«Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення
Розглядаються мережеві виробничі системи, що формуються і функціонують на основі кластерних принципів організації і кооперації. Розвивається теорія нового регіоналізму. Показано, що формування регіонів не обмежується національними кордонами, а може включати певну частину території однієї або більшої...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93133 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення / Є. Савельєв // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 142–144. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93133 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Савельєв, Є. 2016-01-24T13:03:46Z 2016-01-24T13:03:46Z 2013 «Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення / Є. Савельєв // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 142–144. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93133 Розглядаються мережеві виробничі системи, що формуються і функціонують на основі кластерних принципів організації і кооперації. Розвивається теорія нового регіоналізму. Показано, що формування регіонів не обмежується національними кордонами, а може включати певну частину території однієї або більшої кількості країн. Виділяються аспекти самоформування нових і ліквідація наявних регіонів. Припускається можливість створення регіонів на території кластеру в рамках діючих адміністративних утворень при перерозподілі функцій між ними. Осмислюються взаємозв’язки між геопростором як фізичним атрибутом, гомогенним геопростором регіональних середовищ, кіберпростором як геопростором всесвітнього павутиння. У методологічному аспекті кластери досліджуються як рушійна сила процвітання в умовах глобалізації. Рассматриваются сетевые производственные системы, создаваемые и функционирующие на основе кластерных принципов организации и кооперации. Развивается теория нового регионализма. Показано, что формирование регионов не ограничивается национальными границами, а может включать определенную часть территории одной или более стран. Выделяются аспекты самоформирования новых и ликвидация имеющихся регионов. Допускается возможность создания регионов на территории кластера в рамках действующих административных образований на условиях перераспределении функций между ними. Осмысливаются взаимосвязи между геопространством как физическим атрибутом, гомогенным геопространством региональных образований, киберпространством как геопространством всемирной паутины. В методологическом аспекте кластеры исследуются как движущая сила процветания в условиях глобализации. The network production systems, which are created and functioning on the basis of cluster principles of organization and cooperation are discussed. The theory of new regionalism is developed. It is shown that the formation of regions is not limited by national boundaries, and can include certain part of the territory of one or more countries. The aspects of self-form of new and liquidation of existing regions are highlighted. Possibility of the regions creation on territory of the cluster in the framework of the existing administrative units on terms of the redistribution of functions between them are conceded. Relationship between geospace as a physical attribute, homogeneous geospace of regional formations, cyberspace as geospace of world wide web are comprehended. In the methodological aspect clusters are investigated as a driving force for prosperity in the context of globalization. Стаття підготовлена за результатами дослідження в рамках проекту «РП7 Європейського Союзу «Функціонування системи місцевого виробництва в умовах економічної кризи (порівняльний аналіз і бенчмаркінг для країн ЄС та поза його межами)» [«Functioning of the local Production Systems in the Conditions of Economic Crisis (Comparative Analysis and Benchmarking for the EU and Beyond)»]. Угода про надання гранту PIRSES GA-2011-295050 uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті «Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення «Новый регионализм» и развитие теоретических аспектов создания кластеров «New regionalism» and the development of theoretical aspects of clusters establishment Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення |
| spellingShingle |
«Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення Савельєв, Є. Наукові статті |
| title_short |
«Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення |
| title_full |
«Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення |
| title_fullStr |
«Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення |
| title_full_unstemmed |
«Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення |
| title_sort |
«новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення |
| author |
Савельєв, Є. |
| author_facet |
Савельєв, Є. |
| topic |
Наукові статті |
| topic_facet |
Наукові статті |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
«Новый регионализм» и развитие теоретических аспектов создания кластеров «New regionalism» and the development of theoretical aspects of clusters establishment |
| description |
Розглядаються мережеві виробничі системи, що формуються і функціонують на основі кластерних принципів організації і кооперації. Розвивається теорія нового регіоналізму. Показано, що формування регіонів не обмежується національними кордонами, а може включати певну частину території однієї або більшої кількості країн. Виділяються аспекти самоформування нових і ліквідація наявних регіонів. Припускається можливість створення регіонів на території кластеру в рамках діючих адміністративних утворень при перерозподілі функцій між ними. Осмислюються взаємозв’язки між геопростором як фізичним атрибутом, гомогенним геопростором регіональних середовищ, кіберпростором як геопростором всесвітнього павутиння. У методологічному аспекті кластери досліджуються як рушійна сила процвітання в умовах глобалізації.
Рассматриваются сетевые производственные системы, создаваемые и функционирующие на основе кластерных принципов организации и кооперации. Развивается теория нового регионализма. Показано, что формирование регионов не ограничивается национальными границами, а может включать определенную часть территории одной или более стран. Выделяются аспекты самоформирования новых и ликвидация имеющихся регионов. Допускается возможность создания регионов на территории кластера в рамках действующих административных образований на условиях перераспределении функций между ними. Осмысливаются взаимосвязи между геопространством как физическим атрибутом, гомогенным геопространством региональных образований, киберпространством как геопространством всемирной паутины. В методологическом аспекте кластеры исследуются как движущая сила процветания в условиях глобализации.
The network production systems, which are created and functioning on the basis of cluster principles of organization and cooperation are discussed. The theory of new regionalism is developed. It is shown that the formation of regions is not limited by national boundaries, and can include certain part of the territory of one or more countries. The aspects of self-form of new and liquidation of existing regions are highlighted. Possibility of the regions creation on territory of the cluster in the framework of the existing administrative units on terms of the redistribution of functions between them are conceded. Relationship between geospace as a physical attribute, homogeneous geospace of regional formations, cyberspace as geospace of world wide web are comprehended. In the methodological aspect clusters are investigated as a driving force for prosperity in the context of globalization.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93133 |
| citation_txt |
«Новий регіоналізм» і розвиток теоретичних аспектів кластероутворення / Є. Савельєв // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 142–144. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT savelʹêvê noviiregíonalízmírozvitokteoretičnihaspektívklasteroutvorennâ AT savelʹêvê novyiregionalizmirazvitieteoretičeskihaspektovsozdaniâklasterov AT savelʹêvê newregionalismandthedevelopmentoftheoreticalaspectsofclustersestablishment |
| first_indexed |
2025-11-25T23:52:38Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:52:38Z |
| _version_ |
1850588036508680192 |
| fulltext |
Є. САВЕЛЬЄВ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 142
селення міста та області. Розроблена ієрархічна система
показників відкрита для внесення будь-яких логічних
змін та доповнень, пов’язаних зі змінами соціально-
економічної ситуації в місті, області або країні чи змі-
нами методології статистичних спостережень.
За допомогою методу модифікованої головної ком-
поненти на основі вихідних статистичних показників по-
будовано інтегральні показники ЯЖН населення міст об-
ласті. Інтегральні показники, що побудовані, являють со-
бою певного виду згортку більш часткових критеріїв і
призначені для виявлення «вузьких місць» у соціально-
економічному розвитку міста з точки зору умов, необхід-
них для гармонійного розвитку суспільства. За багаток-
ритеріальною класифікацією побудовано узагалінений
показник якості життя мешканців міста вищого рівня.
Хоча за значенням узагальненого показника рівня життя
населення Дніпропетровськ стабільно посідає перше міс-
це серед міст області, проведені розрахунки дозволили
виявити не зовсім благополучні для м. Дніпропетровська
аспекти ЯЖН. Необхідно відзначити позитивну динаміку
показника якості життя населення міста за таким аспек-
том, як „Стан здоров’я”. Порівняно з 2005 роком за цим
показником місто у 2010 р. просунулось на шість позицій
вперед. Це можна пояснити увагою, що приділяється у
місті заходам щодо охорони здоров’я.
На основі аналізу економічного та фінансового по-
тенціалу міста з метою підвищення якості життя насе-
лення, на наш погляд, місцевій владі доцільно звернути
увагу на такі пріоритетні напрями діяльності, як подо-
лання тенденцій скорочення населення міста, зміцнення
й збереження здоров’я населення міста; створення но-
вих робочих місць та умов реалізації здібностей кожної
людини; збереження і якісний розвиток соціальної ін-
фраструктури (освіти, культури, охорони здоров’я); ре-
формування житлово-комунального господарства; по-
долання бідності та соціальний захист населення; пок-
ращення екологічної ситуації.
Список джерел
1. Айвазян С.А. Межстрановой анализ интегральных катего-
рий качества жизни населения (эконометрический подход).
– Препринт # WP/2001/124. М: ЦЭМИ РАН, 2001. – 60 с.
2. Бююль А., Ефель П. SPSS: искусство обработки информа-
ции. Анализ статистических данных и восстановление
скрытых закономерностей. – СПб.: ООО ДиаСофтЮП,
2002. – 608 с.
3. Власик О.С., Пирожков С.І. Індекс людського розвитку:
досвід України. – К.: Національний інститут стратегічних
досліджень, 1995. – 84 с.
4. Воронин Ю.А. Оценка качества населения как основа но-
вой социальной политики. – Новосибирск, 1998.
5. Дзюба І.В. Категорія рівня життя населення: сучасний під-
хід // Статистика України. – 2004. – №1. – С. 68-73.
6. Комплексна стратегія розвитку міста до 2015 року: Про-
грама розвитку міста / І.І. Куліченко //
www.dniprorada.gov.ua.
7. Піскунова О.В., Погрібняк Ю.Ю., Рибальченко Л.В. Побу-
дова узагальненого показника якості життя населення міс-
та Дніпропетровська // Вісник ДДФА: Економічні науки. –
Дніпропетровськ, 2005. – №1(13). – С. 93-99.
8. Шкуркин А.М., Шкуркин А.А. Мониторинг качества жизни
населения муниципального образования: проблемы, прин-
ципы и перспективы построения. Хабаровск, 2000. – 69 с.
Є. Савельєв
академік АЕН України
м. Тернопіль
«НОВИЙ РЕГІОНАЛІЗМ» І РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНИХ
АСПЕКТІВ КЛАСТЕРОУТВОРЕННЯ
Стаття підготовлена за результатами дослідження в рамках проекту «РП7 Європейського Союзу «Функціонування си-
стеми місцевого виробництва в умовах економічної кризи (порівняльний аналіз і бенчмаркінг для країн ЄС та поза його
межами)» [«Functioning of the local Production Systems in the Conditions of Economic Crisis (Comparative Analysis and Ben-
chmarking for the EU and Beyond)»]. Угода про надання гранту PIRSES GA-2011-295050
Серед проявів глобалізації важливою тенденцією є
ускладнення управління економікою. Це потребує підви-
щення ролі регіонів у економічному розвитку на основі
децентралізації та нової структуризації. Як правило,
йдеться про суперечливу взаємодію локальних територіа-
льних утворень, держави і світового господарства. Регіони
конкурують за підключення до інноваційних і фінансових
центрів, так званих «воріт глобальної економіки». Внаслі-
док таких процесів виникає нова економічна географія,
яка розробляє системи розміщення економічної діяльності
з урахуванням парадигми виробничого простору в епоху
глобалізації та інформаційного суспільства.
Концепція «нового регіоналізму» в останні деся-
тиліття розвивається в працях В. Андерсона, Б. Бузана,
Р. Вейрінена, М. Китинга, В. Міхеєва, П. Моргана,
Т. Стародуба, О. Увера, Г. Широкова та ін. Утім, аналіз
існуючих розробок свідчить про відсутність бачення
зв’язків нового регіоналізму із мережевими виробни-
чими і економічними структурами кластерного типу.
Метою статті є формування теоретичних підходів
до розвитку кластерних форм з використанням концеп-
ції «нового регіоналізму».
Сучасні процеси кластероутворення і прогнозування
їх майбутніх форм можна ініціювати і управляти перева-
жно з огляду на феномен «нової регіоналізації». Насам-
перед треба враховувати те, що, як зазначає ідеолог цієї
концепції М. Китинг, «новий регіоналізм» характеризу-
ється двома пов’язаними між собою особливостями: він
не обмежується кордонами національного господарства і
стикає між собою регіони в конкурентній боротьбі, не на-
даючи їм нової ролі у системі міжнародного поділу праці
[1]. З огляду на це, найбільш помітною загальносвітовою
тенденцією є розширення прав регіонів, що проявляється
у передачі функцій з національного рівня на внутрішньо-
державні структури. У європейському просторі такий до-
свід формується багатьма країнами. Зокрема, у Бельгії
здійснена федералізація, у Великій Британії відбулася пе-
редача значного обсягу повноважень центральною вла-
дою місцевим органам самоврядування.
Проте, феномен «нової регіоналізації» зачіпає ад-
міністративний поділ і міжрегіональну конкуренцію.
Найбільш суттєвим є те, що формування регіонів не
обмежується національними кордонами, а може вклю-
чати певну частину території однієї або більшої кілько-
http://www.dniprorada.gov.ua/
Є. САВЕЛЬЄВ
2013/№2 143
сті країн. Такі процеси набули найбільшого поширення
в Європі, що особливо яскраво проявилося у створенні
єврорегіонів. Разом з тим, в умовах нового регіоналізму
загострюється конкуренція між регіонами різних рівнів
за розвиток ресурсного потенціалу і забезпечення ви-
щого добробуту населення.
З огляду на внутрішні процеси у глобальному прос-
торі можна очікувати переростання нових тенденцій у са-
моформування нових і ліквідацію наявних регіонів. Ру-
шійною силою такого «творчого руйнування» шумпетер-
ського типу можуть стати кластери, які, об’єднуючи міс-
цевих гравців, стикаються з адміністративними перешко-
дами внаслідок неспівпадіння інтересів менеджерів
центральних і територіальних органів управління. Як від-
значає Т. Баль-Вожняк, «в ринковій економічній системі
держава на даний час відіграє допоміжну роль, незалежно
від переважаючого типу координаційної структури.
Проблема координаційних функцій держави призводить
не тільки до її обмеженої участі в економічних процесах,
але й свідчить про ненадійність координаційних дій дер-
жавних установ та альтернативних витрат на цей процес,
що виражено категорію трансакційних витрат [2]. Це тве-
рдження у загальному трактуванні цілком можна адресу-
вати і до органів територіального типу.
Розглядаючи роль кластерів у рамках теорії «нового
регіоналізму», треба враховувати два напрямки їх ство-
рення. З одного боку, вони ініціюються державними, му-
ніципальними та місцевими органами влади. У цьому
випадку, як правило, мережа підпорядковується принци-
пам менеджменту програмно-цільового управління, що
відповідає переважно філософії планових економік, і об-
межується кордонами компетенції відповідного органу
територіального управління. Інший підхід пов’язаний з
ініціативою бізнес-структур, для яких треба не лише уз-
годжувати і формувати ланцюг взаємодії у напрямку до-
сягнення мети об’єднання, а й переконувати адміністра-
цію регіону/регіонів у доцільності кластеризації. При
цьому неминуче починає діяти бюрократичний фактор,
який може стримувати процеси створення кластеру. Ви-
хід з цього «замкненого кола» варто пошукувати у ство-
ренні нових регіонів на території дії кластеру. При цьому
ймовірні два підходи, коли за новим регіоном закріплю-
ватимуться переважно соціально-економічні функції, а
надання послуг населенню, пов’язаних з інформаційно-
правовим забезпеченням (РАГС, міліція, нерухомість і
т.і.) залишиться за «старим регіоном».
Кластери як територіальні утворення можуть розви-
ватися в рамках парадигми «нового регіоналізму» у не-
традиційних ракурсах для сучасної вітчизняної економіч-
ної географії. Це не означає, що геопростір як фізичний
атрибут (географічна відстань) втрачає своє значення.
Проте, для економіки він лишається лише необмеженим
«контейнером» «броунівського» руху бізнес-процесів. У
його середовищі формується гомогенний геопростір регі-
ональних середовищ (наповнювачів) соціально-
економічних, політичних, юридичних і екологічних інсти-
туцій у вигляді відносин, норм та органів адміністратив-
ного, економічного і громадського статусу. Геопростір
регіональних середовищ за принципом російської «мат-
рьошки» наповнюється мережею, що визначає географіч-
не положення у системі сучасних геоекономічних, геопо-
літичних, геоекологічних та геодемографічних відношень
і дій. Це є «мережевий» простір, в якому існує кіберпро-
стір як геопростір всесвітнього «павутиння» або як ме-
режа мережі. В залежності від стану розвитку цих просто-
рів можуть формуватися кластери, форми яких визнача-
тимуться місцевими особливостями. При цьому, як від-
значає В.М. Андерсон [4], провідна роль у досягненні
конкурентоспроможності регіонів належить економіко-
географічним кластерам, тобто сконцентрованим за геог-
рафічною ознакою групам взаємозалежних підприємств,
спеціалізованим постачальникам послуг, а також
зв’язаним з їхньою діяльністю некомерційним організаці-
ям і установам, що конкурують, але разом з тим і взаємо-
доповнюють один одного. Кластери спроможні створити
критичну масу, необхідну для конкурентного успіху у ви-
значених галузях і, як наслідок, у відповідних регіонах.
Теоретично правомірно передбачити й інші процеси
при розвитку ідеї «нового регіоналізму». В нинішніх
умовах виникає певна підпорядкованість регіонів викли-
кам глобалізації, яка з часом буде посилюватися. Якщо ж
функціонування адміністративних регіонів виявиться не-
спроможним відповідати на глобальні виклики, це засвід-
чить моральне старіння існуючого адміністративного ді-
лення, що потребуватиме нових підходів з переходом на
досконаліші, точніше, сучасніші форми. Очевидно, пос-
тупово руйнуватиметься вікова незмінність адміністрати-
вних утворень. Регіони в умовах глобалізації повинні на-
бути нових якостей, які дозволять їм отримати статус
стратегічних гравців світового ринку з тим, щоб трансфо-
рмуватися в активні автономні суб’єкти міжнародної сис-
теми конкурентної взаємодії. Проте, для цього в майбутні
десятиліття у розвитку форм регіоналізму треба буде
пройти через мережу перетворень і трансформацій. Най-
більш показовим у цьому відношенні є досвід Фінляндії,
де відбулися процеси перетрансформування регіональних
структур знизу за умови, що нові структури представля-
тимуть інтереси щонайменше 20,0 тис. мешканців. Нині
такі процеси відбуваються в Естонії, де до 2017 року міс-
цеві регіональні органи повинні здійснити об’єднання і
реорганізацію за своїми рішеннями. У разі ж, якщо тери-
торіальні громади не дійдуть консенсусу, рішення мають
прийняти центральні органи влади.
В якості різновиду морального старіння адмініст-
ративного ділення і створених на його основі структур
доцільно поставити проблему банкрутства територіа-
льних органів управління. У даному аспекті виникне
потреба розділення неспроможності управління регіо-
ном виборчим органом та його виконавчими організа-
ціями і застаріння діючої системи. В залежності від
причини є два варіанти рішень: перевибори і форму-
вання нового регіонального утворення. Якщо політичні
партії неспроможні висунути програму подолання регі-
ональної депресивності, виникає потреба у включенні
механізму конкуренції з його елементами санації та
зміни адміністративного ділення. Для цього виду банк-
рутства підійшла б форма протекторату іншими регіо-
нами та елементи, що використовуються на міжнарод-
ному рівні у разі оголошення дефолту певної держави.
Зрештою, в аспектах відносин кластерів і регіонів
виникає ще одна лінія конкуренції. Ці структури, з од-
ного боку, приречені взаємодіяти, адже успіхи кластер-
ної організації є основою вирішення соціально-
економічних проблем регіону. З іншого боку, бюрокра-
тичний механізм регіонального управління може «про-
буксовувати» або елементарно гальмувати розвиток
економіки кластеру. Для таких ситуацій має бути роз-
роблена система розв’язання суперечностей.
В якості механізму вирішення проблем розвитку кла-
стерних систем організації виробництва та регіонального
розвитку може розглядатися включення механізму
об’єднання великих регіонів у краї. Цей аспект вже попав у
коло зору українських дослідників, хоча він на набрав дос-
татнього поширення. Як зазначає І. Брикова, «подальшого
комплексного аналізу потребує механізм впливу глобаль-
них процесів суспільного розвитку на позиціонування реґі-
онів в ієрархії міжнародних конкурентних відносин та, ві-
дповідно, визначення факторів підвищення крайової кон-
курентоспроможності в умовах глобальної конкуренції.
Крім того, великого значення набуває проблематика роз-
робки теоретичних основ стратегії підвищення міжнарод-
ного конкурентного статусу національних країв у довго-
строковій перспективі [4]. Такий підхід може стати осно-
вою перетворення національних територіальних утворень
Є. САВЕЛЬЄВ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 144
на стратегічних гравців глобальних ринків на основі вико-
ристання кластерних форм у їхній внутрішній економічній
структурі. Наскільки це перспективно, видно з того, що з
2003 року Інститут розвитку менеджменту, який вивчає
конкурентоспроможність країн світу, започаткував вклю-
чення певних регіонів до рейтингу «Щорічника глобальної
конкурентоспроможності». У ньому, зокрема, окремою
позицією представлені такі краї як Баварія, Каталонія, Іль-
де-Франс, Ломбардія, Махараштра, Шотландія, Сан-Паоло,
Че Янг. Тим самим відображається особлива роль країв у
розвитку не тільки національної, а й світової економіки, їх
конкурентоспроможність, лідерство і впливовість як само-
стійних гравців. Тут доречно послатися й на висновок екс-
пертів Європейської Комісії, які вважають, що, «незважа-
ючи на наявність конкурентоспроможних та неконкурен-
тоспроможних фірм у кожному регіоні, завжди існує зага-
льне крайове середовище, яке впливає на формування кон-
курентного статусу всіх локальних фірм» [5]. Воно є дієві-
шим в країнах, що розвиваються у напрямі розширення
самостійності регіонів у питаннях розробки та імплемен-
тації крайових конкурентних переваг.
Активізацією реґіоналізації державної політики, а
саме делегуванням значної кількості управлінських пов-
новажень та координаційних функцій з національного на
крайовий рівень. Прикладами виступають процеси феде-
ралізації в Бельгії або передача значного обсягу повно-
важень центральною владою місцевим органам самовря-
дування у Великій Британії. Отже, глобалізація надає на-
ціональним регіонам статусу стратегічних гравців світо-
вого ринку, перетворюючи їх на активних автономних
суб’єктів міжнародної системи конкурентної взаємодії.
Саме в даному контексті особливої актуальності набуває
проблематика забезпечення конкурентоспроможності
національних реґіонів як їх здатності відповідати на ви-
клики глобального середовища, визначаючи, створюючи
та розвиваючи локальні конкурентні переваги.
Список джерел
1. Китинг М. Новый регионализм в Западной Европе /
М. Китинг // Логос. – 2003. – № 6(40). – С. 81.
2. Баль-Вожняк Т. Економічні мережі як ефективні механізми
координації інноваційної діяльності / Т. Баль-Вожняк //
Міжнародна економічна політика. – К.: КНЕУ, 2011.
3. Андерсон В.М. Неоекономічні виклики глобалізації: нова
економічна географія / Андерсон В.М. // Вісник Одеського
національного університету. Сер. Економіка. – 2009. –
Т. 14. – Вип. 15.
4. Брикова І. Детермінанти міжнародної конкурентоспромож-
ності національних регіонів у глобальному економічному
просторі / І. Брикова //
5. Sixth Periodic Report on the Social and Economic Situation and
Development of Regions in the European Union, Brussels, 1999.
Г. Семенов
академік АЕН України
О. Єропутова
ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
Сьогодні обґрунтованість та дієвість управлінських
рушень на усіх рівнях залежить від результатів оцінки фі-
нансового стану суб’єктів господарювання, зміст якої ви-
ходить за межі обчислення окремих коефіцієнтів і перед-
бачає вивчення комплексу показників, котрі дають можли-
вість проаналізувати різні аспекти діяльності підприємства.
Значна кількість підприємств в Україні має неза-
довільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборо-
тних коштів. За своєчасної розробки то впровадження
заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану
в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть
збільшити свій майновий потенціал, відновити плато-
спроможність та прибутковість. Попередження розвит-
ку негативних кризових явищ на підприємстві є можли-
вим тільки за систематичного забезпечення управлінсь-
кого персоналу інформацією про поточний рівень фі-
нансової стійкості та здатність підприємства до пода-
льшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформа-
ція повинна отримуватися за результатами оцінювання
фінансового стану підприємства.
Питання оцінки фінансового стану підприємства
розглядалися в працях зарубіжних науковців і практиків,
зокрема: М. Баканова, І. Балабанова, О. Волкової, А. Ко-
вальова, В. Ковальова, М. Крейніної, Е. Макар’яна,
Д. Молякова, В. Привалова, В. Родіонової, Н. Русак,
В. Русак, Р. Сайфуліна, Г. Савицької, М. Федотової,
А. Шеремета, Л. Бернстайна, А. Гропелі, Т. Карлін,
Б. Коласс, Е. Нікбахта, Е. Хелферта та ін.
Аналіз економічної літератури свідчить про наяв-
ність різноманітних тлумачень сутності фінансового
стану та визначень фінансової стійкості, фінансового
положення підприємства, про відсутність єдиної думки
щодо групування та способу обчислення показників
оцінки фінансового стану [ 1, 2].
Фінансовий стан підприємства – це комплексне по-
няття, яке є результатом взаємодії всіх елементів систе-
ми фінансових відносин підприємства, визначається су-
купністю виробничо-господарських факторів і характе-
ризується системою показників, що відображають наяв-
ність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства залежить від ре-
зультатів його виробничої, комерційної та фінансово-
господарської діяльності. Перш за все на фінансовому
стані підприємства позитивно визначаються безперебій-
ний випуск і реалізація високоякісної продукції.
Таким чином, актуальність теми статті обумовлена
необхідністю ефективного управління діяльністю підп-
риємств в умовах сучасного стану економіки, недоско-
налістю теоретичного, методичного та законодавчого
забезпечення ефективного функціонування підприємств,
а також антикризового управління, необхідністю прове-
дення системних досліджень з питань формування ціліс-
ної наукової парадигми антикризового управління фі-
нансами підприємств; удосконалення політики держави
в галузі оздоровлення реального сектору економіки, що
сприятиме підвищенню фінансової безпеки, як окремих
вітчизняних підприємств, так і економіки в цілому.
Метою статті є дослідження сутності фінансового
стану підприємства в сучасних умовах, розгляд факто-
рів, які впливають на фінансове становище підприємст-
ва, розвиток сучасних методів проведення фінансово-
економічного аналізу на підприємствах України, а та-
кож розробка шляхів покращення фінансового стану
підприємства.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- виявити фактори, які впливають на фінансовий
стан підприємства
- провести аналіз майнового стану ПАТ «МОТОР
СІЧ»;
- дослідити фінансову стійкість, ліквідність та пла-
тоспроможність ПАТ «МОТОР СІЧ».
Основними видами діяльності ПАТ „МОТОР СІЧ” є:
|