Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років

Проведений огляд законодавчої бази щодо роздержавлення та приватизації за роки проведення Україною процесу зміни форми власності підприємств. Проведений аналіз динаміки процесів роздержавлення та приватизації у ретроспективі двадцяти років. Виявлені тенденції щодо власності та організаційно-правових...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник економічної науки України
Дата:	2013
Автор:	Полуянова, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93131
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років / О. Полуянова // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 131–139. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93131
record_format	dspace
spelling	Полуянова, О. 2016-01-24T13:00:59Z 2016-01-24T13:00:59Z 2013 Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років / О. Полуянова // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 131–139. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93131 Проведений огляд законодавчої бази щодо роздержавлення та приватизації за роки проведення Україною процесу зміни форми власності підприємств. Проведений аналіз динаміки процесів роздержавлення та приватизації у ретроспективі двадцяти років. Виявлені тенденції щодо власності та організаційно-правових форм підприємств за видами економічної діяльності та галузями промисловості. Визначені найбільш привабливі за формами власності об’єкти с точки зору приватизації. Проведен обзор законодательной базы относительно разгосударствления и приватизации за годы проведения Украиной процесса изменения формы собственности предприятий. Проведен анализ динамики процессов разгосударствления и приватизации в ретроспективе двадцати лет. Выявлены тенденции относительно собственности и организационно-правовых форм предприятий по видам экономической деятельности и отраслям промышленности. Определены наиболее привлекательные по формам собственности объекты с точки зрения приватизации. A review of the legislative framework on privatization for the years of Ukraine's process of changing ownership of enterprises. The analysis of the dynamics of the process of privatization in retrospect twenty years. The trends regarding ownership and legal forms of enterprises by economic activity and by industry. Identify the most attractive objects by ownership from the point of view of privatization. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років Украинское разгосударствление в ретроспективе двадцати лет Ukrainian denationalization in the retrospective view of twenty years Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років
spellingShingle	Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років Полуянова, О. Наукові статті
title_short	Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років
title_full	Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років
title_fullStr	Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років
title_full_unstemmed	Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років
title_sort	українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років
author	Полуянова, О.
author_facet	Полуянова, О.
topic	Наукові статті
topic_facet	Наукові статті
publishDate	2013
language	Ukrainian
container_title	Вісник економічної науки України
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
format	Article
title_alt	Украинское разгосударствление в ретроспективе двадцати лет Ukrainian denationalization in the retrospective view of twenty years
description	Проведений огляд законодавчої бази щодо роздержавлення та приватизації за роки проведення Україною процесу зміни форми власності підприємств. Проведений аналіз динаміки процесів роздержавлення та приватизації у ретроспективі двадцяти років. Виявлені тенденції щодо власності та організаційно-правових форм підприємств за видами економічної діяльності та галузями промисловості. Визначені найбільш привабливі за формами власності об’єкти с точки зору приватизації. Проведен обзор законодательной базы относительно разгосударствления и приватизации за годы проведения Украиной процесса изменения формы собственности предприятий. Проведен анализ динамики процессов разгосударствления и приватизации в ретроспективе двадцати лет. Выявлены тенденции относительно собственности и организационно-правовых форм предприятий по видам экономической деятельности и отраслям промышленности. Определены наиболее привлекательные по формам собственности объекты с точки зрения приватизации. A review of the legislative framework on privatization for the years of Ukraine's process of changing ownership of enterprises. The analysis of the dynamics of the process of privatization in retrospect twenty years. The trends regarding ownership and legal forms of enterprises by economic activity and by industry. Identify the most attractive objects by ownership from the point of view of privatization.
issn	1729-7206
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93131
citation_txt	Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років / О. Полуянова // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 131–139. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT poluânovao ukraínsʹkerozderžavlennâuretrospektivídvadcâtirokív AT poluânovao ukrainskoerazgosudarstvlenievretrospektivedvadcatilet AT poluânovao ukrainiandenationalizationintheretrospectiveviewoftwentyyears
first_indexed	2025-11-26T02:48:01Z
last_indexed	2025-11-26T02:48:01Z
_version_	1850609296836919296
fulltext	О. ПОЛУЯНОВА 2013/№2 131 - ставки платежів повинні базуватись на визначен- ні розмірів нормативних рентних доходів від продукти- вного використання та видобутку ресурсів; - розробка механізмів та запровадження платежів за монополізацію природних ресурсів та запасів корис- них копалин; - переведення ресурсовідтворювальних платежів до складу місцевих податків та зборів; - забезпечення цільового використання сум мобілі- зованих платежів на фінансування відтворення відпові- дних видів природних ресурсів; - підвищення ставок окремих природоохоронних платежів; - суттєве підвищення розмірів штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства; - забезпечення цільового використання сум мобілі- зованих платежів на розв’язання екологічних проблем; - розробка системи стимулювання суб’єктів госпо- дарювання, що передбачала б застосування понижую- чих коефіцієнтів оподаткування при переході на мало- відходні чи ресурсозберігаючі технології. Усі вищеперераховані заходи сприятимуть оптимі- зації податкової системи держави, стимулюючи форму- вання парадигми ефективного і раціонального приро- докористування у ній. Список джерел 1. Про охорону навколишнього природного середовища [Електронний ресурс] : Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XII. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi- bin/laws/main.cgi?nreg= 1264-12&p=1297235890149088. 2. Викиди забруднюючих речовин та парникових газів у ат- мосферу від стаціонарних джерел за 2011 рік [Електронний ресурс] : експрес-випуск Державної служби статистики України від 21 березня 2012 р., № 06/4-34-190.– Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 3. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2011 році. [Електронний ресурс]. – К.: Міністерство екології та природних ресурсів України, LAT&K. – 2012. – 258. – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/content/article/11797 4. Наявність і стан основних засобів за 2010 ріки [Електрон- ний ресурс]: Офіційний сайт Державної служби статистики України. – Режим доступу: – http://www.ukrstat.gov.ua/ 5. Витрати на охорону навколишнього природного середови- ща та екологічні платежі у 2010 році [Електронний ре- сурс] : експрес-випуск Державної служби статистики України від 11 травня 2011 р., № 107. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 6. Добровольская О.П. Налоговые регуляторы экологической безопасности региона. / О.П. Добровольская // Ученые за- писки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Се- рия «Экономика». – 2008. – Т. 21(60). – №1. – С. 51-60. 7. Костицький В.В. Оподаткування: економіка, право, екологія / В.В. Костицький – К.: Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи, 2003. – 124 с 8. Налоги Республики Беларусь. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ncpi.gov.by/minfin/Nalog/NalogF.htm 9. Налоговая система Республики Казахстан. – [Електр. ресурс] – Реж. доступу: http://www.minfin.kz.htm_Kazahstan_tax_sistem 10. Налоговый кодекс Российской Федерации – [Електронний ресурс] – Режим доступу: – // http://www.garweb.ru/project/ law/doc/10800200/toc.htm 11. Трегобчук В.М. Екологія, науково-технічний прогрес. / В.М. Трегобчук // Економіка України. – 1993. – №2. – С. 15. 12. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від 02.12.2010 р. № 2755–VІ. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17. 13. Витрати на охорону навколишнього середовища та екологічні платежі у 2011 році [Електронний ресурс] : експрес-випуск Державної служби статистики України від 11.05.2012 р., №06/4-34/298. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 14. Бюджетний кодекс України [Електр. ресурс]: Закон України від 08.07.2010 р. № 2456-VI. – Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/2456-17/print1332099879576876. 15. Бюджетный Кодекс Республики Казахстан от 04.12.2008 г. № 95-IV ЗРК [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://online.zakon.kz/document/word.aspx?topic_id=30364477 16. Тулуш Л.Д. Ресурсні платежі як важелі державного регу- лювання процесів вітчизняного природокористування / Л.Д. Тулуш, П.М. Боровик, О.А. Захарчук // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/Nvbdfa/2010_1/1(18)_2010_articles/1(18)_20 10_TulushBorovykZaharchuk.pdf 17. Цимбалюк І.О. Вітчизняна система ресурсних платежів: сучасний стан та перспективи розвитку / І.О. Цимбалюк // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=41681 18. Про природні ресурси : Закон Латвійської Республіки від 29.12.2005 р. (у редакції 30.06.2009 р.) [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://www.baltikon.lv/uploaded_ fales/z’npr-2009.pdf 19. Налоговый кодекс Республики Узбекистан от 24.04.1997 г. № 396-I [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nalog.ru/html/MSMNO/uzbekistan.doc 20. Шувалова Е.Б. Налоговые системы зарубежных стран / Е.Б. Шувалова, В.В. Климовицкий, А.М. Пузин. – М.: ЕА- ОИ, 2010. – 134 с. 21. Про внесення змін до Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних ма- шин і механізмів” щодо ставок податку” : Закон України від 05.03.2009 р. № 1075-VI [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=1075-17 22. Закон України «Про альтернативні види палива» від 14.01.2000 р. № 1391-XIV [Електр. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1391-14 23. Налоговый кодекс Республики Казахстан [Электронний ресурс]. – Ст. 462. – Режим доступу: http://www.nalog.ru/ html//MSMNO///kazakhstan.doc. О. Полуянова м. Горлівка УКРАЇНСЬКЕ РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ У РЕТРОСПЕКТИВІ ДВАДЦЯТИ РОКІВ Основу будь-якої економічної системи складають відношення власності. Хід історичного розвитку приз- вів до того, що в сучасних умовах найбільше розпо- всюдження і значення в житті людського суспільства мають державна і приватна форми власності. Перева- жання державної форми власності в економіці країни веде до виникнення державної монополії, що переш- коджає функціонуванню ринкових механізмів і приз- водить до неефективного використання ресурсів, хоча і характеризується соціальної справедливістю. Ринко- вим механізмам притаманна ефективність викорис- тання ресурсів та несправедливість при розподілі при- бавочного продукту. В світі накоплений великий досвід переходу від неринкової економіки до вільного функціонування ри- нкового господарства, відтак відсутній досвід трансфо- рмації, яким Україна будує свою економіку. Очевидно, що українська економіка визначалася тотальним пану- ванням державної власності. Тому держава з метою пі- двищення економічної ефективності підприємств унас- http://www.ukrstat.gov.ua/ http://www.ukrstat.gov.ua/ http://ncpi.gov.by/minfin/Nalog/NalogF.htm http://www.garweb.ru/project/law/doc/10800200/toc.htm http://www.garweb.ru/project/law/doc/10800200/toc.htm http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 http://zakon2/ http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nvbdfa/2010_1/1(18)_2010_articles/1(18)_2010_TulushBorovykZaharchuk.pdf http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nvbdfa/2010_1/1(18)_2010_articles/1(18)_2010_TulushBorovykZaharchuk.pdf http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nvbdfa/2010_1/1(18)_2010_articles/1(18)_2010_TulushBorovykZaharchuk.pdf http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=41681 http://www.baltikon.lv/uploaded_ http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1075-17 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1075-17 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1391-14 http://www.nalog.ru/ О. ПОЛУЯНОВА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 132 лідок приходу інвестора, а також наповнення бюджету коштами від продажу акцій вирішило зробити крок до роздержавлення та приватизації, що сприяло переходу до реального різноманіття форм власності як основи формування ринкового господарства. Процеси роздержавлення та приватизації продов- жуються більш двох десятиріч. Вони різко змінили структуру власності в Україні. З'явилася тенденція у розвитку абсолютно нових форм і заснованих на них видів хазяйнування. Перетворення , які почалися у 1992 році призвели до неоднозначних результатів, як пози- тивних, так і негативних. Дослідження та аналіз перет- ворень та їх результатів дає змогу робити загальні ви- сновки, які виявляють закономірності економічних ре- форм. У цьому сенсі актуальним являється вивчення підсумків реформ, що дозволить зробити висновок о тенденціях и перспективах розвитку тих чи інших орга- нізаційно-правових форм підприємств по галузям наці- онального господарства. Проблемами ринкової економіки займалися російські вчені В.Я. Іохин, Е.Ф. Борісов, В.І. Відяпин, О.І. Попов. Закономірності становлення ринкової економіки висвітле- ні у працях білоруського вченого Л.Н. Давиденко. Дослі- дження та аналіз різних економічних систем та зовніш- ньоекономічна проблематика відображені у закордонних вчених таких, як У. Базелер, Й. Хайнрих, В. Кох. Проблемами ринкової економіки в Україні, проце- сами націоналізації та приватизації (у тому числі малою приватизацією), дослідженням приватизаційного про- цесу, аналізом зарубіжного досвіду структурної пере- будови економіки та адаптацією його до українських умов займалися таки науковці як О.І. Амоша, С.С. Аптекарь, М.Г. Білопольський, В.И. Ляшенко, Ю.В. Макогон, Л.М. Матросова, Л.І. Тараш та ін. [1-5]. Ціллю статті є ретроспективний аналіз динаміки процесів роздержавлення з метою виявлення сформо- ваних тенденцій щодо власності та організаційно- правових форм підприємств за видами економічної дія- льності та галузями промисловості. Видяпин В.И. визначає, що «Разгосударствление – это совокупность мер по преобразованию государст- венной собственности, направленных на устранение чрезмерной роли государства в экономике» [6, с.186]. Роздержавлення охоплює весь комплекс перетво- рень існуючої господарської системи, направлених на руйнування в ній державного диктату і створення умов для функціонування економіки як незалежної від дер- жави сфери суспільної діяльності людей. Це є лише од- ним з механізмів формування конкурентного середо- вища ринкової економіки в цілому. Роздержавлення може здійснюватися за різними напрямками (рис. 1). Рис. 1 Напрямки роздержавлення (дороблене автором на підставі [6, с.187) Лібералізація ринків передбачає формування конку- рентних структур в секторах економіки, де характерна мо- нополія держави. Держава у даному випадку може надава- ти податкові пільги, створювати умови для проникнення іноземних інвестицій, усувати бар'єри, що перешкоджають доступу на ринок конкурентних структур, вживає заходи щодо денаціоналізації економіки. Однак лібералізація означає роздержавлення без зміни державної власності. Створення змішаних підприємств передбачає не тільки внесення змін у законодавчі акти з точки зору можливості використання іноземного капіталу, але і пільгове оподаткування та кредитування підприємств вітчизняного походження різних форм власності, за умови, що частковою власністю таких є державна. Створення підприємств з різними формами хазяй- нування передбачає надання всім формам підприємств рівних прав на свободу господарської діяльності. Орга- нізаційно-правові форми хазяйнування встановлюються державою і фіксують спосіб закріплення і використання майна господарюючим суб'єктом, а також його правове положення і цілі діяльності. Наявність різних організа- ційно-правових форм хазяйнування, як показала світова практика, є найважливішою передумовою для ефектив- ного функціонування ринкової економіки в будь-якій державі, у тому числі і в Україні. Створення нових форм підприємницької діяльності передбачає розвиток виробництва за допомогою систе- ми пільг в області податків, централізованих кредитів, формування власності і так далі. Найефективніше це ре- алізується через створення і підтримку ефективних форм інтеграції – добровільних об'єднань підприємств з горизонтальними зв'язками. У цьому випадку вони не оточені безліччю посередників і проміжних ланок, що знижують ефективність господарської діяльності. НАПРЯМКИ РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ Демоно- полізація Створення змішаних підприємств Створення інших форм хазяйнування Виникнення но- вих організацій- них структур З д ій сн ю єт ь ся л іб ер ал із ац ія р и - н к ів , за о х о ч у єт ь ся д ія л ь н іс ть к о н к у р ен то зд ат н и х с у б 'є к ті в го сп о д ар ю в ан н я Денаціоналі- зація і при- ватизація С тв о р ю ю ть ся п ід п р и єм ст в а за у ч ас тю і н о зе м н о го к ап іт ал у , а та к о ж п ід п р и єм ст в а ін ш и х ф о р м в л ас н о ст і в іт ч и зн я н о го п о х о д ж ен н я з а у ч ас тю д ер ж а в - н о ї в л ас н о ст і Комерціалі- зація С тв о р ю ю ть ся п ід п р и єм ст в а р із н и х о р га н із ац ій н о -п р ав о в и х ф о р м , я к і п р и зн а н і за к о н о д а в - ст в о м У к р аї н и . С тв о р ю ю ть ся д о б р о в іл ь н і о б ’є д н ан н я п ід п р и єм ст в н о - в и х ф о р м п ід п р и єм н и ц ь к о ї д ія л ь н о ст і у в и гл я д і к о н ц е р - н ів , к о н со р ц іу м ів , ас о ц іа ц ій і т . і. З д ій сн ю єт ь ся п р о ц ес п ер ед ач і д ер ж ав н о го м ай н а у п р и в а тн у в л ас н іс ть , а та к о ж к о р ін н ій тр ан сф о р м ац ії с то су н к ів в л а с- н о ст і З д ій сн ю єт ь ся п ер ев ід д ер ж а в н и х п ід п р и єм ст в н а к о м ер ц ій н и й р о з- р ах у н о к , п ід п о р я д к у в а н н я їх д ія л ь н о ст і п р и н ц и п ам р и н к о в о го м ех ан із м у О. ПОЛУЯНОВА 2013/№2 133 Комерціалізація державних підприємств передбачає усунення неринкового середовища, що їх оточує. Прито- му держава або скорочує, або повністю припиняє їх бю- джетне фінансування, відміняє пільгове оподаткування, сприяє списанню кредиторської заборгованості, оцінює результати господарської діяльності на основі критеріїв, вживаних в приватному секторі. Це веде, у свою чергу, до скорочення дефіциту державного бюджету. Роздержавлення та денаціоналізація є схожими поняттями, що означають процес зміни державної фор- ми власності на інші, перехід від тотальної економіки до економіки багатоукладної, змішаної. Державна вла- сність у даному випадку переходить до фізичних, юри- дичних осіб та колективів за допомогою різних форм та способів. Але, ці поняття не є ідентичними. У процесі роздержавлення здійснюється передача більшості фун- кцій господарського управління, відповідних повнова- жень на рівень підприємств, тобто зменшуються масш- таби державного підприємництва, однак у державному секторі залишаються частина підприємств, на підви- щення ефективності яких направляється увага держави. Денаціоналізація і приватизація передбачає перехід державної власності не тільки банкам, колективам державних підприємств, кооперативам, але і в приватну власність окремих громадян, та юридичних осіб. Денаціоналізація – передача державного майна (промислових підприємств, банків, земельних ділянок, акцій і т.п.) у власність окремих осіб або колективів. Проводиться зазвичай шляхом продажу державного майна. При цьому колишнім власникам може бути надане переважне право на покупку. Часткова денаціоналізація – при розпродажі частини акцій державних компаній, власність яких стає змішаною [7]. Так, у світі накоплено достатньо вагомий досвід денаціоналізації. У 1953 в Великобритании денационали- зации была подвергнута металлургическая промышлен- ность, а в 1955 – грузовой автомобильный транспорт. Во Франции законами, принятыми в 50-х гг., была разрешена продажа 30% капитала авиационной компании «Эр Франс», передана в частные руки фирма «Франс колор», производившая 75% красителей. В ФРГ в 50-х гг. частному капиталу были проданы акции более 30 предприятий. В Австрии в 1957 в руки частного капитала перешло 40% акций крупнейших национализированных банков «Кредитанштальт» и «Лендербанк», а также несколько десятков промышленных предприятий. В Италии в 1959 были проданы акции 2 крупных химических компаний [8]. Процес приватизації здійснюється щляхом продажу не тільки державного, але і муніципального майна. «Приватизация – одно из направлений разгосударствления собственности, заключающееся в передаче ее в частную собственность отдельных граждан и юридических лиц» [6, с. 187]. Законодавство України визначає мету приватизації як створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки країни. Процес приватизації регламентується наступними законодавчими актами. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 року. Цей Закон регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна з метою створення ринкової економіки України [9]. Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 року. Цей Закон встановлює правовий меха- нізм приватизації єдиних майнових комплексів невели- ких державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу, а також способи, за допомогою яких здійснюється при- ватизація об’єктів малої приватизації [10]. Закон України від 19 червня 1992 року N 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає правові основи приватизації державного житлового фонду. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб в житлі, залучення громадян до участі у вмісті і збереженні існуючого житла і формуванні ринкових стосунків [11]. Фонд державного майна України та його регіональні відділення покликаний розробляти програму приватизації на поточний рік, робити прогноз на перспективу, здійснювати організацію і контроль за приватизацією. Він підзвітний Верховній раді України. Вперше в Україні така програма була розроблена в 1992 році. 7 липня 1992 року Верховною Радою України була прийнята Постанова № 2545-XII «Про Державну програму приватизації майна державних підприємств». Цією Постановою було визначено основні цілі, пріоритети, засоби і порядок приватизації державного і відчуження комунального майна, а також класификація об’єктів приватизації за групами залежно від балансової вартості основних фондів станом на 1 травня 1992 року та якісних ознак (рис. 2). Процес притватизації можна роздилити на кілька етапів. Перший етап характеризувався арендой державних підприємств з наступним викупом (1992-1994 рр.). «Аренда оказалась адекватной первому этапу ры- ночных преобразований формой разгосударствления и приватизации и получила широкое распространение. Это объяснялось несколькими причинами. Во-первых, в условиях отсутствия на Украине внутренних капиталов аренда предприятия была единственным способом на- копить необходимые средства для дальнейшего выкупа той части его имущества, для которой недоставало суммарной стоимости приватизационных бумаг его ра- ботников. Во-вторых, законодательство по аренде предлагало наиболее простой и понятный способ при- ватизации. Кроме того, оно предоставляло руководству предприятий экономическую свободу и указывало путь выхода из административной системы»[13]. З метою підготовки державного сектора економіки к приватизації 15.06.1993 року Президентом України підписаний Указ «Про корпоратизацію підприємств», який ознаменував собою закінчення першого етапу приватизації і поклав початок періоду створення кор- порацій, тобто перетворенню державних підприємств у відкриті акціонерні суспільства та у якому надається визначення поняття «корпоратизація». Корпоратизацією є перетворення державних підп- риємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приве- дений у відповідність з чинним законодавством, у відк- риті акціонерні товариства [14]. В. Заплатинський відмічає: «Указ поставил барьер на пути массового и не всегда обоснованного ухода предприятий на аренду с выкупом. Поэтому корпорати- зация получила широкое развитие, пик которой пришел- ся на 1995-1996 гг. В ходе приватизации в 1992 – 2001 гг. на Украине создано свыше 10 тыс. АО, и этот сектор в экономике страны сегодня составляет более 80%» [13]. У результаті першого етапу була створена модель трансформації економіки, яка дозволила тисячі підпри- ємств передати у приватну власність. Роздержавлення і приватизація зайняли ключове місце в процесі вільного функціонування ринкового господарства. Але про фор- мування широкого слою приватних власників мова не йшла, та і у великому обсязі не вдалося залучити інозе- мних інвесторів. Ще одним кроком було прийняття Верховною Радою ряду законів «Про державну програму приватизації». Кожний слідуючий відміняв попередній у зв'язку з прийняттям Державної програми приватиза- ції на наступний період. О. ПОЛУЯНОВА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 134 Рис. 2 Класификація об’єктів приватизації (побудовано автором на підставі [12]) Другий етап приватизації (1995-1999 рр.) характери- зувався введенням в обіг іменних приватизаційних майно- вих та компенсаційних сертифікатів, які використовува- лись як засіб платежу за об’єкти приватизації. Законодавче був встановлений порядок приватизації середніх та круп- них підприємств, шляхом перетворення у відкриті акціо- нерні суспільства і вільного продажу їх акцій на аукціонах за приватизаційні майнові і компенсаційні сертифікати. Але основним негативним результатом стало не- довір'я учасників процесу до масової сертифікатної приватизації. У результаті, за оцінками міжнародних експертів, фактично продано менш 4% майна держав- них підприємств, хоча планом передбачалося майже 60%. На сертифікатні аукціони виставлялися акції пе- реважно малопривабливих підприємств.Таким чином, процес приватизації за участю іменних приватизацій- них майнових сертифікатів у 1999 році завершився, не принісши бажаних результатів. На думку В. Заплатинського «В промышленности на 1 июля 2001 г. разгосударствленными предприятиями произведено продукции на 42,6 млрд. гривен, или 56% общего объема производства. При этом в отдельных от- раслях этот показатель значительно выше. В таких от- раслях, как производство кокса и продуктов нефтепере- работки, машиностроение, целлюлозно-бумажная и по- лиграфическая промышленность, легкая промышлен- ность, пищевая и переработка сельскохозяйственных продуктов, этот показатель составляет 64-70%» [13]. Третій етап приватизації почався з 2000 року і ха- рактеризувався грошовими розрахунками за індивідуа- льне придбання майна у власність. Індивідуальна при- ватизація передбачала продаж підприємств – монополі- стів групи Г з метою концентрації капіталу та забезпе- чення ефективного функціонування підприємств. Треба було коригувати законодавство, тому частково це пи- тання вирішене у Державної програмі приватизації на 2000-2002 роки, яка прийнята 18 травня 2000 року. Індивідуальна приватизація повинна була сприяти появі нових власників, які були б зацікавлені розвивати виробництво і направляти в нього свої кошти. Але акціо- новані підприємства знаходилися у власності трудових колективів, які не збиралися продавати свої акції, велика кількість акцій була придбана безкоштовно за ваучери дрі- бними власниками, а вони зацікавлені лише у здобутті ди- відендів. Тому без вливання додаткових коштів приватизо- ваним підприємствам складно було подолати збитковість. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012- 2014 роки» Верховною Радою були внесені доповнення у законодавчі акти. Зокрема, з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації її об’єкти в залеж- ності від ряду ознак (чисельність працюючих, вартість основних фондів, наявність стратегічного значення для економіки та безпеки держави і т.і.) в Державній про- грамі приватизації класифікуються за групами [15]: група А – єдині майнові комплекси державних пі- дприємств, їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб’єкти господарювання – юри- дичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, пе- ребувають у процесі реструктуризації), на яких серед- ньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінан- совий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового до- ходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або варто- сті майна яких недостатньо для формування статутного капіталу господарського товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважа- ється рухоме та нерухоме майно державних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури лік- відації державних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням орга- Група А Група В Група Д Група Б Група Г о б ’є к ти , в ар ті с ть я к и х с та н о в и ть в ід 2 0 д о 1 5 0 0 м л н . к р б ., а ч ас тк а в ід н о в н о ї в ар то ст і ф о н д ів , щ о п р и п ад ає н а о д н о го п р ац ю ю ч о го , н е п ер ев и щ у є н о м ін а л ь н о ї в ар то с ті п р и в а ти за ц ій н о го с ер ти ф ік а та б іл ь ш я к у 1 ,5 р аз а (к р ім п ід п р и єм ст в г р у п и Г ). о б ’є к ти , в ар ті с ть я к и х с та н о в и ть в ід 2 0 д о 1 5 0 0 м л н . к р б ., а ч ас тк а в ід н о в н о ї в ар то ст і ф о н д ів , щ о п р и п ад ає н а о д н о го п р ац ю ю ч о го , п ер ев и щ у є н о м ін ал ь н у в ар ті ст ь п р и в а ти за ц ій н о го с ер ти ф ік а та б іл ь ш я к у 1 ,5 р аз а. п ід п р и єм ст в а- м о н о п о л іс ти , в и зн ан і та к и м и з гі д н о з З а к о н о м У к р аї н и “ П р о о б м еж ен н я м о н о п о л із м у т а н ед о п у щ ен н я н ед о б р о со в іс н о ї к о н к у р ен ц ії у п ід п р и єм н и ц ь к ій д ія л ь н о ст і” , н ез ал еж н о в ід ї х в ар то ст і; п ід п р и єм ст в а в ій сь к о в о -п р о м и сл о в о го к о м п л ек су , щ о п ід л я га ю ть к о н в ер сі ї зг ід н о з в ід п о в ід н о ю п р о гр ам о ю , н ез ал еж н о в ід ї х в ар то ст і; п ід п р и єм ст в а, п р и в ат и за ц ія я к и х з д ій сн ю єт ь ся з за л у ч ен н я м ін о зе м н и х і н в ес ти ц ій з а м іж н ар о д н и м и д о го в о р ам и У к р аї н и , н ез ал еж н о в ід ї х в ар то ст і; п ід п р и єм ст в а, в ар ті ст ь я к и х п ер ев и щ у є 1 5 0 0 м л н . к ар б о в ан ц ів за к о н се р в о в ан і о б ’є к ти т а о б ’є к ти н ез ав ер ш е н о го б у д ів н и ц тв а; м ай н о л ік в ід о в ан и х п ід п р и єм ст в . ч ас тк и ( п аї , ак ц ії ), щ о н ал е ж ат ь д ер ж ав і у м ай н і п ід п р и єм ст в і з зм іш а н о ю ф о р м о ю в л ас н о ст і Група Е о б ’є к ти , в ар ті с ть я к и х н е п е р ев и щ у є 2 0 м л н . к р б .( к р ім п ід п р и єм ст в г р у п и Г ). О. ПОЛУЯНОВА 2013/№2 135 ну, уповноваженого управляти державним майном; май- но державних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств; група В – єдині майнові комплекси державних під- приємств (у тому числі ті, що передані в оренду), їх структурних підрозділів, на яких середньооблікова чисе- льність працюючих за звітний (фінансовий) рік переви- щує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації про- дукції (робіт, послуг) за такий період перевищує 70 мі- льйонів гривень та/або вартість майна яких достатня для формування статутного капіталу акціонерного товарист- ва, у тому числі разом із земельними ділянками держав- ної власності, на яких вони розташовані; акції акціонер- ного товариства, утвореного в процесі приватизації та корпоратизації (крім об’єктів групи Г); єдині майнові комплекси підприємств і організацій сільського, рибного господарства та агропромислового комплексу незалежно від вартості майна та середньооблікової чисельності працюючих, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; група Г – єдині майнові комплекси державних підп- риємств та акції акціонерних товариств, які на момент прийняття рішення про приватизацію (продаж) мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або ознаки домінування на загальнодержавному ринку то- варів (робіт, послуг), підприємств оборонно-промислового комплексу, а також об’єкти, визначені уповноваженими органами управління як такі, що потребують застосування індивідуального підходу до приватизації (такі, що мають унікальні виробництва, використовують рідкісні ресурси (нематеріальні активи, ноу-хау, включаючи науково- дослідні та проектно-конструкторські організації та уста- нови, які відповідають таким вимогам). Підприємством, що має ознаки домінування на за- гальнодержавному ринку товарів (робіт, послуг), вва- жається підприємство, яке має частку на загальнодер- жавному ринку товарів (робіт, послуг), що перевищує 35 відсотків, або разом з одним або двома іншими підп- риємствами має на такому ринку сукупну частку, що перевищує 50 відсотків, або не більш ніж з чотирма ін- шими підприємствами має на такому ринку сукупну частку, що перевищує 70 відсотків; група Д – об’єкти незавершеного будівництва (бу- дівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об’єкти, у тому числі ра- зом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; група Е – акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об’єднання майна різних форм власності та розта- шованих на території України або за її межами; група Ж – об’єкти соціально-культурного призна- чення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації. До об’єктів соціально-культурного призначення на- лежать об’єкти освіти, охорони здоров’я, культури, фізи- чної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, те- лебачення, радіомовлення, видавничої справи; санатор- но-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, про- філакторії; інші об’єкти, призначені для задоволення со- ціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об’єкти соціально-культурного призна- чення, що не включені до статутного капіталу господар- ських товариств, перебувають на балансі підприємств, якщо такі об’єкти не включено до складу майна, що пе- редається у комунальну власність [15]. Цим Законом визначено, що до об’єктів малої приватизації належать об’єкти груп А, Д і Ж. Приватизація об’єктів групи Д здійснюється з ура- хуванням вимог Закону України «Про особливості при- ватизації об’єктів незавершеного будівництва». Метою цього Закону є вдосконалення механізму та прискорен- ня приватизації об'єктів незавершеного будівництва. Цей Закон визначає особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у держав- ній власності, включаючи законсервовані об'єкти [16]. Крім того, Верховною Радою України були прийняті законодавчі акти, які стосуються державної та комуналь- ної власності. Так Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» № 147/98-ВР від 3.03.1998 року визначає основні засади передачі об'єк- тів права державної власності у комунальну власність а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну[17]. Закон України «Про оренду державного та кому- нального майна» №2269-XII від 10.04.1992 року (зі змі- нами та доповненнями) покликаний забезпечити під- вищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам [18]. У табл. 1 наводяться дані про об'єкти державної та комунальної форми власності в Україні, які були при- ватизовані за період з 1992-2012 рр. Інформація відби- ралася зі Звітів та Додатків до звітів Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації «Динаміка кількості об'єктів державної та комунальної власності, приватизованих в Україні у 1992-2002 роках, за групами» за відповідні роки. Дані за період з 1992-2002 рр. наводяться по [19],за 2003 рік –[20], за 2004 р. –[21], за 2005 р. –[22], за 2006 рік –[23], за 2007 рік –[24], за 2008 рік –[25], за 2009 рік –[26]. Таблиця 1 Об'єкти, які змінили форму власності з комунальної та державної на іншу в Україні за період 1992-2012 рр. (одиниць) Роки Групи об'єктів приватизації Всього А БВГ Д Е Ж 1992- 1993 2637 910 45 22 - 3614 1994 6456 1751 42 - - 8249 1995 13062 3092 58 - - 16212 1996 16135 2994 310 250 - 19689 1997 6945 1165 391 205 - 8706 1998 4170 831 365 325 15 5706 1999 4178 288 461 188 256 5371 2000 4081 164 724 73 281 5323 2001 5140 107 676 40 174 6137 2002 5294 73 568 25 172 6132 2003 5689 39 472 46 150 6396 2004 5744 40 338 46 166 6334 2005 5095 11 288 32 103 5529 2006 4813 12 248 21 82 5176 2007 5164 7 95 23 66 5355 2008 5191 17 32 21 37 5298 2009 3774 11 47 16 27 3875 2010 2785 9 28 20 18 2860 2011 1300 5 38 10 21 1374 2012 1452 12 30 7 10 1511 * 58 -3 -117 0 -14 -76 Ітого 109163 11535 5139 1333 1564 128771 * (+) – дооблік об'єктів, (-) – розірвали договори купівлі-продажу (розроблено автором на підставі [19-29]) http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin.com.ua/Lists/SPFUReportsMFIListInstance/Attachments/48/2002_d.pdf http://www.spfu.gov.ua/ukr/reports/analit/200612.pdf О. ПОЛУЯНОВА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 136 Деякі дані у Звітах були відсутні, тому розрахунки проводилися автором балансовім методом з урахуван- ням підсумків за відповідний період. Інформація за 2010-2011 рр. наведена на підставі розподілів реформованих об’єктів за класифікаційними групами, розподілів об’єктів у розрізі регіонів за фор- мами власності накопичувальним підсумком на 1 число відповідного року та за відповідний рік Державного ін- формаційного Бюлетеня про приватизацію. За 2010 рік надається по [27], за 2011 – по [28], за 2012 р. – по [29]. До отримання незалежності в Україні підприємст- ва мали в основному державну та комунальну форму власності. Всього з 1992 року по 2012 рік змінили фор- му власності 128771об'єкт. Переважна частина прива- тизованих об'єктів відноситься до групи А (84,8%) – об'єкти малої приватизації. У кількісному відношенні найбільший сплеск спостерігається у 1995 р. (13062 об'єкта) та 1996 р. (16135 об'єктів). Всього за період в групі А змінили форму власності на іншу 109163 об'єк- та. Групи Б, В, Г об'єднані і складають об'єкти великої приватизації. Ці підприємства більш всього приватизу- валися з 1994 по 1997 роки, потім інтенсивність зменши- лася та у 2011 році таких об'єктів нараховувалося всього 5. Необхідно відмітити, що 3 об'єкта розірвали договори купівлі-продажу та вилучені зі списку. Всього за аналі- зований період змінено форму власності для об'єктів ве- ликої приватизації у кількості 11535 одиниць, або 9%. У групі Д і Ж найбільша інтенсивність спостеріга- лася у 2000 році, кількість об'єктів приватизації склала відповідно 724 та 281 одиницю, а розірвали договори купівлі-продажу відповідно 117 та 14 одиниць. У групі Е найбільша кількість об'єктів змінила форму власності у 1998 році (325 одиниць). К 2012 року спостерігається спад процесу прива- тизації за усіма групами об'єктів. Динаміка процесу приватизації за період з 1992 по 2012 роки у розрізі груп приватизації наведена у зведе- ному графіку на рис 1. Рис. 1 Динаміка процесу приватизації в Україні за період з 1992 по 2012 роки у розрізі приватизаційних груп Необхідно відзначити, що масова приватизація в Україні відбулася у 1995-1996 роках. Але державні під- приємства все ще складали значний сектор економіки. Значну частку займали нерентабельні підприємства, якім складно функціонувати в ринкових відношеннях. Нерентабельні підприємства, які приватизувалися за об’єктивними причинами були не в змозі одразу давати бажаний результат. Їм потрібний був час. Деякі підпри- ємства держава не дозволяла приватизувати, а в деяких роздержавлення скасовувалося. В. Заплатинський підкреслює: «В 1997 г. фактиче- ски завершена малая приватизация, в частные руки продано более 90% предприятий торговли, сервиса и общественного питания. Среднегодовые темпы малой приватизации за этот период выросли в 2,8 раза» [13]. Але недоліком того періоду можна відмітити підп- риємницьку активність, метою якої була не перспекти- ва розвитку, а тимчасове накопичування первинного капіталу. З організаційних форм підприємницької діяльності найпопулярнішою і найбільш дієвою виявилася акціо- нерна форма. Акціонування дало можливість великим промисловим підприємствам увійти у ринкову систему. Через володіння акціями один одного з’явилася можли- вість утворювати об’єднання, які контролювали весь виробничій та збутовий ланцюжок продукції. Але у бі- льшості своєї акціонерна власність носила формальний характер, тому що по суті це приватна власність. «За видами економічної діяльності процесом при- ватизації найбільше охоплено цілісні майнові комплек- си підприємств торгівлі, побутових виробів та предме- тів особистого вжитку; промисловості; з надання кому- нальних та індивідуальних послуг» [26, с. 3]. Приватизація мала ціллю формування ринкових від- носин, сприяння підприємницької діяльності, підвищення продуктивності виробництва у результаті структурної пе- ребудови економіки і раціонального використання акти- вів. Але з самого початку не містила потенціалу економі- чної ефективності. У країні спостерігались глибоки зруй- нування державного сектору, а акціонерні підприємства у більшості своєй працювали неефективно. Впродовж чо- тирьох років (до 1999 року) одним з основних засобів платежу за акції приватизованих підприємств були при- ватизаційні сертифікати. Цей крок до приватизації не ви- правдав надії. Тому сьогодні існує така форма приватиза- ції, для якої характерні грошові торги. «До 2002 года управление корпоративными пра- вами государства осуществлялось довольно проблема- тично и неэффективно. Лишь с 2002 год удалось нем- ного переломить динамику убыточности предприятий с государственной долей собственности. С конца 2004 года наблюдалось некоторое оживление этого сектора экономики, несмотря на то, что все еще значительная часть предприятий с долей собственности государства продолжают работать неэффективно»[30]. Об'єкти, які змінили форму власності з державної на іншу в Україні за період з 1992 по 2012 роки наведе- ні у табл. 2. Таблиця 2 Об'єкти, які змінили форму власності з державної на іншу в Україні за період з 1992-2012 рр. (одиниць) Роки Групи об'єктів приватизації Всього А БВГ Д Е Ж 1992- 1993 789 826 8 22 1645 1994 1323 1398 10 2731 1995 1759 2319 21 4099 1996 2330 1980 197 173 4680 1997 772 867 246 133 2018 1998 651 754 278 263 6 1952 1999 682 256 386 166 169 1659 2000 678 147 616 66 198 1705 2001 816 89 599 25 120 1649 2002 903 66 483 17 125 1594 2003 998 37 397 25 112 1569 2004 774 38 264 37 123 1236 2005 549 11 234 19 77 890 2006 387 11 201 9 64 672 2007 372 7 49 15 45 488 2008 220 17 15 14 16 282 2009 191 11 23 9 16 250 2010 157 9 11 17 13 207 2011 113 5 32 9 12 171 2012 113 11 26 6 8 164 * -590 -2 -111 -15 -718 Ітого 13987 8857 3985 1025 1089 28943 розроблено автором на підставі [19-29] http://meget.kiev.ua/prodaja-nedvizimosti/privatizatsiya/ О. ПОЛУЯНОВА 2013/№2 137 Всього за період, що аналізується приватизувалося 28943 підприємств державної власності, з них 13987 одиниць (48,3%) групи об'єктів малої приватизації, біля 9 тисяч (30,6%) об'єктів великої приватизації, 3985 оди- ниць або 13,8% об’єктів групи Д, 1025 одиниць або 3,5% та 1089 одиниць, або 3,8% відповідно групи Е та Ж. Найбільша кількість об’єктів (майже 40 відсотків) підверглась приватизації за період з 1994 по 1996 роки. Кульмінація у процесі приватизації спостерігається у 1996 році і складає 4680 об’єктів, або 16,2% від усіх об’єктів державної власності за період з 1992 по 2012 роки. В цей рік приватизувалися в основному об’єкти групи А (49,79%) та груп Б,В,Г (42,31%). Потім з кож- ним роком спостерігається тенденція зниження кілько- сті об’єктів, що приватизуються і у 2012 році ця кіль- кість досягає 164 одиниць за усіма групами. Об'єкти, які змінили форму власності з комуналь- ної на іншу в Україні за період з 1992-2012 рр. наведені у табл. 3. Таблиця 3 Об'єкти, які змінили форму власності з комунальної на іншу в Україні за період з 1992-2012 рр. (одиниць) Роки Групи об'єктів приватизації Всього А БВГ Д Е Ж 1992- 1993 1848 84 37 1969 1994 5133 353 32 5518 1995 11303 773 37 12113 1996 13805 1014 113 77 15009 1997 6173 298 145 72 6688 1998 3519 77 87 62 9 3754 1999 3496 32 75 22 87 3712 2000 3403 17 108 7 83 3618 2001 4324 18 77 15 54 4488 2002 4391 7 85 8 47 4538 2003 4691 2 75 21 38 4827 2004 4970 2 74 9 43 5098 2005 4546 54 13 26 4639 2006 4426 1 47 12 18 4504 2007 4792 46 8 21 4867 2008 4971 17 7 21 5016 2009 3583 24 7 11 3625 2010 2628 17 3 5 2653 2011 1187 6 1 9 1203 2012 1339 1 4 1 2 1347 * 648 -1 -6 1 642 Ітого 95176 2678 1154 345 475 99828 *** (+) – дооблік об'єктів, (-) – розірвали договори купівлі-продажу (розроблено автором на підставі [19-29]) Процес приватизації об'єктів комунальної форми власності відзначався більшою стабільністю. Також пі- дйом активності спостерігається у 1995 та 1996 роках (відповідно 12113 та 15009 одиниць), але в подальші роки кількість об'єктів, які приватизувалися коливати- меться від 1203 одиниць у 2011 році до 6688 одиниць у 1997 році. Примітно, що об'єктів, які змінили форму власності з комунальної на іншу за весь період значно більше, а саме у 3,45 рази ніж об'єктів, які змінили фо- рму власності з державної на іншу за той же період. Якщо комунальних об'єктів приватизувалося 99828 одиниці, то державних всього 28943 одиниці. Необхідно відзначити, що вилучення об’єктів дер- жавної форми власності з процесу приватизації більш усього спостерігається за групою А у 2004 та 2006 рр. и складає 590 одиниць. Але у процесі приватизації кому- нальної власності за групою А у 2004 та 2006 роках від- бувається дооблік об’єктів у кількості 648 одиниць. Мо- жливо більша частина об’єктів спочатку була включена у процес приватизації як державні об’єкти, потім вилучені та дообліковувалися як комунальні. На підставі даних, наведених у табл. 3, була розра- хована питома вага об'єктів, які змінили форму власно- сті з комунальної на іншу в Україні за період з 1992- 2012 рр. у загальному обсязі об'єктів, які змінили фор- му власності (табл. 4). Таблиця 4 Питома вага об'єктів, які змінили форму власності з комунальної на іншу в Україні за період 1992-2012 рр. у загальному обсязі об'єктів, які змінили форму власності (одиниць) Роки Групи об'єктів приватизації Всього А БВГ Д Е Ж 1992- 1993 70,08 9,23 82,22 0,00 54,48 1994 79,51 20,16 76,19 66,89 1995 86,53 25,00 63,79 74,72 1996 85,56 33,87 36,45 30,80 76,23 1997 88,88 25,58 37,08 35,12 76,82 1998 84,39 9,27 23,84 19,08 60,00 65,79 1999 83,68 11,11 16,27 11,70 33,98 69,11 2000 83,39 10,37 14,92 9,59 29,54 67,97 2001 84,12 16,82 11,39 37,50 31,03 73,13 2002 82,94 9,59 14,96 32,00 27,33 74,01 2003 82,46 5,13 15,89 45,65 25,33 75,47 2004 86,53 5,00 21,89 19,57 25,90 80,49 2005 89,22 0,00 18,75 40,63 25,24 83,90 2006 91,96 8,33 18,95 57,14 21,95 87,02 2007 92,80 0,00 48,42 34,78 31,82 90,89 2008 95,76 0,00 53,13 33,33 56,76 94,68 2009 94,94 0,00 51,06 43,75 40,74 93,55 2010 94,36 0,00 60,71 15,00 27,78 92,76 2011 91,31 0,00 15,79 10,00 42,86 87,55 2012 92,22 8,33 13,33 14,29 20,00 89,15 Ітого 87,19 23,22 22,46 25,88 30,37 77,52 (розроблено автором на підставі [19-29]). Аналіз у розрізі років показує, що комунальні об'єкти в кожному році займають значно більшу частку у загальному обсязі об'єктів, що приватизуються, стає більш привабливими з точки зору приватизації. Так у1995-1997 роках, 2001-2003 роках питома вага цих об'єктів складала більш 70%; у 2004-2006 роках, 2011- 2012 роках – більш 80%, а у 2007-2010 роках – більш 90%. Більшою частиною значна питома вага склалася завдяки об'єктам комунальної власності групи А. Наочніше на рис. 2 представлено, яку частку за- ймають об’єкти комунальної форми власності в загаль- ному обсязі усіх приватизованих об’єктів. Рис. 2 Питома вага об'єктів комунальної форми власності в Україні за період 1992-2012 рр. у загальному обсязі об'єк- тів, які змінили форму власності О. ПОЛУЯНОВА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 138 Масова приватизація в Україні відбулася у 1995- 1996 роках. Але державні підприємства все ще складали значний сектор економіки. Велику частку у приватизації займали нерентабельні підприємства, які були не в змозі одразу давати бажаний результат. Деякі підприємства держава не дозволяла приватизувати, а в деяких роздер- жавлення скасовувалося. При цьому метою підприємни- цької активності в той час була не перспектива розвитку, а тимчасове накопичування первинного капіталу. З організаційних форм підприємницької діяльності найпопулярнішою і найбільш дієвою виявилася акціо- нерна форма. Через володіння акціями один одного з’явилася можливість утворювати об’єднання, які конт- ролювали весь виробничій та збутовий ланцюжок про- дукції. Але по суті акціонерна власність у більшості своєї це приватна власність. У країні спостерігались глибоки зруйнування державного сектору, а акціонерні підприємства у більшості своєй працювали неефективно. Приватизаційні сертифіка- ти теж не змогли допомогти у процесі підвищення ефекти- вності виробництва. Тому сьогодні існує така форма при- ватизації, для якої характерні грошові торги. Переважна частина приватизованих за період, що аналізується, об'єктів (84,8%, або 109163 одиниці) відно- ситься до групи А – об'єктів малої приватизації. У кількі- сному відношенні найбільший сплеск спостерігається у 1995 році (13062 об'єкта) та 1996 році (16135 об'єктів). Об'єкти великої приватизації (групи Б,В,Г) більш всього приватизувалися з 1994 по 1997 роки, потім ін- тенсивність зменшилася та у 2011 році таких об'єктів нараховувалося всього 5. Всього за аналізований період змінено форму власності для об'єктів великої привати- зації у кількості 11535 одиниць, або 9%. У групі Д і Ж найбільша інтенсивність спостері- галася у 2000 році, кількість об'єктів приватизації скла- ла відповідно 724 та 281 одиницю, а розірвали догово- ри купівлі-продажу відповідно 117 та 14 одиниць. У групі Е найбільша кількість об'єктів змінила форму власності у 1998 році (325 одиниць). К 2012 року спостерігається спад процесу прива- тизації за усіма групами об'єктів. Всього за період, що аналізується приватизувалося 28943 підприємств державної власності, з них 48,3% гру- пи об'єктів малої приватизації, 30,6% об'єктів великої при- ватизації, 13,8% об’єктів групи Д, 3,5% та 3,8% відповідно групи Е та Ж. Кульмінація у процесі приватизації спосте- рігається у 1996 році і складає 4680 об’єктів, або 16,2% від усіх об’єктів державної власності за період з 1992 по 2012 роки. Потім з кожним роком спостерігається тенденція зниження кількості об’єктів, що приватизуються. Процес приватизації об'єктів комунальної форми власності відзначався більшою стабільністю. Також пі- дйом активності спостерігається у 1995 та 1996 роках Об'єктів, які змінили форму власності з комунальної на іншу за весь період у 3,45 разів більше ніж об'єктів, які змінили форму власності з державної на іншу за той же період. Якщо комунальних об'єктів приватизувалося 99828 одиниці, то державних всього 28943 одиниці. Аналіз у розрізі років показує, що комунальні об'єкти в кожному році займають значно більшу частку у загальному обсязі об'єктів, що приватизуються, стає більш привабливими з точки зору приватизації. Так у1995-1997 роках, 2001-2003 роках питома вага цих об'єктів складала більш 70%; у 2004-2006 роках, 2011- 2012 роках – більш 80%, а у 2007-2010 роках – більш 90%. Більшою частиною значна питома вага склалася завдяки об'єктам комунальної власності групи А. Недержавний сектор у сучасної економіці займає якщо не домінуюче, то значне місце. Значна частина державного майна безповоротно загублена. Тому еко- номічні та соціальні зміни є безповоротнім процесом. Список джерел 1. Структурні реформи економіки: світовий досвід, інститути, стратегії для України: монографія / О.І. Амоша, С.С. Аптекар, М.Г. Білопольський, С.І. Юрій та ін. – ІЕП НАН України, ТНЕУ МОНМС України. – Тернопіль. Еко- номічна думка ТНЕУ, 2011. – 848 с. 2. Амоша А.И. Понятие акционерной собственности в систе- ме политэкономического и институционального подходов / А. И. Амоша, Л. И. Тараш // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. Випуск 103-1. – 2006. – С. 100-107. – [Элект- ронный ресурс]. – Режим доступа: http://194.44.183.188/ fem/vip103-1/103-1_14.pdf 3. Ляшенко В.И. Регулирование развития малого предприни- мательства в Украине: проблемы и пути решения: [моног- рафия] / В.И. Ляшенко / НАН Украины. Ин-т экономики промышленности. – Донецк, 2007. – 452 с. 4. Макогон Ю.В. Национализация и приватизация предприя- тий (опыт Франции для Украины): монография / Ю.В. Макогон, В.И. Ляшенко; Донец. нац. ун-т, Ин-т эко- номики промышленности НАН Украины. – 2-е изд., исп- равл. и доп. – Донецк, 2009. – 492 с. 5. Матросова Л.М. Модернізація механізмів розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. – Монографія. - НАН України, Ін-т економіки промисловості. – Донецьк, 2011. – 325 с. 6. Экономическая теория: Учебник / Под общ. ред. акад. В.И. Видяпина, А.И. Добрынина, Г.П. Журавлевой, Л.С. Тара- севича. – М.: ИНФРА-М, Серия «Высшее образование», 2003. – 714 с. 7. Большой энциклопедический словарь. – [Электр. ресурс]. – Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ enc3p/116254) 8. Ардаев Г.Б. Большая советская энциклопедия. – М.: Совет- ская энциклопедия.1969-1978. 9. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 року № 2163-XIІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992, №24. – С. 348. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov. ua/ laws/show/2163-12 10. Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 року № 2171-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992, № 24, Ст. 350. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2171-12/page 11. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року N 2482-XII. – [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://meget.kiev.ua/ zakon/zakon-o- privatizatsii-gosudarstvennogo-zhilischnogo-fonda/ 12. Постанова Верховної Ради України «Про Державну про- граму приватизації майна державних підприємств»від 7 липня 1992 року N2545-XII// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №38. – Ст.567 13. Заплатинский В. Особенности приватизации на Украине. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://vasilievaa. narod.ru/ptpu/12_4_02.htm 14. Указ Президента «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 року №210/93. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/210/93 15. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012-2014 роки» від 13 січня 2012 року № 4336-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 43. – С. 551. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/4336- 17/page3 16. Закон України «Про особливості приватизації об’єктів не- завершеного будівництва» від 14.09.2000 р. №1953-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000, №45, С.375. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1953-14/paran3#n3 17. Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 року №147/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №34. – С. 228. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/147/98 18. Закон України «Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 р. №2269-XII // Відомості Верховної Ра- ди України. – 1992. – №30. – С. 416. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2269-12 19. Звіти та додатки до звітів Фонду державного майна Украї- ни про виконання Державної програми приватизації «Ди- http://194.44.183.188/%20fem/vip103-1/103-1_14.pdf http://194.44.183.188/%20fem/vip103-1/103-1_14.pdf http://194.44.183.188/%20fem/vip103-1/103-1_14.pdf http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=REF&P21DBN=REF&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD,%20%D0%AE.%20%D0%92.$ http://dic.academic.ru/dic.nsf/ http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2171-12/page http://meget.kiev.ua/zakon/zakon-o-privatizatsii-gosudarstvennogo-zhilischnogo-fonda/ http://meget.kiev.ua/zakon/zakon-o-privatizatsii-gosudarstvennogo-zhilischnogo-fonda/ http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/210/93 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/%20show/4336-17/page3 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/%20show/4336-17/page3 http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1953-14/paran3#n3 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/147/98-%D0%B2%D1%80 О. ПОЛУЯНОВА 2013/№2 139 наміка кількості об'єктів державної та комунальної власно- сті, приватизованих в Україні у 1992-2002 роках, за група- ми». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin.com. ua/Lists/ SPFUReportsMFIListInstance/Attachments/48/2002_d.pdf] 20. Звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації за 2003 рік. – [Електрон- ний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.spfu.gov.ua/ ukr/reports/spfu/12_2003.pdf] 21. Звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації за 2004 рік. – [Електрон- ний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.spfu.gov. ua/ukr/reports/spfu/2004_12.pdf] 22. Звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації за 2005 рік. – [Елект- ронний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.spfu.gov. ua/ukr/reports/spfu/200512_1.pdf] 23. Звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації за 2006 рік. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://www. spfu.gov.ua/ukr/reports/analit/200612.pdf] 24. Звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації за 2007 рік. – [Електрон- ний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.spfu. gov.ua/ukr/reports/spfu/200712.pdf] 25. Звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації за 2008 рік. – [Електрон- ний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.spfu.gov. ua/ukr/reports/spfu/200812.pdf] 26. Звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації за 2009 рік. – [Електрон- ний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.spfu.gov. ua/ukr/reports/analit/2009_12.pdf] 27. Державний інформаційний Бюлетень про приватизацію №3 від 28 березня 2011 року офіційне видання, С. 8-10. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. spfu.gov.ua/spfu.admin.com.ua/Lists/SPFUBulitenPagesListIn stance/Attachments/557/3_8_10.pdf] 28. Державний інформаційний Бюлетень про приватизацію №3 від 01.03.2012 р. – С. 6-7. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin. com.ua/Lists/SPFUBulitenPagesListInstance/Attachments/431/ 12032012_1-9.pdf] 29. Державний інформаційний Бюлетень про приватизацію №3 від 01.03.2012 р. – С. 2-3. –[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin.com. ua/Lists/SPFUBulitenPagesListInstance/Attachments/1480/jou _1032013_2.jpg] 30. Приватизация в Украине. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://meget.kiev.ua/prodaja-nedvizimosti/ privatizatsiya/ О. Рядно Я. Хрущ м. Дніпропетровськ РОЗРАХУНОК ІНТЕГРАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА Якість життя населення – складна синтетична кате- горія, що акумулює в собі суттєві для особистості умови існування і розвитку. Тому удосконалення інструментів управління соціально-економічним розвитком спільноти громадян потребує розробки системи показників якості життя населення регіону з урахуванням сучасного ідео- логічного контексту відношення до людського потенціа- лу, розгляду його не стільки як засобу економічного роз- витку, скільки як основоположної мети державної стра- тегії, розуміння людського потенціалу як головного фак- тора самореалізації людини й міської громади. Питанням оцінки рівня та якості життя населення (ЯЖН) присвячено досить широкий перелік робіт прові- дних учених і практиків різних країн світу, у тому числі й вітчизняних [1-8]. Це підтверджує актуальність та реа- лістичність постановки проблеми, що досліджується. Метою даної роботи є побудова та аналіз узагальне- ного показника якості життя населення міста Дніпропет- ровська в порівнянні з містами області та визначення ре- комендацій щодо його поліпшення. Джерелом інформації для представленого дослідження слугували дані головного управління статистики у Дніпропетровській області. Для побудови узагальненого показника викорис- товувалась ієрархічна структура показників, що харак- теризують різні аспекти ЯЖН міста [7]. Розглядались наступні інтегральні категорії: „Стан здоров’я” ( )( IY1 ), „Зайнятість” ( )( IY2 ), „Умови праці” ( )( IY3 ), „Злочин- ність” ( )( IY4 ), „Забезпеченість житлом” ( )( 5 IY ), „Особис- тий добробут” ( )( IY6 ), „Заклади охорони здоров’я” ( )( IY7 ), „Заклади культури та освіти” ( )( IY8 ), „Стан на- вколишнього середовища” ( )( 9 IY ): Розрахунок інтегральних категорій ЯЖН міст за різними аспектами у 2005 та 2010 рр. здійснювався за допомогою програмного статистичного пакету SPSS [2]. При цьому було прийнято, що 10N , 50,* k . Зазна- чимо, що в процесі розрахунків за допомогою методу модифікованої першої головної компоненти [2] диспер- сія, яка пояснюється першою головною компонентою, для всіх аспектів ЯЖН, що розглядались, становила по- над 50%, тобто в усіх випадках критерій працездатності методу [7] виконувався. У табл. 1 наведені розраховані інтегральні характе- ристики аспектів ЯЖН )( I rY , розраховані за методом мо- дифікованої головної компоненти, станом на 2010 р., де )( I rY інтегральні показники відповідних аспектів ЯЖН. Таблиця1 Значення інтегральних характеристик блоків 2010 рік Місто )( IY1 )( IY2 )( IY3 )( IY4 )( IY5 )( IY6 )( IY8 )( IY9 Дніпропетровськ 1.5 0.4 2.2 0.48 0.2 2.5 7.3 0.4 Вільногірськ 1.8 0.8 0.3 0.64 1.0 0.3 0.8 0.4 Дніпродзержинськ 1.4 1.0 0.7 0.59 1.0 1.1 4.2 0.3 Жовті Води 1.2 0.6 0.5 0.64 1.0 1.1 6.1 0.5 Кривий Ріг 1.2 1.1 0.6 0.51 0.7 1.3 5.7 0.3 Марганець 1.1 1.3 0.3 0.64 0.8 0.2 4.4 0.5 Нікополь 1.1 0.7 0.6 0.60 1.1 1.0 2.2 0.4 Новомосковськ 1.4 0.7 0.7 0.61 0.2 1.0 1.7 0.6 Орджонікідзе 1.4 1.2 0.3 0.64 1.4 0.3 2.6 0.4 Павлоград 1.4 0.6 0.8 0.61 1.2 1.2 1.8 0.5 Першотравенськ 1.7 1.3 0.2 0.64 0.7 0.4 1.1 0.4 Синельникове 1.2 1.0 0.2 0.64 1.2 0.1 0.1 0.5 Тернівка 1.5 1.3 0.0 0.64 0.5 0.8 1.6 0.0 http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin.com.%20ua/Lists/%20SPFUReportsMFIListInstance/Attachments/48/2002_d.pdf http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin.com.%20ua/Lists/%20SPFUReportsMFIListInstance/Attachments/48/2002_d.pdf http://www/ http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin.com http://meget.kiev.ua/prodaja-nedvizimosti/%20privatizatsiya/ n579 n580 n581 n582 n583 n584 n585 n586 n587 n588 n8 n9 o2 n4

Українське роздержавлення у ретроспективі двадцяти років

Репозитарії

Схожі ресурси