався для засідань «руського трибуналу», причому посилається на Маркевича, котрий, як відомо, залучив для своєї книги «Историю Русов»…448 Нарешті упорядники відомого Słownik’a geograficzn’ого Królewstwa Polskiego, кажучи про час заснування Батурина, повторюють ту ж байку: «Baturyn założony 1576 przez Stedana Batorego i naznaczony na miejsce pobytu hetmanów zaporozkich»449. Такі дані про Батурин тим дивніше читати на сторінках Словаря Сулимирського та ін., що в числі найактивніших співробітників цього солідного видання знаходиться пан Едвард Руликовський, як відомо, один з найкращих знавців історії заселення правобережної Малоросії і котрому в усякому разі відомо про час заселення Батури- Сіверянський літопис 209 на... Близьке знайомство //(с. 254) п. Руликовського з архівом Росцишевського 450, який невідомо де перебуває, і зберегло нам безсумнівне свідоцтво про час поселення Батурина. Майбутня резиденція малоруських гетьманів заселена на підставі королів- ського розпорядження (z połecenia krółewskiego) у 1625 р. управителем лівобережних володінь Олександра Пясочинського – Матвієм Стахорським. Цей факт повідомляє п. Е. Руликовський, який при цьому робить посилання на архів Росцишевського 451. Таким чином Батурин заснований одночасно з Ніжином (с. 51) і звичайно з тією ж метою – бути «заслоною» польських кордонів. У подальшому він був переданий королем відомому Єжі Оссолінському, котрий у 1647 р. особисто відвідав його, Конотоп та інші свої «ленні маєтності», які знаходились на лівому березі Дніпра (с. 206) . Заснований для захисту кордонів Батурин був добре укріпленим, як це вид- но з опису1654 р., котрий про Батурин говорить так: «г. Батурин стоит подле реки Семи. Под городом течет в реку Семь озеро Поповка. Около посаду, с трех сторон, к озеру сделан город, земленой вал; по обе стороны того валу огорожено дубовым бревеньем. В том земляном городе сделаны три ворота проезжие; на двух воротах башни покрыты тесом, на третьих воротах башни нет; глухих наугольных шесть ба- шен; башни без верхов. Около того ж земленого города, с трех сторон, к горе сделан ров, а с четвертые стороны по горе от того земленого города вверх к озеру, огорожено стоячим острогом; башен по той острожной стене нет. Межи той острожной стены, к воде, рытвиною, сделаны ворота. Да в том же городе, по башням и по стене, 9 пищалей, чугунные железные. Да в том же городе поставлена церков древеная во имя святителя великого Николы Чюдотворца… Да в том же городе Батурине, над озером, на горе сделан панской двор; около того двора сделана изо рву осыпь земленая, на тоя осыпи огорожено стоячим острогом дубовым бревеньем облым; меж того острогу сделаны ворота проезжие, на воротех башни, да три башни глухие, покрыты тесом; около того двора, подле острожные стены, с трех сторон сделан ров; а тот острог перегорожен надвоє стоячим острогом и сделаны два рова подле тех. стен…»451. Як бачимо з опису цих валів і веж, батуринські укріплення були значнішими конотопських (с. 207), тому що Батурин //(с. 255) розташований на високому березі Сейму, а не біля тих тонких річок, котрі так добре захищали Конотоп з південного сходу. Іван Золотаренко, який відзначився при завоюванні Білорусі, просив у вересні 1654 р. у царя дати йому «місто Батурин з усіма міста, котрі належать до того міста». Його прохання було тоді ж ви- конано, причому «жалування» у грамоті було показано вірогідно зі слів прохача, без пояснень, – котрі причому розумілися волості…Через рік після цього Золотаренко доповів цареві, що «містечко Батурин, попущення Божим, все згоріло» і взамін його просив Борзну і Глухів. 483 Грамота на Глухів була видана, з чого витікає, що разом з цим Батурин перестав числитися за Залотаренком. Так як Іван Золотаренко час від пожалування йому Батурина до заміни останнього на Глухів знаходився в Білорусі, слід припускати, що вважався за Золотаренком лише на папері. Гетьманською резиденцією Батурин став з 1669 р. – «Многогрішний обрав собі гетманское житие в Батурині, а по нем и иншие гетманы там живут», записано в Чернігівському літописі. «Обран» Батурин для гетьманської резиденції козацькою старшиною на Глухівській раді, при обранні Многогрішного, причому старши- на говорилося «а как даст Бог, что Переяслав придет в свое совершенство (після розорення–Л.), тога бьем челом его царському величеству, щоб жити (гетьманам.–Л.) в Переясловлі».484 Але в Батурині, який був розташований майже в центрі лівобічної Малоросії, на кордоні, що відділяє полісся від степів, гетьманам було жити набагато зручніше, ніж у Переяславі, за котрим була перевагою тільки одна близькість його до Києва, а «город Киев в малороссійских городіх – первуй»…486 Про зовнішній вигляд Батурина у ХVІІ ст. відомостей майже не збереглося. У Величка знаходимо звістку, що при Самойловичі в Батурині був уже гетьманський «замок». «Повіствуется, каже він, що «егда гетман Самойлович відіздил (у квітні 1687 р.–Л.) з замку батуринського, тогда конь под ним, на мосту замковим споткнулся»…. Потім, проїжджаючи через Батурин у 1700 р., паломник «старец» Леонтій записав наступну звістку про це місто: «город Батурин на рікі на Семи, на лівой стороні, на 210 Сіверянський літопис горі, красовит, город земляной. Строение в нем поплоше Глухова и світлицы гетман- ския –//(с.256) ряд ділу. И город не добре кріпке, да еще столица гетманская»…456. У якому стані був Батурин у 1708 р., говорить Кочубей у своєму доносі: «…Батурин 20 літ стоит без починки и того ради валы около него всюду осунулися и обвалилися; взглядом того и одного дня неприятельського наступления отсидітися невозможно... А подварок свой Гончаровку (Мазепа–Л.) обнести веліл знатным валом для якоись невідомой причини» 457. Звідси бачимо, що, вирішивши зрадити, Мазепа зміцнював тільки свій Гончарівський городок, а батуринські укріплення залишав у тому напів- зруйнованому вигляді, в котрий вони прийшли з часом. Слід думати, що Мазепа, розмірковуючи про майбутній союз із шведами в Малоросії, розраховував, що від- падіння його від Петра Великого вирішиться однією великою битвою, і Батурину облога загрожувати не може… Гончарівський городок Мазепа міг зміцнити для свого збереження від домашніх неприятелів, котрі могли повторити з ним таку ж несподі- ванку, котра спіткала Многогрішного від козацької старшини у 1672 р., у тому само- му Батурині… Але несподівані події змінили припущення гетьмана і відступаючи з Батурина 21 жовтня 1708 р. на з’єднання зі шведами, Мазепа вже міг передбачити прихід царських військ для захоплення його резиденції, перш ніж відбудеться та битва, котра мала б вирішити задум гетьмана… Сучасник свідчить, що Мазепа захист Батурина від російських військ доручив трьом особам: сердюцькому полковнику Дмитру Чечелю, начальнику батуринської артилерії Фрідріху Кенігсеку і батурин- ському сотнику Дмитру Нестеренку 458. Рівно через тиждень після відступу Мазепи з Батурина до останнього приступило російське військо на чолі з Меншиковим: 1 листопада у Меншикова з батуринцями йшли переговори: перший вимагав добро- вільної здачі міста, а останні відмовляли; а в ніч на 2-е листопада Меншиков уступив у Батурин завдяки одному з старшин Прилуцького полку Івану Носу, котрий указав місце, через яке можна було безперешкодно пробратися до фортеці. Таким чином, Батурин було взято без якихось зусиль; але через відмову добровільної капітуляції місто було спалено і знищене, а його жителі розбіглися, причому деякі були взяті «в полон, в Москву»459. Захисники //(с. 257) Батурина теж втікали, але були спіймані й страчені. По розповіді Лизогубівського літопису, Чечель утік на Обмочев, де зу- пинився у свого кума погрітися, «понеже весь обмок», – поліз на піч і там заснув… Кум між тим пішов сповістити місцевого війта та інших, що Чечель у нього… «И так взяли его и поймали и отдали великороссиянам»460. Представлено було Чечеля російським воєначальникам козаками с. Поповки Яценками, котрим за це Менши- ков видав «оборонный універсал» (с. 230). 416 Розорення Батурина Лизогубівський літопис описує так: «много там людей пропало от меча, понеже збіг был от всіх сел. (тобто – в Батурин збіглися жителі довколишніх сіл–Л.) … Много ж на Сеймі по- тонуло людей, утекаючи чрез лед еще некріпкий; много и погоріло, крившихся по хоромах, в лиохах, в погребах, в ямах, где наче подушилися, а на хоромах погоріли, ибо хотя и вытрубление было – престать от кровопролития,однак выходящих от покрытия військо заюшеное, а паче рядовые солдаты, понапившися, кололи людей и рубали, а для того боячися, прочне в скрытых містах сиділи, аж когда огонь обойшол весь город, и скрытые пострадали. Мало однак от огня спаслося и только одна хатка, под самою стіною вала стоячая, уціліла, неякогось старушка…». Чернігівський літо- пис розповідає, що коли Мазепа, йдучи зі шведами на південь Малоросії, прийшов до Батурина 8 листопада, то ще застав, що «крови людской в місті и на передмістю было – полно калюжами…» і що «ревно плакал по Батурині Мазепа…». Наскільки Батурин був зруйнований, про це свідчить його опис, зроблений у 1726 р., перед віддачею Батуринської волості Меншикову. Опис було зроблено через 17 років після розорення, а між тим у ньому читаємо: «Ныні, по разорении, город Батурин весь пуст и около его болварки и стіни всі поразвалились и ввесь зарос, и по обоих замках нікакого строения старого и нового ніт, толко дві церкви, каменние, пустие: Живоначальния Тройцы да Николая Чудотворца, недостроена вполовину; и в них никакого церковного вбору (убора. – Л.) – дверей и окончин, – ніт и в містах своды обвалились;да бывших гетманов и измінника Мазепы бывал войсковой каменной Сіверянський літопис 211 малой дом, три полати, ввесь поразвалялся; да измінника Мазепы бывшого господаря Самойла Целюрика каменние дві полатки кладовие //(с. 258) пустие, всі разбити». Розорене місто надовго залишалося пусткою. Батуринців, які повтікали і вернулися на рідне попелище, стали селитися біля міста, на передмістях, котрі не були остаточно знищені, як свідчить той же опис, з котрого ми й наводимо тут всі дані, які стосуються Батурина. – «Да при Батурині на предмісті, после разорения, на погорілих и на пустых містах, поселялись вновь по указу покойного гетмана Скоропадского, которий указ покойним атаманом батуринским Данилом Харевским публікован; а иние живут и в старых домах, которие от разорения уціліли. – И сколько ныні при Батурині, на предмісті, слобод и в них дворов и бездворных хат, и сколько ремесных, пашенных, торговых и служилых козаков и прочих чинов, и хто откуду пришол или тутошние жители, о том объявляется реестром». При цьому вказані: старшина ратушна, війт і бурмистр; колишніх батуринських мешканців, які поселилися слободами – 25 дворів; які торгують дрібним крамом – 17 дворів, ремісників, які були колись батуринськими жителями, котрі після розорення Батурина поселились у старих будинках, на своїх місцях: цех шевський – 18 дворів, цех кравецький – 28 дворів, цех колачницький –11 дворів, цех ткацький – 12 дворів, цех різницький – 9 дворів, ковалів – 15 дворів, музик – 6 дворів, гончарів – 5 дворів, теслів – 5. Колишні жителі, які жили по слободах при Батурині: слобода Підзамкова – 19 дворів, слобода Горбанівська – 31 двір, слобода Гончарівська – 72 двори. Крім того, в слободі Гончарівській живуть: колишні служителі гетьманського двору, які нині на- лежать обмочевському «двору», – 12 дворів, «рибалок», які належали гетьманським батуринським рибним ловлям, – 9 дворів. Крім того, до посполитого населення Батурина належали – «мельники, мірочники и посполитие люде, которые у млинов батуринских живут и которые прежде надлежали ко двору Мазепы, а ныне к об- моческому «дворцу» принадлежат» – 92 двори. Жили вони в слободі Метіївці (на правому боці Сейму): у цій же слободі було, крім цього 30 дворів селян, «надлежащих до двора Мазепы». Всього жителів посполитого звання – 428 дворів. При підрахунках козацького населення спочатку показана старшина, «иміющая в Батурині жилища»: бунчуковий товариш Семен Чуйкевич (див. с. 31) ; бунчуковий товариш Михайло, ко- лишній білоцерківський полковник, 482 купив двір у дворянина Павла Козловського, бунчуковий товариш Іван Кураховський, бунчуковий товариш Яків Долинський // (с. 259) , який раніше був дворянином при Мазепі і був шафарем при батуринській ратуші; Василь і Федір Роговниченки, «которых отец был при Мазепі дворянином» (див. с. 167); бунчуковий товариш Василь Покотило «прежде был служителем при Мазепі и при гетмані Скоропадском служил» (див. с. 166); бунчуковий товариш Павло Козловський, при Мазепі був дворянином: Яків Жилович – «прежде был служителем при измінникі Ломиковском и при гетмані Скоропадском был его дворянином» (див. с. 132); Степан Череватий, «был при Мазепі дворянином» і Андрій Плисковський «бывшего замкового попа Василия зять». Потім показана батуринська сотенна стар- шина: сотник Федір Стожок, отаман Федір Прима (житель клишковський, раніше був компанійським осавулом, а у 1717 р. призначений за універсалом Скоропадсько- го отаманом в Батурині), хорунжий Іван Занько (див. с. 46); осавул Грицько Русак і писар Йосип Рижий. Козаків усіх показано –104 двори, у т. ч. «піших» – 54 двори і «протекциантов» генерального писаря Савича», служивих у него на посылках» – 9 дворів, у т. ч. Мойсей Іваненко – «братанич (племінник–Л.) его Савичов». Потім в описі показані «дворы пустые»: 1) двір з садом на Гончарівці, де «Ма- зепа сам жил»; «в оном дворі каменныя палаты пустыя и разбитыя; там же церков деревянная ціла, с нікоторою частью иконостаса; в оном дворі гай березовый и около его поле пахатное. За оным двором, на Шовковиці, гребля пустая сухомлиновская, на которой можно быть плотині». 2) Там же на Гончарівці двір з садом і «домовое малое строение» колишнього прилуцького полковника Горленка, а живе у цьому дворі Омелько Мацай. 3) На Буряківці двір з садом, городом та будівлями Павла, «кухаря» Мазепи, а живе у цьому дворі Степан Бондар. Потім показані: «пустыя неогороженныя дворища прочих измінников»: Ломиковського, Орлика і Григорія 212 Сіверянський літопис канцеляриста і хутір зрадника Ломиковського на Горбанівці. Крім того показані ще наступні «пустыя міста поблизу города»: 1) поблизу греблі (Шовковицької?), про- зиване Хайнатщина, 2) поблизу церкви Покрови, 3) «от поля, понад дорогою Паль- чиковскою, на котором бывали за измінника Мазепы, шопы для охранения армат», тобто сараї для гармат і 4) поблизу Гончарівки, «на котором за Мазепы были шопы для хоронения палубов и возов». З цього переліку видно, що у 1726 р. саме місто Батурин після його розорення залишалося порожнім, а колишнє його населення, з частиною нового, розмістилося в слободах, котрі існували й раніше. В цих слободах знаходилося: посполитого звання людей – близько 430 дворів //(с. 260), старшини з козаками – близько 130 дворів, а всіх: близько 560 дворів 483. Місцевість, де знаходився Гончарівський замок Мазепи, нині відома під назвою «городка» і знаходиться неподалік від х. Шовковиці, прилягаючи одним боком до поштової дороги, яка йде від Конотопа в Батурин, з протилежного боку – уривається крутим спуском, а з інших – обнесена була «знатным валом», як говорив Кочубей (с. 256) .484 Як відомо, Батурин разом з прилягаючими до нього селами, указом 25 червня 1726 р. був пожалуваний Меншикову; але у останнього Батуринська волость за- лишалась тільки до його падіння, коли розам з іншими володіннями Меншикова була відібрана у казну, причому селяни Батуринської волості були «отписаны на ея величество». Коли у 1727 р. гетьманство було відновлено, то у Апостола виникла думка про повернення гетьманської резиденції з Глухова в Батурин. У червні 1729 р., подано було імператору прохання «за руками гетмана и старшины, о переводі резиденции з Глухова в Батурин». Через два роки після цього, в червні 1731 р., Апостол, до- ручаючи воронізькому сотнику Холодовичу, який знаходився у сильних світу, про різних «малороссийских ділах», писав: «а паче – о преселении резиденции з Глухова в Батурин». 485Але ніякої відповіді на це прохання Апостолом отримано не було… Дозволено було перенести гетьманську резиденцію в Батурин у 1750 р., разом з поставленням Розумовського на гетьманство. Але Батурин залишався, як і раніше, пусткою, отже, раніше //(с. 261) всього треба було приготувати будівлі для жиль- ця…486. Мабуть, тому справа з перенесенням резиденції й затяглась. Із фрагментарних свідчень про відновлення Батурина, які є у нас, видно, що Розумовський доручив відомому Теплову спочатку збудувати будинок для нього, гетьмана, і що Теплов при- власнив собі при цьому право розпоряджатися будівлею і «национальных зданий»; а потім – ухвалена була «экспедиция о батуринском строении», яке знаходилося у повному віданні цього ж Теплова. Вище ми бачили (с. 251), що Дмитро Стожок уже з 1751 р. був зайнятий заготов- ленням «разных надобностей к строению г. Батурина» і, крім того, знаходився «при разных национальных строениях и делах при г. Батурине умножившихся». Так, «по повелению его ясновелможности, с 1752 г. по 1755 г., он наблюдал над постройкою машинной для розпилювання под Батурином мельницы». Очевидно, про цей млин Теплов писав у 1757 р. в похідну гетьманську канцелярію: «новостроящейся в Бату- рине машинной фабрики заготовляются в лесу г. генерального підскарбия Скоро- падского, по его дозволению, около с. Охроміевич (Сосницького повіту) состоящем, соснового брусся 50, которое на сих днях надлежит и перевозить в Батурин, что в строении оной фабрики остановки не последовало…». Тому Теплов вимагав, щоб з сусідніх сотень прислали вози. Здається, Теплов первісно хотів влаштувати пильний завод, зважаючи на велику кількість будівель, котрі треба було поставити в Батурині. До будівель приступили, очевидно, не раніше 1759 р. У червні цього року Теплов писав до генеральної канцелярії: «к производящейся ныне при городе Батурине его ясновелможности дому и других нужных для резиденции его ж ясновелможности строений, работе, необходимо потребно немалым числом разных мастеровых людей, пеших работников и подвод с подводчики…Для того во исполнение полученного от его ясновелможности в генеральной канцелярии ордера, о чинении от оной канце- Сіверянський літопис 213 лярии всякого мне вспоществования, да благоволит генеральная канцелярия, откуду за пристойнее мне покажется, выслать к батуринскому строению, на первой случай, нижеписанное число мастеровых людей и работников, как то для строения дому и служеб: столярей искусных в их мастерстве -40, кузнецов -30, плотников – 200, да для копания погребов и планирования //(с. 262) земли пеших работников -200; так- же для вывозки лесу от Устья 487 и для разных повозок подвод с подводчики 300…». Для швидшого збудування гетьманського дому Теплов хотів використати для нього якусь вже готову будівлю, котру вже перевезли в Батурин із с. Великого Самбо- ра. Але ця будівля виявилась недостатньою для дому, як писав Теплов, того ж, влітку 1759 р., в цю ж генеральну канцелярію пропонуючи останній взяти цю будівлю для генеральної канцелярії і генерального суду, – «за приездом моим в Батурин, усмо- трел я, что главное строение, перенесенное из Самбура в сей город, которое для его ясновельможности изготовлено было, явилось весьма тесно и расположением своих комнат совсем неугодно для персоны его ясновельможности и всей его сиятельства фамилии; из сего резону разсудил я оное снять с его каменного фундаменту и по- ставить оное новое в другом расположении и в другой пропорции комнат, на том же фундаменте. Но чтоб оному снятому строению сыскать место приличное, понеже оно еще крепко, то понеже его ясновельможность не только дому своего строение изволил препоручить под мою диспозицию, но я разумею, что и те национальныя строения, которые при первом случае должны быть при его ясновельможности, надлежаще были бы выстроены, сего ради видится мне, что не неспособно будет, когда то снятое стро- ение употреблено будет, пока каменное построится, под генеральную канцелярию и суд генеральный, ибо в оном не токмо сии да департаменты, но и другие комиссии с пространством поместиться могут. Для того не соблаговолит ли генеральная кан- целярия кого от себя определить – принять оное строение и бать повелеть ему при той работе, пока оная совсем изготовится; а я оное произведу из той суммы, которая определена и выдана в экономическую канцелярию для гетманских строений и сам буду смотреть, отведши по данному мне от его ясновельможности плану, особливое место, чтоб оное в близости от загородного дому его ясновельможности было по- ставлено…». Потім, приступивши до будівництва гетьманського дому вже з нового дерева, Теплов розшукував належне дерево по всій лісній Малоросії, як це видно з його папе- ру, написаного в листопаді цього ж 1759 р. в генеральну канцелярію з вимогою возів для вивезення цього дерева – «репортом от учрежденной о строении батуринском экспедиции представлено в экономическую канцелярию, что к производимому ныне в г. Батурине большому строению гетманского дому, до среднего корпусу и до флигелей, на потолок и под стропила на балки, обыскано, //(с. 263) чрез нарочно посыланного, угодного дерева, довольным числом, полку Черниговского, в пущи Перелюбской (с. Перелюб Сосницького повіту – Л.) владения монастыря Троицкого Черниговского, и как де тот нарочный тамошнего городничего (ченця – управителя – Л.) запитав про цену, то он де объяснял, что таковое дерево, поелику тамо довольные пущи, на дом гетманской и без денег уступлено будет…». Теплов діяльно займався дорученою йому справою; але зустрічав при цьому повну байдужість з боку глухівської адміністрації, без розпоряджень якої Теплов все ж не міг обійтися. У цьому відношенні зберігся цікавий його папір, написаний в генеральну канцелярію у липні 1759 р., в котрому він дорікає глухівській владі за бездіяльність. Ми бачили вже, що за місяць перед цим Тепло вимагав від генеральної канцелярії присилки в Батурин певної кількості робітників; частина їх і була прислана; але вслід за цим столенський сотник Бобир, доносячи генеральній канцелярії про появу у його сотні «множественной саранчі», просив, «дабы высланные к батуринскому строению работные люди, обратно в домы свои отпущены были». Коли генеральна канцелярія повідомила про це Теплова, то останній послав у Глухів енергійну від- повідь. – «Понеже мне от его ясновельможности произведение всего батуринского строения поручено, писав Теплов, а генеральной канцелярии притвержено, чтобы она всякое вспоможение мне в том делала, то за таковым его ясновельможности опред- 214 Сіверянський літопис елением, я прилагаю неусыпное и многотрудное в том попечение, а паче, что на сих днях его ясновелможность неоднократно письменно мне и подтвердить изволил, что хотя приезд его ясновельможности в Малую Россию сего лета быть уже и не может, а отложен к будущему зимнему пути, однакож не ослабевал бы я не токмо нимало в произведении строения батуринского, но имея больше уже несколько времени, старался бы дом покойнее построить и большее число к нему служб постановить, а сверх того – особливый дом нововыписанным из Франции и действительно уже в службу вступивши – доктору и лекарю, так как женатым и с своими фамилиями приехавшим, особливое от дому гетманского строение хозяйское в Батурине до приезду же его ясновельможности учредил бы…». Далі Теплов пише, що через ма- лий час, призначений для закінчення гетьманських будівель, а особливо внаслідок неакуратної присилки робітників, котрим «плата производится довольная», нема підстав ні відпускати додому вже присланих робітників по заяві сотника Бобира, ні тим більше – зменшувати призначену кількість робітників. Далі Теплов просить генеральну канцелярію «в разсуждение принять – возможно ль //(с. 264) столь великое дело, как гетманский дом – построить наново в одно лето малым числом рабочих? И есть ли способ в Малой России за деньги вольных рабочих доставать, когда от лености есть мужики малороссийские бегают почти всякой работы, не желая себе никакой платы? Но когда еще и ослушание сотников и презрение их генеральной канцелярии ордеров к тому вспомоществовать будут, то по такому их (сотників–Л.) небрежению, ежели без взыскания и штрафа оставаться они будут, едва ли есть способ таковыя строения в Малой России и производить, хотя бы генеральная канцелярия довольно известно, сотники мало уважения на присылаемые к ним ордеры имеют; а в сем случае было бы поощрение вящщего строению батуринскому лишится и по- следних работников, когда столь малое число высланных людей в разорение сотне от генеральной канцелярии признавается, а дом гетманский… за маловажное дело приемлется, который за недостатком работников теперешних, малым самым числом по количеству целого посполитого народа малороссийского из полков наряженных, из того числа высланных крайне негодных и малолетних, почти с невозможностью теперь строится. И ежели бы экономическая канцелярия все такие недостатки в про- изводящемся из скарбу войскового строению не предупреждала своим собственным немалым коштом в лесе и работниках, то бы надеяся на помощь генеральной канце- лярии, начатое строение вовся стояло без действия; но экономическая канцелярия видев неисполнение требуемого, принуждена была со всех гетманских урядовых маетностей, в немалый убыток собственного его ясновельможности доходу, мероч- ников (мельников–Л.) забрать, столяров и кузнецов, ибо и з полков насилу выслано вместо 40-ка столяров – 1, вместо 30-ти кузнецов – 18, вместо 200-ть плотников–140, вместо 200-т пеших – 166, вместо 200-т плотников – 140, вместо 200-т пеших –166, вместо 300-т подводчиков – 273; и как пешие, так и подводчики, по большей части малолетные, и плотники все генерально крайне негодные, столяр один и кузнецов 18, то сама генеральная канцелярия благоволит разсудить – возможно ль мне с стро- ением так пространным поспешить окончанием в одно лето?...там где ни работников, ни майстеровых з деньги достать невозможно и убежище остается к одной только исправности сотничей в высылке, которые никогда однакож тем отговорится не могут, якобы в Малой России крайне уже плотников, столяров и кузнецов годных не было или работников – немалолетных, но мне самому известно, что все малороссийские мерочники не что иное, как довольно искусные плотники суть, а столяров и кузнецов немалое число по деревням //(с. 265) шатается и при самих полковниках, полковой старшине и сотниках находятся, из которых как ни един ого мерочника, так и столяров и кузнецов, как вышеупомянуто, не выслано ж…». Тому Теплов просив генеральную канцелярію- «все недостатки при строении батуринском властию своею исправить и не упустить тех без штрафов, кто нерадетельно по ея ордерам поступал..». 488 Цим папером Теплова, який добре змальовує адміністративні порядки старої Малоросії, уриваються наші свідоцтва про «Батуринском строении». У 1760 р. Ба- турин, як відомо, був пожалуваний Розумовському разом з іншими гетьманськими Сіверянський літопис 215 маєтностями «в вечное и потомственное владение» (указ 17 лютого) . У цей час «Батуринское строение» настільки просунулось, що на початку 1761 р. гетьман міг уже жити тут у своєму домі; були готові й інші будівлі: влітку 1761 р. приїхали в Батурин, запрошені з Франції Розумовським, – лікар Ді-фан і лікар Ено, для котрих треба було збудувати окремий дім (с. 263) 469. Разом з пожалуванням Батурина Розумовському питання – про перенесення сюди «гетманской резиденции» та про «национальных постройках» знімалось з порядкуденного. Вслід за ліквідацією гетьманства, у лютому 1764 р. імператриця вважала необхідним подарувати Розумовському батуринський гетьманський дім та інші будинки, споруджені Тепловим, як збудовані «скарбовыми деньгами» та – «заготовленнные на строение всякие материалы». Після зняття з гетьманства Розумовський 11 років прожив у С. Петербурзі і повернувся в Малоросію лише у 1776 р. Він поселився в Батурині і, за винятком короткочасних від’їздів, прожив тут решту свого життя. Тут він і помер у 1803 р., тут і похований у збудованій ним церкві Воскресіння Христова. У Батурині Розу- мовський жив у збудованому Тепловим «гетманском доме», котрий знаходився на великій вулиці, неподалік від конотопського приїзду 470. Але цей дім Розумовського не влаштовував і він //(с. 266) почав будівлю нового, на купленому в 1772 р. у Теп- лова місці. Цей дім не був завершений і його руїни донині залишаються єдиним пам’ятником колишнього життя Батурина…471. Кз.А. грунтовних 36 дворів, убогих 45 дворів, козацьких підсусідків 11 хат; Б.228 дворів, 269 хат і підсусідків 2 двори, 3 хати. Кр. А. «мещане и посполитые, в описе на ея величество», грунтовних 41 двір, 257 хат; підсусідків різних звань – 87 дворів, 125 хат і монастирських селян 7 дворів, 9 хат. За описом 1781 р., у Батурині показані будинки, крім дому Розумовського, – ба- туринського земського підсудка Гриценка – з 8 кімнатами; бунчукового товариша Платановича – з 5 кімнатами, батуринського сотника Микити Смяловського – з 5 кімнатами; абшитованого сотника Рижого – з 3 кімнатами; покійного полкового обозного Покотила – з 7 кімнатами; військового товариша Дмитра Башуцького – з 3 кімнатами; військового товариша Івана Зінкевича – з 5 кімнатами; Григорія Приблу- ди – з 4 кімнатами; бунчукового товариша Дмитра Стожка – з 7 кімнатами; депутата від козаків Захара Кардашевського – з 3 кімнатами; протопопа Джунковського –з 7 кімнатами та ін. «В оном местечку лавок: шинковых – 42, красных – 9 и мясных – 10; винокуренных котлов: козачих – 8, крестянских-12, чиновных и различных чинов – 36 и священников – 6. На р. Сейме имеется плотина, на которой мелничных амбаров разных владельцы 13, а в них кол-51, да машин 2, о 6-ти колах, в коих 11 каменей». Мешканці Батурина отримують прибуток від занять хліборобством, а отриманий внаслідок цього хліб, скупований у місті на торгах, відвозять до містечок Коропа і Нових Млинів, а там, продавши, набирають гаряче вино бочками і відвозять до міст Ромен, Гадяч, Миргород, Пирятин, Переяслав і Густинський монастир. Промисел ведуть у своїх домах гарячим вином, медом і вином, а нині обходяться кравецьким, чоботарським та різницьким ремеслами. «В лавках продаются с мелочных товаров: холст, заполочь, платки бумажные и набойчатые, пестредь, крашанина и състные вещи. Кроме сего отправляются в Крым за солью и на Дон за рыбою, откуда возв- ратясь, развозят в вишеписанные города для продажи, и в г. Батурине торгуют. В г. Батурине собираются ярмонки в год по 4 разы, а торги в неделю. На оные ярмонки приезжают с окрестных г. Батурина мест поселяне, //(с. 267) а из Коропа з горячим вином, а из Стародубовского и Черниговского полков навозят деревянную посуду и разныя домовыя вещи» […]» Примітки Лазаревського: 437) Реестра Войска Запорожского…изд. Бодянского.–С.331.(Див. Реєстр Війська Запорозького 1649 року.–К., 1995.–С.483–Ю.М.) 438) Акты ЮЗР.–Т. ІV.–С. 248. 216 Сіверянський літопис 439) Див. про Томар: «Киевская Старина».–1885.–Май.–С. 17. 440) Костомаров Н. Мазепа и Мазепинцы. – С. 433 і 655 і рукопис генерального слідства Чернігівського полку. 441) Черниговские Губернские Ведомости.–1854.– № 20. 442) Наприклад в наказі відомого Лефорта –«объявляю аз команды своей штап и обер-офицерам, дабы сотника батуринского Якова Долинского в доме его обид и разорения нехто не чинил, тож и квартори нынешним временем не иметь, под опа- сением суда и жестокого штрафу. Во уверение, при подписании руки морей, у сего печать. Марта 26 дня 1713 г. Лефорт». Это – один из тех «оборонных» патентов, для своей безопасности. 443) Про родину Григорія Долинського див. Списки Черниговских дворян.– C. 35. Тут при підрахунку селян допущено значної друкарської помилки. 444) Див. нижче – кролевецькі сотники. 445) Про прибутки, котрі нажив Стожок на «арендах», цікаві свідоцтва повідом- ляє його брат Степан у поданій Скоропадському у 1720 р. скарзі: «ускаржаюся на п. Федора Стожка, сотника батуринского, а свого брата, в таковой способ: уже тому діется роков скилконадцять, еще до шведчины, держалисмо в аренді городок Остер з ним, п. сотником, братом моим, еден рок по половині, а другой рок третину мні по- ступил дати; потим того, также в Красном Колядині рок арендовалисмо исполовині; и нажилисмо на тіх арендах тисяч вусім (золотих.–Л.), а с тіх осми тисячей дал мні може близко тисячи всей тоей дачи. Я теди видячи, что мене оскорбляют, почал по- любовне просити, жебы принаймні третую часть грошей дал»… 446) Гетьмани нерідко давали окремим особам «оборонные универсалы», котри- ми звільняли їх від залежності місцевій старшині, надаючи право потерпілим від таких осіб скаржитися на них – особисто гетьману. Видно, такий універсал мала й мати Карлащенка, даний їй, очевидно Скоропадським. Кинутий тут Стожком докір матері Карлащенка – являє собою дуже цікаве свідчення про Мазепу… Тут Стожок є вірогідно тільки відгомоном розповідей про Мазепу, які поширювались Батурином. В пояснення слова вихлює можна вказати на польське wichlić, котре Лінде перекладає німецьким – verwickeln, verstricken. 447) Див. Списки Черниговских дворян.–С. 10, 11. 448) Описание Черниговской епархии.–Т.VІ.–С. 334. 449) Słownik geogradiczny.–T.I.– S. 118. 450) Див. Описание Старой Малороссии.–Т.I.–С. 4. 451) «Jan Stachorski, jeneral–major»//Dziennik Warszawski.–1855.–№№257–262. 452) Акты ЮЗР.–Т.Х.–С.816. Озеро Попівка існує й тепер біля «Тепловки». 453) Там само.–Т.ХІV.–С. 171–174, 786. 454) Акты ЮЗР.–Т. VIII.–С. 94. 455) Там само.С.91. Так казала козацька старшина князю Ромодановському на Глухівській раді. 456) Черниговский листок.–1863.–№ 4.–С. 31. 457) Бантыш-Каменский Н. Источники малороссийской истории. –Т. ІІ.–С. 106. 458) Костомаров Н. И. Мазепа и Мазепинцы. – С. 433. 459) Брати Гончаренки скаржилися Апостолу: «прошлого 1708 г., во время за- нятья города Батурина, взято нас, братов двох родних, в полон на Москву, в яком полону були ми роков сім, а корда ми возвратились на отчизну свою в Батурин»… Архів генеральної канцелярії. –№ 724. 460) Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси.– К., 1888.–С. 47. Тут же міститься розповідь про страту Кенігсена, яка відрізняється від розповіді Рігельмана (Т.ІІІ.–С. 40). 461) Про Чечеля див. нижче – с. Тростянка. 462) Михайло Омельченко був поставлений білоцерківським полковником у 1704 р. замість Палія. Див. Русская Старина.–1876.–№ 11.–С. 623. 463) Цифри не збігаються з ревізією 1723 р., свідчення котрої про Батурин ви- падково внесені в опис 1726 р. За ревізією 1723 р. у Батурині було: старшини 21 двір, Сіверянський літопис 217 козаків ґрунтовних 74 і убогих 56 дворів, підсусідків 83 двори, селян батуринської ратуші грунтовних 49 і городників 239 дворів, куренчиків Савича 13 дворів; мельників і тих, які живуть коло млинів ґрунтовних, 18 і городників 56 дворів; протекціантів старшин 22 двори. Вірогідно по ревізії 1723 р. показані деякі двори, що знаходились не в Батурині, а в батуринських слобідках. 464) У шістдесятих роках Мазепинський «городок» був придбаний від казни відомим бджолярем С. П. Великданом (з с. Пальчики) , котрий у цьому місці вла- штовував влітку частину своєї пасіки. По смерті Великдана його маєтність була придбана євреєм Юдовичем, причому було придбано й «городок». У останньому – 8 десятин 716 сажнів. 465) Діаріуш генеральної канцелярії. 466) Лизогубівський літопис (с. 48) говорить, що «город, замок и церкви в городі и на Гончаровкі» залишалися пустими з 1709 до 1742 р. Але про відновлення Батурина у 1742 р. ми не маємо жодних свідчень. 467) Село Сосницького повіту при злитті Сейму з Десною. 468) З рукописів нашої бібліотеки. 469) Семейство Разумовских. – Т.І.– С. 276, 277. 470) Васильчиков говорить (Семейство Разумовских, Т.І. – С. 465), що дім Розумовського знаходився «на месте, которое до сих пор называют «городком», в полуверсте от Тепловки, на краю обрыва Батуринской горы….». Але «городком» в Батурині називається місто, де жив Мазепа (див. вище с. 259) ; а дім Розумовського знаходився навпроти поштової станції, яка діяла багато років, на великій вулиці, по якій проходив шлях з Конотопа до переправи через Сейм. Кам’яна огорожа садиби Розумовського існувала ще в сімдесятих роках і вірогідно її залишки видні й досі.

Опис Батурина в класичній праці О.О. Лазаревського

Репозитарії

Схожі ресурси