Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда
У статті аналізується науковий доробок А. А. Карнабеда, що стосується розвитку Чернігова у XV–XVIII ст. Праці дослідника з даної тематики були першою значною спробою узагальнити розвиток міста за часів пізнього середньовіччя та ранньомодерної доби. Основна увага архітектора була зосереджена на пл...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2015
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/91738 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда / О. Бондар // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 6. — С. 56-63. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-91738 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-917382025-02-09T12:56:18Z Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда Пространственно-топографическая структура Чернигова XV–XVIII вв. в исследованиях А. А. Карнабеда The Space-Topographical Structure Of Chernihiv in 15th-18th In А. Karnabed’s Research Бондар, О. Історія міст і сіл У статті аналізується науковий доробок А. А. Карнабеда, що стосується розвитку Чернігова у XV–XVIII ст. Праці дослідника з даної тематики були першою значною спробою узагальнити розвиток міста за часів пізнього середньовіччя та ранньомодерної доби. Основна увага архітектора була зосереджена на планувальній структурі міста, його висотних домінантах та архітектурних ансамблях. Значна кількість ідей дослідника залишається актуальною й в наш час. В статье изложен анализ научного наследия А. А. Карнабеда, которое касается развития Чернигова в XV–XVIII вв. Труды А. А. Карнабеда по данной тематике были первой значительной попыткой обобщить развитие города во времена позднего средневековья и раннего модерного времени. Основное внимание архитектора было сосредоточено на планировочной структуре города, его высотно-доминантных и архитектурных ансамблях. Значительное количество идей исследователя остаются актуальными и в наше время. The article describes the analysis of the scientific heritage of A. Karnabed which concerns the development of Chernihiv in the 15th-18th. Proceedings of А. Karnabed on the subject were the first significant attempt to summarize development of the city in late Middle Ages and Early Modern Times. The main attention was focused on the architect’s planning structure of the city, its high altitude and the dominant architectural ensembles. A significant number of ideas researcher remains relevant in our time. 2015 Article Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда / О. Бондар // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 6. — С. 56-63. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/91738 94 (477) «14-17» uk Сiверянський лiтопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія міст і сіл Історія міст і сіл |
| spellingShingle |
Історія міст і сіл Історія міст і сіл Бондар, О. Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті аналізується науковий доробок А. А. Карнабеда, що стосується розвитку
Чернігова у XV–XVIII ст. Праці дослідника з даної тематики були першою значною
спробою узагальнити розвиток міста за часів пізнього середньовіччя та ранньомодерної
доби. Основна увага архітектора була зосереджена на планувальній структурі міста,
його висотних домінантах та архітектурних ансамблях. Значна кількість ідей дослідника залишається актуальною й в наш час. |
| format |
Article |
| author |
Бондар, О. |
| author_facet |
Бондар, О. |
| author_sort |
Бондар, О. |
| title |
Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда |
| title_short |
Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда |
| title_full |
Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда |
| title_fullStr |
Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда |
| title_full_unstemmed |
Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда |
| title_sort |
просторово-топографічна структура чернігова xv–xviii ст. у дослідженнях а.а. карнабеда |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Історія міст і сіл |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/91738 |
| citation_txt |
Просторово-топографічна структура Чернігова XV–XVIII ст. у дослідженнях А.А. Карнабеда / О. Бондар // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 6. — С. 56-63. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT bondaro prostorovotopografíčnastrukturačernígovaxvxviiistudoslídžennâhaakarnabeda AT bondaro prostranstvennotopografičeskaâstrukturačernigovaxvxviiivvvissledovaniâhaakarnabeda AT bondaro thespacetopographicalstructureofchernihivin15th18thinakarnabedsresearch |
| first_indexed |
2025-11-26T01:33:54Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:33:54Z |
| _version_ |
1849814768361144320 |
| fulltext |
56 Сіверянський літопис
УДК 94 (477) «14-17»
Олександр Бондар.
ПРОСТОРОВО-ТОПОГРАФІЧНА СТРУКТУРА
ЧЕРНІГОВА XV–XVIII ст. У ДОСЛІДЖЕННЯХ
А. А. КАРНАБЕДА
У статті аналізується науковий доробок А. А. Карнабеда, що стосується розвитку
Чернігова у XV–XVIII ст. Праці дослідника з даної тематики були першою значною
спробою узагальнити розвиток міста за часів пізнього середньовіччя та ранньомодерної
доби. Основна увага архітектора була зосереджена на планувальній структурі міста,
його висотних домінантах та архітектурних ансамблях. Значна кількість ідей до-
слідника залишається актуальною й в наш час.
Ключові слова: Андрій Карнабед, Чернігів, пізнє середньовіччя, ранньомодерний
час, фортеця, місто.
Сьогодні не існує жодних сумнівів, що Антон Андрійович Карнабед – це одна з
найяскравіших постатей серед дослідників Чернігова другої половини ХХ ст. Будучи
архітектором, він займався безліччю питань, пов’язаних з ґенезою розвитку міста на
Десні як урбаністичного центру в різні епохи його існування. Серед цих питань чи
не перше місце займала проблема просторово-топографічного розвитку Чернігова
з моменту його виникнення й до другої половини ХХ ст. Саме цьому питанню було
присвячено його дисертаційне дослідження «Планировка и застройка Чернигова
(Развитие и проблемы преемственности архитектурно-планировочной структуры
исторического города)», захищене у Ленінграді 1974 р.
Одним з найважливіших періодів розвитку обласного центру А. А. Карнабед вва-
жав епоху пізнього середньовіччя та ранньомодерного часу. Оскільки саме в цей період
активно формувалося, так би мовити, обличчя сучасного міста. Тож цьому питанню
дослідник приділяв чимало уваги. Найкраще його погляди на розвиток Чернігова у
XV–XVIII ст. було викладено в таких працях, як «Чернігів. Історико-архітектурний
нарис» (1969 р.), «Чернігів. Архітектурно-історичний нарис» (1980 р.), статтях «Ви-
вчення стародавнього Чернігова» (1970 р.), «Минуле і сучасне стародавнього центру
Чернігова – дитинця» (1972 р.), «Деякі питання вивчення архітектурно-археологічних
об’єктів» (1985 р.), «Архитектурно-планировочные вопросы преемственности раз-
вития города» (1989 р.). Також це питання неодноразово підіймалося дослідником
у різноманітних науково-популярних статтях в газетах та часописах.
Загалом А. А. Карнабед був одним із перших, хто почав вивчати просторово-то-
пографічну структуру Чернігова XV–XVIII ст. До цього головна увага дослідників
зосереджувалася на питаннях давньоруської топографії міста, оскільки ця тема
вважалася пріоритетною в контексті загальнонаукових тенденцій післявоєнної іс-
торичної науки в СРСР.
На відміну від більшості дослідників, А. А. Карнабед виступав за фіксацію пам’яток
пізньосередньовічної та ранньомодерної доби під час археологічних досліджень. До-
слідник неодноразово відмічав, що «археолог має фіксувати всі шари від найдавніших
епох аж до ХІХ ст.» [5, с. 115]. Саме в його археологічних звітах знайшли відобра-
© Бондар Олександр Миколайович – науковий співробітник Чернігівського
історичного музею імені В.В.Тарновського.
Сіверянський літопис 57
ження матеріали, що стосувалися розвитку міста у XVII–ХІХ ст. На жаль, на відміну
від нього, більшість дослідників вважали пізні шари «баластними», а тому вони були
приречені часто на знищення під час археологічних робіт, а згадки про них були по-
біжними та малоінформативними. Так склалося, що у 1940-х на початку 1980-х рр.
у Чернігові досліджувалися лише давньоруські та більш ранні нашарування, тож й
інформація по місту XV–XVІІІ ст. в розпорядженні А. А. Карнабеда була обмеженою.
Він почав вивчати планувальну структуру історичного Чернігова ще наприкінці
1950-х – на початку 1960-х рр. Тоді дослідник на доступних йому на той час джерелах
склав і певні свої перші уявлення про розвиток міста у XV–XVIII ст.
Під час досліджень погляди науковця постійно еволюціонували. Загалом їх мож-
на поділити на два хронологічні підперіоди. Перший – 1960-ті початок 1970-х рр.,
другий – друга половина 1970-х – 1980-ті рр.
Найранніше свої думки щодо розвитку пізньосередньовічного та ранньомодер-
ного Чернігова А. А. Карнабед виклав в чернетці свого дисертаційного дослідження
(1963 р.) та в історико-архітектурному нарисі «Чернігів» 1969 р. Цей період можна
схарактеризувати як початковий, коли дослідник лише починав знайомитися з іс-
торико-топографічною ситуацією розвитку міста.
Вивчаючи дане питання у 1960-х рр., А. А. Карнабед зв’язав розвиток топографії
міста напряму з історичними періодами. Післямонгольську добу існування міста й
аж до 1503 р. дослідник коротко охарактеризував як таку, що «древня забудова майже
не збереглася, кам’яні споруди були пошкоджені. Припинився політичний, економічний
і культурний розвиток міста» [10, с. 21].
Характеризуючи наступні етапи, А. А. Карнабед уже розділив Фортецю-Дитинець
та місто на дві складові, досліджуючи кожну з них окремо. Детальніше дослідник
зупинився на періоді з 1503 до 1618 рр. На його думку, місто почало активно роз-
виватися саме завдяки тому, що Чернігів у цей час увійшов до складу Московії.
А. А. Карнабед вважав, що саме в XVI ст. збудували укріплення Верхнього замку:
«на виступаючому у бік ріки мису стародавнього Дітинця збудовано замок-форте-
цю, влаштовано підземний хід до річки» [10, с. 21]. Цю думку дослідник висловив і в
статті «Минуле і сучасне стародавнього центру Чернігова – Дитинця», й в чернетці
дисертації 1963 р. [12, с. 21]. Вірогідно, він її запозичив з праць В. А. Богусевича або
І. А. Ігнаткіна післявоєнних років [2, с. 18-19; 11, с. 8]. Археологічні дослідження вже
1980–1990-х рр. показали, що дослідники помилялися. Укріплення Верхнього замку
були споруджені ще в ХІ ст. [3]. Розвиаючи свою думку далі, автор звертає увагу на
те, що у зв’язку з побудовою Верхнього замку «змінюється й планіровка території
Валу (Дитинця). Вулиця від Північних або Прогорілих воріт до замку перетворюється
в головну. Вздовж неї споруджуються адміністративні будинки, казарми, артилерій-
ський двір…» [10, c.21]. На думку А. А. Карнабеда, саме в цей час виникає і такий район
Чернігова, як Солдатська слобідка біля підніжжя Верхнього замку [10, с. 21]. Також
дослідник допускав, що зі спорудженням укріплень на «замку» змінилася й функція
Дитинця, з цього моменту він став «тимчасовим укриттям для гарнізону» [12, с. 22].
Про саме місто дослідник майже не згадує, обмежившись лише загальною фразою
про те, що в цей час передгороддя забудовується житлом ремісників і торговців, а
межі міста – значно розширюються. Подібної схеми розвитку міста в XV–XVI ст.
дослідник дотримувався й наприкінці 1970-х на початку 1980-х рр.
Детальніше зрозуміти, як дослідник уявляв собі місто XVI ст., можна з його схе-
ми-реконструкції Чернігова XVI ст., поданої у виданні «Чернігів» 1980 р. Дана схема
відсутня у виданні 1969 р., оскільки, вірогідно, на той час дослідник ще не повністю
склав собі уявлення про місто у складі Московської держави. Як видно з даної схеми,
в цей період, на думку автора, забудова існувала на території Дитинця, Окольного
граду, П’ятницького монастиря, Третяка, Єлецького монастиря, в центральній части-
ні давньоруського Передгороддя, що примикала до Окольного граду, а також поділ
під Єлецьким монастирем та на південь від нього аж до Іллінської церкви (рис. 2а).
Судячи також з цієї схеми, в XVI ст. вже розпочалося заселення і Застриження, так
виникла забудова на території сучасного Військового шпиталю (садиба Полуботків
58 Сіверянський літопис
XVII ст. – першої половини XVIII ст.) та вздовж сучасної вулиці Шевченка аж до
міського парку культури і відпочинку. На думку А. А. Карнабеда, в Чернігові існували
на той час, як і за давньоруської доби, три головні вулиці, одна з них вела на дорогу на
Любеч та Київ, інша (вул. Гонча) на північ (на пізніших схемах до Стародуба) і третя
– через Стрижень до Новгорода-Сіверського. На жаль, сучасний стан дослідженості
території Чернігова не може підтвердити правильність цієї побудови. Як сьогодні
відомо, місто у XVI ст. мало значно менші розміри. Воно вміщувалося на території
Дитинця та Окольного граду. Відомості про Поділ цього часу взагалі відсутні, а
Застриження, за документальними даними, почало забудовуватися лише у першій
половині XVI ст. Виходить, що дослідник, так би мовити, місто XVIІ ст. «омолодив»
більше ніж на сто років до XVI ст. Такої забудови території Чернігів досягне лише в
другій половині XVIІ ст. Солдатська слобода теж, вірогідно, виникла лише в середині
XVIІ ст., коли до Чернігова було введено московський гарнізон. За часів Речі Поспо-
литої на місці Солдатської слободи існувало «підзамчя». Навряд чи забудова міста
XVI ст. та другої половини XVIІ ст. повністю співпадала, оскільки місто було спалено
у 1610 р. Горностаєм та, якщо вірити І. Галятовському, тут більше десяти років ніхто
не селився [1, с. 21-31, 57-61]. Звісно, значні сходження пояснюються топографією
міста та розташуванням основних шляхів, які не змінювалися протягом століть.
Польський період існування Чернігова з 1618 до 1648 р. лише коротко згадуєть-
ся в роботах дослідника. Зокрема, він зазначає, що «в архітектурно-планувальній
структурі міста в цей час не відбулося істотних змін, за винятком переробки споруд
Єлецького та Борисоглібського монастирів» [9, с. 41]. За винятком того, що, на думку
дослідника, на той час було споруджено надворітню дзвіницю біля Борисоглібського
собору (на місці терема ХІ ст.) та якісь інші споруди, які не збереглися. Інші зміни в
плануванні міста в «польський» період відсутні [8, с. 92; 9, с. 41].
Загалом, як пише автор: «історичних даних про планування забудови Чернігова у
XVI–XVII ст. збереглося дуже мало». Також А. А. Карнабед у багатьох своїх працях
Рис. 1. Схематичний план Чернігова першої половини ХVIII ст., опублікований у 1969 р.
(прорисовка автора):
1 – Дитинець Мстислава; 2 – княжий двір; 3 – Єлецька гора; 4 – Окольний град; 5 – Третяк;
6 – Передгороддя; 7 – Поділ; 8 – Болдині гори; 9 – Солдатська слобода; 10 – Чорна могила; 11 –
курган княжни Черни; 12 – місце князівської садиби.
Сіверянський літопис 59
згадує про існування плану Чернігова 1614 р., який, вірогідно, на його думку, загинув
під час пожежі у Москві 1626 р. Як висновок він пише: «Тому неможливо детально
прослідкувати розвиток міста в цей період» [9, с. 41].
Досить цікавою видається ситуація, коли А. А. Карнабед упевнений у тому, що
в період, коли Чернігів був у складі Московії та Речі Посполитої, його структура
не змінювалася. Автор не враховував (або не хотів враховувати, не знати він їх не
міг) таких відомих фактів, як знищення міста С. Горностаєм у 1610 р. та його довго-
тривале запустіння, а також надання місту Магдебурзького права, що спричинило
деякі зміни в системі планування міста. Загальновідомо, що містобудівні традиції
Московії та Речі Посполитої в XVI–XVIІ ст. кардинально відрізнялися. Також
дивним є те, що дослідник майже не користувався таким унікальним джерелом як
«Абрис Чернігівський», віднайдений Л. А. Пляшко та опублікований ще в 1971 р.
[13, с. 30-31]. А. А. Карнабеду «Абрис» був відомий, оскільки він про нього згадує у
своїй праці, а також заніс статтю Л. А. Пляшко до списку літератури свого видання
про Чернігів 1980 р.
Періоду другої половини XVII ст. А. А. Карнабед присвятив дещо більше уваги
(рис. 1; рис. 2б). Так, ще у 1972 р., описуючи зміни, яких зазнала Фортеця на цей
період, він зазначає, що в 1676 р. на місці мурованої Благовіщенської церкви ХІІ ст.
збудовано нову дерев’яну однойменну церкву. Також він відзначає, що вона, імовірно,
загинула в одній із пожеж у період між 1706 та 1739 рр. Про Верхній замок дослідник
пише, що там було збудовано цитадель з вежами та церкву Св. Михайла і Федора,
а поза межами замку зведено трикамерну дерев’яну Богословську церкву. Поряд з
Благовіщенською побудовано Воскресенську церкву, а також інші муровані споруди
такі, як дім купця Єньки, ратушу та ін. Цікаво, що будинок купця Єньки, судячи з
картографічних матеріалів XVIII ст., було збудовано лише після 1750-х рр. Чому
автор заніс його зведення до другої половини XVII ст., не зрозуміло. Про міську за-
будову Чернігова другої половини XVII ст. А. А. Карнабед у своїх працях взагалі в
1960-х та на початку 1970-х рр. не згадує.
Також досить скупо автор висвітлює у працях 1960-х рр. просторову забудову
фортеці та міста першої половини XVIII ст. Головним його джерелом в реконструкції
топографії міста цього періоду стали два плани Д. де Боскета (якого автор чомусь
назвав у 1969 р. де Вовнетом) «План чернігівської фортеці з облягаючою ситуацією»
та «Чернігів з ситуацією», датований 1740-м р. Зокрема, А. А. Карнабед, описуючи
міську забудову, зазначає «Чіткість побудови вулиць на цих планах дає змогу судити
про те, що, можливо, ще у XVI–XVII ст. одночасно з розбивкою кварталів і забудовою
Рис. 2. Схематичні плани Чернігова, опубліковані у 1980 р. (прорисовка автора):
а – ХVI ст., б – XVII – першої половини XVIII ст.: 1 – Дитинець-Кремль; 2 – Єлецька гора;
3 – Окольне місто; 4 – Поділ; 5 – Болдині гори; 6 – курган Чорна могила; 7 – курган княжни
Чорни; 8 – Третяк; 9 – Передгороддя; 10 – князівська садиба; 11 – групи курганів ХІ – ХІІ ст.;
12 – фортеця; 13 – Солдатська слобідка; 14 – Лісковиця; 15 – П’ятницький монастир;
16 – Троїцько-Іллінський монастир.
60 Сіверянський літопис
Солдатської слобідки також була проведена перша регулярна перепланіровка Дитинця
з урахуванням напрямку стародавніх головних магістралей, Прогорілих і Любецьких
воріт» [10, с. 28]. Тобто з цього можна зробити висновок, що, як і у випадку з карто-
графією, через колосальний брак джерел автор знову ж таки робить проекцію про-
сторово-топографічної структури міста першої половини XVIІІ ст. на раніші часи,
зокрема XVI і XVIІ ст. Згідно з сучасними дослідженням, А. А. Карнабед був цілком
правий, коли думав, що якраз у XVIІ ст. сформувалися дві головні вулиці Чернігова,
вздовж яких буде розвиватися місто, вірогідно це відбулося і в XVI ст., а може, ще й
раніше. Однак стверджувати, що вся структура пізнього періоду утворилася в XVI ст.,
досить тяжко. Оскільки місто кілька разів за ці століття перебувало в складі різних
держав, що наклало свій відбиток у його топографії.
Продовжуючи описувати міську забудову, А. А. Карнабед заначав, що територія
Чернігова розширювалася за радіально-концентричною схемою: «ущільнювалася
забудова Окольного граду, Третяка, Подолу. Садиби поміщиків і козацької старини роз-
міщувалися за межами Передгороддя вздовж доріг на Смоленськ, Москву, Петербург.
Торговий центр розміщувався на північний захід від Окольного града вздовж дороги
на Любеч та коло П’ятницької церкви. Московська (Солдатська) слобідка злилася
з Подолом, що розвивався біля підніжжя Болдиних гір» [10, с. 29]. У своїх працях
А. А. Карнабед присвятив досить значну уваги розвитку забудови Фортеці-Дитинця
якраз XVIІІ ст. Зокрема, він зазначає, що територія Дитинця забудовувалася новими
кам’яними монументальними спорудами, а основною спорудою архітектурно-про-
сторового комплексу древнього центру став колегіум з чотириярусною соборною
дзвіницею, яка стала композиційною домінантою центру [10, с. 24]. Як архітектор
А. А. Карнабед постійно звертав увагу на висотно-домінантні споруди Чернігова,
які, на його думку, відігравали значну роль у формуванні міської забудови. Так, він
пише у 1969 р: «При планіровці вулиць XVIІ – XVIІІ ст. враховувалася необхідність
видимості архітектурного комплексу центру з будь-якої точки, а також ізолювання
від транзитного руху площі навколо культових споруд. Цим пояснюється орієнтування
вулиць та доріг на собори, дзвіниці, розміщені в більшості випадків асиметрично до
осі вулиці» [10, с. 26].
Автор звернув увагу й на ті зміни, які відбувалися в плануванні міста в другій по-
ловині XVIІІ ст., зокрема, на його думку, «із збереженням оборонного значення Кремля
(оскільки Чернігів до початку 90-х років XVIІІ ст. лишався прикордонним містом)
адміністративний і культовий центр зостався на його території. Торговий центр –
Торжище – переміщується на північний захід від Окольного града біля П’ятницького
монастиря і уздовж великого шляху на Любеч. Солдатська слобідка зливається з Подо-
лом і його забудова розширюється на південний захід уздовж Болдиних гір і старовинних
річищ Десни і Стрижня» [9, с. 53]. Також автор відмічає, що наприкінці XVIІІ ст.
забудова міста на півночі досягла кордонів Передгороддя (вірогідно, тут мається на
увазі кордони Передгороддя ХІІ–ХІІІ ст. – О.Б) [9, с. 53].
Як архітектор А.А. Карнабед завжди переймався зовнішнім виглядом історичного
міста та його силуетом в різні періоди існування Чернігова. Зокрема, про ХVII–
XVIIІ ст. дослідник писав: «Змінився і силует міста з боку ріки: головне значення
отримує поряд зі Спаським і Благовіщенським соборами і церкви Євстафія (замкова?
– О.Б.) і Воскресенська побудована в середині XVI ст. на прямокутному майданчику
з північної сторони церкви Михайла» [12, с. 24]. Цю свою думку він проілюстрував у
одному з історичних силуетів Чернігова, що був уперше опублікований в авторефераті
його дисертаційного дослідження (рис. 3) [7, с. 16].
Далі в усіх роботах автор уже звертається до перебудови міста після 1786 р. у
Рис. 3. Силует Чернігова з боку р. Десни другої половини ХVII – початку ХVIII ст.,
опублікований у 1974 р. (прорисовка автора).
Сіверянський літопис 61
зв’язку з проектом забудови Чернігова, складеним за генерал-губернатора Румян-
цева-Задунайського.
Цікавою особливістю є те, що А.А. Карнабед у виданні 1980 р. називає Черні-
гівський Дитинець не дитинцем, як у роботах 1960-х – 1970х рр., а Кремлем. Назва
Кремль уперше з’являється в працях автора 1963 р. в чернетці дисертаційного дослі-
дження та його авторефераті 1974 р. Автор пояснює цю зміну тим, що слово «кремль»
в його розумінні уособлює збірне поняття укріпленої частини давньоруських міст,
хоча загальноприйнятим на той час в радянській літературі було якраз слово «ди-
тинець» [12, с. 19].
Окрему увагу А. А. Карнабед приділяв і монастирським ансамблям Чернігова
та їхньому значенню в розвитку та зовнішньому вигляді міста XVI–XVIІІ ст. Ці
питання добре висвітлені в праці 1969 р. та дещо розширені у виданні 1980 р. Так,
у 1969 р. автор згадує про те, що «у другій половині XVIІ ст. з метою розширення
Іллінського монастиря на високих Болдиних горах збудовано комплекс споруд одного з
кращих архітектурних ансамблів України того часу – Троїцького монастиря». До його
комплексу входили трапезна Введенська церква (1677–1679 рр.) та Троїцький собор
(1679–1695 рр.). Особливу увагу дослідник звертає на дзвіницю цього монастиря,
добудовану у 1775 р. Як він зазначає, «дзвіниця була своєрідним орієнтиром для тих,
хто наближався до міста з боку Києва» [10, с. 22]. Пишучи про Єлецький монастир
доби пізнього середньовіччя та ранньомодерного часу, А. А. Карнабед відзначає, що
найстарішою спорудою після Успенського собору є північний палатний корпус келій,
збудований наприкінці XVI ст. [9, с. 41]. Основний же масив споруд зведено вже в
другій половині XVIІ ст., дещо добудований та перебудований у ХVIII–ХІХ ст. [9,
с. 46; 10, с. 22-24]. Щодо П’ятницького монастиря, то, на жаль, про його ансамбль до-
слідник не згадує, обмежуючись лише історією самої П’ятницької церкви [9, с. 35-36].
Тож підсумовуючи вищевикладене, можна зробити певні висновки, що стосуються
уявлень А. А. Карнабеда про Чернігів за доби пізнього середньовіччя та раннього
Нового часу.
Основні уявлення дослідника про планувальну структуру Чернігова складалися
протягом 1950-х – 1980-х рр. За цей період вони значно доповнювалися та еволю-
ціонували.
Науковець завжди виступав за те, що б під час археологічних досліджень, окрім
ранніх нашарувань міста, вивчалися й шари, що належать до епохи пізнього серед-
ньовіччя та аж до ХІХ ст.
Будучи професійним архітектором, А. А. Карнабед постійно дбав про те, щоб його
думки були викладені не лише вербальними описами, а й проілюстровані карто-схе-
мами та графічними реконструкціями.
Роботи А. А. Карнабеда в основі своїй спираються на значу картографічну базу.
У своїх дослідженнях автор застосовував метод історико-картографічного проекту-
вання пізніших епох на більш ранні. Такий підхід давав позитивні результати щодо
визначення напрямків головних вулиць та розповсюдження площі забудови міста.
Однак цей метод не завжди давав правдиві результати щодо площі забудови та на-
прямків другорядних вулиць.
Через брак джерел XV–XVI ст. у дослідженнях А. А. Карнабеда постійно виникав
«перекіс» у бік другої половини XVIІ–XVIІІ ст. Однак ця тенденція зберігається у
дослідників і сьогодні, через ті ж причини.
У зв’язку з тим, що А.А. Карнабед не був професійним археологом, він допустив
низку помилок у датуванні деяких історичних об’єктів міста. Проте це істотно не
вплинуло на загальну картину розвитку міста, особливо що стосується XVIІ–XVIІІ ст.
У працях А. А. Карнабеда окреме місце відведено також і церковній топографії
міста, оскільки, на його думку, саме церкви були головними висотними домінантами,
навколо яких відбувалася забудова.
Окремо в структурі міста дослідник розглядав і чернігівські монастирські комп-
лекси, серед яких він приділив значну увагу Єлецькому та Троїцькому монастирям
та їхнім головним соборам.
62 Сіверянський літопис
1. Бондар О.М. Чернігів: місто та фортеця у XIV–XVIII ст. / О.М. Бондар. – К.,
2014. – 176 с.
2. Игнаткин И.А. Чернигов / И.А. Игнаткин. – М., 1955. – 88 с.
3. Ігнатенко І.М. Верхній замок у Чернігові / І.М. Ігнатенко // Сіверщина в історії
України. – Київ-Глухів, 2012. – Вип.5. – С.38-41.
4. Карнабед А.А. Архитектурно-планировочные вопросы преемственности разви-
тия города / А.А. Карнабед // Вторая Всесоюзная конференция по историческому
краеведению: тезис. докл. – Пенза, 1989. – С. 259-260.
5. Карнабед А.А. Деякі питання вивчення архітектурно-археологічних об’єктів /
А.А. Карнабед // Перша Чернігівська обласна наукова конференція з історичного
краєзнавства. – Чернігів, 1985. – С. 114-116.
6. Карнабед А.А. Минуле і сучасне стародавнього центру Чернігова – Дитинця /
А.А. Карнабед // Український історичний журнал. – 1972. – № 3. – С. 88-96.
7. Карнабед А.А. Планировка и застройка Чернигова (Развитие и проблемы пре-
емственности архитектурно-планировочной структуры исторического города)»:
автореф. дис. канд. архитектуры / А.А. Карнабед /. – Ленинград, 1974. – 23 с.
8. Карнабіда А.А. Вивчення стародавнього Чернігова / А.А. Карнабіда // Україн-
ський історичний журнал. – 1970. – №1. – С. 157-158.
9. Карнабіда А.А. Чернігів: архітектурно-історичний нарис / А.А. Карнабіда. – 2-е
вид. К., 1980. – 128 с.
10. Карнабіда А.А. Чернігів: історико-архітектурний нарис. – К., 1969. – 80 с.
11. Національний архів Інституту археології НАН України. Фонд експедицій.
№1947/20. Богусевич В.А. Черниговская археологическая экспедиция / В.А. Богу-
севич. – 20 с.
12. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній».
– Ддф 1691/1. – «Карнобед А.А. Архитектурно-планированные воспросы реконструк-
ции и развития центральных частей исторических городов (на опыте социалистичес-
кой реконструкции Чернигова, Новгород-Северского, Нежина и Прилук). Диссер-
тация на соискание ученой степени кандидата архитектуры. – К., 1963. – Рукопись»
13. Пляшко Л.А «Абрис Чернігівський» / Л.А. Пляшко // Наука і суспільство.
– 1971. – № 8. – С. 30-31.
Александр Бондарь
Пространственно-топографическая структура Чернигова XV–XVIII вв. в ис-
следованиях А. А. Карнабеда
В статье изложен анализ научного наследия А. А. Карнабеда, которое касается
развития Чернигова в XV–XVIII вв. Труды А. А. Карнабеда по данной тематике были
первой значительной попыткой обобщить развитие города во времена позднего
средневековья и раннего модерного времени. Основное внимание архитектора было
сосредоточено на планировочной структуре города, его высотно-доминантных и
архитектурных ансамблях. Значительное количество идей исследователя остаются
актуальными и в наше время.
Ключевые слова: Андрей Карнабед, Чернигов, позднее средневековье, раннемодерное
время, крепость, город.
Olexandr Bondar
The Space-Topographical Structure Of Chernihiv in 15th-18th In А. Karnabed’s
Research
The article describes the analysis of the scientific heritage of A. Karnabed which concerns
the development of Chernihiv in the 15th-18th. Proceedings of А. Karnabed on the subject were
the first significant attempt to summarize development of the city in late Middle Ages and
Early Modern Times. The main attention was focused on the architect’s planning structure
of the city, its high altitude and the dominant architectural ensembles. A significant number
Сіверянський літопис 63
of ideas researcher remains relevant in our time. These main points can be summarized in
the following theses:
- Thoughts А. Karnabed about planning structure of Chernihov were developed throughout
the 1950s – 1980s. During this period, they are considerably supplemented and evolved.
- A. Karnabed was a professional architect and is constantly concerned that his thoughts
were set out not only the verbal descriptions and illustrated maps and graphic reconstructions.
- Works of A. Karnabed rely on a large map database. In their study, the author applied
the method of historical and cartographic design later to earlier eras. This approach gave
positive results. He was able to determine the direction of the main streets and dissemination
areas for the city.
- A. Karnabed wasn’t a professional archaeologist, he made some mistakes in the dating of
several historical sites of the city. However, this is no significant impact on the overall picture
of the development of the city.
- The works of A. Karnabed special place set aside and also the topography of the churchs.
In his opinion, it is the churchs were the main high-rise landmarks around which the buildings.
- Separately the researcher examined the structure of the city and monastery complexes
of the Chernihov. He devoted considerable attention Еletsky and Trinity Monastery and the
main cathedrals.
Keywords: Andrіy Karnabed, Chernihiv, late medieval, early modern time, fortress, city.
|