Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні
Розвинений сектор малого та середнього підприємництва не лише створює в економічно провідних країнах світу більшість робочих місць і забезпечує значну частку надходжень до бюджетів усіх рівнів. Цей особливий соціально-економічний сектор є основою середнього класу, високого суспільного достатку та ві...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| Hauptverfasser: | , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93136 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні / Г. Толмачева, В. Ляшенко, В. Хахулін, О. Якубяк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 156–165. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860206204108668928 |
|---|---|
| author | Толмачева, Г. Ляшенко, В. Хахулін, В. Якубяк, О. |
| author_facet | Толмачева, Г. Ляшенко, В. Хахулін, В. Якубяк, О. |
| citation_txt | Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні / Г. Толмачева, В. Ляшенко, В. Хахулін, О. Якубяк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 156–165. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Розвинений сектор малого та середнього підприємництва не лише створює в економічно провідних країнах світу більшість робочих місць і забезпечує значну частку надходжень до бюджетів усіх рівнів. Цей особливий соціально-економічний сектор є основою середнього класу, високого суспільного достатку та відкритого демократичного суспільства, оскільки формує і підтримує конкуренцію і плюралізм у сферах економічних і політичних відносин, не допускає олігархізації національної економіки і державної влади.
Развитой сектор малого и среднего предпринимательства не только создает в экономически ведущих странах мира большинство рабочих мест и обеспечивает значительную часть поступлений в бюджеты всех уровней. Этот особенный социально-экономический сектор является основой среднего класса, высокого общественного достатка и открытого демократического общества, поскольку формирует и поддерживает конкуренцию и плюрализм в сферах экономических и политических отношений, не допускает олигархизацию национальной экономики и государственной власти.
The developed sector of small and middle enterprise not only creates in the economic leading countries of the world most workplaces and provides considerable part of entering budgets of all of levels. This special socio-economic sector is basis of middle class, high public sufficiency and opened democratic society, as forms and supports a competition and pluralism in the spheres of economic and political relations, shuts out of national economy and state power.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:12:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
Г. ТОЛМАЧОВА, В. ЛЯШЕНКО, В. ХАХУЛІН, О. ЯКУБЯК
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 156
Висновки.
1. Зміни (Указ Президента України від 12 березня
2013 року №128/2013) до Закону України «Про наукову і
науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р. №1977-ХП,
стаття 24 «Пенсійне забезпечення та соціальний захист
наукового працівника» не відповідають назві ст. 24.
2. Значна частина нових (сьогодні молодих) науко-
вих (науково-педагогічних) працівників не зможе досяг-
ти страхового стажу жінками 30 років у тому числі 15
років стажу наукової роботи, чоловікам 35 років у тому
числі 20 років стажу наукової роботи. Підтвердженням
цього буде збільшення кількості студентів на одного ви-
кладача (із 9-13 Постанова Кабінету Міністрів України
від 17 серпня 2002 р. № 134 до 18 осіб Указ Президента
України від 12 березня 2013 р. № 128/2013); зменшення
штатних працівників приблизно у 1,5-2 рази, відповідно
збільшення навчального навантаження на викладача.
3. Призупинено статтю 66 Закону України «Про
пенсійне забезпечення» [11] – за кожний повний рік ро-
боти понад стаж, пенсія збільшується на 1% заробітної
плати, але не більше 90% середньомісячної заробітної
плати. Відповідно до Закону України від 08.09.2011 р.
[9] пенсії науковим (науково-педагогічним) працівни-
кам призначаються у розмірі 80 % і призупинено пере-
рахування пенсії працюючим пенсіонерам-науковцям,
яким уже виплачувалася пенсія понад стаж – 90% сере-
дньомісячної заробітної плати, тобто, знижено на 10 %
(не дивлячись на стаж наукової роботи 40-45 років).
4. Для наукових (науково-педагогічних) працівни-
ків, які мають необхідний стаж наукової, науково-
технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної
роботи на державних підприємствах, в установах, орга-
нізаціях пропонується відновити статтю 66 Закону
України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р.
№1788-XII відповідно до якого пенсії встановлюються
статтю 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
від 05.11.1991 р. №1788-ХП відповідно до якого пенсії
встановлюються на рівні, що забезпечує престижність
наукової праці та стимулює оновлення кадрів.
5. Впровадження програми економічних реформ
на 2010-2014 роки значно зменшить кількість майбут-
ніх наукових (науково-педагогічних) пенсіонерів, не
забезпечить престижність наукової праці і не стимулю-
ватиме оновлення наукових кадрів.
Список джерел
1. Закон України «Про наукову і науково-техічну діяльність»
від 13.12.1991 р. № 1977-ХІІ.
2. Закон України «Про наукову і науково-техічну діяльність» .
Законодавство України. Розділ III. Державні гарантії дія-
льності вчених, наукових працівників. Київ «МАХАОН»
2003, С. 544-546.
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про надбавки за
стаж роботи у науковій сфері» від 27.05.1999 р. №923.
4. Постанова Кабінету Міністрів України «Положення про
порядок виплати надбавки за стаж роботи у науковій сфе-
рі, залежно від стажу роботи» від 22.06.1999 р. №1110.
5. Закон України «Про внесення змін до Закону України про
наукову і науково-технічну діяльність» від 06.04.2000 р.
№1646-III.
6. Закон України «Про внесення змін до Закону України про
пенсійне забезпечення» від 22.05.2003 р. №854-ІV.
7. Газета «Єдність». Інформаційний вісник. Профспілки пра-
цівників освіти і науки, м.Київ №3(59). Березень 2003, С. 6.
8. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від
05.11.1991 р. №1788-XII.
9. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забез-
печення реформування пенсійної системи» від
08.07.2011 р. №3668-VI (введено в дію з 01.10.2011 р.) ре-
дакція від 20.10.2011 р. №3714-17 від 08.07.2011 р. із змі-
нами № 3714-VI від 08.09.2011 р.
10. Указ Президента України « Про національний план дій на
2013 рік щодо впровадження Програми економічних ре-
форм на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурен-
тоспроможна економіка, ефективна держава».
11. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пен-
сійне страхування » від 09.07.2003 р. №1058-ІV.
12. Статистичний щорічник України за 2008 рік, К.:ДП «Ін-
формаційно-аналітичне агентство», 2009 – 566 с.
Г. Толмачова,
В. Ляшенко
академік АЕН України,
В. Хахулін,
О. Якубяк,
м. Донецьк
РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА ТА УДОСКОНАЛЕННЯ
БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ
Розвинений сектор малого та середнього підприє-
мництва не лише створює в економічнопровідних краї-
нах світу більшість робочих місць і забезпечує значну
частку надходжень до бюджетів усіх рівнів. Цей особ-
ливий соціально-економічний сектор є основою серед-
нього класу, високого суспільного достатку та відкри-
того демократичного суспільства, оскільки формує і пі-
дтримує конкуренцію і плюралізм у сферах економіч-
них і політичних відносин, не допускає олігархізації
національної економіки і державної влади.
В рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього
економічного форуму (WEF) за 2012 р. Україна посіла
73 місце серед 144 країн. Таким чином, за рік Україна
піднялася на дев'ять позицій і зараз у рейтингу знахо-
диться між Чорногорією і Уругваєм. Україна обігнала у
рейтингу Грузію (77-ме місце), Румунію (78), Хорватію
(81), Вірменію (82), Молдову (87), Грецію (96-те місце).
Вище за Україну, у рейтингу перебувають Чорногорія
(72-ге місце), Росія (67), Іран (66), Руанда (63), Болгарія
(62), Угорщина (60-те місце). Крім того, Україна підня-
лася на 15 позицій у рейтингу легкості ведення бізнесу і
посіла 137-ме місце серед досліджуваних економік 185
країн за параметрами, які відстежують рамкові умови
для діяльності малого та середнього підприємництва.
У потоці звітів влади про підвищення позицій
України в рейтингу Doing Business-2013 Світового бан-
ку та Міжнародної фінансової корпорації, на жаль поза
увагою опинився той факт, що за параметром «захист
інвесторів» наша держава погіршила позиції на три пу-
нкти, перемістившись зі 114-го на 117-те місце. Відпо-
відно ж до останнього звіту Всесвітнього економічного
форуму щодо глобальної конкурентоспроможності
держав за рівнем захищеності прав власника Україна
посіла 129-те місце, за ефективністю правової системи
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/doing_business-2013__chtoby_luchik_ne_pogas.html
Г. ТОЛМАЧОВА, В. ЛЯШЕНКО, В. ХАХУЛІН, О. ЯКУБЯК
2013/№2 157
– 141-ше. Під час опитування, проведеного Європейсь-
кою бізнес-асоціацією за підсумками першого кварталу
2013 року серед топ-менеджерів 115 компаній – членів
цього об'єднання, бізнесмени констатували тенденції
посилення тиску на бізнес, його перерозподілу в інте-
ресах політичної верхівки, неможливості для підпри-
ємств отримати гідний захист своїх прав у судах.
В опублікованому рейтингу Doing Business-2014
групи Світового банку Україна поліпшила свої позиції
порівняно з торішніми показниками відразу на 28 пунк-
тів, перемістившись на 112-ту позицію [14]. Ба більше,
нашу країну названо в дослідженні топ-реформатором –
поліпшення регуляторного середовища були зараховані
укладачами дослідження у восьми сферах із десяти до-
сліджуваних: одержанні дозволів на будівництво, ство-
ренні підприємств, реєстрації власності, оподаткуванні,
зовнішній торгівлі, підключенні до енергопостачання,
одержанні кредитів і вирішенні неплатоспроможності.
Однак, попри сонм бравурних заяв вітчизняних ви-
сокопосадовців, при ближчому розгляді результатів вини-
кають двоякі відчуття. З одного боку, не можна не відзна-
чити очевидного прогресу, з іншого – все-таки складно
назвати почесною позицію за межами першої сотні, особ-
ливо коли більшість наших сусідів уже там улаштувалися,
а глава української держави ставив завдання до неї потра-
пити. Крім того, експерти відзначають купу проблем, не
аналізованих безпосередньо у звіті, але прямо пов'язаних
із привабливістю умов для ведення бізнесу в країні.
Загальний світовий рейтинг за сприятливістю умов
для підприємницької діяльності в його нинішній версії вко-
тре очолив Сінгапур. Також до першої десятки увійшли:
САР Гонконг (Китай); Нова Зеландія; США; Данія; Малай-
зія; Республіка Корея; Грузія; Норвегія і Великобританія.
Поряд із рейтингом країн за ступенем сприятливості
умов для підприємницької діяльності також щороку в до-
повіді відзначаються країни, які найбільшою мірою по-
ліпшили свої результати за вимірюваними індикаторами
порівняно з попереднім роком. У десятку країн з найкра-
щими результатами увійшли (у прямо пропорційному по-
рядку): Україна, Руанда, Російська Федерація, Філіппіни,
Косово, Джібуті, Кот-д'Івуар, Бурунді, колишня югослав-
ська Республіка Македонія і Гватемала. Також Україну
назвали однією з країн, що досягла найбільших результа-
тів у контексті поліпшення регуляторного середовища в
2012/2013 рр. Відзначений у дослідженні прогрес одразу
за вісьмома індикаторами із десяти є для України найлі-
пшим показником за останні вісім років.
Представник групи Світового банку також звертає
увагу, що регуляторні реформи, відзначені нинішнього
року, дали змогу Україні не лише поліпшити свій від-
носний рейтинг, а й стати країною номер один у світі та
регіоні, яка скоротила відставання від найкращих світо-
вих практик за період із 2009 р. найбільшою мірою (так,
якщо в 2009 р. показники України становили лише
38,2% від передових, то сьогодні – 61,3%).
При цьому для нашої країни залишаються актуаль-
ними серйозні виклики, тому що місцеві фірми продов-
жують відчувати нормативні перешкоди при веденні біз-
несу. У результаті країна залишається в нижній частині
рейтингу, і їй необхідно пройти серйозний шлях, щоб
наздогнати в ньому своїх найближчих сусідів, таких, на-
приклад, як Польща (45-те місце), Угорщина (54-те), Бі-
лорусь (63-тє), Румунія (73-тє), Молдова (78-ме) і Росій-
ська Федерація (92-ге місце). "У зв'язку із цим подальші
регуляторні реформи необхідні, щоб створити ефективне
та прозоре бізнес-середовище. Забезпечення виконання
контрактів через суди усе ще займає понад рік в Україні
(378 днів). А виконання всіх необхідних формальностей
при зовнішньоторговельних операціях займає близько
місяця – 28 днів при імпорті та 29 днів при експорті", –
вважає представник Світового банку [14].
Якщо аналізувати результати рейтингу в розрізі
конкретних критеріїв, то чи не найбільшою несподіван-
кою стала незмінність позицій України в субрейтингу
"Міжнародна торгівля". Хоча у недавньому опитуванні
експертів і представників бізнес-співтовариства, найві-
дчутніший прогрес прогнозувався саме в цій сфері. В
основному завдяки вступу в силу та імплементації но-
вого Митного кодексу. Серед ключових передумов для
цього називалося, зокрема, впровадження чотириго-
динного ліміту на митне оформлення та можливість
проводити його на будь-якій митниці, розширення
практики застосування електронного декларування то-
що [14]. Автори ж Doing Business констатували, що так,
спрощення в міжнародній торгівлі України відбулося. І
індикатором цього було назване прискорення подачі
митних декларацій, скорочення кількості фізичних об-
сягів товарів (час, необхідний для імпорту, скоротився з
33 днів до 28, експорту – з 30 до 29 днів). Та, як вияви-
лося, ці чинники не перекрили зростання витрат на
оформлення зовнішньоторговельних операцій, зокрема,
через подорожчання логістичних послуг у портах.
Чи не найбільшим сюрпризом стало прямо-таки
феноменальне поліпшення позицій України – відразу на
148 пунктів – за параметром "Одержання дозволів на
будівництво". Сюрпризом тому, що, попри внесення
цілої низки законодавчих змін, які мали б поліпшити
ситуацію, настільки ж значного спрощення на практиці
будівельники не відчули. Дозвільні процедури як були
гіперзабюрократизовані, так такими ж і залишаються.
Це ж стосується й кредитування. 13-та позиція України
у світовому рейтингу за цим критерієм на тлі дорожнечі
кредитів виглядає трагікомічно, нехай у рейтингу і вра-
ховуються інші параметри видачі підприємницьких по-
зичок, таких, як, наприклад, терміни відкриття кредит-
них ліній банками. У цьому контексті існування великої
кількості банківських установ в Україні (181 станом на
1 жовтня 2013 р.) усе-таки відіграє свою ключову пози-
тивну роль. Адже це конкуренція.
З огляду на вищесказане спостерігачі радять уряду
не надто тішитися поліпшенням оцінок у Doing
Business. За фактом у багатьох випадках швидкі на ви-
гадку українські чиновники забезпечили зростання оці-
нок за рахунок дуже скрупульозного вивчення методо-
логії складання рейтингу. Тобто зміни "для галочки"
відсунули на другий план реальну корисність нововве-
день для бізнесу. Крім цього, це ілюструє й недоліки
методики складання рейтингу.
Варто звернути увагу й на те, що подібні українсь-
ким "нестиковки" характерні й для інших держав. До-
сить показовим у цьому контексті є те, що, наприклад,
Македонія, в якій було зафіксовано реформи в шести
сферах з десяти, втратила в загальному рейтингу два
пункти. Тоді як Болгарія, що взагалі не здійснювала
реформ, вісім пунктів додала.
Утім, і говорити на підставі вищесказаного про аб-
солютну відірваність дослідження від бізнес-реалій не
доводиться. З одного боку, усі зміни в аналізованих ре-
гуляторних сферах ретельно перевіряються з місцевими
практикуючими бізнесменами, аудиторами, юристами
та іншими представниками приватного сектора на підс-
таві їхнього реального досвіду. З іншого – необхідно
зазначити, що дослідження фокусуються на певних
сферах бізнес-регулювання, не покриваючи всіх важли-
вих аспектів для конкурентоспроможності економіки та
макроекономічного середовища загалом. Таких, як, на-
приклад, контроль корупції, охорона здоров'я та освіта.
Хоча при цьому присутня сильна кореляція між урядо-
вими реформами в контексті Doing Business та інших
важливих напрямів.
http://gazeta.dt.ua/ECONOMICS/doing_business-2013__schob_prominchik_ne_zgasnuv.html
http://gazeta.dt.ua/macrolevel/mitniy-kodeks-mizh-rozcharuvannyami-y-ochikuvannyami-_.html
Г. ТОЛМАЧОВА, В. ЛЯШЕНКО, В. ХАХУЛІН, О. ЯКУБЯК
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 158
Зрештою, привести всі нюанси існування підпри-
ємств малого та середнього бізнесу до єдиного "для всієї
планети" знаменника, з огляду на різноманіття моделей
регуляторного середовища в 189 досліджуваних країнах,
– завдання практично нереальне. От і розглядається при
аналізі гіпотетична стандартизована фірма, а критерії бе-
руться вибірково, не охоплюючи всіх значущих факторів
(про що укладачі заявляють і самі). Інша річ, з якого бо-
ку до одержуваних даних підійти та для чого їх згодом
використати – ідентифікації реальних проблем чи фор-
мального окозамилювання та створення лише видимості
реформ. Адже складно не визнати факту існування, на-
приклад, величезних проблем із підключенням до систем
енергопостачання (засвідчити це можуть не тільки буді-
вельні компанії, а й звичайні громадяни, які вирішили
самотужки забезпечити себе житлом при будівництві ін-
дивідуальних будинків і мають потім справу з дюжиною
бюрократів, чергами, поборами тощо).
Така сама ситуація і з питанням захисту прав інве-
сторів: погіршення позицій України в цій сфері вигля-
дає більш ніж закономірним на тлі багатьох скарг підп-
риємців на численні порушення в судових інстанціях,
правоохоронних органах, чим створюється дуже навіть
сприятливе, але не бізнес-, а корупційне та рейдерське
середовище.
На окрему увагу заслуговує й податкова сфера.
Експерти Світового банку зазначили спрощення сплати
податків шляхом удосконалення системи електронного
документообігу, спрощення звітності за податком на
прибуток, ПДВ і соцвнеском, завдяки чому скоротився
час на подачу звітності на 101 годину (з 491 до 390 го-
дин), спрощення процедури одержання посвідчення
платника ПДВ тощо. З огляду на перелічене вище, під-
вищення позицій України за податковим параметром
лише на чотири пункти може виглядати несподіваним
(порівняно з 18 торішніми). Адже для ривка України
торік передумов, здавалося б, було менше (фактичним
локомотивом зростання називалося впровадження елек-
тронних сервісів подачі податкової звітності). Ну й,
знову-таки, беручи до уваги складнощі в системі адмі-
ністрування податків в Україні (на що звертали увагу, у
тому числі, і у Світовому банку), поле діяльності для
подальшого спрощення процедур адміністрування ще
величезне (табл. 1) [14].
Таблиця 1
Уже після оприлюднення Doing Business-2014 офіс
генерального інспектора Держдепартаменту США зая-
вив, що бізнес-клімат в Україні несприятливий через
слабке верховенство законів. «Американські фірми час-
то звертаються по допомогу в посольства через склад-
нощі в роботі з владою», – говорилося у звіті офісу. Не-
вже після такого недвозначного посилання якийсь се-
редньостатистичний американський інвестор (енерге-
тичні гіганти не беруться до уваги) може захотіти вкла-
сти гроші в Україну, навіть довідавшись про її стрибок
на 28 чи навіть 50 пунктів у Doing Business?
О. Клименко, міністр доходів і зборів України, від-
значає: «Попри зазначене експертами Світового банку
значне скорочення часу на ведення податкової звітності,
цей показник в Україні, треба визнати, ще далекий від
найкращих світових стандартів. Тому ми продовжимо
«електронізацію» всіх процесів адміністрування податків і
зборів, над якою працюємо давно й системно. Нагадаю,
що ми вже впровадили й безплатні електронні ключі, й
різноманітні електронні сервіси на нашому веб-порталі,
широкі можливості для подачі податкових декларацій з
ПДВ, податку на прибуток в онлайн-режимі. Цього року
така можливість з'явилася і для декларування доходів фі-
зособами. Завершується тестування електронного кабіне-
ту платника, невдовзі ця опція буде доступна не лише для
великого бізнесу, а й для всіх платників. Із наступного ро-
ку також буде запущено механізм електронних перевірок
для тих, хто працює на спрощеній системі оподаткування,
у перспективі – і для всього бізнесу. У більш довгостроко-
вій перспективі – впровадження сервісів попереднього за-
повнення декларацій та інтернет-платежів для сплати по-
датків, зокрема з допомогою мобільних пристроїв.
Ми не зупиняємося тільки на електронних сервісах.
Заплановано подальше спрощення декларації на прибуток
і процедури подачі декларації з ПДВ, зближення бухгал-
терського й податкового обліків. Уже з наступного року
платникам не треба буде одержувати свідоцтво ПДВ та
єдиного податку, що також спростить ведення бізнесу. Не
менш важлива для нас і митна сфера. Експерти Світового
банку відзначили поліпшення митного адміністрування в
Україні після впровадження нового профільного кодексу
за рахунок швидшого оформлення митних декларацій і
зменшення кількості фізичних оглядів товарів. Щоб домо-
гтися подальшого скорочення цих показників, Міністерс-
тво доходів і зборів націлене на автоматизацію всіх проце-
сів на митниці, підвищення ефективності системи аналізу
ризиків, зниження впливу людського чинника, скорочення
часу підготовки дозвільних документів. Надалі ми плану-
ємо розвивати систему електронного декларування за ра-
хунок зменшення кількості документів у паперовому ви-
гляді. Працюємо над впровадженням процедури прийнят-
тя електронної митної декларації до оформлення з автома-
тичним присвоєнням реєстраційного номера, а також ме-
ханізмами прийняття автоматизованого рішення (без уча-
сті інспектора митниці) щодо можливості випуску товарів
в обіг. Упевнений, що ці та інші заплановані заходи да-
дуть нам можливість забезпечити не лише подальший
прогрес у Doing Business, а й реальне поліпшення умов
підприємницької діяльності‖ [14].
А. Забловський керівник секретаріату Ради підприє-
мців при Кабміні, також підкреслює: «Покращення пози-
цій України в черговому рейтингу легкості ведення бізне-
су Doing Business-2014 було очікуваним з боку не лише
представників влади, а й вітчизняних та міжнародних екс-
пертів. У рамках так званого «Плану заходів щодо підви-
щення показників України в рейтингу легкості ведення
бізнесу» впродовж 2012-2013 рр. було розроблено та при-
йнято ряд законопроектів і нормативних актів щодо пода-
льшого спрощення дозвільної системи у сфері містобуду-
вання, підключення до електромереж, вдосконалення ме-
ханізму реєстрації прав власності, спрощення податкової
системи, імплементації Митного кодексу, вдосконалення
діяльності акціонерних товариств і захисту прав акціоне-
рів, скорочення термінів процедур банкрутства тощо.
Проте багато із запланованого так і не було виконано: не-
обхідні законопроекти або «зависли» в парламенті, або так
і не були вчасно (до квітня поточного року) розроблені та
подані на розгляд. Наприклад, не було вчасно ухвалено
законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо спрощення порядку відкриття бізне-
су» (реєстр. №2258а) тощо.
http://gazeta.dt.ua/macrolevel/scho-potribno-dlya-ukrayinskogo-investklimatu-zdoroviy-gluzd-_.html
http://gazeta.dt.ua/macrolevel/scho-potribno-dlya-ukrayinskogo-investklimatu-zdoroviy-gluzd-_.html
http://gazeta.dt.ua/business/podatkova-u-pryamomu-kontakti-vidmovila-_.html
http://gazeta.dt.ua/business/podatkova-u-pryamomu-kontakti-vidmovila-_.html
Г. ТОЛМАЧОВА, В. ЛЯШЕНКО, В. ХАХУЛІН, О. ЯКУБЯК
2013/№2 159
Я не переоцінював би наслідки цього рейтингу для
економіки України хоча б тому, що останнім часом дедалі
більше дискусій у тому числі на рівні експертів і Світового
банку ведеться стосовно адекватності методології його
складання, який страждає на суб'єктивність і спирається на
недостатньо релевантні критерії. Натомість вітчизняний та
іноземний бізнес очікує на реальне поліпшення легкості
ведення бізнесу саме після підписання Угоди про асоціацію
та зону вільної торгівлі з ЄС. Реальна ж картина з дерегуля-
цією, реформуванням дозвільної системи, зниженням фіс-
кального та корупційного тиску, захистом прав власності в
Україні поки що слабо кореспондується з оцінками міжна-
родних рейтингів, насамперед Doing Business» [14].
Аналіз ситуації щодо розвитку підприємництва за-
свідчив, що для створення комфортного бізнес-клімату
потрібно забезпечити насамперед: прості процедури за-
початкування та припинення бізнесу; справедливі конку-
рентні умови; прозорі і прості правила взаємодії з держа-
вою (у сфері ліцензування, дозвільної системи, адмініст-
ративних послуг); справедливі правила при здійсненні
державою контролюючих функцій; зрозумілу і стабільну
податкову та взаємовигідну кредитну політику.
Складовою частиною реформ в умовах кризового
розвитку економіки України є дерегуляція підприємни-
цької діяльності, що, в свою чергу, є складовою регуля-
торного клімату. В країні державна регуляторна політика
визначена Законом України від 11.09.2003 № 1160 «Про
засади державної регуляторної політики у сфері госпо-
дарської діяльності» [1]. Положеннями цього документу
визначено зміст обов‗язкових процедур щодо підготовки
та затвердження проектів регуляторних актів.
Відповідно до закону вимоги державної регулято-
рної політики розповсюджуються на державну регуля-
цію всіх господарських відносин, а адміністративні
процедури по підготовці і здійсненню регуляторних ак-
тів стають обов'язковими для всіх регуляторних органів,
включаючи органи місцевого самоврядування. Законо-
давче визначення і закріплення процедур регуляторної
політики в Україні стало початком широкомасштабного
впровадження в повсякденну діяльність органів держа-
вної влади і місцевого самоврядування принципів і
норм нової системи управління. Проте, тільки правиль-
не і мотивоване використання принципів і норм регуля-
торної політики дозволить забезпечити формування си-
стеми державного управління, яка повинна бути підкон-
трольною суспільству, прозорою і ефективною.
В своїх основних формалізованих положеннях дер-
жавна регуляторна політика в Україні відповідає кращим
сучасним світовим практикам державного регулювання.
Ключовими складовими регуляторної політики є: а) дос-
туп зацікавлених груп до проекту рішення та регламен-
тація умов попереднього оприлюднення для проведення
публічних консультацій, отримання зауважень та пропо-
зицій; б) якісний та кількісний аналіз можливого впливу
рішення на сектори держави, бізнесу та громадськості; в)
оцінка результативності рішення; г) його періодичний
перегляд.
Чинна влада з 2010 року активно заявляє про про-
ведення широкомасштабної дерегуляції середнього і ма-
лого бізнесу з метою спрощення відносин підприємців з
державою. Так у Програмі економічних реформ України
на 2010 – 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентос-
проможна економіка, ефективна держава" проголошено
курс на створення максимально комфортного середови-
ща для розвитку та підтримки підприємництва. Базовим
розділом Програми є розділ "Дерегуляція господарської
діяльності й розвиток підприємництва".
Одним з головних кроків влади можна вважати
прийняття Закону «Про розвиток та державну підтрим-
ку малого і середнього підприємництва в Україні»,
який встановлює нові критерії визначення суб'єктів мі-
кро-, малого і середнього підприємництва, що відпові-
дають європейським нормам. У Законі також визначено
нові механізми державної підтримки МСП в Україні, в
основу яких покладено принципи Акту з питань малого
та середнього бізнесу для Європи.
Активізувалася протягом останнього року робота
Державної служби України з питань регуляторної полі-
тики та розвитку підприємництва, яка є відповідальною
за упровадження чотирьох основних напрямів дерегу-
ляції. Це – удосконалення державної регуляторної полі-
тики, спрощення дозвільної та ліцензійної систем, упо-
рядкування питань державного нагляду та контролю у
сфері господарської діяльності.
З метою спрощення дозвільної системи запрова-
джено «декларативний принцип» у процедурі видачі
документів дозвільного характеру. Суб'єкти господа-
рювання набули право провадити 130 видів діяльності
із 227, що вимагають одержання дозволу, на підставі
подання декларації відповідності матеріально-технічної
бази його підприємства вимогам законодавства.
У кожному районі та місті обласного значення ство-
рено дозвільний центр (всього – 681). Запроваджено
принцип «організаційної єдності» щодо видачі документів
дозвільного характеру, переоформлення, видачі дубліка-
тів, анулювання документів дозвільного характеру.
Визначено вичерпний Перелік документів дозвільно-
го характеру у сфері господарської діяльності та заборо-
нено органам влади вимагати від суб'єктів господарюван-
ня отримання документів дозвільного характеру, необхід-
ність одержання яких не передбачена законом, та які не
внесені до переліку, затвердженого цим законом.
В сфері ліцензування підприємницької діяльності
скорочено на 30% перелік видів господарської діяльно-
сті, що підлягають ліцензуванню, а також перелік до-
кументів, які необхідно подати для отримання ліцензій.
Заходи з дерегуляції у сфері господарської діяль-
ності, здійснені протягом 2010-2012 років (табл. 2),
впровадження сучасних інструментів та механізмів
державної підтримки малого та середнього підприєм-
ництва – повинні позитивним чином вплинути на умови
ведення бізнесу в Україні, сприяти збереженню існую-
чих та збільшенню нових робочих місць, покращенню
інвестиційного клімату в країні.
Ефективне державне регулювання сприяє здешев-
ленню ведення підприємницької діяльності, що також
вкрай важливо для створення сприятливого інвестицій-
ного клімату та розкриття інноваційного потенціалу
економіки.
Але, не зважаючи на те, що законодавство України в
руслі регуляторної політики набуло чинності ще у січні
2004 року і триває до теперішнього часу, дотримання ви-
мог законодавчих актів органами державної влади та міс-
цевого самоврядування залишається низьким. Як наслідок
державні регуляції підприємницької діяльності залиша-
ються обтяжливими як щодо часу, так і щодо їх вартості,
характеризуються високою корупційною складовою. Між-
народні рейтинги України щодо легкості ведення бізнесу,
економічної свободи, інвестиційного клімату, поширення
корупції тощо за останній час невпинно погіршуються, що
віддзеркалює оцінку якості регуляторного клімату в країні.
Неефективність діючої системи виконання регуляторної
політики доводиться також незалежними оцінками [3] і
офіційними даними Державної служби України з питань
регуляторної політики та підприємництва. Так, наприклад,
протягом 2012 р. центральними та місцевими органами ви-
конавчої влади розроблено та подано на погодження до
Держпідприємництва та його територіальних органів
2000 проектів регуляторних актів, що більш ніж удвічі пе-
ревищує кількість запланованих до розробки [4]. Проведе-
Г. ТОЛМАЧОВА, В. ЛЯШЕНКО, В. ХАХУЛІН, О. ЯКУБЯК
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 160
Таблиця 2
Перелік законів України, прийнятих протягом 2010-2011 рр. на виконання завдань
щодо дерегуляції підприємницької діяльності [2]
№ Назва На що спрямований
1 2 3
2010 рік
1. Закон України «Про внесення змін до деяких
законів України щодо приведення їх у від-
повідність із Законом України «Про засади
державної регуляторної політики у сфері
господарської діяльності»
№2388-VI від 01.07.2010
Чинний
Закріплено обов’язковість з виконання регуляторних процедур за
Держфінпослуг, Держкомітетом цінних папері, Антимонопольним
комітетом, що посилить відповідальність за якість регулювань у цих
сферах господарської діяльності. Визначено однозначний і чіткий по-
рядок при розробленні та прийнятті регуляторних актів органами
місцевого самоврядування, що забезпечить прийняття якісних і ко-
рисних для господарської діяльності рішень на місцях.
2. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо спрощен-
ня механізму державної реєстрації припи-
нення суб'єктів господарювання» №2390-
VI вiд 01.07.2010
Чинний з 03.03.2011
Встановлюється термін завершення процесу включення відомостей
про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців до Єдиного дер-
жавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареє-
строваних до 1 липня 2004 року.
3. Закон України «Про внесення змін до Закону
України «Про основні засади державного
нагляду (контролю) у сфері господарської
діяльності» №2399-VI вiд 01.07.2010
Чинний
Направлений на зменшення існуючої в Україні кількості контролюю-
чих органів.
4. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України»
№ 2555-VI вiд 23.09.2010
Чинний з 02.05.2011
Створення єдиної системи державної реєстрації юридичних осіб та
усунення існуючих на даний час протиріч між положеннями Закону
про реєстрацію та деякими іншими законами, які регулюють зокрема,
порядок проведення державної реєстрації та припинення окремих ви-
дів юридичних осіб.
5. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо обмежен-
ня державного регулювання господарської
діяльності» № 2608-VI вiд 19.10.2010
Чинний
Надане максимальне сприяння держави у започаткуванні бізнесу та
зменшення втручання держави у підприємницьку діяльність – скоро-
чено 31% видів ліценцій на здійснення господарської діяльності.
6. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України (щодо запрова-
дження системи електронної державної реєст-
рації суб'єктів господарювання)»
№ 2609-VI від 19.10.2010
Чинний з 14.08.2011
Забезпечує прозорість реєстраційних процесів та збільшить гарантії щодо
захисту майнових прав власності юридичних осіб та їх власників. Основ-
ним завданням Закону є досягнення зазначеної мети шляхом запрова-
дження порядку проведення електронної державної реєстрації юридичних
осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі й подання запитів щодо
отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та
фізичних осіб-підприємців в електронному вигляді.
7. Закон України «Про прискорений перегляд
регуляторних актів, прийнятих органами та
посадовими особами місцевого самовряду-
вання» №2784-VI від 14.12.2010
Чинний
Визначаються правові та організаційні засади здійснення приско-
реного перегляду регуляторних актів, прийнятих органами та
посадовими особами місцевого самоврядування, щодо їх відповід-
ності принципам державної регуляторної політики у сфері господар-
ської діяльності. Закон спрямований на забезпечення додержання
цих принципів у здійсненні місцевого самоврядування.
2011 рік
8. Закон про внесення змін до Закону України
«Про дозвільну систему у сфері господарсь-
кої діяльності» (щодо переоформлення, ви-
дачі дублікатів, анулювання документів
дозвільного характеру) № 3204-VІ від
07.04.2011
Набрання чинності з 01.01.2012
Запровадження видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулю-
вання документів дозвільного характеру виключно через держав-
ного адміністратора у дозвільному центрі.
9. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України (щодо скасування
свідоцтва про державну реєстрацію юридичної
особи та фізичної особи-підприємця)»
№ 3205-VI від 07.04.2011
Чинний
Спрощення та здешевлення започаткування та ведення бізнесу в Укра-
їні шляхом запровадження принципу здійснення діяльності юридич-
них осіб та фізичних осіб-підприємців без свідоцтва про державну
реєстрацію. Для досягнення цієї мети проектом закону пропонується
внести зміни в законодавчі акти України, якими регулюються відно-
сини в сфері видачі та застосування свідоцтва про державну реєстра-
цію юридичної особи та фізичної особи-підприємця.
10. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України (щодо встановлен-
ня адміністративної відповідальності за пору-
шення у сфері державної реєстрації)»
№ 3157-УІ від 17.03.2011
Чинний з 14.10.2011
Встановлення порядку зберігання реєстраційних справ юридичних
осіб та фізичних осіб-підприємців посадовими особами, які їх форму-
ють, та порядку їх пересилання, у встановлених законом випадках,
виключно рекомендованими поштовими відправленнями, що унемож-
ливить навмисне загублення державними реєстраторами реєстрацій-
них справ, що пересилаються.
11. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів щодо вдосконалення
дозвільної системи у сфері господарської
діяльності та застосування норм адміністра-
тивного права» № 3261-VІ від 21.04.2011 (д)
Чинний з 25.11.2011
Вдосконалення застосування норм адміністративного права за по-
рушення провадження господарської діяльності та порушення
порядку видачі документів дозвільного характеру дозвільними ор-
ганами (їх посадовими особами).
Г. ТОЛМАЧОВА, В. ЛЯШЕНКО, В. ХАХУЛІН, О. ЯКУБЯК
2013/№2 161
Продовження табл. 2
1 2 3
12. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України (щодо запрова-
дження принципу державної реєстрації юриди-
чних осіб на підставі модельного статуту)»
№3262-VІ від 21.04.2011.
Чинний з 28.08.2011
Вдосконалення порядку створення та діяльності юридичних осіб від-
повідних організаційно-правових форм господарювання, з метою за-
провадження принципу державної реєстрації юридичних осіб на підс-
таві модельного статуту.
13. Закон України «Про внесення змін у деякі за-
конодавчі акти України (щодо спрощення за-
початкування підприємництва)»
№3263-VІ від 21.04.2011
Чинний
Спрощення та оптимізації процедури по створенню юридичних осіб
різних організаційно-правових форм господарювання, що в свою чер-
гу заохочуватиме підприємців до започаткування власної справи в
складних економічних умовах, що на даний час мають місце в Україні,
та сприятиме покращенню умов для відкриття бізнесу за рейтингом
програми Doing Business за критерієм «відкриття бізнесу».
Скасовується обов'язковість засвідчення установчих документів у но-
таріуса, строк державної реєстрації скоротити до 2-х днів, статутний
(складений) капітал – за бажанням засновників який завгодно).
14. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо спрощення
процедур припинення юридичних осіб та фізи-
чних осіб-підприємців»
№3384-VІ від 19.05.2011
Набрання чинності з 18.12.2011
Реєстр. № 8295 від 24.03.2011
Спрощення процедури припинення суб‘єктів господарювання шляхом
зняття з них ряду адміністративних обов‘язків під час цього та покла-
дення цих обов‘язків на органи державної влади.
15. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо посилення
відповідальності посадових осіб органів дер-
жавної влади та органів місцевого самовряду-
вання»
№3720-VI від 08.09.2011
Набрання чинності з 05.01.2012
Встановлення стягнень за порушення законодавства у сфері підприє-
мницької діяльності, зокрема, законодавства про державну регулятор-
ну політику, порядку видачі документів дозвільного характеру дозві-
льними органами (їх посадовими особами), законодавства про держа-
вну реєстрацію нормативно-правових актів.
Крім того, за повторне правопорушення у сфері підприємницької дія-
льності протягом року, посадова особа органів виконавчої влади та
місцевого самоврядування підлягає звільненню з відповідної посади в
порядку визначеному законом за рішенням суду.
16. Закон України «Про внесення змін до Закону
України «Про дозвільну систему у сфері гос-
подарської діяльності» (щодо розширення ме-
режі дозвільних центрів шляхом запроваджен-
ня дозвільних центрів в обласних державних
адміністраціях)» № 3993-VІ від 03.11.2011
Запровадження нормативно-правової підстави для видачі документів
дозвільного характеру за принципом організаційної єдності на облас-
ному рівні, а саме створення дозвільних центрів обласного рівня.
17. Закон України «Про внесення змін до Закону
України Про ліцензування певних видів госпо-
дарської діяльності ліцензування певних видів
господарської діяльності (щодо порядку видачі
копій ліцензій)» № 3994-VІ від 03.11.2011
Встановлення видачі копій ліцензії суб‘єктам господарювання – юри-
дичним особам і фізичним особам-підприємцям без створення філій
або інших відокремлених підрозділів – за місцем провадження діяль-
ності.
18. Закон України «Про внесення зміни до статті
166-10 Кодексу України про адміністративні
правопорушення щодо посилення відповідаль-
ності посадових осіб органів державної влади
та органів місцевого самоврядування за пору-
шення законодавства з питань видачі докумен-
тів дозвільного характеру»
№4221-VІ від 22.12.2011
Встановлюється адміністративна відповідальність, зокрема, за такі
види правопорушень: відмову у видачі та анулюванні документа до-
звільного характеру суб‘єкту господарювання з підстав, не встановле-
них законом; видачу дозвільним органом документа дозвільного хара-
ктеру, необхідність одержання якого не встановлена законом та вида-
ча місцевими дозвільними органами документа дозвільного характеру
поза межами дозвільного центру.
19. Закон України «Про внесення змін до деяких
законів України» (щодо скасування надання
виписки з Єдиного державного реєстру юриди-
чних осіб та фізичних осіб – підприємців для
отримання ліцензії) № 4223-VІ від 22.12.2011
Спрощення процедури отримання ліцензії суб‘єктом господарювання
шляхом скасування норми, яка вимагає від заявника подавати органу
ліцензування виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб
та фізичних осіб – підприємців.
ний аналіз дотримання органами виконавчої влади прин-
ципу передбачуваності регуляторної діяльності засвідчив,
що у 2012 році відбулось зниження рівня дотримання цьо-
го принципу як з боку центральних органів виконавчої
влади, так і в цілому по Україні. Питома вага проектів ре-
гуляторних актів, при розробленні яких центральними ор-
ганами виконавчої влади було порушено принцип перед-
бачуваності державної регуляторної політики, зросла з
50,2 % у 2011 році до 64,6 % у 2012 році.
Так, за 2012 рік у деяких центральних органах вико-
навчої влади (МОН, Держлісагентство, Держводагентст-
во, Держлікслужба, Держінформнаука, Держгеонадра,
Держкіно) цей показник становив 100 %. Жоден з розроб-
лених цими центральними органами виконавчої влади
проектів регуляторних актів на момент подання їх на по-
годження до уповноваженого органу з питань реалізації
державної регуляторної політики (далі – уповноважений
орган) не був включений або до власного плану діяльності
з підготовки проектів регуляторних актів на 2012 рік, або
до зведеного плану міністерства, у разі спрямовування та
координації діяльності центрального органу виконавчої
влади через відповідного міністра.
Навіть після проведення на вимогу уповноважено-
го органу коригування вищезазначеними регуляторни-
ми органами планів регуляторної діяльності більше по-
ловини розроблених центральними органами виконав-
чої влади проектів регуляторних актів, а це 52,4 % (або
1 158 проектів із загальної їх кількості) так і залиши-
лись поза межами планування діяльності зазначених
органів виконавчої влади. Це підтверджує недотриман-
ня органами виконавчої влади при підготовці проектів
регуляторних актів вимог національного законодавства.
Загалом, у 2012 році фактична кількість розробле-
них центральними та місцевими органами виконавчої
влади проектів регуляторних актів майже втричі пере-
Г. ТОЛМАЧОВА, В. ЛЯШЕНКО, В. ХАХУЛІН, О. ЯКУБЯК
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 162
вищила заплановану їх кількість на початок 2012 року
(2 018 проектів проти 727 проектів) [4].
Недотримання вимог Закону №1160 з 2004 року
має хронічний характер. Проте слід відмітити, що в ос-
новному оцінка виконання вимог регуляторної політи-
ки в Україні здійснюється щодо формальних процедур
оприлюднення проектів регуляторних актів та інших
документів, що вимагаються законодавством. Між тим,
ключовою складовою регуляторної політики в світі є
«кількісний аналіз впливу проекту рішення», так зва-
ний «cost-benefit analysis» – аналіз вигод та витрат [5]. І
в цій частині Україна, незважаючи на восьмирічний до-
свід впровадження Закону про регуляторну політику,
відверто відстає не лише від розвинених країн світу, але
навіть й від інших країн, які розпочали регуляторну ре-
форму набагато пізніше за Україну.
В Україні протягом 8 років чинності законодавства
про регуляторну політику перехід від виконання форма-
льних вимог щодо оприлюднення проектів регуляторних
актів до кількісної оцінки вигод та витрат так і не відбув-
ся. Сподівання, що наведення порядку в частині дотри-
мання вимог закону призведе до переходу до кількісних
обрахунків в даний час вкрай негативні. До того ж, відпо-
відно до норм законодавства розрахунок аналізу вигод та
витрат (тобто кількісна оцінка регулюючого впливу) пок-
ладена не на незалежний структурний підрозділ, а на роз-
робника проекту регуляторного акту.
Неналежне виконання вимог регуляторної політи-
ки і відсутність економічно обґрунтованих кількісних
розрахунків аналізу вигід та витрат (аналізу регулятив-
ного впливу) суттєво обмежує можливості реформу-
вання країни і є на сьогодні гальмом структурних пере-
творень.
Вирішення завдання підвищення ефективності ре-
гуляторної політики в Україні можливе шляхом реалі-
зації низки інституційних рішень, які включають:
1) перегляд статусу регуляторної політики і її ви-
значення як важливої міжвідомчої політики. Для цього
необхідно вилучити заходи щодо реалізації регулятор-
ної політики зі складу Національної програми розвитку
малого підприємництва [6] та оформити їх у вигляді
самостійної державної цільової програми з акцентом на
підвищення спроможності основних регуляторів здійс-
нювати не стільки формальні процедури оприлюднення
проектів регуляторних атів та публічних консультацій,
скільки кількісний обрахунок аналізу вигід та витрат
(кількісний аналіз регулятивного впливу);
2) визначення етапності впровадження кількісних
розрахунків аналізу вигід і витрат до найважливіших
сфер регулювання (наприклад в Міністерстві економіч-
ного розвитку та торгівлі України) для створення прак-
тики таких розрахунків та поступового її розширення
на інші центральні органи виконавчої влади і поступово
на органи місцевого самоврядування.
Законодавче закріплення принципів державної ре-
гуляції повинне максимально відповідати потребам су-
б'єктів господарювання і підтримуватися адекватними
заходами державного забезпечення, зробити неможли-
вим створення адміністративних, економічних і органі-
заційних перешкод для здійснення господарської діяль-
ності. Регуляторна політика не є лише обов'язком для
державної влади, вона передбачає і базується на свідо-
мій і активній участі, перш за все, суб'єктів господарю-
вання і їх об'єднань.
В даний час є актуальним аналіз проблемних пи-
тань, які виникли в ході реалізації державної регулято-
рної політики і визначити шляхи їх рішення. При цьому
суб'єкти господарювання, представники бізнес-
середовища і незалежні експерти повинні виступати
безпосередніми учасниками регуляторного процесу. З
цією метою відділом регуляторної політики та розвитку
підприємництва Інститута економіки промисловості
НАН України було проведено ряд соціологічних дослі-
джень (2004, 2006, 2008, 2011).
Так, дослідження регуляторного середовища в
старопромислових регіонах – Донецькій і Луганській
областях у 2010-2011 рр. свідчать, що система держав-
ного регулювання і контролю за діяльністю малих, се-
редніх підприємств і підприємців без створення юриди-
чної особи, що діє в Україні, перешкоджає стабільному
економічному зростанню і виходу суб'єктів малого і се-
реднього підприємництва на Європейський ринок.
Так, результати дослідження свідчать, що 57%
опитаних підприємців не задовольняє існуюча практика
видачі дозволів. До теперішнього часу система видачі
дозвільних документів продовжує оперувати широким
переліком дозволів, характеризується непрозорістю і
складністю дозвільних процедур, нормативними супе-
речностями і відсутністю ефективно функціонуючого
організаційно-правового механізму видачі документів
дозвільного характеру. По суті, дозволом є будь-яке ви-
рішення державного органу (і навіть державного або
комунального підприємства), оформлене документаль-
но, видане підприємству і право здійснювати ті або ін-
ші види діяльності або здійснювати конкретні дії, що
надає йому. Деякі дозволи обов'язкові для всіх підпри-
ємств (як наприклад дозвіл від органів пожежного на-
гляду на початок діяльності), інші залежать від вибра-
ного виду бізнесу (дозвіл на розміщення об'єкту торгів-
лі, торговий патент і т. д.) В результаті для роботи в
рамках існуючого законодавства кожне підприємство
зобов'язане мати декілька дозволів від різних відомств:
на початок роботи, на розміщення об'єкту, на устатку-
вання, на приміщення, на асортимент продукції і ін.
Дані опитування свідчать, що 62% респондентів в
процесі отримання дозволів зіткнулося з такою про-
блемою, як підготовка надмірної кількості документів і
бюрократична тяганина, пов'язана з їх отриманням. Ча-
сто необхідні документи не мають прямого відношення
до отримуваного дозволу. Наприклад, деякі органи міс-
цевого самоврядування, видаючи дозволу на розміщен-
ня об'єкту торгівлі, вимагають надання статуту підпри-
ємства, ліцензій, договору на вивіз сміття, свідоцтва
права власності на землю і інш.
На думку респондентів після введення Закону
України «Про дозвільну систему у сфері господарської
діяльності» кількість дозволів, що отримуються їх під-
приємством, не змінилася (48% з числа тих, що відпові-
ли) і навіть збільшилася (28% з числа тих, що відпові-
ли). Опит показав, що сукупність всіх процедур для
отримання дозволу з року в рік збільшується. Так, під-
готовка всіх документів, проходження експертизи, очі-
кування вирішення аж до отримання дозвільного доку-
мента займало у підприємців в 2011 р. до 100 календар-
них днів, тоді як в 2008 р. максимальне значення цього
показника було майже в два рази менше і складало 45
днів. Причому, найбільші витрати часу на отримання
дозволів підприємці несуть в органах місцевого самов-
рядування (21 календарний день в році), а мінімальне –
на підприємствах Горгаза (8 календарних днів в році).
Складність адміністративних послуг і самої діяльно-
сті органів все ще залишається причиною невирішених
питань споживачів. Показово, що навіть в містах, де ство-
рюються центри надання адміністративних послуг, за да-
ними опитувань 2010-2011 рр. відповідно 14,2% і 15,4%
заявників так і не змогло зрозуміти, чому їх питання не
вирішується. Очевидно, що інформативна і консультацій-
на діяльність адміністрації, так само як і мотивування вла-
сних дій уповноваженими посадовими особами, повинно
бути повніше і зрозумілішим для споживача.
Г. ТОЛМАЧОВА, В. ЛЯШЕНКО, В. ХАХУЛІН, О. ЯКУБЯК
2013/№2 163
За оцінками респондентів частка доходу підприєм-
ства, яка втрачається за рахунок витрат, пов'язаних з
отриманням дозволів складає від 1 до 6%, а в окремих
випадках до 50-60%. Невиправдана дорожнеча вико-
нання обов'язкових вимог або просто неможливість їх
виконання приводять до того, що більшість дозволів
видаються підприємцям на нетривалий термін. Підпри-
ємці вимушені відкуповуватися, щоб скоріше почати
свій бізнес. При цьому відомства видають тимчасові
дозволи, незважаючи на незначні порушення. Результа-
том подібного підходу стає надмірне використання ре-
гулюючими інстанціями, так званих дискреційних пов-
новажень, тобто велика кількість дозволів видається на
розсуд чиновника.
При цьому суб'єкти надання адміністративних по-
слуг чинять тиск на підприємців, вимагаючи виконання
своїх вказівок. Так, за даними соціологічного опиту
найбільший тиск у зв'язку з видачею дозволів (ліцензій)
респонденти відчували з боку Державної податкової
адміністрації і органів місцевого самоврядування, від-
повідно, 33% і що 30% відповіли.
Закон України «Про дозвільну систему у сфері го-
сподарської діяльності» встановив правову основу для
впровадження «єдиного вікна» по видачі потрібних до-
зволів – так званих дозвільних центрів, в яких одночас-
но працюють представники всіх органів, що ухвалюють
рішення. В цілому в регіонах було відкрито більше 700
дозвільних центрів. Проте не всі з них працювали від-
повідно до певних завдань. Так, результати опиту свід-
чать, що значну частину підприємців – 33% (від числа
тих, що відповіли на дане питання) зовсім не влаштовує
діяльність дозвільних центрів (офісів), а 34% (від числа
тих, що відповіли) – влаштовує, але не цілком.
Принцип мовчазної згоди, упроваджений в лютому
2010 р., придбав чималу популярність серед підприємств.
Результати дослідження IFC показують, що в 2010 р. бли-
зько 8% підприємств стикалися з порушенням дозвільни-
ми органами встановлених законом термінів видачі дозво-
лів. Разом з тим, близько половини з цих підприємств
(47%) при виникненні таких порушень з боку органів вла-
ди скористалася принципом мовчазної згоди.
Також до вагомих проблем відноситься питання
оплати адміністративних послуг. З одного боку, у спо-
живачів бракує інформація про розміри і порядок опла-
ти послуг. Часто їх також вимушують платити незрозу-
мілі ―добродійні‖ і інші ―добровільні‖ платежі. З іншо-
го боку, незручним є сам порядок оплати, коли для цьо-
го потрібно додатково відвідувати банківські установи
поза приміщенням адміністративного органу.
Результати дослідження дозволяють зробити ви-
сновок, що реформа дерегулювання підприємницької
діяльності, що проводиться в країні, до числа яких вхо-
дять дозволи і узгодження, поки що не привела до очі-
куваних результатів. Складність реформування дозві-
льної системи зумовлюється тим, що основні повнова-
ження дозвільних органів визначені в законах. Проте
практична бездіяльність Верховної Ради перешкоджає
здійсненню заходів щодо вдосконалення нормативно-
правової бази дерегуляції.
Значною проблемою у сфері регулювання госпо-
дарської діяльності є неефективність системи держав-
ного нагляду (контролю). Так, по оцінках експертів
Міжнародної фінансової корпорації в 2010 р. 74% всіх
підприємств і 64% всіх приватних підприємців було пе-
ревірено хоч би одним контролюючим органом. Найбі-
льша кількість перевірок суб'єктів господарювання
припала на органи державної податкової служби (вони
відвідали 46% підприємств), державного пожежного
нагляду (40%), державної санітарно-епідеміологічної
служби (30%) і органів охорони праці (21%). Кожне з
перевірених підприємств проходило в середньому від
чотирьох до п'яти перевірок, загальна тривалість яких
складала 14 робочих днів. Кожного приватного підпри-
ємця, який перевірявся, органи контролю відвідували в
середньому по шість разів.
В Україні право на відвідини підприємств і прове-
дення перевірок має 80 органів контролю. Деякі з них
вже ведуть певну роботу по вдосконаленню контролю
діяльності підприємств. Проте, як свідчать результати
опитування підприємців, проведеного ІЕП НАН України,
дана діяльність так і не привела до загального скорочен-
ня обхвату підприємств перевірками. З безлічі контро-
люючих відомств найбільший обхват підприємств пере-
вірками мають три державні органи: Державна податко-
ва адміністрація України (76% тих, що відповіли на пи-
тання), Державний департамент пожежної безпеки (52%)
і Державна санітарно-епідеміологічна служба (48%).
Результати соціологічних опитувань в сфері дер-
жавного контролю (нагляду) свідчать про велику вар-
тість перевірок для держави у вигляді бюджетних кош-
тів, що витрачаються, і трудових ресурсів. Разом з тим,
існуюча система перевірок є витратною і для підприєм-
ців: процедури перевірок відволікають у них значні
тимчасові, фінансові і трудові ресурси, і ці витрати не
пов'язані з виробничою діяльністю.
Таким чином, виконані останніми роками заходи
щодо дерегулювання підприємницької діяльності в
Україні мали обмежений позитивний ефект. Основні ре-
гуляторні бар'єри, на подолання яких були направлені
зусилля Уряду (реєстрація, ліцензування, державний ко-
нтроль і нагляд, сертифікація) збереглися. Система регу-
ляторних бар'єрів як спосіб державної регуляції ринку є
надмірною і неефективною і приводить до виникнення
додаткових трансакційних витрат, пов'язаних з подолан-
ням штучних регуляторних бар'єрів, до зниження ефек-
тивності використання ресурсів і відтоку інвестицій з
економіки. Середні трансакційні витрати суб'єктів мало-
го і середнього підприємництва залишаються на непри-
пустимо високому рівні, який обмежує об'єм і кількість
договорів (угод), приводить до збільшення граничних
витрат підприємств, які знаходяться під їх впливом.
Реалізація основних законів в області дерегуляції –
Закону України «Про ліцензування певних видів госпо-
дарської діяльності» [8], Закону України «Про держав-
ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підп-
риємців» [9], Закону України «Про дозвільну систему у
сфері господарської діяльності» [10] і Закону України
«Про основні принципи державного нагляду (контро-
лю) у сфері господарської діяльності» [11] залишається
неповною. Але навіть їх часткове впровадження дало
позитивні результати, зокрема, щодо скорочення часу,
витраченого суб'єктами малого і середнього підприєм-
ництва на регуляторні процедури, такі як дозволи і пе-
ревірки. Але в цілому, система державної регуляції під-
приємницької діяльності залишається обтяжливою і
дуже деталізованою для вітчизняного бізнесу. А пові-
льне реформування загрожує конкурентоспроможності
підприємств України на міжнародних ринках і зменшує
їх можливість долати економічну кризу.
Вступ України до Світової організації торгівлі
(СОТ), який повинен був прискорити реформи, не дуже
змінив ситуацію. Україна не виконала своїх зобов'язань
щодо гармонізації регуляторної системи відповідно до
вимог СОТ. Вирішення цих питань може вивільнити
потенціал зростання ключових секторів економіки. Але
ці реформи вимагатимуть послідовної підтримки від
органів влади і окремих відомств. Тому всі зусилля по-
винні бути направлені, перш за все, на виконання зобо-
в'язань України перед СОТ і на забезпечення впрова-
дження вже прийнятих законів.
Г. ТОЛМАЧОВА, В. ЛЯШЕНКО, В. ХАХУЛІН, О. ЯКУБЯК
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 164
Сприяння розвитку малого і середнього підприєм-
ництва, зокрема, скорочення регуляторних бар'єрів при
веденні підприємницької діяльності, обумовлює необ-
хідність невідкладного глибокого реформування регу-
ляторної системи в 2013 р. Основний ризик для реформ
– потужність інтересів корупційного середовища, яким
вигідна ситуація, що склалася. Щоб перейти до ефекти-
вних методів державної регуляції, потрібний кардина-
льний перегляд нормативно-правової бази як на держа-
вному, так і регіональному рівнях і лобіювання своїх
інтересів з боку підприємницьких структур, що ставить
перешкоду на шляху у рентоорієнтованої поведінки
груп спеціальних інтересів. Ключову роль повинна зіг-
рати сама держава, оскільки введення формальних еко-
номічних і конституційних правил, які і створюють ре-
гуляторні бар'єри знаходиться у владі держави.
За наслідками досліджень в Інституті економіки
промисловості НАН України був запропонований кон-
цептуальний підхід, який припускає не відмову від
державної регуляції, а відмову від «бар'єрного» харак-
теру регуляції і заміну його набором правив, підтриму-
ваних як державою, так і іншими економічними суб'єк-
тами. При цьому передбачається використання як ме-
тодів державної регуляції, так і механізмів недержавно-
го забезпечення дотримання правив, зокрема саморегу-
лювання господарської діяльності.
Пропонований підхід припускає три принципові
зміни в механізмі державної регуляції:
1) перехід до максимально можливого спрощення
доступу економічних суб'єктів на ринок при одночас-
ному підвищенні відповідальності (перш за все еконо-
мічною) всіх учасників ринку, у тому числі і держави,
за реальний результат діяльності;
2) переміщення акцентів з контролю наявності і
правильності оформлення документів по поточній еко-
номічній діяльності суб'єктів господарювання на конт-
роль самої діяльності (продукції, послуг, що надаються)
і реальної поведінки підприємців на ринку;
3) створення механізмів відповідальності економі-
чних агентів не тільки перед державою, але, перш за
все, перед один одним.
У нинішніх умовах суспільний договір між держа-
вою і бізнесом у вигляді різноманітних форм державно-
приватного партнерства міг би включати наступні вза-
ємні зобов'язання щодо розвитку регуляторного забез-
печення в наступних напрямках з урахуванням санкцій
за невиконання.
Ринок капіталу. З боку держави — проведення
податкової амністії з метою повернення з офшорів ка-
піталів, перехід до гнучкої політики грошової пропози-
ції, що заснована на довгостроковому рефінансуванні
комерційних банків і забезпечує виробничим підприєм-
ствам доступні довгострокові кредити по прийнятних
ставках відсотка.
З боку бізнесу – повернення капіталів з офшорів і
перехід на внутрішні джерела кредитування, припинення
вивозу капіталу в цілях ухилення від оподаткування і пе-
реведення майна та власності в іноземну юрисдикцію.
Ці зустрічні зобов'язання взаємозв'язані, оскільки
створення внутрішніх джерел довгострокового кредиту
вимагає відповідного заставного забезпечення, яке по-
винне знаходитися у вітчизняній юрисдикції. Сукупна
заставна маса на вітчизняному ринку оцінюється декі-
лька разів менше ніж потрібно тільки на заміщення іно-
земних кредитів внутрішніми.
Тому поки власність не повернеться у вітчизняну
юрисдикцію, вимоги бізнесу про створення механізмів
довгострокового доступного кредиту залишаться бла-
гими побажаннями. У відповідне інституціональне за-
безпечення може входити введення регуляторних норм,
які забезпечать:
1) розкриття кінцевих бенефіціарів по операціях на
фінансових ринках;
2) обмежують права офшорних компаній на дос-
туп до природних ресурсів;
3) обмежують володіння крупними об'єктами не-
рухомості, системоутворюючими та стратегічно значу-
щими підприємствами;
4) передбачають введення податку на вивіз капіта-
лу, підписання угод про обмін податковою інформаці-
єю з офшорними юрисдикціями і з державами G20.
Податкова сфера. З боку держави – введення регу-
ляторних норм, спрямованих на: 1)зниження ставок ПДВ;
2) введення сучасних норм амортизації устаткування; 3)
звільнення від оподаткування витрат на НДДКР.
З боку бізнесу – припинення використання фікти-
вних операцій і механізмів трансфертного ціноутворен-
ня в цілях відведення прибутку від оподаткування за
межі юрисдикції України.
Інституціональне забезпечення цієї сфери може
включати: 1) оподаткування авансових платежів по ім-
портних операціях, 2) додаткове резервування коштів;
3) припинення сумнівних платіжних операцій комер-
ційними банками під регуляторним контролем НБУ.
Ціноутворення і антимонопольна політика. З
боку держави – заходи регуляторної політики, спрямо-
ваної на: 1) припинення випереджаючого зростання ре-
гульованих тарифів; 2) забезпечення вільного доступу
до послуг природних монополій на ринкових умовах; 3)
створення умов для розвитку біржової і електронної то-
ргівлі, декриміналізація товаропровідних мереж.
З боку бізнесу – створення передумов для 1) за-
безпечення прозорості процесів ціноутворення, 2) при-
пинення зловживань монопольним положенням і 3) до-
тримання принципів добросовісної конкуренції.
Інституціональне забезпечення – могло б включа-
ти: 1) створення механізмів зовнішнього контролю за
формуванням тарифів на послуги природних монополій
з боку споживачів їх послуг; 2) проведення тарифних
з'їздів; 3) включення до складу рад директорів інфра-
структурних монополій уповноважених представників
об'єднань споживачів їх послуг.
Зовнішня торгівля. З боку держави – 1) застосу-
вання сучасних норм митного адміністрування в режи-
мі «єдиного вікна»; 2) надання добросовісним учасни-
кам статусу економічного оператора.
З боку бізнесу – припинення застосування схем сі-
рого імпорту.
Інституціональне забезпечення могло б включати:
1) використання профілів ризиків як основи для дій з
митного огляду; 2) підхід до формування митних ре-
жимів, який передбачає визначення у регуляторних ак-
тах, наприклад, новій редакції Митного кодексу Украї-
ни: а) цілі створення режиму, б) переліку суб‘єтів підп-
риємницької діяльності, на яких він поширюється, в)
терміну дії режиму, г) переліку стимулюючих впливів
режиму, д) переліку обмежувальних впливів режиму, д)
алгоритмів реалізації режиму; 3) формування інтегро-
ваної інформаційної системи зовнішньої і взаємної тор-
гівлі (ІЇСВВТ) з країнами ЄС, з одного боку, та Митно-
го союзу і Єдиного економічного простору – з іншого.
Головною умовою реалізації даного підходу повинні
бути одночасне посилення відповідальності господарюю-
чих суб'єктів і посилення відповідальності держави за по-
рушення прав господарюючих суб'єктів в ході виконання
дозвільних і контролюючих функцій. Державний контроль
і нагляд повинні бути направлені на захист інтересів всіх
учасників ринку і повинні доповнювати ринкові механізми
забезпечення прав господарюючих суб'єктів, а не дублюва-
ти їх. Необхідно зробити основний акцент на простих і ра-
дикальних заходах в кожній сфері, максимальному скоро-
ченні контактів між підприємцями і чиновниками, жорст-
Г. ТОЛМАЧОВА, В. ЛЯШЕНКО, В. ХАХУЛІН, О. ЯКУБЯК
2013/№2 165
кому регулюванні без двозначних тлумачень законодавст-
ва і забезпеченні повної прозорості всіх процедур.
Список джерел
1. Закон України «Про засади державної регуляторної політи-
ки у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р.
№ 1160-IV.
2. Перелік законів України, прийнятих протягом 2010-2011
року на виконання завдань щодо дерегуляції підприємни-
цької діяльності. – [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу: http://www.dkrp.gov.ua/info/412.
3. Незалежні моніторинги дотримання вимог державної регу-
ляторної політики з 2004 року здійснювались Інститутом
конкурентного суспільства, Інститутом власності і свобо-
ди, Дніпропетровським координаційно-експертним
центром з питань регуляторної політики та іншими
4. Інформація про здійснення органами виконавчої влади
державної регуляторної політики у 2012 році. – [Електрон-
ний ресурс] / Державний комітет України з питань регуля-
торної політики та підприємництва. – К., 2013. – Режим
доступу: http://www.dkrp.gov.ua/info/1455.
5. Щодо шляхів вдосконалення реалізації регуляторної полі-
тики в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.niss.gov.ua/articles/517/.
6. Указ Президента України «Про оптимізацію системи централь-
них органів виконавчої влади» від 09.12.2010 р. №1085/2010.
7. Закон України «Про Національну програму сприяння роз-
витку малого підприємництва» // Офіційний вісник Украї-
ни. – 2001. – № 4. – С. 1. – Ст. 105.
8. Закон України «Про ліцензування певних видів господар-
ської діяльності» від 01.06.2000 р. №1775-III.
9. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб
та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. №755-IV.
10. Закон України «Про дозвільну систему у сфері господар-
ської діяльності» від 06.09.2005 №2806-IV.
11. Закон України «Про основні засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.07
N877-V // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007,
N 29, ст.389. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=877-16
12. Ляшенко В.И. Регулирование развития малого предпри-
нимательства в Украине: проблемы и пути решения: Мо-
нография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. –
Донецк, 2007. – 452 с.
13. Реальна економічна свобода – одна з підвалин відкритого
суспільства: експертна оцінка ситуації в Україні. – [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.deputat.org.
ua/include/OSF_Academia_Ekonomichna%20svoboda%20v%
20Ukraini_karta%20polityky_2010-2012.pdf.
14. Сколотяний Ю., Пасочник В. Плюси у звіті й мінуси в підра-
хунку // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://gazeta.
dt.ua/finances/plyusi-u-zviti-y-minusi-v-pidrahunku-_.html.
О. Шемяков
м. Донецьк
КЛАСТЕРИЗАЦІЯ ПЛЮС ВИРОБНИЧА ДЕМОКРАТІЯ –
СИНЕРГЕТИЧНИЙ ЕФЕКТ
Стан, що склався у економіці України, змушує
державу вести пошук інноваційних підходів, спрямова-
них як на досягнення конкурентоспроможності вироб-
ництва, так і на вирішення соціальних проблем, що не-
ухильно виникали, виникають і будуть виникати, оскі-
льки бізнес – це форма соціально-трудових відносин
певних соціальних груп людей, які, взаємодіючи одна з
одною, намагаються реалізувати свої інтереси [1].
Вивчення практики виробничої діяльності країн з
розвиненою системою господарювання, де діє грома-
дянське суспільство, дає підставу стверджувати:
По-перше, що інноваційним способом досягнення
конкурентоспроможності економіки є її кластеризація.
Тобто, концентрація на певних територіях, взає-
мозв‘язаних організацій, підприємств, науково-
дослідних закладів і інших суб‘єктів господарювання,
взаємодія яких базується на принципах демократії, вза-
ємоповаги, які взаємодоповнюють один одного. Такий
підхід сприяє пошуку ефективних форм господарюван-
ня, що дозволяє суттєво підвищити конкурентоспромо-
жність економіки. На думку українських вчених «Еко-
номіка території, що формується на основі кластерів, –
це модель конкурентоспроможної та інвестиційно при-
вабливої економіки, що базується на використанні ефе-
ктів синергії та масштабу. Кластерні локальні мережі
територіально-виробничих систем є джерелами й фак-
торами забезпечення високого рівня та якості життя на-
селення, економічного зростання сталого розвитку те-
риторій» [2, с. 55]. Надаючи характеристику кластер-
ному підходу, російський науковець Коновалова М.Є.
зазначає, що «Кластерний підхід дозволяє розглянути і
надати характеристику галузей стосовно конкретної тери-
торії та її особливостей. У кластерній формі організації
промислових виробництв полягає ряд серйозних пере-
ваг для бізнесу, завдяки яким кластери впливають на
конкурентну боротьбу. По-перше, це підвищення проду-
ктивності фірм і галузей, що входять в кластер, по-
друге, значний потяг до інновацій, по-третє, стимулю-
вання нових видів та форм бізнесу, що розширяє кордо-
ни кластера»[3, с. 94]. Видатний американський вчений
М. Портер розглядає кластер як групу географічно бли-
зьких взаємопов‗язаних компаній і асоційованих інсти-
тутів у певній сфері діяльності, що характеризуються
спільністю та взаємодоповненням один одного [4, 5].
Звертає увагу й те, що науковці в своїх дослідженнях, а
роботодавці в практичній діяльності розглядають клас-
теризацію, в основному як метод, спрямований тільки
на досягнення конкурентоспроможної діяльності
суб’єктів господарювання і отримання максимального
прибутку.
По-друге, ефективним способом вирішення соціа-
льних проблем є демократизація процесів взаємодії пе-
вних соціальних груп, в яких людський фактор посідає
найважливіше місце. Справа в тому, що будь-який вид
економічної діяльності завжди пов'язаний із соціальни-
ми процесами та використанням людського чинника,
який можна ефективно задіяти у господарській діяль-
ності та праці, і, завдяки якому створюються матеріаль-
ні та духовні потреби. Будь-який вид господарської ді-
яльності будується за тісній взаємодії таких соціальних
груп як роботодавці та наймані працівники. У процесі
взаємодії вони не тільки організують роботу виробниц-
тва, але й формують певні соціально-трудові відносини.
Міжнародний досвід розбудови сучасної економіки по-
казує, що ставка на людський вимір створює сприятливі
умови щодо забезпечення конкурентоспроможності
суб‘єктів господарювання і досягнення сталого розвит-
ку виробництва. Отже, все, що відбувається у глибинах
економічних процесів, відбувається через відповідні
соціальні групи людей. Виникнення розбіжностей інте-
http://www.deputat.org/
http://gazeta.dt.ua/authors/yuriy__skolotyaniy
http://gazeta.dt.ua/authors/yuriy__skolotyaniy
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93136 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:12:24Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Толмачева, Г. Ляшенко, В. Хахулін, В. Якубяк, О. 2016-01-24T13:07:06Z 2016-01-24T13:07:06Z 2013 Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні / Г. Толмачева, В. Ляшенко, В. Хахулін, О. Якубяк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 156–165. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93136 Розвинений сектор малого та середнього підприємництва не лише створює в економічно провідних країнах світу більшість робочих місць і забезпечує значну частку надходжень до бюджетів усіх рівнів. Цей особливий соціально-економічний сектор є основою середнього класу, високого суспільного достатку та відкритого демократичного суспільства, оскільки формує і підтримує конкуренцію і плюралізм у сферах економічних і політичних відносин, не допускає олігархізації національної економіки і державної влади. Развитой сектор малого и среднего предпринимательства не только создает в экономически ведущих странах мира большинство рабочих мест и обеспечивает значительную часть поступлений в бюджеты всех уровней. Этот особенный социально-экономический сектор является основой среднего класса, высокого общественного достатка и открытого демократического общества, поскольку формирует и поддерживает конкуренцию и плюрализм в сферах экономических и политических отношений, не допускает олигархизацию национальной экономики и государственной власти. The developed sector of small and middle enterprise not only creates in the economic leading countries of the world most workplaces and provides considerable part of entering budgets of all of levels. This special socio-economic sector is basis of middle class, high public sufficiency and opened democratic society, as forms and supports a competition and pluralism in the spheres of economic and political relations, shuts out of national economy and state power. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні Регуляторная политика и усовершенствование бизнес среды в Украине Regulator Policy and Improvement of the Business-environment in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні Толмачева, Г. Ляшенко, В. Хахулін, В. Якубяк, О. Наукові статті |
| title | Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні |
| title_alt | Регуляторная политика и усовершенствование бизнес среды в Украине Regulator Policy and Improvement of the Business-environment in Ukraine |
| title_full | Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні |
| title_fullStr | Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні |
| title_full_unstemmed | Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні |
| title_short | Регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в Україні |
| title_sort | регуляторна політика та удосконалення бізнес-середовища в україні |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93136 |
| work_keys_str_mv | AT tolmačevag regulâtornapolítikataudoskonalennâbíznesseredoviŝavukraíní AT lâšenkov regulâtornapolítikataudoskonalennâbíznesseredoviŝavukraíní AT hahulínv regulâtornapolítikataudoskonalennâbíznesseredoviŝavukraíní AT âkubâko regulâtornapolítikataudoskonalennâbíznesseredoviŝavukraíní AT tolmačevag regulâtornaâpolitikaiusoveršenstvovaniebiznessredyvukraine AT lâšenkov regulâtornaâpolitikaiusoveršenstvovaniebiznessredyvukraine AT hahulínv regulâtornaâpolitikaiusoveršenstvovaniebiznessredyvukraine AT âkubâko regulâtornaâpolitikaiusoveršenstvovaniebiznessredyvukraine AT tolmačevag regulatorpolicyandimprovementofthebusinessenvironmentinukraine AT lâšenkov regulatorpolicyandimprovementofthebusinessenvironmentinukraine AT hahulínv regulatorpolicyandimprovementofthebusinessenvironmentinukraine AT âkubâko regulatorpolicyandimprovementofthebusinessenvironmentinukraine |